Соціальна структура населення міст і містечок Волинської губернії наприкінці XVIII ст.

У статті розкрита соціальна структура населення міст і містечок Волинської губернії на підставі аналізу «Географічного та економічного опису Волинської губернії 1798 р.», який містить багатий матеріал про населені пункти і мешканців краю. Зроблено висновок про збереження наприкінці ХVІІІ ст. у міс...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2013
Main Author:	Карліна, О.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інституту історії України НАН України 2013
Series:	Соціум. Альманах соціальної історії
Subjects:	Соціальні групи та соціальна мобільність
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/104448
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Соціальна структура населення міст і містечок Волинської губернії наприкінці XVIII ст. / О. Карліна // Соціум. Альманах соціальної історії. — 2013. — Вип. 10. — С. 97-114. — Бібліогр.: 46 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-104448
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1044482025-02-09T23:02:46Z Соціальна структура населення міст і містечок Волинської губернії наприкінці XVIII ст. Социальная структура населения городов и местечок Волынской губернии в конце XVIII века The social structure of city and town population in the Volhynian government in late XVIII century Карліна, О. Соціальні групи та соціальна мобільність У статті розкрита соціальна структура населення міст і містечок Волинської губернії на підставі аналізу «Географічного та економічного опису Волинської губернії 1798 р.», який містить багатий матеріал про населені пункти і мешканців краю. Зроблено висновок про збереження наприкінці ХVІІІ ст. у містах і містечках новоутвореної губернії основних станів, характерних і для попереднього періоду. Однак під впливом соціальної політики Російської імперії, направленої на визначення того, яку групу населення слід внести в реєстр обтяжених подушним податком, а яку з нього виключити, соціальні межі між станами поступово розмивалися. Включення до податного стану міщан вело до зниження їхнього юридичного статусу. В кінці ХVІІІ ст. було закладено основу для формування різних соціальних груп серед міської людності Волині. В статье раскрыта социальная структура населения городов и местечек Волынской губернии на основании анализа «Географической и экономической описи Волынской губернии 1798 г.», которая содержит богатый материал о населенных пунктах и жителей края. Сделано вывод о сохранении в конце ХVІІІ в. в городах и местечках новосозданной губернии основных сословий, характерных и для предыдущего периода. Однако под влиянием социальной политики Российской империи, направленной на определение того, какую группу населения следует внести в реестр обремененных подушным налогом, а какую из него исключить, социальные границы между сословиями постепенно размывались. Включение в податное сословие мещан вело к понижению их юридического статуса. В конце ХVІІІ в. было заложено основу для формирования разных социальных групп среди городского населения Волыни. The article depicts the social structure of the Volhynian Gubernia towns and burghs population based on the «Geographical and economic outline of the Volhynian Gubernia in 1798». The source offers plethora of data about towns, burghs and villages of the region, and their inhabitants. The author comes to the conclusion that at the end of the XVIII century the main population strata characteristic for the previous period could still be observed in the towns and burghs of the newly-formed gubernia. However, the social policies of the Russian Empire, aimed at defining which groups had to pay capitation tax and which did not, gradually eroded social differentiation. The legal status of the townspeople declined when taxes were incurred on them. XVIII century laid foundations for the emergence of various social groups amongst the townspeople of Volhynia. 2013 Article Соціальна структура населення міст і містечок Волинської губернії наприкінці XVIII ст. / О. Карліна // Соціум. Альманах соціальної історії. — 2013. — Вип. 10. — С. 97-114. — Бібліогр.: 46 назв. — укр. 1995-0322 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/104448 uk Соціум. Альманах соціальної історії application/pdf Інституту історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Соціальні групи та соціальна мобільність Соціальні групи та соціальна мобільність
spellingShingle	Соціальні групи та соціальна мобільність Соціальні групи та соціальна мобільність Карліна, О. Соціальна структура населення міст і містечок Волинської губернії наприкінці XVIII ст. Соціум. Альманах соціальної історії
description	У статті розкрита соціальна структура населення міст і містечок Волинської губернії на підставі аналізу «Географічного та економічного опису Волинської губернії 1798 р.», який містить багатий матеріал про населені пункти і мешканців краю. Зроблено висновок про збереження наприкінці ХVІІІ ст. у містах і містечках новоутвореної губернії основних станів, характерних і для попереднього періоду. Однак під впливом соціальної політики Російської імперії, направленої на визначення того, яку групу населення слід внести в реєстр обтяжених подушним податком, а яку з нього виключити, соціальні межі між станами поступово розмивалися. Включення до податного стану міщан вело до зниження їхнього юридичного статусу. В кінці ХVІІІ ст. було закладено основу для формування різних соціальних груп серед міської людності Волині.
format	Article
author	Карліна, О.
author_facet	Карліна, О.
author_sort	Карліна, О.
title	Соціальна структура населення міст і містечок Волинської губернії наприкінці XVIII ст.
title_short	Соціальна структура населення міст і містечок Волинської губернії наприкінці XVIII ст.
title_full	Соціальна структура населення міст і містечок Волинської губернії наприкінці XVIII ст.
title_fullStr	Соціальна структура населення міст і містечок Волинської губернії наприкінці XVIII ст.
title_full_unstemmed	Соціальна структура населення міст і містечок Волинської губернії наприкінці XVIII ст.
title_sort	соціальна структура населення міст і містечок волинської губернії наприкінці xviii ст.
publisher	Інституту історії України НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Соціальні групи та соціальна мобільність
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/104448
citation_txt	Соціальна структура населення міст і містечок Волинської губернії наприкінці XVIII ст. / О. Карліна // Соціум. Альманах соціальної історії. — 2013. — Вип. 10. — С. 97-114. — Бібліогр.: 46 назв. — укр.
