Реформи і контрреформи місцевого й міського самоврядування другої половини ХІХ ст. в Російській імперії у працях радянських та зарубіжних дослідників
Проаналізовано радянську й зарубіжну історіографію реформ і контрреформ
 органів місцевого та міського самоврядування другої половини ХІХ ст. у Російській імперії. Визначено чинники, що вплинули на характер оцінок науковців, окреслено недостатньо досліджені питання. The Soviet and foreign hi...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Український історичний журнал |
|---|---|
| Дата: | 2011 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2011
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/105596 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Реформи і контрреформи місцевого й міського самоврядування другої половини ХІХ ст. в Російській імперії у працях радянських та зарубіжних дослідників / Т.О. Шаравара // Український історичний журнал. — 2011. — № 1. — С. 166-179. — Бібліогр.: 63 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859987053823918080 |
|---|---|
| author | Шаравара, Т.О. |
| author_facet | Шаравара, Т.О. |
| citation_txt | Реформи і контрреформи місцевого й міського самоврядування другої половини ХІХ ст. в Російській імперії у працях радянських та зарубіжних дослідників / Т.О. Шаравара // Український історичний журнал. — 2011. — № 1. — С. 166-179. — Бібліогр.: 63 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| description | Проаналізовано радянську й зарубіжну історіографію реформ і контрреформ
органів місцевого та міського самоврядування другої половини ХІХ ст. у Російській імперії. Визначено чинники, що вплинули на характер оцінок науковців, окреслено недостатньо досліджені питання.
The Soviet and foreign historiography of reforms and counterreforms of bodies of local
and city self-management of second half ХІХ in the Russian empire is analysed
century. The reasons which have affected character of estimations of scientists are
named, not studied problems are outlined.
|
| first_indexed | 2025-12-07T16:29:02Z |
| format | Article |
| fulltext |
Укр. іст. журн. – 2011. – №1
Т.О.ШАРАВАРА*
РЕФОРМИ І КОНТРРЕФОРМИ МІСЦЕВОГО Й МІСЬКОГО
САМОВРЯДУВАННЯ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ ст.
В РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ У ПРАЦЯХ РАДЯНСЬКИХ
ТА ЗАРУБІЖНИХ ДОСЛІДНИКІВ
Проаналізовано радянську й зарубіжну історіографію реформ і контрреформ
органів місцевого та міського самоврядування другої половини ХІХ ст. у Росій-
ській імперії. Визначено чинники, що вплинули на характер оцінок науковців,
окреслено недостатньо досліджені питання.
Проведені в Російській імперії земська (1864–1865 рр.) та міська
(1870 р.) реформи сприяли розвитку демократизації суспільства, міської
інфраструкту ри, розв’язанню соціально-економічних проблем на місцево-
му рівні. Зміна внутріполітичного курсу в Російській імперії в 1880-х рр.
спричинила низку контрреформ, які зачепили й органи самоврядування.
Зокрема, значно обмежувалася компетенція гласних і посилювалася влада
губернаторів, запроваджувався інститут земських начальників. Радянська
історіографія, висвітлюючи процеси започаткування земського й міського
самоврядування, їх наслідки та ставлення представників різних соціаль-
них прошарків до цих подій значно вплинула на формування світогляду
кількох поколінь дослідників. Тож, зважаючи на різноманітність джерел за
змістом і характером оцінок, ставимо собі за мету проаналізувати опубліко-
вані видання, з’ясувати рівень правдивості висвітлення основних складо-
вих реформ, визначити коло недостатньо досліджених питань.
Слід зазначити, що окремі аспекти проблеми вже розглядалися істори-
ками. Спробу проаналізувати історіографію реґіональних досліджень істо-
рії земства здійснила Н.С.Новикова1. Історіографію земської реформи у за-
гальноросійському контексті висвітлено О.О.бакуменко2, проте дослідниця
переважно робила акцент на питаннях участі земств у ліберальному русі.
І.М.Миколаєнко3 здійснила внесок у розробку питань, пов’язаних із культур-
но-освітньою діяльністю земств та їх роллю у суспільно-політичному житті.
Історіографію соціально-економічної діяльності земств в Україні дослідила
Т.О.Шаравара4. Усі названі автори побіжно торкалися питання модерні-
зації земств на різних етапах їх діяльності. Історіографія запровадження
1 Новикова Н.С. Региональные исследования истории земства // историография истории
СССР: проблемы преподавания и изучения: Сб. науч. тр. – Калинин, 1985. – С.89–97.
2 Бакуменко О.О. Земства Російської імперії: історіографія проблеми (ІІ половина ХІХ–
ХХ ст.): Автореф. дис. … канд. іст. наук. – Дніпропетровськ, 2000. – 19 с.
3 Миколаєнко І.М. Історіографія діяльності земських установ України (1864–2001 рр.):
Дис. … канд. іст. наук. – К., 2003.
4 Шаравара Т.О. Соціально-економічна діяльність земств в Україні (1864–1917 рр.): історіо-
графія: Дис. … канд. іст. наук. – К., 2005. – 247 с.
* Шаравара Тамара Олексіївна – кандидат історичних наук, докторант історичного фа-
культету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Укр. іст. журн. – 2011. – №1
167Реформи і контрреформи місцевого й міського самоврядування ...
міської реформи розроблена значно краще. Т.О.щерба5, В.П.Горбачов6,
О.В.Черемісін7, Т.М.Плаксій8 дослідили проблеми запровадження міської
реформи 1870 р., її реалізацію в окремих містах України, діяльність міських
дум на початку ХХ ст. та проведення реформи в Правобережній Україні.
Проте далеко не всі складові обох реформ знайшли належне відображення
в історіографії. брак праць порівняльного характеру, в яких би історіогра-
фія обох реформ висвітлювалася комплексно, зумовлює необхідність цієї
нау кової студії.
Реформи та контрреформи місцевого й міського самоврядування другої
половини ХІХ ст. розглядалися у наукових, енциклопедичних, публіцистич-
них виданнях радянської доби. Ставлення радянських істориків до органів
самоврядування Російської імперії впродовж існування СРСР не було одно-
значним. Різні історичні періоди наклали свій відбиток на характер публі-
кацій. Важливо з’ясувати міру реальності радянських історіографічних кон-
цепцій, правильність чи помилковість оцінок тих чи інших науковців, адже
лише так можна дати відповідь на питання про ступінь правдивості і повно-
цінності відтворення історії. До кінця 1920-х рр. радянська історична нау-
ка не була цілком і повністю підпорядкована ідеології, оскільки на цьому
етапі лише відбувалося утвердження офіційно санкціонованої «ідеологічної
правди». Із завершенням доби українізації та непу збільшується кількість
праць, що відзначалися упередженим ставленням до органів самовряду-
вання Російської імперії. У той час єдиним методологічним підґрунтям стає
догматичний марксизм-ленінізм. Праці В.І.Ульянова (леніна) розгляда-
ються як міцний фундамент для розуміння історичного процесу9. Водночас
слід зазначити, що оцінки вождем російських більшовиків земського само-
врядування не вирізнялись ориґінальністю й були витримані в руслі рево-
люційно-демократичної публіцистики, хоча його робота «Гонителі земства
та Аннібали лібералізму» стала методологічною основою для радянської іс-
торіографії земства. Із погляду поданого фактичного матеріалу і зроблених
оцінок більшість праць вождя нагадують публіцистику П.б.Аксельрода,
М.Д.Драгоманова, С.ю.Вітте.
