Судова риторика як вияв цінностей волинської шляхти кінця XVI ст. (на прикладі справи про вбивство Балтазара Гнівоша з Олексова)
Saved in:
| Published in: | Соціум. Альманах соціальної історії |
|---|---|
| Date: | 2010 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інституту історії України НАН України
2010
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/104302 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Судова риторика як вияв цінностей волинської шляхти кінця XVI ст. (на прикладі справи про вбивство Балтазара Гнівоша з Олексова) / Н. Старченко // Соціум. Альманах соціальної історії. — 2010. — Вип. 9. — С. 318-360. — Бібліогр.: 168 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860267096424841216 |
|---|---|
| author | Старченко, Н. |
| author_facet | Старченко, Н. |
| citation_txt | Судова риторика як вияв цінностей волинської шляхти кінця XVI ст. (на прикладі справи про вбивство Балтазара Гнівоша з Олексова) / Н. Старченко // Соціум. Альманах соціальної історії. — 2010. — Вип. 9. — С. 318-360. — Бібліогр.: 168 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Соціум. Альманах соціальної історії |
| first_indexed | 2025-12-07T19:02:02Z |
| format | Article |
| fulltext |
318 Наталя СтарченкоISSN 1995-0322 ÑÎÖ²ÓÌ. Àëüìàíàõ ñîö³àëüíî¿ ³ñòîð³¿. 2010. Âèïóñê 9. – Ñ. 318–360.
Íàòàëÿ Ñòàð÷åíêî
ÑÓÄÎÂÀ ÐÈÒÎÐÈÊÀ ßÊ ÂÈß ֲÍÍÎÑÒÅÉ ÂÎËÈÍÑÜÊί
ØËßÕÒÈ Ê²ÍÖß XVI ñò. (íà ïðèêëàä³ ñïðàâè ïðî âáèâñòâî
Áàëòàçàðà Ãí³âîøà ç Îëåêñîâà)1
Функціонування правових норм у судовій практиці, взаємодія права/преце-
денту/звичаю/ціннісних настанов, співвідношення правової сфери і позасудо-
вих механізмів у процесі залагодження конфліктів – важливі складові понят-
тя правової культури. Відповісти ж на питання про її характер у ранньомо-
дерний час означає продемонструвати мало не всі сутнісні характеристики
аналізованої спільноти, оскільки правова сфера охоплювала найрізно-
манітніші взаємовідносини між людьми, як владні, формальні і неформальні,
так і глибоко приватні.
Між тим судові акти – практично єдине джерело для дослідження цього
кола питань на українських землях у ранньомодерний час – є вкрай специфіч-
ним свідченням минулого. Важко сказати, яка частина реальності відобрази-
лася в джерелах, а яка залишилася за межами скарг і судових процесів, що
було нормою, а що історик тільки приймає за неї, адже в поле його уваги
потрапляє переважно адвокатська риторика. Тож у цьому разі цілком доціль-
ною видається настанова дослідника на недовіру до джерела, адже адвока-
тові передовсім йшлося про те, щоб представити ситуацію у вигідному для
клієнта світлі.
Свідченням того, що історик має справу з вкрай «непевним свідком», є
зустрічні скарги героїв конфліктних історій, за якими можна простежити певні
стратегії їх конструювання. Чи не найпоширенішим з них є вибирання із
зазвичай багатоактного перебігу конфлікту тих епізодів, що свідчать на ко-
ристь скаржника, й оминання несимпатичних дій самого автора, в результаті
чого перед дослідником постають дві різні історії, об’єднані хіба що датою,
місцем та іменами учасників. Тож аналіз саме цього матеріалу особливо яскра-
во увиразнює проблему обмеженості історика у його намаганні відтворити
минуле. Обидві сторони зазвичай використовували один і той же риторич-
ний ресурс, звертаючись до аксіоматичних, ідеальних шляхетських наста-
1 Моя найщиріша вдячність Ігореві Тесленку як дискутантові і вкрай уважному читачеві
мого тексту, а також Юрію Волошину за його доброзичливу оцінку моєї праці.
Íàòàëÿ Ñòàð÷åíêî, 2010
Судова риторика як вияв цінностей волинської шляхти... 319
нов – пам’ятати про страх Божий, дотримуватися «права посполитого», збе-
рігати спокій у спільноті, культивувати чесноти «поштивого» шляхтича.
Обидві сторони конструювали свій образ за подібною схемою – спокійні,
мирні, нічого нікому не винні, відтак, безпечні, такі, що не мають конфліктів
і не сподіваються на насильство. Супротивник, своєю чергою, поставав «гвал-
тівником» цих настанов, який віроломно, без попереднього повідомлення,
не маючи підстав, «непристойно» нападав, діяв, як ворог, жорстоко і немило-
сердно.
До того ж в аналізі конструювання обвинувачень і виправдань не варто
забувати про особу писаря з його набором мовних кліше, який різноманітні
деталі оповідей, пряму мову персонажів, їхні емоційні ескапади мусив вкла-
сти в прокрустове ложе формуляру. Інша справа, що часто озвучувані, ці кліше
мусили входити в риторичну культуру шляхти, актуалізувати і закріплювати
каркас шляхетських цінностей.
Тож адвокатські репліки з точки зору їх відповідності реаліям історик
мусить брати під сумнів, водночас дотримуючись певного ступеня довіри до
них у тій частині, де йшлося про апеляцію до значущих для спільноти цінно-
стей. Адже їх адресатами були судді – члени шляхетської корпорації, від яких
залежало, будуть мотивації зауважені, а чи відкладені як неважливі – та шлях-
та, що масово з’їздилася на судові засідання, тим самим перетворюючи суд
на публічне місце, де слухали, записували, дебатували. Незле також мати на
увазі, що культурні настанови спільноти не були незмінними, раз і назавжди
даними, а формувалися й актуалізувалися також в ході судових дебатів.
Спробую на прикладі одного резонансного судового процесу з приводу
вбивства королівського секретаря Балтазара Гнівоша з Олексова, що розпо-
чався у володимирському ґродському суді 1588 р., проаналізувати мотивації
і стратегії адвокатів та суддів як членів шляхетської корпорації з їхнім набо-
ром пріоритетів. У полі уваги також буде проблема співвідношення «права
посполитого», «которое всим в панствах короля его милости ровно справед-
ливость дает»2, безумовної цінності, на якій незмінно акцентують увагу дже-
рела, і відносної стабільності шляхетської спільноти, для підтримання якої,
схоже, шляхті доводилося жертвувати правом.
«Тобе самому и потомъкомъ твоимъ буду ся мъстити»3
Історія, один із фінальних епізодів якої взятий нами для аналізу, почалася
задовго до 1588 року і була пов’язана з проблемою спадкування нерухомості
(королівського надання – міста і замку Свинюх з присілками, що належали
до Володимирського староства, та низки куплених маєтків на Волині), на які
по смерті їх власника – Михайла Михайловича Свинюського – претендували
як його кровні родичі, двоюрідні брати Жоравницькі, так і новий чоловік
2 Центральний державний історичний архів України в м. Києві (далі – ЦДІАУК). Ф. 28,
оп. 1, спр. 21, арк. 578.
3 Там само. Спр. 6, арк. 50 зв. – 51 зв.
320 Наталя Старченко
вдови княжни Катерини Чорторийської, Балтазар Гнівош з Олексова, особа
чужа для шляхетської спільноти Волині, однак близька до королівського двору.
Ця обставина, а також майновий інтерес монарха в даній справі визначили
нового власника, яким після тривалих конфліктів і судових процесів по ко-
ролівському рішенню став коронний шляхтич Балтазар Гнівош4.
Проте такий результат не зупинив волинських шляхтичів Жоравницьких
в їхніх домаганнях повернути маєтки; вони, схоже, тільки вичікували своєї
години. Невідомо, що послужило безпосереднім поштовхом для переходу
прихованої до часу ворожнечі у відкриту форму. Ймовірно, досягло критич-
ної маси незадоволення волинської шляхти поведінкою нахабного «чужака»,
свідченням чого можуть бути його конфлікти з сусідами5, а також велика
кількість учасників даної історії. Відзначимо, що в досить закритій шля-
хетській корпорації Волині в стосунку до вихідців з інших земель, зокрема –
коронних, домінувала позиція протиставлення «добре осілого», а, отже «по-
штивого шляхтича» чужаку (детальніше про це трохи далі): «Тобе справед-
ливости не чиню, бо тобе веры не даю, же-м ты естъ корунный чоловекъ,
осядлости тут не маеш»6. Втім, історія ця цілком може претендувати на окрему
мікроісторичну роботу, нас же цікавитимуть тільки її заключні епізоди.
Отже, 29 липня 1588 р. на володимирському ґродському уряді Войтех
Грибовський, слуга Балтазара, оповідав, що 26 липня на маєток його пана
Козлів наїхали Ян Жоравницький з сином і Марко Жоравницький разом з
4 За рішенням луцького замкового суду від 1 листопада 1561 р., підтвердженого Зигмун-
том Августом 2 січня 1562 р., Свинюхи з присілками залишалися в руках вдови по Ми-
хайлу Свинюському, княжни Катерини Чорторийської «доживотно», тобто до її смерті, а
20 лютого 1581 р. Стефан Баторій передав ті землі Балтазару Гнівошу на тих же умовах;
інші, куплені маєтки, які Чорторийська тримала від першого чоловіка в певній сумі гро-
шей (в «оправі»), були заставлені нею Балтазарові в 4 тис. кіп. Під час процесу у володи-
мирському ґродському суді між Жоравницькими (Яном Марковичем з братаничами –
Марком Олександровичем, підкоморичами Тимофієм і Яном Михайловичами та Яном
Василевичем) і Балтазаром Гнівошем після смерті його дружини сторони продемонстру-
вали на підтвердження своїх прав низку відповідних документів (ЦДІАУК. Ф. 28, оп. 1,
спр. 18, арк. 199–200, 454–461, 1585 р.). Див. також: Архив Юго-Западной России, изда-
ваемый Временной комиссией для разбора древних актов. Ч. 8. Т. 4: Акты о землевладе-
нии в Юго-Западной России XV–XVIII вв. К., 1907. С. 219–280; Российский государ-
ственный архив древних актов. Ф. 389, оп. 1, д. 192, арк. 110–110 зв., 112 зв. – 114, 114,
198–199 (тут і далі за мікрофотокопіями: ЦДІАУК. КМФ-36, спр. 192, 198, арк. 59 зв. –
63 зв.).
5 Серед ображених, зокрема, брати Черневські, у яких Балтазар Гнівош відібрав отчину –
наданий на вічність їхньому батькові Павлові Михайлом Свинюським маєток Войнин, про
перипетії боротьби за землю див.: ЦДІАУК. Ф. 27, оп. 1, спр. 359 зв. – 364 зв.
6 ЦДІАУК. Ф. 28, оп. 1, спр. 3, арк. 69. Це протиставлення зазвичай виходило на яв у
побутових конфліктах. Звернімо увагу на вербальну реакцію щодо «ляхів» «присяглого
урядника», луцького ґродського писаря Сасина Русина Берестецького під час суперечки
з Криштофом Ґуйським: «...соромотячи увес народ славныи Короны Полское тыми сло-
вы, которые словы я, Кгуискии, для учтивое мовы скромне [...] пишу, то естъ яко вси
поляцы сут злых маток сынове» (ЦДІАУК. Ф. 21, оп. 1, спр. 32, арк. 110–110 зв.).
Судова риторика як вияв цінностей волинської шляхти... 321
помічниками і татарами, полонили Балтазара, пограбували маєтність, порани-
ли слуг, спалили двір, а потому, «загоны обычаем неприятелским пустивши,
маетности такъ панские, въ волварках будучие, яко и боярские, и подданых
его м[и]л[о]сти п[а]на Гневоша, побрали, полупили». Одразу повідомити про
це слуги не могли, боячися засідок на дорогах; Грибовському вдалося добра-
тися до Володимира манівцями7.
30 липня ще один Балтазарів слуга – Вавринець Верховський – розширив
список нападників, назвавши, окрім ініціаторів наїзду, також Олександра
Загоровського, Григорія Колмовського, Януша Угриновського, Василя і
Костянтина Борзобогатих Красенських, Михайла Гулевича, Кіндрата Хорошка
та інших, «которых пре короткост часу доведатис мы ся не могли». Скарж-
ник теж акцентував увагу на присутності серед нападників татар, а оповіда-
ючи про спалення панського двора, зауважив, що діялося те «татарским обы-
чаем, которыи звык огнем землю пустошит»8.
5 вересня брат Балтазара Гнівоша – лятовицький староста Ян Гнівош з
Олексова перед великою кількістю шляхти подав скаргу до володимирсько-
го ґродського суду про вбивсто брата, вказавши передовсім на ініціаторів
злочину – луцького войського Яна Жоравницького та його дружину Олену
Коптівну, а також співучасників – їхнього сина Томаша Жоравницького, Олек-
сандра Загоровського9, Марка Жоравницького, а також кременецького зем-
ського суддю Антонія Яловицького та Григорія Колмовського, чиї слуги за
наказом панів брали участь у цих подіях. Слідом перераховувалися імена
осіб, що були, найімовірніше, слугами волинської шляхти, як стверджував
Ян Гнівош. Серед учасників згадуються також дубенські татари володимир-
ського старости князя Костянтина Острозького. Проте цей перелік охоплю-
вав не всіх причетних до наїзду осіб. Брат убитого зауважував, що він зали-
шає за собою право в ході розслідування ініціювати судовий процес проти
«иным многим, […] участником и помочником их».
Після традиційних для подібних скарг вступних формул про сваволю по-
рушників «покою посполитого», які знехтували страх Божий і любов до ближ-
нього, зверхність короля і Божу справедливість, «право посполите» і свою
«поштивість», конкретизувалася деталь, що мала засвідчити невластиву для
шляхтича поведінку нападників – наїзд на дім відбувся без попереднього
оголошення про можливі ворожі дії: «не огородивши, яко пристояло цнотли-
вым людем, пристойности своее шляхетское, ани одповеди давши, ани по-
фалки учинивши».
7 Там само. Спр. 21, арк. 437 зв. – 428.
8 Там само. Арк. 577–587 зв.
9 Олександр Загоровський був одружений з Олександрою Олександрівною Жоравниць-
кою, сестрою Марка Жоравницького, однак мені не вдалося встановити – був він укладе-
ний до описуваних подій чи після них. 10 серпня 1598 р. Олександр Загоровський з дру-
жиною за судовим декретом вимагали від Марка Жоравницького ¼ частини Блудова, що
могло бути пов’язане з виплатою Жоравницькій посагу від її брата (ЦДІАУК. Ф. 25, оп.
1, спр. 53, арк. 114–115).
322 Наталя Старченко
Далі Ян Гнівош повідомляв, що його брат, повернувшись з Володимира
до свого маєтку Козлова з засідання ґродського суду, де мав справу з Олек-
сандром Загоровським, почувався цілком безпечно, «не маючи ни с кимь отпо-
веди жадное и не будучи никому винен, неприязни ани подоизреное приязни
ни с ким не маючи, не давши звласча жадное причины».
Судова справа, що її Балтазар провадив з Олександром Загоровським, за
ініціативи підстарости Андрія Романовського була перенесена на приятель-
ське полагодження, а зазвичай період між «рознятєм на вгоду», тобто рішен-
ням вдатися до полюбовного суду, і самим цим актом вважався часом пере-
мир’я між ворогуючими сторонами10.
Однак 26 липня, в ніч з вівторка на середу, Томаш Жоравницький та Олек-
сандр Загоровський, отримавши інформацію від шпигунів, з великою кіль-
кістю помічників «обычаемь непристоиным ночным неодповедне», «зрадли-
во», наїхали на Козлів, полонили Балтазара, пограбували дім, серед іншого
забравши та понищивши всі листи на маєтності, зокрема, порвавши королів-
ське надання на маєток Свинюхи, а потому двір спалили і зрівняли з землею.
Балтазара привезли до маєтку Жоравницьких Блудова й ув’язнили, тим
самим порушивши одну з фундаментальних шляхетських «вольностей» –
особисту недоторканність: «не волно шляхтича, правом непереконаного,
сажати». Потому акцент у скарзі робився на діях Олени Коптівни, яка образа-
ми, побоями і голодом вимагала від полоненого майнових записів на користь
своєї родини. Участь чоловіка зводилася практично до асистування дружині.
Врешті, Жоравницькі, порушивши обіцянку зберегти Балтазарові життя,
у четвер наказали його вбити, а тіло невідомо де поділи («огнем тило спали-
ли чили утопили, чили на покармь бештиюм подали»), тим самим вчинивши
навіть над «поганський» звичай – не давши можливості близьким по-хрис-
тиянськи поховати небіжчика:
10 Факт передачі справи Балтазара Гнівоша з Олександром Загоровським на приятельське
полагодження через посередництво ґродського судді, який згадується у скарзі брата вби-
того, варто поставити під сумнів, про що свідчить судовий декрет від 27 липня (середи),
вже після ув’язнення Жоравницькими Балтазара у своєму маєтку Блудові. Скоріш за все,
позивач намагався максимально поглибити вину оскаржених. Тож викладена у декреті
справа виглядає таким чином. 23 липня в суботу розпочався процес по скарзі Загоров-
ського на Балтазара про наїзд його урядника і підданих на Загоровський грунт і пограбу-
вання підданих 9 вересня 1587 р. Оскаржений заявив, що наїздити не наказував, тож
позивач, перш ніж звертатися до суду, мав попросити його про «справедливість», тобто
про відшкодування втрат, яке він би давно вчинив. Загоровський у відповідь вимагав від
Балтазара присягнути у правдивості його слів. Суд пристав на цю вимогу, однак Гнівош
відмовився, тож присяга була присуджена підданим Загоровського. Балтазар просив дозволу
на апеляцію, однак суд її не допустив, посилаючись на конституцію 1578 р. про заборону
апеляції з приводу грабежів. Через пізню годину завершення справи відклали до середи,
оскільки в понеділок і вівторок було свято, тож у призначений день піддані Загоровського
присягли, а суд присудив йому відшкодування з боку Балтазара Гнівоша у розмірі 58 кіп
(ЦДІАУК. Ф. 28, оп. 1, спр. 21, арк. 391–393 зв.). 21 жовтня вже після виведення «шкру-
тинії» Яном Гнівошем Олександр Загоровський пробував ув’язатися в Козлів за цим декре-
том, однак урядник його не допустив (Там само. 811 зв. – 812 зв.).
Судова риторика як вияв цінностей волинської шляхти... 323
«Погребу жадного ведле звычаю хрестянского повинным смутным чинити
не дали и овшем над поганскии обычаи собе поступили, воли тиранскои и
злои мысли своеи догожаючи».
