Офіційні свідки - вижі Луцького замкового уряду в 1566-1567 рр. (особовий склад та службове підпорядкування)
Дана робота є логічним продовженням попередньої статті, надрукованої в «Соціумі» в 2002 р. (Див.: Поліщук В.
 Врядове вижівство в структурі публічно–правових процедур (на матеріалі луцьких замкових книг 1558–1567 рр.) //
 Соціум. Альманах соціальної історії. – К.: Інститут історії Ук...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Соціум. Альманах соціальної історії |
|---|---|
| Datum: | 2005 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інституту історії України НАН України
2005
|
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/104014 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Офіційні свідки - вижі Луцького замкового уряду в 1566-1567 рр. (особовий склад та службове підпорядкування) / В. Поліщук // Соціум. Альманах соціальної історії. — 2005. — Вип. 5. — С. 13-39. — Бібліогр.: 95 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860245222779256832 |
|---|---|
| author | Поліщук, В. |
| author_facet | Поліщук, В. |
| citation_txt | Офіційні свідки - вижі Луцького замкового уряду в 1566-1567 рр. (особовий склад та службове підпорядкування) / В. Поліщук // Соціум. Альманах соціальної історії. — 2005. — Вип. 5. — С. 13-39. — Бібліогр.: 95 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Соціум. Альманах соціальної історії |
| description | Дана робота є логічним продовженням попередньої статті, надрукованої в «Соціумі» в 2002 р. (Див.: Поліщук В.
Врядове вижівство в структурі публічно–правових процедур (на матеріалі луцьких замкових книг 1558–1567 рр.) //
Соціум. Альманах соціальної історії. – К.: Інститут історії України НАН України, 2002. – № 1. – С. 79–109, де
головну увагу було зосереджено на ролі вижівства в публічно-правових процедурах та їх фіксації у замкових
книгах. Тепер спробуємо розглянути соціальний аспект вижівства, що був структурним підрозділом замкового
уряду. Зокрема, особливу увагу привертатимуть службові стосунки підпорядкування всередині замкового уряду,
а також персональний склад вижів.
|
| first_indexed | 2025-12-07T18:35:50Z |
| format | Article |
| fulltext |
13СОЦІУМ. Альманах соціальної історії. Випуск 5. – C. 13–39. © Володимир Поліщук, 2005
Âîëîäèìèð Ïîë³ùóê
ÎÔ²Ö²ÉͲ ѲÄÊÈ – ÂÈƲ ËÓÖÜÊÎÃÎ ÇÀÌÊÎÂÎÃÎ ÓÐßÄÓ
 1561–1567 ðð.
(îñîáîâèé ñêëàä òà ñëóæáîâå ï³äïîðÿäêóâàííÿ)*
Записи луцьких замкових книг 1561–
1567 рр., тобто безпосередня документація, в
якій фіксувалися свідчення вижів, є майже
повністю збереженим комплексом джерел
для дослідження обраної теми. Книги за ці
роки нараховують 3320 записів, серед яких –
1623 (майже половина, і це без урахування
незбережених записів за три місяці) містять в
собі свідчення вижів. Інколи враховувалися
фрагментарно збережені записи за 1558–
1560 рр. Зауважимо, що фіксація вижівства
була не випадковим чи принагідним явищем
у процесі складання протоколів. Запис ви-
жівства до книг обов’язково ініціювався з бо-
ку зацікавленої сторони (шляхтича, боярина,
міщанина, селянина, королівського дворяни-
на тощо), відтак свідчення вижа, стаючи
судовим вписом чи виписом, перетворю-
валось на судовий доказ правопорушення.
Незаперечність свідчення вижа фіксується
Першим Литовським Статутом 1529 р.:
«Вижа жаден пересведчити не может»
(Розд.VI, арт. 35). На наш погляд, інститут
вижівства дозволяє досить детально аналізу-
вати стосунки підлеглості, причому на най-
нижчому щаблі функціонування замкового
уряду, який за іншими джерелами про-
стежити неможливо. Отже, майже бухгал-
терський метод реєстрації вижів та їх служ-
бової належності дозволяє створити пано-
раму-текст, в якому вичитується не тільки
механізм функціонування замкового уряду,
але й суспільний портрет часу, коли у Вели-
кому князівстві Литовському реформувалася
судово-адміністративна сфера. Підкреслимо,
що розглядаються останні роки існування
інституту вижівства, який згідно з реформою
і запровадженням Другого Литовського Ста-
туту 1566 рр. був замінений шляхетським
урядом возного1.
Аналіз персонального складу вижів, які
надавалися з Луцького замкового уряду в 1561–
1567 рр., став можливим завдяки тому, що при
наданні вижа на прохання сторони у записах
замкових книг вказувалося його ім’я, службова
належність та призначення на справу,
наприклад: «Для чого ж на обвожене оного
кгвалту и на огледанє людей збитыхъ и пора-
неных и шкод поделаня брал у мене вижом з
уряду замку Луцкого служебника моего (під-
старости Бориса Сови. – В.П.) Василя Григо-
ровича» (27.02.1561)2. На підставі цього скла-
дено перелік вижів Луцького замкового уряду
(Додаток В), за винятком красносільських бояр
(слуги путні), які не були особистими слугами
урядників, а виконували замкову повинність3.
* Дана робота є логічним продовженням попередньої статті, надрукованої в «Соціумі» в 2002 р. (Див.: Поліщук В.
Врядове вижівство в структурі публічно–правових процедур (на матеріалі луцьких замкових книг 1558–1567 рр.) //
Соціум. Альманах соціальної історії. – К.: Інститут історії України НАН України, 2002. – № 1. – С. 79–109, де
головну увагу було зосереджено на ролі вижівства в публічно-правових процедурах та їх фіксації у замкових
книгах. Тепер спробуємо розглянути соціальний аспект вижівства, що був структурним підрозділом замкового
уряду. Зокрема, особливу увагу привертатимуть службові стосунки підпорядкування всередині замкового уряду,
а також персональний склад вижів.
1 Поліщук В. Запровадження уряду возного в Луцькому повіті в 1567 р. // Український археографічний щоріч-
ник. – Вип. 6. – К., 2002. – С. 185–215.
2 Центральний державний історичний архів України у м. Києві (далі: ЦДІАК України). – Ф. 25, оп. 1, спр. 3, арк.
71–72 зв.
3 Поліщук В. Врядове вижівство красносільських бояр у контексті замкових служб (Луцьке староство в 1545–
1567 рр.) // Молода нація. Альманах. – К.: Смолоскип, 2001. – № 3. – С. 196–239.
14
Згідно з записами вижівств, вижі Луцького
замкового уряду в 1561–1567 рр. були слугами
трьох різновидів підпорядкування: старости,
замкових урядників (підстарости, писаря і
ворітного), врешті, замку як такого – красно-
сільські бояри. Вибір вижа, очевидно, залежав
від того, хто у даний момент приймав на уряді
заяви і хто саме зі слуг при ньому перебував.
Іншим важливим аспектом у виборі вижа була
значимість публічно-правової процедури і соці-
альний статус сторони-заявника, оскільки ви-
жем міг виступати і шляхтич, і боярин, і міща-
нин, і навіть селянин замкового підпорядку-
вання. В окрему групу виділяються вижі –
слуги тимчасових намісників старости (справ-
ці староства) (Додаток А, В.).
Хто серед вижів найрегулярніше вико-
нував службу? На підставі даних, наведених у
Додатку В, можемо переконатися, що вижів-
ство виконували як постійні, так і ситуативні
вижі, задіяні не більше одного-двох разів. Уста-
лено вижували красносільські бояри, які були
приписані до замку на підставі службової по-
винності, незалежної від зміни луцьких ста-
рост. Другими за постійністю можна вважати
слуг старости, який отримував свій уряд по-
життєво. Третіми за тривалістю вижівства були
слуги замкових урядників (підстарости, писа-
ря, ворітного), які вижували «з руки» свого
пана лише в період його урядування. Як свід-
чить Додаток А, у перші роки старостування
кн. Б. Ф. Корецького його підстарости і писарі
посідали свої уряди по два-три роки, – таким
же відтинком часу обмежується й вижівство
їхніх слуг.
Інформацією з записів замкових книг, що
може бути використана для характеристики
слуг-вижів, служать: а) ономастичні дані (іме-
нування та прізвища); б) службова належність
(іменування пана-урядника); в) регулярність
вижівства в різні періоди; г) фіксація приват-
них відносин, де вижі виступають у власних
потребах як сторонні особи, або оскаржуються
іншою стороною.
А) Ономастичні дані. В українському
суспільстві XVI ст. ім’я людини, як правило,
вказувало на її майновий і службовий статус.
Власне прізвищами, як і землею, користувалася
тільки шляхта, оскільки за шляхетськими
родинами на цей час уже усталилися відтопо-
німічні прізвища на -ський, -зький, -цький,
утворені від назви родового маєтку4. Зокрема,
серед вижів на -ський фіксуються: Красовсь-
кий, Рогачовський, Кунівський, Свищовський,
Красносільський, Зарецький, Сарнострільсь-
кий, Гуляницькі (10 осіб), Лидухівські (2 осо-
би), Миловський, Грушовський. Частину прі-
звищ такого типу ідентифікувати не вдалося
(наприклад, Дурицький, Груженський, Арис-
товський, Обазницький, Парцевський, Ґерець-
кий5, Чапський, Паєвський, Ґодлевський,
Лапковський, Товинський та ін. (Додаток В)).
Ймовірно, вони мають неволинське походжен-
ня. Загалом же зафіксовано 36 відтопонімічних
прізвищ, належних 48 особам (переважно
слуги старости і двох підстарост), що складає
близько 25% загальної чисельності вижів за
1561–1566 рр.
Інша група іменувань вижів – це патроніми
на -ович: Якубович, Степанович, Жданович
тощо. Такі іменування або позначали особу по-
батькові, або вже стали закріплюватися в ролі
прізвищ як родовий патронім предка6, стосу-
ючись переважно боярського і міщанського
населення. Серед слуг-вижів 1561–1566 рр. на-
раховано 65 осіб (35%), що іменувались виключ-
но патронімом (без врахування патронімів,
уживаних в якості компоненту маєткового
прізвища). Врешті, 25 вижів зафіксовано лише
на ім’я (переважно слуги ворітного і писарів). У
цьому випадку не можна з певністю стверджу-
вати, що ці 25 імен відповідають окремим
особам, бо та сама особа могла потім фіксува-
тися ще й з іменуванням по-батькові чи з прі-
звиськом (це добре простежується на прикладі
красносільських бояр). Відтак, 25 – це макси-
мальний показник, який може бути зменшений
до 18-20 імен (10–12% загальної чисельності
вижів 1561–1566 рр.). Фіксація слуги виключно
по імені вказує на найнижчий соціальний
статус вижа – ймовірно, селянина з замкових
сіл. Окрему групу з чотирьох осіб складають
слуги, позначені «професійними» прізвись-
ками: Матис Барв р (Миколаєвич), Грицько
4 Яковенко Н.Н., Боряк Г.В. Родовая антропонимия Правобережной Украины как отражение социальной структуры
общества: по актам конца ХІV–ХVІ вв. // Вспомогательные исторические дисциплины. – Ленинград, 1987. –
Т. 19. – С. 22–38.
5 Тут і далі літера «Ґ, ґ» передає діграф «Кг, кг» в оригінальному написанні текстів ХV–ХVІІ ст.
6 Демчук М.О. Слов’янські автохтонні власні імена в побуті українців XIV–XVII ст. – К.: Наукова думка, 1988. –
С. 21.
Володимир Поліщук
15
Дяк, Ждан Кравець, Федір Стрельникович.
Співставляючи сказане, можна підсумувати, що
на вижівство найбільше слуг залучалося з
боярсько-міщанського середовища (65%).
Б). Службова належність. Питання служ-
бової належності вижів на позір видається най-
простішим, бо при наданні вижа реєструється
цілком однозначно: «Ино я (підстароста. – В.П.)
з уряду замку его кролевское млсти луцкого
посылал есми на то вижомъ служебника
моего…». Однак абстракція «слуги» вказує тут
лише на підлеглість, без зазначення соці-
ального статусу, відтак під поняття «слуги»
підпадав як повноправний шляхтич, так і під-
даний замкового села. Наприклад, до шлях-
тичів-клієнтів старости належав, напевно,
Тихно Свищовський, який, згідно з переписом
литовського війська 23.09.1567 р., «отъ отца
своего ставилъ коней 2 збройно по козацку»7, а
незадовго до того (24.12.1565) був як «виж,
приданый з уряду гсдрского от кнзя старосты
его млсти луцкого»8 (два його виключні вижів-
ства були викликані, слід думати, важливістю
процедури). У першому випадку він супрово-
див дворянина Василя Мацковича при ув’язан-
ні на короля маєтків Борзобогатих Красенських
(у Галичаны з дворомъ [...] в ставокъ, у фольва-
рокъ перед м стом Луцким на Красном, в
Омеляник). Удруге, 18.04.1566 р., Свищовський
як виж з дворянином Яном Бокієм Зарецьким
відбирав у тих же Борзобогатих луцьке війтів-
ство на ім’я королівського маршалка Михайла
Єла Малинського. До таких самих клієнтів
можна, ймовірно, зарахувати й Семена Єла
Кунівського, зафіксованого у переписі війська
23.09.1567 р.: «через Станислава Дубровского
при том же почте пана Еловым (маршалок
М. Єло Малинський. – В.П.) ставил коней
2 […], а сам дома, бо дей фор»9. Його родич,
Андрій Юхнович Єлович Кунівський, був кре-
менецьким земським суддею у 1566–1577 рр.10
Те саме стосується Ярофія Гутора Рогачовсь-
кого, який разом з братом Яцком присягав на
вірність Короні Польській 17.06.1569 р. як пов-
ноправний шляхтич з родового маєтку Рога-
чова11. Їхнього предка Івашка Гутора за-
фіксовано переписом військової повинності
1528 р. ще без маєткового прізвища12. Батько
Мартина Виґури (слуги-вижа А. Русина
18.23.09.1564 р.; 27.06.; 7.07.1566 р.) Микита
згадується як волинський зем’янин у 1517 р.13
Можливо, саме його (без імені) зафіксував вій-
ськовий перепис 1528 р.: «Викгура, конь»14. На
представників цього роду на послугах луцького
замкового уряду натрапляємо до старостування
кн. Богуша Корецького: Кирил Викгура – слуга-
виж підстарости М. І. Ощовського в записі від
8.12.1558 р.15 Село Виґури належали до Луць-
кого повіту; у 1570 р. з нього податок платив
Василь Виґура16. Як свідчить його скарга про
погром власної корчми і несплату відвідувачами
за пиво копи грошей (4.04.1567), він був
зем’янином кн. Івана Чорторийського та його
дружини княгині Заславської, тобто шляхтичем
приватного підданства17. Ждан Виґура як
служебник княгині Чорторийської (княжни
Ганни Кузьмівни Заславської) у присутності
вижа вручає 16.02.1567 р. позов сатиївському
уряднику й орендарю Себастяну Туровському
від імені своєї пані18. У 1629 р. Олександр Ви-
ґура є державцею новоосадженого села Кори-
тищі (51 дим), а також Малої Горбаші (31 дим),
належних до Кореччини (застава від кн. Кароля
Корецького)19. Приклад з Виґурами вказує
7 Литовская метрика. – Отд. 1. – Ч. 3: Книги публичных дел. Переписи войска литовского // Русская историческая
библиотека. – Т. 33. – Птг., 1915, стб. 1245.
