Українська історія в сучасних російських підручниках з історії (2009–2015 рр.)

У статті представлений огляд дидактичної літератури Російської федерації сучасного періоду (2009–2015 рр.) – шкільних підручників з історії. Проаналізовано презентацію української історії у підручниках, охарактеризовано основні тенденції та стереотипи у висвітлення української минувшини. The artic...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Історіографічні дослідження в Україні
Date:	2016
Main Author:	Батуріна, С.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут історії України НАН України 2016
Subjects:	Проблемна історіографія
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/104871
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Українська історія в сучасних російських підручниках з історії (2009–2015 рр.) / С. Батуріна // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2016. — Вип. 26. — С. 468-482. — Бібліогр.: 50 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1859594289705648128
author	Батуріна, С.
author_facet	Батуріна, С.
citation_txt	Українська історія в сучасних російських підручниках з історії (2009–2015 рр.) / С. Батуріна // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2016. — Вип. 26. — С. 468-482. — Бібліогр.: 50 назв. — укр.
collection	DSpace DC
container_title	Історіографічні дослідження в Україні
description	У статті представлений огляд дидактичної літератури Російської федерації сучасного періоду (2009–2015 рр.) – шкільних підручників з історії. Проаналізовано презентацію української історії у підручниках, охарактеризовано основні тенденції та стереотипи у висвітлення української минувшини. The article presents a survey of the didactic literature of the Russian Federation of the current period (2009–2015) – school textbooks of history, analyses the presentation of Ukrainian history in textbooks and characterizes the main trends and stereotypes in showing Ukraine’s past.
first_indexed	2025-11-27T18:30:19Z
format	Article
fulltext	468 УДК: 94(477)930.1(075.3) Світлана Батуріна* УКРАЇНСЬКА ІСТОРІЯ В СУЧАСНИХ РОСІЙСЬКИХ ПІДРУЧНИКАХ З ІСТОРІЇ (2009–2015 рр.) В статті представлений огляд дидактичної літератури Російської федерації сучасного періоду (2009–2015 рр.) – шкіль- них підручників з історії. Проаналізовано презентацію україн- ської історії у підручниках, охарактеризовано основні тенденції та стереотипи у висвітлення української минувшини. Ключові слова: підручник, історія, Україна, Російська Феде- рація, образ іншого. Підручники з історії є важливим компонентом формування суспільної свідомості. Разом з тим вони є її відображенням. За ступенем впливу на суспільство вони, звичайно поступаються мас-медіа. Втім, ідеї та інформація, закладені в них є надзви- чайно важливими, адже саме шкільна освіта має значний вплив на формування світогляду й переконань людини. Це в значній мірі стосується й формування уявлень про «інших» – представників іноетнічних груп в середині сус- пільства, іноземців або іншої держави в цілому. Ідеї та інфор- мація, закладені в підручниках, формують світоглядні орієнтири людини на довгі роки, сприяють або не сприяють повазі та толерантності до відмінних від своїх культурних традицій, віро- визнання та ін. В значній мірі це стосується російсько-українських відносин і формування образу України в російському інформаційному ———————— * Батуріна Світлана Сергіївна – кандидат історичних наук, нау- ковий співробітник відділу української історіографії Інституту історії України НАНУ. 469 просторі, який охоплює в тому числі й сферу історичної ди- дактики. Відкинувши усі нашарування, пов’язані із формуванням та- кого образу за участі інших джерел інформації, доступних для мешканців Російської Федерації, спробуємо реконструювати його на матеріалах шкільних підручників з історії, виявити, що дізнаються школярі про українську історію, які основні сюжети та інтерпретації їм пропонуються. Зауважимо, що дана розвідка є фактично хронологічним продовженням попереднього дослід- ження, присвяченого аналізу російських підручників 90-х рр. ХХ ст. – 2008 рр. на предмет представлення в них вітчизняної історії1. В цій статті увага буде приділена російським шкільним під- ручникам з історії за період 2009–2015 рр., тобто таким, що нині використовуються в навчальному процесі й формують уявлення про історію нашої країни в російських школярів. Для дослід- ження виокремлено 50 підручників для середньої школи від 6 по 11 класи. Частина їх витримали перевидання ще з 90-х рр., значна ж частина є