Конфлікти в Полтаві другої половини XVIIІ ст.: зміст, характер, мова
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Соціум. Альманах соціальної історії |
|---|---|
| Дата: | 2010 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інституту історії України НАН України
2010
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/104298 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Конфлікти в Полтаві другої половини XVIIІ ст.: зміст, характер, мова / Ю. Волошин // Соціум. Альманах соціальної історії. — 2010. — Вип. 9. — С. 219-238. — Бібліогр.: 106 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-104298 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Волошин, Ю. 2016-07-07T15:45:37Z 2016-07-07T15:45:37Z 2010 Конфлікти в Полтаві другої половини XVIIІ ст.: зміст, характер, мова / Ю. Волошин // Соціум. Альманах соціальної історії. — 2010. — Вип. 9. — С. 219-238. — Бібліогр.: 106 назв. — укр. 1995-0322 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/104298 Дослідження підготовлене завдяки дотації Канадського інституту українських студій (CIUS) Альбертського університету (з фондів Програми дослідження Східної України імені Ковальських). uk Інституту історії України НАН України Соціум. Альманах соціальної історії Історична конфліктологія Конфлікти в Полтаві другої половини XVIIІ ст.: зміст, характер, мова The Conflicts in Poltava in the 2nd Half of the XVIII C.: Matter, Character, Language Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Конфлікти в Полтаві другої половини XVIIІ ст.: зміст, характер, мова |
| spellingShingle |
Конфлікти в Полтаві другої половини XVIIІ ст.: зміст, характер, мова Волошин, Ю. Історична конфліктологія |
| title_short |
Конфлікти в Полтаві другої половини XVIIІ ст.: зміст, характер, мова |
| title_full |
Конфлікти в Полтаві другої половини XVIIІ ст.: зміст, характер, мова |
| title_fullStr |
Конфлікти в Полтаві другої половини XVIIІ ст.: зміст, характер, мова |
| title_full_unstemmed |
Конфлікти в Полтаві другої половини XVIIІ ст.: зміст, характер, мова |
| title_sort |
конфлікти в полтаві другої половини xviiі ст.: зміст, характер, мова |
| author |
Волошин, Ю. |
| author_facet |
Волошин, Ю. |
| topic |
Історична конфліктологія |
| topic_facet |
Історична конфліктологія |
| publishDate |
2010 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Соціум. Альманах соціальної історії |
| publisher |
Інституту історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
The Conflicts in Poltava in the 2nd Half of the XVIII C.: Matter, Character, Language |
| issn |
1995-0322 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/104298 |
| citation_txt |
Конфлікти в Полтаві другої половини XVIIІ ст.: зміст, характер, мова / Ю. Волошин // Соціум. Альманах соціальної історії. — 2010. — Вип. 9. — С. 219-238. — Бібліогр.: 106 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT vološinû konflíktivpoltavídrugoípolovinixviiístzmístharaktermova AT vološinû theconflictsinpoltavainthe2ndhalfofthexviiicmattercharacterlanguage |
| first_indexed |
2025-11-26T01:42:39Z |
| last_indexed |
2025-11-26T01:42:39Z |
| _version_ |
1850604658356125696 |
| fulltext |
Конфлікти в Полтаві другої половини XVIII ст. ... 219ISSN 1995-0322 ÑÎÖ²ÓÌ. Àëüìàíàõ ñîö³àëüíî¿ ³ñòîð³¿. 2010. Âèïóñê 9. – Ñ. 219–238.
Þð³é Âîëîøèí
ÊÎÍÔ˲ÊÒÈ Â ÏÎËÒÀ² ÄÐÓÃί ÏÎËÎÂÈÍÈ XVIII ñò.:
Ç̲ÑÒ, ÕÀÐÀÊÒÅÐ, ÌÎÂÀ*
Жодне суспільство не існує без серйозних непорозумінь, зіткнень і супере-
чок між життєвими позиціями, ідеями, цілями та поглядами окремих
індивідів. Іншими словами, життя соціуму неможливе без явища, що в су-
часній науці називається конфліктом1. Конфлікти, за твердженням дослід-
ників цього феномену, супроводжують людину від народження до смерті й
викорінити їх неможливо2.
Дослідження конфліктів корисне передовсім тим, що дозволяє побачити
цінності, поняття, ментальні стереотипи й стратегії його учасників. Якщо ж
ними були прості люди, то з’являється унікальна можливість побачити жит-
тя тих членів суспільства, які рідко стають об’єктом історичних досліджень.
Розглядаючи конфлікти, в які втягувалися мешканці Полтави та прилег-
лих до неї територій і які завершувалися в суді, ми можемо скласти уявлення
про взаємовідносини, суспільні норми, світоглядні орієнтири, поведінку, ре-
акцію індивідів на різноманітні життєві ситуації тощо. Вони дають можливість
дослідити особливості повсякденного життя полкового міста Гетьманщини
в останні роки її існування.
Основу джерельної бази даного дослідження становитимуть матеріали
засідань Полтавського ґродського суду, а точніше, та їхня частина, що сто-
сується побутових конфліктів, відображених в «книгах челобитческих при-
говоров». Ці книги є річними збірками протоколів судових засідань, на яких
розглядалися дрібні злочини. Для свого аналізу використовуватиму чотири з
них – за 1777, 1778, 1779 і 1780 рр., які зберігаються у фонді Полтавського
ґродського суду (ф. 1726) Центрального державного історичного архіву Ук-
раїни у м. Києві3.
* Дослідження підготовлене завдяки дотації Канадського інституту українських студій
(CIUS) Альбертського університету (з фондів Програми дослідження Східної України
імені Ковальських).
1 Сучасний словник іншомовних слів: близько 20 тис. слів і словосполучень / Уклали: О.І.
Скопенко, Т.В. Цимбалюк. К., 2006. С. 381.
2 Ликсон Ч. Конфликт. СПб., 1997. С.13.
3 ЦДІАУК. Ф. 1726, оп.1, спр. 15, 16, 17, 18.
Þð³é Âîëîøèí, 2010
220 Юрій Волошин
Зрозуміло, що не можна приймати на віру все викладене в матеріалах справ.
З одного боку, слід пам‘ятати, що кожна з конфліктуючих сторін – як пози-
вачі, так і відповідачі – намагалася показати себе перед судом із найкращого
боку, а тому їхні розповіді навряд чи відображають «реальні» події. З іншого
боку, не варто забувати й про те, що записи в цих книгах робив писар, який
свідомо чи несвідомо, але теж впливав на зміст протоколів. Тому перш ніж
поринути в матеріали конкретних справ, необхідно запастися певною част-
кою скептицизму.
Для аналізу використаю схему, схожу з тією, яку запропонував російський
учений О.Б. Камєнський4. Досліджуватиму статистику, учасників, зміст, місце
й мову конфліктів.
Статистика й учасники. Відразу зазначу, що в усіх чотирьох книгах зафік-
совано 88 судових справ. У середньому - по 22 на рік, але, безумовно, що
розподіл їх за роками був не такий рівномірний. Так, у 1777 р. судді розгля-
нули 17 справ, у 1778 – 24, у 1779 – 29, а в 1780 – 18. Вищеназвані протоколи
не відображають повною мірою всі сварки й суперечки, що відбувалися в
Полтаві та на приміських територіях хоча б через те, що значна частина з
них, очевидно, не ставала предметом судових розглядів. Крім того, частина
справ розглядалася в магістраті та земському суді, матеріали яких до нас не
дійшли. Не слід також забувати й про те, що ґродський суд був становим.
У ньому судилися лише представники т. зв. «політичного народу» – козаки
та «нова шляхта»5.
Якщо уважно проаналізувати склад учасників цих конфліктів (Див. табл.1),
то стає очевидним, що майже всі вони, за невеликим винятком, були або місце-
вими жителями, або особами, пов’язаними з Полтавою та її околицями ро-
дом своїх занять. Лише у двох випадках до суду зверталися особи, які пере-
бували у місті тимчасово.
