«Єврейське» щастя: як волинський єврей Маєр Давидович збирав свій капітал (перша половина XVII ст.)

«Єврейське» щастя: як волинський єврей Маєр Давидович збирав свій капітал (перша половина XVII ст.)

Волинські євреї, зосереджені здебільшого у містах, відігравали поважну роль у економічному житті регіону, що підтверджує фінансово-підприємницька діяльність колківського єврея Маєра Давидовича. Не буде великим перебільшенням, якщо назвати Маєра Давидовича певним уособленням тогочасної єврейської...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :Соціум. Альманах соціальної історії
Дата:2015
Автор: Заяць, А.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інституту історії України НАН України 2015
Теми:
Історична біографістика
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/104604
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:«Єврейське» щастя: як волинський єврей Маєр Давидович збирав свій капітал (перша половина XVII ст.) / А. Заяць // Соціум. Альманах соціальної історії. — 2015. — Вип. 11-12. — С. 255–274. — Бібліогр.: 143 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-104604
record_format dspace
spelling Заяць, А.
2016-07-12T16:54:03Z
2016-07-12T16:54:03Z
2015
«Єврейське» щастя: як волинський єврей Маєр Давидович збирав свій капітал (перша половина XVII ст.) / А. Заяць // Соціум. Альманах соціальної історії. — 2015. — Вип. 11-12. — С. 255–274. — Бібліогр.: 143 назв. — укр.
1995-0322
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/104604
929:332.2:339.3:94(477.38)”16”
Волинські євреї, зосереджені здебільшого у містах, відігравали поважну роль у економічному житті регіону, що підтверджує фінансово-підприємницька діяльність колківського єврея Маєра Давидовича. Не буде великим перебільшенням, якщо назвати Маєра Давидовича певним уособленням тогочасної єврейської успішності. Джерела засвідчують, що Маєр Давидович здійснював одночасно різні фінансово-підприємницької операції, зокрема – позичав гроші, брав речі у заставу та на зберігання, займався виловом і продажем риби, поставками меду та зерна, виготовляв і продавав попіл. Значного розмаху набрала його орендно-заставна діяльність: оренди млинів, корчем, мит, а також як окремих сіл, так і цілих волостей, що включали міста та прилеглі до них села (від 2-3 до 6-8 сіл). Робив це Маєр Давидович як одноосібно так і в кооперації з євреями з інших міст. Це дало змогу скласти значний капітал, що своєю чергою сприяло піднесенню його значимості у тогочасному соціумі.
Волынские евреи, проживавшие преимущественно в городах, играли важную роль в экономической жизни региона, что подтверждается финансово-предпринимательской деятельностью еврея Маера Давыдовича. Не будет большим преувеличением, если назвать Маера Давыдовича неким воплощением тогдашней еврейской успешности. Источники свидетельствуют, что Маер Давыдович проводил одновременно разные финансово-предпринимательские операции, в частности – одалживал деньги, брал вещи под залог и на хранение, занимался ловлей и продажей рыбы, поставками меда и зерна, изготовлял и продавал поташ. Существенного розмаха получила его арендно-залоговая деятельность: аренды мельниц, корчм, мыт, а также как отдельных сел так и целых волостей, которые включали города и прилегающие к ним села (от 2-3 до 6-8 сел). Делал это Маер Давыдович как единолично, так и в кооперации с евреями других городов. Это дало ему возможность накопить значительный капитал, что в свою очередь содействовало росту его значимости в тогдашнем социуме.
Volhynian Jews, concentrated mainly in towns, played an important role in the economic life of the region. The entrepreneurship of Majer Dawidowicz, a Jew of Kolky, is a good evidence of it. It is no exaggeration to call him a symbol of Jewish success of that time. The sources indicate that Majer Dawidowicz performed different financial and entrepreneurial transactions simultaneously – for example he lent money, took things in pledge and accepted for storage, organized catching and selling fish, supplied honey and grain, produced and sold ash. He developed large-scale tenant activities – he rented out mills, inns, customs, separate villages and even whole districts (volosti), which included towns with adjacent villages (from 2-3 to 6-8 villages). Majer Dawidowicz did it both individually and collectively with Jews from other towns. This allowed him to raise a substantial amount of capital and consequently enhanced his social status.
uk
Інституту історії України НАН України
Соціум. Альманах соціальної історії
Історична біографістика
«Єврейське» щастя: як волинський єврей Маєр Давидович збирав свій капітал (перша половина XVII ст.)
«Еврейское» счастье: как волынский еврей Маер Давыдович собирал свой капитал (первая половина XVII в.)
How the Volhynian Jew Maier Dawidowicz raised his capital (the first half of the XVII century)
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title «Єврейське» щастя: як волинський єврей Маєр Давидович збирав свій капітал (перша половина XVII ст.)
spellingShingle «Єврейське» щастя: як волинський єврей Маєр Давидович збирав свій капітал (перша половина XVII ст.)
Заяць, А.
Історична біографістика
title_short «Єврейське» щастя: як волинський єврей Маєр Давидович збирав свій капітал (перша половина XVII ст.)
title_full «Єврейське» щастя: як волинський єврей Маєр Давидович збирав свій капітал (перша половина XVII ст.)
title_fullStr «Єврейське» щастя: як волинський єврей Маєр Давидович збирав свій капітал (перша половина XVII ст.)
title_full_unstemmed «Єврейське» щастя: як волинський єврей Маєр Давидович збирав свій капітал (перша половина XVII ст.)
title_sort «єврейське» щастя: як волинський єврей маєр давидович збирав свій капітал (перша половина xvii ст.)
author Заяць, А.
author_facet Заяць, А.
topic Історична біографістика
topic_facet Історична біографістика
publishDate 2015
language Ukrainian
container_title Соціум. Альманах соціальної історії
publisher Інституту історії України НАН України
format Article
title_alt «Еврейское» счастье: как волынский еврей Маер Давыдович собирал свой капитал (первая половина XVII в.)
How the Volhynian Jew Maier Dawidowicz raised his capital (the first half of the XVII century)
description Волинські євреї, зосереджені здебільшого у містах, відігравали поважну роль у економічному житті регіону, що підтверджує фінансово-підприємницька діяльність колківського єврея Маєра Давидовича. Не буде великим перебільшенням, якщо назвати Маєра Давидовича певним уособленням тогочасної єврейської успішності. Джерела засвідчують, що Маєр Давидович здійснював одночасно різні фінансово-підприємницької операції, зокрема – позичав гроші, брав речі у заставу та на зберігання, займався виловом і продажем риби, поставками меду та зерна, виготовляв і продавав попіл. Значного розмаху набрала його орендно-заставна діяльність: оренди млинів, корчем, мит, а також як окремих сіл, так і цілих волостей, що включали міста та прилеглі до них села (від 2-3 до 6-8 сіл). Робив це Маєр Давидович як одноосібно так і в кооперації з євреями з інших міст. Це дало змогу скласти значний капітал, що своєю чергою сприяло піднесенню його значимості у тогочасному соціумі. Волынские евреи, проживавшие преимущественно в городах, играли важную роль в экономической жизни региона, что подтверждается финансово-предпринимательской деятельностью еврея Маера Давыдовича. Не будет большим преувеличением, если назвать Маера Давыдовича неким воплощением тогдашней еврейской успешности. Источники свидетельствуют, что Маер Давыдович проводил одновременно разные финансово-предпринимательские операции, в частности – одалживал деньги, брал вещи под залог и на хранение, занимался ловлей и продажей рыбы, поставками меда и зерна, изготовлял и продавал поташ. Существенного розмаха получила его арендно-залоговая деятельность: аренды мельниц, корчм, мыт, а также как отдельных сел так и целых волостей, которые включали города и прилегающие к ним села (от 2-3 до 6-8 сел). Делал это Маер Давыдович как единолично, так и в кооперации с евреями других городов. Это дало ему возможность накопить значительный капитал, что в свою очередь содействовало росту его значимости в тогдашнем социуме. Volhynian Jews, concentrated mainly in towns, played an important role in the economic life of the region. The entrepreneurship of Majer Dawidowicz, a Jew of Kolky, is a good evidence of it. It is no exaggeration to call him a symbol of Jewish success of that time. The sources indicate that Majer Dawidowicz performed different financial and entrepreneurial transactions simultaneously – for example he lent money, took things in pledge and accepted for storage, organized catching and selling fish, supplied honey and grain, produced and sold ash. He developed large-scale tenant activities – he rented out mills, inns, customs, separate villages and even whole districts (volosti), which included towns with adjacent villages (from 2-3 to 6-8 villages). Majer Dawidowicz did it both individually and collectively with Jews from other towns. This allowed him to raise a substantial amount of capital and consequently enhanced his social status.
issn 1995-0322
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/104604
citation_txt «Єврейське» щастя: як волинський єврей Маєр Давидович збирав свій капітал (перша половина XVII ст.) / А. Заяць // Соціум. Альманах соціальної історії. — 2015. — Вип. 11-12. — С. 255–274. — Бібліогр.: 143 назв. — укр.
