Проблемні питання джерелознавчого аналізу документальної спадщини радянського репресивно-карального апарату 1920–1930-х рр. (Із приводу книги: Подкур Р., Ченцов В. Документы органов государственной безопасности УССР 1920–1930-х годов: источниковедческий анализ (Тернополь: Збруч, 2010))
Представлено дискусійні проблеми й особливості розкриття джерельної спадщини радянських репресивно-каральних органів (таємної поліції) 1920–1930-х рр., зокрема їх видовий склад, схему класифікації, інформативне наповнення, автентичність як історичного джерела, необхідність використання всього ком...
Saved in:
| Published in: | Український історичний журнал |
|---|---|
| Date: | 2012 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2012
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/105950 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Проблемні питання джерелознавчого аналізу документальної спадщини радянського репресивно-карального апарату 1920–1930-х рр. (Із приводу книги: Подкур Р., Ченцов В. Документы органов государственной безопасности УССР 1920–1930-х годов: источниковедческий анализ (Тернополь: Збруч, 2010)) / Г.В. Папакін // Український історичний журнал. — 2012. — № 1. — С. 183-200. — Бібліогр.: 48 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-105950 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Папакін, Г.В. 2016-09-13T17:25:56Z 2016-09-13T17:25:56Z 2012 Проблемні питання джерелознавчого аналізу документальної спадщини радянського репресивно-карального апарату 1920–1930-х рр. (Із приводу книги: Подкур Р., Ченцов В. Документы органов государственной безопасности УССР 1920–1930-х годов: источниковедческий анализ (Тернополь: Збруч, 2010)) / Г.В. Папакін // Український історичний журнал. — 2012. — № 1. — С. 183-200. — Бібліогр.: 48 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/105950 Представлено дискусійні проблеми й особливості розкриття джерельної спадщини радянських репресивно-каральних органів (таємної поліції) 1920–1930-х рр., зокрема їх видовий склад, схему класифікації, інформативне наповнення, автентичність як історичного джерела, необхідність використання всього комплексу джерелознавчих та суміжних наукових дисциплін для здійснення фахового аналізу цієї групи джерел. Presented the dispute problems and featured the opening of legacy the Soviet repressive and punitive institutions 1920–1930-th in particular, their species compositions, classification scheme, information content, authenticity as a historical source, the need using the full of source and relating scientific disciplines for the this group of sources professional analysis. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Методологія. Історіографія. Джерелознавство Проблемні питання джерелознавчого аналізу документальної спадщини радянського репресивно-карального апарату 1920–1930-х рр. (Із приводу книги: Подкур Р., Ченцов В. Документы органов государственной безопасности УССР 1920–1930-х годов: источниковедческий анализ (Тернополь: Збруч, 2010)) Problematic Questions of the Source-Researching Analysis of the Documentary Heritage of the Soviet Repressive and Punitive Institutions in 1920–1930th (Concerning the Book: Podkur R., Chentsov V. Documents of the Institutions of the State Security of Ukrainian SSR in 1920–1930th: Source Study Analysis (Ternopol’: Zbruch, 2010)) Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Проблемні питання джерелознавчого аналізу документальної спадщини радянського репресивно-карального апарату 1920–1930-х рр. (Із приводу книги: Подкур Р., Ченцов В. Документы органов государственной безопасности УССР 1920–1930-х годов: источниковедческий анализ (Тернополь: Збруч, 2010)) |
| spellingShingle |
Проблемні питання джерелознавчого аналізу документальної спадщини радянського репресивно-карального апарату 1920–1930-х рр. (Із приводу книги: Подкур Р., Ченцов В. Документы органов государственной безопасности УССР 1920–1930-х годов: источниковедческий анализ (Тернополь: Збруч, 2010)) Папакін, Г.В. Методологія. Історіографія. Джерелознавство |
| title_short |
Проблемні питання джерелознавчого аналізу документальної спадщини радянського репресивно-карального апарату 1920–1930-х рр. (Із приводу книги: Подкур Р., Ченцов В. Документы органов государственной безопасности УССР 1920–1930-х годов: источниковедческий анализ (Тернополь: Збруч, 2010)) |
| title_full |
Проблемні питання джерелознавчого аналізу документальної спадщини радянського репресивно-карального апарату 1920–1930-х рр. (Із приводу книги: Подкур Р., Ченцов В. Документы органов государственной безопасности УССР 1920–1930-х годов: источниковедческий анализ (Тернополь: Збруч, 2010)) |
| title_fullStr |
Проблемні питання джерелознавчого аналізу документальної спадщини радянського репресивно-карального апарату 1920–1930-х рр. (Із приводу книги: Подкур Р., Ченцов В. Документы органов государственной безопасности УССР 1920–1930-х годов: источниковедческий анализ (Тернополь: Збруч, 2010)) |
| title_full_unstemmed |
Проблемні питання джерелознавчого аналізу документальної спадщини радянського репресивно-карального апарату 1920–1930-х рр. (Із приводу книги: Подкур Р., Ченцов В. Документы органов государственной безопасности УССР 1920–1930-х годов: источниковедческий анализ (Тернополь: Збруч, 2010)) |
| title_sort |
проблемні питання джерелознавчого аналізу документальної спадщини радянського репресивно-карального апарату 1920–1930-х рр. (із приводу книги: подкур р., ченцов в. документы органов государственной безопасности усср 1920–1930-х годов: источниковедческий анализ (тернополь: збруч, 2010)) |
| author |
Папакін, Г.В. |
| author_facet |
Папакін, Г.В. |
| topic |
Методологія. Історіографія. Джерелознавство |
| topic_facet |
Методологія. Історіографія. Джерелознавство |
| publishDate |
2012 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Український історичний журнал |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Problematic Questions of the Source-Researching Analysis of the Documentary Heritage of the Soviet Repressive and Punitive Institutions in 1920–1930th (Concerning the Book: Podkur R., Chentsov V. Documents of the Institutions of the State Security of Ukrainian SSR in 1920–1930th: Source Study Analysis (Ternopol’: Zbruch, 2010)) |
| description |
Представлено дискусійні проблеми й особливості розкриття джерельної спадщини
радянських репресивно-каральних органів (таємної поліції) 1920–1930-х рр., зокрема
їх видовий склад, схему класифікації, інформативне наповнення, автентичність як
історичного джерела, необхідність використання всього комплексу джерелознавчих
та суміжних наукових дисциплін для здійснення фахового аналізу цієї групи джерел.
Presented the dispute problems and featured the opening of legacy the Soviet repressive
and punitive institutions 1920–1930-th in particular, their species compositions,
classification scheme, information content, authenticity as a historical source,
the need using the full of source and relating scientific disciplines for the this group
of sources professional analysis.
|
| issn |
0130-5247 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/105950 |
| citation_txt |
Проблемні питання джерелознавчого аналізу документальної спадщини радянського репресивно-карального апарату 1920–1930-х рр. (Із приводу книги: Подкур Р., Ченцов В. Документы органов государственной безопасности УССР 1920–1930-х годов: источниковедческий анализ (Тернополь: Збруч, 2010)) / Г.В. Папакін // Український історичний журнал. — 2012. — № 1. — С. 183-200. — Бібліогр.: 48 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT papakíngv problemnípitannâdžereloznavčogoanalízudokumentalʹnoíspadŝiniradânsʹkogorepresivnokaralʹnogoaparatu19201930hrrízprivoduknigipodkurrčencovvdokumentyorganovgosudarstvennoibezopasnostiussr19201930hgodovistočnikovedčeskiianalizternopolʹzbruč2010 AT papakíngv problematicquestionsofthesourceresearchinganalysisofthedocumentaryheritageofthesovietrepressiveandpunitiveinstitutionsin19201930thconcerningthebookpodkurrchentsovvdocumentsoftheinstitutionsofthestatesecurityofukrainianssrin19201930thsourcestudyanalysister |
| first_indexed |
2025-11-24T16:28:13Z |
| last_indexed |
2025-11-24T16:28:13Z |
| _version_ |
1850485922089402368 |
| fulltext |
Укр.іст.журн. – 2012. – №1
Г.В.пАпАкін*
ПРОблеМнІ ПитАннЯ ДЖеРелОЗнАВчОГО АнАлІЗУ
ДОКУМентАльнОЇ сПАДщини РАДЯнсьКОГО
РеПРесиВнО-КАРАльнОГО АПАРАтУ 1920–1930-х рр.
(Із приводу книги: Подкур Р., Ченцов В. Документы
органов государственной безопасности УССР 1920–1930-х годов:
источниковедческий анализ (Тернополь: Збруч, 2010))
Представлено дискусійні проблеми й особливості розкриття джерельної спадщини
радянських репресивно-каральних органів (таємної поліції) 1920–1930-х рр., зокрема
їх видовий склад, схему класифікації, інформативне наповнення, автентичність як
історичного джерела, необхідність використання всього комплексу джерелознавчих
та суміжних наукових дисциплін для здійснення фахового аналізу цієї групи джерел.
Дослідження джерел переломних епох людства, на нашу думку, має посідати
окреме місце у загальному джерелознавстві. На цьому тлі особливо виділяється
радянська епоха з її суперечливими джерелами. З одного боку, це парадні ре-
ляції партз’їздів та офіційні інформації, що розповідають про «масовий героїзм»,
«трудові звершення», «всенародну підтримку політики партії та уряду»; з іншо-
го – глибоко приховані свідчення про реальний стан суспільства й економіки, на-
строї населення тощо. Ці останні джерела, насамперед джерельна спадщина ре-
пресивно-каральних органів, що стала доступною для наукового вивчення лише
після розвалу СРСР, заслуговує на найбільшу увагу вчених-джерелознавців.
