Сучасні тенденції формування механізмів саморозвитку регіону в умовах децентралізації
В Україні неповною мірою використовується самостійність суб’єктів регіонального управління, встановлена законодавчими актами. Досвід діяльностімісцевих органів влади підтверджує тенденцію збільшення функцій, що ними виконуються за рахунок делегування на нижчі рівні значної кількості повноважень й уп...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Економіка промисловості |
|---|---|
| Datum: | 2016 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainisch |
| Veröffentlicht: |
Інститут економіки промисловості НАН України
2016
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/105708 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Сучасні тенденції формування механізмів саморозвитку регіону в умовах децентралізації / С.М. Гріневська // Економіка промисловості. — 2016. — № 2 (74). — С. 5-16. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1860133974288891904 |
|---|---|
| author | Гріневська, С.М. |
| author_facet | Гріневська, С.М. |
| citation_txt | Сучасні тенденції формування механізмів саморозвитку регіону в умовах децентралізації / С.М. Гріневська // Економіка промисловості. — 2016. — № 2 (74). — С. 5-16. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Економіка промисловості |
| description | В Україні неповною мірою використовується самостійність суб’єктів регіонального управління, встановлена законодавчими актами. Досвід діяльностімісцевих органів влади підтверджує тенденцію збільшення функцій, що ними виконуються за рахунок делегування на нижчі рівні значної кількості повноважень й управлінських функцій. У даний час формується конституційна реформа, згідно з якою саме на регіональному рівні мають бути вирішені основні проблеми та визначені відповідальні за здійснення соціально-економічної політики щодо регіонального планування, прогнозування, управління технічним розвитком, соціальною сферою, кредитно-фінансовою та зовнішньоекономічною діяльністю, з поступовим відведенням ролі держави до координації, взаємоузгодження інтересів усіх учасників процесу регіонального управління. Державне регулювання розвитку регіонів має забезпечувати регуляторні функції: стимулювання економічного зростання, раціональне використання трудового потенціалу, забезпечення прогресивних зрушень у галузевій і територіальній системах, підтримку експорту продукції та послуг. Головними цілями державного управління регіональним розвитком є забезпечення економічної та соціальної стабільності, захист вітчизняних виробників на світових ринках, регулювання майнових відносин, забезпечення самодостатнього самостійного розвитку кожного регіону.
В Украине не в полной мере используется самостоятельность субъектов регионального управления, установленная законодательными актами. Опыт деятельности местных органов власти подтверждает тенденцию увеличения функций, которые ими выполняются за счет делегирования на низшие уровни значительного количества полномочий и управленческих функций. В настоящее время формируется конституционная реформа, согласно которой именно на региональном уровне должны быть решены основные проблемы и назначены ответственные за проведение социально-экономической политики по региональному планированию, прогнозированию, управлению техническим развитием, социальной сферой, кредитно-финансовой и внешнеэкономической деятельностью, с постепенным отведением роли государства к координации, согласованию интересов всех участников процесса регионального управления. Государственное регулирование развития регионов должно обеспечивать регуляторные функции: стимулирование экономического роста, рациональное использование трудового потенциала, обеспечение прогрессивных сдвигов в отраслевой и территориальной системах, поддержку экспорта продукции и услуг. Главными целями государственного управления региональным развитием являются обеспечение экономической и социальной стабильности, защита отечественных производителей на мировых рынках, регулирование имущественных отношений, обеспечение самодостаточного самостоятельного развития каждого региона.
In Ukraine independence of regional management objects set by legislative acts is not fully used. Experience of local authorities’ activity confirms the tendency of increasing functions that are performed by means of delegating significant amount of responsibilities and management functions to lower levels. Currently Constitutional reform is being formed. In accordance with the reform the problems and responsibilities that concern regional level, such as socio-economic policy in regional planning, forecast, technical management development, social sphere management, credit-financial and external economic activity, are to be solved at this level with gradual giving to the state the role of coordination and inter correspondence of the interests of all the members of regional management process. State regulation of regional development is to provide regulating functions: economic growth stimulation, rational usage of human resources potential, provision of progress in branch and territorial systems, support of products and services export. And the main aim of state regulation of regional development is to provide economic and social stability, local producers’ protection at international markets, property relations regulation, and the support of independent self-sufficient development of every region.
|
| first_indexed | 2025-12-07T17:46:56Z |
| format | Article |
| fulltext |
–––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X
2016, № 2 (74)
5
УДК 332.1:334.012.74 Світлана Миколаївна Гріневська,
канд. екон. наук
Інститут економіки промисловості
НАН України, Київ
СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ФОРМУВАННЯ МЕХАНІЗМІВ
САМОРОЗВИТКУ РЕГІОНУ В УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ
Формування інноваційних механіз-
мів саморозвитку регіону здійснюється
на засадах вже діючих механізмів ефек-
тивного регіонального розвитку з ураху-
ванням його сучасних тенденцій. Меха-
нізмом саморозвитку регіону є чинники,
що сприяють мобілізації всіх соціальних
й економічних ресурсів для саморозвитку
регіону.
У даний час формування інновацій-
них механізмів саморозвитку регіону ре-
гламентується стратегією розвитку Укра-
їни, яку викладено в Угоді про асоціацію
України з Європейським Союзом [1]. Ця
стратегія має перелік системних реформ,
які потрібно здійснити уряду для досяг-
нення європейських стандартів і які ма-
ють виконуватися всіма урядовими стру-
ктурами [2]. Механізми саморозвитку ре-
гіону згідно з планом пріоритетних дій
щодо відновлення України мають урахо-
вувати цілі щодо введення нової системи
оподаткування, децентралізації влади,
відновлення Донбасу. Діючим урядом
України при аналізі стану справ щодо
децентралізації визначено такі ризики,
які в тому числі не сприяють процесам
саморозвитку регіонів [2]:
неефективність і корумпованість
державного апарату;
система управління державою не
дає достатніх повноважень місцевим гро-
мадам;
система управління державою пе-
редбачає керування бюджетом із центру;
пасивність населення щодо об’єд-
нання у громади для вирішення соціаль-
но-економічних проблем.