series	Соціум. Альманах соціальної історії
work_keys_str_mv	AT karlínao socíalʹnastrukturanaselennâmístímístečokvolinsʹkoíguberníínaprikíncíxviiist AT karlínao socialʹnaâstrukturanaseleniâgorodovimestečokvolynskoiguberniivkoncexviiiveka AT karlínao thesocialstructureofcityandtownpopulationinthevolhyniangovernmentinlatexviiicentury
first_indexed	2025-12-01T14:41:53Z
last_indexed	2025-12-01T14:41:53Z
_version_	1850317336685314048
fulltext	Соціальна структура населення міст і містечок Волинської губернії… 97 УДК 316.3;43.34:94(477.438.41)”17/18” Оксана Карліна СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА НАСЕЛЕННЯ МІСТ І МІСТЕЧОК ВОЛИНСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ НАПРИКІНЦІ XVIII СТОЛІТТЯ Волинська губернія як адміністративна одиниця остаточно склалася у 1797 році. До її складу увійшли Волинське, частково Київське та Берестейське воєводства і Холмська земля колишньої Речі Посполитої; на цій території було сформовано 12 повітів: Володимир-Волинський, Дубенський, Житомирський, Заславський, Ковельський, Кременецький, Луцький, Овруцький, Острозький, Новоград-Во- линський, Рівненський, Старокостянтинівський. Житомир поступово утвердився також як губернський центр. Для з’ясування комплексу питань, пов’язаних із соціальною поліструктур- ністю міських мешканців (співвідношення різних груп у спектрі соціально- професійної, станової, етноконфесійної структур міського населення регіону) на час приєднання Волині до Російської імперії, звернемося до архівних джерел. Одним із найперших ґрунтовних переписів населення є «Географічний та еко- номічний опис Волинської губернії 1798 р.», складений відповідно до указу Сенату від 10 квітня 1798 року1 на вірогідній джерельній базі2. Ще у грудні 1792 р. командувач російських військ у Правобережній Україні, генерал- губернатор приєднаних земель Михайло Кречетніков отримав наказ зібрати інформацію про нові території та скласти карту, яка би містила фізичну, гідро- ——————— 1 О приведении в точную известность качества казенных имений, состоящих в областях, от Польши приобретенных, и о произведении новой оным люстрации. Именной [указ], данный Сенату. 1798. Апреля 10 // Полное собрание законов Российской империи. Собрание первое (далі: ПСЗ РИ. Собрание первое). – СПБ., 1830. – Т. XХV. – № 18 475. – С. 187–189. 2 Оригінал аналізованого документа зберігається в Російському державному військово-істо- ричному архіві у фонді «Военно-учетный архив», справа 18 653, ч. 1-12, а фотокопія знаходиться в Науковій бібліотеці Львівського національного університету імені Івана Франка у Відділі рід- кісної, рукописної та стародрукованої книги, справа 1721. Документ містить детальний геогра- фічний та статичний огляд кожного населеного пункту усіх дванадцяти повітів, а також сумарні статистичні показники кожного повіту і всієї губернії загалом. На ретельності у проведенні цього опису на Волині та вірогідності документу наголосила у своїх статтях Т. Брянцева (див.: Брянцева Т.П. Генеральний перепис 1797–1798 рр. про міське населення Волині // Вісник Київського універ- ситету: серія історії. – К., 1975. – Вип. 17. – С. 69–76; Брянцева Т.П. Соціальна структура насе- лення міст Волині наприкінці XVIII ст. / Т.П. Брянцева // Вісник Київського університету: серія історії. – К., 1981. – Вип. 21. – С. 84). ISSN1995-0322. ÑÎÖ²ÓÌ. Àëüìàíàõ ñîö³àëüíî¿ ³ñòîð³¿. Âèïóñê 10. – Ñ. 97–114 © Îêñàíà Êàðë³íà, 2013 Оксана Карліна 98 логічну, сільськогосподарську і промислову характеристику краю. Для вико- нання цього завдання слід було залучити офіцерів Генерального штабу, які перебували у складі війська. Вони мали описати всі маєтки (приватні, помі- щицькі, так званий едукаційний фундуш). Слід було зазначити, які приватні володіння були спадкові, а які тимчасові (посесорські), особливу увагу звернути на наявність кріпосних селян і прибутковість маєтків3. Камеральний опис приєднаних земель був продовжений за наступника М.М. Кречетнікова, генерал-губернатора мінського, ізяславського і брацлав- ського Тимофія Тутолміна. Також базою для «Опису» послужили матеріали V-ї ревізії (перепису податного населення), оголошеної указом від 23 червня 1794 р.4 Канцелярія Т.І. Тутолміна розробила «Настанови» («Руководство») для належного проведення перепису, в яких були враховані соціально-економічні та політичні особливості Правобережної України, зумовлені її тривалим перебу- ванням у складі Речі Посполитої5, де склались три основні стани: шляхта, міщани і селяни, що засвідчила конституція 3 травня 1791 року6. Наприкінці XVIII ст. у Російській імперії загалом сформувалися суспільні стани, що підтверджувалося закріпленням у законах станових прав (безумовних і спадкових); наявністю станових організацій і станового суду, певних рис станової самосвідомості й менталітету, деяких ознак зовнішньої приналежності7. У структурі станів виділялись непривілейовані податні стани (сільські «обива- телі», міщани), напівпривілейовані (гільдійські купці, духовенство, імениті гро- мадяни та інші) і панівні стани – спадкові дворяни. ——————— 3 О распоряжениях в польских областях, занятых российскими войсками. Именной [указ[, данный генералу Кречетникову. 1792. Декабря 8 // ПСЗ РИ. Собрание первое. – СПБ., 1830. – Т. XХIII. – № 17 090. – С. 388–391. 4 Об учинении новой генеральной в государстве ревизии. Именной [указ], данный Сенату. 1794. Июня 23 // ПСЗ РИ. Собрание первое. – СПБ., 1830. – Т. XХIII. – № 17 221. – С. 529. Після закінчення ревізії була виявлена значна кількість пропущених осіб, тому уряд у 1799 р. видавав розпорядження про подачу додаткових ревізьких «сказок» (див.: О внесении в оклад прописных или в ревизию ненаписанных душ по подаваемым в градския и земския полиции росписям в течение будущаго 1800 года; об исключении из онаго излишне и вдвойне написанных. Именной [указ[, данный Сенату. 1799. Декабря 1 // ПСЗ РИ. Собрание первое. – СПБ., 1830. – Т. XХХIХ. – № 19 210. – С. 905–906). У 1804 р. у Волинській губернії була проведена додаткова ревізія вільних людей. За її результатами волинський віце-губернатор Петро Грохольський направив до державного казначея записку «о поступивших во время последней ревизии в статью вольных людей и в мещанский оклад помещичьих крестьянах, коих бы быть в оной не надлежало». Виходячи з того, що місцеві поміщики могли не розібратися, кого можна вважати вільними людьми, Сенат розпорядився провести додатковий перепис вільних людей (див.: О переписи вольных людей по Волынской губернии. Сенатский [указ] по высочайше утвержденному докладу. 1804. Апреля 18 31 // ПСЗ РИ. Собрание первое. – СПБ., 1830. – Т. XХVIII. – № 21 268. – C. 285– 286). 5 Крикун М.Г. Соціальна структура населення Правобережної України наприкінці XVIII ст. за п’ятою ревізією // Вісник Львівського університету. Серія історична. – 1978. – Вип. 14. – С. 96. 6 Бардах Ю., Леснодорский Б., Пиетрчак М. История государства и права Польши. – М., 1980. – С. 289–292. 7 Миронов Б.