Наступного дня в п’ятницю Жоравницькі наїхали на королівське місто і
замок Свинюхи, однак штурм їм не вдався. До того ж захисники полонили
кількох нападників, які були доставлені на уряд, де й дали свідчення. Далі в
текст скарги внесені оповіді двох із них – Малхера Кравця, блудівського уряд-
ника, який близько двадцяти років служив Янові Жоравницькому (і чия дружи-
на теж перебувала на службі при Олені Коптівні) та гайдука Каспера Голуб-
ка, що в пошуках служби прийшов з товаришами на Волинь з Луківського
повіту11 . Спроба влаштуватися до Балтазара, на відміну від кількох щасливі-
ших побратимів, йому не вдалася. Однак добрі люди порадили Касперу
звернутися до Яна Жоравницького, що той і зробив, опинившись на службі
незадовго до вбивства Гнівоша12 .
Малхер Кравець, який під час описуваних подій перебував у Блудові, по-
відомив ряд додаткових деталей, серед яких – оповідь про те, що Балтазар
просив у Яна Жоравницького і Олени Коптівни зберегти йому життя в обмін
на Свинюхи і заставлені Жоравницькими маєтки, а також додаткову суму
грошей. Потому ті з півгодини про щось радилися, а опісля скликали слуг і
наказали кільком блудівським підданим вбити полоненого.
Кравець також зауважив, що напередодні наїзду на Козлів до Блудова при-
їздив Григорій Колмовський, а войський освєнцімський Станіслав Інваль-
ський був у Жоравницьких під час ув’язнення Гнівоша.
Каспор Голубок твердив, що не знав нічого про плани своїх панів, і стояв
на сторожі під час наїзду на Козлів. Інші учасники штурму Свинюх свідчили
– Жоравницький їх упевнив, що вони їдуть туди не на збройну акцію по
захопленню маєтку, а на ув’язання, тобто легальне перебирання його до своїх
рук (зазвичай за судовим декретом або за погодженням сторін). Серед тих,
хто деталізував картину нападу на Козлів, був також слуга Балтазара Гніво-
ша Миколай Коритковський, який перебував при панові під час наїзду.
З оскаржених лише Григорій Колмовський намагався опротестувати в ґроді
звинувачення на свою адресу, як це прийнято було серед волинської шляхти,
адже звинувачення кримінального характеру шкодили добрій славі шлях-
11 Звернімо увагу на факт міграцій великих груп людей в пошуках служби на Волинь, що
складали той значний ресурс служебників, які перебували практично в кожному шля-
хетському дворі, див.: Старченко Н. Стосунки пана і слуги «рукодайного» в контексті
уявлень про вірність і зраду (Волинь та Наддніпрянщина в кінці XVI – першій половині
XVII ст. // Соціум. Альманах соціальної історії. Вип. 6. К., 2006. С. 85–130.
12 Порада особі, яку Балтазар відмовився взяти за слугу, звернутися до Жоравницького
засвідчує звичну практику маніпулювання слугами у шляхетських конфліктах, зокрема,
переманювання їх від недоброзичливців. У даному разі напружені стосунки поміж пана-
ми робили Каспера від початку заручником ситуації.
324 Наталя Старченко
тича13. Наступного дня після внесення скарги Яном Гнівошем, 6 вересня, він
визнав, що до нього дійшли чутки про звинувачення його в наїзді на Козлів
як помічника Жоравницьких, а також про погрози мститися панів Гнівошів
на його адресу: «...перед немало зацными людми отповеди и пофалки нема-
лые в невинности моей противко мене чинят». Тож Колмовський задеклару-
вав свою невинність:
«Я сам, так тежъ слуги мои, нихто з дому моего с п[a]ном Жоравницким на
той злой справе не были, не тылко жебы-м сам мил на таковых непотребных
злых речах быт, але-м того и в помышленю моемъ николи не мял, кгды же-м
и сам ест шляхтич, и вим, што почому ходит, и завше-м ся того, яко невин-
ныи ч[о]л[о]в[е]къ, готов так паном Гневошом, яко и каждому справит и не-
винност свою ясне покажу»14 .
Оголошення родичами убитого про помсту причетним до вбивства (і за-
звичай їхнім родичам, слугам і підданим) не було риторичним. Так, 22 ве-
ресня Томаш Жоравницький скаржився на Яна Гнівоша, слуги якого побили
і невідомо де поділи Томашевого слугу Петра Хорошка15 .
15 вересня до володимирських ґродських книг був внесений королівський
лист, виданий у Кракові 6 вересня на прохання Яна Гнівоша, де йшлося про
те, що кн. Костянтин Острозький і кн. Януш Збаразький як володимирський
і кременецький старости (за їхньої відсутності – ґродські урядники), а також
володимирський земський суд мали дозволити й усіляко сприяти проведен-
ню шкрутинії (слідства) братом убитого. У тексті листа зауважувалося, що
шкрутинія мала виводитися за приписами конституції 1578 р., тобто у ви-
падку провадження справи на сеймі для пришвидшення процесу кожна зі
сторін повинна була провести попереднє слідство за дозволом ґродського чи
13 Див.: Яковенко Н. Про два ментальні стереотипи української шляхти: «чоловік добрий»
і «чоловік злий» // Яковенко Н. Паралельний світ. Дослідження з історії уявлень та ідей в
Україні XVI–XVII ст. К., 2002. С. 115; Старченко Н. Дещо про спокусу джерел та пастки
інтерпретацій (на прикладі справ про шляхетські наїзди на Волині наприкінці XVI ст.) /
/ Український історичний журнал. 2009. № 6. С. 175; Старченко Н. «Одповеді» і «по-
хвалки»: між правовими приписами та повсякденними практиками (на прикладі Волині
кінця XVI – першої половини XVII ст.) // Confraternitas. Ювілейний збірник на пошану
Ярослава Ісаєвича. Львів, 2006–2007. С. 304–305. Див., наприклад, протестацію, вчине-
ну Дем’яном Гулевичем на Янову Несвицьку, яка перед тим звинуватила його в убивстві
чоловіка: «Смели снать на мєнє, чоловека почтивого, мужа доброе славы, и на с[и]на
моєго Алєксандра, учинити протєстацые криминалныи, славе нашои доброи шкодли-
вые, а правє доткливыє, о чомъ мне вєдаючи, не годилосє того замовъчати» (ЦДІАУК.
Ф. 25, оп. 1, спр. 55, 1599 р.); а також аналогічне визнання Івана Обуха Вощатинського з
приводу оскарження його братами Липськими в убивсті їхнього брата: «...ославене доб-
рое славы ч[о]л[о]в[е]ка почтивого, спокоиного и никому ни в чом невинного, змыслне а
неправдиве вложили и вчорашнего дня тут до книг кгродских записати дали; […]
яко людем хрестиянским и шляхетским не пристои» (ЦДІАУК. Ф. 28, оп. 1, спр. 16, арк.
315 зв., 1583 р.).
14 ЦДІАУК. Ф. 21, оп. 1, спр. 21, арк. 606 зв. – 607.
15 Там само. Арк. 635 зв. – 636.
Судова риторика як вияв цінностей волинської шляхти... 325
земського суду, а також на судовому засіданні («роках») оголосити його ре-
зультати в присутності контрагента16. Для «ведення шкрутинії» суд мав виді-
лити зі свого складу двох членів або уповноважити своїм листом інших двох
осіб-депутатів для опитування свідків у справі; свідчення мали бути зафік-
совані письмово і запечатані, так що сторони дізнавалися про результати
слідства безпосередньо на засіданні суду17.
У нашій справі особи, що мали свідчити у справі про вбивство Балтазара
з боку його брата, були особисто викликані позовами до суду, а саме – луць-
кий підкоморій Ян Харленський, Федір Шимкович Шкленський, Василь Гуле-
вич, кн. Роман Сангушко і його локацький урядник Гнівош Резанович, Ми-
хайло і Яцко Марковські, Ян Молинський, Матей Гроновський, князі Андрій
і Януш Козеки, Олександр Кисіль та свинюські євреї-орендарі (орендарі не-
вдовзі по наїзді на Козлів, 4 серпня, вже засвідчували у володимирському
ґроді нанесені шкоди18)19. Переважна більшість серед них – власники маєтків,
чиї грунти межували з володіннями Балтазара Гнівоша. Конституцією перед-
бачалося, що число осіб до виведення шкрутинії не мусить перевищувати
дванадцять, саме стільки шляхетних обивателів було позвано. Під час судо-
вого процесу з боку Гнівошевого адвоката звучатиме обгрунтування такої
практики – він переконував, що особисте свідчення позваних до виведення
шкрутинії у такій кількості перед оскарженими мало забезпечити більшу
об’єктивність, аніж письмове, тим більше від невеликої кількості осіб (трьох),
як це часто траплялося:
«В справє такои, которая сє в ночи стала, єго м[и]л[о]сть пан староста иначєи
справєн быти не можє, одно прєз свядєцства, которого чинит не хочє без ви-
домости обвиненого, бо если жє тут свєдєцства голыє през листки и картки
идут, далєко болшъ свєдєцство пєрєд урядомъ, очєвисто сознаноє, допущоно
быти маєт, и если жє трох свєтковъ свєдєцство, на картцє под пєчатю пода-
ноє, до уряду принято бываєт, далєко болшъ то тут пєрєд урядом сознаноє и
поприсяжоноє принято быти маєт»20.
Особи, що мали свідчити у справі про вбивство Балтазара Гнівоша з руки
його брата, навряд чи володіли детальною інформацією про наїзд. Їхнє знан-
ня, напевно, грунтувалося на чутках, що загалом були важливою частиною
судового процесу і вступних актів до нього. Серед свідків відсутні слуги, на
чиїх оповідях грунтувалася попередня скарга лятовицького старости. Це по-
16 Volumina constitutionum. T. II. Vol. 1 (1550–1585). S. 409.
17 Статут Великого князьства Литовского 1566 года // Временник Московского общества
Истории и Древностей Российских. М., 1855. Кн. 23. С. 210–212. На жаль, розвідки, що
були б присвячені процедурі виведення шкрутинії, на сьогодні відсутні. Маємо лише
згадки про цей спосіб доведення в загальних оглядах судового процесу Польської Коро-
ни в ранньомодерний час.
18 ЦДІАУК. Ф. 28, оп. 1, спр. 21, арк. 441.
19 Там само. Арк. 650 зв. – 650 зв.
20 Там само. Арк. 698.
326 Наталя Старченко
яснювалося тим, що за правовими нормами і звичаєвими практиками слугам
заборонялося свідчити у суді за пана чи проти нього: «Ест право посполи-
тое, иж слуга и подданыи против пана ани за паномъ светчитъ не може»21.
Окрім головних ініціаторів подій, була оскаржена і позвана «ку прислуха-
ню и вивоженю шкрутиниум» також низка шляхтичів22, яких, втім, Ян Гнівош
15 жовтня під час засідань ґродського суду звільнив від раніших обвинува-
чень. Ними були – ґродський писар Адам Букоємський, Михайло і Андрій
Загоровські, Костянтин Колпитовський, Іван Холоневський, Григорій Колмов-
ський, Януш Угриновський, Іван і Давид Яковицькі, волинський підвоєвода
Іван Калусовський, Богуш Липленський, луцькі возні Матис Славоґурський
і Каспор Богуш23. Логічно припустити, що всі ці особи раніше були звинува-
чені помилково, однак деякі деталі дають підставу говорити якщо не про
їхню причетність до цієї історії, то, принаймні, про обізнаність у підготовці
операції, наближеність до безпосередніх учасників події і пов’язаність між
собою24. Як пам’ятаємо, свідки вказували, що освєнцімський войський Стані-
слав Інвальський приїздив у Блудів з візитом вже після ув’язнення Балтаза-
ра, «трактуючи о пана Гневоша»25, а Григорій Колмовській з’явився там на-
передодні наїзду. Інформація в спільноті переважно усної комунікації розпов-
сюджувалася швидко, до того ж події відбувалися під час роботи ґродського
суду, водночас періоду товариських зустрічей, «бесед», ділових угод і
розрахунків, демонстрації сили і символічного капіталу в житті шляхти. До
того ж Козлів, маєток Балтазара, розташовувався недалеко від Володимира.
Тож цілком очевидно, що шляхетський загал знав про події у Козлові і Блу-
21 Там само. Ф. 21, оп. 1, спр. 30, арк. 70. Втім, зрідка фіксуються й інші уявлення. Так,
кухарка у справі своїх господарів заявила: «Я одну душу маю и тую Богу ховаю, як ми
пан мои не брат, так теж и пани не сестра, правду казати буду» (ЦДІАУК. Ф. 28, оп. 1,
спр. 41, арк. 67).
22 Там само. Ф. 28, оп. 1, спр. 21, арк. 653 зв. – 655, 5.10.1588 р.
23 Там само. Арк. 678.
24 Так, Григорій Колмовський був одружений з дочкою Антонія Яловицького, чиї слуги
брали участь у наїзді, а Адам Букоємський фігурував серед свідків його заповіту, датова-
ного 24 лютого 1589 року (КМФ-36, спр. 199. Арк. 27–30 зв.). Дружиною Івана Холо-
невського була Марина Андріївна з Колпитовських, двоюрідна сестра Костянтина Кол-
питовського (ЦДІАУК. Ф. 28, оп. 1, спр. 17, арк. 199 зв. – 200, 1584 р.). Холоневський
періодично фігурує як свідок різних актів Колпитовських, зокрема, при складанні теста-
менту дружиною Остафія Колпитовського (брата Костянтина) Уляною з Кутровських
(ЦДІАУК. Ф. 27, оп. 1, спр. 7, арк. 384–385 зв., 1590 р.). Ян Калусовський був одружений
з Федорою Яківною з Колпитовських (Ф. 28, оп. 1, спр. 17, арк. 355 зв.). Серед приятелів
Загоровських в актах різного характеру фігурують Григорій Колмовський і Януш Угри-
новський (Спр. 16, арк. 186 зв., 240–242). Свідками на дільчому акті Іваничів Тимофієм і
Лазаром Іваницькими посеред інших осіб фіксуються Михайло Загоровський і Гнівош
Калусовський (Ф. 28, оп. 1, спр. 17, арк. 280–287, 1584 р.). Звичайно, зв’язки поміж окре-
мими членами родин не конче свідчать про добрі стосунки поміж іншими. Однак за вкрай
розрізненої інформації судових книг такі свідчення принаймні можуть слугувати для
попередніх висновків. Про можливі зв’язки між іншими учасниками трохи згодом.
25 ЦДІАУК. Ф. 28, оп. 1, спр. 21, арк. 581 зв.
Судова риторика як вияв цінностей волинської шляхти... 327
дові, міг втрутитися і, принаймні, спробувати полагодити ситуацію, однак
цього не зробив.
Деталі оповідей свідків теж вказують на допомогу Жоравницьким від бага-
тьох сторонніх осіб. Так, Голубок повідомляв, що дорогою на Козлів до заго-
ну прилучилася велика кількість людей: «Людии немало поткалисмы кон-
ныхь, которые нам дорогу заеждчали и з нами ся злучали и сполне ехали, але
я их не знаю»26. Зауважу, що Януш Угриновський і Григорій Колмовський у
попередній скарзі Яна Гнівоша були звинувачені саме у насланні слуг.
Присутність серед звинувачених возних теж цілком вмотивована, якщо
врахувати певні повсякденні практики шляхетського соціуму. Возний пере-
бував при кожному важливому етапі життєдіяльності шляхтича, легітимізу-
ючи його, а також у тих випадках, які в далекій або близькій перспективі
могли спровокувати конфліктну ситуацію. У возному була зацікавлена й сто-
рона, яка вдавалася до протиправних дій, оскільки він міг надати у суді вигідні
для неї свідчення27. Тим більше, що пойменований Каспор Богуш у свій час
був служебником Олександра Жоравницького, батька ініціатора наїзду Яна
Жоравницького, і отримав у 1580 р. від свого пана за вірну службу на вічність
з правом повного володіння дві волоки землі і двох підданих у маєтку Десяти-
ні, присілку Блудова28. За цих обставин він міг опинитися в почті передовсім
як слуга чи клієнт Жоравницьких. Другий возний Матис Славоґурський ви-
знав, що «в четвергь на свитанью был у Жоравницкого въ Блудове»29.
Врешті-решт, звинувачені були лише ініціатори наїзду – луцький войський
Ян Жоравницький, його дружина Олена Коптівна та безпосередні учасники
наїзду на Козлів – їхній син Томаш Жоравницький, Олександр Загоровський
та слуги Жоравницьких – Кіндрат Хорошко і Лаврин Карпінський, а також ті
особи, чиї слуги брали участь у нападі – кременецький земський суддя
Антон Яловицький, Марко Жоравницький, Василь і Костянтин Борзобогаті
Красенські.
26 Там само. Арк. 582.
27 Про участь возних у житті шляхетської спільноти Волині див.: Старченко Н. Возні на
Волині в останній третині XVI – на початку XVII ст.: судові урядники чи слуги? // Со-
ціум. Альманах соціальної історії. Вип. 8. К., 2008. С. 134–162.
28 ЦДІАУК. Ф. 25, оп. 1, спр. 21, арк. 465 зв. – 466, 1580 р.; запис датований 17 березня 1580 р.,
а 20 червня Каспор Богуш фіксується як луцький возний (Там само. Арк. 724). Цілком
імовірно, що подарована земля була перепусткою до отримання ним вознівського уряду,
який могла обіймати лише осіла на Волині особа. Тож вознівство стало черговим слу-
жебницьким обов’язком Каспора, водночас увівши його до шляхетської корпорації як
формально повноправного члена.
29 ЦДІАУК. Ф. 28, оп. 1, спр. 21, арк. 721–721 зв. Звернімо увагу на репліку Івана Букоєм-
ського в іншій справі, зверненій до возного, що приїхав у справі без надання від уряду
(практика цілком легальна, передбачена рядом правових актів); він підкреслював, що
відсутність уповноважувального листа чинить возного приватною особою, яка діяла на
руку недоброзичливців Букоємського: «...такъ нерядовне необычаине ездишъ, теды я тебе
не маю за возного, але за одного помочника тых моих кгвалътовников, от которых до мене
ест пришолъ» (ЦДІАУК. Ф. 25, оп. 1, спр. 31, арк. 65 зв., 1584 р.).
328 Наталя Старченко
Позови до кожного з обвинувачених30 містили сталі формули, де пере-
довсім вказувалося на великий розголос цієї справи, а також на неприпусти-
мість вчиненого для поштивого шляхтича: такий нечуваний «выступок» «кож-
дого доброго слушнє ображати мусит». Злочин був переповнений ганебни-
ми для честі шляхтича діями:
«...шляхтич полскии з дому кгвалтовне взят, сромотне вєдєн, не вспоминам наяз-
ду, пожоги и злупєня дому, всажєнья въ вєзєньє, трутизною поеныи, шацованыи
[?], до контрактовъ незносных привожоныи, наконєцъ, на штуки зрубаныи»31.
Окрім того, тіло Балтазара Гнівоша не було поховане, що, як вказувалося
в тексті, не дозволяють собі ні погани, ні деспотичні монархи, навіть участь
засуджених злочинців зазвичай буває краща:
«То реч тяжкая – забит брата невядомє неслыхане; тяжшая, жє учтивого по-
грєбу и послуги остатнее тилу єго учтивому учинити ся не можє, навет бы-
ваєт лито и у поган або монарховъ пышных, удилне пануючих, у которых в
руках владза рєчи и особ замыкаєтся, и злочинца, правомъ и винами кара-
ныи, лепшую и звычаинєишую учтивост меваєт32.
