Академічне мовознавство у викликах сьогодення

Академічне мовознавство у викликах сьогодення

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:Вісник НАН України
Datum:2016
1. Verfasser: Гриценко, П.Ю.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2016
Schlagworte:
Загальні збори НАН України
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/104823
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Академічне мовознавство у викликах сьогодення / П.Ю. Гриценко // Вісник Національної академії наук України. — 2016. — № 5. — C. 92-95. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-104823
record_format dspace
spelling Гриценко, П.Ю.
2016-07-19T17:33:29Z
2016-07-19T17:33:29Z
2016
Академічне мовознавство у викликах сьогодення / П.Ю. Гриценко // Вісник Національної академії наук України. — 2016. — № 5. — C. 92-95. — укр.
0372-6436
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/104823
uk
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
Вісник НАН України
Загальні збори НАН України
Академічне мовознавство у викликах сьогодення
Article
published earlier
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
title Академічне мовознавство у викликах сьогодення
spellingShingle Академічне мовознавство у викликах сьогодення
Гриценко, П.Ю.
Загальні збори НАН України
title_short Академічне мовознавство у викликах сьогодення
title_full Академічне мовознавство у викликах сьогодення
title_fullStr Академічне мовознавство у викликах сьогодення
title_full_unstemmed Академічне мовознавство у викликах сьогодення
title_sort академічне мовознавство у викликах сьогодення
author Гриценко, П.Ю.
author_facet Гриценко, П.Ю.
topic Загальні збори НАН України
topic_facet Загальні збори НАН України
publishDate 2016
language Ukrainian
container_title Вісник НАН України
publisher Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
format Article
issn 0372-6436
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/104823
citation_txt Академічне мовознавство у викликах сьогодення / П.Ю. Гриценко // Вісник Національної академії наук України. — 2016. — № 5. — C. 92-95. — укр.
work_keys_str_mv AT gricenkopû akademíčnemovoznavstvouviklikahsʹogodennâ
first_indexed 2025-11-25T23:07:31Z
last_indexed 2025-11-25T23:07:31Z
_version_ 1850578413508624384
fulltext 92 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2016. (5) АКАДЕМІЧНЕ МОВОЗНАВСТВО У ВИКЛИКАХ СЬОГОДЕННЯ Одним із визначальних завдань створеної 1918 р. Академії наук України було розв’язання складних проблем мовного життя формованої молодої держави — утвердження української мови як засобу повсюдного спілкування. Відповідно до сучасної тер- мінології, йшлося про державний статус української мови, ви- користання об’єднавчого потенціалу мови у творенні єдиної держави, яка в ті роки була адміністративно-територіально роз’єднаною, неконсолідованою, із низькою національною само- свідомістю значної частини населення та обтяжливим досвідом колоніального минулого бездержавної нації. У цих умовах від- родженого права на вільний розвиток українська мова набувала, крім притаманної їй комунікативної функції, ще й роль важли- вого інструмента творення єдиної української держави, засобу піднесення освіти, науки, культури; у такій іпостасі українська мова сприймалася й закріпилася в масовій свідомості. Саме до такої її ролі й сьогодні апелюють дослідники і публіцисти. Діяльність Академії наук першого десятиліття в галузі мово- знавства поєднувала власне наукові програми з організаційни- ми та просвітницькими заходами. Головною метою мовознавців у суспільному вимірі залишалося розширення сфер функціону- вання української мови, а в науковому — створення українсько- го правопису, укладання перекладних (російсько-українських) і термінологічних словників, граматик. На початках української державності ці заходи також слугували надійним захистом від мовного хаосу, стали формою бодай часткового подолання пра- вописного свавілля, що панувало на тлі нескінченного експери- ментування з мовою в словесній творчості. Від початку свого створення Академія очолила формова- ну національну мовознавчу інфраструктуру, яка об’єднала наукові кадри для реалізації масштабних наукових програм, підпорядкувала і скеровувала діяльність університетських до- слідницьких осередків та окремих учених поза