Н. Социальная история России периода империи (XVIII – начало XX в.): в 2 т. – 2-е изд., испр. – М., 2000. – Т. 1. – С. 140. Соціальна структура населення міст і містечок Волинської губернії… 99 Традиційна характеристика соціальної структури Російської імперії XVIII– ХІХ ст. базується на наявності чотирьох основних станів, які відносились до «природних обивателів»: дворянство, духовенство, міщанство і селянство. Кон- цепція чотирьох станів була закріплена в російський історіографії другої поло- вини ХІХ – початку ХХ ст., при цьому стани розглядались не як спадщина середніх віків, а як результат спрямованих заходів держави у XVIII ст., на- правлених на встановлення соціального порядку8. Подібний погляд на стани збе- рігся і в радянській історіографії з тією лише відмінністю, що в період з 1861 р. до 1917 р. проходило перетворення станів у класи9. Американський історик Грегорі Л. Фріз, розглянувши зміни у термінології соціальної структури доре- форменої Росії, довів, що упродовж 1775–1850 рр. соціальні групи набули чітких культурних і правових форм, тому до часу Великих реформ 60–70-х років ХІХ ст. не класи, а «стани ставали все більше, а не менше видимими в сус- пільстві»10. Разом із тим наявність соціальних категорій із внутрішніми підрозділами не дозволяє говорити про сформовану чітку систему великих статусних груп на- прикінці XVIII cт. У своєму ґрунтовному дослідження соціальних структур Російської імперії Еліс К. Віртшафтер наголосила на «рухомості соціальних меж» у Російській імперії , що відрізняло її від інших європейських держав11. Стан часто мав поділ на певні «состояния», тобто групи, становище яких у суспільстві визначалось лише правовим статусом12. Деякі групи, визначені в законі як «стан», не були спадковими: належність до них досягалась шляхом особистого вибору, індивідуальних заслуг чи офіційно визнаних економічних успіхів. Отже, система станів мала значну мобільність, гнучкість, достатню для того, щоб включати в себе групи, об’єднані видом занять або однією професією і меншою мірою – спадковим принципом. У Російській імперії «соціальна струк- ——————— 8 Владимирский-Буданов М.Ф. Обзор истории русского права. Изд. 3-е. – СПб., 1900. – С. 250. 9 Ерошкин Н.П. Крепостное самодержавие и его политические институты. – М., 1981. – С. 25– 26; Корелин А.П. Дворянство в пореформенной России: 1861–1904. – М., 1979. – С. 54; Рындзюнский П.Г. Сословно-податная реформа 1775 г. и городское население // Общество и государство феодальной России. – М., 1975. – С. 86; Сметанин С.И. Разложение сословий и фор- мирование классовой структуры городского населения России в 1800–1861 гг. // Исторические записки. – М., 1978. – Т. 102. – С. 153–182. 10 Фриз Г.Л. Сословная парадигма и социальная история России // Американская русистика: Вехи историографии последних лет. Имперский период: антология. – Самара, 2000. – С. 137; Грегорі Л. Фріз також зробив історичний екскурс у виникнення терміну «стан» («сословие») в Росії та еволюцію його семантики (див.: Фриз Г.Л. Сословная парадигма и социальная история России // Американская русистика: вехи историографии последних лет. Имперский период: анто- логия. – Самара, 2000. – С. 126–138). 11 Виртшафтер Э.К. Социальные структуры: разночинцы в Российской империи. – М., 2002. – С. 200. 12 Грегорі Л. Фріз відокремив поняття «сословие» як статусну групу від іншого, який часто використовувався в юридичних документах, – «состояние» як соціальна категорія. На його думку, загальне уявлення про стан як соціальну спільноту без формальної організації склалось ближче до кінця XVIII ст., а в перші десятиліття ХІХ ст. поняття «сословие» співвідносилося з корпо- ративною спільнотою, яка мала певну культуру, визначене правове становище і соціальну іден- тичність (див.: Фриз Г.Л. Сословная парадигма и социальная история России // Американская русистика: вехи историографии последних лет. Имперский период. – Самара, 2000. – С. 133–136). Оксана Карліна 100 тура не існувала на суто правовій або економічній основі; вона була, хоча би частково, суб’єктивною конструкцією, сформульованою і зрозумілою особам або групам, які визначали себе щодо інших і які були й собі переозначувані тими іншими. Як суб’єктивна конструкція, соціальна структура постійно взаємодіяла з зовнішнім (об’єктивним) правовим і економічним тиском, що знаходився поза контролем населення, яке себе саме визначало»13. У Російській імперії від початку ХVІІІ ст. до 1917 р. містом називався населений пункт, визнаний як такий офіційно державою. Населення міста авто- матично набувало юридичних прав міських жителів. Офіційні міста мали різні ранги: губернське, повітове і неповітове, або заштатне місто, тобто таке, яке не мало округи або повіту. До 1860-х років до міських поселень (але не до міст) відносились містечка на території, приєднаній внаслідок поділів Речі Поспо- литої. Надання населеному пункту статусу міста не вело до виокремлення його ні в юридичному, ні в економічному значенні, а залежало від потреб адміністра- тивно-територіального поділу. Тому у Волинській губернії згідно з указами від 22 травня14 і 5 липня15 1795 р. поселення, в яких знаходилися губернські та повітові органи управління, називалися містами, а решта міських поселень – містечками. П’ять повітових міст (Дубно, Острог, Заслав, Старокостянтинів і Рівне) та усі містечка знаходилися у приватній власності. Вони відігравали роль торгово-ремісничих центрів магнатських володінь, багато з них мали коро- лівські грамоти на проведення ярмарків і торгів та користувалися певними елементами міського самоврядування. Однак лише мешканці повітових міст отримали права, визначені у «Грамоті на права и вигоди містам Російської імперії» («Жалуваній грамоті містам») 1785 р. Незважаючи на істотне територіальне розширення Волинської губернії порів- няно з раніше існуючим воєводством16, «Опис» 1798 року зафіксував всього 146 міських поселень (12 міст і 134 містечка) і аж 3 380 поселень сільського типу (села, «деревни», «сельцы», присілки, а також «майдани», «рудні» і «буди» – однодвірні чи малодвірні поселення, де було організовано не лише видобуток заліза чи виробництво поташу, але й помешкання для постійного перебування людей, зарахованих переважно до стану кріпосних селян) (див. таблицю 1). ——————— 13 Виртшафтер Э. К. Социальные структуры: разночинцы в Российской империи. – М., 2002. – С. 179. 14 О устроении городов в Брацлавской губернии и о назначении суммы на губернские расходы. Именной [указ], данный правящему должность генерал-губернатора минского, изяславского и брацлавского Тутолмину. 1795. Мая 22 // ПСЗ РИ. Собрание первое. – СПБ., 1830. – Т. XХIII. – № 17 336. – С. 701. 15 О разных распоряжениях касательно устройства Волынской и Подольской губерний. Именной [указ], данный правящему должность генерал-губернатора минского, изяславского и брацлавского Тутолмину. 1795. Июля 5 // ПСЗ РИ. Собрание первое. – СПБ., 1830. – Т. XХIII. – № 17 354. – С. 728. 16 Загальна площа Волинського воєводства складала 39786 кв. км, а Волинської губернії – 67 246,5 кв. км (див.: Крикун М.