Поєдинки у шляхетському середовищі Волині (остання третина XVI – початок XVII ст.)
У статті аналізуються функції поєдинку як елементу культури ворожості волинської шляхти в контексті річпосполитських та, ширше, європейських традицій. На підставі зібраних письмових викликів на дуель та усних згадок, що містяться у судових книгах, досліджується ритуал двобою, реґулювання його шля...
Збережено в:
| Дата: | 2012 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2012
|
| Назва видання: | Український історичний журнал |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/106080 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Поєдинки у шляхетському середовищі Волині (остання третина XVI – початок XVII ст.) / Н.П. Старченко // Український історичний журнал. — 2012. — № 3. — С. 49-77. — Бібліогр.: 110 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-106080 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1060802025-02-09T23:21:43Z Поєдинки у шляхетському середовищі Волині (остання третина XVI – початок XVII ст.) Duels in Volynian Gentry Milieu (the Last Third of the XVI – Beginning of the XVII Century) Старченко, Н.П. Історичні студії У статті аналізуються функції поєдинку як елементу культури ворожості волинської шляхти в контексті річпосполитських та, ширше, європейських традицій. На підставі зібраних письмових викликів на дуель та усних згадок, що містяться у судових книгах, досліджується ритуал двобою, реґулювання його шляхетською спільнотою та правом. Робиться спроба пояснити практичну відсутність інформації щодо реальних двобоїв при великій кількості згадок про виклики. In the following article, I analyzed the function of duels as elements of Volynian gentry culture of hostility within the context of the Polish-Lithuanian Commonwealth and, more broadly, European traditions. Rituals of duels, as well as the way duels were regulated by the gentry’s community and legislature, are analyzed based on the collected body of written challenges and oral mentions in court ledgers. I tried to explain the seeming discrepancy between a paucity of information about actual duels and abundance of challenges. 2012 Article Поєдинки у шляхетському середовищі Волині (остання третина XVI – початок XVII ст.) / Н.П. Старченко // Український історичний журнал. — 2012. — № 3. — С. 49-77. — Бібліогр.: 110 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/106080 uk Український історичний журнал application/pdf Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історичні студії Історичні студії |
| spellingShingle |
Історичні студії Історичні студії Старченко, Н.П. Поєдинки у шляхетському середовищі Волині (остання третина XVI – початок XVII ст.) Український історичний журнал |
| description |
У статті аналізуються функції поєдинку як елементу культури ворожості волинської
шляхти в контексті річпосполитських та, ширше, європейських традицій.
На підставі зібраних письмових викликів на дуель та усних згадок, що
містяться у судових книгах, досліджується ритуал двобою, реґулювання його шляхетською
спільнотою та правом. Робиться спроба пояснити практичну відсутність
інформації щодо реальних двобоїв при великій кількості згадок про виклики. |
| format |
Article |
| author |
Старченко, Н.П. |
| author_facet |
Старченко, Н.П. |
| author_sort |
Старченко, Н.П. |
| title |
Поєдинки у шляхетському середовищі Волині (остання третина XVI – початок XVII ст.) |
| title_short |
Поєдинки у шляхетському середовищі Волині (остання третина XVI – початок XVII ст.) |
| title_full |
Поєдинки у шляхетському середовищі Волині (остання третина XVI – початок XVII ст.) |
| title_fullStr |
Поєдинки у шляхетському середовищі Волині (остання третина XVI – початок XVII ст.) |
| title_full_unstemmed |
Поєдинки у шляхетському середовищі Волині (остання третина XVI – початок XVII ст.) |
| title_sort |
поєдинки у шляхетському середовищі волині (остання третина xvi – початок xvii ст.) |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Історичні студії |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/106080 |
| citation_txt |
Поєдинки у шляхетському середовищі Волині (остання третина XVI – початок XVII ст.) / Н.П. Старченко // Український історичний журнал. — 2012. — № 3. — С. 49-77. — Бібліогр.: 110 назв. — укр. |
| series |
Український історичний журнал |
| work_keys_str_mv |
AT starčenkonp poêdinkiušlâhetsʹkomuseredoviŝívoliníostannâtretinaxvipočatokxviist AT starčenkonp duelsinvolyniangentrymilieuthelastthirdofthexvibeginningofthexviicentury |
| first_indexed |
2025-12-01T16:31:37Z |
| last_indexed |
2025-12-01T16:31:37Z |
| _version_ |
1850324236005015552 |
| fulltext |
Укр.іст.журн. – 2012. – №3
***
Н.П.старчеНкО*
ПОЄДИНКИ У ШЛЯХЕТСЬКОМУ СЕРЕДОВИЩ, І ВОЛИНІ
(ОСТАННЯ ТРЕТИНА XVI – ПОЧАТОК XVII ст.)