зовсім новими за змістом, структурою, сюжетами. До переліку досліджуваних підручників потрапили також окремі матеріали за 2007, 2008 рр., які не були враховані при попередньому дослідженні2. До 1993 року в Росії існувала лінійна система викладання історії в школах, тобто матеріал від молодших до старших кла- сів подавався по висхідній лінії від найдавніших часів до су- часності (подібна система функціонує нині й в Україні). Згодом в школах Росії та в інших колишніх радянських республіках, зокрема в Латвії й Литві, у викладанні історії був здійснений перехід на концентричну систему. Вона передбачає вивчення всього курсу історії до 8–9 класу, а в 10–11 класах викладання історії знову починається від найдавніших до сучасності але вже на більш поглибленій методологічній основі3. В 2015 році у зв’язку із запровадженням програми уніфікованої гуманітарної освіти і єдиного підручника з історії знову запроваджується стара лінійна схема історичної освіти від найдавніших часів до сучасності. Початок процесу створення єдиного підручника з історії стартував із виступу президента В. Путіна на засіданні 470 Ради по міжнаціональних відносинах при Президенті РФ 19 лютого 2013 р. Реалізацію настанов було покладено на Ро- сійське історичне товариство та авторський колектив, зусиллями яких був вироблений проект історико-культурного стандарту. Мету його запровадження визначено глобальними зрушеннями й станом світової цивілізації а також наявністю в багатьох підручниках “відвертої ревізії подій нової і новітньої історії”4. Необхідність запровадження єдиного підручника, на думку його ініціаторів і виконавців проекту зумовлював досвід істо- ричної освіти впродовж останніх 25 років, що характеризу- валися «багатоголоссям і навіть сумбуром в трактуванні мину- лого»5. Втім, в проекті концепції зазначається, що метою єдиного підручника зовсім не є запровадження єдино пра- вильної оцінки історичного процесу, а дати «надійні орієнтири, що ґрунтуються на науковому розумінні історії»6. Згідно ідеї єдиного підручника з історії російська історія по- діляється на сім тематико-хронологічних періодів. Серед яких: «Від Стародавньої Русі до Великого князівства Московського», «Від Московського царства до Російської імперії», «Апогей і криза радянської системи» та ін., визначення яких, на думку його авторів, підкріплюється ще традиціями «Київського Синоп- сису»7. В новій концепції був також запропонований й перелік «складних запитань» серед яких ті, що безпосередньо стосу- ються української історії – «існування давньоруської народності й сприйняття спадщини Давньої Русі як спільного фундаменту історії Росії, України й Білорусі», «приєднання, України до Росії: причини й наслідки». Врешті після довгих дискусій серед фахівців і в суспільстві8 проект єдиного підручника з історії реалізувати так і не вдалося. Натомість визначено три «лінійки» від 6 до 10 класів, над якими працювали три авторських колектива і три видавництва9. Не вирішеним наразі лишається питання підручника з історії для 11 класу, адже його немає в жодній із трьох офіційно визна- чених «лінійок». Однак, планується, що його зміст стосувати- меться теми «Росія в світовому контексті»10. Втім, оскільки його ще не розроблено, навчання пропонується проводити за старими підручниками. До того ж з старі підручники з історії для інших 471 класів не будуть замінюватись одночасно, а «витіснятимуться» з навчально процесу поступово. В попередньому дослідженні були використані шкільні та вузівські підручники. У їхньому змісті можна виділити ряд вуз- лових моментів, якими обмежено представлення української історії: 1) Найдавніші часи. Київська Русь; 2) Визвольна війна під проводом Б. Хмельницького; 3) період Руїни; 4) Північна війна. Полтавська битва. Мазепа; 5) революційні події 1917– 1920-х рр.; 6) голод 1932–1933 рр.; 7) події ІІ Світової війни. Якщо розмістити ці блоки за ступенем детальності їх висвіт- лення, отримаємо наступний перелік: 1) Визвольна війна під проводом Б. Хмельницького; 2) Північна війна. Полтавська бит- ва. Мазепа; 3) Найдавніші часи. Київська Русь (йдеться про «до київський» період на українських теренах а також Галицько- Волинську державу); 4) період Руїни; 5) голод 1932–1933; 6) революційні події 1917–1920-х рр.; 7) події ІІ Світової війни. Цей перелік залишається актуальним і для сучасного поко- ління підручників, хоч і з певними змінами. Так, наприклад, в матеріалах 2008–2015 рр. практично відсутні сюжети про рево- люційні події 1917–1920-х рр. на українських теренах а також значно