Існує потреба у визначенні сучас-
них тенденцій самостійного розвитку те-
риторій в умовах децентралізації управ-
ління, які виокремлено в основних дер-
жавних програмних документах. На сьо-
годнішній час нові напрями державного
регулювання національної економіки, у
тому числі регіонального розвитку, за-
значено в трьох основних програмних
документах нового уряду України, сфор-
мованих у 2014 р.: Угода про асоціацію
України з Європейським Союзом, План
дій "Відновлення України", Програма
діяльності Кабінету Міністрів України.
Наукова новизна даної роботи по-
лягає у формуванні теоретичного базису
для розробки механізмів управління про-
цесами самостійного розвитку регіону в
умовах децентралізації управління на ос-
нові аналізу програмних урядових доку-
ментів, які унормовують питання децент-
ралізації управління економікою, у тому
числі з метою надання більшої самостій-
ності регіонів з урахуванням таких тен-
денцій у Європейському Союзі.
Проблеми забезпечення самостій-
ного розвитку регіону розглянуто у пра-
цях таких науковців і фахівців, як
Б. Ешейм (регіональні стратегії щодо ін-
новацій); А. Ісаксен (проблеми регіона-
льної політики інновацій для малих та
середніх підприємств); Ч. Кіндлбергер
МАКРОЕКОНОМІЧНІ ТА РЕГІОНАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ
РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОСТІ
© С.М. Гріневська, 2016
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––
6 ISSN 1562-109X
2016, № 2 (74)
(питання фінансового самостійного роз-
витку територій); В. Бочко (прискорюючі
та стримуючі чинники розвитку регіону);
А. Гальчинський (соціально-економічні
аспекти саморозвитку як нової моделі
розвитку) [3-7]. Парадигму регіонального
саморозвитку з орієнтацією на повне вра-
хування територіальних інтересів розроб-
ляють російські науковці, зокрема О. Та-
таркін, який визначає політику підви-
щення якості життя, політику зовнішніх
взаємодій і політику формування іміджу
регіону як інструменти до механізмів ре-
алізації стратегії розвитку регіонів, що
мають принципове значення для саморо-
звитку [8]. Проте існує потреба у форму-
ванні інституційного середовища, зокре-
ма його нормативно-правового чинника,
для створення ефективних механізмів за-
безпечення самостійного розвитку регіо-
ну.
Метою статті є обґрунтування не-
обхідності формування нових механізмів
розвитку регіону, зокрема самостійного
розвиту, та визначення сучасних тенден-
цій такого розвитку в основних держав-
них програмних документах.
Згідно з Угодою про асоціацію
України з Європейським Союзом [1], яка
сьогодні позиціонується урядом України
як головний програмний документ нашої
держави, визначено цілі та план дій, які
стосуються проблем децентралізації
управління економіки. Фактичний стан і
прогнозні заходи щодо децентралізації
управління економікою, у тому числі з
метою забезпечення більшої самостійно-
сті регіонів на період до 2017 року, окре-
слено в таких урядових документах, як
План дій щодо відновлення України [9]
та остання Програма діяльності Кабінету
Міністрів України [10] (табл. 1-3). У таб-
лицях відображено проблеми, стан і про-
гнозні заходи щодо людського капіталу,
забезпечення саморозвитку територій та
децентралізації управління економіки.
При цьому саморозвиток регіону містить
економічний, фінансовий, соціальний
(людський капітал − наука, освіта), про-
мисловий, інновативний (підприєм-
ництво) самостійний розвиток регіону.
Запропоновані заходи в наведених
основних державних програмних доку-
ментах потребують системного доопра-
цювання (крім Угоди). На жаль, рівень
розробки цих документів є недостатнім,
але навіть приведені проблеми і заходи
щодо їх вирішення відбивають системну
кризу в державному управлінні. Запро-
поновані заходи щодо вирішення визна-
чених проблем перебувають у практичній
площині, але починати потрібно, щоб не
переробляти пізніше, із стандартного на-
укового підходу до вирішення управлін-
ських проблем. Для України сьогодні є
актуальним розробка концепції нової па-
радигми регіонального розвитку − само-
розвитку регіону з більш ефективними
методами вдосконалення регіональної
економіки та переходу на новий етап роз-
витку як регіону, так і країни.
Самостійний регіональний розвиток
базується на засадах сучасних інформа-
ційних технологій, економіки «знань»,
нового підходу до оцінки використання
своєї ресурсної бази, нових організацій-
них структур, заснованих на розвитку
інтеграційних процесів, та відображає
сучасні світові тенденції розвитку. Зміна
парадигми регіонального розвитку охоп-
лює практично всі країни світу − це сві-
товий процес, пов'язаний зі зміною засад
розвитку багатьох економік країн [11;
12], у яких кожен регіон (територія) має
власну специфіку і відносну самостій-
ність, оскільки економіка регіону є умов-
но автономною частиною економіки кра-
їни. Основною характеристикою такої
території виступає наявність регіональ-
ного економічного інтересу в нарощу-
ванні економічного потенціалу території,
поліпшенні якості та рівня життя насе-
лення.
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry –––––––––––––––––––––––––––
7 ISSN 1562-109X
2016, № 2 (74)
Таблиця 1
Фактичний стан і прогнозні заходи щодо забезпечення саморозвитку територій
та децентралізації управління економіки України на 2014-2017 рр.
згідно з Угодою про асоціацію України з Європейським Союзом
1
Проблема План дій
1 2
Саморозвиток
регіону.
