Честь та злочин у кримінальному правосудді Руського воєводства XV ст.
Уявлення про вищість шляхетської станової честі та відчуття станово-класової солідарності і кругової поруки, які були закріплені статутним правом і спиралися на відповідні судові процедури, були важливою передумовою значного ступеня соціальної толеранції шляхетського насильства та злочинності. У...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Соціум. Альманах соціальної історії |
|---|---|
| Дата: | 2013 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інституту історії України НАН України
2013
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/104453 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Честь та злочин у кримінальному правосудді Руського воєводства XV ст. / Ю. Зазуляк // Соціум. Альманах соціальної історії. — 2013. — Вип. 10. — С. 193-215. — Бібліогр.: 79 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-104453 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Зазуляк, Ю. 2016-07-09T17:49:15Z 2016-07-09T17:49:15Z 2013 Честь та злочин у кримінальному правосудді Руського воєводства XV ст. / Ю. Зазуляк // Соціум. Альманах соціальної історії. — 2013. — Вип. 10. — С. 193-215. — Бібліогр.: 79 назв. — укр. 1995-0322 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/104453 Уявлення про вищість шляхетської станової честі та відчуття станово-класової солідарності і кругової поруки, які були закріплені статутним правом і спиралися на відповідні судові процедури, були важливою передумовою значного ступеня соціальної толеранції шляхетського насильства та злочинності. У світлі аналізу процесів про честь та знеславлення спостерігаємо постійну динаміку та протиріччя між функціонуванням репутації як сфери усної комунікації і знання про особу з одного боку, та намаганням осіб із сумнівною славою утвердити або ж змінити власну репутацію через правові інструменти, санкції та усталені судові процедури. Як показують окремі свідчення, підтвердження репутації у контексті судового розгляду як факту права могло супроводжуватися свідомим приховуванням, фальшуванням та маніпуляцією незручними і ганебними фактами біографії. Представление о верховенстве шляхетской сословной чести, чувство сословно-классовой солидарности и круговой поруки, которые были закреплены статутным правом и опирались на соответствующие судебные процедуры, были важной предпосылкой значительной степени социальной толерантности шляхетского насилия и преступности. В свете анализа процессов о чести и обесславливания наблюдаем постоянную динамику и противоречия между функционированием репутации как сферы устной коммуникации и знания о личности с одной стороны, и стремлением личностей с сомнительной славой утвердить или же изменить собственную репутацию с помощью правовых инструментов, санкций и устоявшихся судебных процедур. Как показывают отдельные свидетельства, подтверждения репутации в контексте судебного рассмотрения как факта права могло сопровождаться сознательным сокрытием, фальсифицированием и манипуляцией неудобными и позорными фактами биографии. The concepts of estate honor which varied according to the social standing of the person strongly influenced the legal procedures in the criminal law of the Polish Crown of the 15th and 16th century. The higher value the noble honor held in the social and legal practice in comparison with that of the common people determined more trust with which noblemen were endowed in the administration of criminal justice. One of the consequences of such attitudes was a considerable degree of the social tolerance towards crimes committed by the members of the noble estate. To explore how the social distinction by honor operated in the legal practice I focused in particular on the evidence of the inter-estates encounters in the criminal trials. Дана розвідка написана за підтримки дослідницької стипендії Олександра фон Гумбольдта (Німеччина). uk Інституту історії України НАН України Соціум. Альманах соціальної історії Антропологія права Честь та злочин у кримінальному правосудді Руського воєводства XV ст. Честь и преступление в криминальном правосудии Руського воеводства XV века Honor, Crime and the Administration of Criminal Justice in the Rus’ Palatinate in XV century Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Честь та злочин у кримінальному правосудді Руського воєводства XV ст. |
| spellingShingle |
Честь та злочин у кримінальному правосудді Руського воєводства XV ст. Зазуляк, Ю. Антропологія права |
| title_short |
Честь та злочин у кримінальному правосудді Руського воєводства XV ст. |
| title_full |
Честь та злочин у кримінальному правосудді Руського воєводства XV ст. |
| title_fullStr |
Честь та злочин у кримінальному правосудді Руського воєводства XV ст. |
| title_full_unstemmed |
Честь та злочин у кримінальному правосудді Руського воєводства XV ст. |
| title_sort |
честь та злочин у кримінальному правосудді руського воєводства xv ст. |
| author |
Зазуляк, Ю. |
| author_facet |
Зазуляк, Ю. |
| topic |
Антропологія права |
| topic_facet |
Антропологія права |
| publishDate |
2013 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Соціум. Альманах соціальної історії |
| publisher |
Інституту історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Честь и преступление в криминальном правосудии Руського воеводства XV века Honor, Crime and the Administration of Criminal Justice in the Rus’ Palatinate in XV century |
| description |
Уявлення про вищість шляхетської станової честі та відчуття станово-класової солідарності і кругової поруки, які були закріплені статутним правом і
спиралися на відповідні судові процедури, були важливою передумовою
значного ступеня соціальної толеранції шляхетського насильства та злочинності.
У світлі аналізу процесів про честь та знеславлення спостерігаємо постійну
динаміку та протиріччя між функціонуванням репутації як сфери усної комунікації і знання про особу з одного боку, та намаганням осіб із сумнівною славою утвердити або ж змінити власну репутацію через правові інструменти,
санкції та усталені судові процедури. Як показують окремі свідчення, підтвердження репутації у контексті судового розгляду як факту права могло супроводжуватися свідомим приховуванням, фальшуванням та маніпуляцією незручними і ганебними фактами біографії.
Представление о верховенстве шляхетской сословной чести, чувство сословно-классовой солидарности и круговой поруки, которые были закреплены
статутным правом и опирались на соответствующие судебные процедуры, были
важной предпосылкой значительной степени социальной толерантности шляхетского насилия и преступности. В свете анализа процессов о чести и обесславливания наблюдаем постоянную динамику и противоречия между функционированием репутации как сферы устной коммуникации и знания о личности с
одной стороны, и стремлением личностей с сомнительной славой утвердить или
же изменить собственную репутацию с помощью правовых инструментов, санкций и устоявшихся судебных процедур. Как показывают отдельные свидетельства, подтверждения репутации в контексте судебного рассмотрения как
факта права могло сопровождаться сознательным сокрытием, фальсифицированием и манипуляцией неудобными и позорными фактами биографии.
The concepts of estate honor which varied according to the social standing of the
person strongly influenced the legal procedures in the criminal law of the Polish
Crown of the 15th and 16th century. The higher value the noble honor held in the social
and legal practice in comparison with that of the common people determined more
trust with which noblemen were endowed in the administration of criminal justice.
One of the consequences of such attitudes was a considerable degree of the social
tolerance towards crimes committed by the members of the noble estate. To explore
how the social distinction by honor operated in the legal practice I focused in
particular on the evidence of the inter-estates encounters in the criminal trials.
|
| issn |
1995-0322 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/104453 |
| citation_txt |
Честь та злочин у кримінальному правосудді Руського воєводства XV ст. / Ю. Зазуляк // Соціум. Альманах соціальної історії. — 2013. — Вип. 10. — С. 193-215. — Бібліогр.: 79 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT zazulâkû čestʹtazločinukrimínalʹnomupravosuddírusʹkogovoêvodstvaxvst AT zazulâkû čestʹiprestuplenievkriminalʹnompravosudiirusʹkogovoevodstvaxvveka AT zazulâkû honorcrimeandtheadministrationofcriminaljusticeintheruspalatinateinxvcentury |
| first_indexed |
2025-11-26T18:47:05Z |
| last_indexed |
2025-11-26T18:47:05Z |
| _version_ |
1850768907136139264 |
| fulltext |
Честь та злочин у кримінальному правосудді Руського воєводства XV ст. 193
УДК 343.979+172.13:94(477.8)”14”
Юрій Зазуляк
ЧЕСТЬ ТА ЗЛОЧИН У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВОСУДДІ
РУСЬКОГО ВОЄВОДСТВА XV СТОЛІТТЯ∗
Дана розвідка є спробою висвітлити роль станової честі та індивідуальної
репутації у кримінальному судочинстві Руського воєводства Польської Корони
XV ст. Можна виділити двояке розуміння поняття честі і слави у суспільствах
домодерної Європи: перше, честь і слава як загальноприйнята думка, поширена
моральна оцінка про певну подію чи особу; друге, честь і слава як маркери
особистого соціального і правового статусу. Ці два аспекти честі і репутації
взаємно доповнювали одне одного і не завжди чітко розмежовувалися.
У першому з цих значень честь, слава, репутація були тотожні поняттям
«загальновідомого знання», тобто того, «що люди кажуть чи знають». З цього
погляду, особиста «слава» та репутація були обов’язково «живими», вони
відповідали чуткам, поголосу та публічній думці, яка існувала про дану особу,
родину чи події їх особистої і сімейної історії. Честь, репутація і слава фор-
мувалися та існували, отже, як процес постійного усного і публічного обгово-
рення та оцінювання вчинків і особистих рис того чи іншого індивіда. Іншою
стороною цієї публічності репутації були соціальні очікування та тиск щодо
поведінки індивідів, чиї вчинки мали залишатися відкритим і прозорими для
публічного огляду, обговорення та оцінки. Усе це вимагало від індивіда певних
навичок і вміння для утвердження і відстоювання власної честі та репутації, які
означали особливу увагу до власних дій, мови, жестів та публічної постави для
того, щоб ця репутація отримала вигідне для особи відображення у публічній
думці. Ця видима, публічно-перформативна сторона честі часто доповнювалася
розумінням цього поняття як системи внутрішніх, інтерналізованих вартостей та
поглядів, які могли не співпадати, а то й суперечити тому, що інші вважали за
загальноприйняті норми поведінки та честі1.
———————
∗ Дана розвідка написана за підтримки дослідницької стипендії Олександра фон Гумбольдта
(Німеччина).
1 Див. K. Schreiner, G. Schwerhoff. Verletzte Ehre – Überlegungen zu einem Forschungskonzept //
Verletzte Ehre. Ehrkonflikte in Gesellschaft des Mittelalters und der Frühen Neuzeit / Hrsg. K. Schreiner,
G. Schwerhoff. – Köln, Weimar, Wien, 1995. – S. 4–5; Th. Fenster, D. L. Smail. Introduction // Fama.
The Politics of Talk and Reputation in Medieval Europe / Ed. by Th. Fenster and D. L. Smail. – Ithaca
and London, 2003. – P. 3–4.