8 ЦДІАК України. – Ф. 25, оп. 1, спр. 7: Луцька замкова книга 1565 р., арк. 439 зв.
9 Литовская метрика. – Отд. 1. – Ч. 3: Книги публичных дел… – Стб. 1238.
10 Яковенко Н.М. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна). – К.: Наукова
думка, 1993. – С. 189.
11 Архив ЮЗР. – К., 1861. – Ч. 2. – Т. 1. Постановления дворянских провинциальных сеймиков в Юго–Западной
России (1569–1654 гг.) / Под ред. Н.Д. Иванишева. – С. 9.
12 Перапіс войска Вялікага княства Літоўскага 1528 года. Метрыка Вялікага княства Літоўскага. Кніга 523. Кніга
публічных спраў 1. Падрыхтавалі да друку: А.І. Груша, М.Ф. Спірыдонаў, М.А. Вайтовіч; Ін-т гісторыі НАН
Беларусі. – Мінск: «Беларуская навука», 2003. – С. 149.
13 Archiwum książąt Lubartowiczów–Sanguszków w Sławucie / Wyd. nakładem właściciela pod kier. Z.L. Radzi-
mińskiego przy współudziale P. Skobelskiego i B. Gorczaka. – Lwów, 1890. – Т. ІІІ. – S. 153.
14 Перапіс войска Вялікага княства Літоўскага 1528 года … – С. 150.
15 Archiwum książąt Lubartowiczów–Sanguszków… – Lwów, 1890. – Т. ІV. – S. 38.
16 Źródła dziejowe. – XIX: Ziemie Ruskie, Wołyń i Podole. – Warszawa, 1889. – S. 33.
17 ЦДІАК України. – Ф. 25, оп. 1, спр. 9, арк. 144 зв.
18 Там само. – Арк. 84.
19 Баранович О. Залюднення України перед Хмельниччиною. І. Волинське воєводство. – К., 1931. – С. 43.
Офіційні свідки – вижі Луцького замкового уряду в 1561–1567 рр.
16
на те, що могла існувати група слуг-вижів, які
за соціальним походженням належали до
шляхти приватної зверхності, тобто володіли
землею на умовах служби волинським князям-
магнатам.
Повноправний шляхетський статус Гриць-
ка Красносільського підтверджується його
присягою на вірність Короні Польській
25.05.1569 р. з маєтку Підгайці20, яке, за реві-
зією 1545 р., належало до луцького ключа і
«тягнуло» до замкових сіл21. Його брат Іван
Красносельський як сурогатор у 1574 р. був
луцьким ґродським писарем22. Інший брат –
Роман, згідно з текстом присяги Короні Поль-
ській, у 1569 р. був брацлавським і вінницьким
ґродським суддею23. Брати Левковичі Лидухів-
ські (Ледуховські/Лидихівські) – Іван і Гриць-
ко, слуги підстарост – ідентифікуються за ро-
довим маєтком Лидухів у Кременецькому пові-
ті. За переписом 1528 р., рід представлено одні-
єю особою24; на другу половину століття – це
досить розгалужений рід, який за описами кре-
менецьких земських книг нараховує 12 Лиду-
хівських чоловічої статі25; представники його
посідають у Кременецькому повіті чільні зем-
ські уряди: Макар Лидухівський – земський
писар 1582–1611 рр.; його син Самійло Мака-
рович – земський суддя 1615–1638 рр.26 Ко-
лишній луцький виж Іван Лидухівський у
1574 р. стає кременецьким ґродським підпис-
ком27. У Луцькому повіті родинне відгалу-
ження Лидухівських займало половину Баєва
під Луцьком – через шлюб Богдана Лидухівсь-
кого з Марією Лецківною Баєвською (в 1561 р.
згадуються як покійні)28. Серед їхніх дітей у
записі від 19.08.1561 р. згадуються: Іван († до
1561), Юхно, Милка (за Василем Дривин-
ським), Марія (за Степаном Мировицьким),
Настасія (за Янушем Билицьким)29. Як бачимо,
зі згаданими слугами-вижами вони не іденти-
фікуються. Швидше за все, вижі Лидухівські
відносяться до міської шляхти Луцька: за реві-
зією волинських замків 1552 р. серед луцьких
міщан (очевидно, замкового, а не маґдебур-
зького присуду) фіксується якийсь «Леду-
ховский» без імені30. На занепад баївського від-
галуження Лидухівських вказує факт передачі
сестрами своїх земель в опіку Василю Гуле-
вичу31. До того ж, 18.09.1561 р. Юхно Богда-
нович Лидухівський продав четверту частину
Баєва (разом з часткою покійного брата Івана)
і двір у Луцьку троцькому воєводі, гетьману
ВКЛ М. Ю. Радзивилу32. Згідно з гетьманським
реєстром 1567 р., його вдова, Юхнова Лиду-
хівська, виставила «коня без зброи»33.
В окрему групу можна виділити бояр-
шляхту з села Гуляники, які займають про-
міжне становище між шляхтою і боярством34.
У 1560–1566 рр. зафіксовано 11 слуг-вижів з
Гуляників невідомої спорідненості, причому
дев’ятеро з них – це слуги підстарост Б. Сови
і А. Русина (Додаток В: табл. В. 3, В. 4). На вір-
ність Короні у 1569 р. на Луцькому уряді при-
сягало 26 (!) Гуляницьких35. Як стверджує
20 Архив ЮЗР. – К., 1861. – Ч. 2. – Т. 1. Постановления дворянских провинциальных сеймиков в Юго–Западной
России (1569–1654 гг.) / Под ред. Н.Д. Иванишева. – С. 6.
21 Źródła dziejowe. – T. VI: Rewizya zamków ziemi Wołyńskiej w połowie XVI wieku (1545 r.) / Wyd. A. Jabłonowski. –
Warszawa, 1877. – S. 76–78.
22 Яковенко Н. Матеріали до персонального складу канцелярій Волині, Наддніпрянщини та Східного Поділля (остання
третина ХVІ – середина ХVІІ ст.) // ДО ДЖЕРЕЛ. Збірник наукових праць на пошану Олега Купчинського з нагоди
його 70-річчя. – Київ-Львів, 2004. – Т. І. – С. 347.
23 Źródła dziejowe. – XX: Ziemie Ruskie, Ukraina. – Warszawa, 1894. – S. 101; Akta unji Polski z Litwą 1385–1791/ Wydali
Stanisław Kutrzeba i Władysław Semkowicz. – Kraków, 1932. – S. 319 (№ 139).
24 У тексті, на мою думку, помилково передано ім’я та прізвище: замість «Денисъко Ледоховскии» надруковано не-
вірно: «Денисъ Коледоховский». Див.: Перапіс войска Вялікага княства Літоўскага 1528 года … – С. 149.
25 Кременецький земький суд. Описи актових книг. Вип. 1: книги № І–ІІ (1568–1598 рр.) / Ред. І.Л. Бутич. Описи
склали: Л.А. Попова, З.С. Хомутецька, В.Д. Чунтулова. – К., 1959. – С. 243.
26 Яковенко Н.М. Українська шляхта … – С. 189.
27 Яковенко Н. Матеріали до персонального складу канцелярій … – С. 343.
28 ЦДІАК України. – Ф. 25, оп. 1, спр. 3, арк. 204 зв., 206.
29 Там само. – Арк. 185.
30 РГАДА. – Ф. 389 Литовская Метрика, оп. 1. (Цитується за мікрофільмом: ЦДІАК України. – КМФ-
36, спр. 563, арк. 182).
31 ЦДІАК України. – Ф. 25, оп. 1, спр. 3, арк. 173.
32 Там само. – Арк. 195 зв.
33 Литовская метрика. – Отд. 1. – Ч. 3: Книги публичных дел … – Стб. 1245.
34 Поліщук В. Врядове вижівство красносільських бояр … – С. 224–227 (Гл. «Бояри-шляхта Гуляницькі на замкових
послугах»).
35 Архив ЮЗР. – К., 1861. – Ч. 2. – Т. 1. – С. 9–12.
Володимир Поліщук
17
Н. М. Яковенко, «мізерне землеволодіння штов-
хало «братію» Гуляницьких, як і іншу подібну
шляхту, до пошуку засобів прожитку […],
зокрема в судово-адміністративному апараті,
де саме з дрібної шляхти вербувалися численні
штати канцеляристів, адвокатів, […] тобто
нижчої ланки управлінського апарату»36.
Вижівство в якості слуг підстарост не підкрес-
лювало їхнього шляхетства, адже в недавньому
минулому (ще в 1545 р.) бояри-шляхта Гуля-
ницькі служили путну службу на Луцький за-
мок37. Втім, деякі з них мали статус господар-
ських зем’ян, зокрема, Іван та Сенко Гарма-
шевичи у грудні 1539 р. фігурували луцькими
вижами, наданими від уряду на межову справу
між кн. А. М. Сангушковичем Кошерським та
кн. Василем Михайловичем Ковельським38.
Важко сказати, як зем’яни Гуляницькі почали
відмежовуватися від гуляницьких бояр. Так,
коли кн. О. В. Сокольський 6.01.1566 р. просив
на вижівство саме шляхтича, то підстароста
А. Русин, окрім свого слуги-вижа Г. Т. Гуля-
ницького, надав вижем і шляхтича М. Ширея39.
Це вказує на те, що деякі Гуляницькі як пов-
ноправні шляхтичі не сприймалися. В 1592 р.
у Луцькому повіті возними зафіксовано 12
Гуляницьких40. На цей уряд обирали їх і в
Кременецькому повіті: згадки 1579, 1592, 1596,
1598 рр.41
Розглянемо службові відносини у межах
Луцького замкового уряду крізь призму соці-
альної типологізації слуг-вижів. Очевидно, ці
стосунки відтворювали традиційні на той час
відносини підлеглості та ієрархічну стратифі-
кацію, починаючи з замкових слуг (перший
різновид), тобто тяглих підданих, які викону-
вали господарські повинності на Луцьке ста-
роство. Відомо, що зазвичай староста мав виді-
ляти кошти на утримання загону замкових слуг,
але простежити це на прикладі Луцького ста-
роства в 1560-х рр. неможливо. Другим різно-
видом слуг були бояри з приватних маєтків
старости та його замкових урядників. Очевид-
но, саме до них можна віднести рудлевського
боярина з Торговицької волості, яка належала
кн. Корецькому. Третю сходинку можна від-
вести луцьким міщанам, соціальне походження
яких фіксується лише принагідно. Так, слуга
старости і підстарости Федір Степанович як мі-
щанин згадується ретроспективно, коли прига-
дує своє вижівство на вимогу «Юрея Дракго-
евича Карвата, доктора ее млсти кнгни Ива-
новое Чорторыйское», який «пытал мещанина
луцкого Федора Степановича» (27.05.1567)42.
Проте, від міщан слід відрізняти осіб, судячи з
прізвищ, шляхетського походження (міська
шляхта), які у Луцьку мали власні двори і не бу-
ли міщанами, що підпорядковувалися маґде-
бурзькій владі. Наприклад, Василя Єзерсь-
кого – вижа від імені старости (лютий 1567 р.),
названо міщанином (Додаток С) у судовому
спорі М. Мишки Варковського з братами Гуле-
вичами: «И потомъ нерыхло пришол (В. Гуле-
вич. – В.П.) и постановил якогось чолов ка,
который прозывается быти Езерский, в Луц-
ку у м сте мешкаетъ и домъ свой мает»
(7.03.1567)43. Як луцький міський шляхтич з
певністю ідентифікується Павло Янович Не-
вишський (про нього див. нижче). Однозначно
міську осілість мав Матис Барбер (Барвер),
тобто цирульник, перукар, лікар44, якого зареєс-
тровано у податковому реєстрі луцьких міщан
від 1564 р.: «Матыс Барберъ за рок от дому В
(=2) грош, от ремества грош дал (Рєєcтръ
браня грошей з места Луцкого водлугъ роска-
заня и уставы єго кролевское млсти на
подводы гсдрскиє за рокъ шестдесят четвер-
тый)»45. Луцьким міщанином був виж Федір
Скалькович, який винаймав помешкання в домі
пріора луцького костелу. Це випливає зі скар-
ги ворітного В. Красовського на дружину
Ф. Скальковича, яка образила челядницю воріт-
36 Яковенко Н.М. Українська шляхта … – С. 231.
37 Поліщук В. Врядове вижівство красносільських бояр … – С. 225
38 Грамоты Великих князей Литовских с 1390 по 1569 г., собранные и изданные под редакциею Вл. Антоновича и К.
Козловского. – К., 1868. – С. 66. Дотична цій справі копія ХVІІІ ст., писана латиницею: ЦДІАК України. – Ф. 256,
оп. 1, спр. 7, арк. 17 зв.