work_keys_str_mv AT zaâcʹa êvreisʹkeŝastââkvolinsʹkiiêvreimaêrdavidovičzbiravsvíikapítalperšapolovinaxviist
AT zaâcʹa evreiskoesčastʹekakvolynskiievreimaerdavydovičsobiralsvoikapitalpervaâpolovinaxviiv
AT zaâcʹa howthevolhynianjewmaierdawidowiczraisedhiscapitalthefirsthalfofthexviicentury
first_indexed 2025-11-24T02:14:38Z
last_indexed 2025-11-24T02:14:38Z
_version_ 1850839919958687744
fulltext “Образа гонору царя і гетьмана” чи боротьба за владу на сотенному рівні… 253 ІСТОРИЧНА БІОГРАФІСТИКА Андрій Заяць. «Єврейське» щастя: як волинський єврей Маєр Давидович збирав свій капітал (перша половина XVII ст.) Євген Чернецький. Річпосполитський патріот на імперській службі: Ян-Непомуцен Хоєцький (1748–1816 рр.) Віктор Горобець 254 “Єврейське” щастя: як волинський єврей Маєр Давидович збирав свій капітал… 255 УДК 929:332.2:339.3:94(477.38)”16” Андрій Заяць «ЄВРЕЙСЬКЕ» ЩАСТЯ: ЯК ВОЛИНСЬКИЙ ЄВРЕЙ МАЄР ДАВИДОВИЧ ЗБИРАВ СВІЙ КАПІТАЛ (ПЕРША ПОЛОВИНА XVII ст.) У житті українських міст ранньомодерної доби важливу роль відігравали євреї, які завдяки згуртованості та певним навичкам зуміли розгорнути бурхливу фінансово-господарську діяльність і накопичити значні капітали, конкуруючи у цьому не лише з міщанами, а й зі шляхтою. На значенні євреїв у життєдіяльності міст наголошувало багато дослідників1. На жаль, діяльність їх на теренах Волині майже не представлена в сучасній українській історіографії, за винятком статті Наталі Старченко2. За цих умов, коли бракує наукових студій про різні сторони життєдіяльності єврейських громад у містах, зайве казати про діяльність окре- мих осіб. Значною перепоною для таких досліджень є майже повна відсутність міських книг. Однак цю лакуну, принаймні частково, заповнюють ґродські та земські книги. Багаторічна кропітка робота з цим джерелом дала неочікуваний результат – вдалося знайти майже 130 документів, які стосуються колоритної постаті – волинського єврея Маєра Давидовича з містечка Колки (інша назва Романів)*, що лежало у Луцькому повіті. Основний масив документів зосе- ——————— 1 Tollet D. Historia Żydów w Polsce od XVI w. do rozbiorów. – Warszawa,1999. – S. 43-56; Horn M. Rola gospodarcza Żydów w Polsce do końca XVIII w. // Żydzi wśród chrześcijan w dobie szlacheckiej Rzeczypospolitej. – Kielce, 1996. – S. 17-29. Frykowski J. Gmina Żydowska w Tyszowcach w XVI– XVIII w. // Kwartalnik Historii Żydów. – 2011. – № 1. – S. 96; Kazusek Sz. Chreścijanie i Żydzi w handlu siedemnastowiecznego Krakowa. Wybrane aspekty współpracy gospodarczej // Kwartalnik Historii Żydów. – 2007. – № 1. – S. 5-17; Zajecki M. Żydzi w gospodarce komunalnej miast Polski przedrozbiorowej // Kwartalnik Historii Żydów. – 2007. – № 4. – S. 395-421; Kazmierczuk A. Żydzi w dobrach. prywatnych w świetle sądowniczej i administracyjnej praktyki dóbr magnackich w wiekach XVI–XVIII. – Kraków, 2002. – S. 176-188. Не втратили досі значення слушні спостереження про місце євреїв у тогочасному соціумі Сергія Бершадського (див.: Литовские евреи. История их юридического и общественного положения в Литве от Витовта до Люблинской унии. – СПб., 1883). 2 Старченко Н. Евреи на Волыни в конце XVI – первой трети XVII в.: некоторые наблюдения над непростым соседством // Свой или чужой? Евреи и славяне глазами друг друга. Сб. статей. – Москва, 2003. – С. 92-104. Дещо краща ситуація щодо персоналій євреїв Львова завдяки старій праці Маєра Балабана: Bałaban M. Żydzi lwowscy na przełomie XVI–XVII w. – Lwów, 1906. – S. 41- 88. * Зараз смт Маневицького району Волинської області. © Àíäð³é Çàÿöü, 2015 ISSN1995-0322. ÑÎÖ²ÓÌ. Àëüìàíàõ ñîö³àëüíî¿ ³ñòîð³¿. Âèïóñê 11-12. – Ñ. 255–274 Андрій Заяць 256 реджений в луцьких ґродських книгах, окремі акти містяться у володимирських ґродських та земських і одна справа з 12 документами – у кременецьких земських книгах (всього понад 70 книг). Виявлені свідчення уривчасті та фрагментарні, однак навіть крізь ці джерела проступає широко закроєна фінан- сово-підприємницька діяльність успішного волинського єврея Маєра Дави- довича. Уперше наш герой з’являється на сторінках актових книг у 1600 р.3, і з того часу більш-менш регулярно згадується до 1645 р.4. Логічно припустити, що він народився орієнтовно у 70-і роки XVI ст. У документі за 1625 р. є свідчення, що місцем народження Маєра Давидовича було м. Колки, де він постійно мешкав5. Єврейська громада міста була доволі значною. У 1632 р., згідно зі свідченнями «школъника» Ґірші Шмойловича, євреям у Колках належали 56 будинків, влас- них і винайнятих у християн6. Є згадка про брата Маєра Давидовича – Лейзора, який проживав до 1634 р. у м. Берестечку7, а з 1635 р. переселився до м. Броди8, куди, мабуть під впливом брата, 1638 р. перебрався і Маєр9. У січні наступного 1639 р. в одному з документів зазначено: «…з МаTром Давидовичом жидом, в Колках пTрTд тымъ, а тTпTр в БродTх мTшкаючим»10. Переїзд Лейзора до Бродів, можливо, був зумовлений судовим декретом, за яким його оголосили банітом. У травні 1635 р. луцький граничний коморник Теодор Сосновський скаржився на Маєра Давидовича, який допомагає братові-баніту, через що скаржник не може отримати від Лейзора позичені йому гроші11. Самому Маєру у грудні 1622 р. теж присудили баніцію за скаргою волинського поборці Юрія Чаплича- Шпановського: він не сплатив чопове і тричі не з’явився до суду. Возний Адам Лотоцький визнав, що він «тую баницию […] тут в замку вишнTмъ околном при згромажTню вTлю людTи зацных обволал и публиковалъ, приводячи то всимъ до ——————— 3 Центральний державний історичний архів України у Києві (далі: ЦДІАУК). – Ф. 25 (Луцький ґродський суд), оп. 1, спр. 51, арк. 256. 4 Там само. – Спр. 244, арк. 786 зв. 5 Там само. – Спр. 144, арк. 145, 221-221 зв. Рівень особистої свободи євреїв у містах був досить високий і опосередковано про це свідчить фраза, заявлена у Луцькому ґроді, до якого прийшов Маєр Давидович: «с притомностю пана Tго (Рафала Лещинського) под которым пTрT- мTшкиваTт». (Там само. – Спр. 117, арк. 395). Тобто він не названий навіть підданим, а просто «пTрTмTшкиваTт» у місті. 6 Там само. – Спр. 184, арк. 212. У 1629 р. у місті було загалом 466 будинків. (Там само. – Спр. 170, арк. 664 зв.) 7 Там само. – Спр. 194, арк. 455. У 1630 р. він з Давидом Мошковичем орендували на чотири роки у Галшки Бокієвої-Печихвостської за 5000 злотих села Стрілче, Матіїв і Печихвости. (Там само. – Спр. 192, арк. 851-853). 8 Там само. – Спр. 196, арк. 858 зв. 9 Там само. – Спр. 217, арк. 309. Броди у першій половині XVII ст. було значним торгово- економічним осередком. (Созанський І. З минувшини м. Бродів. Причинки до історії міста в XVII в. – Львів, 1911). 10 ЦДІАУК. – Ф. 25, оп. 1, спр. 218, арк. 68 зв. (У документі за 1644 р. його названо євреєм колківським. (Там само. – Ф. 27, оп. 1, спр. 39, арк. 15 зв.–16). 11 Там само. – Ф. 25, оп. 1, спр. 195, арк. 503 зв.–504: Маєр Давидович «…ничого нT дбаючи з братом своим … банитом правом пTрTконанымъ сполкуTт, рады и помочы Tму додаючы, под охороною своTю маTт». “Єврейське” щастя: як волинський єврей Маєр Давидович збирав свій капітал… 257 вTдомости, абы с прTрTчоным позваным банитом правом пTрTконаным жадного сполку ани обцованя нT мTли, рады и помочи Tму ни в чом нT додавали, в домах и маTтностях своих нT пTрTховывали, алT сT з ним яко банитом и выволанцом во всTм водлT срокгости правноT заховали под винами в правT посполитом опи- санными»12. Де жив і чим займався наш герой у Бродах – невідомо. У бро- дівських війтівсько-лавничих та раєцьких книгах не вдалося виявити слідів перебування ні Маєра, ані Лейзора13. Окрім будинку в Колках, Маєр Давидович мав будинок у Луцьку (1634 р.) «противъ школы жидовъскоT»14. Можливо зі спорудженням цього будинку пов’язана судова справа, що провадилася у травні 1631 р., за скаргою Юзефа Кутила, єврея з Любомля, слуги і «фактора» Маєра Давидовича, на луцького старосту Гієроніма Харленського «о побранT на пTрTдмTстю луцкомъ цTглы и вапна» на суму 960 злотих15. Статки, зібрані Маєром Давидовичем, суттєво позначилися на його соціаль- ному статусі, адже в документах його неодноразово називають «паном»16. Користувався він і власною печаткою. У записі дружині луцького старости Катерині Харленській читаємо: «подал лист доброволныи запис свои вливковыи знаком пTчати и с подписом руки своTT по жыдовску»17. Маєр Давидович тримав чималу кількість дворової челяді, факторів та слуг, окремі з яких названі на шляхетський лад «рукодайними». Так у жовтні 1622 р. він скаржився на «Валка, слугу рукодаиного и шинъкара сво−го жаравицкого»18, а у 1630 р. було пограбовано його фактора Іцка Шломовича19. Справа по скарзі Маєра Дави- довича та його компаньонів на шляхтича Миколая Мілковського про наїзд на с. Лозки виявляє амбіції не лише нашого героя, що «бавиться» у шляхтича, а й його слуг. Згаданий шляхтич скаржився, що «нTякис Станислав Боруцкии написал сT слугою тыхъ жидовъ, возница жидовскии, которого Сниткою пос- политT зовут, которыи то Боруцкии Снитка, возница жидовскии МаTров кол- ковского, важил сT чинити протTстацию криминалную имTнTмъ тых жидовъ помTнTныхъ, панами своими их мTнуючы, якобым я мTл наTхати на их ——————— 12 Там само. – Спр. 132, арк. 1055 зв. 13 Центральний державний історичний архів у Львові. – Ф. 24 (Магістрат м. Бродів ), оп. 1, спр. 2-10, 31. 