ISSN1995-0322. ÑÎÖ²ÓÌ. Àëüìàíàõ ñîö³àëüíî¿ ³ñòîð³¿. Âèïóñê 10. – Ñ. 193–215
© Þð³é Çàçóëÿê, 2013
Юрій Зазуляк 194
Бездоганна честь та добра «слава» слугували важливою формою соціального
капіталу у тогочасному суспільстві. Щоденна діяльність тогочасних людей,
пов’язана з купівлею-продажем землі, отриманням кредиту, ворожнечами із
сусідами, полюбовним судочинством, відповідальністю перед судом тощо, ви-
магала від члена локальної спільноти підтримки і взаємодії з боку широкої
мережі осіб, з’єднаних між собою взаємними зобов’язаннями та колективною
відповідальністю. Різноманітні типи колективної взаємодії у суспільстві Речі
Посполитої були збудовані навколо мереж взаємної довіри та підтримки, на-
лежність до яких випливала з оцінки індивідуальної, родинної та станової репу-
тації особи2. Честь та репутація, які формувалися і змінювалися у процесі
щоденної комунікації, були ключовими механізмами соціального контролю,
покликаними регулювати відносини у середині середньовічних соціумів як
свого роду моральних спільнот.
З іншого боку, поняттям індивідуальної честі і «слави» належало важливе
місце у праві і правосудді Польської Корони пізнього середньовіччя. Публічна
слава як соціальний процес оприлюднення усталених і поширених оцінок вчин-
ків та якостей індивіда з боку інших членів спільноти, визначали характер сто-
сунків особи зі сферою правосуддя і сама набувала статусу юридичного факту.
Ступінь довіри, вага свідчень та характер відповідальності у суді були узалеж-
нені від соціально-правової кваліфікації даної особи як людини доброї чи злої
слави3. Так, згідно з малопольскими статутами Казимира Великого, людина
доброї слави не потребувала співприсяжників під час складання присяги для
того, щоб очиститися від звинувачень у злодійстві. Її добра репутація була
достатньою гарантією, щоб обмежити процес очищення лише до особистої
присяги4.
Натомість, зла слава, яка до слова отримала в статутному праві значно більше
висвітлення, аніж категорія доброї слави, урухомлювала соціально-правові
санкції, які давали початок кримінальному переслідуванню такої особи, ставили
під сумнів її усталене місце у соціумі і часто могли означати свого роду
соціальну смерть5. Важливість поняття злої слави у кримінальному правосудді
———————
2 Ця роль особистої честі та репутації чітко простежується, наприклад, у документах
приватних угод та зобов’язань, запорукою дотримання яких виступає чесне слово однієї зі сторін
(verbo humano, verbo honorario). Див.: Akta grodzkie i ziemskie z czasów Rzeczypospolitej Polskiej, z
archiwum tak zwanego Bernardyńskiego we Lwowie wskutek fundacii A.Stadnickiego (далі – AGZ) /
Wyd. K. Liske, A. Prochaska. – Lwów, 1901. – T. XVII. № 851 (жовтень 19, 1472); Ibid. – № 2865
(липень 18, 1496); Ibid. – № 2952 (жовтень 23, 1497).
3 Пор.: Schuster P. Ehre und Recht. Überlegungen zu einer Begreiffs- und sozialgeschichte zweier
Grundbegriffe der mittelalterlichen Gesellschfaft // Ehrkonzepte in der frühen Neuzeit. Identität und
Abgrenzungen / hrsg. S. Backmann, H.-J. Künst, S. Ullmann, A. B. Tlusty. – Berlin: Akademie Verlag,
1998. – S. 40–66. Про український контекст див.: Яковенко Н. Про два ментальні стереотипи
української шляхти: «чоловік добрий» і «чоловік злий» // Паралельний світ. Дослідження з історії
уявлень та ідей в Україні XVI–XVII ст. – Київ, 2002. – С. 106–147.
4 Statuty Kazimierza Wielkiego / Opr. O. Balzer. Z rękopisu pośmiertnego wydali Z. Kaczmarczyk,
M. Sczaniecki, S. Weymann. – Poznań, 1947. – № LVII. – S. 404. «De violencie culpa et defamacione et
furti».
5 Пор. спостереження Н. Яковенко про роль злої слави у ранньомодерному українському
соціумі та праві: Яковенко Н. Про два ментальні стереотипи... – С. 114–115. Див. також дослід-
Честь та злочин у кримінальному правосудді Руського воєводства XV ст. 195
Корони можна ширше проілюструвати на прикладі декретів і конституцій Ра-
домського сейму з 1505 р. Крім знаменитої конституції Nihil novi, Радомський
сейм 1505 р. відомий серед сеймів кінця XV – початку XVI ст. також особливою
увагою до питань кримінального правосуддя і контролю за злочинністю.
У цьому відношенні радомське законодавство можна вважати одним із свідчень
поширеного на початку XVI ст. стану своєрідної моральної паніки серед па-
нівної верстви Корони, усвідомлення нездатності ефективно контролювати і
обмежувати зростання злочинності у суспільстві, передовсім серед шляхти.
Поняття злої слави неодноразово виступає в ухвалах Радомського сейму як
важлива передумова для початку кримінального переслідування та ув’язнення
підозрюваного. Так, декрети короля Олександра, які були частиною законо-
давства Радомського сейму, закріплювали і водночас доповнювали один із
головних станових привілеїв шляхти, який був відомий як neminem captivabimus.
Цей привілей, як відомо, проголошував, що жоден шляхтич не міг бути зареш-
тованим без вироку суду6. Проте, згідно з королівськими декретами, особа
шляхетського походження, яка була тричі вписана до реєстру злочинців, тобто
щодо якої тричі було доведено вину за вченене злодійство чи розбій, квалі-
фікувалася як людина злої слави, і такого злочинця можна було арештувати без
судового рішення7.
Королівські декрети визначали додаткові умови, на яких староста міг ув’яз-
нити особу на підставі злої слави. Якщо староста мав певні підозри щодо
злочинної діяльності такої особи (haberet de eo malam praesumptionem), то він
мав право арештувати і покарати його. Декрети встановлювали, однак, важливе
обмеження цих старостинських повноважень: староста міг ув’язнити підозрю-
ваного лише за згоди і порадою каштеляна і воєводи даної землі чи воєводства, і
лише у тому випадку, якщо останнім також було відомо про погану репутацію
підозрюваного8.
У сеймових конституціях, які разом із декретами короля Олександра, склали
законодавство Радомського сейму, знаходимо також опис деталей інквізиційної
процедури, яка власне дозволяла встановити підозрілу репутацію особи і яка
давала старостам та їхнім урядникам право переслідувати, ув’язнити і карати
такого злочинця9. Зокрема, одна з сеймових ухвал приписувала воєводам, каш-
телянам та старостам разом організовувати спеціальні з’їзди всієї шляхти своїх
земель і воєводств, на яких зазначені дигнітарії при допомозі двох-трьох заслу-
———————
ження К. Диси про значення репутації у кримінальному переслідуванні відьом на українських
землях Речі Посполитої: Диса К. Історія з відьмами. Суди про чари в українських воєводствах Речі
Посполитої XVII–XVIII ст. – Київ, 2008. – С. 50–59.
6 Див., наприклад, параграф Єдльненського привілею з 1430 р.: Volumina legum (далі – VL).
Przedruk zbioru praw, staraniem xx. Pijarów w Warszawie od roku 1732 do roku 1782, wydanego. –
Petersburg, 1859. VL. – Т. 1. – P. 41.2.
7 Volumina constitutionum (далі – VC) / Wyd. S. Grodziski, I. Dwornicka, W. Uruszczak. Warszawa,
1996). – T. 1. – Vol. 1. – S. 138. «De suspectis in crimine, qui bonae famae sunt censendi, et de non
captivandis bonae famae nobilibus».
8 VC. – T. 1. – Vol. 1. – S. 146. «De infamato per capitaneum capiendo».
9 Ibid. – S. 146. «De receptoribus et fautoribus furum». Про ругування див.: Borowski S. Ściganie
przestępstw z urzędu w średniowiecznym prawie polskiem. – Warszawa, 1933. – S. 70–72.
Юрій Зазуляк 196
жених і відомих своєю чесністю місцевих шляхтичів мали проводити спеціальні
інквізиційні розслідування про репутацію і поведінку окремих мешканців.
Подібні розслідування відбувалися на основі зізнань сусідів підозрюваних.
Викликані на зібрання сусіди мали скласти під присягою свідчення, інформуючи
з’їзд про те, що вони знають, або ж чули про спосіб життя і можливу злочинну
діяльність розслідуваних осіб. Дигнітарії мали право ув’язнювати і карати на
свій розсуд осіб, вина і причетність яких до злочнів були встановлені під час
такого розслідування і опитування свідків. Ці норми радомських конституцій
відповідали добре відомим принципам інквізиційної процедури, які склалися під
впливом римсько-канонічного права і які стали наріжним каменем функціо-
нування королівських та церковних судів у пізньому середньовіччі. У середньо-
вічному інквізиційному судочинстві, як відомо, звинувачення і переслідування
злочинців і підозрюваних відбувалося на підставі «злої або ж сумнівної слави»
особи, яка встановлювалася за допомогою показів свідків10.
Радомське сеймове законодавство, частина якого мала тимчасовий характер,
фактично підсумовувало і підтверджувало як норму статутного права вже існу-
ючий досвід судочинства у застосуванні категорії злої слави для кримінального
переслідування злочинців. Декрети і конституції Радомського сейму є прикла-
дом того, як судова практика випереджала коронне статутне право у регулю-
ванні багатьох важливих аспектів кримінального судочинства. Так, норми ста-
тутного права, які дозволяли старості арештувати людей поганої слави, спира-
лися на преценденти судової практики. У старостинському судочинстві Руського
воєводства XV ст. відомі схожі випадки, коли староста ув’язнював підозрю-
ваних на основі існуючої злої слави і відмовлявся звільнити їх, допоки вони не
очистять свою репутацію11. Суди Руського воєводства, йдучи за ініціативами
локальних спільнот, також неодноразово вдавалися до вищеописаного у сеймо-
вій конституції інквізиційного розслідування для встановлення злої слави і
кримінальної відповідальності підозрілих осіб. У тогочасній судовій практиці
подібна процедура найчастіше відома під назвою руг, ругування. Свідчення про
ругування спорадично зустрічаються у ґродських і земських судових актах
Руського воєводства XV ст. Цікаво, що майже усі нечисленні судові записки про
ругування, які походять з території Руського воєводства, говорять про очищення
підозрюваних від злої слави12.
Проте, суди часто не мали потреби в організації спеціальних інквізиційних
розслідувань. Звичайні судові сесії самі по собі були найважливішим публічним
форумом, на якому проходив процес оцінювання індивідуальної репутації: тут
відбувалося очищення і підтвердження «доброї слави» і шляхетської честі, тут
ставилася під сумнів репутація особи шляхом оприлюднення звинувачень у
злочинах та закидів щодо її поведінки, сюди стікалися також чутки та поголоси
про дану особу.
———————
10 Див.: Caenegem R.C. Methods of Proof in Western Medieval Law // Idem. Legal History: A
European Perspective. – London, 1991. – P. 95–99.