менше представлені події ІІ Світової війни. Можливо, це пов’язане з тим, що 90 – поч. 2000-х рр. хронологічно ближчі до існування спільного радянського простору і для свідомості перш за все авторів підручників Україна сприймалася ще як «своя» територія, а її історія корелювалася із подіями радянського і російського минулого. Найдавніші часи представлені періодом від первісно-общин- ного ладу до розселення слов’ян. Як і в попередніх підручниках, автори навчальних матеріалів 2008–2015 рр. продовжують трак- тувати історію античного Причорномор’я як частину російської історії. Відтак скіфи, сармати, греки, їхні державні утворення – російська історія11. В окремих підручниках, при описанні пер- вісно-общинного додержавного періоду, вказуються території виключно сучасної Росії. Йдеться, наприклад, про найдавніших людей, мапи їх стоянок із накладанням на сучасну російську територію без жодних загадок про українські терени. Втім, коли мова йде про початки державного життя, територія України стає 472 ареною російської історії12. Варто відзначити, що окремі автори, пишучи про державне життя народів в Північному Причор- номор’ї в античну добу як складову російської історії, зазна- чають про них як «народи і держави на території Східної Європи» чи «Євразійського континенту»13. Або ж оминають взагалі цей період історії, починаючи російське минуле з роз- селення слов’ян, зазначаючи про найближчих сусідів – фінно- угрів та хазар14. При описанні ранньої історії слов’ян, Київської Русі та дер- жав, що постали після її розпаду Україна як суб’єкт історичного процесу відсутня. Навіть коли мова йде про історію Галицько- Волинського князівства ніде немає згадок про розміщення його на теренах сучасної України. В більшості аналізованих підруч- ників цей період трактується відсторонено. Лише в одному з підручників зазначено про недопустимість трактування давньо- руської спадщини в національному чи націоналістичному кон- тексті, звичайно, маючи при цьому на увазі українських істо- риків та політиків15. В окремих текстах прочитується спроба провести різницю між південними і північними князівствами Русі. Відтак на півночі поступово встановлювалася вже в ХІІІ ст. сильна князівська влада, а південь страждав від перма- нентних міжусобиць та боярського свавілля16. Ця різниця особ- ливо виразнилася після монгольської навали, коли «жителі пів- денної Русі кидали свої домівки і цілими поселеннями йшли на північ». І саме на півночі «збереглися сили для боротьби з Ордою за об’єднання руської землі»17. А сама думка про єдину східнослов’янську державу ніколи не зникала з народної па- м’яті, і для її відновлення потрібні були лише умови й лідери18. Події Визвольної війни найбільше представлені в російських підручниках. В ряді видань цій темі виділено окремий параграф із детальною передісторією, причинами війни, характеристи- ками умов виникнення козацтва, описом перших козацьких воєн19. Причини війни здебільшого зводяться до ще радянської схеми «потрійного гніту», заборони говорити на рідній мові, сповідувати православ’я. В одному з підручників при перера- хуванні усіх цих причин зазначено чомусь лише про рядове козацтво й селянство як рушійні сили повстання, в той час як 473 шляхта залишалась осторонь20. В більшості проаналізованих текстів хід війни також подано доволі докладно із зазначенням основних битв, їх наслідків. Також подається доволі докладна характеристика подій після смерті Хмельницького. Особливо це стосується підручників 2016 р., затверджених по програмі «Єдиний історико-культурний стандарт». Переяславська рада, як один із ключових пунктів подій Визвольної війни, зокрема правовий статус досягнутих домовленостей, дістали різну оцін- ку в авторів. Так, в одних текстах, Хмельницький – «гетман украинского государства», а держава яка ним утворена справила потужний вплив на Московське царство у вигляді трансляції європейських ідей та мистецтва21. Автономія України означала також відсутність на її території кріпосного права, яке було тут запроваджене лише в кінці XVIII ст.22 Втім у переважній біль- шості підручників останні тези не згадуються, втім наголо- шується на особливо м’яких формах підданства23, збереження автономних прав, а сам правовий статус рішень переяславських домовленостей визначено як приєднання чи «вхождение в состав»24. Як і в попередньо аналізованому блоку підручників історії за 90 – поч. 2000-х рр., в сучасних виданнях продовжує існувати схема «вірність-зрада». Згідно неї усі історичні діячі, лояльні ро- сійському правлінню – позитивні