39 ЦДІАК України. – Ф. 25, оп. 1, спр. 8, арк. 3
40 Яковенко Н.М. Українська шляхта … – С. 232.
41 Кременецький земський суд. Описи ... – С. 70, 78, 157, 198.
42 ЦДІАК України. – Ф. 25, оп. 1, спр. 9, арк. 232 зв.
43 Там само. – Арк. 114.
44 Словник української мови XVI – першої половини XVII ст. – Вип. 2. Б–Богуславець. – Львів, 1994. – С. 14.
45 ЦДІАК України. – Ф. 49: Потоцькі, оп. 2, спр. 111, арк. 29.
Офіційні свідки – вижі Луцького замкового уряду в 1561–1567 рр.
18
ного: «…и пришла, дей, жонка наша служеб-
ная, поведаючы, иж свинъи зъ замку до дому
преорова, где тепер Федор Скалкович меш-
каетъ, прибегли, и ходила дей есми до того дому
Скалкова по свини» (запис від 24.12.1566)46.
Міську осілість, очевидно, мав і замковий пи-
сар попереднього старости кн. А. М. Сангуш-
ковича Кошерського – Роман Перевиський
(див. додаток С.), який фіксується у подат-
ковому реєстрі луцьких міщан 1564 р.: «Романъ
Перевестцъкий за рок от полдома грош, от
пива грош»47.
Четверте місце цієї умовної класифікації
як слуги путні посідають красносільські бояри.
П’ятим різновидом слуг можна вважати без-
земельну шляхту-голоту, до якої гіпотетично
зараховуються вижі з маєтковими прізвищами
явно не волинського походження (ймовірно, з
Підляшшя, Руського чи Белзького воєводств).
На відміну від замкової повинності чи ва-
сальної залежності від урядників, вони мали
служити на інших засадах підлеглості – за
певну платню (юрґельт). Влаштування на
службу до замкового урядника мало бути типо-
вим пошуком панської служби, яку не слід плу-
тати з клієнтарними послугами. Усталений спо-
сіб такого заробітку демонструє приклад Яро-
ша Лукашевича Ґолимонта, шляхтича з Доро-
гицького повіту (Підляшшя), якого 27.05.1566 р.
було пограбовано по дорозі з Жирович до
Луцька, куди він ішов шукати собі служби:
«…а идучи ему дорогою доброволною, через
село… пна Петра Олешича, Боруховои, усту-
пил дей собе до корчмы, выпил за два пенязи
пива и зась был пошол был в дорогу до Луцка,
хотячи собе в которого пана службу зъед-
нати (підкреслено мною. – В.П.)» (запис від
23.08.1566)48. Як випливає з наступних за-
писів, він став слугою кн. М. В. Сокольського –
брата луцького земського підсудка. Інший при-
клад наймання слуг стосується замкового писа-
ря Ф. Русина, який нерідко сварився зі своїм
братом, луцьким підстаростою А. Русином,
доводячи справу до королівського суду. Під час
однієї з таких сутичок, коли писар вручав бра-
тові (31.03.1567) королівського заручного лис-
та, було побито слуг писаря, серед яких у двох
скаргах згадується найманий слуга на кур’єр-
ських послугах: «А другого дей чоловека моего
на имя Бориса наймита, слуги моего посельсь-
кого»49. І хоч таке ім’я не фіксується серед слуг-
вижів писаря, цей приклад можна розглядати
як типовий і для наймання слуг-вижів, чия
служба була близькою до кур’єрської.
Шосту сходинку можна віддати боярам-
шляхті з Гуляників (Яцька-Тимоху Гуля-
ницького, який, на відміну від інших Гуля-
ницьких – слуг підстарост, призначається як
зем’янин (шляхтич), а не урядницький слуга).
На верхньому, сьомому щаблі слуг – клієнти
старости з числа волинської шляхти: Т. Сви-
щовський, Кунівський, Роман Красносільський
тощо. Таблиця 1 реконструює соціальний
склад слуг-вижів Луцького замкового уряду,
проведений на підставі аналізу особових іме-
нувань та поземельної залежності.
46 Там само. – Ф. 25, оп. 1, спр. 8, арк. 506 зв.
47 Там само. – Ф. 49: Потоцькі, оп. 2, спр. 111, арк. 26 зв.
48 Там само. – Ф. 25, оп. 1, спр. 8, арк. 321.
49 Там само. – Спр. 9, арк. 134.
Соціальний склад слуг-вижів Приблизне
число осіб
Шляхтич-клієнт 4
Бояри-шляхта на замковій службі (Гуляницькі) 1
Шляхта-голота (не волинські прізвища на –ський) 20-24
Путні слуги (красносільські бояри) 22
Луцькі міщани (прізвища на –ович) і міська шляхта 4+?
Приватні бояри урядників 4+?
Замкові слуги (селяни з замкових сіл) 4+?
Таблиця 1
Соціальний склад слуг-вижів Луцького замкового уряду
в 1561–1567 рр.
Володимир Поліщук
19
Наведені соціальні категорії слуг можна
узагальнити за характером їхньої залежності:
а) клієнтарні послуги на прохання урядника
або сторони, б) наймання за платню, в) домені-
альна підлеглість, г) замкова повинність. Як
бачимо, поняття слуги не вкладалося у строго
визначені соціальні рамки, обіймаючи майже
всі прошарки пізньосередньовічного суспіль-
ства. На системному рівні поняття слуги ви-
пливало з патримоніальної концепції влади у
ВКЛ – отчини династії Гедиминовичів. На дум-
ку істориків, «усі мешканці країни розглядалися
як слуги володаря, від «наймолодших» бояр-
шляхти […] до людей князівської крові, які «з
власної охоти» відбували при ньому традиційну
службу васалів – auxilium et consilium»50.
Розглянемо факти, що фіксують зміну
службової належності, тобто іменування вижів
слугами різних панів-урядників, підсумовані у
Додатку С. На нашу думку, це дозволить
усвідомити ступінь умовності відносин під-
леглості, а також дасть відповідь на питання,
що стояло за соціальним поняттям слуги і служ-
би. Почнемо з прикладу, коли вижа при надан-
ні на вижівство записано слугою двох панів-
урядників водночас. Це виключні, явно ненор-
мативні випадки. В записі від 1.05.1558 р. луць-
кий підстароста кн. А. І. Полубенський надає
на вижівство слугу замкового писаря Романа
Перевиського: «Я ему дал вижом служебника
Романа Перевеского, писара луцкого на имя
Павла Богдановича»51. У тому ж записі, у фор-
мулі подання вижівського зізнання було зано-
товано від імені підстарости: «Яко ж и тот
виж, служебник мой (підкреслено мною. –
В.П.) который был на то от мене взят, тое
передо мною вызнал…»52. Як бачимо, варіа-
тивна службова ідентичність проявилась як
канцелярська обмовка, яка непрямо характе-
ризує умовність персональної службової належ-
ності на замковому уряді: паном виступає той,
хто має повноваження санкціонувати вижів-
ство, однак лише тоді, коли йдеться про слугу
нижчого урядника. Наведений приклад демон-
струє, яким чином у зв’язку з призначенням на
вижівство слуга писаря перетворився на слугу
підстарости. Це також опосередковано під-
тверджує припущення про те, що слуга ниж-
чого урядника, в даному випадку підстарости,
автоматично фіксувався як слуга вищого уряд-
ника при наданні від його імені. Натомість,
нижчий урядник, наприклад, ворітний на місці
підстарости ніколи не надавав слугу останнього
як власного. Так само слуги замкового писаря,
що призначалися на вижівство підстаростою,
фіксуються як слуги останнього: слуга писаря
І. Хребтовича Богуринського (21.06.1562) через
вісім днів після вижівства від підстарости
іменується слугою Б. Сови (Додаток С). Замкові
слуги в розпорядженні ворітного В. Кра-
совського іменуються його слугами: Остап –
8.04.1565 і 2.04.1566 рр.; Гнат Ярмолович
спочатку (4.02.1566) надається від ворітного як
його слуга, проте невдовзі (15.02.1566)
підстароста П. Хом’як надає його як красно-
сільського боярина (Додаток С), а 29.08.1567 р.
сам Ярмолович скаржиться на уряді як слуга
красносільського тивуна53. Мисько Куцевич
(Кущевич?), згідно з записом від 1.11.1565 р.54,
надається як слуга А. Русина, але за три тижні –
23.11.1565 р.55, при наданні від Красовського,
пишется його слугою.
В окрему групу слід виділити «спільних»
слуг. Так, у записі від 16.12.1567 р. вижа було
призначено як спільного слугу від двох замко-
вих урядників – луцького войського І. Чаплича
Шпановського (в якості справці староства) та
підстарости П. Хом’яка: «Якож пан Богуш Ван-
кович (писар луцького магістрату. – В.П.)
… брал у нас з уряду, в небытности тут на
вряде возных, у м сто возного вижомъ служеб-
ника н(а)шого (підкреслено мною. – В.П.)
Грицка Ивановича»56. Останній у 1566 р. слу-
жив вижем попередньому підстарості А. Русину
(Додаток С). Очевидно, саме призначення на
вижівство конституювало статус такого слуги.
Схожі випадки простежуються під час уряду-
вання братів Русинів – підстарости і писаря:
Павло Климович, Юсько (Єсько/Єсіф) Семено-
вич, Олексій, Яремко (Додаток С) фіксуються
50 Chynczewska-Hennel T., Jakowenko N. Społeczeństwo – religia – kultura // Między sobą. Szkice historyczne polsko-
ukraińskie / Pod red. prof. T. Chynczewskiej-Hennel i prof. N. Jakowenko. – Lublin, 2000. – S. 118.
51 ЦДІАК України. – Ф. 25, оп. 1, спр. 3, арк. 41 зв.
52 Там само. – Ф. 25, оп. 1, спр. 3, арк. 41 зв.
53 Там само. – Спр. 9, арк. 494.
54 Там само. – Спр. 7, арк. 362.
55 Там само. – Арк. 387.
56 Там само. – Спр. 9, арк. 557.
Офіційні свідки – вижі Луцького замкового уряду в 1561–1567 рр.
20
слугами того з братів, хто призначає на вижів-
ство. Після завершення урядування підстарости
Андрія Русина 24.01.1567 р. та заміни вижів-
ства вознівством протягом 1567–1569 рр., Се-
менович продовжив свою службу на уряді уже
як підписок («дяк замку Луцкого») з 1569 по
1576 р., тобто як слуга ґродського писара Федо-
ра Русина (1564–1570 рр.)57. В іншому випадку,
коли з 1.12.1565 по 26.02.1566 р. уряд підста-
рости тимчасово посідав Петро Хом’як (Дода-
ток А, В), половина його слуг-вижів – це ті лю-
ди, які служили підстарості А. Русину: Кохан
Василевич, Олізар Житинський, Степан Ґе-
рецький, Федір Степанович (див. Додаток С).
Цікаво, що після 28.02.1566 р., коли підста-
ростою знову стає А. Русин, вони продовжують
свою службу, що прямо вказує на норматив-
ність такої адміністративної практики. Відтак,
можна говорити про звичаєву норму перепідпо-
рядкування. Ймовірно, що саме такі «спільні»
слуги офіційно іменувалися «приказними»
(приказный слуга), хоча в наших джерелах сто-
совно вижів це поняття не зустрічається. За
Н. Горбачевським, це «слуга, належний до яко-
гось пана, але відданий ним на тимчасову служ-
бу до іншого пана»58.
Підвищення до статусу старостинського
слуги тягло за собою виконання певних послуг
за дорученням кн. Корецького, які не обов’яз-
ково торкалися повноважень замкового уряду.
На жаль, прямих свідчень про обставини пе-
реміщень по службовій драбині в джерелах не-
має. Ми не знаємо, чим це викликалося і як
сприймалося усталення нових взаємовідносин.
Вищезгаданий слуга-виж підстарости А. Руси-
на Ф. Степанович як слуга старости фіксується
на вижівстві 22.05.1567 р.59. Гуцко Соколович,
згідно з записом від 25.01.1565 р. – замковий
слуга, а через рік (4.04.1566) він вижує від імені
старости, проте у тому ж році (11.06. і 9.07)
знову вижує як слуга А. Русина. Цікаво, що до
цього той же Соколович як замковий слуга на
вижівство надається підстаростою А. Русином,
а як слуга старости – ворітним. Проте спосте-
рігаються й зворотні приклади. Так, М. Мико-
лаєвич (він же М. Барв р/Барбер) після п’яти
років вижівства в ролі слуги князя-старости на-
дається 15.06.1566 і 24.12.1566 р. на вижівство
як слуга підстарости А. Русина (Додаток С).
Однак невипадково, на нашу думку, друге, про-
фесійне прізвище Матиса Миколаєвича – Бар-
вір, яке вказувало на ремесло і міську осілість,
почало фіксуватися лише тоді, коли він у 1566 р.
став слугою підстарости А. Русина. Схоже, що
саме він до серпня 1567 р. перейшов на службу
до володимирського підкоморія О. Б. Семашка.
Згідно з записом від 15.08.1567 р., вікарій луць-
кого кафедрального костелу Мацей доручив
позичені у Матиса Барвіра півтори копи грошей
відповідальному за костельний шпиталь:
“…поручил есми заховати кнзю (ксьондзу. –
В.П.) Петру, проборцеви шпиталя святого
духа”60. Ці та інші приклади ще раз підтвер-
джують думку, що службова належність вижів
не була прямо пов’язана з їхньою основною
сферою діяльності й тому навряд чи мала тісний
службовий і особистий зв’язок із замковими
урядниками.
Безперечно, слід відрізняти факти разових
службових доручень, тобто ситуативного ви-
жівства, коли слуга нижчого урядника імену-
ється слугою вищого, від повного переходу на
службу до іншого пана. Так, І. Л. Лидухівський
до свого вижівства в 1561–1562 рр. служив
писарю луцького старости кн. Сангушковича
Кошерського Роману Перевиському. В скарзі від
14.12.1560 р. колишній замковий писар називає
Лидухівського своїм слугою, описуючи, як кре-
менецький зем’янин Федір Лудвиський напав
на помешкання Перевиського в Кременці:
«Пришодши умыслне моцно кгвалтом на
господу мою, у дом до писара месткого (тобто,
писаря кременецького магістрату. – В.П.), ...
