Стратиграфія, кореляція майкопських відкладів Карпатсько-Чорноморського сегменту Паратетісу

На системному підґрунті за комплексом методів проаналізовано сучасний стан стратиграфії флішових майкопських, менілітових відкладів та їх вікових аналогів Карпатського, Північно причорноморського, Кримсько Кавказького, Закавказького, Понто Каспійського і Закаспійського регіонів. Охарактеризовано впл...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2015
Hauptverfasser:	Гожик, П.Ф., Маслун, Н.В., Іванік, М.М., Андрєєва-Григорович, А.С., Клюшина, Г.В., Войцицький, З.Я., Мачальський, Д.В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Відділення морської геології та осадочного рудоутворення НАН України 2015
Schriftenreihe:	Геология и полезные ископаемые Мирового океана
Schlagworte:	Региональная геология
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/103608
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Стратиграфія, кореляція майкопських відкладів Карпатсько-Чорноморського сегменту Паратетісу / П.Ф. Гожик, Н.В. Маслун, М.М. Іванік, А.С. Андрєєва-Григорович, Г.В. Клюшина, З.Я. Войцицький, Д.В. Мачальський // Геология и полезные ископаемые Мирового океана. — 2015. — № 3. — С. 5-28. — Бібліогр.: 92 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-103608
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1036082025-02-09T10:38:42Z Стратиграфія, кореляція майкопських відкладів Карпатсько-Чорноморського сегменту Паратетісу Стратиграфия, корреляция майкопских отложений Карпатско-Чорноморского сегмента Паратетиса Stratigraphy, correlation of the Maikopian deposits of the Carpathian-Black Sea segment of the Paratethys Гожик, П.Ф. Маслун, Н.В. Іванік, М.М. Андрєєва-Григорович, А.С. Клюшина, Г.В. Войцицький, З.Я. Мачальський, Д.В. Региональная геология На системному підґрунті за комплексом методів проаналізовано сучасний стан стратиграфії флішових майкопських, менілітових відкладів та їх вікових аналогів Карпатського, Північно причорноморського, Кримсько Кавказького, Закавказького, Понто Каспійського і Закаспійського регіонів. Охарактеризовано вплив на стратиграфічну будову наступних чинників: тектонічних, морфоструктурних, седиментаційних, циклостратиграфічних, формаційних, вулканогенних (підводних, грязьових), олістостромних, кліноформних відкладів (підводних зсувів різного генезису, течій, конусів виносу, турбідитно каньонних), чисельних переривів. Надається порівняльна характеристика гідрологічних умов осадконагромадження в басейнах майкопського типу з басейнами його вікових аналогів Карпатсько-Чорноморського регіону та суміжних регіонів Східного Паратетісу. На системной основе по комплексу методов проанализировано современное состояние стратиграфии флишевих майкопских, менилитовых отложений и их возрастных аналогов Карпатского, Северопричерноморского, Крымско Кавказского, Закавказского, Понто Каспийского и Закаспийского регионов. Охарактеризовано влияние на стратиграфическую строение следующих факторов: тектонических, морфоструктурных, седиментационных, циклостратиграфических, формационных, вулканогенных (подводных грязевых), олистостромных, клиноформных отложений (подводных оползней разного генезиса, течений, конусов выноса, турбидитно-каньонных), многочисленных перерывов. Дается сравнительная характеристика гидрологических условий осадконакопления в бассейнах майкопского типа с бассейнами его возрастных аналогов Карпатско-Черноморского региона и сопредельных регионов Восточного Паратетиса. Based on an integrated approach of methods, the modern state of the stratigraphy of the Maikopian and Menilit flysch sediments and their age analogues from the Carpathian, North Black Sea, Crimea-Caucasian, Transcaucasian, Ponto Caspian and Transcaspian regions is analyzed. The influence on the stratigraphy of the sedimentary basins of such factors as tectonic, morphostructural, sedimentological, cyclo stratigraphical, formational, volcanic (subsea, mud), submarine slides deposits of different origins, currents, fan, turbidite canyon and numerous hiatuses are considered. A comparative characteristic of hydrological conditions in the sedimentary basins of Maikopian type with other age analogues in the Carpathian region and adjacent regions of Eastern Paratethys is given. 2015 Article Стратиграфія, кореляція майкопських відкладів Карпатсько-Чорноморського сегменту Паратетісу / П.Ф. Гожик, Н.В. Маслун, М.М. Іванік, А.С. Андрєєва-Григорович, Г.В. Клюшина, З.Я. Войцицький, Д.В. Мачальський // Геология и полезные ископаемые Мирового океана. — 2015. — № 3. — С. 5-28. — Бібліогр.: 92 назв. — укр. 1999-7566 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/103608 uk Геология и полезные ископаемые Мирового океана application/pdf Відділення морської геології та осадочного рудоутворення НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Региональная геология Региональная геология
spellingShingle	Региональная геология Региональная геология Гожик, П.Ф. Маслун, Н.В. Іванік, М.М. Андрєєва-Григорович, А.С. Клюшина, Г.В. Войцицький, З.Я. Мачальський, Д.В. Стратиграфія, кореляція майкопських відкладів Карпатсько-Чорноморського сегменту Паратетісу Геология и полезные ископаемые Мирового океана
description	На системному підґрунті за комплексом методів проаналізовано сучасний стан стратиграфії флішових майкопських, менілітових відкладів та їх вікових аналогів Карпатського, Північно причорноморського, Кримсько Кавказького, Закавказького, Понто Каспійського і Закаспійського регіонів. Охарактеризовано вплив на стратиграфічну будову наступних чинників: тектонічних, морфоструктурних, седиментаційних, циклостратиграфічних, формаційних, вулканогенних (підводних, грязьових), олістостромних, кліноформних відкладів (підводних зсувів різного генезису, течій, конусів виносу, турбідитно каньонних), чисельних переривів. Надається порівняльна характеристика гідрологічних умов осадконагромадження в басейнах майкопського типу з басейнами його вікових аналогів Карпатсько-Чорноморського регіону та суміжних регіонів Східного Паратетісу.
format	Article
author	Гожик, П.Ф. Маслун, Н.В. Іванік, М.М. Андрєєва-Григорович, А.С. Клюшина, Г.В. Войцицький, З.Я. Мачальський, Д.В.
author_facet	Гожик, П.Ф. Маслун, Н.В. Іванік, М.М. Андрєєва-Григорович, А.С. Клюшина, Г.В. Войцицький, З.Я. Мачальський, Д.В.
author_sort	Гожик, П.Ф.
title	Стратиграфія, кореляція майкопських відкладів Карпатсько-Чорноморського сегменту Паратетісу
title_short	Стратиграфія, кореляція майкопських відкладів Карпатсько-Чорноморського сегменту Паратетісу
title_full	Стратиграфія, кореляція майкопських відкладів Карпатсько-Чорноморського сегменту Паратетісу
title_fullStr	Стратиграфія, кореляція майкопських відкладів Карпатсько-Чорноморського сегменту Паратетісу
title_full_unstemmed	Стратиграфія, кореляція майкопських відкладів Карпатсько-Чорноморського сегменту Паратетісу
title_sort	стратиграфія, кореляція майкопських відкладів карпатсько-чорноморського сегменту паратетісу
publisher	Відділення морської геології та осадочного рудоутворення НАН України
publishDate	2015
topic_facet	Региональная геология
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/103608
citation_txt	Стратиграфія, кореляція майкопських відкладів Карпатсько-Чорноморського сегменту Паратетісу / П.Ф. Гожик, Н.В. Маслун, М.М. Іванік, А.С. Андрєєва-Григорович, Г.В. Клюшина, З.Я. Войцицький, Д.В. Мачальський // Геология и полезные ископаемые Мирового океана. — 2015. — № 3. — С. 5-28. — Бібліогр.: 92 назв. — укр.
series	Геология и полезные ископаемые Мирового океана
work_keys_str_mv	AT gožikpf stratigrafíâkorelâcíâmajkopsʹkihvídkladívkarpatsʹkočornomorsʹkogosegmentuparatetísu AT maslunnv stratigrafíâkorelâcíâmajkopsʹkihvídkladívkarpatsʹkočornomorsʹkogosegmentuparatetísu AT ívaníkmm stratigrafíâkorelâcíâmajkopsʹkihvídkladívkarpatsʹkočornomorsʹkogosegmentuparatetísu AT andrêêvagrigorovičas stratigrafíâkorelâcíâmajkopsʹkihvídkladívkarpatsʹkočornomorsʹkogosegmentuparatetísu AT klûšinagv stratigrafíâkorelâcíâmajkopsʹkihvídkladívkarpatsʹkočornomorsʹkogosegmentuparatetísu AT vojcicʹkijzâ stratigrafíâkorelâcíâmajkopsʹkihvídkladívkarpatsʹkočornomorsʹkogosegmentuparatetísu AT mačalʹsʹkijdv stratigrafíâkorelâcíâmajkopsʹkihvídkladívkarpatsʹkočornomorsʹkogosegmentuparatetísu AT gožikpf stratigrafiâkorrelâciâmajkopskihotloženijkarpatskočornomorskogosegmentaparatetisa AT maslunnv stratigrafiâkorrelâciâmajkopskihotloženijkarpatskočornomorskogosegmentaparatetisa AT ívaníkmm stratigrafiâkorrelâciâmajkopskihotloženijkarpatskočornomorskogosegmentaparatetisa AT andrêêvagrigorovičas stratigrafiâkorrelâciâmajkopskihotloženijkarpatskočornomorskogosegmentaparatetisa AT klûšinagv stratigrafiâkorrelâciâmajkopskihotloženijkarpatskočornomorskogosegmentaparatetisa AT vojcicʹkijzâ stratigrafiâkorrelâciâmajkopskihotloženijkarpatskočornomorskogosegmentaparatetisa AT mačalʹsʹkijdv stratigrafiâkorrelâciâmajkopskihotloženijkarpatskočornomorskogosegmentaparatetisa AT gožikpf stratigraphycorrelationofthemaikopiandepositsofthecarpathianblackseasegmentoftheparatethys AT maslunnv stratigraphycorrelationofthemaikopiandepositsofthecarpathianblackseasegmentoftheparatethys AT ívaníkmm stratigraphycorrelationofthemaikopiandepositsofthecarpathianblackseasegmentoftheparatethys AT andrêêvagrigorovičas stratigraphycorrelationofthemaikopiandepositsofthecarpathianblackseasegmentoftheparatethys AT klûšinagv stratigraphycorrelationofthemaikopiandepositsofthecarpathianblackseasegmentoftheparatethys AT vojcicʹkijzâ stratigraphycorrelationofthemaikopiandepositsofthecarpathianblackseasegmentoftheparatethys AT mačalʹsʹkijdv stratigraphycorrelationofthemaikopiandepositsofthecarpathianblackseasegmentoftheparatethys
first_indexed	2025-11-25T20:39:44Z
last_indexed	2025-11-25T20:39:44Z
_version_	1849796262071631872
fulltext	5 РЕГИОНАЛЬНАЯ ГЕОЛОГИЯ П.Ф. Гожик 1, Н.В. Маслун 1, М.М. Іванік 1, А.С. Андрєєва!Григорович 1, Г.В. Клюшина 1, З.Я. Войцицький 2, Д.В. Мачальський 3 1 ИІнститут геологічних наук НАН України, Київ 2 Укргеофізика, Київ 3 Укрзахідгеологія, Львів СТРАТИГРАФІЯ, КОРЕЛЯЦІЯ МАЙКОПСЬКИХ ВІДКЛАДІВ КАРПАТСЬКО! ЧОРНОМОРСЬКОГО СЕГМЕНТУ ПАРАТЕТІСУ На системному підґрунті за комплексом методів проаналізовано сучасний стан стратиграфії флішових майкопських, менілітових відкладів та їх вікових аналогів Карпатського, Північно�причорноморського, Кримсько�Кавказького, Закавказького, Понто�Каспійського і Закаспійського регіонів. Охарактеризо� вано вплив на стратиграфічну будову наступних чинників: тектонічних, мор� фоструктурних, седиментаційних, циклостратиграфічних, формаційних, вул� каногенних (підводних, грязьових), олістостромних, кліноформних відкладів (підводних зсувів різного генезису, течій, конусів виносу, турбідитно�каньон� них), чисельних переривів. Надається порівняльна характеристика гідро� логічних умов осадконагромадження в басейнах майкопського типу з басейна� ми його вікових аналогів Карпатсько�Чорноморського регіону та суміжних регіонів Східного Паратетісу. Ключові слова: Паратетіс, Карпатсько�Чорноморський регіон, страти� графія, кореляціі, палеоокеанологія, палеоген, майкопські відклади. Вступ Вирішення на глобальному, міжрегіональному та регіональному рівнях синхронності, взаємозв’язків, різних геологічних подій в межах Альпійсько�Гімалайського складчастого поясу значною мірою залежить від коректних, виконаних на детальній стратиг� рафічній основі реконструкцій майкопського етапу олігоцен� міоценового часу. В кінці еоцену — на початку олігоцену відбува� лись знакові події в історії фанерозою. Вони призвели до дифе� ренціації океану Тетіс і утворення на його північній периферії низ� ки внутрішньоконтинентальних басейнів, що отримали назву Па� ратетіс. Колізії континентальних плит Євразії, значною мірою ак� тивізовані майже синхронними імпактними подіями в Північній © П.Ф. ГОЖИК, Н.В. МАСЛУН, М.М. ІВАНІК, А.С. АНДРЄЄВА�ГРИГОРОВИЧ, Г.В. КЛЮШИНА, З.Я. ВОЙЦИЦЬКИЙ, Д.В. МАЧАЛЬСЬКИЙ, 2015 ISSN 1999�7566. Геология и полезные ископаемые Мирового океана. 