Річпосполитський патріот на імперській службі: Ян-Непомуцен Хоєцький (1748–1816)

Річпосполитський патріот на імперській службі: Ян-Непомуцен Хоєцький (1748–1816)

Стаття присвячена Яну-Непомуцену Хоєцькому (1748–1816) – помітному діячу Великого сейму (1788–1791), який належав до патріотичного угрупування та підтримав конституцію 3-го травня, а від початку російської окупації Правобережної України (1793) пішов на імперську службу та був одним з ефективних...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2015
1. Verfasser: Чернецький, Є.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інституту історії України НАН України 2015
Schriftenreihe:Соціум. Альманах соціальної історії
Schlagworte:
Історична біографістика
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/104605
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Річпосполитський патріот на імперській службі: Ян-Непомуцен Хоєцький (1748–1816) / Є. Чернецький // Соціум. Альманах соціальної історії. — 2015. — Вип. 11-12. — С. 275–285. — Бібліогр.: 41 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-104605
record_format dspace
spelling nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1046052025-02-23T20:16:08Z Річпосполитський патріот на імперській службі: Ян-Непомуцен Хоєцький (1748–1816) Речпосполитский патриот на имперской службе: Ян-Непомуцен Хоецкий (1748–1816) The Patriot of the Polish-Lithuanian Commonwealth at the Service to the Empire: Jan-Nepomucen Chojecki (1748–1816) Чернецький, Є. Історична біографістика Стаття присвячена Яну-Непомуцену Хоєцькому (1748–1816) – помітному діячу Великого сейму (1788–1791), який належав до патріотичного угрупування та підтримав конституцію 3-го травня, а від початку російської окупації Правобережної України (1793) пішов на імперську службу та був одним з ефективних чиновників Київської губернії, відзначеним високими нагородами. Аналізується міфологізація біографії Я.-Н. Хоєцького в першій третині ХХ ст. Спираючись на семантику портрета, написаного наприкінці життя Хоєцького, запропонована інтерпретація його політичних поглядів, пояснення мотивації переходу на імперську службу. Статья посвящена Яну Непомуцену-Хоецкому (1748–1816) – известному деятелю Великого сейма (1788–1791), который принадлежал к патриотической группировке и поддержал конституцию 3-го мая, а от начала российской оккупации Правобережной Украины (1793) пошел на имперскую службу и был одним из эффективных чиновников Киевской губернии, награждался высокими наградами. Анализируется мифологизация биографии Я.-Н. Хоецкого в первой трети ХХ в. Опираясь на семантику портрета, написанного в конце жизни Хоецкого, предложена интерпретация его политических взглядов, объяснение мотивации перехода на имперскую службу. Jan-Nepomucen Chojecki (1748–1816) was a notable activist of the Great Sejm (1788–1791); he belonged to the patriotic circles and supported the Constitution of May 3, 1791. However, he joined imperial ranks during the Russian occupation of Річпосполитський патріот на імперській службі… 285 Right-Bank Ukraine (1793), and became quite an accomplished and decorated official in the Kyiv Governorate. The present article analyzes the myths that sprang up around him in the first three decades of the XX century. Through analyzing the semantics of a late-life portrait of him, I will offer my interpretation of his political views, as well as his motivation when choosing to join the imperial ranks. 2015 Article Річпосполитський патріот на імперській службі: Ян-Непомуцен Хоєцький (1748–1816) / Є. Чернецький // Соціум. Альманах соціальної історії. — 2015. — Вип. 11-12. — С. 275–285. — Бібліогр.: 41 назв. — укр. 1995-0322 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/104605 929.733:94(477)”17/18” uk Соціум. Альманах соціальної історії application/pdf Інституту історії України НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Історична біографістика
Історична біографістика
spellingShingle Історична біографістика
Історична біографістика
Чернецький, Є.
Річпосполитський патріот на імперській службі: Ян-Непомуцен Хоєцький (1748–1816)
Соціум. Альманах соціальної історії
description Стаття присвячена Яну-Непомуцену Хоєцькому (1748–1816) – помітному діячу Великого сейму (1788–1791), який належав до патріотичного угрупування та підтримав конституцію 3-го травня, а від початку російської окупації Правобережної України (1793) пішов на імперську службу та був одним з ефективних чиновників Київської губернії, відзначеним високими нагородами. Аналізується міфологізація біографії Я.-Н. Хоєцького в першій третині ХХ ст. Спираючись на семантику портрета, написаного наприкінці життя Хоєцького, запропонована інтерпретація його політичних поглядів, пояснення мотивації переходу на імперську службу.
format Article
author Чернецький, Є.
author_facet Чернецький, Є.
author_sort Чернецький, Є.
