Зарубіжний досвід реструктуризації вугільної промисловості та результати її проведення в Україні
Розкрито особливості реструктуризації вугільної промисловості в сучасних умовах реформування економіки. Проаналізовано підсумки реструктуризації вугільної промисловості в зарубіжних країнах. Запропоновано методичний підхід до управління процесом реструктуризації на регіональному рівні. Ключові сло...
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автори: | , , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2009
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/10486 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Зарубіжний досвід реструктуризації вугільної промисловості та результати її проведення в Україні / О.І. Амоша, Л.М. Рассуждай, В.В. Полянський // Економіка пром-сті. — 2009. — № 5. — С. 199-205. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859978030088192000 |
|---|---|
| author | Амоша, О.І. Рассуждай, Л.М. Полянський, В.В. |
| author_facet | Амоша, О.І. Рассуждай, Л.М. Полянський, В.В. |
| citation_txt | Зарубіжний досвід реструктуризації вугільної промисловості та результати її проведення в Україні / О.І. Амоша, Л.М. Рассуждай, В.В. Полянський // Економіка пром-сті. — 2009. — № 5. — С. 199-205. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| description | Розкрито особливості реструктуризації вугільної промисловості в сучасних умовах реформування економіки. Проаналізовано підсумки реструктуризації вугільної промисловості в зарубіжних країнах. Запропоновано методичний підхід до управління процесом реструктуризації на регіональному рівні.
Ключові слова: реструктуризація, вугільна промисловість, реформування регіонів, управління.
Раскрыты особенности реструктуризации угольной промышленности в современных условиях реформирования экономики. Проанализированы итоги реструктуризации угольной промышленности в зарубежных странах. Предложен методический подход к управлению процессом реструктуризации на региональном уровне.
Ключевые слова: реструктуризация, угольная промышленность, реформирование регионов, управление.
The paper describes the features of restructuring of the coal industry under present economic reforms. The results of restructuring of the coal industry in foreign countries have been analyzed. A methodical approach to managing restructuring on a regional level is offered.
Keywords: restructuring, coal industry, reforms in regions, management.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:24:30Z |
| format | Article |
| fulltext |
О.І. Амоша,
Л.М. Рассуждай,
В.В. Полянський
ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД РЕСТРУКТУРИЗАЦІЇ ВУГІЛЬНОЇ
ПРОМИСЛОВОСТІ ТА РЕЗУЛЬТАТИ ЇЇ ПРОВЕДЕННЯ В УКРАЇНІ
За тринадцять років реструктуризації
вугільної промисловості України (1996-
2009 рр.) пройдено важкий шлях виведення її
із системної кризи й переходу до функціону-
вання вуглевидобувних підприємств у ринко-
вій економіці. У результаті галузь досягла
позитивної динаміки в обсягах видобутку ву-
гілля та забезпеченні країни вугільною про-
дукцією. Водночас несприятливим був фі-
нансовий стан через збитковість багатьох
підприємств, заборгованість споживачів за
відвантажене вугілля, а також через ряд
інших причин.
Реструктуризація була розпочата у
1996 р. відповідно до Наказу Президента Ук-
раїни «Про структурну перебудову вугільної
промисловості» [1]. Відповідно до цього На-
казу основні цілі реструктуризації полягали в
такому:
забезпечення економіки країни вітчиз-
няним вугіллям;
досягнення економічної рентабельності
й економічної безпеки роботи вуглевидобув-
них підприємств;
соціально-економічна стабільність у
вугільних регіонах.
За дослідженнями Міжнародного енер-
гетичного агентства успіх реструктуризації
вугільної галузі залежить від декількох чин-
ників, а саме:
створення довгострокової стратегічної
програми реструктуризації. Її розробка та
прийняття передбачає: по-перше, участь усіх
зацікавлених сторін (керівництва держави,
профспілок, місцевих громад, роботодавців);
по-друге, відповідність програми мобілізо-
ваним (наявним і залученим) ресурсам для
реалізації заходів реструктуризації;
здійснення жорсткого контролю з боку
держави за використанням ресурсів на ре-
структуризацію. Якщо ці умови не викону-
ються, то змінюють розпорядника фінансів.
Для залучення інвестиційних ресурсів мо-
жуть створюватися спеціальні агентства, або
фонди;
передбачення обов’язкових заходів із
відновлення економічної активності шах-
тарських регіонів та забезпечення зайнятості
населення.
Необхідно відзначити, що реструкту-
ризація – це складний економічний процес,
спрямований на здійснення як стратегічних
заходів, що проводяться в рамках стратегіч-
ного планування й управління і закріплених
в довгостроковій програмі розвитку галузі,
так і на вироблення рішень у рамках опера-
тивного і тактичного планування, що дозво-
лить повернути підприємства до ефективного
функціонування і розвитку шляхом санації
підприємств.
Методологія реструктуризації вугіль-
ної галузі, розроблена російськими вчени-
ми А.Б. Яновським [2], Ю.Н. Малишевим,
В.Е. Зайденваргом і В.М. Зиковим [3], ґрун-
тується на системно-структурному підході до
управління цим процесом і випливає з того,
що реструктуризація, перш за все, перед-
бачає зміну якої-небудь обраної фізичної
структури, тобто скасування або нарощуван-
ня яких-небудь фізичних об'єктів із відповід-
ними міжгалузевими зв'язками задля під-
вищення ефективності функціонування й
управління системою в цілому. Виходячи із
цього положення мета системного дослід-
ження процесу реструктуризації вугільної
галузі була визначена як декомпозиція ви-
явленої проблеми, тобто, з одного боку, ви-
явлення кола конкретних завдань, що підда-
ються вирішенню, а з іншого – об'єднання
цих завдань у єдине ціле для оцінки й
управління даним процесом.
Аналізуючи стан російської вугільної
промисловості, А.Б. Яновський уже на почат-
кових етапах проведення реструктуризації
робить висновок про те, що цей процес воло-
діє ефектом розширюючого відтворювально-
го масштабу, тобто в кожному виробничому
об'єкті мають відбуватися внутрішні процеси
реструктуризації, що стосуються всіх сторін
діяльності вуглевидобувних підприємств
___________________________
© Амоша Олександр Іванович – академік НАН України, директор;
Рассуждай Людмила Миколаївна – кандидат економічних наук.
Інститут економіки промисловості НАН України, Донецьк.
Полянський Володимир Віталійович – перший заступник міського голови.
