Брацлавський територіальний конфлікт 1747–1754 рр.: правові аргументи, еклезіальні й соціальні практики «впорядкування» географічного простору та історична пам’ять

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2010
Main Author:	Скочиляс, І.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інституту історії України НАН України 2010
Series:	Соціум. Альманах соціальної історії
Subjects:	Історична конфліктологія
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/104297
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Брацлавський територіальний конфлікт 1747–1754 рр.: правові аргументи, еклезіальні й соціальні практики «впорядкування» географічного простору та історична пам’ять / І. Скочиляс // Соціум. Альманах соціальної історії. — 2010. — Вип. 9. — С. 174-218. — Бібліогр.: 149 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-104297
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1042972025-02-10T01:23:40Z Брацлавський територіальний конфлікт 1747–1754 рр.: правові аргументи, еклезіальні й соціальні практики «впорядкування» географічного простору та історична пам’ять The Braclaw Territorial Conflict of 1747–1754: Legal Arguments, Ecclesiastical and Social Practices of “Ordering” the Geographical Space and Historical Memory Скочиляс, І. Історична конфліктологія 2010 Article Брацлавський територіальний конфлікт 1747–1754 рр.: правові аргументи, еклезіальні й соціальні практики «впорядкування» географічного простору та історична пам’ять / І. Скочиляс // Соціум. Альманах соціальної історії. — 2010. — Вип. 9. — С. 174-218. — Бібліогр.: 149 назв. — укр. 1995-0322 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/104297 uk Соціум. Альманах соціальної історії application/pdf Інституту історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Історична конфліктологія Історична конфліктологія
spellingShingle	Історична конфліктологія Історична конфліктологія Скочиляс, І. Брацлавський територіальний конфлікт 1747–1754 рр.: правові аргументи, еклезіальні й соціальні практики «впорядкування» географічного простору та історична пам’ять Соціум. Альманах соціальної історії
format	Article
author	Скочиляс, І.
author_facet	Скочиляс, І.
author_sort	Скочиляс, І.
title	Брацлавський територіальний конфлікт 1747–1754 рр.: правові аргументи, еклезіальні й соціальні практики «впорядкування» географічного простору та історична пам’ять
title_short	Брацлавський територіальний конфлікт 1747–1754 рр.: правові аргументи, еклезіальні й соціальні практики «впорядкування» географічного простору та історична пам’ять
title_full	Брацлавський територіальний конфлікт 1747–1754 рр.: правові аргументи, еклезіальні й соціальні практики «впорядкування» географічного простору та історична пам’ять
title_fullStr	Брацлавський територіальний конфлікт 1747–1754 рр.: правові аргументи, еклезіальні й соціальні практики «впорядкування» географічного простору та історична пам’ять
title_full_unstemmed	Брацлавський територіальний конфлікт 1747–1754 рр.: правові аргументи, еклезіальні й соціальні практики «впорядкування» географічного простору та історична пам’ять
title_sort	брацлавський територіальний конфлікт 1747–1754 рр.: правові аргументи, еклезіальні й соціальні практики «впорядкування» географічного простору та історична пам’ять
publisher	Інституту історії України НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Історична конфліктологія
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/104297
citation_txt	Брацлавський територіальний конфлікт 1747–1754 рр.: правові аргументи, еклезіальні й соціальні практики «впорядкування» географічного простору та історична пам’ять / І. Скочиляс // Соціум. Альманах соціальної історії. — 2010. — Вип. 9. — С. 174-218. — Бібліогр.: 149 назв. — укр.
series	Соціум. Альманах соціальної історії
work_keys_str_mv	AT skočilâsí braclavsʹkiiteritoríalʹniikonflíkt17471754rrpravovíargumentieklezíalʹníisocíalʹnípraktikivporâdkuvannâgeografíčnogoprostorutaístoričnapamâtʹ AT skočilâsí thebraclawterritorialconflictof17471754legalargumentsecclesiasticalandsocialpracticesoforderingthegeographicalspaceandhistoricalmemory
first_indexed	2025-12-02T10:48:53Z
last_indexed	2025-12-02T10:48:53Z
_version_	1850393266529239040
fulltext	174 Ігор СкочилясISSN 1995-0322 ÑÎÖ²ÓÌ. Àëüìàíàõ ñîö³àëüíî¿ ³ñòîð³¿. 2010. Âèïóñê 9. – Ñ. 174–218. ²ãîð Ñêî÷èëÿñ ÁÐÀÖËÀÂÑÜÊÈÉ ÒÅÐÈÒÎÐ²ÀËÜÍÈÉ ÊÎÍÔË²ÊÒ 1747–1754 ðð.: ÏÐÀÂÎÂ² ÀÐÃÓÌÅÍÒÈ, ÅÊËÅÇ²ÀËÜÍ² É ÑÎÖ²ÀËÜÍ² ÏÐÀÊÒÈÊÈ «ÂÏÎÐßÄÊÓÂÀÍÍß» ÃÅÎÃÐÀÔ²×ÍÎÃÎ ÏÐÎÑÒÎÐÓ ÒÀ ²ÑÒÎÐÈ×ÍÀ ÏÀÌ’ßÒÜ Територіальний конфлікт через контроль над неозорими просторами Брац- лавщини, котрий, на перший погляд – несподівано, спалахнув у середині XVIII ст. між Святоюрською єпископською катедрою у Львові та митропо- личою курією у Радомишлі, з одного боку, був зумовлений низкою суб’єк- тивно-персоналістських факторів, а з іншого, – відображав ширші тенденції у внутрішньому житті з’єднаної з Римом Руської церкви. Серед «випадко- вих» факторів – смерть у середині грудня 1746 р. київського митрополита й водночас львівського владики Атанасія (Шептицького) та наступні номінації адміністраторами обидвох вакантних престолів, відповідно, полоцького архи- єпископа Флоріана (Гребницького) і перемишльського владики Онуфрія (Шумлянського). Раніше об’єднані під одним омофором Галицько-Львівська Русь, Поділля та Брацлавщина виявилися поділеними між різними церков- ними юрисдикціями. Якщо Шумлянський, урядуючи багатим і впливовим Перемишльським владицтвом, був мало зацікавлений не тільки в розширенні, але й у збереженні вже набутих на Правобережній Україні територій (хоча б через єрархічну підлеглість предстоятелеві Унійної церкви), то Флоріан (Греб- ницький), навпаки, демонстрував рішучість усунути «несправедливість» і якнайшвидше повернути митрополичій архиєпархії колись належні їй брац- лавські намісництва. Іншим фактором, який заохочував Гребницького дома- гатися Брацлавщини, було суттєве зміцнення організаційних структур Київ- ської архиєпархії в українських землях Корони Польської, пов’язане пере- довсім із заснуванням 1746 р. у Радомишлі – адміністративному центрі сто- лових маєтків Унійної церкви на Правобережжі – митрополичої консисторії та перенесенням сюди осідку київського митрополита. Відносно незаангажований опис подій, що започаткували «брацлавську справу», знаходимо в опублікованих о. Атанасієм (Великим) протоколах за- сідань Конгрегації поширення віри у Римі, що розглядала цю заплутану спра- ву: «Коли переставився згаданий Атанасій [Шептицький], то адміністрування  ²ãîð Ñêî÷èëÿñ, 2010 Брацлавський територіальний конфлікт 1747–1754 рр. ... 175 Львівським престолом обійняв сусідній Преосвященний єпископ пере- мишльський, а митрополичим [престолом] – Преосвященний архиєпископ полоцький […]. Отож [Флоріан (Гребницький)], відразу ж, як отримав звістку про смерть митрополита Атанасія, обійняв адміністративну юрисдикцію. [Він] оприлюднив едикт про молитву за його душу; скликав деканатську кон- грегацію в Радомишлі; на деканів, які не підкорилися, наклав кари, якими раніше погрожував […], а покірних відпустив. [Він] здійснив багато інших юрисдикційних чинів, зводячи й посвячуючи церкви, ставлячи деканів, спо- ряджаючи комісії щодо чудес, висвячуючи парохів, врешті-решт, розсуджу- ючи й вирішуючи справи. Під тим самим оглядом і за тим самим правом Преосвященний архиєпископ […] продовжував здійснювати юрисдикцію [над Брацлавщиною] і після того, як його возвели на митрополичий престол, аж доки Преосвященному Левові Шептицькому, теперішньому єпископові львівському, не спало на думку заперечувати й непокоїти юрисдикцію нашо- го зверхника»1. У брацлавських подіях простежується спроба тогочасної унійної єрархії реалізувати ширшу програму «цивілізаційного освоєння» величезних просто- рів «України» – Брацлавщини та Південної Київщини, котрі в цей час інтенсивно колонізувалися2, а також поглибленої християнізації місцевого, переважно руського за походженням люду, за конфесійною моделлю Slavia Unita. З огляду на тогочасні політичні реалії (утвердження Речі Посполитої в регіоні у 1714–1715 рр. після «згону населення», ліквідація на цій території козацького устрою, мінімалізація татарсько-турецької загрози й доволі мирні стосунки з Молдавським князівством), Унійна церква на Правобережжі аж до початку 1760-х рр. фактично не відчувала помітної конкуренції з боку православних церковних структур, користуючись у своїх місійних планах зазвичай підтримкою королівського двору та місцевої магнатерії. Тому на цих теренах чи єдиними конкурентами за контроль над місцевими східно- християнськими громадами виявилися два унійні єрархи – львівський єпис- коп Лев (Шептицьким) і київський митрополит Флоріан (Гребницький), майже одночасно обрані на свої святительські престоли у 1748 р. Незалежно від особистої ініціативи й пастирських зусиль обидвох владик, організованих заходів їхніх консисторій з дисциплінування русинів та підтримки коляторів унійних парафій, територія Брацлавщини впродовж першої половини XVIII cт. швидко покривалася густою мережею нових церков і поселень. Такого дина- 1 Congregationes Particulares Ecclesiam Catholicam Ucrainae et Bielorussjae epectantes / Ed. A. G. Welykyj, E. Kaminskyj. Romae, 1957 (далі – Congregationes Particulares). Vol. 2. P. 256–257. 2 За підрахунками С. Набиванця, якщо в 1747–1749 рр. на території Брацлавського воєвод- ства діяло 479–498 унійних парафій, то в 1764 р. їх було вже 783, у 1773 р. – 902, а напередодні приєднання краю до Росії (1788 р.) парафіяльна мережа Київської архиєпархії в цьому регіоні зросла до неймовірних розмірів, охопюючи аж 984 церкви! (Nabywaniec S. Unicka archidiecezja kijowska w okresie rządów arcybiskupa metropolity Felicjana Filipa Wołodkowicza 1762–1778. Rzeszów, 1998. S. 234). 176 Ігор Скочиляс мічного розвитку парафіяльної мережі та зростання чисельності пастви не знала у цей період жодна інша латинська, православна чи унійна єпархія в Речі Посполитій. Узяти під свій контроль цей вражаючий процес «стихійної євангелізації» Правобережної України однаковою мірою бажали і Гребниць- кий, і Шептицький, адже це давало змогу радикально збільшити кількість підлеглої їм пастви й духовенства та суттєво поповнити свої церковні скарб- ниці, основним джерелом грошових надходжень яких був катедратик, що сплачувався щорічно парафіяльними священиками. Розглядаючи проблему юрисдикційного статусу Брацлавського крилосу в середині XVIII ст., насамперед необхідно відтворити хронологію тогочас- них подій, встановити головних дійових осіб цього протистояння, звернути увагу на позиції й аргументи Львівської катедри, митрополичої курії, про- стежити перебіг засідання Конгрегації поширення віри 7 травня 1753 р., вив- чити її декрети в «брацлавській справі» 1751–1755 рр., а також описати по- в’язані з нею конфлікти як складову тогочасних еклезіальних соціальних практик. За умови залучення надзвичайно багатої й різнопланової (у т. ч. за своїм інституційним походженням) джерельної бази, це допоможе відпові- сти на частину дослідницьких питань або ж засигналізувати низку проблем, що, сподіваємося, стануть у подальшому предметом фахової дискусії. Зокре- ма, йдеться про такі сюжети, як територіальний партикуляризм, регіональні ідентичності, історична й еклезіальна пам’ять тощо. Повернення на Брацлавщину Київської архиєпархії Правові аргументи. Свої права на Брацлавщину митрополича катедра підтвер- джувала як правовими аргументами, так і практичними адміністративними заходами з опанування цього регіону. Оточення Флоріана (Гребницького) із самого початку конфлікту наголошувало, що жоден із відомих їм документів духовної та світської влади не вказує на належність руських церков у Брац- лавському воєводстві до Галицької єпархії. Зокрема, Радомишльська консис- торія покликалася на митрополичі грамоти 1539–1540 рр. та присяжні листи самого Макарія (Тучапського), в яких не було й натяку на підлеглість йому теренів Брацлавщини3. Каноністи Гребницького рішуче наполягали на тому, що «брацлавські деканати не були дані новому єпископові, а збережені за митрополитом; з цієї [традиції] випливає, що від самого заснування [Львівського] єпископату над тими [деканатами] ніколи не здійснювали юрис- дикції львівські предстоятелі – хіба що в сум’ятті схизми чи внаслідок по- милки, яку згодом було відразу виправлено, – [натомість] завше це стало і мирно [робили] самі лише митрополити. Справді, немає нікого, хто не знав би, скільки важить така давня традиція; а вона заперечує здійснення юрис- дикції з боку єпископа, водночас підтверджуючи його щодо митрополитів»4. 3 Congregationes Particulares. Vol. 2. P. 255. 4 Congregationes Particulares. Vol. 2. P. 261. Брацлавський територіальний конфлікт 1747–1754 рр. ... 177 Юрисдикційний статус Руської церкви на Східному Поділлі протягом другої половини XVI – першої половини XVIII ст., у трактуванні київського митрополита, був однозначним – ці терени беззастережно належали до Свя- тософіївської катедри, і лише в окремі періоди львівські архиєреї незаконно й самовільно намагалися здійснювати тут пастирську опіку: «Тож оскільки під час поставлення єпископа львівського це воєводство, як бачимо, було за- лишене за митрополитом, то відтак звичайну юрисдикцію над усіма тими церквами завше здійснював особисто сам митрополит. А з того, що зберегло- ся в пам’яті про минулі діла, постійно пригнічені міжусобицями і схизмами, знаємо, що 1568 року, тобто невдовзі після заснування Львівського єписко- пату, на благання пана Йони митрополита (йдеться про митрополита київ- ського Йону III (1568–1577). – І. С.), король Сигізмунд Август написав листа до адміністратора Вінницького і Брацлавського староств (а ті два староства, безперечно, становлять ціле Брацлавське воєводство), суворо тому адміністра- торові наказуючи, «щоб у громаді й на території цілих Брацлавського і Вінницького повітів ні сам не втручався до церковних справ, які належать до духовного суду митрополита, ні будь-кому [іншому] не дозволяв; і щоб нака- зав усім архимандритам і т. д., усім іншим підданим – і церковникам, і миря- нам, а також всякому чину, що перебуває в монашестві, і, нарешті, цілому людові того обряду, в церковних справах підлеглому судові згаданого митро- полита, щоб у всьому корилися не тільки комісарам, скерованим ad hoc, а й вікаріям, протопресвітерам і кожній особі, яку або він сам, або його комісари будь-коли поставили б і скерували» […]. І хоч Львівський престол довго три- мали єпископи-схизматики […], той престол заколотом і насильством неза- конно вчинив деякі юрисдикційні дії в Брацлавському воєводстві, про які каже супротивна сторона, все ж завжди, коли торжествувало право і той пре- стол був у католиків, юрисдикцію над цим воєводством завжди дуже послідов- но полишали митрополитові. Так, коли адміністратором на той час вакант- ної митрополії був Йосиф Шумлянський, єпископ львівський, то впродовж цілого свого адміністрування він завше здійснював юрисдикцію над Київ- ським і Брацлавським воєводствами лише від імені митрополита. А пере- довсім варто зауважити, що він сам, зацікавлений радше більше розширю- вати належну йому єпископську юрисдикцію, ніж митрополичу, спеціальним документом від 26 квітня 1694 р. призначив Всечесного Холодовського вікарієм не Львівського єпископату, а зосібна та явно – вікарієм адміністра- тора митрополії, передовсім над деканатами, які є щонайпевніше митропо- личими, а саме Білоцерківським, Чуднівським, Коростенським і Житомир- ським у Київському воєводстві, а також Немирівським і Вінницьким, розта- шованими у нашому воєводстві Брацлавському»5 . Митрополичі урядники також прагнули надати розголосу кожному декре- тові Варшавської нунціатури чи Конгрегації поширення віри, що трактував 5 Congregationes Particulares. Vol. 2. P. 255–256. 178 Ігор Скочиляс територіальний конфлікт на користь Гребницького. Так, пастирське послан- ня генерального намісника митрополичої архиєпархії на Правобережній Ук- раїні Пилипа Феліціана (Володковича), видане у Холмі 2 грудня 1751 р., підкреслювало остаточність постанови папської нунціатури, вимагаючи від місцевих священиків, намісників і мирян, аби вони «відтепер в усіх справах […] зверталися до митрополичої юрисдикції, були послушні [Гребницько- му] під карою усунення з [церковного] уряду» та «оголосили це послання в кожному деканаті, а священики прочитали [його] зібраному на богослужен- ня в церквах поспільству»6. 12 грудня того ж року декрет Трибуналу нунціа- тури було внесено до актових книг митрополичої консисторії в Радомишлі. Водночас генеральний намісник митрополичої архиєпархії на Правобережній Україні Пилип Феліціан (Володкович), аби забезпечити практичне виконан- ня цього декрету, звернувся до всіх намісників7 з вимогою, «під карою клят- ви», аби вони 8 січня 1752 р., разом з представниками парафіяльного клиру (по 6 від кожного намісництва), «особисто прибули на суди нашого інстига- тора», тобто до Вінниці, де тоді передбачалося провести виїздне засідання Радомишльської митрополичої консисторії. Зустріч урядників Гребницько- го з представниками середньої ланки адміністративного апарату відбувалася на вимогу Апостольської нунціатури, яка побоювалась ексцесів під час офі- ційної передачі Брацлавщини у посідання київського митрополита. З іншого боку, генеральний намісник митрополита Володкович мав намір використа- ти присутність брацлавських намісників, по-перше, для публічного складен- ня ними присяги вірності предстоятелеві Унійної церкви, а по-друге, для полагодження практичних справ – отримання пастирського податку (катед- ратика) та з’ясування правових підстав перебування цих урядників на своїх посадах (для цього намісники мали з’явитися до Вінниці «з диспартимента- ми та інструментами на деканські уряди»). Зміцненню позицій київського митрополита як правлячого ординарія своєї єпархії на Правобережній Україні сприяло офіційне перенесення його ре- зиденції з далекого Вільна до містечка Радомишля на Київському Поліссі, де розташовувалася адміністрація розлогих маєтків предстоятеля Руської церкви8. 6 Центральний державний історичний архів України, м. Київ (далі – ЦДІАУК). Ф. 1040, оп. 1, спр. 2, арк. 563–563 зв. 7 У листі Володковича йшлося про 13 намісників – браїлівського (Григорій Сторожин- ський), брацлавського (Мирон Занченко), вінницького (Андрій Родзянський), гранівського (Іван Стріцький), животівського (Корнелій Шпановський), кальницького (Самуїл Явор- ський), комаргородського (Яків Писарко), краснянського (Фома Шубович), немирівсько- го (Ілля Хмелевич), рашківського (Яків Глічинський), уманського (Василь Липницький), чечельницького (Василь Зайончевський) та ямпільського (Андрій Біляшевський) (ЦДІАУК. Ф. 1040, оп. 1, спр. 2, арк. 562). 