2015. № 3 6 ISSN 1999�7566. Геология и полезные ископаемые Мирового океана. 2015. № 3 П.Ф. Гожик, Н.В. Маслун, М.М. Іванік, А.С. Андреева�Григорович, А.В. Клюшина,З.Я. Войцицький Америці й Азії, призвели до посилення розвитку мантійних плюмів, активізації осьових зон Світового океану, яке супроводжувалося збільшенням швидкостей спредингу, продукуванням значних мас океанічної літосфери, вулканізмом та гідротермальною діяльністю. Відбулося утворення континентального льодового покриву Антарктиди, зміна систем циркуляції глибинних та поверхневих мас Світового океану, інтенсифікація підводних ерозійних процесів, що проявилося загальним похолоданням на початку олігоцену та глобальним поліциклічним рю� пельським регресивно�трансгресивним осадконагромадженням. Формування басейнів Паратетісу, і майкопського зокрема, характеризувало� ся суттєвою зміною умов осадконагромадження у зв’язку з початком ізоляції ба� сейнів, різким збільшенням глибини окремих його частин, зміною температур� ного режиму водних мас та інтенсивним знесенням теригенного матеріалу. Все це призвело до температурної та сольової стратифікації вод, погіршення їх газо� вого режиму та сірководневого зараження придонних водних мас у найглибших частинах палеобасейнів. На теренах від крайових прогинів Альп, Румунських, Українських і Польських Карпат, Словаччини, Угорщини, Трансильванії до ок� раїн Євразійської платформи — Кримсько�Кавказької області і Закаспію — на� копичувались ритмічні, переважно теригенно�карбонатно�кременисті осади, сут� тєво збагачені органічною сапропелевою речовиною, із залишками наземних рослин і піритизацією типу чорносланцевих майкопських порід Чорноморської западини та прилеглих прогинів. В цих, переважно аноксидних, басейнах фор� мувалися гігантські манганорудні, рідкометальні, залізорудні, вуглеводневі ро� довища. Майкопські відклади є одним з найкрупніших формаційних комп� лексів, з яким пов’язані вуглеводневі родовища (газові, газоконденсатні, наф� тові). Переважна частина вуглеводнів локалізується в нетрадиційних пастках (літостратиграфічні, тектонічно ускладнені, пластовосводові, кліноформні, олісто� літові, тріщіно�порові, врізові), які виокремлюються за тектонічними, літо� логічними, морфологічними, генетичними ознаками. Нетрадиційність відкритих і прогнозних покладів пояснюється специфічними умовами формування гео� логічної будови майкопської товщі. Тому майкопські відклади (назва від м. Май� коп, Північний Кавказ (М. Губкін, 1912)), починаючи з ХІХ сторіччя є об’єктом як фундаментальних, так і прикладних геологічних, в тому числі детальних стра� тиграфічних, досліджень. Матеріали та методика досліджень В основу покладено результати особистих досліджень авторів та аналіз багатої інформації з геології майкопських відкладів та їх аналогів. Ви� вчення численних відслонень і розрізів, розкритих свердловинами у Карпатсько� му та Південному (Причорномор’я, Рівнинний Крим, Керченський півострів, Азово�Чорноморська акваторія) регіонах України, їх біолітофаціальна іден� тифікація за мікрофосиліями, літологічними, геофізичними даними дозволили обґрунтувати складну циклічну будову майкопського формаційного комплексу. Вагомий фактичний матеріал було отримано в ході рейсів наукових дослідниць� ких суден у Чорному та Азовському морях під керівництвом академіка НАН Ук� раїни Є.Ф. Шнюкова [66—70, 74, 81—83] та обробки численних свердловин НАК «Нафтогаз України». 7 З метою кореляції різнорангових стратиграфічних одиниць, на системному підґрунті за комплексом методів проаналізовано сучасний стан стратиграфії флішових майкопських, менілітових відкладів та їх вікових аналогів Карпатсько� го, Північнопричорноморського, Кримсько�Кавказького, Закавказького, Понто�Каспійського і Закаспійського регіонів. Охарактеризовано вплив на їх стратиграфічну структуру тектонічних, морфоструктурних, седиментаційних, циклостратиграфічних, формаційних, вулканогенних (підводних грязьових) чинників, олістостромних кліноформних відкладів (підводних зсувів різної ге� нези, конусів виносу, турбідито�каньонних, течій), чисельних переривів. Виконано детальну стратифікацію регіональних, місцевих стратонів (регіоя� русів, світ, товщ, пачок, горизонтів�маркерів). Обґрунтовано їх межі та діахрон� ність. Для детальної стратифікації поліциклічних разнофаціальних формаційних комплексів застосовано літологічний, біостратиграфічний і сейсмостратигра� фічний методи. Якщо за біо� та літостратиграфічними методами аналізуються тільки окремі частини розрізу (через незначний відбір керну у свердловинах і фрагментарність окремих частин розрізу у відслоненнях), то сейсмострати� графічний непрямий метод геологічних досліджень переважно є єдиним інстру� ментом відтворення цілісної будови осадових товщ, зокрема майкопської серії та її аналогів. З метою з’ясування детальної стратиграфічної структури олігоцен� міоценових відкладів, значну увагу приділено аналізу геологічного розвитку, зокрема тих подій, в результаті яких сформувалася сучасна стратиграфічна мо� дель майкопських відкладів. Суттєвими чинниками у відтворенні стратиграфії є з’ясування закономірностей розвитку регіонів, циклічності формаційних комп� лексів, синхронізації трансгресій, регресій, фаз тектогенезу, олістостромних, кліноформних утворень та інших геологічних процесів. За комплексними до� слідженнями проаналізовано потужності, повноту розрізу, локальні і регіональ� ні перериви, неузгодженості, перехідні верстви у формаційних комплексах, стратиграфічний діапазон яких має різні обсяги. Палеогеологічні особливості розвитку регіонів поширення майкопських відкладів спричинили утворення в кожному регіоні низки структурно�фаціаль� них типів відкладів, що відрізняються особливостями літологічного складу, ха� рактером будови та потужністю. Тому в майкопському формаційному комплексі і його аналогах виділяються відповідні типи розрізів. Детальне вивчення літолого� фаціальних особливостей відслонень, їх ув’язка з геолого�геофізичними розріза� ми свердловин, що розташовані в різних тектоно�фаціальних зонах, дозволили виділити локальні й регіональні геофізичні репери і виконати посвітне розчле� нування відкладів віддалених регіонів, вичленити специфічні риси будови пла� норбелового, молочанського, керлеутського, кавказького, батисифонового регіоярусів південної України. Особливу угагу приділено аналізу за комплексом методів повноті гео� логічних розрізів та проблемі переривів. Перериви виокремлено у конкретних розрізах на сейсмопрофілях, але проблемним є їх встановлення в дискретних точках (окремі відслонення, свердловини). У відслоненнях розрізи, як правило, неповні, переважна більшість седиментаційних комплексів має скриті перериви — діастеми. Найсуттєвіши перериви простежуються в зонах геоморфологічно ви� ражених палеопіднять — як локальних, так і регіональних. Простежено перери� ви в зонах розвитку олістостромів, кліноформ, підводного розмиву під дією ISSN 1999�7566. Геология и полезные ископаемые Мирового океана. 2015. № 3 Стратиграфія, кореляція майкопських відкладів карпатсько�чорноморського сегменту Паратетісу 8 ISSN 1999�7566. Геология и полезные ископаемые Мирового океана. 2015. № 3 П.Ф. Гожик, Н.В. Маслун, М.М. Іванік, А.С. Андреева�Григорович, А.В. Клюшина,З.Я. Войцицький підводних течій та процесів підводнозсувних, гравітаційних, відриву. З’ясовано за� кономірності розвитку олістостром (підводнозсувних) на різних стратигра�фічних рівнях олігоцен�міоценових менілітових і кроснінських відкладів Карпат та май� копського формаційного комплексу Кримсько�Азово�Чорноморського регіону. Майкопський формаційний комплекс характеризується малочисельністю керівних палеонтологічних решток, що робить проблемним створення детальної стратиграфічної схеми і розчленування їх лише біостратиграфічним методом. Значну мішанину і похибки в розчленуванні і датуванні розрізів викликає на� явність олістостромів, кліноформ, а через це — перевідкладеної мікрофауни, що часто призводить до помилкового тлумачення віку відкладів. Тому при детальній стратифікації розрізів як значний регулятивний чинник розчленування, встанов� лення віку, кореляції розрізів за біостратиграфічними ознаками враховувався чинник первинного і вторинного (перевідкладеного) вмісту органічних решток у літолого�фаціально одноманітних різновікових відкладах, якими є формаційні комплекси майкопської серії Південних регіонів України та їх вікових аналогів — менілітової і кросненської серій Карпат. Знахідки різновікових решток у цих по� родних комплексах в різних структурно�фаціальних зонах Карпат, Криму, Керчі, Індоло�Кубанського прогину, Азово�Чорноморської акваторії часто є перепо� ною для однозначного встановлення їх віку. Це стосується, зокрема, регіонів, які часто картувалися за біостратиграфічними ознаками тому, що були відсутні інші критерії розчленування, особливо в зонах розвитку вапнякових фацій. Так, при картуванні олігоцен�міоценової майкопської серії Криму, Керчі, менілітової та кросненської серій Карпат часто тотожні за літологічним складом і положенням товщі датувалися в широкому віковому діапазоні (юра�міоцен). Є численна інформація щодо знахідок у флішових олігоцен�міоценових відкладах дрібних форамініфер і нанопланктону пізньокрейдових, еоценових видів, які є превідкладеними [26, 31]. Особливо це явище поширено в нижньоменілітовій, кросненській світах, у граничних еоцен�олігоценових відкладах Карпат в зонах розвитку олістостромів. Зокрема, в кросненському фліші було визначено крей� дові, еоценові, дрібні і крупні (нумуліти) форамініфери, що мали регіональне поширення, що і змусило геологів вводити термін «кросненськоподібний ео� цен». А знахідки мікрофосілій з канилівської світи венду Східноєвропейської платформи навіть змусили геологів зробити висновок щодо перешарування у флішових Карпатах смуг венду та олігоцену. В південній частині Східного Криму (Керченський півострів) на північно� західному та прикерченському шельфах Чорного моря в свердловинах в оліго� цен�міоценових відкладах, особливо в розрізах, представлених глинами з про� шарками пісковиків, гравелітів у фауністичних комплексах, як правило, присутня суміш різновікових (юра�міоцен) форамініфер, нанопланктону [26, 31]. Невраху� вання факту перевідкладання фауністичних решток призводить до неправиль� ного трактування віку відкладів, їх седиментологічної, зокрема, батиметричної складової. При картуванні на біостратиграфічній основі виділяються численні місцеві стратони, які практично є фаціями, а часто і біофаціями, і карта в таких випадках має вигляд «розбитої тарілки» з безліччю малоамплітудних розломів незначного простягання. Можливо тому, незважаючи на давність проблеми ме� тодики розпізнавання мікроорганізмів у первинному і вторинному заляганні, Міжвідомчому стратиграфічному комітету слід ввести обов’язкове для будь�якої 9ISSN 1999�7566. Геология и полезные ископаемые Мирового океана. 