Бабин Яр. Історія. Сучасність. Майбутнє?.. (роздуми до 70-річчя київської масакри 29–30 вересня 1941 р.)
У статті запропоноване нове концептуальне бачення історії Бабиного Яру як визначного історичного місця, де відбувалися й досі відбуваються події, що мають символічне значення для історії Києва, України, Європи. Проаналізовано зв’язок між історією та сучасним станом Бабиного Яру, що досі залишається...
Saved in:
| Published in: | Український історичний журнал |
|---|---|
| Date: | 2011 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2011
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/105842 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Бабин Яр. Історія. Сучасність. Майбутнє?.. (роздуми до 70-річчя київської масакри 29–30 вересня 1941 р.) / В.Р. Нахманович // Український історичний журнал. — 2011. — № 6. — С. 105-121. — Бібліогр.: 60 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-105842 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Нахманович, В.Р. 2016-09-11T11:05:21Z 2016-09-11T11:05:21Z 2011 Бабин Яр. Історія. Сучасність. Майбутнє?.. (роздуми до 70-річчя київської масакри 29–30 вересня 1941 р.) / В.Р. Нахманович // Український історичний журнал. — 2011. — № 6. — С. 105-121. — Бібліогр.: 60 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/105842 У статті запропоноване нове концептуальне бачення історії Бабиного Яру як визначного історичного місця, де відбувалися й досі відбуваються події, що мають символічне значення для історії Києва, України, Європи. Проаналізовано зв’язок між історією та сучасним станом Бабиного Яру, що досі залишається місцем громадського протистояння різних суспільних груп населення. The article brings forward the new conceptual vision of Babyn Yar as the notable historical place where symbolic for Kyiv, Ukraine and Europe events have been obtaining. The connection between historic and modern status of Babyn Yar (which still remains of the confrontation between different social groups) was analyzed. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Історичні студії Бабин Яр. Історія. Сучасність. Майбутнє?.. (роздуми до 70-річчя київської масакри 29–30 вересня 1941 р.) Babyn Yar. History. Nowadays. Future?.. (Reflections Commemorating the 70-th Anniversary of Kyiv Massacre on September 29–30, 1941) Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Бабин Яр. Історія. Сучасність. Майбутнє?.. (роздуми до 70-річчя київської масакри 29–30 вересня 1941 р.) |
| spellingShingle |
Бабин Яр. Історія. Сучасність. Майбутнє?.. (роздуми до 70-річчя київської масакри 29–30 вересня 1941 р.) Нахманович, В.Р. Історичні студії |
| title_short |
Бабин Яр. Історія. Сучасність. Майбутнє?.. (роздуми до 70-річчя київської масакри 29–30 вересня 1941 р.) |
| title_full |
Бабин Яр. Історія. Сучасність. Майбутнє?.. (роздуми до 70-річчя київської масакри 29–30 вересня 1941 р.) |
| title_fullStr |
Бабин Яр. Історія. Сучасність. Майбутнє?.. (роздуми до 70-річчя київської масакри 29–30 вересня 1941 р.) |
| title_full_unstemmed |
Бабин Яр. Історія. Сучасність. Майбутнє?.. (роздуми до 70-річчя київської масакри 29–30 вересня 1941 р.) |
| title_sort |
бабин яр. історія. сучасність. майбутнє?.. (роздуми до 70-річчя київської масакри 29–30 вересня 1941 р.) |
| author |
Нахманович, В.Р. |
| author_facet |
Нахманович, В.Р. |
| topic |
Історичні студії |
| topic_facet |
Історичні студії |
| publishDate |
2011 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Український історичний журнал |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Babyn Yar. History. Nowadays. Future?.. (Reflections Commemorating the 70-th Anniversary of Kyiv Massacre on September 29–30, 1941) |
| description |
У статті запропоноване нове концептуальне бачення історії Бабиного Яру як
визначного історичного місця, де відбувалися й досі відбуваються події, що мають символічне значення для історії Києва, України, Європи. Проаналізовано зв’язок між історією та сучасним станом Бабиного Яру, що досі залишається місцем громадського протистояння різних суспільних груп населення.
The article brings forward the new conceptual vision of Babyn Yar as the notable
historical place where symbolic for Kyiv, Ukraine and Europe events have been
obtaining. The connection between historic and modern status of Babyn Yar (which
still remains of the confrontation between different social groups) was analyzed.
|
| issn |
0130-5247 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/105842 |
| citation_txt |
Бабин Яр. Історія. Сучасність. Майбутнє?.. (роздуми до 70-річчя київської масакри 29–30 вересня 1941 р.) / В.Р. Нахманович // Український історичний журнал. — 2011. — № 6. — С. 105-121. — Бібліогр.: 60 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT nahmanovičvr babinârístoríâsučasnístʹmaibutnêrozdumido70ríččâkiívsʹkoímasakri2930veresnâ1941r AT nahmanovičvr babynyarhistorynowadaysfuturereflectionscommemoratingthe70thanniversaryofkyivmassacreonseptember29301941 |
| first_indexed |
2025-11-26T00:17:49Z |
| last_indexed |
2025-11-26T00:17:49Z |
| _version_ |
1850599480995348480 |
| fulltext |
Укр. іст. журн. – 2011. – №6
Коли звертаєшся до вивчення подій водночас глобальних і трагічних –
таких, як Голокост чи Голодомор, нацизм чи комунізм, не можна обійти за-
садничі філософські питання. І перше з них: в який момент виникає історія?
У той, коли відбуваються певні події, чи в той, коли вони з’являються в на-
шій свідомості? Що є історія взагалі: те, що відбувалося будь-де та будь-ко-
ли, чи те, що залишилося на папері або у живій пам’яті нащадків? чи існує
минуле саме по собі, чи воно є лише частиною сучасного? Якою мірою ми
сьо годні можемо впливати на наше особисте й спільне «вчора», чи не є не-
змінність і лінійність часу лише ілюзією нашої обмеженої свідомості? чи,
можливо, усі мінливі історичні обставини взагалі є лише декораціями, в
яких розігрують свої вистави одні й ті самі актори – частинки єдиної душі
прабатька Адама – у намаганні, нарешті, виправити себе та Світ, поверну-
тися до первинного Едему, завершити виконання важкої роботи, яку запро-
понував нам Усевишній, сказавши: «Створимо людину»?
Від того, як ми відповімо на ці запитання, багато що залежить. У пер-
шу чергу, вирішення глобального з них – що є метою історії як науки? чи ми
просто плетемо мереживо подій, намагаючись задовольнити спрагу за зраз-
ками великого і героїчного минулого? Отже, чи не є історія просто докумен-
тованою альтернативою художній літературі, романом із реального життя?
чи ми намагаємося за допомогою минулого підкріпити свої сучасні уявлення
й дії, знайти чи винайти виправдання фальшивим ідеалам політиків та щи-
рим забобонам суспільства? чи ми чесно прагнемо зрозуміти, у чому ж поля-
гають віковічні закони історичного процесу, а відтак запропонувати рецепти
побудови чергового світлого майбутнього людства? чи, можливо, у той самий
час, коли ми пишемо чи переписуємо історію, то наново створюємо наше ми-
нуле, сучасне й майбутнє, і наше слово уподібнюється до того першого Слова,
яким було створено весь Світ? Якщо пристати на останню думку, починаєш
відчувати власну відповідальність, якої так не вистачає нашим сучасникам,
що воліють уважати себе за безсилих спостерігачів грандіозної гри сильних
людей, великих держав та глобальних процесів. Із постійним усвідомленням
В.р.НахМаНоВич*
бАбИН ЯР. ІСТОРІЯ. СУЧАСНІСТь. МАйбУТНє?..