персонажі, всі інші – зрадники, з відповідними характеристиками. Так, Хмельницький – відваж- ний, вмілий воїн і тонкий дипломат25, а політика Виговського – «прямо противоположна своему предшественнику»26. Усі геть- мани після Хмельницького, виявилися зрадниками окрім, хіба, Самойловича27. Зрадники могли б святкувати перемогу, однак на заваді, як завжди, постали широкі маси, які завжди виступали за тісний союз з Росією. Старшинська ж верхівка й гетьмани хотіли повернення анархічних польських порядків28. Мазепа також оцінюється згідно цієї схеми. Хоча, варто, відзначити, що на відміну від попереднього покоління підруч- ників, в сучасних виданнях постаті гетьмана приділено менше уваги. У більшості випадків без зайвої емоційності згадується про перехід Мазепи на бік шведського короля, що не справило, однак позитивів для шведів, бо не відбулося широкої підтримки 474 населення29. В одному із підручників 2009 р., зроблена спроба пояснити причини виступу Мазепи і зради гетьманів – наступ- ників Хмельницького. Це, на думку авторів, відбувалося через скорочення автономних прав, позбавлення України рештків самостійності й порушення умов Переяславської ради30. В сучасних підручниках Україна представлена також і при характеристиці подій XIX – поч. ХХ ст. Подібна інформація виокремлена із трьох текстів, аналізованого підручникового комплексу. Йдеться зокрема про етнічний склад народів росій- ської імперії, де українці складали більше 17%. Українська те- матика з’являється при описі національної політики російського уряду й польських повстань ХІХ ст. Відзначено, що українці (малороси) вважалися в Російській імперії росіянами, а їх мова трактувалася царськими чиновниками як діалект і піддавалася впливам русифікації31. Причому, в дещо несподіваному ракурсі зауважено, що жителі Лівобережжя, тісно зв’язані господарчими відносинами з Росією, швидко освоювали мову, традиції росій- ської культури. Населення Правобережжя, що історично більше зв’язано з Польщею, «ревностно охраняло национальный язык и культуру, сопротивляясь проникновению в нее элементов рус- ской культуры»32. Революційні події 1917–1921 рр. в їх українському вимірі не знайшли відображення в підручниках аналізованого періоду. Маємо лише кілька згадок про П. Скоропадського, С. Петлюру та його союз з поляками. Щоправда в одному підручнику за- уважено, що українці раніше інших народів Російської імперії стали на шлях самовизначення, організувавши перші політичні партії ще на початку ХХ ст.33 В цьому ж підручнику під ре- дакцією А. Чубарьяна відмічено, що Центральна Рада – перший досвід української державності34. Тема голоду 1932–1933 в аналізованих матеріалах подається із зауваженням про його масовий характер на території хлі- бозаготівельних регіонів СРСР, спричинений по різним версіям урядовою політикою дискримінації селянства або ж природними факторами чи «падения культуры земледелия и снижения инте- реса к сельскому труду»35. Події ІІ Світової війни в українському контексті також пред- ставлені в поодиноких текстах. Зокрема в підручнику 2011 року 475 зроблено характеристику колабораціоністських організацій на теренах СРСР в період війни. Серед них згадано ОУН а також подібні організації в Прибалтиці, Білорусі на Кавказі та РВВ А. Власова36. В згаданому вище підручнику А. Чубарьяна від- мічено про те, що боротьбу з агресором вели як радянське так і націоналістичне підпілля. Однак, як зауважено у видання, УПА вела війну з німцями в обмежених масштабах37. Кінець ХХ – початок ХХІ ст. український сегмент в під- ручниках представлений трьома блоками подій – розпад Радян- ського Союзу й утворення СНД, а також десятиліття недавньої української історії 2004–2014 рр. Розпад Союзу трактовано як глобальна подія, що мала в цілому негативні наслідки в тому числі і в колишніх республіках, які в неконституційний спосіб й стихійно звільнившись від опіки центральної влади так і не змогли налагодити справжнє національне відродження на своїх територіях38. Для Росії з розпадом СРСР була втрачений шанс подвійного громадянства, яке б дало змогу захищати 25 млн. росіян, які опинилися тепер закордоном в країнах СНД39. Разом з тим розпад союзу спричинив національні конфлікти, а росій- ська армія проти своєї волі була втягнута в окремі із них. Втім, автори одного з підручників, наголошуючи на виваженості російської позиції в конфліктах на території СНД, зазначають: «трудно даже представить ситуацию когда Россия начала бы предъявлять территориальные претензии к Казахстану, где жи- вут русские, к