Історія дослідження «Змійових» валів Переяславщини
У статті здійснено огляд історії дослідження «змійових» валів Переяславщини. Розглянуто різні наукові версії про походження та датування даного типу земляних споруд. Автором проведений аналіз стану вивчення проблематики. This article provides an overview of the history of research оf serpent's...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Український історичний збірник |
|---|---|
| Datum: | 2015 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2015
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/103295 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Історія дослідження «Змійових» валів Переяславщини / С. Вовкодав // Український історичний збірник — 2015. — Вип. 18. — С. 354-367. — Бібліогр.: 62 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859479243248893952 |
|---|---|
| author | Вовкодав, С. |
| author_facet | Вовкодав, С. |
| citation_txt | Історія дослідження «Змійових» валів Переяславщини / С. Вовкодав // Український історичний збірник — 2015. — Вип. 18. — С. 354-367. — Бібліогр.: 62 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний збірник |
| description | У статті здійснено огляд історії дослідження «змійових» валів Переяславщини. Розглянуто різні наукові версії про походження та датування даного типу земляних споруд. Автором проведений аналіз стану вивчення проблематики.
This article provides an overview of the history of research оf serpent's wall of
Pereyaslav region. Different scientific versions of the origin and dating of this type of
ground design are considered in article. The author analyzed the level of study of this problem.
|
| first_indexed | 2025-11-24T11:44:16Z |
| format | Article |
| fulltext |
353
V. АРХЕОЛОГІЯ
354
Український історичний збірник, Вип. 18, 2015
УДК 902/904:930.1
Сергій Вовкодав∗
ІСТОРІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ «ЗМІЙОВИХ» ВАЛІВ
ПЕРЕЯСЛАВЩИНИ
У статті здійснено огляд історії дослідження «змійових» валів Переяс-
лавщини. Розглянуто різні наукові версії про походження та датування даного
типу земляних споруд. Автором проведений аналіз стану вивчення пробле-
матики.
Ключові слова: городище, «змійовий» вал, експедиція, кочівники, літо-
пис,стратиграфія,система захисту.
Територія Переяслав-Хмельницького району насичена різночасовими архео-
логічними об’єктами. Численну групу серед них складають пам’ятки наземного
типу, що, як правило, мають виразні зовнішні ознаки та добре проглядаються на
поверхні. Мова йде про курганні насипи, майдани (кугуми), городища та
«змійові» вали. Особливу цікавість викликають останні. Вони є одними із
найзагадковіших та найвеличніших об’єктів, що збереглись до нашого часу.
«Змійові» вали Переяславщини є рештками своєрідної захисної системи, що
охоплює територію 400 км2 і має три складові: Великий, Малий та Перехресний
вали. Загальна протяжність їх сегментів становить понад 60 км. Вони неод-
норазово потрапляли до кола наукових інтересів археологів та краєзнавців, тому
їх вивчення отримало відображення у численних дослідженнях та розвідках
починаючи з середини ХІХ ст. Накопичений впродовж попередніх років значний
за обсягом матеріал, потребує систематизації та аналізу для створення уза-
гальненої картини вивчення «змійових» валів Переяславщини.
Перед усім, варто зупинитися на малочислених писемних згадках, що
пов’язані з даним типом старожитностей. Найдавнішою серед них є згадка у
давньоруському літописанні під 1095 р. У ній йдеться про невдалу спробу
половецьких ханів Ілтаря та Кітана укласти мирний договір з Володимиром
Мономахом у Переяславі: «... прийшов Ітларь у город Переяславль, а Кітан став
між валами з військом»1. Також коротка згадка міститься у статті 1149 р., де
розповідається про протистояння Юрія Довгорукого з Ізяславом Мстиславо-
вичем. Юрій Довгорукий, дізнавшись про наближення Ізяслава, відступив від
Переяславля і разом з військом «ста межи валома». Тут відбувся вирішальний
бій, що закінчився перемогою Довгорукого. Всі описані події безпосередньо
пов’язані з Переяславом та його околицями. Про це хоча б свідчить низка
топографічних особливостей, що згадуються у літописах. Тому безумовно мова
————————
∗ Сергій Вовкодав — завідувач науково-дослідного сектору «Музей космосу»
Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав», d_ram@mail.ru
1 Повість врем’яних літ (за Іпатським списком). — К., 1990. — С. 342–343.
355
йде саме про Великий та Малий вали, які очевидно наприкінці ХІ — середині
ХІІ ст. вже існували й були однією з характерних рис топографії Переяславської
землі.
Іншим важливим джерелом, де за переконанням низки вчених теж зга-
дуються «змійові» вали Переяславщини, є лист архієпископа Бруно Квер-
фуртський до германського імператора Генріха ІІ. У листі розповідається про
поїздку, яку Бруно здійснив у 1008 р. з метою поширення християнства серед
печенігів. Прямуючи із Західної Європи він відвідав Київ, де певний час
гостював. У листі місіонер згадує, що після перебування у Києві, князь Воло-
димир з дружиною два дні супроводжував його до кордонів своєї держави, які
він оточив дуже міцними і довгими спорудами, що в листі позначені латинню як
«firmissima et longissima sepe»2.
Особливо багато питань та дискусій виникає навколо слова «sepe», яким у
листі названі споруди. Зокрема, існують декілька версій його перекладу:
«засіка», «завал», «загоророжа», «забор», «частокіл», «паркан, дерев’яна ого-
рожа». Очевидно, мова йшла саме про земляні вали, що доповнювались
дерев’яними конструкціями. Текст листа не дає чітко визначеного місця роз-
ташування споруд. На думку М.О. Максимовича, Володимир супроводжував
Бруно до Малого валу, який на початку XI ст. був прикордонним на Ліво-
бережжі Дніпра. Такого трактування дотримувався і В.Г. Ляскоронський, який
теж ототожнював переяславські вали із згаданою Бруно огорожею. Хоча за
однією з версій, зокрема, В.Б. Антоновича та Н. Мовчанівського, у листі йдеться
не про переяславські вали, а про трипільський вал, що розташований у гирлі
р. Стугна, яка на Правобережжі була кордоном зі Степом.