сферою освіти. Статус реального впливового наукового центру Академія збе- регла навіть у воєнні роки, в евакуації в Уфі, де не припиняла- ся робота українських учених. У складних для дослідницької ГРИЦЕНКО Павло Юхимович — доктор філологічних наук, професор, директор Інституту української мови НАН України ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2016, № 5 93 ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ НАН УКРАЇНИ праці умовах евакуації мовознавці продовжу- вали підготовку російсько-українського слов- ника (опубліковано в 1946 р.), створення нової версії українського правопису, опрацювання матеріалів для першого в історії вітчизняної лінгвістики синтетичного академічного кур- су сучасної української літературної мови, на який могли б спиратися розробники підруч- ників для вищої й середньої шкіл, та першого аналізу історії української літературної мови. За кілька десятиліть наполегливої праці мо- вознавці Академії наук України створили сис- тему наукового забезпечення функціонування і розвитку української мови; насамперед упер- ше в історії української лінгвістики було сфор- мовано широку емпіричну базу мовних даних, на основі яких згодом постали фундаменталь- ні праці різної тематики. Формами впорядку- вання емпіричної інформації стали насампе- ред лексична картотека (понад 6 млн лексем- слововживань, що відтворюють розвиток українського лексикону від І. Котляревського до початку 70-х років ХХ ст.), діалектологічна база даних (відбиває структурні риси діалек- тного мовлення понад 2500 населених пунк- тів), картотека словникового складу писемних пам’яток різних періодів історії української мови, аудіозаписи українського діалектного мовлення (представлено автентичне мовлення носіїв діалектів із понад 1000 населених пунк- тів України, зокрема з Чорнобильської зони, Донеччини, Луганщини, Криму, з-поза Украї- ни); в останні десятиліття триває опрацювання та поповнення комп’ютерної граматичної бази та комп’ютерного фонду нової лексики україн- ської літературної мови, укладання картотеки неологізмів та ін. Ідеологема — створення но- вих мовознавчих досліджень можливе лише на широких оновлюваних базах даних — залиша- ється непорушним правилом академічної лінг- вістики. Завдяки широкій інформаційній базі в Україні було підготовлено низку фундамен- тальних мовознавчих праць: — словники, що творять цілісну лексико- графічну інфраструктуру — систему взаємо- доповнювальних лексиконів (тлумачного, іс- торичного, етимологічного, термінологічних, перекладних, правописних, орфоепічних, оно- мастичних, діалектних, мови творів окремих письменників тощо); — фундаментальний опис сучасної літера- турної мови (у 6 кн.), авторські граматичні описи усіх частин мови з докладним аналізом їх структури, особливостей функціонування та норм вживання; — історію української мови (у 4 кн.), що спи- рається на серію вперше опублікованих давніх писемних пам’яток (у серії «Пам’ятки україн- ської мови» вперше надруковано найдавніші літописи, українські грамоти ХІV, XV ст., до- кументи козаччини, полкових, судових, місь- ких канцелярій, оригінальні й перекладні тво- ри світського й духовного змісту тощо); — «Атлас української мови» (у 3 т.), україн- ський сегмент «Загальнослов’янського лінгвіс- тичного атласу» (вип. 1—16; видання продовжу- ється), низку регіональних атласів, зібрань діа- лектних текстів, які розкривають часову глиби- ну й просторову варіантність української мови, її тісні зв’язки з іншими слов’янськими і не сло- в’ян ськими мовами. До цього додаймо низку фундаментальних теоретичних праць, що збері- гають свою цінність упродовж десятиліть, визна- них лінгвістів Л.А. Булаховського, О.С. Мель- ничука, М.А. Жовтобрюха, В.М. Русанівського, В.В. Німчука, Н.Ф. Клименко, А.П. Грищенка, Ф.