Макіївська міська рада.
ISSN 1562-109X
(виробничо-технічної, фінансово-економіч-
ної, соціально-трудової, управлінської) [2,
50]. Досвід перших років реструктуризації
вугільної промисловості в Росії та Україні
показав, що це складний і багатогранний
процес, але він був зведений практично до
закриття шахт без економічного обґрунту-
вання соціальних і економічних наслідків і
відбувався при обмежених фінансових мож-
ливостях держави. Водночас залучення вели-
ких коштів на ліквідацію найбільш збитко-
вих шахт призвело до зменшення фінансових
ресурсів для здійснення внутрішньої ре-
структуризації вуглевидобувних підпри-
ємств, що діяли, пов'язаної з модернізацією
виробництва й розвитком шахт на іннова-
ційній основі.
Українськими вченими А.Г. Заболот-
ним, Н.А. Кононенко, Д.А. Герасимчуком
розроблені принципи реструктуризації, які на
перших етапах її проведення були закладені
у стратегічні напрями розвитку вугільної
галузі, а саме [4, 8]:
скасування або ліквідація фізичних
об'єктів, тобто низькорентабельних або збит-
кових шахт (розрізів) із відповідними органі-
заційно-виробничими зв'язками між ними;
здійснення необхідної та достатньої
підтримки перспективних об'єктів, які тим-
часово втратили рентабельність і зазнають
об'єктивних труднощів, що можуть бути усу-
нені;
позбавлення від окремих об'єктів і ком-
понентів структури, дублюючих функції
контролю, управління тощо;
мінімізація витрат на прямі та зворотні
зв'язки з фізичними об'єктами і міжоб'єктні
зв'язки структури;
надання господарсько-економічної са-
мостійності фізичним об'єктам структури зі
збільшенням питомої ваги приватного сек-
тору з метою мінімізації ризиків державної
участі й підвищення ефективності організації
функціонування об'єкта структури;
виключення зі структури об'єктів, що
не мають безпосереднього виробничого від-
ношення до головної функції галузі – вугле-
видобування та вуглезбагачення.
Таким чином, реструктуризація вугіль-
ної промисловості в Україні спрямована на
підвищення ефективності роботи галузі за
рахунок позбавлення від окремих структур,
що не мають безпосереднього відношення до
вуглевидобування, економічно збиткових
об'єктів, концентрації зусиль і засобів на
інтенсивну діяльність перспективних об'єктів
і підприємств.
Одним із кардинальних напрямів ре-
структуризації з'явилися консервація та за-
криття нерентабельних шахт. Із 1994 р. Укра-
їна почала співробітничати з Міжнародним
валютним фондом і Міжнародним банком
реконструкції та розвитку, які однією з умов
надання кредитів висунули вимогу, перш за
все, закриття найбільш збиткових шахт. Так,
у 1995 р. було закрито 19 найбільш збитко-
вих шахт, зокрема масовому закриттю під-
далися шахти об'єднання «Стахановвугілля»:
«Центральне Ірміно», ім. Ілліча, «Лугансь-
ка», «Брянківська», «Дзержинська», «Зам-
ківська» та ін. Ці шахти було закрито, а пра-
цівників звільнено без виплати соціальної
грошової допомоги.
Всесвітній банк для поліпшення ситу-
ації у шахтарських регіонах надав дві позики:
16 млн. дол. США для експериментального
проекту та 300 млн. дол. для структурної
перебудови вугільної галузі. Після цього
кошти на реструктуризацію виділялися ви-
нятково з бюджету.
Відповідно до Постанови Кабінету Мі-
ністрів України «Про хід структурної перебу-
дови вугільної промисловості України» [5]
зафіксовано параметри, за якими відбиралися
шахти до закриття:
відсутність промислових запасів ву-
гілля або їх обмеженість (не більше ніж на 3-
4 роки);
низькі техніко-економічні показники
роботи, які призвели до значного збільшення
собівартості видобутку вугілля;
складні гірничо-геологічні умови
видобутку.
У 2001 р. була прийнята Програма
«Українське вугілля» [7] розрахована на пе-
ріод 2001-2010 рр. Вона передбачала роздер-
жавлення вугільної промисловості, приско-
рення процесу корпоратизації шахт, визна-
чення інвестиційно привабливих об'єктів і їх
приватизацію. Водночас Програма «Україн-
ське вугілля» передбачала завершити процес
закриття шахт. На основі досвіду реструкту-
ризації були змінені критерії, за якими від-
биралися шахти до закриття, а саме: з 2001 р.
передбачалося закрити шахти, які не мали
промислових запасів вугілля, і незначну кіль-
кість неконкурентоспроможних шахт (див.
таблицю).
Таблиця. Закриття шахт відповідно до Програми «Українське вугілля»
Проектна вартість закриття,
млн. грн.
Рік
Кіль-
кість
шахт
Промислові
запаси на
01.01.2001 р.,
млн. т
Виробнича
потужність
на
01.01.2001 р.,
тис. т /рік
усього
на подо-
лання
соціальних
наслідків
% подолання
соціальних на-
слідків у загаль-
ній вартості
Чисельність
працюючих,
чол
2001 22 326,9 4910 1428,1 667,1 46,7 9774
2002 4 49,7 750 181,7 118,1 64,9 4987
2003 1 5,2 200 45,0 21,0 46,7 675
2004 2 4,1 300 113,6 78,9 69,5 1687
2005 5 26,6 1720 353,6 224,9 63,6 6951
2006 2 14,8 310 126,6 79,5 62,8 1807
2007 1 1,6 350 105,0 77,0 73,3 1529
2008 1 22,1 300 101,6 48,2 47,4 719
Усього 38 451 8840 2455,5 1317,3 53,6 35546
Як видно з таблиці, відповідно до Про-
грами передбачалося закрити 38 шахт, при
цьому галузь втратить 451 млн. т уже розві-
даних промислових запасів, 8,8 млн. т вироб-
ничої потужності, вивільниться 35 тис. чол.
працюючого персоналу.
Як свідчить досвід України, реструкту-
ризація є тривалим і ресурсоємним проце-
сом. Дослідження Центру Разумкова дають
можливість відокремити основні передумови
та заходи, що забезпечують ефективність
процесу реструктуризації в сучасних умовах
[8, 18], а саме:
вона має здійснюватися на підставі
довгострокової програми розвитку галузі;
програма реструктуризації має бути
забезпечена фінансовими ресурсами як влас-
ними, так і залученими;
реструктуризація має передбачати по-
дальші заходи реабілітації підприємств ву-
гільної галузі, шахтарських регіонів, навко-
лишнього середовища.
