Якості та функції дипломата у ранньомодерний період в уявленнях теоретиків та у практичних інструкціях послам з Речі Посполитої до Османської імперії в XVII ст.

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Соціум. Альманах соціальної історії
Datum:	2004
1. Verfasser:	Григор’єва, Т.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інституту історії України НАН України 2004
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/103912
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Якості та функції дипломата у ранньомодерний період в уявленнях теоретиків та у практичних інструкціях послам з Речі Посполитої до Османської імперії в XVII ст. / Т. Григор’єва // Соціум. Альманах соціальної історії. — 2004. — Вип. 4. — С. 27-38. — Бібліогр.: 52 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-103912
record_format	dspace
spelling	Григор’єва, Т. 2016-06-26T17:45:40Z 2016-06-26T17:45:40Z 2004 Якості та функції дипломата у ранньомодерний період в уявленнях теоретиків та у практичних інструкціях послам з Речі Посполитої до Османської імперії в XVII ст. / Т. Григор’єва // Соціум. Альманах соціальної історії. — 2004. — Вип. 4. — С. 27-38. — Бібліогр.: 52 назв. — укр. 1995-0322 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/103912 uk Інституту історії України НАН України Соціум. Альманах соціальної історії Якості та функції дипломата у ранньомодерний період в уявленнях теоретиків та у практичних інструкціях послам з Речі Посполитої до Османської імперії в XVII ст. Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Якості та функції дипломата у ранньомодерний період в уявленнях теоретиків та у практичних інструкціях послам з Речі Посполитої до Османської імперії в XVII ст.
spellingShingle	Якості та функції дипломата у ранньомодерний період в уявленнях теоретиків та у практичних інструкціях послам з Речі Посполитої до Османської імперії в XVII ст. Григор’єва, Т.
title_short	Якості та функції дипломата у ранньомодерний період в уявленнях теоретиків та у практичних інструкціях послам з Речі Посполитої до Османської імперії в XVII ст.
title_full	Якості та функції дипломата у ранньомодерний період в уявленнях теоретиків та у практичних інструкціях послам з Речі Посполитої до Османської імперії в XVII ст.
title_fullStr	Якості та функції дипломата у ранньомодерний період в уявленнях теоретиків та у практичних інструкціях послам з Речі Посполитої до Османської імперії в XVII ст.
title_full_unstemmed	Якості та функції дипломата у ранньомодерний період в уявленнях теоретиків та у практичних інструкціях послам з Речі Посполитої до Османської імперії в XVII ст.
title_sort	якості та функції дипломата у ранньомодерний період в уявленнях теоретиків та у практичних інструкціях послам з речі посполитої до османської імперії в xvii ст.
author	Григор’єва, Т.
author_facet	Григор’єва, Т.
publishDate	2004
language	Ukrainian
container_title	Соціум. Альманах соціальної історії
publisher	Інституту історії України НАН України
format	Article
issn	1995-0322
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/103912
citation_txt	Якості та функції дипломата у ранньомодерний період в уявленнях теоретиків та у практичних інструкціях послам з Речі Посполитої до Османської імперії в XVII ст. / Т. Григор’єва // Соціум. Альманах соціальної історії. — 2004. — Вип. 4. — С. 27-38. — Бібліогр.: 52 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT grigorêvat âkostítafunkcíídiplomataurannʹomoderniiperíodvuâvlennâhteoretikívtaupraktičnihínstrukcíâhposlamzrečípospolitoídoosmansʹkoíímperíívxviist
first_indexed	2025-11-26T23:35:28Z
last_indexed	2025-11-26T23:35:28Z
_version_	1850781491602128896
fulltext	2 7 Сьогодні професія дипломата є однією з найпрестижніших, однак ставлення до неї сут- тєво змінювалось протягом століть. Наприклад, у Стародавніх Греції та Римі посли користу- валися значною повагою. У класичній Греції послів обирали з осіб, що мали не менше п’ят- десяти років, тому звалися вони старійшинами. Як правило, це були досить заможні громадяни, що обіймали найвищі посади. Інколи дипло- матами також споряджали акторів і ораторів. У Римі послів в основному обирали з сенатор- ського кола. Таким чином, поважність осіб дипломатів зумовлювала відповідне до них ставлення. У ранньомодерній Європі взірцем у створенні дипломатичних служб були італійські князівства. Саме вони започаткували практику резиденційних посольств, коли до функціональних обов’язків посла входило не лише стале представлення торгових інтересів того чи іншого князівства при дворі іноземного володаря, але і збір інформації, а простіше кажучи – шпигунство. Запозичення інституту резидентства майже в усій Європі призвело до того, що у XVI–XVII ст. до послів уже ставилися як до «почесних шпигунів»1. У зв’язку з цим англійський дипломат XVI ст. Генрі Уоттон не без іронії зазначав, що посол – то муж добрий, відісланий на чужину, щоб там брехати на користь своїй державі2. У цей час фактичний статус дипломата коливався між теоретичними постулатами і систематичними порушеннями проголошених принципів. Після Реформації, зокрема в перші десятиліття поділу Європи на католицький і протестантський табори, питання статусу дип- ломата постало особливо гостро. Низка кон- фліктів трапилася, наприклад, в Англії, коли католицьких послів звинувачували у шпигун- стві та висилали з країни3. Особливо негативно тут ставилися до послів з Іспанії та Португалії, певно, не лише як до репрезентаторів като- лицьких країн, але і як до представників кон- курента в колоніальних «змаганнях». Марша та Лінда Фрей, які присвятили розділ своєї ро- боти «Історія дипломатичного імунітету» полеміці щодо статусу дипломата в англійсь- ких інтелектуальних і правничих колах того часу, наголошують, що іспанські посольства в Лондоні в першій половині XVII ст. нагадували воєнні операції у ворожій країні4. В той же час хибним буде уявлення, що стосунки між по- сольствами католицьких країн були абсолютно мирними. Зокрема, у 1661 р. внаслідок бійки в тому ж Лондоні між французьким та іспансь- ким посольствами, які відмовлялися поступи- тися один одному дорогою, біля 50 чоловік загинуло чи було серйозно поранено5. Крім того, оскільки до XVII ст. в Європі практикувалися так звані «кругові» посольства, тобто одна особа їхала від столиці до столиці з низкою доручень від різних володарів, часто траплялися випадки підкупу посла, що перетво- рювало дипломата на «мужа доброго», який бреше вже не на користь держави, а на свою Òåòÿíà Ãðèãîð’ºâà ßêîñò³ òà ôóíêö³¿ äèïëîìàòà ó ðàííüîìîäåðíèé ïåð³îä â óÿâëåííÿõ òåîðåòèê³â òà ó ïðàêòè÷íèõ ³íñòðóêö³ÿõ ïîñëàì ç Ðå÷³ Ïîñïîëèòî¿ äî Îñìàíñüêî¿ ³ìïåð³¿ â XVII cò. 1 Термін «espion honorable» зустрічається в низці теоретичних праць того періоду і, зокрема, в трактаті Абрахама Вікфорта «Посол та його функції». (Abraham Wiquefort «L’Ambassadeur et ses Fonctions» (1681)). 2 История дипломатии / Под ред. В. Зорина. – Т. 1. – Москва, 1959. – С. 237. 3 Зокрема в 1584 р. іспанського резидента Бернардино де Мендозу було звинувачено у шпигунстві та змові проти королеви і вислано з країни. 