Г. Кордони й повітовий поділ Волинського воєводства у ХVІ– ХVІІІ ст. // Географічний фактор в історичному процесі. Зб. наук. праць. – К., 1990. – С. 55; www.runivers.ru/territory/362046). Соціальна структура населення міст і містечок Волинської губернії… 101 З подимного реєстру 1776 р. відомо, що у Волинському воєводстві налічувалось 103 міста і містечка та 984 села17. Отже, відбулося відносне зменшення кількості міст і містечок, що можна пояснити зарахуванням деяких містечок (наприклад, Боремеля Дубенського, Жидичина Луцького, Поворська Ковельського, Губкова Рівненського повітів та інших) до переліку сіл. Таблиця 1. Кількість міст і містечок, міського і сільського населення Волинської губернії у 1798 р.18 У тому числі У тому числі міського № з/п Повіт В сь ог о на се ле ни х пу нк ті в М іс т і мі ст еч ок С іл ьс ьк их по се ле нь Всього населення осіб % 1. Володимир- Волинський 418 13 405 110 215 9 291 8,43 2. Дубенський 323 19 304 104 906 18 889 18,01 3. Житомирський 241 14 227 93 930 26 944 28,69 4 Заславський 221 8 213 85 810 18 496 21,55 5. Ковельський 286 16 270 81 536 10 545 12,93 6. Кременецький 256 12 244 90 542 12 482 13,79 7. Луцький 338 12 326 83 098 12 329 14,84 8. Новоград- Волинський 275 11 264 89 017 17 665 19,84 9. Овруцький 501 12 489 85 050 6 628 7,79 10. Острозький 213 8 205 82 455 11 338 13,75 11. Рівненський 282 12 270 86 564 12 284 14,19 12. Старокостянти- нівський 172 9 163 84 875 15 709 18,51 Всього 3 526 146 3 380 1 077 998 172 600 16,01 Наприкінці ХVІІІ ст. найвищий рівень концентрації міського населення спо- стерігався у Житомирському і Заславському повітах, де у містах і містечках мешкало відповідно 27 і 22 відсотки населення повіту. Найменше міського населення було в Овруцькому і Володимир-Волинському повітах. Загалом у Волинській губернії мешканці міст і містечок складали всього 16% населення губернії. ——————— 17 Magazin fűr die neue Historie und Geografie angelegt vor A.F. Büsching. – Halle, 1788. Teil XXII. – S. 318–348. 18 Складено за: Центральный государственный военно-исторический архив Российской Феде- рации (далі: – ЦГВИА РФ), ф. ВУА, д. 18 653, ч. 1-12. Оксана Карліна 102 Кількість міських поселень у тому чи іншому повіті не є показником рівня урбанізації. Наприклад, у Заславському повіті було всього одне місто і сім містечок, але частка міського населення в них складала 21,55%, що вище за загальногубернський показник. У той же час у Ковельському повіті налічувалось удвічі більше міських поселень, ніж у Заславському, але міське населення не перевищувало 13% людності повіту. За період 1776–1798 рр. збільшення місь- кого населення проходило у південно-східній частині губернії, тобто у Жито- мирському, Старокостянтинівському, Заславському і Новоград-Волинському по- вітах. Зменшення міського населення спостерігалося в північно-західних повітах губернії: Володимир-Волинському, Ковельському, а також у Овруцькому. Наприкінці ХVІІІ ст. до найбільших міст за кількістю мешканців належали такі повітові центри: Дубно (6 535 осіб), Житомир (5 419), Старокостянтинів (4 581), Заслав (4 566), Острог (4 098 осіб), а також Бердичів (4 815 осіб), Любар (4 556), Корець (4 706) і Полонне (4 954 особи) – поселення, названі в «Описі» містечками. За рівнем розвитку ремесла й торгівлі ці містечка не відрізнялися від міст, а навіть перевищували їх. За кількістю мешканців міські поселення Волинської губернії 1798 р. можна класифікувати за кількома типами (див. таблицю 2). Таблиця 2. Класифікація міст і містечок Волинської губернії 1798 р. за кількістю населення19 Кількість осіб До 500 501– 1000 1001– 2000 2001– 4000 4001– 5000 Понад 5000 Всього Кількість міст і містечок 42 46 36 13 7 2 146 Відсоток 28,7 31,5 24,7 8,9 4,8 1,4 100,0 Як бачимо, наприкінці ХVІІІ ст. близько 60% міських поселень (а це ви- нятково містечка) мали до тисячі жителів. Ще у чверті міських поселень кількість мешканців не перевищувала 2 тисяч осіб. Було лише два міста – Дубно і Житомир, – в яких налічувалось понад 5 тисяч осіб. У всіх класифікаціях міст за кількістю населення рубіжною є цифра 20– 25 тисяч осіб. Це не випадково: саме в містах, у яких мешкало 20–25 тисяч осіб, створювалися умови для радикальної зміни способу життя порівняно із селом. Для кінця ХVІІІ ст. цілком виправдано вважати великими містами ті, в яких населення складало понад 25 тисяч осіб. Отже, жодне місто Волині тоді й близько не наблизилось до зазначеної кількості мешканців. Це означає, що на той час в жодному з волинських міст не склалися умови для формування нових, ринкових відносин. ——————— 19 Складено за: ЦГВИА РФ, ф. ВУА, д.18 653, ч. 1-12. Соціальна структура населення міст і містечок Волинської губернії… 103 В «Описі» 1798 р. серед мешканців міст і містечок виділено такі соціальні стани та групи: купці, міщани, духовенство, шляхта, вільні люди, цигани та іноземці (див. таблицю 2). Цей перелік не збігається з тим, який міститься в «Грамоті на права і вигоди містам Російської імперії» 1785 р. Втім, у цьому базовому законі, в якому визначені особисті, майнові й корпоративні права міських мешканців, відсутнє однозначне тлумачення того, хто такі «міські обивателі». У документі вони поділені на шість категорій: 1) ті, хто в місті мав нерухомість («дом, или иное строение, или место, или землю»), 2) гільдійські купці, 3) цехові ремісники (майстри, підмайстри, учні), 4) іногородні та іноземні «гості», 5) імениті «граждани», 6) посадські (тобто «в том городе старожилы, или поселившиеся, или родившиеся, кои […] промыслом, рукоделием или рабо- тою кормятся в том городе»)20. Серед цих категорій відсутні «міщани», оскільки в «Грамоті на права і вигоди містам Російської імперії» термін «міщани» мав одразу три значення: міські «обивателі», середнього роду люди, дрібні торговці і ремісники21. Таблиця 3. Стани та соціальні групи міського населення Волинської губернії у 1798 р.22 У тому числі Повіт К іл ьк іс ть м іс т і мі ст еч ок В сь ог о на се ле нн я в мі ст ах і мі ст еч ка х ку пц і мі щ ан и ду хо ве нс тв о се ля ни ш ля хт а ві ль ні л ю ди ци га ни ін оз ем ці 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 10 902 15 3 330 193 6 292 584 481 7 - Володимир- Волинський 13 100,00 0,14 30,55 1,77 57,71 5,36 4,41 0,06 18 889 52 7 169 383 9 693 795 778 19 - Дубенський 19 100,00 0,27 37,95 2,03 51,32 4,21 4,12 0,10 - 26 944 140 7 633 383 13 166 4 757 444 10 411 Житомирськи й 14 100,00 0,52 28,33 1,42 48,86 17,66 1,65 0,04 1,52 18 496 18 3 461 280 12 726 1 548 395 - 68 Заславський 8 100,00 0,10 18,71 1,51 68,80 8,37 2,14 - 0,37 10 545 11 3 841 197 5 704 623 163 6 - Ковельський 16 100,00 0,10 36,43 1,87 54,09 5,91 1,55 0,05 - 12 482 34 5 659 243 6 112 412 - 22 - Кременецький 12 100,00 0,27 45,34 1,94 48,97 3,30 - 0,18 - ——————— 20 Грамота на права и выгоды городам Российской империи. 1785. Апреля 21 // ПСЗ РИ. Собрание первое. – СПБ., 1830. – Т. XXII. – № 16 188. – С. 363–364. 21 Там само. – С. 367. 