Матеріали до історії професійного середовища митців Поділля у ХVІІ ст.

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Соціум. Альманах соціальної історії
Date:	2005
Main Author:	Александрович, В.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інституту історії України НАН України 2005
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/104016
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Матеріали до історії професійного середовища митців Поділля у ХVІІ ст. / В. Александрович // Соціум. Альманах соціальної історії. — 2005. — Вип. 5. — С. 51-57. — Бібліогр.: 36 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859531868170354688
author	Александрович, В.
author_facet	Александрович, В.
citation_txt	Матеріали до історії професійного середовища митців Поділля у ХVІІ ст. / В. Александрович // Соціум. Альманах соціальної історії. — 2005. — Вип. 5. — С. 51-57. — Бібліогр.: 36 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Соціум. Альманах соціальної історії
first_indexed	2025-11-25T22:46:24Z
format	Article
fulltext	51 Âîëîäèìèð Àëåêñàíäðîâè÷ ÌÀÒÅÐ²ÀËÈ ÄÎ ²ÑÒÎÐ²¯ ÏÐÎÔÅÑ²ÉÍÎÃÎ ÑÅÐÅÄÎÂÈÙÀ ÌÈÒÖ²Â ÏÎÄ²ËËß Ó XVII ñò. СОЦІУМ. Альманах соціальної історії. Випуск 5. – C. 51–57. © Володимир Александрович, 2005 Відсутність планомірних систематичних студій над давньою мистецькою культурою українських земель привела до того, що немало важливих явищ мистецького процесу надалі залишаються поза полем зору дослідників, а на культурній карті України все ще не бракує різ- номанітних «білих плям», які нерідко ще й досі перекривають навіть цілі регіони. Фактично ли- ше в останньому десятилітті зроблено перші планомірні кроки до відкриття розбудованої ме- режі осередків українського мистецького життя у Західній Україні, завдяки яким до наукового обігу впроваджено саму проблему як самостій- не історичне явище1. Проте її аналізовано най- перше за результатами пошуків писемних дже- рел до історії українського мистецтва, насам- перед – малярства; друга складова можливої «суми знань» – корпус збережених оригіналь- них пам’яток – досі відома значно менше, по- заяк його опрацювання так і не вийшло за межі побіжних згадок про поодинокі пам’ятки. Мистецьке життя Поділля досі мало при- вертало увагу дослідників, поодинокі факти з його історії розпорошені в українських і поль- ських виданнях кінця XIX – XX ст. й настільки малочисельні, що дуже мало нагадують справ- жню картину еволюції відповідної традиції об- ширного історичного регіону. Судячи з ситуації 1 Александрович В. Нові дані про риботицький малярський осередок другої половини ХVII ст. // Народна творчість та етнографія. – 1992. – № 1. – С. 59–63; його ж. Штрихи до історії малярського осередку в Кам’янці у ХVI ст. // Подільське братство. Інформаційний вісник № 2. – Кам’янець на Поділлю, 1992. – С. 26–30; його ж. Закарпатський напрямок діяльності західноукраїнських малярів другої половини ХVII ст. як результат розвитку мистецької ситуації у львівсько-перемиському історико-культурному реґіоні // Культура Українських Карпат: традиції і сучас- ність. Матеріали Міжнародної наукової конференції. – Ужгород, 1994. – С. 289–299; його ж. Система малярських осередків західноукраїнських земель ХVI–ХVII ст. // Другий Міжнародний конгрес україністів Львів, 22– 28.08.1993 р. Доповіді та повідомлення. Історіографія українознавства, етнологія, культура. – Львів, 1994. – С. 198–205; tenże. Rybotycki ośrodek malarski w drugiej połowie XVII wieku // Polska-Ukraina: 1000 lat sąsiedztwa. – Przemyśl, 1994. – T. 2: Studia z dziejów chrześcijaństwa na pograniczu kulturowym i etnicznym. – S. 341–350; його ж. Малярі та мережа малярських осередків Волині ХVI ст. // Волинська ікона: питання історії вивчення, дослі- дження та реставрації. Тези та матеріали III Всеукраїнської наукової конференції, 12–13.12.1996 р. – Луцьк, 1996. – С. 5-13; його ж. Регіони розвитку української малярської традиції у ХVI ст. // Вісник Львівського ун-ту. Серія історична. – Львів, 1998. – Вип. 33. – С. 42–49; його ж. Словник малярів Волині ХVI–ХVII ст. // Волинська ікона: питання історії вивчення, дослідження та реставрації. Науковий збірник. Матеріали V наукової конференції, м. Луцьк, 