Т. Жилка та ін., у працях яких не лише роз в’я- зано актуальні проблеми, а й визначено напрями наступних широких наукових пошуків. Характеристика більшості мовознавчих праць учених Академії містить означення вперше, фундаментально, що у своїх оцінках підкреслюють відповідні фахівці інших наці- ональних лінгвістичних шкіл і на що вказує тривале наукове життя цих праць. Подібних досліджень (як за обсягом проаналізованого матеріалу, так і за глибиною дослідження, фор- матом його представлення, а найголовніше — за значенням для розвитку мовної практики суспільства, освіти, культури) не підготував жоден університет чи об’єднання кількох уні- верситетів. Лише Академія виявилася інте- лектуально, організаційно і кадрово спромож- ною забезпечити створення фундаментальних 94 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2016. (5) ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ НАН УКРАЇНИ праць академічного рівня. Зауважимо, що ака- демізм — не характеристика за місцем ство- рення наукових досліджень, а знак їх найвищої якості. Академічні мовознавчі праці спирають- ся на вперше створені спеціальні інформаційні фонди, які продовжують розвиватися, онов- люватися й після завершення підготовки тих наукових програм, задля яких їх первісно було закладено. Сьогодні такі фонди становлять на- ціональне інформаційно-наукове надбання; ана- логів їм поза НАН України не існує. Численні прикладні дослідження мовознав- ців Академії стали важливою єднальною лан- кою між фундаментальними працями та осе- редками, закладами, які визначають практику мовного життя суспільства (у сфері масової комунікації, освіти, культури, науки). Мово- знавці Академії створили чимало прикладних праць, у яких академічному формату наукових відкриттів надано доступну для сприймання широкими верствами користувачів форму під- ручників для різних рівнів освіти, довідників з культури володіння українською мовою (понад 50 років двічі на рік виходить друком популяр- ний збірник «Культура слова»), коментованих видань правопису, правописних та орфоепіч- них словників тощо. Основну роботу з інтер- претації академічних мовознавчих праць взя- ли на себе викладачі вищої школи та науковці Академії педагогічних наук. Такий розподіл функцій між Академією наук України та Ака- демією педагогічних наук України разом з уні- верситетами виявився оптимальним у минулі часи і залишається продуктивним сьогодні, у нових суспільних та економічних умовах. Сьогодення — насамперед зміна політичних умов — актуалізувало кілька нових і старих проблем, насамперед пов’язаних із суспіль- ним статусом української мови, досягненням стабільності (безконфліктності) у сфері мово- користування в Україні. У нових суспільно-політичних умовах — за Незалежності України — науково-теоретично й методологічно НАН України виявилася го- товою до розв’язання питання удержавлення української мови, розподілу функціонального поля між українською, кримськотатарською, російською, іншими мовами національних мен- шин, до аналізу проблем, ускладнених непро- думаною мовною політикою та практичною діяльністю виконавчої влади, особливо щодо функціонування української мови. Мовознавці НАН України стали тим осередком експертно- го академічного середовища, який обґрунтував життєздатну і збалансовану українськоцен- тричну і державотворчу за спрямуванням по- зицію щодо ролі української мови, її держав- ного статусу в Україні, підготував висновки про неприйнятність збереження нині чинного закону про мови. Позиція НАН України щодо численних проектів мовного закону в Україні була й залишається надійним камертоном, ре- гістр звучання якого визначають насамперед державотворча, об’єднувальна роль української мови в суспільстві, функція важливого чинни- ка піднесення інтелектуального, освітнього і культурного рівнів соціуму. На тлі відчутного обниження суспільної ролі багатьох творчих спілок, їх трансформації (чи й самоліквідації) роль НАН України щодо розв’язання мовних проблем є особливою: Академія залишається єдиним реальним науковим і водночас актив- ним громадським середовищем, здатним науко- во зважено оцінювати і послідовно відстоювати роль української мови та мов національних мен- шин у житті суспільства, вчасно застерігати від нових проявів дестабілізації мовного життя со- ціуму та політичного спекулювання на мовно- патріотичних почуттях громади. Сьогодні українське суспільство платить над- то високу ціну за відверте нехтування очільни- ками Держави застереженнями та зваженими оцінками науковців щодо тих загроз, які прихо- вували нерозв’язані проблеми функціонуван- ня мов в Україні, невиконання вимог статті 10 Конституції України щодо державного статусу української мови, наявність недосконалого за- конодавства у сфері мовокористування, полі- тична невизначеність й половинчастість рішень у складній сфері міжетнічних і міжмовних