5 Щерба Т.О. Міське самоуправління на Правобережній Україні у другій половині ХІХ ст.:
Дис. … канд. іст. наук. – К., 2001. – 182 с.
6 Горбачов В.П. Міське самоврядування в Україні (за реформою 1870 року): Автореф.
дис. … канд. юр. наук. – Х., 1995. – 19 с.
7 Черемісін О.В. Діяльність органів міського громадського управління Херсона, Миколає-
ва, Одеси в 1785–1870 рр.: Автореф. дис. … канд. іст. наук. – Запоріжжя, 2006. – 19 с.
8 Плаксій Т.М. До питання про історіографію міських дум початку ХХ ст.: Зб. наук. праць. –
Кременчук, 1995. – Ч.2. – С.14–19.
9 Ленин В.И. Гонители земства и Аннибалы либерализма // Его же. Полное собрание со-
чинений. – Т.5. – Москва, 1972. – С.21–72; Его же. Письмо к земцам // Там же. – Т.6. – Москва,
1972; Его же. «либеральные» земцы уже идут на попятный? // Там же. – Т.11. – Москва, 1972. –
С.195; Его же. Аграрная программа социал-демократии в первой русской революции // Там
же. – Т.17. – Москва, 1973. – С.148–173; Его же. Картинки жизни // Там же. – Т.23. – Москва,
1973. – С.327; Его же. Купецкие расчёты // Там же. – С.91; Его же. Откровенно // Полное собра-
ние сочинений. – Т.22. – Москва, 1973. – С.295–296; Его же. Пересмотр аграрной программы
рабочей партии // Там же. – Т.12. – Москва, 1973. – С.239–270; Его же. По поводу юбилея // Там
же. – Т.20. – Москва, 1973. – С.161–170; Ленін В.І. Нові дані про закони розвит ку капіталізму
в землеробстві // Його ж. Повне зібрання творів. – Т.27. – К., 1969. – С.170.
Укр. іст. журн. – 2011. – №1
168 Т.О.Шаравара
Необхідно зазначити, що радянські історики, цитуючи В.І.Ульянова
(леніна), довго «приписували» йому авторство висловлювання про «п’яте ко-
лесо». Проте насправді цей вислів належить письменнику М.є.Салтикову-
щедріну, який скептично ставився до розвитку самоврядування в умовах
російського абсолютизму10. На цьому акцентує увагу і зарубіжне видан-
ня «Земський феномен – політологічний підхід»11. Погляди В.І.Ульянова
(леніна) отримали критичні зауваження його ж однодумців. Так, на шпаль-
тах соціал-демократичної «Іскри» Віра Засулич заперечувала йому: «Как ни
узка сфера земского труженичества, всякий признает, что луженые руко-
мойники всё же лучше нелуженых»12. У 1920-х рр. дискусія навколо реформ
зводилася до рівня «луженых рукомойников». У такий спосіб влада демон-
струвала ставлення до господарських здобутків земств і міських дум, значно
применшуючи їх роль у системі державного механізму.
Наприкінці 1920-х рр. побачила світ низка нарисів з історії Росії
С.А.Піон тковського13, М.І.яворського14, М.М.Покровського15, в яких рефор-
ми оцінювалися все ще позитивно.
Зміна радянських вождів спричинила зміну інтерпретації подій в іс-
торичній науці. Надалі, чим більше зміцнювалися позиції сталінізму, тим
поширенішими ставали погляди на історію земств і міських дум другої
половини ХІХ – початку ХХ ст. як на буржуазну. Праці радянських істо-
риків починають повністю вписуватися у сталінську доктрину. Із кінця
1920-х рр. утверджується нова історична концепція, формується неґатив-
ний погляд на дорадянське минуле, що відповідним чином позначилося на
історіографії земської та міської реформ. На цьому етапі вчені ставлять за
мету викрити «антинародну» сутність політичної системи царської Росії, а
отже, органи самоврядування розглядалися як «п’яте колесо» у системі дер-
жавного управління, як інститути «гноблення народних мас». В історичній
науці утверджується концепція, згідно з якою органи самоврядування були
безініціативним додатком до централізованого розгалуженого бюрократич-
ного апарату.
Постає питання, чим була викликана така надзвичайна переоцінка
ролі земств і міських дум в історичній науці? З огляду на те, що відбувся
насильницький злам системи самоврядування в роки більшовицького пере-
вороту й громадянської війни, а також заміна земств «совєтами», які вимага-
ли від радянських істориків нищівної оцінки соціального та господарського
досвіду органів самоврядування Російської імперії, кон’юнктурної критики
на їх адресу. Інакше більшовики просто не змогли б пояснити суспільству
причини заміни існуючих органів місцевого й міського самоврядування ін-
шими. На цьому етапі радянські історики назвали міські ради робітничих,
10 Салтыков-Щедрин М.Е. Собрание сочинений: В 22 т. – Т.14. – Москва, 1967–1974.
11 Земский феномен – политологический подход // Slavic Research Center (Sapporo, Hok-
kaido university). – 2001. – January.
12 искра. – 1903. – 1 января.
13 Пионтковский С. Очерки истории России в ХІХ–ХХ веках. лекции. – Москва, 1928. –
112 с.
14 Яворський М. Історія України у стислому нарисі. – К., 1928. – 336 с.
15 Покровский М.Н. Русская история с древнейших времён: В 4 т. – Москва, 1920.
Укр. іст. журн. – 2011. – №1
169Реформи і контрреформи місцевого й міського самоврядування ...
селянських і червоноармійських депутатів справді народними й демокра-
тичними. Це знайшло висвітлення в оцінках земської реформи українських
істориків б.Д.Грінченка16 та О.я.єфименко17. Увагу привертає теза остан-
ньої: «Панувало в земстві дворянство, землевласники, фабриканти, купці,
а не пролетаріат із дрібним селянством, за яких вони вирішували справи,
звичайно у своїх класових інтересах»18. У цих працях події вже висвітлю-
ються з погляду класового підходу.