11 AGZ. – T. XVII. – № 2027 (січень 9, 1486).
12 Ibid. – 1886. – T. XI. – № 3252 (лютий 1, 1455); № 3249 (січень 18, 1455); Ibid. – 1887. –
T. XII. – № 588 (березень 23, 1439); № 595 (травень 11, 1439); № 687 (листопад 23, 1439).
Честь та злочин у кримінальному правосудді Руського воєводства XV ст. 197
Центральне значення питань репутації та честі у функціонуванні тогочасного
судочинства підтверджується самим характером судової документації. Цю важ-
ливу рису судочинства можна простежити на прикладі судових матеріалів Ся-
ноцької землі, які стосуються випадків злодійства. Так, з 66 записок сяноцького
ґродського суду за період 1424–1455 рр., в яких йдеться про злодійство, 24 є
короткими записами про очищення честі від звинувачення, переважно без по-
дання жодних деталей про сам злочин. При цьому процедура очищення була
можливою як з допомогою співприсяжників (12) чи літкупників (3), так і без
їхньої участі (9). Ці свідчення про очищення доповнюють також записки, в яких
не маємо нічого окрім списків співприсяжників, яких звинувачений мав пред-
ставити для майбутнього очищення, або ж обіцянки скласти присягу з співпри-
сяжниками (17). До цієї ж категорії слід зарахувати записки, в яких йшлося про
оприлюднення поголосу, знання про злочини і про підозрілу репутацію особи.
Таких свідчень «особистої слави» і «локального знання» нараховується 7. Разом
записки, в центрі уваги яких честь та очищення репутації особи, складають пере-
важну більшість усього сяноцького актового матеріалу про злодійство (62%).
Кількісно вони значно переважають судові свідчення, в яких ідеться про кри-
мінальне переслідування і покарання таких злочинців. Так, за зазначений період
маємо лише чотири короткі записки, які містять звинувачення у злодійстві, яке,
як правило, доповнювалося списками поручителів за обвинуваченого. Джерельні
свідчення про затримання, ув’язнення і вироки злочинцям зустрічаються вкрай
рідко. Разом із записками про вияв милості до ув’язнених до нас дійшло вісім
таких свідчень.
Важливо, що процес формування індивідуальної слави міг відбуватися поза
контекстом розгляду конкретної судової справи і не бути безпосереднім наслід-
ком судового змагання сторін. Присутні на судових засіданнях могли складати у
суді зізнання щодо відомих їм фактів злочинної діяльності осіб, з якими вони не
вели жодних процесів, долучаючись, таким чином, до творення злої слави про
таку людину. У 1446 р. у сяноцькому ґродському суді певний Миколай Мроз під
час свого зізнання про вкрадені у нього Войтком Закшевським речі свідчив при
нагоді, що інша особа, Войтек Холева зі своїм слугою Анджеєм, займаються
злодійством біля Грубешева і Ярослава, що крадене вони переправляють до
Угорщини, і що саме вони колись пограбували біля Сонча нотаріуса королеви13.
Інколи ґродські акти обмежувалися лише простою констатацією про злу славу і
про причетність певної особи до злочинів. Наприклад, у сяноцьких ґродських
актах під 1447 р. знаходомо короткий запис про злочинну діяльність якогось
Миша з Яблуниці, який, як повідомляє записка, переховував у своєму домі зло-
діїв з Угорщини, які раніше пограбували купців біля Переворська14. Подібний
характер має також перше відоме з руських земель Корони Depositio contra fures,
складене і внесене до сяноцьких ґродських актів у 1452 р. Ця коротка судова
записка містить перелік осіб, які тішилися злою славою розбійників і злодіїв на
———————
13 Ibid. – T. XI. № 2288-2289 (жовтень 20, 1446).
14 Ibid. – № 2506 (грудень 1, 1447).
Юрій Зазуляк 198
території Сяноцької землі. Записка, проте, не подає жодної інформації про те,
яким чином було встановлено і підтверджено злодійську репутацію цих людей.
Такі списки могли укладатися на підставі звинувачень чи внаслідок зізнань
самих ув’язнених злочинців. Вони могли також бути короткими реєстрами доку-
ментів, спорядженими в інших судах, в яких відбувалися процеси і покарання
злочинців. Таким чином відбувалася циркуляція інформації між різними судо-
вими інстанціями про відомих злочинців і підозрілих осіб. Подібна практика
була поширеною у кримінальному судочинстві Польської Корони пізнішого
часу15. Проте, не виключено, що при складанні таких коротких записок про
злочинців враховувалися вищенаведені судові свідчення про злу славу особи, які
відображали поширену думку, розповіді, чутки, тощо. Такі окремі акти-списки
осіб злої слави могли бути підставою для спорядження спеціальних реєстрів
злочинців, які вже у XV ст. велися на території Руського воєводства16. У такий
спосіб постійна практика писемного судового діловодства, яка продукувала,
нагромаджувала і зберігала документацію у кримінальних справах, створювала
важливий інституційно-правовий вимір, що сприяв фіксації правового статусу
людей злої слави за певними особами.
Крайнім проявом злої слави у тогочасному праводавстві була інфамія, тобто
повне позбавлення честі і слави. Кара і стан інфамії добре ілюструють процес, в
якому поняття слави перетворюється з процедурного і доказового інструмента
права (fama factis) на соціально-правовий статус (fama legalis)17. Судове прого-
лошення стану інфамії щодо певної особи автоматично перетворювало її на
баніта, людину вийняту з під усіх прав, позбавлену захисту та допомоги соці-
альної групи, до якої вона початково належала. Це дозволяло будь-кому без-
карно переслідувати чи позбавити життя таку особу. Інфамія була одним з
найсуворіших покарань, передбачених законодавством Корони. Вирок інфамії
доповнювався як правило конфіскацією майна, а також ганебним тілесним
покаранням. Кара на тілі злочинця була видимим знаком інфамії, який візуально
відрізняв його від людини доброї слави. Наприклад, згідно статутів короля Яна
Ольбрахта з 1493 р. позбавленням честі і тавруванням на обличчі каралися
наклепники, які неправдиво звинувачували своїх опонентів у збройному заїзді
на приватний дім18.
Шкода, якої зазнала репутація особи внаслідок кари інфамії розглядалася
статутним правом як така, що не може бути компенсована. Особи, покарані на
інфамію, не могли бути зрівняні у статусі з людьми доброї слави. На цьому
виразно наголошують, наприклад, малопольські статути Казимира Великого у
параграфі про осіб шляхетського походження, щодо яких було проголошено
інфамію у зв’язку з вчиненими ними розбоєм, або злодійством, і які втекли від
———————
15 K. Koranyi. O kradzieży na podstawie regestru złoczyńców grodu sanockiego 1554–1638. – Lwów,
1925. – S. 4.
16 AGZ. – T. XI. – № 1716 (березень 16, 1443): quod Mal kmetonem de Wissloczek, qui est pro
spolio in registro inscriptus...
17 Див.: Th. Kuehn. Fama as a Legal Status in Renaissance Florence // Fama. The Politics of Talk… –
P. 30–31.
18 VC. – T. 1. – Vol. 1. – S. 49. «De violentiis domesticis».
Честь та злочин у кримінальному правосудді Руського воєводства XV ст. 199
покарання поза межі Корони. Такі баніти, зазначають Статути, часто намагалися
з допомогою родичів та друзів здобути королівське пробачення і повернути
втрачену честь. Параграф дозволяв пробачення для таких злочинців за умови
сплати ними грошової кари, встановленої за ці злочини. Проте, статути водночас
наголошували, що позбавлені слави злочинці за жодних обставин не могли бути
відновлені і зрівнянні у честі з рештою рицарства-шляхти19.
Сумнівна репутація та «погана слава», якої зажили індивіди чи то через свою
соціо-професійну діяльність, чи то через підозри у скоєнні злочинів, які пля-
мували честь, або ж через понесення ганебних покарань, розглядалися як свого
роду соціальне забруднення, яке обмежувало, або ж повністю позбавляло таких
людей правоздатності та публічної довіри. Судові акти Руського воєводства
знають випадки, коли відповідачі заявляли про своє право ігнорувати позови,
внесені їхніми противниками, оскільки ті не змогли очистилися від попередніх
звинувачень у скоєнні злочинів і, таким чином, вважалися людьми злої слави20.
Значення злої слави як свого роду соціально-правової сигми добре посвідчене у
словах одного з можновладців Львівської землі Анджея з Сєнна, які той виго-
лосив під час одного з судових процесів. «Ти не гідний зі свинями говорити, не
те, що з добрими людьми, бо тебе пан Струмило відпросив від колоди» –
закидав у львівському ґродському суді Анджей Сенєнський Петрові, адвокатові
шляхетного Немирі з Борщова21. Дані норми статутного королівського права і
судової практики були відображенням домінуючих правових та культурних
уявлень про роль репутації у суспільстві.
Поняття індивідуальної і колективної честі формувалося та змінювалося,
отже, внаслідок взаємодії та перетину світів моралі та права. Вслід за Георгом
Зіммелем можна сказати, що приписи честі, які встановлює дане суспільство,
підтримуються частково завдяки внутрішнім суб’єктивним, а частково зовніш-
нім соціальним обмеженням та стимулам. У такий спосіб честь виступає уні-
кальною формою дотримання норм поведінки у тих площинах практичної діяль-
ності, де примус правових норм, або ж внутрішні моральні переконання є
недостатніми22.
———————
19 Statuty Kazimierza Wielkiego. – № XVI. – S. 292: «Et infamem talem reputamus, neque aliis
nobilibus, qui nunquam profugi extiterunt in fama et in sublimitate honoris poterunt adequari». Пор.
також: Handelsman M. Prawo karne w Statutach Kazimierza Wielkiego. – Warszawa, 1909. – S. 183–4.
Про кару інфамії осіб, винних у вбивстві шляхтича, які для уникнення покарання втікали за межі
Королівства, говорять також Статути Яна Ольбрахта з 1496 р. див.: VC. – T. 1. – Vol. 1. – S. 80.
«De homicidio et capite nobelium solvendis».
20 Acta officii consistorialis Leopoliensis antiquissima / Ed. W. Rolny. – Lwów, 1927. – Vol. I. –
№ 203 (лютий 7, 1483). – S. 35: Alberti Dzywny excipiente et contradicente proposicioni prescripte non
esse respondendum pro et ex eo, quia idem Petrus perprius occasione cuiusdam gladii per eum abstracti
infamatus existens se ab huiusmodi infamia non expurgavit... Також AGZ. – 1891. – T. XV. – № 3521
(березень 31, 1470).
21 AGZ. – T. XV. – № 1284 (жовтень 15, 1473): tu non esses dignus cum scrophis loqui et non cum
bonis hominibus alias o nyesrkącz, quia tu per dom. Stromilo es repettitus alias odproschon a patibulo.
22 Simmel G. Sociology. Inquiries into the Construction of Social Forms. – Leiden, Boston, 2009. –
P. 477.
Юрій Зазуляк 200
Правове розуміння індивідуальної репутації та слави було також обумовлене
соціально-становим статусом та поняттям станової честі особи. Відомо, що
серед широкого спектру концепцій честі у домодерних суспільствах Європи,
одне з найважливіших її значень стосувалося маркування соціальних статусів та
відмінностей. У цьому сенсі поняття честі виступало головним показником
соціального визнання та самоутвердження особи в межах певної соціальної
групи23.