від- носин, приватизація та комерціалізація сфери масової комунікації, зокрема електронної. Сьо- годні актуальним завданням науковців залиша- ється донесення до керівництва країни важливо- ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2016, № 5 95 ЗАГАЛЬНІ ЗБОРИ НАН УКРАЇНИ го висновку щодо особливого значення мовної сфери для державного будівництва України, відтак — невідкладність їх розв’язання, необ- хідність опертя у цій справі на чіткі й зважені висновки науковців. Питання моделювання мовного життя в Україні, прогнозування умов і послідовнос- ті розширення функційного поля української мови залишаються актуальними завданнями академічного мовознавства. Водночас це спра- ва всієї академічної науки, усіх установ НАН України: науковці кожної галузі знань не лише користуються наявними готовими мовними зразками — надбанням своїх попередників, а щодень творять тексти — писемні чи усні пу- блічні, удосконалюючи їхню структуру, розви- ваючи термінологію та метамову професійного спілкування, форми викладу матеріалу. У справі української мови вся академічна громада — не- залежно від фаху вченого — є співвідповідаль- ною за стан розвитку української мови, точність і довершеність мовокористування, розширення українськомовного середовища — зони бездо- ганного володіння українською мовою. Питання удержавлення української мови — один із наріжних каменів завтрашнього дня України. І за це майбутнє сьогодні відповідаль- ний кожен науковець НАН України. * * * Випробуванням для України і наукового ака- демічного співтовариства останнім часом стали дві масштабні катастрофи — Чорнобильська трагедія і війна на Сході України та анексія Криму. Ці катаклізми супроводжуються масо- вими рухами людності аж до повного спусто- шення територій, зміною мовного середовища і мовної ситуації. Тому гостро постає необхід- ність збереження інформації про ареали, які за- знали чи зазнають сьогодні нищення. Зокрема, ареал Чорнобильщини став об’єктом докладно- го вивчення, фіксування науковцями Академії мовлення насамперед сільського населення — носіїв давніх слов’янських діалектів, інфор- маційно особливо цінних для вивчення історії слов’янських мов і культур. Записи автентич- ного мовлення переселенців із Чорнобильської зони та багатьох мешканців, що відмовилися від переселення й залишилися в ураженій зоні, їхні емоційні й водночас правдиві історії склали окремий фонофонд, а затранскрибовані тексти опубліковано в спеціальних виданнях: «Говірки Чорнобильської зони. Тексти», «Говірки Чор- нобильської зони. Системний опис» (К., 1996— 1999), «Говірка села Машеве Чорнобильського району» (4 кн., К., 2003—2005) тощо. Ближчим часом українське суспільство по- стане перед актуальною проблемою не тільки економічної реновації, а й мовного відновлен- ня Криму та регіонів Луганської та Донецької обл., охоплених сьогодні війною. Це питання, ускладнене політичною кон’юнктурою, для свого розв’язання потребує опертя на надійну соціомовну інформацію, на докладне моделю- вання та описи мовної ситуації цих регіонів до подій 2014 р. Сьогодні мовознавці НАН України разом із фахівцями університетів Сходу України працюють над узагальненням такої інформації, розпрацюванням сценаріїв розв’язання мовного питання територій, які необхідно буде відновлювати в майбутньому. Мовне питання Криму, Донеччини, Луган- щини, аналіз соціологами, мовознавцями мов- ної ситуації до подій 2014 р. та їх інтерпрета- ція політиками, виконавчою владою виявили розбіжності в загальних оцінках, звідси — у доборі рекомендованих шляхів їх розв’язання. Така ситуація актуалізує проблему наукової об’єктивності аналізу та обґрунтованості ви- сновків дослідників. Сьогодні особливої акту- альності набули проблеми мовної екології — оцінка соціомовної ситуації та передбачення можливих її змін, трансформацій у різних регі- онах, особливо етнічно і мовно неоднорідних, суміжних з іншими мовами, на державному порубіжжі. Розв’язання цих проблем, глибина аналізу та неупередженість висновків здатні запобігти суспільним загостренням на ґрунті реалізації мовної політики в Державі. Дати точні оцінки сучасного стану мовного життя країни й запропонувати надійні моделі, несуперечливі шляхи його удосконалення — саме в цьому полягає одне із суспільних за- вдань сучасного академічного мовознавства.

Ähnliche Einträge