Міщани поміж Литовськими Статутами і практикою життя

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2010
1. Verfasser:	Заяць, А.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інституту історії України НАН України 2010
Schriftenreihe:	Соціум. Альманах соціальної історії
Schlagworte:	Соціальні групи та соціальна мобільність
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/104289
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Міщани поміж Литовськими Статутами і практикою життя / А. Заяць // Соціум. Альманах соціальної історії. — 2010. — Вип. 9. — С. 9-19. — Бібліогр.: 68 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-104289
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1042892025-02-09T16:06:01Z Міщани поміж Литовськими Статутами і практикою життя Townsmen between the Lithuanian Statutes and the Practice Заяць, А. Соціальні групи та соціальна мобільність 2010 Article Міщани поміж Литовськими Статутами і практикою життя / А. Заяць // Соціум. Альманах соціальної історії. — 2010. — Вип. 9. — С. 9-19. — Бібліогр.: 68 назв. — укр. 1995-0322 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/104289 uk Соціум. Альманах соціальної історії application/pdf Інституту історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Соціальні групи та соціальна мобільність Соціальні групи та соціальна мобільність
spellingShingle	Соціальні групи та соціальна мобільність Соціальні групи та соціальна мобільність Заяць, А. Міщани поміж Литовськими Статутами і практикою життя Соціум. Альманах соціальної історії
format	Article
author	Заяць, А.
author_facet	Заяць, А.
author_sort	Заяць, А.
title	Міщани поміж Литовськими Статутами і практикою життя
title_short	Міщани поміж Литовськими Статутами і практикою життя
title_full	Міщани поміж Литовськими Статутами і практикою життя
title_fullStr	Міщани поміж Литовськими Статутами і практикою життя
title_full_unstemmed	Міщани поміж Литовськими Статутами і практикою життя
title_sort	міщани поміж литовськими статутами і практикою життя
publisher	Інституту історії України НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Соціальні групи та соціальна мобільність
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/104289
citation_txt	Міщани поміж Литовськими Статутами і практикою життя / А. Заяць // Соціум. Альманах соціальної історії. — 2010. — Вип. 9. — С. 9-19. — Бібліогр.: 68 назв. — укр.
series	Соціум. Альманах соціальної історії
work_keys_str_mv	AT zaâcʹa míŝanipomížlitovsʹkimistatutamiípraktikoûžittâ AT zaâcʹa townsmenbetweenthelithuanianstatutesandthepractice
first_indexed	2025-11-27T19:58:26Z
last_indexed	2025-11-27T19:58:26Z
_version_	1849974864417390592
fulltext	Міщани поміж литовськими статутами ... 7 ÑÎÖ²ÀËÜÍ² ÃÐÓÏÈ ÒÀ ÑÎÖ²ÀËÜÍÀ ÌÎÁ²ËÜÍ²ÑÒÜ Андрій Заяць. Міщани поміж Литовськими Статутами і практикою життя Сергій Горін. Мобільність ченців волинських монастирів у першій половині XVII ст. Максим Яременко. Річпосполитська шляхта у Києво-Могилянській академії XVIII ст. Ігор Сердюк. Населення літнього віку у містах Гетьманщини (за даними Румянцевського опису 1765–1769 рр.) 8 Андрій Заяць Міщани поміж литовськими статутами ... 9ISSN 1995-0322 ÑÎÖ²ÓÌ. Àëüìàíàõ ñîö³àëüíî¿ ³ñòîð³¿. 2010. Âèïóñê 9. – Ñ. 9–19. Àíäð³é Çàÿöü Ì²ÙÀÍÈ ÏÎÌ²Æ ËÈÒÎÂÑÜÊÈÌÈ ÑÒÀÒÓÒÀÌÈ ² ÏÐÀÊÒÈÊÎÞ ÆÈÒÒß Кінець XV–XVI ст. були значною мірою переломними у розвитку міських поселень Великого князівства Литовського і, зокрема, українських міст. Це був час прискореного розвитку сільського господарства, формування фільвар- кової системи господарювання, витворення магнатських латифундій та при- швидшеного розвитку товарно-грошових відносин, тобто тих елементів, які були живильним середовищем для масової появи міст. Своєю чергою, збільшення чисельності міських поселень суттєво впливало на утворення і формування як локальних, так і транснаціональних ринків, а самі вони става- ли акумуляторами того прогресивного, що народжувалося у надрах феодаль- ної епохи. Поступове зростання ролі міст у