Таблиця № 1
Склад учасників конфліктів
Сторони конфлікту Кількість епізодів Відсоток
від загальної
кількості епізодів
Шляхтич – Шляхтич 25 28,41
Шляхтич – Козак 17 19,31
Козак – Козак 16 18,18
Військовий – Козак 6 6,82
Шляхтич – Військовий 6 6,82
Аристократ – Шляхтич 3 3,4
4 Каменский А.Б. Повседневность русских городских обывателей. Исторические анекдо-
ты из провинциальной жизни XVIII века. М., 2006. С. 141–177.
5 Згідно з З. Когутом, нова шляхта поділялася на три соціальні категорії – бунчукових,
військових та значкових товаришів. (Когут З. Російський централізм і українська авто-
номія: Ліквідація Гетьманщини, 1760–1830. К., 1996. С. 38.)
Конфлікти в Полтаві другої половини XVIII ст. ... 221
Духовна особа – Козак 3 3,4
Шляхтич – Чиновник 2 2,27
Підданий – Військовий 2 2,27
Аристократ – Військовий 1 1,14
Аристократ – Козак 1 1,14
Козак – Підданий 1 1,14
Козак – Посполитий 1 1,14
Козак – Іконописець 1 1,14
Козак – Міщанин 1 1,14
Військовий – Військовий 1 1,14
Шляхтич – Духовна особа 1 1,14
Так, зокрема, у жовтні 1777 р. Полтавський ґродський суд розглядав спра-
ву за скаргою лубенського полкового канцеляриста Василя Павловського на
значкового товариша Семена Богомазенка про побиття дружини6. Як видно з
матеріалів справи, 22 серпня того ж року Павловський разом із дружиною
Єлизаветою прибув на хутір свого зятя – сина значкового товариша Федора
Старицького, розташований в урочищі Бузудерному неподалік м. Полтави.
По приїзді дружина скаржника, взявши свого малолітнього служку, пішла в
ліс «в разсуждении скуки рвать горихов»7. Заблукавши, жінка вийшла на
територію, що належала козакові Семенові Богомазенку, який «прибегши
разбойническим образом, безо всякой еи, Павловской, пред ним, Богомазен-
ком, вынности, первоначално вфатя за волосы, бил по щекам до удоволствия
своего, браня всякими непотребными словами…»8. Невідомо, чим би закінчи-
лось це побиття, якби на Єлизаветин крик не прибіг її чоловік із наймитом.
У поданій до суду позовній заяві Василь Павловський стверджував, «что
де жена его по званию его, Павловского, яко он священический сын и звание
имеет полкового канцеляриста, есть в шляхетской чести…». Тож він про-
хав застосувати до відповідача 27-й артикул 11-го розділу Литовського Ста-
туту, за яким за злочини проти жінок-шляхтянок передбачалася подвійна кара9.
Суд, очевидно, врахував наведені аргументи, бо ухвалив стягнути з козака
Богомазенка на користь постраждалої 96 крб. та тримати його в ув’язненні
чотири тижні10.
Другий випадок стався в самій Полтаві, на Стрітенській вулиці, зі свяще-
ником Київської церви Св. Андрія о. Іваном Гурковським. Згідно з його
свідченням, 4 жовтня 1777 р. козак Григорій Зеленський «з будучими при
нем, пришедши во двор козака полтавского Дмитра Батуринця (у якого квар-
тирував пан отець. – Ю.В.), заарестовал самоправно во оном дворе имеющи-
6 ЦДІАУК. Ф. 1726, оп. 1, спр. 15, арк. 67–68 зв.
7 Там само. Арк. 67.
8 Там само.
9 Там само. Арк. 67 зв.
10 Там само. Арк. 68.
222 Юрій Волошин
еся собственные его, Гурковского, две лошади с коляскою и протчим его до-
рожным экипажем»11.
Переважну більшість учасників конфліктів – 65,9% – становили особи
панівного стану, показані в таблиці як «шляхтич» і «козак». Досить близьки-
ми до них кількісно були конфлікти за участю «військових». Під цим термі-
ном виступають вихідці з козацьких старшинських родів, що перебували на
російській військовій службі – Максимович, Дублянський, Козельський,
Милорадович тощо. Священики та їхні діти позначені в таблиці як «духовні
особи». Вони фігурують лише в чотирьох епізодах – по одному на кожен рік.
Терміном «аристократ» позначаємо представників російської аристократії –
князів і графів, маєтки яких знаходилися поблизу міста. Окремо виділені
«піддані». У джерелі під це поняття підпадає лише дві особи – підданий ка-
пітана Кончелова Дмитро Крамаренко12 та прикажчик графа Розумовського
Олексій Березін13. Два випадки, внесені до таблиці, є одиничними – це про-
цес Великобудиського сотенного отамана Кирила Воронянського проти іко-
нописця Матвія Тарановського за незаконну вирубку лісу14 та справа козака
Андрія Корнілка проти лавника міського магістрату Олександра Черкасько-
го «за грабеж пары волов»15 .
Необхідно також зауважити, що досить часто безпосередніми учасника-
ми процесів були жінки. Таких випадків нараховується 15 (17%), причому в
11 з них жінки виступали позивачами.
Зміст. Уважніший погляд на характер усіх 88-ми судових процесів, внесе-
них до аналізованих книг, указує на доволі широкий спектр злочинів, що в
них обвинувачувалися їхні учасники (див. табл.2). Це, перш за все, побиття,
тобто завдання фізичної шкоди, грабунок, наїзд, захоплення підданих і лайка –
образи. Їх ієрархія має такий вигляд: на першому місці знаходяться звинува-
чення в побитті – 32 епізоди (36,36%), друге посідають звинувачення в по-
грабуванні – 27 випадків (30,68%), 14 епізодів пов’язані з ґвалтовними на-
їздами та ґвалтовним взяттям підданих – 15,9%, і лише 5 – (5,68%) припадає
на лайку – «брань». В ієрархії російського м. Бєжецька, дослідженого
А. Камєнским, цей тип злочинів знаходиться на першому місці16. Крім того,
3 рази (3,41%) суд засідав із приводу підозр в крадіжках і 3 рази (3,41%) – з
приводу несправедливого арешту. Двічі (2,28%) на засіданнях слухали зви-
нувачення в незаконному вимаганні грошей і по 1 разу (1,14%) – у погрозах
(«пофалках») та непокаранні підданого.
11 Там само. Спр. 16, арк. 21 зв.
12 Там само. Арк. 13.
13 Там само. Спр. 17, арк. 88–89 зв., спр. 18, арк. 2 зв. – 4 зв.
14 Там само. Спр. 18, арк. 10 зв. – 15 зв.
15 Там само. Арк. 30–32.
16 Каменский А.Б. Повседневность русских городских обывателей… С. 146.
Конфлікти в Полтаві другої половини XVIII ст. ... 223
Таблиця 2
Зміст і сутність конфліктів
Суть конфліктів Кількість Відсоток
епізодів від загальної
кількості епізодів
Побиття 32 36,36
Грабунок 27 30,68
Ґвалтовний наїзд і взяття підданих 14 15,9
Лайка 5 5,68
Підозра в крадіжці 3 3,41
Несправедливе взяття під караул 3 3,41
Підозра в прийомі грошей 2 2,28
Погрози 1 1,14
Непокарання підданого 1 1,14
Потрібно зауважити, що інколи відповідачі обвинувачувалися відразу в
кількох злочинах, наприклад, в «побитті та пограбуванні», «побитті й лайці»
тощо. Досить часто, уже в ході розгляду справи, позивачі паралельно пору-
шували проблему образи шляхетської честі.
Найбільший відсоток справ про побиття засвідчує, на мою думку, той факт,
що найчастіше зіткнення між окремими індивідами закінчувалися застосу-
ванням фізичної сили. Якщо уважно розглянути ті 16 протоколів, де
повідомлялося, куди саме намагалися поцілити один одного учасники бійки,
то постає доволі цікава картина. Найчастіше били суперника по щокам
(4 випадки) і рвали за волосся (4 випадки), далі – в груди й боки, по 2 випад-
ки. Страждали й інші частини тіла – обличчя, скроні, горло, ніс, плечі тощо.