8 Ці посілості відійшли до митрополичого бенефіцію ще наприкінці XVII ст., до того на- лежачи до маєтків Києво-Печерської лаври. Львівський владика Йосиф (Шумлянський) як адміністратор Київської митрополії отримав у володіння Радомишльський маєтковий ключ, на основі привілею короля Яна Собеського від 9 травня 1682 р. (Тимошенко Л. Брацлавський територіальний конфлікт 1747–1754 рр. ... 179 У Радомишль також були переведені митрополича консисторія, духовна кон- систорія та уряд київського офіціала (генерального намісника). Як стверджує Л. Тимошенко, формально ця подія сталася у 1746 р., ще за життя митрополита Атанасія (Шептицького), однак повною мірою митрополичий двір з усім своїм адміністративним апаратом розпочав тут свою діяльність лише з 1748 р., коли відбулася офіційна номінація на Святософіївський престол нового глави Уній- ної церкви в Речі Посполитій – Флоріана (Гребницького)9. Його митрополи- ча хіротонія відбулася 8 червня 1747 р. у Новгородку за участі шести уній- них владик, у т. ч. Онуфрія (Шумлянського). Натомість папське бреве про підтвердження його митрополичих прерогатив було видане лише 16 грудня 1748 р.10 Можливо, саме під час цих урочистостей і було досягнуто порозу- міння між Гребницьким та адміністратором Львівської єпархії Шумлянським щодо переходу Брацлавщини під юрисдикцію митрополита. Перші спроби Радомишльської митрополичої консисторії взяти під свою юрисдикцію Брацлавський крилос датуються 15 січня 1747 р. Тоді, у зв’язку із завершенням заупокійних богослужінь за померлого напередодні владики Атанасія (Шептицького), з Радомишля було надіслано відповідні листи всім тогочасним намісникам з Брацлавщини – браїлівському, брацлавському, він- ницькому, кальницькому, комаргородському, краснянському, немирівському, рашківському, уманському та ямпільському11. Уже через місяць тих самих намісників митрополича консисторія зобов’язала прибути на єпархіальний собор до Радомишля, запланований на 10 травня 1747 р.12 10 квітня 1747 р. до духовенства Брацлавського крилосу вперше з пастирським посланням звер- нувся адміністратор Київської митрополії, полоцький архиєпископ Флоріан (Гребницький). Приводом для оприлюднення послання стала інформація про намір усіх десяти унійних намісників Брацлавщини іґнорувати єпархіаль- ний собор у Радомишлі, який мав очолити Гребницький, а також бойкотува- ти сплату пастирського податку – катедратика. На соборі унійне духовенство Правобережжя також мусило скласти публічну присягу вірності новому пред- стоятелеві з’єднаної з Римом Руської церкви. У разі неприбуття на собор адміністратор митрополії погрожував намісникам усуненням від церковних урядів та викликом на духовний суд. У листі Гребницький виклав арґументи З історії Уніатської Церкви на Київщині (XVI–XIX ст.). К., 1997. С. 21–25). Загальну характеристику земельних посілостей Київської архиєпархії на Правобережній Україні у XVIII ст. наводить: Nabywaniec S. Unicka archidiecezja kijowska... S. 43–62. 9 Тимошенко Л. З історії Уніатської Церкви... С. 27–29; Його ж. Місто Радомишль в історії Української Церкви // На службі Кліо: Зб. наук. праць на пошану Л. Винара. Київ; Нью- Йорк; Торонто; Париж; Львів, 2000. С. 484–492; Nabywaniec S. Unicka archidiecezja kijowska... S. 40–41 (автор помилково стверджує, що генеральна консисторія «постала в Радомишлі у 1754 р.»). 10 Блажейовський Д. Ієрархія Київської Церкви (861–1996). Львів, 1996. С. 253. 11 Acta Сonsistorialia 1747–1748 // Інститут рукопису Національної бібліотеки ім. В. І. Вер- надського НАН України (далі – ІР НБУВ). Ф. I, спр. 2459, арк. 280. 12 ІР НБУВ. Ф. I, спр. 2459, арк. 280. 180 Ігор Скочиляс митрополичої катедри щодо підлеглості Брацлавщини саме Київській архи- єпархії. Основним їхнім мотивом була «давнина» – історична належність реґіону до Святософіївського митрополичого престолу. Інший арґумент був суто юридичним – про тимчасовість юрисдикції, в яку митрополит Лев (Киш- ка) передав львівському владиці брацлавські намісництва, з метою покриття видатків на судові процеси, що в той час провадилися Унійною церквою13. Перша з черги актова книга митрополичої консисторії в Радомишлі (Acta Сonsistorialia 1747–1748)14, де вписувалися адміністративні розпорядження й інші пастирські чинності в перші два роки перебування на престолі пред- стоятеля Унійної церкви Флоріана (Гребницького, 1747–1762), зафіксувала надзвичайно велику увагу урядника митрополита до Брацлавщини. З-поміж кількох сотень актів Гребницький за неповних два роки видав близько 50 письмових розпоряджень («інструментів», «консенсів» і пастирських листів) щодо закладення «на суворому корені», побудови, посвячення й ремонту унійних храмів в усіх десяти намісництвах Брацлавського крилосу15, який фактично вважався тоді ще частиною Львівської єпархії. Наступна збережена книга Радомишльської консисторії за 1749–1751 рр., котру вів генеральний намісник (офіціал-суроґа) митрополита Михайло При- 13 «Nie bez osobliwszego ressentymentu doszło nas słyszec, iako Przewielebnosci Wasze, będąc zupełnie uniwersałem naszym na kongregacyą generalną prothoprezbiterską na dzien 10 maia w[edług] s[tarego k[alendarza] w Radomyszlu przypadaiącą, uwiadomienie od kogos zi strony sinistre informowani, na pomieniony dzien y termin wyzey rzeczony kongregacyi prothoprezbiterskiey nie stawic się y nalezące stołowe nie komportować zamyslacie. Dlaczego my fundamentalney z praw jurisdykcyi metropolitanskiey nad pomienionemi wyzey dekanatami zdawna exteduiący się, tudziez ze wyzey rzeczone dekanaty za wyraznym na pismie konsensem od Jasnie Wielmoznego niegdys JMci x[iędz]a Leona Kiszki, metropolity całey Rusi, Jasnie Wielmoznemu w Bogu niedawno zeszłemu Athanazemu Szeptyckiemu, m[etropolicie] c[ałey] R[usi], na ten czas ieszcze biskupem lwowskim, halickim y kamienieckim będącemu, in subsidium expensow prawnych circa immunitatem jurium et pertinentiarum do metropolity wsciągaiących się pozwolone y wruczone, byli informowani Przewielebnosciom waszym w mocy posłuszenstwa swiętego y pod karą depozycyi z urzędu dziekanskiego y innemi surowszemi sądowi naszemu zachowanemi przykazuiemy, ażebyscie, niewazaiąc zadnych informacyi y processow, naprzeciw naszey dispozycyi od kogokolwiek y iakokolwiek sobie danych y intymowanych, na wyz rzeczony termin kongregacyi prothoprezbiterskiey do Radomyszla osobiscie y nieodwłocznie stawili się pod rigorem kar wyzey wyrazonych y restytucyą nalezącego stołowego z swoich własnosci in casu by te pomienione stołowe do rąk czyich innych pooddawac y komportować wazyli się. Dlaczego W[ielebnym] x[iężom] parochom, wikariuszom, uczciwym ministrom cerkiewnym y innym nalezytym mandatow naszych exekutorow w mocy posłuszenstwa swiętego y pod klątwy karą przykazuiemy, azebyscie na instancyą urzędu naszego administratorskiego doszedszy osobiscie, pomienionych P[rzewielebnych] x[ięży] dziekanow alias […] onych władzą naszą administratorską pozwali, ktorych y my pozywamy, aby się przed nas samych y sąd nasz administratorski metropolitanski na dzien osmnasty miesiąca maia roku nizey wyrazonego w[edług] s[tarego] k[alendarza] osobiscie y nieodwłocznie stawili dla widzenia y słyszenia in casu sprzeciwienia się ninieyszemu naszemu rozkazowi y woli wyrazney, w kary wyzey extendowane y załozone wpaść y tez przez dekret na terminie ferować się maiącey, wykonać, rozkazać cortifican[…]» (ІР НБУВ. Ф. I, спр. 2459, арк. 281). 14 ІР НБУВ. Ф. I, спр. 2459, арк. 288 зв. – 351 зв. 15 Там само. Арк. 288 зв. – 289, 298 зв. – 301, 312, 315 зв. – 317, 320, 322, 334, 344, 351–351 зв. Брацлавський територіальний конфлікт 1747–1754 рр. ... 181 мович, також містить численні розпорядження (Acta Gratiarum) Флоріана (Гребницького) щодо духовенства і парафій Брацлавщини16. Проте якщо у 1749 р. було вписано майже 40 адміністративних актів київського митропо- лита для практично всіх намісництв Брацлавського крилосу (апробація пре- зент коляторів для кандидатів на священство; номінація клириків на пара- фіяльні уряди; дозволи («консенси») на будову, ремонт і посвячення храмів тощо)17, то у 1750 р. – тільки 11 записів18. Для прикладу, М. Примович, за дорученням Гребницького, 26 лютого 1748 р. видав «інструмент» на посвячен- ня Хрестовоздвиженської церкви в Ладижині Брацлавського намісництва, а генеральний намісник архиєпархії Володкович у червні 1753 р. рукополо- жив новоєрея до Хрестовоздвиженської церкви в с. Михайлівка того ж намі- сництва19. Ця статистика, очевидно, засвідчує втрату Гребницьким контро- лю над частиною території Брацлавщини на користь львівського владики, а також труднощі, що їх зазнавали урядники з Радомишля в комунікації з тими представниками унійного клиру, котрі залишалися відданими Флоріанові (Гребницькому) й мали б інформувати митрополичу консисторію про прак- тичні потреби їхніх парафій і вірних. У 1748 р. в канцелярії київського митрополита, у зв’язку з номінацією нового генерального намісника Київської архиєпархії Ясона (Юноші-Смо- горжевського), було виготовлено реєстр належних до неї церков, в який упер- ше з 1720-х рр. внесено й храми Брацлавського крилосу, котрі на той час ще перебували під юрисдикцією Львівської катедри. Тоді в список потрапили Браїлівське (44 церкви), Брацлавське (52), Вінницьке (49), Кальницьке (58), Комаргородське (45), Краснянське (50), Немирівське (без даних про пара- фіяльний склад), Рашківське (36), Уманське (56), Чечельницьке (37) та Ямпіль- ське (41) намісництва20. Боротьба за намісництва та їхніх адміністраторів. У 1747–1748 рр. Греб- ницький, аби заручитися підтримкою середньої ланки адміністративного апарату Унійної церкви на Брацлавщині й тим самим здобути безпосередній доступ до впливу на місцеве парафіяльне духовенство, здійснив справжню «кадрову революцію» в регіоні, усунувши більшість намісників, поставле- 16 Acta Gratiarum sub Auspitiis Ill[ustrissi]mi Excell[entissi]mi et Rev[eren]d[issi]mi Do[mi]ni Floriani Hrebnicki, Dei et Apostolicae Sedis Gratia Metropolitani Kiioviensis, Haliciensis et Totius Russiae, Archiepiscopi Polocensis, episcopi Witebscensis, Orszanensis et Mohiloviensis, Abbatis Kiiovopeczarensis, Sanctissimi Domini nostri Domini Benedicti Divina Providentia Papae eius nominus XIV Praelati Domensti Sosiliique Pontificii Assistentis, Anno Domini [1749–1751] expeditarum // ЦДІАУК. Ф. 1040, оп. 1, спр. 2, арк. 487–564. 17 ЦДІАУК. Ф. 1040, оп. 1, спр. 2, арк. 488 зв. – 489, 490, 491–492 зв., 493 зв., 494 зв., 496– 497, 500, 501–501 зв., 502 зв., 508 зв., 510, 515 зв. – 516, 517, 519 зв., 525, 536, 537, 538, 539, 542. 18 ЦДІАУК. Ф. 1040, оп. 1, спр. 2, арк. 517?551 зв. 19 Wizytacje generalne parafii unickich w województwie kijowskim i bracławskim po 1782 r. / Oprac. i wydał M. Radwan. Lublin, 2004. S. 542, 591. 20 Архив Санкт-Петербургского института истории РАН (далі – Архив СПбИИ). Кол. 52, оп. 2, картон 9, № 1, л. 247 об. – 252 об. 182 Ігор Скочиляс них тут у різний час львівськими владиками. 19 вересня 1747 р. «інстру- мент» Гребницького на адміністрацію Немирівським намісництвом (після смерті свого попередника) одержав Іван Строцький, парох гранівський21. Невдовзі митрополит домігся призначення ямпільським намісником свого прихильника – Олексія Біляшевського, пароха марківського22. На бік пасти- ря перейшов і Василій Липницький, намісник уманський23. У червні 1749 р. «інструменти» на адміністрацію церковними територіальними округами отри- мали Ілля Хмелинович, священик церкви Св. Миколая в Немирові, та Кор- нелій Шушпановський (Шпановський), священик животівський24. Заходи Гребницького зі встановлення своєї митрополичої юрисдикції на Брацлавщині (починаючи від середини вересня 1747 р.) підтримували також намісники брацлавський (Мирон Занченко (Заньченко)25), вінницький (Андрій Родзянський26), кальницький (Самуїл Яворський27), краснянський (Симеон Мізонський28) і рашківський (Олексій Наливайко29). У наступному 1748 р. до них приєднався Яків Писарко, намісник комаргородський30. Усі вони раніше здобули номінації на свої церковні уряди від покійного Атанасія (Шептиць- кого). Не довіряючи їм (адже Гребницький не був їхнім святителем і вони не завдячували йому своєю духовною кар’єрою), митрополит намагався впро- вадити на Брацлавщину особисто віддані креатури. Яскравим прикладом цієї нової політики Радомишльської консисторії стала голосна справа рашків- ського намісника Олексія Наливайка (Наливайченка), якого митрополичі уряд- ники свідомо усунули з посади, безпідставно звинувативши «в різних ексце- сах» і на його місце призначивши 11 січня 1748 р. Івана Черкевича, пароха рокичинецького31 . Та, як з’ясувалося, новий намісник також не виправдав сподівань Гребницького, бо «багато нагрішив і бунтував парохів Рашківського деканату так само, як і рашківський декан Наливайко», котрого митрополит суспендував. Гребницькому не залишалося нічого іншого, як відкликати свою інсталяційну грамоту для Черкевича. Щоб локалізувати конфлікт, до Рашків- ського намісництва митрополит скерував Якова Писарка, намісника комар- городського, який, за підтримки ямпільського намісника, мав на місці «про- вести комісію та інквізицію, бо парохи раніше боялися давати правдиві свідчення». Але головним завданням Писарка було відновлення канонічної дисципліни, аби «був збережений усякий порядок у Рашківському деканаті й конституції як Замойського собору, так і єпархіяльні, завжди виконували- 21 ІР НБУВ. Ф. I, спр. 2459, арк. 298 зв., 299 зв., 301 зв. 22 Там само. Арк. 298 зв. 23 Там само. Арк. 298 зв. – 299. 24 ЦДІАУК. Ф. 1040, оп. 1, спр. 2, арк. 503. 25 ІР НБУВ. Ф. I, спр. 2459, арк. 300, 320. 26 Там само. Арк. 301. 27 Там само. Арк. 299 зв. 28 Там само. Арк. 300. 29 Там само. Арк. 299. 30 Там само. Арк. 312, 322. 31 Там само. Арк. 312. Брацлавський територіальний конфлікт 1747–1754 рр. ... 183 ся». Зокрема, йшлося про особистий послух священиків Гребницькому та відновлення сплати ними пастирського податку до митрополичої скарбниці32. Щоб уникнути подальших непорозумінь, інші намісники Брацлавського кри- лосу впродовж 1749 р. склали у Радомишльській консисторії «клятву на вірність митрополитові». Достеменно відомо, що такі публічні заяви задекла- рували Андрій Родзянський з Вінниці, а також брацлавський, кальницький, комаргородський, краснянський і немирівський намісники33. Специфічно еклезіальні «техніки» опанування митрополичими урядни- ками окремих намісництв розкриває пастирський лист Флоріана (Гребниць- кого) від 21 лютого 1749 р. Не довіряючи уманському намісникові Василію Липницькому, котрого митрополит за кілька днів до того викликав на єпархіальний собор34, він звернувся за підтримкою до адміністратора Неми- рівського намісництва Івана Стоцького (Строцького). На нього Гребницький і поклав завдання остаточно підпорядкувати митрополичій юрисдикції ве- личезну за розмірами й кількістю унійних парафій Уманщину. Зокрема, Стоцький повинен був зібрати місцеве духовенство на намісницькому собор- чику, домогтися від нього сплати катедратика до митрополичої скарбниці «за давнім звичаєм», а також публічної декларації про послух предстояте- леві Унійної церкви35. Осібну історію у роки протистояння за намісництва Брацлавського крилосу між Львовом і Радомишлем має Животівське намісництво. З метою дезорга- нізації адміністративних структур Львівської єпархії на Правобережжі, воно було утворене Київською консисторією з порубіжних парафій Брацлавського крилосу, приєднаних до архиєпархії невдовзі після смерті в грудні 1746 р. Атанасія (Шептицького). Уперше в складі митрополичої архиєпархії Животів- ське намісництве фігурує в реєстрі 1748 р., налічуючи тоді 42 церкви (три з них – в його адміністративному центрі – м. Животів)36. Генеральна візитація київського митрополита 1751 р. виявила, що урядники Київської архиєпархії 32 Там само. Арк. 315 зв. – 317 зв. 33 ЦДІАУК. Ф. 1040, оп. 1, спр. 2, арк. 11 зв. – 12 зв., 77 зв. – 80, 83, 84. 34 «Emanatum instrumentum relaxationis interducti quo ecclesiae in tractu Umanen[sis] innodatae fuerunt ad congregationem generalem prothopresbyteralem in personam Adm[odum] R[evere]ndi Basilii Lipnicki, decani umanen[sis]» (ЦДІАУК. Ф. 1040, оп. 1, спр. 2, арк. 490 зв.). 35 «Iz my maiąc słuszne przyczyny do uczynienia dispozycyi nizey wyrazoney nas pobudzaiące, zalecamy Przewielebnosci twoiey, ktorey mądrość, czułość y we wszelkich rzeczach rostropność wiadomo mamy, azebys Przewielebność twoia, konwokowawszy uniwersalikiem swoim dziekanskim wszystkich W[ielebnych] x[ięży] Parochow y wikaryoszow, w dekanacie Umanskim znayduiących się, od nich sam, a nie kto inszy, nalezyte nasze stołowe kwote poodbierał, tychże W[ielebnych] x[ięży] prezbiterow według zwyczaiu z persoluty referuiąc się do dawnych kwitow, kwitował y wybrane kwotę do nas samych na kongregacyą generalną przywoził, zalecaiąc oraz tymże W[ielebnym] x[iężom] prezbiterom dekanatu wspomnionego serio y pod karami cięzkiemi nam samym do extendowania zachowanym, azeby Przewielebności twoiey w wyzey wyrazoney dispozycyi naszey posłuszni byli praesentibus ad ulteriorem dispositionem nostram valituris» (ЦДІАУК. Ф. 1040, оп. 1, спр. 2, арк. 491–491 зв.). 