4 Frey L. S., Frey M. L. The enemy within: the fractionalization of Christendom during the Reformation // The History of Diplomatic Immunity. – Ohio, 1999. – P. 160–163. 5 Anderson M. S. The Rise of Modern Diplomacy, 1450–1919. – New York: Longman Publishing, 1993. – P. 63. СОЦІУМ. Альманах соціальної історії. Випуск 4. – C. 27–38. © Тетяна Григор’єва, 2004 2 8 власну користь. Подібні інциденти змусили ін- телектуальну Європу знову замислитись не лише над межами дипломатичного імунітету, але й над колом повноважень дипломата, його моральними якостями і формальним стату- сом. У цій статті робиться спроба визначити формальний статус, яким користувався річ- посполитський дипломат ранньомодерного періоду в своїй державі, які функції на нього покладали і яких якостей очікували. Іншими словами – мається на меті описати, яким мав бути «муж добрий», щоб заслужити репутацію гідного і вправного дипломата. У статті фоку- сується увага на дипломатичних стосунках Речі Посполитої з Османською імперією, які розгля- даються на прикладі посольських інструкцій, виданих з Варшави до Стамбула протягом ХVІІ століття. Ці інструкції дають змогу про- аналізувати коло повноважень у залежності від дипломатичного рангу представника Речі По- сполитої, а також динаміку їх зміни протягом століття. Разом з тим, вони дають побіжне уявлення щодо якостей, яких чекали від дип- ломата. Ширше це питання розглядається в дипломатичних трактатах і, зокрема, у роботі Криштофа Варшевицького, яка є одним з ос- новних джерел статті, хоч моральні чесноти і не є її основною темою. Важливо зауважити, що хоча дипломатична практика Речі Поспо- литої була відносно близькою до аналогічних практик східних сусідів, зокрема, Московії, дипломатична теорія все ж тяжіла до євро- пейських взірців, а, отже, саме європейська теорія дипломатії буде братися для порівняння з рефлексіями річпосполитських авторів. Річпосполитські «підручники з диплома- тії» укладали згідно з принципами, якими по- слуговувалися в усій ранньомодерній Європі. Загальні правила ведення справ тут були сфор- мульовані у такий спосіб, щоб новачки в цій галузі могли швидко й ефективно використову- вати їх у конкретних ситуаціях. Відразу наголо- симо, що йтиметься лише про роботи, які передбачали не тільки рефлексії з області мо- ральної філософії та права, але й конкретне практичне застосування6. Загалом у Європі трактати такого гатунку почали з’являтися на початку XV ст., і першою найвідомішою пра- цею цього плану є Ambaxiator Brevilogus («Ла- конічний виклад функцій і правил поведінки посла» (1436)) Бернарда ду Розьєра. Російсь- кий дослідник В. Грабар провів аналіз біля 40 подібних трактатів, написаних протягом XV– XVI ст., і виділив їхні основні характеристики7. Згідно з його висновками показовим є те, що авторами робіт були переважно особи, які зна- лися як на теоретичних аспектах, як-от римсь- ке та звичаєве право, так і на практичних – перебуваючи безпосередньо на дипломатичній службі. Дипломатія тут трактувалася як особ- лива практична навичка. Серед цілей робіт значилися визначення статусу, мети і мораль- них якостей дипломата, іншими словами – робилися спроби охарактеризувати «ідеаль- ного посла», що цілком вкладається у схему тогочасних філософських пошуків. Зокрема можна пригадати «ідеального володаря» Нік- коло Макіавелі, Утопію Томаса Мора чи «іде- альну державу» Томаса Гоббса. У Речі Посполитій найвідомішим «підруч- ником з дипломатії» вважають трактат Криш- тофа Варшевицького «Про посла і посольства» (De Legato et Legatione), вперше виданий у 1591 р. Варшевицький (1543–1603) був дипло- матом, перекладачем і політичним публіцис- том. Освіту одержав у Лейпцизі, Віттенберзі й Болон’ї. У 1561–1562 рр. був секретарем єпис- копа А. Конарського. Брав участь у Псковсь- кій воєнній кампанії 1581 р. та мирних пере- говорах у Ямі Запольському (1582). В тому ж році виступав королівським послом до швед- ського двору. Після смерті Стефана Баторія (1586) виїхав до Австрії. У 1593–1594 рр. меш- кав у Швеції й повернувся до Речі Посполитої разом з новим королем Сигізмундом ІІІ. Окрім згадуваного трактату, Варшевицький є авто- ром таких робіт, як «De optimo statu libertatis» (1598), «Rerum Рolonicarum...» (вид. 1883). Трактат «Про посла і посольства» містить детальні рекомендації як для дипломатів, так і для тих, хто їх призначає для тієї чи іншої місії. Так, Варшевицький звертає увагу на походжен- ня, освіту, зовнішній вигляд, моральність 6 До найвідоміших трактатів, зокрема, належать роботи Альберіко Джентілі. «De legationibus libri tres.» (1585) і «De jure belli libri tres» (1598), Жана Готмана «The Ambassador» (1603), Абрахама Вікфорта «L’Ambasssadeur et ses Fonctions» (1681), і Франсуа де Кальєреса «De la Maniere de Negocier» (1697). 7 Grabar V.E. De legatis et legationіbus tractatus varii. – Dorpat, 1905. Цитовано за: Keens-Soper M. Francois de Callieres and Diplomatic Theory // The Historical Journal. – Volume16/3, September 1973. – P. 488. Тетяна Григор’єва 2 9 потенційного дипломата. Він наводить числен- ні поради щодо складання дипломатичної ін- струкції. Найбільшу ж увагу, звичайно, при- ділено тому, як має поводити себе сам посол у дорозі, на чужоземному дворі та під час офіцій- них аудієнцій. Крім того, окреслено коло його вторинних завдань, як-от: збір інформації, складання звітів, облік витрат, ведення нотаток та кореспонденції. Трактат рясно оздоблений прикладами із античної та сучасної історії, але містить лише одне посилання на Святе Пись- мо. Треба зазначити, що «підручник» Варше- вицького з’явився у той час, коли автори поча- ли зміщувати акцент із якостей дипломата до систематизації його функціональних обов’яз- ків, а, водночас, частіше ілюструвати свій ви- клад прикладами не з римської історії та права чи Біблійних джерел, а з тогочасної диплома- тичної практики. Зокрема, Абрахам Вікфорт у праці «Посол і його функції» (L’Ambasssadeur et ses Fonctions) добирає більшість прикладів із дипломатії Рішельє та Мазаріні. Іншим джерелом, з якого маємо змогу ді- знатися про формальні сподівання щодо діяль- ності дипломата, є дипломатичні інструкції. Всі посли мусили мати при собі так званий «пакет документів», що підтверджував їхню особу та уповноважував на місію. У випадку посольств до Стамбула до цього «пакету» входили упов- новажувальні листи, листи султану й великому везирю та згадувані дипломатичні інструкції. Таких інструкцій могло бути декілька – одну з них, офіційну, видану королівською канцелярією, посол згодом представляв великому везирю. Передбачалось, що офіційну інструкцію за- тверджує сам король. Інші інструкції видава- лися коронним гетьманом, коронним канцлером та іншими високопоставленими урядовцями, звернутись до яких перед відбуттям радила королівська настанова. Деякі з цих документів вважалися таємними і тому надавалися у сек- ретному цифровому коді. Варшевицький же перед вирушенням у дорогу радив також звер- нутися до дипломатів, які вже брали участь у подібній місії і знають звичаї держави, вдачу володаря