Наступні згадки про «змійові» вали Переяславщини відносяться до XVIII ст.
В одному з документів 1767–1768 рр., що стосувався відомостей про кількість
громадської землі с. Положаї, трапилася згадка «змійового» валу — ур. Валок,
який тягнувся до яру3. Очевидно, мова йшла про східний сегмент так званого
«Перехресного» валу. Також у групі описово-статистичних джерел, об’єднаних
під назвою «Описи Київського намісництва», подекуди згадуються археологічні
пам’ятки Переяславщини. Зокрема, в «Описі рік, озер, боліт та гір Київського
намісництва 1785 р.» подана коротка інформацію про Великий і Малий пере-
яславські вали: відстань розташування відносно міста та їх висоту4. Автор част-
ково звертає увагу на питання походження валів: «… о началѣ онаго никто не
знаетъ», «… но кто оной делалъ и по чьему повеленію‚ того такъ же не
————————
2 Ляскоронский В.Г. К вопросу о местоположении в пределах Южной России райо-
на, в котором проповедывал епископ Брунон в начале ХІ века / В.Г. Ляскоронський. —
Пг., 1916. — 25 с.; Максимович М.А. О древнем вале, бывшем еще при Владимире Свя-
том, южнее Киева на границе земли печенегов / М.А. Максимович // Собрание сочи-
нений. — К., 1877. — Т. 2. — C. 340–342.
3 Лучицкий И. Сборник материалов для истории общественных земель и угодий в
Левобережной Украине (Полтавской губернии) / И. Лучицкий. — К., 1884. — C. 214.
4 Описи Київського намісництва 70–80-х років ХVІІІ ст. — К.: Наукова думка,
1989. — C. 173.
356
извѣстно»5. Обом відрізкам валів також приділена увага в «Скороченому особ-
ливому описі Київського намісництва 1787 р.», де знову вказується відстань, на
яку вони віддалені від Переяслава. Тут вперше було зроблене припущення про
захисну функцію валів від набігів. Хоча автори джерела помилилися у тверд-
женнях щодо протяжності валів через р. Супій далі до Лубен6.
Увагу на «змійових» валах Переяславщини дослідники почали зосеред-
жувати вже з середини ХІХ ст. В археологічних нотатках Т.Г. Шевченка7 серед
інших земляних споруд Переяславщини, згадуються «змійові» вали: «По Золото-
ношской дороге в семи верстах от города высокий курган, называемый Богда-
нова могила. И тут же недалеко впадает в древнее русло Днепра бесконечный
вал, неизвестно когда и для чего построенный»8.
Більш ґрунтовно до їх вивчення підійшов М.О. Максимович. У вітчизняній
історіографії його вважають першим дослідником «змійових» валів, який склав
їх узагальнений опис. Саме він дав назву та описав особливості розташування їх
частин (Великого та Малого). Вчений пройшов вздовж обох гілок валу від
початку до місця їх з’єднання біля с. Строкова. У результаті він підготував
детальний опис положення, протяжності та напрямку кожної лінії валу відносно
міста. М.О. Максимович звернув увагу на відносно добру збереженість насипів і
наголосив на доцільності їх точної інструментальної зйомки. Схематичний план
«змійових» валів він передав В.Б. Антоновичу. Останній опублікував його на
загальній схемі «змійових» валів Київщини9.
Походження «змійових» валів дослідник пов’язував із діяльністю великого
київського князя Володимира Святославича наприкінці Х ст., що пов’язана з
створенням системи захисту своїх земель від нападів печенігів10. На його думку,
підтвердженням давньоруського походження «змійових» валів є фрагменти з
давньоруських літописів та хроніки німецького єпископа Бруно.
Висновки М.О. Максимовича не були позбавлені неточностей. Зокрема, сег-
мент Наддніпрянського валу поблизу нині затопленого с. Городище він тракту-
вав як продовження Великого валу. Окрім цього, він взагалі не прослідкував
напрям Малого валу від с. Строкова до заплави лівого берега р. Трубіж.
Дослідник помилково вважав, що закінчення цього валу знаходиться біля нині
————————
5 Описи Київського намісництва 70–80-х років ХVІІІ ст. — К.: Наукова думка,
1989. — 390 с.
6 Там само. — C. 306.
7 Археологічні нотатки були підготовлені за результатами подорожі Україною, що
Т.Г. Шевченко здійснив за дорученням Київської Археографічної комісії (кінець 1945 —
початок 1946 рр.).
8 Археологічні нотатки Тараса Шевченка // Кирило-Мефодіївське товариство. — К.:
Наукова думка, 1990. — Т. 2. — C. 304–308.
9 Кучера М.П. Змиевы валы Среднего Поднепровья. — К.: «Наукова думка», 1987. —
C. 57.
10 Максимович М.А. О переяславских валах / М.А. Максимович // Труды І АС в
Москве. 1869 г. — М., 1871. — Т. 1. — C. 75–76; Максимович М.А. О древнем вале,
бывшем еще при Владимире Святом, южнее Киева на границе земли печенегов /
М.А. Максимович // Собрание сочинений. — К., 1877. — Т. 2. — C. 340–342.
357
не існуючого хутора Дубова Шия (навпроти с. Гайшин), хоча вал простягався
далі — до с. Гайшин. Перехресний вал М.О. Максимович не розглянув у своїх
дослідженнях, хоча зазначив, що від місця з’єднання валів продовжується вал
до р. Супій11. Таким чином він і показаний на карті В.Б. Антоновича. Варто
враховувати, що локалізацію даного валу він відтворив вже через 20 років після
огляду на місцевості, тому вона не може претендувати на точність12. У контексті
вивчення «змійових» валів дослідник розглянув проблему заснування Переяс-
лавля Руського та локалізації Янчиного сільця. Поряд з цим, автор, спираючись
лише на тюркську назву місцевості, помилково локалізував печенізьке укріп-
лення на місці скіфського городища Долудаєв городок на північному сході від
с. Ліпляве (Канівський район, Черкаська обл.).