У статті аналізуються функції поєдинку як елементу культури ворожості во-
лин ської шляхти в контексті річпосполитських та, ширше, європейських тра-
дицій. На підставі зібраних письмових викликів на дуель та усних згадок, що
містяться у судових книгах, досліджується ритуал двобою, реґулювання його шля-
хетською спільнотою та правом. Робиться спроба пояснити практичну від сут-
ність інформації щодо реальних двобоїв при великій кількості згадок про виклики.
6 квітня 1609 р. Якуб Кармановський розпочав у Володимирському ґрод-
ському суді справу проти Федора Жаби-Городиського, звинувачуючи того в на-
хоженю разом з помічниками на його дім у передмісті Ковеля. Як було засвід-
чено у скарзі, нападник, добуваючись у двір, порубав і посік ворота, словами
«нєуцтивыми, доброй славє и уцтивости шляхєцкой доткливыми, лжилес, со-
ромотилєс», а також викликав на поєдинок, кажучи: «Выйд сам такий овакий».
А коли йому не вдалося вдертися на подвір’я, почав стріляти з півгаків, а також
учинив одповідь господареві на здоров’я й на горло, обіцяючи також спалити
його двір разом зі всім майном. Після такої демонстрації нападники «оттол проч
одехали и одышли»1. Утім, попри розбудованість скарги, висунуте обвину ва-
чення стосувалося одного з найбільш популярних злочинів серед шляхти – на-
їзду/нахоженя, що перебував в юрисдикції ґродського суду, натомість супутні
йому обставини – одповідь і виклик на поєдинок – до уваги не бралися, нале-
жали до риторичних засобів, що мали посилити неґативний образ нападника.
Одповідь (похвалки) була ритуалізованим оголошенням про помсту, яке вважа-
лося обов’язковим для шляхтича перед початком насильницьких дій2.
Інша протестація, внесена Андрієм Аслановичем на Семена Вишполь сь ко-
го та Марину Миколаєву Вишпольську, Семенову братову, походить із теренів
Київщини й стосується дещо пізнішого часу, однак у своїх основних деталях
разюче повторює попередню. Скаржник жалівся на Марину, яка, «намовивши и
на все злое нарадивши пана Семена Вишполского, абы протестанта, где колвек
заскочивши, не живил албо и здоровя позбавил», тим самим спровокувала нахо-
женє свояка на Андріїв двір. Як записано було до житомирських замкових книг,
* Старченко Наталія Петрівна – кандидат історичних наук, науковий співробітник
Ін ституту української археографії та джерелознавства імені М.С.Грушевського НАНУ (відділ
пам’яток княжої та козацької доби), науковий співробітник Інституту історії України НАНУ
(сектор соціальної історії відділу історії України середніх віків та раннього нового часу).
E-mail: interregnum@ukr.net
1 Центральний державний історичний архів України, м.Київ (далі – ЦДІАК України). –
Ф.28. – Оп.1. – Спр.28. – Арк.92 зв. – 94.
