Шлях до істини (Історична наука професора С.А. Секиринського)
Актуальність теми полягає в постійному пошуку, дослідженні життя та праць видатних вчених Криму. Для нащадків завжди буде цікавим історія університету, творчість вчених, тому що спираючись на творчу спадщину можливо рухатись вперед, пізнавати невідоме, йти до життєвої істини....
Gespeichert in:
| Datum: | 2005 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2005
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/10433 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Шлях до істини (Історична наука професора С.А. Секиринського) / Л.А. Парамонова // Культура народов Причерноморья. — 2005. — № 68. — С. 145-149. — Бібліогр.: 27 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-10433 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Парамонова, Л.А. 2010-08-03T10:49:58Z 2010-08-03T10:49:58Z 2005 Шлях до істини (Історична наука професора С.А. Секиринського) / Л.А. Парамонова // Культура народов Причерноморья. — 2005. — № 68. — С. 145-149. — Бібліогр.: 27 назв. — укp. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/10433 Актуальність теми полягає в постійному пошуку, дослідженні життя та праць видатних вчених Криму. Для нащадків завжди буде цікавим історія університету, творчість вчених, тому що спираючись на творчу спадщину можливо рухатись вперед, пізнавати невідоме, йти до життєвої істини. uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Точка зрения Шлях до істини (Історична наука професора С.А. Секиринського) Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Шлях до істини (Історична наука професора С.А. Секиринського) |
| spellingShingle |
Шлях до істини (Історична наука професора С.А. Секиринського) Парамонова, Л.А. Точка зрения |
| title_short |
Шлях до істини (Історична наука професора С.А. Секиринського) |
| title_full |
Шлях до істини (Історична наука професора С.А. Секиринського) |
| title_fullStr |
Шлях до істини (Історична наука професора С.А. Секиринського) |
| title_full_unstemmed |
Шлях до істини (Історична наука професора С.А. Секиринського) |
| title_sort |
шлях до істини (історична наука професора с.а. секиринського) |
| author |
Парамонова, Л.А. |
| author_facet |
Парамонова, Л.А. |
| topic |
Точка зрения |
| topic_facet |
Точка зрения |
| publishDate |
2005 |
| language |
Ukrainian |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| format |
Article |
| description |
Актуальність теми полягає в постійному пошуку, дослідженні життя та
праць видатних вчених Криму. Для нащадків завжди буде цікавим історія університету, творчість вчених, тому що спираючись на творчу спадщину можливо
рухатись вперед, пізнавати невідоме, йти до життєвої істини.
|
| issn |
1562-0808 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/10433 |
| citation_txt |
Шлях до істини (Історична наука професора С.А. Секиринського) / Л.А. Парамонова // Культура народов Причерноморья. — 2005. — № 68. — С. 145-149. — Бібліогр.: 27 назв. — укp. |
| work_keys_str_mv |
AT paramonovala šlâhdoístiniístoričnanaukaprofesorasasekirinsʹkogo |
| first_indexed |
2025-11-24T16:02:13Z |
| last_indexed |
2025-11-24T16:02:13Z |
| _version_ |
1850850443990663168 |
| fulltext |
ТОЧКА ЗРЕНИЯ 145
Картина религиозной ситуации на полуострове (без учета православных храмов) была следующей.
На учете состояло 17 зарегистрированных религиозных общин, в том числе: 13 общин евангельских
христиан-баптистов в количестве 1782 человека, 2 общины адвентистов седьмого дня в количестве 239
человек, иудейская синагога и старообрядческая церковь.
Кроме того, были учтены 21 незарегистрированная группа, с общим количеством верующих в 725 че-
ловек. Среди них: «пятидесятников» – 12 групп – 465 человек; «чистых баптистов» – 2 группы – 119 чело-
век; «иеговистов» – 1 группа – 8 человек; адвентистов-«реформистов» – 1 группа в составе 8 человек; «ев-
рейские миньяны» – 4 группы – 95 человек и сторонник «истинной православной церкви» – 1 группа в
составе 30 человек [6].