житті держави сприяло тому, що ними щораз більше цікавилася центральна влада. Незважаючи на тогочасну специ- фіку управління, коли більшість міських проблем вирішувалися через надан- ня відповідних привілеїв, все ж міська проблематика потрапила до статей загальнодержавного правового кодексу – Литовських Статутів (далі – ЛС). Останні були значним досягненням правової думки Великого князівства Ли- товського. Процес кодифікації права в Литві розпочався ще в ХІV ст., але відчутно виявив себе з початку ХVI ст., коли почалася робота з підготовки Статуту1. Більшість дослідників розглядають прийняті у ХVI ст. Статути 1529, 1566 і 1588 рр. як самодостатні законодавчі збірки, а не три послідовні редакції однієї й тієї ж юридичної пам’ятки2. Щодо співвідношення між собою Статутів, то раніше вважалося, що значна різниця була між Першим і Другим Статутами, оскільки Перший здебільшого базувався на звичаєвому праві, а Другий ЛС увібрав тогочасні досягнення правової думки. Однак останнім часом з’ясу- 1 Див. заяви про це в тексті привілею Волинській землі за 1501 р.: Акты, относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные археографической ком- миссией. – СПб., 1853. Т. 1. С. 28. 2 Kutrzeba S. Historia źródeł dawnego prawa polskiego. Lwów, 1926. T. 2. S. 11–12; Bardach J. O dawnej i niedawnej Litwie. Poznań, 1988. S. 11, 12.  Àíäð³é Çàÿöü, 2010 10 Андрій Заяць валося, що і в Першому ЛС були присутні статті, залучені з новел Юстиніа- на3. Щодо Другого ЛС, то його ґрунтовно готувала комісія з 10 осіб: п’ятьох католиків і п’ятьох православних. Головними фахівцями в цій комісії були Августин Ротундус і Петро Роїзій. Перший був віленським війтом, якому міська проблематика не була чужою4. У 1588 р. прийнято Третій ЛС, який, на відміну від двох попередніх, був друкованим. Його публікацію здійснив своїм коштом канцлер Лев Сапєга. Цей Статут готувався теж десятьма фахівця- ми і був значно розширений5. Щодо мови статутів одностайної думки у дослідників немає. Текст Статутів вважають написаним і давньоруською, і старобілоруською, і староукраїнською мовами. Найпоширенішою є думка про старобілоруську мову, однак вона ґрун- тується на тому, що більшість списків Першого і Другого ЛС походить з території сучасної Білорусі. Натомість списки Замойський та Фірлеївський, теж «білоруські», але складені на території суміжній з українською, містять значну кількість українізмів. Особливо «українськими» є списки Другого ЛС, найперше Луцький та Адама Залуського6. Безпосередньо питаннями міської проблематики Литовських Статутів істо- рики практично не займалися, за винятком розвідки З. Кописького7, тому спро- буємо розкрити еволюцію державної політики в стосунку до міст, відображе- ної в Литовських Статутах. Звертаючись до тексту Статутів, відзначимо, що у всіх трьох кодексах передбачені гарантії міщанам свобод і вольностей. У Першому ЛС це відби- то у такому вислові: «Зобов’язуємося своїм ім’ям господарським зберігати за всією шляхтою, княжатами, панами хоруговними і всіма боярами, міщана- ми і їхніми людьми свободи і вольності, що дані їм як нашими предками, так і нами»8. Сама присутність міщанства в зазначеному переліку доволі промо- виста. Розвиток та деталізація цих свобод реалізовувалися через надання містам окремих привілеїв, в яких підтверджувалися старі вольності і надава- лися нові (надання магдебурзького права, привілеї на торги, ярмарки, безмит- ну торгівлю тощо). 3 Bardach J. O dawnej i niedawnej Litwie... S. 27, 28. 4 Ibid. S. 31–33. 5 Ibid. S. 40–41. 6 Рауделюнас В. Українські списки Другого Литовського Статуту // Архіви України. 1973. № 4. С. 70. 7 Копысский З.Ю. Города великого княжества Литовского в государственном зоконода- тельстве ХVІ века // Первый Литовський Статут 1529 года: Материалы республиканской научной конференции, посвящённой 450-летию Первого Статута. Вильнюс, 1982. С. 20–27. 