Децентралізація
Регіональна
стабільність
(Ст. 9, Розділ ІІ)
Сторони активізують спільні зусилля для сприяння стабільності,
безпеці та демократичному розвитку у спільному сусідському про-
сторі й, зокрема, співробітництву з метою мирного вирішення регі-
ональних конфліктів. Ці зусилля мають відповідати спільним
принципам, які полягають у встановленні міжнародного миру і
безпеки відповідно до Статуту ООН, Гельсінського заключного ак-
ту Наради з безпеки та співробітництва в Європі 1975 р. та ін.
Саморозвиток
регіону.
Децентралізація
Регіональне
співробітництво
(Ст. 446-448,
Розділ ІІ)
Ст. 446. Сторони сприяють взаєморозумінню та двосторонньому
співробітництву у сфері регіональної політики щодо методів фор-
мування та реалізації регіональних політик, зокрема багаторівнево-
го управління та партнерства, з особливим наголосом на розвитку
відсталих територій та територіальному співробітництві, при цьому
створюючи канали зв’язку та активізуючи обмін інформацією між
національними, регіональними і місцевими органами влади, соціа-
льно-економічними утвореннями та представниками громадянсь-
кого суспільства.
Ст. 447. Сторони підтримують та посилюють залучення місцевих і
регіональних органів влади до транскордонного й регіонального
співробітництва та відповідних управлінських структур з метою
посилення співробітництва шляхом створення сприятливої законо-
давчої бази, підтримки і нарощування потенціалу розвитку, а також
забезпечення зміцнення транскордонних та регіональних економі-
чних зв’язків, ділового партнерства.
Ст. 448. Сторони зміцнюють і заохочують розвиток таких складо-
вих транскордонного та регіонального співробітництва, як, inter
alia, транспорт, енергетика, комунікаційні мережі, культура, освіта,
туризм, охорона здоров’я та інших сфер, охоплених цією Угодою,
які містять елементи транскордонного й регіонального співробіт-
ництва. Сторони, зокрема, сприяють розвитку транскордонного
співробітництва щодо модернізації, забезпечення обладнанням та
координації роботи служб надання допомоги за умов надзвичайних
ситуацій
–––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X 7
2016, № 2 (74)
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––
8 ISSN 1562-109X
2016, № 2 (74)
Продовження табл. 1
1 2
Інновативний
саморозвиток
регіону
Політика у сфері
промисловості та
підприємництва
(Ст. 378-380,
Глава 10, Розділ V
«Економічне та
галузеве співро-
бітництво»)
Ст. 378. Сторони розвивають та зміцнюють співробітництво з пи-
тань політики у сфері промисловості та підприємництва і таким
чином поліпшують умови для підприємницької діяльності для всіх
суб’єктів господарювання з особливою увагою до малих та серед-
ніх підприємств (МСП). Поглиблене співробітництво має поліпши-
ти адміністративну структуру та нормативно-правову базу для
українських і європейських суб’єктів господарювання в Україні та
ЄС та має ґрунтуватися на політиці ЄС щодо розвитку малого і се-
реднього підприємництва та промисловості з урахуванням визна-
них на міжнародному рівні принципів та практики в цих сферах.
Ст. 379. Із цією метою Сторони співробітничають для:
a) впровадження стратегій розвитку МСП, що ґрунтується на
принципах Європейської хартії малих підприємств, та проведення
моніторингу процесу імплементації шляхом щорічного звітування і
діалогу. Таке співробітництво також передбачає особливу увагу до
мікропідприємств та підприємств ремісницького типу, які є над-
звичайно важливим елементом економіки України та ЄС;
b) створення кращих базових умов через обмін інформацією та пе-
редовим досвідом і таким чином сприяння підвищенню конкурен-
тоспроможності. Це співробітництво включає управління структур-
ними змінами (реструктуризацією), а також управління в галузі
охорони навколишнього середовища й енергетики, зокрема з пи-
тань енергоефективності та чистого виробництва;
c) спрощення та раціоналізації нормативно-правових актів та прак-
тики з окремим наголосом на обміні провідним досвідом з питань
нормативно-правових методів, зокрема принципів ЄС;
d) сприяння розвитку інноваційної політики шляхом обміну інфор-
мацією та передовим досвідом щодо комерціалізації науково-
дослідних та проектно-конструкторських робіт (зокрема механізми
підтримки заснування підприємницької діяльності, пов’язаної з ви-
користанням технологій), кластерний розвиток та доступ до фінан-
сових ресурсів;
e) сприяння розширенню контактів між приватними підприємства-
ми України та ЄС та між цими підприємствами й органами влади
України та ЄС;
f) підтримки вжиття заходів щодо стимулювання експорту в Україні;
g) сприяння модернізації та реструктуризації окремих галузей про-
мисловості України та ЄС.
Ст. 380. Постійний діалог відбуватиметься з питань, охоплених
Главою 10 Розділу V («Економічне та галузеве співробітництво»)
цієї Угоди. У ньому беруть участь представники бізнесу України та
ЄС
–––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X
2016, № 2 (74)
9
Закінчення табл. 1
1 2
Людський капі-
тал.
Інновативний
саморозвиток
регіону
Співробітництво
у сфері науки та
технологій
(Ст. 374-375,
Глава 9, Розділ V
«Економічне та
галузеве співро-
бітництво»)
Ст. 374. Сторони розвивають та посилюють наукове та технологіч-
не співробітництво з метою як наукового розвитку як такого, так і
зміцнення свого наукового потенціалу для вирішення національних
та глобальних викликів. Сторони докладають зусиль для досягнен-
ня прогресу в набутті наукових та технологічних знань, важливих
для забезпечення сталого економічного розвитку, шляхом розвитку
дослідних потужностей та людського потенціалу. Накопичення та
обмін науковою інформацією сприяють підвищенню конкурентос-
проможності Сторін шляхом розширення можливостей їх економі-
ки щодо набуття та використання знань для комерціалізації нових
продуктів і послуг. Сторони розвивають свій науковий потенціал з
метою дотримання глобальної відповідальності та зобов’язань у
таких сферах, як охорона здоров’я, захист навколишнього середо-
вища, зокрема зміна клімату та ін.