title Річпосполитський патріот на імперській службі: Ян-Непомуцен Хоєцький (1748–1816)
title_short Річпосполитський патріот на імперській службі: Ян-Непомуцен Хоєцький (1748–1816)
title_full Річпосполитський патріот на імперській службі: Ян-Непомуцен Хоєцький (1748–1816)
title_fullStr Річпосполитський патріот на імперській службі: Ян-Непомуцен Хоєцький (1748–1816)
title_full_unstemmed Річпосполитський патріот на імперській службі: Ян-Непомуцен Хоєцький (1748–1816)
title_sort річпосполитський патріот на імперській службі: ян-непомуцен хоєцький (1748–1816)
publisher Інституту історії України НАН України
publishDate 2015
topic_facet Історична біографістика
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/104605
citation_txt Річпосполитський патріот на імперській службі: Ян-Непомуцен Хоєцький (1748–1816) / Є. Чернецький // Соціум. Альманах соціальної історії. — 2015. — Вип. 11-12. — С. 275–285. — Бібліогр.: 41 назв. — укр.
series Соціум. Альманах соціальної історії
work_keys_str_mv AT černecʹkijê ríčpospolitsʹkijpatríotnaímpersʹkíjslužbíânnepomucenhoêcʹkij17481816
AT černecʹkijê rečpospolitskijpatriotnaimperskojslužbeânnepomucenhoeckij17481816
AT černecʹkijê thepatriotofthepolishlithuaniancommonwealthattheservicetotheempirejannepomucenchojecki17481816
first_indexed 2025-11-25T01:09:53Z
last_indexed 2025-11-25T01:09:53Z
_version_ 1849722659691036672
fulltext Річпосполитський патріот на імперській службі… 275 УДК 929.733:94(477)”17/18” Євген Чернецький РІЧПОСПОЛИТСЬКИЙ ПАТРІОТ НА ІМПЕРСЬКІЙ СЛУЖБІ: ЯН4НЕПОМУЦЕН ХОЄЦЬКИЙ (1748–1816) Впродовж XVIII ст. Річ Посполита як політичне явище поступово девальву- валася через внутрішнє ослаблення та пов’язаний з цим щораз масштабніший вплив сусідів. Вибори короля, ставленика Санкт-Петербурга, перетворювалися на прибуткову формальність. Останньою спробою провести реформи, необхідні для подальшого існування держави, став Великий сейм (1788–1792). Саме він дав надію річпосполитським патріотам, якими були, попри розбіжність у поглядах та належність до різних політичних таборів, якщо не всі, то більша частина сеймових послів. Рубіконом між державною перспективою та небуттям стало ухвалення 3 травня 1791 р. конституції, яка, згідно із задумом її авторів, стала основним законом1. Вважається, що потенціал цього документу був знищений політичною боротьбою між «хорошими» та «поганими» політичними угрупуваннями. Останніми ще наприкінці XVIII ст. були визначені т. зв. торговичани – творці та прибічники Торговицької конфедерації, що спиралися на міжнародні зобов’я- зання Російської імперії боронити устрій та цілісність Речі Посполитої. Офіційний Санкт-Петербург не дотримав узятих на себе зобов’язань та став одним із трьох агресорів, що поклали в 1793–1795 рр. край існуванню Речі Посполитої. Політична боротьба, різниця в політичних поглядах, несприятлива геопо- літична ситуація були, вважаємо, лише другорядними причинами та обста- винами загибелі Речі Посполитої. Натомість двигуном цієї катастрофи, що мала свій вплив на значні геополітичні події наступних століть у Європі, став брак політичної культури. Угрупування, що проштовхували 3 травня 1791 р. своє творіння, були не готові до політичного компромісу. Вони остаточно знищили головне, на чому трималася Річ Посполита, – ідею спільної політичної справи. Безкомпромісність – це бумеранг, що повертається у властивий час. ——————— 1 Аналіз порушень регламенту, до яких дійшло 3 травня 1791 р. при розгляді сеймом проекту конституції, а також обґрунтування її фактичного неухвалення див.: Szyndler B. Czy Sejm Czte- roletni uchwalił Konstytucję 3 maja? (Na tropie mitów narodowych). – Warszawa: DiG, 2010. – 52 s. © ªâãåí ×åðíåöüêèé, 2015 ISSN1995-0322. ÑÎÖ²ÓÌ. Àëüìàíàõ ñîö³àëüíî¿ ³ñòîð³¿. Âèïóñê 11-12. – Ñ. 275–285 Євген Чернецький 276 Саме на цьому тлі слід розглядати долі останніх річпосполитських політиків. На прикладі біографії одного з них, сеймового посла від Київського воєводства Яна-Непомуцена Хоєцького, видно піднесення патріотичних почуттів шляхти за часів Великого сейму, подрібнення загального патріотизму на персональні фрагменти після травневих подій 1791 р., перехід на імперську службу та міфо- логізація діянь на початку ХХ ст. Походження Герой нашого дослідження походив з мазовецького роду Хоєцьких герба Любич, а саме з його української лінії2. Ян-Непомуцен був сином київського хорунжого