2015. № 3 Стратиграфія, кореляція майкопських відкладів карпатсько�чорноморського сегменту Паратетісу стратиграфічної і палеонтологічної публікації позначення переліку видів ор� ганічних решток, в тому числі і перевідкладених, що містяться в комплексі. Це дозволить уникнути багатьох помилок при трактуванні віку, обсягу стратонів, їх кореляції та геологічних побудовах, що покладаються в основу пошукових, розвідувальних та експлуатаційних робіт на різні види корисних копалин. При детальній стратифікації аналізувався також важливий стратиграфічний чинник — потужні конуси виносів прарічок, що впливали на формування стра� тиграфічної структури літостратонів. На північно�західному та прикерченському шельфах, на континентальному схилі Західно� та Східночорноморської западин встановлено різнорангові перериви, неузгодженості в потужних підводних кону� сах виносу палео�Дунаю, палео�Дністра, палео�Дніпра, а в Індоло�Кубанському прогині, на Керченському півострові — великої річки палео�Дону�Кубані, зони нагромадження уламкового матеріалу з гірського палео�Криму. Аналогічні яви� ща простежено і в менілітово�кроснінських розрізах Складчастих Карпат та Пе� редкарпатського прогину (конуси виносу пра�Стрия тощо). З’ясовано, що ло� кальний характер переривів обумовлений також невеликими водними потоками (контурітами та стратиформними придонними течіями), ерозійними врізами. Значний вплив на стратиграфічну структуру майкопських відкладів мав аноксидний режим осадконагромадження, який хоч і мав регіональний характер, але пов’язаний з глобальними тектонічними і кліматичними подіями і просте� жується не тільки в межах Карпатсько�Чорноморського сегменту Тетісу, але є ха� рактерною рисою загалом басейнів Східного Паратетісу. Цей аноксидний епізод притаманний відкладам майкопської серії, де осадонагромадження відбувалось у зоні перетину кисневого мінімуму, що утворився у товщі води під дією апвелінгу в середній частині глибоководного конусу виносу. Крім того, значну роль в утво� ренні чорносланцевих ритмічних фацій мали підводні течії, контуріти, турбідити. Як правило, осадонагромадження відбувалось як у зоні внутрішнього шельфу, так і у більш глибоководних умовах континентального схилу. В стратиграфічній структурі впливовим чинником на формування стратонів є прояв інтенсивного грязьового вулканізму, поширений у Східному Паратетісі, зокрема в Керченсько�Таманській зоні, в Чорному морі [76, 77, 79]. Простежено чітку ритміку вулканічних процесів (затухання, інтенсифікація) протягом фор� мування верхньокайнозойських відкладів, починаючи з майкопу і до сучасних включно. Ці грязьовулканічні виверження супроводжувалися утворенням со� почних глин — своєрідних брекчій. У Паннонському басейні (Карпатський регіон) режим був дещо іншим. Тут в олігоцені — міоцені, в пліоцені відбували� ся інтенсивні вулканічні виверження, що супроводжувалося накопиченням товщ ефузивів. Аналогічні умови спостерігаються і в інших районах Паратетісу, зокрема в Румунії та Каспійській області [19, 26, 55, 60—62, 86]. Майкопський формаційний комплекс Проблема розробки детальної стратиграфії олігоцен�міоценових відкладів Карпатсько�Чорноморського регіону пов’язана перш за все із з’ясу� ванням будови гетерогенної майкопської та менілітової серій. Діахронний оліго� цен�міоценовий майкопський теригенно�глинистий формаційний комплекс є найбільш потужним віковим діапазоном нафтогазонакопичення в регіоні і має 10 ISSN 1999�7566. Геология и полезные ископаемые Мирового океана. 2015. № 3 П.Ф. Гожик, Н.В. Маслун, М.М. Іванік, А.С. Андреева�Григорович, А.В. Клюшина,З.Я. Войцицький складну просторово�часову фаціальну структуру. В різних районах Карпатсько� Чорноморському регіону існують свої місцеві, регіональні стратиграфічні схеми, кореляція яких часто суперечлива та дискусійна. Суттєві відмінності седимен� таційних умов майкопського басейну вплинули на розвиток наземної і морської біоти. Для фауністичних угруповань характерним є майже повна відсутність вап� някового планктону (нанопланктон, форамініфери), особливо у крайових фаціях аналогів майкопських відкладів Північного Причорномор’я, Криму, Північного Кавказу та інших регіонів. Винятком є розрізи Карпат і Азово�Чор� номорського регіону. В Азово�Чорноморському сегменті Тетичниго басейну від� клади майкопської серії — це потужний (до 3000 м) флішоїдний формаційний комплекс, складений тонкоритмічним перешаруванням глин темно�сірих аргілітоподібних щільних слабослюдистих нерівномірно алевритистих некарбо� натних, мергелів, алевролітів сірих, зеленувато�темно�сірих з сидеритом, рибни� ми залишками та пісковиків темно�сірих та світлоколірних. Відклади майкопу, як правило, незгідно залягають зі значними стратиграфічними неузгодженнями на різних рівнях крейда�палеоцен�еоценового розрізу, перекривають нерівно� мірно еродований чохол форланду Кримсько�Керченських альпід. Для майкоп� ського комплексу характерними є неповні розрізи регіональних стратонів. Аналоги майкопської серії Східного Паратетісу мають строкатий фаціаль� ний склад крайових фацій, де у північній частині Причорномор’я, Криму, При� азов’ї тощо виділяється низка місцевих різнорангових стратонів, датування віку яких та кореляція проблемні. У Карпатському регіоні в аналогах майкопської серії виділяються менілітовий та кросненський типи розрізів зі складною струк� турно�фаціальною будовою. Стратиграфічне положення майкопської серії, обґрунтування її віку в межах Східного Паратетісу досить детально розглянуто в підсумкових роботах остан� нього десятиріччя [4, 21, 26, 42, 43, 47, 48, 51—53, 58, 59, 87]. За детально простеженою просторово�часовою послідовністю відкладів, майкопська серія, відповідно до регіоярусної шкали Східного Паратетісу, поді� ляється на п’ять регіоярусів з місцевими стратонами у ранзі світ, підсвіт і верств, які мають відмінні літологічну і палеонтологічну характеристики. В олігоценовій частині розрізу майкопу виділено планорбеловий, молочанський, керлеутський, кавказький (нижньокавказький регіопід’ярус), а в міоценовій — кавказький (верхньокавказький підрегіоярус) та батисифоновий регіояруси. Планорбеловий регіоярус (нижній олігоцен, рюпель). Названий (В.Ф. Кози� рева, 1948 р.) за характерною групою гастропод (птеропод Planorbella, нині Limacina). Типова світа — планорбелова. Страторегіон — Крим. На північно� західному шельфі Чорного моря та на континентальному схилі Західночорно� морської западини виділяється планорбелова світа з двома підсвітами. [41, 66]. Нижньопланорбелова підсвіта представлена глинами сірими, зеленувато� сірими, іноді зі блідим буруватим відтінком щільними слюдистими, з прошарка� ми та присипками світло�сірого алевроліту. Найбільшу потужність ця підсвіта має на піднятті Голіцино — до 450 м. На підняттях Південно�Голіцинському, Шмідта, Архангельському, Кримському, Штормовому, Центральному, Сєльсько� го потужність становить 200—300 м, поступово зменшуючись до 100 м у півден� но�західному напрямку (підняття Десантне, Олімпійське) та північно�східному (підняття Каркінітське). 11ISSN 1999�7566. Геология и полезные ископаемые Мирового океана. 2015. № 3 Стратиграфія, кореляція майкопських відкладів карпатсько�чорноморського сегменту Паратетісу У західному напрямку (підняття Безіменне) підсвіта виклинюється і на під� няттях Гамбурцева та Одеське вона зовсім відсутня. Верхньопланорбелова підсвіта представлена переважно глинами зеленувато� темно�сірими щільними слабо слюдистими, з плитчастою окремістю і поодино� кими присипками алевритового матеріалу. Розкрита свердловинами на піднят� тях північно�східної частини шельфу, де спостерігаються значні потужності — до 500 м. На підняттях Шмідта, Південно�Голіцинське, Голіцино, Архангельське, Кримське вони становлять 300—100 м, в західному напрямку (підняття Штормо� ве) підсвіта виклинюється, і на підняттях Сєльського, Десантне, Безіменне та Олімпійське вона відсутня. За характером розподілу планктонних і бентосних фо� рамініфер та нанопланктону вік пранорбелової світи ранньоолігоценовий [26, 34]. Регулятивними факторами розподілу літо�, біофацій є седиментологічні, мор� фоструктурні, тектонічні, за якими чітко виділяються зони валоподібних структур: 1) Шмідта — Південноголіцинська — Голіцинська; 2) Архангельське — Штормо� ва — Кримська; 3) Одеська�Осетрова; 4) Крайового уступу. Ці зони характеризу� ються відмінними структурно�фаціальними особливостями олігоценового комп� лексу та розподілом потужностей окремих його стратонів (рис. 1, див. вклейку). Згідно з сейсмостратиграфічними даними його товщини сягають 1000 м. Седиментаційні умови планорбелового басейну відзначаються циклічним глибоководним осадконагромадженням, що доводиться за біолітостратигра� фічними даними і відображується на сейсмічних розрізах. Циклічний глибоко� водний седиментогенез є характерною відмінною рисою олігоценового розрізу внутрішнього шельфу і континентального схилу Західночорноморської запади� ни, де еоцен�олігоценова межа поступова. В прилеглих північних і північно� східних розрізах Причорноморського прогину і Криму, як правило, відклади мілководніші, теригенні, а підошва олігоцену ерозійна. Загалом, для низів майкопу (планорбеловий, молочанський регіояруси) ха� рактерна найбільша фаціальна мінливість і строкатість розрізів, наявність у те� ригенно�карбонатних комплексах лінзовидних пісковиків, розвиток врізів міжформаційних незгідностей та переривів, наявність олістостромів, клінофо� рмних утворень та різкий градієнт потужностей від 0 до 1500 м. Планорбеловий тип розрізу генетично подібний до продуктивних флішоїдних менілітових розрізів Карпат і пшехських відкладів Кавказу (рис. 2, див. вклейку). На континентальному схилі та у глибоководній улоговині Західночорно� морської западини за даними сейсмопрофілювання майкопські відклади чітко виокремлюються у всіх структурно�тектонічних зонах. Прямими геологічними методами (палеонтологічним, літологічним) вони були ідентифіковані під час морських експедиційних робіт у Чорному морі [19, 41, 74, 81, 82 та ін.]. В північно�східній частині Чорного моря (прикерченський шельф, конти� нентальний схил Східночорноморської западини) та в Азовському морі, Криму, на Керченському п�ові планорбеловий регіоярус представлений флішоїдною піщано�алеврито�глинистою сірою, темно�сірою товщею. Тут виділяються місцеві стратони в ранзі світ — дюрменська та індольська [21—23, 40, 86]. Дюрменська свiта складена шаруватими глинами сірими, бурувато�сірими, алевролітами та пісковиками алевритовими плитчастими турбідитовими. Верхня Рис. 1—6 на вклейці подані в авторській редакції Рис. 1. Стратиграфічна схема майкопських відкладів Азово�Чорноморського регіону (склали: П.Ф. Гожик, М.М. Іванік Н.В. Маслун, Г.В. Клюшина, З.Я. Войцицький) Рис. 2. Кореляція майкопських відкладів та їх аналогів Центрального і Східного Паратетісу (склали: П.Ф. Гожик, М.М. Іванік А.С. Андрєєва�Григорович, Н.В. Маслун, Г.В. Клюшина, З.Я. Войцицький, Д.В. Мачальський) 12 ISSN 1999�7566. Геология и полезные ископаемые Мирового океана. 2015. № 3 П.Ф. Гожик, Н.В. Маслун, М.М. Іванік, А.С. Андреева�Григорович, А.В. Клюшина,З.Я. Войцицький частина характеризується переважанням у складі порід алевролітів і пісковиків. Відклади фаціально мінливі. В північній частині Криму по лінії Стрілкове — Чонгарський п�ів — Чаплинка — Скадовськ алевроліто�піщані дюрменські відклади виклинюються. В районі Джанкою верхня частина світи, що складена глинами алевритовими та алевролітами глинистими потужністю до 70 м, є газо� носною. У західному напрямку у відкладах світи підвищується вміст глинистої складової, а у східних районах Криму спостерігається збільшення алевритового матеріалу. В стратотиповій Індольській свердловині розріз світи складений алев� ролітами з прошарками глин потужністю до 170 м. На Фонтанівському газовому родовищі потужність піщано�алевролітової товщі становить близько 250 м. У південному напрямку розріз світи стає більш тонкоритмічним, тонкорозшарова� ним, з косошаруватими текстурами. На прикерченському шельфі структура Суб� ботіна (розріз) представлена аргілітами темно�сірими до чорних щільними міцни� ми слюдистими некарбонатними, з прошарками алевролітів сірих, світло�сірих щільних некарбонатних, пісковиків зеленувато�сірих кварц�глауконітових тонко� середньозернистих. Причому у верхній частині розрізу дюрменської світи збіль� шується частка піщано�алевритових прошарків. Потужність світи понад 550 м. Розріз індольської свiти, на відміну від дюрменської, характеризується пере� важанням глинистих різновидів. Це аргіліти бурувато�темно�сірі і сірі некарбо� натні слюдисті алеврито�піщанисті субгоризонтально шаруваті, з тонкими про� шарками глинистих сидеритів, алевролітів, пісковиків. Залягають згідно на відкладах дюрменської світи, пов’язані поступовим переходом з відкладами мо� лочанського регіоярусу. Потужність світи збільшується у південному напрямку. У східних районах Криму товща алевролітів глинистих і глин алевритистих має потужність від 20—30 до 200 м. На Керченському п�ові потужності світи сягають понад 500 м. На прикер� ченському шельфі індольська світа — це глини темно�сірі до чорних, щільні слюдисті тонкошаруваті. Відсоток піщано�алевритистого матеріалу в них нез� начний. Органічна речовина в глинах зазвичай сапропелевого типу. Характерні в розрізі ритміти. Але для нижньої частини розрізу притаманне переважання в розрізі пісковиків і алевролітів. Це майже 150�метрова шарувата товща глин, алевролітів і пісковиків з косохвилястошаруватими текстурами, що характерні для схилових підводнозсувних фацій. Характерним для глинистих різновидів є наявність гнізд, лінз та присипок на поверхні напластування дрібнозернистого піщаного матеріалу. На Джанкойському газовому родовищі з відкладами індольської світи пов’язаний один з продуктивних горизонтів. У відкладах планорбелової, дюрменської, ідольської світ визначено комплекс планктонних форамініфер Globorotalia pseudoscitula Gleassner, Paragloborotalia opima opima (Bolli), P. opima nana (Bolli), бентосних секреційних Cibicides amphisylensis (Andrea), Uvigerina maikopica Kraeva. та аглютинуючих Hyperammina, Cyclammina, Bathysiphon та ін., що є характерними для верств зони Spiroplectammina carinata oligocenica планорбелового регіоярусу ранньоолігоценового (рюпель) часу. Біоліто� фаціальні особливості планорбелового регіоярусу півдня України демонструють різнорангову циклічну будову відкладів. Найнижча частина розрізу — це базальна пачка трансгресивного циклу, що утворена після перериву в осадконагромадженні на межі еоцену — олігоцену. Регресивні цикли характеризуються збільшенням у прошарках теригенної піщано�алевритової складової. 