14 ЦДІАУК. – Ф. 25, оп. 1, спр. 193, арк. 959. 15 Там само. – Ф. 28 (Володимирський ґродський суд), оп. 1, спр. 66, арк. 180. 16 Там само. – Ф. 25, оп. 1, спр. 89, арк. 495 зв.; спр. 90, арк. 11 (1611 р.); спр. 112, арк. 753 зв.– 754 (1618 р.); спр. 119, арк. 456 (1620 р.); спр. 123, арк. 596; спр. 125, арк. 440 (1621 р.); спр. 130, арк. 952; спр. 131, арк. 1047 (1622 р.); спр. 179, арк. 417 зв.–418 (1631 р.); спр. 192, арк. 6 (1634 р.); спр. 221, арк. 290 зв. (1640 р.). 17 Там само. – Спр. 221, арк. 291. 18 Там само. – Спр. 130, арк. 214 зв. 19 Там само. – Спр. 175, арк. 509. У фактора забрали низку дорогих речей: шкатулку, в якій було 400 злотих, два тузини срібних ложок вартістю 150 злотих, 152 чарки за 50 злотих, чотири золотих перстені вартістю 100 злотих, постав чорного фалендишового сукна за 200 злотих, два постави шифтуфу вартістю 200 злотих, ярмак за 60 злотих, постіль за 60 злотих, «сидоры жыдовъски− з книжками за золотых пятдесят купл−ны−», і пояс з мішком, в якому було 50 злотих. (Там само. – Арк. 510). Андрій Заяць 258 ма−тност и побившы там то− хлопство, якогос Шлому З−лмановича, жида, и якогос Ивана Стицкевича, которых за шляхичов в тои противко мн− прот−ста- ции м−новано. А то сут хлопы, тот Иван СтицъкTвич зъ Заболотя, винникъ жидовскии, которыи у ВолодимTрцу гор−лку жидом палит и тому МаTрови»20. Проживаючи у Колках, Маєр Давидович заробляв на життя традиційним єврейським способом – переважно фінансовими операціями і підприємництвом, досягши у цьому неабияких успіхів. Як відомо, незважаючи на володіння маєтками, шляхта та магнати завжди потребували грошей. Саме вони і стали тим контингентом, якому позичав гроші наш герой. Такі операції були вигідні хоча б тому, що у разі невиплати позики у передбачений записом термін на боржника накладалися штрафні санкції, зазвичай позичена сума подвоювалася (мала ви- плачуватися «совито»), а також передбачене було відшкодування втрат. Так у 1614 р. Якуб Бенецький вчасно не віддав позику у 500 злотих, через що мав платити «совитість»21. У 1626 р. Самуель Марціховський взяв 150 злотих під гарантію своїх маєтків, зобов’язавшись у разі затримки з поверненням боргу заплатити штраф – «заклад» і «шкоди»22. Двічі, у 1622 і 1624 рр., по 300 злотих позичав у Маєра волинський підвоєвода Войцех Мілачевський, правда, вчасно їх віддав23. Потребували грошей і магнати «середньої руки», видатки яких досить часто перевищували їхні реальні доходи. У 1620 р. мінський воєводич Олександр Пац позичив у два етапи 1600 злотих, але вчасно їх не зміг віддати і потрапив під обумовлені записами санкції24. Позики грошей часом закінчувалися судовими процесами. Таке трапилося у 1628 р. з Яном Казимиром Пацом, який скаржився, що дав Маєрові розписку на 6000 злотих, але той зник із Луцька, не надавши скаржникові означеної суми. Відповідач, доводячи свою невинуватість, виставив двох свідків: луцького єврея Левка Ізраелевича і колківського міщанина Федора Барановича. У присутності возного Томаша Лобковича Маєр разом зі свідком- євреєм присягав у луцькій рабинській школі, а міщанин виконав тілесну присягу у ґроді, після чого суд «на вічні часи» звільнив Маєра від обвинувачень25. У 1641 р. дерптський воєвода Андрій Лещинський оскаржував борг свого батька Маєрові у 10 тисяч злотих26. Потребували Маєрових грошей і князі. У 1611 р. київський каштелян князь Юрій Корибут Вишневецький з дружиною Теодорою Чаплянкою позичили 1157 злотих, докладно описавши в угоді гарантії їх повернення27. На гачок санкцій попався князь Григорій Четвертинський, який у 1619 р. позичив 255 злотих, однак вчасно їх не віддав, тож мусив платити втричі більше – 765 злотих28. ——————— 20 Там само. – Спр. 106, арк. 159 зв. (1617 р.) 21 ЦДІАУК. – Ф. 25, оп.1, спр. 98, арк. 706 зв.–707 зв. 22 Там само. – Спр. 149, арк. 757-758. 23 Там само. – Спр. 127, арк. 270 зв.–272 зв.; спр. 139, арк. 1040 зв.–1041. 24 Там само. – Спр. 116, арк. 1059 зв.–1060; спр. 129, арк. 144-147. 25 Там само. – Спр. 164, арк. 32. 26 Там само. – Спр. 227, арк.104 зв.–105 зв. 27 Там само. – Спр. 125, арк. 440-442. 28 Там само. – Спр. 117, арк. 395-396. “Єврейське” щастя: як волинський єврей Маєр Давидович збирав свій капітал… 259 Ситуація повторилася у 1621 р., коли той же князь через затримку із повер- ненням позичених 1300 злотих у підсумку заплатив 3900 злотих29. У 1629 р. він же заборгував єврею 17500 злотих, а також, з не до кінця зрозумілої причини, долучив до своєї позиченої суми ще й борг князя Олександра Октавіана Пронського Маєрові у 7000 золотих і разом мав сплатити цілком солідну суму у 24500 злотих30. Дещо дивним виглядає той факт, що у 1638 р. сам Маєр позичив у Андрія Гуляницького досить незначну суму (41 злотий) і теж вчасно її не віддав, тож суд зобов’язав його у двотижневий термін повернути втричі більше – 123 зло- тих31. Значно більшу суму (9500 злотих) Маєр Давидович заборгував шляхтичу Ґлуховському, а після «безпотомної» смерті останнього все майно, а також його боргові документи за королівським привілеєм дісталися крушицькому каште- ляну Андрію Рисінському32. Зафіксований випадок, коли Маєр Давидович мав клопоти з поверненням 250 злотих, які він дав шляхтичеві Яну Куликовському на зберігання33. Позичав гроші Маєр і під заставу. Так у 1621 р. він взяв під заставу у шляхтича Самуеля Марцишевського срібних і золотих речей на суму 712 злотих34, а у 1622 р. у шляхтича Олександра Красінського срібні речі, оцінені у 100 злотих35. Однією зі статтей прибутків Маєра Давидовича були торгові операції. Шляхтич Якуб Гарабурда, потребуючи грошей, продав йому в 1619 р. «попTлу шмалцужъного добрT выправлTного» 20 лаштів, по 100 злотих за лашт, і мав його доправити в с. Березці під закладом у 2000 злотих36. Очевидно, що перепродаж цього попелу мав принести певний зиск. У січні 1625 р. шляхтич Томаш Мізевський скаржився від імені Маєра Давидовича на Яна Казимира Паца, який у жовтні 1624 р. перехопив відправлені Маєром 180 підвід, що прямували до м. Берестя. На підводах було: 8000 кварт «горTлки аквавиты… которую юж был поторговал в Бристю» по 8 грошів за кварту; 10700 кварт «простоT горTлки» по 5 грошів за кварту; жита 20, а вівса 30 мац37. У 1634 р. Маєр уклав угоду зі шляхтичем Павлом Вишковським на доставку йому 50 кварт «чистого мTду» по ціні один злотий за кварту, але не дотримав домов- леностей, і за рішенням суду мав сплатити впродовж двох тижнів 100 злотих (половина – вартість меду, а друга половина – штраф)38. У січні 1621 р. Маєр Давидович був на ярмарку у Львові, але, на жаль, джерела мовчать про мету цієї ——————— 29 Там само. – Спр. 121, арк. 620-621. 30 Там само. – Спр. 166, арк. 81 зв.–82. 31 ЦДІАУК. – Ф. 25, оп. 1, спр. 218, арк. 68-69 зв. 32 Там само. – Спр. 217, арк. 308 зв.–309 зв. 33 Там само. – Спр. 184, арк. 11-11 зв.: «о н−в−рн−н− и н− оддан− сумы на р−когницию до схованъя взято−». 34 Там само. – Ф. 26, оп.1, спр. 29, арк. 414-414 зв. 35 Там само. – Ф. 25, оп. 1, спр. 130, арк. 538 зв. 36 Там само. – Спр. 127, арк. 273. 37 Там само. – Спр. 141, арк. 64 зв.–65; спр. 144, арк. 452 зв.–455. 38 Там само. – Спр. 199, арк.147 зв.