Проте такі джерела через свою специфіку вимагають окремих підходів, власного
інструментарію та надзвичайної уваги. Для початку спробуємо позначити місце
їх дослідження у структурі сучасного історичного джерелознавства.
На думку більшості вчених, історична наука вже давно перетворилася на
багаторівневу систему знань зі своєю структурою, що становлять принаймні дві
підсистеми (перша – власне історія в усьому її розмаїтті та друга – сукупність
наукових знань про історичну науку). Друга підсистема, своєю чергою, склада-
ється з кількох власних підсистем, серед яких поважне місце посідає історичне
джерелознавство як спеціальна галузь знань про історичну науку, що вивчає
походження джерел, теорію і методику їх використання в історичних дослі-
дженнях, склад, структуру й функціонування джерельної бази1. Більше того,
існує переконання у необхідності вважати і саме джерелознавство циклом спе-
ціальних історичних дисциплін, що має три основні підгрупи, кожна з яких роз-
глядає походження і зміст окремого виду джерел. Перша підгрупа (дипломати-
ка, епіграфіка, палеографія, текстологія, фольклористика тощо) має «справу з
джерелами, інформація яких закодована у писемному або усному слові». Друга
(боністика, геральдика, іконографія, нумізматика, сфрагістика, фалеристика
та ін.) вивчає джерела зображувальні, «основна інформація яких закодована у
формі різноманітних зображень». Нарешті третя (зброєзнавство, уніформологія,
вексилологія тощо) має за предмет речові джерела, в яких так само закодовано
* Папакін Георгій Володимирович – доктор історичних наук, старший науковий співробітник відділу спе-
ціаль них галузей історичної науки та електронних інформаційних ресурсів Інституту історії України НАНУ.
E-mail: hpapakin@gmail.com
1 Історичне джерелознавство: Підруч. / Я.С.Калакура, І.Н.Войцехівська, С.Ф.Павленко та ін. – К., 2002. – С.11.
Укр.іст.журн. – 2012. – №1
184 Г.В.Папакін
суттєву історичну інформацію2. До складу першої групи варто, на наш погляд,
додати також історичну герменевтику, яка є джерелознавчою наукою за самим
визначенням і походженням, адже основний її сенс полягає у найширшому ро-
зумінні, розшифруванні й тлумаченні історичних текстів минулих епох, дове-
денні їх змісту (як прямого, так і прихованого) до нашого сучасника3.
Водночас, на нашу думку, згадані складові джерелознавчого комплексу наук
виступають горизонтальним їх зрізом, що демонструє обшар цих наук. Варто від-
значити також вертикальну складову, тобто говорити про поділ джерелознавства,
як і будь-якої науки, на загальне і спеціальне. Перше розглядає весь комплекс
джерел за всі історичні періоди й усі їх види, незалежно від форми, виду та по-
ходження; друге – досліджує специфіку певних тематичних і хронологічних груп
історичних джерел, але так само незалежно від форми та походження. Цим воно
відрізняється від усіх інших джерелознавчих дисциплін, названих вище, оскільки
оперує всім їх комплексом, але в межах обраної теми, історичного періоду тощо.
Увесь цей екскурс у теоретичні проблеми структури сучасного історично-
го знання знадобився нам для того, щоб переконати читачів: справді науковий
аналіз будь-якої обраної групи історичних джерел, навіть якщо обмежитися
лише писемними, пов’язаний із застосуванням значної кількості спеціальних
методик і прийомів опрацювання таких пам’яток. За спостереженнями відомого
сучасного російського теоретика джерелознавства О.Медушевської, «джерело-
знавство засадниче – це така галузь знань, що має найрізноманітніші міждис-
циплінарні контакти»4. Однозначно йдеться про палеографічний, дипломатич-
ний, текстологічний, герменевтичний аналіз документів, використання методів,
притаманних документознавству, архівознавству тощо. Якщо ж ми говоримо
про соціально значущі документи, які відіграли провідну роль в інформаційних
відносинах суспільства, сприяли становленню певної соціальної політики, то не
обійтися без залучення спеціальних методик, напрацьованих теорією таких ін-
формаційних наук, як соціальні комунікації та інформологія.
Лише за таких підходів, базованих на досягненнях усього циклу джерелознав-
чих і суміжних із ними наук, на наше переконання, можна здійснити повноцін-
не спеціальне наукове дослідження джерельної бази складних історичних епох.
Надто це важливо для документів такого історичного періоду, як ХХ ст., і таких
джерел, що стали наслідком діяльності радянських репресивно-каральних орга-
нів – без перебільшення, системоутворюючого стрижня радянського типу держави,
яка сформувалася впродовж 1920–1930-х рр. Завдяки всевладдю каральних інсти-
туцій, проникненню їх в усі сфери життєдіяльності тогочасного суспільства, нала-
годженню системи тотального контролю, спостереження за всім і всіма, збиранню
інформації про настрої та навіть думки громадян, донесення такої інформації до
відома радянської номенклатури, залякування суспільства репресіями і терором,
застосуванням системи підневільної праці більшовицька партія, водночас вправно
2 Див.: Калакура Я. Структура спеціальних історичних дисциплін як підсистеми історичної
науки // Спеціальні історичні дисципліни: Питання теорії та методики: Зб. наук. пр. – Ч.11: У 2 ч.:
До 10-річчя заснування відділу спеціальних історичних дисциплін Інституту історії України НАН
України / Відп. ред. М.Ф.Дмитрієнко. – К., 2004. – Ч.1. – С.38–53.
3 Папакін Г. Герменевтика джерелознавча (архівна та археографічна): до формулювання проблеми //
Ейдос: Альманах теорії та історії історичної науки / Відп. ред. І.Колесник. – Вип.5. – К., 2010/2011. – С.368–381.
4 Медушевская О.М. Источниковедение: Теория. История. Метод. – Москва, 1996.– С.59.
Укр.іст.журн. – 2012. – №1
Проблемні питання джерелознавчого аналізу документальної спадщини ... 185
використовуючи соціально-демагогічні лозунги і позірні прояви демократії, змогла
утримати владу на початку 1920-х рр. і створити СРСР як супертоталітарну дер-
жаву; у 1930-х рр. поставити й утримати біля її керма спеціально виховану номен-
клатурну верству. Це вже констатувалося (хоча і досить обережно) в дослідженнях
про репресивний апарат. Зокрема, можна процитувати думку Р.Подкура: «У силу
специфіки радянської тоталітарної системи колишні спецслужби активно вплива-
ли на всі без винятку сторони суспільного життя, визначали ті основоположні про-
цеси, які здійснювалися в країні протягом більш як семи десятиріч її історії»5.
Відповідно й увага до документів, створених унаслідок повсякденної діяльності та-
ких органів, надзвичайно велика. Причому маємо відзначити також наявність міжна-
родного інтересу до джерел таємних спецслужб сталінської епохи. Так, започаткований
на початку 1990-х рр. групою вчених з Торонтського університету (Канада) спеціаль-
ний дослідницький проект «SERAP» («Stalin-Era Research and Archives Project») одразу
взявся за дослідження архівів КҐБ. У вересні 1995 р. російський історик В.Данилов,
представлений як перший із науковців, які мали доступ до таких архівів, доповідав
на робочій зустрічі в Торонто, що в Росії можливе ознайомлення з архівно-слідчими
спра вами реабілітованих, а «документи КҐБ як інституції, його діловодні та оператив-
ні документи досі недоступні „сторонньому” дослідникові»6. Саме «SERAP» виступив
спів публікатором російської документальної серії «Трагедия советской деревни» та ук-
раїнсь кого збірника про колективізацію і селянський спротив 1929–1930-х рр.7
Публікації документів із джерельної спадщини репресивно-каральних служб
різного типу і виду, від великих тематичних до одиничних, налічують уже тисячі
назв. З іншого боку, наукове розкриття їх складу, змісту та засадничої специфіки
поки що не посіло належного місця серед джерелознавчих проблем радянської
доби. Парадокс полягає у тому, що нині практично відсутні будь-які фахові дже-
релознавчі праці з цієї проблеми. У недавньому спеціальному довіднику з історії
політичних репресій в Україні, що подає бібліографічні описи сотень фахових пу-
блікацій8, такі розвідки знайти дуже складно. Доводиться констатувати, що про-
відні науковці як у працях із загального джерелознавства, так й у спеціальних
дослідженнях досі не звертали уваги на зазначені проблеми, не піддавали на-
уковому аналізу виділену групу джерел радянської доби, не виокремили всіх її
особливостей. Так, у курсі лекцій професора С.Макарчука, де подано докладний
огляд писемних джерел з історії України за різних історичних епох, згадана кате-
горія джерел просто проігнорована9. Із наявних досліджень можна назвати лише
ґрунтовні праці відомого історика С.Білоконя10, окремі статті П.Олійниченка11,
5 Подкур Р.Ю. За повідомленням радянських спецслужб. – К., 2000. – С.14.
6 Bulletin SERAP. – №1. – Fall 1995 [Електронний ресурс]: http://www.utoronto.ca/ceres/serap/bull95.htm
7 Васильєв В.Ю., Віола Л. Колективізація і селянський опір на Україні (листопад 1929 – бере-
зень 1930). – Вінниця, 1997. – 536 с.
8 Політичні репресії в Україні (1917–1980-ті рр.): Бібліограф. покаж. / Авт. вступ. ст. С.Білокінь,
Р.Подкур, О.Рубльов; упор. С.Калитко, О.Рубльов, Р.Подкур, Л.Шевченко. – К., 2007. – 456 с.