2 Pawiński А. “Odpowiedź” według obyczaju rycerskiego w prawie polskiem // Ateneum. – 1896. –
IV. – S.389–401; Baruch M. Z powodu artykułu Pawińskiego o “Odpowiedzi” // Ibid. – 1897. – I. –
S.553–556; Dąb kowski P. Jeszcze o odpowiedzi w prawie polskiem. – Lwów, 1899; Łoziński W. Prawem
i lewem: Obyc zaje na Czerwonej Rusi w pierwszej połowie XVII w. – Kraków, 1957. – T.I. – S.46–52;
Старченко Н. «Од поведі» і «похвалки»: між правовими приписами і повсякденними практиками
(на прикладі Во ли ні кінця XVI – першої половини XVII ст.) // Confraternitas: Ювілейний збірник
на пошану Ярос ла ва Ісаєвича. – Л., 2006–2007. – С.298–306; Зазуляк Ю. Погрози та вияви емоцій
у шляхетських конф ліктах у Руському воєводстві XV ст. // Соціум: Альманах соціальної історії. – К.,
2008. – Вип.8. – С.239–254.
Укр.іст.журн. – 2012. – №3
50 Н.П.Старченко
Вишпольський «вночи пришедши потаемне под двор протестанта власный,
поза плотами се засадивши и з добитою шаблею ходячи, волал, визиваючи на
поединокъ, мовечи: “Вийд такий овакий матки сыну, а бийсе зо мною”». Бачачи,
що на його галас ніхто з двору не вийшов та не обізвався, він тоді «лжит, сро-
мотит и лает такъ протестанта самого, яко и жону его словами непристойными,
гонорови его шляхецкому шкодячими, почал». А потому, «ешче заятрившисе
горшей и на злое праве добре роспалившисе, умыслови своему и раде помене-
ной панеи Вишполское, братовое своеи, досит хотечи учинит», оголосив одповідь
і з тим пішов геть. Досить химерно у цій скарзі поєднуються звинувачення в по-
таємності нападу Вишпольського на дім, що мало підкреслити негідність його
вчинку як дії прихованої, а також подальша розповідь, де йдеться про гамір,
зчинений нападником під час виклику на поєдинок і виголошення одповіді.
Цілком імовірно, що тут кліше, використовуване канцеляристами, та й, можли-
во, самими скаржниками у заявах про насильство наклалося на відкриті, навіть
демонстративні дії обвинуваченого. Далі Андрій Асланович посилав до Семена
Вишпольського свого приятеля Яна Верцинського, питаючи про причину та-
ких похвалок і «сромочене протестанта и малжонки его на гоноре шляхецким»,
однак кривдник не лише не заспокоївся, але повторив перед посланцем, «ижъ
то правда, жем его на поединок визивал и сромоцилем его». Ба більше, пані
Миколаєва Вишпольська перегородила звичну дорогу до Андрієвого двора, за-
боронила їздити по ній його підданим, погрожуючи побиттям, а також нацько-
вувала своїх собак на свиней скаржника і вже кількох забила. Тож у підсумку
Андрій скаржився на своїх сусідів про «похвалъки на здорове, так и о заняте
дороги, такъ теж о потравенъе и позабиянъе свиней», не згадуючи поміж ве-
ликими жалями з приводу втрачених свиней та інших кривд про виклик на
поєдинок, і тим більше не переймаючись обов’язком рицаря ставати на герць в
обороні своєї честі3.
Украй колоритною є також скарга волинянина Матиса Комнацького на су-
сіда Івана Волинця з синами про образи його та дружини, побиття слуг і підда-
них, напад на маєток, під час якого
«двое гусей з дому взяли и пограбили не с потребы ани с при-
падку, толко мни на прикрост, на збожя мои кони свои пущают,
вызываючи мя на битву; перед приятелми и слугами моими мене
лжат, словы мене своими неучтивыми на мене торгают, чоловека
спокойного, ни в чом соби невыступного, на битву вызывают»4.
Ці фраґменти шляхетського повсякдення очевидно дисонують з уявлення-
ми про високе мистецтво рицарського поєдинку задля захисту своєї честі чи чес-
ті дами, що впевнено ввійшов до ностальґійного каталогу ознак «золотої доби».