мене самого мало о горло не приправил. И в тот
час з господы моее взял служебника моего
Ивана Лидуховского, который в мене служил и
вси речи мои заведал»61. Остання фраза вказує
на якусь дотичність Лидухівського до писар-
ських послуг (підписок-дяк?). А 26.12.1560 р.
він уже з’являється на вижівстві як слуга
57 Яковенко Н. Матеріали до персонального складу канцелярій … – С. 346.
58 Словарь древнего актового языка Северо-Западного края и Царства Польского / Составлен архивариусом
Центрального архива древних актовых книг губерний: Виленской, Гродненской, Минской и Ковенской, членом
Виленской археографической комиссии Н. Горбачевским. – Вильно, 1874. – С. 280. «Приказца, приказный» фігурує
в статті Другого Литовського Статуту: «Если бы хто до кого слугу приказал, а тот слуга зашкодивши втекъ отъ
него прочъ» (Статут Великого князьства Литовского 1566 года. Розд. ХІІ, арт. 14) // Временник императорского
московского общества истории и древностей российских. – Кн. 23. – М., 1855. – С. 171.
59 ЦДІАК України. – Ф. 25, оп. 1, спр. 9, арк. 229.
60 Там само. – Арк. 397.
61 Там само. – Спр. 3, арк. 7.
Володимир Поліщук
21
підстарости Б. Сови (запис від 28.12.1560)62.
Його останнє вижівство як слуги підста-
рости датується 12.12.1562 р.63, після чого з
27.02.1563 р. бачимо його слугою дворянина
Василя Петровича Загоровського64, призна-
ченого королем «поборцею мит волинськихъ от
товаров купецкихъ» (запис 18.01.1562)65, а з
серпня 1563 р. – орендарем (разом з Михайлом
Єловичем Малинським) волинських мит на три
роки66 .
Попри той факт, що при уповноваженні
на вижівство соціальний статус слуги не вказу-
вався, він мав вирішальне значення у тих
правових процедурах, які безпосередньо торка-
лися шляхти. У поодиноких випадках сторона
прямо вимагала надати вижем особу шля-
хетського стану (за шість років зустрілося три
такі факти). Так, Матвія Ширея у 6.01.1566 р.
запрошував кн. В. С. Сокольський, «просячи о
вижа врядового, чоловека доброго, шляхтича,
который аби был на тот час, кгды дворянин
гсдрский, водле выроку з двору его млсти
гсдрского зосланый, форобы малжонки кнзя
Василя Сокольского кнгни Ганны Монтовтовны
огледати будет»67. Той же Ширей раніше
призначався як шляхтич вижем на вимогу
Борзобогатих: «…просечи о вижа врядового,
чоловека якого доброго, шляхтича» (25.03.,
24.04.1564)68. Принагідно відмітимо часті зміни
зверхників цього шляхетного вижа, який
служив тим же Борзобогатим (Додаток С).
Уперше (11.01.1562) він фіксується слу-
гою Б. Сови; останнє вижівство від Б. Сови –
4.06.1563 р. Після обрання нового підстарости
Ширей у другій половині 1563 р. переходить на
службу до І. Я. Борзобогатого Красенського. У
тому ж році його як слугу Борзобогатих звину-
вачено у вбивстві лучицького тивуна (Лучиці –
маєток луцького костелу св. Трійці, з духівниц-
твом якого Борзобогаті постійно ворогували). У
1564 р. Ширея як слугу притягнуто до суду,
проте Борзобогатим вдалося відвести позов
(запис від 17.02.1564)69. Через місяць, 25 бе-
резня, Ширей знову з’являється на врядовому
вижівстві – вже від імені підстарости А. Ру-
сина70. Цей приклад демонструє умовність
службової належності, точніше – умовність
особистого зв’язку слуги і пана. Таким чином,
статус слуги був наслідком певної форма-
лізації в момент призначення на публічну
справу, коли організація процедури вимагала
відповідної службової репрезентації, котру не
слід сприймати як особисту залежність від
замкових урядників. Ситуативність вижів-
ства дозволяла легко поєднувати його з ін-
шими службами. Так, вищезгаданий Василь
Єзерський фіксується на вижівстві за місяць
до своєї появи в ролі луцького підключого
(намісника ключника Олександра Марко-
вича Жоравницького): 7.02.1567 р. він як
служебник старости вручає земський позов
М. Ф. Мишці-Варковському71; 15.02.1567 р.
Єзерський вижував у Луцьку при складанні
тестаменту Зиновії Мордвинівни Яцкової
Жабокрицької – тещі чинного на той час
луцького підключія Льва Стубельського, а
через півтора місяці сам виступає на посаді
підключого (27.03., 2.04.1567)72.
В). Регулярність вижівств. На умовність
особистого службового зв’язку вижа з паном-
урядником вказує не тільки варіативна фіксація
службової належності, але й частотність служ-
бових призначень. Як випливає з Додатку В,
чисельність слуг, залучених до вижівства лише
по одному або по два рази, була чималою. На
підставі цих фактів (без урахування красно-
сільських бояр, слуг писаря Ф. Русина і спільних
вижів) було складено таблицю № 2, яка наочно
характеризує ситуативність службових дору-
чень на вижівство.
62 Там само. – Спр. 3, арк. 17.
63 Там само. – Спр. 4, арк. 193 зв.
64 Там само. – Спр. 5, арк. 41.
65 Там само. – Спр. 4, арк. 20.
66 Метрыка Вялікага княства Літоўскага: Кніга 44: Кніга запісаў (1559–1566). / Падрыхтаваў А.І. Груша. – Мінск:
«Арты-Фэкс», 2001. – С. 89–91 (№77).
67 ЦДІАК України. – Ф. 25, оп. 1, спр. 8, арк. 3; Левицький О. Ганна Монтовт // На переломі. Друга половина XV–
перша половина XVI ст. (Історія Україна в прозових творах та документах) / Упор. і автор передмови О.В. Ру-
сина. – К., 1994. – С. 115.
68 ЦДІАК України. – Ф. 25, оп. 1, спр. 6, арк. 51, 65.
69 Там само. – Спр. 6, арк. 43 зв. – 45.
70 Там само. – Спр. 6, арк. 51.
71 Там само. – Спр. 9, арк. 60.
72 Там само. – Арк. 132, 138 зв.: «…и хотячи пан Василей Езεрский, подключий замку луцкого, пану своεму εго
млсти пану А. М. Жоравницкому ключнику и городничому луцкому о томъ дати знати, просил, абы то (заява
до гродських книг. – В.П.) было записано».
Офіційні свідки – вижі Луцького замкового уряду в 1561–1567 рр.
22
Особи, які лише разово залучалися на ви-
жівство, становлять 36% від загального числа
слуг-вижів; слуг, що надавалися двічі на вижів-
ство, нараховується 16%. Разом одно- й двора-
зові вижівства становлять 51% від числа слуг-
вижів (177–186 осіб), а також бл. 10% від за-
гального числа вижівств у 1561–1566 рр. (1340
вижівств). Отже, фактично половина вижів, які
надавалися Луцьким замковим урядом у 1561–
1566 рр., брала участь у правових процедурах
лише епізодично – один або два рази. Але це не
значить, що вижівство не розглядалося як
усталена і постійна служба. Саме так
використовували красносільських бояр: регу-
лярність їхніх вижівств складала в середньому
6-7 виїздів на рік для кожного боярина73.
Частотність надань на вижівство не мож-
на розглядати у відриві від кількості їх за-
мовлень. Чисельність вижівств перебувала у
прямій залежності від активності сторін, які
ініціювали проведення правових процедур,
потребуючи для цього урядового освідчення.
Спроба підрахунку загального числа вижівств
щомісячно протягом 1561–1566 рр.74 фіксує
стрімке зростання публічно-правових проце-
дур, починаючи з 1564 р. – від початку прове-
дення судово-адміністративної реформи у
ВКЛ. Очевидно, що різке збільшення правових
процедур не могло бути задоволене обме-
женим і непостійним контингентом урядниць-
ких слуг та красносільських бояр, залучення
яких також зростає.
Урядники Час урядування Одноразові Дворазові Загалом
вижівства вижівства слуг-вижів
Староста 12.1560 – 31.12.66 16 5 24
кн. Б. Корецький (1576)
Підстароста
Б. Сова 12.1560 – 4.10.63 9 2 27-28
Підстароста
А. Русин 4.10.63 – до 31.12.66 18 11 61-66
Підстароста
П. Хом’як 1.12.65 – 26.02.66 1 3 6
Писар Іван
Хребтович
Богуринський 29.03.62 – 1.08.63 5 3 13
Ворітний
В. Красовський 1.04.61 – до31.12.66 16 6 22-25
Замкові слуги 12.1560 – 31.12.66 2 – 2
Загальне число — 67 30 155-164+22 = 177-186
слуг + 22 бояр
з Красного
Таблиця 2
Одно- і дворазові вижівства слуг луцьких замкових урядників
у 1561–1566 рр.
73 Поліщук В. Врядове вижівство красносільських бояр ... – С. 231.
74 Поліщук В. Врядове вижівство в структурі публічно–правових процедур … – С. 108 (див. табл. 6).
Володимир Поліщук
23
Щодо виконавців одно- й дворазових ви-
жівств, то, на жаль, джерела не дозволяють
встановити, які функції виконували ці слуги в
інших сферах життя (приватних, службових,
господарських). Ясно, що вижівство не було їх-
нім основним – професійним заняттям. Най-
імовірніше, залучення їх до вижівства було
пов’язане з тимчасовістю урядування підста-
рости і писаря (2-4 роки), які, схоже, формува-
ли власну групу слуг для виконання публічних
послуг замкового уряду. Так, ворітний В. Кра-
совський, заміщаючи підстаросту, покладався
на його слуг або красносільських бояр. За кві-
тень 1561 р. при наданні на 16 вижівств (11
осіб) шестеро з вижів були слугами підстарос-
ти, а п’ятеро – красносільцями75.
Найбільше одно- й дворазових вижівств
спостерігається серед старостинських слуг. Це
можна пояснити ситуативною присутністю цих
слуг на Луцькому замковому уряді, де вони,
ймовірно, виконували якісь особисті дору-
чення князя-старости, персонально не при-
сутнього в замку. На цю думку наводить фік-
сація в якості вижів двох князівських комор-
ників – Ждана (3.02.1561) та Прокопа Андрі-
євича (24.06.1562) (Додаток В: табл. В.1), для
яких, очевидно, вижівство було випадковим
дорученням. Ближчим до публічної урядової
послуги був уже згадуваний луцький «балвір»
Матис Миколаєвич, який регулярно виїздив на
вижівство в 1561–1566 рр. по 2-3 рази на рік.
Приватні справи, в яких фігурує Миколаєвич,
вказують на прибутковість його ремесла і де-
яку спорідненість з вижівством, адже лікар
також мав оглядати тілесні ушкодження і пора-
нення. 19/22.06.1566 р. на приятельському
єднанні у справі побитої селянки, підданої
луцького Троцького костелу (піддячий Т. Хоєн-
ський припоручав у Луцьку шляхтича Сенюту
за звинуваченням його служебника Жардець-
кого у побитті жінки), Сенюта «не чинячи на
него (свого служебника. – В.П.) права, єднал и
мел з угоды нашое за барберство (за ліку-
вання. – В.П.) 4 копы грошей а за рантух
75 ЦДІАК України. – Ф. 25, оп. 1, спр. 3, арк. 82 зв. – 99 зв.
1561
13
16
9
21
14
20
25
16
12 ?
19 ?
15 ?
?
1562
9
14
15
12
24
17
23
14
1563
27
26
7
14
14
9
13
15
18
9
11
13
1564
16
5
15
15
20
27
39
26
24
10
32
6
1565
26
9
17
17
17
26
42
28
16
15
28
23
1566
23
18
13
19
31
32
49
23
43
18
18
22
січень
лютий
березень
квітень
травень
червень
липень
серпень
вересень
жовтень
листопад
грудень ?
0
10
20
30
40
50
60
січ
ен
ь
лю
ти
й
бе
ре
зе
нь
кв
іте
нь
тр
ав
ен
ь
че
рв
ен
ь
ли
пе
нь
се
рп
ен
ь
ве
ре
се
нь
жо
вте
нь
ли
сто
па
д
гру
де
нь
1561
1562
1563
1564
1565
1566
Офіційні свідки – вижі Луцького замкового уряду в 1561–1567 рр.
24
флямский зопсованый 50 грошей мел дати»76.
Як бачимо, відшкодовування тілесних ушко-
джень супроводжувалося послугами лікаря,
якому винуватці сплачували певну суму за
лікування. Проте і сам «балвір», проживаючи у
Луцьку, ставав жертвою сварок на побутовому
рівні. У записі від 5.02.1566 р. він оскаржив
шляхтянку Настасю, дружину Матвія Підга-
єцького, яка «на беседе в дому Гуцковомъ,
мещанина луцкого, за Глушцом ... змовившися з
служебником своим Михалкомъ, такъ же з
господаремъ домовымъ Гуцком и з жоною его,
стали мя (М. Миколаєвича. – В.П.) бити и
поличковати и за лобъ рвати»77. Серед погра-
бованих речей цирюльник назвав, крім 70 гро-
шей, корд з ножами, «копяняк» (кобеняк) та
шубу. А ось 13.02.1566 р. звинувачено його са-
мого як служебника старости: луцький ланд-
війт С. Романовський вимагав у Миколаєвича
своє сідло, передане до схову. Цирульник, буду-
чи на уряді, виправдовувся тим, що узяв це сід-
ло як платню за лікування служниць дружини
луцького війта і королівського маршалка Ми-
хайла Єла Малинського: «Правда дей, ижъ
седло єго ему не далъ, аж ми первей отдат
три копы грошей, што ми прирек (ландвійт. –
В.П.) от жонокъ ее млсти панее Малинское за
лекарство платити»78. Ландвійт відмовився
від попередньої обіцянки заплатити за лікуван-
ня, заявивши, що платитиме його дружина.