Так, 27 листопада 1777 р., козак Василь Педченко бив козака Онисима Кия-
щенка «куда толко не попал»17.
Билися не лише руками та ногами, а й використовуючи різноманітні зна-
ряддя. Так, виключно руки під час бійки застосовували тільки 6 оскаржених,
а ноги – 9 осіб у 32 справах про побиття, відповідно – 18,8% і 9,4%. Решта ж
билися озброєними. Найбільшою популярністю користувалися дерев’яні
палиці, які у протоколах позначені як «палка» – 4 рази, або «дрючок» –
6 разів. Другу позицію посідає батіг, або «плеть» – 3 рази, а третю – рушни-
ця – 2 рази. Крім цього використовувалися: келеп, кілок, ослоп, дерев’яні вила,
спис, ціп, голобля, сокира й залізний молоток. У двох останніх випадках по-
терпілим, очевидно, довелося найтяжче. Полтавський козак Семен Гинюк
отримав два удари сокирою в груди під час бійки з сином значкового товари-
ша Павлом Носовим, тож «мало не час лежал на земле замертва»18. Мешка-
нець села Диканьки, значковий товариш Григорій Мороз, якого козак Мики-
17 ЦДІАУК. Ф.1726, оп. 1, спр. 16, арк. 3.
18 Там само. Спр. 15, арк. 79 зв.
224 Юрій Волошин
та Ясенина бив «железным молотком тем, что сенокосные косы клеплют»
стверджував, що відповідач його «на здоровье крайне изувечил»19 .
Справи про пограбування, які посідають друге місце в таблиці, певною
мірою ілюструють існуючу тоді ієрархію матеріальних цінностей. Провідне
місце в ній, очевидно, посідала худоба. Принаймні, вона фігурує в 17 із 27
справ – 73%. Першість належала великій рогатій худобі й коням. Так, воли
виступали предметом судових засідань 8 разів, коні – 6, а корови – 3. Крім
того, в позовних заявах фігурували ще й вівці та свині. Також грабіжники
захоплювали землю, кінську збрую, сокири, гусей, ліс (дерево), одяг і навіть
очерет. Останній фігурував у позові решетилівського козака Петра Педор-
ченка, який обвинувачував козака тієї ж сотні Григорія Райду в тому, що «на-
ехав гвалтовно на хутор ... состоящой в округе Решетиловской повыше мли-
нов над речкою Голтвою и на владемом при том хуторе им Педорченком
собственном грунте заграбил очерету ко обогреванию изготовленного три
копы в цену рубль пятдесят копеек»20. Очевидно, що очерет становив значну
цінність, адже був, як бачимо, матеріалом для опалення.
Однак найцікавішим у контексті подібних злочинів виглядає позов військо-
вого товариша Степана Сосни на сотенного отамана Івана Вараву, в якому
предметом суперечки виступають яблука та сливи. Як стверджував позивач,
«прошлого де августа 23, ответчик Варавва з бывшими при нем людми его и
без ведома и позволения истца, наехал гвалтом в грунт его Сосны состоя-
щий в урочище Тростянце на пяти возах и тамо с ымеющихся овощных разно-
го роду дерев, одно дерево, на котором родятся сеянки, таиным образом
отрусил, с которого по урожаю получается сеянок мехов до двадцати». Крім
того, «еще сеянок тры, яблоню земницу и все бывшие тамо сливы отру-
шено…»21.
Слід звернути увагу й на той факт, що дане пограбування, як і попереднє,
відбулося у ході здійснення іншого злочину – ґвалтовного наїзду22, що знахо-
диться на третій позиції у складеній мною ієрархії побутових злочинів. Упа-
дає в око той факт, що особи, які позивалися з приводу побиття та пограбу-
вання, доволі часто вживали термін ґвалт – насилля, примус. На мою думку,
таке поєднання є цілком закономірним, адже в ході бійок чи пограбувань не
обходилося без насильства. Однак в 14 випадках ґвалт подається як ціле-
спрямована дія, яка підпадала під конкретний злочин, визначений діючим
законодавством, у даному випадку – Литовським Статутом. За твердженням
історика права Дм. Тальберга, ґвалт уважався одним із найтяжчих злочинів і
19 Там само. Спр. 17, арк. 38.
20 Там само. Спр. 18, арк. 5.
21 Там само. Спр. 15, арк. 81 зв.
22 Детальніше про наїзди див.: Гулевич В. «Наїзди» у русько-литовському праві XV – кінця
XVI ст. // Просемінарій: медієвістика, історія церкви, науки та культури. 2003. Вип. 5.
С. 33–63.
Конфлікти в Полтаві другої половини XVIII ст. ... 225
часто вживався як синонім слова «розбій»23. У зв’язку з цим досить часто
позивачі вживали у своїх заявах слово ґвалт ще й із метою надання діям
своїх опонентів зайвої тяжкості. Це видається цілком закономірним з огляду
на те, що поняття кгвалту є ключовим серед понять Литовських Статутів,
що стосуються теми насильства. Як зазначає В. Бутейко, «саме кгвалт був
найхарактернішою рисою, яка визначала насильницьке вторгнення у сферу
приватної особи, і тому це поняття використовувалося як дефініція прак-
тично всіх кримінальних злочинів»24.
У більшості випадків відповідачі зі своїми слугами чи партнерами «в мно-
голюдстве» нападали на хутори, двори або ліси позивачів. Так, зокрема, ко-
зак решетилівської сотні Іван Педак у березні 1777 р. «з будущими при нем
еще двумя человеками, наехал гвалтовно на хутор» удови козачки Химки
Пірчіхи25. За наказом свого пана, секунд-майора Петра Максимовича, його
прикажчик Гурін «с многолюдством наехал гвалтовно на футор» військово-
го товариша Петра Паскевича26, а полковий осавул Іван Руновський в січні
1778 р. «нашед гвалтом в многолюдстве на хутор» полкового осавула Сте-
пана Жуковського27.
Аналіз усіх епізодів показав, що у 9 випадках результатом таких наїздів
було захоплення підданих. Наприклад, наїзд вищезгаданого прикажчика Гу-
ріна закінчився захопленням підданих Паскевича – Воловоденка й Бонда-
ренка, яких відвезли «в хутор ответчиков на Тагамлику сосотоящий»28, а
Івана Руновського тим, що «человека Степана Кривошапку з женою, детми
и имуществом забрав и увез з собою в свой хутор»29. Можна наводити й інші
приклади, однак, на мою думку, той факт, що піддані були однією з причин
протистояння окремих землевласників, дозволяє припустити наявність про-
блеми залюдненості маєтків козацької старшини й заможних козаків.
Далі зі значним відривом від «групи лідерів» – 5 справ (5,68%) – йдуть у
таблиці правопорушення під назвою «лайка» («брань»). Щоправда, безпосе-
редньо в джерелі вони називалися по-різному: «за брань», «за испорчение
поносительными и непристойными словами якобы чести его», «порицание
всякими непотребними словами» тощо. Головною ознакою, яка об’єднує
їх в одну групу, є, безумовно, категорія честі/безчестя, про яку йшлося у
23 Тальберг Дм. Насильственное похищение чужой собственности по русскому праву //
Журнал министерства народного просвещения. 1879. № 12. С. 158–159. Див. також: Слуць-
ка Т. Розбій, грабіж та крадіжка за трьома редакціями Литовського статуту // Юридична
Україна. 2006. № 8. С. 23–25.
24 Бутейко В. Відображення форм іллегітимного та легітимного насильства у правових
поняттях Великого князівства Литовського (на матеріалі Литовських Статутів 1529; 1566;
1588 років) // Наукові записки. Збірник праць молодих вчених та аспірантів. 1999. Т. 3. С. 49.
25 ЦДІАУК. Ф. 1726, оп. 1, спр. 15, арк. 36 зв.
26 Там само. Спр.16, арк. 37.
27 Там само. Арк. 47.
28 Там само. Арк. 37 зв.
29 Там само. Арк. 47.