Дотримання цих чинників, як показує
досвід західноєвропейських країн, дозволяє
здійснювати реструктуризацію за «м’яким»
сценарієм, що є більш продуктивним і не
потребує високої соціальної ціни, за яким
ішли такі країни, як Німеччина, Бельгія,
Великобританія, Іспанія, Франція. Реструк-
туризація вугільної промисловості цих країн
здійснювалася протягом 1960-2000 рр., а її
черговий етап триває і зараз.
При проведенні реструктуризації ву-
гільної промисловості України, усвідомлю-
ючи її складність, затратність і широкомасш-
табні соціально-економічні й екологічні нега-
тивні наслідки для шахтарських регіонів, не-
обхідно враховувати зарубіжний досвід, зок-
рема Росії, сутність якого полягає в усвідом-
ленні різних спонукальних мотивів і цілей її
проведення, методів і форм державного ре-
гулювання [9, 809]. У країнах Західної Єв-
ропи (Великобританія, Німеччина, Франція)
структурна перебудова вугільної промисло-
вості була пов'язана зі змінами на міжнарод-
них ринках енергоресурсів і неконкуренто-
спроможністю вугілля, що добувається під-
земним способом у складних гірничо-геоло-
гічних умовах. Поштовхом до реструктури-
зації вугільної промисловості Польщі, Росії,
України і Казахстану послужила загальна
перебудова економіки, пов'язана з переходом
від планової до ринкової економіки.
У наш час реструктуризаційні процеси
вуглевидобувних підприємств зарубіжних
країн перебувають на різних етапах. У кра-
їнах із типово ринковою економікою (США,
Великобританія, Німеччина, Франція, Авст-
ралія, країни Скандинавії) такі перетворення
розпочато значно раніше і практично завер-
шено. До другої групи можна віднести краї-
ни, що розпочали перетворення вугільної та
суміжних галузей у зв’язку з початком рин-
кових перетворень усієї економіки країни, а
саме Польщу, Чехію, Угорщину й інші. До
третьої групи країн можна віднести безпосе-
редньо країни СНД (Україну, Росію, Казах-
стан), що перебувають на перехідному до
ринкової економіки етапі [3, 151].
У ряді західних країн вугілля є прак-
тично єдиним власним первинним енергоно-
сієм, що забезпечує їх енергонезалежність.
Зростання цін на нафту та газ останнім часом
також сприяло зміщенню акценту на необ-
хідність більш широкого використання вугіл-
ля. До основних причин, що сприяють прове-
денню реструктуризації у вугільній промис-
ловості і є справедливими для всіх трьох
груп країн, можна віднести такі [10]:
погіршення гірничо-геологічних умов
видобутку вугілля;
альтернатива використання інших пер-
винних енергоносіїв (нафта, природний газ);
ринкові перетворення в суміжних галу-
зях.
Зазначені вище обставини послужили
причиною зміни попиту на вугілля на зов-
нішньому і внутрішньому ринках західних
країн. Подальший розвиток вугільної про-
мисловості поставлений у залежність від
можливості досягнення конкурентоспромож-
ності вугілля з іншими первинними енерго-
ресурсами. Розв’язання цього питання пов’я-
зане з необхідністю реструктуризації вугіль-
ної галузі, основною метою якої було зни-
ження собівартості й підвищення рентабель-
ності вуглевидобутку. Досягнення цієї мети
пов’язане з необхідністю вирішення ряду ос-
новних завдань:
концентрація виробництва (зосеред-
ження робіт на меншій кількості шахт і
пластів та експлуатація найбільш ефективних
із них);
проведення реконструкції шахт на ос-
нові новітніх технологій;
максимізація механізації й автомати-
зації основних і допоміжних робіт із видо-
бутку;
підвищення продуктивності праці та
скорочення чисельності трудящих.
Основним важелем цього процесу було
використання ринкових відносин як самона-
лаштованого механізму взаємовідносин у ву-
гільній промисловості. Аналіз літератури
[11-16] доводить, що для країн із націоналі-
зованими галузями паливно-енергетичного
комплексу (Великобританія, країни Східної
Європи, країни СНД) першочерговим завдан-
ням реструктуризації стала необхідність змі-
ни форм власності – роздержавлення і прива-
тизація підприємств цих галузей, що сприяло
б виникненню ринкової інфраструктури і
ринковому самоналаштуванню роботи ву-
гільної галузі без адміністративного впливу
держави.
У країнах із розвиненими ринковими
відносинами у вугільній промисловості (Ав-
стралія, США, ПАР) процес реструктуризації
був менш болісним, оскільки не потребував
докорінної перебудови економічного меха-
нізму господарювання і взаємодії підпри-
ємств. На відміну від країн, що проводили
приватизацію і формували ринкову інфра-
структуру в галузях паливно-енергетичного
комплексу, тут відбувся процес корпорати-
зації (інтеграції) вугільних підприємств. За-
раз основою вугільної промисловості назва-
них країн є вже не окремо взяті підприєм-
ства, а інтегровані підприємства корпоратив-
ного типу: концерни, холдинги, фінансово-
промислові групи (корпорації), асоціації то-
що. Таким чином, процес корпоратизації в
перспективі буде властивий і для країн, які
розпочали процес приватизації підприємств
вугільної галузі. Однак при цьому необхідно
відзначити еволюційність цього процесу,
оскільки адміністративне ініціювання корпо-
ратизації у вугільній промисловості України,
як показав досвід, не дає позитивного
результату.
Аналіз процесу реструктуризації ву-
гільної промисловості й енергетики ряду за-
рубіжних країн дає можливість виявити деякі
тенденції. Основні фактори, що обумовлю-
ють ці тенденції, мають природний і еконо-
мічний характер. Так, наприклад, у таких
країнах, як США, Австралія, ПАР наявність
значних запасів вугілля, їх сприятливе для
рентабельного видобутку залягання сприяє
тенденції нарощування вуглевидобутку й
експорту вугілля [17]. Наявність запасів, але
труднощі в досягненні рентабельності видо-
бутку (складні гірничо-геологічні умови вий-
мання запасів) сприяють скороченням видо-
бутку. У зв’язку із цим у деяких країнах
Європи (Німеччина і Великобританія) під-
тримання обсягів вуглевидобутку здійс-
нюється в межах потреб внутрішнього ринку
або досягнення енергобезпеки країни [18].