–148 зв. Андрій Заяць 260 поїздки39. У жовтні 1644 р. у володимирському земському суді розглядалася скарга львівських ченців кармелітів на Маєра Давидовича, який не виконав розпорядження княгині Олександри Сокольської і не передав монахам 176 кіп немолоченого і 12 мац «чистого» жита, за що потрапив під санкції – упродовж шести тижнів мав віддати вже 352 копи і 24 маци жита, а у разі спротиву справу мали передати для оголошення баніції до Люблінського трибуналу40. У ви- значений термін він жита не повернув, хоча ченці чекали його «з самого поранку аж до вTчора и запалTня свTчи»41. Займався Маєр Давидович і підприємницькою діяльністю, не гребуючи біль- шими чи меншими зловживаннями. У 1614 р., орендуючи у Софії з Виш- невецьких Янової Пацової с. Медвежжя, він без її згоди вирубав у пущі сусіднього села Пуцеревичі близько 6 тисяч дерев, на що скаржилася власниця42. Добрий зиск у той час давав так званий спуск («спуст») ставів – тобто вилов риби з метою її продажу. У 1630 р. Маєр закупив спуск трьох скорчівських ставів у луцького старости Гієроніма Харленського, обіцяючи «так сT в тым спустT и в ставахъ заховат, яко сT доброму купъцови годит», але слова не дотримав; возний Томаш Лобкович засвідчив, що стави були розкопані надто низько, в них залишилося мало води, яка з настанням морозів вимерзла до дна, «зачым дробязку рыбъ бTз воды под лTдом поздыхали»43. У грудні 1628 р. Маєр Давидович разом з євреями Ароном Мошковичем з Кременця та Беняшем Нахимовичем з Берестечка орендував за 5000 злотих спуск ставу в с. Корсові у белзького каштеляна Мацея Лешневського, при цьому останній взяв завдатку 2500 злотих. Згідно з угодою, Лешневський не мав перешкоджати оренді під закладом такої ж суми. Домовленості виявилися нетривалими, бо вже у грудні 1628 р. каштелян послав до Корсова своїх слуг, які забрали 18 бочок риби, приготовленої для відправки до Любліна, а на наступний день вигнали слуг євреїв, відібравши у них «сTти, нTводы, чолны и увTс спрат або начинT»44. Орендарі у своїй скарзі, що датується лютим 1630 р., оцінили збитки у 4000 злотих. 2 серпня 1631 р. уповноважений М. Лешневського Саму- ——————— 39 Там само. – Спр. 120, арк. 290 зв. 40 Там само. – Ф. 27, оп. 1 , спр. 39, арк. 15 зв.–17 зв., 83-84. 41 Там само. – Ф. 28, оп. 1, спр. 79, арк. 749. 42 ЦДІАУК. – Ф. 25, оп. 1,спр. 97, арк. 299 зв. 43 Там само. – Спр. 176, арк. 104 зв. 44 Там само. – Ф. 22 (Кременецький земський суд), оп. 1, спр. 37, арк. 474. Компаньйон Маєра Давидовича Арон Мошкович, названий у джерелах суконником, теж веде активну фінансово- підприємницьку діяльність. У 1644 р. він дав під запис шляхтичу Костянтину Ушаку Кули- ковському сукна на 55 злотих, але несвоєчасне повернення грошей призвело до того, що віддавати вже потрібно було утричі більше – 165 злотих. (Там само. – Спр. 46, арк. 232-233). Того ж року Арон Мошкович позичав гроші трьом шляхтичам, жоден з яких вчасно їх не віддав, що дало єврею додатковий заробіток. (Там само. – Арк. 278-279, 346 зв.–348 зв., 348 зв.–349; спр. 47, арк. 344- 345 зв.) У 1647 р. під штрафні санкції потрапила Ізабела, дружина померлого шляхтича Леонарда Пюрковського, оскільки її чоловік не вчасно розрахувався за взяте у єврея сукно на суму 395 злотих. (Там само. – Спр. 49, арк. 170 зв.–171 зв.) У 1647 р. Арон Мошкович орендував на три роки село Ледухів за 2540 злотих, але відзначився надужиттями: понад норму вимагав підводне, чинші, спалив корчму, розорив млин і бровар (Там само. – Спр. 49, арк. 28, 253 зв.). “Єврейське” щастя: як волинський єврей Маєр Давидович збирав свій капітал… 261 ель Романкевич опротестував скаргу, позаяк євреї не засвідчили свої збитки зізнанням возного45. Того ж дня євреї заявили, що Лешневський не склав обіцяної присяги46. 4 серпня С. Романкевич поставив під сумнів зізнання свідків орендарів про те, що їх «вибили» з оренди, оскільки каштелян не визнавав порушення ним умов оренди47. 5 серпня возний Адам Засковський, який про- живав у Корсові (маєтності, нагадуємо, каштеляна), свідчив, що в червні 1631 р. відніс позов кременецького земського суду Маєру Давидовичу до Колок, Беня- шеві Нахимовичу і Лейзору, брату Маєра48, до Берестечка і Аронові Мошковичу до Кременця, в якому збитки оцінені у 8000 злотих49. Той же возний 6 серпня свідчив, що 21 вересня 1628 р. був у Корсові і бачив надміру осушений став і загиблу рибу, яку «свини и псы Tли», у чому корсівський урядник звинуватив євреїв. Великий часовий розрив між побаченим і засвідченням побаченого у суді возний пояснив тривалою хворобою, «которою мя пан Бог прTз нTмалыи час навTдити рачил»50. 7 серпня М. Лешневський пішов у наступ, звинувативши євреїв у варварському спуску ставу, який слуги євреїв перекопали «нTобичаинT, кгвалтовнT воду спустивши… зачим рыбъ нTмало шчукъ, карпов, лTсчов, линовъ, окунTи, плотиц так вTликих, яко и малих з водою стTкли». М. Лешневський твердив що був змушений «на кгвалтъ звоныт» і за допомогою кількох сотень підданих «зал−дво воду уняли и тую прорву порядн− заправили»51. Після цього, скаржився він далі, найняті євреями робітники вночі знову воду «кгвалтовне− […] спустили», через що багато риби залишилося у мулі, «такъ ижъ псы, свини и птаства нTмало сT живило»52. Збитки М. Лешневський оцінив у 5000 злотих. Натомість уповноважений євреїв, прагнучи затягнути справу, заявив, що позов розглядається у неналежному суді, позаяк євреї мали б відповідати перед ста- ростою чи воєводою. На це позивач відповів, що євреї як неосілі повинні відповідати у будь-якому суді. І все ж уповноважений євреїв зумів домогтися перенесення справи до Люблінського трибуналу53. Дебати по цій справі про- довжились аж 17 листопада 1633 р., але вже за декретом Трибуналу, який зобов’язав М. Лешневського присягнути, що він не позбавляв євреїв оренди. Отже, на засіданні трибунальського суду каштелян твердив, що це не він силоміць відібрав став, а самі євреї, злякавшись завданих збитків, утекли. Уповноважений М. Лешневського Самуель Романкевич просив відкласти при- ——————— 45 Там само. – Спр. 38, арк. 33 зв.–34. 46 Там само. – Арк. 34 зв. 47 Там само. – Арк. 38 зв.–39. 48 Відомо, що у 1634 р. Лейзор Давидович разом з луцьким євреєм Давидом Мошковичем орендували спуск ставу у селі Стрілчі у шляхтянки Галшки Бокієвої (ЦДІАУК. – Ф. 25, оп. 1, спр. 193, арк. 1037 зв.–1038). У 1636 р. Лейзор взяв у заставу у шляхтича Яна Лужницького одежу, будзиган і посуд на суму 800 злотих. (Там само. – Ф. 22, оп. 1, спр. 42 арк. 351-352 зв.). 49Там само. – Ф. 22, спр. 38, арк. 40. 50 Там само. – Арк. 42 зв.–43. 51 Там само. – Арк. 580. 52 Там само. – Арк. 580. 53 Там само. – Арк. 580 зв. Андрій Заяць 262 сягу свого клієнта через його хворобу54. 23 лютого 1634 р. євреї знову нага- дували про невиконану присягу, а вже інший уповноважений М. Лешневського Іван Волосович просив знову відкласти розгляд справи до наступних земських років через хворобу свого підзахисного, що суд і дозволив55. Через два роки – 28 лютого 1636 р. євреї знову вимагали виконання присяги, однак черговий уповноважений, на цей раз Ян Фрик, утретє просив відкласти присягу з огляду на хворобу каштеляна56. 19 січня 1638 р. євреї на судових роках заявили, що М. Лешневський тричі ухилявся від присяги, прикриваючись хворобою, а тепер ані сам не з’явився, ані прислав уповноваженого, тож суд визнав каштеляна винним57. Нарешті 12 серпня 1639 р. євреї позивали вже Катерину (дочку М. Лешневського) та її чоловіка луцького старосту Гієроніма Харленського, бо у 1638 р. М. Лешневський помер58 і маєтки перейшли до дочки. Оскільки ні Катерина, ні її чоловік на судові роки не з’явилися, то суд присудив їм ви- платити 5000 злотих закладу, обумовленого інтерцизою (угодою) М. Леш- невського, а також 4000 злотих т. зв. шкод59. Як бачимо, пошуки правди Маєром Давидовичем та його компаньйонами розтяглося на 11 років, але у підсумку вони таки виграли судовий процес. У пошуках вигоди Маєр Давидович займався орендуванням корчем, шинків, млинів, митних зборів, часом віддаючи їх у суборенду. Відомо, що в січні 1611 р. возний Валентій Тучаницький звітував про введення Маєра Давидовича в «арTнъду соколскую в мTсте Соколю с корчмами, мытами, млынами, шинком горTлчаным и въсяким […] с корчмами в сTлах, тоTстъ в Духчу и в СмTрдинT, и въ Старом Соколи шинъкъ». Угода була укладена з княгинею Магдаленою з Яковицьких Марковою Сокольською та її сином Стефаном на три роки. Сума оренди не вказувалася, однак зазначалося, що гроші за перших два роки даються відразу, а за третій – наприкінці терміну60. У травні 1613 р., отримавши в оренду від князя Стефана Сокольского корчму, мостове і п’ять млинів, Маєр передає їх у суборенду сокольським міщанам Семену Абрамовичу та єврею Пейсаху61. У лютому 1622 р. він же передав у тримання корчму і збір мита на греблі в с. Жоравичах своєму рукодайному слузі Валку, який, однак, не відзвітувавшися, втік до м. Четвертні62. У грудні 1622 р. горохівський війт Омелян Никифорович Островський скаржився на Маєра Давидовича, який дав йому за 2000 злотих на рік (від Великодня 1622 р. до такого ж свята 1623 р.) в оренду горілчану корчму, міські млини, а також корчми в селах, що належали до м. Горохова: Старому Горохові, Марковичах, Ранчині ——————— 54 Там само. – Спр. 40, арк. 174 зв.–175 зв. 55 Там само. – Спр. 41, арк. 315 зв.–316 зв. 56 Там само. – Спр. 42, арк. 305-307. 57 ЦДІАУК. – Ф. 22, оп. 1, спр. 44 а, арк. 132 зв.–134 зв. 58 Majewski W. Leśniewski Maciej // Polski Słownik Biograficzny. – Wrocław; Warszawa; Kraków, 1972. – T. XVII. – S. 175-176. 59 ЦДІАУК. – Ф. 22, оп. 1, спр. 45, арк. 315 зв.–317 зв. 60 Там само. – Ф. 25, оп. 1, спр. 90, арк. 11-11 зв. Сокільським орендарем Маєр згадується також у 1619 р. – Ф. 26, оп.1, спр. 25, арк. 33-34. 