(РОЗДУМИ ДО 70-РІЧЧЯ кИЇВСькОЇ МАСАкРИ
29–30 ВЕРЕСНЯ 1941 р.)
У статті запропоноване нове концептуальне бачення історії Бабиного Яру як
визначного історичного місця, де відбувалися й досі відбуваються події, що ма-
ють символічне значення для історії Києва, України, Європи. Про аналізовано
зв’язок між історією та сучасним станом Бабиного Яру, що досі залишається
місцем громадського протистояння різних суспільних груп населення.
* Нахманович Віталій Рафаїлович – провідний науковий співробітник Музею історії м.Києва,
відповідальний секретар Громадського комітету для вшанування пам’яті жертв Бабиного Яру.
Укр. іст. журн. – 2011. – №6
106 В.Р.Нахманович
цієї відповідальності візьмемо на себе сміливість запропонувати новий по-
гляд на історію Бабиного Яру.
Але навіщо він узагалі потрібний? Звичайно поштовхом до зміни істо-
ричних концепцій стає виявлення нових фактів, що не вкладаються в уста-
лену схему. Це й спричиняє новий погляд на минуле. Проте останніми рока-
ми в Україні наявна інша ситуація, коли нові історичні факти залишаються
поза межами суспільної свідомості, є здобутком лише вузького кола фахів-
ців. Зрозуміло, що в даному разі йдеться про події великої суспільної значу-
щості, осмислення яких має бути основою національної ідеології, масового
світогляду, зрештою – бачення майбутнього країни. У такому випадку по-
стає питання: чи взагалі ігнорувати громадську думку, чи запропонувати
нові концепції, що дозволять віднайти шлях до національного примирення
з найболючіших питань вітчизняного минулого?
Саме така ситуація склалася з історією Бабиного Яру. По-перше, існує
принципова суперечність між загальносвітовим і українським сприйняттям
цього місця-символу. Для всього світу він є одним із двох (поряд з Аушвіцем)
символів Голокосту. До речі, формулювання офіційних документів, що пе-
редбачали відзначення 70-річчя трагедії Бабиного Яру наприкінці верес-
ня – на початку жовтня 2011 р., не залишали іншої можливості трактувати
його історію, як пов’язану лише з масовим розстрілом нацистами київсь-
ких євреїв 29–30 вересня 1941 р. Але для України Бабин Яр є також сим-
волом знищення багатьох інших груп її населення – ромів, українських на-
ціоналістів, радянських підпільників, футболістів київського «Динамо»,
душевнохворих із лікарні імені академіка І.Павлова та ін.
По-друге, його минуле досі не може вважатися остаточно дослідженим
та узгодженим у суспільній свідомості. Зусиллями аматорів, що довгий час
самотужки намагалися дослідити історію цієї трагедії, її було спотворено в
усіх ключових питаннях, як-от довоєнна топографія Яру, місця розстрілів,
поховання і знищення трупів, у тому числі жертв радянського режиму,
склад карателів – виконавців злочинів, кількість загиблих. Усі ці питання,
зрештою, другорядні для існування абстрактного символу, виявилися дуже
актуальними для історії конкретного місця.
Так, маніпуляції з топографією було використано для обґрунтування
можливості будівництва на території Яру станції метро «Дорогожичі»1 та не-
здійсненого, на щастя, проекту культурного центру «Спадщина»2. Штучне
збільшення або зменшення кількості жертв, зокрема євреїв, стало аргумен-
том у дискусії щодо «прав» різних груп на меморіальну територію та й саму
пам’ять про трагедію. Питання про склад виконавців, а саме участь у роз-
стрілах української допоміжної поліції, причетність до цього членів ОУН
і чиновників Київської міської управи, – активно використовується у су-
спільній дискусії щодо оцінки українського визвольного руху часів Другої
1 Нахманович В. источники и литература. Проблемы систематизации и особенности изу-
че ния // Бабий Яр: человек, власть, история: Док. и мат. – Кн.1: историческая топография и
хронология событий. – К., 2004. – С.63.
2 Там же. – С.56.
Укр. іст. журн. – 2011. – №6
107Бабин Яр. Історія. Сучасність. Майбутнє?..
світової війни та його ролі в Голокості. Зрештою, твердження про наявність
у Бабиному Яру лише масових поховань жертв Голодомору й Великого те-
рору має підсилити ревізіоністську тезу про те, що київських євреїв узагалі
не було там розстріляно, а вивезено невідомо куди. Доведення цього «фак-
ту» дозволило б одразу кардинально вирішити питання як щодо співучасті
української поліції, зокрема оунівців у розстрілах, так і стосовно «переваж-
них прав» євреїв на меморіалізацію Яру.
Слід зазначити, що проведення будь-яких неупереджених наукових
досліджень, які спростовують або значною мірою виправляють наявні мі-
фологеми, аж ніяк не є запорукою відмови від них політиків та громад-
ських діячів. Це свідчить про те, що проблема полягає не лише в помил-
ках некваліфікованих краєзнавців, а й у свідомому спотворенні історичної
правди заради досягнення поточних політичних або господарських цілей.
По-третє, виникла низка проблем суто практичного ґатунку, пов’язаних
з увічненням пам’яті жертв. За радянських часів існування Бабиного Яру
як загального символу Голокосту задовольняло потреби як тих, хто прагнув
гідно вшанувати пам’ять жертв, так і тих, хто в будь-який спосіб намагався
цьому завадити. Але з падінням радянської влади, коли відкрилися можли-
вості для практичного увічнення пам’яті загиблих, суспільство зіткнулося з
тим, що спроби меморіалізації трагедії раз у раз спричиняють жорстке гро-
мадське протистояння.
Наочний приклад цьому дають події поточного року, пов’язані з підготов-
кою до 70-х роковин масових розстрілів. Що готували до цієї дати державні
установи й громадські організації?
З інтерв’ю директора Національного історико-меморіального заповідни-
ка «Бабин Яр»: «Дуже хотілося би встигнути зробити до 29 вересня хоча б дві
принципово важливі справи: відремонтувати великий пам’ятник та побуду-
вати Алею праведників. […] Сьогодні ми хочемо огородити нашу територію.
[…] Ми хочемо привести її до належного стану, хочемо почати будувати перші
музейні об’єкти. Зрозуміло, ми б хотіли, щоб згодом було побудовано повно-
цінний музейний комплекс, щоб було зібрано й увічнено імена тих, хто заги-
нув у Бабиному Яру»3.
З інтерв’ю голови Спостережної ради благодійної фундації «Бабин Яр»:
«3 жовтня поточного року4 […] о 12.00 президент України Віктор Янукович
разом із керівниками благодійної фундації «Бабин Яр» покладе камінь до
фундаменту […] меморіального комплексу. […] За затвердженим проектом
усю площу – близько 2 гектарів – буде покрито величезним талесом5, а у се-
редині нього буде знаходитися музей. […] Поруч на 4 гектарах ми плануємо
3 Інтерв’ю директора Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр»
Глазунова Бориса Івановича газеті «Эйникайт» [Електронний ресурс]: http://babyn-yar.
gov.ua/%D1%96nterv%E2%80%99yu-direktora-nats%D1%96onalnogo-%D1%96storiko-
memor%D1%96alnogo-zapov%D1%96dnika-babin-yar-glazunova-borisa-%D1%96vano
4 Державні урочисті заходи було перенесено на 3 жовтня у зв’язку з тим, що 29 та 30 верес-
ня 2011 р. припали на перші дні Рош а-Шана (юдейського Нового року), а 1 й 2 жовтня – це
субота і неділя, відповідно, юдейський та християнський вихідні.
5 Талес – чотирикутне біле покривало з чорними (або синіми) смугами по краях, яким одру-
жені чоловіки-євреї покривають себе під час молитви.