В.Б. Антонович теж згадував у своїх дослідженнях «змійові» вали Переяс-
лавщини. З ними він порівнював подібні споруди Київщини, а також зазначив,
що вали пролягають двома паралельними дугоподібними лініями, які підходять
до р. Дніпра, а іншими кінцями з’єднуються біля с. Строкова13. Також В.Б. Ан-
тонович згадав літописні згадки про «змійові» вали14.
У 1890-х рр. до теми «змійових» валів звернувся переяславський дослідник
(голова Переяславського повітового земства) А.В. Стороженко15. У праці «Где
жили переяславские торки?» він на основі аналізу літописних, топонімічних та
археологічних джерел, висловив думку про місцевість проживання групи тюрк-
ських напівкочових племен — торків. Великий та Малий «змійові» вали у
даному дослідженні згадуються як умовні межі, що окреслювали територію їх
проживання16.
На думку автора, система валів була створена для захисту міста Переяславля
та броду біля нього. Саме тому від берега р. Дніпро до р. Трубіж (до ур. Дубова
шия) були насипані півколом два паралельних вали, що зближувались лише біля
р. Трубіж. Вище ур. Дубова шия русло р. Трубіж стає глибоким та сильно
заболоченим, що робить його непрохідним. Тому ця ділянка не потребувала
захисту додатковими спорудами. Окрім цього, він припустив, що для ефективної
оборони в цій частині околиць Переяславля Руського на правому березі р. Тру-
біж повинні були облаштовані укріплені містечка з військовими загонами. Вони
мали захищати прохід через замерзлу річку в зимовий час17. А.В. Стороженко
вважав, що саме серед решток таких городищ необхідно шукати літописні Бронь
————————
11 Максимович М.А. О древнем вале, бывшем еще при Владимире Святом, южнее
Киева на границе земли печенегов / М.А. Максимович // Собрание сочинений. — К.,
1877. — Т. 2. — C. 341.
12 Кучера М.П. Змиевы валы Среднего Поднепровья. — К.: «Наукова думка»,
1987. — C. 50.
13 Антонович В.Б. Змиевы валы в пределах Киевской земли / В.Б. Антонович //
Киевская старина. — 1884. — № 3. — C. 358.
14 Там само. — C. 365–366.
15 Стороженко А.В. Где жили переяславские торки / А.В. Стороженко // Киевская
старина. — 1899. — Т. 64. — Февраль. — C. 283–290.
16 Там само.
17 Там само. — С. 289.
358
княж та Баруч, де, очевидно, мешкали торки. Підсумовуючи своє дослідження,
він стверджував, що «змійові» вали разом із згаданими городищами створювали
своєрідну оборонну лінію, вздовж якої були розселенні торки18.
У 1906 р. у межах Переяславщини були проведені розвідки та розкопки
членом Імператорського Археологічного товариства М.О. Макаренком, під час
яких він оглянув частину Великого «змійового» валу. У результаті зазначив його
напрямок, подав малюнок профілю та розміри19.
До проблеми «змійових» валів у своїх дослідженнях неодноразово звертався
В.Г. Ляскоронський. У своїй праці «История Переяславльской земли с древней-
ших времен до половины ХIII ст.» він подав їх побіжну характеристику: вказав
назву сегментів, відстань розташування від міста та загальну конфігурацію з
напрямком протяжності. Створення подібних систем валів автор пов’язав із
поступовим розширенням території князівства20. В.Г. Ляскоронський помилково
об’єднував Малий та Перехресний вали21. Вчений вважав, що «змійові» вали
разом з давніми лісами та болотами складали захисну систему навколо давнього
Переяслава22. Окрім цього, автор порівнював обидва відрізки переяславських
«змійових» валів із подібними спорудами Правобережної Київщини23.
Результати обстеження Великого та Малого валів також були відображені у
праці В.Г. Ляскоронського «Городища, курганы, майданы и длинные (змиевые)
валы в области Днепровского Левобережья». Тут він зазначив їх напрямок,
розміри, стан збереження та згадав пов’язані з ними повір’я. Про Перехресний
вал у досліджені не згадується. В.Г. Ляскоронський створив план деяких сег-
ментів «змійових» валів, де вони були зображені у вигляді суцільних смуг24.
Велике значення для вивчення «змійових» валів Переяславщини мали до-
слідження Л.В. Падалки25. У праці «Прошлое Полтавской территории и ее
заселение» (1914 р.) в окремому розділі «Змиевы на территории нынешней
Полтавской губернии» він підготував найбільш повний на той час огляд «змійо-
вих» валів Переяславщини, де зазначив їх напрямок, протяжність, розміри, стан
збереження та просторову позиція відносно міста Переяслава26. При цьому
охопив всі складові частини: Великий, Малий та Перехресний вали. Також
————————
18 Там само.
19 Макаренко Н.Е. Отчет об археологических исследованиях в Полтавской губернии
в 1906 г. / Н.Е. Макаренко // ИАК. — СПб., 1907. — Вып. 22. — C. 38–90.
20 Ляскоронский В.Г. История Переяславльской земли с древнейших времен до
половины ХІІІ ст. / В.Г. Ляскоронский. — 2-е изд. — К., 1903. — C. 122, 126, 131, 134.
21 Там само. — C. 134.
22 Там само. — C. 131, 134.
23 Там само. — C. 126.
24 Ляскоронский В.Г. Городища, курганы, майданы и длинные (змиевые) валы в
области Днепровского Левобережья / В.Г. Ляскоронский. — М., 1911. — C. 75–76.
25 Падалка Л.В. Древние земляные сооружения в пределах Полтавской губернии /
Л.В. Падалка. — Полтава, 1905. — 60 с., 12 ил.; Падалка Л.В. Прошлое Полтавской
территории и ее заселение / Л.В. Падалка. — Полтава, 1914. — 239 с.