9 Макарчук С. Писемні джерела з історії України: Курс лекцій. – Л., 1999. – 352 с.
10 Білокінь С. Масовий терор як засіб державного управління в СРСР (1917–1941): Джерелознавче
дослід жен ня. – К., 1999. – 448 с.; Його ж. Джерелознавчі проблеми вивчення слідчих справ НКВД //
Розбудова держави. – 1992. – Ч.6. – С.29–37; Проблеми історії України. – К., 1994. – Вип.3. – С.90–101;
Його ж. Про достовірність слід чих справ 1930-х років // Матеріали Міжнародного конгресу політв’язнів
комуністичних режимів, Київ, 7–8 лис топада 1995 р. – К., 2001. – С.104–112.
11 Олійниченко Л. Типологія судово-слідчих джерел: (На матеріалах документів органів НК–
ГПУ–НКВС) // Архівознавство. Археографія. Джерелознавство. – 2000. – Вип.2. – С.211–214.
Укр.іст.журн. – 2012. – №1
186 Г.В.Папакін
Р.Пирога і О.Гранкіної (Бажан)12, а також фахову розвідку провідного джерело-
знавця Я.Калакури13. Але згадані наукові твори присвячено суто аналізові слід-
чих справ реабілітованих – єдиної на час їх написання розсекреченої категорії
документів радянських спецслужб, які становлять значну частину, проте далеко
не весь документальний масив репресивно-каральних органів СРСР.
Щодо джерелознавчої оцінки інших категорій документів репресивно-ка-
ральних служб можна послатися на поодинокі розвідки, що далеко не охоплю-
ють усю сукупність історичних джерел, народжених спеціальними службами
СРСР14. Так само і в новітньому путівнику Галузевого державного архіву СБУ
годі шукати повноцінної комплексної характеристики складу і змісту його до-
кументальних зібрань, окрім суто лапідарної, що виділила вісім основних груп:
нормативно-правові та розпорядчі документи; інформаційно-аналітичні доку-
менти, створені для вищих органів влади й управління; статистичні зведення
про результати оперативно-розшукової й слідчої діяльності; архівні криміналь-
ні справи на репресованих; документи про діяльність органів «держбезпеки» під
час Другої світової війни; документи, що характеризують діяльність спецслужб
іноземних держав проти СРСР; оперативно-розшукові та особові справи праців-
ників; агентурні справи15. Як бачимо, в основу такої характеристики покладено
різнорідні принципи: номінально-номенклатурний і тематичний. Можна зга-
дати також І.Біласа, який у першому томі своєї праці намагався подати основні
відомості про становлення репресивно-каральної системи у СРСР та Україні16,
але його дослідження не містило джерелознавчого аналізу згаданої проблеми.
Тому варто всіляко вітати нову монографію двох відомих істориків – дослід-
ників періоду радянських репресій 1920–1930-х рр. – Р.Подкура та В.Ченцова, в
якій вони намагалися відтворити історію формування архівів репресивно-караль-
них органів, здійснити джерелознавчий аналіз усього комплексу такої документа-
ції, подати її класифікацію і розкрити вміст інформації з основних таких джерел
доби встановлення, формування і розквіту радянської тоталітарної системи, по-
родженого нею «Великого терору» тощо17. Фактично, як ми переконалися, це вза-
галі перша в українській історичній літературі спроба комплексного дослідження
складного історико-джерелознавчого феномену – всієї документальної спадщини
12 Пиріг Р.Я., Гранкіна О.А. Архівно-слідчі справи репресованих як історичне джерело // То та лі тар на
держава і політичні репресії в Україні у 20–80-ті роки: Мат. Міжнар. наук. конф. (15–16 вересня 1994 р.). –
К., 1998. – С.38–44; Гранкіна О. Архівно-слідчі справи другої половини 1937 року щодо предс тавників на-
ціональних меншин України: Джерелознавчий аналіз складу документів // З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–
КГБ. – 1998. – №1/2. – С.174–183; Її ж. Деякі аспекти джерелознавчого аналізу ар хівно-слідчих справ
репресованих у 1920-х – 1950-х рр. в СРСР // Український історичний журнал. – 1997. – №4. – С.49–57.
13 Калакура Я.С. Особливості джерелознавчої критики архівно-слідчих документів // Архівно-слідчі
справи репресованих: науково-методичні аспекти використання: Зб. наук. пр. – К., 1998. – С.19–23.
14 Капустян Г. Інформаційні матеріали ВЧК–ГПУ як історичне джерело з вивчення суспіль-
но-політичного життя українського села 20-х рр. // З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. – 2001. –
№2. – С.465–476; Подкур Р.Ю. Особова справа співробітника ВУЧК–ГПУ–НКВД: категорії доку-
ментів // Історія України: Маловідомі імена, події, факти: Зб. ст. – К., 2004. – Вип.25. – С.396–401.
15 Галузевий державний архів СБУ: Путівник. – Х., 2009. – С.13–14.
16 Білас І. Репресивно-каральна система в Україні 1917–1953: Суспільно-політичний та істо-
рико-правовий аналіз. – Кн.1. – К., 1994. – 422 с.
17 Див.: Подкур Р., Ченцов В. Документы органов государственной безопасности УССР 1920–
1930-х годов: источниковедческий анализ. – Тернополь, 2010. – 372 с.
Укр.іст.журн. – 2012. – №1
Проблемні питання джерелознавчого аналізу документальної спадщини ... 187
репресивно-карального апарату за певний історичний період18. Як це завжди бу-
ває з першопроходцями, здійснене ними дослідження викликає багато думок і
запитань, налаштовує на дискусію, і, безперечно, не може пройти повз увагу до-
слідників – істориків, джерелознавців, археографів. Саме в такому статусі – дис-
кусійні роздуми з приводу численних проблем, порушених авторами монографії, а
не рецензію у прямому розумінні цього слова, і варто розглядати нашу публікацію.
До перших зі згаданих засадничих проблемних питань належить наукова
коректність визначення головного об’єкта дослідження як «документи органів
державної безпеки». Автори наполягають на такому терміні стосовно створених
радянською владою органів таємного нагляду, контролю і репресій. Вони навіть
коротко сформулювали «форми і методи роботи радянських органів держбез-
пеки»: «Добування й використання необхідної інформації; оперативні дії, під
якими малися на увазі розшук, висилки, обшуки, арешти, військові операції;
проведення дізнання та слідства; здійснення судових функцій»19. На наш по-
гляд, такий перелік – далеко невичерпний, і не відбиває повною мірою осно-
вну специфіку діяльності радянських спецслужб доби тоталітаризму. Достатньо
згадати лише систему концтаборів, започаткованих ще 1918 р., і пізнішу сис-
тему ҐУЛАҐ, які від свого створення перебували у віданні ЧК та НКВД, тобто
були суттєвою складовою частиною згаданої системи. Крім того, навряд чи масо-
ві операції на кшталт «боротьби за хлібозаготівлі» 1928–1929 рр., або «розкурку-
лення», здійснене на початку 1930 р., пов’язані зі стратами тисяч і виселенням
сотень тисяч людей, можна не вагаючись назвати професійним терміном «опе-
ративна діяльність органів державної безпеки».
Ми не вдаватимемося до загальної дискусії з приводу справжнього змісту
роботи цих державних органів, а тим більше не сперечатимемося з фаховими
дослідниками історії радянських репресій, авторами численних праць зі спе-
цифіки діяльності та значення джерел, створених репресивно-каральними ор-
ганами20. Але все ж, на нашу думку, навіть із погляду джерелознавства варто
18 Слід зазначити, що один зі співавторів даної монографії вже спробував здійснити джерело-
знавче дослідження документів репресивно-каральної системи СРСР в Україні за ті ж роки. Але
тоді головну його увагу було зосереджено на всебічному розкритті змісту й потенціалу переважно
інформаційно-аналітичних документів силових структур та (меншою мірою) архівно-слідчих справ
(див.: Подкур Р.Ю. За повідомленням радянських спецслужб. – К., 2000. – 238 с.).
19 Подкур Р., Ченцов В. Документы органов государственной безопасности УССР 1920–1930-х годов… – С.44.
20 Подкур Р.Ю. Документи ДПУ як джерело до вивчення колективізації та голоду 30-х років на
Поділлі // Голодомор як засіб політичного терору: Мат. наук.-практ. конф., 26 листопада 2003 р. – Вінниця,
2004. – С.107–113; Його ж. ДПУ УСРР у 1922–1934 рр.: портрет на тлі епохи // З архівів ВУЧК–ГПУ–
НКВД–КГБ. – 2003. – №1. – С.440–449; Його ж. Інформаційно-аналітична робота як один із напрямків
діяльності спецслужб в 20–30-х роках // Там само. – 1998. – №1/2. – С.342–356; Його ж. Інформаційно-
аналітичні матеріали ВУНК–ДПУ про повстанський рух в Україні на початку 20-х рр. ХХ ст. // Історія
України: Маловідомі імена, події, факти: Зб. ст. – К., 2000. – Вип.11. – С.478–482; Його ж. Колективізація
1930-х рр. очима співробітників органів державної безпеки // Там само. – К., 2005. – Вип.30. – С.136–151;
Його ж. Повстанський рух та опозиційні політичні угруповання в інформаційних документах органів
ЧК–ГПУ (початок 20-х рр.) // З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. – 2000. – №2/4. – С.390–397; Ченцов В.