Ст. 375: 1. Співробітництво враховує діючі рамки співробітництва,
встановлені Угодою про співробітництво у сфері науки і техноло-
гій між Україною та Європейським Співтовариством, а також мету
України до поступового наближення до політики та права ЄС у
сфері науки і технологій. 2. Співробітництво між Сторонами спря-
мовується на сприяння залученню України до Європейського дос-
лідницького простору. 3. Таке співробітництво сприяє Україні у
підтримці реформування та реорганізації системи управління нау-
ковою сферою і дослідних установ (зокрема в розвитку її потенціа-
лу щодо розвитку науки і технологій) з метою сприяння розвитку
конкурентоспроможної економіки та суспільства, яке базується на
знаннях
Соціальний
розвиток
Співробітництво
у галузі зайнятос-
ті, соціальної
політики
(Ст. 419-420,
Глава 21, Розділ V
«Економічне та
галузеве співро-
бітництво»)
Ст. 419. Сторони посилюють діалог та співробітництво щодо за-
безпечення гідної праці, політики зайнятості, безпечних та здоро-
вих умов праці, соціального діалогу, соціального захисту, соціаль-
ного залучення, гендерної рівності та недискримінації.
Ст. 420. Співробітництво у сферах, визначених у ст. 419 цієї Угоди,
передбачає досягнення таких цілей:
поліпшення якості людського життя;
збільшення кількості та поліпшення якості робочих місць із гідни-
ми умовами праці;
забезпечення гендерної рівності та рівних можливостей для чоло-
віків та жінок у сфері зайнятості, освіти та навчання, економічної
та суспільної діяльності, а також у процесі прийняття рішень
1
Угода про асоціацію Україною та Європейським Союзом [Електронний ресурс]. – Режим досту-
пу: http://www.kmu.gov.ua/kmu/control/uk/ publish/article?art_id=246581344&cat_id=223223535.
http://www.kmu.gov.ua/kmu/control/uk/publish/article?art_id=246581344&cat_id=223223535
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––
10 ISSN 1562-109X
2016, № 2 (74)
Таблиця 2
Фактичний стан і прогнозні заходи щодо забезпечення саморозвитку
територій та децентралізації управління економіки України на 2014-2017 рр.
згідно з Планом дій щодо відновлення України
1
Проблема Стан справ План дій
Неефективність
і корумпова-
ність держав-
ного апарату
Розроблено концепцію реформи
державних контролюючих органів.
Розпочато перший етап зі скоро-
чення та оптимізації – передбача-
ється ліквідація 8 та злиття 11
центральних органів виконавчої
влади.
Скорочено видатки на утримання
органів державної влади на 10,7%
(1 843 млн грн).
Скасовано надання пільг і спеціаль-
них пенсій чиновникам, скорочено
чисельність штатних одиниць дер-
жавних органів на 10% (28 тис.)
Реформувати систему надання
адміністративних послуг і
створити мережу «Прозорих
офісів» через прийняття відпо-
відних рішень Уряду.
Провести інвентаризацію стру-
ктури і функцій центральних
органів виконавчої влади та
скоротити дублюючі функції.
Реалізувати на базі Міністерст-
ва регіонального розвитку, бу-
дівництва та житлово-кому-
нального господарства пілот-
ний проект: набрати всіх пра-
цівників через відкритий кон-
курс із залученням громадсь-
кості
Система
управління
державою не
дає достатніх
повноважень
місцевим гро-
мадам
Розроблено і схвалено Концепцію
реформування місцевого самовря-
дування і територіальної організації
влади в Україні
Створити трирівневу структу-
ру місцевого самоврядування
(регіон, район, громада), пере-
дати на місця значну частину
повноважень державних орга-
нів шляхом прийняття змін до
Конституції України
Система
управління
державою пе-
редбачає керу-
вання бюдже-
том із центру
Проект Закону України «Про вне-
сення змін до Бюджетного кодексу
України» щодо запровадження но-
вої моделі міжбюджетних відносин.
Він базується на принципах децент-
ралізації фінансів та зміцнення фі-
нансового потенціалу місцевого са-
моврядування. Проект закону схва-
лено Урядом і подано до Верховної
Ради України
Закріпити за органами місцево-
го самоврядування власну до-
хідну базу (місцеві податки і
збори, 60% ПДФО, 10% подат-
ку на прибуток підприємств)
1
Відновлення України − план дій [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/
control/publish/article?art_id=247573184.
–––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X
2016, № 2 (74)
11
Таблиця 3
Фактичний стан і прогнозні заходи щодо забезпечення саморозвитку
територій та децентралізації управління економіки України на 2014-2017 рр.
згідно з Програмою діяльності Кабінету Міністрів України
1
Проблема Стан справ План дій
1 2 3
Знищена ін-
фраструктура
та промисло-
вість на
Донбасі,
втрата еконо-
мічного потен-
ціалу Криму.
Людські втра-
ти, гуманітарна
криза та збіль-
шення кількос-
ті тимчасових
переселенців
Необхідні:
децентралі-
зація та регі-
ональний
розвиток.
Потрібна:
максимальна
передача
функцій
на місцевий
рівень
Новий закон України про засади внутрішньої та зовні-
шньої політики, 2015 р.;
зміни до Бюджетного та Податкового кодексів (бюдже-
тна децентралізація), перший квартал 2015 р.;
ухвалення Закону про децентралізацію повноважень
у сфері архітектурно-будівельного контролю, перший
квартал 2015 р.;
відкриття на місцях «Прозорих офісів», 2015 р.