226 Юрій Волошин
всіх п’яти справах. Відносно невеликий їх відсоток, що відразу кидається у
вічі при порівнянні з трьома першими категоріями, не повинен уводити в
оману й створювати враження, ніби честь небагато важила в ранньомодерно-
му суспільстві Лівобережної України. Незважаючи на те, що Полтавський
ґродський суд за чотири проаналізовані роки розглянув лише п’ять справ,
які безпосередньо стосувалися поняття честі, ця категорія виступала в по-
зовних заявах доволі часто, особливо коли йшлося про побиття, пограбуван-
ня чи наїзди. Так, зокрема, в 1777 р. 6 (35,3%) з 17 авторів позовних заяв
клопоталися про захист ображеної честі, в 1778 – 10 (41,6%), в 1779 – 11
(39,2%), а в 1780 – 4 (22,2%). На загал 35,2% всіх позивачів згадували про
образу своєї шляхетської честі. Показово, що коло цих осіб окреслювалося
не лише представниками старшини, але й звичайними козаками. На мою
думку, така декларація власної честі як честі шляхетської свідчить про побу-
тування в козацькому соціумі досліджуваного періоду уявлень, що були дуже
схожі на уявлення річпосполитської шляхти XVII ст.
Досліджувані тут протоколи судових засідань дають чимало свідчень
шляхетської ідентифікації козаків, яка виражалася в ототожненні понять
«шляхта» і «козацтво». Так, зокрема, у судовій справі про відняття си-
ном значкового товариша Павлом Носовим у козака Івана Омельченка
маєтку читаємо, що полтавський возний Данило Супруновський вико-
нував покладені на нього ґродським судом обов’язки «при шляхте, именно
козаках (виділення моє – Ю.В.) сотне полтавской Василю и Фролу Ган-
ненках да Ивану Пергату…»30. Справу було вирішено на користь козака
Омельченка. Характерно, що суд, серед іншого, ухвалив стягти з відпові-
дача ще й 40 кіп грошей (48 крб. за тогочасним курсом – Ю.В.)31 за «пору-
гание чина шляхетського»32. Спійманий на крадіжках слуга полтавсько-
го бурмистра й бунчукового товариша Павла Руденка Влас Басевський
намагався довести своє шляхетство, щоправда безуспішно, мотивуючи
тим, що він нібито «с прадыда деда и по отцу козачого звания»33. Подіб-
них прикладів зустрічається в тогочасних судових справах чимало.
Надзвичайно цікавими щодо уявлень про власну ідентичність є три
позови, подані до ґродського суду сином військового товариша Федо-
ром Рекленським «за гвалтовное взятье под караул»34. Підставою для
появи цих позовів стала пригода, яка трапилася з Рекленським у червні
1779 р. Як ідеться в першій позовній заяві, поданій проти сотника другої
полкової сотні Полтавського полку Іллі Вовковняка, той через своїх
посланців, козаків Трохима Городчанинова и Василя Кіприча «в много-
люстве истца Федора Рекленского, будучого в собственном его жилом
доме, состоящем сотни второй полковой в селе Горбаневки, без всякой его
30 Там само. Ф. 1726, оп. 1, спр. 15, арк. 77.
31 Одна копа грошей на той час прирівнювалася до 1 руб. 20 коп. (Див.: Там само. Арк. 9 зв.).
32 Там само. Арк. 77 зв. – 79.
33 Там само. Арк. 17 зв.
34 Там само. Спр. 17, арк. 50–57 зв.
Конфлікти в Полтаві другої половини XVIII ст. ... 227
пред ним и малейшей вынности взял насылственным образом за караул под
котором и вел публично – пешо з Горбаневки в село Пушкаровку. Куда за
приводом содержан был он, истец Рекленский, при сотенном второполко-
вом правлении в тюрме тож за караулом между колодниками...»35. Крім
того, за твердженням позивача, вищеназвані Городчанин і Кіприч доро-
гою постійно його ображали, «говоря негодные речи»36. Всіма цими свої-
ми діями – ґвалтовним наїздом в «многолюдстві» на його дім, публіч-
ною – пішою, доставкою до сотенної канцелярії, словесними образами й
утриманням між колодниками сотник і козаки, на думку Рекленського,
його «на чести шляхетской испортили»37. Подібний зміст мають і два
його інші позови, подані окремо проти кожного з козаків.
Таким чином, позовні заяви, позначені в джерелі й внесені мною в
таблицю як «несправедливе взяття під караул», насправді мали на меті
захистити честь позивача, яка, на його думку, була «шляхетською». Оче-
видно, що будучи сином військового товариша, він саме так її й уявляв,
адже у той час навіть честь простого козака, як видно з наведених вище
прикладів, уважалася шляхетською.
Однак, як з’ясувалося у ході подальшого розгляду справи, ситуація
виглядала дещо інакше. Так званий «ґвалтовний наїзд» насправді виявився
простим виконанням сотенним правлінням указу полкової канцелярії про
стягнення недоїмки по сплаті податків. Згідно з ним, злісних неплатників
належало брати під караул і утримувати до повного погашення боргу38.
Одним із таких неплатників і виявився Федір Рекленський. Як стверджу-
вав сотник Вовковняк, він заборгував 51 крб. 96 ½ копійок39.
Але, з іншого боку, про який податковий борг могла йти мова, якщо
позивач був сином військового товариша, а, отже, належав до значного
військового товариства, одним з привілеїв якого, як і всього козацтва,
було позбавлення від сплати податків40. Проте у ході розгляду справи з’ясу-
валося, що позивач ніяк не може бути «испорчен на чести шляхетской» че-
рез те, що «малярським ремеслом бадается и никакой военной службы не
несет»41. У даній ситуації, за твердженням того ж сотника, в силу вступала
норма Литовського Статуту, викладена в 20 артикулі 3 розділу, згідно з якою
шляхетські діти, що займалися ремеслом і шинкарством, втрачали свій
шляхетський статус42. Отже, офіційно позивач не вважався шляхтичем. Але,
з іншого боку, нічого йому не заважало вважати себе таким.
35 Там само. Арк. 50.
36 Там само. Арк. 50 зв.
37 Там само.
38 Там само.
39 Там само. Арк. 51 зв.
40 Когут З. Російський централізм і українська автономія… С. 40.
41 ЦДІАУК. Ф. 1726, оп. 1, спр. 17, арк. 51 зв.
42 Статут Вялікага княства Літоўскага 1566 года. Мінск, 2003. // < http://litopys.org.ua/statut2/
st1566_04.htm >
228 Юрій Волошин
Відносно ганебної, на думку позивача, доставки його до сотенної канце-
лярії І. Вовковняк зауважив, що така доставка була продиктована виключно
«по неимению в него лошади, как он в город Полтаву и всегда в околичности
здешних мест пешо ходит»43. Як з’ясувалося, у в’язниці з колодниками
Реклинського теж не тримали з тієї хоча б причини, що такої просто не існу-
вало при сотенному правлінні, а утримувався він у приміщенні сотенної кан-
целярії44.
Отже, Федір Рекленський, намагаючись захистити свою, як він уважав,
«испорчену» шляхетську честь, навів чимало аргументів, які вказували на
злочинність вчинених проти нього дій. Можливо, що у такий спосіб він хотів
покарати винних, але, з іншого боку, подача відразу трьох позовів була рад-
ше декларацією, яка засвідчувала незгоду з образою й готовність захищати
свою честь публічно. Цим самим Рекленський наголошував на своїй прина-
лежності до тієї соціальної групи, частиною якої себе вважав, у даному ви-
падку – значного військового товариства.