У позовах оскаржених містилися й звинувачення, які напевно є риторич-
ними фігурами, що маркували переступ за межею будь-яких допустимих
норм. Так, Ян Жоравницький – ініціатор нападу – був оскаржений у власно-
ручному вбивстві беззбройного Гнівоша, розчленуванні тіла та відмові в
похованні небіжчика. Власне, такі дії мали викликати аналогії з ганебним
ремеслом ката, що здійснює четвертування33:
«Там же звязаного окрутне забил еси и на штуки зрубал еси. А потом в мих
оболокши, в бочку вложил еси и ноги и руки пообътинавши, зашпунтовал
еси. А потом в ставе утопил еси и так окрутне, незбожне, неотповедне над
живым и мартвым телом злостливое мысли своеи доказовал еси, погребъ над
звычаи поганскии непристоиныи учинил еси»34.
30 Там само. Арк. 694 зв. – 698 зв. (справа Олександра Загоровського), арк. 678–680 (Яна
Жоравницького), арк. 680 зв. – 682 зв. (Галена Коптівна), арк. 683–685 (Томаш Жорав-
ницький); позови також по Томаша Жоравницького (арк. 683–685); Кондрата Хорошка (арк.
685 зв. – 688 зв.), що мешкав на маєтку Кнегининському у Луцькому повіті, який до суду не
став; Лаврина Карпинського (арк. 689–691 зв.) – до суду не став; Марка Жоравницького про
наслання слуг (арк. 698 зв. – 703 зв.), на процесі його представляв умоцований Бобрикович,
як і в інших справах, аргументи наводилися ті ж самі, що й у справах інших учасників; по
Костянтина Борзобогатого про наслання слуг (арк. 703 зв. – 708); по Василя Борзобогатого
(арк. 708–712 зв.) про наслання слуг.
31 Там само. Арк. 695–695 зв.
32 Там само. Арк. 695.
33 Про інвективу «кат» і пов’язані з нею конотації див.: Яковенко Н. Про два ментальні
стереотипи... С. 136–138. Втім, у рамках помсти навіть вчинки, що були недопустимі для
поштивої особи, втрачали оціночні конотації; так, скажімо, слово «кат», що маркувало особу
поза межами спільноти через заняття недобрим «ремеслом», могло уживатися на означення
сили і могутності героя. Див.: Костырев В.Г. Жестокость на войне в системе рыцарской
этики позднего средневековья // Средние века. 2009. Вып. 70 (1–2). С. 207.
34 ЦДІАУК. Ф. 28, оп. 1, спр. 21, арк. 679–679 зв.
Судова риторика як вияв цінностей волинської шляхти... 329
Однак, схоже, що рицарський етос допускав застосування насильства у
тих формах, які за нормальних обставин вважалися неприпустимими для
поштивого шляхтича, якщо воно виявлялося «відповіддю на порушення пев-
них правил і неписаних законів, властивих цій групі осіб». Ненависть у тако-
му разі набувала вигляду праведного гніву35.
Деталі смерті Балтазара, як і поводження з його тілом, а, відповідно, і
ступінь безпосередньої участі у вбивстві окремих осіб, не могли бути відомі
оскаржувачу, тож ішлося про конструювання наративу через звертання до
відомих топосів, настанов і упереджень. Так, позбавлення небіжчика похо-
вання через кидання його у воду пов’язувалося з поганою смертю, було зна-
ком безчестя36. Розчленування тіла, на якому акцентував увагу скаржник,
траплялося серед погроз про помсту, а також самих актів помсти. Так, ворот-
ний луцького замку Афанасій Рупша скаржився на Лукаша Чешевського, який
«перед веле людми добрыми мни отповеди и пофалъки на здоровъе и на гор-
ло мое вчинил, поведаючи, ижъ, деи, ты, воротъныи, о томъ ведаи, же я тебе
где кольвекъ потъкавши, з ручницы забю, або тя на штуки розсекамъ»37.
Звернімо також увагу на деталі іншої справи – розправи над кількома осо-
бами з роду Гулевичів, їхніми слугами і приятелями, зініційованої Маркія-
ном і Миколаєм Семашками з помічниками: кінцівки і голови загиблих були
посічені, а потому тіла притоплювалися у багні ближнього ставу: «... паствечи-
ся над ними, тиранъске до болота их никоторых волочили, и ногами тила ихъ
в болото доптали»38. Такі акти засвідчували, що для нападників передовсім
йшлося про помсту; риторика скарги Яна Гнівоша теж відсилала слухачів/
читачів до цілком зрозумілих понять. Призвідців смерті Балтазара оскаржу-
вали не лише в реальних злочинних діях, а і в тих, які мали б бути, зважаючи
на характер події.
У скарзі також зустрічається вираз «воля тиранська», що на різний спосіб
присутній і в інших справах, пов’язаних з актами жорстокого насильства.
Поняття «тиран» і «тиранія» питомо увійшли в політичну лексику Речі По-
сполитої ранньомодерного часу переважно через дискусії про місце і функції
короля у державі в рамках дебатів про найліпшу кандидатуру до трону в
часи перших безкоролів’їв (1572–1576)39. Засаднича настанова шляхетської
культури – жодна особа не може вивищуватися понад право – реалізувалася
35 Костырев В.Г. Жестокость на войне... С. 206.
36 Яковенко Н. Про два ментальні стереотипи... С. 134.
37 ЦДІАУК. Ф. 25, оп. 1, спр. 15, арк. 94, 1575 р.
38 Там само. Спр. 55, арк. 524, 1599 р.
39 Уживання поняття «тиран» і «тиранія» в політичній лексиці Речі Посполитої аналізуєть-
ся за роботою Шимона Бжезіньского, див.: Brzeziński S. Tyran i tyrania w staropolskim
języku politycznym (XVI–XVII w.) // Społeczeństwo staropolskie. T. 1. Warszawa, 2008.
S. 287–389. Ширше функціонування цих понять у контексті європейської політичної куль-
тури, включно з проблемою вибору короля під час перших безкоролів’їв у Речі Пос-
политій, розглядає у своїй монографії Ігор Конколєвский, див.: Kąkolewski I. Mełancholia
władzy. Problem tyranii w europejskiej kulturze politycznej XVI stulecia. Warszawa, 2007.
330 Наталя Старченко
у вимогах щодо особи короля: він не мусив урядувати відповідно до своєї
волі і бажань всупереч правам і звичаям. Тож у літературі поняття «тиранія»
переважно формувалося через стосунок «король – право».
«Антитиранський» спалах у шляхетських настроях був також започатко-
ваний стратою баніта Самійла Зборовського за ініціативи канцлера Яна Замой-
ського у травні 1584 р. і подальшою конфронтацією з ним родичів небіжчи-
ка, в яку був втягнутий широкий шляхетський загал. Епітет «тиран» у сто-
сунку до Замойського активно уживався у тогочасних текстах і через спосіб,
на який був спійманий Зборовський, і через подальше поводження з в’язнем:
використання шпигунів задля отримання інформації, напад на шляхетський
дім з наслання канцлерових приятелів і чужоземців уночі, без попереджен-
ня, підступно, під час сну осіб «беззбройних і безпечних», захоплення майна
Самійла, піддання в’язня психічним тортурам і скарання його канцлером через
катівські руки без сеймового суду. Тож дії канцлера і великого коронного
гетьмана передовсім характеризувалися як результат ненависті і гніву при-
ватної особи, а тиранський характер події виявлявся в жорстокості поводження
з «жертвою-мучеником» і в способах провадження операції.
Окрім політичної сфери, зустрічається уживання понятття «тиранія» і
щодо повсякденних комунікативних практик – наїздів, конфліктів, доміну-
вання сильнішого над слабшим («скільки є могутніх осіб у Польщі, стільки
й тиранів»40) – тобто йшлося про «тиранію багатьох». Зазвичай, під це поняття
підпадали випадки кривавої розправи з супротивником.
Тож зразком для розбудованої риторики скарги могла послужити обігова
література і політична мова періоду, що передував справі про вбивство Бал-
тазара Гнівоша – справа Зборовських і третє безкоролів’я. Тим більше, що
адвокатом брата забитого виступав шляхтич з Руського воєводства, чиї обивате-
лі були досить тісно пов’язані зі шляхтою Краківського воєводства – місцем дра-
матичних епізодів протистояння Замойського та його опонентів. На 90-і рр. ужи-
вання поняття «тиранський вчинок» в оскарженнях про шляхетські наїзди і
пов’язані з ними акти насильства на Волині стає загальником.
До не вповні типових ситуацій можна занести обвинувачення дружини
Яна Жоравницького – Олени Коптівни – мало не як головної ініціаторки жор-
стокого поводження з Гнівошем. Їй інкримінували спробу його отруєння,
нанесення власною рукою ножової рани і, врешті, наказ про «тиранське»
поводження з тілом убитого:
«А потом трутизну в потраве давала еси и, приправивши, через служебницу
свою слала еси. А наконец, коли вечор приходил, з мужом и з сыном своим, и
з слугами твоими п[а]на Балцера Гневоша забила еси. И коли, деи, у ног тво-
их упал, сама ногою его пхнувши, и рукою своею ножем его зранилас, а на
остаток тело его на штуки ростинат казала еси и тыранство – без погребу
закрыла и путопила еси»41 .
40 Brzeziński S. Tyran i tyrania w staropolskim języku politycznym... S. 358.
41 ЦДІАУК. Ф. 28, оп. 1, спр. 21, арк. 681 зв.
Судова риторика як вияв цінностей волинської шляхти... 331
Перенесення основної ваги обвинувачення на жінку не було характерним
для судового процесу Волині, де домінувала позиція щодо неї як не вповні
дієздатної. Жінка традиційно перебувала «подъ владзою мужа своего»42, тож
саме він виступав її природнім опікуном і у випадку необхідності обстоюва-
ти її інтереси, і в разі оскарження її іншими особами: «Каждыи муж естъ
старшая голова жоне своеи, а винен естъ о ее кривду яко о свою мовити,
жебы ся ее справедливостъ стала»43. Звернімо увагу на репліку Станіслава
Русіяна під час судового процесу, де однією зі сторін в процесі виступала
його дружина: «Я у малжонки своее есть мужем власным и опекуномъ ее,
котоpая без мене […] у пpава стояти и спpавоватисе не можетъ»44. А у
відповідь на звинувачення Станіславом Раєцьким княгині Григорової Сан-
гушкової у наїзді на його маєток, як говорилося у скарзі – з наслання чолові-
ка і з власної «хуті», адвокат позваної твердив: «… кгвалтовне наеждат не
могла, будучи белою головою, кгды ж то белым головам не приналежит, так
сеж о кгвалтовныи наезд справовати се не повинна»45. І хоч подібні адво-
катські аргументи зазвичай наражалися на протилежні за змістом тверджен-
ня супротивної сторони, що суттєво розхитувало гендерну асиметрію, вона
все ж позначалася на способі жіночої ідентифікації: «справами [судовыми]
не могучи [справовати] мы сами яко стан белоголовский»46; жінка, даючи
«моц» брату, зауважує: «а так я, яко белая голова, не могучи сама [стати] яко
на сие pоки, так и на пpишлые, аж до скончаня тое спpавы»47.
Попри настанову соціуму щодо жінки як особи з певними дефектами
дієздатності внаслідок слабкості статі, вона володіла нерухомістю і мала ма-
теріальний і символічний ресурс для маніпулювання чоловіками в родині –
синами, чоловіком, слугами. Так, Олізаpова Киpдеєва Мильська, конфлікту-
ючи зі своєю сестpою, дpужиною князя Куpбського, насилає на їхній спільний
маєток Дубpовицю своїх служебників, наказуючи їм «вpядника кн[я]зя
Куpпского дубpовицкого и слугъ его на смеpть позабивати и тежъ бояp, ме-
щан и подданых его дубpовицких, кого бы одно могли битъ, забит велела,
такъже самого князя, бояp, слугъ, мещан и подданых его гpабит и кpивдитъ
и шъкоды чинити казала, и такъ, деи, имъ пpосто мовила, што, деи, имъ зло-
го выpядите и учините, то все на мой каpбъ, и том, деи, во всемъ я вас сама
заступлю»48. Зазвичай цей владний ресурс зростав у випадку вдівства жінки
а чи її повторного заміжжя, особливо, коли вдова виявлялася багатшою за
42 Там само. Ф. 27, оп. 1, спр. 10, арк. 299, 1596 р.
43 Там само. Ф. 28, оп. 1, спр. 7, арк. 19–20, 1572 р.
44 Там само. Ф. 27, оп. 1, спр. 10, арк. 75–78 зв.
45 Там само. Спр. 12, арк. 45–47 зв., 68–71, 1599 р. Однак при ближчому розгляді мусимо
розцінити слова князя не стільки як переконання, скільки як намагання увільнити свою
дpужину від судової відповідальності за участь у наїзді на маєток сусіда в якості кеpівника
збpойного загону (Там само. Арк. 69).
46 Там само. Спр. 10, арк. 543 зв. – 544 зв.
47 Там само. Спр. 4, арк. 33, 1577 р.
48 Там само. Ф. 28, оп. 1. спр. 5, арк. 205 зв., 1570 р.
332 Наталя Старченко
другого чоловіка. Тож кількість звинувачень жінки в насланні чоловіка/синів/
слуг на маєтки сусідів за такого її становища суттєво зростала49. У цьому
контексті цілком зpозумілою стає pитоpичність запитання, звеpнутого
скpивдженою стоpоною до шляхтича, чия дpужина, володіючи маєтком, була
ініціатоpкою гpаничних супеpечок: «Ты, пане Иваницкий, чи наимитом в
жоны своее живеш, [...] кгды в томъ имени владности и моцы не маш»50.
Втім, і заміжня жінка, як засвідчують окремі випадки, попри практично
повну формальну залежність від свого чоловіка і відсутність її у публічному
просторі, мала засоби для впливу на чоловічі рішення. Неформальні владні
механізми зазвичай функціонували через систему родинних зв’язків. Показо-
вою у цьому плані є спpава князя Дмитpа Козеки з Киселями пpо межові
супеpечки, яка pозглядалася у Володимиpському земському суді. Після
завеpшення слухань князь упpодовж чотиpьох днів змушений був ходити до
суду по копію протоколу. Вpешті, він таки її отpимав, однак випис із актових
книг не відповідав, за його словами, справжньому ходу справи. Тож не зна-
йшовши пpавди у земському суді, князь Козека вніс до ґpодського суду скаpгу
на земських уpядників, де наводить такі пpичини своєї невдачі: «Не был пе-
вен судеи с пpичин, же сестpа pожоная панов Киселевъ ест у малжонстве за
паном судею, а пани подсудковая есть непpиятелем мни самому и всему дому
моему»51.
Оборона честі була справою чоловіка, традиційно скарги про образу дру-
жини вносилися до суду саме ним, адже важлива складова доброї слави шлях-
тича залежала від репутації жінки. Однак її оборона лежала не лише на «мал-
жонкові» і його кровних родичах, а й на чоловіках її батьківської родини52.
Це могло втягнути досить значну кількість шляхтичів у з’ясування стосунків,
залежних від інтересів жінки, а чи й від її симпатій/антипатій. Звернімо ува-
гу, зокрема, на текст однієї з «цедул», надісланих Костюшковичеві Хоболтов-
ському і Яковицькому шваграми Василя Шолухи Яковицького: «О том вед-
це, же пpияцеля нашого и сестpы нашеи до кгаpдлъ и маетносцей наших
49 Старченко Н. Шлюбна стратегія вдів... // Київська старовина, 2001. № 4. С. 20–42.
50 ЦДІАУК. Ф. 28, оп. 1, спр. 4, арк. 135, 1569 р.
51 Там само. Арк. 243. Воpоже ставлення підсудкової Маpини Яковицької до князя Козеки
пояснювалося ж її конфліктом з княгинею Козечиною, пpо який довідуємося зі спpави
пpо намагання заподіяти шкоду княгині пані підсудковою шляхом воpожіння (Там само.
Арк. 113–113 зв.). Що спричинило ворожнечу між двома жінками – залишиться таємни-
цею назавжди, але спpава князя Козеки запам’яталася надовго. Десь пpиблизно чеpез pік
Василь Гулевич, висловлюючи невдоволення pоботою суду, зауважив: «Я вас тым не
соpомочу, одно того стеpегу, абы ми ся так же не стало, яко пеpвеи князю Козици, котоpыи
з вами ешче о то в пpаве стоит» (Там само. Спр. 5, арк. 282 зв.).
52 Звернімо увагу на факт оборони дочки у випадку її нещасливого подружнього життя
батьком і, в перспективі, братами. Так, Гнівош Калусовський заявляє своєму зятеві Богу-
фалу Іваницькому: «За тот жал мои, которыи ми ся диетъ от зятя моего и дочце моеи, а
жоне его, в коротъком часе если не я самъ, теды сынове и приятели мои за тот жалъ намъ
и смихъ, которыи он с почтивеи дочки моеи и з нас всихъ чинитъ, поткает его тое, чого ся
не сподеваеть. Вмисто смеху будет пану плачъ и жалост» (ЦДІАУК. Ф. 28, спр. 17, арк. 498).
Судова риторика як вияв цінностей волинської шляхти... 333
пpестац не хцемы, поки нас стац може конечне»53. А брати Калусовські серед
погроз заподіяти шкоду Федоpові Солтану вказують причину своєї помсти –
скаpгу сестpи на кpивди з його боку: «Ты можеш быти от нас небезпечен, бо
певне помстим кpивды сестpы н[а]шои на гоpле твоемъ и слуг твоих»54. Маємо
також приклад «цедули одповедной», тобто листа з погрозами мститися від
Олександра Калусовського до Настасі Гулевичівни, дружини Івана Калусов-
ського, яка була призвідницею Олександрового конфлікту зі своїм братом
Дем’яном Гулевичем55.
На останок аналізу вступних формул скарги Яна Гнівоша зауважу також,
що вчинок Жоравницьких і їхніх помічників характеризувався як «новий»
на Волині: «...кгвалътовнымъ и новым, неслыханым, злым а неприсьтоиным
учинком покои посполитыи и домовое безпеченство взрушили»56. За допомо-
гою цього поняття маркувалося, скоріш за все, погіршення старого доброго
порядку внаслідок невластивих для шляхетського загалу дій57. Попри рито-
ричність посилання на новий звичай, слід зауважити, що згадок про справи
подібного масштабу до кінця 90-х років в актових книгах не зустрічається.
Судове засідання за скаргою брата Балтазара розпочалося 15 жовтня. Ян
Жоравницький, Олена Коптівна, Томаш Жоравницький та їхні слуги Кіндрат
Хорошко та Лавринець Карпінський до суду не з’явилися58. Інтереси Олек-
сандра Загоровського, Костянтина і Василя Борзобогатих та Марка Жорав-
ницького представляв адвокат («умоцований») Іван Бобрикович, який збуду-
вав захист за певним сценарієм59. Після обов’язкового читання позову, тобто
проголошення обвинувачення, яким започатковувався процес, і перед конт-
роверсіями або «розмовами» сторін60 він виголосив протестацію. Вказавши,
що обвинувачення зачіпають «добру славу і учтивість шляхетську» його
клієнтів, Бобрикович передовсім наголошував на публічному характері пре-
тензій, адже застосування в судочинстві «шкрутинії», відсутньої у ІІ Литов-
53 ЦДІАУК. Ф. 28, оп. 1, спр. 8, арк. 170 зв., 1574 р.