Табу – на думку, заборона – на слово: За матеріалами роботи політконтролю НК–ДПУ у 20-ті роки // Там
само. – 1994. – №1. – С.12–22; Його ж. Інформаційні зведення чекістських органів як джерело до вивчення
суспільно-політичного життя України в 20-х роках: (За матеріалами Держархіву Дніпропетровської обл.) //
Українське архівознавство: історія, сучасний стан та перспективи: Наук. доповіді Всеукр. конф. (19–20 ли-
стопада 1996 р.): У 2 ч. – К., 1997. – Ч.2. – С.111–119; Ченцов В.В., Архірейський Д.В. Інформаційний по-
тенціал судово-слідчих справ як джерела з історії України тоталітарної доби // Наукові записки Острозької
академії. – Острог, 1999. – С.15–23; Їх же. Органи державної безпеки в системі комуністичної диктатури //
Політичний терор і тероризм в Україні. ХІХ–ХХ ст.: Історичні нариси. – К., 2002. – С.225–243 та ін.
Укр.іст.журн. – 2012. – №1
188 Г.В.Папакін
говорити про відповідні структури – фондоутворювачі, що виконували або часом
інспірували поданою інформацією злочинні партійні рішення, як про репресив-
но-каральну структуру тодішнього суспільства. Визначення терміна «органи дер-
жавної безпеки» (в одній зі своїх перших праць В.Ченцов навіть назвав ці органи
«правоохоронними»21, що зовсім неприйнятне) лише маскує їх діяльність, яка по-
лягала у здійсненні постійного тотального контролю за суспільними настроями,
виявленні та вилученні інакодумців, цілих соціальних і національних груп, ви-
знанні їх «ворогами народу», ізоляції від суспільства, використанні їх підневіль-
ної праці та подальшій ліквідації, застосуванні засобів державного терору для за-
лякування решти, а найголовніше – у всебічному захисті інтересів і командного
становища партійно-радянської номенклатури. Таким чином, стрижень їх діяль-
ності полягав не у захисті безпеки держави, тим більше не в охороні права (навіть
у радянському його розумінні), а в убезпеченні місця і спокою партноменклатури,
дії якої часом могли загрожувати самому існуванню держави. Використання ев-
фемізмів на кшталт «органи державної безпеки» тільки заважатиме здійснити
науково коректну критику та герменевтичний аналіз створених у процесі діяль-
ності згаданих інституцій джерел, усебічно розкрити їх зміст. З іншого боку, ми
усвідомлюємо, що запропоноване нами визначення вимагало б залучення до за-
явленого джерелознавчого аналізу також документів органів суду й прокурату-
ри, які в умовах радянської номенклатурної диктатури становили ще одну під-
пору тоталітарного режиму, і незаперечно відносилися до репресивно-каральних
структур. Але, вочевидь, це виходить за межі здійсненого дослідження.
Наступний дискусійний момент – занадто велика, як на перший погляд, увага
до діяльності російських (згодом союзних) репресивно-каральних органів, хоча в
назві монографії йдеться лише про республіканські. Але тут можна зрозуміти і по-
вністю підтримати авторську логіку. В умовах радянського ладу реальній респуб-
ліканській державності, передбаченій конституціями СРСР 1924 та 1936 рр., міс-
ця фактично не було. Ту, що існувала, можна назвати радше квазідержавністю,
зовнішньою формою, яка лише позірно прикривала дійсно унітарний й авторитар-
ний устрій СРСР. Тому говорити про будь-які дії республіканської номенклатури
та партійно-державних органів без уявлення про процеси у союзному центрі – про-
сто неможливо, некоректно, ненауково. Тим більше, це недоцільно стосовно регіо-
нальних репресивно-каральних структур, які фактично не залежали від місцевого
керівництва і не підпорядковувалися йому, а їхні високопосадовці напряму при-
значалися згаданим центром, отримуючи надзвичайні повноваження, в тому чис-
лі і щодо регіональної номенклатури. Дослідник цієї проблеми М.Дорошко дійшов
висновку: «Архівні документи переконливо свідчать, що у 20–30-ті роки ХХ сто-
ліття партійно-державна номенклатура УСРР стала об’єктом подвійного контро-
лю, що здійснювався, з одного боку, партійними і радянськими контролюючими
структурами, такими, як ЦКК і НК РСІ, а з іншого, – органами ВЧК–ГПУ–НКВД.
Встановлення паралельного контролю за носіями влади в УСРР сприяло не лише
остаточному перетворенню української номенклатури на слухняного виконавця
21 Ченцов В.В., Козорог С.Б. Документы правоохранительных органов как источник по из-
учению общественно-политической ситуации на Украине в начале 30-х годов. (На примере
Днепропетровской области) // Скарбниця ріднокраю: Зб. мат. наук.-практ. конф. із музейної справи
і краєзнавства. – Дніпропетровськ, 1993. – С.104–108.
Укр.іст.журн. – 2012. – №1
Проблемні питання джерелознавчого аналізу документальної спадщини ... 189
волі Кремля, але й фізичному винищенню усіх тих представників верхівки, які
прихильно ставилися до ідей українського національного відродження»22.
Так само процеси документування діяльності республіканських і місцевих
органів ЧК–ҐПУ–НКВД, ступінь і методи їх занурення в інформаційні пото-
ки суспільства, впливу на всю систему політичних комунікацій диктувалися з
Москви, а в УСРР – лише виконувалися. Але в такому випадку і назву праці
слід було б скорегувати. На наш погляд, більш науково коректною виглядала
б така – «Документи радянських репресивно-каральних органів в УСРР». Саме
це формулювання дозволяє говорити про весь комплекс документів союзних ре-
пресивно-каральних структур і про їх республіканські відповідники, а також
про історичні джерела, що перебувають нині в Україні.
У чому ж полягала специфіка документальної спадщини каральних орга-
нів СРСР як значущого джерела з історії радянського суспільства періоду під-
готовки та здійснення «Великого терору»? Автори монографії шукають відповіді
на це питання насамперед у розкритті історії становлення архівних підрозділів
радянських спецслужб та особливостей документування їх діяльності, механіз-
му збирання ними всебічної інформації про життя і думки суспільства і, нареш-
ті, шляхом створення авторської схеми класифікації таких джерел. Власне, це
і є структура монографії, три її основні розділи. До першого розділу додано ще
вступний параграф, в якому автори показують історію розсекречення архівів
радянських спецслужб, оприлюднення їх документів, намагаються розкрити
правові та моральні колізії доступу до документів радянських репресивно-ка-
ральних органів. Основна така колізія (вже свого часу висвітлена істориками
й архівістами, але досі не врегульована у законодавчому полі) полягає в необ-
хідності дотримання хиткого балансу між інтересами наукового дослідження
тоталітарного минулого, оприлюднення максимально широкої інформації про
злочини і жертви радянського режиму, і конфіденційним характером зібраних
спецслужбами відомостей про мільйони людей23. Автори пропонують задіяти
для вирішення згаданої колізії такі важелі, як наукову критику джерел із ме-
тою розкриття провокацій та фальсифікацій радянських спецслужб; домагати-
ся від учених високого ступеня самоцензури, адже ті мають усвідомлювати свою
відповідальність за наслідки розголошення інформації про людські долі в ле-
щатах тоталітаризму.
Як бачимо зі структури монографії, у ній не йдеться про залучення до ана-
лізу джерельної бази репресивно-каральних органів усієї сукупності методів та
інструментарію джерелознавчих наук. Такі конче потрібні розділи, які б міс-
тили дипломатичний, текстологічний, герменевтичний аналіз документальної
спадщини радянських спецслужб, наукову критику цих джерел – просто від-
сутні. Автори лише зробили певні спроби використати методи, скажімо, тексто-
логії та дипломатики, коли говорять про обов’язкові параметри (формуляри)
створених чекістами документів, але їх надто мало, і, вочевидь, вони не стали
22 Дорошко М. Органи ВУЧК–ГПУ–НКВД у здійсненні контролю над компартійно-державною
номенклатурою УСРР у 1920–1930-ті роки // З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. – 2003. – №1. – С.59.
23 Див.: Архівно-слідчі справи репресованих: науково-методичні аспекти використання:
Зб. наук. пр. – К., 1998. – 200 с.; Боряк Г.В. Голосуючи «за» чи «проти» доступу до архівів спецслужб
(за підсумками останнього десятиліття в Україні) // Архіви України. – 2004. – №3. – С.40–50.
Укр.іст.журн. – 2012. – №1
190 Г.В.Папакін
результатом спеціального наукового аналізу. Однак такий дипломатичний
аналіз надзвичайно важливий: переважна більшість документів репресивно-
каральних органів була суворо формалізованою (акти, анкети, довідки, картки,
справи-формуляри, протоколи, постанови, вироки тощо), тому застосування до-
бре відомого фахівцям спеціального інструментарію допомогло б самим авто-
рам, а також збільшило б наукову вагу їхньої праці.
Аналогічно варто говорити лише про певні спроби авторів запровадити ме-
тоди наукової критики породжених репресивно-каральними органами докумен-
тів. А тим часом даний аспект проблеми надзвичайно важливий. Від того, яку
частину документального комплексу чекістських документів ми маємо вважа-
ти сфальсифікованою, а яку – достеменно правдивою в першу чергу залежить
наше ставлення до всього комплексу. С.Білокінь свого часу з цього приводу
влучно зауважив: «Документи совєцької доби, що мають офіційне походження,
з джерелознавчої точки зору надзвичайно складні. Серед них формувалися до-
кументи, сенс яких зовсім не відповідав тому, що вони говорили». Історик на-
водив промовисті приклади «імпровізування» документів саме співробітниками
спецслужб: починаючи від дат і підписів до викладених фактів24.