Украине на Крым, Молдове на Приднест- ровье...»40. Приділено увагу й «кольоровим революціям» в країнах СНД – Україні, Грузії, Киргизстані. Ці події, на переконання авторів тих підручників, де вони описуються, були здійснені під впли- вом США та ЄС41, а переорієнтація на Захід не змінила струк- тури самої влади42. Зокрема, в 2004 р. В. Януковича було по- збавлено законної перемоги та ініційовано третій тур виборів, на яких перемогу здобув В. Ющенко, президентство якого було позначено масовими виступами проти навчань НАТО а також посилення ідеологічного й політичного тиску на російськомовне населення43. Сучасні події в Україні 2013–2014 рр. в підручниках згадано лише побіжно, але в контексті в цілому співзвучному з 476 інформацією російських засобів масової інформації останнього періоду, тому не варто заглиблюватися в деталі. Варто лише виділити два особливо рельєфні терміни, присутні в текстах під- ручників – «временно нелегитимная власть» та «воссоединение Крыма с Россией». Стосовно останньої події варто відмітити появу методичного посібника для вчителів «Крим в складі Росії», написаної знаним в Україні російським істориком Кири- лом Кочегаровим44. В цьому ж контексті є сенс згадати й іншого не менш знаного російського історика Павла Шубіна та його «Історію Новоросії»45. Втім наразі нас цікавить лише перше видання, що стосується історичної дидактики. Оперативність появи цього посібника, що опублікований на- кладом 60 тис. примірників, гідна подиву, адже він був підпи- саний до друку вже 7 квітня 2014 р., а референдум в Криму відбувся 16 березня того ж року. Основний мотив 46 сторінок тексту посібника, значну частину якого становлять цитати пре- зидента В. Путіна, полягає в тому що Крим «всегда был и остаётся неотъемлемой частью России». Останнє є також фраг- ментом президентської цитати, винесеної в епіграф книги. Аби наповнити це твердження реальним змістом, автор виводить початки російського «єднання» з Криму часами Святослава Іго- ревича та Тмутараканського князівства. Наступний акт «єднан- ня» спостерігаємо аж в кінці XVIII ст. при Катерині ІІ. Аби заповнити цю часову лакуну, в посібник поміщено параграф «Крымское ханство и Московское государство: от союза к противостоянию» зміст якого, на переконання п. Кочегарова, напевно, покликаний довести неперервність історичних контак- тів з Кримом. Після короткого екскурсу подіями Кримської війни слідує розділ про радянський період. Не оминулося без згадки про політику коренізації 1920-х рр. Виявляється, що «Большинство жителей Новороссии, для которых русский язык и русская культура были родными, оказались вовлечены в мощ- ный поток политики украинизации и коренизации без учёта их мнения»46. Несправедливим та антиконституційним, «юридич- ним сумбуром» на переконання автора була передача Криму в склад УРСР в 1954 р.47 Втім справжні випробування на долю кримчан, згідно тексту посібника, стали 25 років в період незалежної України. Впро- 477 довж яких, попри все, вдалося відстояти ідентичність і витри- мати «3-ю оборону Севастополя»48. Автор, випереджаючи мож- ливі закиди про підтримку незалежності України на референ- думі 1 грудня 1991 р., зауважує: «И кто теперь знает как считали голоса тогдашние советские избирательные комиссии, твёрдо знавшие, что результат должен устроить “партийное” началь- ство в украинской столице»49. Подіям 2014 р. присвячено розділ «Хроники воссоединения», з детальним описанням усіх подій, захопленого ентузіазму й демократичності процесу волевиявлення мешканців Криму. Для ілюстрації контрасту між українським «минулим» автор за- значає: «Политики национал-демократического толка не призна- ют историческую роль России и русских в освоении Новорос- сии, отказывают им в праве считаться коренным народом Украины, получать высшее образование и общаться в судах на родном языке, использовать русский язык при обращении в другие органы власти. Число русских школ на Украине по- стоянно сокращается, телевидение почти полностью украини- зировано (даже старые советские фильмы идут с украинскими титрами), Даже при ослаблении натиска украинизации во вре- мена Л.Д. Кучмы или В.