61 Там само. – Спр. 94, арк. 436-437 зв. 62 Там само – Спр. 130, арк. 214 зв. “Єврейське” щастя: як волинський єврей Маєр Давидович збирав свій капітал… 263 та Озерцях «при томъ мыта, капъщизну од пива и мTду водлT звычаю давного зо всими тоT арTнъды пожитъками и приходами и приналTжностями», але у грудні позбавив його оренди63. У лютому 1629 р. Маєр орендував у князя Григорія Четвертинського за 3000 злотих на чотири роки у Четвертні та у с. Залюбечу корчми, шинки, млини, мито від прасолів (по 50 толп солі), а від вару пива і від відра меду йому мали платити по грошу. В угоді обумовлювалося право без- коштовно молоти зерно на замкові потреби, а у п’ятницю – на користь міського шпиталя, вказано також, що греблі на р. Стир і ставках зобов’язані ремонтувати міщани і піддані князя. Міщани і селяни Залюбеча мали купувати горілку тільки у Маєра під страхом сплати штрафу у 10 кіп гр. лит. на його користь і такої ж суми на користь князя64. Ще більший зиск отримував Маєр Давидович, орендуючи окремі села, де він почувався повним господарем. Починав з малого. У 1600 р. він вперше потрапив на сторінки актових книг у зв’язку з орендою на три роки у Миколи Гулевича Дрозденського 1/8 частини с. Дроздева65. 1607 р. князь Юрій Вишневецький з дружиною Теодорою Чапличівною віддали йому в оренду села: Собисчичі, Свараш, Колодії, Молчичі, Бабку, Сопачів і Полиці. Термін і сума, на жаль, у документі не вказані66. За угодою від 22 серпня 1611 р. львівський підкоморій Станіслав Каменецький з дружиною Богданою Семашківною віддали Маєру в оренду на три роки за 3000 злотих с. Полиці з правом судити і карати селян, окрім тих випадків, де обвинуваченому загрожувала смертна кара67. Того ж року він орендував на три роки с. Медведівку у Софії Пацової68. Двічі, у 1614 і 1617 рр., Маєр Давидович разом із колківським євреєм Нахімом Абрамовичем орендували на три роки у луцького ключника і підстарости Войтеха Станішев- ського села Чорниж Великий і Малий, Городнів, Красну Волю, Матерки, Острів «зъ рудою, зъ ставом, зо всими того фолварку, двора и сTл пожитками»69. Два села орендував Маєр у 1617 р. – с. Любахи у княжни Софії Вишневецької і с. Навоз у Андрія Корешкоцького70. У січні 1617 р. розгорілася суперечка між Маєром Давидовичем і шляхтичем Миколаєм Мілковським за оренду с. Лозки, яке обоє нібито орендували у Олександра Паца. Обопільні звинувачення у побитті слуг і вибитті з оренди закінчилися у квітні 1618 р. укладенням мирової угоди71. У 1618 р. Маєр згадується як орендар с. Мстишина72. Того ж року до рук Маєра потрапляють на два роки в оренду від Самуеля Марцишевського села Холпнів, Острів і Володковщизна «з двором, людми, чыншами, подводами и зо ——————— 63 Там само. – Арк. 986 зв.–987 зв. 64 ЦДІАУК. – Ф. 25, оп.1, спр. 166, арк. 79-80 зв. 65 Там само. – Спр. 51, арк. 256. 66 Там само. – Спр. 80, арк. 1050 зв.–1051 зв. 67 Там само. – Спр. 89. арк. 495-497; спр. 90, арк. 962-963. 68 Там само. – Спр. 90, арк. 247-247 зв. 69 Там само. – Спр. 99, арк. 617; спр. 108, арк. 629. 70 Там само. – Спр. 106, арк. 562, 576 зв. 71 Там само. – Спр. 97, арк. 286 зв.; спр. 106, арк.150-150 зв., 159 зв., 201 зв.–202 зв.; спр. 107, арк. 274 зв.–277, 279 зв.–280; спр. 110, арк. 133-133 зв.; спр. 112, арк. 753 зв.–755. 72 Там само. – Спр. 109, арк. 637-638. Андрій Заяць 264 всими их повинностями, с кгрунтами засTянными и нT засTяными, з даню мTдовою и подклTтными бортями, с пасTками, с корчмою и млыном, зо всим на всT, яко сT тая маѣтност в собT маTт»73. Водночас у документі зазначено, що Маєр «яко чоловTкъ купTцкии, нT будучи удоспTшоныи сам на тои арTндT своTи холпнTвъскои мTшкати, урядника своTго для порядку вшTлякого и дозиранъя робот там зоставил»74. Цим урядником був Шая Абрамович. 1619 р. Маєр віддав у суборенду Холпнів князю Григорію Четвертинському75. Натомість останній у 1621 р. за 1 тисячу злотих віддав йому на чотири роки с. Чолницю, де Маєр «врядника своεго […] зоставил а подданых на роботу до Горухова выгнал»76. Щоправда, вже у листопаді князь наслав слуг до села і «вибив» єврея з оренди77. Під 1631 р. є згадка про те, що Маєр Давидович спільно з колківським євреєм Іршею орендували села Шепель і Войсеч78. Брати Маєр та Лейзор Давидовичі, тримаючи разом в оренді від Вацлавової Бокієвої (у документі її ім’я не назване, але з інших джерел відомо, що нею була Галшка Козечанка79) села Стрільче і Печихвости, у 1632 р. передали їх у суборенду Юрію Турянському і його дружині Уршулі. За угодою між ними брати «записалися пTвъною инътTръцизою, жT мTли при своTмъ уряднику а вижу Tго мл пана Туранъского» зібрати озимини на двох «дворъных» островах «на двT части» і передати Ю. Турянському 666 кіп і 20 снопів вівса та гречки «вязи звычаиноT», за що шляхтич заплатив їм 2750 злотих. Однак урожай 1633 р. виявився меншим, ніж передбачалося, і тоді євреї, «уходячи закладу, в интTръ- цизT заложTного, умислънT на ошуканT и ку шкодT Tго мл пана Туранского платячи одному жTнъцови од копы по гроши сTмъ, снопъки барзо малыT вTзатъ казали, жT бTлыT головы на дTн по чтыры копы нажинали»80. Але і тих малих снопиків не вистачило – вийшло всього 466 копиць і 40 снопів, що підтвердив возний Каспер Заремба, який зазначив, що ті чотири снопки не відповідають одному нормальному81. У 1634 р. згадане подружжя скаржилося на Маєра за те, що він нібито за дорученням пані Вацлавової Бокієвої мав передати їм 266 злотих і 20 грошів, але цього не зробив. Уповноважений Маєра Костянтин Хорошко категорично це заперечував і суд з ним погодився82. У 1635 р. слуга ґданського купця Гевеля шляхтич Якуб Егратович скаржився, що Маєр Давидович уклав контракт із фактором ґданського купця Вілемом ——————— 73 Там само. – Спр. 110, арк. 831 зв. У 1629 р. у згаданих селах було відповідно: 52, 16, і 2 будинки. – Там само. – Спр. 170, арк. 257 зв. 74 ЦДІАУК. – Ф. 25, оп. 1, спр. 111, арк. 179 зв. 75 Там само. – Спр. 114, арк. 377 зв.–378. 76 Там само. – Спр. 123, арк. 596-596 зв. У 1629 р. у селі було 43 будинки. – Там само. – Спр. 170, арк. 559. 77 Там само. – Арк. 761-761 зв. 78 Там само. – Спр. 176, арк. 41. У 1629 р. у згаданих селах було відповідно 24 і 76 будинків. – Там само. – Спр. 170, арк. 476. 79 Там само. – Спр. 192, арк. 852 зв.; спр. 194, арк. 444. У 1629 р.у згаданих селах відповідно було 25 і 15 будинків. – Там само. – Спр. 170, арк. 504, 225 зв. 80 Там само. – Спр. 185, арк. 458. З тексту стає очевидним, що селян наймали за плату. 81 Там само. – Арк. 458 зв. 82 Там само. – Спр. 194, арк. 455-457. “Єврейське” щастя: як волинський єврей Маєр Давидович збирав свій капітал… 265 Доком на оренду сіл Полиці, Лесова, Грудок, Маневич і Карасина, за що отримав 1935 злотих, але реально передав фактору лише Полиці та Лесів. Свої збитки ґданський купець оцінив у 8000 злотих83. У 1638 та 1640 рр. Маєр названий орендарем «волости староства ковTлъского»84. Досить вигідний оренд- ний контракт він уклав у травні 1638 р. з Гієронімом Харленським на оренду с. Бужан терміном на шість років за 24000 злотих. За два роки на прохання Катерини Харленської угода була достроково припинена, а Маєру повернули 16000 злотих85. Тоді ж у травні 1638 р. Г. Харленський передав Маєру в оренду села Скорч, Десятин і Біскупичі терміном на п’ять років за 19000 злотих, але, як і в попередньому випадку, угода в 1640 р. була перервана на прохання К. Хар- ленської86. Під 1623 р. є згадка, що Маєр Давидович був державцею свого рідного м. Колки, тобто тримав його у заставі87. Безперечним свідченням великих фінансових можливостей Маєра Давидо- вича була оренда ним цілих міст, а часом і волостей88. У грудні 1613 р. Маєр Давидович разом з Юдою Міхалевичем з м. Степаня і Яковом Рубіновичем із м. Пінська уклали контракт із Софією з Вишневецьких Яновою Пацовою на чотирирічну оренду ними м. Володимирця і сіл Полоного, Заболоття, Сухої Волі, Лозок, Любахова, Липного, Воронків, Андругова, Рудичева, Хиноча, Ду- баїв, Хрінова і Озера за 8000 злотих, з яких 6000 злотих євреї давали відразу, а 2000 – в останній рік оренди. Після закінчення терміну оренди євреї мали повернути маєтки у відповідності з укладеним інвентарем. Обумовлено, що у випадку якихось проблем щодо цієї оренди, Софія Янова Пацова зобов’язана боронити євреїв у судах своїм коштом. Вона ж погодилася не висувати претензій до євреїв, якби під час оренди маєтків були завдані збитки через татарські напади, пошесті чи відхід підданих. Якщо б град побив урожай, то княгиня повинна була це компенсувати. Євреї мали право судити і карати підданих, окрім тих справ, де їм загрожувало скарання «на горло»: у цьому випадку покарання погоджувалося з урядником чи намісником з м. Чорториї. Побор мали вибирати орендарі згідно зі старими квитами. Земська військова служба лежала на власниці89. Уже в квітні 1614 р. євреї скаржилися на княгиню за те, що вона ——————— 83 Там само. – Спр. 195, арк. 651. У 1629 р. у Полицях було 135, а у Лисові – 51 будинок, натомість у наступних трьох селах сумарно було 217 будинків. – Там само. – Спр. 170, арк. 724, 725, 664 зв. 84 Там само. – Спр. 217, арк. 309; ф. 27, оп.1, спр. 39, арк. 83-84. 