На жаль, певної відповіді на це актуальне питання у згаданій монографії
ми не знайдемо. Автори намагаються, розкриваючи зміст кожної з виділених
ними груп документів, створених репресивно-каральними службами, побіжно
висвітлити і це питання. Їхня констатація, наприклад, щодо інформаційно-
аналітичних документів така: «Розлоге відтворення численних висловлювань
представників тих чи інших груп, прошарків населення, що нерідко мало прак-
тичну спрямованість, дає підстави говорити про певний ступінь достовірності
та об’єктивності інформації. Хоча, безумовно, первісні відомості проходили об-
робку у чекістських колективах, що дозволяло маніпулювати ними в інтересах
ВУЧК–ҐПУ–НКВД. Прагнення чекістів продемонструвати потрібність своєї ро-
боти, виправдати власне існування, виражалося, з однієї сторони, у фіксуванні
негативних настроїв і фактів, що взагалі-то відповідало дійсності, з іншої – у
підкреслюванні успіхів, результатів, досягнутих органами безпеки в боротьбі з
супротивниками радянської влади. Слід, проте, критично підходити до інфор-
мації ВУЧК–ҐПУ–НКВД. Критеріями оцінки людей для чекістів слугувала їх
лояльність до існуючого режиму»25. У цілому ж вони схиляються до того, щоб
визнати документи спецслужб об’єктивними, що визначалося, на думку авто-
рів, «поставленою перед органами держбезпеки метою – доведенням до керів-
них інстанцій справжнього стану справ; відносною незалежністю інформації
ВУЧК–ҐПУ–НКВД від місцевих партійних і радянських органів; відстежуван-
ням процесів, що відбувалися в усіх сферах суспільства, у тому числі й у партій-
них, радянських інстанціях; опосередкованим характером передачі відомостей
(через висловлювання, чутки, розмови людей тощо)»26.
Погодитися з цим дуже важко, оскільки, мабуть, найголовнішою метою ре-
пресивно-карального апарату, яку він ставив перед собою, було довести свою
ефективність, корисність, а також виконати настанови партії з пошуку ворогів,
24 Білокінь С. Масовий терор як засіб державного управління в СРСР… – С.41.
25 Подкур Р., Ченцов В. Документы органов государственной безопасности УССР… – С.233.
26 Там же. – С.365.
Укр.іст.журн. – 2012. – №1
Проблемні питання джерелознавчого аналізу документальної спадщини ... 191
котрі, як відомо, спричиняли всі кризи, негаразди в радянському суспільстві,
були винними у провалах чергових кампаній і намічених планів. І саме тому
декларована авторами монографії «об’єктивність» чекістських документів ста-
вала досить умовною категорією, залежною від конкретної ситуації.
На наш погляд, означена проблема потребує більш широкого і детально-
го висвітлення в рамках заявленого аналізу джерельної бази радянських ре-
п ресій. Достатньо згадати матеріали фальсифікованих «справ», що набули по-
ширення в Україні: від «процесу українських есерів» 1922 р.27, до справ «СВУ»28,
«Шахтинської», «Оріхівської», «Українського національного центру»29, «Війсь-
кової» (операція «Весна»)30 та безліч інших, відкритих у 1930-х рр. Адже пере-
важна більшість таких «антирадянських підпільних організацій» насправді
були штучними витворами апарату ҐПУ, для яких відповідним чином доби-
ралися «фігуранти», обставини справи, схеми зв’язків тощо; накопичувалися
«власноручні свідчення» та «щиросердні зізнання», які писалися під диктовку
слідчих. Механізм формування цих справ докладно описано Ю.Шаповалом на
прикладі «справи СВУ»31. Із погляду джерелознавчої науки навіть такі наскрізь
сфальсифіковані джерела – теж безцінні й об’єктивні. Вони надають вагому ін-
формацію щодо провокативних методів роботи репресивно-каральних органів,
стану справ і відносин усередині радянської номенклатури, апарату спецслужб,
політичних замовлень, що їх виконував цей апарат, а, часом, і сам інспірував
задля доведення власної необхідності й ефективності. Єдине, що обов’язково
треба пам’ятати під час опрацювання таких джерел – що викладені там факти,
на відміну від думок і настроїв «фігурантів» справ, здебільшого не мали місця
насправді, і задля повноцінного аналізу таких джерел потрібно залучати інші
дотичні документи, серед яких провідне місце мають посідати джерела особово-
го походження (листи, щоденники, спогади). Лише так можна вирішити пробле-
му достовірності слідчих і судових документів, насамперед протоколів допитів
і «власноручних зізнань» – що саме в них було вирвано загрозами, тортурами,
шантажем, що вписував слідчий ЧК або ҐПУ, виходячи з власних переконань
або поставленого перед ним завдання, а що дійсно повідомляв допитуваний.
Тому так важливо під час джерелознавчого аналізу документів, народжених
спецслужбами, чітко виявляти всі випадки їх фальсифікації, свідомого перекру-
чування фактів, зміщення акцентів в інформаційних повідомленнях, а найго-
ловніше – визначити місце свідомої провокації в діяльності радянських репре-
сивно-каральних органів, та їх віддзеркалення в документальному комплексі
силових структур. Очевидно, що під час такого аналізу були б корисними також
27 Дело членов Центрального Комитета Украинской партии социал-революционеров Го лу-
бовича, Петренко, Лызанивского, Часныка, Ярослава и др.: Стенограф. отчёт / Под ред. Д.З.Ма-
нуильского, С.С.Дукельского. – Х., 1921. – 429 с.
28 Див.: Пристайко В., Шаповал Ю. Справа «Спілки визволення України»: Невідомі докумен-
ти і факти. – К., 1995. – 448 с.
29 Див.: Михайло Грушевський: Справа «УНЦ» і останні роки (1931–1934) / Публ. підг.
В.Пристайко, Ю.Шаповал. – К., 1999.– 353 с.; Пристайко В. Жертви терору: як ДПУ боролося з
українською академічною наукою // З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ.– 1994.– №1.– С.70–88.
30 Див.: Справа «Всесоюзної військово-офіцерської контрреволюційної організації» (справа
«Весна», 1930–1931 рр.) за документами Державного архіву Служби безпеки України / Упор. С.Ко-
кін, О.Пшенніков, Я.Тинченко // Там само. – 2002. – Спец. вип. – №1. – С.11–381; №2. – С.13–418.
31 Шаповал Ю. Атака проти старих фахівців, інтелігенції, військових // Політичний терор і
тероризм в Україні ХІХ–ХХ ст.: Історичні нариси. – К., 2002. – C.406–407.
Укр.іст.журн. – 2012. – №1
192 Г.В.Папакін
засоби герменевтичного підходу до створених таємними службами документів,
адже без проникнення у прихований зміст і наступну долю таких джерел, су-
часного тлумачення, розкриття системи умовної мови, кодів, символів і шифрів,
притаманних ним, просто неможливо всебічно й об’єктивно висвітлити джерель-
ну базу радянських репресій. Ми свідомі, що здійснення такого наукового ана-
лізу джерел радянських репресивно-каральних органів – надзвичайно складне
завдання, практично недосяжне звичними методами наукової критики джерел,
але без застосування згаданого вище інструментарію значного кола наук дже-
релознавчого циклу результати аналізу загрожують стати незадовільними.
Ще однією засадничою проблемою виступає класифікація писемних дже-
рел, породжених радянськими репресивно-каральними службами, які діяли
в Україні. Автори, справедливо зважуючи на специфіку аналізованого маси-
ву джерел, запропонували такі засади створення класифікаційної схеми: ви-
користання принципів походження та функціональної належності документів,
а також (як доповнення) – принцип змісту джерельної бази. Унаслідок цього
було виділено такі основні види документів: організаційно-розпорядчі, до яких
віднесено також протоколи і поточне листування; планові; обліково-контрольні;
звітні; статистичні; документи з особового складу. Крім того, автори виділяють
особливі різновиди окремих підвидів документів (не вказуючи, щоправда, яких
саме), зокрема «величезних груп слідчої, судової й оперативної документації».
Крім того, пропонується доповнити таку суто галузеву схему класифікації ще
документацією партійних і радянських органів, без чого, на думку авторів, не-
можливо «в повній мірі встановити значимість документів ЧК–ҐПУ–ОҐПУ для
історичного дослідження, їх достовірність, репрезентативність, об’єктивність»32.
У результаті Р.Подкур та В.Ченцов створили досить еклектичну класифікацій-
ну схему, в якій намагалися відбити склад і зміст як документів, породжених
самими репресивно-каральними органами, так і директивних матеріалів пар-
тійно-радянських інстанцій, що керували діяльністю згаданих органів, і навіть
матеріали преси, де висвітлювалася робота цих інституцій. Усі названі вище
види документації, як уважають автори, і становлять сукупність «документів
органів державної безпеки».
Використання водночас принаймні трьох принципів класифікації не могло
не відбитися на якості проведеного джерелознавчого аналізу. Запропонована
схема виглядає позбавленою внутрішньої логіки і структури, не визначено іє-
рархію всередині джерельної бази, тому абсолютно незрозуміло, які саме окремі
категорії джерел виступають видами, які – підвидами, і як автори позначають
нижчі рівні класифікації документів репресивно-каральних служб.
Крім того, Р.Подкур і В.Ченцов залишають поза увагою той суттєвий факт,
що репресивно-каральні органи у процесі своєї діяльності вилучали із суспіль-
ного обігу значну частину документів окремих осіб, певного кола людей, соці-
альних та національних груп, які потрапляли під їх нагляд, а потім ставали
жертвами репресій. Вони залучалися як «речові докази» до слідчих і судових
справ, або просто відкладались у заведених справах. Єдине місце монографії, де
побіжно згадано такі зібрані репресивно-каральними органами документи – це
32 Подкур Р., Ченцов В. Документы органов государственной безопасности УССР… – С.94–95.