26 Падалка Л.В. Прошлое Полтавской территории и ее заселение / Л.В. Падалка. —
Полтава, 1914. — C. 1–27.
359
Л.В. Падалка окремо звернув увагу на піщаний Наддніпрянський вал. Дослідник
подав широкий історіографічний огляд проблеми вивчення даного типу
пам’яток27. У загальному описі відрізків «змійових» валів він визначив точки їх
початку та закінчення, вказав площу території, яку вони охоплювали. Окрім
цього, Л.В. Падалка створив уточнений загальний план розташування згаданих
споруд. Варто згадати, що в цей час вони вже були нанесені на трьохверстову
військово-топографічну карту. Характеризуючи «змійові» вали Переяславщини
Л.В. Падалка припустився помилки, назвавши ближній до Переяслава вал
Малим, а дальній Великим, що насправді не відповідає запропонованій
М.О. Максимовичем класифікації. Також дослідник припустив, що дальній від
Переяслава вал був не самостійним відрізком, а прибудованим через певний час
після створення ближнього валу, з метою розширення меж огородженої тери-
торії. Під час опису валів автор приділив увагу типу ґрунту, з якого створені
насипи та пов’язав з ним ступінь їх збереженості. Він констатував відсутність
сегментів насипу в сильно заболочених місцях. Підтримуючи давньоруське
датування «змійових» валів, Л.В. Падалка все ж не погоджувався з їх суто
оборонним призначенням. Враховуючи особливості складу насипу він припус-
кав, що вали не могли виконувати функції оборонних укріплень. На його думку,
низинна, сильно заболочена територія у межах валів придатна лише для випасу
худоби. На підставі зазначених факторів дослідник зробив висновок, що вали
створювались саме з метою захисту приміських пасовищ від кочових племен,
при цьому господарчий фактор мав вирішальне значення28.
Після тривалої перерви, вже у другій половині ХХ ст. відбулося певне
пожвавлення досліджень земляних споруд у мікрорегіоні. У 1945 р. Великий
«змійовий» вал був обстежений Б.О. Рибаковим. На основі власних спосте-
режень, а також інформації від місцевих жителів про виявлені поблизу валу
вістря скіфських стріл, він датував насипи скіфським часом і зробив припу-
щення про їх приналежність до скіфського городища29.
У 1963 р. західний кінець Малого валу у місці виходу до схилу другої
надзаплавної тераси р. Дніпро був оглянутий учасниками Канівської слов’ян-
ської експедиції ІА АН УРСР на чолі з М.П. Кучерою30. У 1966 р. вали до-
сліджувались Cкіфо-слов’янською експедицією Харківського державного уні-
верситету під керівництвом Б.А. Шрамка. Він вперше обстежив вали на всій
протяжності. У результаті розвідок був складений окомірний план «змійових»
валів, який протягом тривалого часу вважався найбільш точним (вперше був
опублікованим лише в 1987 р.). Також на прилеглій до насипів території був
виявлений нечисленний підйомний матеріал, частина якого датована скіфським
часом. Враховуючи конфігурацію валів та знайдені поблизу знахідки,
Б.А. Шрамко запропонував версію приналежності споруд до величезного
————————
27 Там само. — C. 5–12.
28 Там само. — C. 15.
29 Рибаков Б.О. Розкопки в Переяславі-Хмельницькому в 1945 р. / Б.О. Рибаков //
АП УРСР. — 1945. — Т. 1 — C. 22.
30 Кучера М.П. Змиевы валы Среднего Поднепровья / М.П. Кучера. — К.: «Наукова
думка», 1987. — С. 58.
360
скіфського городища, що отримало назву Каратульського (від с. Мала Кара-
туль)31.
До теми «змійових» валів звертався І.М. Самойловський. У своїй праці
«Переяславські змійові вали» він на основі результатів попередніх досліджень
здійснив опис даних пам’яток32. Автор подав досить детальну характеристику
протяжності сегментів, частково, їх конфігурації та географічної прив’язки до
населених пунктів. Він припустив, що зовнішній вал був насипаний пізніше для
стратегічного підсилення внутрішнього. Також І.М. Самойловський побіжно
звернув увагу на стан збереження споруд, зазначив, що він неоднаковий на всій
протяжності33.
На підставі аналізу інформації з літописів про набіги кочівників на Пере-
яславль Руський, дослідник вважав, що «змійові» вали були оборонними спо-
рудами давньоруського часу. Автор акцентував увагу на просторовому взаємо-
зв’язку останніх та Наддніпрянського валу. Загалом, він розглядав Посульску
систему валів та переяславські вали як дві лінії фортифікаційних споруд, що
об’єднувались Наддніпрянським валом і використовувались для захисту Ліво-
бережжя від степовиків34. Час створення «змійових» валів Переяславщини
І.М. Самойловський відносить до XI ст. Саме тоді, на його думку, виникла
необхідність посилення системи оборони давньоруських земель, у зв’язку із
збільшенням кількості набігів кочівників. Таким чином, автор відхилив при-
пущення про датування валів скіфським часом.
«Змійові» вали Переяславщини також знайшли своє відображення на карті
Е. Ковальчик35. Тут вони показані прямолінійним дугоподібними відрізками.
Перехресний вал розпочинається, як і на карті В.Б. Антоновича, у місці з’єд-
нання Великого та Малого валів. Варто також згадати картосхему розташування
«змійових» валів Середньої Наддніпрянщини київського дослідника А.С. Бу-
гая36. Починаючи з кінця 1960-х рр. він проводив розвідки валів правобережної
Київщини. У результаті дослідник помітив неточність схем В.Б. Антоновича та
Е. Ковальчик, тому підготував нову схему (опубліковану 1979 р.), де також були
позначені вали Переяславщини37.