та ключових осіб при дворі. Крім того, теоретик вважав, що інструкція мусить охоплювати всі питання, які посол обговорю- ватиме в іноземній столиці, включно із текстом офіційної промови-звернення. Особливу увагу він звертав на пильність щодо того, аби ніхто з посольства не розголосив до визначеного часу змісту інструкцій. Цікавою особливістю дипломатичної ін- струкції є те, що у ній специфічно поєднуються як риторичні елементи, характерні для тео- ретичних праць, так і практичні рекомендації, що залежали від покладених на дипломата завдань. Інструкції не мають чітко визначеної структури, окрім початкової та прикінцевої формул. У початковій формулі зазначається, що після одержання інструкції посол, не гаю- чись, має вирушати в дорогу. Ця настанова, яка фіксується в усіх розглянутих документах, мала під собою реальні підстави, бо часом проходили місяці, доки посол розпочинав виконання місії, і рекомендації, наведені в ін- струкції, встигали безнадійно застаріти. Зокре- ма, в жовтні 1618 року теребовельський ста- роста Петро Ожга був визначений великим послом до Османської імперії для під- твердження умов перемир’я під Бушею (23.09.1617 р.). Гетьман Жулкевський високо оцінював дипломатичні здібності Ожги, підкреслюючи, що хоч Ожга «nie bardzo jest sposobnego zdrowia, ale gotów jest i zdrowiem zapieczętować»8. Oднак вже після одержання коштів на відправлення посольства Ожга звер- нувся до коронного підканцлера Анджея Лип- ського з проханням звільнити його від місії через слабке здоров’я. Король на це прохання відреагував різко негативно, і Ожга з великим запізненням рушив у дорогу вже на початку 1619 р. Місію свою він відбув цілком вдало й одержав підтвердження умов миру під Бушею в офіційному ахднаме9. Відносно поблажливе ставлення османів щодо майже дворічного запізнення великого посольства може поясню- ватись тим, що у 1617–1618 рр. їхні сили й увага концентрувалися на війні з Персією, тож розривати договір із Річчю Посполитою вони не мали наміру. Але в інших умовах запізнення посольства могло мати серйозні наслідки. Таким чином, початкова формула постійно нагадувала дипломатам, що їхня місія не терпить зволікань. Прикінцева формула, як правило, перера- ховувала очікувані особисті якості посла та по- 8 Polski Słownik Biograficzny. – T. 24. – S. 687. 9 Kolodziejczyk D. The Ottoman-Polish Diplomatic Relations (15th–18th Centuries). – Leiden: Boston: Brill, 2000. – P. 354– 367. Якості та функції дипломата у ранньомодерний період 3 0 кладала неокреслені в інструкції проблеми на його мудрість, вірність і спритність. Основна ж частина текстів інструкцій могла містити до- сить різнопланові настанови щодо обговорення умов договору, врегулювання поточних кон- фліктів, способу поводження при чужоземному дворі, а то й просто опис дороги від Варшави до іноземної столиці. Як правило, ці поради оформлювалися у вигляді формул «якщо – то», а укладачі текстів намагалися передбачити можливі ситуації і труднощі, з якими може зіткнутися посол під час місії. Таким чином, поєднуючи рефлексії Вар- шевицького із вказівками, поданими в інструк- ціях, спробуємо окреслити статус дипломата, межі дипломатичного імунітету, поняття по- сольської честі, очікувані особисті якості дип- ломата та основне коло його функцій і повно- важень. Статус та імунітет Важливість статусу посла Варшевицький визначав його роллю репрезентатора свого су- верена: «osoba posla – przedstawiciela czyjejś urzędowej godności, bądz prowadzącego układy – posiada wielkie znaczenie»10; а також функцією посередника в укладанні і збереженні миру між державами: «do zawodu dyplomaty należy odno- sić się z szacunkiem i czcią: któż może być drozszy i potrzebniejszy niż ten, który słowem wojny prze- rywa, sprzymierza państwa do walki ze wspólnym wrogiem, łagodzi agresywność przeciwników i sprawia, że zawarłszy przymierze, narody cieszą się trwałym pokojem?»11. Він особливо наголо- шував на тому, що дипломатична недоторка- ність мусить шануватися не лише у країнах, з якими зберігаються мирні стосунки, але також у ворожих, і навіть на полі бою. «Osoba posła jest i być powinna nietykalna, jako reprezentująca urzędowo państwo oraz godność tego, kto posła wysyła»12 . «Poseł nie może być ani znieważony, ani zabity»13. Звертаючись до поняття посольсь- кої честі, Варшевицький зазначив, що дипло- мат має обороняти гідність завзятіше, ніж життя. Ця настанова набувала особливого значення в Порті, оскільки османи трактували репрезентацію не в сенсі абсолютної недотор- канності, але в сенсі особистої відповідальності посла за вчинки володаря. Посольська честь стосувалася перш за все функції репрезентації держави і короля, а отже, посол мав пильну- вати за дотриманням усталених звичаїв прийому і церемоній. Цей пункт також постійно зустрічається в інструкціях великим послам до Порти. Так, в інструкції Гієроніму Радзейовському (1667) значиться: «Do Rezydencyi samego Cesarza Jmci Tureckiego, przybywszy w powitaniu Jego, i wszystkiego Dworu zachowa cyrcumstancye y terminy Posłom Wielkim przyzwoite, aby dignitati J. Kr. Mości i Powadze Posełskiej nie derogo- wał»14. Інструкція Яну Гнинському (1678) також наказує пильнувати, щоб «nic takowego popelnić nie przyszło, aby było z uszczerbkiem majestatu J.K.M. i R.P. reputacji»15. Далі Гнинсь- кому радять докласти належних зусиль, щоб посольство виглядало презентабельно, оскіль- ки то робиться не для марних розкошів: «Comi- tatum pro gloria competentem, a bardziej militarem przybierze sobie wielmożny poseł, którego appara- tus non ad luxum, sed ad decentiam»16. Як Варшевицький, так і автори інструкцій звертають особливу увагу дипломата на дво- значний характер подарунків послу чи від посла та на можливу, пов’язану з цим, загрозу посольській гідності. Зазвичай посол привозив подарунки для володаря, до якого був відісла- ний, і одержував певні «сувеніри» на знак його милості. Європейська традиція обміну по- дарунками тягнеться з часів Стародавнього Риму. Однак уже в середні віки до неї почали ставитися з певною обачністю, оскільки посла могли щедро обдарувати з метою підкупу. Зокрема, з XIII ст. венеційські посли мусили передавати всі одержані подарунки в скарб- ницю республіки, і їм заборонялося одержувати будь-які звання й титули при іншому дворі17. На XVII ст. в Європі процедура обміну подарун- 10 Warszewicki K. O posle i poselstwach / Wyd. J. Życki. – Warszawa, 1935. – S. 37. 11 Ibid. – S. 246–247. 12 Ibid. – S. 37. 13 Ibid. – S. 97. 14 Instrukcya W. Hieronimowi Radziejowskiemu // Święcki T. Historyczne pamiątki znamienitych rodzin i osób. – Warszawa, 1858. – T. 2. – S. 386. 15 Instrukcja dana Janowi Gninskiemu // Przyboś A., Żelewski R. Dyplomaci w dawnych czasach: relacje staropolskie z 16– 18 stulecia. – Kraków, 1959. 16 Ibid. – S. 376. 