85 ЦДІАУК. – Ф. 25, оп. 1, спр. 221, арк. 656 зв.–658. Ув’язання возним у с. Бужани див.: Там само. – Ф. 22, оп. 1, спр. 44, арк. 13-13 зв.). У 1629 р. у Бужанах було 118 будинків. – Там само. – Спр. 170, арк. 300. 86 Там само. – Ф. 25, оп. 1, спр. 221, арк. 290 зв.–292; Ф. 22, оп. 1, спр. 44, арк. 12-12 зв. 87 Там само. – Ф. 25, оп. 1, спр. 161, арк. 608 зв. У 1629 р. у місті було 468 будинків. – Там само. – Спр. 170, арк. 664 зв. 88 Про міські оренди див.: Михайлина П. В. До питання про оренди і застави міст України в кінці XVI – першій половині XVII ст. // Історія народного господарства та економічної думки Української РСР. – К., 1974. – Вип. 8. – С. 69-74; Гроссман Ю.М. Оренда маєтків та її вплив на становище західноукраїнських селян в першій половині XVII ст. // Питання історії СРСР. – Львів, 1958. – С. 107-119. 89 ЦДІАУК. – Ф. 25, оп. 1, спр. 103, арк. 61-63 зв. У 1629 р. у Володимирці було 220 будинків. – Там само. – Спр. 170, арк. 590. Андрій Заяць 266 видала лист селянам, за яким ті мали працювати з волоки не більше двох днів на тиждень і давати «податковъ дорочных» не більше трьох злотих90. Однак далі справи пішли ще гірше, бо 21 листопада 1617 р. євреї оскаржували Софію Янову Пацову та її сина Олександра, який ще у липні того ж року «вибив» їх з оренди. Свої збитки орендарі оцінили у 4000 злотих. На суді уповноважений від євреїв Ярош Станішевський поставив під сумнів повноваження «умоцованого» оскар- женої сторони Стефана Голинського, однак суд не взяв це до уваги91. 30 лис- топада євреї подали ще один позов за позбавлення їх оренди92. На жаль, невідомо, чим закінчилася ця суперечка, але факт укладення нової угоди між Маєром Давидовичем і Олександром Пацом у червні 1618 р. свідчить про якусь форму замирення між сторонами. Цю угоду укладено на два роки і, згідно з нею, в руки єврею передавався Володимирець та вісім сіл за 5000 злотих, при цьому застережено, що при потребі Маєр може переуступити маєтки комусь іншому, а у випадку військових дій власник сам відбуватиме земську службу93. У 1620 р. оренда була продовжена ще на рік94. У листопаді 1622 р. укладена угода тер- міном на п’ять з половиною років, за якою до Володимирця додавалося лише чотири села: Андруги, Воронки, Хиноч і Дуба, а сума оренди склала 8000 зло- тих. Умови оренди були дуже подібні до попередніх, однак містили заборону «палити попелу» у лісах і гаях95. Скористатися уповні цією орендою Маєру не вдалося, оскільки свої претензії на Володимирець і волость заявив брат Олек- сандра – Ян Казимир Пац. Він зумів захопити місто і частину волості, але вже 27 листопада 1624 р. Гелена Стеткевичівна, дружина Яна Казимира Паца, скар- жилася, що 20 жовтня того ж року белзький каштелян Рафал Лещинський, винайнявши на гроші Маєра Давидовича «купу нTмалую людTи своволных» (яких очолив чорторийський урядник Юрій Волкер), захопив Володимирець96. 7 грудня до Луцького ґроду з’явився слуга Яна Казимира Паца Миколай Жда- нович із скаргою, що 22 листопада слуги Р. Лещинського і Маєра напали на с. Маюничі і там «буды и пTчи на палTнT попTлов и поташовъ в пущи поро- бивши, дTрTва розного вTликую личбу поспущалъ и з бартями в пTн вырубати росказавши, попTлы з них, поташT, смалцугу палит». Збитки оцінили у 20000 злотих97. Того ж дня Миколай Жданович і Хаверта Ганчевський подали скаргу на Рафала Лещинського і Маєра Давидовича за те, що їхні слуги їх побили, по- грабували і кинули до в’язниці98. Возний Ян Беглевський 21 березня 1625 р. звітував, що 2 лютого того ж року відніс до Колок п’ять позовів99. Суд розглядав ——————— 90 Там само. – Спр. 97, арк. 287. 91 Там само. – Спр. 107, арк. 765 зв.–771. 92 Там само. – Спр. 108, арк. 442-443 зв. 93 Там само. – Спр. 109, арк. 73-75; спр. 110, арк. 133-133 зв. У серпні 1619 р. орендарем Володимирця, окрім Маєра, згадується ще Шмойло Зелманович. – Спр. 114, арк. 217 зв. 94 Там само. – Спр. 119, арк. 80 зв.–81 зв. 95 Там само. – Спр. 130, арк. 952-952 зв., спр. 131, арк. 1047-1050 зв., спр. 139, арк. 934 зв. 96 Там само. – Спр. 140, арк. 786 зв.–787. 97 Там само. – Арк. 832-833. 98 Там само. – Арк. 833-834 зв. 99 Там само. – Спр. 141, арк. 302-303. “Єврейське” щастя: як волинський єврей Маєр Давидович збирав свій капітал… 267 цю справу 25 березня 1625 р. Уповноважені від Лещинського (Теодор Сос- новський) і Маєра (Ян Прегалинський) доводили, що ця справа мала б роз- глядатися у земському суді, натомість Микола Жданович, покликаючись на сеймову конституцію 1578 р., доводив, що грабіж є компетенцією ґродського суду100. У підсумку, уповноваженим оскарженої сторони вдалося перенести розгляд справи до Люблінського трибуналу101. Того ж дня Ян Казимир Пац, оскаржуючи позбавлення його Володимирецької волості, оцінив збитки від наїзду на свою маєтність у 70 тис. злотих. Натомість уповноважений Маєра Давидовича заявив, що після поділу батьківських маєтків Ян Казимир Пац отримав Чорторийськ, а його брат Олександр – Володимирець із селами, тобто Маєр відбирав своє, орендоване у Олександра ще у 1623 р. Тут же з’ясувалося, що Маєр переуступив оренду своєму пану – Рафалу Лещинському, з яким тягатися Пацу було набагато важче. А далі уповноважений Маєра згадав про міщанський статус свого клієнта і заявив, що його покликано до неналежного суду, оскільки міщанин перебуває під захистом магдебурзького права102. У під- сумку, справу передали до Люблінського трибуналу, хоча ще раз до неї по- вернулися у травні 1627 р. і теж безрезультатно103. 1 березня 1616 р., відповідно до угоди Маєра з князем Стефаном Соколь- ським, возний Якуб Іздебський увів нашого героя у чотирирічне орендне воло- діння за 4000 злотих м. Соколом і селами Старий Сокіл, Смердин, Духче, Навоз104. Уже 9 березня князь скаржився на Маєра про невіддачу двох чистих мембран, які той отримав «взглядом арTнды мTста Соколя»105. Про поведінку єврея у місті свідчать дві скарги. Першу у листопаді 1616 р. подав шляхтич Андрій Чарнацький і стосувалася вона збройного нападу Маєра зі слугами на його двір у Духчі та пограбуванні106. Друга була подана у квітні 1617 р. міським священиком церкви Вознесіння Господнього Семеном Вижевським, який від імені «приятTля свого» отця Нестора, настоятеля сокільської церкви Іоана Златоуста, скаржився на Маєра і його урядників Шаю та Шмойла Абрамовича, «жидов з мTста Колковъ», про спробу захопити ґрунт, що належав церкві, і побиття священика. Отець Нестор, наголошуючи, що оренда не стосується церкви, свідчив: «Тот то жид МаTр з Шмоилом, арTнъдар соколскии, нT маючи жадного права въ арTндѣ ани в посTсыи своTи цTркви свTтоT хрTстиянскоT, пTрTд двором в Соколю стоячоT, року тTпTрTшнTго тисTча шTстсот сTмнадцTтого мца марца чTтвTртогонадцат дня, кгды тот свTщTникъ Ивановскии Златоустскии диру роботником своим коло цTркви заправити албо огородит указывал и ——————— 100 Це дійсно було так. Див.: Volumina Constitutionum. T. II. – Vol. 1. – Warszawa, 2005. – S. 411. 101 ЦДІАУК. – Ф. 25, оп. 1,спр. 144, арк. 123-125, 154-155. 102 Там само. – Арк. 146 зв.–147. 103 Там само. – Спр. 153, арк. 834 зв. 104 Там само. – Спр. 103, арк. 262-263; спр. 106, арк. 701 зв. У 1629 р. у Соколі було 242 будинки. – Там само. – Спр. 170, арк. 458 зв. 105 Там само. – Спр. 103, арк. 165 зв. 106 Там само. – Спр. 60, арк. 96 зв.–97 зв. Андрій Заяць 268 росказовал, тTды помTнTныи МаTр Давидовичъ […] пришTдши на цвинтар цTркви свTтого Иона в Соколю, заставши оного свTсчTника отца НTстория и мовил до свTщTника: «Для чого бы городил около того цвинътара, кгды ж я маю волю на томъ цвинтару около тоT цTркви орати и просо посTяти и пожиток мTти собT». Свѣсчѣник то повTдил на слова МаTровы: «Иж того нT дождTшъ, кгды ж на то жадноT моци нT маешъ и мTти нT будTшъ. ТTды заразом жид МаTр при собT казал урядникови своTму Шаи жиду за лобъ порвати и иншим помочъ- ником своим, которых при собT на тот час мTл бит, мордоват [...] и окрутнT на цвинтару при цTркви свTтои попа змордовал, ранъ въ головT, на руцT, на плTчах, на хрибтT нTмало позадавал, от которого збитя и зранTня и окрутного мордованя нT вTдаю, Tсли будT живъ»107. Зі свого боку у червні 1617 р. Маєр скаржився на князя С. Сокольского, який мешкав у дворі в місті, хоча не мав би цього робити, та ще й «сTножати коситъ, пива на жидовъ и мTсчанъ тамошнихъ соколских для шинкованя накидаTт и оных судитъ и рядит ими. Рыбаков двох, рTзниковъ двох с посTсыи […] одня- въши, пну Кголынскому, воитови тамошнему, отдал, пива оному дават мес- чаномъ на вышинкъ и во млынах без черъгы, солоды молот позволил»108. У липні 1618 р. відбувся цікавий обмін – Маєр Давидович поступився орендою міста волинському підстолію Криштофу Єловицькому, а наступного дня у нього ж узяв в оренду найрибутковіші частини: горілчану оренду, гребельне мито, корчми, чинші109. Ще раз, у 1634 р., Маєр Давидович орендуватиме на чотири роки м. Сокіл із селами Корсин, Літогоща і Підлісся – тепер у Олександри Марківни Сокольської, дружини луцького земського судді Криштофа Шим- ковича Шклинського, але у липні 1636 р. за обопільною згодою оренда була припинена110. 