36 Архив СПбИИ. Кол. 52, оп. 2, картон 9, № 1, л. 243 зв. – 244 об. 184 Ігор Скочиляс почали здійснювати на теренах Животівщини свою юрисдикцію вже у 1746– 1751 рр. Так, київський офіціал (і водночас тетиївський намісник) Юстин Іляшевич у 1746 р. допомагав у зведенні церкви Різдва Богородиці в новоза- снованому селі Побійна, а в 1747 р. видав дозвіл («консенс») на спорудження храму в с. Сутківці. Його наступник – о. Козубський, за дорученням митро- полита, благословив у січні 1751 р. побудову Чолновицької церкви, а її свя- щеник тоді ж одержав номінаційну грамоту на парафію від генерального на- місника архиєпархії Пилипа (Володковича). Дві інші візитовані церкви – Голотківська й Житницька – були зведені за дозволом іншого київського офі- ціала – о. Йосафата (Висоцького), який одночасно виконував обов’язки адмі- ністратора сусіднього з Животівщиною Тетиївського намісництва. Зауважи- мо, що тетиївський намісник з Київської архиєпархії брав участь у посвя- ченні унійних храмів Животівщини з кінця 1730-х рр. – у Красному Куті (1738 р.), Клюковому Розі (1745 р.), Босівці (Бозівці?), Горошковому Розі та Сорокотягах (1746 р.), Сніжній (1746–1747 рр.), Високому (1748 р.), тобто деякі з цих чинностей відбувалися ще за життя Атанасія (Шептицького). Ще раніше, в першій половині 1740-х рр., київський офіціал Андрій (Бенець- кий) забезпечив спорудження нової церкви в с. Охматів, посвяченої невдовзі адміністратором Білоцерківського намісництва. Водночас деякі священики у цьому протистоянні виявляли лояльність до обидвох пасторів. Так, напри- клад, священик с. Стадниця отримав єрейські свячення в 1747 р. від адміні- стратора Львівської єпархії Онуфрія (Шумлянського), однак за дозволом на закладення нового храму Різдва Богородиці того ж року подався до київсько- го офіціала Ясона (Смогоржевського)37. На початку червня 1752 р. Лев (Шептицький) звернувся з пастирськими листами до животівського намісника о. Стефана Комарницького, а також одно- го з місцевих священиків – о. Корнелія Шпановського із Животова «на Ста- рому Місті». Їх обох було звинувачено у тому, що вони не бажають визнава- ти влади львівського єпископа, висвячувалися «за кордоном» та розсилали «листи не свого пастиря». Шептицький закликав животівського намісника прибути 12 червня 1752 р. до Барської консисторії, де його перехід під львівську юрисдикцію міг засвідчити офіціал Матковський38. Але животів- ський намісник о. Іван Кулицький не підкорився Шептицькому, незважаючи на те, що більшість парафій його церковного округу на той час усе ще зали- шалися у складі Львівського владицтва. На це, зокрема, вказує та обставина, що того ж таки року він сплатив до митрополичої скарбниці 180 золотих пастирського податку, у зв’язку з чим консисторський писар із жалем зано- тував, що «деканат Животівський майже весь відірваний до львівського єпис- копа, й уціліло [в складі архиєпархії лише] 18 церков»39. 37 ІР НБУВ. Ф. I, спр. 2462, арк. 222–245. 38 Архив СПбИИ. Кол. 52, оп. 2. Картон 9. Ед. хр. 1. Л. 354–354 об. 39 Рункевич С. Г. Описание документов архива западнорусских униатских митрополитов. Санкт-Петербург, 1907. Т. 2. С. 149 (док. № 1583). Брацлавський територіальний конфлікт 1747–1754 рр. ... 185 Діяльність холмського єпископа Феліціана (Володковича). Вирішальну роль в опануванні київським митрополитом Брацлавщини відіграв тогочас- ний холмський владика Пилип Феліціан (Володкович)40, якого Флоріан (Греб- ницький) 1 березня 1751 р. номінував своїм генеральним офіціалом для Пра- вобережної України, надавши йому надзвичайно широкі повноваження у здійсненні духовної й адміністративної влади над руськими парафіями у Брацлавському та Київському воєводствах41. Оскільки неодноразові апеляції Шептицького до Римського престолу («Святої Столиці») завершилися невда- чею, митрополит Гребницький, попередньо заручившись підтримкою Риму, пастирським посланням від 19 січня 1752 р. офіційно впровадив свого гене- рального намісника на Правобережній Україні Пилипа (Володковича) в управ- ління унійними парафіями в Брацлавському воєводстві, тим самим викону- ючи декрет Трибуналу апостольської нунціатури. У відповідь львівський єпископ 5 лютого 1752 р. вніс протест до актів митрополичої консисторії, намагаючись підважити законність дій Флоріана (Гребницького)42. Оцінюю- 40 Докладні відомості про походження, родинне й монаше життя та пастирську діяльність Феліціана (Володковича) як владики холмського і митрополита київського, наводить: Nabywaniec S. Unicka archidiecezja kijowska... S. 123–189. На відміну від більшості дослід- ників, які в негативних, а інколи і відверто у чорних тонах зображали постать цього унійного єрарха, С. Набиванець схильний більш стримано розглядати його роль в історії Унійної церкви: «Митрополит Володкович, без сумніву, не належав до особливо видат- них особистостей серед тогочасного унійного єпископату, однак також не можна не за- уважити багато його досягнень як владики. Бутучи митрополитом, фактично від початку був дуже пов’язаний обставинами та обмежений особами коад’юторів. Попри свою єрар- хічну гідність і вік, демонстрував готовність до єднання. Такої поведінки, однак, не де- монстрували його коад’ютори, які не наважилися на слова пробачення або на простягну- ту руку до свого коад’юта як жест примирення. Володкович був типовим представником шляхтича доби сарматизму. Був поривчастим, навіть готовим до організації нападу, га- ласливим у відстоюванні своїх прав, прив’язаним до матеріальних справ, з яких, однак, умів принести користь суспільству. Неодноразово йому бракувало дипломатичного хис- ту в контактах з людьми, а в пізніший період керувався хіба радше впертістю, аніж здо- ровим глуздом. Проте загалом заслуговує на кращу оцінку його кількадесятилітнього єпископського служіння» (Ibidem. S. 188–189). Позитивну оцінку діяльності Володкови- ча на Холмському владичому престолі у 1731–1756 рр. подає: Gil A. Chełmska diecezja unicka 1596–1810. Dzieje i organizacja. Lublin, 2005. S. 108–109. 41 Ingrossatio Instrumenti officialatus Metropoliae Kijov. In personam Wolodkowicz, eppi chelmensi // Archiwum Państwowe w Lublinie. Chełmski Konsystorz Greckokatolicki (далі – APL. ChKGK). Sygn. 30. S. 28–31. З періоду виконання Володковичем своїх обов’язків генерального намісника митрополита на Правобережній Україні збереглася книга при- бутків і видатків його канцелярії, датована 1756 р.: Державний архів Житомирської обл. (далі – ДАЖО). Ф. 178, оп. 53, спр. 18. Виявлено також перелік літургійних шат (зокрема шести сакосів і «митрополичого хреста»), котрі належали Володковичу як предстоятелю Руської церкви: Regestr rzeczy zakrystyi metropolitalney po smierci JWJ x[iędza] Wołodko- wicza, metropolity, spisany, niektorych sakosow przezemnie na podpisie wyrazonego z zakrystyi katedralney Włodzimierskiey wydanych die 14 februarii v. s. 1778 w Włodzimierzu // Націо- нальний музей ім. Митрополита Андрея Шептицького у Львові. Відділ рідкісної та ста- родрукованої книги (далі – НМЛ). Ркл-145, арк. 151 зв. – 152 зв. 42 Congregationes Particulares. Vol. 2. P. 258. 186 Ігор Скочиляс чи заслуги Володковича в утвердженні юрисдикції митрополита в цьому ре- ґіоні, Гребницький домігся в Авґуста III королівського диплому про призначення холмського владики своїм коад’ютором з правом наступництва (16 лютого 1756 р.)43. 24 січня 1752 р. генеральний намісник Київської митрополії, холмський владика Пилип Феліціан (Володкович) видав у своїй резиденції в Білополі універсали до намісників Брацлавського крилосу (немирівського, рашків- ського й чечельницького) з вимогою прибути 12 квітня того року в Бердичів для участі в соборі Київської архиєпархії та засвідчення свого послуху ново- му митрополитові Флоріану (Гребницькому)44. У цей самий час Володкович розпочав ряд практичних адміністративних заходів на Брацлавщині, маючи на меті передпідпорядкувати своїй юрисдикції місцеве унійне духовенство. Він уділяв єрейські свячення «аколітам» (зокрема, у березні 1750 р. рукопо- ложив клирика для церкви с. Олександрівка Брацлавського намісництва45), роздавав священикам інсталяційні грамоти на вакантні парафії та номінаційні грамоти на обсадження церковних урядів. Так, скажімо, в січні 1752 р. Волод- кович призначив віце-намісників у Браїлівську (о. Даниїла Колосовського) та Вінницьку (о. Агафона Лащенка й о. Михаїла Сіриченка) протопопії, зафік- сувавши у своїх грамотах їхню адміністративну належність до Київської єпархії46. У жовтні 1753 р. Володкович уже безпосередньо перебував на тери- торії Брацлавщини, в м-ку Красне, звідки він «навертав» до послуху київ- ському митрополитові місцеве духовенство. Механізми цих адміністратив- них заходів виявляє інсталяційна грамота Володковича від 5 жовтня 1753 р., надана священикові о. Теодору Стефановичу на парафію в с. Березівка Че- чельницького намісництва. Цей отець у 1751 р. був рукоположений львівським владикою й наприкінці того ж року, за рекомендацією барсько-брацлавсько- го офіціала Тимофія Матковського, отримав презенту й обійняв парафію. Та коли на Брацлавщину прибув Феліціан (Володкович), о. Стефанович, щоб утриматися на парафії, восени 1753 р. змушений був скласти перед ним Іспо- відання віри і присягу на вірність київському митрополитові. Лише після 42 Ingrossatio Diplomatis pro Coadjutoria Metropoliae Illmo Dno Wolodkowicz // APL. ChKGK. Sygn. 30. S. 461–463. Див. також: Блажейовський Д. Ієрархія Київської Церкви... С. 254. 44 ІР НБУВ. Ф. XVIII. № 178, арк. 1; № 180, арк. 1; № 181, арк. 1 (друковані формуляри грамот церковнослов’янською мовою). Досі немає наукової монографії про пастирську діяльність митрополита Флоріана (Гребницького). Після його смерті писарем Львівської генеральної консисторії Даниїлом Верхратським було укладено «Реєстр речей» Гребниць- кого, які певною мірою відображають його щоденне життя, побут та інтелектуальні заці- кавлення: Regestr rzeczy zakrystyinnych metropolitanskich po smierci JW Jmci x[ię]dza Floryana Hrebnickiego, metropolity arcybiskupa połockiego, JW Jmci xiędzu Felicianowi Wółodkowiczowi, metropolicie teraznieyszemu oddanych roku 1762 d[ie] 24 [septem]bra // НМЛ. Ркл-145, арк. 149–151. 45 Wizytacje generalne parafii unickich... S. 496. 46 ІР НБУВ. Ф. XVIII. № 176, арк. 1; № 177, арк. 1; № 179, арк. 1 (друковані формуляри церковнослов’янською мовою). Брацлавський територіальний конфлікт 1747–1754 рр. ... 187 цього священик отримав нову інсталяційну грамоту, тим самим леґітимізу- вавши свій статус пароха47. Водночас діяльність Пилипа (Володковича) засвідчує, що, як і його опо- нент – Святоюрська катедра, митрополича курія застосовувала «пастирський примус» і відверте насильство задля остаточного опанування Брацлавщи- ною. Зокрема, про справжні «бої без правил» стало відомо на засіданні Конгре- гації поширення віри у травні 1753 р., в результаті супліки львівського вла- дики. Шептицький, серед іншого, скаржився на брутальні дії Володковича щодо свого барсько-брацлавського офіціалата Тимофія Матковського: «Пре- освященний єпископ холмський, вікарій митрополита, піддав [ув’язненню] заявленого вікарія єпископа-супротивника, Тимофія Матковського, та ще й, кажуть, у нього було відібрано і вилучено якісь скриньки та інші речі». Од- нак представники митрополита рішуче заперечили таке трактування подій, представлене генеральним офіціалом Шептицького Антонієм Левинським, що опиралося виключно на усні свідчення Матковського. За версією сторо- ни митрополита, події розвивалися наступним чином: «Коли він (Матков- ський. – І.С.) бешкетував по брацлавських деканатах […], Преосвященний єпископ [Феліціан Володкович] сам особисто підійшов до згаданого пресвіте- ра і, поцікавившись, за чиїм дорученням отак навісніє в митрополичій архи- єпархії, отримав зухвалу й неоднозначну відповідь. Незважаючи на це, він узяв його до своєї карети, і вони одразу вирушили до міста Бердичева, щоб убезпечитися від козацьких нападів […]. Там Матковський, змушуваний хіба що приймати обіди від Преосвященного єпископа холмського, в усьому іншо- му мав таку повну свободу, що несподівано, не попрощавшись із своїм ласка- вим хлібосолом, подався, куди хотів»48. Незважаючи на висунуті проти його урядників звинувачення у насильстві, митрополит Гребницький перекону- вав Римську курію, що «щодо [брацлавських] деканатів він усе чинив поряд- но і правильно, згідно з правом і нормами правосуддя»49. Візитація 1750–1753 рр. Наймасштабною акцією зі встановлення реаль- ної пастирської влади нового митрополита Флоріана (Гребницького) на Право- бережжі стала генеральна візитація 1750–1753 рр. Ревізія унійних церков була проголошена митрополитом 2 січня 1750 р., а її проведення консисторія поклала на о. Михайла Примовича50, який, на основі пастирського послання Гребницького, одержав відповідні повноваження. Покликаючись на свої нові прерогативи, 8 січня 1750 р. Примович оприлюднив свій лист з викладом програми візитації Брацлавського й Київського крилосів51, одночасно видав- 47 ДАФО. Ф. 178, оп. 53, спр. 34, арк. 5. 48 Congregationes Particulares. Vol. 2. P. 288–289. 49 Congregationes Particulares. Vol. 2. P. 286. 50 Михайло Примович виконував обов’язки офіціала київського митрополита на Правобе- режній Україні також у 1770–1771, 1780–1781 рр. (Nabywaniec S. Unicka archidiecezja kijowska... S. 216–217). 51 ЦДІАУК. Ф. 1040, оп. 1, спр. 2, арк. 224–228. 188 Ігор Скочиляс ши «інструмент» на генеральну візитацію Богуславського, Канівського, Корсун- ського, Мошенського Смілянського та Чигиринського намісництв52. Під час цієї масштабної акції також були обстежені унійні церкви Барашівського, Бердичівського, Білоцерківського, Брагинського, Димирського, Паволоцького, Погребиського, Тетиївського та Фастівського намісництв Київського крило- су53. Візитація у 1751 р. охопила й 18 церков Животівського намісництва54, які досі входили до складу Брацлавського крилосу Львівської єпархії. Аби остаточно закріпити регіон за митрополичою катедрою, Гребниць- кий наважився, попри складну ситуацію на Правобережній Україні, прове- сти генеральну візитацію Київської архиєпархії. Вона була проголошена 3 жовтня 1757 р., але, через нез’ясовані обставини, тоді не розпочалася. 2 березня 1758 р. митрополит Флоріан доручив здійснити пастирську реві- зію луцькому владиці Сильвестрові (Рудницькому) як своєму генеральному офіціалові. У виданому Гребницьким «інструменті» спеціально наголошу- валося, що ця візитація мала обов’язково охопити й «брацлавські декана- ти»55. Проте й цього разу обстеження унійних церков Правобережної Украї- ни не відбулося, що негативно позначилося на динаміці інтеграції Брацлав- ського крилосу в організаційні структури Київської архиєпархії, спровоку- вало посилення територіального партикуляризму, послаблення інституційного зв’язку з Радомишльським митрополичим двором, а в недалекому майбутнь- ому дало шанс Левові (Шептицькому) вдруге спробувати повернути регіон до складу Львівської єпархії. Про успіхи київського митрополита в опануванні Брацлавщиною та його реальну підтримку місцевим духовенством і, вірогідно, мирянами, свідчить 52 Там само. Арк. 517–518 зв. 53 ІР НБУВ. Ф. I, спр. 2462, арк. 1–217, 249–549 зв.; Спр. 2463, арк. 1–394; Спр. 2464, арк. 1–548. 54 ІР НБУВ. Ф. I, спр. 2462, арк. 219–247. 55 «Ill[ustrissi]mo D[omi]no Sylvestro Rudnicki etc. Recto archidiecesis nostrae Kijoviensis ordini et disciplinae ecclesialae conservandae studentes per nostrum speciale instrumentum die 3 8bris anno 1757 signatum Ill[ustrissi]mae R[everendissi]mae Donationi V[ost]rae munus visitationis generalis praedictae nostrae archidiecesis Kijoviens[is], inclusis etiam Braclavien- sibus decanatibus commissimus, modo vero ex motivis animus nostrum permoventibus atque in instrumento nostro ad Ill[ustrissi]mum D[omi]num Felicianum Wołodkowicz, eppum chelm., coadjutorem nostrum metropolitanum cum successione et integrum praedictae archidiecesis clerum directo expositis, eandem Ill[ustrissi]mam Vram in vicarium administratorem praedictae nostrae Kijoviensis archidiecesis, inclusis etiam braclaviensibus decanatibus eligendam assumen- dam et deputandam esse censuimum, prout eligimus assumimus et deputamus in Dei nomine per praesentes. Dantes Ill[ustrissi]mae Vrae plenam et omnimodam potestatem causas civiles, criminales, meras, mixtas, beneficiatas et alias quascunque principales et incidentes, audiendi cognoscendi et decidendi salva ad nos gravamini nostrum appelatione, corrigendi puniendi servatis semper sacrorum canonum constitutionibus beneficiis, officiis, privandi, suspendendi, interdicendi, excommunicandi, ordines sacros conferendi, ad beneficia quaeque vacantia instituendi, administratores designandi, haecque uniendi, dividendi, suprimendi, de nova radice erectiones admittendi, confirmandi, synodos diecaesanas servata intra archidieceses nras forma indicendi» (APL. ChKGK. Sygn. 30. S. 645–646). Брацлавський територіальний конфлікт 1747–1754 рр. ... 189 відкриття не пізніше початку червня 1753 р. Брацлавської унійної консис- торії (Consistor[ia] Metropolit[ana] Braclav[iensia]), безпосередньо підпоряд- кованої Флоріанові (Гребницькому). Протягом другої половини 1753 р. – початку 1754 рр. джерела послідовно фіксують появу в тогочасному церков- ному обігу «akt metropolitalnych bracławskich»56, котрі заклали правові підста- ви для перепідпорядкування місцевого духовенства і вірних брацлавському офіціалові. Аналіз записів у книзі духовного суду Радомишльської унійної консисторії за 1754–1756 рр. переконують, що на той час парафіяльний клир Брацлавського клиросу цілковито контролювався урядниками митрополита, очолюваними Феліціаном (Володковичем). Саме в Радомишлі, а не у Львові, священики Брацлавщини вписували у консисторські книги свої презенти, ерекційні грамоти, акти інтродукцій на парафії, акти рукоположення та інші документи57. Про поширення юрисдикції митрополита Флоріана (Гребницького) на всю територію Брацлавщини дізнаємося з розпорядження коад’ютора Київської митрополії, холмського владики Феліціана (Володковича), щодо скликання духовенства Київського та Брацлавського воєводств на єпархіальний собор до Радомишля 5 червня 1754 р. У перелікові церковних урядників, які мали прибути на це зібрання, фігурували всі 13 намісників Брацлавського крило- су-офіціалату – браїлівський, брацлавський, вінницький, гранівський, живо- тівський, кальницький, комаргородський, краснянський, немирівський, раш- ківський, уманський, чечельницький та ямпільський. Ті ж самі урядники митрополита названі в листі («інструменті») Радомишльської консисторії про організацію собору духовенства навесні 1756 р.58 Публічну підтримку ідеї юрисдикційного перепідпорядкування Брацлавщини засвідчує заява духовен- ства Брацлавського крилосу-офіціалату від 1755 р., з підписами парафіяль- них священиків і намісників, про своє бажання й надалі преребувати під омофором саме київських архипастирів, а не львівських владик. Фактична відмова унійного клиру від послуху львівському єпископові59 відкрила шлях до остаточного переходу Брацлавщини під контроль Радомишльської конси- сторії. Ця територія залишалася у складі митрополичої архиєпархії аж до офіційної ліквідації унії на Правобережній Україні наприкінці XVIII ст. Незважаючи на свою «територіальну перемогу» в протистоянні з Левом (Шептицьким), митрополит Гребницький не відкидав можливості досягнен- 56 ДАЖО. Ф. 178, оп. 53, спр. 2, арк. 86; Спр. 37, арк. 73. 57 ЦДІАУК. Ф. 1040, оп. 1, спр. 3, арк. 1–236. 58 Там само. Арк. 243 зв. – 244, 892 зв. 59 Головацкий Я. Львовская руская епархия перед стома леты, описана по донесению, пода- ному до Римской курии Преосвященнейшим Львом Шептицким, Епископом Львовским, Галицким и Каменецким. Львов, 1860. С. 12 (оригінал реляції Лева Шептицького до Апостольської столиці про стан його єпархії зберігається в: Центральний державний історичний архів України, м. Львів (далі – ЦДІАУЛ). Ф. 201, оп. 4 в, спр. 82); Рункевич С. Г. Описание документов... Т. 2. С. 138, 155, 176 (док. № 1563, 1602, 1644). 