Ф. Януковича многие русские всё равно ощущали себя на Украине гражданами второго сорта»50. «Майбутнє» ж півострова яскраво змальоване в розділі «Буду- щее Крыма в составе России», який слугує епілогом посібника. Українська історія в сучасних російських підручниках, як і в дидактичній літературі попереднього періоду, не виступає са- мостійною категорією, а розглядається в контексті російської історії. Мова також йде про періоди минулого й території, які важко поєднати з російською історією. Зберігається схема «вірність-зрада» при оцінці подій і персоналій української істо- рії. Частка історії України в сучасних підручниках стала дещо меншою. Втім, дещо збільшився об’єм матеріалу, який описує події 1648–1657 рр. вітчизняної історії. Особливо це стосується останнього покоління підручників, включених в серію «Єдиний історико-культурний стандарт», який повертає в російські шко- ли лінійну систему викладання історії. В підручниках цього стандарту значна увага приділяється також вивченню культур- 478 ного і повсякденного життя народів імперії в тому числі й українців впродовж XVII–XIX ст. Для цієї ж серії характерні намагання відсторонено подавати проблеми міжнародних від- носин в роки ІІ Світової війни, визвольних рухів на теренах Радянського союзу. Втім такі характеристики сусідять тверд- женням і висновкам співзвучними з інформацією із засобів ма- сової інформації або ж із текстами відверто пропагандистського змісту. ———————— 1 Батуріна С. До питання про представлення української історії в дидактичній літературі Російської Федерації / С. Батуріна // Історіогра- фічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2011. — Вип. 21. — С. 315–334. 2 Арсентьев Н.М., Данилов А.А. и др. История России. 7 класс. Часть 2. – М., 2016; Данилов А., Кузнецов Л., и др. История России и мира. От родовых общин до национального государства (с древнейших времен до начала XVI в.). – М., 2013; Данилов Д., Кузнецов Л., и др. История России и мира. (средина ХІХ–ХХІ в.). – М., 2013; Сахаров А., Загладин Н. История с древнейших времен до конца ХІХ в. Учебник для 10 кл. – М., 2013; Данилов А. Россия в XVII–XVIII в. – М., 2011; Данилов А. Россия в ХХ–ХХІ веке. Учебник для 9 класса. – М., 2011; История России. Учебник для общеобразовательных учреждений / под редакцией академика РАН А. Торкунова. – М., 2016; История России ХХ – начала ХХІ века / под ред. А. Чубарьяна. – М., 2011; История России. Для учащихся 6 кл. общеобразовательных школ/ под ред. Р. Ганелина. – М., 2012; Кацва Л., Юранов А. История России к. XVI– XVIII в. – М., 2009; Киселев А., Попов В., История России ХХ–ХХІ. 9 класс. – М., 2011; Киселев А., Попов В. История России с древнейших времен до XVI века. Учебник для 6 класса общеобразовательных школ. – М., 2012; Кацва Л., Юранов А. История России к.XVIІ– XVIII в. – М., 2013; Лазукова Н., Журавлева О. История Росии. 8 класс. – М., 2013; Левандовский А. История России к. XVIІ–XIХ. Учебник для 10 класса общеобразовательных школ. – М., 2007; Павленко Н., Твар- довская В. История России XVIII–XІХ век. 10 класс. – М., 2007; Лубченков Ю., Михайлов В. История России с древнейших времен до конца XVI века. – М., 2013; Лубченков Ю., Михайлов В. История России XVIІ–XVIII в. – М., 2013; Измарик В., Журавлева О. История России. 9 класс. – М., 2013; Журавлева О., Пашкова Т., Кузин Д. 479 История России.10 класс. – М., 2013; Данилов А., Данилов Д., и др. История России с древнейших времен до к. XVI в. – М., 2012; Данилов Д., Лисейцев Д., Клоков В. и др. История России XХ-начала XХI в. – М., 2011; Загладин Н., Минаев С., Козленко С., Петров Ю. История России XХ в. Учебник для 9 класса – М., 2011; Павленко Н., Андреев И. История России с древнейших времен до к. XVIІ в. – М., 2008; Перевезенцев С., Перевезенцева Т. История России с древнейших вре- мен до к. XІX в. – М., 2013; Перевезенцев С., Перевезенцева Т. История России с древнейших времен до конца XVI в. – М., 2009; Перевезенцев С., Перевезенцева Т. История России XVI–XVIII в. Учебник для 7 класса. – М., 2010; Сахаров Н., Боханов А. История России XVIІІ–XІХ в. – Ч. 2 – М., 2013; Сахаров Н. История России с древнейших времен до к. XVIII в. 10 класс. – М., 2013; Пчелов Е. История России XVI–XVIII в. 7 класс. – М., 2012; Черникова И. История России XVI–XVIII в. 7 класс. – М., 2013; Данилов А., Косулина Л. История России ХХ–ХХІ в. – М., 2014; История России. 9 класс / под ред. Академика РАН А. Торкунова. – М., 2016; Соловьев К., Шевирев А. История России 1801–1914. – М., 2015; Волобуев О., Журавлев В., Ненароков А., Степанищев А. История России ХХ – начало ХХІ в. 9 класс. – М., 2014; Шестаков В., Горинов М., Вяземский Е. История России ХХ–ХХІ в. – М., 2014; Лубченко Ю., Михайлов В. История России ХХ – начало ХХІ в. – М., 2013; Загладин Н., Петров Ю., Минаков С., Козленко С. История России ХХ – начало ХХІ в. 9 класс. – М., 2014; Ляшенко Л., Волобуев О., Симонова Е. История России ХІХ – начало ХХ в. 9 класс. – М., дрофа 2016; Данилов А., Косулина Л. История России. Конец XVI–XVIII в. – М., 2015; История России. Учебное пособие для учащихся общеобразовательных учреж- дений / под ред. чл.