У 1930-х рр. тенденції до неґативних оцінок земської і міської реформ
посилюються. Зокрема, л.А.Шеффер19 наголошує на тому, що «справжнє»
самоврядування населення отримало лише за радянської влади, а земства
й міські думи, обмежені імперською владою, не можна вважати самовря-
дуванням у повному розумінні цього слова. Автор зосереджується на пер-
спективах і можливостях рад. Це зумовлене прагненням довести широко-
му загалу перевагу радянських органів самоврядування, в яких справами
порядкували «робітники та селяни». Офіційні енциклопедичні видання
1930-х рр.20 ще почасти вказували на корисність проведеної культурно-гос-
подарської роботи міськими думами та управами, проте ці оцінки не були
домінуючими. У підручнику з історії України за редакцією С.М.бєлоусова
та К.Г.Гуслистого (1940 р.) зазначалося: «У земства потрапляли, як правило,
лише представники куркульського прошарку села»21. Ідеологічні штампи
простежуються і в нарисах з історії України, надрукованих 1944 р. Зокрема,
Ф.є.лось доводить, що нібито закон, ухвалений Думою 1911 р., яким зем-
ства запроваджувалися в західних губерніях, «спрямований на пригнічен-
ня окраїн та є проявом великодержавного шовінізму депутатів ІІІ Думи»22.
Класовий підхід призводив до недотримання радянськими істориками
прин ципу об’єктивізму, спотворення окремих історичних фактів і подій.
Історична наука, як і будь-яка, керується конкретними методами та
принципами дослідження, недотримання яких призводить до викривлен-
ня фактів. Радянські історики робили акцент на необхідності домінуван-
ня «класу селян і робітників» у різних господарських сферах. Це неми-
нуче призводило до применшення внеску інших прошарків населення в
розв’язання господарських проблем на місцях. В енциклопедичному слов-
нику Російського бібліографічного інституту «Ґранат»23 висвітлювалися про-
цедура утворення земств і міських дум, основні нормативно-правові акти,
що становили підґрунтя реформам. Авторський колектив утримався від ка-
тегоричних оцінок і зосередив увагу на результатах реформ, характеризу-
16 Грінченко Б. як жив український народ. – К., 1918. – 48 с.
17 Єфименко О.Я. Історія українського народу. – Х., 1922. – 207 с.
18 Там само. – С.163.
19 Шеффер А.Л. Органы «самоуправления» в царской России. – Куйбышев, 1939.
20 большая советская энциклопедия: В 65 т., 1-е изд. / Под ред. О.ю.Шмидта. – Т.18. – Мо-
сква, 1930. – С.130.
21 Історія України: Короткий курс / За ред. С.М.бєлоусова, К.Г.Гуслистого. – К., 1940. –
С.165.
22 Лось Ф.Є. Нариси з історії України. ХІ випуск. Україна в роки столипінської реакції. – К.,
1944. – С.136.
23 Энциклопедический словарь Русского библиографического института «Гранат». – Т.21. –
Москва, 1940. – С.198–261.
Укр. іст. журн. – 2011. – №1
170 Т.О.Шаравара
ючи їх позитивно. як бачимо, оцінки реформ в енциклопедичних виданнях
не були вкрай неґативними, що вирізняло ці джерела з-поміж навчальної
та публіцистичної літератури.
Курси лекцій радянських істориків уже були підпорядковані певному
шаблону, якого автори дотримуватимуться до кінця 1980-х рр. Із середини
1940-х рр. годі шукати власний «почерк» істориків, оскільки вони досліджу-
вали реформи в офіційно визнаних концептуальних рамках. Показовою в
цьому плані є «Історія СРСР» за редакцією М.В.Нєчкіної24. У цій праці ре-
тельно розглянуто процедуру виборів гласних до земств і міських дум, функ-
ції органів самоврядування та проаналізовано законодавчі акти, що звужу-
вали їх компетенцію. Сторінки, де висвітлювалася історія земства, містять
загальновідомі висловлювання щодо земства В.І.Ульянова (леніна), зокре-
ма, «земство – це клаптик конституції, через який російську громадськість
віднаджували від конституції» та «п’яте колесо до воза». Упродовж наступ-
них років праці науковців міститимуть саме такий набір цитат, що зумов-
люватимуть і характер оцінок земської та міської реформ25.
На цьому етапі вийшли спеціальні дослідження, присвячені винятково
реалізації міської реформи 1870 р. у Росії за авторством М.А.Горловського26
і б.В.Златоустовського27 та аналізу виборів у великих містах. Крізь призму
висвітлення процедури виборів у московську28, ростовську й нахічеванську29,
омську30 та інші думи, історики акцентували увагу на тому, що населення
царської Росії не сприймало реформу й виступало проти самоврядування в
містах. Учені також підкреслили, що відсутність у думах гласних від збід-
нілих прошарків населення і робітників та значний майновий ценз звели
нанівець ідею самоврядування, оскільки, з їхнього погляду, думи піклува-
лися про інтереси заможних верств і користі широкому загалу не принесли.
Поряд із цими працями в 1940–1950-х рр. були опубліковані дослідження,
присвячені питанням становлення земств у різних реґіонах Росії. якщо
міську реформу оцінювали з погляду відсутності в думах представників ши-
роких мас населення, то земську – значно неґативніше, акцентуючи увагу
24 Історія СРСР. – Т.2: Росія в ХІХ столітті / За ред. М.В.Нєчкіної. – К., 1950. – 821 с.
25 Історія УРСР: В 2 т. / За ред. В.Дядиченка. – Т.1. – К., 1955. – 904 с.; история УССР /
Под ред. А.К.Касименко, В.А.Дядиченко. – К., 1953. – 837 с.; Історія СРСР. – Т.2 (1861–1917):
Період капіталізму / За ред. л.М.Іванова, А.А.Сидорова. – К., 1963. – 715 с.; история СССР:
Учеб. для ист. фак-тов вузов / Под ред. Ш.М.левина и Е.А.Мороховец. – Москва, 1954. – Т.2. –
510 с.; Мотренко В.Г. Історія СРСР: Підр. для іст. фак-тів. – Москва, 1968. – 312 с.; Історія
СРСР. – Т.2 (1861–1917) / За ред. П.І.Кабанова, М.Д.Кузнєцова. – К., 1974. – 495 с.; Волощен-
ко А.К. Нариси з історії суспільно-політичного руху на Україні в 1970-х – початку 1980-х років
ХІХ ст. – К., 1974. – 220 с.; Корнійчук Л.Я. Суспільно-економічна думка на Україні в 70-х
роках ХІХ століття. – К., 1971. – 251 с.
26 Горловский М.А. история городской реформы 1870 г. в России: Подготовка реформы //
Учёные записки. – Вып.5: Общественные науки / Ред. Г.А.Курсанов. – Свердловск, 1948. –
С.74–93.
27 Златоустовский Б.В. Городское самоуправление // история Москвы: В 6 т. – Т.4: Период
промышленного капитализма / Ред. б.П.Козьмин, В.К.яцунский. – Москва, 1954. – С.461–515.