Серед інших злочинів, очевидно, слід звернути увагу на погрози – «по-
фалки». За чотири роки суд розглядав лише одну позовну заяву, яка мала
назву «за разные пофалки». Її подали брати Григорій та Сава Старицькі (пол-
ковий осавул та військовий товариш) на свого давнього ворога – козака пол-
тавської сотні Дем’яна Бабича, з яким вони за досліджуваний період судили-
ся п’ять разів. Позивачі стверджували, що «он де Бабыч, на состоящих близ
хутора своего их, Старицких, жителством людей, неодиножди произносил
пофалки спалить или с них кого либо, да и самих их, Старицких, в смерть
убить». На їхню думку, це були не порожні слова, адже 4 липня 1778 р. «ко
исполнению своего умысла виизжал на ту землю з заряженними пистолета-
ми и, сверх того, запасними порохом и дробью»45. Наскільки серйозними були
наміри козака Бабича сказати важко. За його словами, пістолети й порох з
дробом були йому необхідні для «запасности», бо він у той час направлявся
зі свого хутора до м. Полтави46. Справа так і не була доведена до кінця
через неявку до суду самих позивачів. Спершу Старицькі попрохали перене-
сти слухання з лютневих на березневі рочки «за розлитьем по тогдашньому
весенному времени вод»47, через що вони не можуть ні самі прибути до суду,
ні представити свідків. Однак на березневі рочки, як і на наступні, Ста-
рицькі так і не з’явилися, через що їхній позов було відхилено48.
Цілком імовірно, що позивачі й не збиралися доводити цю справу до
кінця, а їм ішлося радше про представлення свого ворога в образі «злої
43 ЦДІАУК. Ф. 1726, оп. 1, спр. 17, арк. 51.
44 Там само.
45 Там само. Арк. 34 зв.
46 Там само. Арк. 35.
47 Там само. Арк. 35 зв.
48 Там само.
Конфлікти в Полтаві другої половини XVIII ст. ... 229
людини»49, здатної здійснити один з найтяжчих, згідно з Литовським Стату-
том, злочинів. Адже Бабичеві погрози, якщо вони справді були висловлені,
можна кваліфікувати як «похвалку на горло»50.
Очевидно, саме таким може бути одне з пояснень включення звинувачень
у «похвалках» до інших позовів, наприклад «за брань» чи ґвалтовний наїзд.
Так, зокрема, полковий осавул Степан Жуковський, позиваючи військового
товариша Григорія Магденка «за брань», зазначав, що той не лише його ви-
лаяв, але й виголошував «при том и пофалки, где б толко его, Жуковского,
попасть ободрать и убить в смерть как негодного»51. Відкидаючи звинува-
чення у ґалтовному наїзді на хутір удови Химки Пірчихи, козак решетилів-
ської сотні Іван Педак зазначав, що Пірчишин син Юхим, «браня их без вся-
кой вынности и будучи в великой озорности, произносил первее похвалки
бить их носимым в руках друком»52.
Таким чином, детальніший погляд на побутові конфлікти, які розглядали-
ся в Полтавському ґродському суді, дозволяє перш за все визначити їхню
ієрархію. Як бачимо, провідне місце посідали бійки, грабунки й ґвалтовні
наїзди. Саме вони й становили основну масу правопорушень – 82,9%.
Поряд із цим розглянуті судові суперечки дозволяють простежити особ-
ливості станової ідентичності не лише «значного військового товариства»,
але й козацтва взагалі, що позиціонувало себе в той період не інакше як шля-
хетство. Якщо проаналізувати складові елементи цієї ідентичності в тих ка-
тегоріях, в яких Наталя Яковенко аналізувала ментальні стереотипи україн-
ської шляхти XV–XVII ст., стає очевидним, що козацька спільнота другої
половини XVIII ст. послуговувалася подібними критеріями. Так, зокрема,
досить часто рядові козаки виступали як свідки («люди добрі, віри гідні»)
при возному; одним з аргументів для так званого «збиття позву»53 були сум-
ніви в шляхетському, тобто козацькому походженні позивачів, як у випадку з
вищеназваними Михайлом Чугуєвцем, Власом Басевським чи Федором Рен-
кленським. Уявлення про ображену честь, на які натрапляємо в позовних
заявах, так само чітко відповідають шляхетському образу. Досить часто у
скаргах зустрічаються ті ж самі елементи, що символізували образу честі ще
у XVII ст. – побиття нешляхетською зброєю: «кием, кистенем, булавою, пле-
ти, розгами и другими какими орудиями…. палкою…»54; виривання волосся,
зривання хустки у жінок тощо.
49 Детальніше про образ «злого чоловіка» в шляхетській свідомості див.: Яковенко Н. Два
ментальні стереотипи української шляхти: «чоловік добрий» і «чоловік злий» // Її ж.
Паралельний світ. Дослідження з історії уявлень та ідей в Україні XVI–XVII ст. К., 2002.
С. 106–147.
50 Див. Тальберг Дм. Насильственное похищение… С. 158.
51 ЦДІАУК. Ф. 1726, оп. 1, спр. 15, арк. 2.
52 Там само. Арк. 38 зв.
53 Миллер Д. Очерки из истории и юридического быта старой Малороссии // КС. 1987. № 1.
С. 11.
54 ЦДІАУК. Ф. 1726, оп. 1, спр. 15, арк. 77 зв.
230 Юрій Волошин
Яскравим прикладом залучення перерахованого набору образ може слу-
гувати позов, який у грудні 1777 р. подав до суду відставний сотенний ота-
ман Микола Міщенко на гадяцького полкового осавула Назара Пащенка за
ґвалт і грабунок, завданий йому Пащенковим сином Петром. Позивач так
змальовував перебіг конфлікту: «бросившись с оными помощниками своими
к нему, Мищенку, бил его, Мищенка, и самого плетью, а помощники его при-
держивая, чтоб он, Мишенко, не мог от того бою боронится, которой азар-
нической того сына Пащенкового поступок увидя, дочери его, Мищенка, того
ж времени в том хуторе бывшие Марья и Марфа бросились было к оному
отцу своему Мищенку с намереньем защитыть его, но сын Пащенков оста-
вя его, Мыщенка, бил и дочерей его плетью нещадно, а помощники рвали
дочь его, Мищенка, Марью за волосы немало, при чем и бывший на голове еи,
Марьи, платок шелковый черный сорвали [виділено мною. – Ю.В.] и увезли
з собою»55 . Чи справді все так і було насправді, дізнатися неможливо, хоча б
через те, що відповідач жодного разу не з’явився на слухання справи, незва-
жаючи на неодноразове запрошення56 . Однак у даному випадку для нас важ-
ливіше те, які звинувачення включав цей позов. Як бачимо, Микола Міщен-
ко, декларуючи побиття себе й своїх доньок, акцентував увагу на тих самих
елементах, про які йшлося вище. Він, зокрема, зазначав, що, по-перше, ос-
новним знаряддям нападника була «плеть», по-друге, його донькам рвали
волосся, по-третє, з голови однієї з них, Марії, зірвали «чорний шовковий
платок»57.
Наголошуючи саме на цьому, Міщенко переводив пограбування в катего-
рію ображеної шляхетської честі, яка мала конкретну, доволі високу на той
час ціну – 40 кіп грошей, що за тодішнім курсом «в рубль двадцять копеек»58
становило 48 крб. Жіноча ж честь цінувалася дорожче – «а женскому полу
шляхтянкам как за голову, так за уветче и безчестие их удвое платить и
тюрмою или арестом удвое наказывать надлежит»59. У результаті суд при-
судив на користь позивача доволі круглу суму – 264 крб. Крім того, ухвала
передбачала «держать оного Пащенкового сына Петра в’язень шестьде-
сят шесть недель»60. Очевидно, що така сувора кара навряд чи була б мож-
лива без залучення до обвинувачення категорії честі.
55 Там само. Спр. 16, арк. 6 зв.
56 Там само. Арк. 7 зв.
57 Усі три елементи стосувалися 27 артикула ХІ розділу Литовського Статуту 1588 р.: «А
хто бы теж кого умысльне на зелживость стану шляхетского киемъ, кестенемъ, булавою
альбо пугами, дубцы и иншими якими приправами билъ альбо бити казалъ, за таковый
кождый бой и зелживость мает быти навезки плачоно сорокъ копъ грошей» … «А хто бы
поличокъ кому далъ або бороду, або волосы рвал, таковый за то дванадцать рублей гро-
шей платити и у везенью три недели седети маеть. А белымъ головамъ, шляхтянкамъ яко
головщина, такъ и навезка совито маеть быти сказывана, также и везеньемъ совитымъ
карано» // История Беларуси IX–XVIII веков. Первоисточники…
58 ЦДІАУК. Ф. 1726, оп. 1, спр. 16, арк. 11.