Укр.іст.журн. – 2012. – №1
Проблемні питання джерелознавчого аналізу документальної спадщини ... 193
розділ про слідчу документацію, але автори практично не звернули уваги на
наукове значення таких джерел33. Тим часом це дуже потужний пласт докумен-
тації, створеної інакодумцями, причому найрізноманітнішого характеру (від
офіційних документів до приватних листів, щоденників, спогадів, книжкових
видань тощо). Використовуючи такі мемуарні й епістолярні джерела жертв по-
літичних репресій, С.Білокінь зміг реконструювати основні елементи джерель-
ної бази управління радянським державним терором34.
Найвідоміше джерело такого походження – щоденники академіка С.Єф ре-
мо ва 1920-х рр., лише на початку 1990-х рр. було передано з архівів КҐБ до НАН
України35. Сюди ж треба віднести і матеріали перлюстрації – адже вилучені
листи так само потрапляли на зберігання до архівних фондів репресивно-ка-
ральних органів. Нагромаджені таким чином документи не лише осідали як
речові докази – вони слугували надзвичайно важливим джерелом аналітично-
інформаційної діяльності радянських спецслужб; відомості з них фігурували
у звітах, інформаціях, службовому листуванні тощо. Достатньо навести такий
промовистий приклад, як інформаційний лист ЦК ВКП(б) від 28 грудня 1932 р.
щодо «петлюрівської організації на Україні», який чомусь досі не привертав на-
лежної уваги дослідників. До листа крім доповідної Вс.Балицького про «наяв-
ність широко розгалуженого польсько-петлюрівського повстанського підпілля,
що, за неповними даними, охоплює 67 районів України», було додано витяги зі
щоденника доцента Київського інституту профтехосвіти Доненка, вилученого
ҐПУ під час арешту, а також зразки агітаційних листівок підпільної організа-
ції36. Одним словом, така документація здебільшого особового походження набу-
ває всіх ознак суттєвої складової документальної спадщини «чекістських» орга-
нів. Вона використовувалася не лише як слідча документація (задля розкриття
обставин справи, винесення вироків), але також як суттєва складова інформа-
ційно-аналітичної інформації спецслужб, обґрунтування прийнятих партійних
рішень і директив.
Тому, на наш погляд, схема класифікації джерел, створених і зібраних ра-
дянськими репресивно-каральними службами, мала б виглядати дещо інакше.
Не маючи жодних заперечень проти задекларованого авторами засадничого
принципу класифікації документальних джерел за їх походженням, заува-
жимо, що вони самі не завжди його дотримуються. Уся проаналізована ними
документальна база має єдине походження, оскільки створювалася репресив-
но-каральними службами в результаті їхньої діяльності. Документи іншого по-
ходження, які також наявні в архівних фондах радянських спецслужб, у моно-
графії практично не розглядаються. Тому, на нашу думку, саме за принципом
походження (відомим в архівознавстві як провінієнц-принцип) варто було б роз-
поділити всю наявну джерельну базу репресивно-каральних органів на дві ве-
ликих групи: 1) джерела, створені ними та 2) зібрані ними у процесі діяльності.
33 Там же. – С.266–268.
34 Білокінь С. Управління державним терором. Реконструкція джерельної бази // Політичний
терор і тероризм в Україні ХІХ–ХХ ст.: Історичні нариси. – C.496–498.
35 Єфремов С.О. Щоденники, 1923–1929. – К., 1997. – 848 с.
36 Цілком таємний інформаційний лист ЦК ВКП(б) №П 4796 від 28.12.1932 та додатки до ньо-
го // Центральний державний архів громадських об’єднань України. – Ф.1. – Оп.20. – Спр.5242. –
Арк.16, 22 зв. – 35 (друк. прим.).
Укр.іст.журн. – 2012. – №1
194 Г.В.Папакін
Для подальшої класифікації у межах першої групи потрібно було б використати
для виокремлення певних класифікаційних груп джерел принцип їх функці-
онального призначення: з якою метою даний документ було створено автором
(авторами), по-перше, а, по-друге, яку роль насправді відіграв він у діяльності
радянських спецслужб, адже не таємниця, що запланована ціль, яка ставила-
ся під час створення документа, і реальна, яку він виконав насправді, можуть
не тільки не збігатися, а, навпаки, суперечити одна одній. Тому класифікація
всередині цієї групи повинна мати ієрархічну побудову – від засадничих доку-
ментів, що мали визначальний вплив на діяльність спецслужб СРСР, до вузько
тематичних джерел. Основні види таких джерел офіційного (службового, інсти-
туційного) походження виглядають, на нашу думку, так: ідеологічні, директивні,
організаційно-розпорядчі, планові, звітні, інформаційно-аналітичні документи,
офіційне листування, різноманітні матеріали агентурної діяльності, обліково-
контрольні, слідчі, судові документи. Їх доповнюють джерела другої групи, тобто
зібрані (вилучені) документи неофіційного походження – приватні листи, запис-
ки, щоденники, спогади, які відклалися в архівних фондах спецслужб.
Важливою класифікаційною ознакою виступає авторство документа та міс-
це такого автора в ієрархічній структурі тогочасних інституцій. Відповідно до
неї, усі документи спецслужб треба поділити на створені ЦК РКП(б)–ВКП(б)
та його апаратом, республіканським компартійним штабом (ЦК КП(б)У), облас-
ними, районними парткомами – самі ці центральні органи визначали основні
завдання діяльності радянських спецслужб, а місцевим – належало формальне
право контролю їх виконання; центральним апаратом ЧК, ОҐПУ, НКВД, відпо-
відною республіканською спецслужбою та наркоматом внутрішніх справ, його
обласними, районними управліннями/відділами аж до місцевих оперуповнова-
жених. Усередині кожної такої авторської групи існує власна градація вже за
тематичними групами джерел, названими вище.
Географічна ознака дозволяє зробити ще один важливий класифікацій-
ний поділ: на документи радянських репресивно-каральних органів, що нині
зберігаються в Україні (залишалися тут або ж передані в будь-який спосіб до
нашої країни з попереднього місця зберігання поза її межами) та ті, які пере-
бувають за кордоном. Знову ж вони могли бути: а) створеними поза сучасною те-
риторією України в результаті діяльності репресивно-каральних органів СРСР;
б) створеними в тогочасній Україні, але вивезеними з її меж із різних причин.
Згадаємо, що ще С.Білокінь, проводячи джерелознавчий аналіз слідчих справ
реабілітованих, писав: «На превеликий жаль, досі не з’ясовано, коли і навіщо
відправлялися до Москви масиви архівних матеріалів українських підрозділів
відомства»37. Це стосується практично всіх документів, народжених усередині
апарату ЧК, ҐПУ та НКВД в Україні, але найбільше – ҐУЛАҐівського сегменту
архівної спадщини репресивно-каральних органів, який нині практично пов-
ністю відсутній за місцем заведення документів (за винятком певної кількості
справ спецпоселенців), проте має величезне значення для висвітлення діяль-
ності радянських спецслужб. На жаль, цей комплекс історичних джерел про-
сто випав із поля зору авторів монографії, оскільки згадану сторону діяльності
37 Білокінь С. Масовий терор як засіб державного управління в СРСР… – С.36.
Укр.іст.журн. – 2012. – №1
Проблемні питання джерелознавчого аналізу документальної спадщини ... 195
репресивно-каральних органів вони взагалі не розглядали. Причиною цього не
можна визнати обмеженість географічних або тематичних рамок монографії,
адже, як ми зазначали вище, в інших випадках до аналізу залучався досить
широкий комплекс документації союзного походження. Наявність великої кіль-
кості вже опублікованих документів центральних установ ҐУЛАҐ38 надає дослід-
никові широкі можливості для аналізу даного виду джерел.
Ще один географічний аспект класифікації аналізованих документів – їх
сучасне місце зберігання. Навіть якщо ми говоритимемо лише про архівно-слід-
чі справи реабілітованих, то вони нині перебувають у Галузевому державному
архіві СБУ, її місцевих архівно-інформаційних підрозділах за місцем заведен-
ня, за місцем проведення слідства, за місцем проживання реабілітованого тощо,
частково – передані до державних архівів областей. Звичайно, що цей аспект
так само варто було б відзначити у класифікаційній схемі.
Основний зміст праці Р.Подкура та В.Ченцова полягає в розкритті складу і
змісту документів радянських репресивно-каральних органів відповідно до ви-
значених груп та видів джерел. І без перебільшення можна стверджувати, що
завдяки цьому монографія посяде гідне місце як єдина на сьогодні така пра-
ця, присвячена комплексному аналізу всієї відомої джерельної бази активності
спецслужб СРСР в Україні, здійсненому на фаховому рівні істориками – знавця-
ми тієї трагічної епохи. На високу оцінку заслуговують, наприклад, авторські
спостереження щодо особливостей «протокольної документації», узятої в усьому
її комплексі. Це протоколи з’їздів та конференцій чекістів, які відбувалися на
початку 1920-х рр., засідань керівних органів (колегій ЧК та ҐПУ) і оператив-
них нарад, різноманітних комісій за участю представників каральних органів.
Логічно сюди додано протоколи зборів партійних та комсомольських осередків
цих органів – як правило, саме такі документи досі залишалися поза увагою до-
слідників попри їх значний інформативний потенціал. На жаль, водночас авто-
ри припустилися прикрої помилки, коли віднесли протоколи засідань «трійок»
та «вищої двійки» (керівників НКВД і союзної прокуратури), якими оформлюва-
лися присуди під час «Великого терору», до цієї ж категорії джерел39. Абсолютно
зрозуміло, що протокольна тут – лише форма документа («слухали – постано-
вили»), а змістом його є рішення позасудової юстиції (вирок), адже наслідком
ставали страти, ув’язнення, заслання – як і будь-якого іншого присуду.