8 Статути Великого князівства Литовського: У 3 т. Т. 1: Статут Великого князівства Ли- товського 1529 року. Одеса, 2002. С. 224 (далі – Перший ЛС): Див. також аналогічні застереження у Другому і Третьому Литовських Статутах: Статути Великого князівства Литовського: У 3 т. – Т. 2: Статут Великого князівства Литовського 1566 року. Одеса, 2002. С. 277 (далі – Другий ЛС); Статути Великого князівства Литовського: У 3 т. – Т. 3. кн. 2. Статут Великого князівства Литовського 1588 року. Одеса, 2004. С. 45–46 (далі – Третій ЛС). Міщани поміж литовськими статутами ... 11 Литовські Статути регулювали ряд важливих для функціонування міст питань. Зростання міст сприяло переселенню до них селян, більшість з яких робило це самовільно. Важливим для функціонування міста був 29 артикул ІІІ розділу Другого ЛС, в якому йшлося про втікачів до міст (за Першим ЛС (11 арт. розд. XI) обумовлювалася можливість потрапити в місто лише челя- ді невольній, вигнаній паном під час голоду). Цей артикул, хоча й відстоював інтереси шляхти, все ж залишав деякі шанси і втікачам. «Міське повітря» завжди притягало селян. Траплялося, хоча і дуже рідко, що власники відпус- кали селян у міста для навчання ремеслу; деякі з них там і залишалися. Та- кий шлях до свободи здолав Дмитро Шарапа, що пішов до Володимира з села Когильні і врешті зумів стати цехмістром ковальського цеху та лавни- ком. Уже син його пана Олександр Лагодовський, вимушений змиритися з таким станом речей, у 1525 дав Шарапі «вільну»9. Бувало, що власник звільняв втікача від підданства, маючи від нього якусь компенсацію10. Але таке трап- лялося вкрай рідко. Здебільшого селяни самі звільняли себе від підданства, втікаючи до міст у надії залишитися там. Особливо це стосувалося щойно заснованих приватних міст, коли фундатор поселення був зацікавлений у збільшенні числа міських жителів11. Траплялося, що власники міських поселень з допомогою міщан викрадали селян. Так, Януш Угриновський (1572 р.) скаржився в суді на торчинських міщан, які сприяли переселенню селян у місто: «…иж дей вже поколко раз приежают до именя мого Угринова викрадати подданыхъ моих…»12. Міща- ни Дубна, Степаня, Берездова та інших міст також допомагали у викраденні селян13 . Князь Костянтин Острозький навіть видав лист утікачам, в якому просив всіх шляхтичів, через маєтки яких вони мали проходити, вільно про- пускати їх до м. Старокостянтинова14. Міська влада вдавалася до різноманітних хитрощів, лише б не віддати втікачів. Це добре ілюструє випадок, що трапився у Володимирі (1620 р.). Від шляхтича Фрідріха Підгородецького з с. Верби втекла сім’я до міста. Володимирські війт, бурмистр і радці не виявили бажання віддати селян. Вони доклали максимум зусиль, щоб законним шляхом утримати їх. Гродський суд спочатку на скаргу Ф. Підгородецького відреагував таким чином: пропо- нувалося або видати втікачів, або заплатити штраф у 500 гривен15. Однак міщани не розгубились і заявили, що: а) позов був вручений не за правилами: 9 Центральний державний історичний архів України у м. Києві (далі – ЦДІАУК). Ф. 28, оп. 1, спр. 59, арк. 1284 зв. 10 Там само. Ф. 25, оп. 1, спр. 45, арк. 171. 11 Там само. Спр. 18, арк. 353–354; 574–574 зв. 12 Там само. Спр. 13, арк. 66 – 66 зв. 13 Там само. Спр. 43, арк. 234 зв. – 235, 246–248; спр. 15, арк. 186 зв. – 188, 293, 304 зв. – 305, 342, 371–371 зв. 14 Там само. Спр. 13, арк. 430. 15 Там само. Ф. 28, оп. 1, спр. 52, арк. 956 зв. 12 Андрій Заяць «…поведели, ижъ за тымъ позъвомъ, по позъваныхъ подънесенымъ, року не маютъ, кгды жъ тотъ позовъ, яко и возъный зозънаваетъ. не естъ его мило- сти пану войтовы в руки одъданый, ани на маетъности положоный, але лент- войтовы в руки на рынъку даный…»16; б) справа розглядалася одразу в гродському суді, у той час як Підгороденський спочатку мав звернутися до війта, і тільки в разі його відмови полагодити справу мав звернутися зі скар- гою до ґродського суду: «А мел былъ первей жадати справедливости, кото- рая, если бы ему не была учиненая до поробы такую акъцию мелъ стороне позъваной дати, а ижъ се не ведле права справилъ справедливости не рекви- ровалъ, а ни того абы ее реквировалъ ничим не