У таких країнах, як Норвегія, Фінлян-
дія, Італія, Іспанія прояв економічних фак-
торів також впливає на розвиток вуглевидо-
бутку. Так, наявність запасів інших видів
енергоносіїв, розвиток альтернативних видів
отримання енергії сприяє скороченню частки
вугільної теплоенергетики у виробництві
енергії і тим самим зменшує потреби у
видобутку вугілля.
Для досягнення конкурентоспромож-
ності вугілля на внутрішньому ринку Німеч-
чини було здійснено два реструктуризацій-
них підходи. Перший полягав у зниженні
собівартості видобутку, концентрації вироб-
ництва, упровадженні нових технологій ви-
добутку й технічному переозброєнні вугле-
добувних підприємств. Паралельно, відпо-
відно до темпів зниження внутрішнього по-
питу на вугілля, був згорнутий видобуток
шляхом скорочення вуглевидобувних потуж-
ностей. Насамперед це стосувалося малопо-
тужних і збиткових шахт. Другий підхід був
орієнтований на вертикальну інтеграцію під-
приємств суміжних галузей із вугледобувни-
ми підприємствами.
Нова стратегія реструктуризації взяла
також до уваги важливість регіональних
інституцій і їх спроможність гарантувати
об’єднану стратегію відродження, яка перед-
бачала надання повноважень місцевій владі.
На відміну від Великобританії, ре-
структуризація вугільної промисловості Ні-
меччини здійснювалася більш «м’якими спо-
собами» і значно розтяглася в часі. Закриття
шахт супроводжувалося дотаціями держави
на соціальні гарантії шахтарям, що звільню-
валися, створення нових робочих місць, міг-
рацію трудової сили тощо. Навіть у наш час
вертикально інтегровані вугільно-енергетич-
ні концерни в Німеччині мають підтримку
держави (дотації, обмеження імпорту енерго-
ресурсів, пільгове оподаткування тощо), за-
безпечуючи при цьому енергонезалежність
країни. При цьому Німеччина, на відміну від
Великобританії, не прагне організувати кон-
курентний енергетичний ринок, оскільки при
цьому виникає можливість залежності від ім-
порту більш дешевих, порівняно із власними,
енергоресурсів.
На відміну від Великобританії та Ні-
меччини, робота вугільних підприємств
Франції заснована на домінуванні державної
власності. У Франції процеси, аналогічні ре-
структуризації у Великобританії та перебу-
дові вугільної промисловості в Німеччині,
обумовлені тими ж чинниками: конкуренція
більш дешевих енергоносіїв, можливість
збільшення їх імпорту і скорочення власного
видобутку, необхідність технічного переоз-
броєння і підвищення конкурентності свого
вугілля. Однак, на відміну від зазначених
країн, Франція обрала стратегію поступового
згортання власної вугільної галузі.
План закриття шахт у Франції реалізу-
вався протягом наступних 25 років. Скоро-
чення видобутку вугілля відбулося через те,
що собівартість і ціна сировини, що видобу-
валась у США і ПАР, були значно нижчими
за французькі. Закриттю шахт у Франції
сприяла і диверсифікація енергетики країни,
яка стала широко використовувати газ, наф-
ту, а пізніше і ядерне паливо.
Із 1 січня 2008 р. офіційно припинила
своє існування компанія «Шарбонаж де
Франс». Значною мірою її ліквідація носить
формальний характер, оскільки вже з 2004 р.
видобуток вугілля було припинено. Останні-
ми роками компанія існувала за рахунок
урядових субсидій і, в основному, займалася
питаннями рекультивування земель, праце-
влаштуванням звільнених шахтарів, розвит-
ком інших промислових підприємств у тих
регіонах, де раніше основна роль належала
вугільній промисловості [19].
Для реструктуризації вугільної галузі в
Іспанії було характерне тривале субсидуван-
ня високовитратного видобутку як засобу
захисту наявних робочих місць. Незважаючи
на тиск з боку Європейського Союзу, спря-
мований на закриття шахт у найкоротші тер-
міни, уряд поступився тиску з двох боків –
політичній силі місцевого уряду й організо-
ваному профспілковому руху, застосувавши
захисну стратегію, засновану на викорис-
танні великомасштабного субсидування дер-
жавної вугледобувної компанії HUNOSA.
Для розв’язання конфліктних ситуацій,
що мали місце в 90-х роках, уряд і
профспілки підписали «План вуглевидобутку
й альтернативного розвитку вугледобувних
районів», відповідно до якого видобуток
вугілля мав знизитися з 18,1 млн. т у 1997 р.
до 13 млн. т у 2005 р., субсидії – на 20-25% і
чисельність зайнятих у вугільній галузі – з 25
до 18 тис. чол.
Підсумки реструктуризації вугільної
промисловості Росії показують, що:
у 2007 р. було видобуто 315 млн. т ву-
гілля, тобто сталося збільшення обсягу
видобутку вугілля на 26,5% порівняно з
1999 р.;
продуктивність праці робітника з видо-
бутку зросла до 183 т/міс., що у 2,75 раза
перевищує рівень 1999 р.;
навантаження на очисний забій збіль-
шилося у 3,7 раза, у тому числі на комп-
лексно-механізованих вибоях – у 3,6 раза, і
досягло 2577 т на добу [20, 3].
Найголовніше, у результаті реформу-
вання вугільної галузі Росії була змінена її
економічна основа, усі вуглевидобувні під-
приємства стали формувати свої фінансові
ресурси лише за рахунок реалізації продук-
ції, тоді як у 1990 р. на бюджетні дотації при-
падало до 1,5% ВВП країни.
Завершуючи третій етап реструктури-
зації, постало завдання закінчення технічних,
соціальних і економічних програм, пов'яза-
них із ліквідацією особливо збиткових шахт і
розрізів. За період реформування галузі був
припинений видобуток вугілля на 188 шах-
тах і 15 розрізах із втратою виробничої по-
тужності близько 69 млн. т.