54 Там само. Спр. 7a, арк. 92, 1573 р.
55 Там само. Ф. 25, оп. 1, спр. 43, арк. 38 зв. – 39, 1593 р.: «...usadziła się na mnie brata swego,
chczącz mia pozbawicz zdrowia mego».
56 Там само. Ф. 28, оп. 1, спр. 21, арк. 578.
57 Яковенко Н. Про два ментальні стереотипи... С. 144–146.
58 Оскільки ці особи до суду не з’явилися, не надали жодної інформації і не прислали від
себе уповноважених, то процес проти них звівся до читання позовів та доведення пози-
вачем через шкрутинію своїх обвинувачень. Далі свідчення осіб з боку Яна Гнівоша були
письмово зафіксовані, а справа передана на розсуд короля. До ґродських книг потрапили
лише тексти позовів і коротка інформація про рішення суду.
59 Деталі захисту цих осіб Бобриковичем цілком збігаються, тож далі я посилатимусь лише
на справу Олександра Загоровського, яка була вписана до книг першою, до того ж ішло-
ся про особу, що особисто брала участь у наїзді, тоді як всі інші, окрім Жоравницьких,
що до суду не стали, звинувачувалися в насланні слуг.
60 Нагадаю, що процес мав змагальний характер, де сторони почергово обмінювалися реплі-
ками (звинуваченнями/аргументами на своє виправдання), а суд виконував радше арбі-
тральну функцію, оцінюючи вагу свідчень кожної зі сторін.
334 Наталя Старченко
ському Статуті, суперечила «праву, свободамъ и волностям» волинської шлях-
ти. Тож така практика вносила на Волинь «новыи, а волностям н[а]шимъ
противныи и шкодливыи способъ, чого в праве н[а]шомъ посполитомъ нет».
Як і адвокат обвинувача, представник обвинувачених вдався до високої
риторики, посилаючись на ідеальні зразки – славних предків, що не лише
вміли берегти давні свободи і вольності, але й примножували їх завдяки заслу-
гам перед монархами:
«Кождоє панство и кождыи народ не толко тут, в панствах его королєвскоє
м[и]л[о]сти, алє и в ынших панствах хрєстянских, навет в зємляхъ и народєх
поганских, з волностеи, прав и свобод своих вєсєлятся. Немнєи тєжъ з вєков
давных продковє н[а]ши, породевшися в обфитых свободах и волностях сво-
их, не толко же, деи, бы их про неострожностъ або недбалостъ свою упустит
и в чомъ уменшити мели, але за учтивыми поступками и заслугами своими у
господареи своих, помазанцовъ Б[о]жих, от часу болшеи набывати и того
добре а потужне стеречи умели, што се и нам, потомком ихъ, вцале и ненару-
шоне зостало»61.
Далі Бобрикович зауважував, що Статут як право посполите був збереже-
ний на Волині умовами Люблінської унії, щойно підтверджений королем і
вписаний до конституції, зміни ж у право могли вноситися лише з ініціативи
самої волинської шляхти, що їх обіцяв підтвердити Зигмунт ІІІ Ваза на пер-
шому після коронації сеймі. А оскільки питання про застосування шкрутинії
не обговорювалося шляхтою і не виносилося на сеймик, щодо неї не давало-
ся жодних інструкцій послам на сейм і, відповідно – не було королівського
підтвердження, то й використання її в судочинстві – недопустиме. Дія ж кон-
ституції 1578 р., якою вводилася шкрутинія, не поширювалася на Волинь:
«Теды мы тои констытуции, которая в нас, кромъ обывателев коронныхъ, ко-
торые ся иншим правом и иншими звычаими судят и шкрутинии вєдлє своих
звычаєвъ уживают, навєт и писмом латинскимъ справы свои отправуют, нє
идєт»62.
Тож адвокат пропонував вдатися до традиційного способу провадження
процесу, на що адвокат обвинувача заявив, що «рацыями и правом бавится»
не хоче. Суд, своєю чергою, аргументів позваного до уваги не взяв і дозволив
обом сторонам доводити свою позицію через свідків. Як вказано у занесено-
му до ґродських книг протоколі, контрагенти скористалися цією можливі-
стю, однак подальші деталі судового процесу до запису не потрапили. Ми не
знаємо, на який спосіб боронилися оскаржені і що оповідали свідки. Зауважу-
валося лише, що весь перебіг процесу зафіксований у відповідних матеріа-
лах, а сама справа передана на королівський суд. Не можна сказати напевно,
йшлося про замовчування свідчень як про стратегію, до якої вдалися члени
суду з певною метою, а чи відсутність записів про провадження шкрутинії
61 ЦДІАУК. Ф. 28, оп. 1, спр. 21, арк. 697.
62 Там само. Арк. 697 зв.
Судова риторика як вияв цінностей волинської шляхти... 335
пояснювалася необов’язковістю її фіксації. В актових книгах зустрічається
досить багато визнань возних про вручення сторонам позовів до суду для
слухання шкрутинії, однак небагато записів її провадження. У нашому ж варі-
анті, як видається, маємо справу з фіксацією симетричних реплік сторін –
обвинуваченням Яна Гнівоша і протестацією оскаржених у відповідь, уникну-
ти яких було неможливо, та свідомим замовчуванням подальших матеріалів
справи, що могли б зашкодити репутації «своїх». Тож, як бачимо, функції
суду обмежилися дозволом для обох сторін провадити шкрутинію, фікса-
цією якихось матеріалів процесу і передачею їх на королівський суд.
Кременецький земський суддя Антоній Яловицький, який особисто участі
в наїзді не брав, однак надіслав своїх слуг, до суду не став, пославшись на
звичну в таких ситуаціях причину – хворобу63. Його адвокат переніс усю
відповідальність з Яловицького на слуг як безпосередніх учасників події:
«П[а]на Яловицкого самого не яко прынципала, але яко того, которыи посла-
ньем и росказанъемъ слуг своихъ причиною того учинъку былъ, позвано,
противъ которому не так далеце, яко противъ слугъ его, которые яко прынцы-
пали за посланъем его в так срокгомъ и неслыханомъ учинъку будучи, оного
морду и забитья небожчика п[а]на Гневоша помагали».
А суд несподівано визнав слушність Бобриковича («А хотъ бы и хор не
былъ, а становится не хотелъ, то, деи, ему учинити волно»), проігнорувавши
статутові приписи про відповідальність пана за злочини слуги, більш того,
скоєні за його ж наказом. Така настанова існувала також на рівні звичаєвих
практик: звернімо увагу на промовисту фразу під час судового процесу адво-
ката обвинувачення у відповідь на спробу Остафія Малинського уникнути
відповідальності за злочин, здійснений за його наказом руками його ж слуг:
«Хто через кого чынит, сам через себе чынит»64 .
Врешті, Яловицькому дозволялося, якщо він захоче очиститися від зви-
нувачень, розпочавши проти позивача процес.
До ґродських книг потрапила також справа дубенських татар князя Кос-
тянтина Острозького, які, за свідченням багатьох осіб і скаргою Яна Гнівоша
від 5 вересня, брали участь у наїзді на Козлів: «…маючи ку тому учинкови
своему татаре, люди поганские, которых потеха наболшая есть люди хрести-
янские мордовати». Хоча проти володимирського старости і його слуг не було
офіційно висунуто звинувачень, він, на відміну від інших учасників історії,
за власною ініціативою прислав до суду своїх уповноважених разом з дубен-
скими татарами, вимагаючи з’ясування всіх обставин:
63 Там само. Арк. 691 об. – 694 зв. – справа Антонія Яловицького.
64 ЦДІАУК. Ф. 25, оп. 1, спр. 57, арк. 818 зв., 1599 р. Прикладів таких практик можна
навести багато. Так, спійманий під час наїзду, зорганізованого Василем Гулевичем, його
слуга заявив, що відповідальність за це цілковито лежить на панові: «Яко слуга рукода-
иныи мусялъ есми тамъ ехати, где была воля и росказанье пана моего; не былъ есми ему
товарышомъ, толко слугою, а слуга муситъ чинити волю пана своего» (ЦДІАУК. Ф. 25,
оп. 1, спр. 43, арк. 452, 1593 р.).
336 Наталя Старченко
«Княжа его милость, пан нашъ, яко пан хрестянскии, которыи сам покою
посполитого постерегаеть и людеи збыточных и своволных во именьяхь сво-
ихь не терпить и овшем каждому справедливост цале и неотволочне чинить»65.
Представники Острозького передовсім акцентували увагу на непоінформо-
ваності князя про участь його татар у злочині66 і зауважували, що він, усупе-
реч праву, за яким пан сам мав судити своїх слуг, воліє не приватним спосо-
бом, а через суд з’ясувати ступінь їхньої вини67. Ґродські урядники – підста-
роста Андрій Романовській і суддя Демя’н Павлович – потрапили в досить
делікатну ситуацію, оскільки були вимушені судити слуг самого старости,
свого пана68, до того ж, за їхнім власним твердженням, «з слуг не вряду, але
пану самому справедливост чинити належить». Тобто суд декларував думку,
прямо протилежну тій, яка була ними висловлена з приводу невідповідаль-
ності Яловицького за наїзд його слуг. Врешті-решт було вирішено – розгля-
нути справу дубенських татар на приятельському суді, сформованому з при-
сутніх на процесі шляхтичів при асистуванні ґродських урядників.
Перш за все Ян Гнівош подякував князю за його християнський вчинок
на сторожі «покою посполитого» і святої справедливості:
«Напервеи пан староста лятовицкии княжати его милости, пану воеводе ки-
евскому, за таковыи побожныи и хрестиянскии учинокъ, ижь его милость
покою посполитого и справедливости светое постерегать и того учиньку
окрутного жаловати рачить, подякованье учинилъ».
65 Там само. Ф. 28, оп. 1. спр. 21, арк. 719.
66 Невідомо, чи направду князь не знав про підготовку до нападу на Балтазара Гнівоша,
адже головні учасники наїзду та деякі особи, запідозрені у причетності до нього, склада-
ли достатньо близьке до Острозького коло. Так, своїм тестаментом від 21 березня 1589 р.
Ян Жоравницький призначив його опікуном дружини Олени Коптівни (КМФ-36, спр.
199, арк. 11–13 зв., 24.02.1589 р.). Антоній Яловицький ще 1570 р. в одній зі справ фігуру-
вав як земянин кн. Костянтина Острозького (ЦДІАУК. Ф. 25, оп. 1, спр. 12, арк. 335 зв.;
цією інформацією я завдячую Ігореві Тесленку). Зять Антонія Яловицького, Гаврило
Гостський, належав до близького оточення князя. Періодично представники роду Яло-
вицьких фіксуються на різного роду документах Костянтина Острозького, так, на при-
ятельському суді його з кн. Матушем Воронецьким з боку Острозького виступали Дмит-
ро і Миколай Яловицькі (ЦДІАУК. Ф. 25, оп. 1, спр. 48, арк. 498 зв. – 499 зв., 1595 р.).
Серед попередньо обвинувачених згадується волинський підвоєвода Іван Калусовський,
тобто слуга або клієнт воєводи – князя Януша Острозького. Панський рід Загоровських
був поріднений зв’язками різного ступеня близькості з князями Острозькими, Сангуш-
ками, Заславськими, Чорторийськими, Збаразькими. Представники роду Іваницьких тра-
диційно перебували серед осіб, наближених до Острозьких. Тож імовірність поінформо-
ваності князя про плановану акцію була досить велика.
67 ЦДІАУК. Ф. 28, оп. 1, спр. 21, арк. 719–719 зв.: «Ачь его милост о таковомъ выступку их
не ведаеть и справедливость з нихь ведле права посполитого чинити княжати бы его
милости належало, але и мимо право, хотя ж и позву жадного о нихь его милость не мает,
не хотечи ихь самъ о тое обжаловане розсуживать, тут на вряд прислалъ, которые если
же в том выступе сут не винны або винны, нехаи ся справуть, если же на них хто инстык-
говати будеть».
68 Як відомо, ґродський суд формувався зі слуг і клієнтів старости.
Судова риторика як вияв цінностей волинської шляхти... 337
А потому адвокат Гнівоша Криштоф Свирщевський звинуватив татар в
наїзді на Козлів і всіх супутніх злочинах. Татари через адвоката Івана Бобри-
ковича спробували виправдатися, запропонувавши свою версію подій: вони
без відома князя були запрошені Жоравницькими до Блудова для допомоги
на жнивах, тож вони за певну платню (по два золоті на особу) упродовж
трьох днів звозили збіжжя, в чому були готові присягнути.
У відповідь адвокат обвинувача заявив, що татари – не християни, і, до
того ж, «суть винни, бо без воли и ведомости княжати его милости, пана
своего, там ездили». Перед судом поклали випис з ґродських книг, найімовір-
ніше, визнання Яна Гнівоша від 5 вересня, де наводилися свідчення Малхера
Кравця і блудівського урядника про те, що татари приїхали до Блудова у
вівторок увечері, стояли на варті біля Козловського двора під час наїзду, а
також перебували при Жоравницьких упродовж трьох днів. Факт присутності
татар у Блудові підтвердили возний Матис Славоґурський і Станіслав
Інвальський, які були там у четвер 28 липня.
Татари визнали факт участі у наїзді, після чого суд ухвалив декрет – ска-
рати їх на горло як співучасників злочину. Втім, фінал був розіграний за цілком
традиційним сценарієм, де поступки з одного боку мусили бути віддаровані
аналогічними знаками приязні. Такі акти створювали атмосферу, що сприя-
ла примиренню сторін, тож Ян вибрав двох з-поміж татар, які й мали попла-
титися головою, інших – «чинечи милосердье яко человекь хрестиянскии» –
помилував (загальна кількість татар мала бути близько двадцяти осіб).
Далі справа переносилася на королівський суд, що мав засідати під час
сейму. Збереглися визнання возних про вручення позовів головним ініціато-
рам нападу та їхнім помічникам – Янові Жоравницькому, Олені Коптівні,
їхньому сину Томашеві Жоравницькому, Маркові Жоравницькому, Олександ-
ру Загоровському, Гаврилу, Василю та Григорію Бережецьким, слугам Жорав-
ницьких – Янові Ґорецькому, Жигимонту і Марціну Жаконським, Яну Соко-
ловському, Габріелю Заборовському, Яну Завадському, Якубу Войновському,
Балцеру Пацановському, Яну Чорториському, Кіндрату Хорошку та іншим
особам69. Однак до нас дійшли лише декрети щодо Яна Жоравницького, Олени
Коптівни і Марка Жоравницького, вписані до Волинської метрики70, та ви-
рок щодо Томаша Жоравницького, занесений до володимирської ґродської
книги71. Невідомо, чи розглядалися на королівському суді справи інших осіб.
У текстах декретів відсутні контроверсії сторін, відтак, поза увагою до-
слідника виявляються ті прийоми, до яких вдавався адвокат оскаржених. Має-
мо лише рішення короля і сенаторів у відповідь на його аргументи. З цього
матеріалу можемо зробити висновок, що уповноважений позваних спочатку
спробував відкласти справу, поставивши під сумнів юрисдикцію суду щодо
неї. Цілком можливо, що він мав намір перенести її до ґроду, тобто суду пер-
69 ЦДІАУК. Ф. 28, оп. 1, спр. 22, арк. 51–69 зв., 1589 р.
70 Там само. КМФ-36, спр. 199, арк. 5–8 зв.
71 Там само. Ф. 28, оп. 1, спр. 22, арк. 273–276.
338 Наталя Старченко
шої інстанції, де попередньо відбулося слухання шкрутинії. У відповідь було
зауважено, що справа стосується честі оскаржених, «славы доброе и учтиво-
сти», тож такі кримінальні злочини перебувають під присудом короля:
«... обачивши, иж сторона поводовая позваного яко принцыпала выступку
особного, противко почтивости его учиненого, тут до суду нашого королевс-
кого, яко до п[а]на звирхнего и судю почтивости, позвала»72 .
Далі перебіг судових процесів кожного зі звинувачених мав свої нюанси.
У випадку Яна і Томаша Жоравницьких адвокат пробував відкласти справу
під претекстом, що шкрутинія не була виведена обома сторонами, а лише
одним позивачем. Уповноважений Томаша заявив, що не вдалося провести
слідства через акти насильства з боку Яна Гнівоша: «шкрутыниум выводити
не мог, бо, деи, Гневош, отповедаючи, по дорогах имал и сажал, жолнере его
вешалися73 по дорогах»74.
Однак суд не взяв до уваги цього аргументу, вказавши, що оскаржені мали
вдосталь часу, однак ним не скористалися – не стали на слухання шкрутинії
позивача і не вивели своєї. Відтак, Ян Жоравницький за результатами слідства
був визнаний винним, що додатково мав підтвердити присягою Ян Гнівош з
двома свідками. Проте, коли вони вже були готові присягнути, позваний
звільнив їх від цього акту і тим самим добровільно визнав вину. Зважаючи на
цю деталь, а також на прохання Жоравницького і посередництво сенаторів,
король хоч і виніс смертний вирок для винуватця, але не позбавив його честі75.
Часте у тогочасній судовій практиці поєднання смертної кари з інфамією
(позбавленням честі), що виглядає як надлишкове76, між тим є добрим підтвер-
дженням тези про вищість для шляхтича честі від життя77. Тож інфамія по
смерті засудженого мусила виводити його з числа «людей почтивих» і, цілком
можливо, кидати пляму на всю родину.
Томаш Жоравницький до суду не став; його вина була підтверджена не
лише через шкрутинію, а й через присягу Яна Гнівоша зі свідками. Тож ка-
72 Там само. Арк. 274.
73 Схоже, що Томаш Жоравницький на той час був ротмістром, що й пояснює «темне» місце
наведеної цитати: акти насильства (аж до повішення), що чинилися людьми Яна Гніво-
ша, стосувалися жовнірів Томашевої роти, цілком у відповідності з уявленнями того часу
про слуг, підданих та інших залежних осіб як символічного продовження тіла господаря/
очільника, на яких в першу чергу спрямовувалася агресія. Як повідомляв обвинуваче-
ний, свідків неможливо було поставити до суду через агресивні дії, зініційовані братом
убитого.
74 ЦДІАУК. Ф. 28, оп. 1, спр. 22, арк. 274 зв.
75 Звернімо увагу на деякі деталі справи про вбивство Самуелем Зборовським Анджея Ва-
повського на королівському дворі під час коронаційних імпрез у 1574 р., зокрема, на
факт заміни кари позбавлення честі, що мала би бути застосована до винуватця, на бані-
цію, тобто вигнання з Речі Посполитої, і конфіскацію майна як результат клопотань ро-
дичів убивці. Див.: Radoń S. Kilka uwag w sprawie Samuela Zborowskiego // Zeszyty Naukowe
Uniwersytetu Jagellońskiego. Prace historyczne. 1985. Z. 77. S. 41.