13ISSN 1999�7566. Геология и полезные ископаемые Мирового океана. 2015. № 3 Стратиграфія, кореляція майкопських відкладів карпатсько�чорноморського сегменту Паратетісу На прикерченському шельфі переважають породи, що свідчать про форму� вання в планорбеловому седиментаційному басейні акумулятивних утворень, конусів виносу в зоні внутрішнього шельфу та континентального схилу. Отже, планорбелові відклади прикерченського шельфу представлені достатньо повни� ми розрізами дюрменської та індольської світ, мають біолітогеодинамічні озна� ки нафтогазоносності нижньомайкопських відкладів Керченського п�ова, північно�західного шельфу Чорного моря, нижньоменілітової світи Передкар� патського прогину. Молочанський регіярус (нижній олігоцен, рюпель). Виділений М.Ф. Носов� ським у 1969 р. [48, 52]. Назва походить від р. Молочна. Типова світа — молочанська. Стратотип — відслонення в басейні р. Молочна, Північне Причорномор’я. Поширений у всіх структурно�тектонічних та літолого�фаціальних зонах півдня України. В найповніших розрізах пн.�зх. шельфу Чорного моря (підняття Голіцино, Південноголіцинське, Шмідта, Архангельське, Кримське) за літо� логічним складом молочанські відклади двокомпонентні. Нижня товща пред� ставлена тонкошаруватими глинами алевритистими та алевритовими темно� сірими із зеленкуватим відтінком, нерівномірно ущільненими, плитчастими. Інколи вони мають слабо виражену горизонтальну шаруватість за рахунок про� шарків та лінз алевролітів світло�сірих, зеленувато�сірих глинистих слюдистих слабо зцементованих. Верхня товща за літологічним складом подібна до нижньої, але відрізняєть� ся значною кількістю (до 40 %) сидериту [36, 37, 64]. Простежена на підняттях Голіцино, Південноголіцинське, Шмідта, Архангельське, Кримське. В західному напрямку — підняття Одеське, особливо Олімпійське, де вона складає практич� но увесь розріз, — літологічний склад порід значно відрізняється. Це глини алев� ритисті сидеритові з прошарками глинисто�вапнякових алевролітів, що заміщу� ються вапняками, вапняковистими глауконітовими пісковиками, збагаченими на пірит. А на підняттях Гамбурцева, Штормове, Безіменне, Каркінітське, Цент� ральне, Сєльського, Десантне уламкова формація (пісковики, алевроліти, гли� ни) цієї товщі складає увесь розріз. На континентальному схилі та у глибоководній улоговині Західночорно� морської западини відклади молочанського та керлеутського регіоярусів просте� жено на Ялтинсько�Гурзуфському траверсі. Вони представлені перешаруванням глин темно�, зеленувато� та буровато�сірих слюдистих слабоалевритистих алев� ролітів та пісковиків темно�сірих тонкозернистих слабослюдистих з тонкошару� ватою текстурою. В північно�східній частині Чорного моря (прикерченський шельф (структу� ра Субботіна), континентальний схил Східночорноморської западини) та в Азовському морі відклади молочанської світи пов’язані поступовим переходом з відкладами індольської і перекриваються нижньокерлеутською підсвітою. Гра� ниця проводиться за зміною глин карбонатних розущільнених глинами некар� бонатними тонкоплитчастими з поодинокими скелетами риб. В Керченсько�Таманському регіоні молочанська світа представлена глина� ми зеленувато�темно�сірими алевритистими карбонатними піщанистими щіль� ними. Поширена повсюдно. Потужність відкладів молочанського регіоярусу в Індольському, Керченському районах становить понад 500 м. У південно�східній частині Керченського п�ова виділяється товща глин бурих, жовто�бурих 14 ISSN 1999�7566. Геология и полезные ископаемые Мирового океана. 2015. № 3 П.Ф. Гожик, Н.В. Маслун, М.М. Іванік, А.С. Андреева�Григорович, А.В. Клюшина,З.Я. Войцицький аргілітоподібних, з прошарками алевролітів і сидеритів тонкошаруватих тонко� плитчастих. Їх потужність до 260 м. Молочанський цикл розвитку олігоценового басейну відзначається різко відмінними умовами, коли теригенне безкарбонатне осадконагромадження планорбелового часу змінилось теригенно�карбонатним. Зважаючи на теригенну складову, утворення і розподіл відповідних типів те� ригенних осадів свідчить, що уламковий матеріал порід відрізняється від відкладів прилеглого суходолу, і вірогідно постачальником теригенного матері� алу могли бути підводні позитивні морфоструктури. Наявні вапняки — це ре� зультат біогеннокарбонатного осадконагромадження у шельфових умовах. Ха� рактерною ознакою молочанських відкладів є пірит, сидерит і глауконіт у різних відсоткових значеннях, що свідчить про формування їх у різних геохімічних умо� вах і про наявність в басейні осадконагромадження флюїдів та пластичних по� родних біохемогенних мас перевідкладених діапірів [71] (рис. 3, див. вклейку). Вік молочанського регіоярусу визначається за остракодами — Pontocypris oligocenica Zal., Pterygocythereis ceratoptera (Bosq.), P. fimbriata fimbriata (Munst.), Eocytheropteron steimanni Kuip; та форамініферами — Asterigerina rotula (Kauf.), Lenticulina obessa (Nak.), Cibicides borislavensis Mjatl., Globigerina pseudoedita Subb., Gl. praebulloides Subb., Subbotina officinalis (Subb.), Brizallina missisippiensis Cushm. Крім того, у комплексі присутні уламки скелету риб, спіку� ли губок, діатомеї та радіолярії. Наявність у комплексі деяких видів, які властиві планорбеловим відкладам, дає підстави глинисто�сидеритовий комплекс моло� чанського регіоярусу північно�західного шельфу Чорного моря датувати раннім олігоценом (рюпель) [42]. Зазначимо, що питання про вік молочанського регіоярусу є дискусійним. У стратиграфічній схемі (1993 р.) межа між нижнім (рюпель) та верхнім (хат) оліго� ценом проводиться по покрівлі молочанської світи [63]. М.Ф. Носовський на розрізах Причорноморської западини обґрунтовує пізньоолігоценовий (хат�сь� кий) вік молочанського горизонту і вважає молочансько�сірогозький етап оліго� ценового морського басейну початком пізньоолігоценової фази його розвитку [48—50]. Але при аналізі вертикального розподілу фауністичних угруповань пла� норбелового і молочанського регіярусів, які на пн.�зх. шельфі представлені алев� роліто�глинистою та сидеритовою товщами, встановлено, що фауна фо� рамініфер і остракод належить до рюпельського типу і характеризує морський нормально солоний басейн. У породах остракодового пласта переважно в крайових фаціях Альпійсько� Карпатської, Кримсько�Кавказької областей в межах, практично, всього Пара� тетісу [1, 56, 85, 88] форамініфери відсутні. Крім остракод присутній чисельний ендемічний нанопланктон Reticulofenestra ornata, R.lockeri (породоутворюючий рід), Transversopontis fibula та інші види толерантні до сольового режиму, а нор� мально морські види майже повністю відсутні. Цей рівень з ендемічним наноп� ланктоном простежується по всій території Паратетіса від передгір'я Альп до Аральського моря. Склад комплексу диноцист (дані Н.І. Запорожець в [56]) в об� сязі зони Wetzeliella gochtii на рівні зони NP 23 відрізняється: в нижній частині пе� реважають полігалінні форми, а верхній — оліготаксонний: 2—3 види сягає 95 %. Загалом склад диноцист молочанського регіоярусу (s.l.) підтверджує зміни соле� ності поверхневих вод та зв’язок з відкритим океаном [56]. Рис. 3. Геологічна будова континентального схилу та північного борту Західно�Чорноморської западини на фрагменті регіонального профілю МЗГТ (інтерпритація ТЦ ДГП «Укргеофізика» та ІГН НАН України [21]. 15 На шельфі в теригенних породах молочанської світи виявлено як бентосні, так і планктонні (нечислені глобігериніди) форамініфери, характерні для від� кладів планорбелової світи. Окрім того, заслуговує на увагу знахідка С.А. Люльєвої Sphenolithus predis� tentus, що відповідає нанопланктонній зоні NP 23 і датується раннім олігоценом [38]. Тобто, молочанський час є завершальним етапом ранньоолігоценого роз� витку морського басейну, і якщо на північно�західному шельфі Чорного моря відклади молочанського регіоярусу мають рюпельський вік (ранній олігоцен), то на північ вони поступово змінюються молочансько�сірогозькою товщею, яка є діахронною кінець рюпелю — початок хатського часу. Керлеутський регіоярус (верхній олігоцен, хат). Вперше в ранзі горизонту виділений В.В. Меннером в 1934 р. Назва походить від с. Керлеут (зараз — с. Мошкарьовка) Криму. В ранзі регіоярусу був запропонований для регіональ� ної стратиграфічної шкали шельфу Чорного моря [26, 43]. Типова світа — керле� утська. Стратотиповий регіон — пн.�зх. та прикерченський шельфи, глибоко� водна западина Чорного моря, Азовське море, Керченський п�ів, Індоло�Ку� банський прогин. Введення в регіональну стратиграфічну шкалу Азово�Чорноморського регіону керлеутського регіоярусу зумовлено такими чинниками. Верхня частина (керлеутська) майкопської серії у цьому районі за літофаціальними ознаками відрізняється від суміжних регіонів. Це потужна трикомпонентна глинисто�алев� рито�піщана товща, яка чітко відрізняється від нижчезалягаючих відкладів як за літологічними, так і біостратиграфічними ознаками. Виділяються три пачки — алевроліто�глиниста, глинисто�алевролітова та глиниста з незначною домішкою алевритового матеріалу. За аналізом сейсмофацій, за петрографічними і мікрофа� уністичними даними визначено, що характерною ознакою розрізу є тонка шару� ватість відкладів. Якщо у нижній частині розрізу переважає більш піщаниста без� карбонатна складова, то для верхньої частини характерною є глинисто�карбонат� на компонента [18, 36, 37, 64]. Це новий седиментаційний цикл олігоцену, який в Азово�Чорноморському регіоні, на відміну від мілководних крайових фацій Причор� номорського прогину та Рівнинного Криму, має всі ознаки морського шельфового, а ділянками і глибоководного (континентального схилу) осадконагромадження. Відклади керлеутського регіоярусу згідно або з переривом залягають на поро� дах молочанського регіоярусу і перекриваються відкладами кавказького регіярусу (верхньокавказький регіопід’ярус). До складу керлеутського регіоярусу включається керлеутська світа, нижньо� керлеутська підсвіта і нижня частина верхньокерлеутської підсвіти. На пн.�зх. шельфі Чорного моря нижньокерлеутська підсвіта представлена переважно гли� нами темно�сірими, майже чорними, інколи зеленкувато�сірими алевритистими, слюдистими, ущільненими, шаруватими, часом в’язкими, з дзеркалами сковзан� ня. Про�стежена у розрізах на підняттях Шмідта, Голіцино, Південноголіцинське, Архангельське, Кримське, Сєльського. Максимальна потужність — до 120 м — на піднятті Каркінітське. В північно�східній частині Чорного моря (прикерченський шельф, конти� нентальний схил Східночорноморської западини) та в Азовському морі нижньо� керлеутська пiдсвiта — це перешарування глин темно�сірих, зеленувато�бурува� то�темно�сірих з глинами алевритистими, алевролітами кременистими з сиде� ISSN 1999�7566. Геология и полезные ископаемые Мирового океана. 