Из 44 зарегистрированных служителей культа зарплату получали 6 человек, в том числе – 1 псалом-
щик, шамис и 4 пресвитера.
Из 270 человек обслуживающего персонала зарплату в религиозных община Крыма получали 35 че-
ловек.
Учтены были все недействующие молитвенные дома, синагоги, мечети и другие культовые здания в
количестве 16 единиц. Из них использовались: под культурные цели – 6 помещений, под детские сады – 2;
под склады – 9, под музеи –3; под мастерские – 2.
В Крыму было достаточно много зданий мусульманских мечетей и католических храмов, однако в
период войны все они были разрушены и потеряли церковный вид. В каждом из гор- и райисполкомов
области имелись дела на религиозные объединения, однако в ходе сверки они были существенно попол-
нены.
Сплошная сверка позволила сделать выводы и о состоянии атеистической и антирелигиозной работы,
проводимой на полуострове. Так если на 1 января 1961 года в области было 17 зарегистрированных и 61 –
незарегистрированная общины, то на конец сверки было выявлено 17 зарегистрированных и 21 незареги-
стрированную общины. Эта статистика свидетельствовала о том, что всеми органами полуострова прово-
дилась активная работа по ликвидации религиозного подполья.
В Крыму значительно снизилось количество верующих, посещающих молитвенные собрания. Так ес-
ли в 1959 году у старообрядцев на праздники собиралось 300–500 человек, то в 1961 году собиралось
лишь 100-150 человек. В еврейской синагоге 1959 году в праздничные дни собиралось до 3 тысяч чело-
век, – в 1961 эта цифра снизилась до 1600–1800 человек [7].
Учет показал, что многие общины состоят из фанатично настроенных верующих, крещение в боль-
шинстве общин принимают, в основном, родственники этих верующих. В ходе проверки выяснилось, что
за пределами Крыма инициативная группа во главе с Прокофьевым решает вопрос о проведении чрезвы-
чайного религиозного съезда «чистых» баптистов. Активную работу в Крыму по реализации этого меро-
приятия проводили: в Саках – Шоха и Здоров; в Симферополе – Негров и Пашковский; в Старом Крыму
– Чиж; в Севастополе – Дьяков и Борисов. Благодаря их усилиям в Крыму стали распространяться под-
польные листовки, призывающие к расколу и отказу от признания руководства ВС ЕХБ.
В ходе сплошной проверки было выявлено, что за последние 10 месяцев ни одна из Крымских газет не
опубликовала на своих страницах ни одной статьи на атеистические темы [8].
Таким образом, единый статистический учет, проведенный в СССР в 1961 году, позволил не только
создать полную картину о действующих в стране зарегистрированных и незарегистрированных религиоз-
ных группах, но проанализировать деятельность местных советских и партийных органов по проведению
атеистической и антирелигиозной пропаганды.
Источники и литература
1. Государственный архив в Автономной республике Крым (ГААРК). – Ф. Р.3295.– Оп. 1. – Д. 26 . – Л.
78.
2. ГААРК. – Ф. Р. 3295. – Оп. 1. – Д. 26. – Л. 56–61.
3. Там же. – Д. 28 . – Л. 67.
4. Там же. – Л. 68.
5. Там же.
6. Там же. – Л. 21.
7. Там же. – Л. 22.
8. Там же. – Л. 26.
Парамонова Л.А.
ШЛЯХ ДО ІСТИНИ
(ІСТОРИЧНА НАУКА ПРОФЕСОРА С.А. СЕКИРИНСЬКОГО)
Серед основних проблем історичної науки важливе місце займає інтерес до вивчення життя та творчої
спадщини видатних істориків, вчених в Криму. Метою даного дослідження являється ознайомлення з біо-
графією найцікавішого вченого, професора Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського
С.А. Секиринського, з його науковими працями, присвяченими історії Криму, його розвитку.