Детальну характеристику «змійових» валів Переяславщини, а також істо-
ріографічний огляд проблеми їх дослідження подав М.П. Кучера у своїй моно-
графії «Змиевы валы Среднего Поднепровья». Він зробив спробу узагальнення
————————
31 Шрамко Б.А. Отчет о раскопках и разведках скифо-славянской археологической
экспедиции Харьковского государственного университета им. А.М. Горького в 1966 г. //
НА ИА НАНУ. — 1966/66. — 60 с.
32 Самойловський І.М. Переяславські Змійові вали / І.М. Самойловський // УІЖ. —
1971. — № 3. — С. 101–102.
33 Там само. — С. 101.
34 Там само. — С. 102.
35 Kowalczyk Е. Waly Zmijowe. /Е. Kowalczyk // Kwartalnik Histirii Kultury Materialnej. —
1969. — Т. XVII. — № 2.
36 Кучера М.П. Змиевы валы Среднего Поднепровья / М.П. Кучера. — К.: «Наукова
думка», 1987. — C. 7.
37 Бугай А.C. Змиевы вали. А.С. Бугай // УСЭ. — Киев, 1979. — Т. 4. — C. 281.
361
матеріалів про характер розташування, структурні особливості та датування
даного типу пам’яток та створив загальний план їх розташування38. Багато уваги
в досліджені приділено саме проблемі часу створення, призначення та характеру
використання «змійових» валів. Загалом він підтримав версію Б.А. Шрамка про
Каратульське городище й припустив, що в давньоруський час споруди викорис-
товувались на зразок правобережних «змійових» валів39.
«Змійові» вали Переяславщини також розглядаються у праці О.Є. Фіалко
«Памятники скифской эпохи приднепровской террасовой лесостепи». Тут вони
згадуються у контексті історії вивчення скіфських пам’яток лівобережної Над-
дніпрянщини. На думку автора, одним із явищ, пов’язаних із поселенськими
пам’ятками зазначеного періоду, є факт існування Каратульського городища, яке
через дніпровські броди мало сполучення з правобережним кущем городищ VІ–
ІV ст. до н.е.40 Саме згадане городище розглядається як центр мікрорегіону, до
якого тяжіли інші населені пункти. Дослідниця подала план городища, роз-
роблений на основі схеми Б.А. Шрамко та продемонструвала знахідки, зібрані
на його площі41. На думку О.Є. Фіалко, існування у межах однієї території
городища, низки поселень заплавно-борової зони р. Дніпро та поховальних
пам’яток курганного типу, свідчить про співіснування у мікрорегіоні двох ет-
нічних компонентів із різним типом господарського спрямування. Саме подібна
ситуація і зумовила виникнення оборонних укріплень, які проіснували до дав-
ньоруського часу та були своєрідним захистом від вторгнень кочівників42.
М.М. Корінний також розглянув «змійові» вали у своїй монографії «Переяс-
лавская земля: Х — первая половина ХІІІ века», де під час їх характеристики
спирався переважно на висновки інших дослідників. Він подав їх побіжний
опис: відстань від міста та напрямок протяжності із зазначенням населених
пунктів, через які проходила лінія насипів. Автор вважав, що Малий вал є не
самостійною лінією, а додатковою до Великого й був побудований пізніше для
розширення території обмеженої попереднім. Окрім цього, за переконанням
М.М. Корінного, обидва вали з’єднувалися із Наддніпрянським. Систему «змійо-
вих» валів разом із руслами Трубежа та Супою він трактував як непрохідну
лінію оборони, що захищала столицю Переяславського князівства та виключала
можливість нападу кочівників з Півдня. У монографії М.М. Корінний також
зробив короткий огляд результатів вивчення системи переяславських «змійо-
вих» валів іншими дослідниками, наводячи різні версії датування споруд43.
Вагомий внесок у дослідження «змійових» валів Переяславщини був зроб-
лений учасниками археологічної експедиції Переяслав-Хмельницького держав-
————————
38 Кучера М.П. Змиевы валы Среднего Поднепровья / М.П. Кучера. — К.: «Наукова
думка», 1987. — 208 с.
39 Там само. — C. 58–60.
40 Фиалко Е.Е. Памятники скифской эпохи приднепровской террасовой лесостепи /
Е.Е. Фиалко. — К., 1994. — С. 21.
41 Там само. — С. 43, рис. 20.2.
42 Там само. — С. 21–22.
43 Коринный Н.Н. Переяславская земля, Х — первая половина ХІІІ века / Н.Н. Ко-
ринный. — К.: Наукова думка, 1992. — 312 с.
362
ного історико-етнографічного заповідника (ПХДІКЗ) М.В. Роздобудьком та
Д.А. Тетерею, що протягом 1995–1996 рр. здійснювали обстеження обох від-
різків валу. Тоді проводилось їх картографування, що базувалось на топооснови
масштабу 1:10000 та 1:50000. Це дозволило уточнити окомірні плани насипів44.
У 1995 р. була зроблена зачистка зрізу дороги, де Великий вал обривався перед
заплавою р. Броварка біля с. Мала Каратуль. Таким чином був зафіксований
факт перекриття насипом культурного шару поселення IV–V ст.45 Останнє було
виявлене ще в 1990 р. розвідками ПХДІКЗ й розташовувалось по обидва боки
від валу. У 1996 р. за 20 м на південний захід від місця зачистки був зроблений
переріз одного із сегментів валу, де теж зафіксовано налягання насипу на
поселення. Тоді ж було встановлено, що насип утворений кількома лінзами
викидів ґрунту. Вони переважно складалися з чорнозему, суміші лесу або ж
чорнозему та лесу. У культурному шарі були виявлені численні фрагменти
кружального та ліпного посуду, що підтверджували його датування пізньорим-
ським часом46. Саме ці дослідження не залишали сумніву про біль пізній час
створення валу відносно черняхівського поселення, що в свою чергу дозволило
спростувати скіфське датування валу та поставили під сумнів версію про існу-
вання Каратульського городища. Окрім цього автори розкопок відзначили подіб-
ність Великого валу до правобережних оборонних валів давньоруського часу.