доводитъ, просили вольности одъ року позву…»17. Суд відклав розгляд справи: «… позванных одъ року и позву вольными учинили есьмо…»18. Показовий випадок був з Антонієм Яловицьким, який звернувся до луць- кого війтівського суду з проханням повернути його підданого Труша Волова- чевича. В ході справи з’ясувалося, що А. Яловицький купив с. Суха Воля у князя І. Корецького, а той у 1577 р. дав «вільну» Трушу Воловачевичу. Війт попросив А. Яловицького показати інвентар підданих купленого села, а коли той відмовився, війт заявив, що «…прихиляючися до права посполитого Ста- туту Великого князства Литовского розделу третего, артикулу двадъцатъ девятого где такъ пишет: «которые бы слуги шляхетъские, пришедши до мест нашихъ а принемши право, которое з мест нашихъ маючи, оселостъ заседитъ шестъ летъ, таковыхъ слугъ з мест нашихъ войтове и врядъники наши выдати ни мают…»»19. Особливо цінним є дослівне цитування війтом тексту артикулу. У Румянцевському списку Другого ЛС (інша назва списку – Василя Усовича), опублікованому ще у ХІХ ст., текст артикулу звучить по- іншому20. Такий самий текст дає Волинський (інша назва – Адама Залусько- го) список21. Почаївський список, на жаль, неповний – є тільки початок артику- лу22, а от Луцький та так званий список Матиса Совіцького дають ідентич- ний текст цитованого війтом артикулу23. Подібна історія сталася в 1585 р. у Володимирі, коли війт і бурмистри від- мовили князю Романові Сангушку видати збіглих від нього селян із с. Ми- 16 Там само. Арк. 957. 17 Там само. Арк. 957 зв. 18 Там само. Арк. 958. 19 Там само. Ф. 25, оп. 1, спр. 31, арк. 1177 зв. 20 Временник императорского Московского общества истории и древностей Российских. Москва, 1855. Кн. 23. Отд. II. С. 57 (там йдеться про «засидження» десяти років). 21 Національний музей у Львові. Відділ рукописів. Фонд: Латинські рукописи. Спр. 977, арк. 50 зв. 22 Львівська наукова бібліотека ім. В. Стефаника НАН України. Відділ рукописів. Ф. 9, спр. 15, арк. 12 зв. 23 Інститут рукописів Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського НАН України. (далі – НБУВ. ІР.) Ф. Мел. м.-ІІ/120, арк. 75–76; ф. 8, спр. 1629 /178, арк. 14. Міщани поміж литовськими статутами ... 13 хайлівці, покликаючись теж на шість років засидження24 згаданого артикулу. У Третьому ЛС з цього приводу було зазначено, що селяни-втікачі, які про- жили в місті 10 років і мали нерухомість, не підлягали видачі, але повинні були відкупитися грішми25. Щодо так званих «люзних» (тобто неосілих) людей, то Третій ЛС зазначає: «… ніде їх жодний вряд терпіти немає, але таких, кожно- го стану, після першого і другого попередження, за третім разом дубцями б’ючи, геть з міст і містечок виганяти …»26. Приблизно з середини ХVI ст. почастішали випадки переселення до міст дрібної шляхти. З огляду на те, що в першій половині ХVI ст. це явище ще не було типовим, воно не було відображене в Першому ЛС. Натомість Другий ЛС (арт. 20 розд. ІІІ) з цього приводу зазначає, що шляхтич, який занехаяв маєток і оселився в місті, займаючись там шинкуванням, ремеслом чи торгів- лею, тратить шляхетство. Але далі зазначалося: «…сини такого, коли б потім шинком і ремеслом міським обходитись не хотіли і ліктем не міряли, а наслі- дували вчинків лицарських предків своїх, такі мають бути за справжню шляхту визнані»27. Така ситуація, з одного боку, свідчила про соціальне розшарування шляхетської верстви, а, з іншого – вказувала на зростання престижності міст. Артикул 25 розділу третього Статуту 1588 р. пояснює причини пересе- лень шляхти до міст – «…якби шляхтич, втративши маєток і стан свій шляхет- ський або з бідності своєї, шукаючи собі прожитку, пішов би до міста…» – і водночас збільшує захист шляхтича, надаючи йому і його дітям можливість повернути шляхетство: «…але якби потім той шляхтич сам або сини, шин- ком міським і ремеслом міським обходитися не хотіли і ліктем не міряли…»28. Як видно зі змісту статті, тут ідеться не лише про синів такого шляхтича, як це було за Другим ЛС, але й про нього