22 Складено за: ЦГВИА РФ, ф. ВУА, д. 18 653, ч. 1-12. Оксана Карліна 104 Закінчення таблиці 3 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 112 9 5 472 291 5 348 662 330 - - Луцький 11 100,00 0,07 45,19 2,40 44,15 5,48 2,71 - - 17 665 19 2 718 291 12 181 1 223 1 214 19 - Новоград- Волинський 11 100,00 0,11 15,38 1,65 68,96 6,92 6,87 0,11 - 12 284 10 2 876 180 7 598 654 931 - 35 Рівненський 12 100,00 0,08 23,41 1,47 61,85 5,32 7,58 - 0,28 6 628 47 1 619 154 4 389 330 51 38 - Овруцький 12 100,00 0,71 24,43 2,32 66,22 4,98 0,77 0,57 - 11 338 46 4 363 295 4 964 1 192 478 - - Острозький 9 100,00 0,41 38,48 2,60 43,78 10,51 4,22 - - 15 709 16 3 883 195 10 808 787 9 11 - Старокостян- тинівський 9 100,00 0,10 24,72 1,24 68,80 5,01 0,06 0,07 - 173 994 417 52 024 3 085 98 981 13567 5 274 132 514 Всього 146 100,00 0,24 29,90 1,77 56,89 7,80 3,03 0,08 0,29 При визначенні російської соціальної структури виняткову важливість мав подушний податок. Загалом населення міст Російської імперії у ХVІІІ ст. поді- лялося на дві групи: внесені до ревізького перепису міські мешканці та непо- стійне незареєстроване населення, яке складалося з дворян, чиновників, духо- венства (білого і чорного), поміщицьких і державних селян, розквартированих у місті військових. До першої групи належали купці трьох гільдій (до першої гільдії могли записатися власники капіталу від 100 до 500 руб., до другої – від 500 до 1 тис., до третьої – від 1 тис. до 5 тис. руб.), ремісники, об’єднані в цехи, та міщани. Отже, міщанами називаємо осіб, які офіційно належали до міщан- ського стану, тобто тих, чия приналежність до міщан того чи іншого міста (містечка) зафіксована в ревізьких «сказках» і виявлялась у сплаті подушного податку. Представники цього стану, хоча формально були рівними перед зако- ном, складали багато страт. Ця стратифікація була зумовлена різноманітністю господарської діяльності: дрібне підприємництво, городництво, ремесло, пере- везення, робота домашньої прислуги тощо. При проведенні ревізії у 1795 р. у новоутворених губерніях було збережено старий поділ людності на християн та євреїв і введено чинний у Росії поділ на два стани: вільних і невільних. До вільного стану були віднесені шляхтичі, на які поширювалися права російського дворянства; людність коронних міст, поділена на стан купців і міщан; іноземці та євреї, зараховані до міських жителів. Невільний стан склали селяни в поміщицьких маєтках і жителі-християни, за винятком шляхти, приватних міст і містечок. Вони були записані в ревізьких «сказках» як піддані власника в кріпосний стан усупереч різним привілеям, які польські королі дали приватним міським поселенням. Тодішнє розуміння права власності на землю в Росії включало й кріпосне право для людей, які працювали на цій землі. Тому той, хто власноручно обробляв землю, повинен бути при- Соціальна структура населення міст і містечок Волинської губернії… 105 кріплений до неї на користь того, хто був власником цієї землі. Такий підхід до поділу людності на стани і соціальні групи був застосований у ході перепису населення Волинської губернії наприкінці XVIII ст. У структурі міського населення Волинської губернії міщани складали майже 30%, але в різних повітах цей показник коливався від 19 до 45% (див. таблицю 3). Також суттєво відрізнялась кількість міщан у повітових містах, де вони ство- рювали найбільшу соціальну групу серед мешканців (56%), і в містечках, в яких міщан налічувалось всього 22% (див. таблиці 4, 5). Серед міщан переважали євреї (52,5%), яким указом від 23 червня 1794 р. дозволялося займатися торгівлею і промислами. Ті з них, котрі мешкали в селах23, мали бути внесені в міські книги повітових міст і підпорядковані магістратам, а згодом переселені в повітові міста24. У Волинській губернії єврейська людність була численною, як і в інших нових губерніях. Своїми початками вона сягала ХVІ ст.; у Речі Посполитій мала своє самоврядування у формі кагалів. Євреї заселяли головним чином містечка, а частина з них меш- кала у селах, займаючись ремеслом і дрібною торгівлею. Таблиця 4. Соціальна структура повітових міст Волинської губернії у 1798 р.25 У тому числі Місто В сь ог о на се ле нн я ку пц і мі щ ан и ду хо ве нс тв о се ля ни ш ля хт а В іл ьн і л ю ди Ц иг ан и Ін оз ем ці 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 3 450 12 1 498 57 1 527 204 152 - - Володимир- Волинський 100,00 0,35 43,42 1,65 44,27 5,91 4,40 - - 6 535 49 3 602 55 1 885 347 578 19 - Дубно 100,00 0,75 55,12 0,84 28,85 5,31 8,84 0,29 5 419 34 3 344 53 258 1 666 7 - 57 Житомир 100,00 0,63 61,71 0,98 4,76 30,74 0,13 - 1,05 ——————— 23 Наприклад, у 22 селах Житомирського повіту мешкало по одній-дві родини євреїв (всього 144 особи), зайнятих у корчмарстві. Усіх їх було зараховано до міщан (див.: ЦГВИА РФ, ф. ВУА, д. 18 653, ч. 1). 24 «Евреев, которым указом нашим от 23 июня 1794 года позволено в губерниях там име- нованных, пользоваться торгом и мещанскими промыслами, и кои не токмо по городам и мес- течкам, но и по селениям рассеяны пребывают, внесть в городовыя окружных городов книги, на основании Городового положения подчинить магистратам и стараться переселять в уездные города, дабы сии люди не скитались во вред обществу, но производя торги и размножая рукоделия и ремесла, и себе прибыль и обществу пользу приносили» (див.: О разных распоряжениях касательно устройства Минской губернии. Именной [указ[, данный правящему должность мин- ского, изяславского и брацлавского генерал-губернатора Тутолмину. 1795. Мая 3 // ПСЗ РИ. Собрание первое. – СПБ., 1830. – Т. XХХ. – № 17 327. – С. 694–695. 25 Складено за: ЦГВИА РФ, ф. ВУА, д. 18 653, ч. 1-12. Оксана Карліна 106 Закінчення таблиці 4 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 4 566 18 1 659 56 1 907 661 218 - 47 Заслав 100,00 0,39 36,33 1,23 41,77 14,48 4,77 - 1,03 1 674 11 1 289 16 96 216 46 - - Ковель 100,00 0,66 77,00 0,96 5,73 12,90 2,75 - - 3 528 34 3 228 65 97 104 - - - Кременець 100,00 0,96 91,50 1,84 2,75 2,95 - - - 2 349 9 1 563 151 - 403 223 - - Луцьк 100,00 0,38 66,54 6,43 - 17,16 9,49 - - 1 928 5 642 15 909 131 222 4 - Новоград- Волинський 100,00 0,26 33,30 0,78 47,15 6,79 11,51 0,21 - 2 638 7 977 32 1 206 195 186 - 35 Рівне 100,00 0,27 37,04 1,21 45,72 7,39 7,05 - 1,33 852 47 571 30 6 147 13 38 - Овруч 100,00 5,52 67,02 3,52 0,70 17,25 1,53 4,46 - 4 098 46 3 193 117 270 170 301 - - Острог 100,00 1,12 77,92 2,86 6,59 4,15 7,35 - - 4 581 16 1 714 53 2 622 176 - - - Старокостян- тинів 100,00 0,35 37,42 1,16 57,24 3,84 - - - 41 617 288 23 280 700 10 783 4 420 1 946 61 139 Всього 100,00 0,69 55,94 1,68 25,91 10,62 4,68 0,15 0,33 У Рівному, Заславі, Бердичеві, містечках Старокостянтинівського, Овруць- кого і Рівненського повітів зовсім не зафіксовано міщан-християн. Закріпачені міщани-землероби багатьох приватних міст і містечок подавали судові позови, доводячи, що вони ніколи не були кріпосними. Посилаючись на королівські привілеї, вони обґрунтовували помилковість запису їх до кріпосного стану і свої права на землю. Такі справи розглядалися вищими судовими і урядовими інстанціями (Сенатом, Державною радою), але вирішувалися не на користь міських жителів. Наприклад, ще в 1796 р. до Волинського намісництва надійшло прохання від «жителей Ковельской округи местечка Михновки Данила Понеделка и Григория Столярчука о освобождении их на силе привилегии от порабощения владельцем Вкрынским дедичем и Мусановским посессором». Вони вважали себе міща- нами, а не підданими власника містечка. Намісництво доручило Ковельському