27–28.08.1998 р. – Луцьк, 1998. – С. 45–68; його ж. Невідомі джерельні матеріали до історії українського мистецького осередку в Сяноку у XVI–XVII ст. // Церковний календар 2000 рік. Видання Перемисько- Новосанчівської єпархії. – [Сянок, 1999]. – С. 133–142; його ж. Три волинські малярі кінця XVI – початку XVII ст. (з неопублікованих рукописних матеріалів) // Рукописна україніка у фондах Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника. Рукописна україніка та проблеми створення інформаційного банку даних. Матеріали міжнарод- ної науково-практичної конференції 20–21.09.1996 р. – Львів, 1999. – С. 363–374; tenże. Malarze południowo- wschodnich terenów prawosławnej diecezji przemyskiej w drugiej połowie XVI wieku // Sztuka cerkiewna w diecezji przemyskiej. Materiały z międzynarodowej konferencji naukowej 25–26.03.1995 r. / Pod red. Jarosława Giemzy, Andrzeja Stepana. – Lańcut, 1999. – S. 73–88; його ж. Західноукраїнські малярі XVI ст. Шляхи розвитку професійного середовища (Студії з історії українського мистецтва. – Т. 3). – Львів, 2000; його ж. Малярі Рожнятівщини у другій половині XVI ст. (Зі студій над найдавнішою малярською спадщиною батьківщини Івана Вагилевича) // Шашкевичіана, вип. 3–4. Львів; Вінніпеґ, 2000. – С. 159–169; його ж. Найдавніші ікони Берестейщини (Зі студій над забутим регіоном розвитку української мистецької культури) // Пам’ятки України: історія та культура. – Київ, 2002. – Ч. 3–4. – С. 142–146; його ж. Середовище українських малярів Перемишля у XVII ст. // Україна у Центрально-Східній Європі (з найдавніших часів до XVIII ст.). – Київ, 2002. – Вип. 2. – С. 231–256. 52 на територіях, мистецька культура яких набагато повніше відображена автентичними пам’ятка- ми та писемними відомостями, він мусив мати власну розбудовану структуру центрів мистець- кого життя2. Поряд із все ще скромним станом наукового вивчення подільської минувшини, істотною причиною нинішнього більш ніж скромного стану уявлень про мистецьку куль- туру регіону є те, що внаслідок його турецької окупації в останній чверті XVII ст. фонд пам’яток попередньої епохи загинув майже без- слідно. Поза архітектурними спорудами, щас- ливим винятком є хіба що поодинокі чудотвор- ні ікони Богородиці – відреставрована на почат- ку 80-х років, але досі так і не опублікована Яз- лівецька (Львівська галерея мистецтв – музей- заповідник «Олеський замок»)3 та з Миколаїв- ської церкви в Кам’янці-Подільському (Київ, Музей мистецтв імені Варвари та Богдана Ха- ненків)4. За таких обставин особливої ваги набу- вають документальні свідчення до історії мис- тецького процесу, проте донедавна вивчення джерел під відповідним кутом зору так само не виходило поза випадкове впровадження до нау- кового обігу принагідно віднайдених фактів5. Лише з початком 1990-х років уперше з’яви- лися публікації відомостей, зібраних при систе- матичному опрацюванні писемних джерел до історії мистецького життя Поділля. Вони стосу- валися насамперед XVI ст. й засвідчили на те- рені Кам’янця-Подільського хоч і невелике, але активне середовище майстрів малярства в його різнобічних пов’язаннях у західноукраїнському регіоні6. Це дало можливість вперше включити місто до розбудованої мережі малярських осе- редків Західної України7, дозволило, зокрема, відзначити сталі інтереси на Поділлі майстрів краківського малярського середовища перед кінцем XVI ст.8. Попри досить скромний наза- гал характер віднайдених документальних матеріалів, вони не лише дали окремі конкретні факти до мистецької історії Поділля упродовж XVI ст., але й показали її як важливу складову частину широкого процесу, що охоплював не тільки найближчу до Поділля мистецьку столи- цю – Львів, але й досить віддалений Краків. Новорозшукані матеріали подали важливі відо- мості щодо включення окремих осередків мистецького життя регіону у все ще мало відо- му систему внутрішніх взаємозв’язків мистець- кого життя обширного культурно-історичного регіону, для якого Поділля хоч і було віддале- ною окраїною, проте одночасно виступало не- від’ємною складовою частиною. Опрацьовані джерельні свідчення є не лише комплексом найраніших писемних відомостей до історії професійного середовища митців Поділля, але