Суспільство нерівноправних станів, яким була Польска Корона та її спад-
коємниця Річ Посполита, значною мірою опиралися на відмінні концепції честі
кожної зі станових та соціальних груп. Слава та честь становили основу кодексу
норм поведінки, вартостей, способів комунікації та моральних якостей, які
окреслювали та визначали символічні межі приналежності до певної соціальної
групи. Добре знані усім дослідникам актового матеріалу XV–XVIII ст. терміни
соціального словника, які окреслювали станову приналежність людей давньої
Речі Посполитої як то laboriosi, famosi, nobili, generosi, magnifici чи найкраще
передають центральне місце категорії честі у тогочасному суспільстві. Ця соці-
альна термінологія дає свого роду інвентар соціально-етичних характеристик,
які описують честь кожного із станів та суспільних верств. Соціально-станова
ідентичність втілювалася, отже, у колективній концепції честі кожної соціальної
групи24. У випадку шляхетського стану саме визначення шляхетства ототож-
нювалося значною мірою з шляхетською честю: як відомо нагана шляхетства,
яка була в Польській Короні головною правовою інституцією підтвердження
приналежності до шляхетського стану, була водночас процедурою очищення
шляхетської честі та доказом чистоти шляхетської крові.
Концепція шляхетської честі була ключовою культурною та ідеологічною
ідіомою шляхетської гегемонії у соціальному житті Речі Посполитої. Уявлення
про особливу шляхетську честь як основу шляхетського етосу та ідентичності
втілювалися в окремому стилі життя та специфічних практиках станово-
соціальної сегрегації, через які шляхта відділяла себе від інших станів. Способи,
якими шляхта захищала претензії на винятковітсь шляхетської честі, а з нею і
позицію власного стану, добре відомі: заборона на «плебейські» професії та
шлюби з представниками посполитих верств як такі, що плямували шляхетску
честь; фактичне усунення представників інших станів від участі у політичному
житті країни та, як наслідок, формування особливої шляхетської політичної
культури і специфічної шляхетської концепції громадянської доброчесності.
Підкреслення особливої, вищої якості шляхетської честі у порівнянні з честю
інших станів, служило також важливою формою вираження соціальної ксено-
фобії, зверхньо-ворожого ставлення до усіх інших соціальних груп. Славно-
звісний твір Валеріана Неканди Трепки Liber generationis plebeanorum (Liber
———————
23 Про честь як засадничий принцип організації станового суспільства див.: Schreiner К.,
Schwerhoff G. Verletzte Ehre – Überlegungen… – S. 2, 4, 5–6. Автори приймають цю соціальну
характеристику поняття честі вслід за Георгом Зіммелем.
24 Пор. дослідження М. Капраля про роль честі у становленні соціальної ідентичності міщан-
ства Львова у ранньомодерний час: Капраль М. Люди корпорації: Львівський шевський цех у
XVII–XVIII ст. – Львів, 2012. – С. 271–284.
Честь та злочин у кримінальному правосудді Руського воєводства XV ст. 201
Chamorum) дає уявлення про інтенсивність соціальних фобій та соціальної
ненависті, які були пов’язані із захистом чистоти шляхетської честі та крові.
Винятковий випадок Неканди Трепки, проте, лише підкреслює соціальну нор-
мальність подібного станово-соціального расизму шляхти. Зневажливі соціальні
окреслення посполитих, які принижували власне честь представників нешля-
хетських груп, стають легітимними термінами словника соціальної класифікації
вже у XV ст. Про це добре свідчить поширення у поточній мові судових
канцелярій окреслень «добрі» (шляхта) і «підліші» (плебеї) для опису соціаль-
ного статусу учасників шляхетских наїздів у судових скаргах даного часу25.
Як важлива складова соціально-станової диференціації у суспільстві Поль-
ської Корони, концепція шляхетської станової честі була також підставою для
формування особливої, вищої правоздатності представників шляхетського ста-
ну. Це добре помітно на прикладі правових норм, які захищали шляхту перед
звинуваченнями з боку посполитих у злочинах, які ганьбили шляхетську честь,
таких як злодійство чи розбій. Уже Статути Казимира Великого визначали, що
особі шляхетського походження було достатньо особистої присяги без пред-
ставлення співприсяжників для того, щоб очистити власну репутацію від зви-
нувачень у вчиненні злодійства26. Соціальна нерівність у розподілі честі обме-
жувала правоздатність посполитих та публічну довіру до них у порівнянні з
шляхтою. Як приклад впливу уявлень про нерівність честі представників різних
станів на їхню правоздатність можна навести свідчення параграфу Вартських
статутів з 1423 р. про умови, на яких селянин міг піддати сумніву, тобто
наганити, шляхетство представника цієї верстви. Назагал, статути забороняли
подібну практику. Водночас вони встановили один виняток, коли подібна нагана
була можливою. Отож, селянин міг наганити шляхетство лише у тому випадку,
якщо перед тим він особисто чув як особа, обвинувачена ним у нешляхетському
походженні, не змогла очиститися від аналогічного звинувачення, яке виходило
від справжнього шляхтича27.
Судова практика Руського воєводства XV ст. показує, що категорія станової
шляхетської честі набуває важливого значення як елемент соціальної самоіден-
тифікації і як показник ідеології вищості шляхетського стану в судових проце-
———————
25 Gąsiorowski А. Dobrzy i podlejsi. Przyczynek do dziejów kary w późnośredniowiecznej Polsce //
Czasopismo Prawno-Historyczne. – 1985. – T. XXXVII. – Zesz. 2. – S. 89–99.
26 Statuty Kazimierza Wielkiego. – № LXXII. «De expurgatio nobelium famosorum ex parte furti».
Ця норма знайшла також відображення у текстах регіонального законодавства, зокрема у
конституціях Ленчицької землі, датування яких відносять до 1418–1419 рр. Один з параграфів
ленчицького законодавства зазначав, що особистої присяги є достатньо для очищення шляхтичем
своєї репутації від звинувачення у злодійстві, якщо це звинувачення висувалося проти нього
вперше і якщо він був людиною bonae famae. Див.: Jus Polonicum, codicibus manuscriptis et
editionibus / Ed. I. Bandtkie. – Varsoviae, 1831. – P. 194: «Quando nobili culpa furti datur, et ipse
honeste vivit, et bonae famae existat, ita, quod de ipso nunquam audiebatur malum, pro prima culpa
proprio juramento evadat…».
27 VL. – T. 1. – P. 35.1. «De vituparatione nobili illata a kmethone».
Юрій Зазуляк 202
дурах XV ст.28. Суд виступає найважливішим форумом публічної інсценізації
честі як зовнішнього вираження відмінностей у становому статусі, доступі до
влади та багатстві29. Це найкраще проявлялося під час зустрічі представників
різних станів та верств у судових суперечках. Свідчення про закиди щодо честі і
репутації противника, спрямовані саме на підкреслення соціальної дистанції,
існуючої між сторонами, дають нам уявлення про судовий процес як процедуру
своєрідного соціального вимірювання репутації та честі конфліктуючих сторін.
Негативні оцінки особистої честі суперника у зв’язку з низьким соціальним
статусом, творили підставу для формування правових санкцій, спрямованих на
підтримку соціальної дистанції, дискримінації та соціальної стигми. Звинува-
чення, які шкодили честі шляхтича, могли теж обернутися надзвичайно суро-
вими покараннями проти посполитих. У 1445 р. судді сяноцького ґродського
суду присудили відтяти язика певному Сенькові з Улюча, який у відповідь на
звинувачення у крадіжці, висунуте проти нього шляхетним Миколаєм Храпком,
також назвав свого скаржника злодієм. Суддівський вирок було винесено на
підставі слів Храпека, який закинув Сенькові, що той, не будучи шляхтичем, але
хлопом і «сотним» з Улюча, насмілився звинуватити його у злодійстві30. В окре-
мих випадках суди своїми рішеннями дозволяли шляхті взагалі ігнорувати зви-
нувачення, які виходили від посполитих. Наприклад, коли у 1472 р. Ян з
Вовкова, слуга шляхетної Катерини з Гологорів, звинуватив шляхтича Яна
Будзивоя з Янчина у розбійному нападі та пограбуванні на королівській дорозі,
то у відповідь останній вимагав від суддів львівського ґродського суду з’ясувати
чи позивач, як особа не шляхетного походження, має право висувати подібні
звинувачення, які ганьблять його шляхетську честь. Вирок суддів був більш ніж
промовистий. Судді постановили, що посполиті не можуть знеславити шлях-
тича, і що Будзивой не зобов’язаний очищуватися від звинувачення, яке вихо-
дить від посполитого31. В іншому свідченні з 1460 р., шляхтич-відповідач піддав
сумніву достовірність твердження представленого позивачем свідка на тій під-
ставі, що останній «не був шляхтичем, але простою людиною»32.
———————
28 AGZ. – T. XI. – № 3023 (травень 4, 1451): …ex quo non litera mandati Stanislaus me citari
procuravit sed simpliciter sicut unum laicum et ego sum generosus satis bene, requiro, utrum luit michi
penam an non.
29 Пор. спостереження Н. Старченко про роль честі у контексті конкуренції за статус у
волинському шляхетському соціумі: Страченко H. «Постєрєгаючи прав, вольностей и свободи
наши»: боротьба за домінування на волинському сеймику 1593 р. // Theatrum humanae vitae. Студії
на пошану Наталїї Яковенко. – Київ, 2012. – С. 262.
30 AGZ. – T. XI. – № 2066 (липень 17, 1445): in quo iure nobilis Nicolaus Chrapek querulavit super
Senkonem, quia tu non existens michi similis et existens homo sothni de Vlicz et kmetho inculpasti me pro
furto. Tunc nos iudices adiudicavimus, quod lingwam in eo aquisivit, ex quo est sibi dissimilis. Судді
відклали свій вирок, щоб з’ясувати чи Сенько може викупити свій язик, заплативши грошову кару.
31 Ibid. – T. XV. – № 1014 (лютий 28, 1472): ...an ipse Iohannes de Wolkow non existens nobilis
potuisset infamare ipsum tanquam nobilem. Domini decreverunt, quod ignobilis nobilem infamare non
potest et ergo sibi Budzywoy nulla expurgacio est necessaria.
32 Ibid. – № 3373: ...non credo isti homini, quia nobilis non est, simplex homo... Олехно
Волковський, свідок (obczysna), присутній під час укладення угоди про вихід селянина, заперечив
це звинувачення відповідача Яна Давидовського, виявивши готовність очистити своє шляхетство.
Честь та злочин у кримінальному правосудді Руського воєводства XV ст. 203
Навпаки, шляхта могла висувати звинувачення у злочинах проти посполитих
без жодних побоювань бути визнаним і покараним як наклепники. Те, що
подібна безкарність була наслідком саме вищості шляхетського статусу і низької
ціни посполитої честі, добре усвідомлювалося простими мешканцями Галичини.