17 История дипломатии / Под ред. В. Зорина. – Том 1. – Москва, 1959 – С. 204. Тетяна Григор’єва 3 1 ками набула досить символічного характеру, тоді як у східних державах і, зокрема, Осман- ській імперії, продовжувала відігравати велику роль. Без посольських дарів посла могли не до- пустити до султанської аудієнції. Описуючи порядок прийому християнських послів, річ- посполитський агент і перекладач у Стамбулі Самуель Отвиновський зазначав, що до султан- ської аудієнції посол, який не має подарунків, може бути припущеним лише в той час, коли інший посол чи паша складає дари султану: «Bywa też to, że gdy poseł upominkow nie ma... Tedy pod ten czas posły przypusczają, kiedy który ich basza abo na odjeznym, abo na przyjeznym upominkuje cesarza, i cudzoziemcy niewiadomi rozumieją, że to od krola abo od posla onego...»18. Щодо подарунків послу Варшевицький наголошує: дипломат може приймати від іно- земного володаря лише дрібні знаки гостин- ності у вигляді їжі чи напоїв, оскільки великі дари розцінюються як хабар. Разом з тим він застерігає, що неприйняття багатіших дарів може бути потрактовано як погорда. Щоб уникнути обох небезпек, він радить приймати навіть дорогі подарунки, але натомість віддя- чити дарами приблизно такої ж вартості. У випадку Османської імперії йшлося не лише про те, аби не прийняти зайвого в якості подарунка, а щоб традиційні посольські дари не потрактували як данину. Зокрема, в інструкції великому послу Войцеху Мястковському (1640) зазначалося: якщо везир вимагатиме «упоминків» для себе або для султана, посол мав відповідати, що такого звичаю немає між монархами. Разом з тим церемонія обміну по- дарунками була однією з найважливіших скла- дових офіційної аудієнції, тож вона детально описується у посольському щоденнику Мяст- ковського, а також в його офіційній реляції королю. Очевидно, що в цьому випадку йшло- ся не про відмову складати традиційні посоль- ські дари, а про запобігання тому, аби ці дари не приймали як «харач» – данину. Аналогічно, інструкція великому послу Александру Тре- бинському (1634) наказує твердити, що мирні стосунки між володарями ґрунтуються на за- садах приятельської щирості, а не на подарун- ках: «Upominków jakich jesliby się wezyr na cesarza albo na się upominał, powie że tego zwyczaju nie było i między monarchami wielkimi, a zwlascza przyjacielami musza niemacą a tesz się z upominków, ale z affectu i sczerosci przyjąciela miarkować trzeba»19. Таким чином, статус посла визначався ро- лями репрезентатора та медіатора, з яких ви- пливали принципи дипломатичної недоторка- ності і посольської честі. Захист посольської честі перш за все передбачав пильність щодо церемоніальних аспектів прийому посольства і дотримання усталених звичаїв. У зносинах з Османською імперією особливе значення посі- дала процедура обміну подарунками, на що звертають увагу автори інструкцій, оскільки недоречні дари могли бути сприйняті як данина, а це формально звело б Річ Посполиту до ста- тусу напіввасальної держави. Якості дипломата Від дипломата очікували виявлення низки моральних чеснот, властивих родовитим осо- бам, та певного рівня освіти. Очевидно, що опи- суючи очікувані від посла особисті якості, Вар- шевицький, так само як і західноєвропейські автори, віштовхується від античної моделі. Вказані ним якості дипломата цілком збіга- ються із набором чеснот, які Аристотель сфор- мулював для громадянина (vir civilis). Серед них насамперед значаться мудрість, розсудливість, стриманість, мужність і справедливість. Фран- цузький теоретик Франсуа де Кальєрес у роботі «De la Maniere de Negocier» відмічав, що най- важливішими якостями дипломата є розум та розсудливість. Без розуму й розсудливості не- можлива раціональність, а відсутність обачнос- ті й раціональності призводить до того, що лю- ди починають покладатися винятково на силу20. За Варшевицьким, кожна з необхідних якостей має підтримуватись іншими: «...odwaga winna iść w parze z silą, skromność – ze zdrowiem, roztropność – z bystrością zmysłów»21. Крім того, Варшевицький зазначає важливість пунктуаль- ності, що вказує на поважність дипломата, і щедрості, яка, однак, не повинна переходити у марнотратство. Тому він радить послу постійно вести облік коштів, аби згодом гідно відзвітува- тися перед королем. 18 Rękopis Biblioteki Czartoryskich w Krakowie. – Sygn. 2192, s. 84–91. 19 AGAD. – AKW. – Dz. Turecki – T. 340, nr 613. 20 Keens-Soper. Francois de Callieres... – P. 500. 21 Warszewicki. O posle i poselstwach. – S. 55. Якості та функції дипломата у ранньомодерний період 3 2 Для послів до Османської імперії щед- рість, безумовно, відігравала набагато більшу роль, ніж акуратна бухгалтерія. І справа тут по- лягала зовсім не в тому, що у Стамбулі при- хильність високих посадовців купувалась час- тіше, ніж в європейських столицях. Просто без коштовних подарунків везирю та іншим чле- нам диван-і-гамаюн, посол часто не міг отри- мати султанської аудієнції, а отже, швидко відбути місію. Інколи подарунки допомагали владнати справи і у Волощині. Зокрема, ін- струкція посланцю Григорію Коханському (1609) наказує, що «jakoby w tym postąpić miał, niech hospodar albo gubernatorowie ziemie Wo- łoskey dodadzą nauki, którzy wiedzieć mogą, w jakej mierze rzeczy stanely, i co czynia tamci prze- cowni temi czasy. Upomnić ich przytym imieniem JKM, aby upominkami jakiemi mogą bassę i lud- zie na tym tam dworze celniejsze umocowali i do życzliwości przeciw hospodarowi sposabiali»22. Інші якості могли варіюватись залежно від звичаїв країни, до якої виправлено дипломата. Так, Варшевицький твердить, що до Риму ма- ють їхати посли побожні, але зі світського стану, оскільки представники духовенства перш за все підкоряються Папі, а не королю. До Іспанії треба висилати осіб якомога поважніших і скромні- ших, а до Італії – знавців гречних манер, тонко- щів етикету та вишуканих церемоній. До Франції варто їхати тим, хто швидко орієнтується в си- туації і адаптується до нових умов, а в Англії успіху досягають, перш за все, розважливі й розсудливі. До Німеччини необхідно виправля- ти послів наполегливих, а в Московії дипломат мусить бути гнучким, оскільки, як зауважує Варшевицький, без належного торгу від моско- витів нічого одержати не вдається. Автор трактату декілька разів наголошує на тому, що посол має бути терплячим, оскільки «правителі бажають, аби до них ставились як до божеств». Тому «Gdy zachowanie się władcy uchybia godnośći posła, nie może on okazywać swego niezadowolenia i wskazanem jest, by zacho- wał o tem ścisłą tajemnicę»23. Але ситуація змі- нюється, коли йдеться про місії до Оттомансь- кої Порти, оскільки тут від дипломата вже очі- кують перш за все проявів твердості й наполег- ливості. «Do Turcji ... należy jedynie wysyłać odważnych i hojnych, ponieważ Turcy mają być groźni, a jednocześnie chciwi i dla tego nie należy wysyłać tchórzów czy skąpych, by nie ułękli się gróźb, a jednocześnie umieli w miarę potrzeby sy- pać złotem»24. Так, проявів відваги й наполегли- вості очікували від великого посла Гієроніма Радзейовського (1667): інструкція наказувала йому продовжувати подорож до Стамбула, навіть якщо везир через гінця повідомить про відмову приймати посольство «Inquantum by goniec J.Kr.Mości nazad powracaiący, przestroge te od Wezyra wyniośł, że Posła Wielkiego za teraz- niejszym zawodem Porta