самого. У 1609 р. було внесено над- звичайно цікаве доповнення, за яким шляхтич, що займався ремеслом і тор- гівлею, не втрачав шляхетства, якщо поселявся в привілейованому місті, тобто такому, яке мало маґдебурзьке право29. У досліджуваний час таких міст в Україні було чимало. Окрім того, поступка шляхтичам була закладена в арти- кулі 24 розділу ІІІ Статуту 1588, в якому йшлося про те, що «…якби який шляхтич, маєток свій продавши, у місті мешкаючи, з лихварства жив, уника- ючи служби земської, воєнної, такі з суми своєї грошової повинні службу земську служити згідно з ухвалою на той час земською…»30. Практика життя показувала, що проникнення шляхти до міст у XVI ст. стало якщо не масовим, то все ж доволі поширеним явищем. Зазвичай воно 24 Российский государственный архив древних актов (далі – РГАДА). Ф. 389, оп. 1, кн. 198, л. 184–186. 25 Третій ЛС. С. 107. 26 Там само. С. 321. 27 Другий ЛС. С. 285. 28 Третій ЛС. С. 95, 96. 29 Statut Wielkiego Księstwa Litewskiego. Wilno, 1744. S. 73. 30 Третій ЛС. С. 95. 14 Андрій Заяць відбувалося через купівлю шляхтою будинків у містах. У 1630 р. Ельжбета Багінська продала свій будинок у Житомирі за 195 золотих шляхтичу Михай- лові Карботові, ґродському житомирському писареві. Дім знаходився у своєрідній шляхетській оазі між будинком п. Габріеля Ринди, з одного боку, та п. Яна Галчиновського – з другого, а «з тилу» знаходився дім п. Яна Вітин- ського, підстарости житомирського31. Часто міські будинки по кілька разів перепродувалися. Так, Марія Рома- нівна, дружина Федора Трембача, продала у 1531 р. свій двір у Вінниці (знахо- дився між дворами п. Юхна Кошки і попа Спаського) вінницькому наміснику п. Міхнові Якубовичу, який, своєю чергою, вже наступного року продав буди- нок Юші Потаповичу. А той теж наступного (1533 р.) відпродав цей двір Юхнові Кошці, сини якого Іван і Андрій у 1541 р. просили Зигмунта І затвер- дити за ними цю купівлю, що король і зробив32. Інколи збідніла шляхта потрапляла у міста через вигідне одруження. Так, шляхтич Ян Мрозовський одружився з володимирською міщанкою Анною, яка про нього зазначала, що він «…не тылко сумы пеняжных, волов, золота, сребра не мел, але о ных ани ведал…; взявши мене в стан светый малжон- ский, взял по мне суму пенязей золотых пятсот…»33. У 1581 р. вінницький войський Гнєвош Стрижовський повідомив, що при пожежі вінницького замку згоріли привілеї. Один з них – шляхті Брацлавського воєводства та їхнім підданим на вільне проживання у містах Брацлаві і Вінниці з огляду на спустошення від татар34. Міщани, своєю чергою, не були у захваті від присутності шляхти у містах і при першій нагоді намагалися позбутися їх, інколи навіть силою. Так було в 1551 р. у Луцьку, коли міська рада забрала у міську власність землі панів Матвія та Івана Підгаєцьких35. З огляду на зростання значення міст як економічних центрів, у Статутах приділено увагу проблемі «економіка і місто». Вже у Першому ЛС з різних причин фігурують міські торги36. В артикулі 9 розділу ХІІ вказувалося: «…міщани і наші піддані за якісь свої кредити не повинні у місті на торгу свавільно відбирати власність селян наших, також чиюсь іншу, духовних і світських грабувати, учиняти перешкоди і тим добиватися від них відновлен- ня у правах, але стосовно цих боргів вони повинні добиватися повернення боргу від боржників у їхніх панів, а від наших підданих – у наших урядників»37. Другий ЛС зафіксував втягнення шляхти у внутрішню та зовнішню торгівлю 31 ЦДІАУК. Ф. 11, оп. 1, спр. 8, арк. 454. 32 Archiwum książąt Sanguszków. Lwów, 1890. Т. 4. S. 301–302. 33 ЦДІАУК. Ф. 28, оп. 1, спр. 55, арк. 407–408. 34 РГАДА. Ф. 389, оп. 1, кн. 195, л. 330 об. – 332. 35 Archiwum Główne Akt Dawnych w Warszawie (далі – AGAD). Tzw. Metryka Litewska. Summarium. T. 3. K. 123. 36 Перший ЛС. С. 285, 286. 37 Там само. С. 287. Міщани поміж литовськими статутами ... 