Укр. іст. журн. – 2011. – №6
108 В.Р.Нахманович
висадити 32 тис. дерев, на кожному буде табличка з іменем людини, роз-
стріляної у Бабиному Яру. […] У центрі буде величезне меморіальне дерево
в пам’ять тих тисяч і тисяч людей, імена яких поки встановити не вдалося»6.
Із постанови Верховної Ради України від 5 липня 2011 р. «Про відзна-
чення 70-річчя трагедії Бабиного Яру»:
«Кабінету Міністрів України:
– передати Національному історико-меморіальному заповіднику «Бабин
Яр» будинок за адресою вул. Мельникова, 44, де має бути влаштована його
дирекція та тематична фотовиставка;
– забезпечити фінансування розробки генерального проекту розвитку
Національного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр», до якого
включити такі елементи:
– Науково-просвітницький центр «Спадщина»;
– пам’ятник жертвам погромів»7.
Це інформація лише про капітальні проекти: два музеї й науково-про-
світницький центр, Алея праведників, меморіальне дерево та пам’ятник
жертвам погромів. І це на додачу до вже наявних двох десятків (!)
пам’ятників та пам’ятних знаків, що відображають той чи інший бік історії
Бабиного Яру. Показово: кожна державна чи громадська організація пра-
цює за власними планами. Жодного узгодження кроків, не йдеться вже про
об’єднання їх зусиль. чи можна за таких обставин вести мову про справж-
ній національний символ – місце спільної історичної пам’яті? чи можна
взагалі вважати, що Бабин Яр – це лише минуле України? Напевно, що ні.
А якщо так, то коли ж буде перерваний цей ланцюг трагедій і злочинів, не-
нависті й непорозуміння? Щоб спробувати відповісти на ці питання, треба
заглибитися в минуле.
Очевидно, що, вивчаючи будь-який історичний феномен, важливо кожно-
го разу знайти той самий підхід, котрий дозволить якнайповніше висвітлити
властиві саме йому особливості. Отже, коли йдеться про Бабин Яр, треба усві-
домити, що досліджується минуле конкретного місця. Наприклад, Голокост є
історичним явищем, яке наповнене певними подіями, де географічні подро-
биці є, зрештою, другорядними та правлять за схематичне тло, що на ньому
розгорталася людська трагедія. Натомість Бабин Яр – це місце, зафіксоване
у географічному просторі, через котре проходили численні історичні події, що
залишали свої фрагменти, з яких і складалася мозаїка його минулого.
Безумовно, можна самим обирати підхід до цієї історії. Або виокремити
один з її фрагментів (зрозуміло, що найчастіше йдеться про той, що пов’язаний
з єврейською Катастрофою) й ігнорувати всі інші. Можна також удатися до
вивчення та всебічного дослідження окремо кожного з них (саме за такою схе-
мою і відбувається останні роки меморіалізація Бабиного Яру). Але можна по-
ставити перед собою амбітніше завдання – знайти єдиний стрижень, що в той
чи інший спосіб об’єднує всі фрагменти цієї історичної мозаїки.
6 Украина взялась за Бабий Яр [Електронний ресурс]: http://www.mignews.com/news/
society/world/190611_140119_68008.html
7 Про 70-річчя трагедії Бабиного Яру // Голос України. – 2011. – 16 липня.
Укр. іст. журн. – 2011. – №6
109Бабин Яр. Історія. Сучасність. Майбутнє?..
У чому привабливість такого підходу? Очевидно, у тому, що він дасть
змогу перетворити Бабин Яр не на символ однієї трагедії, що неможливо
з огляду на реальну історію, і не на купу символів різних подій, що жод-
ною мірою не поєднуються в уяві, а на новий єдиний та спільний символ,
який буде важливим для всіх, хто відчуває свою причетність до цього місця.
А відтак Яр може, нарешті, стати одним із загальнонаціональних символів,
яких так бракує сучасній Україні.
У чому небезпека такого підходу? Очевидно, у тому, що виникає підсві-
доме бажання знайти історичні або хоча б символічні зв’язки там, де їх на-
справді не існує, побачити цілісну картину в безладній купі уламків, запро-
понувати новий сенс тому, що ніколи його не мало.
Отже, спробуємо одразу намітити структурно-хронологічний поділ
історії Бабиного Яру. Очевидно, що однією з його точок стане 29 вересня
1941 р. – день початку масових розстрілів євреїв Києва. Саме ця подія ста-
ла центральною в історії Яру й заклала ґрунт для його перетворення на
всесвітньо відомий символ. Підкреслимо, що, власне, таким він став уже
через багато років після війни. Це важливий момент, оскільки механізм
символізації історичних подій ще не до кінця усвідомлений. Коли зазна-
чається: «У той час на цьому місці відбулася така-то символічна подія», –
то накидається її сучасникам сьогоднішнє сприйняття. 29 вересня 1941 р.
в Бабиному Яру стався масштабний злочин, але на символ, на втілення
всіх подій такого ґатунку він перетворився вже тоді, коли минуло достатньо
часу, щоб усвідомити:
1. Бабин Яр не був унікальною подією. Навпаки, він був типовим, хоча
й одним із наймасштабніших злочинів нацизму на окупованих територіях
СРСР (на захід від радянського кордону євреїв знищували в інший спосіб).
2. Сукупні масштаби Голокосту перетворили його на одну з найбільших
(на думку євреїв та західного світу – взагалі унікальну) трагедій ХХ ст. та
всієї історії людства. А відтак він вимагав посиленої фіксації в пам’яті не
лише його жертв і свідків, а й багатьох поколінь нащадків, у тому числі за
допомогою меморіалізації місць трагедії та перетворення найбільш визнач-
них із них на загальні символи.
Роль Бабиного Яру в історії Голокосту взагалі-то не мала завадити увіч-
ненню пам’яті також і інших його жертв, зразком чого є меморіальний комп-
лекс у колишньому таборі смерті Аушвіц (у польському місті Освенцім). Але
певні особливості радянської та пострадянської історії не дали змоги до цьо-
го часу задовільно вирішити це питання. Відтак було не лише додано нових
проблем, а й створено на цьому місці фактично новий історичний шар, що
потребує окремого дослідження та осмислення.
Отже, можна глобально поділити історію Бабиного Яру на три доби:
– передісторія – до початку німецької окупації Києва під час Другої
світової війни;
– трагедія – нацистський терор упродовж двох років окупації;
– увічнення – від визволення Києва до сьогоднішнього дня.
Укр. іст. журн. – 2011. – №6
110 В.Р.Нахманович
Початок першої доби губиться в темряві минулих тисячоліть. За вер-
шен ня третьої – криється у майбутньому України. Кожна з трьох діб історії
Бабиного Яру розпадається на декілька дрібніших періодів. Цивілізаційна
передісторія його розпочинається в середині III тис. до н.е., коли на
Кирилівських висотах виникають поселення, що належали до пізньої три-
пільської культури8. Поряд із ними створювався й перший некрополь –
курганні поховання, залишки яких збереглися донині, але досі не стали
об’єктом археологічного дослідження9.
Після цього в історії місцевості настає довга пауза, що перериваєть-
ся у середині XII ст., коли княжна Марія – донька Мстислава Великого та
дружина київського князя Всеволода Ольговича – збудувала Кирилівську
церкву й однойменний монастир10. Від назви останнього своє перше ім’я
отримав і Яр. Сьогодні це дає змогу деяким недобросовісним авторам ствер-
джувати, що Кирилівський та Бабин яри – це взагалі різні об’єкти. Відтак
вони раз у раз переміщують останній, а з ним – і місце розстрілів, убік від
чергової забудови11.
Але цікаво зупинитися на походженні назви Кирилівського монастиря.