У 1451 р. селянин Іван Шедзь, відповідаючи перед сяноцьким ґродським судом
на звинувачення у злодійстві, висунуті проти нього сяноцьким війтом і войським
Петром, заявив, що «Пан Петро, як рицар, може говорити проти мене усе, що
захоче, однак ніколи мене не переслідували гарячим слідом, ані проти мене не
було проведено жодного негайного суду на місці злочину...»33.
Одним з виразних підтверджень нерівномірного соціального розподілу честі
відповідно до існуючих соціально-станових та владних ієрархій, які оприлюд-
нувалися у судових процесах, було значне поширення у судочинстві вже зга-
дуваної норми статутного права про особисте, без допомоги співприсяжників,
очищення шляхтою своєї репутації від закидів у злочинах. Важливо, що сеймик
Руського воєводства додатково підтвердив своєю ухвалою дієвість цієї норми.
Коли у 1453 р. у львівському ґродському суді селяни шляхетного Анджея Білини
звинуватили іншого шляхтича Львівської землі, Рафала зі Стрептова, у зло-
дійстві, то присутні на судовому засіданні відклали вирок, передавши справу на
розгляд вишенського сеймику. Рішення сеймику закріпило легітимність цієї
процедури у ґродському судочинстві: Рафал зі Стрептова очистився від звину-
вачень селян, склавши у суді лише особисту присягу34.
Особиста присяга без залучення співприсяжників виразно домінує серед спо-
собів очищення представників шляхетського стану від звинувачень у злодійстві.
Так, усього з 18 справ про очищення шляхти від закидів у злодійстві, записаних
до ґродських судових книг Львівської землі за період 1440–1500 рр., у 9 ви-
падках підозрювані успішно очистили свою репутацію шляхом складання осо-
бистої присяги. Такої присяги шляхтича було також достатньо для очищення від
звинувачень у розбої35. Особиста присяга використовувалася шляхтою для за-
хисту честі від кримінальних звинувачень, висунутих як посполитими, так і
представниками шляхетського стану. Складання особистої присяги для очищен-
ня репутації відоме також у випадках, коли звинувачення було висунуте коро-
лівським старостою36.
Про використання співприсяжників у справах про шляхетське злодійство
маємо менше свідчень. За зазначений період до львівських ґродських книг було
записано лише п’ять випадків складання присяги шляхтою разом зі співпри-
сяжниками (в одному з них маємо лише зобов’язання скласти присягу з спів-
присяжниками). Судові акти не обґрунтовують потребу вдаватися до пред-
ставлення співприсяжників у справах про злодійство посиланням на норми
статутного права. У джерелах відсутні, наприклад, згадки, що присяга з спів-
———————
33 Ibid. – T. XI. – № 3030 (серпень 14, 1451): Iwan per suum proloqutorem dixit: Dominus Petrus
tamquam miles potest dicere contra me, quid vult, sed neque recenti vestigio contra me quidquid fuit
actum neque iudicium recens sive ardens contra me fuit quesitum...
34 Ibid. – 1889. – T. XIV. – № 2819 (травень 15, 1453).
35 Ibid. – T. XIV. – № 3398; T. XV. – № 350, 834.
36 Ibid. – T. XV. – № 715-17 (січень 4, 1470).
Юрій Зазуляк 204
присяжниками була обов’язковою для особи, яка повторно обвинувачувалася у
цьому злочині. У процесах про злодійство, записаних у львівських ґродських
книгах, підозрювані представляли свідків і співприсяжників за виняткових об-
ставин, коли справа набувала широкого розголосу через незвичність обвину-
вачення, або ж коли звинувачення виходили від найвищих і наймогутніших
владоможців. Так, у двох з п’ятьох наявних судових справ звинувачення були
внесені одночасно у 1457 р. руським старостою і воєводою Анджеєм Одро-
вонжем зі Спрови проти представників родини Чайковських. При цьому один із
підозрюваних, які обвинувачувалися у крадіжці зброї, Іван з Чайковичів, був
змушений представити аж 18 співприсяжників для очищення від звинувачень
руського старости – таке значне число співприсяжників вкрай рідко зустрі-
чається у кримінальних справах за участю шляхти37.
Свідки і співприсяжники були, як відомо, найважливішою інституцією під-
твердження доброї слави особи у середньовічному праві38. На підставі наявних
джерел можна судити, що залучення співприсяжників, а, отже, і творення репу-
тації, було складним комунікаційним процесом, який вимагав від підозрюваного
постійної взаємодії з потенційними свідками, а також неабияких навичок у
мистецтві формування сприятливого для себе «загальновідомого знання» серед
членів спільноти. Стратегії переконання, які були запорукою вдалої мобілізації
свідків на свою користь, ґрунтувалися на публічності і відкритості поведінки
підозрюваного для оцінок сторонніх осіб, його готовності постійно апелювати
до присутніх, наголошуючи на власній правоті та невинності.
Важливість моменту публічності у формуванні сприятливої громадської
думки як підстави успішного залучення співприсяжників можна частково про-
слідкувати на прикладі судової справи, що точилася перед львівським ґродським
судом у 1471 р. між уже згадуваним представником магнатської родини Сєннєн-
ських-Олеських – Анджеєм з Сєнна та шляхтичем Жидачівського повіту Яном
Нагвазданом39. Судовий акт, укладений під час слухань даної справи розпо-
чинається з обвинувачення, внесеного Анджеєм з Сєнна проти Яна Нагваздана, в
якому Сєннєнський скаржився на свого супротивника у викраденні речей своєї
дружини, а також подав обставини ув’язнення Нагваздана40. Обвинувач розпо-
вів, що дізнавшись про крадіжку, він негайно організував погоню, переслідуючи
Нагваздана по гарячих слідах вчиненого ним злочину. Нагваздана було врешті
спіймано, як стверджував Сеннєнський, з матеріальними доказами, які доводили
його вину (так звані ліце). Запис не уточнює, які саме речі були виявлені під час
———————
37 Ibid. – № 112 (червень 13, 1457). Інший подібне свідчення походить з актових матеріалів
перемиського земського суду і стосується очищення тамтешнього шляхтича Андрія Детятковича з
Гдашичів: Ibid. – 1888. – T. XIII. – № 462.
38 Див.: Яковенко Н. Про два ментальні стереотипи... – С. 111–113.
39 AGZ. – T. XV. – № 786 (січень ¾, 1471).
40 З тексту судової справи можна також припускати, що звинувачення стосувалося спроби
викрадення Нагвазданом дружини Сеннєнського, Катерини Гологорської. Такі прецеденти відомі
в історії шляхетської спільноти Галицької Русі пізнього середньовіччя. Див., наприклад: Ibid. –
T. XIV. – № 1236.
Честь та злочин у кримінальному правосудді Руського воєводства XV ст. 205
схоплення Нагваздана. Судовий документ також зберігає мовчанку про роль
дружини Сєннєнського в усіх цих подіях.
Звинувачення, а також виклад подій, представлені Анджеєм з Сєнна, були
рішуче заперечені батьком обвинуваченого, Юхном Нагвазданом. Зі слів Юхна,
під час свого арешту його син відмовився визнати своїми речі, які мали б
доводити його вину. Свій протест проти незаконного затримання Ян Нагваздан
оголосив у присутності шляхтичів та усіх мешканців села, де його було схоп-
лено. Більше того, в усіх селах та містечках на шляху до Львова, через які слуги
Сєннєнського вели ув’язненого, останній кожного разу публічно повторював
свій протест перед місцевими шляхтичами та посполитими, яких він зустрічав
по дорозі, або ж які виходили назустріч в’язню та його конвою, щоб дізнатися
про подію. Мета таких протестів у присутності великого числа людей є зро-
зумілою. Такі протести мали зробити публічним знання про несправедливість та
необґрунтованість дій та обвинувачення, і, таким чином, забезпечити підтримку
можливих свідків. Юхно Нагваздан також вказав, що у відповідь на публічні
протести його сина, клієнти та слуги Сєннєнського жодного разу не змогли
представити свідкам цих подій та особам, які зустрічалися їм по дорозі до
Львова, речі, які буцім то мали слугувати доказом вини Яна. Усі особи шля-
хетського походження, які були згадані у протесті Юхна Нагваздана як свідки
арешту і конвоювання його сина, виявили згоду підтвердити правдивість роз-
повіді Юхна під присягою. Судовий акт, складений у цій справі, завершується
коротким повідомленням про вирок суддів. На основі зізнань осіб, які були
свідками протестів ув’язненого, судді визнали Яна Нагваздана невинним у ско-
єнні приписуваного йому злочину і визнали незаплямованою його честь.
Дружина Анджея з Сєнна, чиї речі буцім то викрав Нагваздан, ніколи не з’яви-
лася у суді для підтвердження звинувачень, висунутих її чоловіком.
Якщо судити з тексту вироку, то Анджей з Сєнна не поніс жодного покарання
ані за вчинене насильство проти Яна, ані за внесення до суду наклепницьких
обвинувачень. Хоча суд і відновив своїм вироком честь Яна Нагваздана, це
очевидно було недостатньою компенсацією для шляхтича. Того ж самого року
до актів львівського гродського суду було записано вже скаргу Яна Нагваздана
проти Анджея зі Сєнна і дружини останнього Катерини з Гологорів41. Судові
записки згадують про вісім позовів, внесених Нагвазданом проти Сєннєнських,
що дозволяє говорити про серйозність його обвинувачень. На жаль, акти не
подають жодної інформації про суть цих скарг. Враховуючи попередній досвід
взаємовідносин між сторонами, не важко припустити, що цей процес було
ініційовано Нагвазданом для того, що помститися своїм супротивникам за об-
разу, нанесену його честі у зв’язку з його ув’язненням та обвинуваченнями у
викраденні.
Водночас перебіг судових очищень від ганебних для шляхетської честі зви-
нувачень міг проходити за іншими сценаріями. Серед львівських ґродських актів
збереглися також свідчення про три судові процеси, в яких звинувачення шлях-
тичів у злодійстві, закінчилися не складанням присяги підозрюваними, але
———————
41 Ibid. – T. XV. – № 829-30 (квітень 26, 1471).
Юрій Зазуляк 206
відмовою позивачів від продовження процесу і публічним визнанням незапля-
мованості репутації осіб, проти яких вони попередньо висунули звинувачення42.
Подібні рішення у справах про честь відомі також з судових актів інших земель
Руського воєводства43. Ці свідчення варті детальнішої уваги, оскільки впровад-
жують нас у можливі, і при цьому не зовсім легітимні способи публічного
підтвердження честі особами, чия репутація насправді могла бути доволі сум-
нівною.