Сторони не змогли полагодити спір і ворітний
склав їм судовий рок на замковому уряді за два
тижні79. Як бачимо, оплати за лікування не
йшли в порівняння з оплатою вижівських по-
слуг, що вказує на другорядність «основного
фаху», принаймні для тих вижів, які надавалися
ситуативно.
Одноразові доручення на вижівство могли
свідчити не тільки про те, що постійних слуг
на уряді не вистачало, але й про неабияку
важливість правової процедури, яка вимагала
присутності офіційного свідка зі статусом
шляхтича. Ця соціальна ієрархізація правових
процедур характеризуєтся вижівством замко-
вого ворітного Войтеха Красовського, якого у
січні-лютому 1563 р. не раз «замовляв» дворя-
нин В. П. Загоровський, готуючись ув’язати на
короля маєтки волинських митників Борзо-
богатих Красенських (Додаток В: табл. В. 1 ),
які порушили орендний контракт і не сплатили
до королівського скарбу митні збори. Після цих
процедур ворітний на вижівстві більше не
виступав, хоча й надалі заміщав підстаросту.
Раніше, в 1561 р., Красовський двічі фіксується
при відправленні офіційного освідчення, яке не
можна повністю кваліфікувати як вижівство.
Так, 9 квітня він як намісник підстарости
оглядає «форобу» кн. М. В. Четвертинського,
котрий у такий спосіб намагався уникнути
позову до королівського суду від маршалка
П. Б. Загоровського. І хоча ворітний особисто
їздив до князя, проте в якості вижа узяв з со-
бою слугу підстарости: «Ино я самъ, Войтех
Красовский, взявши з собою служебника пана
подстаростего Гришка Трушовича Обазниц-
кого»80. Цікаво, що, всупереч звичаю, оглядав
«форого» не виж, а ворітний, від імені якого й
було занесено до замкових книг «оповедане»
князя про «неспособное здорове». Друге
«напіввижівство» ворітного пов’язане з тим же
кн. Четвертинським, який, нагадаємо, в 1562 р.
певний час представляв замковий уряд як
справця староства (Додаток А). У цьому ви-
падку ворітного було відряджено до луцького
лавничого суду. На 30.05.1561 р. ландвійт
склав судовий рок на луцьких шевців, які зви-
нувачувались у вбивстві яровицького боярина
князя, а останній запросив до суду підстаросту
в ролі спостерігача; суд мав бути односто-
роннім – від магдебурзької влади, і тому замкові
урядники чи повітові судді не брали в ньому
участі. Відтак, урядова присутність мала б
обмежитися вижівством, натомість участь
підстарости більше скидалася на роль сто-
роннього свідка – людини доброї – без судових
повноважень. Сова відмовився від запро-
шення, але замість себе послав ворітного: «Я,
маючи пилныи потребы свои, мусялом на тот
час зъехати зъ замку проч, але просил есми
товарыша моего, пана Войтеха Красовского,
воротного луцкого, жебы на том праве у его
млсти был»81. Повернувшися назад, ворітний
посвідчив про хід суду як виж, хоча й не був
офіційно уповноважений на вижівство: «Яко
76 Там само. – Спр. 8, арк. 201.
77 Там само. – Арк. 33.
78 Там само. – Арк. 40 зв.
79 Там само. – Арк. 41.
80 Там само. – Спр. 3, арк. 88.
81 Там само. – Арк. 114.
Володимир Поліщук
25
ж он (ворітний. – В.П.) там бывши и пришол
до книг передо мною (Б. Совою. – В.П.) тыми
словы сознал…». Його зізнання запис не
називає вижівством, формулюючи у заключній
формулі як «оповедане и сознане товарыша
моего (Б. Сови. – В.П.), пана Войтеха Красов-
ского…»82.
Як випадкові можна розглядати також
декілька вижівств підписка (дяка) луцького
замку Гришка Трушовича, тезкою якого був
слуга-виж Б. Сови Гришко Трушович Обаз-
ницький (Додаток В: табл. В.3). Уперше дяк
з’являється на вижівстві 18.02.1562 р. як виж,
наданий від справці староства кн. М. Четвер-
тинського у королівській справі про порушен-
ня зобов’язання луцько-острозького владики
М. В. Жоравницького про сплав ста лаштів жи-
та до Ґданська83. Зауважимо, що у цій справі
Трушовича не названо підписком, а лише слу-
жебником старости. Лише в пізніших записах
він ідентифікується як «дяк» або «подписок»,
а його друге й останнє вижівство за п’ять років
датоване 5.01.1564 р., причому також у досить
значній справі: ув’язання в луцьку митну ко-
мору чергових орендарів волинського мита –
берестецьких євреїв Давида Шмерлевича та
Айзека Бородавки: «…при служебнику его
млсти князя старосты луцкого Гришку Тру-
шовичу, дыаку замковом, того мыта на коморе
луцкой допустили и печать мытнную имъ
отдали»84. Останній раз в ролі дяка/підписка
Трушович фіксується в записі луцької ґродської
книги від 4.11.1567 р., згідно з яким на той час
він мешкав у домі володимирського підкоморія
О. Б. Семашка: «(слуги О. Б. Семашка. – В.П.)
выръвавшися з дому пана своего, в котором пан
Грицко Трушович, дяк замку Луцкого мешъ-
каеть…»85. Через рік, 5.09.1568 р., на сторінках
книги Луцького земського суду він згадується
як підписок земського писаря М. Ф. Кори-
тенського86. Земським підписком він, ймовірно,
перебував до своєї смерті в 1570 р.87 Як бачимо,
вижівство нижчих замкових урядників не було
чимось надзвичайним з огляду на характер
вижівства як одноразового доручення, що в
даному випадку пов’язувалося з високим ран-
гом самих процедур.
Хто ж залучався на вижівство регулярно?
Серед 24 слуг-вижів старости, зафіксованих
протягом 1561–1567 рр., таких було тільки троє.
Крім М. Миколаєвича (Барв ра), варто згадати
Мартина Видковського і Павла Яновича Не-
вишського. Про Видковського немає ніяких
додаткових відомостей, крім фіксації вижівств.
Натомість Невишський ідентифікується зі
служебниками попереднього луцького ста-
рости, кн. А. М. Сангушковича Кошерського.
Це підтверджується оригінальним підписом
Невишського на виписі з луцьких замкових
книг від 21.02. і 18.03.1560 р.88, що дозволяє
скоригувати підпис у публікації судового позову
від 1.03.1560 р., де стоїть «Павло Гневиский».
На нашу думку, це помилка в написанні
прізвища Невишського. Сумнів викликає не
тільки прочитання прізвища чи ідентифікація
його зі слугою-вижем старости Б. Корецького,
а і його службовий статус на уряді князя-
старости Кошерського. Коли позов за підписом
Гневиського від 1.03.1560 р. як правовий доказ
вписували до луцьких ґродських книг на-
прикінці XVI cт., то супротивна сторона за-
перечила правоздатність документа у зв’язку з
тим, що замковим писарем на той час була інша
людина: «…который позов с печатю под-
старостего (кн. О. Сокольського. – В.П.) с
подписом руки Павла Гневиского, которого
Гневиского его млст пан волынский (тобто,
староста. – В.П.) за писара быти не признавал
и писаром николи не был»89. Відомо, що в
1550-х рр. замковим писарем луцького ста-
рости кн. А. М. Сангушковича Кошерського
був Роман Перевиський. Збереглася низка
виписів з замкових книг за його власним під-
писом (як оригіналів, так і надрукованих).
Однією з крайніх дат його писарства, згідно з
луцькими замковими книгами, є 29.06.1560 р.
за підписом: «Роман Перевиский, писаръ»90, що
не залишає сумніву в терміні перебування на
цій посаді до смерті старости кн. Сангушковича
Кошерського († 8.10.1560). Зважаючи на цю
82 Там само. – Спр. 3, арк. 114.
83 Там само. – Спр. 4, арк. 39.
84 Там само. – Спр. 5, арк. 240 зв.
85 Там само. – Спр. 8, арк. 453 зв.
86 Там само. – Ф. 26: Луцький земський суд, оп. 1, спр. 1, арк. 232.
87 Яковенко Н. Матеріали до персонального складу канцелярій… – С. 346.
88 ЦДІАК України. – Ф. 256: Любомирські, оп. 1, спр. 1, арк. 56–57.
89 Архив ЮЗР. – К., 1907. – Ч. 8. – Т. 4. Акты о землевладении в Юго-Западной России в XVI–XVIII ст. / Под ред.
М. Владимирского-Буданова. – С. 335.
90 ЦДІАК України. – Ф. 25, оп. 1, спр. 1, арк. 167.
Офіційні свідки – вижі Луцького замкового уряду в 1561–1567 рр.
26
обставину, можна припустити, що П. Невиш-
ський (Гневиський) був підписком (дяком)
замкового уряду, а це не давало йому права
підписувати врядові виписи і судові позови.
Як служебник старости Корецького Невиш-
ський уперше вижував на процедурі «заводу»
землі (подання в держання), на якій підписав
«лист визнаний», поставивши власну печатку
на прохання Федора Оникієвича Билинського
(віновий лист від 13.06.1564)91. Осілість
Невишського як луцького міщанина-шляхтича
локалізується за заявою М. Ф. Мишки Варков-
ського про напад Борзобогатих на дім Невиш-
ського у Луцьку (бл. 4.10.1565) – в помсту за
вижівство на користь Мишки: «Петръ
Иванович Борзобогатый з ыншею братею [...],
вломившися кгвалтомъ в домъ его, в м сте
Луцкомъ, его самого збили, змордовали и
зранили и д вку, сестричну его на ймя Ягнежку,
самъ Петръ Борзобогатый зкгвалтовал и,
вземши за горло, до реки Стыра за парканъ
выволокши, хотели у реце Стыре втопити»92.
Після такої наруги Борзобогатих це вижівство
стало останнім для Невишського, після чого він
зникає зі службового обрію Луцького замкового
уряду, принаймні – більше не фіксується в
ґродських книгах. Додамо, що вказівка на «дом
его в м сте», на відміну від «господи» як
найманого тимчасового помешкання, свідчить
про власницьку садибу, причому замкового при-
суду, оскільки у податкових реєстрах луцьких
міщан 1564 р. вона не фіксується93. Вижівський
рекорд Невишського на службі у кн. Корець-
кого – 23 виїзди в 1564 р., 15 – в 1565 р. М. Вид-
ковський активно залучався в 1563 р. – 10
виїздів, в 1564 р. – 8, в 1566 р. – 4, а в 1562 і
1565 рр. – лише по одному вижівству.
Розглянемо найбільшу кількість вижівств
окремих слуг детальніше. Не випадково до
цього найчастіше залучалися слуги підстарост,
які безпосередньо перебували при уряді.
Зокрема, серед слуг Б. Сови виділяються:
Ж. Ґ. Бортновецький: 18 вижівств – в 1561 р.;
Іван Василевич (Чешейко): 10 – в 1561 р.;
Степан Климович: 15 – в 1561 р., І. Л. Лиду-
хівський: 27 – в 1561 р., М. Ширей: 9 – в 1563 р.
Серед слуг підстарости А. Русина: П. Сенниць-
кий: 8 – в 1564 р. і 11 – в 1566 р.; К. Василевич:
13 – в 1565 р. і 15 – в 1566 р.; Г. Т. Гуляницький:
12 – в 1565 р.; С. Заблоцький: 9 – в 1564 р.;
С. Ґерецький: 25 – в 1566 р.; Л. Ґрушовський:
19 – в 1564 р. і 14 – в 1565 р.; М. Ширей: 14 – в
1564 р. Наведені показники є максимальними.
З даних табл. 3 бачимо співвідношення чисель-
ності слуг і бояр та частотність вижівств від
кожної особи щорічно.
91 Там само. – Спр. 6, арк. 103.
92 Там само. – Спр. 7, арк. 335 зв. – 337 зв.
93 Там само. – Ф. 49: Потоцькі, оп. 2, спр. 111, арк. 20 – 31 зв.
Таблиця 3
Співвідношення чисельності слуг і бояр
з частотністю їхніх вижівств
Як видно з цих цифр, середній показник
виїздів на рік вивести практично неможливо,
оскільки велика кількість (близько половини)
одно- й дворазових вижівств урівноважується
такою ж кількістю вижівств від постійних
слуг. Факти переходу слуг-вижів від одного
урядника до іншого, а також висока частотність
вижівств (15–25 виїздів на рік) дозволяють
виокремити з-поміж маси слуг-вижів невелику
групу «професіоналів», які нарівні з крас-
1 – 2 13 + 1 24 + 5 8 + 1 19 + 4 26 + 4 27
3 – 5 6 + 5 6 + 2 4 + 4 10 + 4 6 + 3 5 + 4
6 – 8 1 + 4 + 4 1 + 4 2 + 5 3 + 1 3 + 2
9 – 15 2 + 2 — 1 + 1 2 + 3 4 + 5 5 + 3
16 – 20 1 — — 1 + 2 + 2
21 – 30 1 — 1 — — 1 + 1
Частотність
вижівств на рік
для кожного слуги
Р о к и
Ч и с е л ь н і с т ь с л у г
(слуги урядників + красносільські бояри)
1561 1562 1563 1564 1565 1566
Володимир Поліщук
27
носільськими боярами були задіяні най-
активніше, ймовірно, отримуючи з вижівства
сталий прибуток, про який нічого певного ска-
зати не можна94. Однак їхня служба була обме-
жена часом урядування «керівників» – замко-
вих урядників. Сталий характер мала лише
кінно-кур’єрська служба красносільських бояр,
на яку не впливала «зміна кадрів» на уряді.
Однак і для красносільців вижування закінчи-
лося після 1567 р. – із запровадженням уряду
возного в Луцькому повіті.