нижньому земському суду розглянути документи, які мав поміщик Вкринський на це містечко, а до того часу його мешканці залишалися «в законном пови- новении владельца». Прийняте земським судом і губернським магістратом рішення було не на користь міхнівських жителів26. ——————— 26 Центральний державний історичний архів України, м. Київ (далі: ЦДІАУК), ф. 946, оп. 1, спр. 1, арк. 60–60 зв., 105. Соціальна структура населення міст і містечок Волинської губернії… 107 Тоді ж мешканці містечка Смідин Ковельського повіту подали прохання про визнання їх міщанами. Від них вимагалося подати документи на міщанські права для розгляду у відповідну комісію, створену для трьох повітів: Ковель- ського, Луцького і Володимир-Волинського. Представник громади Смідина Зеновій Дорощук подав 16 документів, однак справа завершилася тим, що «владеющий тем местечком Миончинский приписывает себе жителей тамошних в подданство»27. Такі ж документи на підтвердження міщанства в губернський магістрат подали мешканці містечок Миляновичі та Вижви, які входили до володінь княгині Яблоновської28. В усіх випадках закріпачення підтверджувалося ревізькими «сказками» 1795 р., а чинш і податки на користь власника – правами його власності на землю. Якщо в Речі Посполитій формальне соціальне становище було наслідком традиційних прав і привілеїв, витоки яких сягали середньовіччя і встановлювались корпо- раціями або визнавались за правом традиції, то у Російській імперії ставало результатом створених державою правових визначень. Таблиця 5. Соціальна структура містечок Волинської губернії у 1798 р.29 У тому числі Повіт К іл ьк іс ть м іс т і мі ст еч ок В сь ог о на се ле нн я в мі ст і і м іс те чк ах ку пц і мі щ ан и ду хо ве нс тв о се ля ни ш ля хт а В іл ьн і л ю ди Ц иг ан и Ін оз ем ці 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 7 452 3 1 832 136 4 765 380 329 7 - Володимир- Волинський 12 100,00 0,04 24,58 1,83 63,95 5,10 4,41 0,9 12 354 3 3 567 328 7 808 448 200 - - Дубенський 16 100,00 0,02 28,87 2,66 63,20 3,63 1,62 - - 21 527 106 4 289 330 12 908 3 091 437 10 354 Житомирський 13 100,00 0,49 19,92 1,53 59,97 14,37 2,03 0,05 1,64 13 930 - 1 802 224 10 819 887 177 - 21 Заславський 7 100,00 - 12,93 1,61 77,67 6,37 1,27 - 0,15 8 871 - 2 552 181 5 608 407 117 6 - Ковельський 15 100,00 - 28,76 2,04 63,22 4,59 1,32 0,07 - 8 954 - 2 431 178 6 015 308 - 22 - Кременецький 11 100,00 - 27,15 1,99 67,18 3,44 - 0,24 - 9 763 - 3 909 140 5 348 259 107 - - Луцький 10 100,00 - 40,04 1,43 54,78 2,65 1,10 - - ——————— 27 Там само. – Арк. 165–166. 28 Там само. – Арк. 167–169. 29 Складено за: ЦГВИА РФ, ф. ВУА, д. 18 653, ч. 1-12. Оксана Карліна 108 Закінчення таблиці 5 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 15 737 14 2 076 276 11 272 1 092 992 15 - Новоград- Волинський 10 100,00 0,09 13,19 1,75 71,64 6,94 6,30 0,09 - 9 646 3 1 899 148 6 392 459 745 - - Рівненський 11 100,00 0,03 19,69 1,53 66,27 4,76 7,72 - 5 776 - 1 048 124 4 383 183 38 - - Овруцький 11 100,00 - 18,14 2,15 75,88 3,17 0,66 - - 7 240 - 1 170 178 4 694 1 022 177 - - Острозький 8 100,00 - 16,16 2,45 64,83 14,12 2,44 - - 11 128 - 2 169 142 8 186 611 9 11 - Старокостян- тинівський 8 100,00 - 19,49 1,28 73,56 5,49 0,08 0,10 - 132 377 129 28 744 2 385 88 198 9 147 3 328 71 375 Всього 132 100,00 0,10 21,71 1,80 66,64 6,91 2,51 0,05 0,28 Категорія цехових ремісників, до якої входили майстри, підмайстри та учні, записані у цех для заняття ремеслом, у кінці XVIII ст. існувала формально і за своїм фактичним становищем не відрізнялась від міщан. Цехові не були за- критою корпорацією: доступ у цехи і вихід із них не викликав особливих труднощів, тому в «Описі» 1798 р. вони не виділені в окрему соціальну групу. Однак, вказуючи рівень розвитку ремесла в окремих містах, автори документу зазначали, скільки ремісників тієї чи іншої спеціальності працювало в місті. Наприклад, у Житомирі налічувалось 10 цехів, а цеховими майстрами були 34 кравці, 19 ювелірів і 3 годинникарі, 22 шевці, 23 столяри, 12 ковалів, 9 гон- чарів, 28 пекарів, 9 кушнірів, 8 живописців, 20 різників-євреїв30. До верхівки власне міського (у становому розумінні) населення належали купці (християни та євреї) трьох гільдій. У Волинській губернії вони становили лише чверть відсотка від усього населення (див. таблицю 3) (кількість купців- євреїв переважала купців-християн приблизно у співвідношенні 2/3:1/3). Купці були записані здебільшого в містах (див. таблицю 4), де вони мали заявляти («оголошувати») про свій капітал, але найбільше їх осіло у тогочасних важливих торгових центрах – Бердичеві (76 осіб), Дубні (49), Острозі (46). У Бердичеві, основна частина якого належала князю Матвію Радзивіллу, був побудований гостинний двір, де на першому поверсі містилися крамниці, а на другому меш- кали іноземні купці «німецької нації»; у містечку налічувалось 126 дерев’яних крамниць, щорічно проходило п’ять ярмарків, найбільший з яких був Онуфріїв- ський (12 червня); на них приїжджали купці з Галичини, Молдови, Валахії, Туреччини і Росії, до 10 тис. «гостей» щорічно31. ——————— 30 ЦГВИА РФ, ф. ВУА, д. 18 653, ч. 1, л. 1. 31 Там само. – Л. 8 об. – 9. Соціальна структура населення міст і містечок Волинської губернії… 109 Купці, визначені в російських законах як «стан», не мали спадкових прав: належність до купецтва досягалась через особистий вибір32. Міщани вступали у купецькі гільдії – об’єднання з відповідними привілеями – при наявності у них певного мінімального «оголошеного капіталу». Як зауважив Павло Риндзюн- ський, «купецькі права присвоювались міщанам не „за народженням”, а ціною по суті купівлі, за згоду сплачувати податки у визначеному розмірі»33. Тому купецтво не було станом у повному значенні цього слова. Якщо збіднілий дворянин залишався дворянином, а священик, який втратив парафію, не втрачав духовного сану, то розорений купець автоматично переходив до стану міщан. Межа між становими групами купців і міщан визначалась майновим цензом, тобто чинником нестанового характеру, але за купецтвом закріплювались ви- разно станові привілеї. Оновлення складу купців свідчило про стирання ста- нових меж між ними і міщанами. Для майнового становища міщанина існувала відносна, верхня межа, пере- ступивши яку, він ставав купцем, але нижньої межі не існувало. Навіть пере- буваючи у повній скруті, міщанин залишався міщанином. Міщанство і купецтво були фактично не двома, а одним міським станом, найбагатша частина якого і була купецтвом. Перехід із цього міського стану до складу інших станів не був правилом34. За «Описом» 1798 р. найчисельнішим серед міського населення Волині було селянство: його питома вага складала 57%. Однак у повітових містах селян налічувалось всього 26% від усієї міської людності, а містечках – аж 67% (див. таблиці 3, 4, 5). Разом із власне селянами до цього стану зарахували міських християн, які не увійшли до складу шляхти, духовенства, купецтва і міщанства. Майже усіма селянами володіла шляхта (89%), лише 4% належало духовенству (переважно католицьким монастирям), а решта входила до категорії державних селян. У структурі населення Волинської губернії як окрема соціальна категорія виділені вільні люди («вольноживущие»). Майже половина з них мешкала в містах і містечках і складала близько 3% міського населення. Це були переважно вихідці з Австрії та Пруссії, котрі осіли в цьому краї. На рубежі XVIII і XIX ст. австрійські піддані вільно переселялись у воло- діння російського імператора. Прикордонна охорона не мала права їх затриму- вати, а пропускала вглиб губернії, видавши лише «кордонне свідоцтво»35. З цим документом, який мав силу паспорта упродовж трьох місяців, особа могла ——————— 32 Поділяємо думку Грегорі Л. Фриза, відповідно до якої «стан» – це «спадкова суспільна верства», яка має особливий статус (див.: Фриз Г.