nie przyjmie, i do inszego czasu to Poselstwo odkłada, przecie Pan Poseł ma jechać dalej»25. Крім того, Варшевицький наго- лошує, що на Сході великого значення надають фізичним характеристикам, тому посол до ос- манів не мусить мати якихось фізичних вад. Зрозуміло, що наведені характеристики відповідають звичному набору шляхетських чеснот. Саме тому Варшевицький радить, щоб дипломатами найвищих рангів призна- чалися саме шляхтичі з визначних родів, але зауважує, що походження відіграє все-таки меншу роль, ніж досвід. Ma pochodzić, rzecz jasna – w miare możności, ze znakomitego i szlacheckiego rodu, mieć miłą po- wierzchowność i męską postawę; musi być szczod- rym, znać wiele krajów i liczne wspaniałe budowle, być doswiadczonym, mieć wprawę w pertrakta- cjach, znać historje różnych krajów, być obeznany z etyką, wymiarem sprawiedliwości i sztuką rządze- nia. W dalszym ciągu wylicze inne, nieodzowne przymioty: wierność względem monarchy, życzliwy stosunek do swych rodaków, uprzejmość wobec obcych, inteligencja, zdolność prowadzenia dyskusyj, gruntowna znajomość literatury26. Таких же якостей від дипломата очікує і автор трактату «Спосіб відправлення посоль- ства» (Sposób Odprawowania Poselstwa) та по- сол до Риму в 1594 р. Станіслав Мінський27. 22 Rkp. B-ki Czart. – Sygn. 3435 IV, s. 62–66. 23 Warszewicki. O posle i poselstwach. – S. 69. 24 Ibid. – S. 192–193. 25 Instrukcya W. Hieronimowi Radziejowskiemu. – S. 386. 26 Warszewicki. O posle i poselstwach. – S. 196 27 «Tedy świeckiego trzeba dostatecznego, języka umijętnego, obyczajów świadomego, cierpliwego i statecznego, coby umiał gravitatem przestrzedz in omnibus terminis, ale nie bez wielkiej skłonności, którą tu najwięksi ludzie zachowują. Co by nie był vanus, Boże uchowaj, nie lakomy, aby quaestum z gracyi nie szukał, upominków nie brał, nowin niepewnych nie powia- dał, audiencye serio, a nie perfunctorie odprawował, gdzie dać, a nie może być inaczej, z wesołą twarzą i ochotą dawał». Miński Stanisław. Sposób odprawowania poselstwa // Archiwum komisii historycznej. – T. 5. – Kraków, 1889. – S. 446. Тетяна Григор’єва 3 3 Очікуваний освітній рівень дипломата для європейських теоретиків загалом базувався на римському трактуванні studia humanitatis, тобто посилена увага надавалася праву й ораторсь- кому мистецтву. Наприклад, Жан Готман за- значав, що посол мусить мати добрі знання з історії, філософії, латини, грецької і права та в достатній мірі володіти ораторським мистец- твом. Зі свого боку, Варшевицький не включає до переліку ні філософії, ні права. Для нього на- лежна «дипломатична освіта» будується на надзвичайно практичних і прагматичних за- садах, тому він робить наголос на важливості знання мови, історії й культури краю, до якого прямує посольство. Знання мови є надзвичайно потрібним, оскільки тих, хто не знає місцевої мови, як пра- вило, вважають варварами: «Ten, kto nie zna mowy kraju, do którego jest wysłany, uważany jest tam za barbarzyncę»28. Разом з тим, дипломат не мусить хизуватися своєю вченістю. Як пе- ресторогу в цьому плані Варшевицький наво- дить казус, що трапився з одним із послів при дворі імператора Фердинанда29. Під час офі- ційної розмови імператор помилився у вживанні латинського вислову і посол не втримався від спокуси виправити помилку, на що Фердинанд уїдливо зауважив: «Забув, що розмовляю не з дипломатом, а з педагогом»30. Однак посли до Порти, як правило, послуговувались переклада- чами. Перекладачі переважно були інозем- цями, або походили з аріанських родин, як-от Дзержки чи Отвиновські. У XVII ст. теоретики особливо наголошу- вали на обізнаності з сучасною історією. Так, Варшевицький зауважував, що історія пропо- нує слушні поради у складних ситуаціях, а порівняння поточних перипетій з подіями минувшини значно полегшує працю дипломата: «Z historii czerpać możemy natchnennie w na- szych przedsięwzięciach, historja podsuwa rady, ulatwia stosunki z ludzmi podroży i uczy etykiety. Z dokladnego i wszechstronnego poznania dziejów różnych narodów i porownań przeszłości z dobą bieżącą dyplomata czerpie doświadczenie, co ułat- wia mu prace»31. Франсуа де Кальєрес також відзначав, що підготовка дипломата є надзви- чайно довгим процесом, коли до розуму, на- лежної вдачі й темпераменту обов’язково має бути додане знання модерної історії. Воно тим більш необхідне, оскільки дипломатія функціо- нує у комплексі нестабільних умов, і завданням дипломата є помістити конкретні події у належ- ний контекст. Кальєрес певний: незважаючи на те, що досить важко визначити місце політич- них подій у мінливих реаліях співіснування держав, знання так званої «дипломатичної системи», яку тепер називають балансом сил, набагато спрощує це завдання. Коло повноважень і функції Окрім відвідання офіційних аудієнцій та ведення переговорів, Варшевицький визначає такі звичні обов’язки для посла, як збір інфор- мації, акуратне ведення нотаток і написання регулярних та детальних звітів до короля й лис- тів до урядовців і своєї родини. Як уже зазна- чалося, посол мусив старанно вести облік коштів. Він мав відвідувати і приймати у себе послів інших володарів для одержання корисної інформації. Окрім того, якщо певне завдання (таке як, наприклад, оборона прав християн у Стамбулі) було спільним для декількох послів, вони могли об’єднати свої зусилля для досяг- нення поставленої мети. Варто зауважити, що в XVII ст. диплома- тичні стосунки з Портою відносилися до основ- них політичних пріоритетів Речі Посполитої. Стабільні взаємини давали їй змогу проводити більш активну політику щодо Швеції й Моско- вії. У першій половині XVII ст. конфлікти з османами переважно стосувалися суперництва щодо впливу в князівствах Молдавії та Воло- щини. У другій його половині суперечки то- чилися вже навколо претензій Порти на україн- ські землі після того, як гетьман Дорошенко став васалом Османської імперії. Таким чи- ном, дипломатичні зносини між двома держа- вами носили досить жвавий характер. Так, протягом XVII ст. нараховується близько 50 посольств різних рангів з Варшави до Стам- була. До таких дипломатичних рангів належали великі посли короля і Речі Посполитої, посли і комісари короля і Речі Посполитої, посли короля, секретарі посольств, резиденти, посли і комісари коронного гетьмана, резиденти гетьмана, посланники, перекладачі та ін.32 Зокрема, до Османської імперії відсилали 28 Warszewicki. O posle i poselstwach. – S. 46. 29 Очевидно йдеться про імператора Фердинанда І. 30 Warszewicki. O posle i poselstwach. – S. 125. 