В одному з таких процесів, який відбувався у львівському ґродському суді у
1499 р. львівська міщанка Анна Чудна відмовилася від звинувачення у зло-
дійстві, яке вона висунула проти шляхтича Львівської землі Павла з Печи-
хвостів. Свою відмову від звинувачення Чудна обґрунтовувала тим, що звину-
вачення вона внесла за намовою «поганих людей». Характерно, що записка
містить також слова самого оскаржуваного, які були записані відразу ж після
заяви Чудної. У своєму пам’ятному Павло з Печихвостів наголосив, що як
«відомо усім добрим людям, із часів своєї молодості він постійно піклується про
свою честь». Акт завершується коротким вироком суддів, які постановили
залишити Печихвостського «при його гонорі»44.
Відмову Анни Чудної від звинувачень на адресу Печихвостського можна
розглядати як спробу останнього змінити існуючу громадську думку через пуб-
лічний ритуал визнання цих чуток такими, що не можуть слугувати легітимною
підставою для оскарження та засудження його як людини «поганої слави».
Очевидно власне це було головною метою, яку переслідували відповідачі у
подібних процесах. На цьому ще виразніше наголошують свідчення у судовій
справі між перемиським райцею і водночас державцею села Острів Якубом
Шворцом та шляхетним Яном Войцеховським. Справа точилася у перемиському
ґродському суді у 1505 р. Якуб Шворц звинуватив Войцеховського у знеслав-
ленні. Войцехівський буцімто заявив, що згаданий Шворц привласнив собі 300
флоренів зі зібраних податків, які мали відійти королівському скарбу. На сесії
перемиського ґродського суду Шворц виявив готовність очиститися від закидів.
Своє рішення Шворц мотивував турботою про власну добру славу, про яку, за
його словами, «він завжди піклувався і завжди підтримував серед інших добрих
людей»45. На тому ж засіданні суду Войцеховський відмовився від своїх звину-
вачень, ствердивши, що усе, що він сказав проти Шворца, він лише чув від
якогось Орлинського. Натомість, він особисто нічого поганого про Шворца не
знає і завжди мав і має його за доброго чоловіка46. Судова записка подає також
цікаву репліку Шворца у відповідь на ці слова Войцехівського. Перемиський
райця заявив, що ніхто не може знеславити іншу особу на підставі поголосу та
———————
42 Ibid. – T. XIV. – № 3350 (травень 23, 1455); Ibid. – T. XV. – № 636 (квітень 8, 1468); № 2914
(жовтень 9, 1499).
43 Ibid. – T. XIII. – № 6337 (червень 10, 1466); Ibid. – T. XVII. – № 3008 (червень 22, 1498).
44 Ibid. – T. XV. – № 2914 (жовтень 9, 1499).
45 Ibid. – T. XVII. – № 3556 (квітень 28, 1505): quia tu me difamasti, quam famam ego servavi
semper et modo servo inter bonos homines.
46 Ibid.: ego quod dixi Iacobo Sworcz non dixi ex me sed quod audivi ex Orlynski, ego tamen nihil
mali de ipso scio, sed eum habui et semper habeo pro bono homine.
Честь та злочин у кримінальному правосудді Руського воєводства XV ст. 207
чужих слів, а тому він вимагає від Войцехівського компенсації47. Войцеховський
був змушений задовільнити вимогу скаржника, що і підтвердив суд своїм
вироком.
Подібні судові процеси перетворювалися на своєрідне очищення честі від
звинувачення без необхідності вдаватися до ключової і вкрай небажаної судової
процедури, обов’язкової у подібних справах, а саме складання присяги та залу-
чення значного числа співприсяжників. Можна припускати, що увесь сценарій
такого судового процесу міг бути узгодженим сторонами. Тому, подібні інсце-
нізовані судові справи навряд чи остаточно розвіювали сумніви щодо без-
доганної репутації осіб, підозрюваних у вчинках, що кидали тінь на їхню честь.
Про це зокрема недвозначно говорить Анджей Фрич-Моджевський у своїх
критичних висловлюваннях щодо сумнівної легітимності таких псевдо-очищень
репутації48. Це також засвідчує той факт, що такі особи як Павло з Печихвостів,
неодноразово звинувалися у злочинах, які ганьбили честь. Рецидиви злочинної
діяльності можна вважати найкращим доказом проти доброї слави, яку дехто з
поміж числа шляхти намагалася собі приписати, незважаючи на свої кримі-
нальні проступки.
Згаданий Павло з Печихвостів мав усі підстави наполягати на записі його
«пам’ятного», в якому він підкреслював свою незаплямовану честь, оскільки він
насправді навряд чи міг похвалитися доброю репутацією. Про це свідчить
збережений акт судового процесу про знеславлення, який провадив згаданий
Павло проти пароха Яна з Вижнян у львівському консисторському суді у
1492 р.49. Печихвостський зокрема звинувачував священника у тому, що той
ганьбив його у багатьох місцях перед добрими людьми, заявляючи, що Печи-
хвостський врятувався від шибениці лише завдяки своєму слузі. Серед інших
образливих слів, якими вижнянський парох обзивав Печихвостського, згаду-
ється також «колодник» (patibulator). Це може вказувати на ганебне покарання,
яке поніс Печихвостський через вчинене злодійство. Позивач оцінив свою
поганьблену честь у 1000 флоренів, що було однією з найбільших сум грошо-
вого відшкодування, яку вимагали у подібних процесах того часу. Невідомо чим
закінчився цей процес. Однак, знаємо, що у тому ж суді і того ж року Печи-
хвостський, уже як відповідач, був змушений під присягою очищуватися від
звинувачень львівського препозита Мишковського у сприянні чи участі у кра-
діжці.50 Наведені вище свідчення актів львівського консисторського суду про
кримінальні сторінки біографії Павла з Печихвостів доповнює також записка
львівського ґродського суду з 1498 р. Цього разу Печихвостський звинувачу-
вався у викраденні вола, який належав селянинові з Солонки і перепродажі його
львівському вірменинові Киркошу. Печихвостський навіть визнав факт продажі
———————
47 Ibid.: quod nullus aliquem non potest ex dictis et verbis alienis infamare et petendo reformacionem
quam fecit predictus Voyczechowsky admittit.
48 Frycz Modrzewski А. Commentariorum De Republica emendanda Libri quinque / Opera omnia /
Ed. Kazimierz Kumaniecki. – Warszawa, 1953. – Vol. 1. Cap. XXV.3. – S. 146.
49 Acta officii consistorialis Leopoliensis antiquissima Leopoliensis antiquissima / Ed. W. Rolny. –
Lwów, 1930. – Vol. II. – № 880 (вересень 10, 1492).
50 Acta officii consistorialis... – Vol. II. – № 884 (вересень 15, 1492).
Юрій Зазуляк 208
краденої худоби, але відмовився відповідати на це звинувачення у суді, за що
був покараний до сплати грошової кари розміром 14 гривень, якою звичайно
карали злодіїв і тих, хто їм сприяв51.
Важливо, що непевна репутація, якої безуспішно намагався позбутися Павло
з Печихвостів, могла мати родинний характер і формуватися протягом не одного
покоління. З львівських ґродських актів відомі обвинувачення у зв’язках та
сприянні злодіям, які у різний час висувалися проти представників цієї родини.
Так, у 1454 р. до львівських ґродських книг було внесено скаргу сусіда Печи-
хвостських і впливового місцевого можновладця львівського хорунжого Єжи
Струміла проти матері Павла Катерини з Печихвостів. У звинуваченні зокрема
зазначалося, що пійманий за крадіжкою зерна у маєтку Струмила селянин Печи-
хвостської добровільно визнав, що чинив це за наказом своєї пані52. На початку
XVI ст. (1517 р.), можливо ще за життя Павла Печихвостського, у тих же
львівських ґродських актах натрапляємо на схоже обвинувачення висунуте
цього разу проти іншого члена цієї родини – Яна Печихвостського. Згідно з
зізнанням возного Анджея Сморага селянин Печихвостського Лучка не лише
зізнався у крадіжці вола, що належав шляхетному Петрові Чижиковському, але
й переклав вину на свого пана, заявивши, що здійснив цей злочин за його
намовою53.
Кримінальні історії з життя родини Печихвостських, які кидають тінь на їхню
репутацію і честь, не є винятком на тлі біографій інших осіб та родин з числа
шляхти Галицької Русі того часу. Шляхетська злочинність у таких своїх проявах
як участь у крадіжках, сприяння злочинцям чи розбій, була не аномалією, а
поширеним явищем серед шляхти Галичини та Польської Корони XV ст.
У цьому відношенні польска панівна верства не надто відрізнялася від аристо-
кратії та рицарства решти пізньосередньовічної Європи54. Про поширеність
шляхетської злочинності може непрямо свідчити той факт, що переважна біль-
шість осіб, звинувачених у злодійстві та розбої перед львівським ґродським
судoм за період 1440–1505 рр., належала саме до шляхетського стану: з 91 справ
про злодійство відповідачами у 57 процесах були саме шляхтичі (54 особи); з
47 записок про розбій шляхта виступає у ролі звинувачених у 30 справах
(29 осіб). Перевагу представників шляхетського стану над посполитими у про-
цесах про злодійство та розбій, які розглядалися у ґродському суді, можна
очевидно пояснити тим, що селяни, як шляхетські піддані, частіше відповідали
на ці звинувачення у домініальних судах своїх панів. Однак, це не може
заперечити факту значного поширення шляхетської злочинності. За зазначений
період у львівському ґродському суді звинувачення у скоєнні згаданих злочинів
висувалися проти 80 шляхтичів. З них щонайменше 64 представляли родини
———————
51 AGZ. – T. XV. – № 2761 (грудень 22, 1498).
52 Ibid. – T. XIV. – № 3154 (серпень 22, 1454).
53 Центральний державний історичний архів у м. Львові. – Ф. 9, спр. 10, с. 380.
54 Пор., наприклад, аналіз Барбари Ганаволт поширення злочинності серед англійської арис-
тократії XIV століття: Hanawalt В. Fur-Collar Crime: The Pattern of Crime among the Fourteenth-
Century English Nobility // Eadem. «Of Good and Ill Repute». Gender and Social Control in Medieval
England. – NY and Oxford, 1998. – P. 53–69.
Честь та злочин у кримінальному правосудді Руського воєводства XV ст. 209
осілої шляхти, тоді 12 осіб були слугами та клієнтами. Якщо, вслід за А. Янеч-
ком припустити, що у середині та другій половині XV ст. шляхетська верства
Львівської землі нараховувала приблизно 134 сімей осілої шляхти, тоді на під-
ставі простих підрахунків випливає, що майже половина з них (64 родини) могла
бути причетною у той чи інший спосіб до злочинів, що ставили під сумнів їхню
честь55.