У статті «До питання про так зване Каратульське городище» (1996 р.)
М.В. Роздобудько та Д.А. Тетеря на основі фактологічного матеріалу спросту-
вали твердження про існування однойменного городища. При цьому вони ви-
користали як результати згаданих вище досліджень, так і дані стосовно пам’яток
виявлених у межах оточеної валом території. Серед останніх лише три можна
датувати скіфським часом. Автори також звернули увагу на конфігурацію валу,
лінія яких не створювала суцільної системи кільцевих дуг замкнутих довкола
певної території, як це характерно для городищ. Навпаки, вали складаються з
окремих прямолінійних та дугових відрізків, які в поєднанні з елементами
рельєфу та гідрографії створювали систему оборони Переяславля Руського.
Враховуючи розглянуті в дослідженні фактори, автори вважають, що система
«змійових» валів Переяславщини більше схожа не на городища скіфського часу,
а швидше на правобережні оборонні укріплення, які захищали підступи до
давньоруського Києва47.
У іншій своїй публікації «Переяславська земля VI–IX ст.» М.В. Роздобудько
у контексті розгляду історичної підоснови виникнення Переяславської землі
————————
44 Роздобудько М.В. До питання про так зване Каратульське городище / М.В. Роз-
добудько, Д.А. Тетеря // Більське городище в контексті вивчення пам’яток раннього
залізного віку Європи. — Полтава: ЦОДПА, вид. центр «Археологія», 1996. — C. 233–
234.
45 Роздобудько М.В. Матеріали до датування переяславських «змійових» валів /
М.В. Роздобудько, Д.А. Тетеря // Археологія. — 1997. — № 3. — C. 139.
46 Там само. — C. 140.
47 Роздобудько М.В. До питання про так зване Каратульське городище / М.В. Роз-
добудько, Д.А. Тетеря // Більське городище в контексті вивчення пам’яток раннього
залізного віку Європи. — Полтава: ЦОДПА, вид. центр «Археологія», 1996. — С. 234.
363
згадує «змійові» вали і вважає їх прямим свідчення кордонів Переяславської
волості48.
Так зване, Каратульське городище згадується у невеликій монографії
О.Є. Фіалко і Ю.В. Болтрика «Напад скіфів на Трахтемирівське городище».
Воно разом із правобережним Трахтемирівським городищем розглядається як
найбільший укріплений район Лісостепу, що разом із городищем біля с. Ліпляве
складали смугу захисту землеробських поселень від скіфських вторгнень49.
Одним з найбільш повних та завершених оглядів переяславських «змійо-
вих» валів є праця вже згадано археолога М.В. Роздобудька «Змійові» вали
Переяславщини». Автор розглянув легенди про їх створення, перші письмові
згадки, зробив короткий, але змістовний історіографічний огляд. Також
М.В. Роздобудько подав інформацію про розміри споруд, їх просторову кон-
фігурацію та створив узагальнюючий схематичний план розташування валів та
план їх локалізації відносно літописних топонімів. На основі згаданих вище
розкопок 1995–1996 рр. дослідник спростовує версію існування Каратульського
городища50. Під сумнів він ставить і площу самого городища, яка за переко-
нанням прихильників даної теорії сягала близько 425 км2. Це в 10 разів пере-
вищує розміри найбільшого серед досліджених синхронних городищ — Біль-
ського. Згадані аргументи також використані М.В. Роздобудьком для критики
теорії Каратульського городища у праці «Кіммерійська доба. Потрубіжжя у
складі Великої Скіфії», що є окремим підрозділом колективної монографії
«Нариси з історії давнього Переяслава»51.
Багато уваги у дослідженні автор приділив Малому валу, акцентуючи увагу
на ознаках, що відрізняють його від Великого. Зокрема, на менших розмірах та
топографічних особливостях деяких сегментів валу. Останні порушували ос-
новні тенденції фортифікаційного будівництва та різко відрізнялися від прин-
ципів використання природних рубежів, що використовувались під час ство-
рення Великого валу. Також М.В. Роздобудько звертає увагу той факт, що лінія
Малого валу не була суцільною: у місцях значної заболоченості, піщаних дюн
чи солончаків вал переривався. Тому дослідник вважає, що вал не міг вико-
нувати суто оборонних функцій, оскільки не створював серйозних перешкод для
кінноти. На його думку, півколо Малого валу нагадує порубіжну лінію, що
виокремлювала певну територію. Подібну версію М.В. Роздобудько розвиває в
іншій праці «На кордоні з Хозарією. Племінний град». Оскільки дуга Великого
валу вкладається у півколо Малого, то є підстави вважати, що останній
————————
48 Роздобудько М.В. Переяславська земля VI–IX ст. / М.В. Роздобудько // Наукові
записки з української історії. — Переяслав-Хмельницький: НВФ «Світа», 1999. —
Вип. 8. — C. 18–19.
49 Фіалко О.Е. Напад скіфів на Трахтемирівське городище / О.Е Фіалко, Ю.В. Болт-
рик. — К., 2003. — C. 84–85, 89.
50 Роздобудько М.В. «Змійові» вали Переяславщини / М.В. Роздобудько // Переяслав
у віках. — К.: Світ успіху, 2007. — C. 57.
51 Бузян Г.М. Нариси з історії давнього Переяслава (до 1100-ліття першої літописної
згадки) / Г.М. Бузян, Л.М. Набок, М.В. Роздобудько, Д.А. Тетеря — К.: вид. Міленіум,
2007. — C. 35.