190 Ігор Скочиляс ня компромісу щодо церковного контролю над Брацлавщиною. Мотиви цієї ініціативи предстоятеля Київської митрополії частково розкриває його лист до львівського владики, написаний 13 грудня 1754 р. у Струні. Характер ли- ста виразно вказує на бажання митрополита пом’якшити негативне вражен- ня Шептицького від рішення Конгрегації поширення віри та одночасно де- монструє спробу глави Руської церкви в Речі Посполитій налагодити співпра- цю між українсько-білоруськими єрархами задля добра унії. Гребницький навіть був готовий номінувати Шептицького своїм генеральним намісником на Правобережжі й тим самим зберегти за ним фактичний контроль над уній- ними парафіями Брацлавщини. Обов’язковими умовами такого кроку мали б стати компенсація львівським єпископом усіх судових витрат, пов’язаних із канонічним процесом у Трибуналі Варшавської нунціатури, та повернення Радомишльській консисторії пастирського податку (катедратика, зібраного урядниками Шептицького з парафіяльних священиків Брацлавщини за роки конфлікту. Також Гребницький зазначав про потребу отримання згоди від місцевого духовенства на його перехід під фактичну юрисдикцію львівсько- го владики – навіть у статусі тимчасового адміністратора Київської архи- єпархії. Адже такий крок, як гадав митрополит, міг призвести до заворушень серед унійного клиру, а то й масового покидання ними своїх церковних бе- нефіціїв60. 60 Наводимо зміст цього листа за його тогочасною латиномовною копією, надісланою до Конгрегації поширення віри: «Я ніколи не обіцяв ні попередньому нунцію (Альберіко Аркінто (1746–1754). – І. С.), ні Вашому Преосвященству, та й не міг обіцяти, що пере- дам брацлавські деканати у той самий спосіб, у який Ваш попередник отримав їх від мого попередника, – бо зазнав немалих труднощів у тому, аби їх повернути. Однак, на завзяту вимогу згаданого Преосвященного єпископа нунція і задля дружби з Вашим Преосвящен- ством, я схилявся до того, щоб передати їх йому тим способом, яким ці та інші деканати, розташовані у згаданих землях, було передано Преосвященному Володковичу, єпископові холмському, в якості вікаріату й урядництва. Я не відмовляюся від свого бажання щодо Вашого Преосвященства і буду готовий його здійснити, але не раніше й лише тоді, як буде виконано те, що має бути виконано. Це, по-перше, повне задоволення декрету священної нунціатури і священної конгрегації стосовно повернення отриманих доходів і відшкоду- вання судових витрат; по-друге, отримання від згаданих деканатів згоди на те, аби прийня- ти юрисдикцію Вашого Преосвященства над ними – навіть якщо це юрисдикція вікарія. Без цього я аж ніяк не можу з чистим і спокійним сумлінням передати їх під владу та юрисдикцію Вашого Преосвященства, побоюючись лихого і згубного для [людських] душ наслідку, адже вони, у відповідь на чутки, поширені слугами Вашого Преосвященства, проголосили, що в разі переходу їх у розпорядження й під юрисдикцію Вашого Преосвя- щенства, будуть змушені покинути свої бенефіції й резиденції та шукати собі притулку там, де зможуть. І хтозна, чи й ті, що одразу за межами, не покинуть околиць, остерігаю- чись і боячись помсти – не стільки від самого Вашого Преосвященства, як від Ваших слуг, за те, що підпорядкувалися моїй юрисдикції. Коли буде виконано ці умови, ми приступимо до встановлення компромісу з Вашим Преосвященством і до окреслення всебічної безпеки як для клиру, так і для митрополитів, аби майбутнє не стало гіршим за сьогодення» (Congregationes Particulares. Vol. 2. P. 289). Брацлавський територіальний конфлікт 1747–1754 рр. ... 191 Захист «свого» сакрального простору: львівське владицтво на Правобережній Україні Політика адміністратора єпархії Онуфрія (Шумлянського) у 1747–1748 рр. Згідно з актами Римської курії, вже на початку 1747 р. тимчасовий адмініст- ратор Львівської єпархії, перемишльський владика Онуфрій (Шумлянський) здійснив низку практичних заходів з метою повернути митрополичій катедрі Брацлавський крилос: «Після смерті згаданого предстоятеля Атанасія Все- чесний Інокентій Липницький, який упродовж одинадцяти років був його аудитором, залишив тодішній новій адміністрації митрополичої курії докладні відомості про належність спірних [брацлавських] деканатів до митрополи- чої катедри, чітко виписавши їхні назви для відповідного інформування ми- трополичої адміністрації […]. Коли ж Преосвященний єпископ перемишль- ський перейняв після смерті Атанасія адміністрацію Львівської катедри, то, вчинивши кілька юрисдикційних актів у вищезгаданих деканатах, через кілька днів виразно виправив свою помилку, котру зробив із чистим сумлінням. [Він] негайно утримався від подальшого здійснення юрисдикції, а благодійну підтримку, що її було стягнув із деяких брацлавських деканатів, повернув до скарбниці [Гребницького], щойно того було посаджено на митрополичий престол 22 червня 1747 р.»61. Водночас перегляд записів «Книги ласк» за час адміністрації вакуючою Львівською єпархією перемиським єпископом Онуфрієм (Шумлянським) засвідчують, що він усе ж видавав низку розпо- ряджень у неконфліктних справах, що стосувалися парафій Брацлавського крилосу62. Таким чином, офіційно демоструючи перед митрополитом Греб- ницьким свою готовність зректися спірної території, Шумлянський у своїй практичній діяльності змушений був зважати на настрої Святоюрської гори, адже львівська духовна еліта не бажала й слухати про втрату частини, як вона вважала, свого сакрального (канонічного) простору. Правові аргументи. Будучи впевненим в існуванні тісних духовних, куль- турних і церковно-інституційних зв’язків між Святоюрською катедрою та Брацлавським крилосом, що мали б посприяти швидкому відновленню його контролю над цим регіоном, Лев (Шептицький) у Трибуналі апостольської нунціатури у Варшаві домігся 4 червня 1750 р. оголошення заборони митро- политові «надалі здійснювати будь-які юрисдикційні акти щодо цих декана- тів». Гребницький, аби не загострювати ситуації, змушений був погодитися на відтермінування справи, одночасно звернувшись до того ж таки Трибуна- лу нунціатури. Проте той опосередковано підтримав львівського єпископа, видавши 27 лютого 1751 р. декрет на його користь, тимчасово відсторонив- ши предстоятеля Руської церкви від адміністрування Брацлавщиною63. Успіх «паперової дипломатії» Шептицького виявився короткотривалим, бо вже не- 61 Congregationes Particulares. Vol. 2. P. 264. 62 НМЛ. Ркл-86, арк. 740–752 зв. 63 Congregationes Particulares. Vol. 2. P. 257. 192 Ігор Скочиляс вдовзі представникам митрополита вдалося не тільки скасувати відповідний декрет, але й домогтися початку розслідування в Трибуналі обставин «захоп- лення» (в інтерпретації митрополита) львівським владикою брацлавських намісництв. Іншим аргументом Лева (Шептицького) був принцип апостолату, особли- во важливий для Римської курії. Єпископ переконував, що його попередни- ки поширили свою територію далі на схід виключно з метою утвердження на Правобережній Україні «святої унії» та «спасіння людських душ». Він також намагався довести, що з того часу між львівськими архиєреями і брацлав- ською паствою та духовенством сформувалися тісні духовні й інституційні зв’язки. Шептицький свідомо наголошував (незалежно від того, чи відпові- дало це дійсності), «що єпископ Йосиф набув цю територію для Львівського престолу шляхом апостольства; що той клир належить до львівської юрис- дикції за прадавньою традицією; нарешті, що цілий той люд хоче перебувати лише під тією юрисдикцією, а митрополита цурається». Натомість митропо- лича курія відкидала ці аргументи, твердячи, що «не цурався тамтешній люд свого істинного пастиря митрополита, а радше до львівського предстоятеля не лежало серце й душа у тамтешнього клиру»64. Шептицький також наполягав на тому, що Брацлавське воєводство «є частиною Кам’янець-Подільської єпархії, котра, поза сумнівом, підпорядко- вується [саме йому]. Належність згаданого воєводства до Кам’янецької єпархії львівський владика виводив з того «факту», що вона нібито звідусіль оточує Поділля. Аби спростувати закиди Шептицького, митрополича курія навіть виготовила й надіслала у Рим «найновішу й найточнішу мапу»65. «Хибність того, що Кам’янецька єпархія оточує Брацлавське воєводство, – читаємо далі у цьому документі, дуже предметно показує географічна карта, на якій ко- жен може побачити, що тільки із західного боку Брацлавське воєводство ме- жує з Кам’янецькою територією – та й то на невеликому проміжку; з півдня воно обмежене частково Молдавією, частково – на додачу до східного боку – з Татарією; з півночі, на найдовшому проміжку, межує з Київським воєвод- ством […]. Отож дивно і незбагненно, з яких міркувань [Шептицький] удає, начебто Кам’янецько-Подільська єпархія оточує [Брацлавське] воєводство – коли [насправді] воно ледве з нею межує, а відтак завше мало бути цілковито чужим для цієї єпархії, а радше [бути ближчим до] Київської, оскільки [вона] розташована в області України, цілком осібній від Поділля; там є й Київське воєводство, яке, без сумніву, завше підлягало єдиному нашому митропо- литові»66. Домагаючись повернення Брацлавщини до складу Львівської єпархії, Лев (Шептицький) не проминув нагоди вказати на географічні реалії Правобе- 64 Congregationes Particulares. Vol. 2. P. 280–281. 65 Congregationes Particulares. Vol. 2. P. 281–282. 66 Congregationes Particulares. Vol. 2. P. 282. Брацлавський територіальний конфлікт 1747–1754 рр. ... 193 режної України, котрі, на його думку, утруднювали київському митрополи- тові пастирську опіку над місцевими унійними громадами: «[Брацлавські] деканати, про які йдеться, перебувають на відстані майже трьохсот польських миль від резиденції теперішнього митрополита». Як з’ясувалося, такий са- мий аргумент було висунуто «в самій рекомендації брацлавських вельмож» (щоправда, вони назвали іншу відстань – 150 польських миль). Шептицький також звернув увагу на практичні незручності в душпастирюванні, коли «мит- рополичій юрисдикції вже підлягає більше церков, ніж Львівській єпархії, а тому, мовляв, її єпископові доречніше буде правити згаданими деканатами»67. Владика Лев, безперечно, перебільшував масштаби зростання парафіяльної мережі Київської архиєпархії, адже на середину XVIII ст. вона налічувала лише близько 500 парафій68. Водночас митрополит Гребницький скаржився, що у разі втрати брацлавських намісництв його і так незначні прибутки від сплати священиками катедратика (1953 римських скудо супроти 2600 у львівського владики) суттєво зменшаться, а вони й так «ніколи повністю не надходять до митрополичої скарбниці через постійні насильства і набіги ко- заків»69. Лев Шептицький доводив, що «начебто для Львівського єпископату не було встановлено жодних меж; а відтак […] ті предстоятелі могли легко опро- тестувати митрополії [право на] [брацлавські] церкви і присвоїти їх собі»70. Однак цей аргумент заперечувала митрополича консисторія – як «бездоказо- ве твердження супротивної сторони, […] бо цілком протилежне дізнаємося з привілею короля Сигізмунда і Макарієвого застереження, [де] точно перелі- чено всі доручені львівському єпископові повіти та землі, [які] споконвіку мали й нині мають встановлені державною владою межі. […] Від найдавні- ших часів для кожної руської єпархії було встановлено свої межі»71. Щоб утримати Брацлавщину в складі Львівської єпархії, Шептицький навіть по- кликався на договори, «укладені між польською державою та московськими самодержцями, які митрополію непорушно зберігали за католиками»72. Для підтвердження своїх прав на Брацлавщину львівський владика дещо несподівано звернувся до тексту відомої на той час уставної грамоти князя Лева Даниловича Успенському собору в Галичі73. На це урядники Гребниць- 67 Congregationes Particulares. Vol. 2. P. 270. 68 Regestr 1748 // Архив СПбИИ. Кол. 52, оп. 2, картон 9, № 1, л. 247 об. – 255 об.; Relatio 1746 // ЦДІАУЛ. Ф. 684, оп. 1, спр. 3160, арк. 1–2 зв.; Relatio 1752 // MUH. 1968. Vol. 6. P. 250; Summaryusz 1748 r. // Архив СПбИИ. Кол. 52, оп. 2, картон 9, № 1, л. 213–213 об. 69 Congregationes Particulares. Vol. 2. P. 271. 70 Congregationes Particulares. Vol. 2. P. 274–275. 71 Congregationes Particulares. Vol. 2. P. 275. 72 Congregationes Particulares. Vol. 2. P. 286–287. 73 «Profertur primo loco exadverso quoddam assertum Privilegium Leonis Russiae Ducis, datum anno, cuius vigore Pars Adversa defendit, Haliciensem Metropolitam fuisse antiquitus distinctum a Metropolita Kyoviensi, indeque infert, uti supra commemoravimus, quod Rex Sigismundus anno 1539, dum Macarium nominavit in primum Episcopum Leopoliensem, Haliciensem, 194 Ігор Скочиляс кого відповіли скрупульозним джерельно-дипломатичним аналізом докумен- та, різні копії й списки якого були в їхньому розпорядженні. І хоч завданням митрополичої курії, з огляду на триваючий судовий процес із Левом (Шеп- тицьким), було лише доведення факту фальсифікації грамоти 1301 р., аргу- менти каноністів, надіслані Конгрегації поширення віри, є унікальним свідчен- ням правової свідомості тогочасної унійної еліти та різноманітних «технік» артикуляції нею церковно-історичної пам’яті про княжі часи для досягнення цілком прагматичних цілей74. et Camenecensem, nil aliud egerit, quam immutare antiquam Metropoliam Haliciensem in simplicem Episcopatum, translatis in eum cunctis iuribus et iurisdictionibus, quae ad eumdem Haliciensem Metropolitam olim pertinuerunt» (Congregationes Particulares. Vol. 2. P. 264– 265 (док. № 90)). 74 Ось основні аргументи канцеляристів митрополичої курії про неавтентичність грамоти князя Львова для Успенської катедри з 1301 р., представлені на засіданні Конгрегації поширення віри 7 травня 1753 р.: «Привілей князя Лева, на який поклилається [супро- тивна сторона], обтяжений дуже багатьма вельми суттєвими недоліками, які цілковито позбавляють його всякої довіри. Навіть оминаючи те, що цей привілей видають за випу- щений 1301 р., хоч супротивна сторона внесла його до галицьких актів не раніше ніж у 1747 р., все ж годиться зауважити, що той привілей, який було знайдено в писаннях митрополита Лева […] й перевірено у священній нунціатурі […], аж ніяк не узгоджуєть- ся з іншим його трансумптом, котрий подала до священної нунціатури супротивна сторона […]; це було виявлено через порівняння обидвох [документів]. Звідси має бути очеви- дно, що в примірнику супротивної сторони багато слів було або додано, або вилучено. Надто годиться зазначити, що є доволі обґрунтовані здогади про те, що привілей супро- тивної сторони або сфабрикував, або помітно змінив якийсь Гедеон Балабан, колись львівський єпископ, котрий безсоромно відступив від унії русинів зі святою Римською Церквою […]. Отож, коли схизматик Балабан взявся підпорядковувати митрополита і Русь Святому Престолові й до нього їх приєднувати (а [насправді робив це], щоб вдалі- ше перешкоджати унії), то вигадав і підробив, або принаймні суттєво змінив прадавній привілей, щоб ним витворити митрополита галицького, окремого від митрополита київ- ського; це можна досить добре збагнути навіть із того, що Балабан був перший, хто коро- лю Стефанові у 1581 р. й Сигізмундові у 1592 р. подав для підтвердження той привілей, вже тоді такий подертий і пошкоджений від давнини, що й печатки було не розібрати, як візуально встановлено із самого привілею супротивної сторони, первісно писаного русь- кою мовою. А втім, щодо апокрифічності й підробності отієї грамоти маємо не упере- дження чи здогад, а чіткий доказ із того, що в ній міститься і згадка про митрополита Григорія, і засновок, що іншим чинним митрополитом є Кипріан, – тимчасом як досте- менно відомо, що на Русі ніколи не було двох митрополитів одразу, а завше був один, який користувався титулом водночас київського і галицького. […] Отож якщо руські єпи- скопи, видаючи такі поважні й урочисті акти [соборів 1146 і 1415 рр.], ні до, ні після 1301 р. не подали жодної згадки про окремого предстоятеля галицького, то цим більш ніж достатньо переконують, що його ніколи й не існувало в природі. Не менш виразним до- казом фальшування є те, що 1301 р., якого, кажуть, князь Лев підписав той привілей, […] митрополичою катедрою Русі правив цілком інший предстоятель, а саме Максим, котро- го туди послав 1283 р. Векк, патріарх Константинограда […]. Зважаємо також і на те, що королі Стефан і Сигізмунд підтвердили цей документ не просто й беззастережно, а з численними засторогами, заявляючи, що він дуже старий і неможливо розібрати печат- ку, а також дуже виразно оберігаючи права митрополита» (Congregationes Particulares. Vol. 2. P. 265–267). Брацлавський територіальний конфлікт 1747–1754 рр. ... 195 Іншим юридичним кроком львівських владик стало свідоме використан- ня ними формально канцелярійної, проте дуже важливої з канонічного по- гляду, практики щодо внесення усіх актів Брацлавського крилосу в спільні з Львівською єпархією адміністративні й судові книги надвірної курії Атана- сія та Лева Шептицьких75. Розуміючи значення цього факту, митрополичі каноністи пізніше намагалися переконати Апостольську столицю, що тільки «через недбалість нижчих службовців акти, [що стосуються Брацлавщини], подано в єпископських книгах, і що [до них нічого] не додано про здійснен- ня [юрисдикції над Брацлавщиною] адміністратора, а згодом митрополита, – [це] є чистою випадковістю, яка не може ні переінакшити суті самих актів, ні змінити їхнього первісного значення»76. Однак Святоюрська катедра навідріз відмовлялася повертати брацлавські документи митрополичій консисторії. Не випадково представники Флоріана (Гребницького) скаржилися, що «супро- тивна сторона чинить з нами дуже непорядно, коли висуває акти, подані в її єпископських книгах, не зробивши нам копії з митрополичих книг, які, цілком можливо, містили б набагато більше юрисдикційних актів, що їх здійснили в обговорюваному воєводстві за митрополичим правом […]. Сам Атанасій, як, достеменно знаємо, наказав своїм писарям справи і діла, посталі у тих дека- натах, вносити до митрополичих, а не єпископських протоколів […]. Цілком певно, що з митрополичих книг, які від нас приховує супротивна сторона, постали б і наочні докази здійснення цієї вельми важливої юрисдикції за митрополичим правом»77. «Пастирський примус» як практика соціального дисциплінування. Лев (Шептицький), уже невдовзі після свого обрання на Святоюрську катедру, почав уживати практичних адміністративних заходів, котрі засвідчили прагнення львівського владики за будь-яку ціну втримати за собою спірну територію. Першим таким заходом стало запрошення Шептицьким брацлав- ських намісників на свій перший після інтронізації єпархіальний собор, що відбувся у Перегінську 6–15 травня 1750 р. У ньому взяли участь п’ять з десяти тогочасних брацлавських намісників – о. Яків Ґлічинський (рашків- ський), о. Василій Липницький (уманський), о. Яків Писарко (комаргород- ський), о. Андрій Родзянський (вінницький) та о. Корнелій Шпановський (животівський)78. Незважаючи на особисте звернення львівського єпископа 75 Про це серед іншого свідчить географія записів у неконфліктних справах (Acta Gratiosa), що вносилися в книгу пастирських розпоряджень Лева (Шептицького) з червня 1749 р. і до кінця 1754 р.: Acta Expeditionum gratiosar. Illustrissimi ac Reverendissimi Domini D[omi]ni Leonis in Szeptyce Szeptycki, Dei et Ap[osto]l[i]cae sedis Gra[tia]e ep[isco]pi Leopolien[sis], Halicien[sis] et Camenecensis Podoliae, archimandritae Mielecensis, anno nunc currenti 1749 die lunae 30 mensis junii v. s. Leopoli inchoata (НМЛ. Ркл-86, арк. 742 і наст.). 