Багато з поміж шляхти неодноразово були змушені відповідати у суді на зви-
нувачення у цих злочинах. З львівських ґродских актів повторні звинувачення у
злодійстві відомі проти сусіда Печихвостських Рафала зі Стрептова. Саме у
судовій справі цього шляхтича, про що вже згадувалося, вишенський сеймик
додатково узаконив використання індивідуальної присяги проти звинувачень у
злодійстві, висунутих посполитими56. Двічі звинувачувалися у злодійстві члени
родини Бреховичів, один з представників якої був відповідачем у процесі про
очищення від звинувачень руського старости Анжеєм Одровонжем57. Такі по-
вторні звинувачення зустрічаємо у випадку родин Борщовських, Станимир-
ських, Галок, Куликовських, Цебровських, Деревятницьких, Білецьких, Желе-
ховських. У львівських ґродських актах регулярно зустрічаються також звину-
вачення у сприянні злочинцям та їхньому захисті. При цьому, подібні закиди
були часто спрямовані проти представників місцевого можновладства і багатої
шляхти (Дідушицькі, Гербурти, Спровські, Зимноводські, Струмили, Свинки,
Кірдеї).
Уявлення про вищість шляхетської станової честі та відчуття станово-
класової солідарності і кругової поруки, які були закріплені статутним правом і
спиралися на відповідні судові процедури, були важливою передумовою знач-
ного ступеня соціальної толеранції шляхетського насильства та злочинності.
Характерно, що серед судових актів про покарання шляхти за вчинені ними такі
злочини як злодійство і розбій, вкрай рідко трапляються свідчення про кару
інфамії та баніції. Мені відомо лише два вироки інфамії з судових актів Руського
воєводства XV і початку XVI ст. Один з них стосувався неосілого шляхтича,
обвинуваченого у розбої (Мацєй Сроговський)58. Причиною ж для оголошення
інфамії у другому випадку було не скоєння важких злочинів, але погрози, зви-
чай, поширений у практиці шляхетських ворожнеч (Миколай Шершень з Журо-
виць)59. Водночас, приклад Павла з Печихвостів, який очевидно цілком заслуго-
вував на кару інфамії через численні звинувачення у злодійстві, але який, на-
впаки, спромігся утвердити свою честь судовим вироком, показує, що позбав-
лення честі могло бути вкрай вибірковим покаранням.
На підставі наявних джерел можна припускати, що офіційний вирок інфамії
міг бути ніколи не оголошений щодо злочинців, які скоїли тяжкі злочини, і що
такі особи не відчували загрози бути виключеними із соціального життя, або ж
———————
55 Janeczek А. Polska ekspansja osadnicza w ziemi lwowskiej XIV–XVI w. // Przegląd Historyczny. –
Warszawa, 1978. – T. CXIX. – Zesz. 4. – S. 612.
56 AGZ. – T. XIV. – № 3543 (квітень 21, 1456).
57 Ibid. – № 787 (червень 24, 1443).
58 Ibid. – T. XIV. – № 3122 (травень 24, 1454).
59 Ibid. – T. XVII. – № 2437 (квітень 9, 1492).
Юрій Зазуляк 210
зазнати кримінального переслідування. Доказом цього є свідчення про одного з
представників перемиської шляхти, винного у братовбивстві, який не лише
ніколи не був покараний позбавленням слави і права успадковувати власність,
але й надалі почувався повноправними членом шляхетської спільноти60. Записка
перемиського ґродського суду з 21 липня 1466 р. повідомляє про зобов’язання
одного з місцевих шляхтичів Миколая з Крисовичів представити на наступну
сесію суду свого сина Мацєя, якого у тексті названо вбивцею свого брата
(occisor fratris sui)61. Однак, у судових актах 70-х років XV ст. Мацєй з Кри-
совичів згадується не як баніта, але як повнопоправний власник частини дідич-
ного маєтку; його правоздатність, зокрема, володіння дідичною власністю, ви-
ступи у суді, укладення угод і зобов’язання перед третіми особами, не підда-
ються жодному сумніву зі сторони судових інститутів та членів місцевого
шляхетського соціуму.
Єдиними, хто нагадав Мацєєві з Крисовичів про можливіть чи потребу
застосування проти нього санкцій за вчинений ним злочин, були його пле-
мінники Ян і Станіслав з Крисовичів, з якими Миколай провадив судовий
процес. Конфлікт стосувався угоди про продаж Мацеєм дідичної частки маєтку
в Крисовичах іншому місцевому шляхтичу Миколаєві Гурці з Мислятичів. Запис
у перемиських земських книгах про продаж власності Мацеєм з Крисовичів
Гурці походить з 1471 р.62. Тоді ж, у 1471 р., тобто лише п’ять років з часу
запису акту про необхідність відповідальності у суді за вбивство свого брата,
Мацєй з Крисовичів зумів знайти поручителів серед місцевої шляхти, які пого-
дилися ґарантувати, що Мацєй представить до суду згаданих племінників Яна і
Станіслава, після досягнення ними повноліття, для висловлення їхньої згоди на
згаданий продаж маєтку63. У 1478 і 1479 рр. Ян і Станіслав внесли протест проти
цієї угоди і вимагали від Гурки повернення власності в обмін на сплату суми, за
яку маєток був попередньо проданий. Вони заявляли, що продаж маєтку був
незаконним. Їхні аргументи були вагомими і грунтувалися на нормах статутного
права. Молодші Крисовські твердили, що Мацєй, як братовбивця, мав бути
позбавлений усіх прав на дідичну власність64.
Також ув’язнення шляхтичів за наказом короля через докази або ж підозри у
таких злочинах, як злодійство чи розбій, не становило загрози для їхньої честі та
позиції у шляхетському соціумі. Навпаки, подібні випадки давали лише привід
для актуалізації зв’язків взаємної підтримки серед шляхетської спільноти. Про
толерантне ставлення до подібних проявів шляхетської злочинності можна
———————
60 Про інфамію та конфіскацію майна як покарання передбачене для таких злочинців, див.:
Statuty Kazimierza Wielkiego. – № XXXVIII. – S. 354–355. «De occissoribus partum, fratrum, sororum.
Infamia».
61 AGZ. – T. XIII. – № 6407.
62 Ibid. – 1903. – T. XVIII. – № 267 (липень 16, 1471).
63 Ibid. – № 268.
64 Ibid. – T. XVIII. – № 1044 (квітень 7, 1478): Exadverso Podlessyeczsky dixit: non potuit Mathias
quidquam filiastro suo Iohanni secum indiviso perdere, ipso Iohanne annos discrecionis non habere, nam
et solus Mathias ibidem nihil habuit, quia iuxta iura et statuta scripta partem suam totam perdidit, quia
fratrem suum germanum interfecit et fecit de vivo mortuum.
Честь та злочин у кримінальному правосудді Руського воєводства XV ст. 211
судити зі збережених у книзі львівського ґродського суду з 1470–71 рр. процесів,
які, за розпорядженням короля, ініціював львівський староста Рафал з Ярослава
проти місцевих шляхтичів, оскаржуючи їх у злодійстві. Збереглися судові акти
восьми таких процесів. З XV ст. не маємо більше свідчень про таку значну
кількість судових переслідувань шляхти, підозрюваних у злодійстві і записаних
до судових книг протягом такого короткого проміжку часу. Трьом шляхтичам
(Ванько Добрянський, Ян Чонський, Грицько з Вовчухів) вдалося очиститися від
підозр шляхом складання особистої присяги і уникнути кари ув’язнення65. Ще
одного (Мацєй Мзуровський з Братковичів) було засуджено до сплати грошової
кари розміром у 14 гривень66. Трьох інших (Петро Лагодовський, Станіслав з
Саломуничів, Станіслав Добаневський) було ув’язнено за королівським наказом.
При цьому, одного з ув’язнених, Петра Лагодовського, вже раніше звинувачу-
вали у злодійстві67. Згодом усі ув’язненні були відпущені завдяки заступництву
впливових поручителів з числа місцевого можновладства під високу грошову
заставу68. Умовою звільнення була обіцянка поручителів представити підозрю-
ваних на визначений термін перед судом для складання присяги й очищення від
звинувачень, які ганьбили честь. Якщо судити по збереженим свідченням, жоден
з відпущених зловмисників та їхні поручителі не дотримали цієї умови69.
Найцікавішим є випадок останнього з поміж підозрюваних, певного Яна
Біскупа з Підвисокого. Судова записка у його справі повідомляє, що Ян Біскуп
певний час залишався ув’язненим у вежі львівського замку, оскільки, очевидно,
не міг навіть знайти поручителів, які б погодилися ґарантувати його появу в суді
на визначений термін для очищення. Однак, староста, зваживши на той факт, що
жоден зі скаржників не з’явився для публічного підтвердження свого звинува-
чення, звільнив зловмисника з в’язниці. При цьому, цим своїм розпорядженням
староста оголошував вважати Біскупа за людину добру, чесну, гідну і спра-
ведливу70.
Свідчення про звільнення і підтвердження доброї слави Яна Біскупа знову
повертає нас до питання про сумнівні з погляду легітимності способи очищення
власної репутації від закидів у злочинах, які допускалися тогочасним судо-
чинством Галичини. Янові Біскупові не довелося вдаватися до складної імітації
офіційної процедури очищення, яку вибрав Павло з Печихвостів. Для очищення
його доброго імені виявилося достатнім наказу і писемного підтвердження волі
однієї, але дуже впливової особи – львівського старости.
Звільнення старостами на власний розсуд і, очевидно не без відповідної
винагороди, ув’язнених злочинців, які, таким чином, уникали покарання, не
———————
65 Ibid. – T. XV. – № 715-717 (січень 4, 1470).
66 Ibid. – № 718 (січень 4, 1470).
67 Ibid. – № 362 (вересень 20, 1466).
68 Ibid. – № 768-770 (вересень 14, 1470).
69 Див. позов львівського підстарости Пелки Лисаковського проти Єжи Струмила, поручителя
Петра Лагодовського: Ibid. – № 922 (жовтень 4, 1471).
70 Ibid. – № 781. (січень 2, 1471).
Юрій Зазуляк 212
було чимось невідомим у судовій практиці Руського воєводства71. Навпаки, такі
випадки могли бути регулярними у старостинському правосудді. Саме поши-
ренням подібних зловживань можна пояснити увагу статутного права до цього
питання. Зокрема згадувані вже конституції Радомського сейму з 1505 р. поста-
новляли, що старости, проти яких висувалися скарги у звільненні злочинців за
викуп, мали очиститися від підозр складанням присяги з двома співприсяж-
никами. Якщо ж їм цього не вдалося зробити, то на них накладалася відповідне
покарання72.
Випадок звільнення Яна Біскупа, а також інших ув’язнених шляхтичів у ході
судових процесів 1470–71 рр., показує наскільки вироки і процедри старостин-
ського правосуддя у регулюванні злочинності були зіндивідуалізованими і уза-
лежненими від суб’єктивних чинників, як от воля старости, статус підозрю-
ваного, характер відносин між старостою і відповідачем. У старостинському
судочинстві того часу перепліталися особисті інтереси старост, які часто були
більше зацікавлені у грошовій компенсації та неофіційній винагроді, аніж у
офіційному переслідуванні та суворому покаранні злочинців; різного роду ло-
кальні солідарності, які набували у судових процедрах форм порук і спів-
присяжництва; а також апеляція до ширших соціально-культурних уявлень про
справедливість та ласку до засуджених. Як наслідок, допустимі межі толеранції
злочинності у тогочасному старостинському судочинстві були доволі роз-
митими73.