Францишка-Казимира Хоєцького (пом. 1779 р.) і Катажини з Пши- луських та онуком київського скарбника і регіментаря Української партії Яна- Самуеля (пом. 1750 р.) і Керекешівни3. Батько майбутнього сеймового посла і реформатора був консервативним діячем часів Августа ІІІ і належав до при- бічників Потоцьких4. Статки Францишка-Казимира складалися з успадкованих маєтків, а також декількох сіл в Острозькій ординації (був поручиком Золотої корогви5, згодом полковником ординаційного полку6). Поза тим одночасна служба в українській партії і у воєводських корогвах та, особливо, посади генерального комісара Бердичівського графства і коменданта тамтешньої фортеці давали Хоєцькому досить значний щорічний дохід у вигляді платні7. Францишек-Казимир був двічі одружений. Після Спендовської він одружився зі згаданою Пшилуською, яка і народила п’ятеро дітей8. Ян-Непомуцен був наймолодшим їхнім сином, народився в 1748 році. Про освіту Яна-Непомуцена відомо, що він навчався у Житомирі в колегіумі оо. єзуїтів9. Можемо припустити, що перед Житомиром він отримав початкову підготовку вдома, що було поширеною практикою в ті часи. ——————— 2 Про цей рід див.: Herbarz polski. Część I. Wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich / Ułożył i wydał A. Boniecki. – Warszawa: Gebethner i Wolff, 1900. – T. III. – S. 43-45; Rodzina. Herbarz szlachty polskiej / Oprac. przez S. hr. Uruskiego przy współudziale A.A. Kosińskiego, wykończony i uzupełniony przez A. Włodarskiego. – Warszawa: Gebethner i Wolff, 1905. – Tom II. – S. 224-225. 3 Чернецький Є. Хоєцькі герба Любич з Поличинців та Дідовщини // Чернецький Є. Право- бережна шляхта за російського панування (кінець XVIII – початок ХХ ст.). Джерела, структура стану, роди. – Біла Церква: вид. О.В. Пшонківський, 2007. – С. 125-129. 4 Nieć J. Chojecki Franciszek Kazimierz // Polski słownik biograficzny (dalej – PSB). – Kraków: Akademia Umiejętności, 1937. – T. III. – S. 392-393; Ciesielski T. Armia koronna w czasach Augusta III. – Warszawa: DiG, 2009. – S. 50, 139, 176; Колесник В. Відомі поляки в історії Вінниччини: Біографічний словник. – Вінниця: Розвиток, 2007. – С. 803-804. 5 Nieć J. Chojecki Franciszek Kazimierz... – S. 393. 6 Ciesielski T. Armia koronna w czasach Augusta III... – S. 50. 7 Nieć J. Chojecki Franciszek Kazimierz... – S. 393. 8 Там само. – С. 393. 9 Chojecki Z. Chojecki Jan Nepomucen // PSB. – T. III. – S. 394. Річпосполитський патріот на імперській службі… 277 Кар’єра в Речі Посполитій Якщо дід Ян зробив свою кар’єру у війську, а батько Францишек-Казимир поєднав її із сеймиковою і адміністративною діяльністю, то їхній онук і син Ян- Непомуцен зосередився переважно на останній і повторив частину кар’єри свого батька. Перебіг «річпосполитської» частини цієї кар’єри наводимо у версії Зиґмунта Хоєцького10, який присвятив своєму прадідові дві публікації11. Першою кар’єрною сходинкою Яна-Непомуцена стала посада брацлавського прикордонного судді (1782 р.)12, яку він обійняв, продовжуючи батьківські традиції (Францишек-Казимир плідно працював суддею і першим комісаром Брацлавського воєводства в польсько-російській прикордонній комісії13). У 1785 р. результатом активної участі Яна-Непомуцена в сеймиковому житті Київського воєводства став отриманий ним уряд більшого київського войського, а згодом Хоєцький був обраний послом (другого скликання) на Чотирьохрічний чи Великий сейм14. Додамо, що брацлавським войським та сеймовим послом (від Лівської землі Мазовецького воєводства) був і Францишек-Казимир Хоєцький15. Зиґмунт Хоєцький зазначив, що Ян-Непомуцен був кавалером орденів св. Станіслава і Білого Орла16. Якщо перший з цих орденів підтверджується, на- приклад, портретами Я.-Н. Хоєцького17, то ордена Білого Орла останній, судячи з усього, він не мав. У докладному списку кавалерів цього ордену Хоєцький не згадується18. Погляди Хоєцького часів Великого сейму добре відомі завдяки його активній тогочасній діяльності. Він належав до запеклих прибічників Конституції 3-го травня, а відповідно був противником т. зв. гетьманської партії (пізніших торговичан). Політичну програму Хоєцького можна окреслити як парламентарну та анти- магнатську. Він відстоював права селян та дрібної шляхти, прагнув зменшити вплив магнатів на останню. Ця діяльність була націлена на повалення практики використання шляхти як слухняного інструмента для ухвалення потрібних магнатам рішень на сеймиках. ——————— 10 Зиґмунт-Фелікс-Юзеф Хоєцький народився в Дідовщині 17 квітня 1871 р. Був сином Евариста-Ігнация-Леонарда і Марії зі Страшинських, онуком Пьотра і Регіни з Пєньковських та правнуком Яна-Непомуцена і Катажини з Борейків (Чернецький Є. Хоєцькі герба Любич з Поли- чинців та Дідовщини... – С. 132-133). 