Солідні автори стверджують, що вона – від імені ченця Кирила, який вирив
тут першу келію й привернув увагу киян своїм святим життям12. Натомість
існує і романтичніша версія, згідно з нею, у печері, розташованій побли-
зу монастиря, жив лютий змій, що вимагав від киян данини молодими та
вродливими дівчатами. його переміг Кирило Кожум’яка, на честь якого й
було названо церкву та монастир13. Виникає природна спокуса перекинути
ланку від міфічного змія до душогубів ХХ ст.
Сучасну ж свою назву Яр отримав понад 600 років тому, 1401 р., коли
власниця землі біля нього, баба-шинкарка, заповіла її домініканському мо-
настирю. Відтак Яр було пойменовано Бабиним, або, як називали його впро-
довж XV–XVII ст., – урочищем Бісова (Шалена) Баба14. чи не спливло за
півтисячоліття над цим місцем прокляття Бісової Баби?
Другий період передісторії Бабиного Яру пов’язаний із виникненням
уздовж нього низки кладовищ, що утворили на початку ХХ ст. цілісний не-
крополь. Початок йому було покладено наприкінці XVIII ст., після того, як
1787 р. у спорудах закритого Кирилівського монастиря було розміщено бо-
гадільню та лікарню для душевнохворих. Поряд із ними почав формувати-
ся цвинтар для померлих у цих закладах, а 1871 р. його значно розшири-
ли й перетворили на міське кладовище15. Невдовзі, 1878 р., було ухвалене
8 история Киева: В 3 т., 4 кн. – Т.1: Древний и средневековый Киев. – К., 1982. – С.28–29.
9 Проценко Л.А. Історія київського некрополя. – К., 1995. – С.121.
10 Максимович М.А. О создании киевской церкви св. Кирилла // Максимович М.О. Киев
явился градом великим… Вибрані українознавчі твори. – К., 1994. – С.111.
11 Евстафьева Т., Нахманович В. Сырец, Лукьяновка и Бабий Яр в первой половине ХХ в.
(до начала немецкой оккупации 1941–1943 гг.). история застройки и проблемы топографии //
Бабий Яр: человек, власть, история. – С.75–78.
12 Сементовский Н. Киев, его святыни, древности, достопамятности и сведения, необходи-
мые для его почитателей и путешественников. – К., 1900. – С.282.
13 Макаров А. Малая энциклопедия киевской старины. – К., 2005. – С.199.
14 Пономаренко Л., Різник О. Київ: Короткий топонімічний довідник. – К., 2003. – С.8.
15 Проценко Л.А. Історія київського некрополя. – С.195.
Укр. іст. журн. – 2011. – №6
111Бабин Яр. Історія. Сучасність. Майбутнє?..
рішення про створення за Бабиним Яром ще одного міського кладовища –
Лук’янівського, яке стало наступником старого цвинтаря з тією самою на-
звою, де ховали померлих в’язнів Лук’янівської тюрми, біля якої воно і було
розташоване16.
На початку ХХ ст. було відведено ділянку під Братське кладовище, що
містилося біля самого верхів’я Бабиного Яру. Тут спочатку ховали померлих
солдатів київського гарнізону, а згодом – загиблих під час Першої світової та
громадянської воєн. На ньому 1910 р. відвели ділянки євангелістам і католи-
кам-маріавітам17. Ще три конфесійні кладовища виникли далі на північ, між
річищами Бабиного й Реп’яхового ярів: 1894 р. – Єврейське, що межувало з
Кирилівським православним18, 1902 р. – Караїмське і Магометанське19.
Цей «інтернаціональний» та «інтерконфесійний» некрополь став наче
мирним прообразом тієї страхітливої домовини, на яку невдовзі буде пере-
творено Бабин Яр. Але з’явився тут і перший провісник моторошної долі
київських євреїв – 1907 р. на Єврейському цвинтарі у братній могилі були
поховані жертви погрому20.
Третій період передісторії Яру припадає на принципово нову добу.
За царських часів Київ існував та розвивався у межах традиційного суспіль-
ства й християнської цивілізації. Після потрясінь 1917–1920 рр. місто опини-
лося у складі держави, яка повністю відкинула звичні уявлення про Бога, ду-
ховне буття людей, життя й смерть. Для Бабиного Яру це мало два наслідки,
які стали до певної міри моделлю того, що відбулося тут у середині та дру-
гій половині ХХ ст. По-перше, утилітарний погляд на розвиток Києва викли-
кав появу низки планів із перетворення Яру та прилеглих до нього кладовищ
на парк. Найбільш цілісного вигляду це набуло в Генеральному плані рекон-
струкції міста, розробленому після перенесення 1934 р. із Харкова столиці
УСРР. Згідно з цим документом, на території Бабиного Яру, Лук’янівського й
Єврейського кладовищ передбачалося створення парку культури і відпочин-
ку Лук’янівського району міста21. Хоча до війни цей план не встигли втілити
у життя, він символізував той загальний підхід до збереження та використан-
ня місць поховань, що залишався властивим комуністичній владі протягом
усього часу її існування й, на жаль, перейшов у спадок незалежній Україні.
Цей концептуальний духовний нігілізм треба брати до уваги, коли розгляда-
тиметься складна повоєнна історія Бабиного Яру.
У довоєнний період це місце вперше почало пов’язуватися з репресія-
ми тоталітарного режиму. Під час Голодомору 1932–1933 рр. на території
Братського кладовища було вирито могилу, куди скидали трупи селян, які
помирали від голоду просто на вулицях Києва22. Поряд, на Лук’янівському
кладовищі, ховали розстріляних НКВС (декого з них вбивали прямо
16 Там само. – С.244.
17 Там само.
18 Там само. – С.253.
19 Там само. – С.255.
20 Там само. – С.257.
21 Пояснительная записка к генеральному плану реконструкции г. Киева. – К., 1936. –
С. 59; Бабий Яр: человек, власть, история. – Прил. 10–15.
22 Евстафьева Т., Нахманович В. Сырец, Лукьяновка и Бабий Яр в первой половине ХХ в. ... – С.80.
Укр. іст. журн. – 2011. – №6
112 В.Р.Нахманович
на місці), хоча за масштабами поховань воно значно поступалося Биківні23.
Ці факти склали реальне підґрунтя сучасних міфів про масові поховання у
самому Бабиному Яру жертв радянських репресій і, відповідно, про відсут-
ність тут узагалі поховань євреїв, що їх німці нібито просто вивезли з міста
у невідомому напрямі24.
Другу добу історії Бабиного Яру, очевидно, може бути визначено як по-
слідовну хроніку подій, що відбувалися тут протягом нацистської окупації
Києва. Але цей спосіб дозволяє дати відповіді лише на найпростіші питан-
ня: «Що?», «Коли?» та «Як?». Натомість відповідь на питання: «чому?», тобто,
встановлення глобальних причинно-наслідкових зв’язків, за такого підходу
залишається поза увагою. Тому під час розробки концепції дослідницько-до-
кументального проекту «Бабин Яр: людина, влада, історія» було запропоно-
вано вертикальне структурування цього історичного феномена в площині
«дух – матерія».
Нижнім рівнем цієї вертикалі є географічне місце – сцена, на якій роз-
гортається історична дія. Точно описати цю сцену дуже важливо, оскільки
помилки в топографії призводять не лише до хибного викладення окремих
фактів, а й до помилок в інтерпретації, осмисленні та, нарешті, увічненні
пам’яті. У даному випадку історичною сценою є сам Бабин Яр і прилеглий
район Києва.