-кор. РАН Р. Ганелина. – М., 2015; История России. Ч. 1-2. 7 класс / под ред. А. Торкунова. – М., 2016; Андреев И., Федоров И., Амосова И. История России XVI – конец XVII в. – М., 2016; Данилов А., Косулина Л, История России с древнейших времен до конца XVII в. 6 класс. – М., 2015; Андреев И., Федоров И. История России с древ- нейших времен до конца XVII в. – М., 2016; Лубченков Ю., Михайлов В. История России с древнейших времен до конца XVII в. 6 класс. – М., 2013; История России. Ч. 1-2 / под ред. А. Торкунова. – М., 2016; Атлас истории России ХХ – начало ХХІ в. – М., 2015. 3 Никулина Н. Методика преподавания истории в средней школе. – Калининград, 2000. – С. 22–24. 4 Акульшин П., Гребенкин И. Историко-культурній стандарт: кон- цепции, рекомендации, содержание // Весник Российского государст- венного университета им. С. Есенина. – 2013. – № 4. – С. 8. 480 5 Там само. – С. 9. Див. також: Между канонами: исторические исследования в России за последние 25 лет / под. ред. Г. Бордюгова. – М., 2013. 6 Акульшин П., Гребенкин И. Историко-культурный стандарт: кон- цепции, рекомендации, содержание. – С. 9. 7 Там само. – С. 11. 8 https://slon.ru/posts/51089 9 http://rushistory.org/proekty/kontseptsiya-novogo-uchebno- metodicheskogo-kompleksa-po-otechestvennoj-istorii.html 10 http://lenta.ru/articles/2013/09/26/hist/ 11 Данилов А., Косулина Л. История России с древнейших времен до конца XVII в. 6 класс. – М., 2015. – С. 7; Андреев И., Федоров И. История России с древнейших времен до конца XVII в. – М. дрофа, 2016. – С. 20–22; Лубченков Ю., Михайлов В. История России с древ- нейших времен до конца XVII в. 6 класс. – М., 2013. – С. 10–11. 12 Киселев А., Попов В. История России с древнейших времен до XVI века. Учебник для 6 класса общеобразовательных школ. – М., 2012. – С. 11, 19; История России. Ч. 1-2 / под ред. А. Торкунова. – М., 2016. – С. 9–10, 19–20. 13 Журавлева О., Пашкова Т., Кузин Д. История России.10 класс. – М., 2013. – С. 15–17. 14 Павленко Н., Андреев И. История России с древнейших времен до к. XVIІ в. – М., 2008; Перевезенцев С., Перевезенцева Т. История России XVI–XVIII в. Учебник для 7 класса. – М., 2010; Черникова Т. История России с древнейших времен до XVI в. – М., 2009. 15 Данилов А., Кузнецов Л., и др. История России и мира. От ро- довых общин до национального государства (с древнейших времен до начала XVI в.). – М., 2013. – С. 232. 16 Там само. – С. 237. 17 Перевезенцев С., Перевезенцева Т. История России с древнейших времен до конца XVI в. – М., 2009. – С. 32. 18 Сахаров А., Загладин Н. История с древнейших времен до конца ХІХ в. Учебник для 10 кл. – М., 2013. – С. 115. 19 Див. напр.: Кацва Л., Юранов А. История России к. XVI–XVIII в. – М., 2009. 20 Журавлева О., Пашкова Т., Кузин Д. История России. 10 класс. – М., 2013. – С. 226. 481 21 Данилов А., Кузнецов Л., и др. История России и мира. От ро- довых общин до национального государства (с древнейших времен до начала XVI в.). – М., 2013. – С. 132. 22 Пчелов Е. История России XVI–XVIII в. 7 класс. – М., 2012. – С. 57. 23 Сахаров Н. История России с древнейших времен до к. XVIII в. 10 класс. – М., 2013. – С. 284. 24 Арсентьев Н.М., Данилов А.А. и др. История России. 7 класс. Часть 2. – М., 2016. – С. 72. 25 Киселев А., Попов В. История России с древнейших времен до XVII–XVIII в. – М., 2013. – С. 63–64. 26 Лубченков Ю., Михайлов В. История России XVIІ-XVIII в. – М., 2013. – С. 52. 27 Павленко Н., Твардовская В. История России XVIII–XІХ век. 10 класс. – М., 2007. – С. 20–21. 28 Там само. – С. 21. 29 Андреев И.Л., Ляшенко Л.М. и др. История России: конец XVII– XVIII век. 8 класс. – М., 2016. – С. 23; Черникова И. История России XVI–XVIII в. 7 класс. – М., 2013. – С. 51–55. 30 Кацва Л., Юранов А. История России к. XVI–XVIII в. – М., 2009. – С. 115. 31 Загладин Н., Минаев С., Козленко С., Петров Ю. История России XХ в. Учебник для 9 класса – М., 2011. – С. 7. 32 Лазукова Н., Журавлева О. История Росии. 8 класс. – М., 2013. – С. 109. 33 История России ХХ – начала ХХІ века / под ред. А. Чубарьяна. – М., 2011. – С. 226. 34 Там само. – С. 227. 35 Измарик В., Журавлева О. История России. 9 класс. – М., 2013. – С. 83. 36 Данилов А. Россия в ХХ–ХХІ веке. Учебник для 9 класса. – М., 2011. – С. 125. 37 История России ХХ-начала ХХІ века / под ред. А. Чубарьяна. – М., 2011. – С. 228. 