11 Chojecki Z. Jan Chojecki, poseł woj. kijowskiego na sejm czteroletni. – Kijów, 1912. – 66 s.; Tegoż. Chojecki Jan Nepomucen // PSB. – T. III. – S. 395. 12 Chojecki Z. Chojecki Jan Nepomucen... – S. 394; Urzędnicy województw kijowskiego i czerni- howskiego XV–XVIII w. Spisy / Opr. E. Janas i W. Kłaczewski. – Kórnik, 2002. – S. 71, 258. 13 Nieć J. Chojecki Franciszek Kazimierz... – S. 393; Urzędnicy województw kijowskiego i czerni- howskiego... – S. 258. 14 Chojecki Z. Chojecki Jan Nepomucen... – S. 394; Urzędnicy województw kijowskiego i czerni- howskiego... – S. 71, 258. 15 Nieć J. Chojecki Franciszek Kazimierz... – S. 393. 16 Chojecki Z. Chojecki Jan Nepomucen... – S. 394. 17 Чернецький Є. Невідомий портрет Яна-Непомуцена Хоєцького // Юр’ївський літопис. – Біла Церква, 2003. – Вип. 2. – С. 109-118. 18 Łoza S. Order Orła Białego. – Warszawa, 1939. – 92 s. Євген Чернецький 278 Також проти магнатів була спрямована підтримка Хоєцьким пропозиції розпродажу староств. Як відомо, найкращі староства перебували переважно у руках магнатів. Тому розпродаж королівських маєтків в інтересах багатшої частини середньої шляхти міг би досить болісно торкнутися магнатських стат- ків, а також збалансувати їхній політичний вплив. Разом із тим таке рішення ще більше мало б узалежнити короля від сеймових рішень, які б визначали суму його щорічного утримання, та піднести вплив законодавчої гілки влади. Щодо реформи Речі Посполитої Хоєцький пропонував укласти єдиний кодекс для всієї держави, на підставі якого міг би діяти сталий уряд. Ця частина програми Хоєцького збігалася із прагненнями короля Станіслава-Августа і його найближчого кола, яке таємно працювало над проектом такого кодексу, відомого згодом як Конституція 3-го травня. Хоєцький також декларував високі моральні принципи, виступаючи проти підкупу та безправних дій. Для захисту незалежності Речі Посполитої він запропонував після 3 травня 1791 р. цілу програму стимулювання військової служби. Знаменною є відома фраза Хоєцького, виразно спрямована проти проросійськи налаштованої частини сеймових послів. Він заявляв, що «ruble wygryzają talary dla upodlenia serc Polaków»19. З такими антиросійськими про- грамами і деклараціями Ян-Непомуцен Хоєцький присягнув Конституції 3-го травня та підійшов до кінця Речі Посполитої. Міфологізація біографії Хоєцького Офіційна біографія Яна-Непомуцена, видана Зиґмунтом Хоєцьким 1912 р. окремим виданням та законсервована його ж статтею 1937 р. у третьому томі «Polskiego Słownika Biograficznego» змальовує логічну з погляду тогочасних польських патріотів віддану позицію і жертовність цього колишнього сеймового посла як на початку російської окупації Правобережної України в 1793 р., так і в наступний період20. Цей цікавий приклад біографічної міфологізації розпочинається з опису втрат і страждань, понесених Яном-Непомуценом через свою патріотичну позицію. Начебто «po zwycięstwie Targowicy» Хоєцький був вилучений із загальної ам- ністії і мусив бідувати з дружиною Катажиною з Борейків і п’ятьма дітьми за кордоном. Його дідичний маєток був знищений під час російської війни21. В цих твердженнях досить плутано згадується про події 1793–1794 рр., коли та частина землевласників, яка не хотіла присягати Катерині ІІ наприкінці весни – на початку літа 1793 р., мусила продати свої маєтки та виїхати за кордон. Російською війною автор, ймовірно, називає повстання Костюшка. ——————— 19 Chojecki Z. Chojecki Jan Nepomucen... – S. 394. 20 Chojecki Z. Jan Chojecki, poseł woj. kijowskiego na sejm czteroletni. – Kijów, 1912. – 66 s.; Tegoż. Chojecki Jan Nepomucen // PSB. – T. III. – S. 395. Сформований цими публікаціями образ Я.-Н. Хоєцького досі транслюється дослідниками біографії цього сеймового посла. Див., напри- клад: Колесник В. Відомі поляки в історії Вінниччини… – С. 804-805. 