Л. Сословная парадигма и социальная история России // Американская русистика: вехи историографии последних лет. Имперский период. – Самара, 2000. – С. 133–136), тому поняття «стан» розглядається як соціальна група, яка мала спадковий статус, права і обов’язки, закріплені юридично (у законі). 33 Рындзюнский П.Г. Городское гражданство дореформенной России. – М., 1958. – С. 44. 34 Сметанин С.И. Разложение сословий и формирование классовой структуры городского населения России в 1800-1861 гг. // Исторические записки. – М., 1978. – Т. 102. – С. 171. 35 «Кордонне свідоцтво» видавав старший офіцер прикордонного загону на звичайному папері за своїм підписом (див., наприклад: Державний архів Волинської області, ф. 368, оп. 1, спр. 21, арк. 3). Оксана Карліна 110 шукати собі місце для постійного поселення. Якщо австрійський переселенець осідав на поміщицьких землях, то кордонне свідоцтво він повинен був пред’я- вити для запису в повітовий земський суд. Якщо ж він записувався в купецький або міщанський стан, то зазначений документ подавався до магістрату разом з особистим письмовим зверненням та письмовою згодою кагальних (для євреїв) або гмінних (для християн) представників прийняти переселенця у свою гро- маду36. Після цього в магістраті обов’язково складалася ревізька «сказка» на нового мешканця міста та членів його сім'ї. Завершувалась процедура «набуття громадянства» складанням присяги на вірність російському престолу. Відомості про переселенців з магістрату надсилались у губернське правління і казенну палату37. У Заславі, Житомирі, Рівному та трьох містечках зафіксовано кілька десятків іноземців. Це могли бути торговці, кваліфіковані ремісники, художники, гувер- нантки, які не прийняли російського підданства. Наприклад, наприкінці ХVIII ст. князь Юзеф Клемент Чарторийський одним із перших на Волині запросив ні- мецьких майстрів до Корця для роботи на фарфорово-фаянсовій фабриці. Уже в 1783 р. там була побудована для них кірха. Невелика німецька колонія виникла і в Житомирі38. У загальній структурі міського населення іноземці складали мен- ше одного відсотка. У матеріалах перепису 1795 р. та в «Описі» 1798 р. в окрему групу міських мешканців виділено циган. Навіть осівши, цигани займалися ремеслом чи мо- більною торгівлею, але не обробітком землі. Деякі з них наймалися на роботу як ковалі, музиканти, дресирувальники звірів39. Серед міського населення близько 8% складала шляхта (дворянство) – один із привілейованих (неподатних) станів; при цьому в містах шляхти було більше на 3,7%, ніж у містечках (див. таблиці 3, 4, 5), що можна пояснити включенням до цього стану чиновників, які мешкали в повітових центрах. Загалом у містах і містечках оселилась п’ята частина всього шляхетського стану губернії. Хоча шляхта не була соціально однорідною, але в «Описі» 1798 р. вона не розме- ——————— 36 Державний архів Волинської області, ф. 363, оп. 1, спр. 50, арк. 502. 37 «Для приведения помянутого Менеса Абрамовича Горовица, [який прибув з Бродів і од- ружився на місцевій жительці], на верность подданства российского престола к присяге коман- дировать ратмана сего магистрата Раковского с тем, чтобы по выполнении таковой Горовицом присяжной лист представил сему магистрату, которой вместе с кардонным свидетельством пред- ставит Волынскому губернскому правлению, с числа представленных же ревизских росписей, оставя одну при деле, последнюю представить в Волынскую казенную палату и просить при- числить его, Горовица, в дубенские мещане» (див.: Державний архів Рівненської області, ф. 567, оп. 1, спр. 137, арк. 24). 38 Cichocka-Petrażycka S. Żywioł niemiecki na Wołyniu. – Warszawa, 1933. – S. 10, 14; Арндт Н. Известная фарфоровая фабрика и евангелическая община в Корце // Родина Волынь / Ист. о-во «Волынь» в ФРГ, Житомир. науч.-краевед. о-во исследователей Волыни. – Визентхайнд; Житомир, 1998. – Т. 17. – С. 19–26; Костюк М.П. Німецькі колонії на Волині (ХІХ – початок ХХ ст.). – Тернопіль, 2003. – С. 28. 39 Зиневич Н. Институт цыганских королей в Речи Посполитой (источники и историография) // Гістарыяграфія і крыніцы па гісторыі гарадоў і працэсаў урбанізацыі ў Беларусі. Зборнік наву- ковых артыкулаў / ГрДУ імя Я. Купалы; рэдкал.: В.В. Даніловіч, І.П. Крэнь, І.І. Соркіна, Г.А. Хац- кевіч, (адк. рэдактары), [і інш.]. – Гродна: ГрДУ, 2009. – С. 132–133. Соціальна структура населення міст і містечок Волинської губернії… 111 жовується на групи. У Речі Посполитій шляхта поділялась на чотири категорії: повноправна шляхта (землевласники, магнати і шляхта на державній службі), дрібні землевласники, чиншова шляхта, шляхта, яка знаходилась на приватній службі або утримувалася з різних неземлеробських занять40. Матеріали ревізій вирізняли шляхту помісну («дідичів» і «посесорів», які володіли маєтками на правах власності або оренди чи застави) і непомісну («околичну», «чиншову» і «находящеюся в услужении»)41. Очевидно, у містах і містечках осіли переважно шляхтичі, які господарювали на чужій землі, сплачуючи грошовий чинш, або перебували на службі на різних посадах у маєтках заможних землевласників. У кожному приватному місті і містечку знаходилося управління маєтком, яке називалося здебільшого економією або фільварком, а в Дубні і Рівному – замками. У містах і містечках було зосереджено 21% всього духовенства губернії – ще одного привілейованого стану в Російській імперії. Як і паства, воно пред- ставляло три християнські конфесії: православну, уніатську і католицьку. Серед міського населення біле і чорне духовенство складало менше 2%; чисельно переважали православні священо- і церковнослужителі – 62% усього міського духовенства, що може свідчити про успішність стимульованого новою владою переходу унійних парафій на «благочестіє». У 1798 році на Волині православні вірні мали 1 076 церков42, або 69% від усіх унійних парафій, що діяли до 1772 року на землях, які склали новоутворену Волинську губернію43. Католицького духовенства найбільше було в Луцьку (в кількох католицьких монастирях, ка- федральному костелі і семінарії налічувалась 141 духовна особа), Олиці (47 осіб), Заславі (44 особи). У Почаєві в місцевому василіанському монастирі чернеча громада об’єднувала 74 особи, в Овручі – 25, Корці – 45 черниць- василіанок. Якщо порівняти соціальну структуру населення повітових міст Волинської губернії та європейської частини Російської імперії наприкінці XVIII ст., то можна помітити певні відмінності (див. таблицю 6). Насамперед власне міські стани (купці та міщани) у волинських повітових містах становили трохи більше половини від загальної кількості мешканців, у той час як в Європейській Росії їх було приблизно на 20% менше. У містах Волинської губернії мешкало удвічі більше дворян і чиновників, аніж в Євро- пейській Росії. Також у волинських містах селяни складали приблизно чверть мешканців, а в Європейській Росії – третину. Переписи кінця XVIII ст. ще не ——————— 40 Rostworowski E. Ilu było w Rzeczypospolitej obywateli szlachty // Kwartalnik Historyczny. – 1987. – Nr 3. – S. 31–34. 