2015. № 3 Стратиграфія, кореляція майкопських відкладів карпатсько�чорноморського сегменту Паратетісу 16 ритами, збагаченими піритом [22]. При аналізі розподілу і вмісту алеврито�піща� ної складової в розрізі нижньокерлеутської підсвіти спостерігається нижченаве� дена фаціальна зональність. В Причорномор’ї аналоги нижньокерлеутської підсвіти — сірогозькі шари — представлені дрібно� та середньозернистими пісками і алевритами потужністю від 20—30 до 40—60 м. На південь в розрізі, особливо в нижній його частині, з’являються глини. В Криму, зокрема на Джан� койському газовому родовищі, де відклади є основним газоносним об’єктом, пачки слабоущільнених алевролітів перешаровуються з малопотужними пачками глин. На південь піщано�алевролітові породи стають поступово більш глинисти� ми, причому вміст глин підвищується в нижній частині розрізу. Збільшується і потужність до 130 м. У пд.�сх. частині Рівнинного Криму, на Керченському п�ові нижньокерлеутська підсвіта майже повністю представлена шаруватими глинами з тонкими прошарками алевролітів. Потужність — до 630 м. Нижня частина верхньокерлеутської підсвіти на пн.�зх. шельфі та континен� тальному схилі Західночорноморської западини представлена перешаруванням глин, алевролітів та пісковиків брунатно� і темно�сірих. В північно�східній частині Чорного моря (прикерченський шельф, кон� тинентальний схил Східночорноморської западини) та в Азовському морі нижня частина верхньокерлеутської пiдсвiти — це перешарування глин сірих, брунатно�темно�сірих з прошарками та лінзами пісковиків, алевролітів та си� деритів. За даними буріння на структурі Субботіна також відмічається збага� чення піщаним матеріалом флішоїдного тонкоритмічного глинистого розрізу керлеутської світи. Такий тип утворення характеризує морські глибоководні умови седиментації. Від нижньокерлеутської підсвіти розріз верхньої від� різняється більшою кількістю прошарків пісковиків; вміст пісковиків у розрізі зменшується у пн.�сх. напрямку. У цьому ж напрямку збільшується по� тужність відкладів, сягаючи 600 м. З відкладами керлеутського регіоярусу пов’язані численні родовища вугле� воднів; виявлена різнофаціальна зональність відображує морфогенетичні відмінності пасток ВВ, що контролюються седиментологічними і морфострук� турними факторами, а умови утворення осадів у батиметрично різних зонах (прибережній, авандельтовій, шельфовій, континентального схилу) мають знач� ний вплив на розподіл нафтогазогенеруючих фацій. Кавказький регіоярус (олігоцен, хат — міоцен, аквітан) виділений М.Ф. Но� совським і А.К. богдановичем. Як регіональний аналог аквітану затверджений на VI Конгресі РКССН (м. Братіслава, 1975 р.). Стратотип — розріз на р. Кубані в районі м. Черкеська (Центральнопередкавказька зона) [49]. Парастратотип — розріз, розкритий свердловиною Дербетовская�37 (північно�східний схил Став� ропольського підняття). Поділяється на два регіопід’яруси — нижньокавказький (хат) і верхньокавказький (аквітан). В межах південної України відклади кавказького регіоярусу поширені у При� чорноморській западині (глинисто�алеврито�піщанисті відклади асканійської, горностаївської та чорнобаївської світ); на Кримському та Керченському п�вах, в Азово�Чорноморській акваторії — це верхня частина верхньокерлеутської підсвіти, низи іллічівської та арабатської світ. Двокомпонентність і діахронність кавказького регіоярусу чітко простежуєть� ся в ритмічній флішоїдній верхньокерлеутській підсвіті і доведена за аналізом ISSN 1999�7566. Геология и полезные ископаемые Мирового океана. 2015. № 3 П.Ф. Гожик, Н.В. Маслун, М.М. Іванік, А.С. Андреева�Григорович, А.В. Клюшина,З.Я. Войцицький 17 біолітостратиграфічних даних (за розподілом форамініфер, нанопланктону, діно� цист, спікул губок) в Індоло�Кубанському прогині та Азово�Чорноморській аква� торії. В цих регіонах розкрито найповніші розрізи, що демонстують складний циклічно�седиментаційний характер майкопського формаційного комплексу, в якому відображено трансгресивно�регресивні і кліматичні режими. Верхня частина верхньокерлеутської підсвіти, що включається до складу кав� казького регіоярусу, на пн.�зх. шельфі та континентальному схилі Західночорно� морської западини представлена зеленкувато�сірими глинами з невеликим вмістом алевритових зерен та тонкими поодинокими лінзовидними прошарка� ми алевролітів. У порівнянні з нижньою частиною підсвіти, кількість і вміст ау� тигенних мінералів збільшується. Встановлено прошарки з вмістом сидериту, цеоліту, кальциту. Акцесорні мінерали важкої фракції представлені переважно звичайною роговою обманкою, гранатом, цирконом, дистеном, сфеном, мона� цитом, ставролітом, рутилом, а також епідотом, цоїзитом, колофаном, шпінел� лю, корундом. Виділена у розрізах на всіх досліджуваних підняттях, окрім Олімпійського. Потужність підсвіти — до 200 м. В пн.�сх. частині Чорного моря (прикерченський шельф, континентальний схил Східночорноморської западини) та в Азовському морі верхня частина верхньокерлеутської пiдсвiти — це переважно глини невапнисті ущільнені гідрослюдисті. В самих верхах верхньокерлеутської підсвіти спостерігається пач� ка порід потужністю 150—900 м, складена в нижній частині алевролітами слабоз� цементованими, з прошарками глин, вище — це перешарування пачок слабозце� ментованих пісковиків, алевритів потужністю 2—10 м. Ця літолого�фаціальна особливість верхньокерлеутського розрізу властива Кримському району. Зокре� ма, на Джанкойському газовому родовищі спостерігається 15—17 алеврито�піща� нистих прошарків зі змінною потужністю від 2 до 13 м. Аналогічний характер розрізу на Мошкарівській, Владиславівській, Південносиваській структурах. У деяких свердловинах (Західнофонтанівська�1, Південносиваська�1, �3, �6) у покрівлі верхньокерлеутської підсвіти спостерігається анкерит�сидеритовий прошарок. На Керченському п�ові відклади верхньокерлеутської підсвіти частко� во або повністю розмиті, а на деяких локальних структурах (Мошкарівська, Куй� бишевська та ін.) відсутня ще і нижня частина батисифонового регіоярусу (ара� батська світа) [3]. Питання двокомпонентного вікового обсягу кавказького регіоярусу в Східному Паратетісі (нижньокавказький, олігоцен та верхньокавказький, нижній міоцен) є проблемою, яка значною мірою пов’язана зі зміною поглядів на вік стратонів, що його складають. Так, уже на стадії виділення кавказького регіоярусу як аналогу аквітану в Паратетісі М.Ф. Носовський і А.К. Богданович [49] в якості стратотипу (р. Кубань) і парастратотипу (розріз свердловини Дербе� товська�37) запропонували різновікові розрізи. За детальними дослідженнями розподілу форамініфер, диноцист і нанопланктону було доведено, що стратотип має аквітанський вік, а розріз парастратотипу — хатський [2, 9]. О.С. Вялов вза� галі вважав дискусійним введення в регіональну шкалу неогену Паратетісу кав� казького регіоярусу як можливого аналогу тільки аквітану, як на той час вважало більшість дослідників. За аналізом розподілу форамініфер О.К. Богданович, О.С. Вялов довели, що в розрізі кавказького регіоярусу в Передкавказзі виділяються дві зони — Bolivina goudkovii — олігоценова та Uvigirinella californiсa — ISSN 1999�7566. Геология и полезные ископаемые Мирового океана. 2015. № 3 Стратиграфія, кореляція майкопських відкладів карпатсько�чорноморського сегменту Паратетісу 18 міоценова, тобто обсяг кавказію — це верхи верхньої частини олігоцену — низи міоцену. Тому О.С. Вялов навіть запропонував для нижньої, олігоценової части� ни назву «даргинський регіоярус», а для міоценової — «дігорський» [13]. І відповідно границя палеогенової і неогенової систем проходить між цими регіоярусами, тобто в середині кавказію. Дискусійність питання віку кавказького регіоярусу особливо чітко відобра� жено при аналізі стратонів краєвих фацій аналогів майкопу Північного Причор� номор’я та Криму, детальна стратифікація, обґрунтування границь і віку яких проводяться переважно за бентосними групами [46, 47, 49, 52]. М.Ф. Носов� ський, який в обсяг кавказію включав сірогозьку, асканійську та горностаївську світи, вважав, що міоценовий етап розвитку починається з асканію [51]. Підкреслюючи, що пізній олігоцен у хроностратиграфічній шкалі палеогену ха� рактеризується як час утворення Східного Паратетісу і формування солонувато� водної товщі, він запропонував виділити верхньоолігоценовий (хатський) біло� зерський регіоярус з молочанською та сірогозькою світами. На розрізах Північного Причорномор’я та їх аналогів у Східному Паратетісі він доводив унікальність молочансько�сірогозького етапу розвитку олігоценового мілковод� ного басейну з ендемічною малакофауною. Міоценовий етап — кавказький регіоярус — згідно уявлень М.Ф. Носовського починається новим трансгресив� ним циклом (асканій, горностаївська) аквітанського часу. Ця частина зістав� ляється з керлеутськими відкладами. Але за результатами кореляції за планктон� ними мікроорганізмами нами доведено, що молочанський регіоярус — це завер� шальний етап рюпельського часу, а керлеутський — початок хатського [26]. У деяких пограничних палеоген�неогенових розрізах численних свердловин Північного Причорномор’я, Криму, в страто� і паратипових розрізах Північного Кавказу планктонну групу представлено форамініферами Globigerina ciperoensis і динофітовими водоростями. Вік нижньокавказькогo регіопід’ярусу у краєвих фаціях Причорномор’я (асканійська і горностаївська світи) окрім форамініфер А.С. Андрєєвою�Григорович обгрунтовано за диноцистами — Deflandrea phospho� ritica, D. phosphoritica phosphoritica, D. elegantica, Membranophoridium aspinatum, Chiroptheridium galea, Rhombodinium draco Wetzeliella symmetrica, W. articulata — зо� на Chiroptheridium galea (хат.) [2]. Л.О. Портнягіною визначено комплекс олігоце� нових диноцист з керну свердловин (Південносиваська —1, �4): Deflandrea phos� phoritica, D. phosphoritica phosphoritica, Rhombodinium glabra, Rh. draco, Wetzeliella gochtii, W. symmetrica, W. аrticulat (зонa Chiroptheridium galea). За диноцистами, обсяг кавказького регіоярусу — верхня частина олігоцену�нижній міоцен (верхи хату�аквітан).Асканійська і горностаївська світи є пізньоолігоценовими [19, 34, 38, 63], а чорнобаївська світа та її вікові аналоги — це міоцен [2]. За диноциста� ми і форамініферами з нижньої частини верхньокерлеутської, асканійської і гор� ностаївської світ Рівнинного Криму, Керченського півострова та Причорно� мор’я нижньокавказький регіопід’ярус датовано хатським віком, на відміну від попередніх побудов, за якими горностаївська, асканійська і верхньокерлеутська світи включалися в міоцен [3, 50, 49]. За біостратиграфічними побудовами з ура� хуванням геологічної позиції границя між палеогеном і неогеном у цих розрізах проводиться в покрівлі горностаївської світи. Вік чорнобаївської світи, що заля� гає вище, визначається переважно як бурдигал (батисифоновий регіоярус). Але в повніших розрізах присутні відклади цієї світи, що датуються аквітаном. Тоб� ISSN 1999�7566. Геология и полезные ископаемые Мирового океана. 2015. № 3 П.Ф. Гожик, Н.В. Маслун, М.М. Іванік, А.С. Андреева�Григорович, А.В. Клюшина,З.Я. Войцицький 19 то, межа палеогену і неогену у Причорномор’і є ерозійною, спостерігаються пе� рериви, і в деяких розрізах відклади верхньокавказького регіо�підярусу відсутні. За аналізом форамініфер, вік верхньокерлеутської підсвіти є діахронним — хат�аквітан. Нижня частина верхньокерлеутської підсвіти за нанопланктоном, форамініферами і диноцистами відповідає нижній частині верхнього олігоцену (хату). А верхня частина верхньокерлеутської підсвіти — глинисто�алевролітова тонкошарувата товща, що містить комплекс нечисленних форамініфер Haplophragmoides rotundidorsatus (Hantk.), Spiroplectammina caucasica Dajn, S. tere� censis Ter�Grig., Subbotina brevispira (Subb.), Globigerina cipеroensis Bolli, Chiloguembelina gracillima (Andr.) [26, 42, 62] датується аквітаном. В Азово�Чорноморській акваторії у нижній частині розрізу верхньокерле� утської світи діагностовано планктонні форамініфери олігоцену — Globigerina ciperoensis, Gl. praebuloides, Brizalina missippiensis, Sphaeroidina variabilis [21, 26, 42]. В середній частині розрізу верхнекерлеутської підсвіти встановлено нанопланк� тон зони NN1 і форамініфери аквітану — Bolivina goudkovii та поодинокі Turborotalia obessa, Globigerinoides primordius, а в крайових фаціях Причорномор’я в підошві чорнобаївської світи встановлено збіднену асоціацію диноцист і зеле� них водоростей з домінантою виду Deflandrea phosphoritica (шари з Deflandrea phosphoritica — аквітан, міоцен). В нижній частині ілічівської світи встановлено асоціацію диноцист нижнього мiоцену, бурдiгалу з Apteodinium emslandense. У верхьокерлеутській підсвіті М.