15 і лобіювання нею своїх економічних інтересів. Це виявилося у тому, що шлях- та звільнялася від сплати мита з товарів і збіжжя, вироблених в її маєтках і транспортованих на продаж38. Це робило шляхту серйозним конкурентом міщан, тож ремісники, а особливо купці, зазнавали від цього серйозних еконо- мічних збитків. Правда, великий князь суворо наказував, аби ніхто з шляхти «…не смів нових мит вимишляти, ані встановляти ні на дорогах, ні на місцях, ані на греблях, ані на річках, ані на торгах, ані в містечках…»39. У той же час відомі десятки скарг на те, що шляхта незаконно збирає мито у своїх маєт- ках. Третій ЛС, піклуючись про міські торги, додатково забороняє ставити «єзи» на річках – «…бо щоб мав на ста підводах до міста … живності, що не використаною зосталася, для продажу послати, то може судном (комягою) водним шляхом, тільки з кількома людьми відправити…»40. Але і тут практи- ка життя була багатшою за нормативні приписи. Так, король підтвердив пра- во слугам канівського замку на «єзи» на р. Росі (1585 р.)41 . За Третім ЛС шляхта для примноження прибутків отримала право само- стійно засновувати міста «…хто б хотів на землі своїй містечко нове садити, то йому вільно буде те вчинити, і торгове в ньому згідно давнього звиклого звичаю, як те в містечках інших князівських і панських зберігається, встано- вити»42. Цей артикул отримав підтвердження на практиці, позаяк саме після 1588 р. почали з’являтися випереджаючі магнатські локаційні документи на заснування міст, які лише пізніше підтверджувалися королівськими локацій- ними привілеями43. Статути також урегульовували судову процедуру в суперечках між шляхти- чами і міщанами. Перший ЛС зазначав, що шляхтич у суперечці з міщани- ном міг уникнути судового розгляду лише у трьох випадках: коли б він через державні справи був ув’язнений в іншій державі; перебував на державній службі і не міг її навіть тимчасово покинути; був тяжко хворий, що мав підтвер- дити присягою44. Статут 1566 р. дещо видозмінює ці умови: пожежа чи за- топлення маєтку, розбійницький напад на маєток, зубожіння чи розорення шляхтича, що сталися внаслідок його зайнятості державницькими справа- ми45. Щодо стягнення боргу, то міщанин був у нерівному становищі зі шлях- тичем. Перший ЛС у цьому питанні ще ліберальний – «…щоби жоден шлях- тич і міщанин не давав у борг без боргового запису більше десяти коп. А якби хтось із шляхтичів або міщан дав у борг без боргового запису більше 38 Другий ЛС. С. 264. 39 Там само. С. 263. 40 Третій ЛС. С. 68. 41 РГАДА. Ф. 389, оп. 1, кн. 216, л. 239–330. 42 Третій ЛС. С. 66. 43 Див.: Заяць А. Урбанізаційний процес на Волині у XVI – першій половині XVIІ ст. Львів, 2003. С. 103. 44 Перший ЛС. С. 210. 45 Другий ЛС. С. 262. 16 Андрій Заяць десяти коп грошей… то має втратити»46. Натомість Другий ЛС (арт. 26, розд. 7) більш категоричний – «…міщани чи жиди, що не належать до шлях- ти, не можуть добиватися ніяких боргів жодними іншими документами, окрім записів в урядових чи церковних книгах…»47, а шляхтичі могли домагатися виплати боргів через присягу і свідків, що підтвердив і Статут 1588 р.48. Місто як економічний і торговий центр «втягувало» в свою орбіту навко- лишні села, що сприяло підприємницьким контактам міщан із селянами. Відпо- відна стаття Першого ЛС унормувала правові суперечки між міщанами і селянами на міських торгах49, тож домагатися боргу міщани повинні були у власників селян чи великокнязівських урядників. Статут 1588 р. має цікаве доповнення – «…міщани … як міст привілейованих, так і містечок менших наших, також князівських, панських і шляхетських…»50, тобто збільшується коло міських поселень, що свідчить про розширення торгово-грошових сто- сунків села і міста та зростання ролі локальних ринків, осередками яких були невеликі міста. Розвиткові міської торгівлі мала сприяти стаття Другого ЛС про уніфіка- цію мір і вагів. У ній вказувалося, що у всіх містах, як великокнязівських, так і приватних, на торгах збіжжя має продаватись однаковою мірою51. На прак- тиці ця норма далеко не завжди виконувалася, бо і далі по містах міряли регіональними мірками52. Звичним явищем у тогочасних містах були пожежі. На