364
споруджено раніше52. Про це також свідчать і значні відмінності у розмірах,
конфігурації та призначенні. Хронологічний розрив між спорудженням обох
відрізків валу повинен бути більший за строки зведення подібних споруд і
сягати 50–100 років.53 Ймовірною датою спорудження Великого валу М.В. Роз-
добудько вважає Х — поч. ХI ст. або раніше. Аналізуючи зміну заселеності
території оточеної Малим валом та враховуючи результати археологічного
дослідження Великого валу, він припустив, що період консолідації полянських
територій та утворення племінних князівств VIII–ІХ ст. цілком відповідає часу
спорудження таких споруд. Саме вони вимежовували племінну територію у
центрі, якого знаходився племінний град54.
Розвиваючи дану версію автор вказав на те, що переважна частина півкола
Малого валу співпадала з межами ландшафтних зон межиріччя Трубежа-Супою
й охоплювала щільно заселену ще з ІV ст. чорноземну рівнину басейну
р. Броварка55. Цю територію М.В. Роздобудько ототожнює з угіддями терито-
ріальних общин, що стали основою для формування Переяславля Руського та
його округи, а потім складали Переяславську волость.
Значну увагу у своїх дослідженнях М.В. Роздобудько приділив стану збе-
реження «змійових» валів. Він акцентував увагу на відсутності можливості
дослідження стратиграфічного співвідношення Великого та Малого валів у місті
їх з’єднання, оскільки останнє нині зруйноване56. Окремо автор згадав місця із
збереженими та вже зруйнованими сегментами насипів та констатував, що
значна частина ландшафтів, охоплених валами нині зруйнована в результаті
меліорації та невдалої господарчої діяльності людини57.
Як Каратульське городище згадується система «змійових» валів у моно-
графії Є.В. Максимова та Є.О. Петровської «Древности скифского времени
Киевского Поднепровья»58.
До теми питання датування та призначення «змійових» валів неодноразово
звертався Ю.Ю. Моргунов59. Не зважаючи на результати датування Великого
————————
52 Там само. — С. 55.
53 Там само. — С. 56.
54 Там само.
55 Роздобудько М.В. «Змійові» вали Переяславщини / М.В. Роздобудько // Переяслав
у віках. — К.: Світ успіху, 2007. — C. 58.
56 Там само. — C. 57.
57 Там само. — C. 58.
58 Максимов Е.В. Древности скифского времени Киевского Поднепровья /
Е.В. Максимов, Е.А. Петровская. — Полтава, 2008. — С. 27, 29–30, 62.
59 Моргунов Ю.Ю. Земляные рвы в южнорусской фортификации X–XIII вв. /
Ю.Ю. Моргунов // Сумська Старовина. — Суми: Сумський Державний Університет,
2002. — № X. — C. 40–52; Моргунов Ю.Ю. К изучению южнорусских змиевых валов /
Ю.Ю. Моргунов // Русь в IX–XIV вв.: взаимодействие Севера и Юга. Тезисы докладов
научной конференции. — М.: Наука, 2002. — C. 64–66; Моргунов Ю.Ю. К вопросу о
разделе южнорусских земель в 1026 г. «по Днепр» / Ю.Ю. Моргунов // Наукові записки з
української історії. — Переяслав-Хмельницький, 2005. — Вип. 16. — C. 221–227;
Моргунов Ю.Ю. Древо-земляные укрепления Южной Руси Х–ХІІІ веков / Ю.Ю. Мор-
гунов. — М.: Наука, 2009. — 303 с.
365
валу переяславськими археологами, він продовжив розвивати версію скіфського
походження валів та існування Каратульського городища60. Дослідник вважає,
що будь-якої оборонної функції в давньоруський час ці вали вже не відігравали,
а швидше виконували роль топографічних орієнтирів. Також він розглянув
питання конфігурації цих пам’яток.
На противагу останньому, О.П. Моця датує «змійові» вали давньоруським
часом. Їх він розглядає у контексті визначення зони проживання кочівницьких
груп «своїх поганих». Саме на підставі місцевої топоніміки О.П. Моця визначив
територію між лініями валів у долині р. Броварка, як місце розташування зга-
даних племен61.
«Змійові» вали Переяславщини також неодноразово розглядалися нами у
працях, що пов’язані з дослідженням поселенських систем басейну р. Бро-
варка62. Окрім цього, існує велика кількість досліджень, які згадують «змійові»
вали у контексті вивчення системи заселення Переяславщини давньоруського
часу, як існуючу систему оборонних укріплень. Вони свідомо не розглядаються,
оскільки не зосереджують дослідницької уваги саме на валах.
Проведений нами історіографічний аналіз дозволяє говорити про понад
150-річний період дослідження «змійових» валів Переяславщини, у межах якого
чітко проглядаються три етапи. Перший датується другою половиною ХІХ —
першою четвертю ХХ ст. Не зважаючи на те, що вперше увагу на «змійові»
вали, як об’єкт наукового інтересу звернув увагу Т.Г. Шевченко, початком їх
планомірного вивчення слід вважати дослідження М.О. Максимовича. Саме у
його працях була окреслена проблематика їх дослідження та визначені основні
аспекти, що потребували першочергового розгляду: просторові особливості
(описові характеристики, картографування та особливості локалізації), призна-
чення та датування. У подальших дослідженнях, що проводились у межах
першого етапу, всі ці питання отримували відображення. Вони лягли в основу
праць А.В. Стороженка, В.Г. Ляскоронського, Л.В. Падалки. Загалом, у їх роз-
робці прослідковується певна тенденційність. Проблема визначення просторо-
вих характеристик «змійових» валів поступово вирішувалась у напрямку
————————
60 Моргунов Ю.Ю. Валы и крепостные стены Х–ХІІ вв. в глазах их современников /
Ю.Ю. Моргунов // Наукові записки з української історії. — Переяслав-Хмельницький,
2008. — Вип. 20. — C. 55; Моргунов Ю.Ю. Древо-земляные укрепления Южной Руси Х–
ХІІІ веков / Ю.Ю. Моргунов. — М.: Наука, 2009. — C. 204–205.
61 Моця О.П. Українці: народ і його земля (етапи становлення) / О.П. Моця. — К.:
Стародавній Світ, 2011. — C. 184.