Вижівство як служба, не маючи конкрет-
ного посадового закріплення, збігалося з прак-
тикою передоручення паном своїх повнова-
жень, коли вижем могла стати людина з будь-
якою соціальною (шляхтич, боярин, міщанин,
селянин) чи службовою (дворянин, ворітний,
підписок, комірник) ознакою. Розглядаючи со-
ціальне розмаїття вижів, слід брати до уваги,
що вибір вижа нерідко визначався соціальним
статусом сторони, яка провадила правову
процедуру, і характером правопорушення. І
хоча в урядовому призначенні на вижівство
відбивався васальний (повиннісний) характер
особистої підлеглості (пан наказує слузі їхати
вижем), немає підстав розглядати вижів як
приватних слуг урядників, пов’язаних тісною
залежністю від пана поза урядовою сферою:
приклади довільної зміни службової підлег-
лості свідчать про протилежне. Вижівство –
з’єднувальна ланка між офіційною владою та
публічно-правовим простором. Це двоскла-
дове явище, що відображає як механізм влади,
так і публічний простір. Яким бути вижу вирі-
шує не тільки уряд, але й вимоги публічної
процедури. Вижівством вимірюється час про-
ведення процедури. І навпаки, тривання про-
цедури визначає роль вижа, коли він стає носі-
єм передоручених публічних повноважень
замкового уряду. Таким чином, у вижівстві ви-
моги публічно-правової сфери сполучаються з
репрезентацією влади.
Зібрані факти можна розглядати як у дина-
мічному (регулярність вижівств), так і в ста-
тичному (соціальний статус і службова на-
лежність вижів) аспектах. На жаль, їх немож-
ливо поки що порівняти з функціонуванням
вижівства в інших замкових урядах Великого
князівства Литовського, зокрема, Волинських –
Володимира й Кременця, книги яких за цей
період не збереглися. Очевидно, що луцькі вижі
відображали місцеву регіональну (повітову)
специфіку соціальних процесів, які в інших по-
вітах виглядали би інакше – менш динамічно
(за винятком столичних регіонів)95. Обидва
аспекти – лише способи бачення процесу по-
всякденної рутини – неприкметної і часто-густо
ризикованої службової повинності, яка загалом
лишалася у тіні. Ця рутина – виконувати дору-
чення пана-урядника, їздячи по маєтках і
оглядаючи наслідки збройних наїздів, тілесні
поранення селян і слуг, заступання за межу,
переорання нивки, викіс сіножатей, сплав ста-
ву, викрадення худоби, викочення селян, обси-
лання сусіда-кривдника, вручення нагаду-
вальних листів чи судових позовів тощо – була
виведена на поверхню письмової фіксації
завдяки створеному Статутом 1529 р. юридич-
ному значенню вижівства (незаперечність
свідчення як монополія на істину), і, загалом,
поширенню писаного права, яке вивищувало
роль писаного документа. Однак для історич-
ного розгляду суспільних явищ і механізмів
влади малоприкметні вижі набувають значен-
ня головних «свідків подій» і незамінних
коліщаток, які виконували свою, ще далеко не
з’ясовану, роль у протоколюванні вписів уря-
дових книг («вижово зізнання»), а отже, як
згодом і возні, у складанні історичних джерел.
У соціальному аспекті, не маючи певного
соціального виміру, вони стають ієрархічним
відображенням пізньосередньовічного сус-
пільства українських земель Великого князів-
ства Литовського.
94 Загалом можна спробувати вирахувати приблизний заробіток вижа, виходячи з розцінок, встановлених поста-
новою Віленського сейму 1551 р., згідно з якою сторона мала платити вижу один гріш «помильного» – за кожну
милю в один бік. Проте ми не ставили собі такого завдання, розуміючи, що «помильним» для зацікавленої сторони
справа аж ніяк не обмежувалася.
95 Наприклад, цікаво було би порівняти з функціонуванням вижівства у Вільнюському замковому уряді, книги якого
збереглися у складі Литовської метрики. Це 24 книги за 1542–1566 рр., що дійшли до нас у вигляді копій кінця
ХVІ ст.: Grimsted, Patricia Kennedy. Układ i zawartość Metryki Litewskiej // Archeion. – T. LXXX. – Warszawa, 1986. –
S. 131; Кяупене Ю. Книги вильнюского замкового суда XVI в. в составе Литовской Метрики // Литовская метрика.
Тезисы докладов межреспубликанской научной конференции. Апрель 1988 г. – Вильнюс, 1988. – С. 42–44.
Lietuvos Metrika (1542 m.). 11-oij Teismų bylų knyga (XVI a. pabaigos kopija). [Литовская Метрика. 11-я Книга
судных дел (Копия конца ХVІ в.)]. Parengė I. Valikonytė, S. Viskantaitė. – Vilnius: Vilnaus universiteto leidykla, 2001,
XL+119 p.
Офіційні свідки – вижі Луцького замкового уряду в 1561–1567 рр.
28
Кн. Богуш
Федорович
Корецький († 1576)
Кн. Матвій
Васильович
Четвертинський
(† 14-16.05.1562)
Загоровський Петро
Богданович,
господарський
маршалок († 1572)
Сова Борис Іванович
(† після 5.10.1585)
Русин Андрій
Іванович
(† серпень 1572)
Хом’як Петро
Іванович
Дешковський Василь
Васильович († після
1574 ?)
Хребтович
Богуринський
Іван Іванович
(† після 13.04.1588 )
Хом’як Гурин
Маскович (1565 ?)
Русин Федір
Іванович († до
серпня 1577)
Красовський Войтех
Костевич Василь
Трушович Григорій
(Гришко)
Додаток А
Ім’я урядника
Староста: бл. 31.11.1560 –
† 19.08.1576
Справця староства:
10.10.1559; 29.05.1561;
22.01.; 27.01.– 5.03.1562;
Справця староства:
5.09.1562
Підстароста: 11.1560 –
15.09.1563
Справця староства: 7.07. –
5.08.1562 Підстароста:
номінація 1.08.1563;
6.10.1563 – 29.11.1565;
28.02.1566 – 24.01.1567
Підстароста:1.12.1565 –
26.02.1566;
28.01.1567 – 1570
Писар: зг. 13.06.1561 –
21.03.1562
Писар: 29.03.1562 –
1.08.1563
Писар: 1.08.1563 – до
4.01.1564
Писар: 6.01.1564 – 11.1570
Ворітний: зг. 1.04.1561 –
між 25.06. та 4.07.1567
Ворітний:
перша зг. 4.07. 1567
Дяк (підписок): зг. 4.05.;
26.06.; 2.07.1565;
2.04.1567
Уряд або служба
й час посідання
спр. 1–8
Спр. 1, арк. 72 зв.; спр. 3,
арк. 115 зв.; спр. 4,
арк. 24 зв., 27–50; 84 зв.
Спр. 4, арк. 182 зв.,
183 зв.
Спр.3, арк. 1; спр. 5,
арк. 154
Спр. 4, арк. 140–162 зв.
Номінація: спр. 5,
арк. 123 зв.; спр. 7, арк. 406;
спр. 8, арк. 55
спр. 9, арк. 32
Спр.7, арк. 410 зв.
спр. 8, арк. 54;
спр. 9, арк. 34
спр. 3, арк. 128
спр. 4, арк. 55 зв.
спр. 4, арк. 59 зв.
спр. 5, арк. 123
Номінація: спр. 5,
арк. 123
Номінація: Спр. 5,
арк. 172;
спр.12, арк. 443
Спр. 3, арк. 82 зв.
Спр. 9, арк. 279 зв., 289
Спр. 9, арк. 289
Cпр. 7, арк. 87 зв.,
172 зв., 177 зв.
Cпр. 9, арк. 139
Джерело інформації:
ЦДІАК України. –
Ф. 25, оп. 1, спр. 1-9.
24
(до 30.12.1567)
5
2
27–28
5-7 – справці;
56–59 –
підстарости
30–34
(до 30.12.1567)
2
12 – 13
—
7
(до 31.12.1566)
22 – 25
—
—
Число слуг-
вижів
Урядники Луцького замкового уряду, які надавали вижів у 1560–1567 рр.
Володимир Поліщук
29
Додаток В
Особовий склад вижів
луцького замкового уряду в 1560–1567 рр.
Пояснення таблиць Додатку В: Таблиці демонструють перелік слуг, які виступали вижами з Луцького
замкового уряду з грудня 1560 по грудень 1567 рр. Слуги згруповані за принципом підлеглості (хто чий слуга).
Іменування слуг подається за оригінальним правописом замкових книг. У графі іменувань, у круглих дужках,
подані варіанти імен вижів, що зустрічаються в різних записах. Зірочкою (*) позначені особи, які служили
різним урядникам. Напроти кожного слуги першою цифрою вказується кількість вижівств за рік; після
похилої риски (/) – дата (число, місяць) першої, другої і останньої фіксації в записах замкових книг; у круглих
дужках подається посилання на аркуш (арк.) замкової книги за вищевказаний рік. Дана таблиця спів-
відноситься з Додатком А (Урядники Луцького замкового уряду, які надавали вижів у 1560 – 1567 рр.). У
графі вказані роки відповідають луцьким замковим книгам (спр. №), що зберігаються в: ЦДІАК України. –
Ф. 25, оп. 1, спр. 3–9.
Андреевич Прокоп,
коморник князя
Василевич Сасин
Видковский Мартин
Груженский Ждан
Дурицкий Иван
Ждан, коморник
князя
Ковтун Федор
Красносельский
Грицко (Григорей)
Иванович
Красовский Войтех,
воротний замку
луцкого
Куневский Семен
Елович
Манойлович Лавр н
Миколаевич Матыс
(Барв р)
Невишский Павло
Янович*
Таблиця В.1
Вижі-слуги кн. старости Богуша Корецького
—
—
—
—
—
1/ 3.02.
(54)
—
—
2/ 17.02.
(88);
28.05.(114)
—
—
2/ 17.02.
(63);
8.03. (75)
—
Кількість вижівств за рік / дата запису замкової книги, (арк.).
1/ 24.06.
(122 зв.)
1/ 8.03.
(51 зв.)
1/ 9.08.
(162 зв.)
—
—
—
1/ 15.06.
(119)
—
—
—
1/ 7.05.
(78 зв.)
1/ 28.04.
(71)
1/ 4.03.
(48 зв.)
—
—
10/ 1.02.
(26)
—
1/ 13.11.
(204 зв.)
—
—
—
2/ 7.01.
(10 зв.);
16.01.(16)
—
—
2/ 15.01.
(14 зв.);
17.06. (91)
8/ 23.03.
(46)
—
—
8/ 10.02.
(16 зв.)
—
—
—
—
—
—
1/ 31.01.
(12 зв.)
—
2/ 11.06.
(99 зв.);
7.07. (134)
23/ 6.03.
(28 зв.)
—
—
1/ 8.11.
(372 зв.)
—
—
—
—
—
—
—
—
3/ 9.01. (6);
12.06.
(146);
25.08.
15/ 29.01.
(29 зв.) –
17.10.
(333 зв.)
—
—
4/ 16.06.
(188)
1/ 16.09.
(389)
—
—
—
2/ 28.04.
(110 зв.)
29.05.
(169 зв.)
—
—
—
1/ 22.02.
(51 зв.)
—
Імена слуг-вижів
1561 –
спр. 3
1562 –
спр. 4
1563 –
спр. 5
1564 –
спр. 6
1565 –
спр. 7
1566 –
спр. 8
Офіційні свідки – вижі Луцького замкового уряду в 1561–1567 рр.
30
Пилип, рудлевский
боярин князя
Рогачовский Ярофей
Гуторович (Гутор)
Свищовский Тихно
Андреевич
Семенович Иван
Сеностр лский Грицко
Соколович Гуцко*
Степанович Федор*
Трушович Гришко*,
дъяк (подписок) замку
луцкого
Юхнович Федор
Янович Юрей
—
—
—
—
—
—
—
—
—
—
—
1/ 11.08.
(166)
—
1/ 23.05.
(96 зв.)
—
—
—
1/ 18.02.
(39)
2/ 2.05.
(74); 7.05.
(78 зв.)
—
—
—
—-
—
—
—
—
—
—
—
—
—
—
—
—
—
1/ 25.11.
(277)
1/ 5.01.
(спр. 5,
арк. 240)
—
—
—
—
1/ 24.12.
(439 зв.)
—
—
—
—
—
—
—
1/ 15.09.
(374)
—
1/ 18.04.
(94 зв.)
—
1/ 27. 09
(402)
2/ 4. 04
(80 зв.);
9.07
(233 зв.)
—
—
—
1/ 15.09.
(375)
Кількість вижівств за рік / дата запису замкової книги, (арк.).Імена слуг-вижів
1561 –
спр. 3
1562 –
спр. 4
1563 –
спр. 5
1564 –
спр. 6
1565 –
спр. 7
1566 –
спр. 8
Костюшкович Хведор 2/ 3.02 (31); 5.03 (49)
(Федор)
Нареченкович Марко, 2/ 13.02 (34 зв.); 15.02 (34 зв.)
боярин князя
[Зарецкий] Степан 3/ 3.02 (28 зв.); 12-18.02 (43); 18.02 (38)
Федорович
Якубович Петро* 3/ 18.02 (37 зв.); 22.02 (46), 2.03 (48)
Охлоповский Иван 1/ 5.03 (50)
Таблиця В.2
Вижі-слуги справці кн. Матвія Васильовича Четвертинського
Кількість вижівств за рік / дата запису замкової книги,
(арк.) 1562 р.
Імена слуг-вижів
Кількість вижівств за рік / дата запису замкової книги, (арк.).Імена слуг-вижів
1563 до 4.10.156212.1560 1561
Таблиця В.3
Вижі-слуги підстарости Бориса Івановича Сови
Аристовский Ждан — 6/ 4.02 ( 55 зв.,
127 зв., 203 зв.,
227 зв., 231)
2/ 23.01 (26);
20.07 (149 зв.)
1/ 27.02 (41 зв.)
Володимир Поліщук
31
Кількість вижівств за рік / дата запису замкової книги, (арк.).Імена слуг-вижів
1563 до 4.10156212.1560 1561
Бортновецкий Ждан
Кгабриялович
Василевич Иван
[Чешейко – (24.03, арк.