У Росії у процесі реструктуризації для
пом'якшення високої соціальної напруженос-
ті у вуглепромислових регіонах на федераль-
ному, регіональному і муніципальному рів-
нях була прийнята система конкретних ор-
ганізаційно-методичних і фінансових заходів
зі стабілізації соціально-економічного стано-
вища на територіях дислокації підприємств
вугільної галузі, а саме:
посилена адресна державна фінансова
підтримка із соціальному захисту працівни-
ків, що вивільняються у процесі реструкту-
ризації з ліквідованих і діючих вугільних під-
приємств;
виплата вихідної допомоги й інших
компенсацій (146,6 тис. чол.) упродовж 1998-
2007 рр.;
погашення заборгованість із заробітної
плати (190 тис. чол.);
виділення коштів на щорічне забезпе-
чення безкоштовним вугіллям непрацюючих
пенсіонерів і інших осіб, що мають право на
його одержання (98,4 тис. чол.);
додаткове пенсійне забезпечення пра-
цівників галузі (151,5 тис. чол.) [21, 9].
Разом із посиленням соціального за-
хисту останніми роками значно активізува-
лися роботи з реалізації програм місцевого
розвитку.
Як показує дослідження, реструктури-
зація вугільної галузі в різних країнах пов'я-
зана із соціально-економічною політикою
країн, що проводиться і має здійснюватися з
урахуванням тенденцій глобалізації. У зв'яз-
ку із цим процес реструктуризації вугільної
галузі потрапляє у поле зору різних міжна-
родних організацій, глобальних, регіональ-
них і галузевих завдань. До провідних міжна-
родних структур, що приділяють увагу під-
вищенню соціально-економічного рівня роз-
витку галузі, зайнятості населення вуглеви-
добувних територій і їх стійкого розвитку,
економічно чистим технологіям, можна від-
нести Організацію Об'єднаних Націй, Все-
світній банк, Міжнародне енергетичне аген-
тство, Світовий інститут вугілля [22]. У той
же час надання фінансової та консультатив-
ної підтримки цими організаціями передба-
чає виконання певних умов. Доцільність без-
заперечного виконання висунутих вимог
спростовується і критикується багатьма
експертами. Ці вимоги, як правило, зводяться
до таких:
поступова ліквідація залежності вугле-
видобувної промисловості від субсидій із
державного бюджету;
стійкий розвиток вуглевидобувної про-
мисловості на основі економічної ефектив-
ності й охорони довкілля.
У даний час Всесвітній банк фінансує
закриття 29 румунських шахт, при цьому під-
рядчики відбираються за допомогою прове-
дення міжнародних аукціонів. Тяжчі наслід-
ки мало виконання поставлених міжнарод-
ними організаціями умов для Росії:
приватизація конкретних об'єднань із
продажем державних пакетів акцій;
регулювання й розподіл російських
бюджетних коштів державної підтримки ву-
гільної промисловості за напрямами й у про-
порціях, установлених міжнародним банком.
Відповідно до рекомендацій МВФ ре-
структуризація галузі на початкових її етапах
проходила непередбачувано: поголовне зак-
риття шахт; масове банкрутство; абсолютно
невиправдана зміна структури паливно-енер-
гетичного балансу країни.
У Європі тільки дві країни (Україна і
Польща) зберегли вуглевидобувну промисло-
вість, при цьому Польща практично заверши-
ла її реструктуризацію. Тому досвід Польщі з
реструктуризації вугільної галузі є також
цінним для України. Насамперед, у період
1989-1990 рр. була ліквідована централізова-
на структура управління вугільною галуззю,
шахти стали самостійними господарськими
одиницями [16, 44]. У складі вуглевидобув-
них компаній були виділені шахти, що підля-
гають реструктуризації, і створені структури,
які займалися реалізацією майна шахт, що
закривалися. Неперспективні шахти були ви-
дібрані за такими критеріями: доступність за-
пасів вугілля; економічна рентабельність ви-
добутку. При цьому як пріоритетні сфери ді-
яльності польське гірництво після вступу
Польщі до Європейського Союзу обрало та-
кі: охорона навколишнього середовища; нові
технології; безпека та гігієна праці. Водночас
відповідно до права Європейського Союзу
передбачалися такі види допомоги на:
скорочення діяльності;
утримання доступу до резерву вугілля;
покриття надзвичайних ситуацій.
Реалізація майна шахт, що закривають-
ся, здійснювалась у двох формах: по-перше,
підвиди діяльності, не пов'язані з видобутком
вугілля; по-друге, передавалося приватним
підприємствам для надання послуг діючим
шахтам для розвитку допоміжних вироб-
ництв, пов'язаних із вуглевидобуванням.
На початку реформ у вугільній промис-
ловості Польщі працювало 387,9 тис. чол.,
видобуток вугілля складав 147 млн. т. Уже у
1997 р. у Польщі добувалося 132 млн. т ву-
гілля і залишилося зайнятих у галузі 243 тис.
чол., а у 2007 р. кількість працюючих скоро-
тилася до 146 тис. чол. і видобуток вугілля
зменшився до 102,8 млн. т.
Експертами були визнані основні при-
чини неефективності реструктуризації ву-
гільної галузі Польщі, які полягають у
такому:
відсутність довготермінової державної
політики;
занадто оптимістичні та нереальні ви-
хідні оцінки, які приймалися у програмах ре-
форм, що не враховували пристосування ви-
робничого потенціалу шахт до можливостей
рентабельного збуту вугілля;
відсутність соціально-економічної ста-
білізації, а також тиск галузевого та проф-
спілкового лобіювання.
Україна також із 1994 р. почала спів-
працювати з Міжнародним валютним фон-
дом і Міжнародним банком реконструкції та
розвитку, які однією з умов надання кредитів
висунули вимогу ліквідації дотацій вугільної
галузі й закриття високозбиткових шахт. У
результаті протягом 1995-1996 рр. галузь
працювала без дотацій. Це підсилило фінан-
сову нестабільність, зростання кількості ви-
сокозбиткових шахт, що й послужило спо-
нукальним мотивом до масового їх закриття.
Зрозуміло, що пряме перенесення зару-
біжного досвіду щодо реструктуризації ву-
гільної промисловості на національну еконо-
міку є неприйнятним, але існують загальні
закономірності, які потрібно враховувати, а
саме:
реструктуризація не має зводитися до
закриття шахт, а передбачає комплекс захо-
дів, які забезпечують економічну активність
у вуглевидобувних регіонах і соціальні
потреби їх жителів;
потрібне стратегічне планування на-
слідків реструктуризації, що дозволить ство-
рити додаткові робочі місця та відновити ін-
фраструктуру шахтарських міст, а також
визначити потреби у залученні інвестицій;
треба мати на увазі, що малі й середні
підприємства здатні забезпечити потенційні
можливості економічного відновлення тери-
торій, де закриваються шахти;
стратегія економічного відновлення
шахтарських міст має враховувати потреби у
трудових ресурсах, безпосередньо зайнятих
при реструктуризації, і у майбутньому роз-
витку;
реалізація проектів реструктуризації
потребує забезпечення всіма джерелами фі-
нансування: державного, приватного і зов-
нішнього інвестування;
для здійснення заходів реструктуриза-
ції потрібно створити структуру з управління
цим процесом, а також забезпечити обмін
інформацією між усіма учасниками процесу.