38 Шестаков В., Горинов М., Вяземский Е. История России ХХ– ХХІ в. – М., 2014. – С. 315. 39 Загладин Н., Петров Ю., Минаков С., Козленко С. История России ХХ – начало ХХІ в. 9 класс. – М., 2014. – С. 309. 482 40 Волобуев О., Журавлев В., Ненароков А., Степанищев А. История России ХХ – начало ХХІ в. 9 класс. – М., 2014. – С. 306–307. 41 Данилов А. Косулина Л. История России ХХ–ХХІ в. – М., 2014. – С. 393. 42 Волобуев О., Карпачев С., Романов П. История России начало ХХ – начало ХХІ века. – М., 2016. – С. 342 43 Там само. – С. 341–343. 44 Кочегаров К.А. Крым в истории России: методическое пособие для учителей общеобразовательных организаци. – М., 2014. 45 Шубин А. История Новороссии. – М., 2015. 46 Кочегаров К.А. Крым в истории России. – С. 25. 47 Там само. – С. 27. 48 Там само. – С. 36. 49 Там само. – С. 30. 50 Там само. – С. 35–36. The article presents a survey of the didactic literature of the Russian Federation of the current period (2009–2015) – school textbooks of history, analyses the presentation of Ukrainian history in textbooks and cha- racterizes the main trends and stereotypes in showing Ukraine’s past. Keywords: textbook, history, Ukraine, Russian Federation, the image of other. 483 Наукове видання ІСТОРІОГРАФІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ В УКРАЇНІ Збірник наукових праць Випуск 26 Оригінал-макет підготувала: Зубець Л.А. Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації КВ № 6931 від 04.02.2003, видане Державним комітетом інформаційної політики, телебачення і радіомовлення України Підписано до друку 28.04.2016 р. Формат 60х84/16. Ум. друк. арк. 28,07. Обл. вид. арк. 27,86. Наклад 300 прим. Зам. 12. 2016 р. Адреса редакційної колегії та видавця: 01001, Київ, вул. Михайла Грушевського, 4, тел.(044)279-87-04; e-mail: history_isid@mail.ru Поліграфічна д-ця Ін-ту історії України НАН України 01001, Київ, вул. Михайла Грушевського, 4 Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до державного реєстру видавців, виготовлювачів і розповсюджувачів видавничої продукції Серія ДК № 5070 від 23.03.2016 р.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-104871
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	2415-8003
language	Ukrainian
last_indexed	2025-11-27T18:30:19Z
publishDate	2016
publisher	Інститут історії України НАН України
record_format	dspace
spelling	Батуріна, С. 2016-07-23T14:58:48Z 2016-07-23T14:58:48Z 2016 Українська історія в сучасних російських підручниках з історії (2009–2015 рр.) / С. Батуріна // Історіографічні дослідження в Україні: Зб. наук. пр. — 2016. — Вип. 26. — С. 468-482. — Бібліогр.: 50 назв. — укр. 2415-8003 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/104871 94(477)930.1(075.3) У статті представлений огляд дидактичної літератури Російської федерації сучасного періоду (2009–2015 рр.) – шкільних підручників з історії. Проаналізовано презентацію української історії у підручниках, охарактеризовано основні тенденції та стереотипи у висвітлення української минувшини. The article presents a survey of the didactic literature of the Russian Federation of the current period (2009–2015) – school textbooks of history, analyses the presentation of Ukrainian history in textbooks and characterizes the main trends and stereotypes in showing Ukraine’s past. uk Інститут історії України НАН України Історіографічні дослідження в Україні Проблемна історіографія Українська історія в сучасних російських підручниках з історії (2009–2015 рр.) Article published earlier
spellingShingle	Українська історія в сучасних російських підручниках з історії (2009–2015 рр.) Батуріна, С. Проблемна історіографія
title	Українська історія в сучасних російських підручниках з історії (2009–2015 рр.)
title_full	Українська історія в сучасних російських підручниках з історії (2009–2015 рр.)
title_fullStr	Українська історія в сучасних російських підручниках з історії (2009–2015 рр.)
title_full_unstemmed	Українська історія в сучасних російських підручниках з історії (2009–2015 рр.)
title_short	Українська історія в сучасних російських підручниках з історії (2009–2015 рр.)
title_sort	українська історія в сучасних російських підручниках з історії (2009–2015 рр.)
topic	Проблемна історіографія
topic_facet	Проблемна історіографія
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/104871
work_keys_str_mv	AT baturínas ukraínsʹkaístoríâvsučasnihrosíisʹkihpídručnikahzístoríí20092015rr

Українська історія в сучасних російських підручниках з історії (2009–2015 рр.)

Institution

Similar Items