Неефективний
державний
менеджмент
Необхідна:
дерегуляція
та зменшен-
ня кількості
точок дотику
бізнесу та
держави
Модель кількості та функцій контролюючих органів –
відповідно до стандартів ЄС та Угоди про Асоціацію;
завершення скорочення кількості контролюючих орга-
нів з 56 до 28, функцій – з 1032 до 680, І півріччя 2015 р.;
на другому етапі – приведення кількості і функцій кон-
тролюючих органів у повну відповідність до європей-
ських стандартів, 2016 р.;
новий закон про ліцензування певних видів господар-
ської діяльності, І квартал 2015 р.;
Закон про технічний регламент та оцінку відповідності,
І квартал 2015 р.;
реалізація закону про метрологію та метрологічну дія-
льність, закону про стандартизацію;
прийняття 1500 національних стандартів, гармонізова-
них з ЄС, скасування стандартів колишнього СРСР,
2017 р.
створення повнотекстової електронної бази стандартів
(близько 28 тис. стандартів), 2017 р.
Економічна
політика
Потрібна:
нова еконо-
мічна полі-
тика
Скорочення витрат державного сектору на 10% від
ВВП, 2015-2016 рр.;
Закон про Державний бюджет, Зміни до Бюджетного
кодексу, скорочення кількості податків, 2015 р.;
внесення змін до Податкового кодексу, 2015 р.;
об’єднання податкової та бухгалтерської звітності. Га-
рмонізація з нормами Міжнародних стандартів фінан-
сової звітності, 2015-16 рр.;
легалізація заробітних плат шляхом зменшення наван-
таження на фонд оплати праці;
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––
12 ISSN 1562-109X
2016, № 2 (74)
Продовження табл. 3
1 2 3
зміни до Закону про збір та облік єдиного внеску на за-
гальнообов’язкове державне соціальне страхування
(поетапне зменшення з 41 до 15 відсотків), 2015 р.;
підвищення відповідальності за виплати зарплати «в
конвертах» (внесення змін до Кодексу про адміністрати-
вні правопорушення та Кримінального кодексу), 2015 р.;
зниження податкового навантаження на малий та сере-
дній бізнес;
двократне зменшення ставки єдиного податку (внесен-
ня змін до Податкового кодексу), 2015 р.;
заборона перевірок контролюючими органами протя-
гом 2015-2016 рр.
Соціальна
політика
Потрібні:
нова соціа-
льна політи-
ка та зміни в
соціальній
сфері
Справедливе пенсійне забезпечення, скасування систе-
ми спеціальних пенсій;
перехід на єдиний принцип нарахування пенсій, 2015 р.;
оподаткування високих пенсій;
розвиток недержавного пенсійного страхування, ство-
рення умов для запровадження накопичувальної систе-
ми пенсійного страхування;
розробка нової редакції Закону «Про загальноо-
бов’язкове державне пенсійне страхування»;
ліквідація неефективних пільг; перехід до адресності та
монетизації пільг; внесення змін до 25 актів законодав-
ства, 2016 р.;
об’єднання фондів державного соціального страхування
та забезпечення прозорості їх діяльності, 2015 р.
зміни до Закону про загальнообов’язкове державне
страхування від тимчасової втрати непрацездатності;
зміни до закону про загальнообов’язкове державне
страхування від нещасних випадків на виробництві;
скорочення видатків на адміністрування фондів на
600 млн грн;
реформування трудового законодавства;
ухвалення нового Трудового кодексу, 2015 р.
соціальний захист, працевлаштування та реінтеграція
внутрішньо переміщених осіб
Людський
капітал
Необхідність
підвищення
якості освіти
в Україні
Реалізація закону про вищу освіту, 2016 р.;
нові правила акредитації та ліцензування;
незалежна система оцінки якості вищої освіти;
фінансова автономія ВНЗ;
відповідність державного замовлення реальним потре-
бам ринку праці;
реформування дошкільної, позашкільної, середньої,
професійно-технічної освіти згідно з європейськими
стандартами;
–––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X
2016, № 2 (74)
13
Закінчення табл. 3
1 2 3
ухвалення законів про освіту та про професійно-
технічну освіту, перша половина 2015 р.;
інтеграція науки та освіти, створення технологічних і
наукових парків;
перехід до фінансування наукових досліджень на прое-
ктній основі;
ухвалення закону про наукову та науково-технічну дія-
льність, перша половина 2015 р.;
розробка та реалізація Стратегії української гуманітар-
ної політики, 2015 р.
1
Програма діяльності Кабінету Міністрів України. 2014 [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=247809587.
Механізм забезпечення соціально-
економічного саморозвитку регіону пе-
редбачає високий динамізм нормативно-
правової бази, оскільки при формуванні
законодавчих норм нової регіональної
політики є необхідними масштабні зміни
нормативних актів – як за кількістю до-
кументів, що скасовуються і приймають-
ся, так і за глибиною регулюючих норм,
які змінюються. Формування нової регіо-
нальної політики із принципами самороз-
витку в Україні здійснюється за відсут-
ності гарантованого забезпечення цього
процесу, в умовах паралельного станов-
лення принципів правової держави. Ви-
рішення цих питань можливе лише при
реальних процесах побудови правової
держави з її принципами, коли законода-
вчо будуть визначені питання самороз-
витку регіону з чітким визначенням пов-
новажень держави та регіону. Нобелівсь-
кий лауреат з економіки Дж. Б’юкенен
зробив висновки щодо розуміння меха-
нізму реалізації таких взаємозв’язків за
рахунок правової системи як своєрідного
суспільного капіталу: «Система законів
являє собою суспільний капітал, віддача
від якого підвищується з часом» [13].