31 Ibid. – S. 46. Якості та функції дипломата у ранньомодерний період 3 4 дипломатів у ранзі великих послів, послів та гінців. Основною причиною великого чи малого посольства був етап договірної процедури. На відміну від резидентських місій, які постійно перебували у Стамбулі й переважно займалися справами торгівлі, надзвичайні33 посольства відсилали лише у чітко визначених випадках: укладення миру після війни і підтвердження мирної угоди (ахднаме), та у разі зміни на престолі одного з володарів. Посольство, ви- слане без такої причини, могло бути потракто- ване як надмірна запопадливість і привід для субординації. Процедура укладення договору включала обговорення умов угоди на базі попередніх договорів (у Стамбулі), погодження цих умов у Варшаві, видання султаном ахдна- ме, королівське підтвердження34 (яке, знову ж, мало бути доставлене у Стамбул) і ратифікація сеймом. Тобто, в середньому одна договірна процедура включала два малих посольства і одне велике (для одержання офіційного доку- мента – ахднаме). Крім того, до Стамбула їзди- ло декілька гінців, які передавали кореспон- денцію і домовлялися з везирем про приїзд посольства. Таким чином, етап договірної про- цедури визначав фактичний статус місії. На перший погляд здається, що малі посли обговорювали умови угоди, тоді як великі посли вже одержували готовий документ, тому їхня місія в основному полягала у контролі за збереженням домовлених пунктів і гідної ре- презентації свого короля. На практиці ж інколи траплялося так, що посол віз декілька версій попереднього договору, які обговорював з османами, намагаючись одержати ахднаме з якомога вигіднішими умовами, а також декіль- ка варіантів уже готових королівських підтвер- джень. Таким чином, у випадках, коли мирні стосунки з Портою були особливо важливими для Речі Посполитої, король волів відразу ж за- кріпити мир, не зволікаючи з прибуттям одного посольства до Варшави і виправленням іншого до Стамбула. Зокрема, Річ Посполита була незадоволена умовами ахднаме, наданого у 1597 р., тому було виправлено чергового посла Яна Гербурта, аби одержати «кращий» доку- мент. Щоб зберегти час і гроші, йому відразу надали два варіанта королівської ратифікації: один із них підтверджував стару версію ахдна- ме, а другий містив бажані умови, щодо яких і належало домовитись дипломату. Посольство було вдалим, і султан видав інше ахднаме, умови якого збігалися зі сподіваннями річ- посполитських політиків. Таким чином, посоль- ство 1597 р. обіймало всі три процедурні стадії, тож ще одна місія для ратифікації була непо- трібною. Вже у 1606 р. великий посол Адам Стадницький від імені короля Сигізмунда ІІІ поновив умови договору з новим султаном Ахмедом І (1603–1617), причому, знову ж, повіз до Стамбула дві версії документа – зі старими й новими умовами35. Аналізуючи тексти королівських ратифіка- цій, польський османіат Колодзєйчик звертає увагу на зміни в суті документа порівняно з XVI ст. У цьому ж столітті королівське під- твердження не було механічно скопійованим перекладом османської версії, і навіть на за- ключних стадіях процедури польська сторона намагалась змінити деякі статті. Дослідник ілюструє цю позицію прикладом посольства 1533 р., коли дипломат привіз 2 версії королів- ської ратифікації, одна з яких містила певні розходження із текстом ахднаме. Далі він твердить, що у XVII ст. ратифікація – це вже фактично точна копія османської версії. Коло- дзєйчик пояснює зміну так званою «реісламі- зацією»36 османської політики. Отже, коло функцій малого посла, який відвозив королівсь- ке підтвердження до османської столиці, було суттєво звужене. Більше того, у другій половині XVII ст. і аж до укладення Карловацького миру (1699) ратифікації взагалі зникають із проце- дури, оскільки султан підкреслює, що «даро- ваний» ним мир не потребує підтвердження невірних. Перед Карловцями останню спробу вручити королівську ратифікацію зробив посол Францішек Висоцький у 1670 р. Останнє ахдна- ме королю Яну ІІ Казимиру одержав великий 32 Historia Dyplomacji Polskiej. – Red. Zbigniew Wójcik – T. 2. –Warszawa, 1982. – P. 147. 33 Тут маємо на увазі як великі так і малі посольства і називаємо їх «надзвичайними» на противагу до резиденційних. 34 В літературі часто називається «королівська ратифікація». 35 «Rewersały dwojga przymierza rozkazaliśmy dać, jeden cum novis, drugi cum antiquis conditionibus...» – інструкція Адаму Стадницькому 1605 р. Цитовано за: Kolodziejczyk D. The Ottoman-Polish Diplomatic Relations... – S. 74. 36 До 1640 р. королівське підтвердження ахднаме було обов’язковим. Зокрема збереглися тексти підтверджень 1606, 1619, 1624, 1640 рр., а існування підтвердження 1635 р. фіксується в інших джерелах. Див.: Kolodziejczyk D. The Ottoman-Polish Diplomatic Relations... – S. 73. Тетяна Григор’єва 3 5 посол Гієронім Радзейовський (а насправді той-таки Висоцький, який виконував обов’язки секретаря посольства, оскільки сам великий посол помер під час виконання місії) у 1667 р. Однак вже у 1668 р. на річпосполитський пре- стол зійшов новий король Міхал Вишневець- кий. Замість того, щоб вислати велике по- сольство з проханням нового ахднаме (як і належало зробити при зміні володаря), Вишне- вецький виправив Висоцького у статусі малого посла із текстом ратифікації ахднаме 1667 р. Однак Порта ратифікацію не прийняла і того ж року розпочала війну проти Речі Посполитої. Інструкції як великим, так і малим послам приділяють багато уваги врегулюванню поточ- них конфліктів. Разом з тим помітно, що ін- струкції великим послам концентрують увагу на меті посольства та церемоніальних аспек- тах, якщо посольство відбувається після укла- дення перемир’я комісарами або після малого посольства, яке мало на меті обговорення по- передніх умов ахднаме. Так, прикладами типо- во церемоніальних великих посольств були дипломатичні місії Петра Ожги (1619), князя Криштофа Збаразького (1622), Олександра Требинського (1634) і Рафала Ліщинського (1700). Петро Ожга одержував ахднаме на умови перемир’я під Бушею (1617), князь Криштоф Збаразький підтверджував умови Хотинського перемир’я (1621), умови ахднаме, одержаного Олександром Требинським, попе- редньо обговорювались у османській столиці малим послом Олександром Пісочинським (1630), врешті, Рафал Ліщинський одержував ахднаме за умовами Карловацького миру (1699). Так, великий посол Олександр Требин- ський (1634) підтверджував мир із султаном у зв’язку зі сходженням на річпосполитський престол нового короля Владислава IV. Перед вирушенням у дорогу інструкція наказувала йому одержати завірені копії попередніх дого- ворів з турецьким султаном у великого корон- ного гетьмана і краківського каштеляна, щоб згідно з ними старатися про поновлення мир- ного договору з султаном. Требинський мав пильнувати, аби волоський господар забезпе- чив безпеку проїзду через свої території згідно з давніми звичаями. В самому Стамбулі також належало слідкувати за церемоніальними ас- пектами: «Z strony wjazdu do Constantinopola trzymać się będzie dawnego zwyczaju dignitatem JKM y Rptey we wszytkim przestrzegając»37. Окрім одержання ахднаме, від Требинського очікували розв’язання поточних проблем, зокрема, обговорення нападу на прикордоння Речі Посполитої силістрійського паші Абази Мехмеда у 1633 р. та врегулювання конфліктів, пов’язаних із козацькими нападами на Крим та Порту й татарськими наїздами на землі Речі Посполитої. Посол мав наголосити, що король усіма можливими способами гамує козаків, тоді як татар належно не карають: «Atoli KJM i Rpta nigdy w tym kozakom nie pobłażała i owszem czołny im nie raz palono, wojskami ich