76 Congregationes Particulares. Vol. 2. P. 278. 77 Congregationes Particulares. Vol. 2. P. 278–279. 78 НМЛ. Ркл-199, арк. 18 зв. – 19; Ркл-658, арк. 10 зв. – 11; Archiwum Archidiecezji Lwowskiej w Krakowie. Akta Dekanatu Żółkiewskiego. S. 29–30. Опубл.: Собори Львівської єпархії XVI– XVIII ст.: Документи та матеріали / Упор. та істор. нарис І. Скочиляса. Львів, 2006. С. 276. 196 Ігор Скочиляс до адміністратора Чечельницького намісництва, той не прибув на собор 1750 р. Так само він проігнорував минулорічне запрошення владики Лева на свій урочистий в’їзд («інґрес») до Святоюрської катедри79 . Пастирський лист Шеп- тицького від 20 березня того ж року чечельницькому намісникові, окрім ка- нонічних приписів, розкриває також тогочасні ментальні уявлення руського єпископату про єрархічне служіння та священичий послух: «Ваші Всечес- ності й Чесності […] не лише не з’явилися на перший урочистий в’їзд до Львівської, Галицької та Кам’янець-Подільської катедри, але й не склали належного визнання нам, своєму властивому пастиреві, як і досі, не дотри- муючись присяги, що нею кожен із вас зобов’язувався бути покірним нашим попередникам […], – не з’явилися, виразно порушуючи вашу присягу та бе- ручи гріх на ваші душі. Бо тоді, коли ці єпархії залишалися осиротілими, без власного пастиря, адміністратор [єпархії Онуфрій Шумлянський] передав Ваші Всечесності під іншу зверхність, але коли ми Божою благодаттю зійшли на цей [владичий уряд], вам, як заприсяженим овечкам, належало пізнати нас, свого властивого пастиря. Тому […] наказуємо вам бути слухняними нам, аби від цього часу, не чинячи нам, своєму пастиреві, жодного спротиву, Ваша Всечесність після наступних Великодніх свят віддали катедратик відпо- відно до [реєстру] диспартименту, укладеного нашим попередником і підпи- саного його рукою»80. Загалом єпархіальний собор 1750 р. засвідчив ефектив- ність цього інституту церковного дисциплінування для утримання в послуху духовенства Брацлавського крилосу на початковому етапі протистояння. Без- посередньою реакцією владики Шептицького на ігнорування частиною на- місників соборового форуму в Перегінську був вихід з Львівської генераль- ної канцелярії 14 травня 1750 р., тобто ще до завершення собору, декількох пастирських універсалів про призначення нових адміністраторів церковних округів на Брацлавщині. Зокрема, тоді о. Олексій Белешевський отримав Ямпільську деканію, о. Ілля Хмілевич – Немирівську; о. Яків Глічинський – Рашківську (як сказано в універсалі, «після добровільного відходу через слабість здоров’я о. Олексія Наливайка, тогочасного декана»)81. Акти Римської курії середини XVIII ст., що спираються на інформацію, отриману від оточення київського митрополита, дещо під іншим кутом зору описують перші кроки Шептицького, згадуючи, серед іншого, і про собор 1750 р.: «Отож Преосвященний львівський [єпископ] спершу спробував скли- кати в місті Львові деканатську конгрегацію, своїм посланням улесливо запро- шуючи туди декана чечельницького […]; а коли і цей, і решта брацлавських деканів вельми справедливо відмовилися коритися тому посланню, то [Шеп- тицький] в іншому посланні їх висварив, не оминаючи [нагоди] тонко нагадати про сплату катедратика й забороняючи слухатися розпоряджень митрополита 79 Архив СПбИИ. Кол. 52, оп. 2, картон 9, № 1, л. 425 (тогочасна копія). Опубл.: Собори Львівської єпархії... С. 148–149. 80 Цит. за: Собори Львівської єпархії... С. 149. 81 НМЛ. Ркл-86, арк. 748. Брацлавський територіальний конфлікт 1747–1754 рр. ... 197 […]. До того ж, через одного свого урядника, а саме вікарія барського на прізвище Матковський, видав інше послання, певна річ, малопохвальне, в якому, серед іншого, висловився, що їх було підпорядковано [єпископові] львівському за вироком Святішого [Отця]»82. Представники київського митрополита скаржилися Конгрегації поширення віри, що «через погрози і насильства з боку Преосвященного єпископа львівського, брацлавські декани та інші парохи перебуваючи в такому стра- ху, так нажахалися, що були готові покинути власні домівки, дружин і дітей, якщо їхній кривді вчасно не зарадить швидка спомога». Передовсім уповно- важені Гребницького покликалися на лист адміністратора Животівського намісництва, якого львівський єпископ усунув з церковного уряду: «Згада- ний декан животівський, ридаючи, взиває до Преосвященного єпископа холм- ського і слізно йому сповіщає, що […] Всечесний [Тимофій] Матковський, ні перед чим не зупиняючись, разом із вояками збройно роз’їжджає по ціло- му воєводстві та або спокушає, або лупцює парохів, скидає з уряду деканів, погрожує в’язницею та іншими карами, силоміць стягує [податок] катедра- тик». За словами митрополичих урядників, Матковський навіть нібито «ми- нулого року поширив [огидні брехні] серед клиру, що, мовляв, Преосвящен- ний митрополит переставився, а на його посаду, без сумніву, прийде єпископ львівський»83. Сам Шептицький, якщо вірити донесенням митрополичої курії, видав пастирський лист, оголосивши, що Римська курія надіслала йому свій декрет про «поновлення на спірній юрисдикції». Нібито на підставі цього декрету, він змушував місцеве духовенство коритися барсько-брацлавсько- му офіціалові Матковському та іґнорувати розпорядження митрополита84. Іншою жертвою конфлікту, який, судячи з актів Римської конгрегації, не- впинно загострювався, охоплюючи щораз більшу територію Брацлавщини й ширше коло місцевого духовенства, став адміністратор Краснянського на- місництва, історія якого дещо гіперболізовано представлена у Римі: «А про те, що посягання супротивника не обмежилися погрозами й залякуванням, а дійшло й до злодіянь, відомо з листа губернатора краснянського, який з ве- ликим болем повідомив єпископа холмського, що, за наказом згаданого Мат- ковського, краснянського декана вночі у власній плебанії гвалтовно зв’язали і тяжко побили, а потім витягнули з дому, й сам губернатор ледве його визво- лив і прихистив […]. Це знавісніле злодіяння підтвердив священик Товари- ства Ісусового, який, обурившись таким злочином і спонукуваний ревністю, написав про ту жахливу подію до згаданого єпископа холмського і з власної охоти виблагав у нього заступництво для сердешного священика»85. Так само зазнав переслідувань від львівського владики адміністратор Ямпільського намісництва, якого Шептицький усунув з церковного уряду пастирським 82 Congregationes Particulares. Vol. 2. P. 257. 83 Congregationes Particulares. Vol. 2. P. 259. 84 Congregationes Particulares. Vol. 2. P. 258. 85 Congregationes Particulares. Vol. 2. P. 259. 198 Ігор Скочиляс листом, поставивши свого кандидата. Причому «істинному і законному по- сідачеві згаданого деканату пригрозив полоном і в’язницею, щоб не здійсню- вав прав своєї посади, а у власному листі додав ще й кару відлучення та грошовий [штраф]; отож нещасний декан відтоді боявся виходити з дому і вже майже був змушений все покинути»86. Адміністративний центр крилосу-офіціалату – Брацлав – контролювався львівським єпископом щонайменше у липні 1751 р., натомість в інші періо- ди місто, найвірогідніше, підлягало урядникам митрополита87. На це, зокре- ма, вказує розміщення Барсько-Брацлавської унійної консисторії в Немирові, у резиденції священика Миколая Стильовського. Протягом 1751 – початку 1752 р. саме це місто було основним опорним пунктом львівського владики на Брацлавщині, а місцеве руське духовенство продовжувало зберігати ло- яльність до Святоюрської катедри. З Немирова урядники Шептицького здійснювали адміністративний нагляд за духовенством і парафіянами Брац- лавського крилосу, підтримуючи тісний інституційний зв’язок зі Львовом. 21 січня 1751 р., «під загрозою щонайтяжчих кар», Лев (Шептицький) нака- зав намісникам Брацлавського крилосу якнайшвидше особисто прибути до Немирова та виявити йому покору. Наступного дня Шептицький оголосив про скликання єпархіального собору в Галицькій катедрі, одночасно зобов’я- зуючи брацлавських намісників привезти зі собою зібраний ними пастир- ський податок – катедратик. Як скаржилися урядники митрополита, львів- ський єпископ, «обіцяючи, погрожуючи і все під себе пристосовуючи […], змусив декого з тих деканів подати скандальну протестацію на постанову Трибуналу нунціатури та на юрисдикцію Преосвященного митрополита». Однак згодом деякі намісники змінили свою позицію, тож «про це справжнє насильство, спокушання і примус самі посвідчили усі декани, коли визнава- ли свою найвірнішу покору митрополитові»88. Окрім цих заходів, часто примусового характеру, Лев (Шептицький) ви- користовував свої широкі святительські прерогативи для впливу на священичу корпорацію Брацлавщини. Попри те, що в актах рукоположення 58 ново- єреїв Львівської єпархії за час від 24 грудня 1749 р. до 4 червня 1750 р.89 не знаходимо жодного випадку свячень Шептицьким клириків для Брацлавського крилосу, насправді він користав з першої-ліпшої нагоди для уділення Тайни священства кандидатам з цього регіону, не документуючи ці святительські чинності в актах Львівської консисторії, з огляду на заборону Апостольської 86 Congregationes Particulares. Vol. 2. P. 258. 87 Wizytacje generalne parafii unickich... S. 548. 88 Congregationes Particulares. Vol. 2. P. 258. 89 Acta Episcopalia Leopoliensia sue Liber Metrices Ordinatorum ab Illustrissimo ac Rdmo Dno Dno Leone in Szeptyce Szeptycki, Ep[isco]po Leopolien[si], Halicien[si] et Camenecensi Podoliae, Archimandrita Mielecensi. In Anno Domini 1750 inchoata et conscriptus per me, Basilium Ko Ilaszewicz, publicum S[acr]ae auth[o]r[i]t[a]ta Ap[osto]l[i]ca, autor[um] curiae epp[iscopa]lis et consistorii g[e]n[e]r[a]lis Leopoliensis notarium // НМЛ. Ркл-86, арк. 690 зв. – 697 зв. Брацлавський територіальний конфлікт 1747–1754 рр. ... 199 столиці. Зокрема, два такі випадки незаконних з погляду Риму свячень зафік- совані щодо пароха с. Каєтанівка Рашківського намісництва (отримав рукопо- ложення 17 травня 1754 р. у Перегінську) та священика с. Демківка Брацлав- ського намісництва (ординований у Галичі 24 червня 1751 р.)90 . Висвячував Шептицький і новоєреїв до церков інших намісництв, зокрема Комаргород- ського91. Попри мобілізацію всіх своїх ресурсів на Поділлі та Правобережній Ук- раїні, Лев (Шептицький) поступово втрачав свої впливи серед духовенства Брацлавського крилосу. Про це виразно свідчить зміст його пастирського послання від 10 січня 1752 р., внесеного пізніше у книгу понтифікальних чинностей генерального намісника Київської митрополичої архиєпархії Ясона (Смогоржевського). Одним з головних аргументів львівського владики стало не пастирське наставництво й апостольська ревність в євангелізації брац- лавського руського люду, а погрози «sądem naszym konsystorskim Barskim Brasławskim». Як довідуємося з послання, всі 13 намісників Брацлавського крилосу, число яких на початку 50-х рр. XVIII ст., на той час вже перейшли під митрополичу юрисдикцію й ігнорували вимогу Шептицького підпоряд- куватися Барсько-Брацлавській консисторії, що перебувала у структурі Львівської єпархії. Незважаючи на триразові виклики на духовний суд і за- грозу штрафу в 1000 пол. зол., жоден з намісників крилосу тоді так і не при- був до Немирова, аби скласти послух владиці Левові92. Так само завершилися невдачею спроби Шептицького встановити адміні- стративний контроль над Животівським намісництвом, заснованого митропо- личими урядниками, як уже зазначалося, всупереч волі львівського єписко- па, з частини парафій Кальницького намісництва Брацлавщини та сусідних 90 ДАЖО. Ф. 178, оп. 53, спр. 2, арк. 111 зв.; Wizytacje generalne parafii unickich... S. 492. 91 Йдеться про о. Якова Куцинського зі с. Ігнатківці Комаргородського намісництва, руко- положеного Левом (Шептицьким) у 1751 р. (ДАЖО. Ф. 178, оп. 53, спр. 37, арк. 148). 92 «Przykazuiemy wam w mocy posłuszenstwa s[wię]tego y pod klątwy karą, abyscie na instancyą W[ielebnych] sądow duchownych instygatora aktora doszedszy, osobiscie przew[ielebni] xięzy Mirona Zaruzenka, brasławskiego, Grzegorza Szarozynskiego, brachiłowskiego, Andrzeja Rodzinskiego, winnickiego, Jana Strockiego, granowskiego, Jakuba Pisarka, komargrodskiego, Alexego Butaszewskiego, jampolskiego, Jakuba Gliczynskiego, raszkowskiego, Korneliusza Szpanowskiego, zywotowskiego, Bazylego Lipnickiego, umanskiego, Samuela Jaworskiego, kalnickiego, Eliasza Chmiel[ewi]cza, niemirowskiego, Bazylego Zaięczewskiego, czeczelnic- kiego, Tymoteusza Szubowicza, krasnianskiego dziekanow, onych władzą naszą ordynaryjną przymusili y przynaglili, ktorych y my prymuszamy y przynaglamy, azeby się oni quovis colore praetextu będąc blande per officium metropolitaru[m] lite pendente przeciwko wyraznemu prawu a mote et seducti, a tym samym rebelles y sprzeciw maiący się zwierzchnosci naszey własney pastyrskiey nieodwłocznie do nas własnego pasterza pod karą tysiąca grzywien przez kazdego in tallibil. Wypłacic się et in subsidiam klątwy samym uczynkiem popasc się maiących w czasie dni dwudziestu dwoch… Ktore my onym za wszystkie delacyię termin zawity y troiakie y ostatne kanonne napomnienie przeznaczamy, maiąc do Niemirowa do rezydencyi W[ielebnego] x[ię]dza Mikołaia Stylowskiego, parocha, osobiscie y nieodwłocznie stawili y posłuszenstwo wszelkie zwierzchnosci naszey pastyrskiey oddali uczynili y dostatecznie postanowili realiter» (Архив СПбИИ. Кол. 52, оп. 2, картон 9, № 1, л. 71–71 об.). 200 Ігор Скочиляс парафій Київщини. Поява нового церковного округу, фактично виведеного зі складу Брацлавського крилосу й приєднаного до Київського крилосу, загро- жувала подальшій дезорганізації адміністративного устрою Львівської єпархії на Правобережжі. Тому вже 15 травня 1750 р. Лев (Шептицький) видав засте- режний декрет («monitorium») проти тих священиків Животівського наміс- ництва, які без відома Святоюрської катедри перейшли під юрисдикцію київ- ського митрополита в час, коли Львівське владицтво перебувало в адміністра- ції перемишльського єпископа Онуфрія (Шумлянського), а низка парафій залишалася вакантними93. Очевидно, духовенство Животівського церковно- го округу на чолі зі своїм адміністратором проігнорувало заклик Шептиць- кого до покори та не повернулося до складу Кальницького намісництва та під зверхність барсько-брацлавського офіціала. Тому через два роки Львівська катедра здійснила нову спробу «впорядкувати» місцевих священиків. 4 червня 1752 р., за посередництвом свого барсько-брацлавського офі- ціала Тимофія Матковського, львівський єпископ звернувся до животівського намісника о. Стефана Комарницького та підлеглих йому духовенства й ми- рян, вимагаючи послуху. Владика навіть звинувачував місцевих уніатів у супротиві «владі Найвищого Глави Вселенської церкви – Святішого отця» та відмові підлягати його юрисдикції, а митрополичих урядників – у «вдиранні в чужу вівчарню». Духовенство Животівського намісництва було оскаржене в небажанні брати св. миро у львівського єпископа, єрейських свяченнях «за границею власної єпархії», – на думку Шептицького, «аби необхідного для [отримання] знань не складати екзамену». Владика вимагав від бунтівних парохів прибути 19 червня до Скали-над-Збручем з церковними документа- ми (у т. ч. наданими останнім часом митрополичою канцелярією) для «вияву своєї статечності й вірності у належному нам, пастиреві, послуху», а також участі в «науці духовній» та складанні іспитів перед єпископськими комісара- ми94. Проте, як і раніше, зусилля львівського єпископа виявилися марними. Реакцією на ці невдачі Львівської єпархії у боротьбі за Брацлавщину ста- ло номінування Левом (Шептицьким) 6 травня 1752 р. Тимофія Матковсько- го, адміністратора сусіднього з Брацлавщиною Барського крилосу, офіціа- лом барським і брацлавським. Вибір Матковського не був випадковим, адже він уже декілька років поспіль здійснював неформальний нагляд за сусід- 93 «Monitorium przeciwko parochom Zydowieckiemu, Mączynskiemu, Bułayskiemu, Spyczy- nieckiemu, Dołzeckiemu, Czerniawskiemu, Skalskiemu, Kożanskiemu, Meduskiemu, Cza- hrowskiemu, Rastuwskiemu, Sołohubowskiemu, Zywotowskiemu, Zywotowskiemu, Osyczniowskiemu, [O]ratowskiemu, Oratowskiemu, Bałabanowskiemu, S[...]wskiemu, J[u]szkowieckiemu w diecezii Kamienieckiey do dekanatu Kalnickiego należącym, a pod czas administracyi biskupstwa Lwowskiego wakuiących, do dekanatu nowokreowanego Zywo- towskiego przez officialstwo metropolitańskie oderwanym, aby się do tegoż dekanatu Kalnickiego powrocili tak, iako y przed tym należeli, tudzież do officyała bracławskiego y barskiego y dziekana kalnickiego, co do jurisdikcyi biskupiey należy, referowali się, wydane» (НМЛ. Ркл-86, арк. 748 зв. – 749). 94 Архив СПбИИ. Кол. 52, оп. 2, картон 9, № 1, л. 355. Брацлавський територіальний конфлікт 1747–1754 рр. ... 