Таким чином, процес саморозвитку
регіону не передбачає повної відсутності
взаємодії регіону і держави, а сприяє
зниженню залежності, зокрема, знижен-
ню дотаційності регіону. Метою самороз-
витку регіону є не відділення, а розши-
рення економічних зв'язків як у рамках
конкретного регіону, так і за його межа-
ми, що забезпечує в перспективі залу-
чення додаткових виробничих ресурсів.
У даний час в Україні самостійну струк-
туру власного господарства, здатну за-
безпечити саморозвиток і фінансову не-
залежність від центру, теоретично мають
тільки деякі регіони. Основними чинни-
ками, що формують напрями формування
механізму саморозвитку регіону в умовах
децентралізації управління, є такі:
економічний чинник − самодостат-
ній соціально-економічний розвиток ре-
гіону з адаптивними властивостями щодо
подолання несприятливих економічних
тенденцій та зі здатністю регіону забез-
печувати збалансований розвиток, само-
регулювання, самовдосконалення з мак-
симальним використанням внутрішніх, а
також зовнішніх позикових ресурсів для
задоволення потреб населення регіону;
соціальний чинник – активізація
соціальних ресурсів регіону, нагрома-
дження людського капіталу для максимі-
зації особистого та суспільного добробу-
ту, що впливає на результативність само-
розвитку регіону та національної еконо-
міки;
http://www.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=247809587
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––
14 ISSN 1562-109X
2016, № 2 (74)
політичний чинник – децентраліза-
ція управління – трансформація всієї
управлінської системи, що передбачає
структурні зміни в системі державного
управління, пов'язані з наданням більшої
самостійності іншим рівням управління.
Оновлення інститутів влади, формування
як на національному, так і на регіональ-
ному рівні групи однодумців із загаль-
ною ідеологією вирішуваних завдань.
Становлення системи жорсткої кадрової
відповідальності на основі публічних
критеріїв результативності роботи управ-
лінців;
культурний чинник – активізація
регіональної мобільності з послабленням
ролі соціальних зв'язків і націоналізації
відносин. Відхід від архаїчних стереоти-
пів суспільної свідомості, який виража-
ється у формуванні нової системи мора-
льно-етично-культурних цінностей, що
відповідають сучасним соціально-еконо-
мічним тенденціям.
Слід зазначити, що подібна само-
стійність в умовах належності до єдиного
економічного простору держави встанов-
лює нову роль для державних органів
управління. У нових реаліях перед сис-
темою державного управління постає за-
вдання розробки цілей, інструментів і
механізмів розвитку національної еконо-
міки, що складається з відносно само-
стійних регіонів, а також роль регулятора
соціально-економічних відносин. При
цьому одним із найбільш важливих за-
вдань державного управління є забезпе-
чення ефективного інтегративного ефек-
ту [14], який, на думку К. Поланьї, обу-
мовлюється наявністю певних інститу-
ційних утворень – організацій, центрів,
економічних систем у процесі взаємодії
різних рівнів влади (державної, регіона-
льної і муніципальної).
Розвиток регіону має базуватись на
принципах саморозвитку, які передбача-
ють створення економічних умов, що до-
зволяють досягти стійкого стану розвит-
ку без зовнішнього впливу. При цьому
функціональна роль відводиться локалі-
зованими видам діяльності в економіці
регіону, що продукує такі зовнішні нас-
лідки, які згуртовують економічний про-
стір регіону на основі розвитку конкуре-
нтного середовища [15]. Це дозволяє під-
вищити ефективність регіонального са-
морозвитку за допомогою інтеграції від-
творювальних процесів і більш раціона-
льного використання економічних і соці-
альних ресурсів. Важливими ресурсами
саморозвитку регіону є власні ресурси
регіону, які забезпечують самостійний
розвиток виробництва в регіоні шляхом
їх раціонального використання для задо-
волення потреб споживачів. До виробни-
чих ресурсів регіону належать сировинні,
енергетичні, технічні ресурси, матеріали,
трудові ресурси, внутрішньовиробничі
роботи та послуги, вироблена продукція.
Загальною суттєвою ознакою виробни-
чих ресурсів є їх матеріальний характер,
тобто всі виробничі ресурси є предмета-
ми матеріальної діяльності, що мають
уречевлену основу. Особливість даних
ресурсів саморозвитку полягає в тому,
що вони можуть бути використані, спо-
житі або створені безпосередньо всере-
дині регіону.
Виробничі ресурси забезпечують
виробничу орієнтацію економіки регіону
як на рівні наявності сировинних ресур-
сів, так і трудових ресурсів, зайнятих на
даних виробництвах регіону. Таким чи-
ном, під виробничими ресурсами само-
стійного розвитку регіону розуміються
джерела, засоби виробництва, які утво-
рюють основні передумови економічної
діяльності людей усередині регіону і мо-
жуть бути використані для виробництва
товарів і послуг. Значущість окремих ви-
дів ресурсів з часом може змінюватись
залежно від рівня розвитку економічних
відносин і технологій виробництва. Ви-
міром енергетичних ресурсів може бути
обсяг паливно-енергетичних ресурсів, що
–––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Экономика промышленности ––––––––––––––––––––––
ISSN 1562-109X
2016, № 2 (74)
15
витрачаються в процесі виробництва.
Матеріальні ресурси характеризуються
потрібною кількістю сировини і матеріа-
лів.