Відповідно до поставленої мети в статті вирішуються такі дослідницькі завдання:
• виявити основні етапи життєвого шляху С.А. Секиринського;
• розглянути основні питання з історії Криму, які піднімає професор С.А. Секиринський;
Парамонова Л.А.
ШЛЯХ ДО ІСТИНИ
146
• проаналізувати основні праці та монографії вченого.
Актуальність теми полягає в постійному пошуку, дослідженні життя та праць видатних вчених Криму.
Для нащадків завжди буде цікавим історія університету, творчість вчених, тому що спираючись на творчу
спадщину можливо рухатись вперед, пізнавати невідоме, йти до життєвої істини.
Кожна людина живе одне життя. І розповісти про неї можна на тисячу ладів. Проблеми виникають з
самого початку. З чого почати? З дати народження? Всім відомо, що людиною не народжуються, а стають.
У нас це становлення підчас іде все життя: з дитинства до самої смерті.
С.А. Секиринський – людина широких інтересів, з гострою думкою, з глибиною та різноманітністю
поглядів, плідна та незвичайна до спраги пізнання. Він був теоретиком, істориком науки, мислителем.
Пошукам істини було присвячене його життя.
Сергій Анатолійович Секиринський (1914-1990 рр.) – видатний вчений, професор, талановитий та му-
дрий педагог, інтелігентна людина. Він залишив після себе багато учнів, своїх послідовників, які з вдячні-
стю пригадують про свого вчителя, щирого наставника.
Так, доцент кафедри історії стародавнього світу та середніх віків Герцен А.Г. у статті „Кафедра исто-
рии древнего мира и средних веков” [1] та доцент цієї ж кафедри Моісеєнкова Л.С. у статті „Професор
С.А. Секиринский” [2] розповідають про біографію вченого. Вони зазначають, що Сергій Анатолійович
народився 4 червня 1914 року у Ялті. У 1934 році отримав путівку на навчання від ялтинського міскно і
був направлений у Кримський педагогічний інститут ім.. М.В. Фрунзе. Він обрав та вступив на історичний
факультет. Не дивлячись на труднощі (Сергій Анатолійович сполучав навчання з роботою у школі), він
був відзначений стипендією імені С.М. Кірова, а у 1938 році отримав диплом з відзнакою. Через рік С.А.
Секиринський повертається в інститут – тепер вже викладачем на кафедру загальної історії.
У вересні 1941 року був покликаний у армію. У газеті „Университетская жизнь” [3] в статті „Путь в
науку” зазначається „Під час війни Сергій Анатолійович зі зброєю в руках захищав Батьківщину від фа-
шистських загарбників. Він приймав участь у керченсько-феодосійському десанті, Сталінградській битві,
звільняв Крим, Прибалтику...” Сергій Анатолійович нагороджений орденом Червоної Зірки, бойовими ме-
далями.
Після війни Секиринський повертається в рідний інститут і працює старшим викладачем кафедри за-
гальної історії. З 1950 року – завідуючий кафедрою. У 1951 році він з успіхом захищає кандидатську дисе-
ртацію по темі „Очерки истории Сурожа VIII-XV вв” [4]. З 1951 року – декан історико-філологічного фа-
культету. Після захисту дисертації у світ виходить його книга „Очерки истории Сурожа IX–XV вв”, де
вчений пише „Історія Криму багата важливими історичними подіями, значення яких виходить далеко за
межі тільки місцевої історії. В числі найцікавіших та порівняно мало розроблених питань історії Криму
помітне місце займає історія середньовічних міст” [5].
Секиринський С.А. зазначає, що джерела з історії Сурожа різнобічні та неповні. Задача даної книги
полягає в тому, щоб хоч частково заповнити цю прогалину в історії Сурожа. Книга складається з таких
розділів:
• Сурож та Русь.
• Боротьба Сурожа з татарами.
• Сурож під владою генуезців.
• Сурож в останній період існування генуезьких колоній у Криму.
У додатку історик дає опис руїн середньовічної фортеці у Судаку. Розповідає про справу братів Гуас-
ко.