Аналіз і узагальнення унікального
досвіду реструктуризації вугільної
промисловості України, науково-методичних
розробок і організаційних рішень,
вироблених під час вугільних реформ,
становить практичний інтерес із точки зору
реформування інших секторів економіки,
участі держави в цих перетвореннях,
обґрунтування положення щодо створення
структури управління реструктуризацією
вугільної галузі; комплексного підходу до
пом'якшення соціальних наслідків
реструктуризації на територіях, де вона
проводиться, розробки програм місцевого
розвитку шахтарських міст.
У процесі досліджень дійшли
висновку, що межа об'єкта реструктуризації
має бути істотно розширеною, а саме:
необхідно розвивати виробничу й
невиробничу структури галузі, зміна
власності в галузі, вирішення проблем
соціально-економічної сфери
вуглевидобувних регіонів із врахуванням
виробничої бази й інтересів мешканців цих
регіонів.
Запропонований підхід до об'єкта
дозволяє здійснити його декомпозицію і
виробити напрями реформування окремих
підсистем реструктуризації. Розуміння
реструктуризації в такій широкій постановці
підводить до трактування даного процесу як
великої соціально-економічної
трансформації.
Як видно на рисунку, перший блок
завершується формуванням цілей
реструктуризації, виходячи з яких галузь
складатиметься з приватних і державних
підприємств, здатних забезпечити
саморозвиток і конкурентоспроможність у
майбутньому. Перспективні вуглевидобувні
підприємства, що реструктуризовані або знов
вводяться, зможуть функціонувати
самостійно або входитимуть до складу
приватних або державних компаній, при
цьому державна підтримка на їх розвиток
має скорочуватися. Реструктуризація вуг-
левидобувних підприємств має протікати
так, щоб економіка вуглевидобувних терито-
рій була диверсифікована й забезпечувала
формування фінансових ресурсів, достатніх
для виконання соціальних функцій і зни-
ження соціальної напруженості.
Держава разом з основними
учасниками формує на муніципальному рівні
структуру управління процесом
реструктуризації (блок 2). У сучасних умовах
органам місцевої самоврядності належить
важлива роль у проведенні соціально-
економічної політики на місцях. Проте
відсутність або недостатність власних
фінансових ресурсів, а також достовірної
інформації про перебіг, масштаби і наслідки
реструктуризації галузі робить роботу цих
органів малоефективною. Потрібна розробка
механізму партнерства учасників
реструктуризації – галузевих органів;
організацій, що займаються ліквідаційними
роботами; регіональної та місцевої влади;
інвесторів; населення. Аналіз рівня розвитку
шахтарських регіонів сприятиме пошуку
стратегічних напрямів розвитку територій і
вирішенню соціально-економічних проблем.
Отже, відстежування і реалізація функції
контролю за станом соціально-економічної
ситуації в даному місті, а також формування
інформаційного забезпечення для ухвалення
обґрунтованих управлінських рішень будуть
покладені на дану структуру. У завдання
міжвідомчої регіональної структури
входитиме також розробка й реалізація
регіональних програм реструктуризації
вугільної промисловості, програм місцевого
розвитку, відбір найбільш ефективних
проектів, забезпечення зайнятості
працівників, що вивільняються, контроль на
місцях за цільовим використанням коштів
державної підтримки.
Потрібне вдосконалення законодавчої
бази, яка регламентує процеси
реструктуризації, і створення умов для
адаптації вуглевидобувних підприємств до
ринкового оточення і їх розвитку (блок 3).
Досвід ліквідації вугільних шахт дозволяє
визначити головні напрями вдосконалення і
розвитку системи організаційно-правового
забезпечення даного процесу, що діє, а саме
[23, 23; 24, 120]:
Блок 3
Інституційні перетворення при реструктуризації вугільної промисловості
Рисунок. Схема методичного підходу до управління процесом реструктуризації
вугільної промисловості на регіональному рівні
невизначеним залишається правовий
статус ліквідованого або законсервованого
вуглевидобувного підприємства. Це
пов'язано з тим, що потенційні приватні
Блок 4
Реструктуризація виробничої сфери галузі
Трансформація
управління
Перетворення форм
власності
Формування нормативно-
правової бази
Блок 1
Формування мети, проблем реструктуризації та підбір складу учасників
Блок 2
Створення організаційної структури управління процесом реструктуризації
на основі соціального партнерства держави з основними учасниками
Визначення
потреби у паливі
Ліквідація збиткових
підприємств
Реконструкція
та модернізація
перспективних шахт
Відділення
непрофільних
підприємств
Блок 5
Реструктуризація соціальної сфери галузі
Демографічні
показники
Невиробнича сфера Рівень життя
населення регіону
природний рух населення
механічний рух населення
з урахуванням переселення
в інші регіони
передача соціальної сфери
до комунальної власності
зайнятість населення
у невиробничій сфері
соціальна підтримка
оцінка рівня зайнятості
оцінка рівня безробіття
кількість нових
робочих місць
Блок 6
Організація робіт із реструктуризації інших підприємств міста
Реструктуризація неперспективних
підприємств міста
Створення малих та середніх
підприємств
Блок 7
Аналіз результатів звітності та моніторингу. Коригування прийнятих рішень
Завершення реструктуризації
інвестори виявляють зацікавленість до
закритих, але не ліквідованих фізично
вуглевидобувних підприємств щодо
доопрацювання;
недостатньо опрацьованими
залишаються питання, пов'язані з безпекою
гірничих робіт на підприємствах, які
підлягають ліквідації або законсервовані;
відсутній ефективний контроль за
станом ліквідовуваних шахт, що пов'язане з
підтопленням, загазованістю і просіданням
окремих територій;
потребує законодавчого регулювання
будівництво нетипових, неглибоких шахт
(копанок);
розробка й розвиток механізмів
формування і дослідження джерел
фінансування для створення нових робочих
місць із залученням корпоративних,
колективних і приватних інвестицій або
інших ресурсів задля розвитку малого та
середнього підприємництва;
важливим чинником зниження
соціальної напруженості при ліквідації шахт
має стати зміна пропорцій, що склалися, у
структурі промислового виробництва
шахтарських поселень, що потребує зміни і
надання даним територіям статусу територій
недостатнього розвитку для можливості
диверсифікації господарського комплексу.