28 Каржанский Н.С. Как избиралась и работала Московская городская дума. – Москва,
1947. – 60 с.
29 Как выбирали раньше: О выборах в Ростовскую и Нахичеванскую городские думы. –
Ростов-на-Дону, 1947. – 48 с.
30 Горбань Н.В. «Выборы» в Омскую городскую думу. – Омск, 1945. – 50 с.
Укр. іст. журн. – 2011. – №1
171Реформи і контрреформи місцевого й міського самоврядування ...
на боротьбі населення проти запровадження земств та ухвалених ними рі-
шень. Автори наукових публікацій вказували, що виборів у земства як та-
ких «не існувало»; про інтереси місцевого населення земства не дбали, а
земські збори сплачувати збіднілому селянству було вкрай важко. Висновки
зводилися до того, що, мовляв, «справжні вибори на демократичних заса-
дах» дала суспільству тільки комуністична влада31. Проаналізовані праці
дозволяють стверджувати, що радянські дослідники в 1940–1950-х рр. зо-
середили увагу переважно на висвітленні реформ окраїн і великих міст ім-
перської Росії, проведення обох реформ на території підросійської Україні
не було предметом вивчення істориків.
Важливо також зазначити, що, намагаючись висвітлювати хід подій у
рамках ідеологічних постулатів, науковці подекуди вдавалися до викрив-
лення ленінських висловлювань. Наприклад, тезу В.І.Ульянова (леніна)
«земская реформа была вырвана у царизма не только революционным на-
тиском, но и волной общественного возбуждения»32 цитували не повністю,
що дозволяло зробити висновки про начебто головного ініціатора реформи –
революціонерів. Проте сам вождь визнавав, що вирішальним у цьому плані
був тиск суспільства.
На початку 1950-х рр. в енциклопедичних виданнях намітилася тен-
денція до применшення значення господарської діяльності земств і міських
дум. Органи місцевого й міського самоврядування історики тлумачили як
«фікцію» та міцну опору самодержавно-монархічного ладу33. Окрім цього,
в енциклопедіях за редакцією є.М.Жукова34 та б.А.Введенського35 вказу-
валося, що діяльність земств була спрямована на зміцнення поміщицького
й куркульського господарства на селі. Украй неґативними були й висновки
про наслідки реформи.
У 1950-х рр. вийшли друком праці, які містили загальні оцінки буржу-
азних реформ. ю.П.Аксенов акцентував увагу на непропорційному складі
гласних у земствах і думах, більшість з яких були представниками буржуазії
та дворян, проте він позитивно оцінив наслідки земської реформи, що було
нетиповим у ті часи36. Друга половина 1950–1960-ті рр. стала своєрідною ме-
жею у вивченні історії земської і міської реформ, перетнувши яку, історична
31 Котляр П., Вайс М. Как проводились выборы в Туркестане в местное управление. – Таш-
кент, 1947. – 23 с.; Генкин Л.Б. Как проходили местные выборы в царской России. Выборы в
царской России и выборы теперь. – ярославль, 1939. – С.6–33; Его же. Выборы при царизме
в сибирской деревне. – Омск, 1947. – 24 с.; Комин В.В. борьба крестьян Ставропольской гу-
бернии с земством в 1913–1914 гг. // Сб. науч. трудов. – Вып.4 / Ред. Р.Г.Сарнец. – Пятигорск,
1949. – С.161–173; Калмыков А.С. борьба ставропольского крестьянства против введения зем-
ских учреждений // К вопросам политического, хозяйственного и культурного развития Север-
ного Кавказа / Под ред. В.А.Романовского. – Ставрополь, 1969. – С.93–104.
32 история СССР: Учеб. для ист. фак-тов вузов. – Т.2. – С.33.
33 большая советская энциклопедия: В 50 т., 2-е изд. / Ред. б.А.Введенский. – Т.12. – Мо-
сква, 1952. – С.214–215.
34 Советская историческая энциклопедия / Под ред. Е.М.Жукова. – Т.5. – Москва, 1964. –
С.679.
35 большая советская энциклопедия / Под ред. б.А.Введенского. – Т.17. – Москва, 1952. –
631 с.
36 Аксенов Ю.П. буржуазные реформы 60–70-х гг. в России // Преподавание истории в шко-
ле. – 1954. – №5. – С.3–14.
Укр. іст. журн. – 2011. – №1
172 Т.О.Шаравара
наука змушена була переглянути усталені шаблони та оцінки. На пробле-
мах підготовки земської і міської реформ зосередив увагу В.В.Гармиза37.
Визнання дослідником прогресивності господарських надбань імперських
органів самоврядування дало поштовх подальшому дослідженню складових
реформи під іншим кутом зору. Хоча під тиском цензури учений змуше-
ний був «відредагувати» дисертацію, присвячену земській реформі, зробив-
ши акцент на «поміщицькій сутності» земства, його оцінки все ж не були
категорично неґативними. Погляди В.В.Гармизи розвинули Т.М.львова38
та М.М.лєвітін39, розглядаючи проблему виборів і соціального складу зем-
ських гласних Московської та Смоленської губерній. Висвітлення реформи
з погляду аналізу соціального складу гласних дозволяло ученим підкресли-
ти її «буржуазну сутність».
У 1960-х рр. починається активне вивчення земської контрреформи.
Найвідомішими дослідниками цієї проблеми були л.Ґ.Захарова (Ма му-
лова)40, О.М.Кузнєцова41 та М.С.Симонов42. Ці вчені всебічно дослідили
складові контрреформ: процес розробки проектів земської контрреформи за
авторством дворянства, її запровадження, появу інституту земських началь-
ників, наслідки контрреформи. Радянська наука ретельно відстежувала всі
антидемократичні процеси царської Росії, утиски населення та зловживан-
ня владними структурами своїми повноваженнями. Отже, вивчення земств
із такого погляду було на той час актуальним. Науковці проаналізували ди-
наміку зміни соціального складу земських зібрань та управ. л.Ґ.Захарова
(Мамулова) наголосила, що буржуазія, до якої дослідниця зараховувала
й селян-власників, поступово витісняла місцеве дворянство із землевлас-
ницької курії. Однак необхідно зауважити, що заможність окремих гласних
і земських діячів не є показником їх світогляду чи політичних переконань.
Таким чином, оцінки соціального складу земських зібрань у 1960-х рр. є
певною мірою упередженими, автори не змогли відійти від догми «буржуаз-
ності» земств.
37 Гармиза В.В. Подготовка земской реформы 1864 года. – Москва, 1957. – 264 с.; Его же.
Городская реформа 1870 г. // Советская историческая энциклопедия. – Т.4. – Москва, 1963. –
Стлб.589–591; Его же. Земская реформа 1864 г. // Там же. – Стлб.669–670.