21 Chojecki Z. Chojecki Jan Nepomucen... – S. 395. Річпосполитський патріот на імперській службі… 279 Далі Зиґмунт Хоєцький описує долю свого прадіда «po powrocie z banicji». Завдяки товариським стосункам з київським римо-католицьким єпископом Цеці- шовським Ян-Непомуцен орендував єпископські маєтки – Фастівщину у Василь- ківському повіті Київської губернії. Після цього Хоєцького начебто було обрано в 1804 р. маршалком Махнів- ського повіту і він упродовж 12 років обіймав цю посаду. Перебування Яна- Непомуцена на імперській службі автор його біографії виправдав підтримкою тогочасної освітньої програми, яку втілював, як відомо, один із близьких спів- працівників царя Олександра І – князь Адам Чарторийський. Хоєцького зма- льовано як одного з помічників відомого освітнього діяча тих часів Тадеуша Чацького. Саме Хоєцькому мала належати ідея фундації в Київській губернії школи та запис на неї певної суми. Вочевидь ідеться про майбутню 1-шу Киї- ську гімназію, яку Зиґмунт Хоєцький назвав «szkołą w woj. Kijowskim»22. Свого ж сина Ян-Непомуцен віддав до Кременецького ліцею – знаменитого творіння Тадеуша Чацького. Закінчується біографія Хоєцького описом його господарської діяльності в Дідовщинському маєтку (Сквирський повіт), купленому за порадою єпископа Цецішевського начебто в 1812 р. у князя Долгорукого, «uchodzącego w głąb Rosji»23. Там Ян-Непомуцен виступив класичним «opiekunem włościan, utrzy- mywał starców, kaleki i sieroty, płacił podatki za uboższych włościan»24. Поза тим Хоєцький описаний як опікун костьолів і римо-католицьких монастирів у краї, зокрема як фундатор костьолу в Дідовщині25. У такій біографії Яна-Непомуцена Хоєцького його імперська служба зма- льована лише двома дуже скупими та суперечливими мазками. Ми вже зга- дували, що Зиґмунт Хоєцький в «porozbiorowej» частині біографії свого прадіда зазначив, що останнього 1804 р. було обрано маршалком Махнівського повіту і він перебував на цій посаді аж 12 років26. Тим часом на початку статті З. Хоєцький написав, що після поділу Речі Посполитої Ян-Непомуцен був махнівським, а потім васильківським маршалком та додає у дужках дату – 1804 рік27. ——————— 22 Там само. – С. 395. 23 Там само. – С. 395. Дата купівлі Дідовщинського маєтку, до якого належали Дідовщина, Голяки і Томашівка, може бути ще одним міфічним елементом біографії Яна-Непомуцена Хоєцького, що підкреслював порятунок землі предків з російських рук та пов’язував це пат- ріотичне збагачення з дуже популярною наполеонівською тематикою. Тим часом Л. І. Похилевич датує продаж Дідовщинського маєтку флоту капітаном 1-го рангу князем Григорієм Олек- сійовичем Долгоруковим Хоєцькому 1810 р., що зводить цю подію до рівня банального пере- продажу маєтку (Сказания о населенных местностях Киевской губернии, или Статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, в пределах губернии находящихся / Собрал Л. И. Похилевич. – Біла Церква: Вид. О. Пшонківський, 2009. – С. 163). Чари 1812 р. не подіяли на Вікторію Колесник, яка в цьому епізоді біографії Хоєцького спиралася на дані Лаврентія Похилевича та відкинула дату, вказану Зиґмунтом Хоєцьким (Колесник В. Відомі поляки в історії Вінниччини… – С. 804-805). 24 Chojecki Z. Chojecki Jan Nepomucen... – S. 395. 25 Там само. 26 Там само. 27 Там само. – С. 394. Євген Чернецький 280 Вочевидь ці виразні неузгодження, надмірні узагальнення, а також прагнення розкрити імперську службу Яна-Непомуцена лише через патріотичну програму розвитку освіти князя Адама Чарторийського, мали єдину мету – приховати справжню кар’єру Я.-Н. Хоєцького на службі Російської імперії, яка в очах його нащадків першої третини ХХ ст. виглядала дуже незручно. Кар’єра в Російській імперії Дані про перебіг імперської кар’єри Яна-Непомуцена отримані з підписаного ним особисто і надісланого до Київського губернського правління документу під назвою «Список о службе Васильковского повета дворянства маршала Хоец- кого», який надійшов до згаданої установи 17 вересня 1804 року28. З документу видно, що «статский советник Ян Казимиров сын Хоецкий лет 4929 из польского шляхетства за существования еще польского края вступил в народовую кавалерию товарищем 1768, в коей чинами происходил 1772 года хоронжим, 1777 года порутчиком а потом не намерясь более продолжать та- ковой службы отставлен от оной полковником в 1779-м году, после чего выбран от короля польского Станислава Августа от границы российской граничным судею воеводства брацлавского 1781, а по окончании сей должности выбран от короля Станислава Августа вышним войским киевским 1784, а потом выбран был дважды от воеводства Киевского послом