й засвідчують окремі аспекти того історичного фундаменту, на якому розвивалося мистецьке життя регіону в наступному столітті. На жаль, як і з попереднього періоду, з мис- тецького життя Поділля XVII ст. збереглося до- сить небагато актових джерел. Складність їх опрацювання полягає не лише в обмеженому характері самих доступних матеріалів, але ще й у тому, що нечисленні вцілілі фраґменти того- часних архівних фондів подільського похо- дження розпорошені в багатьох збірках, насам- перед, України та Польщі (меншою мірою, ма- буть, також і Росії). Проте попередні результати пошуку відповідних актових свідчень усе ж 2 У літературі цю проблему на прикладі мережі малярських осередків поставлено: Александрович В. Система малярських осередків... 3 У стані до реставрації про неї писали: Gębarowicz M. Obrazy i rzeźby // Wystawa zabytków ormiańskich we Lwowie. – Lwów, 1932. – S.18-19 ; Mańkowski T. Lwowski cech malarzy w XVI i XVII wieku. – Lwów, 1936. – S. 12. Tabl. 2; tenże. Orient w polskiej kulturze artystycznej (Studia z historii sztuki. – T. 8). – Wrocław; Kraków, 1959. – S. 72. – Ryc. 73. 4 Chrąszczewski J. Kościoły ormiańskie Podola: architektura i wyposażenie // Sztuka kresów wschodnich. – Kraków, 1998. – T. 3: Materiały sesji naukowej. Kraków, październik 1996 / Pod red. Jana K. Ostrowskiego. – S. 24. 5 Єдиним малярем Поділля XVII ст., ім’я якого віднотовано в літературі ще перед кінцем XIX ст., є зафіксований авторським підписом на іконі Богородиці з церкви в Паньківцях Огей Васильович Оксенович з Касперівки: Уманцев С. Ф. Живопис кінця XVI – першої половини XVII ст. // Історія українського мистецтва: в 6 т. – Київ, 1967. – Т. 2: Мистецтво XIV – першої половини XVII ст. – С. 286; Жолтовський П. М. Словник художників, що працювали на Україні в XIV–XVIII ст. // його ж. Художнє життя на Україні в XVI–XVIII ст. – Київ, 1983. – С. 150. 6 Александрович В. Штрихи... – С. 26–30. 7 Там само. – С. 27–29; його ж. Зі студій над писемними джерелами до історії українського мистецтва. Малярі у мистецьких взаємозв’язках західноукраїнських земель XVI–XVII ст. // ЗНТШ. – Львів, 1998. – Т. 236: Праці Комісії образотворчого та ужиткового мистецтва. – С. 529, 530; його ж. Західноукраїнські малярі... – С. 170–171. 8 Tenże. Augustyn Pensel – lwowski malarz pochodzenia polskiego z XVI wieku // Przegląd Wschodni. – 1992–1993. – Nr 2(5). – S. 16; його ж. Зі студій... – С. 530; його ж. Західноукраїнські малярі... – С. 241–242. Володимир Александрович 53 приводять до висновку, що насправді пошуку- ваних відомостей XVII ст. вціліло набагато більше й вони засвідчують значно ширшу кар- тину мистецького життя внаслідок включення до неї нових центрів, не відображених у віднай- дених документальних матеріалах поперед- нього століття. Проте фонд збережених відомостей до іс- торії мистецької культури Поділля XVII ст., як виявилося, має й свої несподівані особливості. Такою, зокрема, є цілковита відсутність свід- чень до історії малярського середовища в акто- вих книгах Кам’янця-Подільського, що не може не дивувати, оскільки в найдавніших збереже- них актах столиці Поділля з попереднього сто- ліття такі повідомлення не лише відклалися, але й може навіть дещо несподівано показали досить активне мистецьке середовище у його якнайтісніших взаємозв’язках відповідно до статусу найбільшого міста регіону, важливого адміністративного, господарського, релігійного та культурного центру. Оскільки ж міські акти в Україні традиційно зберігають найповніший комплекс писемних даних до історії мистець- кого життя, внаслідок зазначеної особливості складу записів міських актів Кам’янця наші уявлення про мистецьку культуру провідного осередка регіону неминуче приречені на непов- ноту й випадковість. Проте окремі відомості про малярів столиці Поділля могли зберегтися у комплексах актових матеріалів іншого похо- дження. Одну з таких несподіванок принесли міські актові книги Любліна, де в 1612 р. відно- тований маляр Антоній, який, повертаючись з Варшави, підвозив з Ґарволіна до Любліна «тлумак з речами» певної люблінської мі- щанки9. Декілька митців самого кінця століття відзначає опублікований опис міста 1700 р. На Ринковій площі, на