Пропозиції та рекомендації щодо
напрямів регулювання економічними ви-
робничими ресурсами забезпечення само-
стійного розвитку регіону. Модель само-
розвитку регіону створює нові умови для
ефективнішого регулювання розподілу та
використання виробничих ресурсів, а са-
ме:
комплексний розвиток промислово-
сті регіону;
ефективне розміщення виробництва
в регіоні;
розвиток економіки регіону на базі
локальних переваг − розробка родовищ,
виробництва сировини, ремонт виробни-
чого устаткування;
розвиток прогресивних виробництв
у регіоні – як повністю нових вироб-
ництв, так і впровадження нових стадій у
вже діючих виробництвах, які виробля-
тимуть новий вид продукції;
виробництво металу в регіоні утво-
рює можливість виникнення важкого
машинобудування;
формування спеціалізованих трудо-
вих ресурсів;
розвиток промислової інфраструк-
тури в регіоні;
виробництво послуг водо-, тепло- і
електропостачання.
Ці умови, серед інших, є важливи-
ми для самостійного розвитку регіону.
Зокрема, важливою є конкуренція навко-
ло внутрішньорегіональних обмежених
ресурсів. Для регіонального розвитку та-
ка конкуренція має суттєве значення. Хо-
ча поява нового виду діяльності в регіоні,
що залучає місцеві ресурси, підвищує їх
ціну, що може ускладнити залучення но-
вих виробників. З огляду на європейсь-
кий досвід функціонування виробничих
підприємств, які працюють в умовах жо-
рсткої конкуренції, потрібно не тільки
обмежуватися виробництвом якісної
продукції та продажом її за конкурент-
ними цінами, а і швидше за конкурентів
реагувати на запити споживачів. Таким
чином, виробничі ресурси саморозвитку
регіону мають щільний зв'язок із соціа-
льними ресурсами, зокрема трудовими;
безпосередньо впливають на нагрома-
дження людського капіталу шляхом ма-
сового залучення висококваліфікованих
фахівців для забезпечення якісної праці
зайнятих на діючих виробництвах регіо-
ну, а також для розвитку прогресивних
високотехнологічних виробництв у регі-
оні.
Перспективи подальших дослід-
жень. Реальний стан економіки багатьох
регіонів України характеризуються кри-
тичним рівнем фізичного та морального
зносу основних фондів і відсутністю су-
часної соціальної та виробничої інфра-
структури, тому необхідно виробляти но-
ві регіональні стратегії – стратегії само-
розвитку регіону, спрямовані на приско-
рений економічний розвиток і розвиток
людського капіталу. Це дозволить визна-
чити пріоритети регіонального управлін-
ня, конкретні функції кожного виробни-
чого комплексу регіону й особливості
трансформації витрат на розвиток людсь-
кого капіталу в ефективні інвестиції з ви-
сокою соціально-економічною віддачою.
Література
1. Угода про асоціацію між Укра-
їною та Європейським Союзом [Елек-
тронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/ar-
ticle?art_id=247573301&cat_id=244274130.
2. Представлено План дій "Віднов-
лення України". Департамент інформації
та комунікацій з громадськістю секре-
таріату КМУ. Урядовий портал [Елек-
тронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/ar
ticle?art_id=247573301&cat_id=244274130.
–––––––––––––––––––––––––– Економіка промисловості Economy of Industry ––––––––––––––––––––––––––
16 ISSN 1562-109X
2016, № 2 (74)
3. Asheim B. Innovation Drivers and
Regional Innovation Strategies. Ed. by: M.
Davide Parrilli, Rune Dahl Fitjar, Andrés
Rodriguez-Pose / B. Asheim / Cheltenham,
UK, and Northampton, MA: Edward Elgar
Publishing. – 240 р.
4. Isaksen A. Regional Innovation
Policy for Small-Medium Enterprises /
A. Isaksen, B. Asheim, C. Nauwelaers & F.
Todtling / Cheltenham, UK, and Northamp-
ton, MA: Edward Elgar Publishing. – 264 р.
5. Kindleberger C.P., Manias RZ.
Aliber. Panics and Crashes: A History of
Financial Crises. Publisher: 6th Edition, Re-
vised Edition. – 368 р.
6. Бочко В.С. Ускоряющие и сдер-
живающие факторы скоординированного
и сбалансированного развития регионов /
В.С. Бочко // Экономика региона. – 2015. –
№ 1. – С. 39-52.
7. Гальчинський А. Економічний
розвиток: методологія оновленої пара-
дигми / А. Гальчинський // Економіка
України. – 2012. – № 5. – С. 4-17.
8. Татаркин А.И. Программно-про-
ектное управление потенциалом терри-
тории как потребность ее системного
развития / А.И. Татаркин, К.А. Новикова //
Ars Administrandi. – 2015. – № 1-2. –
С. 151-167.
9. Відновлення України − план дій.
Урядовий портал [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://www.kmu.gov.
ua/control/publish/article?art_id=247573184.
10. Програма діяльності Кабінету
Міністрів України 2014. Урядовий пор-
тал [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/
publish/article?art_id=247809587.
11. Портер М. Конкурентное пре-
имущество: как достичь высокого ре-
зультата и обеспечить его устойчивость /
М. Портер; пер. с англ. – 2-е изд. – М.:
Альпина бизнес Букс, 2006. – 715 с.
12. Яковец Ю.В. Эпохальные инно-
вации ХХI века / Ю.В. Яковец. − М.: Эко-
номика, 2004. – 439 с.
13. Бьюкенен Дж. Границы свобо-
ды. Между анархией и Левиафаном /
Дж. М. Бьюкенен // Сочинения; пер. с
англ. – М.: Таурас Альфа, 1997. – 560 с.
(Сер. «Нобелевские лауреаты по эконо-
мике»).
14. «Великая трансформация» Кар-
ла Поланьи: прошлое, настоящее, буду-
щее: сборник под общ. ред. Р.М. Нуреева.
− М.: Дом ГУ ВШЭ, 2006. – С. 65-66.
15. Шерстянкина Т.В. Инноваци-
онно-познавательные тенденции в опре-
делении самодостаточности российских
регионов / Т.В. Шерстянкина // Вестник
Бурятского государственного универси-
тета. Серия «Философия, социология,
политология, культурология». – Улан-
Удэ, 2009. – Вып. 14. – С. 96-100.