М. Іваніком [34] виявлено комплекс спікул пере� важно кременеворогових губок, аналогічний комплексу з верхньоменілітової підсвіти Передкарпатського прогину. Вік останньої за фауною форамініфер і на� нопланктоном однозначно трактується як аквітанський. Аналогічна зако� номірність розподілу, форамініферових, нанопланктонних і диноцистових асоціацій характерна для всієї Кримсько�Кавказької області [25]. Тобто, за аналізом результатів попередніх досліджень і нових даних доведе� но, що вік нижньої частини кавказького регіоярусу — олігоценовий (хат), верхньої — міоценовий (аквітан), на підставі чого нами розширено віковий діапазон кавказького регіоярусу і виділено два регіопід’яруси: нижньокавказь� кий (олігоцен) від 25.3 до 23.03 МА та верхньокавказький — (нижній міоцен), що відповідає інтервалу від 23,03 МА (нижня межа аквітану) до 20,5 МА (нижня ме� жа батисифонового, егенбурзького регіоярусів та бурдигальського ярусу МСШ) [25]. За магнітостратиграфічною шкалою неогену півдня європейської частини Росії та Закавказзя нижній міоцен починається крупною ортозоною оберненої полярності, яка включає верхньокавказький підрегіоярус і нижню частину сака� раульського регіоярусу і співставляється з аквітанським регіоярусом. Кавказький регіоярус (нижньокавказький і верхньокавказький підрегіояруси) відповідає егерському (хат�аквітан) регіоярусу Центрального Паратетісу, калмиць� кому та караджалгинському регіоярусам півдня Росії. Аналогами кавказького регіоярусу Східного Паратетісу (України, Росії) за біо� і літострати�графічними особливостями є нижньоміоценові відклади Азербайджану (передгір’я Малого Кавказу, Апшеронського півострова, Гобустану, Каспійського моря), Туркменії, що складають верхню частину майкопської серії. Верхньокавказький підрегіоярус (аквітанський ярус) корелюється з уплісцихським регіо�ярусом Грузіі [1, 88]. Батисифоновий регіоярус (міоцен, бурдигал). Уперше виділено В.Ф. Ко� зирєвою в ранзі світи у верхній частині майкопської серії. Є.Я. Краєвою підви� ISSN 1999�7566. Геология и полезные ископаемые Мирового океана. 2015. № 3 Стратиграфія, кореляція майкопських відкладів карпатсько�чорноморського сегменту Паратетісу 20 щено ранг світи до регіоярусу [19]. У склад регіоярусу включаються арабатська та іллічівська свiти, представлені в Криму, Азово�Чорноморській акваторії, на Кер� ченському п�ві та шаруватою товщею глин темно�сірих некарбонатних із про� шарками глин алевритистих, алевролітів, сидеритів. В Керченському регіоні у складі батисифонового регіоярусу у верхній частині виділяється королівська світа потужністю від 300 до 700 м (с. Марфівка), представлена одноманітною товщею бузково�сірих сланцеподібних глин із сидеритами з Saccammina zuram� macensis [3]. У східній частині Криму розріз складений пісками та пісковиками, в нижній — алевритами з прошарками глин (із ними пов’язане Стрілкове газове родовище). Далі на південь в південно�східних районах Криму, західній частині Керченського півострова піщано�алевритові прошарки стають більш глинистими та утворюють пачки тонкого перешарування з глинами і в східній частині — відбувається май� же повне фаціальне заміщення піщано�алевритового розрізу глинистим. В Індо� ло�Кубанському прогині батисифоновий регіоярус практично всюди залягає на відкладах верхньокерлеутської підсвіти. Розріз представлений глинами від тем� но�сірих до чорних безкарбонатними, з прошарками алевролітів. Потужності збільшуються до 500 м. Загалом, потужність регіоярусу мінлива, найбільша в центральній частині Керченського п�ова (понад 2000 м). У товщі арабатської світи В.Ф. Козирєвою услід за Л.М. Голубнічою виділено форамініферові лони (Haplophragmoides perif� eroexcavatus, Cyclammina і вапнякові форамініфери з Neobulimina elongata), розді� лені шарами без мікрофауни. У відкладах батисифонового регіоярусу в іллічів� ській світі встановлено нанопланктонову зону NN3 і асоціацію форамініфер із Globigerinoides primordius, Thurborotalia obessa [26]. Межа кавказького та батисифонового регіоярусів є повсюдно ерозійною. Батисифоновий регіоярус співставляється з сакараульським та егенбурським регіоярусами Центрального Паратетісу та бурдигальським ярусом МСШ [25]. Щодо кореляцій кавказького і батисифонового регіоярусів в Кримсько�Кав� казькому і, зокрема, в Азово�Чорноморському регіоні, то, як свідчать результати інтерпретації особистих та літературних джерел, майкопські відклади в основно� му представлені теригенно�карбонатною циклічною формацією. Верхня частина майкопу (кавказький, батисифоновий регіояруси) знаменує перехідний етап від трансгресивної стадії до регресивного етапу зі стабільним геотектонічним режи� мом. Особливістю цих розрізів є переважання глинисто�алевроліто�піщаних порід з латерально витриманими проверстками турбідитів флішоїдного типу. Це зона зчленування двох палеоседиментаційних районів. Якщо для внутрішньої частини пн.зх. шельфу, континентального схилу Чорного моря характерними є літобіофації морського відносно глибоководного басейну, то на північ — у При� чорномор’ї та в Криму — спостерігається розвиток літобіофацій із мілководними, солонуватоводними біоценозами в піщано�алевритових породах. У розрізах за� хідної і східної частин Чорного моря переважають формаційні комплекси, подібні до майкопських відкладів Кавказько�Чорноморської та Каспійської нафтогазо� носних провінцій на сході і Карпатської — на заході. У Центральному Паратетісі літологічним аналогом майкопських відкладів є менілітова та кросненська світи вікового діапазону ранній олігоцен�ранній міоцен — омбронський, егерський регіояруси, рюпель�бурдигал [12, 14, 32, 33, ISSN 1999�7566. Геология и полезные ископаемые Мирового океана. 2015. № 3 П.Ф. Гожик, Н.В. Маслун, М.М. Іванік, А.С. Андреева�Григорович, А.В. Клюшина,З.Я. Войцицький 21 44, 45, 85]. Менілітовий тип розрізу олігоцен�міоцену розвинений у Передкар� патському прогині та на північних схилах Складчастих Карпат (Бориславсько� Покутський покрив, північні Скиби). В південно�західній частині Карпат по� ширений кросненський тип розрізу — кросненська і дусинська світи. Олігоце� нову частину розрізу складають світи: менілітова (нижньо�, середньоменілітова підсвіти), кросненська (нижньокросненська підсвіта) та дусинська. Нижній міоцен складений відкладами середньоменілітової (лоп’янецької), верхньо� менілітової, середньо� і верхньокросненської підсвіт, поляницькою, вороти� щенською та частково стебницькою світами (рис. 4, див. вклейку). З олігоцену починається тектонічна перебудова всього Карпатського регіону. Регресивний етап проявляється в поступовому зменшенні морського ба� сейну з південного заходу на північний схід, утворенні внутрішніх кордільєр і жолобів. Спостерігається посиллення вулканічної діяльністі, зокрема підводного грязьового вулканізму, відбувається [17] накопичення потужних товщ переваж� но глинистих бітумінозних осадів зі складним співвідношенням чорнокольор� них кременистих і сірокольорних теригенно�карбонатних та кременистих фацій, серед яких чітко виокремлюються вапняково�кременеві та туфові гори� зонти. Чорноколірні фації — це переважно продукт підводноерозійних процесів та виверження донних гідротерм [45]. За аналізом розподілу літофацій і їх біофаціальної складової, осадконагро� мадження в карпатському регіоні (менілітова світа) відбувалось переважно на шельфі та континентальному схилі, а подекуди на глибинах понад 2000 м [15, 16, 27, 32, 65, 84, 89]. Для відкладів, які утворились на континентальному схилі, характерними є глинисто�карбонатні та кременисті теригенні фації зі специфічними органічними рештками (дрібні, часто піритизовані планктонні, бентосні (секреційні та аглю� тинуючі), часто перевідкладені форамініфери, кременисті губки (їхні спікули), діатомеї, іхтіофауна. Ці літобіофації характерні для глибин 300—1500 м, мають ознаки турбідитного циклічного осадконагромадження в умовах лавинної седи� ментації. Характерні для менілітової світи прошарки з іхтіофауною [16, 27], в яких є рибні рештки. Систематичний склад іхтіофауни — від мілководних до глибоководних зон. Це дає підставу стверджувати, що породи, які містять такі прошарки — це утворення континентального схилу. Аналогічний склад осадів з численими прошарками з рибними рештками різного систематичного складу різних батиметричних рівнів виявлено під час рейсів ОМГОР на сучасному кон� тинентальному схилі Західночорноморської западини [67, 68, 70]. Зазначимо, що прошарки з подібним складом органічних решток спостерігаються в планор� белових і керлеутських відкладах на відповідних вікових рівнях майкопу Азово� Чорноморського і Кримського регіонів. Таким чином, глибини палеобасейну Карпат початку олігоцену імовірно бу� ли 100—600 м, на кросненській ділянці — до 1000 м із зменшенням цих показ� ників у часі. Структурно�тектонічній перебудові Карпат в міоцені сприяло утво� рення мілководніших палеобассейнів на території сучасного Передкарпаття та Карпат. В них накопичувались частково засолонені і загіпсовані глинисті осади. За кореляцією основних стратонів майкопського нафтогазоносного пород� ного комплексу з відповідними стратонами генетично подібних родовищ Альпійського складчастого поясу (Середземного моря, Карпат, Кавказько�Чор� ISSN 1999�7566. Геология и полезные ископаемые Мирового океана. 2015. № 3 Стратиграфія, кореляція майкопських відкладів карпатсько�чорноморського сегменту Паратетісу Рис. 4. Стратиграфічна схема олігоцен�міоценових відкладів Карпат (склали: М.М. Іванік А.С. Андрєєва�Григорович, Н.В. Маслун, Д.В. Мачальський) 22 номорської нафтогазоносної провінції Росії, Каспійського моря) з’ясовано, що олігоцен�міоценові (менілітові) відклади Передкарпатського прогину подібні й мають літо� і біостратиграфічні ознаки відкладів північно�західного шельфу континентального схилу Західночорноморської западині, шельфу та континен� тального схилу Східночорноморської западини, прогину Сорокіна. Крім біо� літофаціальних, седиментологічних особливостей, аналогії спостерігаються в структурно�морфологічній моделі структури Субботіна з насувними структура� ми Бориславсько�Покутської зони Передкарпатського прогину, зокрема До� линського, Спаського родовищ [22, 28, 35] (рис. 5, див. вклейку). Встановлено, що суттєвою критеріальною ознакою значних перспектив наф� тогазоносності Азово�Чорноморського регіону є кореляційна ідентифікація — стратиграфічна, формаційна, седиментологічна, геодинамічна, в тому числі ево� люції крайових прогинів — у межах Альпійського нафтогазового поясу, зокрема Карпатського, Азово�Чорноморського, Кавказького, Каспійського регіонів. З’ясовано, що відклади майкопської серії в Азово�Чорноморському регіоні генетично і фаціально відрізняються від відкладів Криму, Причорноморської за� падини і мають ознаки флішоїдних товщ, що поширені у Центральному Пара� тетісі (зокрема у Карпатах) та у східних регіонах Кримсько�Кавказької області. Як відомо, стратотиповим районом майкопської серії є Передкавказзя. Відклади серії, здебільшого глибоководні, виповнюють великі прогини — Азо� во�Кубанський та Терсько�Каспійський. Обсяг та вік майкопської серії (оліго� цен рюпель�хат, ранній міоцен аквітан� бурдигал) обґрунтовано за мікрофо� силіями [90, 91]. Глибоководні розрізи Передкавказзя поступово заміщуються більш мілководними розрізами Волго�Донського регіону на межі Скіфської плити і Східно�Європейської платформи. Порівняльний аналіз різнорангових стратонів свідчить про те, що в цьому регіоні літологічні і біофаціальні властивості порід подібні та добре корелюються з південноукраїнськими розрізами Причорномор’я та Криму, де виділяється низ� ка структурно�фаціальних районів з місцевими стратонами для яких розроблено детальну стратифікацію, що є пігрунтям пошуків рудних і нерудних корисних ко� палин. (рис. 2, 6 див. вклейку). На північному Кавказі [17] майкопські відклади поділяються на такі регіоя� руси. Олігоцен — пшехський (пшехська світа), сольоновський (полбінський го� ризонт, горизонт Морозкіна балка — нижня частина) і калмицький (горизонти Морозкіна балка — верхня частина, баталпашинський). Нижній міоцен — це ка� раджалгинський, сакараульський і коцахурський регіояруси. В Грузії майкопські відклади представлені абастуманською світою (скурські верстви), верствами — Оцхе (сачінойські), корбуловими (рухські) олігоцену та уплісцихським, сакара� ульским та кацахурським регіоярусами — нижнього міоцену [1, 17, 88]. Район Мангишлака і прилеглих територій характеризується розрізом нижнього оліго� цену у складі світ: узунбаської, куюлуської, кенджалинської та сольоновської (А.