Описані випадки Павла з Печихвостів чи Яна Біскупа не вичерпують усього
можливого переліку відомих способів захистити й утвердити власну сумнівну
репутацію від підозр у злочинах поза офіційною процедурою очищення. Відомо,
наприклад, що для підтвердження доброї репутації було достатньо публічного
оприлюднення колективної думки присутніх на судовому засіданні шляхтичів.
У 1505 р. звільнення з в’язниці та очищення честі шляхтича Станіслава Кши-
миловського, попередньо ув’язненного львівськими міщанами за звинуваченням
у розбійному нападі та пограбуванні познанських купців, відбулося на підставі
простого зізнання, без складання присяги, зробленого у львівському ґродському
суді трьома синами подільського воєводи. Воєводичі заявили, що у час, коли
було здійснено напад на купців, згаданий Кшимиловський перебував разом з
ними цілий день на соколиному полюванні74. Інколи підозрюваним з поміж
шляхти було дозволено взагалі ігнорувати таке звинувачення у злодійстві чи
розбої, оскільки воно виходило від посполитих, і тому не могло вважатися
шкідливим для шляхетської честі75.
Подібні судові рішення були фактично спрямовані проти існуючої поганої
слави про дану особу. Під час сесії львівського ґродського суду в 1448 р.
———————
71 Серед актів того ж львівського суду збереглося подібне свідчення про селянина, звину-
ваченого у злодійстві та ув’язненого у замку, якого староста, з огляду на пасивність скаржників,
випустив на волю. – Ibid. – № 2737 (жовтень 26, 1498).
72 VC. – T. 1. – Vol. 1. – S. 146. «23. De capitanei poena, dum admitit redimi captivum».
73 Koranyi К. O kradzieży... – S. 5–6.
74 AGZ. – T. XVІІ. – № 4141 (лютий 21, 1505).
75 Ibid. – T. XV. – № 1014 (лютий 28, 1472).
Честь та злочин у кримінальному правосудді Руського воєводства XV ст. 213
місцевий шляхтич Андрій Панкратович з Чайковичів звинуватив львівського
земського суддю Яна Голомбка з Зимної Води у фальшуванні судових доку-
ментів. Джерелом для цього звинувачення була сумнівна слава судді у цьому
питанні, яку, судячи з записки, поділяло чимало осіб з поміж числа львівської
шляхти (prout nobiles super eum famabant). Однак, суд своїм вироком виправдав
Голомбка, підтвердивши його репутацію (ut esset iustus istius negocii infamie)76.
Інший промовистий приклад подібного вироку у справі про честь, який стосу-
ється щоправда не шляхтича, а міщанина, знаходимо в актах сяноцького ґрод-
ського суду з 1476 р. У той рік до суду звернувся якийсь Миколай, син Жо-
лондка, міщанин з Тирави, скаржачись, що «через вчинене ним вбивство певних
лотрів та розбійників його сусіди відмовляються стати з ним до суду у Тираві і
не бажають мати його за людину добру і гонорову». Своїм вироком суд поста-
новив, що Миколай є насправді особою доброю для усілякого спілкування, а
тому ніхто не сміє посягати на його честь77. Судові вироки у наведених вище
справах надавали особистій репутації нормативного та легітимного характеру,
сумніви щодо якої загрожували судовими позовами та правними санкціями.
Очевидно подібні судові рішення, які не ґрунтувалися на підтримці громадської
думки, але, навпаки, були спрямовні на її обмеження, не сприяли довірі до
судових інститутів.
У світлі наведених свідчень про честь та знеславлення спостерігаємо по-
стійну динаміку та протиріччя між функціонуванням репутації як сфери усної
комунікації і знання про особу з одного боку, та намаганням осіб із сумнівною
славою утвердити або ж змінити власну репутацію через правові інструменти,
санкції та усталені судові процедури. Як показує приклад Павла з Печихвостів,
процес підтвердження репутації у контексті судового розгляду як факту права
міг супроводжуватися свідомим приховуванням, фальшуванням та маніпуляцією
незручними і ганебними фактами біографії. У цьому процесі рутинні, щоденні
процедури діловодства судових канцелярій, насамперед сама писемна фіксація
та спосіб укладання писемного акту про очищення, відігравали першорядну
роль. Наприклад, записати слова, які виголосив Павло з Печихвостів під час
сплати пам’ятного після завершення процесу з Анною Чудною, означало ще раз
посприяти утвердженню вигідного для Печихвостського погляду на його репу-
тацію. Інколи також закреслене слово чи зворот могли допомогти спотворити,
або ж замовчати причини процесу очищення. У записці перемиського земського
суду з 1437 р., яка інформує про вдале очищення тамтешнього шляхтича Андрія
Детятковича з Гдашичів, канцелярист закреслив слово furticinio, коли писав про
суть звинувачення, висунутого проти відповідача78. Читач може тільки здогаду-
ватися чи укладач акту виправляв, таким чином, допущену помилку, чи ж
———————
76 Ibid. – Т. XІV. – № 2042 (квітень 5, 1448).
77 Ibid. – 1894. – T. XVI. – № 1150 (березень 26, 1476): quomodo ob homicidium aliquorum
latronum et spoliatorum ibidem in opido Tyrawa in iudicio sibi minus respondere vellent sui vicini neque
ipsum pro bono et honesto homine vellent tenere. Nos eundem Nicolaum pro bono et honesto homine una
cum omnibus generosis аssessoribus terrigenis Sanoczensis habemus et presentibus decernimus ad omne
opus bonum comunicare validum neque eundem quispiam preiudicare audeat.
78 Ibid. – T. XIII. – № 462 (липень 8, 1437).
Юрій Зазуляк 214
свідомо йшов на зустріч побажанням підозрюваного. За другим припущенням
говорить той факт, що Детяткович був змушений представити аж 18 спів-
присяжників для свого очищення, що свідчить про вагу підозр і звинувачень,
висунутих проти нього. Таким чином, писемні інструменти судочинства допо-
магали затирати пам’ять про непривабливі сторінки біографій представників
шляхетської верстви Галичини XV ст.
Підсумовуючи, можна сказати, що у світлі свідчень судової практики Русь-
кого воєводства XV ст. категоріальний поділ на людей доброї і злої слави
виявляється часто доволі ефемерним і умовним. Попри намагання зафіксувати
поняття честі як морально-етичний кодекс поведінки та соціально-правовий
дискурс, можемо говорити про нестабільність та змінність значень честі і слави
у різних ситуаціях щоденної комунікації. У розглянутих судових процесах, де
шляхта виступала підозрюваними у злодійстві, честь, сприймалися як зовнішня
ознака, своєрідний культурний знак вищості шляхетського стану, апеляція до
якої дозволяла уникнути кримінальної відповідальності. Ця публічно-перфор-
мативна сторона честі могла мати мало спільного з поняттям честі як кодексу
внутрішніх моральних переконанань. Очевидним тут є конфлікт між Schein und
Sein в увленнях про честь: процес публічної саморепрезентації особою себе як
людини честі та морально-етичні взірці, які становили основу уявлень про честь,
опинялися в очевидному конфлікті з досвідом щоденної діяльності. Деякі з
представлених судових справ можна розглядати як приклади своєрідної гри у
честь, в якій допускався значний ступінь моральної амбівалентності та симуляції
у ставленні до головних вартостей шляхетського суспільства з боку окремих
його представників79. Важливо, що культурні уявлення та правові норми, які
закріплювали соціально-станові відмінності у пізньосередньовічному суспіль-
стві Польської Корони, сприяли розмиванню меж допустимої поведінки і роби-
ли цю гру в честь можливою.
РЕЗЮМЕ
Юрій Зазуляк
ЧЕСТЬ ТА ЗЛОЧИН У КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВОСУДДІ
РУСЬКОГО ВОЄВОДСТВА XV СТОЛІТТЯ
Уявлення про вищість шляхетської станової честі та відчуття станово-
класової солідарності і кругової поруки, які були закріплені статутним правом і
спиралися на відповідні судові процедури, були важливою передумовою
значного ступеня соціальної толеранції шляхетського насильства та злочинності.
У світлі аналізу процесів про честь та знеславлення спостерігаємо постійну
динаміку та протиріччя між функціонуванням репутації як сфери усної кому-
нікації і знання про особу з одного боку, та намаганням осіб із сумнівною
———————
79 Старченко Н. «Постєрєгаючи прав...» – С. 263.
Честь та злочин у кримінальному правосудді Руського воєводства XV ст. 215
славою утвердити або ж змінити власну репутацію через правові інструменти,
санкції та усталені судові процедури. Як показують окремі свідчення, підтверд-
ження репутації у контексті судового розгляду як факту права могло супро-
воджуватися свідомим приховуванням, фальшуванням та маніпуляцією незруч-
ними і ганебними фактами біографії.
Ключові слова: честь, злочин, кримінальне правосуддя, Польська Корона,
Руське воєводство, ХV століття.
Юрий Зазуляк
ЧЕСТЬ И ПРЕСТУПЛЕНИЕ В КРИМИНАЛЬНОМ ПРАВОСУДИИ
РУСЬКОГО ВОЕВОДСТВА XV ВЕКА
Представление о верховенстве шляхетской сословной чести, чувство со-
словно-классовой солидарности и круговой поруки, которые были закреплены
статутным правом и опирались на соответствующие судебные процедуры, были
важной предпосылкой значительной степени социальной толерантности шляхет-
ского насилия и преступности. В свете анализа процессов о чести и обесслав-
ливания наблюдаем постоянную динамику и противоречия между функциони-
рованием репутации как сферы устной коммуникации и знания о личности с
одной стороны, и стремлением личностей с сомнительной славой утвердить или
же изменить собственную репутацию с помощью правовых инструментов, санк-
ций и устоявшихся судебных процедур. Как показывают отдельные свиде-
тельства, подтверждения репутации в контексте судебного рассмотрения как
факта права могло сопровождаться сознательным сокрытием, фальсифициро-
ванием и манипуляцией неудобными и позорными фактами биографии.
Ключевые слова: честь, преступление, криминальное правосудие, Польское
Королевство, Руськое воеводство, ХV век.
Iurii Zazuliak
HONOR, CRIME AND THE ADMINISTRATION OF CRIMINAL JUSTICE
IN THE RUS’ PALATINATE IN 15TH CENTURY
The concepts of estate honor which varied according to the social standing of the
person strongly influenced the legal procedures in the criminal law of the Polish
Crown of the 15th and 16th century. The higher value the noble honor held in the social
and legal practice in comparison with that of the common people determined more
trust with which noblemen were endowed in the administration of criminal justice.
One of the consequences of such attitudes was a considerable degree of the social
tolerance towards crimes committed by the members of the noble estate. To explore
how the social distinction by honor operated in the legal practice I focused in
particular on the evidence of the inter-estates encounters in the criminal trials.
Keywords: honor, crime, the Administration of Criminal Justice, the Polish Crown,
the Rus’ Palatinate, 15th century.
|