38 Львова Т.Н. Земские выборы и социальный состав гласных земских учреждений Москов-
ской губернии в 60–70 гг. ХІХ в. // Учёные записки. – Вып.200: Некоторые вопросы истории
Москвы и Московской губернии в ХІХ–ХХ вв. / Под ред. П.и.Кабанова. – Москва, 1964. –
С.41–60.
39 Левитин М.Н. Крестьяне-гласные в уездных земских собраниях Смоленской губернии
(60–80-е гг. ХІХ в.) // Вопросы аграрной истории и крестьянства Северо-Запада РСФСР / Отв.
ред. А.А.Кондрашенков. – Смоленск, 1977. – С.77–82.
40 Мамулова Л.Г. Социальный состав уездных земских собраний в 1865–1886 гг. // Вестник
МГУ. – Серия 9: история. – 1962. – №6. – С.32–48; Её же. Дворянские проекты земской кон-
трреформы // Учёные записки. – Вып.78: из истории общественного движения и обществен-
ной мысли в России в ХІХ веке. – Горький, 1966. – Т.2. – С.583–602; Захарова Л.Г. (Мамулова).
Земская контрреформа 1890 года. – Москва, 1968. – 176 с.; Её же. Дворянские проекты зем-
ской контрреформы // из истории общественного движения и общественной мысли в России в
ХІХ в. – Горький, 1966. – Т.2. – 625 с.
41 Кузнецова Е.Н. из истории контрреформ в России // Вестник лГУ. – 1976. – №17. –
Вып.3. – С.109–116; Её же. К вопросу о создании и сущности института земских участковых
начальников. – Куйбышев, 1980.
42 Симонов М.С. Земско-либеральная реформа // исторические записки. – Вып.91. – Мо-
сква, 1973. – С.150–216.
Укр. іст. журн. – 2011. – №1
173Реформи і контрреформи місцевого й міського самоврядування ...
На рубежі 1970–1980-х рр. історикам вдалося поглибити наукові пошу-
ки в напрямі дослідження міської контрреформи, а саме її запрова д ження
в окремих реґіонах. Особливої уваги вимагає дослідження П.А.За йон ч-
ковського, присвячене загальним причинам і наслідкам низки контрре-
форм43. Порівнюючи зміст Положень 1870 і 1892 рр., науковець простежив
зміни у структурі соціального складу гласних, дійшовши висновку про поси-
лення «реакційної політики царату» та його наступу на основи представни-
цтва, запроваджені в 1864 та 1870 рр. Він підкреслив, що в 1880-х рр. через
посилення впливу самодержавства продовження повноцінного курсу ре-
форм було неможливим. Проблемі проведення контрреформи в Нижньому
Новґороді присвячено працю л.є.баженової44. Характеризуючи внутріпо-
літичні умови, що передували й супроводжували контрреформу, автор не
була ориґінальною в оцінках проблеми, зробивши акцент на «політичній
реакції», викликаній «кризою самодержавства». Враховуючи вузьку історі-
ографію міської контрреформи, особливо цінними видаються дослідження
В.А.Нардової45, науковий доробок якої охоплює питання розробки й упрова-
дження міських реформ 1870–1892 рр. Автор актуалізувала проблему місця
органів самоврядування Росії у системі державного механізму. Дослідниця
намагалася простежити динаміку взаємовідносин міських дум із місцевими
адміністраціями до періоду реакції включно. В.А.Нардова доводила, що не-
зважаючи на обмеженість міських положень та утиски з боку бюрократії,
органи міського самоврядування довели свою життєздатність. Питанню змі-
ни соціального складу гласних напередодні контрреформи присвятила до-
слідження л.Ф.Писарькова46. Здійснений нею ретельний аналіз механізму
виборів у міські думи, станового й порозрядного складу гласних у переддень
контрреформ дозволяє вивчити вплив контрреформи 1892 р. на ці процеси,
що робить її дослідження актуальним і на сьогодні.
Певним внеском у розробку проблеми стала праця американської до-
слідниці Патриції Герліги, присвячена історії Одеси 1794–1914 рр.47 Автор
висвітлила структуру та діяльність органів громадського міського самовря-
дування за реформами 1863, 1870, 1892 рр. Проаналізувавши господарські
здобутки думи у плані благоустрою міста, розбудови медичної та освітньої
інфраструктури, дослідниця позитивно оцінила реформи. Радянські істо-
рики не звертали увагу на реформи самоврядування в Санкт-Петербурзі,
Москві та Одесі. як відомо, у цих трьох містах зміни запровадили значно
раніше, запозичивши значний позитивний досвід задля впровадження їх
43 Зайончковский П.А. Российское самодержавие в конце ХІХ столетия. – Москва, 1970. –
400 с.
44 Баженова Л.Е. Городовое положение 1892 г. и его введение в Нижнем Новгороде // Труды
Горьковской высшей школы МВД СССР. – Вып.4. – Ч.2: Правовые и общественно-экономиче-
ские науки и борьба с хищениями социалистического имущества / Ред. К.Е.игошев. – Горький,
1975. – С.180–186.
45 Нардова В.А. Городское самоуправление в России в 60-х – начале 90-х годов ХІХ в. – ле-
нинград, 1984. – 260 с.; Её же. Между двумя реформами // Монополии и экономическая поли-
тика царизма в конце ХІХ – начале ХХ вв.: Сб.ст. – ленинград, 1987. – С.90–105.
46 Писарькова Л.Ф. Социальный состав городских гласных накануне контрреформы 1892 г. //
история СССР. – 1989. – №6. – С.152–158.
47 Herlihy P. Odessa: a history, 1794–1914. – Harvard, 1986.
Укр. іст. журн. – 2011. – №1
174 Т.О.Шаравара
на решті території імперії. Ці питання знаходили висвітлення у працях за-
рубіжних авторів. більшість істориків залишили поза увагою безпосередню
діяльність дум і управ та особливості проведення міської реформи в інших
містах України.
На противагу поглядам радянських істориків представники української
діаспори дали схвальну оцінку земській реформі48. Праці, що друкувалися
за кордоном, відрізнялися змістом та характером оцінок від робіт істориків
із СРСР. Не можна обійти увагою той факт, що саме історики діаспори зро-
били внесок у вивчення діяльності окремих персоналій, висвітливши участь
ук раїнських діячів у земствах, позитивно оцінюючи роботу інтеліґенції щодо
реалізації різнопланових земських програм, пов’язаних із соціально-еконо-
мічною та юридичною підтримкою населення. Проте необхідно зазначити,
що земська реформа в Україні була висвітлена в літературі діаспори описо-
во й конкретні її складові мало відображені у наукових виданнях. Слід звер-
нути увагу на те, що діячі діаспори не приурочували вихід своїх публікацій
до ювілейних дат чи до висвітлення «актуальних» складових проблеми, як
це робили радянські дослідники.