201 ньою з підлеглим йому Барським крилосом Брацлавщиною. Матковський отримав надзвичайно широкі повноваження – «припинити всякі ребелії й непослух проти юрисдикції львівського владики», усувати від церковних урядів «непослушних парохів», номінувати на парафії священиків, збирати катедратик і податок на будову Святоюрського собору у Львові тощо. У ви- даному з цього приводу пастирському листі Шептицького акцентувалося на територіальній єдності Брацлавщини та Поділля95. Це, безперечно, не відпові- дало ні географічним реаліям, ні тогочасній еклезіальній і політичній дійсності, однак слугувало вагомим аргументом у судовій суперечці з київ- ським митрополитом. Акти Львівської генеральної консисторії 1750–1751 рр. засвідчують, що саме на руки Матковського тоді видавалися дозволи на посвячення унійних храмів на території Брацлавського воєводства, причому вже у травні 1750 р. він фігурує в єпископських грамотах як «офіціал форальний брацлавський і барський»96. Саме Матковському львівський владика довірив у 1751 р. гене- ральну візитацію унійних храмів Брацлавського крилосу, що проводилася у відповідь на аналогічну візитацію Правобережної України 1750–1753 рр., котра була ініційована митрополитом Гребницьким, у т. ч. з метою встанов- лення свого контролю над Брацлавщиною. Чи ревізія Матковського охопила тоді всю територію Брацлавщини – невідомо. Вдалося лише встановити, що барсько-брацлавський офіціал у березні того року обстежував церкви Брацлав- ського намісництва, а в жовтні він добрався до парафій Рашківського намісництва (зокрема, джерела фіксують його присутність у cс. Гармацька і Попенки)97. 95 «Iż ponieważ iako nam doniesiono iest w dekanatach woiewodzstwa Bracław[skiego] vigore przywileiow zdawna do diecezyi Kamienieckiey nalezących, pod jurysdykcyą naszą zostaiących, z okazyi sprawy z JW JMcią x. metropolitą kijowskim o też dekanaty, przeż niegoż pretendowane w Rzymie ad praesens toczącey się między parochami y parochianami wiele tergiwersacyi, nieposłuszeństwa y innych inkonweniencyi dzieie się, wiele z posłuszeństwa nam wyłamuią się, y dla poswięcenia się do innych biskupstw czynią rekurs […]. Na wszelkie nieposłuszeństwa [...] processem prawnym konwinkować, y onych zakonwinkowanych canonnie upominać, a ierzeli w swoim uporze y nieposłuszeństwie będą u pomnionych y zkonwinkowanych, od urzędow y parochii odsądzać, kaptywować y iezeli tego potrzeba będzie, forte brachium saeculare ad hibere y innemi według proporcyi excessow afficere, do parochii y urzędow po odsądzeniu wakuiących, zgodnych i nam posłusznych promowować, katedratyk y kollektę na fabrykę katedry Lwowskiey zatrzymane od dziekanow lub parochow odbierać, y z odebranego kwitować» (НМЛ. Ркл-75, арк. 7 зв. – 8 зв.). 96 Зокремa, у травні 1750 р. Матковський отримав з Львівської консисторії листи про посвячення церков Св. Михаїла Архангела у с. Тарнави; Св. Йоана Богослова в с. Гоноратка; Св. Миколая в с. Гедерими; Св. Йосифа у с. Дахтали; Покрову Богоро- диці в м. Чечельник; Св. Михаїла Архангела в с. Красногорки, більшість яких пере- бували в коляції князів Любомирського та Четвертинського (НМЛ. Ркл-86, арк. 748 зв.). У червні 1751 р. він посвячував храм у с. Паланка Ладижинська (ДАЖО. Ф. 178, оп. 53, спр. 2, арк. 92; Wizytacje generalne parafii unickich... S. 618). 97 ДАЖО. Ф. 178, оп. 53, спр. 2, арк. 126 зв. – 127, 130 зв.; Wizytacje generalne parafii unickich... S. 609. 202 Ігор Скочиляс Усі ці пастирські й адміністративні зусилля та судові позови Лева (Шеп- тицького) так і не увінчалися успіхом. Він був змушений і фактично, і каноніч- но визнати втрату Брацлавського крилосу. На початку січня 1754 р. львівський владика відкликав надані Тимофієві Матковському повноваження брацлав- ського офіціала, і відтоді той використовував лише свій попередній титул барського офіціала. Тоді ж Шептицький надіслав Матковському, для публіч- ного оголошення місцевому духовенству та вірним, декрет Римської курії про належність «деканатів Брацлавського воєводства» до Київського митро- поличого престолу. У пастирському листі львівського єпископа від 8 січня 1754 р., адресованому Матковському, наголошувалося на визнанні рішення Апостольської столиці, а також припиненні його повноважень брацлавсько- го офіціала та необхідності розмежування Львівської єпархії з «брацлавськи- ми територіями». Одночасно владика наказав Матковському вжити належ- них практичних заходів, аби забезпечити виконання римського декрету98. Амбівалентність єрархічного контролю за Брацлавщиною. Ставлення духовенства і шляхти до територіального конфлікту Амбівалентність єрархічного контролю. Територіальне протистояння між Львівською єпархією та митрополичим престолом 1747–1754 рр. не означа- ло створення на Брацлавщині видимої граничної лінії між двома церковни- ми юрисдикціями, що змінювала б свою конфігурацію залежно від посилен- ня в регіоні впливу когось з учасників конфлікту. Насправді ж, як показує аналіз джерел, лінія поділу проходила між окремими парафіями, намісника- ми, священиками, коляторами і навіть мирянами. Тому опанування Гребниць- ким чи Шептицьким якогось мікрорегіону залежало від ряду суб’єктивних чинників – позиції місцевої шляхти, активності міщанства й церковних братств. Проте чи не головну роль відігравали персональні зв’язки парафіяль- ного клиру зі своїм пастирем, що виявлялися в отриманні з його рук єрей- ських свячень, номінаційної та інсталяційної грамот, антимінсу до престолу 98 «Quoniam S[acr]ae Sedi Ap[osto]liae et Sa[cra]e Cong[regatio]ni particulari ab eadem deputatae siae visum fuit, ut jurisdictionem in ecclesias, clerum et populum in decanatibus palatinatus Braclavien[sis] existentem sedi metropolitanae Kijoviensi adjudicaret, et nobis certo constat officium metropolitanum Kijoviense tam ante publicationem ejusmodi decisionis s[acr]ae congregationis, quam ad praesens post publicationem ad praedictas ecclesias jurisdictionem suam plenarie extendere et exercere, id circo nos mandatis aplus cum ea qua tenemur reverentia obsequentes dnaonem vram monendam esse duximus, prout inhibendo monemas per praesentes, quatenus vigore deputationis suae in officialem Braclaviensem (quam praesentibus revocamus) non amplius jurisdictionem n[ost]ram ad praedictor decanatus Braclavienses quovis praetextu facite vel expresse extendere, ac in eodem territorio Braclaviensi quidquam attentare sub nullitate ab hinc gestorum omnium per D[omi]nem v[ost]ram audiat et praesumat, nos enim omnes facultates a nobis d[omi]ni v[ost]rae communicatas quo ad praefatos decanatus praesen[tibus] limitamus» (НМЛ. Ркл-75, арк. 33 зв. – 34). Цей самий лист невдовзі було облятовано в одній з книг Радомишльської митрополичої консисторії, а також внесено до актів Апостольської нунціатури у Варшаві (ЦДІАУК. Ф. 1040, оп. 1, спр. 3, арк. 93–96). Брацлавський територіальний конфлікт 1747–1754 рр. ... 203 певного храму тощо. Важливе значення мала також лояльність ктитора пара- фії до вибору священиком «свого» архиєрея, а також юрисдикційні орієнтації намісників-протопопів, від яких сільські парохи адміністративно залежали, адже намісники забезпечували їх св. миром, інформували про розпорядження верховної церковної влади та забезпечували внутрішню комунікацію й кон- солідацію локальної священичої корпорації через проведення щорічних на- місницьких соборчиків. Ці фактори, врешті-решт, і спричинили амбіва- лентність єрархічного контролю за Брацлавщиною, коли одні й ті самі кли- рики одночасно підлягали різним унійним владикам. Аж до остаточного рішення Римської курії 1754 р., це унеможливлювало врегулювання терито- ріального конфлікту виключно методами «пастирського примусу». Шахоподібну строкатість адміністративної належності парафій і наміс- ництв Брацлавського крилосу наприкінці 40-х – у першій половині 50-х рр. XVIII ст. найкраще засвідчують матеріали генеральної візитації 1782–1785 рр. Ретроспективний аналіз згадок і вписів канонічних актів розкривають широ- ку палітру методів і «технік» єрархічного нагляду за унійними парафіями й духовенством з боку і Флоріана (Гребницького), і Лева (Шептицького). Про- стежимо цю амбівалентність на прикладі декількох намісництв – Немирів- ського, Рашківського, Чечельницького та Ямпільського. Протоколи візитації Чечельницького намісництва 1782–1784 рр. засвід- чують, що розташовані на його території парафії в середині XVIII ст., у роз- пал брацлавського конфлікту, намагалися одночасно контролювати як львівський єпископ, так і київський митрополит. Так, церкви в сс. Бандурів- ка, Білий Камінь, Івашкова, Періжна і П’ятківка були закладені у 1749 і 1752– 1754 рр. з дозволу барсько-брацлавського офіціала Матковського. Натомість храми в с. Бережки, Демівка та Рогожка Чечельницька почали будуватися у 1748 р. вже з благословення митрополичого намісника о. Михайла Примови- ча. Так само відмінну юрисдикційну підлеглість демонстрував і клир. Що- правда, для 1749–1753 рр. церковні джерела називають лише один випадок появи на теренах намісництва пароха, рукоположеного львівським владикою (у с. Вовчок 1753 р.). Всі три нові священики, які з’явилися тут протягом 1749–1754 рр. (Даниїл Остропольський, Михайло Рибницький і Симеон Сур- мієвич), отримали єрейські свячення або від митрополита Гребницького, або від його офіціала Феліціана (Володковича)99. У Немирівському намісництві наприкінці 40-х – на початку 50-х рр. XVIII ст. так само сформувалося фактичне двовладдя. Його дуже добре віддзеркалює ситуація з Димитрівською церквою в с. Кузьминці, де на початку 1780-х рр. зберігалися аж три антимінси – «jeden Athanasii, drugi Leonis Szeptycki, a 99 ДАФО. Ф. 178, оп. 53, спр. 36; Спр. 37, арк. 19. Михайло Примович походив з львівської родини Теодора та Цецилії Примовичів. Єрейські свячення у віці 24 років отримав 17 травня 1744 р. з рук владики Атанасія (Шептицького). Був висвячений як апостольський місіонер (НМЛ. Ркл-79. С. 429). 204 Ігор Скочиляс trzeci Jasonis Smogorzewski»100. На той час у багатьох поселеннях (Бушинка Стара, Немирів, Ометинці, Печери, Ярмолинці) візитатори виявляли анти- мінси з «не порушеними реліквіями», надані для престолів храмів за підпи- сом Атанасія (Шептицького)101 . Аналіз матеріалів візитацій доводить, що початково Львову вдавалося утримувати контроль над Немирівщиною, в т. ч. за її адміністративним центром. Джерела фіксують низку святительських та адміністративних чинностей, здійснених тут адміністратором Львівської єпархії Онуфрієм (Шумлянським) та владикою Левом (Шептицьким). Так, Святотроїцький і Христорождественський храми у Немирові були відре- ставровані за «консенсом», виданим у травні 1747 р. Шумлянським. З благо- словення Шептицького у 1751 р. зводилася церква в с. Лоївці (хоча вже на- ступного року сюди прибув священик, рукоположений у Вінниці Володкови- чем). Львівська генеральна консисторія у грудні 1750 р. облятувала ерекцій- ну грамоту, надану колятором унійної парафії в с. Юрківці. Паралельно з Львівською консисторією, свою юрисдикцію над намісництвом поширював і Феліціан (Володкович). Так, у червні 1748 р. він висвятив пароха до церкви в м-ку Куна, в січні 1752 р. – до церкви в с. Бундурівка. У 1750 р. холмський владика дав дозвіл на закладення нової Йоано-Богословської церкви в с. Чуків (водночас, що характерно, для відправлення богослужень було залишено давній антимінс Атанасія (Шептицького)), а в 1752 і 1753 рр. – на реставрацію храмів Святої Трійці в с. Бубнівка та Покрову Богородиці в с. Бундурівка102. Подібна юрисдикційна амбівалентність у цей час спостерігається і в Ямпільському намісництві, церкви якого (зокрема, в сс. Голубиця, Грушка, Джуґастра, Качківка, Княжа та Яланець) в 1744–1746 рр. ще зводилися за благословенням Атанасія (Шептицького) та під безпосереднім контролем його брацлавського офіціала Никодима (Карасевича). Однак уже через місяць після смерті у Львові митрополита Шептицького спершу київський офіціал Михай- ло (Примович), а згодом і сам адміністратор митрополії Флоріан (Гребниць- кий), почали видавати «консенси» на побудову й посвячення унійних храмів (4 січня 1747 р. такий дозвіл від нього одержала парафія в с. Піщана, 8 січня 1748 р. – в с. Трибусівка). У серпні 1752 р. свою адміністративну владу над місцевими парафіями намагався встановити брацлавський офіціал о. Марко (Чаплич), якого незадовго до цього номінував київський митрополит. Зокре- ма, Чаплич підписав дозволи на фундацію нової церкви Св. Димитрія в с. Андріяшівка. Та навіть після цих заходів київського митрополита, адміні- стратор Львівської єпархії Онуфрій (Шумлянський) висвячував до однієї з унійних церков нового пароха, намагаючись на рівних конкурувати з гене- ральним намісником митрополита Володковичем, котрий у травні того ж року 100 ДАЖО. Ф. 178, оп. 53, спр. 37, арк. 28. Два антимінси – Атанасія (Шептицького) та Ясона (Смогоржевського) – зберігалися 1783 р. в церкві с. Кропивна Нижня (Там само, арк. 52). 101 Там само. Арк. 2–4, 9, 11, 20, 42, 56, 58, 60, 62, 72. 102 Там само. Арк. 16, 39, 46, 75. Брацлавський територіальний конфлікт 1747–1754 рр. ... 205 здійснював рукоположення для унійних єреїв Ямпільщини103 . Перебуваючи в Красному на початку жовтня 1753 р., Володкович видав інсталяційну гра- моту о. Стефановичу на парафію в с. Березівка, попередньо зобов’язавши його скласти Ісповідання віри та присягу на вірність митрополитові. Причо- му генеральний намісник Київської архиєпархії не зважав на ту обставину, що о. Стефанович у грудні 1751 р. був висвячений львівським єпископом за активної участі барсько-брацлавського офіціала Тимофія Матковського104. Ставлення духовенства та шляхти до брацлавського конфлікту. На жаль, збережені джерела церковного походження не дають змоги повною мірою реконструювати позицію унійного духовенства Брацлавського крилосу й місцевої шляхти, а також існуючі між ними юрисдикційні поділи й уявлен- ня, спричинені територіальним конфліктом 1747–1754 рр. Зокрема, на підтримку митрополита Гребницького окремими дідичами (коляторами) пара- фій вказують надання ними презент для унійних парафій, котрі за їхньою згодою вписувалися у книги Радомишльської консисторії105. Так само чини- ли й прихильники Шептицького, виставляючи на його ім’я презенти для лояльних до львівського владики клириків. Саме в таких рекомендаційних грамотах («форматах») натрапляємо на рідкісні, однак надзвичайно інтригу- ючі публічні декларації шляхтою Правобережної України своєрідного реґіо- нального патріотизму106. Так, Феліціан з Бежина Бежинський, стольник ов- руцький, надіславши Левові (Шептицькому) 1750 р. презенту для кандидата на вакантну церкву Св. Михаїла Архангела в м-ку Шавулиха Уманського на- місництва, трактує землі, на якій знаходилась його ктиторська парафія, як територію, що «з давніх часів приєднана до Брацлавської єпархії греко-ро- мано-унійного обряду». Водночас, маркуючи ту саму територію в категоріях державного адміністративного устрою, шляхтич Бежинський відмовляє їй у приналежності до Брацлавського воєводства, локалізовуючи Шавулиху «у воєводстві й повіті Київському»107. Іншою формою визнання юрисдикції того чи іншого пастиря було звер- нення місцевого клиру для полагодження конфліктних ситуацій до «свого» 103 Tabella Wizyty Generalney Dekanatu Jampolskiego… 1784 roku // ДАФО. Ф. 178, оп. 53, спр. 36, арк. 154. 104 ДАЖО. Ф. 178, оп. 53, спр. 34, арк. 5. 105 Див., наприклад, упис у 1749 р. презенти для пароха Тихого Хутора Вінницького повіту: ЦДІАУК. Ф. 1040, оп. 1, спр. 2, арк. 11 зв. – 12 зв. 106 Див. обляти презент та ерекційних грамот дідичів (коляторів) парафій в актовій книзі Львівської генеральної консисторії протягом 1750–1752 рр., тобто в перші роки архи- єрейства Лева (Шептицького): «Acta Consistorialia Inductarum Praesenta[ti]onu[m] ac Erectionum Anni Domini 1750 sub felicissimo Pastorali regimine Illustrissimi ac Reverendissimi Domini D[omini]ni Leonis in Szeptyce Szeptycki, Episcopi Leopoliensis, Haliciensis et Camenecen[sis] Podoliae, Archimandritae Mielecensis, inchoata et conscripta per me Basilium Komoniec Ilaszewicz, publicum S[acr]ae Authorit[a]te Ap[osto]li[c]a, Actorum curiae episcopalis, et consistorii generali Leopolien[sis] notarium» (НМЛ. Ркл-86, арк. 698 та наст.). 107 «Z dawnych czasow do diecezyi Bracławskiey ritus Graeci Romano Uniti przyłączona, w dobrach moich starostwie y miasteczku Szawulisie w woiewodztwie y powiecie Kijowskim leżącym» (НМЛ. Ркл-86, арк. 728–728 зв.). 206 Ігор Скочиляс духовного суду. Для прикладу, так учинив 1749 р. о. Василь зі с. Борків Браїлів- ського намісницва, який, декларуючи свій послух митрополитові Гребниць- кому, процесувався у Радомишльській консисторії108. Щодо ставлення пара- фіяльного духовенства до Лева (Шептицького), то тут маємо тільки свідчен- ня представників Гребницького, які, звісно, намагалися применшити перед Римською курією масштаби його підтримки священичою корпорацією регіо- ну: «З [понад 400] парохів супротивна сторона хтозна-якими зусиллями спро- моглася знайти лише трьох, які засвідчили б, що разом зі своїми попередни- ками завше перебували під юрисдикцією львівських єпископів […]; та й те […] є гідним подиву, що серед такого великого числа пресвітерів супротивна сторона знайшла тих трьох, які не завагалися за неї фальшиво посвідчити. А відтак більш ніж очевидними є настрої – як і вірність своєму істинному пастиреві – тих численних парохів, котрі не захотіли підписатися під вигад- ками супротивної сторони і змогли так відважно протистояти її хитрощам і насильству»109. Завдяки актам Римської курії, значно більше знаємо про позицію тієї части- ни брацлавської шляхти, яка підтримувала Лева (Шептицького). Саме за спри- яння місцевого нобілітету, львівський владика домігся прихильного ставлення до своїх територіальних домагань на королівському дворі та, частково, у Вар- шавській нунціатурі. Про це, зокрема, повідомляють і римські джерела: «Пе- ред ясновельможним королем і перед Преосвященним нунцієм дали свої реко- мендації брацлавські вельможі». Вони й виступали найбільшими прихиль- никами збереження Брацлавщини у складі Львівської єпархії: «Кілька мирян забажали мати своїм пастирем єпископа львівського»). Щоправда, його опо- нент – митрополит Гребницький – уважав декларацію брацлавського нобілі- тету «геть незаконним актом», а підписи й печатки шляхтичів – «сумнівного вигляду». Водночас декларація брацлавської шляхти аж ніяк не доводить за- гальної підтримки владики Лева місцевим нобілітетом. На цю обставину опо- середковано вказували урядники Гребницького: «Брацлавці не тільки нині, а й у всі часи якнайохочіше визнавали митрополита своїм предстоятелем»110. З протоколів засідань Конгрегації поширення віри дізнаємося, що Шеп- тицький у своєму спорі з київським митрополитом заручився також усною й листовною підтримкою «магнатів королівства, до яких у відчаї знову недо- речно вдається»111. Київська митрополича курія згадувала про «рекомен- даційні листи, що їх супротивна сторона виманила хибними заявами від маг- натів королівства, чи видерті у кількох парохів протестації, а [радше] свідчення лише трьох із них»112. Радомишльський двір так само скептично розглядав ефективність дій впливової шляхти на підтримку Шептицького, водночас 108 ЦДІАУК. Ф. 1040, оп. 1, спр. 2, арк. 130 зв. – 131 зв. 109 Congregationes Particulares. Vol. 2. P. 281. 