76 Makarewicz J. Polskie prawo karne. Część ogólna. Lwów-Warszawa, 1919. S. 228.
77 Яковенко Н. Про два ментальні стереотипи... С. 128.
Судова риторика як вияв цінностей волинської шляхти... 339
рою для нього стала баніція та інфамія, тобто вигнання з території Речі По-
сполитої і позбавлення честі. У випадку нехтування винуватця декретом ста-
рости мали затримати його і скарати на смерть; особа, причетна до вбивства
засудженого, не несла жодної відповідальності. Намагання адвоката пом’як-
шити вирок своєму клієнту – обмежити його сидінням у замку і виплатою
«головщизни», оскільки «один то вже горломъ заплатил», мало не заверши-
лося ув’язненням його самого. Адже спілкування з банітом, а тим більше
допомога йому мали суворо каратися, на чому зосереджувалася увага під час
«обволання» декрету, тобто обов’язкового публічного оголошення через воз-
ного про баніцію. Клопотання адвоката після присяги позивача і судового
вироку були розцінені як непослух декретові, тож лише заступництво сена-
торів порятувало його від сидіння у вежі.
Інакше склалася ситуація з Оленою Коптівною, щодо якої в скаргах обвину-
вача містилося чи не найбільше звинувачень у страхітливих вчинках. Однак
у декреті йшлося передовсім про те, що вона є особою жіночої статі, відтак,
мала обмежену дієздатність – перебувала під владою вже засудженого чоло-
віка: «...позваная билая голова своее владности, але радшеи под властностью
плесцю мужовою, которыи вжо есть пересужонъ, была»78.
Далі вказувалося на відсутність достатніх доказів її участі у вчиненому
злочині, що відповідало дійсності, адже очевидців убивства Балтазара серед
опитуваних не було, а безпосередній виконавець волі Жоравницьких заги-
нув під час штурму Свинюх. Тож Олена через присягу разом з двома свідка-
ми мала підтвердити свою непричетність, що вона й зробила79.
Ще одному обвинуваченому, Марку Жоравницькому, інкримінувалося те,
що він, змовившись зі своїм дядьком Яном, винайняв загони і послав йому
на поміч80. У тексті скарги передовсім звучало звинувачення нападників у
приховуванні своїх ворожих почуттів і намірів, таємній підготовці до наїзду:
«Марко Жоравницкии, [...] не уваживши своее шляхецкое пристоиности, ани
самъ через себе открыте неприязни ему показавши, але таячи злую мысль и
долгии умыслъ, до злого через особы перенанятые тепер выконати мелъ, че-
рез тое росказанье и наняте принцыпалем а учинъку помочникомъ есть»81.
Адвокат Жоравницького спробував теж відкласти розгляд справи внаслі-
док невідповідності суду, але, як і в попередніх випадках, цей аргумент був
відхилений. Врешті, було винесене рішення про додаткову шкрутинію за два
78 ЦДІАУК. КМФ-36, спр. 199, арк. 6 зв.
79 Там само. Арк. 6–7 зв. Наведу текст присяги: «...она з бытностью преречоного малжонка
своего, Яна Жоравницкого, побудивши сына своего, Томаша Жоравницкого, з людомъ, на
то зготованым, не выправила з Блудова до Козлова, где преречоного Балтазара Гневоша
поимали и зранили, а потом, кгды его привели до Блудова, з мужем своимъ не забила ани
его ногою копала и рукою свое его ножемъ не зранила, тила его на штуки секати не казала,
ани погребла и утопила. На остатокъ яко его смерти окрутное жадною причиною не была.
Такъ оную Б[о]же вспоможи и светая мука его, што кгды учинила» (7 зв.).
80 Там само. Арк. 7 зв. – 8 зв.
81 Там само. Арк. 8.
340 Наталя Старченко
тижні у володимирському ґроді за участю офіційного шкрутатора – королів-
ського секретаря Мартина Страдомського, оскільки попереднє слідство місти-
ло багато нез’ясованих деталей. Після чого справа мала бути поновлена на
цьому ж сеймі. Однак за кілька днів потому Януш Угриновський як уповно-
важений Марка просив про відкладення справи (про диляцію) через хворобу
клієнта, на що король погодився, наказавши підтвердити присягою її прав-
дивість і стати до суду на найближчому сеймі82.
Власне, цим і закінчився формальний перебіг справи про вбивство Балта-
зара Гнівоша, принаймні, інших свідчень про нього катма. Далі, схоже, всту-
пили в дію неформальні механізми полагодження конфліктів – урегулюван-
ня стосунків через приятельське єднання. Найпоказовішим їх актом є лист
лятовицького старости Яна Гнівоша від 15 жовтня 1592 року, яким він відмов-
лявся мститися Жоравницьким, покладаючись у цьому на Бога, а також дозво-
ляв Томашеві подбати про скасування декрету. Далі він висловлював про-
хання, щоб його недавні вороги, своєю чергою, відмовилися від помсти йому
самому і нащадкам, аби назавжди ті злі речі могли бути викреслені з пам’я-
ті83. Втім, справа з виплатою «головщизни» Жоравницькими братові убитого
протяглася ще певний час84.
Головні обвинувачені Томаш і Марко Жоравницькі, а також Олександр
Загоровський прожили по цій історії більше двадцяти років85. Лише Антоній
Яловицький помер невдовзі після вбивства Балтазара86.
82 Там само. Арк. 22–23 зв.
83 ЦДІАУК. Ф. 25, оп. 1, спр. 43, арк. 114 зв. – 115. Лист був поданий для запису до гроду через
слугу Томаша Жоравницького 13 лютого 1593 р.: «...za niesczczęsnym przipadkiem w domu
moim przez zamordowanie brata mego od panow Zorawniczkich, takze za tym wystempkiem panow
Zorawniczkich, do ktorego ym za grzech ych prziszło y otrzymaniem na nich przez sąd krolia iego
mci y ich mc panow stanow Coronnych wedle prawa pospolitego za mna dekretu, z oboiei strony
tego pozałowawsy, strony swey pomsthy zapomniawszy, a na samego Pana Boga yą włozywsy,
zalyu mego poskramiam y panu Zorawniczkiemu pozwaliam, aby za łaską krola JM y wsech ych
mosczy stanow coronich zostacz mogl wolnym oth prawa, ktore na niem yest przewiedczione, ode
mnie y szam do iego K M Ich mosczy panow rad wsech stanow coronich o tho szie przyczyniam i
unizonie prosze thym yednak sposobem, aby za thym szie y potomstwo moie potim o yaką trudnoscz
oth panow Zorawniczkich nie przyslyhmy, alie rze rzeczy z oboiei strony miedzy namy aby wieczne
skreslione y umorzone byly».
84 Там само. Спр. 48, арк. 254–254 зв.: 5.09.1595 р. возний визнав факт вручення 29 серпня
того ж року позовів до луцького земського суду Маркові Олександровичу, Янові Васильо-
вичу та Янові Михайловичу Жоравницьким про невіддачу головщизни за вбивство Бал-
тазара Гнівоша.
85 Тестамент Томаша Жоравницького датується 1615 р. (ЦДІАУК. Ф. 21, оп. 1, спр. 51, арк.
107–109 зв.; цією інформацією я зобов’язана Ігореві Тесленку); тестаменет Марка Жорав-
ницького складений у 1611 р. (ф. 25, оп. 1, спр. 25, арк. 544–546), Олександр Загоровський
згадується в 1611 р. у зв’язку з поділом маєтків з Яном Загоровським (Горін С. Монасти-
рі Західної Волині (друга половина XV– перша половина XVII ст.). Львів, 2007. С. 119).
86 Тестамент Антонія Яловицького датований 24 лютим 1589 р. (КМФ-36, спр. 199,
арк. 27–30 зв.).
Судова риторика як вияв цінностей волинської шляхти... 341
Запропонована справа без належної уваги до деталей може бути сприйня-
та як чергова ілюстрація усталеної в історіографії тези про нестримане нічим
шляхетське беззаконня в Речі Посполитій ранньомодерного часу, однак
можливе й інше її прочитання – через аналіз тих елементів оповіді, на яких
акцентували увагу самі учасники, тобто через призму цінностей, що їх куль-
тивувала шляхта. І не суть важливо, чи були вони реальними, нащодень регу-
люючи поведінку членів шляхетської спільноти, а чи маємо справу з ідеаль-
ними уявленнями соціуму, що лише вряди-годи збігалися з повсякденними
практиками.
Отже, і Ян Гнівош у своїй скарзі, і королівський суд розцінювали справу
про вбивство Балтазара передовсім як справу, що ганьбить шляхетську честь.
Серед дій, несумісних з уявленнями про поведінку доброго шляхтича, пер-
шою названа потаємність намірів нападників, відсутність «одповеді», що
маркувала лицарську поведінку. Саме ця деталь, як видається, є ключем до
розуміння сенсу запропонованої історії, втім, як і багатьох інших.
Честь, що її понад усе цінував шляхтич, була вродженою ознакою, що
забезпечувала її носія набором чеснот, водночас зобов’язуючи його до пев-
ного «поштивого» способу поводження87. Добра слава була тісно пов’язана з
поняттям про честь, представляючи символічний капітал шляхтича в
спільноті, напрацьований предками і самою особою. Він не мав сталої вели-
чини, а був радше полем постійних змагань за можливості в рамках шля-
хетської корпорації. У цій боротьбі, учасники якої були вкрай вразливі на
найменші знаки неповаги, важило все, але передовсім – вміння відстояти
своїх людей і свою маєтність. Слуги і піддані – символічне продовження тіла
пана – у всіх конфліктах виступали його репрезентантами, на яких у першу
чергу скеровувалася агресія недоброзичливців. Ворожі стосунки поміж шлях-
тою своєю обов’язковою складовою мали також шкоди, заподіяні майну
супротивника, які обраховувалися не лише в грошовому еквіваленті, а й розу-
мілися як ураза для честі: «...собе от мене кривду менят, мене на маетност
кгвалтовне наежчали, кгвалты, бои и шъкоды починили»88.
Тож перехід маєтків по смерті Михайла Свинюського, що Жоравницьки-
ми сприймалися як спадок по кревному родичеві, до рук чужака Балтазара
Гнівоша, напевно розумівся не лише як матеріальна втрата для родини, а й
як ураза для честі, урізання частини символічного капіталу. Змиритися з не-
можливістю відстояти «своє» означало засвідчити свою слабкість, прийняти
кривду і погодитися з втратами для честі.
Втім, існував й інший шлях. У спільноті, що жила за законами честі,
сатисфакцією за її образу могла бути лише помста, яка зазвичай виявлялася
87 Слуга Станіслава Ґраєвського Войтех Бзовський заявив на суді, що звинувачений в розбої
(«вина розбоиная») Лукаш Лапа є поштивим шляхтичем, а «яко поцтивыи шляхтич в томъ не
есть винен» (ЦДІАУК. Ф. 25, оп. 1, спр. 13, арк. 259 зв. – 261 зв., 1572 р.).
88 ЦДІАУК. Ф. 25, оп. 1, спр. 43, арк. 284.
342 Наталя Старченко
в ряді актів фізичного і психологічного насильства поміж супротив-
никами89.
Показовим є фрагмент одного з політичних листів часів безкоролів’я, в
якому пошуки святої справедливості скривдженим правовим шляхом ок-
реслюються через поняття пристойної помсти:
«Знали ми багато поштивих людей, братії нашої, які, терплячи образи, крив-
ди і шкоди від своїх винуватців, а не маючи змоги пристойно (оскільки право
стоїть) того помститися, [...] вже не мають чим шукати святої справедливості
і мусять жебрати»90.
Це добре розуміла шляхетська спільнота, що активно виступила на боці
Жоравницьких, водночас зайнявши позицію невтручання щодо Балтазара
Гнівоша. Власне, помста мала започатковуватися через її публічну деклара-
цію – «одповедь», погрози заподіяти шкоду, а часто – і вбити91. Для шляхти-
ча, що ідентифікував себе через дотримання лицарського способу поведін-
ки, передовсім важила відкритість дій особи:
«Не маючи зо мною жадного заштья, васни, ани отповеди, але яко злымъ а
нецнотливымъ людемъ пристоит, закривши, и потаемныхъ а зрадецъких умыс-
лохъ и серцахъ своих зрадливыхъ а скрытыи на мене гневъ, не даючы мне о
жаднои васни своеи знати, ани давши мне отповеди, только умысльне, зле, а
нецнотливе, зрадецки» чинив92.
Оголошення про помсту було ритуалізованим актом і мало дві форми –
усну і письмову. Конституція 1588 р. закріпила як нормативну саме письмо-
ву «одповедь», до якої міг вдатися шляхтич, звинувачений у кримінальному
злочині, що зачіпало шляхетську честь.
Так, Станіслав Стадницький послав цедулу до Василя Красенського, де
акцентувалося на типовому для лицаря-шляхтича способі відповіді на обра-
зу – оголошенні про помсту або «одповеди»:
89 Звернімо увагу на погрози мститися під час невдалого полюбовного суду Василя Гулеви-
ча, звернені до Станіслава Олдаковського: «... при много приятел зацныхъ, которыи на
тотъ час были при тои угоде нашои сполнои, чынилъ так на горла наши, яко и на маетъ-
ности, обецуючи ся зомъстити, же псы вашу кровъ недолго будуть хлептати в Бранехъ»
(ЦДІАУК. Ф. 25, оп. 1, спр. 53, арк. 50–50 зв., 1598 р.).
90 Pisma polityczne z czasów pierwszego bezkrólewia. Wyd. Jan Czubek. Kraków, 1906. S. 534–
535: «Znaliśmy wiele poczciwych ludzi, braciej naszej, którzy cierpiąc despekty, krywdy i
szkody od winowajców swych, a nie mogąc się przystojnie (gdyż prawo nie idzie) tego zemścić,
[...] już nie mając o czem świętej sprawiedliwości szukać, muszą żebrać».
91 Dąbkowski S. Jeszcze o odpowiedzi w prawie polskim. Lwów 1899. Zob. także: Pawiński A.
Odpowiedż według obyczaju rycerskiego w prawie polskim // Ateneum, Wilno 1897 (marzec).
S. 553–556; Makarewicz J. Polskie prawo karne. Lwów-Warszawa, 1919. S. 141–150; Старчен-
ко Н. «Одповеді» і «похвалки»...; Зазуляк Ю. Погрози та вияви емоцій у шляхетських
конфліктах у Руському воєводстві // Соціум. Альманах соціальної історії. К., 2008. Вип. 8.
С. 239–254.
92 ЦДІАУК. Ф. 28, спр. 19, арк. 819.
Судова риторика як вияв цінностей волинської шляхти... 343
«... кгды ж мни инакшеи в том чинити и поступовати не годило, едно яко
доброму почтивому и рыцерскому чоловику приналежи, з данья причины
его влостное, учинилъ и послалъ есми до него на цедуле отповед през воз-
ного»93.
Власне, конституція лише унормувала звичаєву практику, покликання на
яку зустрічаються в актових книгах. Тож ображений звинуваченням мав пода-
ти своєму супротивнику «цедулу одповедную» через возного і двох шлях-
тичів, а потому вписати її до ґродських книг, тим самим поінформувавши і
представників судової канцелярії про свою готовність мститися за заподіяну
образу. В повсякденних суперечках далеко не завжди дотримувалися всі ви-
моги щодо «одповеді», однак обов’язковою була публічність погроз, при-
сутність при цьому великої кількості людей («пофалъки явные при много
приятел зацныхъ, которыи на тотъ час были»94). Якщо оголошення про по-
мсту чинилося заочно і доходило до адресата через треті руки, він, зазвичай,
посилав до особи, що погрожувала, своїх представників, часто з возним, які
й мали дізнатися, чи насправді йшлося про «одповедь»95 .
«Одповеді» були загальником у системі шляхетських комунікацій, звуча-
ли часто і з найменшого приводу для образи. Тож, як направду, мало ймовір-
но, що Жоравницькі не висловлювали намірів помститися в ході судових і
позасудових суперечок за маєтність. Так, першого листопада 1586 р. Ян Жо-
равницький визнав на ґроді, що за умовами приятельського єднання з Балта-
заром Гнівошем мав висидіти на замку три години і перепросити контраген-
та. Така кара напевно могла бути призначена як сатисфакція за образу96 . Інша
справа, що останній акт ворожнечі з Балтазаром готувався потаємно, цілком
за законами помсти, яка ламала звичні правила співжиття.
На відсутності «одповеді», що мала бути обов’язковим вступним елемен-
том застосування сили «поштивим» шляхтичем, і наголошувалося в матеріа-
лах справи. Врешті, до традиційних «одповедей» вдався й сам постражда-
лий – брат небіжчика, на чому акцентував увагу в ході слідства Томаш Жо-
равницький та про які згадував Григорій Колмовський, заявляючи про свою
непричетність до вбивства Балтазара. Про «одповедь» ідеться й у фрагменті
скарги Яна Балтазара на Гелену Коптівну:
«[Балтазара Гнівоша] до контрактовь примушала, а весполокь з мужомь сво-
им, тым то воиским, листы подписовати и мамрамы, печат небожчикову взяв-
ши, од него справляла, одповеди на себе и иншие собе потребные справы
вытегала»97.
Вимагаючи від ув’язненого певних домовленостей, скріплених відповід-
ними документами, а також фабрикуючи потрібні листи, подружжя Жорав-
93 Там само. Ф. 25, оп. 1, спр. 19, арк. 209, 1579 р.
94 Там само. Спр. 53, арк. 50.
95 Див., скажімо: ЦДІАУК. Ф. 25, оп. 1, спр. 19, арк. 184 зв.
96 ЦДІАУК. Ф. 28, спр. 19, арк. 748–748 зв.
97 Там само. Спр. 21, арк. 580.
344 Наталя Старченко
ницьких, посеред іншого, виготовляло «одповеди на себе». Як видається, існу-
вання оголошень про ворожі дії від Гнівоша Жоравницьким мало легітимізу-
вати їхні подальші кроки, зайвий раз засвідчити, що наїзд був лише окремим
епізодом у низці двосторонніх актів помсти. Нагадаю ще раз цитований вище
фрагмент зі скарги лятовицького старости про те, що його брат почувався
цілком безпечно, «не маючи ни с кимь отповеди жадное и не будучи никому
винен, неприязни ани подоизреное приязни ни с ким не маючи, не давши
звласча жадное причины». Невмотивованість дій нападника, відсутність по-
передньої ворожнечі поміж сторонами – сталий елемент «одповеді», як на-
приклад: «... не даючи мне причины до неприязни, а ни от мене маючи при-
чину до неприязни, собе даную»98.
Звернімо увагу ще на одну традиційну деталь «одповеді» – вказівку на те, що
помста може чекати на недоброзичливця за будь-яких обставин, навіть в тих
місцях і в той час, які були табуйовані для уживання насильства:
«Ся меню pыцаpъскимъ чоловекомъ, тобе то отповедаю, абы-сь мене якъ одного
непpиятеля се стеpегъ в доpози, в дому, в лазни и на вшелякихъ местцахъ, и в
потpеби, где одно з непpиятелем коpоля, пана нашого, будеть»99.