Нарешті, остання з виділених нами, але зовсім не остання за своїм значен-
ням – проблема ролі та місця діяльності спецслужб у збиранні всебічної інфор-
мації щодо настроїв суспільства й використання її номенклатурною верствою,
тобто в інформаційному забезпеченні діяльності органів радянської влади,
починаючи від найвищих і до місцевих. Автори монографії абсолютно праві,
38 Див.: История сталинского Гулага. Конец 1920-х – первая половина 1950-х годов: Собрание
документов в 7 т. – Москва, 2004–2005. – Т.1: Массовые репрессии в СССР / Отв. ред. Н.Верт,
С.В.Мироненко; Т.2: Карательная система: структура и кадры / Отв. ред. и сост. Н.В.Петров; Т.3:
Экономика Гулага / Отв. ред. и сост. О.В.Хлевнюк; Т.4: Население Гулага: численность и условия
содержания / Отв. ред. А.Б.Безбородов, В.М.Хрусталёв; Т.5: Спецпереселенцы в СССР / Отв. ред.
и сост. Т.В.Царевская-Дякина; Т.6: Восстания, бунты и забастовки заключённых / Отв. ред. и сост.
В.А.Козлов; Т.7: Советская репрессивно-карательная политика и пенитенциарная система в ма-
териалах Государственного архива Российской Федерации: Аннотированный указатель дел / Отв.
ред. В.А.Козлов, С.В.Мироненко.
39 Подкур Р., Ченцов В. Документы органов государственной безопасности УССР… – С.123.
Укр.іст.журн. – 2012. – №1
196 Г.В.Папакін
приділяючи цій сфері активності репресивно-каральних органів значну увагу,
адже створена внаслідок такого збирання документація досі не ставала об’єктом
уваги дослідників-джерелознавців. Лише останнім часом з’явилися серійні пуб-
лікації таких інформаційних документів у Росії40, але їх автори-упорядники не
проаналізували джерелознавчий аспект такої аналітичної документації спец-
служб. В Україні було опубліковано збірники документів, що свідчили про по-
стійне і всебічне інформування спецслужбами партійно-державної верхівки про
реальну ситуацію на селі під час Голодомору 1932–1933 рр.41 І там зі зрозумілих
причин відсутній джерелознавчий аналіз таких інформаційних документів.
Тому з цього погляду можна визнати за монографією Р.Подкура та В.Ченцова
абсолютний науковий пріоритет.
Згаданій проблемі повністю присвячена вся друга і великий параграф у
третій частині праці. Автори заявили досить амбітну мету: «Дослідження систе-
ми отримання й використання документальної інформації органами державної
безпеки у радянському суспільстві 1920–1930-х рр., розкриття ролі й значення
органів ВУЧК–ҐПУ–НКВД в інформаційному забезпеченні вищого партійно-
державного керівництва країни. Пізнання принципів та основних закономір-
ностей відбору, аналізу, зберігання, використання інформації органами держ-
безпеки дозволяє дискутувати про достовірність представлених джерел, ступінь
об’єктивності відбиття в документах соціально-економічних і культурних про-
цесів, доповнити уявлення про можливості маніпулювання інформаційними
матеріалами в інтересах владоможців»42.
У такий спосіб автори мали намір розкрити механізм збирання інформа-
ції репресивно-каральними органами, проте саме цей механізм не знайшов в
їхній праці повного й адекватного відбиття. Виділені такі його складові: отри-
мання офіційної інформації від урядових, партійних та громадських структур;
негласні форми збирання інформації; діяльність цензурних підрозділів. Але
фактично у цій схемі структурно не представлено один із ключових моментів ін-
формаційної, радше соціально-комунікативної діяльності чекістських органів,
а саме – офіційна інформація, що створювалася спецслужбами і направлялася
партійно-радянським інституціям для вжиття заходів. Вона була результатом
і відкритого збирання інформації, і таємного («негласного»), а також діяльнос-
ті аналітичних підрозділів спецслужб, які живилися за рахунок насамперед
таємно зібраних відомостей. Її засадничі особливості автори намагалися роз-
крити у третьому параграфі останньої частини праці, але поєднання в одному
підрозділі огляду звітної та аналітичної документації, на наш погляд, значно
знижує рівень джерелознавчого аналізу останньої надзвичайно важливої групи
40 Неизвестная Карелия: Документы спецорганов о жизни республики, 1921–1940 гг.: Сб. /
Подгот. А.В.Климова, В.Г.Макуров, А.Т.Филатова. – Петрозаводск, 1997. – 368 с.; «Совершенно
секретно»: Лубянка – Сталину о положении в стране (1922–1934 гг.). – Москва, 2001–2004. – Т.І:
1922–1923. – Ч.1. – 490 с., Ч.2. – С.491–1103; Т.ІІ: 1924. – 511 с.; Т.ІІІ: 1925. – Ч.1. – 495 с., Ч.2. –
С.496–967; Т.IV: 1926. – Ч.1. – 704 с., Ч.2. – С.705–1191; Т.V: 1927. – 798 с.; Т.VI: 1928. – 795 с.;
Советская деревня глазами ВЧК–ОГПУ–НКВД, 1918–1939: Док. и мат.: В 4 т. / Под ред. А.Берел
(Франция), В.Данилов (Россия). – Москва, 1998–2003. – Т.1: 1918–1922. – 863 с.; Т.2: 1923–1929. –
1168 с.; Т.3. – Кн.1: 1930–1931: Док. и мат. – 864 с.
41 Розсекречена пам’ять. Голодомор 1932–1933 років в Україні в документах ГПУ–НКВД. – К.,
2007. – 604 с.
42 Подкур Р., Ченцов В. Документы органов государственной безопасности УССР… – С.44.
Укр.іст.журн. – 2012. – №1
Проблемні питання джерелознавчого аналізу документальної спадщини ... 197
документів. Якщо ж говорити про цензуру і «політконтроль», що їх здійснюва-
ли радянські репресивно-каральні органи, то не зовсім правильно класифіку-
вати їх суто як засіб збирання інформації. Основне призначення радянської
цензури – здійснення силового комунікативного впливу з боку спецслужб на
інформаційні потоки в державі, який полягав у примусовому вилученні з сус-
пільного обігу певної інформації (як друкованої, розрахованої на широкі кола
споживачів, так і рукописної – зокрема приватного листування), що суперечила
офіційній пропаганді. Водночас не можна ігнорувати той промовистий факт, що
на підставі вилучених цензурою матеріалів також складалися інформаційно-
аналітичні документи для владних структур.
Інформаційні документи спецслужб автори розподіляють на первинні (не-
оброблена, «сира» інформація) й вторинні (оброблена інформація, що ставала
наслідком узагальнень та аналітичної діяльності певних підрозділів). Виділено
їх види та підвиди, терміни, в які подавалися відповідні аналітичні документи,
їх змістовність і значення.
Наведені у книзі факти свідчать про всеохоплюючу систему збирання і по-
ширення інформації, що здійснювалася радянськими спецслужбами буквально
в усіх сферах економічного, політичного, суспільного і культурного життя дер-
жави. Звичайно, наголос робився на політичній складовій цього процесу, але за
умов 1930-х рр. політичне забарвлення отримувало будь-яке явище – від хлібо-
заготівель до роботи торгівельних закладів або черг у крамницях. Самі автори
абсолютно справедливо формулюють такі засадничі особливості інформаційної
діяльності органів таємного контролю і нагляду:
– масштабність відомостей: жодне суттєве явище у житті суспільства не мог-
ло пройти повз органи держбезпеки;
– регулярність надання інформації: було напрацьовано суворий порядок
збору, узагальнення й передачі інформації;
– спрямованість інформації: відомості передавалися не тільки радянським,
але й, у першу чергу, партійним органам;
– конспіративність інформації: найбільш цінні й повні дані були відомі вузь-
кому колу людей, вони обмежувалися грифами «Особисто», «Таємно», «Цілком
таємно»;
– політичний характер інформації: основна увага приділялася настроям
людей, їх реакції на впроваджувану лідерами СРСР, УРСР політику;
– критичність інформації: факти й події оцінювалися з погляду більшовиць-
кої ідеології, велика увага приділялася «негативним проявам» у суспільстві;
співробітники держбезпеки були як правило комуністами, тож їхні оцінки та
висновки щодо ситуації у країні та республіці мали яскраво виражений ідеоло-
гічний характер;
– націленість на практичне застосування інформації: відомості викладали-
ся в усіх подробицях для того, щоби негайно вжити відповідних заходів43.
Автори назвали це «особливостями документів органів державної безпе-
ки», хоча очевидно, що такі особливості притаманні далеко не всім створеним
цими органами документам. Насправді ж вони виписали специфіку діяльності
43 Там же. – С.365.
Укр.іст.журн. – 2012. – №1
198 Г.В.Папакін
у сфері політичної комунікації, що її здійснювали відповідні спецслужби. Тому,
розкриваючи цей напрям активності репресивно-карального апарату СРСР та
склад документів, що її відображають, варто було б, на наш погляд, застосува-
ти інструментарій насамперед такої науки, як соціальні/політичні комунікації.
Тоді можна говорити не просто про інформаційну діяльність радянських спец-
служб, а окреслити її місце в комунікативних суспільних потоках. Однозначно
можна стверджувати, що інформаційно-аналітична діяльність радянських ре-
пресивно-каральних органів відігравала провідну (а, можливо, і вирішальну)
роль у соціальних комунікаціях авторитарно-номенклатурного режиму СРСР.