41 Переписи населения России: итоговые материалы подворных переписей и ревизий насе- ления России (1648–1858). – М., 1972. – Вып. VII, док. № 2: Окладная книга о численности, составе и поуездном размещении податного и части неподатного населения России (1808 г.). Окладная книга по всему государству и числе душ по V ревизии и платимых ими податях равно и о доходе с оброчных статей по 1 января 1808 г. – С. 121. 42 Рункевич С.Г. История Минской епархии. – СПб., 1893. – С. 443. 43 Підраховано на підставі: Kołbuk W. Kościoły wschodnie na ziemiach dawnej Rzeczypospolitej. – Lublin, 1998. – S. 256–590. Оксана Карліна 112 зафіксували на Волині так званих військових станів і різночинців (хоча до останніх близькі за соціальним становищем вільні люди). Зміст поняття «різно- чинець» постійно змінювався і в другій чверті ХІХ ст. різночинцями називали «людей, які знаходяться у перехідному становищі та зобов’язані через певний термін приписатися до якогось стану»44, це були неподатні люди45. Таблиця 6. Порівняльна таблиця соціальної структури населення повітових міст Волинської губернії та Європейської Росії наприкінці XVIII ст.46 Волинська губернія (1798 р.) Європейська Росія (1782 р.) Соціальна група осіб % Осіб % Міські стани (купці і міщани) 23 568 56,6 862 100 35,7 Дворяни і чиновники 4 420 10,6 121 400 5,0 Духовенство 700 1,7 61 900 2,6 Селяни 10 783 25,9 797 200 33,0 Вільні люди і цигани 2 007 4,8 - - Військові стани - - 275 600 11,4 Різночинці - - 298 600 12,3 Іноземці 139 0,4 - - Всього 41 617 100,00 2 416 800 100,0 Таким чином, наприкінці ХVІІІ ст. у містах і містечках Волинської губернії продовжували існувати основні стани, характерні й для попереднього періоду. Однак поступово розмивалися межі цих соціальних груп. Базовий юридичний поділ у Росії проходив не за станами, а на тих, хто підлягав подушному оподаткуванню, і тих, хто йому не підлягав. Соціальна політика держави була спрямована не на формування станів, а на визначення того, яка група населення була внесена в реєстр обтяжених подушним податком («подушний оклад»), а яка буде з нього виключена. Включення до податного стану вело до зниження юри- дичного статусу (можливість фізичних покарань), важких обмежень (наприклад, обмеження права пересування) і повинностей (рекрутська повинність). Поділ суспільства на платників і неплатників подушного податку заклав основу для формування різних ієрархічних соціальних груп. ——————— 44 Статистические таблицы Российской империи, издаваемые по распоряжению министра внутренних дел Центральным статистическим комитетом. – СПб., 1863. – Вып. 2: Наличное население империи в 1858 году. – СПб., 1863. – Вып 2. – С. 264. 45 Вульфсон Г.Н. Понятие «разночинец» в ХVIII – первой половине ХІХ в. // Очерки истории народов Поволжья и Приуралья / Отв. ред. Ю.И. Смыков. – Казань, 1967. – Вып. 1. – С. 107–124. 46 Складено за: ЦГВИА РФ, ф. ВУА, д. 18 653, ч. 1-12; Миронов Б.Н. Социальная структура городского населения России во второй половине XVIII – первой половине ХIХ в. // Генезис и развитие феодализма в России: Проблемы истории города. – Л., 1988. – С. 210. Соціальна структура населення міст і містечок Волинської губернії… 113 РЕЗЮМЕ Оксана Карліна СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА НАСЕЛЕННЯ МІСТ І МІСТЕЧОК ВОЛИНСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ НАПРИКІНЦІ XVIII СТОЛІТТЯ У статті розкрита соціальна структура населення міст і містечок Волинської губернії на підставі аналізу «Географічного та економічного опису Волинської губернії 1798 р.», який містить багатий матеріал про населені пункти і меш- канців краю. Зроблено висновок про збереження наприкінці ХVІІІ ст. у містах і містечках новоутвореної губернії основних станів, характерних і для поперед- нього періоду. Однак під впливом соціальної політики Російської імперії, на- правленої на визначення того, яку групу населення слід внести в реєстр обтя- жених подушним податком, а яку з нього виключити, соціальні межі між ста- нами поступово розмивалися. Включення до податного стану міщан вело до зниження їхнього юридичного статусу. В кінці ХVІІІ ст. було закладено основу для формування різних соціальних груп серед міської людності Волині. Ключові слова: Волинська губернія, місто, міщани, купецтво, соціальна структура. Оксана Карлина СОЦИАЛЬНАЯ СТРУКТУРА НАСЕЛЕНИЯ ГОРОДОВ И МЕСТЕЧОК ВОЛЫНСКОЙ ГУБЕРНИИ В КОНЦЕ XVIII ВЕКА В статье раскрыта социальная структура населения городов и местечек Волынской губернии на основании анализа «Географической и экономической описи Волынской губернии 1798 г.», которая содержит богатый материал о на- селенных пунктах и жителей края. Сделано вывод о сохранении в конце ХVІІІ в. в городах и местечках новосозданной губернии основных сословий, харак- терных и для предыдущего периода. Однако под влиянием социальной политики Российской империи, направленной на определение того, какую группу насе- ления следует внести в реестр обремененных подушным налогом, а какую из него исключить, социальные границы между сословиями постепенно размы- вались. Включение в податное сословие мещан вело к понижению их юри- дического статуса. В конце ХVІІІ в. было заложено основу для формирования разных социальных групп среди городского населения Волыни. Ключевые слова: Волынская губерния, город, мещане, купечество, соци- альная структура. Оксана Карліна 114 Oksana Karlina SOCIAL STRUCTURE OF THE VOLHYNIAN GUBERNIA TOWNS AND BURGHS AT THE END OF XVIII CENTURY The article depicts the social structure of the Volhynian Gubernia towns and burghs population based on the «Geographical and economic outline of the Volhynian Gubernia in 1798». The source offers plethora of data about towns, burghs and villages of the region, and their inhabitants. The author comes to the conclusion that at the end of the XVIII century the main population strata characteristic for the previous period could still be observed in the towns and burghs of the newly-formed gubernia. However, the social policies of the Russian Empire, aimed at defining which groups had to pay capitation tax and which did not, gradually eroded social differentiation. The legal status of the townspeople declined when taxes were incurred on them. XVIII century laid foundations for the emergence of various social groups amongst the townspeople of Volhynia. Keywords: Volhynian Gubernia, town, townspeople/burghers, merchants, social structure.

Соціальна структура населення міст і містечок Волинської губернії наприкінці XVIII ст.

Institution

Similar Items