80) ]
Гарасим
Григорович Василей
[Гулялницкий] Иван
Останкович
Гулялницкий Иван
[Поповка]
Гулялницкий Карпо*
Юнкович
Гулялницкий Сава
Андреевич
Иван (Михайлович?)
Иванович Илля
Климович Степан
[Лещинский] Матыс
Лидуховский Грицко
Левкович
Лидуховский Иван*
Левкович
Маркович Ян
Миколай .........ский
Миловский Сава
Михайлович Иван
Обазницкий Гришко
Трушович
Павло
Парцевский Станиcлав
Полоцкий Михайло
Мартинович
Пугач Оникий
Федорович Семен
—
1/ 28 (26)
—
1/ 1.12 (1 зв.)
—
—
—
—
—
—
3/ 8,17, 23 (5 зв.,
12, 15 )
1/ 29 (18)
—
1/ 28 (17)
—
—
—
—
—
—
—
—
—
1/ 28 (16)
18/ 10.01 (37 зв.) –
19.12 (269 зв.)
10/ 1.01 (20 зв,
34.)
3/ 4.06 (123 зв.,
165 зв., 228)
3/ 8, 16.02 (57
зв., 62 зв., 71)
1/ 17.12 (205 зв.)
2/ 22.11 (250 зв.,
251), як Іван Г.
3/ 8.11 (242 зв.,
251 зв., 266 зв.)
—
—
—
15/ 17.04 (94)
11/ 13.02 (59 зв.)
– 31.10 (178, зв.,
235)
—
27/ 8.01 ( 39 зв.)
—
—
1/ 8.01 (35 зв.)
—
1/ 9.04 (88)
1/ 7.02 (57)
—
1/ 28.04 (95)
5/ 4.06 (122 зв.,
227, 232 зв., 234
зв., 250 зв.)
1/ 5.11 (242)
1/ 4.01 (11 зв.)
—
—
—
1/ 21.06 (62 зв.),
як «боярин
гсдрский»
1/ 24.03 (57 зв.)
2/ 25.04 (64);
8.05 (80)
1/ 29.11 (Ф.256,
спр. 1 арк. 107)
1/ 13.03 (53 зв.)
1/ 30.12 (197)
—
2/ 13.03 (52 зв.);
7.04 (61 зв.)
—
1/ 24.12 (193 зв.)
—
—
—
2/ 21.03 (56, 59)
—
—
—
—
5/ 11.01 (16 зв,
17 зв., 24, 58, 62)
—
—
9/ 30.01 (24 зв.,
40) – 23.09 (160)
—
—
—
1/ 23.08 (136)
—
5/ 26.01 (21, 58
зв., 61 зв., 78 зв.,
86 зв.)
3/ 11.02 (34, 42,
42 зв.)
—
—
—
—
5/ 2.01 (3, 6 зв.,
20, 35 зв. 68 зв.)
—
1/ 18.08 (129)
1/ 5.01 (7)
—
—
—
—
2/ 11.04 (58);
23.04 (73 зв.)
—
—
—
Офіційні свідки – вижі Луцького замкового уряду в 1561–1567 рр.
32
Кількість вижівств за рік / дата запису замкової книги, (арк.).Імена слуг-вижів
1563 до 4.10156212.1560 1561
Халчинский Андрей
Ширей Матвей*
Ясенский Ян*
1/ 19 (13)
—
—
—
—
4/ 31.07 (166 зв.,
169, 170, 179)
1/ 11.01 (17)
—
—
9/ 12.01 (13) –
4.06 (81)
—
Кількість вижівств за рік / дата запису замкової книги, (арк.).Імена слуг-вижів
1562 1563 1564 1565 1566
Захарчич
(Захаревич) Иван
Иван
Криницкий
(Кринский?)
Лаврин
Михайлович Иван
Павло
Сенницкий Павло
Юзеф
2/ 12.07 (144);
15.07 (147 зв.)
3/ 13.07 (144
зв.); 14.07
3/ 13.07 (145
зв.); 12.08;
20.08 (183)
1/ 2.09 (178)
2/ 10.07 (143);
29.07 (155 зв.)
1/ 16.08 (180)
1/ 13.07 (146)
—
—
—
—
3/ 9.10 (175,
190 зв. 221 зв.)
2/ 5.12 (220 зв,
221)
—
—
1/ 12.01 (4 зв.)
—
3/ 17.03 (43);
20.03; 7.05.
4/ 23.05.
(81 зв. 86);
1.10 (232 зв.)
8/ 10.06 (98
зв.) – 28.12
(286 зв.)
—
—
—
—
—
1/ 12.06.
(145 зв.)
6/ 6.01 (4 зв.,
10, 57 зв.75,
196, 215)
—
—
—
—
—
—
11/ 15.04.
(91 зв.) –
10.12 (494)
—
Таблиця В.4
Вижі-слуги справці староства Андрія Івановича Русина
Кількість вижівств за рік / дата запису замкової книги, (арк.).Імена слуг-вижів
156615651563 1564
Таблиця В.5
Вижі-слуги підстарости Андрія Івановича Русина
Анцухович Ждан
Василевич * Кохан
Васкович Грицко
Викгура Мартин
Микитчич
Волский Миколай
Грицько
—
—
—
—
—
3/ 26.10 (184 зв.);
6.12 (222)
1/ 9.06 (97 зв.)
—
—
2/ 18.09 (215);
23.09 (224)
—
3/ 20.03 (48 зв.,
50,111)
—
13/ 11.05 (97) –
26.11 (398)
2/ 27.04 (79 зв.);
7.05 (96 зв.)
—
2/ 4.10 (321);
15.10 (333 зв.)
—
—
15/ 13.03 (63 зв.)
– 20.12 (501)
—
2/ 27.06 (211 зв.);
7.07 (231 зв.)
—
1/ 6.11 (237)
Володимир Поліщук
33
Кількість вижівств за рік / дата запису замкової книги, (арк.).Імена слуг-вижів
156615651563 1564
Гулялницкий Грицко
Тимошич (Тимохович)
Гулялницкий Павло
Федорович
Гулялницкий Павло
Ярмошевич
Демъянович Васко
Дъяк Грицко
Житинский* Олизар
Заблоцкий Станислав
Занкович Гарасим
Занкович* Федор
Иванко
Иванович Грицко
Иванович Яким
Игнатович Матяш
Каменецкий
Кгерецкий * Степан
Кгрушовский Лукаш
Климович* Павло
Кравец Ждан
Куцевич Миско
Лебедевич Михно/
Михайло (Лебедь)
Матвеевич Гаврило
Миколаевич* Матыс
(Барвер)
Миткевич Ярмола
Михайло
Михно
—
—
—
—
—
—
—
—
—
—
—
—
—
—
—
—
—
—
—
—
—
—
—
—
1/ 9.12 (224 зв.)
2/ 25.10 (184);
30.10 (193 зв.)
3/ 17.09 (214 зв.);
20.11 (271); 27.11
(278)
1/ 9.02 (15)
3/ 10.01 (2);
13.01 (5); 22.01
(8 зв.)
—
—
—
9/ 19.07 (146 зв.)
– 25.08 (194 зв.)
—
1/ 13.06 (103)
—
—
1/ 1.06 (89)
—
—
—
19 / 15.06 (104 зв.)
– 22.12 (295)
4/ 13.07 (136 зв.,
181, 195, 244 зв.)
2/ 6.09 (200);
2.10 (235 зв. )
—
10/ 5.04 (53) –
20.09 (217)
1/ 18.11 (266 зв.)
—
—
2/ 10.04 (57)
—
12/ 6.01 (3) –
27.11 (401 зв.)
—
—
—
1/ 14.08 (263)
—
—
5/ 20.07 (209)
—
—
—
—
6/ 17.06 (152 зв.,
154, 196 зв., 212
зв., 237, 244)
1/ 12.10 (330 зв.)
—
14/ 15.01 (12) –
5.08 (240)
2/ 2.02 (22 зв.);
7.05 (91)
—
1/ 1.11 (362)
6/ 19.01 (15 зв.,
65 зв., 284, 291,
310)
—
—
1/ 29.10 (356)
—
—
7/ 8.04 (84 зв.,
86 зв., 92 зв., 112,
135 зв., 136 зв.);
30.07 (281)
—
—
1/ 19.12 (498 зв.)
—
1/ 22.04 (97 зв.)
—
3/ 23.07(260 зв.
261),1.09 (320)
—
1/ 20.08 (320 зв.)
14/ 29.07 (275) –
19.12 (497 зв.);
—
7/ 7.09 (354 зв.) –
17.12 (496)
—
25/ 31.03 (78) –
22.12 (503)
4/ 17.03 (68, 84,
201, 202)
—
—
—
6/ 10.09 (363, 420
зв., 460, 460 зв.
483, 495)
—
2/ 15.06 (184);
24.12 (504 зв.)
—
—
—
Офіційні свідки – вижі Луцького замкового уряду в 1561–1567 рр.
34
Кількість вижівств за рік / дата запису замкової книги, (арк.).Імена слуг-вижів
156615651563 1564
Мишич Иван
Озябел Станислав
Олекъсий*
Павлович Михно
Перхайло Миколай
Перхайло Михайло
Романович Евсей
Русинович Петро
Семен
Семенович* Еско
(Юско)
Семенович Тихно
(Тишко)
Скалкович Федор
Соколович * Гуцко
Степанович* Федор
Стецкович Грицко
Трушович Исайя
Чопкатович Грицко
Ширей Матвей*
Ян
Яремко * (Еремей)
2/ 10.01 (1зв.);
11.05 (74)
—
—
—
5/ 28.02 (22, 33
зв., 52, 60) –
15.11 (263 зв.)
3/ 16.01 (7, 10,
11)
1/ 10.04 (56 зв.)
—
2/ 23.08 (193);
12.10 (235 зв.)
—
—
—
—
1/ 8.10 (233)
4/ 5.01 (спр. 5
арк. 230 зв.);
2.02; 14.04;
12.05
—
—
14/ 25.03 (51) –
12.12 (289 зв.)
4/ 28.01 (11 зв.);
10.03 (35); 17.03
(40 зв., 280)
—
—
—
—
1/ 15.01 (12 зв.)
4/ 4.01 (1 зв.,
6 зв., 44 зв., 400)
—
1/ 8.07 (187 зв.)
—
—
1/ 2.07 (178)
—
1/ 6.11 (380 зв.)
—
5/ 9.07 (190 зв.,
193, 192, 193)
—
—
1/ 3.05 (86 зв.)
1/ 6.01 (3)
1/ 4.01 (2 зв.)
—
—
2/ 9.07 (236);
26.07 (271 зв.)
1/ 22.07 (255)
—
12/ 12.06 (182 зв.)
—
—
1/ 5.09 (336 зв.)
—
1/ 17.08 (309 зв.)
2/ 24.07 (256);
10.08 (296 зв.)
—
2/ 11.06 (182);
9.07 (233 зв.)
11/ 15.03 (64 зв.)
—
1/ 18.10 (433 зв.)
—
—
—
5/ 23.06 (203 зв.,
208, 310, 312,
313)
3/ 16.11 (207 зв.);
17.12 (230)
—
—
—
—
2/ 8.11 (201,
201 зв.);
—
—
—
—
—
—
—
—
—
—
—
—
1/ 29.12 (236)
—
Володимир Поліщук
35
Кількість вижівств за рік / дата запису замкової книги, (арк.).Імена слуг-вижів
з 28.01. по 30.12.1567з 1.12.1565 до 26.02.1566
Вакулич Миско — — 3/ (75 зв., 81, 85)
Валентый — — 5/ (155 зв., 181, 189, 190)
Василевич Кохан (Кохъно) 2/ 1/ 2/ 30.08. (425 зв., 525)
Грицко (Иванович?) — — 1/ (498 зв.)
Житинский Олизар — 2/ —
Жукович Яцко — 1/ —
Жуковский Иван 4/ 1/ —
Занкович Федор — — 1/ (199)
Иванко — — 2/ (220 зв., 365)
Иванович Грицко — — 4/ (516, 524 зв., 557 зв.)
Касаевич Федор — — 1/ (215)
Кгерецкий Степан — 1/ 12/ 27.03. (131 зв., 168, 202,
243 зв., 358)
Курович Митко — — 1/ (234)
Мартин (Мартинец) — — 6/ (203, 230, 258 зв., 286 зв.,
380 зв.)
Масцевич Марко — — 1/ (71)
Масцевич Павло — 4/ 2/ 2 ІХ (203, 454 зв.)
Масцевич Тишко — — 1/ (363)
Масцевич Ярмола — — 7/ (77 зв., 97, 100 зв., 180,
234 зв.)
Матеевич Макар — — 1/ (35 зв.)
Миско (Вакулич?) — — 2/ (207, 207 зв., )
Митко (Курович?) — — 2/ (37 зв., 83)
Миткович Иван — — 1/ (44)
Мишкович Андрей — — 1/ (121)
Павло (Масцевич?) — — 1/ (167)
Петрик (Петрокъ) — 2/ 5/ (78 зв., 84, 127 зв., 240,
315 зв.)
Петро — — 3/ (470 зв., 482 зв., 516 зв.)
Попович Миско — 2/
(О)Лешницкий Мартин — — 2/ (119, 147)
Сакович Юско (Єско) — 2/ 9/ (102, 117, 121 зв., 129, 165,
493)
Семенович Єско (Юско)* — — 8/ (255, 414, 434, 463 зв., 503,
537 зв.)
Семенович Тихно (Тишко) — — 4/ (281, 312 зв., 355, 424)
Степанович Федор — 1/ —
Тихнович Иван — — 1/ (531)
Якубович Щастный — — 1/ (454)
Таблиця В.6
Вижі-слуги підстарости Петра Івановича Хом’яка
Офіційні свідки – вижі Луцького замкового уряду в 1561–1567 рр.