стороні, розташованій між парафіяльним та францисканським кос- тьолами, тут віднотований порожній ґрунт зі зруйнованими будівлями, що належав маля- реві Войцехові Твардовському10. На Троїць- кій вулиці вписано ґрунт малярки, колишньої дружини священика Івана11, що вказує на її повторне одруження з невідомим на ім’я ма- ляром. Ця нотатка дає цікаву вказівку на кон- такти місцевих малярів з середовищем білого духовенства, яка ілюструє важливий, проте досить мало відомий аспект професійного се- редовища українських малярів12. У дільниці, на території якої знаходилися вірменські цер- кви святого Миколая та Благовіщення, за- мешкуваній, здебільшого, представниками вірменської нації, опис віднотовує невжива- ний ґрунт Юрка маляра13. Наведені відомості, безперечно, є лише скромним випадково вцілілим фраґментом з історії мистецького середовища столиці По- ділля, однак навіть зібрані досі поодинокі дже- рельні свідчення вказують на розбудований характер професійного мистецького осередку Кам’янця. Найранішим документально відзначе- ним представником професійного середо- вища митців Поділля XVII століття є Яцько, син померлого перед 1602 р. маляра Семена зі Щирця, брат відомого львівського україн- ського маляра першої третини XVII століття Федора Сеньковича. Яцько переїхав до Яз- лівця перед 1607 р., що потверджено свідоц- твом про його походження, виставленим у львівському раєцькому уряді 29 серпня 9 Archiwum Państwowe w Lublinie. Księgi miasta Lublina, sygn. 198, k. 195. 10 Архив Юго-Западной России (далі – Архив ЮЗР). – Киев, 1886. – Ч. 7. – Т. 1. – С. 560. 11 Там само. – С. 569. 12 Найдокладніше він віднотований на перемишльському ґрунті, де значна частина майстрів українського малярства кінця XV – середини XVI були священиками: Александрович В. Західноукраїнські малярі... – С. 75–76. Поза Перемишлем одинокий такий приклад для всієї України з XVI ст. дає згадка 1569 р. про маляра-священика Івана в Теребовлі: його ж. Система малярських осередків... – С. 202; його ж. Українське малярство ХIII–ХV ст. (Студії з історії українського мистецтва. – Т. 1). – Львів, 1995. – С. 138, приміт. 153; його ж. Регіони розвитку... – С. 48; його ж. Західноукраїнські малярі... – С. 43, 171. У контексті теми пов’язань малярів у середовищі білого духовенства повинен бути відзначений також від- нотований під 1649 р. у міських актах Теребовлі «Андро[н] попів маляр»: його ж. Невідомі матеріали про майстрів західноукраїнського малярства середини – другої половини ХVII ст. в рукописному відділі Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника АН УРСР // «Бібліотека – скарбниця духовності». Міжнародна наукова конференція, присвячена 50-річчю Львівської наукової бібліотеки ім. В. Стефаника АН України. Львів, 5–8.09.1990 р. – Київ, 1993. – С. 234. 13 Архив ЮЗР. – Т. 1. – С. 580. Матеріали до історії професійного середовища митців Поділля у XVII ст. 54 1607 р.14 Приклад Яцька вказує на те, що й у XVII ст. залишався в силі той шлях попов- нення корпусу мистецьких кадрів Поділля, який для другої половини попереднього сто- ліття визначив переїзд до столиці Поділля самбірського маляра Івана15 та львівських майстрів з малярських родин – Авдія16 й Семена Воробія17. Наступні відомості про язлівецьких митців приносить інвентар міста 1672 р.: у ньому на вулиці за вірменською церквою і Вірменською брамою віднотований «Luczka malarz»18, а се- ред комірників, які проживали в місті, на дворах та «різних фільварках» – маляр Лукаш19 та сницар Ян20. Кам’янець-Подільський та Язлівець – не єдині міста Поділля, де представники мистець- кого середовища задокументовані ще в першій половині століття. До таких осередків тепер слід додати ще також Бар, в інвентарі якого з 1645 р. у дільниці «Miasto ladzkie» зазначений «Theodor malarz»21, у дільниці «Miasto czeme- riskie, ulica Szpyrkowska – Ferens malarz»22, а також «Peodor malarz»23, тобто теж Федір, оскільки писар послідовно подає це ім’я тільки в такій версії. У зв’язку з наведеними відомостями про барських малярів у першій половині XVII ст. слід також згадати віднотованого джерелами пізнішого часу меджибізького маляра Олексія, який намалював для Троїцької церкві у Барі ікону Богородиці. Справа