У 1970–1980-х рр. історики В.Г.Чернуха49, І.Д.Ковальченко50, А.К.Во ло-
щенко51, І.В.Оржеховський52 порушили питання взаємин земств з органами
державної влади. Вони докладно вивчили внутрішню політику самодер-
жавства в 1850–1880-х рр., а також внутрішню ситуацію в державі за період
політичних криз (1870–1880-х рр.). Аналогічно дорадянським дослідникам,
які висвітлювали цю проблему, радянські історики підкреслили, що тиск
на земства під час прийняття ними важливих рішень чи обрання гласних
із боку провладних інститутів був великим і визначав сутність прийнятих
рішень53. Проте автори обійшли увагою питання перерозподілу повнова-
жень місцевих органів самоуправління, реалізації земського Положення на
практиці, ефективності адміністративного контролю за діяльністю земств,
боротьби земств за розширення своїх повноважень тощо.
Значний внесок в історіографію проблеми зробив л.я.Корнійчук54.
Дос лід ження, присвячене економічним проблемам пореформеного розви-
тку держави й земському рухові, до певної міри стало проривом крізь заві-
48 Моргун О.М. Нарис історії промислової кооперації України. – Мюнхен, 1966. – 272 с.;
Моргун О.М. Українські діячі в земствах // Український історик (Мюнхен). – 1969. – №1/3. –
С.56–64; Лазорський М. В титанічній боротьбі: Зб. іст. нарисів, оповідань, статей, спогадів
«Світлотіні». – Мельбурн, 1973. – 397 с.; Холмський Іван [Крип’якевич]. Історія України. –
Нью-йорк, 1949. – 360 с.
49 Чернуха В.Г. Внутренняя политика царизма с середины 50-х – до начала 80-х гг. ХІХ в.
– ленинград, 1978. – 246 с.
50 Ковальченко И.Д. Аренда земли бывшими помещичьими крестьянами в начале 80-х го-
дов ХІХ века // из истории экономической и общественной жизни России. – Москва, 1976. –
287 с.
51 Волощенко А.К. Нариси з історії суспільно-політичного руху на Україні в 1970-х – почат-
ку 1980-х років ХІХ століття. – К., 1974. – 220 с.
52 Оржеховський І.В. Земський ліберальний рух кінця ХІХ століття. – Москва, 1976. – 112 с.
53 Зайончковский П.А. Попытка созыва земского собора и падение министерства Н.иг на-
тьева // история СССР. – 1960. – №5. – С.126–139.
54 Корнійчук Л.Я. Суспільно-економічна думка на Україні в 70-х роках ХІХ ст. – К., 1971. –
251 с.
Укр. іст. журн. – 2011. – №1
175Реформи і контрреформи місцевого й міського самоврядування ...
су замовчування соціально-економічних надбань земських установ. якщо
радянська влада не визнавала і не давала «добро» на дослідження внеску
органів самоврядування в розбудову системи народного господарства, то й
не виникало підстав визнавати проведені реформи в Російській імперії вда-
лими. Робота л.я.Корнійчук, зі схвальними оцінками земської реформи та
господарської діяльності земств, не була обумовлена часом і відзначена ін-
шими науковцями.
1980-ті рр. історики назвали періодом реґіональних досліджень55. У ви-
вченні минулого певних територій центральне місце посідають проблеми
практичного внеску земств та міських дум у розвиток народного господар-
ства. Історики-реґіоналісти прагнули визначити особливості обрання глас-
них у різних губерніях, взаємини земств і міських дум із місцевою адміні-
страцією тощо. Найактивніше вивчали московське, чернігівське, харківське,
київське та катеринославське земства. Дослідження 1980-х рр. побудовані
на ширшій джерельній базі, з використанням місцевих архівів, застосуван-
ням нових методик роботи з історичними джерелами. Історики приділили
увагу особливостям проведення реформи в окремих повітах. Дослідниця
Т.П.Прокоф’єва підкреслила, що «специфіка, породжена різним соціально-
економічним рівнем губерній, уже виправдовує реґіональні дослідження
земств»56. більше того, такі роботи мають не лише наукову вагу, а й крає-
знавчу цінність.
У 1980-х рр. поглиблене вивчення широкої господарської діяльності
земств України було ознаменоване появою дисертаційних праць і моногра-
фій. Цьому посприяла низка обставин: пом’якшення радянського режиму;
відмова суспільства від чорно-білої інтерпретації картини світу й катего-
ричних висновків щодо подій минулого; потреба звернутися до досвіду до-
радянських господарських інституцій на тлі дедалі зростаючого товарного
дефіциту. Крізь призму висвітлення різних напрямів економічної діяль-
ності земств М.Н.лещенко й І.В.Сесак57, О.С.Маскіна58, В.А.Андрієвський59,
А.М.Зубко60, Т.л.Моїсеєнко61 розкрили аспекти запровадження реформи
в окремих реґіонах, соціального складу гласних, проаналізували земські
економічні програми тощо. Реґіональні особливості проведення міської
55 Прокофьева Т.П. Московское земство на рубеже ХІХ–ХХ веков: Автореф. … дисс. канд.
ист. наук. – Москва, 1981. – 18 с.
56 Там же. – С.3.
57 Лещенко М.Н., Сесак І.В. Земські установи на Правобережній Україні (1904–1917 рр.) //
Укр. іст. журн. – 1986. – №5. – С.104–111.
58 Маскина А.С. Таврическое земство в 1866–1890 гг.: Автореф. … дисс. канд. ист. наук. –
Москва, 1982. – 17 с.
59 Андриевский В.А. бессарабское земство (1890–1914 гг.): Автореф. … дисс. канд. ист.
наук. – Кишинёв, 1985. – 18 с.
60 Зубко А.М. Вивчення земськими статистичними органами соціально-економічного роз-
витку України (1864–1917) // Укр. іст. журн. – 1988. – №3. – С.130; Зубко А.М. Значення мате-
ріалів земських провідних переписів для дослідження історії України періоду капіталізму //
Вісник Київського університету. – №28. – К., 1986. – С.73–79; Зубко А.Н. Материалы земской
статистики как исторический источник по изучению истории Украины периода капитализма:
Автореф. … дисс. канд. ист. наук. – К., 1988. – 20 с.
61 Моисеенко Т.Л. Земская статистика как источник для изучения крестьянской аренды в
России в ХІХ в.: Автореф. … дисс. канд. ист. наук. – Москва, 1981. – 25 с.
Укр. іст. журн. – 2011. – №1
176 Т.О.Шаравара
реформи не викликали інтересу в дослідників. Висвітливши питання со-
ціального складу гласних окремих міських дум, історики не заглибилися
в проблему. Зокрема, невисвітленими залишилися питання, пов’язані з
функціонуванням управ, формуванням і розвитком взаємин між міськими
думами й управами, реальними здобутками на ниві господарювання тощо.