59 Там само. Арк. 10.
60 Там само. Арк. 11.
Конфлікти в Полтаві другої половини XVIII ст. ... 231
Значною мірою поширенню шляхетської ідентичності на «значне військове
товариство» й козацтво взагалі, на мою думку, сприяла проведена в 1763 р.
на вимогу старшини судова реформа. Згідно з нею, в регіоні відроджувалися
ґродські, земські й підкоморські суди61 . На думку історика українського пра-
ва Д. Міллєра, реформа стала «заметным шагом вперед по пути к осуществ-
лению шляхетских идеалов: подсудность статутовым шляхетским судам и
право избрания судей из среды своей давали новую опору его притязаниям на
шляхетское достоинство»62. При цьому слід мати на увазі, що на той час
чіткого станового розмежування між старшиною та простими козаками не
існувало. Останні так само судилися в тих же судах за тими ж самими закона-
ми. Отже, ситуація максимально сприяла засвоєнню шляхетських ідеалів
широкими верствами лівобережного козацтва. Тим більше, що тогочасне
суспільство ще не знало відповіді на питання, кого вважати шляхтичем, а
кого ні.63
Місце конфліктів. Повертаючись до безпосереднього предмету даного
дослідження варто, на мою думку, визначити своєрідні «конфліктні зони» –
місця, де найчастіше відбувалися сутички між учасниками суперечок. Як
виявляється, найбільше епізодів – 21 (23,86%) – відбулося на хуторах, якими
володіли їхні учасники. Досить часто конфлікти відбувалися у лісах – 14
випадків (15,9%) – та на вулицях полкового міста й сотенних містечок – Ве-
ликих Будищ і Решетилівки – так само 14 (15,9%). У Полтаві найбільш кон-
фліктними виявилися вулиці передмістя – форштадту; 7 з 8 конфліктів відбу-
лося саме там, тоді як у центральній частині лише один. У Великих Будищах
найконфліктніше місце знаходилося біля двору вдови козачки Килини Риси-
хи, де відбулося 3 епізоди. Ймовірно, удова займалася продажем алкоголю
або шинкувала.
Неодноразово – 13 (14,8%) разів – сварки спалахували в дворах і будин-
ках місцевих мешканців. Ці місця перетворювалися на конфліктні зони або в
результаті випадкових зустрічей учасників подій, або ж унаслідок цілеспря-
мованих дій однієї зі сторін. Так, бійка між козаками Онисимом Киященком
і Василем Педченком спалахнула на нейтральній для обох території, «в доме
полтавского жителя Осипа Лафарового зятя», де вони опинилися одночас-
но. На час приходу Василя Педченка Онисим Киященко вже був там «по
надобности своеи». Побачивши його, Педченко, «безо всякой перед ним вын-
ности», побив свого недруга «кулачьем, куда толко не попал, до угодности
своеи»64. Так само в результаті зустрічі на нейтральній території – на вечірці
61 Пашук А.Й. Суд і судочинство на Лівобережній Україні в XVII–XVIII ст. (1648–1782). Л.,
1967. С. 56–57.
62 Миллер Д. Очерки из истории… С. 7.
63 Д. Міллєр, зазначає, що в 1765 р. на запит членів комісії з проведення генеральної (Ру-
мянцевської) ревізії кого слід вважати шляхтичами, гадяцька полкова канцелярія відповіла,
що такими слід визнати всіх козаків і все духовенство. (Див.: Миллер Д. Очерки из исто-
рии… С. 9)
64 ЦДІАУК. Ф. 1726, оп. 1, спр. 16, арк. 3.
232 Юрій Волошин
у домі полкового обозного Дем’яна Беньковського в селі Івонченцях – посва-
рилася дружина сотника другої полкової сотні Іллі Вовковняка Наталя з
військовим товаришем Павлом Фіренком. Як видно з матеріалів справи, сот-
ничиха була випадковою жертвою суперечки, свідком якої стала, вийшовши
на ґанок «потребовать в своего человека шубы». Там вона застала «съсорю-
щихся ответчика Павла Фиренку и зъначкового товариша Афанасия Юрье-
ва, и тутъ не успела еще от своего человека получить шубы, как ответчик
приступя къ Юрьеву и в увесь замахъ правою рукою истицу в левой висок
неведомо за что вдарил»65.
Однак доволі часто будинки й двори перетворювалися на території
конфліктів у результаті цілеспрямованих дій. Прикладом може стати конфлікт,
що стався у червні 1777 р. у містечку Великі Будища між удовою, козачкою
Явдохою Штукіною, та її сватом, значковим товаришем Михайлом Міщен-
ком. Ця сварка не виникла спонтанно, а була результатом цілеспрямованих
дій, адже Міщенко саме з цією метою прибув до будинку своєї невістки Хим-
ки, удови його брата Івана. Як стверджувала позивачка, оскаржений, «при-
бегши гвалтовно к избе», застав там свою сваху, Химчину матір Явдоху Шту-
кіну. Тож він обізвав її «волшебницею, вдарил в лицо рукою и причинил еи под
оком знак»66.
З цілком конкретною метою, яка швидше передбачала, ніж виключала
можливість конфлікту, прибув у грудні 1778 р. на постоялий двір, що нале-
жав бригадиру П. Милорадовичу, сотенний великобудиський городничий
Степан Марюха. Сотенне правління скерувало його для повернення викра-
деного в удови Федори Сулимихи сіна, яке знайшли у постоялому дворі. Однак
при виконанні покладених на нього обов’язків городничий наштовхнувся на
опір прикажчика Семена Кізя. Виникла суперечка, яка, за свідченнями остан-
нього, переросла в бійку. Марюха, начебто «набегши гвалтовно», чинив у
тому дворі «шум и разорение», а, крім того, невідомо за що сильно побив
прикажчика, завдавши йому «нещадной побой кулачьем и осью»67.
Городничий, відкидаючи усі ці звинувачення, стверджував, що Кізь у той
час «был замертво пьян, так что и на ногах устоять не моглъ, браня ответ-
чика разными непотребными словамы, вдарил ногою, то ответчик, удаля-
ясь, от того отошел, а что он, Кезь, будучи как више значит пьян, валяясь
по земли, таковые боевые знаки (когда то на нем имелись) сам себе причи-
нил»68. Вислухавши аргументи обох сторін, суд ухвалив прикажчику Кізю
присягнути в тому, що городничий справді здійснив усі перелічені ним дії. У
разі ж відмови прикажчика від присяги позов відхилявся69.
65 Там само. Спр. 17, арк. 36 зв.
66 Там само. Спр. 16, арк. 55.
67 Там само. Спр. 17, арк. 11 зв.
68 Там само. Арк. 12 зв.
69 Там само. Арк. 15.
Конфлікти в Полтаві другої половини XVIII ст. ... 233
Шість разів (5,28%) місцями конфліктів ставали різноманітні урочища
неподалік Полтави. Така ж кількість правопорушень відбувалася в навко-
лишніх селах, а чотири (4,5%) – на дорозі, щоправда, усі чотири позови сто-
сувалися лише двох епізодів. У першому випадку бунчуковий товариш Іван
Кованька подав дві заяви проти отамана села Рибців Олексія Ветуза та проти
козака Микити Дробиша, які в жовтні 1777 р. на дорозі в Полтаву, в районі
Нижньомлинської гори, захопили його підданого цигана Максима Козенка з
дружиною й дітьми70. Інші два позови подала ад’ютанша Катерина Дякова
проти козаків другої полкової сотні – Івана Трощака, Василя Іщенка, Ники-
фора Краші та інших за те, що в червні 1779 р. на дорозі з с. Рибців до м.
Полтави «набежали разбойническим образом при оружиях» на її підданих,
побили й пограбували71.