Додаймо до цього набору часто вживане у подібних ритуальних погрозах –
«на упокою» і «сплячого». У такому разі дії, що маркувалися як недостойні
для шляхтича, ставали не лише прийнятними, а й декларувалися як обов’яз-
кові. У помсти свої закони. Нагадаю, що у ІІІ ЛС (розд. 11, арт. 17) присутній
артикул, присвячений вбивству або пораненню, здійсненому «здрадливым
потаемным обычаем», де поняття «зрадливо» означало – без попередження
сторони, з засідки, зручною для вбивства зброєю, сплячого чи під час застіл-
ля, при зібранні людей, «але молчком потаемне», без сварки. Карою для шлях-
тича, що вдавався до такого способу порахунків з ворогом, була втрата честі,
а також позбавлення життя через четвертування або посадження на палю,
тобто ганебна смерть.
Категорично неприпустимий для законодавців спосіб поведінки в соціумі
між тим діяв на рівні повсякденних практик шляхетського загалу як варіант
отримання сатисфакції, коли зачеплена була честь. Напад на Козлів і подальші
події нападниками сприймалися як вмотивовані акти помсти. Ян Гнівош між
тим намагався їх потрактувати як несумісні з уявленням про шляхетську честь,
хоч при конструюванні скарги її автори зверталися до типових для таких
акцій ознак, скажімо, звинувачуючи в розчленуванні тіла Балтазара. Обіцян-
ка знищити майно супротивника, зокрема, через спалення маєтку, теж була
загальником обіцянок помститися. Наведу для прикладу текст скарги Яна
Обчинського на Стефана Солоневського:
98 Там само. Ф. 25, оп. 1, спр. 48, арк. 215.
99 Там само. Спр. 19, арк. 413–413 зв., 1579 р.
Судова риторика як вияв цінностей волинської шляхти... 345
«...на здорове мое прегрожки, также на зграблене и спустошене маетности
моее пофалки чинити мел, иж не толко забити, але з домом спалити и мает-
ност зобрати мел»100.
Цілком імовірно, що спалення і зруйнування маєтку («Козлов спалили и
огнемъ досчета обычаем неприятелскимъ збурили, и землю зровновали») було
тісно пов’язане зі специфікою ведення воєн у ранньомодерний час, де актом
моральної переваги над супротивником було тотальне знищення «землі во-
рога»101. У скаргах на наїзди обов’язково присутні сталі лексеми – «обичаєм
неприятельським», «яко один неприятель заграничний» тощо, тобто вказів-
ка на переведення конфліктів поміж братами-шляхтою у площину зовнішніх
воєн. Деталлю, яка дозволяє розглядати напад на Козлів у категоріях помсти
і війни, є також захоплення здобичі («лупу») і поділ її поміж учасниками
акції (на що звертається увага у скаргах на Жоравницьких та їхніх помічників),
адже військова удача ототожнювалася з захопленням матеріальних цінно-
стей102 : «розделивши луп и п[е]н[я]зи межи своего учинку помочники и кож-
дого водле учинку своего з добрь небожчиковских ударовавши»103.
Звернімо увагу на інтервал майже у два дні, що роз’єднував напад на Козлів
і вбивство Балтазара. Можливо, що розправа над ним ініціаторами наїзду не
планувалася, а стала результатом якихось тактичних чи стратегічних прора-
хунків, жорстокості протистояння, неможливості знайти вихід з глухого кута.
Пригадаймо, що Жоравницькі певний час вели торг за збереження Балтаза-
рові життя в обмін на повернення маєтків. До того ж навряд чи можна було
розраховувати на безкарність убивства королівського секретаря, який перед
тим не раз демонстрував свою силу. Втім, сподіватися на дотримання ув’яз-
неним своїх обіцянок, даних за таких обставин, теж було б великою наївністю.
Яким же за цих умов могло бути ідеальне розв’язання ситуації і чого так і не
дочекалися конфліктуючі сторони?
Як відомо, про справжні інтенції героїв судові матеріали мовчать. Тож
дослідник може конструювати відповідь, грунтуючись на аналізі конфлікт-
них випадків, що закінчувалися на інший, щасливіший для їхніх учасників
спосіб. Власне, певний натяк на відповідь існує і в матеріалах нашої історії.
Він пов’язаний з гранично епізодичною особою – Станіславом Інвальським,
100 Там само. Спр. 46, арк. 314–315, 1595 р. Див., також: «...розгневавшися, словами ущипли-
выми лаял, и на здорове ее отповедаль, такь и на маетност ее самое, яко и подданых тых
боротинских, и на здоровье их самых, имати, бити и вешати, маетьность палити и вшеля-
кимь обычаемъ пустошити похвалки учинилъ» (ЦДІАУК. Ф. 25, оп. 1, спр. 55, арк. 136 зв.,
1599 р.). «чинилъ на мене зновуу явные пофалъки при велю людеи зацныхъ, такъ на
горъло мое и на маетность, и запаленьемъ незвычаинымъ» (ЦДІАУК. Ф. 25, спр. 53, арк.
49, 1598 р.). Ян Циминський скаржився на Федора Шкленського і його приятелів, які
йому «огнем и здрадливымъ забитем перегроживають» (Там само. Спр. 49, арк. 154 зв. –
155, 1596 р.).
101 Яковенко Н. Скільки облич у війни: Хмельниччина очима сучасника // ЇЇ ж. С. 195–197.
102 Там само. Арк. 195.
103 ЦДІАУК. Ф. 28, оп. 1, спр. 21, арк. 580.
346 Наталя Старченко
який нещасливого четверга – в день убивства Балтазара – приїздив до Блудо-
ва, «трактуючи о пана Гневоша».
Тобто, виходом для обох сторін могло бути втручання приятелів. Зазви-
чай, треті особи в конфлікті відігравали дуже важливі функції медіаторів, що
єдині могли призупинити ворожі акти і полагодити стосунки поміж винуват-
цем та жертвою через обрахунок обопільних моральних і матерільних кривд.
Метою їхніх дій передовсім було відновлення нормальних стосунків поміж
кривдником і жертвою, а не пошуки винуватця; тим більше, що сторони під
час перебігу конфлікту часто цими ролями мінялися. Для спільноти важило
знайти оптимальний варіант полагодження ворожнечі з найменшими втрата-
ми для всіх через певні компроміси. Так, Савин Яловицький відмовляється
від провадження процесу у суді і пропонує полагодити справу «вгодливымъ
обычаем», тобто через приятельский суд – «покои еднаючи, абы кождыи при
своеи справедливости зосталъ вгодливымъ обычаем»104. Інколи конфлікт вда-
валося полагоджувати, як тільки він виходив на яв; таким сигналом і було
звичне для шляхти публічне оголошення про помсту.
У нашій історії сторони, схоже, мали разюче невідповідний символічний
капітал у волинській шляхетській спільноті. Балтазар Гнівош, що раз у раз
вигравав процеси з Жоравницькими про маєтки, користуючись зі своїх зв’язків
на королівському дворі, був чужим на Волині. Жоравницькі, натомість, нале-
жали до «своїх», що й засвідчив конфлікт. Окрім Інвальського, теж особи
немісцевої, до Блудова упродовж двох днів для поліпшення становища ув’яз-
неного ніхто не з’явився. Таким чином, не знайшлося тих осіб, що могли би
виступити посередниками поміж недругами105, що мали достатньо ваги, аби
гарантувати вироблення і дотримання можливих умов співжиття між ними.
Схоже, що навіть після вбивства Балтазара Жоравницькі сподівалися на
полагодження стосунків із братом небіжчика. У кінцевому підсумку так би й
сталося, що підтверджує ситуація з Томашем Жоравницьким, а також з іншими
учасниками історії, якби справа розглядалася судом першої інстанції, повіто-
вого рівня. Саме цього домагалися оскаржені, заявляючи про невідповідність
королівського суду характерові справи. Однак гра, де ставкою було життя і
честь позваних, велася не на їхній території. Здається, Жоравницькі це розу-
міли і були готові заплатити головою Яна, який з’явився на суд. Врешті, за
законами помсти, «забитыи противъ забитого, голова за голову, а ранные
против ранныхъ ити маеть»106. Цілком можливо, що присутність Томаша на
104 Там само. Ф. 21, оп. 1, спр. 19, арк. 42.
105 Як зауважив Ніклас Луман, «третій» завжди вносить елемент непевності в конфлікт, тим
самим стаючи чи не найдієвішим і найважливішим його регулятором, адже саме при-
сутність стороннього з його далеко не завжди однозначною позицією, що за нього кон-
фліктуючим сторонам потрібно боротися, демонструючи свою правоту і поступливість,
змушує вдаватися до порозуміння. Див.: Luhmann N. Systemy społeczne. Zarys ogólny
teorii. Kraków, 2007. C. 369.
106 ЦДІАУК. Ф. 25, оп. 1, спр. 13, арк. 648, 1572 р.
Судова риторика як вияв цінностей волинської шляхти... 347
королівському суді, певні його кроки, що мали задемонструвати факт упоко-
рення, могли призвести до суттєвого пом’якшення вироку – обмеження випла-
тою головщизни і сидінням на замку, про що просив суддів адвокат, наголо-
шуючи на відплаті за смерть Балтазара Яновим життям. Актом упокорення,
зокрема, могло стати звільнення від присяги Яна Гнівоша, яким скористався
Ян Жоравницький, зберігши тим самим честь. Звернімо увагу, що присяга,
присуджена позивачеві у його справі з Томашем, була відкладена на два тижні.
Попри поширеність у судовому процесі такого способу доведення, і, відтак,
чи не найшвидшому варіанті виграти процес, присяга вважалася небажаною
для доброго християнина. Тож дозвіл супротивнику не присягати і, таким
чином, непрямо прийняти на себе відповідальність за нанесені кривди, час-
то був першим кроком до приятельського полагодження стосунків. При цьо-
му честь кривдника теж страждала якнайменше, адже визнання вини маску-
валося під християнський вчинок. Відповідно, відкладення присяги суддями
з власної ініціативи або на прохання приятелів/учасників процесу на трива-
лий термін було звичним в судовому процесі Волині і означало спонуку сторін
до позасудового полагодження конфлікту, а найчастіше – готовність контра-
гентів до такого примирення.
Томаш Жоравницький до суду упродовж двох тижнів не з’явився; Ян
Гнівош врешті мусив присягнути, що, певною мірою, і визначило суворість
вироку. Але виконання декрету перенеслося на територію Волинського воє-
водства і завершилося очікуваним фіналом. У випадку появи Томаша у коро-
лівському суді подальші його кроки і реакцію на них суддів можна було спрог-
нозувати, однак вони жорстко не детермінувалися; передбачити результат
напевно було неможливо, адже йшлося про складну багатоходівку з великою
кількістю учасників. Жоравницькі обрали, як бачимо, безпрограшний варі-
ант – врешті-решт Ян Гнівош мусив поступитися, якщо хотів існувати у волин-
ському соціумі; на інший спосіб ескалацію ворожості зупинити було неможли-
во. Тексти полюбовних угод, зазвичай, сповнені християнською риторикою
вибачення/прощення/відпущення/примирення, лист лятовицького старости
прагматичніший і привідкриває істинні спонуки полагодження конфлікту –
уникнути подальшої помсти107.
107 Ці ж мотиви зауважені міщанами, що звільнили Лукаша Лапу від смертної кари під його
зобов’язанням не мститися і не погрожувати (окрім звичної формули – боязні Божої, а
також приязних стосунків з паном Лапи – Станіславом Граєвським). У випадку порушен-
ня ним умови присуд мав бути виконаний: «…их м[и]л[о]ст п[а]нове мещане, вряд зупол-
ныи местскии и увесъ ґмин посполитыи, на то вси розмисливши добре, уважаючи у себе
напред боязнь Божю и потомъ паметаючи ласку, приязнь и добродеиство его м[и]л[о]сти,
п[а]на моего, п[а]на Станислава Кграевского, даровали мя горломъ, толко постерегаючи
сами собе и всего ґмину посполитого места луцкого, абыхъ я потом самъ през себе, това-
ришов и приятел своих п[а]номъ мещаномъ всим отповедеи, похвалок и помсты за то
чинити не мел, хотечи то по мне мети, абыхъ ся в том ихъ м[и]л[о]сти обликовал и на
вряде кгродскомъ то сознал» (ЦДІАУК. Ф. 25, оп. 1, спр. 13, арк. 280–291).
348 Наталя Старченко
Проблемами честі і доброї слави, власне, пронизана вся ця історія, висту-
паючи своєрідною ілюстрацією тогочасного прислів’я, що його вдалося зафік-
сувати посеред матеріалів публічного характеру:
«Давнє прислів’я: «Ока і доброї слави не зачіпай»108.
«У нас в Польщі таке посполите прислів’я те демонструє: «Славою, вірою і
оком не грайся, бо до тих трьох речей, їх не порушивши, доторкнутися не-
можливо»109.
Як уже зауважувалося, скарга Яна Гнівоша переповнена звинуваченнями,
що ображали шляхетську честь, на чому зосереджував увагу й адвокат обви-
нувачених. Однак безпідставні закиди, що ганьбили честь шляхтича, не лише
не шкодити його репутації, а й могли бути використані проти самого обвину-
вача. Саме такий варіант допустив суд, дозволивши Антонію Яловицькому,
якщо він забажає, розпочати справу про образу проти Яна Гнівоша.
Мотив доброї слави спонукав й іншу особу – кн. Костянтина Острозького –
стати хай і другорядним, але учасником даної історії. Як пам’ятаємо, звину-
вачення проти його дубенських татар в наїзді на Козлів і його спустошенні
не мало офіційного характеру. Тож князь, найбільший землевласник на ук-
раїнських землях, коронний достойник – київський воєвода, володимирський
староста, в руках якого перебувало ґродське судочинство, не зобов’язаний
був ставати до суду, а між тим саме з його ініціативи відбувся розгляд справи
на приятельському суді. Цей епізод демонструє характер влади в регіоні, яка
трималася не лише на силі, що її підгрунтям були матеріальні ресурси і фор-
мальні владні чинники, а й значною мірою на авторитеті як символічному
капіталі. Врешті, як зауважив Роже Шарт’є, авторитет влади в ранньомодер-
ний час передовсім залежав «від ступеня довіри до пропонованих нею авто-
репрезентацій», від згоди загалу на її легітимацію110. Тим більше, що йшлося
про самоврядну спільноту, де від волі шляхетського загалу, а радше – від
результату боротьби за впливи на нього, значною мірою залежала владна
конфігурація регіону. Тож представникам еліти доводилося постійно конкуру-
вати за символічний капітал, захищати його, підтверджувати, примножува-
ти. У цьому суперництві вкрай важливими були характеристики людини доб-
рої, що навіть усупереч власним інтересам виступала гарантом «покою по-
сполитого и справедливости светое».
Тож, як бачимо, намагання суддями зберегти добру славу представників
шляхетської спільноти подекуди вступало в протиріччя з правом як безумов-
ною цінністю, на якій за найменшої нагоди акцентували увага як на рівні
клішованих формул, так і в розлогих адвокатських промовах.
108 Diariusze sejmowe r. 1585. Scriptores rerum Polonicarum. T. XVIII. Kraków, 1901. S. 199:
«Dawna przypowieść: «Około oka a sławy dobrej nie dłub».
109 Pisma polityczne... S. 568: «U nas w Polszcze ona pospolita przypowieść to pokazuje: “Sławą,
wiarą a okiem nie graj, bo te trzy rzeczy bez naruszenia dotykane być nie mogą”».
110 Шартье Р. Новая культурная история // Homo Historicus. К 80-летию со дня рождения
Ю.Л. Бессмертного. М, 2003. С. 282.
Судова риторика як вияв цінностей волинської шляхти... 349
«Волинське право» як головний аргумент захисту
Власне, час проаналізувати той аргумент, на якому від початку вибудову-
валася основна лінія захисту оскаржених – відсутність у ІІ ЛС шкрутинії, до
якої вдався скаржник задля доведення вини обвинувачених. Відповідно, по-
стають питання, що є важливими для аналізу правової ситуації та культури в
цілому шляхетської спільноти Волині – які джерела права функціонували на
Волині і як вирішувалися справи прецедентного характеру.
На території Волинського, Київського і Брацлавського воєводств, що уві-
йшли до складу Польськой Корони в результаті Люблінськой унії, продов-
жував діяти правовий кодекс Великого князівства Литовського – ІІ ЛС, за-
безпечуючи населенню цих земель певну автономію (з часом він отримав
назву Волинського). В одній зі справ зустрічаємо також на його означення –
«статут воеводства Волынского»111, що видається цілком вмотивованим з огля-
ду на дату запису – 1596 р., адже після введення ІІІ ЛС (1588 р.) у Великому
князівстві Литовському (далі – ВКЛ) ІІ ЛС діяв лише в межах трьох україн-
ських воєводств. Шляхта цих земель досить гостро усвідомлювала специфі-
ку своєї правової ситуації, прикладом чого можуть бути висловлювання на
кшталт: «Воеводство Волынское, которое право свое особное и звычаи прав-
ные мает»112.
За правовою нормою (розд. 4, арт. 30) категорично заборонялося усім без
винятку судовим інстанціям, аж до вищої – монарха, керуватися при вине-
сенні вироку будь-якими іншими міркуваннями, окрім статутових приписів:
«А мы, Господаръ, воеводове и врядники наши судья и подсудокъ и судъ зам-
ковый або дворный и нихто иный ничого съ головы и зъ умыслу своего суди-
ти и сказовати не маютъ и не будутъ мочы, только водле статуту сего, яко въ
немъ стоитъ выображоно»113.
Посилання на цей артикул часто озвучувалося в ході процесів:
«А ку тому в том же розделе [четвертому] подал артикул тридцатыи, ижъ суд
з головы судити не мает, едно водле статуту»114.
Однак, всупереч досить поширеному на Волині принципу «nullum crimen
sine lege»115, судова практика демонструє значне розмаїття поведінкових ре-
111 ЦДІАУК. Ф. 25, оп. 1, спр. 49, арк. 64 зв. – 65, 1596 р.
112 Там само. Ф. 28, оп. 1, спр. 41, арк. 123, 1609 р.
113 Статут Великого князьства Литовского 1566 года // Временник Московского общества
Истории и Древностей Российских. М., 1855. Кн. 23.
114 ЦДІАУК. Ф. 25, оп. 1. спр. 13, арк. 76.
115 «…ку тому в том же розделе подал артикул тридцатыи, ижъ суд з головы судити не мает,
едно водле статуту (ЦДІАУК. Ф. 25, оп. 1, спр. 13, арк. 76, 1572 р.); «Суд з головы и з
домыслу своего никого судити не мают ани могут, толко водле того права писаного Ве-
ликого князства Литовского, так теж поводовая сторона ани позваная в справах своих
кривдъ вшеляких доходити и у права се боронити не может ничим з домыслу своего,
толко тым одным правом Великого князства Литовского писаным» (ЦДІАУК. Ф. 27,
оп. 1, спр. 5, арк. 150, 1579 р.).