якщо дорадянські дослідники робили акцент на тому, що земства й міські
думи весь час боролися за розширення меж власної компетенції, то радян-
ські вчені оцінювали їх як «буржуазні, безправні й безініціативні додатки
до державного механізму».
Із середини 1950-х рр. зарубіжні вчені почали розробку питань, пов’я-
заних із розвитком лібералізму в Росії62. Досліджуючи процеси формування
і становлення ліберальної течії та її вплив на втілення реформаторських
ідей, вони наголосили, що земства були потужним їх втілювачем.
Представники зарубіжної історіографії цього періоду підкреслювали
важливу роль органів самоврядування у суспільному житті держави й по-
зитивно оцінили проведення таких реформ у тогочасній Росії. Проте зару-
біжні вчені не створили спеціальних праць, присвячених історії земської та
міської реформ – вони досліджували їх у контексті аналізу внутрішньої по-
літики царизму. Не висвітлили зарубіжні фахівці й реґіональні особливості
впровадження цих реформ. Критикуючи надмірний контроль за земствами
й міськими думами з боку владних структур, іноземні вчені все ж визна-
вали його необхідність з огляду на той факт, що імперія перебувала у стані
«перехідного періоду», який пройшли більшість європейських країн. Таким
чином, зарубіжні історики не ставили знаку рівності у взаєминах між орга-
нами самоврядування та провладними структурами Російської імперії, ви-
знаючи за останніми право посиленого контролю на етапі реформ. У питан-
ня про межі такого контролю вони не заглиблювалися63.
Проаналізовані вище джерела дозволяють зробити деякі висновки.
Із кінця 1920-х рр. утверджується нова історична концепція, формується
неґативний погляд на дорадянське минуле, що відповідним чином позна-
чилося на історіографії земської і міської реформ. На цьому етапі історики
ставлять за мету викрити «антинародну» сутність політичної системи цар-
ської Росії, а відтак органи самоврядування розглядалися ними як «п’яте
колесо» у системі державного управління, як інститути гноблення народу.
Роки культу особи наклали тавро на історіографію в цілому й на історіо-
графію земської та міської реформ зокрема. Протягом десятиріч історична
наука затушовувала тяжкі наслідки впливу на неї сталінізму, усієї системи
62 Fischer G. Russian Liberalism. From Gentry to Intelligentsia. – Massachusetts, 1958. –
165 p.; Harcave S. Russia. History. – Philadelphia, 1956. – 346 р.; Timberlake Ch.E. Introduc-
tion: the Concept of liberalism in Russia // Essays on Russian Liberalism. – Columbia (Missouri),
1972. – 178 р.
63 Sumner B.H. Survey of Russian History. – London, 1966; Seton-Watson H. The Russian
empire: 1801–1917. – Oxford, 1967; Пайпс Р. Россия при старом режиме. – Кембридж, 1980;
Weissman N.B. Reform in tsarist Russia // The state bureaucracy and local government, 1900–
1914. – New Brunswick; New Jersey, 1981; Robbins R.G. The Tsar’s Viceroys. Russian Provincial
Governors in the last years of the Empire. – Ithaca; London, 1987; Pearson T.S. Russian Official-
dom in Crisis Autocracy and Local Self-Government, 1861–1900. – Cambridge, 1989.
Укр. іст. журн. – 2011. – №1
177Реформи і контрреформи місцевого й міського самоврядування ...
радянської влади. Історіографи й історики працювали в чітко визначених
для них рамках, дублюючи постулати, а погляди не суперечили офіційній
концепції, тим самим примножуючи усталені догми. Дослідження часто
не забезпечувалися рекомендаціями й пропозиціями виходу на вивчення
реалій. Командно-адміністративні методи керівництва наукою в радян-
ські часи неґативно позначилися як на формуванні тематики й джерельної
бази досліджень, публікації документів і матеріалів, так і на методології
та методиці роботи з ними. У збірниках документів радянської доби добір
матеріалів відбувався таким чином, щоб сформувати у читача неґативне й
однобоке уявлення про діяльність земств і міських дум. Попри прорахунки
в діяльності органів самоврядування не можна применшувати їх вагомого
внеску у розбудову народного господарства держави.
Проаналізовані праці дозволяють стверджувати, що радянські дослід-
ники в 1940–1950-х рр. переважно висвітлювали реформи окраїн та вели-
ких міст імперської Росії. Усі вчені одностайно підкреслювали, що населен-
ня віддалених куточків Російської імперії начебто не сприймало реформ і
чинило їм жорсткий опір. Проведення обох реформ в Україні на цьому етапі
не було предметом вивчення істориків.
На початку 1950-х рр. в енциклопедичних та довідкових виданнях уже
применшувалося значення господарської діяльності земств і міських дум.
Органи самоврядування історики трактували як «міцну опору самодержав-
но-монархічного ладу».
Необхідно зазначити, що з другої половини 1950-х рр. починаються не-
значні демократичні перетворення у громадському житті СРСР. Хоча пе-
ріод «відлиги» був нетривалим у часі, це позитивно вплинуло на розвиток
історичної науки. Загальна ідеологічна лінія зберігалася, проте історики
розширили коло досліджуваних проблем, почали розробку питань еволю-
ції державного ладу, соціально-економічної та станової політики. У цьому
зв’язку однією з ключових проблем стало вивчення земської й міської ре-
форм ХІХ ст. Автори починають широко застосовувати методи порівняль-
ного аналізу, що знайшло відображення у виявленні залежності між со-
ціально-економічним розвитком країни, становим складом земств і дум та
результатами їх діяльності. Радянські вчені також робили спроби комплек-
сного аналізу окремих аспектів історії земств у межах усієї країни. Уперше в
радянській історіографії було чітко окреслено головні проблеми законодав-
ства щодо названих реформ.
Окремі аспекти діяльності органів самоврядування історики почали ви-
світлювати не раніше 1970–1980-х рр., зокрема внесок земств та міських
дум у подолання кризових явищ країни. Загалом комплексного досліджен-
ня перебігу земської та міської реформ в Україні у зазначений період не
було здійснено. більшість праць готувалася на основі загальносоюзної та
російської літератури.
Вивчення контрреформ у 1960–1970-х рр. було обумовлене прагнен-
ням радянських істориків дослідити антидемократичні процеси у царській
Росії, зокрема, утиски населення та зловживання владних структур своїми
Укр. іст. журн. – 2011. – №1
178 Т.О.Шаравара
повноваженнями. Таким чином, оцінки соціального складу земських зіб-
рань у дослідженнях 1960-х рр. є певною мірою упередженими. Поза увагою
істориків залишилася безпосередня діяльність дум і управ та особливості
проведення міської реформи в більшості реґіонів України. Представники
української діаспори дали схвальну оцінку реформам, проте їхні праці ма-
ють переважно описовий характер, чітко не структуровані й не висвітлюють
головних складників реформ. Історики діаспори зробили вагомий внесок у
вивчення різнопланової діяльності земських діячів, їхні висновки щодо цих
питань не втратили актуальності і сьогодні.