У 1954 році Секиринському С.А. було присвоєно звання доцента. В цей час він багато працює над аг-
рарною проблематикою Криму, займається історією сільського господарства Північної Таврії. Сергій Ана-
толійович до 1958 року працює деканом історико-філологічного факультету. У 1960 році Академія наук
СРСР організовує симпозіум з аграрної історії країн Східної Європи. Вчений багато років бере участь у
цьому симпозіумі.
На симпозіумі вчений піднімає багато питань. Він розглядає і виступає з доповіддю по таким питан-
ням:
1. Деякі риси розвитку селянського господарства Криму та суміжних до нього земель Південної України
в кінці XVІІІ- першій половини ХІХ ст.., 1960 р. [6].
2. З історії селянської колонізації Таврійської губернії в кінці XVІІІ- першій половини ХІХ ст.., 1961 р.
[7].
3. З історії розвитку промисловості в Криму в першій половині ХІХ ст., 1961р. [8].
4. Види селянських повинностей в Таврійській губернії у першій половині ХІХ ст., 1962р. [9].
5. З історії сільського господарства та селян Криму (Розвиток торгівельного тютюнництва), 1964р. [10].
6. Селянська колонізація Криму у післяреформений період, 1965р., [11].
7. Деякі тенденції процесу соціального розкладання селянства в Криму в кінці ХІХ- початку ХХ ст..,
1968р. [12].
8. Про урожайність зернових у Таврійської губернії (поч..ХІХ- поч..ХХ ст..), 1968р. [13].
9. Поземельні відносини в Криму у кінці ХVІІІ – початку ХІХ ст.., 1969р. [14].
10. Розвиток виноградарства та виноробства в Криму в другій половині ХІХ- початку ХХ ст.., 1970р. [15].
11. З історії діяльності Сімферопольського відділу Російського суспільства садівників, 1972р. [16].
У 1975 році у Львові Секиринський С.А. захищає докторську дисертацію по темі: „Сельское хозяйство
и крестьянство Крыма и Северной Таври в конце XVIII- начале ХХ века” [17]. Аналіз історії галузей сіль-
ТОЧКА ЗРЕНИЯ 147
ськогосподарчого виробництва, етнічний та соціальний склад населення регіону, картина еволюції росій-
ського, українського та татарського селянства, історія формування, склад та положення у Таврійській гу-
бернії іноземних колоністів, - всі ці питання піднімає Сергій Анатолійович у своїй дисертації.
У 1978 році С.А. Секиринський стає професором. Професор Секиринський С.А. опублікував десь бі-
льше 50 наукових праць. Хочу зупинитись на деяких з них.
Праця Секиринського С.А. „Аграрные отношения в Крыму в период позднего феодализма (XVI- пер-
вая половина XIX вв. )” [18]. У цій праці вчений пише: „ Потрібно відмітити, що аграрна історія Криму
являє собою чималий теоретичний інтерес, часто вихідний за межі чисто локальної історії”.
В цій монографії професор у 1 розділі „Аграрные отношения в Крыму в период существования Крым-
ского ханства” аналізує аграрну історію Криму в цей період.
Він вказує, що головна задача монографії – це встановлення специфічних особливостей соціально-
економічного, а перш за все аграрного устрою Кримського ханства. Вчений підводить читача до висновку,
що ліквідація Кримського ханства та приєднання його земель до Росії (1783р.) стає історичною необхідні-
стю.
У третьому розділі монографії „Формирование, состав и положение государственных крестьян и ино-
странных колонистов” висвітлюється історія сільського господарства та селянства Криму та Північної Та-
врії, яка тоді входила до складу Кримського ханства. Вчений приділяє особливу увагу в цьому розділі іс-
торії селянської колонізації даного регіону. Секиринський підкреслює, що в решті решт склались три ка-
тегорії селянського населення:
1) Державні селяни.
2) Іноземні колоністи.
3) Кріпаки.