350 Наталя Старченко
акцій суддів і сторін у прецедентних випадках. Так, у 1577 р., у перше деся-
тиліття перебування Волинського воєводства у складі Корони, зустрічаємо
постанову урядників луцького земського суду про перенесення складного
судового прецеденту на розгляд короля, який має «дати науку […] яко звирх-
нии пан и творца всих прав»116. В іншій справі суд прийняв аналогічне рішен-
ня, незважаючи на посилання сторони на правову норму:
«Тая справа о выбите спокоиного держаня ниякому судови ведле статуту не
належит, только кгродскому, а где бы ся омешкало, тогды земскому, а не его
королевское милости судови»117 .
У той же час існували й рефлексії іншого характеру, наприклад, «…жад-
ная особа и сам корол его милост з радою своею ничого нового становити не
может опроч соиму с призволенем воеводства того водле привилею свого»118,
які свідчать про зростаючу емансипацію шляхетської спільноти. Звернімо
увагу ще на один епізод такої емансипації, коли луцький ґродський суд відмо-
вив стороні в проханні про передачу справи на королівський суд «по науку»,
оскільки «нас того право посполитое не учить, по науку есмо слати не по-
винни»119.
Суди постійно зустрічалися з відсутністю правових приписів і щодо окре-
мих правопорушень, і щодо принципів функціонування судової системи в
цілому120. За цих умов звичним було звертання до сеймових конституцій,
які, між тим, могли оскаржуватися через їх невідповідність статутовим
нормам:
«Повод поведилъ, ачъ право коронъное, о поединках уфаленое, в земстве
чынити каже, але же воеводство наше Волынское иншым ся правом тушит и
своим особным статутом»121 .
«Тая констытуцыя соимовая, которую сторона припоминала, тут на Волыню
приимована быти не может, кгды ж естъ розна з статутом»122 .
116 ЦДІАУК. Ф. 26, оп. 1, спр. 3, арк. 58 зв., 1577 р.
117 Там само. Ф. 25, оп. 1, спр. 16, арк. 287–291 зв., 1576 р.
118 Там само. Ф. 27, оп. 1, спр. 5, арк. 149 зв., 1579 р.
119 Там само. Ф. 25, оп. 1, спр. 23, арк. 321.
120 Скажімо, Статут практично не регламентував роботу ґродського суду, зосереджуючись
на усталенні засад земського судочинства, що використовували адвокати в ході судових
дебатів. Так, у 1570 р. зацікавлені особи спробували відтягнути розгляд декількох справ
ґродським судом на тій підставі, що засідання відбувалися перед вальним сеймом, а «статут
в розделе четвертом арътикул двадцат семыи учит, абы суды не были сужоны передъ
соимомъ за чотыри недели». Проте адвокат іншої сторони вказав, що артикул регламен-
тував час роботи тільки земського суду: «А ижъ статут литовскии и волынскии жадных
роковъ иных не мает, кром одных земских, до чого рок кгродъскии, которыи ведле стату-
ту в розделе четвертом арътикулу двадцат первого ничого не маетъ, бо так власне учит:
суд кгродскии не по рокох, одно уставичне судити, кому одно и которого дня рок припада-
ет, суд кгродскии судити повинен» (ЦДІАУК. Ф. 25, оп. 1, спр. 12, арк. 183, 1570 р.).
121 ЦДІАУК. Ф. 28, оп. 1, спр. 61, арк. 451 зв. – 456.
122 Там само. Ф. 26, оп. 1, спр. 6, арк. 579 зв.
Судова риторика як вияв цінностей волинської шляхти... 351
І якщо в першому випадку суд проігнорував аргументи сторони, то в дру-
гому декрет грунтувався саме на нормі статуту, незважаючи на його загальні-
ший, порівняно з конституційною нормою, характер.
Прийняття ІІІ ЛС у ВКЛ 1588 р., який здобувся на значне поширення в
рамках усієї Речі Посполитої (мав кілька друкованих видань, на відміну від
рукописного ІІ ЛС, і був перекладений польською мовою) неминучо мусило
поставити питання про можливість його використання на території Волин-
ського воєводства. Ця проблема ще потребує свого дослідження, однак мені
вдалося зустріти згадку про неприйняття ІІІ ЛС волинською шляхтою, як і
сеймових конституцій. Адвокат наводив традиційні у таких випадках аргументи
– особливе правове становище Волині, що було закріплене Люблінським уній-
ним привілеєм, а також використання у судочинстві виключно норм ІІ ЛС:
«К тому, што, деи, тут сторона подобенства выводит з обчих правъ и показует
конституции коронъныє и статут новыи литовскии, теды, деи, того на подпо-
ру собе брат не может, бо, деи, привилемъ, на унии воеводству Волынскому
даным, же не иншим правом судити ся мают, толко тым статутом литовскимъ,
которыи в он часъ был и которым ся на Волыню тепер судят [...]. А в тым зас
статуте естъ то варовано и поприсяжено, же не иншим правом судити, толко
тым правом писаным водлуг розделу першого артикулу первого и семого-
надцатъ, и розделу третего артикулу тридцат девятого, и розделу четвертого
и артикулу тридцатого, претож, деи, сторона статуту литовского нового, те-
пер уфаленого, уживат не можетъ»123 .
У судовій практиці можна також зустріти посилання на звичай, який теж
частіше виконував функції риторичної формули, аніж правового аргументу,
що мав враховуватися при винесенні декрету. Хоч адвокати і намагалися по-
ставити знак рівності між правом і звичаєм, судді зазвичай керувалися прин-
ципом: «Суд з головы и з домыслу своего никого судити не мают ани могут,
толко водле того права писаного»124. Однак в ході процесу важливе було по-
силання не лише на норму Статуту, що безпосередньо стосувалася суті спра-
ви, а й так зване «подобенство»125 – аргумент за аналогією, зокрема, з практи-
кою інших судових інстанцій («...на то есть наука короля его м[и]л[о]сти»126),
яка теж входила в розмите поняття звичаю.
«А умоцованые от панов Комаров так же констытуцыею и звычаями в томъ
краю, которие, деи, за право мают быти почитаны, указовали и выводили,
припоминаючи ан симили декрет его королевскои милости, межи панею Волч-
ковою а паномъ Залясовскимъ учиненыи, […] также и инших дєкретов тутъ,
у суду кгродского луцкого, […] до тое справы подобных, показовали»127.
123 Там само. Ф. 28, оп. 1, спр. 22, арк. 596–596 зв.
124 Там само. Ф. 27, оп. 1, спр. 5, арк. 150, 1579 р.
125 Див., наприклад: Там само. Ф. 28, оп. 1, спр. 17, арк. 121, 1584 р.
126 Там само. Арк. 58 зв.
127 Там само. Ф. 26, оп. 1, спр. 6, арк. 580.
352 Наталя Старченко
Схоже, що професійні адвокати уважно стежили за перебігом процесів у
судах, ведучи записи і таким чином формуючи адвокатський «портфель» для
подальшого використання у своїй практиці128 . Адже судді могли зіпертися у
своїй мотивації вироку й на такий аргумент, як королівський декрет в ана-
логічній ситуації:
«мы, суд, згожаючися с правомъ посполитымъ и дєкретомъ короля его
м[и]л[о]сти, […] казали сторонам далеи у право поступоват»129.
Зміни у Статут, відповідно до люблінського привілею, могли вноситися
лише за ініціативою волинської шляхти з подальшим підтвердженням коро-
лем і сеймом, що неодноразово озвучувалося в судових дебатах:
«Волна поправа статуту Великого князства Литовского воеводству Волын-
скому у привилею волынском, при оним на соиме Любелском даным, ест во-
еводству Волынскому позволена. Тогды покол тот статут стоит, и в уживаню
ест, докол на соиме албо поправен албо теж скажон за сполным всих позво-
ленем не будет, тогды не толко пан Окницкии албо суд якии, але ани корол
его милост тогo ламати, нарушати, албо oтменяти не може»130.
Тривалі дискусії навколо коректури права фіксують вимоги шляхти ук-
раїнських воєводств про проведення її окремо від коронної, у відповідності з
«волинським правом» (попри процес уніфікації судочинства в межах
Польської Корони)131.
Непросту ситуацію використання Статуту, який спочатку призначався для
всього ВКЛ, в рамках окремого воєводства демонструють справи, де в центрі
дебатів було питання осілості адвоката («умоцованого» «пленіпотента»),
обов’язкової по II ЛС. Від початку формування інституту адвокатури питан-
ня осілості уповноважених стояло дуже гостро, оскільки ядро цієї групи скла-
дали слуги-шляхтичі, що зазвичай були особами прийшлими і не мали на
Волині нерухомості132. Визнання ж адвоката неосілим і, відповідно, відхи-
лення його повноважень за відсутності сторони, чиї інтереси він представ-
ляв, означало, що та на суд не з’явилася. У такому разі розгляд справи, залежно
від характеру правопорушення, або переносився на інший термін, або при-
пинявся, а в окремих випадках міг закінчитися перемогою позивача. Саме
128 Див, скажімо, посилання адвоката у володимирському ґродському суді на аналогічну
справу, яка розглядалася у берестейському ґродському суді, а потому за апеляцією була
перенесена на королівський суд («покладал лист его королевское млсти небожчика Жикги-
монта Августа славное светое памети, с книг кгродских берестеискихъ вынятыи, […] в
которомъ листе ширеи наука и росказанье его королевское милости около выбитья спо-
коиного держанья ест описана») (ЦДІАУК. Ф. 28, оп. 1, спр. 17, арк. 559 зв. – 560, 1584 р.). В
іншій справі після посилання на королівське рішення сторона резюмувала: «…то естъ
наука короля его млсти» (ЦДІАУК. Ф. 28, оп. 1, спр. 17, арк. 58 зв.).
129 ЦДІАУК. Ф. 26 оп. 1, спр. 6, арк. 699.
130 Там само. Ф. 27, оп. 1, спр. 5, арк. 149.
131 Кулаковський П. Канцелярія Руської (Волинської) метрики 1569–1673 рр. Студія з історії
українського регіоналізму в Речі Посполитій. Острог-Львів, 2002. С. 59–74.
132 Про становлення інституту адвокатури на Волині див.: Старченко Н. Умоцовані – про-
куратори – приятелі…
Судова риторика як вияв цінностей волинської шляхти... 353
тому сторони ще перед судовими дебатами намагалися знайти погрішності в
уповноважувальному листі (т. зв. «моці зуполной») адвоката супротивника, або
ж вимагали підтвердити його осілість, що часто було вкрай проблематичним.
Втім, за ЛС нерухомість адвоката мала перебувати в межах ВКЛ. Для
волинських же обивателів після 1569 р., по логіці, територія осілості мусила
звузитися до кордонів свого воєводства, або, принаймні, до території україн-
ських воєводств, що увійшли до Корони після Люблінської унії. На невідпо-
відність статутового припису новим для Волині реаліям указував адвокат, ко-
ронний шляхтич, чиї повноваження були оскаржені протилежною стороною:
«Тот статут толко в Литве служит, а не паном волынцом, кгды ж учит тот
артыкул, которыи собе сторона поводовая на помоч противко особе моее бе-
рет, иж в Литве мает быти толко оселыи, а не на Волыню, для которого жаден
с панов волынцов прокуратором быти не мог; их в Литве шукати ку отправо-
ваню справ вшеляких, которыи иж ест не тылко справедливости, але и
розyмови противныи, слушне держан быти не мает, oвшем яко неслушныи
мает быти на сторону отложон»133.
Тим часом волинські суди традиційно не приймали повноважень неосілих
на Волині адвокатів134.
Подібним чином складалася ситуація і з функціонуванням на Волині воз-
них, які відповідно до статутового припису мали обиратися воєводою по
окремих повітах з числа осілої там шляхти. Тож цілком очевидно, що ко-
ронні возні урядувати в межах Волинського воєводства не могли, тим більше
що у Короні переважна їх більшість була нешляхетного стану. Запровадження
уряду генерального возного, чиї функції суттєво розширювалися, інколи –
на всю територію Речі Посполитої, ситуації на Волині принципово не зміни-
ло. Попри їхню спорадичну появу в межах Волинського воєводства, особли-
во в західній його частині – Володимирському повіті135, сторони в судовому
133 ЦДІАУК. Ф. 27, оп. 1, спр. 5, арк. 149 зв.
134 Детальніше див.: Старченко Н. Правова ситуація на Волині у XVI ст. // Київська старо-
вина. 1999. № 5. С. 26–31. Втім, в одній із судових справ неосілий у Волинському воє-
водстві адвокат вказав на її наявність у ВКЛ, що, за його словами, відповідало правовій
нормі; і суд взяв до уваги цей аргумент. Умоцованого Хотелевского «менечи его быти тут
в земли Волынскои неосилым, у права не допускали. Матысъ Хотелевскии подал нам,
суду, в статуте роздилу четвертого артикул тридцат четвертыи, ведле которого просил,
абы был захован, в котором такъ ест написано, иж не мает быти прокуратором жаден
чужоземец и неосилыи у Великом князьстве Литовском, але толко тот, хто бы был оси-
лыи в том панъстве ншомъ, въ Великом князьстве Литовском, а Хотелевъскии, менечи и
поведаючи в себе осилост быти у Великомъ князьстве Литовском в повите Городенском,
просил насъ, суду, абыхмо рокъ ему на вказане осилости его зложили» (ЦДІАУК. Ф. 25,
оп. 1, спр. 16, арк. 293 зв., 1576 р.). Хоча дана справа на загальному фоні виглядає скоріш
як судовий курйоз.
135 ЦДІАУК. Ф. 28, спр. 19, арк. 297, арк. 299: «Тот же енерал Григореи Косовскии показо-
валъ передо мною лист отвороныи его королевское м[и]л[о]сти под печатю коронною с
подписом руки его м[и]л[о]сти п[а]на канцлера коронного, ему на то еноралъство даныи,
даючи ему моцъ тым врядом своим справоватъ в Короне Полскои и во всих панствах, до
Короны належачих, яко позвы класть, так теж и справы вшелякие справовати».
354 Наталя Старченко
процесі протестували проти такої практики і на цій підставі намагалися
відкласти розгляд справи. Так, спроба легітимізувати дію коронних генераль-
них возних посиланням на конституцію 1576 р. одним із адвокатів у 1586 р.
була рішучо заперечена: «Тая констытуцыя о енералах возных самымъ толь-
ко обывателем короннымъ [служить], а на обыватели земли Волынскии» не
поширюється136. Втім, суд узяв до уваги конституцію про возних генералів,
яка передбачала їхнє урядування в межах всієї Речі Посполитої, і не пого-
дився відкласти справу на інший термін:
«А што болшого, иж сторона показала констытуцыю, по унеи учиненую, о
енералех возных, же в Короне Полскои и землях, до нее прилеглых, уряд
свои справовати могут, […] сказал есми в том далшии поступок правныи»137 .
У відповідь адвокат Пилитовський просив про апеляцію з приводу кількох
спірних моментів процесу, однак суд не зважив на жоден з них, окрім про-
блеми з визнанням урядування коронного возного як нової практики на Во-
лині:
«...толко з стороны енерала […], иж то ест речъ якобы новая, и около тых
енералехъ в здешнемъ воеводстве Волынском еще не звыклая, для науки и
деклярацыи в том его королевское мл. тое апеляцыи допустили есми»138 .
В аналогічній справі сторона теж намагалася легітимізувати визнання
коронного возного, апелюючи до унії, яка поєднала Волинське воєводство з
Короною:
«Ведле права и статуту волынского артикулу двадцат третего з розделу чет-
вертого выписом с книг сознанъя возного енерала Каликстего Малицкого,
по-полску писаного, которого сторона позваная бурити не может, кгды ж яко
енераломъ волынскимъ волно в Короне уряд свои справовати, такъ корон-
нымъ на Волыню за униею и с присяженемъ едности»139 .
Однак суд не визнав повноважень коронного возного і відклав розгляд
справи: «Суд такового положеня позву яко праву волынскому противно-го
не позволяет»140. До таких аргументів удавалися навіть на початку XVII ст.,
коли функціонування генеральних возних на Волині цілком усталилося:
«Привилием униею то остєрєжєно, иж водлугъ права воеводству Волынъ-
скому служачого, а нє правом корунным обиватєли тутошние сужоны, и пис-
мом руским справы их отправованы быти маютъ»141.
Як звучало в наведеній цитаті, до важливих моментів судової практики
належало також питання вживання руської мови як мови судочинства і адмі-
ністрації, що було закріплено унійним привілеєм. Так, у 1581 луцький ґрод-
136 Там само. Арк. 525 зв. – 526.
137 Там само. Спр. 19, арк. 527.
138 Там само. Арк. 527–527 зв.
139 Там само. Ф. 27, оп. 1, спр. 9, арк. 120 зв.
140 Там само. Арк. 121.
141 Там само. Ф. 28, оп. 1, спр. 41, арк. 123 зв., 1609 р.
Судова риторика як вияв цінностей волинської шляхти... 355
ський суд не прийняв королівського листа, писаного латиною, «заховываю-
чися ведле привилею, на унеи в Люблине воеводству Волынскому даного»142.
В іншій справі адвокат, заперечуючи використання в процесі писаного по-
польську документу, продемонстрував люблінський привілей і краківську
конституцію, а також наголосив: «Вшелякие справы водлуг привилею лю-
белского, воеводству Волынскому [даного], писмом рускимъ отправованы
быти мают»143. Уповноважувальний лист на ведення судової справи Фронца
Круша з Іваном Борзобогатим Красенським був відхилений, серед іншого,
на тій підставі, що був писаний по-польськи: «Лист умоцованыи пана Фрон-
ца Круша, которого служебникъ его перед твою млстью, пане подстаростии,
покладает, не водлугъ права и статуту справленыи, не руским писмомъ, але
по полску писаныи»144.
Зрозуміло, що у багатьох випадках за подібними репліками ховалося не
стільки переконання, скільки адвокатська риторика. Так, формальною при-
чиною відхилення справи кн. Курбського володимирським ґродським судом
стало те, що він «не по руски, але по латине подписал»145. Іншого разу адво-
кат пробував оскаржити правомочність позову на тій підставі, що слово «ка-
пітула» було написане латиною:
«В томъ позве писмомъ закрытымъ латынским естъ написано «капитула»,
которого не толко чернцы в манастыри не знаютъ, але и земля Волынская не
уживаетъ, кгды ж привилеемъ при унеи, воеводству Волынскому року шест-
десят девятого даном, естъ варовано, ижъ вшелякие листы езиком рускимъ
маютъ быти писаны»146.
Ще в одній зі справ адвокат луцького біскупа Вікторина Вербицького про-
сив не зважати на королівський лист, писаний латиною, де сповіщалося про
від’їзд на війну позваного до суду Василя Жоравницького: «Таковые листы,
по латыне писаные, канцеляреи его королевское млсти до воеводства Во-
лынского писаныи, у суду приимованы быти не могуть». Судді, вказавши на
незрозумілість для них латини і невідповідність такої практики унійному
привілею, лист відхилив:
«Мы, суд, ижъ тому листу зрозумити не могли, а заховываючися ведле права
посполитого и ведле привилею на унеи в Люблине воеводству Волынскому
даного, того листу латынского в суду не приимовали»147.