Радянські історики обійшли увагою питання внутрішнього перерозпо-
ділу повноважень місцевих органів самоврядування, реалізації земського
й міського Положення на практиці, ефективності адміністративного контр-
олю за діяльністю органів самоврядування.
У 1980-х рр. поглиблене вивчення господарської діяльності земств Ук-
раї ни було ознаменоване появою дисертаційних робіт і монографій. Крізь
призму висвітлення соціально-економічних надбань земств історики вдава-
лися до побіжного аналізу самої реформи, позитивно оцінюючи її наслідки.
Цьому сприяло пом’якшення радянського режиму; відмова від категорич-
них оцінок минулого, потреба звернутися до досвіду дорадянських вітчизня-
них господарських інституцій з огляду на наростаючі економічні проблеми
у суспільстві.
Незважаючи на об’єктивні обставини, що посприяли реґіональним до-
слідженням, учені наприкінці 1980-х рр. неповністю відмовилися від за-
анґажованих висновків, оцінок подій із погляду класового підходу тощо.
Найважливішим внеском радянської історіографії 1980-х рр. у висвітлення
земської та міської реформ стала розробка схеми дослідження й методики
комплексного вивчення органів місцевого самоврядування. Радянські істо-
рики увели в обіг значний пласт архівного матеріалу, окреслили напрями
вивчення історії земств і міських дум. Наприкінці 1980-х рр. залишилася
низка тем, які не були докорінним чином висвітлені у науковій літературі.
Це – питання наслідків обох реформ для різних реґіонів імперії; успішності
господарської діяльності земств і міських дум, обумовлених правовим під-
ґрунтям реформ; аналіз проектів, зокрема міської контрреформи, запрова-
дження волосного земства, функціонування міських управ; формування і
розвиток взаємин між думами й управами тощо. Практично невисвітлени-
ми в історіографії залишилися питання реґіональних особливостей запро-
вадження міських реформ. У радянські часи вчені зосередилися переважно
на вивченні раннього періоду діяльності земств і міських дум. Модернізація
органів самоврядування впродовж 1890-х рр. – початку ХХ ст. залишилася
недостатньо висвітленою в науковій літературі. Радянські дослідники обі-
йшли увагою і внесок різних соціальних прошарків у реалізацію реформ.
Історики практично не створили студій, присвячених окремим персоналіям,
провідним діячам реформ і не розкрили їх внеску в боротьбу земств і дум за
розширення повноважень.
Укр. іст. журн. – 2011. – №1
179Реформи і контрреформи місцевого й міського самоврядування ...
Ураховуючи відмінності в оцінках подій, що мали місце на різних ета-
пах розвитку історичної науки, можна окреслити такі етапи у висвітленні
історії названих реформ за радянської доби: 1) 1917 – кінець 1920-х рр. (до
завершення непу); 2) кінець 1920-х рр. – перша половина 1950-х рр.; 3) дру-
га половина 1950-х – середина 1960-х рр. (період «відлиги»); 4) друга поло-
вина 1960-х рр. – середина 1980-х рр. (період «застою»); 5) 1985 р. – початок
1990-х рр. (період «перебудови» та здобуття Україною незалежності). Такий
поділ, на нашу думку, зумовлений конкретними політичними обставинами,
які безпосередньо впливали на характер історичних праць.
The Soviet and foreign historiography of reforms and counterreforms of bodies of lo-
cal and city self-management of second half ХІХ in the Russian empire is analysed
century. The reasons which have affected character of estimations of scientists are
named, not studied problems are outlined.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-105596 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T16:29:02Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Шаравара, Т.О. 2016-08-22T15:34:58Z 2016-08-22T15:34:58Z 2011 Реформи і контрреформи місцевого й міського самоврядування другої половини ХІХ ст. в Російській імперії у працях радянських та зарубіжних дослідників / Т.О. Шаравара // Український історичний журнал. — 2011. — № 1. — С. 166-179. — Бібліогр.: 63 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/105596 Проаналізовано радянську й зарубіжну історіографію реформ і контрреформ
 органів місцевого та міського самоврядування другої половини ХІХ ст. у Російській імперії. Визначено чинники, що вплинули на характер оцінок науковців, окреслено недостатньо досліджені питання. The Soviet and foreign historiography of reforms and counterreforms of bodies of local
 and city self-management of second half ХІХ in the Russian empire is analysed
 century. The reasons which have affected character of estimations of scientists are
 named, not studied problems are outlined. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Методологія. Історіографія. Джерелознавство Реформи і контрреформи місцевого й міського самоврядування другої половини ХІХ ст. в Російській імперії у працях радянських та зарубіжних дослідників Reforms and Counter-Reforms of Local and Municipal Self-Government in Second Half of XIX in Russian Empire in Works of Soviet and Foreign Researchers Article published earlier |
| spellingShingle | Реформи і контрреформи місцевого й міського самоврядування другої половини ХІХ ст. в Російській імперії у працях радянських та зарубіжних дослідників Шаравара, Т.О. Методологія. Історіографія. Джерелознавство |
| title | Реформи і контрреформи місцевого й міського самоврядування другої половини ХІХ ст. в Російській імперії у працях радянських та зарубіжних дослідників |
| title_alt | Reforms and Counter-Reforms of Local and Municipal Self-Government in Second Half of XIX in Russian Empire in Works of Soviet and Foreign Researchers |
| title_full | Реформи і контрреформи місцевого й міського самоврядування другої половини ХІХ ст. в Російській імперії у працях радянських та зарубіжних дослідників |
| title_fullStr | Реформи і контрреформи місцевого й міського самоврядування другої половини ХІХ ст. в Російській імперії у працях радянських та зарубіжних дослідників |
| title_full_unstemmed | Реформи і контрреформи місцевого й міського самоврядування другої половини ХІХ ст. в Російській імперії у працях радянських та зарубіжних дослідників |
| title_short | Реформи і контрреформи місцевого й міського самоврядування другої половини ХІХ ст. в Російській імперії у працях радянських та зарубіжних дослідників |
| title_sort | реформи і контрреформи місцевого й міського самоврядування другої половини хіх ст. в російській імперії у працях радянських та зарубіжних дослідників |
| topic | Методологія. Історіографія. Джерелознавство |
| topic_facet | Методологія. Історіографія. Джерелознавство |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/105596 |
| work_keys_str_mv | AT šaravarato reformiíkontrreformimíscevogoimísʹkogosamovrâduvannâdrugoípolovinihíhstvrosíisʹkíiímperííupracâhradânsʹkihtazarubížnihdoslídnikív AT šaravarato reformsandcounterreformsoflocalandmunicipalselfgovernmentinsecondhalfofxixinrussianempireinworksofsovietandforeignresearchers |