Далі йде рівень історичного факту. На відміну від буденного життя ним
є не будь-яка подія, але у чомусь виняткова або, навпаки, архетипна, що на-
дає ґрунт для узагальнень. Іншими словами, це факт-символ. Таким у дано-
му випадку є в першу чергу масовий розстріл у Бабиному Яру десятків тисяч
київських євреїв і, що не менш важливо (тому що одразу виводить нас за межі
Голокосту до глобальної гуманітарної трагедії Другої світової війни), страта
на цьому ж місці всіх тих, хто вважався ворогом нацистського режиму.
Тепер розглянемо рівень історичних подій. Під ними розуміються кон-
кретні сюжети, що мають чіткі хронологічні й тематичні рамки, визначе-
не коло учасників, певну структуру, яку можна всебічно проаналізувати.
До таких подій належали боротьба окупантів із комуністичним та націо-
налістичним організованим опором, весь комплекс засобів терору і заляку-
вання населення, система військових, поліцейських та допоміжних караль-
них органів, мирний спротив окупаційному режиму, що виявлявся, зокрема,
у порятунку місцевими жителями потенційних жертв нацистів.
Наступним є рівень історичного явища. Останнє являє собою не просто
сукупність подій минулого, об’єднаних часом і місцем. По-перше, воно бага-
тогранне, охоплює практично всі сторони життя людей та їх спільнот. У да-
ному випадку таким явищем була історія окупованого Києва як арени гло-
бального протистояння різних політичних систем. Це – система німецького
окупаційного режиму, активність різних націоналістичних організацій,
діяльність радянського уряду, спрямована на організацію опору нацистам,
і повсякденне життя киян.
23 Евстафьева Т., Нахманович В. Сырец, Лукьяновка и Бабий Яр в первой половине ХХ в. ... – С.81.
24 Там же. – С.79–80.
Укр. іст. журн. – 2011. – №6
113Бабин Яр. Історія. Сучасність. Майбутнє?..
По-друге, на рівні історичного явища виникає нова якість, оскільки в
ньому не лише відображаються суто «фізичні» процеси, а й виявляється їх
ідеологічна складова. Тому інтерес становлять не тільки практичні кроки
ворогуючих сил, а також їх пропагандистське та нормативне забезпечен-
ня, не тільки фізичне, а й інтелектуальне протистояння. Украй важливим
є вивчення настроїв та напряму думок безпосередніх учасників історичної
дії – як керівників, так і пересічних виконавців, спостерігачів, жертв.
Нарешті, останнім є рівень історичних ідей. Вони на відміну від звичай-
них стають надбанням мас та двигуном їх суспільної активності. Історичні
ідеї – це той набір уявлень про світ і місце людини й народу в ньому, що
втілюються у спільній діяльності влади та населення у визначений період.
Отже, треба розглянути ідеології нацизму, більшовизму й українського на-
ціоналізму насамперед у гуманітарній сфері, їх ставлення до окремої люди-
ни, народів і конфесій. Відтак, слід простежити всю вертикаль історичного
процесу: від формування ідеологічних уявлень через їх утілення в конкрет-
них діях до місця останнього спочинку їх жертв25.
Дуже важливо також вийти за межі штучного відокремлення й про-
тиставлення «щасливої» довоєнної історії Києва та його жителів і «жахли-
вої» історії нацистської окупації. Насправді, між СРСР та Третім Райхом
існує багато опосередкованих і прямих паралелей та причинно-наслідко-
вих зв’язків. Невипадково привернуто увагу до поховань поряд із Бабиним
Яром жертв Голодомору й радянських розстрілів, хоча їх масштаби саме у
цьому місці незрівнянні з кількістю жертв нацистів. Але загалом радянсь-
кий терор (що включав не лише розстріли і смерть у таборах, а й Голодомор
в Україні та штучний голод в інших регіонах СРСР) цілком порівнянний
із Голокостом, узагалі нацистським терором як за своїми масштабами, так
і за методом відбору жертв – не за фактичною провиною, а за належніс-
тю до апріорі «ворожої» класової, расової, конфесійної, соціальної, етнічної,
політичної групи. Між радянським більшовизмом та німецьким націонал-
соціалізмом існує й безпосередній зв’язок, оскільки прихід останнього до
влади, захоплення нацистами майже всієї Європи та частини радянської
території значною мірою стали наслідком внутрішньої й зовнішньої політи-
ки СРСР26. Стосовно історії Бабиного Яру це дає змогу інакше поглянути на
такі факти, як:
– значна кількість євреїв й інших груп населення, яким загрожувала
небезпека, що залишилися у місті;
– масштаби співпраці місцевого населення з нацистськими каральними
органами, зокрема видача їм євреїв і комуністів;
– політика українських націоналістів та доля тих з їх числа, котрі на-
магалися розбудовувати незалежну Україну в співробітництві з німцями;
– трагічна доля комуністичного підпілля у Києві тощо.
25 Нахманович В.Р. Бабий Яр: человек, власть, история. Общественно-политические и на-
учно-методологические составляющие проекта // Сторінки воєнної історії України. – Вип.9. –
ч.1. – К., 2005. – С.156–158.
26 Див. про це: Нахманович В. Голокост у неорадянській концепції історії Другої світової
війни // Форум націй. – 2010. – №1 (92).
Укр. іст. журн. – 2011. – №6
114 В.Р.Нахманович
Водночас такий підхід залишає відкритим питання щодо символічної
ієрархії подій, адже це не менш важливо з огляду на проблеми меморіаліза-
ції й історичної пам’яті. На нашу думку, можна виокремити ключову подію
та історичне тло цієї доби минулого Бабиного Яру. Такою подією є страта
київських євреїв, точніше – перший день їх масового розстрілу, 29 вересня
1941 р. Очевидно, що саме він є певною кульмінацією, котрій передувала і
наслідувала її низка безпосередньо пов’язаних із нею подій. Можна вибуду-
вати такий їх ланцюг:
а) до 29 вересня 1941 р.
– захоплення вермахтом Києва 19 вересня;
– підриви радянськими диверсантами Київської цитаделі й Хреща ти ка,
загибель значної кількості німецьких офіцерів, невщухаючі пожежі у цент-
рі міста27;
– рішення про показову «акцію помсти»28;
– арешт і розстріл 1,6 тис. євреїв-заручників29;
– поява 28 вересня на вулицях Києва оголошень: «Наказується всім жи-
дам міста Києва та околиць зібратися в понеділок дня 29 вересня 1941 року
до год. 8 ранку [...]»30.
Зауважимо, що на той час долю київських євреїв уже було вирішено
наперед, як і долю всіх їх в Україні, СРСР та Європі. Водночас диверсії на
Хрещатику стали зручним приводом для карателів, щоби провести київську
«ґрос-акцію» у тісній співпраці з військовою окупаційною владою за повної
підтримки вермахту та певного співчуття неєврейського населення31.
б) 29 вересня 1941 р.32
– колони євреїв, переважно жінок, старих і дітей, що з валізами й клу-
маками тягнулися з усіх районів міста до Лук’янівської площі. Оголошення
про збір євреїв складали люди, погано обізнані з топографією Києва. через
це в них фактично було зазначено дві точки збору (ріг вулиць Мельникова
та Дегтярівської й «біля кладовищ»), відстань між котрими становила близь-
ко 2 км;
– рух щільної колони євреїв, які з 8-ї години ранку невпинно йшли ву-
лицею Мельникова в напрямі Бабиного Яру, упевнені в тому, що їх будуть
кудись вивозити, адже неподалік знаходилася Лук’янівська товарна стан-
ція. До того ж нацисти цілеспрямовано розповсюджували напередодні саме
такі чутки33;
27 Сборник документов и материалов об уничтожении нацистами евреев Украины в 1941–
1944 годах. – К., 2002. – С.76, 79–80.
28 Там же. – С.77; Нахманович В. До питання про склад учасників каральних акцій в оку-
пованому Києві (1941–1943) // Друга світова війна і доля народів України: Мат. 2-ї Всеукр.