или посланником в город Варшаву на общее собрание так называемое сейм, и до окончания оного тамо находился в 1791 году»30. Як видно з цієї великої цитати, по-перше, дійсно йдеться про героя нашої статті Яна-Непомуцена Хоєцького та, по-друге, цей і подібні йому доку- менти не були відомі біографу останнього Зиґмунту Хоєцькому, адже, в іншому випадку, він не міг би не скористатися даними, що стосувалися служби Яна- Непомуцена в національній кавалерії. Далі ж Хоєцький, який стверджував, що «ruble wygryzają talary dla upodlenia serc Polaków», пішов на імперську службу. Виявляється, що «по присоединению же Края Польского к России в самом начале назначен от главного начальства Брацлавского наместничества между дворянство Махновской округи предводи- телем» (виділення наше)31. Ця подія датована 1793 роком – початком російської окупації Правобережної України. Згодом Хоєцького двічі обирали на посаду маршалка чи предводителя дво- рянства Махнівського повіту. Перший раз це відбулося в 1796 р. «по открытию Брацлавского наместничества», а потім у 1797 р. – «по уничтожению Брац- лавского наместничества и присоединению того ж повета к Киевской губернии»32. Ян-Непомуцен Хоєцький належав до дуже діяльних, «кризових» чиновників. Упродовж 1797–1798 рр. він інспектував карантини Подільської губернії під час ——————— 28 Держархів Київської області (далі – ДАКО). – Ф. 1, оп. 295, спр. 1849, арк. 51-54. 29 Згідно з цими даними Ян-Непомуцен народився в 1755 р. 30 ДАКО. – Ф. 1, оп. 295, спр. 1849, арк. 51 зв.–52. 31 Там само. 32 Там само. Річпосполитський патріот на імперській службі… 281 «моровой язвы». В 1798 р. займався розслідуванням убивства присяжного і пограбуванням казначейства в Гайсинському повіті Подільського губернії. Тоді ж він виконував обов’язки київського губернського маршалка та займався орга- нізацією рекрутського набору в Київській губернії. В 1799 р. очолював у Ва- сильківському повіті боротьбу із сараною, «распространившейся на 40 верст»33. У 1799 р. Ян-Непомуцен уже мешкав у Васильківському повіті, де взяв у посесію Фастівський ключ. У зв’язку з цим в січні 1800 р. його було обрано на посаду васильківського повітового маршалка. Того ж року «за безпорочную и беспрерывную в вышеписанных годах службу» Хоєцький отримав чин колезь- кого радника, а в 1802 р. став статським радником34. Нарешті у вересні 1802 р. його переобрали на посаді васильківського повітового маршалка, на якій він перебував і під час укладання згаданого документа у вересні 1804 року35. Поза наведеними даними «Список о службе Васильковского повета дво- рянства маршала Хоецкого» містить також пояснення щодо фактичної від- сутності документів, які б підтверджували наведені у ньому твердження. Що стосується річпосполитського періоду, то всі королівські привілеї і патенти в 1795 р. «по присоединению Края Польского к России и по назначению в Махновскую округу смотрителем пример майора и кавалера Лангута оным по воле начальства как и от всех прочих той округи дворян отобраны, кои должны быть при делах бывшего Брацлавского наместничества препровожденных за уничтожением оного из Винницы в Киевское губернское правление»36. Що ж стосується документів на чиновницькі здобутки імперського періоду, то Хоєць- кий і на них не мав патентів, бо їх йому так і не видали. Натомість він мав на отримані чини «свидетельства из Киевской казенной палаты на уплаченные за оные патенты деньги»37. Як бачимо, змальована Зиґмунтом Хоєцьким імперська частина біографії його прадіда виявилася прикрашеною вигаданими втратами і стражданнями та дуже істотно скорочена. Натомість підписаний самим Яном-Непомуценом «Спи- сок о службе Васильковского повета дворянства маршала Хоецкого» змальовує портрет діяльного імперського чиновника, який ревно виконував покладені на нього обов’язки, користувався високою довірою місцевого начальства та робив добру кар’єру. У зв’язку з реальним та вигаданим життям Яна-Непомуцена Хоєцького постає питання: яким чином запальний річпосполитський патріот антиросій- ського спрямування перетворився на ефективного чиновника на службі Росій- ської імперії? ——————— 33 Там само. – Арк. 52 зв.–53. 34 Там само. 35 Там само. – Арк. 52 зв.–54. 36 Там само. – Арк. 53 зв.–54. 