В своєму дослідженні вчений показує, що приєднання Криму до Росії створює сприятливі умови для
розвитку нових галузей зернового господарства, мериносного вівчарства, культурного виноградарства та
виноробства, торговельного садівництва та тютюнництва.
П’ятий розділ своєї монографії „Сельское хозяйство Крыма и Северной Таврии с конца XVIІІ до сере-
дины XIX вв. (1783-1861 г.)” вчений поділив на 4 підрозділи:
1) Зернове господарство.
2) Тваринництво.
3) Виноградарство та виноробство.
4) Торгівельне садівництво.
Вчений підкреслює, що „... не зная історії заселення цього краю, неможна зрозуміти й особливостей
розвитку тут різноманітних галузей сільського господарства та причин швидкого зросту його окремих га-
лузей”.
Вчений багато уваги приділяє питанню генуезьких колоній у Північному Причорномор’ї. На сесії з іс-
торії Криму він виступає з доповіддю „О переоценке роли генуэзских колоний в истории Крыма” [19].
Вчений доводить, що іноземні історики збільшували значення та роль генуезців у історії Криму, зобража-
ючи Кримський півострів до появи генуезців як дикий та некультурний край. Іноземні історики вказують,
що саме генуезці створили тут квітучі торгові міста та поселення. Вони зображали справу таким чином,
що торгівля велась тільки генуезцями. Але вчений заперечує це і доводить, що населення складалося не
тільки з італійців, які становили меншу частину мешканців, а тут мешкали й росіяни, алани, вірмени, гре-
ки та інші народності, які з’явилися в Криму раніше італійців та займалися торгівлею та ремеслом. У тор-
гівлі Кафи була зазначена роль вірменського капіталу. Сергій Анатолійович у своїй доповіді показує, що
Кафа була не тільки торгівельним, а й ремісничим центром. Вчений акцентує, що джерела говорять про
напружену класову боротьбу, про ненависть до генуезьких покупців та феодалів населення прибережних
міст та сіл Криму. Джерела говорять також про не менш важливий розвиток рабства та работоргівлі у ге-
нуезців. Генуезці заохочували татарські напади на російські, українські та польські землі. Секиринський,
завершуючи свою доповідь, пише: „Роль генуезців в історії середньовікового Криму повинна бути пере-
глянута. Історія кримських середньовічних міст повинна бути створена наново...” [19].
Продовжуючи піднімати питання з історії Криму, вчений пише статтю „К вопросу о заселении Крыма
в конце XVIІІ в.” [20], де розповідає про позитивну роль включення Криму до складу Росії, про позитивну
роль цього не тільки для самого півострова, але і для подальшого розвитку виробничих сил всього півдня
держави. Розповідає про шляхи та способи заселення Криму й прилеглих до нього південноукраїнських
степів новими людьми: російськими та українськими селянами. Автор зупиняється лише на початковому
періоді заселення Криму (кінець XVIІІ ст..). Він пише: „При всієї обмеженості своїх масштабів заселення
Таврійської області російськими та українськими селянами мало велике прогресивне значення, створюю-
чи тут значні верства діяльного, добре знайомого з землеробством та іншими видами господарства”.
Секиринський С.А. багато уваги приділяє історії та розвитку Кримського державного педагогічного
інституту ім.. М.В. Фрунзе, де він відпрацював 56 років. У 1957 році виходить його стаття у співавторстві
з Ф.С. Загородським та В.Л. Зайцевим „Крымский государственный педагогический институт им. М.В.
Фрунзе” [21]. Автори розповідають про етапи створення та відкриття у 1918 році в Криму вищого учбово-
го закладу – Таврійського університету у складних обставинах громадянської війни та іноземної військо-
вої інтервенції. Вони розповідають про роботу інституту щільно до 1957р. У 1960 році виходить у світ
книга цих авторів „История Крымского педагогического института имени М.В. Фрунзе” [22]. Вчений С.А.