наук. конф, Київ, 30–31 жовтня 2006. – К., 2007. – С.255.
29 Нахманович В. Расстрелы и захоронения в районе Бабьего Яра во время немецкой ок-
купации г. Киева 1941–1943 гг. Проблемы хронологии и топографии // Бабий Яр: человек,
власть, история. – С.102.
30 Бабий Яр: человек, власть, история. – Фото 37.
31 Сборник документов и материалов об уничтожении нацистами евреев Украины… – С.80.
32 Нахманович В. Расстрелы и захоронения в районе Бабьего Яра... – С.102–116.
33 Сборник документов и материалов об уничтожении нацистами евреев Украины... – С.80.
Укр. іст. журн. – 2011. – №6
115Бабин Яр. Історія. Сучасність. Майбутнє?..
– патрулювання німецьких поліцейських і військових жандармів, що ниш-
порили вулицями міста, перевіряючи, чи ніхто з євреїв не залишився вдома;
– перша дротяна загорожа, за яку пропускали партіями по 500–600 осіб
та з-поза якої вже не було зворотного шляху;
– складна дорога із трьома поворотами, що нею спрямовували далі
євреїв так, щоби ті, які йшли позаду, не могли бачити, що сталося з їх
попередниками;
– щільне поліцейське оточення всього їх шляху і самого Бабиного Яру34;
– юрби киян, які мовчки спостерігали за цим рухом тисяч прирече них
людей;
– стіл позірної «реєстрації» біля Братського кладовища, де в євреїв від-
бирали гроші, коштовності, документи, а також наказували залишати речі
й верхній одяг. його прямо тут же сортирували службовці української до-
поміжної поліції35, яких було набрано з числа військовополонених у жито-
мирському таборі та в кількості 300 осіб напередодні передано у розпоряд-
ження нацистських карателів36;
– подальший шлях між Лук’янівським і Братським кладовищами до
верхів’я Бабиного Яру. Тут уже, очевидно, було чутно постріли й крики;
– подвійний ряд есесівців із собаками, що били людей кийками, позбав-
ляючи їх будь-якої волі до спротиву;
– майданчик на краю урвища, на якому побитих, розгублених людей
змушували роздягатися догола та спускатися в яр;
– нарешті, самий яр, де людей клали долілиць, шар за шаром, а вздовж
рядів ішли німецькі поліцейські й методично вбивали їх пострілами в
потилицю37.
І так – до 18-ї години, коли тих, що залишилися, було замкнено у гаражах
танкоремонтного господарства. Того дня було страчено 22 тис. осіб38.
в) після 29 вересня 1941 р.39
Розстріли євреїв не завершилися того дня, так само, як не закінчила-
ся їх жалобна хода до Бабиного Яру. Різниця полягала лише в тому, що в
наступні дні їх одразу збирали у цих гаражах, а потім вантажівками від-
возили до місця страти. Змінювався й склад катів. 30 вересня ще майже
12 тис. осіб розстріляли службовці тієї самої зондеркоманди 4а40. Потім, до
15 жовтня, страти здійснювали німецькі поліцейські батальйони зі складу
полку «Південь»41. На початку жовтня до цих акцій долучилася айнзатц-
команда 542, яка залишилась у Києві й стала основою для формування міс-
цевої служби поліції безпеки і СД. Треба зазначити, що склад виконав-
ців розстрілів, зокрема питання щодо участі в них Буковинського куреня,
34 Нахманович В. До питання про склад учасників каральних акцій... – С.255–256.
35 Там само. – С.256–258.
36 Там само. – С.247–248.
37 Там само. – С.261–262.
38 Сборник документов и материалов об уничтожении нацистами евреев Украины... – С.77.
39 Нахманович В. Расстрелы и захоронения в районе Бабьего Яра… – С.115–128.
40 Сборник документов и материалов об уничтожении нацистами евреев Украины… – С.77.
41 Там же. – С.266–274.
42 Нахманович В. Расстрелы и захоронения в районе Бабьего Яра... – С.118–120.
Укр. іст. журн. – 2011. – №6
116 В.Р.Нахманович
створеного мельниківською ОУН, та взагалі української допоміжної поліції
вже у 1980-х рр. також стали об’єктом свідомої фальсифікації43. Усього до се-
редини листопада було розстріляно близько 65 тис. київських євреїв44. Темп
цих акцій ставав дедалі повільнішим, а відтак вони справляли менше вра-
ження на неєврейське населення.
Очевидно, що концентрація драматичних подій, апогеєм яких були роз-
стріли 29 вересня, виводять їх на авансцену історії Бабиного Яру часів оку-
пації. Але це не має призводити до забуття трагедії інших жертв нацизму,
серед яких – радянські військовополонені (насамперед комісари, комуністи,
євреї), роми, цивільні комуністи й націоналісти, радянські та українські під-
пільники, душевнохворі з лікарні імені І.Павлова (колишньої Кирилівської)
та заручники з числа пересічних киян. Усі вони разом становили близько
третини з 90–100 тис. жертв Бабиного Яру.
Не вдаючись до детального опису тих подій, зазначимо, що їх можна
розподілити на три блоки:
– систематичні розстріли, які почалися вже наступного дня після за-
хоплення Києва вермахтом і завершилися напередодні його визволення
червоною армією 6 листопада 1943 р.45;
– знищення в’язнів у Сирецькому концтаборі, що існував поряд з Яром
від весни 1942 р.46;
– спалення трупів жертв в Бабиному Яру в’язнями Сирецького табору
протягом серпня – вересня 1943 р.47
6 листопада 1943 р. розпочалася третя доба історії Бабиного Яру.
Основним її змістом слід уважати боротьбу за гідне увічнення пам’яті жертв
нацистів, що не завершилася до сьогодні. Саме тепер опозиція «громадсь-
кість (людина) – влада» виходить на перший план. Не можна сказати, що
вона не існувала в історії Бабиного Яру раніше. Але за царських часів, як би
їх не оцінювати, розвиток Києва відбувався більш-менш нормальним шля-
хом. Влада дотримувалася певних меж, громадськість мала змогу впливати
на життя міста. За радянських довоєнних часів та під час нацистської оку-
пації тоталітарна влада практично не залишала жодного простору для гро-
мадської активності. Винятком, єдино можливим за такої ситуації, були ге-
роїчні вчинки тих, хто рятував від смерті потенційних жертв нацистського
терору: євреїв, підпільників, душевнохворих.
Повоєнні часи повільно відкривали певний простір для громадської
самодіяльності. Ця доба історії Бабиного Яру найменш досліджена, але
43 Нахманович В. Буковинський курінь і масові розстріли євреїв Києва восени 1941 р. //
Укр. іст. журн. – 2007. – №3. – С.83–93.
44 Оцінку кількості жертв Бабиного Яру (загальної та за окремими групами населення) було
обґрунтовано автором у неопублікованому виступі «Людські втрати населення Києва за період
нацистської окупації: проблеми й методологія підрахунку» під час круглого столу «65 років
визволення Києва від нацистської окупації», що відбувся 27 жовтня 2008 р. в рамках 3-ї Все ук-
раїнської наукової конференції «Друга світова війна і доля народів України» (Київ – Пуща-Водиця).
45 Нахманович В. Расстрелы и захоронения в районе Бабьего Яра… – С.94–102, 128–142,
161–162.
46 Евстафьева Т. Сырецкий концентрационный лагерь // Бабий Яр: человек, власть, исто-
рия. – С.171–186.
47 Нахманович В. Расстрелы и захоронения в районе Бабьего Яра... – С.142–161.
Укр. іст. журн. – 2011. – №6
117Бабин Яр. Історія. Сучасність. Майбутнє?..