його авторства по- стала у зв’язку зі збором свідчень про чуда від неї за дорученням львівського митрополита Льва Шептицького в 1756 р. Вцілілі протоколи зізнань свідків є унікальним для свого роду джерелом й зберегли відомості, значення яких виходить поза коло історично-мистецької проб- лематики. Матвій Озерянський, який, за його словами, прийшов на постійне проживання до Бару з Озерної (на Тернопільщині) «літ 40 то- му» визнав, що на той час ікона вже була в цер- кві й він чув від церковних братчиків, що її намалював меджибізький маляр24. Докладніші 14 ЦДІАЛ України. – Ф. 52, оп. 2, спр. 28, с. 1071–1072. Тект документа опубліковано: Александрович В. Федір Сенькович (Життєвий і творчий шлях львівського маляра першої третини XVII ст.) // Львів: місто – суспільство – культура. – Львів, 1999. – Т. 3: Збірник наукових праць / За редакцією Мар’яна Мудрого (Вісник Львівського ун- ту. Серія історична. Спеціальний випуск). – С. 114. Ім’я Яцька віднайшов і впровадив до наукового обігу за цитованим записом Володимир Вуйцик. Див.: Вуйцик В. Федір Сенькович в контексті стильової еволюції живо- пису східнослов’янських народів на переломі XVI–XVII ст. // Прогресивна суспільно-політична думка в боротьбі проти феодальної реакції та католицько-уніатської експансії на Україні. Тези республіканської науково-теоре- тичної конференції, 20–22.04.1998 р. – Львів, 1998. – С. 143. Докладніші відомості про родину Яцька див.: Александрович В. Федір Сенькович. – С. 57–63. 15 Про нього див.: Александрович В. Штрих до історії... – С. 28, 29; його ж. Малярі та мережа... – С. 5, приміт. 48; Скоп-Друзюк Г., Скоп Л. Федуско-маляр із Самбора та самбірська іконописна школа другої половини XVI ст. // Сакральне мистецтво Бойківщини. Наукові читання пам’яті Михайла Драгана. Доповіді та повідомлення 25- 26.06.1996 р. м. Дрогобич. Дрогобич, 1997. – С. 85; Александрович В. Зі студій... – С. 529; його ж. Регіони розвитку... – С. 48; tenże. Malarze południowo-wschodnich terenów... — S. 58, 61, 62; tenże. Malarze w związkach artystycznych Przemyśla i ziemi przemyskiej XV–XVI wieku // Przemyskie Zapiski Historyczne. – Przemyśl, 1999.– R. XI (1998): Studia i materiały poświęcone historii Polski Południowo-Wschodniej. – S. 116; його ж. Західноукраїнські малярі... – С. 93, 151, 162, 170-171, 247; його ж. Малярі Рожнятівщини... – С. 164, приміт. 41. 16 Про нього див.: Александрович В. Львівські малярські родини XVI ст. – Жовтень. – 1987. – № 1. – С. 100; Słownik artystów polskich. – T. 1: Uzupełnienia i sprostowania. – Wrocław etc., 1993. – S. 6; Александрович В. Зі студій... – С. 519; його ж. Львівське середовище українських малярів у XVI ст. // Країни Центральної та Східної Європи у ХV–ХVIII ст.: питання соціально-економічної та політичної історії. До 100-річчя від дня народження професора Дмитра Похилевича. – Львів, 1998. – С. 157; його ж. Регіони розвитку... – С. 48; його ж. Західно- українські малярі... – С. 97, 126. 17 Про нього див.: Александрович В. Львівські малярські родини... – С. 96–97; его же. Фельштынский портрет Яна Гербурта // Памятники культуры. Новые открытия. Ежегодник 1986. – Ленинград, 1987. – С. 293; його ж. Волинські контакти львівських малярів другої половини XVI ст. // Минуле і сучасне Волині (тези доповідей та повідомлень II-ї Волинської історико-краєзнавчої конференції 26-28.05.1988 р.). – Луцьк, 1988. – Ч. 1. – С. 147; його ж. Штрихи до історії... – С. 28, 29; його ж. Малярі та мережа... – С. 7; його ж. Зі студій... – С. 519; його ж. Львівське середовище... – С. 155; його ж. Львівські малярі... – С. 91-93, 132, 171, 211, 212; 18 ЛНБ ім. В. Стефаника НАН України, відділ рукописів, ф. 5 (Оссолінських), оп. 1, спр. 1485, арк 82. 19 Там само, арк. 84 зв. 20 Там само. 21 Archiwum Główne Akt Dawnych w Warszawie. Archiwum Radziwiłłów, dz. XXV, sygn. 44, k. 2. 22 Ibid., k. 24. 23 Ibid., k. 32. 