Секиринський освітлює в цій книзі такі розділи, як:
• На шляху до створення інституту (1918-1925 р.).
Парамонова Л.А.
ШЛЯХ ДО ІСТИНИ
148
• Кузня педагогічних кадрів (1925-1941 р.).
• Нові завдання.
У 1917 році у видавництві „Таврія” – Сімферополь виходить його наступна книга у співавторстві з
О.В. Волобуєвим та К.К. Когонашвілі. „Судакская крепость” [23]. Мета цієї книжки ознайомити читачів з
історією Суданської фортеці, її сучасним станом та архітектурними особливостями, а також з середньові-
чною історією Судаку – Солдайі.
Продовжуючи цю тему, співавтори випускають ще дві книги „Крепость в Судаке” у 1980р. та 1983р.
Професор С.А. Секиринський, голова кримської обласної організації Українського суспільства охоро-
ни пам’ятників історії і культури, доценти
О. Волобуєв та К. Когонашвілі більш поширо знайомлять з минулим середньовічного міста фортеці,
його характерними особливостями, з сучасним станом історико-архітектурного заказника.
Ця книга може бути і науково-популярним нарисом і провідником по фортеці.
Доброю опорою для шкільних вчителів є підручники вченого. Перший підручник, на якому я хочу зу-
пинитись „История средних веков” [26] на писаний у співавторстві з вченим О. Волобуєвим. З розділів, які
є в підручнику, 6 написані Секиринським С.А.. Він висвітлює такі розділи, як:
І р.Виникнення феодального устрою у Західній та Центральній Європі.
ІІ р.Встановлення феодального устрою в Східній Римській (Візантійській) імперії.
ІV р.Розвиток ремесла та торгівлі. Розвиток міст у Східній Європі.
VІІ р.Створення централізованої держави у Східній Європі.
VІІІ р.Національно-визвольна боротьба чеського народу. Селянська війна у Чехії.
ХVІІІ р. Культура Європи в кінці ХV – першій половині ХVІІ ст..
Цей підручник був відмічений на конкурсі, який проводило Міністерство освіти РСФСР у 1961 році.
Важливим посібником для вчителів стала „Художественно-историческая хрестоматия” [27] укладачів
Секиринського С.А. та Волобуєва О.В.
Хрестоматія містить більш 150 уривків з середньовічної та сучасної літератури. Матеріал хрестоматії
призначений для використання на уроках історії та у позакласній роботі. Тексти згруповані тематично, на-
ділені коментаріями та методичними рекомендаціями. В хрестоматію включений особливий, образний та
цікавий матеріал, який гарно запам’ятовувати. Підручник містить анотірований покажчик використаної
літератури, що дозволяє вчителям ефективно керувати позакласними читаннями учнів.
Праці професора С.А. Секиринського не втратили своєї сучасності і в наш час. Вони є доброю опорою
для тих, хто знаходиться зараз у науковому пошуку.
Професор С.А. Секиринський до самої своєї смерті у серпні 1990 року працював на кафедрі історії
стародавнього світу та середніх віків консультантом.
Життя людини завжди залишається недоказаним, не розкритим до кінця. Професор С.А. Секиринсь-
кий назавжди буде з нами. Його думка жива та сучасна. Так в чому ж істина професора Секиринського?
Істина в пошуку, в незадоволенні та сумнівах, в прагненні жити напружено та насичено; істина – у
спразі пізнання; істина С.А. Секиринського – у вірі світлим ідеалам розуму, свободи та думки.
Джерела і література
1. Герцен А.Г.. Кафедра истории древнего мира и средних веков // Культура народов Причерноморья. –
1998. – Октябрь №4. – С.22.
2. Моисеенкова Л.С.. Профессор С.А. Секиринский // Культура народов Причерноморья. – 1998. – №4.
– С.100–101.
3. Университетская жизнь. Путь в науку. – 12 апреля 1978г. – №15.