її фактологічне наповнення не входить до завдань цієї статті. Доцільно
лише запропонувати певну схему, уточнення й деталізація якої – справа
майбутнього.
На зміст усієї боротьби за увічнення пам’яті жертв нацистів великий
вплив справило вищезазначене співвідношення подій під час окупації.
Саме пам’ять про єврейські жертви Яру не лише вийшла на перший план,
а на довгі роки взагалі затьмарила всі інші трагедії цього місця. Безумовно,
на це вплинули й додаткові обставини, оскільки інші жертви фактично не
знайшли «заступників» у людській пам’яті:
– про українських націоналістів згадувати не можна було взагалі;
– жертви з числа військовополонених старанно приховувалися, оскіль ки
це було значною мірою наслідком сталінської політики відмови від приєд-
нання до відповідних міжнародних угод. До того ж мільйони вояків, котрі
здалися в полон, підривали міф про «героїчних бійців червоної армії», що
готові були радше загинути, аніж віддати ворогові рідну землю;
– так само важко було пояснити, чому залишилися на окупованій тери-
торії десятки тисяч комуністів – головна опора сталінського режиму;
– загибель учасників радянського підпілля висвітлювала вади в його
організації та моральний клімат серед підпільників, а відтак цей бік історії
також краще було не згадувати;
– до ромів і душевнохворих усім узагалі було байдуже, тим більше, що
співробітників лікарні імені Павлова після війни звинуватили у спів ро-
бітництві з нацистами;
– нарешті, прості мешканці Києва залишалися без згадки че рез зни-
щення за радянських часів будь-якого реального місцевого са мов ря ду ван-
ня, а відтак руйнації відчуття єдності, притаманного нормальній міській
громаді.
Таким чином, тривалий час лише євреї зберігали живу пам’ять про своїх
загиблих, і всі неформальні спроби вшанувати жертви Бабиного Яру зосе-
реджувалися на їх пам’яті. З іншого боку, саме такі прагнення на ра жа лися
на жорсткий опір із боку влади. Підґрунтя його було подвійне:
– по-перше, від 1948 р. антисемітизм став невід’ємною складовою ра-
дянської державної політики;
– по-друге, виняткова доля євреїв під час Голокосту суперечила тезі про
переважні втрати, що їх зазнали у боротьбі з нацизмом слов’янські народи,
передусім «великий російський». Відтак усі інші народи СРСР «мали право»
лише на таку кількість жертв, яка відповідала їх частці у складі населення
країни за останнім переписом.
Отже, перший (радянський) період повоєнної історії Бабиного Яру прой-
шов під знаком боротьби громадськості з державою за право увічнити єв-
рейські жертви нацизму. Додатковий відбиток на цю боротьбу накладали
послідовні спроби місцевої влади перетворити Бабин Яр та прилеглі кла-
довища на спортивно-паркову зону. Показова у цьому контексті постать
А.Власова – головного архітектора Києва в перші повоєнні роки. Саме ця
людина створила перший проект пам’ятника жертвам Бабиного Яру та
Укр. іст. журн. – 2011. – №6
118 В.Р.Нахманович
водночас розробила генплан розвитку Києва, згідно з яким на цьому місці
мали бути прокладені нові вулиці та висаджено парк48.
Ключовими подіями цього періоду були:
– Куренівська катастрофа 1961 р., що стала наслідком заливання Яру
пульпою з цегельних заводів49;
– вихід 1966 р. документального роману А.Кузнецова «Бабин Яр»50;
– несанкціонований мітинг 29 вересня 1966 р. у 25-ті роковини початку
масових розстрілів51;
– встановлення 1976 р. офіціозного пам’ятника «Радянським громадя-
нам і військовополоненим», розстріляним у Бабиному Яру52.
Другий, перехідний період повоєнної історії Яру припадає на кінець
1980 – початок 1990-х рр. – останні роки СРСР та перші – незалежної
України. Тоді керівництво КПУ, а потім України пішло назустріч громадсь-
кості в її прагненні особливим способом увічнити пам’ять єврейських жертв
Бабиного Яру. Це був короткий період історії, коли керівники держави й лі-
дери демократичного руху сподівалися створити країну, де б «росіянам жи-
лося краще, ніж у Росії, а євреям краще, ніж в Ізраїлі». Саме у той період,
1991 р., було встановлено Менору – пам’ятник загиблим євреям53, а прези-
дент Л.Кравчук на мітингу в Бабиному Яру публічно покаявся за всі образи,
утиски і переслідування, яких вони зазнали на українській землі.
Але ці події не завершили історії Яру. По-перше, на той час стало зро-
зумілим, що єврейська трагедія, хоч би яка масштабна, не була єдиною на
цьому місці. По-друге, українці, євреї й інші народи України виявилися не-
готовими до справжнього примирення та порозуміння.
Відтак невдовзі розпочався третій період повоєнної історії Яру, що три-
ває донині. його принципова відмінність від попередніх полягає в:
– мовчазно визнаному «єврейському» пріоритеті в Бабиному Яру за умо-
ви «дозволу» на паралельне відзначення трагедії інших груп населення;
– активності громадських організацій різних суспільних груп, спрямо-
ваної на увічнення пам’яті «своїх» жертв;
– невтручанні держави у цю діяльність;
– байдужості її до реального вирішення проблем комплексного увічнен-
ня пам’яті жертв Бабиного Яру.
48 Евстафьева Т. Бабий Яр во второй половине ХХ в. // Бабий Яр: человек, власть, исто-
рия. – С.191–192; Там же. – С.400–401; Там же. – Прил. 22.
49 Анісімов О. Куренівський апокаліпсис. Київська трагедія 13 березня 1961 року в фото-
графіях, документах, спогадах... – К., 2000; Анисимов А. Киевский потоп. Куреневская траге-
дия 13 марта 1961 года. – К., 2003; Евстафьева Т. Бабий Яр во второй половине ХХ в. – С.195–
201; Бабий Яр: человек, власть, история. – С.451–462; Там же. – Фото 73–88; Евстафьева Т.
Бабий Яр-2: Полвека спустя // 2000 (Киев). – 2001. – 8 марта; Хазан М. «Мы к вам пришли. Не
мы – овраги» // Бульвар Гордона. – 2011. – 9 марта.
50 Кузнецов А. Бабий Яр: Роман-документ // Юность. – 1966. – №8. – С.7–42; №9. – С.15–46;
№10. – С.23–51; Шаповал Ю. Неповернення Анатолія Кузнецова // День. – 2004. – 25 грудня.
51 Снегирев Г. Роман-донос. – К., 2000. – С.114–121; Его же. Автопортрет 66. – К., 2001. – С.80–
93; Нахманович Р. Бабий Яр-1966: как это было [Електронний ресурс]: http://maidan.org.ua/static/
mai/1159455143.html; Диамант Э. Бабий Яр, или Память о том, как в народ превращалось строп-
тивое племя [Електронний ресурс]: http://newswe.com/index.php?go=Pages&in=view&id=4056
52 Евстафьева Т. Бабий Яр во второй половине ХХ в. – С.203–204.
53 Там же. – С.204.
Укр. іст. журн. – 2011. – №6
119Бабин Яр. Історія. Сучасність. Майбутнє?..
Така ситуація призвела до того, що в Яру й поблизу нього вже встанов-
лено близько 20 пам’ятників і пам’ятних знаків, аж ніяк не пов’язаних між
собою і не об’єднаних в архітектурний ансамбль54. Ця діяльність триває, і
Бабин Яр поступово перетворюється на місце змагань у конкурсі на найкра-
щий пам’ятник.