Удосконалення законодавчої бази
передбачає також розробку актів,
спрямованих на прискорення приватизації у
вугільній галузі з урахуванням її
особливостей, механізму залучення
недержавних інвестицій, визначення
соціально орієнтованих зобов'язань
стратегічних інвесторів, удосконалення
механізму субсидування вуглевидобувних
підприємств державного сектору з
урахуванням норм і вимог СОТ, ЄС та ін.
Щодо діючих підприємств (блок 5)
пропонується розробити напрями
реструктуризації, орієнтовані на такі об'єкти:
неперспективні вуглевидобувні
підприємства, які продовжують
функціонувати за підтримки держави без
подальшого розширення виробництва;
перспективні вуглевидобувні
підприємства, що продовжують
функціонувати і розвиватися (здійснення
техпереозброєння, реконструкція,
будівництво нових потужностей).
Для пом'якшення соціальних наслідків
реструктуризації вугільної галузі (блок 6)
запропонований підхід щодо соціального
захисту, який складається з таких
компонентів: поліпшення демографічної
ситуації в регіоні; комплекс заходів
утримання і розвитку об'єктів соціальної
сфери; програма соціального захисту
звільнених працівників; програма місцевого
розвитку і сприяння зайнятості в
шахтарських містах.
Як механізм реалізації програми ре-
структуризації на регіональному рівні (блок
7) пропонується частку відповідальності за
процес реструктуризації вугільної галузі
перекласти на органи місцевої
самоврядування, передбачивши передачу
повноважень і ресурсів для управління
розвитком шахтарських міст, за рахунок
коштів держпідтримки. На цьому рівні
програми включатимуть такі компоненти:
професійне перенавчання звільнених
працівників, підтримка малого і середнього
бізнесу і фінансування бізнес-центрів
(інкубаторів); створення робочих місць поза
вугільною галуззю за допомогою
фінансування ефективних проектів; сприяння
переселенню звільнених шахтарів в інші
регіони країни.
Потрібне вироблення критеріїв оцінки
ефективності варіантів реструктуризації
(блок 8) із визначенням фінансових інтересів
держави, регіону, підприємств і їх
працівників. Для оцінки ефективності
конкретного об'єкта відповідно до
методології проектного аналізу мають
розглядатися всі потоки, що витікають
(податкові), і потоки, що входять (дотаційні),
упродовж усього процесу реструктуризації,
які шляхом дисконтування зводяться до
одного тимчасового періоду, потім
розраховуються різні фінансові показники,
наприклад, чиста приведена вартість.
Таким чином, реструктуризація
вугільної галузі на рівні регіону може дати
позитивні результати за умови: знаходження
дієвих механізмів зниження соціальної
напруженості у вуглевидобувних регіонах;
підтримка діючих підприємств, відповідно
до можливостей галузі; розвитку
альтернативних галузей господарювання;
розробки пріоритетних завдань соціального
розвитку територіального утворення.
Література
1. Указ Президента України «Про
структурну перебудову вугільної
промисловості» № 116 від 7 лютого 1996 р. //
Урядовий кур’єр. – 1996. – № 27-28. – 10
лютого.
2. Яновский А.В. Основы
реструктуризации угольной
промышленности России / А.В. Яновский. –
М.: Недра, 1995. – 136 с.
3. Малышев Ю.А. Реструктуризация
угольной промышленности (Теория. Опыт.
Программы. Прогноз) / Ю.А. Малышев,
В.Е. Зайденварг, В.М. Зыков и др. – М.: Ком-
пания «Росуголь», 1996. – 536 с.
4. Герасимчук Д.А. Актуальные проб-
лемы реструктуризации и реформирования
угольной промышленности Украины / Д.А. Ге-
расимчук, А.Г. Заболотный, Н.А. Кононенко
// Уголь Украины. – 1997. – № 6. – С. 7-10.
5. Постанова Кабінету Міністрів Укра-
їни «Про хід структурної перебудови ву-
гільної промисловості» від 28 березня 1997 р.
№ 280 // Офіційний вісник України. – 1997. –
№ 14. – Ст. 20.
6. Постановление Кабинета Министров
Украины «Порядок ликвидации угледобыва-
ющих и углеперерабатывающих предпри-
ятий» № 938 от 6 июля 2000 г. // Офіційний
вісник України. – 2002. – № 28. – Ст. 1317.
7. Програма «Українське вугілля» //
Уголь України. – 2001. – № 10. – С. 5-38.
8. Вугільна промисловість України:
стан і тенденції на фоні реструктуризації /
Центр Разумкова // Національна безпека і
оборона. – 2003. – № 8. – С. 3-8.
9. Рассуждай Л.Н. Экономическая
оценка результатов реструктуризации
угольной промышленности Украины с учетом
зарубежного опыта / Л.Н. Рассуждай, Н.В.
Пискунова // Проблемы развития
внешнэкономических связей и привлечение
иностранных инвестиций: региональный
аспект: сб. науч. тр. – Донецк: ДонНТУ,
2004. – С. 808-810.
10. Высоцкий Е.Н. Как закрывают шах-
ты на Западе / Е.Н. Высоцкий // Шахтер
Украины. – 1999. – № 24-25. – С. 9.
11. Ход реструктуризации угольной
промышленности Польши в период с 1998 по
2001 гг. // Глюкауф. – 2002. – № 1. – С. 52-57.
12. Опыт Франции в области
реконверсии угольных шахт / По материалам
Рабочей группы по углю Европейской
экономической комиссии // Уголь. – 1995. –
№ 12. – С. 24-27.
13. Плакиткин Ю.А. Угольная
промышленность: опыт адаптации к
условиям рынка / Ю.А. Плакиткин // Уголь. –
1996. – № 2. – С. 6-10.
14. Горная промышленность Германии.
Краткие сообщения // Глюкауф. – 2002. –
№ 2 (3). – С. 6-7.
15. Иванов П.Н. Угольная
промышленность Германии / П.Н. Иванов //
Уголь Украины. – 1995. – № 9, № 10.