4. Государственный Архив Автономной Республики Крым, (ГААРК), ф. СГУ, оп.1, Д. Секиринский
С.А., л.24
5. Секиринский С.А.. Очерки истории Сурожа IX-XV вв. – Симферополь, 1955г. – С.3.
6. Секиринский С.А.. Некоторые черты развития сельского хозяйства Крыма и прилегающих к нему зе-
мель Южной Украины в конце XVIII – первой половине XIX в. – В кн.: Ежегодник по аграрной исто-
рии Восточной Европы./ Материалы симпозиума. 23-29 сент. 1960г./Киев, 1962. – С. 403-417. – Библи-
огр. В подстроч. примеч..
7. Секиринский С.А.. Из истории крестьянской колонизации Таврической губернии в конце XVIII – пер-
вой половине XIX в. – В кн.: Ежегодник по аграрной истории Восточной Европы. 1961г./ Материалы
симпозиума, 6-11 сент. 1961г./ – Рига, 1963. – С.356–362.
8. Секиринский С.А.. Из истории развития промышленности в Крыму в первой половине XIX в. – “Из-
вестия Крымского отд. Геогр. О-ва СССР”, вып.6, 1961. – С.169-184.
9. Секиринский С.А.. Виды крестьянских повинностей в Таврической губернии в первой половине XIX
в. – В кн.: Тезисы докладов и сообщений пятой сессии симпозиума по аграрной истории Восточной
Европы в г.Минске. (сент.1962). Минск, 1962. – С.227-230. – На правах рукописи
10. Секиринский С.А.. Из истории сельского хозяйства и крестьянства Крыма. (Развитие торгового таба-
ководства). – В кн.:Итоговая науч. Конференция проф.-преподав. Состава 7–9 апр. 1964г. (Тезисы док-
ладов). Симферополь, 1964. – С.27-29. (КПИ)
ТОЧКА ЗРЕНИЯ 149
11. Секиринский С.А.. Крестьянская колонизация Крыма в послереформенный период. – В кн.: Тезисы
докладов и сообщений восьмой (Московской) сессии симпозиума по аграрной истории Восточной
Европы. (сент. 1965г.) – М., 1965. – С.138–141. – На правах рукописи
12. Секиринский С.А.., Некоторые тенденции процесса социального разложения крестьянства в Крыму в
конце XIX – начале ХХ века. В кн.: «Ежегодник по аграрной истории Восточной Европы», 1968г. Л.,
«Наука», 1972. – С. 236–245. (АН СССР. Отд-ние истории. Инт-т истории СССР. Ленингр. отделение),
- Библиогр. в подстр. примеч.
13. Секиринский С.А.. К вопросу об урожайности зерновых культур в Таврической губернии с начала
XIX – до начала ХХ века. – В кн.: Тезисы докладов и сообщений девятой (Таллинской) сессии симпо-
зиума по аграрной истории Восточной Европы (окт. 1966г.) Таллинн, 1966. – С. 37–40. – На правах
рукописи
14. Секиринский С.А., Поземельные отношения в Крыму в конце XVIII – начале XIX в. – В кн.: Тезисы
докладов и сообщений ХЫ сессии Симпозиума по аграрной истории Восточной Европы (Одесса, но-
ябрь, 1969 г.), М., 1969, с.118-123. (АН СССР. Отд-ние истории. Инст-т истории СССР. Инст-т исто-
рии АН УССР., Одес. Гос. Ун-т)
15. Секиринский С.А., Развитие виноградарства и виноделия в Крыму во второй половине XІХ – начале
ХХ веков, - В кн..: Тезисы докладов и сообщений ХІІ сессии Симпозиума по аграрной истории Вос-
точной Европы (Рига – Сигулда, окт. 1970г.) – М., 1970. – С.143-148, (АН СССР. Инт-т истории
СССР. Институт истории Латв. ССР)
16. Секиринский С.А. Из истории деятельности Симферопольского отдела Российского общества садово-
дов – В кн.: Тезисы докладов Межреспубликанского Симпозиума по аграрной истории Восточной Ев-
ропы (Минск – Гродно, 25-29 сент. 1972г.) Вып.2. – М., 1972. – С. 26-31. (АН СССР. Отд-ние истории
АН СССР. Институт истории СССР. Инт-т истории АН БССР)
17. Секиринский С.А. Сельское хозяйство и крестьянство Крыма и Северной Таврии в конце XVIII – на-
чале XX в. (1783-1917) – Автореф., - доп.инс.наук. – Львов, 1974.