Як писав в одній зі своїх попередніх праць Р.Подкур, «зіставляючи різні за своїм
змістом і спрямуванням документи спецслужб з рішеннями різного рівня пар-
тійних та радянських органів, можна переконатися, що саме вони відігравали
першорядну роль у процесі їх схвалення»44. Про це свідчать і наведені у книзі
адресовані чекістам слова тодішнього лідера більшовиків УСРР Л.Кагановича:
«Ви пишете зведення й інформації, котрі ми, працівники партії, з надзвичай-
ним інтересом читали та з яких черпали правду, оскільки від органів виконко-
мів, місцевих рад та іноді – партійних комітетів – ми правди не одержуємо»45.
Нагадаємо, що, за Ч.Кулі, соціальна комунікація розглядається як меха-
нізм, який забезпечує існування та розвиток людських відносин, котрий вклю-
чає у себе всі розумові символи, засоби їх передавання у просторі та збереження
у часі. У рамках одного з концептуальних підходів (діяльнісного) до сутності
комунікацій вона розглядається як процес спілкування, обміну думками, знан-
нями, почуттями, схемами поведінки, а також як спільна діяльність учасників
комунікації, що сприяє виробленню єдиного погляду на речі та вчинки. До базо-
вих функцій соціальної комунікації належать: інформаційна, яка означає, що
завдяки соціальній комунікації у суспільстві передається інформація про пред-
мети, їх властивості, явища, дії та процеси; експресивна, яка визначає здатність
соціальної комунікації передавати оціночну інформацію про предмети або яви-
ща; прагматична функція означає, що соціальна комунікація є засобом, який
спонукає людину, групи людей чи спільноти до певних дій.
З огляду на тему нашої розвідки дуже плідним видається ще один – інсти-
туційний підхід до соціальних комунікацій. Він дозволяє розглядати насам-
перед політичну комунікацію як сукупність комунікативних ролей і функцій
державних інститутів, політичних партій, громадських організацій, що об-
слуговують взаємодію елітарних і неелітарних прошарків із метою реалізації
ними своїх інтересів, здійснення державної та політичної влади46. Тому і вар-
то було б говорити про специфіку віддзеркалення в документальній спадщині
репресивно-каральних органів процесу здійснення ними своєї комунікативної
ролі та функцій.
Озброєння такими інструментами розуміння соціальних процесів дозво-
ляє зробити висновок, що інформація секретних служб за радянської доби
44 Подкур Р.Ю. За повідомленням радянських спецслужб. – С.45.
45 Цит. за: Подкур Р., Ченцов В. Документы органов государственной безопасности УССР… –
С.183.
46 Див.: Заславська О. Особливості інституційної теорії у вивченні політичної комунікації
[Електронний ресурс]: http://intkonf.org/k-polit-n-zaslavska-oo-osoblivosti-institutsiynoyi-teoriyi-u-
vivchenni-politichnoyi-komunikatsiyi/
Укр.іст.журн. – 2012. – №1
Проблемні питання джерелознавчого аналізу документальної спадщини ... 199
відігравала визначну комунікативну роль, адже в аналітичних оглядах спец-
служб не тільки відбивалися успіхи чи невдачі певних заходів, дій державних
органів тощо. Такі огляди відігравали роль лакмусового папірця для влади,
що сигналізували про втрату довіри населення до таких заходів, показували
прорахунки офіційної пропаганди, викривали суспільні настрої, спрямовані
проти існуючої партійно-державної політичної системи. Водночас спецслужби
в обов’язковому порядку наводили вислови і думки, спрямовані на підтримку
офіційного курсу. З іншого боку, така інформація, перероблена державними
структурами, інспірувала певні партійні й урядові рішення, спрямовані на зне-
шкодження та ліквідацію інакодумців, цілих соціальних і національних груп,
залякування інших засобами державного терору і репресій.
Тому варто було навести хоча б кілька прикладів, коли підготовлена чекіс-
тами інформація спричинила значні державні акції, які проводилися тим же
репресивним апаратом (схвалення тих або інших постанов партії та уряду, що
започатковували «операції» проти соціальних, національних, культурних або
релігійних груп населення). Адже це і було здійсненням іншого напряму полі-
тичної комунікації – від владної верстви до підлеглого їй населення. З нашого
боку, можемо згадати, як такий приклад, операцію з «розкуркулення», прове-
дену на початку 1930 р. за таємною постановою ЦК ВКП(б) від 30 січня 1930 р.
«Про заходи з ліквідації куркульських господарств у районах суцільної колек-
тивізації», інспіровану не лише загальним більшовицьким налаштуванням
проти селян-господарів, але і чекістською інформацією про приховування «кур-
кулями» значної частини зібраного збіжжя, небажання здавати його державі
за безцінь, спротив партійній лінії на колективізацію сільського господарства.
Нарешті, проблема розкриття складу та змісту джерельної спадщини ре-
пресивно-карального апарату, організації користування нею відповідно до
вимог законодавства потребує ґрунтовної розмови щодо нинішнього місця збе-
рігання і подальшої її долі. Перебування таких історичних документів в архі-
вах спецслужб незалежної України суперечить будь-якій логіці та здоровому
глузду. До того ж джерельна спадщина радянської таємної поліції виявила-
ся розірваною: більша частина залишилася на місці, усупереч указу Президії
Верховної Ради України «Про передачу архівів колишнього КДБ до державних
архівів» від 9 вересня 1991 р., а менша – потрапила до Центрального державно-
го архіву громадських об’єднань України й держархівів областей (архівно-слідчі
справи на частину реабілітованих і практично всі фільтраційні справи Другої
світової війни, усього близько 1,5 млн справ). Такі передані справи впродовж
останніх 20 років перебувають в активному науково-громадському обігу. Те ж
можна стверджувати і щодо фондів Галузевого державного архіву СБУ, які до
останнього часу використовувалися для задоволення соціально-правових запи-
тів громадян, публікувалися окремими збірниками, стали доступними в елек-
тронному вигляді в інформаційно-довідкових залах, відкритих упродовж 2009 –
початку 2010 рр. практично в кожній області. Зовсім інакше ситуація виглядає
стосовно регіональних сховищ історичних документів (архівно-інформаційних
підрозділів) СБУ. Наразі відсутні умови для їх концентрації в Києві. На міс-
цях користування такими джерелами здебільшого утруднено, а минулого року
у пресі пройшла навіть інформація щодо намірів знищення в деяких областях
Укр.іст.журн. – 2012. – №1
200 Г.В.Папакін
таких історичних документів про репресії 1930–1950-х рр.47 Ми сподіваємося, що
це – лише безпідставні чутки, але вони сигналізують про невирішену суспільну
проблему організації архівного зберігання та користування документами ра-
дянських репресивно-каральних служб. Наприкінці 2009 р. з іні ціативи тодіш-
нього керівництва держави та СБУ було здійснено спробу органі зації (за при-
кладом Польщі, ФРН, Словаччини) окремого історичного архіву документів
про радянські репресії. Вона не мала успіху, оскільки статус, становище, відом-
ча належність такого архіву не були належним чином продумані, як і більш
дрібні, але суттєві питання: місце розташування, штат працівників, технічне
оснащення тощо. Однак невдала спроба не свідчить про неможливість знайти
шляхи до вирішення такої проблеми. Якщо виникають серйозні труднощі у фі-
зичній концентрації таких історичних джерел в одному місці (архівосховищі),
то завжди наявна перспектива їх віртуального поєднання та оприлюднення.
Створення не бази даних (з огляду на різнорідність і розмаїття джерел це не-
можливо), а комплексної архівно-пошукової системи з кількох підсистем – баз
даних однорідних джерел, на зразок вже заявленого, але не реалізованого про-
екту Електронного архіву національної пам’яті48 – цілком реально за умови
спільної праці архівістів Державної архівної служби України, СБУ, МВС, ГПУ,
науковців НАН України тощо. Для опрацювання такої електронної системи на-
укове дослідження особливостей джерельної бази радянських репресій, здійсне-
не Р.Подкуром та В.Ченцовим, стане у пригоді.
Жодною мірою не стверджуємо, що автори монографії про документи ра-
дянських спецслужб в Україні не впоралися із заявленими завданнями щодо
аналізу таких джерел, і не намагаємося нав’язати викладені вище власні про-
позиції. Здійснення класифікації такого специфічного і багатозначного виду
джерел – дуже складна справа. Р.Подкур та В.Ченцов уважають, що створена
ними система дозволяє розкрити склад і зміст усього комплексу джерел із ді-
яльності радянських спецслужб за часів підготовки і проведення «Великого те-
рору», і не без успіху доводять це на сторінках своєї книги. Ми ж ставили перед
собою завдання не критикувати їхній доробок, а показати, що саме залишилося
поза увагою авторів і що було б варто, на наш погляд, додати до такого розкрит-
тя. Процес вдосконалення класифікації – нескінченний, і до наших пропозицій,
безперечно, так само виникнуть доповнення та зауваження.
47 Знищення архівних документів [Електронний ресурс]: http://maidan.org.ua/static/news/ 2011/
1311607544.html
48 Див.: Концепція Державної цільової національно-культурної програми «Електронний архів
національної пам’яті України»: Проект // Бібліотекознавство. Документознавство. Інформологія. –
2008. – №4. – С.5–11.
Presented the dispute problems and featured the opening of legacy the Soviet re-
pressive and punitive institutions 1920–1930-th in particular, their species composi-
tions, classification scheme, information content, authenticity as a historical source,
the need using the full of source and relating scientific disciplines for the this group
of sources professional analysis.
|