24 Національний музей у Львові, відділ рукописів та стародруків, сигн. Ркл 1214, арк. 5 зв. Володимир Александрович 55 відомості про самого майстра та ікону подав у своєму зізнанні дідівський цехмайстер Гаври- ло. Він заявив, що не пам’ятає, коли мальована ікона, але знає в Меджибожі маляра Олексан- дра, який сам йому казав, що намалював цей образ. Свідок також ствердив, що не знає, чи живе той маляр, оскільки бачив його більше трьох років тому25. Третій свідок – шляхтич Олександр Радзєйовський не був такий кон- кретний у своєму зізнанні, проте у власному свідченні подав нові дані про творчість май- стра. Шляхтич визнав, що, правдоподібно, іко- на намальована ще за священика Слонського, й чув, нібито її малював меджибізький маляр Олександр, ствердивши на закінчення, що в його родинних Радзійовичах теж є ікони цього митця26. Наведені відомості, цілком очевидно, стосуються творчості майстра, який активно працював у Меджибожі та його околицях після турецької окупації Поділля, мабуть, уже від по- чатку XVIII ст., як про це дозволяє здогадува- тися перше з-поміж наведених свідчень, що дає підстави відносити барську ікону Богородиці до першого – початку другого десятиліття XVIII ст. Маляр Олександр, як на це вказує ци- тована заява цехмайстра барських дідів, прав- доподібно, працював упродовж усієї першої половини століття, оскільки зазначений свідок зустрічався з ним ще 1753 р. Тому постать мед- жибізького митця набирає цілком особливого значення на тлі наявних відомостей до історії професійного середовища малярів Поділля. Значний інтерес становлять також збережені в зізнаннях свідків повідомлення до географії професійної діяльності цього майстра27. З третьої чверті XVII ст. до нас дійшов ряд важливих відомостей до історії мистецького се- редовища ще одного досі незнаного під цим ку- том зору осередку подільського регіону – Золо- того Потоку. Вони походять як із матеріалів міського архіву, так і зі ще одного рідкісного для Поділля джерела – метричних книг місцевого парафіяльного костьолу. Попри лаконічний характер віднайдених матеріалів, вони несподі- вано засвідчують у місті досить розбудоване мистецьке середовище. Перелік його представ- ників розпочинає маляр Ян, віднотований 11 жовтня 1658 р. як свідок при шлюбі Миколая із Єнджейова та Христини з Потоку28. 15 листо- пада наступного року метрика зафіксувала дру- жину скульптора Катерину як хресну матір Ми- хаїла, сина бондаря Матвія і Анни. Через три тижні, 6 грудня, Адам Винник з дружиною Ка- териною визнали перед міським урядом, що продали за 80 золотих «славетному панові Яно- ві сницареві» та його дружині будинок з горо- дом29. 2 лютого 1665 р. сам «скульптор» – нада- лі в метриці він іменується тільки так – тримав до христу Симона, сина Альберта Клюровского і Дороти. Через три дні після цього був охреще- ний «Thomas famati domini Ioannis sculptoris et Catharina coniugum legitimorum», а 27 березня 1671 р. – «Georgius famati d[omi]ni Ioannis sculp- toris civis Potocensis et Catherinae coniugum legit- timorum», хресними батьками при цьому були Стефан Дзятлович та шляхетна Сусанна Стру- шевичова. Наведені відомості дають підставу ствердити, що Ян був молодим скульптором, який осів у Золотому Потоці не пізніше кінця 1650-х років, прийняв громадянство, обзавівся господарством, розбудовував родину й стосун- ки серед місцевої шляхти, яка виступала голов- ним потенційним замовником його можливих робіт. Приклад потоцького скульптора, як і від- нотованого в Язлівці під 1672 р. його колеги й тезки, вказує на чималу активність майстрів скульптури в менших осередках мистецького 25 Там само, арк. 7. 26 Там само, арк. 8. 27 Іконі присвячено стародрук: Dar wdzięczności Najjaśniejszej Monarchini nieba i ziemi Królowey Najświętszey Maryi Pannie... w obrazie jej w cerkwi parochialney murowaney barskiey (Запаско Я., Ісаєвич Я. Пам’ятки книжкового мистецтва. Каталог стародруків, виданих на Україні. – Львів, 1984. – Книга друга, частина друга: 1764–1800. – С. 92. № 20). Книгу ілюструвала гравюра з ікони роботи знаного львівського майстра середини XVIII ст. Івана Филиповича. В унікальному нині примірнику видання в збірці Національного музею у Львові ілюстрація відсутня. У літературі відзначено ще два примірники книги, один з них із гравюрою, які на початку XX ст. знаходилися у збірці Подільського єпархіального сховища церковної старовини у Кам’янці-Подільському: Сецинский Е. Опись старопечатных книг (Труды Подольского церковного историко-археологического общества. – Т. 10: Приложение). Каменец-Подольск, 1904. – С. 77. В Національному музеї у Львові зберігається дошка цієї гравюри: НМЛ, Гр 920, Кв 15810. 