37 Там само. Євген Чернецький 282 Портрет як відповідь Зиґмунт Хоєцький згадує в своїй статті про двічі репродукований портрет свого прадіда Яна-Непомуцена38. Відомо, що таких портретів існувало кілька. Один із них походить з Дідовщини (палацу чи костьолу) та належить нині до художньої колекції Білоцерківського краєзнавчого музею. Аналіз цього портрету показує, що Ян-Непомуцен зображений на ньому в мундирі сеймового посла від Київського воєводства, прикрашеного орденом св. Станіслава і його стрічкою, а також двома російськими орденами – св. Анни 2-го ступеня і св. Володимира 4-го ступеня39. Російські ордени, зображені на портреті, були отримані після 1804 р., бо «Список о службе Васильковского повета дворянства маршала Хоецкого» їх не згадує. Тому ці нагороди слід віднести до пізніших здобутків Яна-Непомуцена, а сам портрет оцінити як його підсумковий образ на вершині імперської кар’єри. Для нашої теми істотним є символізм цього портрету. Ян-Непомуцен Хо- єцький на схилі свого життя вже був російським чиновником досить високого рангу, проте зображений він не в імперському мундирі, а в строї сеймового посла від Київського воєводства. Хоча «Список о службе Васильковского повета дворянства маршала Хоецкого» не згадує про річпосполитські нагороди Яна- Непомуцена, його портрет однак фіксує орден св. Станіслава та, на відміну від писань Зиґмунта Хоєцького, не містить навіть натяку на орден Білого Орла. Разом із тим шию і груди Хоєцького на портреті обтяжують два імперські ордени. Вочевидь маніфестом цього портрету є мундир сеймового посла, що був взорований на традиційний шляхетський стрій (жупан, кунтуш, слуцький пас). Разом з орденом св. Станіслава цей мундир окреслює найбільш важливий для зображеного період його діяльності – Великий сейм. Два імперські ордени красномовно вказують на подальшу долю Хоєцького. Символіка портрета Хоєцького розповідає, що справою свого життя він уважав реформування Речі Посполитої задля її процвітання. Проте зі зник- ненням цієї держави з мапи Європи Ян-Непомуцен серед перших пішов на службу до одного з агресорів та служив, зберігаючи в своєму серці ідеали Речі Посполитої часів короля Станіслава-Августа. Останнє виразно підтверджує один із важливих епізодів діяльності Хоєць- кого. Під час царювання Павла І була проведена перша легітимація право- бережної шляхти, яку згодом затушував масштабний процес доведення росій- ського дворянства за часів Олександра І. Процедура павлівської легітимації полягала в подачі шляхтою документів на доказ свого благородного походження до канцелярій повітових маршалків. В останніх велися т. зв. повітові шляхетські книги, до яких записувалися легітимовані родини. Ці записи були дуже ко- роткими та містили дані про легітимованих осіб, членів їхніх родин, володіння ——————— 38 Chojecki Z. Chojecki Jan Nepomucen... – S. 395. 39 Детальніше про цей портрет див.: Чернецький Є. Невідомий портрет Яна-Непомуцена Хоєць- кого // Юр’ївський літопис. – Біла Церква, 2003. – Вип. 2. – С. 109-118. Річпосполитський патріот на імперській службі… 283 маєтками з кріпаками, місце проживання, а також про перебування на вій- ськовій, цивільній чи приватній службі. Формуляр такого запису пов’язаний із російським законодавством, яке роз- глядало дворянина як офіцера або чиновника, а також як поміщика. В такому вигляді повітові шляхетські книги велися в десяти повітах Київської губернії, але в двох інших структура запису мала цілком відмінний характер. Даних про маєтки і службу ці останні не мали взагалі, натомість наведені відомості про герб легітимованої особи чи родини, а також вказане воєводство, з якого вони походили. Цими двома повітами були Махнівський та Васильківський40. Як ми вже знаємо, в 1800 р. Ян-Непомуцен Хоєцький перейшов з посади махнівського повітового маршалка на таку ж у Васильківському повіті. Тому саме з ним ми пов’язуємо неімперський, а виразно річпосполитський формуляр шляхетських книг, що велися в маршалковських канцеляріях Махнівського і Васильківського повітів. Підсумовуючи, спробуємо відповісти на питання, сформульоване в поперед- ній частині цієї статті. Ян-Непомуцен Хоєцький належав до числа діяльних річпосполитських патріотів доби Великого сейму. Два роки, що минули між ухваленням Конституції 3-го травня та другим поділом Речі Посполитої, мали продемонструвати йому величезну шкоду від розбрату та переконати у без- перспективності подальшої боротьби на боці одного з тогочасних річпоспо- литських політичних угруповань. Саме тому, на нашу думку, він став частиною першого набору місцевих