142 Там само. Ф. 25, оп. 1, спр. 23, арк. 340–341, 1581 р.
143 Там само. Ф. 27, оп. 1, спр. 9, арк. 121, 1596 р. Див. також: «... за приверненьемъ земли
Волынское ку Коруне Польскои, данъ есть привилеи, абы земля Волынская своимъ пра-
вомъ и статутом справовалася, и листы его кролевскои м[и]л[о]сти до всих обывателеи
земли Волынское абы не инъшим языком ани писмом, толко руским писаны были» (ЦДІАУК.
Ф. 25, оп. 1, спр. 459, арк. 114 зв. – 115).
144 Там само. Ф. 25, оп. 1, спр. 12, арк. 292 зв., 1570 р.
145 Там само. Ф. 28, оп. 1, спр. 6, арк. 292, 1571 р.
146 Там само. Ф. 26, оп. 1, спр. 6, арк. 556, 1587 р.
147 Там само. Ф. 25, оп. 1, спр. 23, арк. 341, 1580 р.
356 Наталя Старченко
З неприхованою маніпуляцією люблінськими привілеями для Волинсько-
го воєводства зустрічаємося також у справі про вручення кременецькому
старості кн. Янушу Збаразькому королівського листа, писаного польською
мовою148. Князь передовсім вказав на привілей Люблінського сейму, яким
забезпечувалося окреме «право» для Волині і вживання руської мови як діло-
водної:
«За приверненьемъ земли Волынское ку Коруне Польскои, данъ есть приви-
леи, абы земля Волынская своимъ правомъ и статутом справовалася, и листы
его кролевскои млсти до всих обывателеи земли Волынское абы не инъшим
языком ани писмом, толко руским писаны были».
Потому, зауважуючи свою слухняність щодо волі короля, Збаразький по-
годжувався прийняти лист лише у тому випадку, якщо подавачі його приста-
нуть на висунуті ним вимоги. У кінцевому підсумку лист так і не був прий-
нятий.
Як бачимо, попри суперечливість судових рішень, що приймалися у
відповідь на аргументи, пов’язані з можливістю/недопустимістю уживання
в судочинстві конституцій, звичаю, зокрема, аналогій з декретами інших
інстанцій, норм ІІІ ЛС, раціональних аргументів («слушності»), власної думки
судових урядників149, часте їх використання в адвокатській риториці щоразу
загострювало увагу волинської шляхти на своїй окремішності в стосунку до
решти територій Польської Корони. Суд як місце публічне, водночас сфера
часто повторюваних, можна сказати – повсякденних практик, ставав механіз-
мом формування відчуття регіональної окремішності волинської шляхти.
Люблінська ж унія, що закріпила правову автономію трьох українських воє-
водств, а також уживання руської мови як мови суду і адміністрації, дуже
швидко стала фундаментом цього процесу, своєрідним «місцем пам’яті», до
якого зверталися за найменшої загрози для особливих волинських прав і сво-
бод. Так упродовж практично одного-двох поколіь з привілеїв, отриманих
Волинським, Брацлавським і Київським воєводствами внаслідок Люблінської
унії, сформувалася традиція, що визначила характер політичних процесів
наступного XVII століття.
Звернімо увагу також на способи окреслення акту, що відбувся в Любліні
1569 р., які зрідка зустрічаються поміж судових матеріалів: від часто вжива-
ного поняття інкорпорації («прилучєне воеводства Волынского до Коронно-
го», «водле привилею при реституцыи до Короны воеводства Волынского в
Люблине»150), об’єднання на принципах «конфедерацыи, которою ест злучо-
148 Там само. Спр. 459, арк. 114–115 зв., 1574 р.
149 Скажімо, за ухвалою від 5 травня 1575 р., що передбачала введення в рамках Волинсько-
го воєводства апеліційної інстанції, судді мали виносити вироки, коли бракувало певної
правової норми, на підставі власної думки: «...в которых речах статуту не станет и в
статуте бы не было доложоно, якобы ся оная реч розсудити мила, ино водлуг нас болшо-
г[о] довстипу и баченя моег[о] судити буду» (ЦДІАУК. Ф. 28, оп. 1, спр. 9, арк. 102).
150 ЦДІАУК. Ф. 28, спр. 18, арк. 210, 1585 р.
Судова риторика як вияв цінностей волинської шляхти... 357
но воеводство Волынское с Короною Полскою»151, до сприйняття Волині і
Корони як відносно рівноправних сторін цього процесу «панства Волынско-
го … на унеи зъедночене се с Короною стало»152.
Важливим також видається називання Волинського воєводства в низці актів
Волинським князівством:
«водле обычаю права посполитого и статуту земъского правъ и волностеи
наших Великого кнзъства Литовского и Волынского»153;
«водле статуту Великого князства Литовского и устав князства або воевод-
ства Волынского»154 ;
«водлуг обычаю права посполитого и статуту Великого князства Волын-
ского»155.
Про те, що в усіх цих випадках не йшлося про писарські помилки, свідчить,
зокрема, фрагмент декрету люблінського ґродського суду, який був надісла-
ний для виконання на Волинь, оскільки однією зі сторін в процесі виступав
волинський шляхтич: «...для далшого чиненья екзекуцыи водле статуту Вели-
кого князства Литовского и устав князства або воеводства Волынского»156.
Підтвердженням також є фрагмент документа, укладеного 1632 р. перед
елекцією по смерті Зиґмунта ІІІ Вази, що називався «Dzieje Rusi: Spisanie na
kształt rocznych dziejów, co sie działo w Rusi od okszczenia się onej», де під
датою 1557 р. вміщені такі події: «Universal Zygmunta Augusta, patriarszą
władze ogłoszący, eodem rege regnante w corporatio Xięstw Wolyńskiego,
Kijowskiego etc. w Koronie Polskiej i Konfederatia Warszawska»157 .
Такий короткий екскурс в ситуацію функціонування різних джерел права
на Волині демонструє, як важко було подекуди винести декрет, не порушив-
ши правових приписів, а тим більше в ситуації їх відсутності або ж супереч-
ностей між ними. У той же час таке становище створювало благодатний грунт
для всіляких судових маніпуляцій, а для сторін – надавало практично без-
межні можливості для апеляцій на рішення суду, що могло затягнути справу
на невизначений термін. Саме тому й адвокат оскаржених у справі про вбив-
ство Балтазара Гнівоша, пославшись на відсутність у ІІ ЛС шкрутинії, вико-
ристав досить розповсюджений у судовому процесі хід – припинити справу
з формальних причин.
Справді, шкрутинії не було в II ЛС, а введення її за сеймовою конститу-
цією 1578 р. разом з деякими змінами й уточненнями статутових норм
(«Artykuły przydane do prawa Litewskiego...») відбувалося за ініціативою оби-
151 Там само. Ф. 25, оп. 1, спр. 21, арк. 419 зв., 1580 р.
152 Там само. Спр. 19, арк. 526 зв., 1586 р.
153 Там само. Ф. 25, оп. 1, спр. 12, 1570 р.
154 Там само. Ф. 28, оп. 1, спр. 15, арк. 71 зв., 1582 р.
155 Там само. Ф. 27, оп. 1, спр. 11, арк. 415–416, 1598 р.
156 Там само. Ф. 28, оп. 1, спр. 15, арк. 71 зв.
157 AGAD. Archiwum Radziwiłłów. Dz. II. Suplement, 461.
358 Наталя Старченко
вателів ВКЛ158, а тому, як підкреслював адвокат в одній зі справ «толко в
Литве служить, а не тутъ»159. Тим часом, згадувана як цілком відома волинському
суду процедура вже в 1573 р.160, до 1588 р. шкрутинія неодноразово використо-
вувалася в судочинстві161, що не заважало адвокатам при нагоді використовувати
її відсутність у Статуті для затягування процесу162.
Нагадаю, що судовий процес мав змагальний (контрадикторний) харак-
тер, де сторони почергово обмінювалися аргументами на свою користь, а суд
оцінював їх вагу і по завершенню розмов (контроверсій) виносив вирок. Уся
робота по збиранню доказів щодо факту нанесення шкоди і на доведення
вини в цьому певної особи/осіб лежала на потерпілому, тобто «отримання
справедливості» вважалося справою самого скривдженого. Шкрутинія ж була
елементом інквізиційним, де ініціативною стороною мав виступати суд, що
діяв від імені короля. Тобто, йшлося про втручання владних інституцій у
справи, що традиційно лежали у приватній сфері – передовсім сприймалися
як з’ясування стосунків поміж потерпілим і кривдником. Цілком імовірно,
що протести проти застосування шкрутинії можна розглядати й під цим ку-
том зору. Підтвердженням такого припущення може служити неприйняття
на Волині візії – оглядання місця правопорушення у земельних справах
уповноваженими від суду особами в присутності возного, якщо у цьому ви-
никала необхідність. Так, у справі про межові суперечки з сусідами Василь
Гулевич пропонував суддям виїхати на місце і впевнитися, що спірні грунти
належать саме йому163. Протилежна сторона заперечувала на тій підставі, що
візії не передбачали статутові норми, тож позивач мав би позвати супротив-
158 Volumina Legum. Petersburg, 1859. T. II. S. 186.
159 ЦДІАУК. Ф. 26, оп. 1, спр. 6, арк. 579 зв. Утім, в одній зі справ адвокат посилався саме на
поправу ІІ ЛС 1578 р. з ініціативи обивателів ВКЛ, яка має поширюватися і на Волинське
воєводство як таке, що судиться тим же статутом: «... ясная ест о том констытуцыя ли-
товская, у Варшаве на соиме валномъ коронномъ варшавскомъ року тисеча пятсот семъ-
десятъ осмого уфалена, которое обывателе воеводства Волынского взглядомъ права литов-
ского, же се имъ судят, ведлуг свежеи деклярацыи короля его млсти подлегают» (ЦДІА-
УК. Ф. 28, оп. 1, спр. 18, арк. 441, 1585 р.)
160 Там само. Ф. 25, оп. 1, спр. 14, арк. 220 зв., 1573 р.: «И бачачи в томъ я собе от панов
депутатов надъ право уближенье немалое быти, а хотечи то показати, ижъ се тое таковое
от Борзобогатыхъ обжалованье на мене никгды справедливе показати не можеть, проси-
лемъ, абы в тои речи панове депутаты шкрутыниумъ учинити росказали, што ся, деи,
явне тамъ покажет, иж жадного кгвалту ни в чомъ николи Борзобогатым самымъ и под-
данымъ галичанскимъ, также потопътанья никоторого збожя не сталося, чого, деи, п[a]ны
депутаты учинити и ни шкрутиниумъ дати не хотели, што я з немалымъ уближеньемъ
справедливости своее быти розумеючи, свитчилемъ то и самымъ вашею м[и]л[о]стью,
м[и]л[о]стивыи кн[я]же воеводо, и тежъ вознымъ».
161 «…инших декретов тутъ у суду кгродского луцкого, где позволяно шкрутынии, кому
идеть о горло, до тое справы подобных показовали» (ЦДІАУК. Ф. 26, оп. 1, спр. 6, арк.
580, 1587 р.).
162 ЦДІАУК. Ф. 26, оп. 1, спр. 6, арк. 577–580 зв.
163 ЦДІАУК. Ф. 27, спр. 9, арк. 110–111 зв., 1596 р. – справа Василя Гулевича з приводу
межових суперечок з різними особами.
Судова риторика як вияв цінностей волинської шляхти... 359
ника до земського суду, а той – відправити справу до підкоморія: «Визии во
всемъ праве Великого кн[я]зства Литовского, которымъ се воеводство Во-
лынское судит, описаное не маешъ»164.
Гулевич намагався апелювати до здорового глузду, за яким відсутність
певного припису не мусила шкодити доведенню своєї невинності чи кривди
за допомогою різних засобів – трибунальських декретів, свідків, документів,
раціональних пояснень і звичаю, а також наголошував на присутності інквізи-
ційних елементів у волинському судочинстві:
«Не ест то уже на Волыню речъ новая инквизиция, бо и с прешлых трибуна-
лов, и с теперешнего была на килканадцати местцах вывожона. И так быт
мусит, хто хочет кривду буд теж невинностъ свою показати, прето суд, при-
хиляючисе до декретовъ трибуналских и до слушности речи, и до звычаю,
добре внесеного, боронити того не можетъ»165 .
Однак адвокат супротивників, просячи про відхилення справи, удався до
перевірених аргументів – акцентуванні на осібному волинському праві, га-
рантованому люблінським унійним привілеєм і конституціями, що їх не має
порушувати жоден суд, включно з королем:
«... поведает, иж визия в праве коронномъ описаная ест и декретами трибунал-
скими в справах на визие отсылает, на то такъ поведим, иж естъ иншее право
и статута коронные, под которое воеводство Волынское не подлегает, але тое
право привилеем любелскимъ, на унии данымъ, и конституциями ест варова-
ное, же под него подлегати не мают, але тымъ правомъ Великое кнзство Литов-
ское судитисе мает, в которомъ описано ест, же жаден судъ ани его к[о]р[о-
левское] м[и]л[ости] судити не мает, одно тымъ статутомъ, имъ данымъ и
присяжонымъ, которого мовеня своего и правомъ посполитым довем»166 .
Також адвокат, відхиляючи твердження Гулевича про випадки уживання
візії на Волині, пояснив принципи функціонування судочинства, які треба
мати на увазі, аналізуючи різну практику, інколи цілком протилежну, вине-
сення декретів. Він перерахував фактори, від яких залежав декрет у справах
прецедентного характеру – дозвіл сторін на той чи той аргумент а чи недо-
статній професіоналізм сторони, яка могла не зауважити відсутності певної
правової норми в Статуті, тобто, знову ж наголошувалося на змагальному
характері судочинства.
Суд відмовився брати до уваги аргумент оскаржених про відсутність
інквізиції у волинському праві і наказав продовжувати процес, однак у
відповідь на їхні протести дозволив апеляцію до трибуналу.
Виглядає на те, що подібні справи не були поодинокими, оскільки у 1613 р.
конституцією заборонялося використання у судовому процесі Волині візії як
164 Там само. Арк. 110.
165 Там само. Арк. 110 зв.
166 Там само. Арк. 111.
360 Наталя Старченко
такої, що суперечила праву і звичаям волинським; вказувалося також, що
вона була запозичена з трибунальської практики167.
Тож у судочинстві Волинського воєводства вельми суперечливо поєдну-
валися норми II ЛС, що змінювалися під впливом нових умов, сеймові кон-
ституції і звичай. Цю ситуацію активно використовували адвокати, вибудо-
вуючи на суперечностях свої стратегії, що створює враження ригористичної
відданості букві закону. Між тим, за строгим дотриманням правових при-
писів і високою адвокатською риторикою про любов до «святої справедли-
вості» ховалися цілком прагматичні інтереси. Гра на невідповідностях, що-
найменших помилках формального характеру могла загрожувати позивачеві
припиненням справи або перенесенням її розгляду на невизначений термін,
а відповідач при цьому ризикував поплатитися програшем ще на вступних
актах процесу.
Як бачимо, аналіз окремих судових справ з гострою необхідністю ставить
дослідника перед проблемою ширшого характеру – дослідження функціону-
вання судочинства, соціального тла суспільства і ціннісної шкали його пред-
ставників в їх нерозривній єдності. Без урахування цієї настанови окремі
елементи справи про вбивство Балтазара Гнівоша (та й багатьох інших справ)
виглядають як малозначущі, що ними можна знехтувати заради несупереч-
ливого і доволі простого пояснення. Між тим виглядає на те, що саме вони є
індикатором культурної специфіки шляхетської спільноти Волині ранньомо-
дерного часу, де під культурою, за Роже Шарт’є, розуміємо «повсякденні
практики, через які певна спільнота переживає і відображає свої стосунки зі
світом, іншими людьми і з самою собою»168.
167 Volumina Legum. T. III. S. 93.
168 Шартье Р. Новая культурная история // Homo Historicus. К 80-летию со дня рождения
Ю.Л. Бессмертного. М, 2003. С. 276.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-104302 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1995-0322 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T19:02:02Z |
| publishDate | 2010 |
| publisher | Інституту історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Старченко, Н. 2016-07-07T15:46:25Z 2016-07-07T15:46:25Z 2010 Судова риторика як вияв цінностей волинської шляхти кінця XVI ст. (на прикладі справи про вбивство Балтазара Гнівоша з Олексова) / Н. Старченко // Соціум. Альманах соціальної історії. — 2010. — Вип. 9. — С. 318-360. — Бібліогр.: 168 назв. — укр. 1995-0322 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/104302 Моя найщиріша вдячність Ігореві Тесленку як дискутантові і вкрай уважному читачеві
 мого тексту, а також Юрію Волошину за його доброзичливу оцінку моєї праці. uk Інституту історії України НАН України Соціум. Альманах соціальної історії Історія уявлень та ідей Судова риторика як вияв цінностей волинської шляхти кінця XVI ст. (на прикладі справи про вбивство Балтазара Гнівоша з Олексова) Value Systems of the Volhynian Gentry in Court Rhetorics in the late XVI C. (Based on the Baltazar Gniwosh Murder Case) Article published earlier |
| spellingShingle | Судова риторика як вияв цінностей волинської шляхти кінця XVI ст. (на прикладі справи про вбивство Балтазара Гнівоша з Олексова) Старченко, Н. Історія уявлень та ідей |
| title | Судова риторика як вияв цінностей волинської шляхти кінця XVI ст. (на прикладі справи про вбивство Балтазара Гнівоша з Олексова) |
| title_alt | Value Systems of the Volhynian Gentry in Court Rhetorics in the late XVI C. (Based on the Baltazar Gniwosh Murder Case) |
| title_full | Судова риторика як вияв цінностей волинської шляхти кінця XVI ст. (на прикладі справи про вбивство Балтазара Гнівоша з Олексова) |
| title_fullStr | Судова риторика як вияв цінностей волинської шляхти кінця XVI ст. (на прикладі справи про вбивство Балтазара Гнівоша з Олексова) |
| title_full_unstemmed | Судова риторика як вияв цінностей волинської шляхти кінця XVI ст. (на прикладі справи про вбивство Балтазара Гнівоша з Олексова) |
| title_short | Судова риторика як вияв цінностей волинської шляхти кінця XVI ст. (на прикладі справи про вбивство Балтазара Гнівоша з Олексова) |
| title_sort | судова риторика як вияв цінностей волинської шляхти кінця xvi ст. (на прикладі справи про вбивство балтазара гнівоша з олексова) |
| topic | Історія уявлень та ідей |
| topic_facet | Історія уявлень та ідей |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/104302 |
| work_keys_str_mv | AT starčenkon sudovaritorikaâkviâvcínnosteivolinsʹkoíšlâhtikíncâxvistnaprikladíspraviprovbivstvobaltazaragnívošazoleksova AT starčenkon valuesystemsofthevolhyniangentryincourtrhetoricsinthelatexvicbasedonthebaltazargniwoshmurdercase |