Як видно з аналізу всіх 88 справ, у публічних місцях конфлікти відбува-
лися не так часто, як, наприклад, у російському місті Бєжецьку, проаналізо-
ваному А.Б. Камєнскім72. Маємо лише чотири такі епізоди – 3 (3,4%) з них
відбулися на базарах і 1 (1,1%) у приміщенні полкової канцелярії. Так, саме
на базарі в містечку Решетилівці значковий товариш Лук’ян Бужинський напав
на служницю військового товариша Степана Вовковняка Євдокію Паліїву –
«напавши ж бранил ее, намеревая бить, и так же выговаривал что вас Вол-
ковняк к себе назбирав куров и содержит в доме»73. На базарі в містечку
Великих Будищах був схоплений вже згадуваний слуга військового товари-
ша Семена Собецького – Михайло Чугуєвець74, а на полтавському ринку
військовий товариш Григорій Магденко захопив «ґвалтовно» підданого пол-
кового писаря Федора Яновича, Григорія Сороку75.
У липні 1778 р. у сінях полкової канцелярії зіштовхнулися раніше вже
згадувані давні вороги – військовий товариш Сава Старицький та козак Де-
м’ян Бабич. Не обійшлося без образ. За твердженням Старицького, побачив-
ши його, Бабич, «браня в глаза, называл скурвым сином, мошенником и дру-
гими непотребними словами»76.
Отже, як бачимо, конфлікти спалахували у найрізноманітніших місцях,
але найбільше в приватних володіннях самих учасників – хуторах, лісах, домах
тощо. Впадає в око повна відсутність конфліктів у таких на той час соціаль-
них центрах, як шинки й корчми, принаймні, серед справ, що розглядалися
Полтавським ґродським судом упродовж аналізованих мною чотирьох років,
немає жодної, пов’язаної з правопорушенннями саме в цих місцях.
70 Там само. Арк. 41 зв., 45.
71 Там само. Спр.18., арк. 20–27.
72 Каменский А.Б. Повседневность русских городских обывателей… С. 147–152.
73 ЦДІАУК. Ф. 1726, оп. 1, спр. 15, арк. 1.
74 Там само. Арк. 4 зв.
75 Там само. Арк. 83 зв.
76 Там само. Спр. 17, арк. 27–27 зв.
234 Юрій Волошин
Мова конфліктів. Під час зіткнень між учасниками судових процесів бе-
зумовно не обходилося й без образливих слів, деякі з них уже наводилися
вище під час цитування окремих епізодів. Спробуємо проаналізувати лекси-
кон, який використовувався дійовими особами конфліктів. Зрозуміло, що під
час сутичок не можна було уникнути вживання ненормативної лексики, од-
нак, джерела не завжди її фіксували. Зазвичай, в судових записах зустріча-
ються загальники на кшталт: «бранил всякими непотребными словами», «при-
чинил ругателство», «вщал первие бранить», «называл протчими непот-
ребными и чести его вредителными словами» тощо. Однак інколи натрап-
ляємо на запис саме лайки.
Вживання лайливих слів зафіксоване у 12 (10,6%) справах. Зрозуміло, що
у цьому випадку зовсім не випадає говорити про лідерство окремих виразів.
Щоправда, по два рази були вжиті словосполучення «скурвий син» та слово
«бестія». Крім них учасники конфліктів обзивали один одного «бездельни-
ком», «негодним человеком», «безпоместным», «бродягою», «мошенником»,
«канальею», «курвою», «волшебницею», «плутом» і «блядуном».
Словосполучення «скурвий син» вжите козаком Дем’яном Бабичем під час
конфлікту з військовим товаришем Савою Старицьким в сінях полкової кан-
целярії 7 червня 1778 р.77; воно вважалося одним з найбільш непристойних і,
за твердженням Н. Яковенко, нечасто потрапляло на сторінки судових прото-
колів78. Згідно з етимологічним словником української мови, ця лайка озна-
чала буквально «син розпусної жінки»79. Як відомо, українська шляхта XVII ст.
сприймала такі слова як звинувачення у незаконному народженні80 й, відпо-
відно, вважала їх найбільш образливими. Очевидно, в такому ж значенні вони
вживалися й у козацькому Гетьманаті, адже конфесіоналізація населення й
дисциплінування Церкви, під впливом якої формувалося негативне ставлен-
ня до позашлюбних зв’язків, набуло у той час ще більшого розвитку. Отже,
обзиваючи Саву Старицького привселюдно, в публічному місці «скурвим
сином», Дем’ян Бабич завдавав йому неабиякої образи.
Вдруге цю лайку використав полтавський полковий осавул Петро Мар-
ченко відносно вахмістра Македонського гусарського полку Івана Соколов-
ського. Конфлікт між ними розгорівся 14 травня 1778 р. у м. Кременчуг, коли
Соколовський повертав Марченкові борг у 218 крб.81. Осавул відмовився ви-
давати вахмістрові розписку про отримання грошей, стверджуючи, що той
винен ще 20 крб.82. Соколовський цей борг не визнавав і, «не выступая з
благопристойного обхождения, убеждал прошениями о даче помянутой
77 Там само.
78 Яковенко Н. Два ментальні стереотипи… С. 138.
79 Етимологічний словник української мови в семи томах. К., 1989. Т. 3: Кора-М. С. 151–152.
80 Яковенко Н. Два ментальні стереотипи… С. 139.
81 ЦДІАУК. Ф. 1726, оп. 1, спр. 17, арк. 74 зв.
82 Там само. Арк. 75.
Конфлікти в Полтаві другої половини XVIII ст. ... 235
росписки»83. У відповідь Марченко не лише не дав розписку, але й «ругал
истца, называючи скурвым сыном, мошенником, бестиею, канальею и чем
толко при том ему ответчику не вздумалось»84.
Інша «популярна» лайка, яка так само прозвучала з вуст Петра Марченка –
«бестія», в буквальному перекладі означає – «тварина»85. У лайливому зна-
ченні вживається на означення лихої, хитрої людини, бешкетника, крутія
тощо86. Обзиваючи своїх візаві «бестією», учасники конфліктів у такий спосіб
повідомляли суспільству, що ці люди здатні чинити лихо, є підступними,
лукавими, досягають свого обманним шляхом, схильні до бешкетства, ша-
храйства, ошуканства й лицемірства. Крім того, згідно з твердженням В. Даля,
це слово могло вживатися і як синонім інших образ, про які йтиметься нижче
– «плут» і «шельма»87. Ще одне слово, кинуте під час цієї сварки – «кана-
лія», означає «пройдисвіт, шельма»88. Останнє також могло означати зло-
чинця, що попередньо був засуджений – «шельмували»89. Звинувачення, як
бачимо, виглядають доволі серйозно, а, отже, й нанесена образа мусила бути
неабиякою. Принаймні, вищезгаданий полковий осавул Степан Жуковський,
якого цим же словом обізвав військовий товариш Григорій Магденко, зреа-
гував на нього як на образу своєї шляхетської честі (щоправда, це лайливе
слово прозвучало серед інших, не менш образливих виразів). Як свідчив
Жуковський у своєму позові, Магденко, зустрівши його 3 лютого 1777 р., у
Полтаві на форштадті, «при народном собрании вфатя его за руки, доволно
сепал и бранил, всячески называя бестиею, безделником и негодным чело-
веком и протчими непотребными чести его истца вредителными словами»90.
Звернімо увагу й на інші, вжиті в ході цієї ж сварки образи – «безделник»
і «негодный человек». Семантичне поле першої лайки невелике й, згідно зі
словником С. Ожегова, означає ледачу людину, неробу91. Друга ж має значно
ширшу конотацію – «ни к чему или никуда не способный, дурной, плохой»92 та
«мерзенний», «безчесний»93.
Як особисту образу, очевидно, сприйняв військовий товариш Петро Паске-
вич вислів, вжитий секунд-майором Петром Максимовичем відносно своїх
слуг, які, якщо вірити /Максимовичу, забили його вола. Секунд-майор назвав
83 Там само.
84 Там само.
85 Етимологічний словник української мови… К., 1982. Т. 1: А-Г. С. 177.