gromiono i roznemi sposobami hamowano, lubo z drugiej strony nigdy słusznej sprawiedliwośći według opisania pact z Tatarów nie czyniono, szkod nie nagradzano, wiezniów nie wracano...»38. Требинський мав засвідчити, що Річ Поспо- лита готова щорічно відсилати «упоминки» та- тарам згідно з укладеними договорами, якщо татари дотримуватимуться умов цих догово- рів. Разом з тим, інструкція веліла домагатися усунення силістрійского паші й підтвердження права короля номінувати волоських господарів. Далі посол мав переконати султана не надава- ти жодної підтримки Московії, дотримуючись давнього звичаю – бути приятелем для при- ятелів і неприятелем для неприятелів39. Таким чином, інструкція наголошувала на врегулю- ванні поточних проблем та належному дотри- манні церемоніалу, але не містила вказівок щодо зміни умов договору. Інший приклад типово репрезентативного посольства – місія великого посла Рафала Ліщинського, висланого для підтвердження Карловацького трактату. Інструкцію Ліщинсь- кому можна умовно розділити на дві частини. У першій половині подаються вказівки щодо поводження посла під час офіційних прийомів та розкривається його статус; друга переказує зміст Карловацького миру, виділяючи пункти, в яких Річ Посполита особливо зацікавлена. Врешті, документ описує процедуру обміну до- говорами, що в інших інструкціях не зустрі- чається. Крім того, інструкція наказує стежити, аби при проїзді через молдавські й волоські землі господарі виїздили назустріч послу не менш як 37 AGAD. – AKW. – Dz. Turecki. – T. 340, nr 613. 38 Ibid. 39 Ibid. Якості та функції дипломата у ранньомодерний період 3 6 за милю до своєї столиці. Коли ж якісь звичаї буде порушено в самому Стамбулі, Ліщинсь- кий мусить старатися відновити їх дотримання як для себе, так і для своїх наступників. Особ- ливо наголошувалось на тому, що посол у всьому має дотримуватися принципу золотої середини, не роблячи якихось кроків першим чи останнім, щоб не викликати сумнівів у влас- ній поважності: «ażeby nasz poseł ani nie przecie- rał pierwszego kroku, ani nie wydawał się nazbyt spóżniony. Pierwsze bowiem przez brak argumen- tu może wciągnać w nadmierną uleglość i uniże- nie, drugie może narazić na lekceważenie prze- szkód»40. Інструкція дозволяє послу витрачати на власний розсуд суми грошей, необхідні для гідної репрезентації своєї держави: «nie zanedba zadziwić bez wątpienia wszytkich równocześnie przebywających posłów, prostego ludu tak grec- kiego, jak aziáckiego, kszaltować przeto opinię większych lub mniejszych królestw lub księstw»41. Інструкція також перераховує коло питань, які мають обговорюватися в Стамбулі, якщо трапиться нагода до вдосконалення трактату. Зокрема посол мав подбати, аби під час проце- дури демаркації кордон було встановлено по лінії Чернівці-Хотин. З огляду на певні курйози, коли у тексті договору, що прибував до Варша- ви, виявляли розбіжності з умовами, які обгово- рювались і підписувались42, інструкція радила пильнувати, аби «coś w tym naszym dokumencie potwierdzenia nie zostało dodane». Усі інші пи- тання, не описані в настанові, покладалися «na wierność i prawość, a szczególnie gorliwość w sprawach publicznych i milość ojczyzny»42. Великі посольства Адама Стадницького, Войцеха Мястковського і Гієроніма Радзейов- ського передбачали ширші медіаційні завдан- ня. Зокрема, дипломати не лише врегульовува- ли поточні непорозуміння, але й обговорювали можливі зміни у текстах договорів. Так, згідно з інструкцією, великий посол Адам Стадниць- кий, який у 1606 р. підтверджував ахднаме 1598 р., мав обговорити можливість поступок Порти щодо впливу в Молдавському та Воло- ському князівствах, і, зокрема, зафіксувати в ахднаме право короля пропонувати канди- датури господарів, а також спробувати домови- тись щодо визнання Волощини васалом Речі Посполитої. Za czem tesz od oyca jego żądalismy, aby był za takowe chęnci nasze wdzieczność swą ku nam tym pzed ludzmi oswiadczył, żeby nam był Woloską ziemie, która nam własnie należy wolno puscił. ...To jednak podawać będzie jesliby czas baczył i pogode do przewietczenia, a nie żeby zatrudnić miało to dawne i zwykle pacta i odprawe jego. Starać się jednak będzie żeby podług dawnego zwyczaju wojewoda do Woloch albo, jako oni zowią Bogdanicy, był od nasz i potomków królów naszych dawany ... ani żaden inszy nie był nasządzan na te prowincja mimo nasz i prawo nasze, które na podawanie tego to hospodarstwa staremi i nowemi pacti jest utwierdzone44. Стадницький також мусив домагатися, аби в султанському титулі не згадувалася його зверхність над Очаковом, а короля аби іме- нували «падишахом», тобто офіційно визна- вали суверенним володарем: «Ma doyrzeć, żeby w titúl czesarski nie piszano ni pactis dominus camporum Oczakowien, jako bylo przed tym dano panu Haliczkiemu. Doyrzy żeby napiszano Patiscba, to jest pan szamowładny, gdyż my z łaski Bożey ani czesarzowi, ani żadnemu na swiecie nie holdujemy»45. Метою великого посольства Войцеха Мяс- ковського значилося підтвердження «вічного миру» між Отоманською Портою та Річчю Посполитою на засадах угоди 1622 р.; досяг- нення домовленості щодо конфліктів між коза- ками і татарами; віднайдення порозуміння у справі Кодацької фортеці (султан вважав, що відновлення цього потужного укріплення на при- кордонні Речі Посполитої свідчить про агресивні плани короля); захист прав бернардинів (ішлося про давній спір про ключі від храму над Гробом Господнім); оборона прав купців з Речі Поспо- литої. Мястковському наказували взяти завірені копії попередніх договорів з турецьким султаном у великого коронного гетьмана і кра- ківського каштеляна, щоб згідно з ними стара- тись про поновлення мирного договору з тепе- рішнім султаном. Також інструкція нагадувала, 40 Poselstwo Rafala Leszczynskiego do Turcji w 1700 roku / Ed. Czamanska Ilona. – Leszno: Urząd Miasta, 1998. – S. 245. 41 Ibid. – S. 244. 42 Зокрема, така ситуація трапилась під час посольства князя Криштофа Збаразького у 1623 р. Тому в наступному році до Стамбула в ранзі посланця відбув Криштоф Серебкович, який привіз виправлений варіант ахднаме. 43 Poselstwo Rafala Leszczynskiego do Turcji... – S. 248. 44 AGAD. – AKW. – Dz. Turecki – T. 288, nr 533. 