21 квітня 1620 р. возний Томаш Мицевський увів на чотири роки Маєра Давидовича в орендовані ним у князя Адама Сангушка м. Горохів і села Старий Горохів, Озерці, Марковичі та Рачин. В угоді застерігалося, що до оренди не входив замок. Все це з «дворами, фолварками, зT збожями вшTлякими, з бояры, людми тяглыми, огородниками и подсусTдками, з их платы, чинъшами, подво- дами и всякими повинъностями, з кгрунъты пашными и сTножатными, з ста- вами, млынами и их вымTрками и их спустами и зъ ловTнъTм рыбъ вшTляких, з гаями, дубровами, лTсами, запустами и зо всими пожитками малыми и вTли- кими»111. В одному з документів за листопад того ж року згадується горохів- ський урядник Маєра Маїк112. Опосередкована звістка з 1621 р. підтверджує інформацію про оренду Має- ром Давидовичем м. Четвертні з селами Любеч і Лище – з неї його «вибив» Іван ——————— 107 ЦДІАУК. – Ф. 25, оп. 1, спр. 106, арк. 542 зв.–543. 108 Там само. – Арк. 701-702. 109 Там само. – Спр. 109, арк. 90 зв.–93, спр. 110, арк. 388. 110 Там само. – Спр. 198, арк. 871 зв.–872. 111 Там само. – Спр. 119, арк. 82. У 1629 р. у Горохові було 152 будинки. – Там само. – Спр. 170, арк. 50 зв. 112 Там сам. – Спр. 123, арк. 738. “Єврейське” щастя: як волинський єврей Маєр Давидович збирав свій капітал… 269 Кукольський113. Через десять років наш герой знову орендуватиме згадане містечко з тими ж селами у князя Григорія Четвертинського. У трирічне воло- діння цими маєтками його увів у вересні 1631 р. возний Іван Городинський114, хоча князь засвідчив, що Маєр того року не вступив у оренду. Вона розпочалася лише з 1632 р. та мала тривати чотири роки115. Натомість у червні 1634 р. на прохання князя Г. Четвертинського і за згодою Маєра оренда була припинена, а князь компенсував не використані два роки116. У 1620 р. за 12000 злотих Маєр Давидович орендував у смоленського каш- теляна князя Миколая Лева Соломирецького та його дружини Раїни Гаврилівни Гойської маєтки у Пінському повіті: м. Висоцьк і с. Ворони на чотири роки, а село Теребежово – на три роки. Однак після трьох років він за домовленістю з власниками повернув їм усі маєтки, натомість отримав компенсацію. Зі свого боку Маєр «облятував» (вписав до книг) у Луцькому ґроді квит, в якому повідомляв про поверненя подружжю маєтків, а також орендовного листа та інвентаря маєтку117. У листопаді 1624 р. Маєр Давидович, який на той час тримав в оренді четверту частину Берестечка, віддав її на чотири роки за 16000 злотих у суборенду белзькому підвоєводі Яну Яскманському і його дружині Ельжбеті118. 1 квітня 1634 р. Маєр Давидович разом з братом Лейзором уклали угоду з луцьким старостою Гієронімом Харленcьким та його дружиною Катериною на оренду містечка Новий Острів (інша назва – Вишеньки) з присілками Суск, Смердин, Носачевичі, Скорч, Біскупичі і Липа терміном на шість років за 15000 злотих. В угоді обумовлювалася можливість компенсації братам утрат від татар- ських нападів, пошесті, природних пожеж, граду. Також зазначалося, що у разі порушення умов оренди штрафні санкції мали складати 15000 злотих, до яких долучалася і випалата за шкоди, що зазвичай дорівнювали сумі штрафу119. Того ж дня возний Ян Пухальський звітував, що був при укладенні контракту і того ж дня увів братів у посесію тих маєтностей120. Втім, незважаючи на санкції, луцький староста невдовзі позбавив братів оренди, на що вони скаржилися у червні того ж року121. Джерела мовчать про те, чим закінчилася ця справа, але відомо, що у наступні роки обидві сторони активно співпрацювали, тож є всі підстави говорити про певне мирне вирішення проблеми. Активна фінансово-підприємницька діяльність Маєра Давидовича вимагала правничої допомоги, бо постійні укладення угод, їх порушення, а отже, судові ——————— 113 Там само. – Спр. 120, арк. 290 зв. Четвертню у 1620 р. орендував у князя Г. Четвертинського Жигимонт Каленикович, який уступив оренду Маєру Давидовичу. (Там само. – Спр. 119, арк. 483). У 1629 р. у Четвертні було 354 будинки. – Там само. – Спр. 170, арк. 731. 114 Там само. – Спр. 179, арк. 417 зв.–418. 115 Там само. – Спр. 183, арк. 557-557 зв. 116 Там само. – Спр. 192, арк. 373-373 зв. 117 Там само. – Спр. 137, арк. 737 зв.–738; спр. 139, арк. 891 зв. 118 Там само. – Спр. 139, арк. 1048-1050. 119 Там само. – Спр. 191, арк. 356-359 зв. У 1629 р. у Новому Острові було 154 будинки. – Там само. – Спр. 170, арк. 299 зв. 120 Там само. – Спр. 192, арк. 6-6 зв. 121 Там само. – Спр. 193, арк. 346-347. Андрій Заяць 270 процеси забирали багато часу і потребували фахових знань. Траплялися і по- грози на адресу нашого героя. Так, у вересні 1620 р. шляхтич Станіслав Вілімунт неодноразово прилюдно чинив «похвалки на здоровT протTстуючого»122. Відповідно, судові процеси вимагали професійного адвоката («умоцованого»)123. За найскромнішими і, звичайно, неповними підрахунками на Маєра працювала ціла когорта шляхтичів-адвокатів. Частина з них відома з конкретних справ: Ярош Станішевський (1617)124, Станіслав Боруцький (1617)125, Северин Білос- тоцький (1620)126, Томаш Мізевський (1625)127, Ян Прегалинський (1625, 1627)128, Олександр Пашковський (1631)129, Костянтин Хорошко (1634)130, Анто- ній Манибоций (1644)131. Вдалося також виявити 11 уповноважувальних листів («пленіпотенцій», «моці») від Маєра, його брата і Маєрових компаньонів різним адвокатам-шляхтичам. Хронологічно першою була пленіпотенція Маєра від липня 1613 р., якою він доручав Станіславу Кошицькому і Войтеху Міла- чевському представляти його у судових справах132. У травневому 1617 р. дору- ченні луцькому ґродському писареві Андрію Дахновичу читаємо: «ижъ онъ во всих справахъ своихъ, такъ с поводовъства своTго, яко тTжъ и чиTго-колвTкъ о што жъ колъвTкъ пTрTдъ судомъ вшTлякимъ кгродъскимъ, зTмъскимъ и три- буналъскимъ, в которомъ-колъвTкъ воTводъствT и повTтT, такъ Волынскомъ, яко и конъсTрватахъ, которого жъ колвTкъ воTводства Браславъского и КиTвъского во всих справах моцъ TнTралъную даTтъ […] до попартя и боронTня тыхъ справъ, яко з права приидTт и до угожTня сT приимуючи в тыхъ справахъ зыскъ и страту»133. У листопаді того ж року в Луцькому ґроді Маєр Давидович, Юда Міхалевич зі Степаня і Абрам з Пінська заявили, що уповноважують Яроша Станішевського вести свої судові справи проти Олександра Паца134. У березні 1620 р. Маєр доручив Северинові Білостоцькому вести всі свої справи «на тTпTрTшних рочкахъ кгродских луцких», зокрема справу про борг князя Г. Четвертинського135. У квітні того ж року Маєр Давидович уповноважує Севе- рина Білостоцького вести всі свої справи у Люблінському трибуналі136. 6 червня ——————— 122 Там само. – Спр. 119, арк. 456. 123 Ширше про інститут умоцованих див.: Старченко Н. Умоцовані – прокуратори – приятелі. Хто вони? (становлення інституту адвокатури на Волині в кінці XVI ст.) // Соціум. Альманах соціальної історії. – К., 2002. – С. 111-144; Вона ж: Честь, кров і риторика. Конфлікт у шля- хетському середовищі Волині (друга половина XVI – початок XVII ст.). – К., 2014. – С. 340-342 і наст. 124 ЦДІАУК. – Ф. 25, оп. 1, спр. 107, арк. 274 зв.–275, 765 зв.–766. 125 Там само. – Спр. 106, арк. 202-202 зв. 126 Там само. – Спр. 117, арк. 395-395 зв. 127 Там само. – Спр. 141, арк. 64-65. 128 Там само. – Спр. 144, арк. 123-124, 145. 129 Там само. – Ф. 22, оп 1, спр. 38, арк. 34-34 зв. 130 Там само. – Ф. 25, оп. 1, спр. 194, арк. 456 зв.–457. 131 Там само. – Ф. 22, оп. 1, спр. 46, арк. 232-233. 132 Там само. – Ф. 25, оп. 1, спр. 96, арк. 232. 