С. Столяров, в [17]). В Узбекістані (Південно�Східний Устюрт, Південне При� аралля, Хорезм) розріз олігоцену починається з лони Lenticulina hermani, що відповідає зоні планктонних форамініфер Р18 МСШ. У Кизилкумах віковий аналог майкопу — сарбатирська світа — залягає з розмивом на шарах з Variamussimus fallax, відсутні відклади лони Lenticulina hermani. У Ферганській долині олігоцен�нижньоміоценові відклади представлені сумсарським горизон� ISSN 1999�7566. Геология и полезные ископаемые Мирового океана. 2015. № 3 П.Ф. Гожик, Н.В. Маслун, М.М. Іванік, А.С. Андреева�Григорович, А.В. Клюшина,З.Я. Войцицький Рис. 5. Продуктивні горизонти олігоцен�міоценових відкладів Передкарпатського прогину (Атлас родовищ нафти і газу України. Т. 4, 1998) Рис. 6. Схема стратиграфічного поширення концентрацій марганцю, заліза, урану та рідких металів [17] 23 том, що залягає з незначним розмивом на відкладах ханабадського горизонту (Б.И. Пинхасов, Р.К. Макарова, Н.В. Авербург и др. в [17]). Відповідно до стра� тиграфічної схеми Казахстану відклади олігоцену�нижнього міоцену залягають на чеганському горизонті і поділяються на ащеайрицький, сольоновський, бай� губецький та аральський горизонти (Цирельсон, 1987). У Таджицькій депресії розріз аналогів майкопу представлений лише олігоценом — санглацьким і шури� сайським горизонтами — і обмежений низами верхнього олігоцену (Р.М. Давид� зон, А.М. Бронникова, В.И. Дронов та ін. в [17]). Наведений аналіз засвідчує, що майкопський басейн — це складний гетеро� морфоструктурний сегмент Тетісу з батиметрично диференційованим різно� фаціальним циклічним осадонагромадженням, який мав, незважаючи на численні регіональні відмінності, єдину історію розвитку принаймні в межах від Карпат до Закаспію. СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 1. Ананиашвили Г.Д., Минашвили Ц.Д. Новые данные о биостратиграфии майкопской серии Грузии. ДАН СССР, 1990. — Т. 311 — Вып. 4 — С. 922—924. 2. Андрєєва�Григорович А.С. Обґрунтування нижньої границі неогенової системи Паратетіса та її кореляція за планктонними мікроорганізмами // Геологічний журнал. — 2004. — №2. — С. 53—59. 3. Барг И.М. Биостратиграфия верхнего кайнозоя Южной Украины. — Днепропетровск: Изд�во ДГУ, 1993. — 195 с. 4. Барг И.М., Степаняк Ю.Д. Стратиграфия и геологическое развитие Равнинного Крыма и Керченского полуострова в миоценовую эпоху. — Днепропетровск: Монолит, 2003. — 168 с. 5. Веселов А.А. Стратиграфия и проблемы границы олигоцена — нижнего миоцена Южной Украины. — Днепропетровск, 1969 а. —16 с. 6. Веселов А.А. Стратиграфия и проблемы границы олигоцена — нижнего миоцена южной Украины // Bull. of the Hungarian Geol. Soc. — 1971. — Vol. 101. — 1971 а. — P. 328—335. 7. Веселов А.А. К стратиграфии верхнеолигоценовых�нижнемиоценовых отложений Венгрии и их сопоставление с одновозрастными образованиями юга СССР // Палеонтол. сб. — 1971 б. — Вып. 1, № 8. — С. 62—65. 8. Веселов А.О., Григорович А.С. Нові дані про верхню межу палеогену в Причорноморській западині // Доп. АН УРСР. Сер. Б. Геологія, геофізика, хімія, біологія. — 1971. — № 7. — С. 581—583. 9. Веселов А.А., Григорович А.С. Распространение перидений в олигоценовых отложениях Причерноморской впадины // Тр. III Междунар. палинол. конф. — М.: Наука, 1973. — С 93—97. 10. Веселов А.А., Краева Е.Я., Щекина Н.А. К вопросу о границе палеогена и неогена в Причер� номорской впадине // Докл. АН СССР. — 1969. — Т. 188, № 4. — С. 881—884. 11. Веселов А.А., Гилькман А.И. Цикличность осадконакопления в Причерноморском прогибе в майкопское время // Докл. АН СССР. — 1972. — Т. 202, № 5. — С. 1147—1150. 12. Вялов О.С. О палеогеографических и формационных особенностях Карпат и примыкаю� щих прогибов // Acta Geol. — 1971. — Vol. 75, Fasc. 1/4. — Р. 291—307. 13. Вялов О.С. Некоторые вопросы стратиграфии неогена Паратетіса / Материалы ХІ конгрес� са КБГА. — К. — Наукова думка. — 1977. — С. 21—23. 14. Вялов О.С., Андреева�Григорович А.С., Башкиров Л.С. и др. Геологические события на грани� це эоцена и олигоцена (Украинские Карпаты и смежные районы) // Геологія и геохімія го� рючих копалин. — 1994. — № 12. — С. 182—195. 15. Вялов О.С., Андрусов Д.Н. О необходимости разделения палеогена флишевой зоны на две главные серии: карпийскую и омбронскую // Материалы VI cъезда КБГА: Докл. сов. гео� логов. — К., 1965. — С. 113—119. ISSN 1999�7566. Геология и полезные ископаемые Мирового океана. 2015. № 3 Стратиграфія, кореляція майкопських відкладів карпатсько�чорноморського сегменту Паратетісу 24 16. Габинет М.П. Постседиментационные преобразования флиша Украинских Карпат. — К., 1985. — 148 с. Геологические и биотические события позднего эоцена — раннего олигоце� на на территории бывшего СССР. Часть I: Геологические и биотические события / глав. ред. Ю. Г. Леонов. — Труды ГИН, вып. 489. — М.: ГЕОС, 1996. — 314 с. 17. Геологические и биотические события позднего эоцена — раннего олигоцена на террито� рии бывшего СССР. Ч. 1. Региональная геология верхнего эоцена и нижнего олигоцена. — Тр. ГИН; Вып. 489. — М.: ГЕОС, 1996. — 314 с. 18. Геология шельфа УССР. Литология / Отв. ред. В.И. Мельник. — К.: Наук. думка, 1985. — 189 с. 19. Геология шельфа УССР. Стратиграфия / Отв. ред. Ю.В. Тесленко. — К.: Наук. думка, 1984. — 184 с. 20. Геология шельфа УССР. Тектоника / В.Б. Соллогуб, А.В. Чекунов, М.Р. Пустыльников и др. — К.: Наук. думка, 1987. — 152 с. 21. Геолого�структурно�термоатмогеохімічне обґрунтування нафтогазоносності Азово�Чор� номорської акваторії: Моногр. / Гожик П.Ф., Багрій І.Д., Войцицький З.Я., Гладун В.В., Маслун Н.В., Знаменська Т.О., Аксьом С.Д., Клюшина Г.В., Іванік О.М., Клочко В.П., Мельничук П.М.. Палій В.М., Цьоха О.Г. — К.: Логос, 2010. — 419 с. 22. Гожик П.Ф., Маслун Н.В., Войцицький З.Я., Іванік М.М., Клюшина Г.В. Стратиграфічна бу� дова кайнозойських відкладів прикерченського шельфу та Східно�Чорноморської запади� ни // Геол. журн. — 2010. — № 1. — С. 7—41. 23. Гожик П.Ф., Маслун Н.В., Іванік О.М., Клюшина Г.В. Стратиграфія кайнозою Чорноморської нафтогазоносної провінції України // Біостратиграфічні основи побудови стратиграфічних схем фанерозою України: Зб. наук. пр. ІГН НАН України. — К., 2008. — С. 125—137. 24. Гожик П.Ф., Митропольський О.Ю., Маслун Н.В., Цихоцька Н.Н. Особливості седиментоге� незу в Чорноморській западині в кайнозої // Геология и полезные ископаемые Черного моря. — К., 1999. — С. 210—214. 25. Гожик П.Ф., Семененко В.Н., Андрєєва�Григорович А.С., Маслун Н.В. Кореляція регіоярусів неогену Центрального і Східного Паратетісу (України, Росії, Азербайджану, Грузії) з Міжнародною стратиграфічною шкалою // Геолог України — 2013. — № 2. — С. 56—69. 26. Гожик П.Ф., Маслун Н.В., Плотнікова Л.Ф., Іванік М.М., Якушин Л.М., Іщенко І.І. Страти� графія мезокайнозойських відкладів північно�західного шельфу Чорного моря. — К., 2006. — 171 с. 27. Горбач Л.П. Ихтиофауна и условия образования отложений менилитовой серии Карпат. — Автореф. канд. дис. Львов, 1956. — 16 с. 28. Григорчак Л.В., Иваник М.М., Маслун Н.В. Первые результаты сверхглубокого бурения на Северо�Долинской нефтегазовой структуре (Предкарпатье) // Стратиграфия, условия формирования, состав и свойства осадочных пород Украины. — К.: Наук. думка, 1973. — С. 14—15. 29. Досин Г.Д., Грузман А.Д. О верхней границе олигоцена в Восточных Карпатах // Докл. АН УССР. — 1977. — № 12. — С. 1073—1077. 30. Есипович С.М. Цикличность геологических процессов в формировании земной коры (на примере нефтегазоносных регионов Украины): Дисс. … докт. геол. наук / НАН України, ІГН. — Київ, 2004. — 298 с. 31. Жабіна Н.М. Мінтузова Л.Г. Нові дані про стратифікацію майкопських відкладів у півден� но�східному Криму. // Нафта і газ України: 5�а Міжнароднаої конф. «Нафта і газ України� 98», Полтава, 15—17 вересня, 1998 р.: матеріали. — Полтава, 1998. — С. 291—292. 2. Жабіна Н. М., Мінтузова Л. Г. Відклади мезозою в південно�східному Криму виявилися майкопськими. // Нові дані по геології і нафтогазоносності України. — Львів: УкрДГРІ, 1999. — С. 137—152. 32. Иваник М.М. Маслун Н.В. Некоторые вопросы физико�географических условий образова� ния менилитовых отложений // Вопросы геологии осадочных отложений Украины. — К.: Наук. думка, 1972. — С. 64—70. 33. Иваник М.М. О границе олигоцена и миоцена в Карпатах // Геол. журн. — 1979. — Т. 39, № 5. — С. 139—144. ISSN 1999�7566. Геология и полезные ископаемые Мирового океана. 2015. № 3 П.Ф. Гожик, Н.В. Маслун, М.М. Іванік, А.С. Андреева�Григорович, А.В. Клюшина,З.Я. Войцицький 25 34. Иваник М.М., Краева Е.Я. Фораминиферы и спонгиофауна палеогеновых отложений Черно� морского побережья Керченского полуострова // Ископаемая фауна и флора Украины. — К.: Наук. думка, 1983. — С. 65—70. 35. Иваник М.М., Решетников Я.М., Сорока М.М. Геологическое строение нефтяного место� рождения Спас // Нефт. и газ. пром�сть. — 1965. — № 2(22). — С. 3—5. 36. Клюшина Г.В. Літологічні особливості уламкових порід майкопської серії північно� західного шельфу Чорного моря / Зб. наук. Праць ІГН НАН України. Вип. 2. —2009. — С. 82—86. 37. Клюшина Г.В. Літологія і фаціальні особливості олігоценових відкладів північно�західного шельфу Чорного моря: Автореф. дис. ... канд. геол. наук / НАН України, ІГН. — К.: Логос, 2006. — 23 с. 38. Краева Е.Я., Люльева С.А. Фораминиферы и зоны известкового планктона палеогеновых отложений шельфа северо�западной части Черного моря // Изв. АН СССР. Сер. геол. 1976. — № 10. — С. 133—139 39. Майкопские отложения и их возрастные аналоги на Украине и в Средней Азии. — К.: Наук. думка, 1964. — 301 с. 40. Маслун Н.В., Андреєва�Григорович А.С., Іванік М.М. та ін. Біостратиграфічне обґрунтуван� ня розчленування кайнозойських відкладів прикерченського шельфу Чорного моря // Проблеми палеонтології та біостратиграфії протерозою і фанерозою України: Зб. наук. пр. ІГН НАН України. — К., 2006. — С. 172—179. 41. Маслун Н.В., Иноземцев Ю.И., Оровецкий Ю.Ю. Нижнекайнозойские отложения Крымско� го континентального склона Черного моря (результаты 37 рейса НИС «Академик Верна� дский»). — Киев, 1989. — 36 с. — (Препр. / АН УССР. Ин�т геол. наук; 89—13). 42. Маслун Н.В., Іванік М.М., Цихоцька Н.Н., Клюшина Г.В. Детальна стратифікація майкоп� ських відкладів північно�західного шельфу Чорного моря // Біостратиграфічні критерії розчленування та кореляції відкладів фанерозою України: Зб. наук. пр. ІГН НАН України — К., 2005. — С. 153—159. 43. Маслун Н.В., Цихоцька Н.Н., Клюшина Г.В. Стратиграфія олігоценових відкладів північно� західного шельфу Чорного моря // Геол. журн. — 2004. — №4 — С. 16—27. 44. Мачальський Д.В. Бактеріальна палеонтологія олігоцену Українських Карпат // Зб. наук. праць ІГН НАН України. — 2009. — С. 277—281. 45. Мачальський Д.В. Особенности строения и палеобиоседиментология олигоцена Украин� ских Карпат: Автореф. дис. ... канд. геол. наук / НАН України, ІГН. — Київ, 2009. — 24 c. 46. Невесская Л.