62 Вовкодав С.М. Земляні споруди басейну р. Броварки на Переяславщині /
С.М. Вовкодав // Український історичний збірник — К., 2004. — Вип. 7. — С. 477–486;
Вовкодав С.М. Система заселення давньоруського часу басейну р. Броварка на Переяс-
лавщині / С.М. Вовкодав, О.В. Юрченко // Старожитності Вишгородщини. Збірка тез,
доповідей і повідомлень 16-ої науково-практичної конференції присвяченої «Дню
пам’яті Ярослава Мудрого». — Вишгород, 2011. — С. 27–39; Вовкодав С.М. Анализ
поселенческой структуры древнерусского времени бассейна р. Броварка [Электронный
ресурс] / С.М. Вовкодав, О.В. Юрченко // Археология и геоинформатика. — Вып. 7. —
М., 2012. — 1 электрон. опт. диск (CD-ROM) : цвет.; 12 см.
366
збільшення даних про метричні особливості та удосконалення картосхем їх
розташування. Питання призначення даних споруд вирішилось більшістю до-
слідників на користь їх оборонної функції. Найбільше дискусій виникло навколо
датування «змійових» валів, що зумовлювалось, перш за все, відсутністю про-
ведених на них розкопок. Для з’ясування часу створення насипів використо-
вувались згадані вище літописні відомості та лист Бруно, що дозволили да-
тувати вали давньоруським часом. Ця версія була переважаючою протягом
даного етапу досліджень.
Початок другого етапу пов’язаний з дослідженнями Б.О. Рибакова в 1945 р.
Він характеризується поступовим формуванням теорії про приналежність валів
до, так званого, Каратульського городища скіфського часу. Вона виникла на
основі особливостей конфігурації валів, їх просторового співвідношення з
іншими синхронними городищами та виявлених неподалік валів знахідок (або ж
інформації про них). Не дивлячись на малочислений та непереконливий факто-
логічний матеріал, версія отримала відображення у низці праць дослідників
другої половини ХХ ст.
Надзвичайно важливе значення для вивчення «змійових» валів мали ре-
зультати розкопок Великого валу переяславськими археологами М.В. Роздо-
будьком та Д.А. Тетерею у 1995–1996 рр. Вони спростували можливість при-
належності даного сегменту валу до скіфського часу та поставили під сумнів
версію про Каратульське городище. З цього часу розпочинається третій етап
дослідження «змійових» валів Переяславщини. Не зважаючи на результати
датування Великого валу, у науковій літературі й далі продовжило побутувати
трактування системи валів в околицях м. Переяслава-Хмельницький як Кара-
тульського городища (Ю.В. Болтрик, О.Є. Фіалко, Ю.Ю. Моргунов тощо).
Загалом, після досить тривалого періоду досліджень «змійових» валів все ж
залишається остаточно не вирішеною проблема їх датування. Окрім цього, нині
особливо актуально постає питання їх детального позиціонування. Незважаючи
на порівняно велику кількість згаданих праць, лише частина з них містить
інформацію щодо просторової прив’язки насипів «змійових» валів. Більшість
створених під час попередніх досліджень планів їх розташування, як правило, не
враховують місця переривання насипу — вали зображуються суцільними
лініями, що не задовольняє потреби сучасних досліджень. Зокрема, не дозволяє
визначити специфіку розташування сегментів насипу відносно елементів ланд-
шафту та гідрографії. Така інформація нині має надзвичайно важливе значення
для вивчення «змійових» валів Переяславщини.
THE HISTORY OF RESEARCHES OF SERPENT'S WALL
OF PEREYASLAV REGION
Vovkodav Sergіy (head of scientific and research sector «Museum of Space»
of National Historical and Ethnographic Reserve «Pereyaslav», d_ram@mail.ru)
This article provides an overview of the history of research оf serpent's wall of
Pereyaslav region. Different scientific versions of the origin and dating of this type of
367
ground design are considered in article. The author analyzed the level of study of this
problem.
Keywords: fortified settlement, serpent's wall, expedition, nomads, annals, stra-
tigraphy, defense system.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-103295 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 2307-5848 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-24T11:44:16Z |
| publishDate | 2015 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Вовкодав, С. 2016-06-15T10:29:37Z 2016-06-15T10:29:37Z 2015 Історія дослідження «Змійових» валів Переяславщини / С. Вовкодав // Український історичний збірник — 2015. — Вип. 18. — С. 354-367. — Бібліогр.: 62 назв. — укр. 2307-5848 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/103295 902/904:930.1 У статті здійснено огляд історії дослідження «змійових» валів Переяславщини. Розглянуто різні наукові версії про походження та датування даного типу земляних споруд. Автором проведений аналіз стану вивчення проблематики. This article provides an overview of the history of research оf serpent's wall of Pereyaslav region. Different scientific versions of the origin and dating of this type of ground design are considered in article. The author analyzed the level of study of this problem. uk Інститут історії України НАН України Український історичний збірник Археологія Історія дослідження «Змійових» валів Переяславщини The history of researches of serpent's wall of Pereyaslav region Article published earlier |
| spellingShingle | Історія дослідження «Змійових» валів Переяславщини Вовкодав, С. Археологія |
| title | Історія дослідження «Змійових» валів Переяславщини |
| title_alt | The history of researches of serpent's wall of Pereyaslav region |
| title_full | Історія дослідження «Змійових» валів Переяславщини |
| title_fullStr | Історія дослідження «Змійових» валів Переяславщини |
| title_full_unstemmed | Історія дослідження «Змійових» валів Переяславщини |
| title_short | Історія дослідження «Змійових» валів Переяславщини |
| title_sort | історія дослідження «змійових» валів переяславщини |
| topic | Археологія |
| topic_facet | Археологія |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/103295 |
| work_keys_str_mv | AT vovkodavs ístoríâdoslídžennâzmíiovihvalívpereâslavŝini AT vovkodavs thehistoryofresearchesofserpentswallofpereyaslavregion |