133 Там само. – Спр. 106, арк. 640-640 зв. 134 Там само. – Спр. 107, арк. 565 зв. 135 Там само. – Спр. 117, арк. 419 зв. 136 Там само. – Спр. 112, арк. 755. “Єврейське” щастя: як волинський єврей Маєр Давидович збирав свій капітал… 271 1622 р. Маєр заявив у луцькому ґроді, що «онъ одTжджаючи с тых краювъ, а обавляючися, абы хто на нTм яких зысковъ нT отрымывал», доручає шляхтичам Янові Прегалинському, Теодорові Кузмичові і Мартину Кулзі «сполѣм и кож- дому зособна, приимуючи од них сполом албо поTдинъком у оных судовъ были отправованы»137. У березні 1625 р. Маєр Давидович довірив провадити свої справи у Луцькому ґроді та Люблінському трибуналі шляхтичам Яну Бре- зинському, Теодору Сосновському і Яну Прегалинському138. Непересічний випадок стався у квітні 1626 р., коли Маєр у ґроді уповноважив вести свої справи князя Григорія Четвертинського (!) і луцького коморника Теодора Сосновського: «нT могучи самъ на нихъ для инъших пилнTиших и важнTиших справ быти, злTцаTт и даTт моцъ зуполную урожонымъ их мл князю ГрTгорому ЧTтвTртTнъскому и пану ТTодорови Сосновскому, коморникови граничному повѣту Луцъкого, тых справъ попирати, боронити, росправовати и Tднати, инъшихъ плTнипотTнтовъ албо умоцованых на своT мѣстцT постанов- ляти, ординовати, субституовати и во всTмъ водлT воли и уподобаня своTго поступовати, приимуючи от них самых албо от них постановлTных во всTмъ зыскъ и страту»139. У листопаді 1634 р. брати Маєр і Лейзор Давидовичі та Давид Мошкович доручили вести свої справи відразу шістьом шляхтичам: Павлові Вишковському, Юрію Божковичові, Костянтину Хорошкові, Даніелю Грудницькому, Олександру Кмиті та Томашеві Мицевському, які повинні «справъ попирати, боронити, розправовати, Tдънати […] дTкрTта приимовати, от противных апTлTвати, инъшого плTнипотTнта албо плTнипотTнтовъ на мTст- цT своT субъституовати, постановляти и в том въсTмъ водлT права и потрTбы поступовати, прыимуючи од нихъ во въсTмъ такъ въсихъ сполнT, яко и кождого зособъна зыскъ и страту и хотTчи то такоT мTти, якобы сT то при очTвистои бытности оных дTяло»140. У серпні 1635 р. брати Маєр і Лейзор, які на той час обидва мешкали у Бродах, уповноважують вести справи у волинських судах і в Люблінському трибуналі володимирського ґродського писара Андрія Казимира Бедонського, Павла Вишковського і Даніеля Грудницького141. У серпні 1642 р. Маєр Давидович видав уповноважувальні листи шляхтичам Юрію Божкевичу, Янові Ружинському, Ігнацію Проневичу і «нTвTрному Борухови, школъникови любTлъсъкому», доручаючи їм «справъ своихъ правънT попирати, конътровTр- товати, диляции, хоробы заживати, росъписовати, дTкрTта, юсътTлята приимо- вати, от противъных апTлTвати, присягъ слухати, сумы отбирати, з одобраныхъ квитовати и инъшихъ всихъ и въшTлякихъ оборон и добродTиствъ правных, илT бы которая справа и тTрмины правъные потрTбовали, заживати»142. Нарешті останнє з відомих доручень Маєр Давидович видав у вересні 1645 р. братам ——————— 137 Там само. – Спр. 131, арк. 340 зв.–341. 138 Там само. – Спр. 142, арк. 353-354. 139 Там само. – Спр. 149, арк. 301 зв.–302. 140 Там само. – Спр. 192, арк. 831 зв. 141 Там само. – Спр. 196, арк. 858 зв.–859. 142 Там само. – Спр. 230, арк. 1193-1193 зв. Андрій Заяць 272 Юрію і Олександру Божкевичам, Ігнацію Проневичу і люблінському єврею Борухові143. Опрацьований матеріал дав змогу в загальних рисах окреслити фінансово- підприємницьку діяльність звичайного волинського єврея з маленького містечка Колок, хоч, на жаль, про особисте життя Маєра Давидовича інформації бракує. Тож спробуємо зробити, хай і певним чином попередні, висновки. Перш за все, історія Маєра спростовує твердження традиційної української історіографії про пригноблене становище євреїв у тогочасному суспільстві. Маєр Давидович провадить досить вільне життя. Ніхто його не обмежував у виборі і зміні місця проживання (чим могли похвалитися не усі міщани), Він провадив доволі успішну підприємницьку діяльність, про яку міг лише мріяти не тільки міщанин з набагато більшого міста, але й не один шляхтич. У певні періоди в його руках перебували мало не десятки поселень, в яких він почувався повним господарем, від волі якого залежали сотні і сотні підданих. На час оренди чи застави саме він був їх паном, і піддані таки мали його за пана. У руках Маєра Давидовича були зосереджені серйозні, навіть за мірками шляхти, капітали, при цьому, зауважу, реальні, бо готівкою, такою важливою і не для всіх доступною у ті часи. Цілком очевидно, що реальне місце єврея Маєра Давидовича у соціальній ієрархії тогочасного суспільства було досить високим, а в багатьох випадках фактично урівнювалося зі становищем шляхтича – власника сусідніх маєтків, що межу- вали з орендованими Маєром; шляхтича-клієнта, що звертався до нього за позичками; адвоката-шляхтича, а інколи й князя, на службі у єврея-клієнта. А це ставить питання про владні стосунки в соціумі та умовність міжстанових, міжрелігійних та міжетнічних кордонів. Тож видається вкрай важливою потреба подальшого вивчення історії євреїв на українських землях ранньомодерного часу, оскільки багаторічна робота над матеріалами XVI – першої половини XVII століть засвідчує їх важливу роль у тогочасному економічному житті, а наявні джерела при всій їхній неповноті, за умови уважного і всебічного їх вико- ристання, таки дають змогу досліджувати це питання. РЕЗЮМЕ Андрій Заяць «ЄВРЕЙСЬКЕ» ЩАСТЯ: ЯК ВОЛИНСЬКИЙ ЄВРЕЙ МАЄР ДАВИДОВИЧ ЗБИРАВ СВІЙ КАПІТАЛ (ПЕРША ПОЛОВИНА XVII ст.) Волинські євреї, зосереджені здебільшого у містах, відігравали поважну роль у економічному житті регіону, що підтверджує фінансово-підприємницька діяльність колківського єврея Маєра Давидовича. Не буде великим перебіль- шенням, якщо назвати Маєра Давидовича певним уособленням тогочасної єврейської успішності. Джерела засвідчують, що Маєр Давидович здійснював ——————— 143 Там само. – Спр. 244, арк. 786 зв. “Єврейське” щастя: як волинський єврей Маєр Давидович збирав свій капітал… 273 одночасно різні фінансово-підприємницької операції, зокрема – позичав гроші, брав речі у заставу та на зберігання, займався виловом і продажем риби, поставками меду та зерна, виготовляв і продавав попіл. Значного розмаху на- брала його орендно-заставна діяльність: оренди млинів, корчем, мит, а також як окремих сіл, так і цілих волостей, що включали міста та прилеглі до них села (від 2-3 до 6-8 сіл). Робив це Маєр Давидович як одноосібно так і в кооперації з євреями з інших міст. Це дало змогу скласти значний капітал, що своєю чергою сприяло піднесенню його значимості у тогочасному соціумі. Ключові слова: Маєр Давидович, єврей, позика, оренда, застава, перезастава, підприємництво. Андрей Заяц «ЕВРЕЙСКОЕ» СЧАСТЬЕ: КАК ВОЛЫНСКИЙ ЕВРЕЙ МАЕР ДАВЫДОВИЧ СОБИРАЛ СВОЙ КАПИТАЛ (ПЕРВАЯ ПОЛОВИНА XVII в.) Волынские евреи, проживавшие преимущественно в городах, играли важную роль в экономической жизни региона, что подтверждается финансово-пред- принимательской деятельностью еврея Маера Давыдовича. Не будет большим преувеличением, если назвать Маера Давыдовича неким воплощением тогдаш- ней еврейской успешности. Источники свидетельствуют, что Маер Давыдович проводил одновременно разные финансово-предпринимательские операции, в частности – одалживал деньги, брал вещи под залог и на хранение, занимался ловлей и продажей рыбы, поставками меда и зерна, изготовлял и продавал поташ. Существенного розмаха получила его арендно-залоговая деятельность: аренды мельниц, корчм, мыт, а также как отдельных сел так и целых волостей, которые включали города и прилегающие к ним села (от 2-3 до 6-8 сел). Делал это Маер Давыдович как единолично, так и в кооперации с евреями других городов. Это дало ему возможность накопить значительный капитал, что в свою очередь содействовало росту его значимости в тогдашнем социуме. Ключевые слова: Маер Давыдович, еврей, ссуда, оренда, залог, перезалог, предпринимательство. Andriy Zayats «JEVISH HAPPINES»: HOW THE VOLYNIAN JEW MAIER DAVYDOVYCH RAISED HIS CAPITEL (THE FIRST HALF OF XVII CENTURY) Volhynian Jews, concentrated mainly in towns, played an important role in the economic life of the region. The entrepreneurship of Majer Dawidowicz, a Jew of Kolky, is a good evidence of it. It is no exaggeration to call him a symbol of Jewish success of that time. The sources indicate that Majer Dawidowicz performed different financial and entrepreneurial transactions simultaneously – for example he lent money, Андрій Заяць 274 took things in pledge and accepted for storage, organized catching and selling fish, supplied honey and grain, produced and sold ash. He developed large-scale tenant activities – he rented out mills, inns, customs, separate villages and even whole districts (volosti), which included towns with adjacent villages (from 2-3 to 6-8 villages). Majer Dawidowicz did it both individually and collectively with Jews from other towns. This allowed him to raise a substantial amount of capital and con- sequently enhanced his social status. Keywords: Majer Dawidowicz, Jew, loan, rent, pledge, repledging (repawning), entrepreneurship.

Схожі ресурси