Надійшла до редакції 24.03.2016 р.
http://www.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=247573184
http://www.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=247573184
http://www.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=247809587
http://www.kmu.gov.ua/control/publish/article?art_id=247809587
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-105708 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 1562-109Х |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-07T17:46:56Z |
| publishDate | 2016 |
| publisher | Інститут економіки промисловості НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Гріневська, С.М. 2016-09-07T04:51:36Z 2016-09-07T04:51:36Z 2016 Сучасні тенденції формування механізмів саморозвитку регіону в умовах децентралізації / С.М. Гріневська // Економіка промисловості. — 2016. — № 2 (74). — С. 5-16. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 1562-109Х https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/105708 332.1:334.012.74 В Україні неповною мірою використовується самостійність суб’єктів регіонального управління, встановлена законодавчими актами. Досвід діяльностімісцевих органів влади підтверджує тенденцію збільшення функцій, що ними виконуються за рахунок делегування на нижчі рівні значної кількості повноважень й управлінських функцій. У даний час формується конституційна реформа, згідно з якою саме на регіональному рівні мають бути вирішені основні проблеми та визначені відповідальні за здійснення соціально-економічної політики щодо регіонального планування, прогнозування, управління технічним розвитком, соціальною сферою, кредитно-фінансовою та зовнішньоекономічною діяльністю, з поступовим відведенням ролі держави до координації, взаємоузгодження інтересів усіх учасників процесу регіонального управління. Державне регулювання розвитку регіонів має забезпечувати регуляторні функції: стимулювання економічного зростання, раціональне використання трудового потенціалу, забезпечення прогресивних зрушень у галузевій і територіальній системах, підтримку експорту продукції та послуг. Головними цілями державного управління регіональним розвитком є забезпечення економічної та соціальної стабільності, захист вітчизняних виробників на світових ринках, регулювання майнових відносин, забезпечення самодостатнього самостійного розвитку кожного регіону. В Украине не в полной мере используется самостоятельность субъектов регионального управления, установленная законодательными актами. Опыт деятельности местных органов власти подтверждает тенденцию увеличения функций, которые ими выполняются за счет делегирования на низшие уровни значительного количества полномочий и управленческих функций. В настоящее время формируется конституционная реформа, согласно которой именно на региональном уровне должны быть решены основные проблемы и назначены ответственные за проведение социально-экономической политики по региональному планированию, прогнозированию, управлению техническим развитием, социальной сферой, кредитно-финансовой и внешнеэкономической деятельностью, с постепенным отведением роли государства к координации, согласованию интересов всех участников процесса регионального управления. Государственное регулирование развития регионов должно обеспечивать регуляторные функции: стимулирование экономического роста, рациональное использование трудового потенциала, обеспечение прогрессивных сдвигов в отраслевой и территориальной системах, поддержку экспорта продукции и услуг. Главными целями государственного управления региональным развитием являются обеспечение экономической и социальной стабильности, защита отечественных производителей на мировых рынках, регулирование имущественных отношений, обеспечение самодостаточного самостоятельного развития каждого региона. In Ukraine independence of regional management objects set by legislative acts is not fully used. Experience of local authorities’ activity confirms the tendency of increasing functions that are performed by means of delegating significant amount of responsibilities and management functions to lower levels. Currently Constitutional reform is being formed. In accordance with the reform the problems and responsibilities that concern regional level, such as socio-economic policy in regional planning, forecast, technical management development, social sphere management, credit-financial and external economic activity, are to be solved at this level with gradual giving to the state the role of coordination and inter correspondence of the interests of all the members of regional management process. State regulation of regional development is to provide regulating functions: economic growth stimulation, rational usage of human resources potential, provision of progress in branch and territorial systems, support of products and services export. And the main aim of state regulation of regional development is to provide economic and social stability, local producers’ protection at international markets, property relations regulation, and the support of independent self-sufficient development of every region. uk Інститут економіки промисловості НАН України Економіка промисловості Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості Сучасні тенденції формування механізмів саморозвитку регіону в умовах децентралізації Современные тенденции формирования механизмов саморазвития региона в условиях децентрализации Modern tendencies of forming region’s self-development mechanisms in terms of decentralization Article published earlier |
| spellingShingle | Сучасні тенденції формування механізмів саморозвитку регіону в умовах децентралізації Гріневська, С.М. Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості |
| title | Сучасні тенденції формування механізмів саморозвитку регіону в умовах децентралізації |
| title_alt | Современные тенденции формирования механизмов саморазвития региона в условиях децентрализации Modern tendencies of forming region’s self-development mechanisms in terms of decentralization |
| title_full | Сучасні тенденції формування механізмів саморозвитку регіону в умовах децентралізації |
| title_fullStr | Сучасні тенденції формування механізмів саморозвитку регіону в умовах децентралізації |
| title_full_unstemmed | Сучасні тенденції формування механізмів саморозвитку регіону в умовах децентралізації |
| title_short | Сучасні тенденції формування механізмів саморозвитку регіону в умовах децентралізації |
| title_sort | сучасні тенденції формування механізмів саморозвитку регіону в умовах децентралізації |
| topic | Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості |
| topic_facet | Макроекономічні та регіональні проблеми розвитку промисловості |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/105708 |
| work_keys_str_mv | AT grínevsʹkasm sučasnítendencííformuvannâmehanízmívsamorozvitkuregíonuvumovahdecentralízacíí AT grínevsʹkasm sovremennyetendenciiformirovaniâmehanizmovsamorazvitiâregionavusloviâhdecentralizacii AT grínevsʹkasm moderntendenciesofformingregionsselfdevelopmentmechanismsintermsofdecentralization |