110 Congregationes Particulares. Vol. 2. P. 270. 111 Congregationes Particulares. Vol. 2. P. 286–287. 112 Congregationes Particulares. Vol. 2. P. 285. Брацлавський територіальний конфлікт 1747–1754 рр. ... 207 підважуючи легітимність її декларацій, котрі, з погляду канонічного права Церкви, важили дуже мало: «А щодо рекомендацій великого гетьмана і вінницького старости, то […] ці приватні вчинки мирян – чи добровільні, чи, може, вимушені […], нам ні до чого, адже ціле питання стоїть щодо права: кому належить та брацлавська територія. […] Хай там що сказали хоч сто, хоч тисяча мирян, – не [їм], а єпископам найбільше залежить, аби не змен- шувалася їхня єпархія та щоб не було якоїсь втрати для їхньої єпископської юрисдикції […]. Тому в цій чисто церковній і юрисдикційній справі тим паче не варто прислухатися ні до листів, які єпископ виманив у мирян – магнатів королівства, ні до свідчень, видертих у кількох брацлавських пресвітерів […]. Однак якщо цю священну конгрегацію таки чимось бентежать ті виманені у мирян і продиктовані супротивною стороною слова, то наш зверхник благає всечесніших отців, щоб вони не дозволяли єпископові так себе ошукувати, і дали нам стільки часу, скільки буде досить для того, щоб домогтися від ціло- го воєводства, а то й від усієї Русі й від самого найсправедливішого короля набагато розлогіших і численніших рекомендацій; завдяки їм ще краще вия- виться, чи є хтось у Брацлавському воєводстві, хто радше волів би мати пасти- рем предстоятеля Львівського, а не митрополита»113 . Позиція Римської курії в «брацлавській справі» Початок судового розгляду у Римі. Спершу брацлавський конфлікт не викли- кав особливого зацікавлення Папського престолу, який сподівався, що його учасники порозуміються самостійно. Проте коли цього не сталося, справу було передано до Трибуналу Варшавської нунціатури. 27 лютого 1751 р. ге- неральний аудитор справ Римської Апостольської столиці та її звичайний суддя Флавій Кізій уперше публічно оголосив, що «митрополит Русі Флорі- ан Гребницький пред’явив свої претензії до Брацлавського деканату в Кам’я- нецькій єпархії, яким володіє, маючи на це право, львівський і кам’янецький єпископ Лев Шептицький». У зв’язку з цим, Флавій застеріг їх від будь-яких самостійних дій під карою 300 золотих дукатів, а особливо фіскального «промотора Руської митрополичої курії та інших зацікавлених осіб». Гене- ральний аудитор особливо наголошував на тому, аби «оберігати Лева Шеп- тицького від будь-яких закидів і нападів»114. Судовий розгляд «брацлавської справи» у Трибуналі Варшавської нунціа- тури розпочався з того, що митрополитові Гребницькому було заборонено самостійно перебирати на себе юрисдикцію над спірним Брацлавським кри- лосом. Однак у ході розслідування суд дійшов попереднього висновку, що Шептицький не має «поважних чи то правових, чи фактичних доказів» на 113 Congregationes Particulares. Vol. 2. P. 280–281. 114 ЦДІАУЛ. Ф. 201, оп. 4б, спр. 305, арк. 1; реґестовий опис: Каталог пергаментних доку- ментів Центрального державного історичного архіву УРСР у Львові 1233–1799 / Склали і підгот. до друку О.А. Купчинський, Е.Й. Ружицький. К., 1972. С. 526 (док. № 1061). 208 Ігор Скочиляс управління цим регіоном, оскільки «теперішній митрополит і його поперед- ники впродовж багатьох віків – або самі, або через когось іншого на свій вибір – володіли [цими] деканатами і церквами». Тому спочатку генераль- ний аудитор Варшавської нунціатури, а 24 вересня 1751 р. також її Трибунал відкликали декрет про відсторонення Гребницького від управління Унійною церквою на Брацлавщині та передали спірну територію під його юрисдик- цію. Водночас львівському єпископові нунціатура присудила відшкодування всіх «вигод і доходів», які він «отримав з них від дня хибного відсторонен- ня»115. На основі рішення Апостольської нунціатури, всі намісництва Брац- лавщини на початку грудня 1751 р. передавалися «в правдиву, очевидну й актуальну посесію нашої Київської митрополичої столиці, до якої від віків належали»116. Не задовольнившись цим, митрополича консисторія в Радомишлі домага- лася передачі «справи брацлавських деканатів» з рук Трибуналу апостоль- ської нунціатури безпосередньо в Римську курію, «для того, аби звільнити нещасних брацлавських деканів від таких утисків, а водночас усунути тяжку шкоду й безглуздя, що кожного дня стається під час уділення Святих Тайн, яке – з величезною ганьбою перед сусідами-схизматиками – нечинно здійсню- ють декани й парохи, хибно поставлені Преосвященним супротивником». Метою каноністів з оточення Гребницького було остаточне визнання Кон- грегацією поширення віри справедливості домагань митрополита, а також підтвердження факту «посягань Преосвященного єпископа львівського, які треба виправити […] через відшкодування всіх вигод і доходів, які супротив- на сторона отримала від спірних деканатів»117. Уперше після того, як «брацлавську справу» було передано до Риму, Кон- грегація поширення віри винесла свій вирок 24 вересня 1751 р. Передбача- лося, що митрополит Гребницький зможе законно вступити у «нове посідан- ня» Брацлавщиною «не раніше ніж 19 січня 1752 р.». Та вже напередодні цієї події, а саме 11 січня, Львівська єпископська консисторія внесла протест проти рішення Конгрегації118. Після довготривалого з’ясування обставин конфлік- ту, уважного вивчення представлених документів та інших аргументів сторін, Конгрегація поширення віри 7 травня 1753 р. провела своє засідання, спе- ціально присвячене темі «Київська юрисдикція», за участю римських карди- налів Месмера (Мезмері), Спінеллі, Сакріпанті, Колумна Шарра та секрета- 115 Congregationes Particulares. Vol. 2. P. 257–258. 116 Innotescito decreto Tribunalis S[acr]ae Nunciature Apost[olica] die 24 [septem]bris 1751 Varsavia favore sedes metropoliae kiiovien[sis] respectu rehabitionis decanatuum in palatinatu Bracłavien[si] refenbilium ad jurisdictionem metropolitanam Kiiovien[siam] ab immemorabili tempore pertinentium literae infrascriptae citationis cum monatione atque circulares contra clerum et populum praedictorum decanatuum extensae // ЦДІАУК. Ф. 1040, оп. 1, спр. 2, арк. 561 зв. – 562. 117 Congregationes Particulares. Vol. 2. P. 259. 118 Congregationes Particulares. Vol. 2. P. 273. Див. також: Рункевич С.Г. Описание докумен- тов... Т. 2. С. 138 (№ 1563). Брацлавський територіальний конфлікт 1747–1754 рр. ... 209 ря Конгрегації о. Леркарія. На цьому засіданні й було постановлено, іменем Святішого Отця, присудити Брацлавщину київському митрополитові119. Про- токол засідання та його декрети, опубліковані в 1950-х рр. о. Атанасієм (Ве- ликим), містять унікальні свідчення про еклезіальні, історичні та культурно- цивілізаційні арґументи, якими послуговувалися сторони конфлікту в доведенні своїх прав на Брацлавщину. Окрім популярного у той час дискур- су про генезу християнства на Русі «близько 990 року», документ представ- ляє й історичну версію генези організаційної структури Східної церкви у Прикарпатті, а також територіальної юрисдикції Галицької (Львівської) єпархії. В інтерпретації оточення київського митрополита Флоріана (Греб- ницького) цей наратив був таким: «Коли згодом по всій Русі розлилося світло Євангелія, то навіть у тій частині, що під польським пануванням, було засно- вано численні інші єпископати, а саме Володимирський, Луцький, Перемись- кий, Холмський, Пінський, Смоленський і Полоцький, на [престоли] яких митрополит Русі призначив суфраганів. Однак митрополит сам правив, наче власною єпархією, двома досить обширними воєводствами – Київським і Брацлавським, а водночас і тією частиною Русі, яку становлять Руське й Подільське воєводства, [і зокрема] Львівський, Кам’янецький і Галицький повіти. І те, що цей митрополичий престол так стояв, і [те], що правив цими краями без жодного суфрагана чи іншого єпископа впродовж 549 років, тоб- то до року 1539, [є доведеним фактом]»120. Як установила Римська курія, «єпископ львівський ні Брацлавського воє- водства не мав серед своїх територій під час первісного заснування вікарі- альної катедри, ні впродовж двох століть ці предстоятелі не здійснили над майже п’ятьмастами церквами найменшого юрисдикційного акту – окрім тих трьох. [Цьому сприяли] розташування і характер самого воєводства, котре […] є окремим від Кам’янецької єпархії й території та майже вдвічі за неї більшим; ні сам Йосиф Шумлянський не домагався цієї території для Львівського престолу, заявляючи про своє апостольство, натомість визнав, що вона належить до митрополії так само, як і Київська, коли, бувши адмі- ністратором митрополії, призначив одного й того ж вікарія водночас на київські і брацлавські землі». Докладно розглянувши справу, Конгрегація поширення віри 7 травня 1753 р. оприлюднила декрет «Про посягання», який виявився на користь київського митрополита: «Те, що було виведено досі, робить якнайочевиднішим правоту Преосвященного митрополита щодо спірних церков […]. Встановлено посягання Преосвященного єпископа львівського, що їх треба виправити через скасування всіх юрисдикційних актів, які він здійснив щодо спірних деканатів, і через відшкодування вигод і доходів, які він із згаданих деканатів отримав»121. 119 De iurisdictione Metropolitae Kioviensis in Decanatu Braclaviensi, praetensa ab Episcopo Leopoliensi. Roma, 7.V.1753 // Congregationes Particulares. Vol. 2. P. 253–295 (док. № 90). 120 Congregationes Particulares. Vol. 2. P. 254. 121 Congregationes Particulares. Vol. 2. P. 271?272. 210 Ігор Скочиляс Невдовзі після свого засідання в «брацлавській справі», 12 травня 1753 р. Конгрегація поширення віри надіслала папському нунцієві у Варшаві Аль- берику Аркінто (1746–1754) лист-інструкцію. У ньому кардинали повідом- ляли про своє рішення підтримати митрополита, підкреслюючи необхідність якнайшвидшого виконання декрету, з огляду на позицію львівського єписко- па. Римські кардинали звертали увагу на «супліку народу Брацлавії», засте- рігаючи від можливих «заворушень між цими людьми та появи неприємних замішань і безпорядків». Конгрегація доручила нунцієві розробити практичні заходи, аби забезпечити законну передачу «Брацлавських деканатів» в адмі- ністрацію київському митрополитові. На думку кардиналів, доброю наго- дою для уникнення неприємностей під час зміни церковної адміністрації на Брацлавщині була б присутність там холмського владики Володковича, кот- рий, як представник митрополита, без затримки міг перебрати на себе управ- ління спірною територією, виконавши таким чином постанову Конгрегації поширення віри від 7 травня 1753 р.122 На початку 1754 р. Конгрегація поширення віри у Римі, з огляду на існу- ючі труднощі в практичній реалізації своїх постанов у «брацлавській справі», видала нове розпорядження123, яке було підтверджене 22 березня 1754 р. де- кретом про негайну передачу Брацлавського крилосу-офіціалату Київській архиєпархії (2 травня його облятували в книги Радомишльської унійної кон- систорії). Новий підтвердний декрет Трибуналу Варшавської нунціатури з 2 травня 1754 р. («Instrumenti in causa Bracіavien[si]») від імені генерального намісника митрополита Пилипа (Володковича) до актів Радомишльської кон- систорії вніс шляхтич Іван Білевич124. Незабаром, 17 червня, один зі священи- ків Київської архиєпархії повторно облятував декрет125. На те, що виконання постанов Конгрегації поширення віри зіштовхнулася з певними трудноща- ми, свідчить її лист до нового нунція в Речі Посполитій від 23 серпня 1755 р. Римські кардинали були змушені ще раз підтвердити правочинність свого рішення від 7 травня 1753 р., оскільки львівський владика і надалі висував нові претензії, намагаючись, за словами кардиналів, «здійснювати приватну адміністрацію цими [брацлавськими] намісництвами». Конгрегація також звертала увагу нунцієві на необхідність надіслання у Брацлавське воєвод- ство «ноти», яка розкривала б зміст її рішення з 1753 р., з тим, аби заспокоїти місцевих «намісників і народ»126. Загалом Папський престол відіграв провідну роль у вирішенні Брацлав- ського територіального конфлікту. Попри певні сумніви й хитання, саме інсти- туції Римського Апостольського престолу – Конгрегація поширення віри та 122 Litterae S.C. de Propaganda Fide Ecclesiam Catholicam Ucrainae et Bielarusjae spectantes / Ed. A.G. Welykyj (далі – Litterae SCPF). Romae, 1957. Vol. 4. P. 270 (док. № 1877). 123 Рункевич С.Г. Описание документов... Т. 2. С. 155 (№ 1602). 124 ЦДІАУК. Ф. 1040, оп. 1, спр. 3, арк. 93–96. 125 Там само. Арк. 146–148. 126 Litterae SCPF. Vol. 4. P. 307–308 (док. № 1399). Брацлавський територіальний конфлікт 1747–1754 рр. ... 211 Варшавська нунціатура – виступили тими арбітрами, правові й практичні аргументи яких виявилися прийнятними для обидвох сторін. У кінцевому підсумку це й дало змогу стабілізувати ситуацію в регіоні та налагодити співпрацю між найбільшими унійними єпархіями в Україні того часу. Контроль Лева (Шептицького) над Правобережною Україною у 60–70-х рр. XVIII ст. та проблема еклезіального статусу Брацлавщини Незважаючи на повернення Брацлавщини Київській архиєпархії, її майже столітнє (1675–1754) перебування у складі Львівського владицтва мало да- лекосяжні наслідки для посилення у регіоні локальних ідентичностей, тери- торіального патріотизму та партикулярної еклезіальної свідомості. Ширше брацлавський територіальний партикуляризм відображений у матеріалах Конгрегації поширення віри, яка вперше після 1753–1754 рр. розглянула спра- ву «De iurisdictione in Palatinatu Braclaviensi, in Ucraina» на своєму окремому засіданні у Римі 31 травня 1767 р., під головуванням префекта Конгрегації кардинала Джузеппе Кастелло127. Кардинали насамперед підтвердили своє рішення від 7 травня 1753 р. про належність Брацлавщини до юрисдикції київського унійного митрополита. Водночас під час цього засідання були оприлюднені вражаючі, на думку Риму, надуживання, яких допустився Во- лодкович. Як засвідчують акти Конгрегації, адміністрування митрополитом «брацлавськими деканатами» призвело до «таких безладів і багатьох пору- шень» у цьому реґіоні, що змусило апостольського нунція вдатися до рішу- чих протестів і практичних дій супроти предстоятеля Руської церкви. Одним із таких заходів стало «інструктування згаданих деканатів незалежно від митро- полита», яке Римська курія доручила провести тогочасному холмському вла- диці Максиміліанові (Рилу). Окрім самої Брацлавщини, Рило у першій поло- вині 1760-х рр., у рамках апостольської візитації, відвідав також частину уній- них парафій на території Київського воєводства, які були фундовані графом Франциском Салезієм Потоцьким і перебували під юрисдикцією київського митрополита. Однак Володкович, з огляду на свій «бунтівний і дратівливий норов», на думку Папського престолу, своєю поведінкою продовжував прово- кувати «все тяжчі скарги і заворушення, врешті будучи готовим навіть усувати парохів, поставлених владикою Холма, без жодного мотиву чи рації»128. 127 Congregationes Particulares. 1957. Vol. 2. P. 308–312 (док. № 98). 128 «Dopo d’essere succeduto alla Metropolia l’odierno Monsignor Feliciano Wolodkowicz, amministrò per qualche tempo i Decanati sudetti, ma con tali disordini, e tanto irregolarmente, che mosso il Nunzio Apostolico di Polonia dai continui clamori, e querele contro di lui, procurò dalla S. Sede una commissione a Monsignor Rillo, Vescovo di Chelma, di far egli nè Decanati medesimi tutte l’istruzioni indipendentemente dal Metropolitano. Terminata poi la commissione di Monsignor Rillo, non solo s Decanati, di cui si tratta, ma anche varie Parrocchie nuovamente fondate dal Conte Potocki nel Palatinato di Kiovia ricaddero sotto il governo del Metropolitano, il quale, il stante il suo genio turbolento ed inquieto, non ha lasciato d’eccitare più gravi doglianze, e rumori, essendosi fino avanzato a voler mutare I Parochi, stabiliti dal governo di Chelma, senza verun motivo, o ragione» (Congregationes Particulares. 1957. Vol. 2. P. 309 (док. № 98)). 212 Ігор Скочиляс Отримавши такі невтішні відомості, Конгрегація поширення віри була схильна передати управління Брацлавщиною львівському єпископу Левові (Шептицькому), як більш поміркованому та схильному до компромісів уній- ному єрархові. Римські кардинали, заслухавши доступну їм інформацію (пе- реважно від нунція у Варшаві), дійшли висновку, що перехід Брацлавщини під юрисдикцію Шептицького, «прелата великих заслуг і чеснот», є «єдиним засобом для відновлення спокою, так необхідного для вірних у цих декана- тах і парафіях, добровільно новофундованих у великій кількості з милості графа Потоцького, київського воєводи»129. До цього кроку Римську курію також підштовхнуло зростаюче незадоволення шляхти та руського духовен- ства Брацлавського воєводства «екстраваґантною практикою» урядування Володковича, про яку розповідали на засіданні Конгрегації 31 травня 1767 р. Більше того, невдоволення діяльністю митрополита спонукало місцеву світську адміністрацію висунути проект (який, мабуть, був також підтрима- ний руським клиром) про відкриття на Правобережній Україні нового уній- ного владицтва, котре, початково покриваючи лише саму Брацлавщину, мало б та «усунути всілякі безлади», «тільки б звільнити відібрані деканати з-під одіозної юрисдикції теперішнього митрополита»130. Інструкція шляхти Брацлавського воєводства з 1766 р. з вимогою створити нову унійну єпархію в структурі Київської унійної митрополії – Брацлавську131, була виразною артикуляцією реґіонального партикуляризму, що значною мірою живився еклезіальною традицією майже столітнього перебування Брацлавщини у складі Львівської єпархії. Cвою петицію брацлавський нобілітет адресував королю Станіславові Августу Понятовському (1764–1795). Інструкцію з про- позицією заснування Брацлавської унійної єпархії («erezione nuova di Vesco- vado») брацлавський і київський воєводи передали також папському нунцієві напередодні скликання сейму (ймовірно, у 1766 або ж 1767 р.). Римська ку- рія в цій справі покладалася на підтримку «міністра короля, маркіза Антічі» («il Marchese Antici, suo Ministro»), який підготував для нунція спеціальну «меморію», на яку папський представник відповів 22 квітня 1767 р. 129 «Cioè, che si trasferisca la giurisdizione dè Decanati in controversia nella persona di Monsignor Szeptycki, Coadiutore del Metropolitano, [Prelato di gran merito, e probità], essendo questo l’unico mezzo di ristabilir la calma, tanto necessaria alla Religione in quei Decanati, e Parrocchie, novellamente fondate in gran numero, e liberamente dotare dalla pietа del Conte Potocki, Palatino di Kiovia» (Congregationes Particulares. 