28 Biblioteka Jagiellońska w Krakowie. Dział rękopisów, sygn. przyb. 4/71 (nie paginowany). 29 Biblioteka zakładu Narodowego imienia Ossolińskich we Wrocławiu. Dział rękopisów (dalej cyt.: Oss., Rk), sygn. Oss. 1385/III, s. 252–253. Матеріали до історії професійного середовища митців Поділля у XVII ст. 56 життя Поділля другої половини XVII ст. За ци- ми скупими повідомленнями стоїть не лише важливий аспект історії мистецької культури самого подільського регіону, але й пов’язаних з ним інших осередків, втім, також львівського кола, оскільки відомостей про діяльність май- стрів скульптури європейської традиції у про- вінційних осередках досі до літератури впро- ваджено досить небагато. Наведені дані про сульпторів Поділля дозволяють ввести до нау- кового обігу відповідний регіон як важливий терен поширення скульптурної творчості захід- ноєвропейського родоводу. Попри скромність відповідних повідомлень, вони, все ж, дозволя- ють зробити такий висновок, особливо в кон- тексті зібраних матеріалів про бережанський осередок скульпторів середини – другої поло- вини XVII ст., який виріс з місцевої майстерні провідного західноукраїнського представника цього виду мистецтва першої половини століт- тя Йогана Пфістера30. За наявними відомостя- ми, це було одиноке поза Львовом розбудоване середовище майстрів відповідного фаху в усьо- му західноукраїнському регіоні. Тому не ви- ключено, що Бережани як найближчий до По- ділля такий осередок могли відіграти свою іс- тотну роль у поширенні скульптурної традиції в подільському регіоні. Цитована міська актова книга Золотого Потоку також ще тричі віднотовує малярів. У 1664 р. маляр Лукаш «z małżonką swoią Chasią» замінив будинок з ткачем31 Романом Кор- жавецьким32. Під 1668 р. при продажі дому як свідок віднотований маляр Андрій33, а під 1704 р. – грунт, куплений від малярки-вдови34. Хоч через лаконічний характер наведених за- писів неможливо з остаточною переконаністю визначити, скільки саме майстрів малярства відзначають міські акти другої половини століт- тя, все ж є вагомі підстави вбачати в цитованих записах безперечний доказ активності в Золо- тому Потоці власного малярського осередку. Разом із викладеними скромними даними про місцевих скульпторів вони характеризують міс- то як один з важливих невідомих досі центрів мистецького життя подільського регіону від- повідного періоду. Наведений перелік митців Поділля XVII ст. випадає завершити даними ще одного унікаль- ного для аналізованого регіону джерела – фраґ- менту пом’яника неідентифікованого монас- тиря, на сторінках якого вписувалися жителі Волині й Поділля. Серед старіших записів, які за почерком можуть бути віднесені до XVII ст., збереглися вписи родів маляра Афанасія («Аaа- нас») з Любара та Петра Кульчицького без за- значення місцевості, де він проживав35. Хоч наведені відомості про малярів та скульпторів Поділля XVII ст. мають досить скромний характер і здебільшого фіксують ли- ше поодинокі імена майстрів без ширших відо- мостей про їх професійну діяльність, завдяки цитованим свідченням опрацьованих джерел картина мистецького життя історичної Поділь- ської землі вперше постає з цих відомостей як широке явище всеосяжного для відповідної те- риторії характеру й результат активності розбу- дованого професійного середовища митців, здатного забезпечувати комплекс відповідних потреб регіону. Попри малочисельність збережених оригі- нальних пам’яток, цей висновок дає можли- вість арґументовано ствердити наявність на території Поділля розбудованої мережі мис- тецьких осередків, яка, очевидно, принципово нічим не відрізнялася від тієї розбудованої системи мистецького життя, що виступає у на- багато краще засвідченому автентичними зраз- ками та писемними джерелами історичному перемишльсько-львівському регіоні. З принци- пових відмінностей слід відзначити, насампе- ред, відсутність на території Поділля такого ве- ликого мистецького центру, яким був Львів для свого історичного регіону, внаслідок чого скла- далася потреба у використанні мистецьких кад- рів з-поза меж краю, на що й вказують відомос- ті не лише XVII, але й попереднього століття. Серед прикметних особливостей документаль- но засвідченої ситуації слід відзначити також паралельний розвиток, як і в західноукраїнсь- 30 Комплекс відомостей про бережанський скульптурний осередок XVII ст. див.: Александрович В. Малярі і скульптори Бережан у XVII ст. // Шашкевичіана (друкується). 