діячів на російську службу та не брав участі у повстанні Костюшка. Разом із тим Хоєцький вочевидь стояв на позиції, яку після Листопадового повстання назвали органічною працею41. Характер його діяльності як імперського чиновника демонструє, що він бачив, як і прибічники князя Адама Чарторийського, перспективу відродження Речі Посполитої і намагався використовувати для цього ті можливості, які йому давала тогочасна ситуація. Цим людям багато що вдалося, проте імперська реакція на Листо- падове повстання знищила результати їхніх зусиль. На наш погляд, саме такими були річпосполитські патріоти на імперській службі. Їхню діяльність не зрозуміли та приховали патріотичні нащадки, які через сто років жили з такими ж самими надіями. ——————— 40 Детальніше про легітимацію правобережної шляхти за часів імператора Павла І див.: Чернецький Є. Легітимація дрібної шляхти в Російській імперії наприкінці XVIII ст. (на прикладі Київської губернії) // Записки НТШ. – Львів: НТШ, 2013. – Том CCLXV. Праці Історично- філософської секції. – С. 379-386. Назва цієї статті належить не автору, а редакції «Записок НТШ». 41 Органічною працею намагалися відбудувати в майбутньому незалежну Польщу ті пат- ріотично налаштовані діячі, які не хотіли наражатися на небезпеку чужої влади: «Її учасники вважали, що треба Польщу витягти з економічного та культурного занепаду. Вони не бажали змов і повстань. Прихильники органічної праці були налаштовані на соціальну, доброчинну діяльність, підтримували розвиток наук і мистецтв, робили наголос на розвиток господарства» (Дильонгова Г. Історія Польщі 1795–1990 / Пер. з пол. М. Кірсенка. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007. – С. 43). Євген Чернецький 284 РЕЗЮМЕ Євген Чернецький РІЧПОСПОЛИТСЬКИЙ ПАТРІОТ НА ІМПЕРСЬКІЙ СЛУЖБІ: ЯН4НЕПОМУЦЕН ХОЄЦЬКИЙ (1748–1816) Стаття присвячена Яну-Непомуцену Хоєцькому (1748–1816) – помітному діячу Великого сейму (1788–1791), який належав до патріотичного угрупування та підтримав конституцію 3-го травня, а від початку російської окупації Правобережної України (1793) пішов на імперську службу та був одним з ефективних чиновників Київської губернії, відзначеним високими нагородами. Аналізується міфологізація біографії Я.-Н. Хоєцького в першій третині ХХ ст. Спираючись на семантику портрета, написаного наприкінці життя Хоєцького, запропонована інтерпретація його політичних поглядів, пояснення мотивації переходу на імперську службу. Ключові слова: Річ Посполита, Великий сейм, Конституція 3-го травня, Російська імперія, чиновник, шляхта, портрет. Евгений Чернецкий РЕЧПОСПОЛИТСКИЙ ПАТРИОТ НА ИМПЕРСКОЙ СЛУЖБЕ: ЯН НЕПОМУЦЕН4ХОЕЦКИЙ (1748–1816) Статья посвящена Яну Непомуцену-Хоецкому (1748–1816) – известному деятелю Великого сейма (1788–1791), который принадлежал к патриотической группировке и поддержал конституцию 3-го мая, а от начала российской оккупации Правобережной Украины (1793) пошел на имперскую службу и был одним из эффективных чиновников Киевской губернии, награждался высокими наградами. Анализируется мифологизация биографии Я.-Н. Хоецкого в первой трети ХХ в. Опираясь на семантику портрета, написанного в конце жизни Хоецкого, предложена интерпретация его политических взглядов, объяснение мотивации перехода на имперскую службу. Ключевые слова: Речь Посполитая, Великий сейм, Конституция 3-го мая, Российская империя, чиновник, шляхта, портрет. Ievhen Chernetskyj THE PATRIOT OF THE POLISH4LITHUANIAN COMMONWEALTH AT THE SERVICE TO THE EMPIRE: JAN4NEPOMUCEN CHOJECKI (1748–1816) Jan-Nepomucen Chojecki (1748–1816) was a notable activist of the Great Sejm (1788–1791); he belonged to the patriotic circles and supported the Constitution of May 3, 1791. However, he joined imperial ranks during the Russian occupation of Річпосполитський патріот на імперській службі… 285 Right-Bank Ukraine (1793), and became quite an accomplished and decorated official in the Kyiv Governorate. The present article analyzes the myths that sprang up around him in the first three decades of the XX century. Through analyzing the semantics of a late-life portrait of him, I will offer my interpretation of his political views, as well as his motivation when choosing to join the imperial ranks. Keywords: The Polish-Lithuanian Commonwealth, the Great Sejm, the Consti- tution of May 3, 1791, the Russian Empire, official, gentry, portrait.

Ähnliche Einträge