А., Богданович А.К., Вялов О.С., Жижченко Б.П., Ильина Л.Б., Носовский М.Ф., Парамонова Н.П. Ярусная шкала неогеновых отложений Юга СССР // Изв. АН СССР. Сер. Геол. — 1975. — № 2. — С.104—120. 47. Невесская Л.А., Гончарова И.А., Ильина Л.Б. и др. О стратиграфической шкале неогена Вос� точного Паратетиса // Стратиграфия. Геол. корреляция. — 2003. — Т. 11, № 2. — С. 3—26. 48. Носовский М.Ф. Олигоцен Никопольского марганцеворудного бассейна // Бюл. МОИП.Одд. геол. — 1969. — 38, №5. — С. 3—19 49. Носовский М.Ф., Богданович А.К. Кавказский региоярус нижнего миоцена Восточного Па� ратетиса // Стратиграфия кайнозоя Северного Причерноморья и Крыма. — Днепропет� ровск, 1980. — С. 3—9. 50. Носовский М.Ф. Проблемы переходного интервала от олигоцена к миоцену в эвксинской области. // Днепропетр. ун�т, НИИ геологи. — Препр. — Днепропетровск, 1992. — 56 с. 51. Носовский М.Ф. Граница олигоцена и миоцена в опорном разрезе Причерноморской впа� дины (Южная Украина) // Стратигр. геол. корреляция. — 1998. — № 1. — С. 102—106. 52. Носовский М.Ф. Региональная стратиграфическая шкала майкопских отложений Равнин� ного Крыма // Геол. журн. — 2003. — № 3. — С. 137—145. 53. Носовский М.Ф. Верхний олигоцен Южной Украины // Бюл. Моск. о�ва испытателей при� роды. Отд. геол. — 2003. — Т. 78, вып. 1. — С. 49—53. 54. Объяснительная записка к региональной стратиграфической схеме палеогеновых отложе� ний Украинских Карпат / А. С. Андреева�Григорович, О. С. Вялов, С. П. Гавура и др. — К.: ИГН УССР, 1984. — 51 с. — Препринт Институт геологических наук АН УССР; 84—19. ISSN 1999�7566. Геология и полезные ископаемые Мирового океана. 2015. № 3 Стратиграфія, кореляція майкопських відкладів карпатсько�чорноморського сегменту Паратетісу 26 55. Павленко В., Семененко В., Авгитов А. Цикличность и изменение геохимического состава осадков неогеновых отложений Черноморского бассейна (на примере керченского страто� типического района) / Геолог України. — № 2. — 2006. — С. 36—41. 56. Палеогеография и биогеография бассейнов Паратетиса. Часть 1. Поздний еоцен — ранний миоцен. / отв. ред. Л.А. Невесская. — М.: Научный мир, 2009. — 200 с. 57. Полухтович Б.М., Самарська О.В. Геологічна будова півдня України та прилеглих акваторій з позиції сучасних геотектонічних концепцій // Тектоника и нефтегазоносность Азово� черноморского региона в связи с нефтегазоносностью пассивных окраин континентов: Материалы 1�й Междунар. конф. — Симферополь, 2000. — С. 301—302. 58. Попов С.В., Ахметьев М.А., Запорожец Н.И. История Восточного Паратетиса в эоцене — раннем миоцене // Стратиграфия. Геол. корреляция. — 1993. — Т. 1, № 6. — С. 10—39. 59. Региональная стратиграфическая схема неогеновых отложений южных регионов европей� ской части России: Графические приложения. — М., 2002. 60. Семененко В.Н. Неогеновые террасы Причерноморья и континентального склона Черного моря // Геологические проблемы Черного моря. — К. — 2001. — С. 245—252. 61. Семененко В.Н. Стратиграфическая корреляция верхнего миоцена и плиоцена Восточного Паратетиса и Тетиса. — К. — Наук. думка. — 1987. — 230 с. 62. Семененко В.Н., Андреева�Григорович А.С., Маслун Н.В., Люльева С.А. Прямая корреляция неогена восточного паратетиса с международной океанической шкалой по планктонным микрофоссилиям // там же. — 2009. — № 4. — с. 9—27. 63. Стратиграфическая схема фанерозойских образований Украины для геологических карт нового поколения // Графические приложения. — К., 1993. 64. Цихоцька Н.Н., Пустовойт І.І., Крочак М.Д. Літолого�фаціальна характеристика порід майкопської серії північно�західного шельфу Чорного моря // Доп. АН УРСР. Сер.Б. 1986. № 12. — С.21—24. 65. Шакин В.А. Стратиграфия и литология олигоценовых отложений юго�восточной части Советских Карпат. Дис. …канд. геол.�минерал. наук / Мин. высш. обр�ния, Львовский по� литех. ин�тут. — Львов, 1960. — 276 с. 66. Шнюков Е.Ф., Григорьев А.В., Маслун Н.В. и др. Мезозойские и кайнозойские отложения юж� ного континентального склона Черного моря // Геол. журн. — 1991. — № 2. — С. 123—129. 67. Шнюков Е.Ф., Долгий С.А., Старостенко В.И. и др. Геологическая оценка трассы подводно� го кабеля связи Севастополь�Затока. — Киев, 2002. — 120 с. 68. Шнюков Е.Ф., Иванников А.В., Безбородов А.А. и др. Геологические исследования 51 рейса в Черное море НИС «Михаил Ломоносов». — Киев, 1990. — 49 с. — (Препр. / ИГН НАН Украины; № 90—90). 69. Шнюков Е.Ф., Иванников А.В., Григорьев А.В. и др. Геологические исследования 44 рейса НИС «Академик Вернадский» в Черном море. — К., 1993. — 75 с. 70. Шнюков Е.Ф., Иванников А.В., Иноземцев Ю.И. и др. Литолого�стратиграфическая характе� ристика донных отложений Крымского шельфа и глубоководной части Черного моря // Геол. журн. — 2003. — № 1. — С. 9—23. 71. Шнюков Е.Ф., Иноземцев Ю.И., Маслаков Н.А. Геологическая история развития речной се� ти на северо�западном шельфе Черного моря // Геология и полезные ископаемые Черно� го моря. — К.: Карбон ЛТД, 1999. — С. 238—244. 72. Шнюков Е.Ф., Клещенко С.А. Грязевой вулканизм западного суббассейна Черного моря // Геологические проблемы Черного моря. — К., 2001. — С. 121—144. 73.Шнюков Е.Ф., Леин А.Ю., Егоров В.Н. и др. Обнаружение в Черном море глубоководных построек биогенного происхождения // Доп. НАН України. — 2004. — № 1. — С. 120—122. 74. Шнюков Е.Ф., Маслун Н.В., Иноземцев Ю.И., Оровецкий Ю.Ю. Новые данные о геологичес� ком строении континентального склона Южного Крыма // Геол. журн. — 1990. — № 3. — С. 88—98. 75. Шнюков Е.Ф., Орловский Г.Н., Усенко В.П. и др. Геология Азовского моря. — К.: Наук. дум� ка, 1974. 76. Шнюков Е.Ф., Пасынков А.А., Клещенко С.А. и др. Газовые факелы на Керченско�Таманском взморье // Геофиз. журн. — 2003. — Т. 25, № 2. — С. 161—170. ISSN 1999�7566. Геология и полезные ископаемые Мирового океана. 2015. № 3 П.Ф. Гожик, Н.В. Маслун, М.М. Іванік, А.С. Андреева�Григорович, А.В. Клюшина,З.Я. Войцицький 27 77. Шнюков Е.Ф., Пасынков А.Л., Любицкий А.Л., Богданов Ю.Л. Новые проявления газового и грязевого вулканизма в Черном море // Геология и полез. ископаемые Мирового океана. — 2007. — № 2. — С. 107—110. 78. Шнюков Е.Ф., Старостенко В.И., Гожик П.Ф. и др. О газоотдаче дна Черного моря // Геол. журн. — 2001. — № 4. — С. 7—14. 79. Шнюков Е.Ф., Старостенко В.И., Иванников А.В. и др. Грязевой вулканізм Черного моря. — Киев, 2005. — 136 с. 80. Шнюков Е.Ф., Щербаков И.Б., Шнюкова Е.Е. Палеоостровная дуга севера Черного моря. — Киев, 1997. — 288 с. 81. Шнюков Е.Ф., Щипцов А.А. Геологические исследования НИС «Киев» в Черном море (6 рейс). — Киев, 1996. — 55 с. 82. Шнюков Е.Ф., Щипцов А.А., Иванников А.В. и др. Геологические исследования 4�го рейса НИС «Киев» в Черном море. — Киев, 1996. — 234 с. 83. Шнюков Є.Ф., Старостенко В.І., Гожик П.Ф. 57�й рейс НДС «Професор Водяницький» // Геол. журн. — 2003. — № 1. — С. 7—9. 84. A framework of ichtyofaunal ekostratigraphy of the Oligocene�Early Miocene strata of the Polish Outer Carpathian basin / J. Kotlarczyk, A. Jerzmaсska, E. Њwidnicka, T. Wiszniowska // Ann. Soc. Geol. Poloniae. — 2006. — Vol. 76. — P. 1—111. 85. Andreyeva�Grigorovich A.S., Gruzman A.D. The biostratigraphic basis of the Paleogene�Neogene boundary in the Central (Ukrainian Carpathians) and Eastern (Black Sea depression, Northern Caucasus) Paratethys // Geologica Carpathica. — 1994. — № 4. — P. 333—342. 86. Gozhyk P.F., Maslun N.V., Ivanik Ye.M., Kliushyna G.V. Stratigraphy of Paleogene, Neogene and Quaternary deposits in the Black Sea oil�gas province of Ukraine // Стратиграфия и седимен� тология нефтегазоносных бассейнов. — 2011. — № 2. — С. 15—31. 87. Gozhyk P.F., Semenenko V.N., Andreyeva�Grigorovich A.S., Ivanik M.M., Zosimovich V.Yu., Maslun N.V. Oligocene and Neogene regiostages of the Central and Eastern Paratethys in Ukraine (basing of boundary and correlation) // Bul. Shk. Gjeol. 2014 — Special Issue Proceedings of XX CBGA Congress, Tirana, Albania, 24—26 September 2014. — Р. 50—55. 88. Minashvili Ts. Calcareous nannofossil biostratigraphy and correlation of oligocene and miocene deposits of Georgia // Mem. Di science geologiche. — 1992. — All. Al vol. XLIII. — P. 277—282. 89. Rуzwoj paleotektoniczny basenуw Karpat Zewnкtrznych i Peniсskiego pasa skalkowego / red.: N. Oszczypko, A. Uchman, E. Malata. — Krakуw: In�t Nauk Geologicznych In�tu Jagielloсskiego, 2006. — 199 p. 90. Semenenko V.N., Andreeva�Grigorovich A.S., Maslun N.V., Luljeva S.A. The direct correlation of the Neogene of the Eastern Paratethys with the Internathional oceanic scale by planktonic microf� fossils:Acta Naturalia de «L’Ateneo Parmense» vol.45n.1/4. — 2009. — P. 29—31. 91. Semenenko V.N., Andreyeva�Grigorovich A.S., Maslun N.V., Luljeva S.A. The direct correlation of the Neogene of the Eastern Paratethys and Tethys // AAPG European Region Annual Conference. Exploration in the Black Sea and Caspian Regions. 17—19 October 2010, Kiev, Ukraine. — Режим доступу до журн.: http://www.searchanddiscovery.net/ 92. Tsychotskaya N.N., Maslun N.V. Sedimentation cyclicity of the Paleogene deposits of north�west� ern shelf of the Blach sea // Геол. журн. — 2001. № 1—2. — C. 125—129. Статья поступила 02.07.2015 П.Ф. Гожик, Н.В. Маслун, М.М. Иваник, А.С. Андреева�Григорович, А.В. Клюшина, З.Я. Войцицкий, Д.В. Мачальский СТРАТИГРАФИЯ, КОРРЕЛЯЦИЯ МАЙКОПСКИХ ОТЛОЖЕНИЙ КАРПАТСКО�ЧЕРНОМОРСКОГО СЕГМЕНТА ПАРАТЕТИСА На системной основе по комплексу методов проанализировано современное состояние стра� тиграфии флишевих майкопских, менилитовых отложений и их возрастных аналогов Карпатс� кого, Северопричерноморского, Крымско�Кавказского, Закавказского, Понто�Каспийского и Закаспийского регионов. Охарактеризовано влияние на стратиграфическую строение следую� щих факторов: тектонических, морфоструктурных, седиментационных, циклостратиграфичес� ISSN 1999�7566. Геология и полезные ископаемые Мирового океана. 2015. № 3 Стратиграфія, кореляція майкопських відкладів карпатсько�чорноморського сегменту Паратетісу 28 ких, формационных, вулканогенных (подводных грязевых), олистостромных, клиноформных отложений (подводных оползней разного генезиса, течений, конусов выноса, турбидитно�кань� онных), многочисленных перерывов. Дается сравнительная характеристика гидрологических условий осадконакопления в бассейнах майкопского типа с бассейнами его возрастных анало� гов Карпатско�Черноморского региона и сопредельных регионов Восточного Паратетиса. Ключевые слова: Паратетис, Карпатско�Черноморский регион, стратиграфия, корреляция, па� леоокеанология, палеоген, майкопские отложения. P.F. Gozhyk, N.V. Maslun, M.M. Ivanik, A.S. Andreeva�Grigorovich, G.V. Kliushyna, Z.Ya. Voitsitsky, D.V. Machalsky STRATIGRAPHY, CORRELATION OF THE MAIKOPIAN DEPOSITS OF THE CARPATIAN�BLACK SEA OF THE PARATETHYS Based on an integrated approach of methods, the modern state of the stratigraphy of the Maikopian and Menilit flysch sediments and their age analogues from the Carpathian, North Black Sea, Crimea� Caucasian, Transcaucasian, Ponto�Caspian and Transcaspian regions is analyzed. The influence on the stratigraphy of the sedimentary basins of such factors as tectonic, morphostructural, sedimentolog� ical, cyclo�stratigraphical, formational, volcanic (subsea, mud), submarine slides deposits of different origins, currents, fan, turbidite�canyon and numerous hiatuses are considered. A comparative charac� teristic of hydrological conditions in the sedimentary basins of Maikopian type with other age ana� logues in the Carpathian region and adjacent regions of Eastern Paratethys is given. Key words: Paratethys, Carpathian�Black Sea region, stratygraphy, corelation, paleontology, Paleogen, Maikopian deposits. ISSN 1999�7566. Геология и полезные ископаемые Мирового океана. 2015. № 3 П.Ф. Гожик, Н.В. Маслун, М.М. Іванік, А.С. Андреева�Григорович, А.В. Клюшина,З.Я. Войцицький

Стратиграфія, кореляція майкопських відкладів Карпатсько-Чорноморського сегменту Паратетісу

Institution

Ähnliche Einträge