31 Oss., Rkp, sygn. Oss. 1385/III, s. 281. 32 Ibid., s. 261. 33 Ibid., s. 273. 34 Ibid., s. 321. 35 НБУВ. – ІР. – Ф. I, № 4017 (без паґінації). Володимир Александрович 57 кому регіоні загалом, двох мистецьких тради- цій – української, закоріненої в духовній куль- турі православного Сходу, й заснованій на куль- турі латинського Заходу польської. Віднайдені досі джерельні відомості не фіксують ніяких матеріалів про вірменських митців, хоч розбу- довані вірменські поселення в ряді міст По- ділля дають підстави припускати діяльність на його теренах також майстрів вірменського по- ходження, на зразок того їх середовища, яке писемні джерела засвідчують на львівському ґрунті36. Таким чином, в історично-мистець- кому плані на подільських теренах функціону- вала та ж структура мистецького життя, що й у всьому обширному історично-культурному регіоні, на карті якого Поділля було крайньою 36 Про львівське середовище майстрів малярства вірменського походження XVI – середини XVIII ст. див.: Алексан- дрович В. Епілог львівського середовища малярів вірменського походження: майстри другої половини XVII – першої половини XVIII ст. // Україна в минулому. – Київ; Львів, 1996. – Вип. 8. – С. 136–150; його ж. Малярі вірменського походження у Львові перед серединою XVII ст. // Mappa Mundi. Збірник наукових праць на пошану Ярослава Дашкевича з нагоди його 70-річчя. – Львів; Київ; Нью-Йорк, 1996. – С. 537–554. південною територією. У цій розбудованій сис- темі Подільська земля була невід’ємною скла- довою частиною з власною історичною тради- цією й системою взаємозв’язків із зовнішнім світом. Проте специфічні особливості й харак- терні прикметні риси мистецької культури на- лежать до тих її аспектів, які вловлюються на підставі насамперед оригінальних пам’яток. Внаслідок особливостей історичної долі краю таких, як зазначалося, майже не збереглося, що, природно, збільшує вартість документальних повідомлень як єдиного з ознаками комп- лексного характеру джерела до історії мистець- кого життя важливого історичного й куль- турного регіону Західної України аналізованого періоду. Матеріали до історії професійного середовища митців Поділля у XVII ст.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-104016
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	1995-0322
language	Ukrainian
last_indexed	2025-11-25T22:46:24Z
publishDate	2005
publisher	Інституту історії України НАН України
record_format	dspace
spelling	Александрович, В. 2016-06-29T11:26:20Z 2016-06-29T11:26:20Z 2005 Матеріали до історії професійного середовища митців Поділля у ХVІІ ст. / В. Александрович // Соціум. Альманах соціальної історії. — 2005. — Вип. 5. — С. 51-57. — Бібліогр.: 36 назв. — укр. 1995-0322 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/104016 uk Інституту історії України НАН України Соціум. Альманах соціальної історії Матеріали до історії професійного середовища митців Поділля у ХVІІ ст. Article published earlier
spellingShingle	Матеріали до історії професійного середовища митців Поділля у ХVІІ ст. Александрович, В.
title	Матеріали до історії професійного середовища митців Поділля у ХVІІ ст.
title_full	Матеріали до історії професійного середовища митців Поділля у ХVІІ ст.
title_fullStr	Матеріали до історії професійного середовища митців Поділля у ХVІІ ст.
title_full_unstemmed	Матеріали до історії професійного середовища митців Поділля у ХVІІ ст.
title_short	Матеріали до історії професійного середовища митців Поділля у ХVІІ ст.
title_sort	матеріали до історії професійного середовища митців поділля у хvіі ст.
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/104016
work_keys_str_mv	AT aleksandrovičv materíalidoístorííprofesíinogoseredoviŝamitcívpodíllâuhvííst

Матеріали до історії професійного середовища митців Поділля у ХVІІ ст.

Institution

Similar Items