45 Ibid. Тетяна Григор’єва 3 7 що у Стамбулі він має відвідати послів інших християнських держав для одержання необхід- ної інформації46. Впадає у вічі те, що текст офі- ційної інструкції Мястковському дуже схожий на текст інструкції, наданої Требинському, на- певно тому, що сам Требинський значиться секретарем, який складав документ. Інструкція Гієроніму Радзейовському на- голошує на тому, щоб посол пильнував, аби його за звичаєм було пошановано у Волощині, а волоський господар пояснив, чому пропустив через свої землі татарське військо, яке вчинило напад на коронні землі. Завданням Радзейов- ському значилося відвернути можливість на- паду Османської імперії на Річ Посполиту, по- скаржившись на волоського господаря, який розпалює ворожнечу між державами47. Більша частина інструкції Яну Гнинському (1678), який мав підтвердити Жоравинське перемир’я, описує, як він має добиратися до османської столиці і кому відсилати попере- джувальні листи. Документ наказує йому взяти з собою щоденник місії Радзейовського, а крім того, по дорозі дізнаватись про правила при- йому великого посла, але не наголошувати на них у випадку недотримання, щоб не призвести до ще більшої конфузії48. Інструкції звичайним послам, як правило, були набагато більші за обсягом і описували не тільки коло проблем, яке має обговорити посол, але й як саме він має їх обговорювати, та які аргументи має при цьому вживати. Наприклад, малий посол Маріуш Яскульський (1657) був виправлений до Стамбула з метою врегулю- вання поточних конфліктних ситуацій. Йому належало розірвати козацько-турецьке порозу- міння і переконати султана, що козаки тільки тому відмовляються коритися королю, що той забороняє їм виходити на море й нападати на турецькі міста. Передбачалося, що Яскульсь- кий досягне формальної згоди Османської ім- перії не підтримувати неприятелів Речі Поспо- литої в той час, коли король веде війну проти Швеції. Інструкція містила розлогий виклад родоводу короля й обґрунтування правомір- ності його претензій на шведський престол, а також відмічалася «підступність» короля Шве- ції, який, скориставшись тимчасовими труд- нощами Речі Посполитої у зв’язку з війною проти козаків, учинив напад49. Інструкції гінцям також були досить де- тально розроблені. Очевидно, функції гінців не зводилися до простої доставки кореспонденції, але передбачали ведення переговорів. Оскільки посланець відбував свою місію відносно швид- ко, річпосполитська сторона мала змогу перед- бачити хід переговорів і давала детальні вка- зівки щодо ведення розмови та вживання аргументів. Посланці, як і посли, приймалися на особистій аудієнції султаном та великим вези- рем. При цьому подавався текст промови, яку посланець мав виголосити перед везирем, посилаючись на споконвічну дружбу між дво- ма державами. Наприклад, гінець Вітковський у 1605 р., порадившись із кам’янецьким старостою щодо бажаної кандидатури на волоський пре- стол, мав провести переговори у Волощині й домогтися підтримки цієї кандидатури. У самому Стамбулі Вітковський мав передати листи та повідомити султана про прибуття ве- ликого посла50. Інструкція гінцю Єжи Кохансь- кому в 1609 р. містила текст офіційної промови, що мала заторкувати козацько-татарські кон- флікти, та право Речі Посполитої щодо Воло- щини51. Гінець Францішек Менінський у 1660 р. мав пояснити, що король зволікає з висилкою великого посольства через внутрішні проблеми та конфлікти зі шведами, московитами, мультя- нами, волохами і козаками. В окремому пункті інструкція зазначала, що Менінський має вивідати деталі посольства Прилуського від гетьмана Виговського52. Отже, згідно з повноваженнями, описа- ними в інструкціях, ранги гінця й звичайного посла до Османської імперії були практично ідентичними. Незважаючи на три офіційні ран- ги дипломатів, яких відсилали до Порти, на- 46 Wielka Legacja Wojciecha Miaskowskiego do Turcji w 1640 roku. – Warszawa, Kraków, 1985. – S. 169–172. 47 Instrukcya W. Hieronimowi Radziejowskiemu // Święcki T. Historyczne pamiątki znamienitych rodzin i osób. – Warszawa, 1858. – T. 2. 48 Instrukcja dana Janowi Gninskiemu // Przyboś A., Żelewski R. Dyplomaci w dawnych czasach: relacje staropolskie z 16– 18 stulecia. – Kraków, 1959. Статья I. 49 AGAD. – AKW. – Dz. Turecki. – T. 416, nr 717. 50 Rkp. B-ki Czart. – TN. – T. 100, s. 267–270. 51 Rkp. B-ki Czart. – Sygn. 3435 IV. – S. 62–66. 52 AGAD. – AKW. – Dz. Turecki – T. 430, nr 734. Якості та функції дипломата у ранньомодерний період 3 8 справді їх було лише два – великий посол і по- сол. Різниця між послом та гінцем фактично не відбивалась на повноваженнях, оскільки їхні місії були практично рівними за часом пере- бування в османській столиці, обоє вони допус- калися до везиревої та султанської аудієнцій, обом чітко розписувалися аргументи, які вони мали вживати в дискусії. Різниця може пояс- нюватись звичайним рангом дипломата. На- приклад, у ранзі гінців часто висилали королів- ських секретарів. Важливість рангу підкреслю- валася не додатковими повноваженнями про- тягом переговорів, а церемоніальними елемен- тами. * * * Таким чином, річпосполитський посол, який відбував до Порти в XVII ст., мусив ви- являти особисті якості, які уможливлювали як гідну репрезентацію своєї держави, так і слуш- ну медіацію, тобто врегулювання поточних справ та обговорення змін умов у договорі. Аби місія була достатньо репрезентативною, посол мусив походити зі значного роду. Він мав бути поважного вигляду, а його супровід – чис- ленним і пишним. Багатство дипломата віді- гравало не останню роль у Стамбулі, оскільки традиційні подарунки тут складалися не лише султану, але й багатьом іншим посадовцям, що могло значно полегшити справу. Традиційно від посла очікували виявлення мудрості, роз- судливості, стриманості і справедливості, а у випадку посольств до османів особливо наго- лошували на значенні мужності, твердості і наполегливості. Великі посольства до Стам- була могли бути як суто репрезентативними (як правило ті, що підтверджували договір після укладення перемир’я), так і медіаційними (якщо стосунки між державами були мирними, але річпосполитська сторона хотіла внести певні зміни у договір). Малі посли й гінці мали приблизно однакове коло функцій – передавали кореспонденцію, обговорювали поточні кон- флікти чи попереджували про прибуття вели- кого посольства. Велике посольство виси- лалось у випадку зміни на престолі одного з володарів чи укладення нового миру після війни. Отже, ранг великого посла завжди ви- значався етапом процедури, яка передбачала одержання ахднаме, тоді як ранги малих послів і гінців не мали особливої специфікації. Особ- ливо важливим є той факт, що, порівняно з XVI ст., коло повноважень малих послів, які доставляли королівську ратифікацію, значно звужується. Частково це пояснюється «реісла- мізацією» османської політики, коли річпоспо- литський варіант ратифікації став майже дзеркальним відображенням османського документа, а в другій половині XVII ст. і вза- галі тимчасово зник з дипломатичної практики. Разом з тим, перехід частини медіаційних функцій до великого посла (також медіаторами виступали комісари короля і Речі Посполитої під час укладення перемирних трактатів) свідчить про більшу увагу до справи медіації як такої. Подібна ж тенденція фіксується у французьких дипломатичних трактатах другої половини XVII ст., а відомо, що на той час французька дипломатія служила взірцем для цілої Європи, де більшу увагу звертають вже не на те, яким має бути дипломат, а на те, що він має зробити для своєї держави. Таким чином, у XVII ст. спостерігаємо тенденцію до підви- щення формального значення практичних пов- новажень дипломата разом зі збереженням важливості функції репрезентації. Тетяна Григор’єва

Якості та функції дипломата у ранньомодерний період в уявленнях теоретиків та у практичних інструкціях послам з Речі Посполитої до Османської імперії в XVII ст.

Institution

Ähnliche Einträge