36
Кількість вижівств за рік / дата запису замкової книги, (арк.). 1561Імена слуг-вижів
Чапский Ян (Яско) Ян: 3/ 16.06 (129); 30.06 (142 зв.); 28.08 (176); Яско: 2/ 11.07 (150 зв.);
13.12 (159)
Таблиця В. 7
Вижі-слуги писаря Василя Васильовича Дешковського
Кількість вижівств за рік / дата запису замкової книги, (арк.).Імена слуг-вижів
[Паевский] Езеф (Юзеф) 3/ 21.05 (93 зв., 120, 139 зв.) 2/ 27.06 (96); 6.07 (104)
Григорович Павло 2/ 12.05 (82 зв.); 9.06 (118) —
Грицкович Павло 2/ 25.05 (101 зв.); 30.05 (107) —
Данило 5/ 1.06 (112 зв.,121 зв., 174 зв., 175, 181 зв.) —
Кгодлевский Миколай 4/ 25.05 (98 зв., 102, 116, 137 зв.) —
Томкович
Кондрат — 1/ 3.07 (98 зв.)
Краевский Петро 2/ 1.06 (112 зв.); 20.07 (172 зв.) —
Лазор 2/ 25.04 (65); 28.04 (70 зв.) —
Лидуховский Грицко 1/ 22.05 (95 зв.) —
Миколай 1/ 20.05 (95) —
Павло (Григорович/ 5/ 27.04 (69 зв., 72, 75 зв., 76 зв., 113) —
Грицкович ?)
Федор 1/ 5.04 (60 зв.) —
Чиркович Томило 1/ 1.04 (81) —
Таблиця В. 8
Вижі-слуги писаря Івана Івановича Хребтовича Богуринського
1562 1563
Кількість вижівств за рік / дата запису замкової книги, (арк.).Імена слуг-вижів
15661564 1565
Гулялницкий Грицко — 1/ 14.02 (34) —
Тимошич
Еремей* — — 1/ 17.08 (312 зв.)
Занкович Федор 1/ 13.07 (103) — —
Кгерецкий Степан* — — 1/ 19.07 (248 зв.)
Климович Павло* — 1/ 9.03 (45) —
Олексей* — — 1/ 23.07 (258 зв.)
Романович Евсей* — — 1/ 27.09 (400 зв.)
Семенович Єско* 1/ 27.06 (115 зв.) — 3/ 4.06 (171 зв.);
16.07 (246 зв.)
Таблиця В. 9
Вижі-слуги писаря Федора Івановича Русина
Володимир Поліщук
37
Кількість вижівств за рік / дата запису замкової книги, (арк.).Імена слуг-вижів
1563 1564 1565 1566 1567
Василевич Грицко — 1/ 21.06 (77)
Васкович Яцко — — 1/ 20.08 (274) —
Вериковский Павло — — — — 2/ (138 зв.,
207 зв.)
Грицко (Василевич ?) — — 2/ 28.02 (41, 47) —
Гришко (Василевич ?) 1/ 2.09 (141 зв.) — — —
Евсей — — — 4.03 (58 зв.)
Заруба Матис — — — — 1 / 13.08
(393)
Иван 1/ 30.12 (238); 1/ 4.01 (Спр. 5, — —
арк. 238)
Иванович Гришко 1/ 21.11 (158) — — —
Игнатович Кондрат 2/ 2.09 (142 зв.); — — —
7.09 (147 зв.)
Кондрат (Ігнатович?) 5/ 17.05 (70, — — —
70зв., 71 зв.,
98 зв., 131 зв.)
Кузмич Иван — 1/ 29.02 (23) — —
Кущевич Миско — — 1/ 23.11 (387) —
Лапковский — — 1/ 20.08 (273 зв.) —
Станислав
Мартин 4.04.1561 (спр. 3, арк. 83)
Милеевский — — — — 1/ 5.03 )60)
Станислав
Миско — — 2/ 13.10 (331); 2/ 13.10 1/ 27.01 (22)
(Кущевич ?) 30.12 (446) (331); 30.12
(446)
Олехнович Васко 1/ 17.02 (34 зв.) — — — —
Остап — — 1/ 8.04 (66 зв.) 1/ 8.04 —
(66 зв.)
Островский — — — — 3/ 11.08
Станиcлав (389 зв.,
397, 400 зв.)
Петро 2/ 7.09 (148 зв.) — — — —
Петровский 1/ 12.12 (228) — — — —
Станислав
Протасович Андрей — — — — 1/ 17.02
(49 зв.)
Стрелникович Федор — — 4/ 26.02 (39, 4/ 26.02 (39, —
50 зв., 55 зв., 50 зв., 55 зв.,
144 зв.) 144 зв.)
Товинский Петро — — — — 1/ 17.05
(148)
Федько (Федор) — — 1/ 25.04 (74) 1/ 25.04 (74) 1/ 25.02 (54)
Ярмолович Игнат — — — — 1/ 4.02
(31 зв.)
Яцкович Васко — — 2/ 11.26.08 2/ 11.26.08 —
(Василь) (258 зв., 276); (258 зв., 276);
Таблиця В. 10
Вижі-слуги ворітного Войтеха Красовського
Офіційні свідки – вижі Луцького замкового уряду в 1561–1567 рр.
38
Кількість вижівств за рік / дата запису замкової книги, (арк.).Імена слуг-вижів
Таблиця В.11
Вижі – замкові слуги
Соколович Гуцко* 1/25.01.1565 (19 зв.) від А. Русина
Павло 1/ 27.08.1563 (137 зв.) від Красовського
Олихвер 1/ 10.02.1567 (69 зв.) від Красовського
Юско (?) 1/ 14.02.1561 (61) від Сови (?) «виж врядовий»
Службова належність вижа*Імена вижів
* У Додатку С у графі «службова належність вижа» фіксується ім’я пана-урядника вижа, дати служби, які вказують
на запис замкової книги та аркуш (арк.). Джерело інформації: ЦДІАК України. – Ф. 25, оп. 1, спр. 3–9 (№ 3 –
1561, № 4 – 1562, № 5 – 1563, № 6 – 1564, № 7 – 1565, № 8 – 1566, № 9 – 1567 рр.)
Василевич Кохан
Гуляльницький Карпо
Юнкович
Данило
Житинський Олізар
Занкович Федір
Єзерський Василь
Іванович Грицько
Ґерецький Степан
Климович Павло
Колтун Федір
Куцевич (Кущевич?)
Мисько
Лидухівський Грицько
Левкович
Додаток С
Слуги-вижі з різною службовою належністю (1560–1567 рр.)
П. Хом’як 9.01.1566
(5 зв.)
Сова 25.04.1562 (64)
І. Хребтович-Б.
21.06.1562 (121 зв.)
П. Хом’як 30.01.1566
(28 зв.); 5.02.1566 (33)
А. Русин 13.06.1564
(103) єдине вижівство
Корецький 7,
15.02.1567 (60, 79)
А. Русин 29.07.1566
(275) – 22.01.1567 (28)
П. Хом’як 16.02.1566
(47 зв.); 27.03.1567
(131 зв.) – 17.11.1567
(528)
А. Русин 2.02.1565 (22
зв.); 7.05.1565 (91)
Боярин з Красного 1561
– 28.03.1565 (59)
А. Русин 1.11.1565
(362)
І. Хребтович-Б.
22.05.1562 (95 зв.)
одне вижівство
А. Русин 13.03.1566
(63 зв.)
Боярин з Гуляників
8.05.1562 (80)
Сова 29.06.1562
(128 зв.)
А. Русин 22.04.1566
(97 зв.)
П. Хом’як 12.03.1567
(119) єдине вижівство
Слуга луцького ключ-
ника А. М. Жоравниць-
кого 27.03.1567 (132)
як подключий
П. Хом’як 1.11.1567
(516, 524 зв.) –
16.12.1567 (557 зв.)
А. Русин 31.03.1566
(78);
12 01.1567 (22, 23)
Ф. Русин 9.03.1565 (45)
А. Русин 23.11.1566
(476) (від дяка Г. Трушо-
вича)
Красовський 23.11.1565
(387)
Сова 25.01.1563 (20) –
15.05.1563 (68 зв.)
—
—
—
—
—
—
—
Ф. Русин 19 07.1566
(248)
—
—
—
—
Володимир Поліщук
39
Службова належність вижаІмена вижів
Р. Перевиський
до 14.12. 1560 (7 зв.)
Корецький 22.02.1566
(51 зв.)
Підписок (?) слуга або
писаря Р. Перевеського
або старости кн. С.-Ко-
ширського: 21.02, 18.03.
1560 (Ф.256, оп. 1,
спр. 1, арк. 56-57);
А. Русин 22.07.1566
(255)
Красовський 8.04.1565
(66 зв.)
Писар Луцького замку,
слуга старости кн.
А. М. Сангушковича
Коширського: до 15.09.
1556 – бл. 11.1560
А. Русин 17.08.1566
(310)
Слуга замковий
25.01.1565 (19 зв.)
від А. Русина
Корецький 2.09. (327);
25 11.1564 (277);
22.05.1567 (229);
як луцький міщанин:
27.05.1567 (232 зв.)
Сова 11.01.1562 (17) –
4.06.1563 (81)
Наданий від Сови 29.05.
1561 (117 зв.)
А. Русин 23.06. (203 зв.)
– 26.06.1566 (208)
Боярин з Красного
15.02.66 (44); 7.05.66
(132 зв.); 16.07.66 (246 зв.)
Від уряду 31.07, (166 зв.)
11.08.1561 (169);
Дешковський
13.08.1561 (170)
Сова 28.12.1560 (17) –
24.12.1562 (193 зв.)
крайні згадки
А. Русин 15.06.1566
(184) – 24.12.1566 (504)
Корецький 18.02.1562
(39) – 17.10.1566 (333
зв.)
Ф. Русин 23.07.1566
(258 зв.)
Слуга замковий
2.04.1566 (80)
Серницький урядник
мозирського
підстарости Михайла
Мишки Варковського:
8.06.1561 (124)
Ф. Русин 4.06.1566 (171
зв.); 1.09.1570 (AS, т. VII,
s.372), як підписок
Корецький 4.04.1566 (80
зв.) від Красовського
П. Хом’як 4.01.1566 (1)
Іван Олехнович Борзо-
богатович Красенський,
мостовничий луцький
27.11.1563 (216 зв.) –
17.03.1564 (43 зв.)
Кн. Матвій Васильович
Четвертинський,
справця староства
2.03.1562 (48)
Ф. Русин 17.08.1566
(311, 312 зв.)
Красовський 4.02.1566
(31 зв.)
Сова 31.08.1561 (179)
Василь П. Загоровсь-
кий, «поборця мит
купецьких на Волині»
27.02.1563 (41)
О. Б. Семашко, володи-
мирський підкоморій –
15.08.1567 (397)
—
—
—
Луцький ключник, го-
родничий, мостовничий
і війт Іван Яцкович
Борзобогатий Красен-
ський: 29.03.1562
(59 зв.)
—
А. Русин 11.06. (182);
9.07.1566 (233 зв.)
А. Русин 8.11.1564
(277); 22.09.65 (308);
15.03.1566 (64 зв.)
А. Русин 25.03.1564
(51) – 6.01.1565
(3-4)
—
—
—
—
Лидухівський Іван
Левкович
Миколаєвич Матис
(Барвір)
Невишський Павло
Олексій
Остап
Перевиський Роман
Семенович Єсько
(Юсько)
Соколович Гуцько
Степанович Федір
Ширей Матфій
(шляхтич)
Якубович Петро
Яремко (Єремко)
Ярмолович Ігнат
Ясенський Ян
Офіційні свідки – вижі Луцького замкового уряду в 1561–1567 рр.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-104014 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1995-0322 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T18:35:50Z |
| publishDate | 2005 |
| publisher | Інституту історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Поліщук, В. 2016-06-29T11:25:57Z 2016-06-29T11:25:57Z 2005 Офіційні свідки - вижі Луцького замкового уряду в 1566-1567 рр. (особовий склад та службове підпорядкування) / В. Поліщук // Соціум. Альманах соціальної історії. — 2005. — Вип. 5. — С. 13-39. — Бібліогр.: 95 назв. — укр. 1995-0322 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/104014 Дана робота є логічним продовженням попередньої статті, надрукованої в «Соціумі» в 2002 р. (Див.: Поліщук В.
 Врядове вижівство в структурі публічно–правових процедур (на матеріалі луцьких замкових книг 1558–1567 рр.) //
 Соціум. Альманах соціальної історії. – К.: Інститут історії України НАН України, 2002. – № 1. – С. 79–109, де
 головну увагу було зосереджено на ролі вижівства в публічно-правових процедурах та їх фіксації у замкових
 книгах. Тепер спробуємо розглянути соціальний аспект вижівства, що був структурним підрозділом замкового
 уряду. Зокрема, особливу увагу привертатимуть службові стосунки підпорядкування всередині замкового уряду,
 а також персональний склад вижів. uk Інституту історії України НАН України Соціум. Альманах соціальної історії Офіційні свідки - вижі Луцького замкового уряду в 1566-1567 рр. (особовий склад та службове підпорядкування) Article published earlier |
| spellingShingle | Офіційні свідки - вижі Луцького замкового уряду в 1566-1567 рр. (особовий склад та службове підпорядкування) Поліщук, В. |
| title | Офіційні свідки - вижі Луцького замкового уряду в 1566-1567 рр. (особовий склад та службове підпорядкування) |
| title_full | Офіційні свідки - вижі Луцького замкового уряду в 1566-1567 рр. (особовий склад та службове підпорядкування) |
| title_fullStr | Офіційні свідки - вижі Луцького замкового уряду в 1566-1567 рр. (особовий склад та службове підпорядкування) |
| title_full_unstemmed | Офіційні свідки - вижі Луцького замкового уряду в 1566-1567 рр. (особовий склад та службове підпорядкування) |
| title_short | Офіційні свідки - вижі Луцького замкового уряду в 1566-1567 рр. (особовий склад та службове підпорядкування) |
| title_sort | офіційні свідки - вижі луцького замкового уряду в 1566-1567 рр. (особовий склад та службове підпорядкування) |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/104014 |
| work_keys_str_mv | AT políŝukv ofícíinísvídkivižílucʹkogozamkovogourâduv15661567rrosoboviiskladtaslužbovepídporâdkuvannâ |