86 Великий тлумачний словник сучасної української мови / Укл. і голов. ред. Т.В. Бусел. К.,
2001. Т. 1 С. 48.
87 Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. М., 1978. Т. 1. С. 84.
88 Етимологічний словник української мови… К., 1985. Т. 2.: Д-Копці. С. 361.
89 Каменский А.Б. Повседневность русских городских обывателей… С. 153.
90 ЦДІАУК. Ф. 1726, оп. 1, спр. 15, арк. 2.
91 Ожегов C.И. Толковый словарь русского языка. М., 1992. // < http://www.ozhegov.org/
words/1311.shtml >
92 Даль В. Толковый словарь… Т. ІІ. С. 509.
93 Великий тлумачний словник... Т. 1. С. 596.
236 Юрій Волошин
їх «безпоместными» й «бродягами». Це, зі свого боку, обурило Паскевича. У
своєму позові, поданому до Полтавського ґродського суду в червні 1778 р. з
приводу ґвалтовного наїзду Максимовичевого прикажчика Гуріна на його
хутір, Паскевич стверджував, що «все в его истца во услужении находятся
по несколко уже годов безвыходно, никуда не шатаясь, почему и не могут
называтся беспоместными и бродягами, когда имеют своего господина; и
как он, ответчик, термин непоместново бродяги умещает во вся безрезонно
и бездоказателно, то и принимать оного ему в оправдание к сему делу яко
стороннее не следует»94. Незважаючи на те, що особливого семантичного
навантаження обидва вжиті Петром Максимовичем терміни не несуть, вони,
очевидно, підважували репутацію Петра Паскевича як «чоловіка доброго,
віри годного»95, що, своєю чергою, потребувало й відповідної реакції з його
боку.
Як видно з протоколів засідання ґродського суду, козацька старшина до-
сить часто ставала на захист своїх ображених слуг, боронячи у такий спосіб
і свою власну честь. Так, у березні 1777 р. військовий товариш Степан Вовков-
няк позивав значкового товариша Лук’яна Бужинського за те, що той, зустрів-
ши в містечку Решетилівці на базарі його служницю, вдову Євдокію Палієву,
побив її й обізвав «курвою»96. Сумнівно, щоб Вовковняк залишив цю подію
поза увагою, адже, з одного боку, вона сталася в публічному місці – на ба-
зарі, а, з іншого, й образа була неабиякою, принаймні в більшості європей-
ських країн це слово посідало тоді перше місце в ієрархії жіночих образ97.
Отже, військовий товариш хоча б декларативно, але мав боронитися. Оче-
видно, саме так і було, бо на жодне з трьох засідань, де розглядався його
позов, Вовковняк не з’явився98.
Ще один випадок виголошення словесної образи на адресу жінки стався в
червні 1777 р. у містечку Великих Будищах. Під час конфлікту між козачка-
ми, вдовами Євдокією Шуткіною й Єфимією Міщенковою, з одного боку, та
значковим товаришем Михайлом Міщенком останній, як повідомлялося вище,
«прибегши гвалтовно к избе в коей оная ее дочь [Єфимія Міщенкова. – Ю.В.]
с малолетними детми жителство имела, близ той избы назвал ее Шуткину
волшебницею, вдарил в лицо руками и причинил ей под оком знак»99 .
Слово «волшебница», записане в протоколі, очевидно є результатом
осмислення подій писарем ґродського суду. Сумнівно, щоб Михайло Міщен-
ко під час сварки його використовував, найімовірніше, що він ужив один з
його українських відповідників – «відьма». Таким чином, значковий товариш
звинувачував свою сваху в одному з найтяжчих для традиційного суспіль-
94 ЦДІАУК. Ф. 1726, оп. 1, спр. 16, арк. 39.
95 Про семантику цього поняття див.: Яковенко Н. Два ментальні стереотипи… С. 110–114.
96 ЦДІАУК. Ф. 1726, оп. 1, спр. 15, арк. 1.
97 Репина Л.П. «Новая историческая наука» и социальная история. М., 2009. С. 199.
98 ЦДІАУК. Ф.1726, оп. 1, спр. 15, арк. 1 зв.
99 Там само. Спр. 16, арк. 55.
Конфлікти в Полтаві другої половини XVIII ст. ... 237
ства злочинів – відьомстві. Як відомо, розгляд подібних справ передбачав
навіть застосування тортур. І хоча, як показала дослідниця цієї проблеми К.
Диса, в українських судах таке траплялося нечасто100, окремі випадки все-
таки фіксуються. Наприклад, до подібних заходів вдавався бурмистр старо-
обрядницьких слобод, що існували тоді на території Стародубського та Черні-
гівського полків, Олексій Хрущов, розслідуючи подібну справу. Як ствер-
джував опонент бурмистра, мешканець слободи Зибкої Іван Чернов: «Да
слободы Климовой обывателя Максима Федорова в волостной конторе за-
мучил до смерти, назад тому года три или четыре, а подлинно не упомнит,
тем что [вешал] в колцо и зажигал на спине вотку, якобы за ево волшеб-
ство, а он в том не признался и как мучен то того дня оной Федоров, и
умрет…»101.
Попри те, що на час виникнення цього конфлікту судовий розгляд справ
про відьомство був уже офіційно заборонений102, для традиційного суспіль-
ства Гетьманату подібне звинувачення ще могло мати дуже неприємні на-
слідки. Очевидно, згадуючи в позовній заяві це слово, вдова в такий спосіб
декларувала, з одного боку, його безпідставність, а, з іншого – образливий
характер. Щоправда, суд не акцентував на ньому жодної уваги і справа була
вирішена на користь позивачів. За декретом з Михайла Міщенка мали стяг-
нути 240 крб. штрафу й ув’язнити на 54 тижні103.
У тому ж значенні, що й «курва», тільки відносно особи протилежної статі
було використане слово «блядун». Його вжив манжеліївський отаман Іван
Лисенко відносно військового товариша Опанаса Кирилова, звинувативши
«в незаконном якобы им, Кириловым, с неякоюсь Оришкою прижитии дитя-
ты»104. При цьому він використав й інше образливе слово – «плут». Як ствер-
джує О. Камєнський, у ті часи в російському суспільстві цим словом позна-
чали досить серйозного злочинця, якого зазвичай звинувачували в обмані105.
Українським же відповідником є вже згадуване вище слово «шахрай», тобто
людина, яка вчинила «шахрайство», злочин, який за Литовським Статутом
карався особливо жорстоко – смертною карою через спалення106.
Підсумовуючи, зауважу, що аналіз конфліктів, які розглядалися в Полтав-
ському ґродському суді в досліджуваний період, дозволяє значною мірою
побачити систему матеріальних та духовних цінностей, притаманних того-
100 Диса К. Історія з відьмами. Суди про чари в українських воєводствах Речі Посполитої.
К., 2008. С. 39–49.
101 Цит за: Волошин Ю.В. Суперечки в «государевих описних малоросійських розкольниць-
ких слободах»: анатомія одного конфлікту XVIIІ ст. // СОЦІУМ. Альманах соціальної
історії. Вип. 7. К., 2007. С. 271.
102 Диса К. Історія з відьмами… С. 37.
103 ЦДІАУК. Ф. 1726, оп. 1, спр. 16, арк. 58.
104 Там само. Спр. 18, арк. 51 зв.
105 Каменский А.Б. Повседневность русских городских обывателей… С. 153.
106 Бутейко В. Відображення форм іллегітимного та легітимного… С. 68–70.
238 Юрій Волошин
часному українському соціуму, а також виявити стратегії поведінки втягну-
тих у них осіб. Цілком очевидно, що серед матеріальних цінностей провідне
місце належало рухомому майну, зокрема, великій рогатій худобі, а серед
духовних – честі. Перевага останньої вказує також ще й на особливості ста-
нової самоідентифікації широких верств козацтва, яке, послуговуючись
Литовським Статутом, ототожнювало себе цілком у дусі старої Речі Поспо-
литої – зі шляхтою. Традиційним залишався й набір ключових елементів кон-
флікту: бійки, грабунки, ґвалтовні наїзди тощо.
|