захисті майна міщан, яке ставало предметом крадіжок під час пожеж, був 27 артикул XVI розділу артикулів Другого ЛС, в якому покаранням за такі дії було стягнення чотирикратного штрафу вартості речі53. Литовські Статути гарантували міщанам право на заповіт. Це право за Першим ЛС фактично урівнювало міщанина зі шляхтичем. Відповідний арти- кул (9 розділу ІІІ) звучав так: «… Після смерті батьків діти, сини і дочки, не можуть бути позбавлені маєтків, отриманих у спадщину від батьків і діда, але ці маєтки відповідно до закону вони самі зі своїми нащадками отримують у повне володіння і як княжата і пани хоруговні, шляхтичі та міщани Великого князівства Литовського володіють ними і мають від них прибуток»54. Але вже у Статутах 1566 і 1588 рр. спадкові права для міщан погіршуються. Вста- новлювалися обмеження передачі майна за заповітом для міщан непривілейо- 46 Перший ЛС. С. 278. 47 Другий ЛС. С. 350. 48 Третій ЛС. С. 221, 222. 49 Перший ЛС. С. 287. 50 Третій ЛС. С. 106. 51 Другий ЛС. С. 289, 290. 52 Заяць А. Умови функціонування міських поселень Волині XVI – першої половини XVIІ ст. (стримуючі фактори розвитку) // Вісник Львівського університету: Серія історична. Львів, 2000. Вип. 37. С. 115, 116. 53 Другий ЛС. С. 406. 54 Другий ЛС. С. 288. Міщани поміж литовськими статутами ... 17 ваних міст, тобто таких, які не були наділені маґдебурзьким правом. На відміну від шляхти, міщани цих міст могли вільно заповідати лише третину свого рухомого майна, а дві третини мали переходити до дітей, якщо ж міщанин був бездітний, то ці дві третини переходили до пана55. У королівських містах майно міщанина, який помер і не залишив спадкоємців, переходило до короля. Відомі десятки розпоряджень короля про надання певним особам таких добр. Так, у 1583 р. по смерті кременецького міщанина Мартина Троїцького його добро дісталося писареві королівської канцелярії Миколаєві Грабовецькому56. У 1619 р. майно ковельського міщанина Івана Шутали отримав Самуель Жишчевський; король ще й доручив магістратові простежити за дотриман- ням цього57. Поступальний розвиток соціально-економічних відносин сприяв розвиткові міст і вивищенню міщанської верстви, інтереси якої в багатьох випадках пе- ретиналася з інтересами шляхти. Це призводило до протистояння, не завжди мирного, а отже, до потреби втручання держави. Перший ЛС у випадку по- биття міщанином шляхтича передбачав: «… Якщо ж на шляхтича підійме руку, поб’є його і пустить кров простий селянин або міщанин, а шляхтич би те довів, тоді селянина або міщанина має бути покарано тільки відтинанням руки … за виключенням, якби той міщанин був радним»58 – тоді такий міщанин, як і шляхтич, мав би заплатити штраф двадцять рублів грошей. Аналогічні артикули містять Статути 1566 і 1588 р., з тією різницею, що в них уже регу- люються питання вбивства міщанином шляхтича; ця деталь може свідчити про загострення протиріч між міщанами і шляхтою59. Водночас згадані арти- кули засвідчують не лише соціальне, але й правове розшарування міщанства, оскільки бурмистри фактично прирівнювалися до шляхти. Артикули Статутів 1566 і 1588 рр. регламентували порядок розгляду суда- ми справ між міщанами і шляхтичами. У випадку, коли правопорушення, яке зачіпало інтереси шляхтича, було скоєне міщанином з міста, що володіло маґдебурзьким правом, то таку справу мав розглядати міський суд, а у випадку відмови шляхтича – ґродський. Якщо ж злочин вчинив шляхтич проти міща- нина, то така справа перебувала в компетенції ґродського суду60. У 1590 р. на луцькому ярмарку слуга князя Олександра Пронського Симон Крупа забрав у долинських міщан-купців воли з сіллю. Спроба притягнути його до луцького міського суду викликала його протест, внесений до гроду, в якому він зазна- чав, що згідно з артикулами 19 і 42 розділу IV він підсудний ґродському суду61. Інколи міські уряди хитрували, намагаючись затягнути розгляд справи. 55 Там само. С. 266. Аналогічно і в першому ЛС (Перший ЛС. С. 217). 56 AGAD. Metryka Koronna (далі – МK). Ks. 129. K. 267–267 v. 57 Ibid. Ks. 163. K. 183 v. – 184. 