16. Попов В.Н. Социально-экономичес-
кие аспекты реструктуризации угольной про-
мышленности Польши / В.Н. Попов, А.А. Рож-
ков // Уголь. – 2000. – № 4. – С. 44-48.
17. Прогноз развития угольной
промышленности США до 2030 г.
Зарубежная панорама // Уголь. – 2008. –
№ 10. – С. 69-72.
18. Петрунин О.Л. Опыт работы угледо-
бывающих предприятий Германии / О.Л. Пет-
рунин // Уголь. – 1997. – № 1. – С. 61-65.
19. Ликвидация французской
государственной угольной компании.
Зарубежная панорама // Уголь. – 2008. – №
10. – С. 69.
20. Агапов А.Е. Итоги работы
Государственного учреждения «ГУРШ» по
реализации программы ликвидации особо
убыточных шахт и разрезов в 2007 году /
А.Е. Агапов // Уголь. – 2008. – № 3. – С. 3-6.
21. Интервью с директором ГУ «Соц-
уголь» доктором экономических наук
Поповым В.Н. // Уголь. – 2008. – № 3. – С. 9-
11.
22. Толченкин Ю.А. Роль
международных институтов и организаций в
реструктуризации угольной отрасли / Ю.А.
Толченкин // Вестник УГТУ-УПИ. – 2006. –
№ 1. – С. 51-59.
23. Амоша А.И. Комплексное освоение
угольных месторождений Донецкой облас-
ти: моногр. / А.И. Амоша, В.И. Логвиненко,
В.Г. Гринев / НАН Украины. Ин-т экономики
пром-сти. – Донецк, 2007. – 200 с.
24. Лукьянченко А.А. Взаимодействие
территориальных и отраслевых органов
управления в процессе реструктуризации /
А.А. Лукянченко, В.Н. Ермаков // Уголь Ук-
раины. – 2003. – № 4. – С. 29-34.
25. Ілларіонов О.Ю. Ліквідація
вуглевидобувних підприємств: економіко
правові механізми / О.Ю. Ілларіонов / Город,
регион, государство: экономико-правовые
проблемы: сб. науч. тр. / НАН Украины. Ин-т
экономико-правовых исследований. –
Донецк: Ветер, 2009. – С. 119-125.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-10486 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1562-109Х |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:24:30Z |
| publishDate | 2009 |
| publisher | Інститут економіки промисловості НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Амоша, О.І. Рассуждай, Л.М. Полянський, В.В. 2010-08-03T14:12:37Z 2010-08-03T14:12:37Z 2009 Зарубіжний досвід реструктуризації вугільної промисловості та результати її проведення в Україні / О.І. Амоша, Л.М. Рассуждай, В.В. Полянський // Економіка пром-сті. — 2009. — № 5. — С. 199-205. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. 1562-109Х https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/10486 Розкрито особливості реструктуризації вугільної промисловості в сучасних умовах реформування економіки. Проаналізовано підсумки реструктуризації вугільної промисловості в зарубіжних країнах. Запропоновано методичний підхід до управління процесом реструктуризації на регіональному рівні. Ключові слова: реструктуризація, вугільна промисловість, реформування регіонів, управління. Раскрыты особенности реструктуризации угольной промышленности в современных условиях реформирования экономики. Проанализированы итоги реструктуризации угольной промышленности в зарубежных странах. Предложен методический подход к управлению процессом реструктуризации на региональном уровне. Ключевые слова: реструктуризация, угольная промышленность, реформирование регионов, управление. The paper describes the features of restructuring of the coal industry under present economic reforms. The results of restructuring of the coal industry in foreign countries have been analyzed. A methodical approach to managing restructuring on a regional level is offered. Keywords: restructuring, coal industry, reforms in regions, management. uk Інститут економіки промисловості НАН України Соціально-економічні аспекти промислової політики Зарубіжний досвід реструктуризації вугільної промисловості та результати її проведення в Україні Зарубежный опыт реструктуризации угольной промышленности и результаты ее проведения в Украине Foreign experience in restructuring of the coal industry and its results for Ukraine Article published earlier |
| spellingShingle | Зарубіжний досвід реструктуризації вугільної промисловості та результати її проведення в Україні Амоша, О.І. Рассуждай, Л.М. Полянський, В.В. Соціально-економічні аспекти промислової політики |
| title | Зарубіжний досвід реструктуризації вугільної промисловості та результати її проведення в Україні |
| title_alt | Зарубежный опыт реструктуризации угольной промышленности и результаты ее проведения в Украине Foreign experience in restructuring of the coal industry and its results for Ukraine |
| title_full | Зарубіжний досвід реструктуризації вугільної промисловості та результати її проведення в Україні |
| title_fullStr | Зарубіжний досвід реструктуризації вугільної промисловості та результати її проведення в Україні |
| title_full_unstemmed | Зарубіжний досвід реструктуризації вугільної промисловості та результати її проведення в Україні |
| title_short | Зарубіжний досвід реструктуризації вугільної промисловості та результати її проведення в Україні |
| title_sort | зарубіжний досвід реструктуризації вугільної промисловості та результати її проведення в україні |
| topic | Соціально-економічні аспекти промислової політики |
| topic_facet | Соціально-економічні аспекти промислової політики |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/10486 |
| work_keys_str_mv | AT amošaoí zarubížniidosvídrestrukturizacíívugílʹnoípromislovostítarezulʹtatiííprovedennâvukraíní AT rassuždailm zarubížniidosvídrestrukturizacíívugílʹnoípromislovostítarezulʹtatiííprovedennâvukraíní AT polânsʹkiivv zarubížniidosvídrestrukturizacíívugílʹnoípromislovostítarezulʹtatiííprovedennâvukraíní AT amošaoí zarubežnyiopytrestrukturizaciiugolʹnoipromyšlennostiirezulʹtatyeeprovedeniâvukraine AT rassuždailm zarubežnyiopytrestrukturizaciiugolʹnoipromyšlennostiirezulʹtatyeeprovedeniâvukraine AT polânsʹkiivv zarubežnyiopytrestrukturizaciiugolʹnoipromyšlennostiirezulʹtatyeeprovedeniâvukraine AT amošaoí foreignexperienceinrestructuringofthecoalindustryanditsresultsforukraine AT rassuždailm foreignexperienceinrestructuringofthecoalindustryanditsresultsforukraine AT polânsʹkiivv foreignexperienceinrestructuringofthecoalindustryanditsresultsforukraine |