1957. Vol. 2. P. 310 (док. № 98)). 130 «Ma il Metropolita inflessibile nel proponimento di voler condursi a suo capriccio con le sue vessazioni, e stravaganze, ha ridotto le cose a segno, che i due Palatini di Chiovia, e Braclavia, fralle principali instruzioni date ai loro Nunzi per l’ultima dieta, hanno loro commesso di procurare uno stabile, e sicuro rimedio a tanti disordini, e sino di proporre una separazione ed erezione di nuovo Vescovado, purchè i Decanati vengano sottratti dall’odioso giurisdizione del presente Metropolitano. Questa rappresentanza è stata impedita dalla Maestà del Re, il quale ha creduto, che senza fare pubblicità si potessero contentare i Palatini, ed assicurare la tranquillità di quei popoli, con indurre il Metropolita a porre in esecuzione i consigli nel Nunzio Apostolico, e cedere i più volte detti Decanati al suo Coadiutore» (Congregationes Particulares. 1957. Vol. 2. P. 309 (док. № 98)). 131 Biblioteka Czartoryskich w Krakowie. № 687. S. 643. Брацлавський територіальний конфлікт 1747–1754 рр. ... 213 Проте польський монарх, попередньо проконсультувавшись у Лева (Шеп- тицького), відмовився публічно підтримати ініціативу, зіславшись на те, що ця справа порушує прерогативи київського митрополита Володковича та його коад’ютора, адже вона належить до компетенції духовної влади. Станіслав Понятовський, відстоюючи перед римським понтифіком свою позицію, по- кликався на відповідний декрет Конгрегації поширення віри, згідно з яким «ці деканати не можна передати єпископу Львова», адже вони «вже були оголо- шені належними до митрополії Русі»132. Водночас, реагуючи на побажання шляхти обидвох воєводств й особливо місцевих воєвод, «незадоволених на- явністю адміністрації брацлавських деканатів, приєднаних до митрополії», та «задля забезпечення спокою народу», він погодився розглянути можливість передачі «брацлавських деканатів» в управління Шептицькому, але не як львівському владиці, а виключно як коад’юторові київського митрополита, тобто в тимчасову адміністрацію, і тільки після розгляду цієї справи на гене- ральному сеймі, позаяк вона заторкувала інтереси місцевого нобілітету133 . У підсумку Конгрегація поширення віри на своєму засіданні 31 травня 1767 р. таки вирішила передати «брацлавські деканати» Шептицькому, «грецько- му єпископу Львова», як коад’ютору київського митрополита, «у спосіб тає- много процесу», одночасно залишивши в силі свій декрет з 1753 р. про на- лежність Брацлавщини до Київської архиєпархії134 . Після цього Конгрегація розробила й надіслала 20 червня 1767 р. апостоль- ському нунцієві у Варшаві свою інструкцію в справі духовної юрисдикції над унійними намісництвами у Брацлавському й Київському воєводствах135. До самої інструкції було додано папське бреве «до [королівського] двору» в справі «юрисдикції [брацлавських] деканатів», що передбачало їхню передачу «від митрополита Русі до єпископа Львова як його коад’ютора». Ще раніше, у квітні, два інші папські бреве були адресовані безпосередньо львівському владиці (який уже тоді мав розпочати «практичне виконання юрисдикції над деканатами»), а також київському митрополитові Володковичу, застерігаю- чи останнього від можливої протидії рішенням Римської курії136. Сама ж «Інструкція» наголошувала на тому, що, з огляду на «фатальну позицію ко- ролівського двору», який не погоджувався на перехід Брацлавщини під без- посередній контроль Лева (Шептицького), папський нунцій повинен залагоди- ти справу таким чином, аби «уникнути подальших надуживань і безладів, що можуть виникнути через погану адміністрацію та урядування митрополи- 132 «Di non poter egli cedere al Vescovo di Leopoli quei Decanati, che per Decreto della S. Sede furon già dichiarati appartenere alla Metropolia di Russia» (Congregationes Particulares. 1957. Vol. 2. P. 312 (док. № 98)). 133 Congregationes Particulares. 1957. Vol. 2. P. 309–310 (док. № 98). 134 Congregationes Particulares. 1957. Vol. 2. P. 311 (док. № 98). 135 Litterae SCPF. 1957. Vol. 5. P. 130 (док. № 2241). 136 «Mando a V. S. gli acchiusi Brevi, concernenti l’affare della giurisdizione de Decanati, che ad istanza di cotesta Corte si è trasferita dal Metropolitano di Russia al Vescovo di Leopoli, come suo Coadiutore» (Litterae SCPF. Vol. 5. P. 130 (док. № 2241)). 214 Ігор Скочиляс та [Володковича]»137 . Очевидно, предстоятель Руської церкви дійсно опирався постанові Конгрегації поширення віри про фактичну передачу української частини його митрополичої архиєпархії в управління Шептицькому. Про це, зокрема, свідчить лист римських кардиналів від 12 грудня 1767 р., надісла- ний Володковичу. У листі вони настійливо вимагали, «задля добра миру і духовного спокою в адміністрації брацлавськими і київськими деканатами», допустити львівського владику, як коад’ютора митрополита, до управління цими територіями й тим самим виконати волю Папського престолу138. Номінація Лева (Шептицького) коад’ютором митрополита Пилипа (Волод- ковича) в 1762 р., з надзвичайно широкими повноваженнями in spiritualibus, відкривала перед Львівською єпархією реальну можливість повернути Брац- лавщину до свого складу139. Прецедентом встановлення (хоча й тимчасової) юрисдикції іншого унійного єрарха на Брацлавщину стала «українська по- дорож» холмського владики Максиміліана (Рила). Восени 1762 р. він, отри- мавши від папського нунція у Варшаві фактично повноваження правлячого ординарія140, здійснив свою першу апостольську візитацію Брацлавського крилосу, відвідавши тоді Браїлівське та Уманське намісництва. Підтримува- ний маґнатом Франциском Салезієм Потоцьким, з яким холмського владику пов’язували близькі товариські взаємини, Рило у 1762–1765 рр. відбув декіль- ка пастирських подорожей на Правобережжя, які мали надзвичайний успіх і підтримку як духовенства, так і мирян-уніатів. Під час цієї «української по- дорожі» було посвячено десятки новофундованих унійних храмів (зокрема, Миколаївська церква в с. Северинівка (1762 р.) та храм Св. Йоана Богослова в с. Гриненьки (1765 р.) Брацлавського намісництва141). Упродовж 1764–1765 рр. він, за підтримки свого холмського офіціала о. Плескевича, рукоположив та номінував до парафіяльних церков, фундованих Франциском Потоцьким на Уманщині, десятки священиків, а також посвятив близько 40 нових унійних храмів142. На початку 70-х рр. XVIII ст. на Брацлавщині православним вдало- ся створити розгалужену мережу своїх організаційних структур. Зокрема, тут діяли сім намісництв, підпорядкованих переяславському владиці – Брац- 137 «Per evitare di fare ulteriori abusi, e disordini, che potrebbero nascere dalla cattiva amministra- zione, e governo del Metropolitano» (Litterae SCPF. Vol. 5. P. 130 (док. № 2241)). 138 «Ut pro bono pacis proque animarum tranquillitate Braclaviensium et Kioviensium Decanatuum administrationem Leopoli Episcopo, Coadiutori tuo, ultro concederes, id scito factum fuisse non ex sinistra aliqua de tua probitate ac vigilantia opinione, sed tantum ut istorum fidelium quieti, faciliorique Decanatuum servitio provideretur» (Litterae SCPF. Vol. 5. P. 134 (док. № 2249)). 139 Nabywaniec S. Unicka archidiecezja kijowska... S. 164–166, 172–173, 202–204, 207–209. Автор назагал негативно оцінює діяльність Лева (Шептицького) на Правобережній Україні як коад’ютора Володковича, й уважає, що він своєю часто безоглядною поведін- кою фактично підважував авторит ет київського унійного митрополита. 140 Див.: Instrumentu[m] pro Commissione Apostolica Authoritate peragenda in Human et Brahiіow. 30.08.1762 р. («Щоденник» Максиміліана (Рила)) // НМЛ. Ркл-115, арк. 136 зв. – 138). 141 Wizytacje generalne parafii unickich... S. 502–504, 566, 568. 142 Ordinatio Parochorum Humanensium. 1764–1765 // APL. ChKGK. Sygn. 636. K. 180–215 v. Брацлавський територіальний конфлікт 1747–1754 рр. ... 215 лавське, Вінницьке, Гранівське, Кальницьке, Краснянське, Рашківське та Че- чельницьке, неформально адміністрованих брацлавським православним на- місником о. Василієм Мокрицьким143. Успіхи Рила в реуніатизації русинів східного обряду на Брацлавщині у 1773–1774 рр. відображені у звіті Пере- яславській консисторії православного протопопа Рашківського намісництва о. Петра Стефановича. Священик, серед іншого, скаржився, що холмський владика у 1774 р. «остаточно відібрав у нього Рашківську протопопію», й зокрема Миколаївську церкву в Рашкові, а також храми в Загніткові та Сту- денній144. Практика апостольських візитацій, апробована Рилом, на початку 1770-х рр. була підтримана львівським владикою Левом (Шептицьким), який ще на початку лютого 1768 р. вступив в обов’язки адміністратора Київської митро- полії145. Протягом травня – серпня 1773 р. він об’їхав величезні простори Правобережжя, уділяючи пастирське благословення переслідуваним уніатам, посвячуючи нові храми та хіротонізуючи нових пресвітерів. 20 червня 1773 р. з Радомишля Шептицький звернувся з пастирським посланням до духовен- ства та вірних Київської архиєпархії, закликаючи їх до витривалості у «като- лицькій вірі та унії зі Святою Римською Церквою»146. У квітні 1769 р. він номінував у Львові пароха до церкви в с. Богданівка Брацлавського намісницт- ва, а наприкінці грудня 1768 р. дозволив зведення храму в с. Бушинка Немирів- ська, у квітні 1775 р., як коад’ютор митрополита Феліціана (Володковича), дав дозвіл («інструмент») на посвячення церкви в с. Капустяни, а в серпні 1778 р., будучи вже київським митрополитом, благословив заснування церк- ви в с. Одаї147. Згідно з «Реєстром канцелярійного податку», котрий сплачували аколіти (кандидати на священство) за вписування акту їхнього рукоположен- ня до «Метрики ординованих», упродовж 1769 – першої половини 1778 рр. митрополит Лев висвятив 343 новоєреїв з української частини Київської архи- єпархії, більшість яких походили саме з теренів Брацлавського воєводства148. Після приєднання Брацлавського воєводства до Росії, внаслідок другого поділу Речі Посполитої 1793 р., на його основі царська адміністрація ство- рила Брацлавську губернію (у складі Брацлавського, Вінницького, Звениго- родського та Київського повітів), яка на початку 1796 р. була реорганізована в Брацлавське намісництво, ліквідоване наступного року. Натомість місцеві 143 Nabywaniec S. Unicka archidiecezja kijowska... S. 92–93. 144 Нацыянальны гістарычны архіў Беларусі (Мінск). Ф. 136, воп. 1, адз. зах. 42045 л. 2–3. 145 Блажейовський Д. Ієрархія Київської Церкви... С. 254. 146 Epistolae metropolitarum kioviensium catholicorum: Leonis Ludovici Szeptyckyj Szeptyckyj, metropolitae kioviensis catholici (1778–1779) / Ed. A. G. Welykyj. Romae, 1970. P. 178–206 (док. № 75). 147 ДАЖО. Ф. 178, оп. 53, спр. 37, арк. 7; Wizytacje generalne parafii unickich... S. 474, 487, 605. 148Regestr akolitow z metropolii Kijowskiey, którzy zwykli pro Juribus Cancellariae płacić, zaczęty Anno 1769 // НМЛ. Ркл-145, арк. 37–46 зв. Матеріали генеральних візитацій Брацлавщини першої половини 1780-х рр. підтверджують рукоположення Шептицьким десятків ново- єреїв для унійних парафій Брацлавщини (ДАФО. Ф. 178, оп. 53, спр. 37, арк. 6, 66, 87). 216 Ігор Скочиляс структури Східної церкви приєднали до Мінсько-Ізяславської православної єпархії, фундованої на підставі указу імператриці Катерини II від 13 квітня 1793 р. й очоленої Віктором (Садковським). Невдовзі, у 1795 р., було відкри- то самостійну Брацлавсько-Подільську православну єпархію на чолі з вла- дикою Йоаникієм, архимандритом Донського монастиря, адміністративний центр якої спершу розташовувався у м. Шаргород149. * * * Втрата Львівською єпархією брацлавських намісництв та їхній перехід під юрисдикцію київського митрополита у середині XVIII ст. засвідчує доволі радикальні зміни в тогочасних уявленнях про географічний простір, лінеар- ні границі та роль місцевого єрарха, його двору й владичої катедри в органі- зації території. Могилянські реформи, їхня рецепція у Львівській єпархії за урядування Йосифа (Шумлянського, 1667–1708) та, особливо, рішення За- мойського собору 1720 р. впровадили у руський еклезіальний і мирянський дискурс нові модерні уявлення. Опираючись на західні взірці, вони поступо- во затінили євхаристійну модель, що наголошувала на ключовій ролі правля- чого архиєрея в організації території єпархії як особи, яка очолює Євхари- стію в головному храмі єпархії – катедральному соборі. Саме потреби катед- ри з її єпископським двором (душпастирські, літургійні, матеріальні, соціо- культурні) й був покликаний «обслуговувати» навколишній сакральний простір, «приписаний» до головного катедрального собору. Євхаристійна еклезіологія одночасно була й стрижнем адміністрації локальної Церкви, – у даному разі Львівської єпархії. Згідно з тогочасними уявленнями, всі святи- тельські й адміністративні чинності, здійснені владикою, сприймалися кли- ром і мирянами у категоріях підлеглості й послуху, та були виявом соприча- стя і єдності локальної християнської спільноти, очолюваної правлячим вла- дикою. Таким чином, простір Львівської єпархії, її границі та чисельність клиру й вірних визначалися не географічними категоріями, а тривкістю існую- чих форм підлеглості й послуху між «народом єпархії» та місцевим пасти- рем. Що така модель «організації» сакрального простору існувала й на Брацлавщині, засвідчують тогочасні церковні джерела, використані у статті. Грамоти рукоположення для новоєреїв, ставлені (інсталяційні) грамоти священикам на парафії, посвячені антимінси для престолів унійних храмів, отримане на владичому дворі св. миро були тими зовнішніми публічними сакральними знаками, що визначали юрисдикційний статус тої чи іншої па- рафії та маркували її географічну локалізацію в межах організаційної струк- тури єпархії. Водночас з другої половини XVII – початку XVIII ст. ця євхари- стійна модель змушена була конкурувати з модерними й водночас конфесій- 149 Адміністративно-територіальні зміни на Брацлавщині протягом 1793–1797 рр., після вход- ження краю до складу Російської імперії, простежує: Петренко О. Брацлавська губернія і Брацлавське намісництво // Київська старовина. 2000. № 1. С. 44–61; Його ж. Брацлавське намісництво. Вінниця, 2001. Брацлавський територіальний конфлікт 1747–1754 рр. ... 217 ними за своєю суттю підходами і концепціями. Вони опиралися на суто адм- іністративні підходи, а однією з головних їхніх цілей було створення конфесій- но герметичних «географічних ізолятів». На середину XVIII ст., як показав перебіг Брацлавського конфлікту, ці нові еклезіальні техніки «впорядкуван- ня території» почали переважати. Тепер належність парафії до владичої ка- тедри визначалася не стільки написом на одвірку храму про його посвячення правлячим архиєреєм, скільки присутністю місцевого священика чи пара- фіяльної церкви в якомусь канцелярійному реєстрі. На мою думку, саме проникнення у тогочасний соціум Брацлавщини цих нових модерних уявлень було одним із тих ключових факторів, що унемож- ливив збереження за Львівською єпархією цього регіону. Євхаристійні знаки підлеглості й духовної спорідненості, котрі невидимою ниткою пов’язували брацлавські намісництва з віддаленою на пів тисячу кілометрів від них Свя- тоюрською катедрою, виявилися не готовими на рівних конкурувати з більш ефективним «пастирським примусом» Радомишльської консисторії. Типо- вим прикладом застосування в Київської митрополії модерних адміністра- тивно-юрисдикційних підходів до маркування територіального простору була позиція в Брацлавському конфлікті Римської курії. Заангажування Апос- тольської столиці в подіях 1747–1754 рр. засвідчують, з одного боку, її зро- стаючу роль внутрішньому житті Руської церкви, а з іншого, неготовність київського митрополичого престолу самотужки полагоджувати свої внутрішні суперечності. Значною мірою це сталося через занепад соборноправних тра- дицій та поступове уподібнення канонічної структури Унійної церкви до рим- ської інституційної моделі. На відміну від територіальних суперечок другої половини XVII – початку XVIII ст. (що мали затяжний характер і часто су- проводжувалися безоглядною анексією сусідніх парафій), у справі брацлав- ських намісництв Римська курія продемонструвала свою готовність і спро- можність вгамувати партикулярні суперечності всередині Руської церкви, а також домогтися практичної реалізації рішень, котрі пропонувалися учасни- кам колнфлікту верховною церковною владою. Амбівалентний юрисдикційний статус Брацлавського крилосу, який уви- разнив територіальний конфлікт 1747–1754 рр., послабив у середовищі місце- вого духовенства усвідомлення духовної та сакраментальної єдності з кон- куруючими між собою пастирями – київським митрополитом і львівським єпископом. Конфлікт так само спричинився до послаблення інституційних пов’язань брацлавського клиру як зі Святоюрською катедрою, так і з митро- поличим двором у Радомишлі. Обидва фактори частково пояснюють доволі швидке поширення на Правобережній Україні з початку 1760-х рр. право- славного руху й перехід більшості унійних парафій під омофор переяслав- ського владики. Такі разючі зміни еклезіального ландшафту Брацлав- щини не в останню чергу зумовлювалися тим, що руські священики, «пам’ятаючи» або ж «пригадуючи» непевний статус регіону в середині XVIII ст., ментально виявилися готовими до таких змін. Специфічні 218 Ігор Скочиляс еклезіальні й соціальні практики «виживання» й пристосування до нових конфесійних і політичних реалій, які місцевий клир так «успішно» демон- стрував під час драматичних подій Барської конфедерації та Гайдамаччи- ни, він засвоїв саме під час Брацлавського територіального конфлікту. Протистояння 1747–1754 рр. стало доброю нагодою для місцевої шлях- ти й духовенства «пригадати» свою партикулярну історичну традицію, а в разі її відсутності – сформулювати новий наратив про минуле регіо- ну. Ця еклезіально-історична пам’ять не тільки обслуговувала інтелектуальні потреби «офіційної» версії статусу Брацлавщини – доведення прав Львова чи Радомишля на спірні намісництва, але й, незалежно від задуму її авторів, підживлювала локальний територіальний патріотизм. Яскравим його виявом був проект 1766 р. зі створення Брацлавської унійної єпархії. Цілком дореч- ний з пастирської перспективи та тогочасних тенденцій до «раціоналізації» й «впорядкування» географічного простору, проект виявився неприйнятним для тогочасного проводу Унійної церкви та королівського двору.

Institution

Similar Items