Але ця ситуація, хоч і неприємна сама по собі, але така, що її за пев-
них умов можна було б виправити (крім старого радянського пам’ятника,
решта пам’ятних знаків невеликі за розмірами та можуть бути перенесені
в інше місце). Набагато гірше те, що триває забудова Яру й прилеглих кла-
довищ (усіх їх, крім Лук’янівського і нового Військового, було зруйновано за
радянських часів). Відкриття у 2000 р. станції метро «Дорогожичі» у само-
му епіцентрі колишніх розстрілів вписується в попередню політику міської
влади. Але в останні десять років позначилася нова тенденція, пов’язана
з будівельною активністю в меморіальній зоні єврейських громадських
організацій.
Першою спробою такого штибу став проект створення у верхів’ях Яру
єврейського громадського-культурного центру «Спадщина». Наріжний ка-
мінь на місці майбутнього будівництва було врочисто закладено за участю
президента України 2001 р. – в 60-ту річницю масових розстрілів. Широкий
громадський опір та запекла боротьба впродовж 2002–2003 рр. дали змогу
призупинити реалізацію цього плану55. Але сподівання, що це був пооди-
нокий випадок, виявилися марними. У 2005 р. виник новий проект побудо-
ви аналогічного меморіально-релігійного центру на Єврейському кладови-
щі56. Знову-таки з кіл єврейських громадських організацій походить проект
будівництва (в кінці зони масових розстрілів) міжконфесійного комплексу,
що має включати православну церкву, костел, синагогу й мечеть57. Нарешті,
згадану вище постанову Верховної Ради від 5 липня 2011 р., яка реанімує
проект центру «Спадщина», також ухвалено за лобіювання цих організа-
цій58. Усе це відбувається за формального існування Національного істори-
ко-меморіального заповідника «Бабин Яр», що мав би опікуватися централі-
зованим упорядкуванням даної території.
Така ситуація потребує зваженого і тверезого аналізу, оскільки, очевид-
но, виходить за межі окремих помилок. Як уже зазначалося, упродовж усьо-
го радянського періоду євреї мали загальновизнану першість як природні
54 Концепція створення державного історико-меморіального заповідника «Бабин Яр» (про-
ект) // Друга світова війна і доля народів України. – С.403, 409–410. Зазначено ті пам’ятники,
що існували на момент складання концепції.
55 Нахманович В. «Еврейская улица» и ее «герои». Групповой портрет в интерьере Бабьего
Яра // Форум націй. – 2003. – №3 (10): Спец. вип.: Бабин Яр. Усі матеріали дискусії див. на
сайті «Бабий Яр – память и беспамятство» [Електронний ресурс]: http://babiyar-diskus.narod.ru/
56 Нахманович В., Глузман С. Вадим Рабинович как персональный магнит [Електронний
ресурс]: http://www.telekritika.ua/view/2006-06-29/7192. Інші матеріали дискусії див. на сайті
«Комітет „Бабин Яр”» [Електронний ресурс]: http://www.kby.kiev.ua/komitet/ua/polemics
57 Шуневич В. илья Левитас: «Не понимаю, почему День памяти жертв Холокоста мы
должны отмечать в День освобождения польского Освенцима. У нас что, в Украине Бабьего
Яра не было?» // Факты и комментарии. – 2011. – 12 августа.
58 Верховная Рада установила в Украине День памяти Холокоста // Киев еврейский. –
2011. – №9 (133).
Укр. іст. журн. – 2011. – №6
120 В.Р.Нахманович
хранителі пам’яті про трагедію Бабиного Яру. Така ситуація збереглася й у
незалежній Україні, коли увічнювати пам’ять про «свої» жертви почали інші
групи населення. Але тим часом відбулася принципова зміна суб’єктів са-
мої єврейської спільноти. За радянських часів до Бабиного Яру за власним
покликом приходили пересічні громадяни. час від часу виникали нефор-
мальні ініціативні групи, що організовували певні заходи (мітинги, покла-
дання вінків тощо)59. Ситуація почала змінюватися наприкінці 1980-х рр.,
коли новостворені єврейські громадські організації почали перебирати на
себе ініціативу щодо таких заходів, а згодом – узагалі всі акції, пов’язані з
увічненням пам’яті про Голокост, зокрема про Бабин Яр. Але з часом вия-
вилося, що сподівання на швидке відродження єврейського національного
життя в Україні (як, утім, і будь-якого іншого) не виправдалися. Відтак чи-
сленні єврейські організації майже повністю відірвалися від основної части-
ни власної спільноти, що швидко скорочувалася внаслідок еміграції. За та-
ких умов вони, а точніше – їх керівники, стали повністю безконтрольними у
своїх ініціативах. Відтак зрозуміло, чому ці діячі здатні продукувати будь-
які сумнівні проекти та ані потрапляти під вогонь критики, ані ризикувати
своїми посадами60.
Але така підміна справжньої суспільної ініціативи бюрократичними
фікціями залишилася поза свідомістю неєврейської громадськості й держав-
ної влади, які воліють убачати у цих національних функціонерах справж-
ніх виразників думок і побажань українських євреїв. Очевидно, що для дер-
жавних чиновників така ситуація зручна, оскільки домовлятися з цими
«професіоналами» набагато простіше, аніж зі справжніми громадськими
лідерами. Водночас треба зауважити, що ситуація в єврейській спільноті
принципово нічим не відрізняється від того, що відбувається в інших сфе-
рах суспільно-політичного життя країни, і є відбитком загальної моральної
кризи, в якій перебуває українське суспільство.
Що ж чекає на Бабин Яр та чи буде, зрештою, гідно увічнено пам’ять
жертв? Спробуємо позначити певні підходи до відповіді на ці запитання.
По-перше, треба визнати, що історія Яру не завершилася ані 30 вересня
1941 р., ані 6 листопада 1943 р. Вона триває донині й включає у себе все, що
трапилося тут у повоєнний час, коїться зараз і відбуватиметься ще у невиз-
начений термін.
По-друге, історія Бабиного Яру як місця, що має, нарешті, стати націо-
нальним символом, нерозривно пов’язана з минулим усієї держави. Історія
його не завершиться, поки Україна остаточно не визначиться з вектором
свого цивілізаційного розвитку. Минуле Яру має стати органічною части-
ною її історії.
Зазначене жодною мірою не можна розцінювати як заклик «дати спо-
кій» Бабиному Яру й чекати, поки Україна обере свій подальший шлях.
59 Диамант Э. Бабий Яр, или Память о том, как в народ превращалось строптивое племя.
60 Хорунжая Т., Нахманович В. Национальное движение без национальной жизни (попыт-
ка дискуссии) // Форум націй. – 2003. – №4 (11); Нахманович В. Власть и община // Зеркало
недели. – 2003. – 20 декабря; Украинского еврейства не существует?.. // Хадашот. – 2011. –
№7/8 (172).
Укр. іст. журн. – 2011. – №6
121Бабин Яр. Історія. Сучасність. Майбутнє?..
Як існування національних символів залежить від життя держави, так і
буття останньої формується з життя й історії окремих регіонів, міст і виз-
начних місць. Отже, будь-які спроби вирішити долю Бабиного Яру безпо-
середньо впливатимуть на майбутнє України. Це покладає додаткову від-
повідальність на всіх дотичних до долі цього трагічного місця та вимагає
консолідації всіх порядних людей і фахових спеціалістів для розв’язання
проблеми, навіть коли це триватиме не один десяток років. Лише після за-
вершення цієї роботи можна буде, нарешті, дати відповідь на запитання, з
якого починалася ця стаття: у чому ж полягає той об’єднуючий чинник, що є
стрижнем історії Бабиного Яру від початку людської цивілізації до майбут-
нього України?
The article brings forward the new conceptual vision of Babyn Yar as the notable
historical place where symbolic for Kyiv, Ukraine and Europe events have been
obtaining. The connection between historic and modern status of Babyn Yar (which
still remains of the confrontation between different social groups) was analyzed.
|