18. Секиринский С.А. Аграрные отношения в Крыму в период позднего феодализма (XVI – первая поло-
вина XIX вв.) – Симферополь, 1984.
19. Секиринский С.А. О переоценке роли Генуэзких колоний в истории Крыма – Симферополь, 1952г.
20. Секиринский С.А.. К вопросу о заселении Крыма в конце XVIII – Известия Крымского педагогическо-
го института им. М.В. Фрунзе. – Крымиздат 1957. – Т.ХХІІІ.
21. Загородских Ф.С., В.Л. Зайцев, Секиринский С.А. Крымский государственный педагогический инсти-
тут им. М.В. Фрунзе – Известия Крымского пед. института им. М.В. Фрунзе. – Крымиздат 1957.
т.XXVIII
22. Загородских Ф.С., В.Л. Зайцев, Секиринский С.А. История Крымского педагогического института им.
М.В. Фрунзе. – Крымиздат, 1960.
23. Секиринский С.А., Волобуев О.В. Когонашвили К.К. Судакская крепость. – Симферополь: «Таврия»,
1971.
24. Секиринский С.А., Волобуев О.В. Когонашвили К.К. Крепость в Судаке. – Симферополь: «Таврия»,
1980.
25. Секиринский С.А., Волобуев О.В., Когонашвили К.К. Крепость в Судаке. – Симферополь: «Таврия»,
1983.
26. Секиринский С.А., Волобуев О.В. История средних веков. – Симферополь, 1961.
27. Художественно-историческая хрестоматия. Средние века. Составители С.А. Секиринский, О.В. Воло-
буев. – М.: Просвещение, 1977.
Пергат А.П.
СУЩНОСТЬ ГЕОГРАФИЧЕСКОГО ИССЛЕДОВАНИЯ ВИНОГРАДАРСКО-
ВИНОДЕЛЬЧЕСКОГО КОМПЛЕКСА В УСЛОВИЯХ ПЕРЕХОДА К РЫНОЧНОЙ ЭКОНОМИКЕ
Планирование и управление развитием экономики любого государства на переходном этапе требует
глубокого научного обеспечения. Виноградарско-винодельческий комплекс (ВВК) является важным со-
ставляющим элементом хозяйственного комплекса многих государств мира, в том числе и Украины.
Функционирование виноградарско-винодельческого комплекса любого региона базируется на глубоких
научных разработках и исследованиях, которыми занимаются различные отраслевые науки, каждая из ко-
торых имеет свой предмет исследования и специфические подходы к изучению ВВК. В частности, к таким
отраслевым наукам относятся виноградарство и виноделие.
В Украине научно-исследовательскую работу по виноградарству и виноделию проводят ИВиВ «Мага-
рач», Украинский научно-исследовательский институт виноградарства и виноделия, кафедры сельскохо-
зяйственных и пищевых институтов. Анализ научных работ, посвященных оценки влияния различных
природных факторов на функционирование ВВК показал, что эти факторы исследованы достаточно глу-
боко и всесторонне многими учеными. В последнее время появилось большое количество экономических
исследований ВВК. В частности, ученые ИВиВ «Магарач» А.М. Авидзба, И.Г. Матчина, А.Н. Бузни,
С.Г. Черемисина, В.А. Загоруйко, С.Ю. Дженев исследовали виноградарство и виноделие как целостные
экономические системы, ими рассмотрены проблемы интенсификации отраслевого виноградарско-
винодельческого производства в условиях перехода к рыночной экономике. В.А. Рыбинцевым [1] разрабо-
|