58 Перший ЛС. С. 225. 59 Другий ЛС. С. 353; Третій ЛС. С. 237. 60 Перший ЛС. С. 226. 61 ЦДІАУК. Ф. 25, оп. 1, спр. 38, арк. 323 – 323 зв. 18 Андрій Заяць У 1587 р. служебник Януша Збаразького Григорій Дедеркал скаржився на кременецький міський уряд і війта Федора Новоселецького, бо в його справі з міщанином Павлом Бараном, який побив і поранив Г. Дедеркала, креме- нецький війт дозволив міщанину апелювати до Львова як вищого суду62. У 1561 р. по дорозі на жидичинський ярмарок троє луцьких шевців вбили боярина князя В. Четвертинського, тож князь вимагав, щоб убивць судили за правом земським, згідно з Першим ЛС, а не міським, як цього вимагали міщани. Вони стояли на своєму навіть після того, як їм показали відповідні статті Статуту на підтвердження князівських вимог63 . Міщани Брацлава скаржилися у 1639 р. королю на брацлавського старо- сту М. Калиновського за зловживання владою й утиски міщан. Король при- значив комісію, однак староста те рішення оскаржив, покликаючись на арти- кул 58 розділу IV «Статуту Волинського», за яким комісії мають діяти лише у справах про межі між королівськими та шляхетськими маєтками (Другий ЛС. С. 321), на що король відзначив, що згідно з артикулом 45 розділу IV ця справа власне і є підсудна королю64 . І справді, у згаданому артикулі вказано, що: «…урядників наших, тобто воєвод, старост, державців, … хто б від них укривдженим був, …не має ніхто інший судити тільки за позвами нашими ми самі» (Другий ЛС. С. 36.). Щодо судочинства між міщанами і духовенством, то 26 артикул ІІІ розд- ілу Другого ЛС зазначав таке: «…єпископи і всі прелати стану духовного і їх посередники … міщани … не мають у своїх справах до духовного суду про світські справи визивати; так і … міщан … не мають до духовного суду звертатися і позивати про справи світські, під закладом стороні позваній два- дцятьма рублями грошей…»65 . Цього артикулу, як видається, чітко дотри- мувалися, бо не вдалося знайти джерел, які б його підважували. Певна частина міщан володіла маєтками, з яких держава зобов’язувала їх відбувати військову службу (арт. 1, розд. ІІ 1566 р.) – «…міщанин [якщо б] не мав у своєму маєтку людей так багато, як встановлено буде, той сам має їхати і служити; так теж, який не має, пішки іде з рушницею або рогатиною, і на місці, вказаному у листах наших або гетьмана нашого великого, має осо- бисто кожний становитися на той день, який через нас або через гетьмана нашого … буде встановлений»66 . На практиці не лише від міщан, що володі- ли землею, вимагали військової служби. Цей обов’язком, фактично, був по- кладений на всіх міщан. Традиційно їх зобов’язували мати вдома зброю, не- обхідну для оборони міста, яка була «почесним» обов’язком міщан67 . У 1541 р. 62 ЦДІАУК. Ф. 26, оп. 1, спр. 6, арк. 574–575 зв. 63 НБУВ. ІР. Ф.II, спр. 21631, арк. 3–4. 64 AGAD. Tzw. Metryka Litewska. Dz. IV. B. Nr. 41. – K. 3. 65 Другий ЛС. С. 378; Третій ЛС. С. 292; 298. 66 Другий ЛС. С. 288, 317. Третій ЛС. С. 104, 105. 67 Заяць А. Обороноздатність волинських міст XVI – першої половини XVIІ ст. // Серед- ньовічні і ранньомодерні оборонні споруди Волині. Зб. наук. праць. Кременець, 2006. С. 57–63. Міщани поміж литовськими статутами ... 19 Зигмунт I повідомив про вторгнення татар не лише урядників, але й міщан: «...листы наши писати велели до справец староства Бряславского и Вениц- кого и до бояр и мещан бряславских и веницких, ажбы они ку той послузе нашой поготову были...»68 . Отже, цей матеріал дає можливість твердити, що у XVI ст. держава що- раз більше цікавилася міським життям, позаяк кількість статей у Литовсь- ких Статутах, що торкалися міської проблематики, постійно зростала. Це свідчило про збільшення ролі міст у житті країни, хоча державну політику й важко було назвати проміською, вона радше оберігала інтереси шляхетського стану. 68 Archiwum książąt Sanguszków w Sławucie. Lwów, 1890. T. 4. S. 295.

Міщани поміж Литовськими Статутами і практикою життя

Institution

Ähnliche Einträge