Власне, із набору стереотипних уявлень на поверхню послужливо спливе чи не
найочевидніше пояснення – через концепт центру й периферії, адже українські
терени, поза сумнівом, лежали на околиці європейської культури, куди новин-
ки доходили із запізненням і в украй зміненому вигляді. Тож нижче бодай по-
біжно окреслю побутування цього явища на європейських теренах.
3 ЦДІАК України. – Ф.11. – Оп.1. – Спр.11. – Арк.901 зв. – 902 зв.
4 Там само. – Ф.25. – Оп.1. – Спр.48. – Арк.116–116 зв.
Укр.іст.журн. – 2012. – №3
Поєдинки у шляхетському середовищ, і Волині (остання третина XVI – початок XVII ст.) 51
***
Поєдинок, який у своїй завершеній формі постав як добровільне, строго
ритуалізоване збройне змагання двох конфліктуючих сторін (інколи за участі
близьких осіб) в обороні попередньо ураженої честі однієї, а чи й обох з них, мав
довгу історію. Його витоки вбачають у судах Божих – ритуальному випробуван-
ні оскарженого (ордаліях) як способі доведення у суді, коли доказів для обвину-
вачення чи спростування було недосить5. Уважалося, що суддею під час ордалій
виступав сам Бог, який не мав залишити злочин безкарним, а також допустити
покарання невинного. Так, у романі про Трістана та Ізольду (XII ст.) читаємо:
«Люди бачать учинок, але Бог бачить серця і він єдиний є справжнім суддею.
Постановив тоді, що кожна оскаржена людина могла боронити своє право з до-
помогою битви й він сам б’ється на боці невинного»6. Тож на судах Божих за-
звичай були присутні духовні особи, що провадили службу перед ордаліями чи
й упродовж їх. Право вдатися до Божого суду від початку належало верховному
володареві, а також делеґувалося ним намісникам, а за особливими привілея-
ми – патримоніальним власникам, монастирям, костелам, капітулам, окремим
корпораціям, містам (про що йшлося в локаційних привілеях) тощо.
Найпоширенішими видами ордалій були випробування водою і гарячим
залізом та поєдинки. Проба розпеченим металом передбачала, що випробову-
вана особа мала пронести його в руці або зробити по ньому босоніж три кроки.
Провина чи її відсутність визначалася суддями за станом долоні або ступні че-
рез три дні після випробування (рани вказували на вину). Проба водою відбува-
лася через кидання оскарженого, зв’язаного таким чином, що не міг рухати ані
руками, ані ногами, у воду (відсутність вини доводилася, якщо випробовуваний
тонув). Практикувалися і проби гарячою водою, з якої голіруч потрібно було ви-
хопити певний предмет. Поєдинки відбувалися у присутності суддів та натовпу
людей як правило через певний час після присуду. Звичною зброєю був кий і
меч (право вибору в більшості випадків належало оскарженому). Згодом кий
почав уважатися зброєю простолюду, а побиття ним сприймалося як ганьба для
воїнів-рицарів, тож вони практикували двобої лише рицарською зброєю, інколи
кінно. Обов’язковим атрибутом поєдинку був щит, який захищав від ударів; ри-
царі використовували кольчугу, а у випадку кінних двобоїв – і весь обладунок.
Усталилися й правила, хто міг брати участь у поєдинку – виняток становили
раби, духовні особи та жінки; вища за статусом людина могла відмовитися від
двобою, а рицареві у сумнівних випадках перед випробуванням пропонувалося
довести своє походження, тобто утверджувалася засада рівності супротивників.
5 Докл. про суди Божі див.: Bartlett R. Trial by Fire and Water. The Medieval Judicial Ordeal. –
Oxford, 1986 (саме на цю працю я взоруватимусь, конспективно викладаючи їх історію). Про суди
Божі в Польщі див.: Winiarz A. Sądy Boże w Polsce // Kwartalnik Historyczny. – 1891. – Т.V. – Zesz.II. –
S.290–313; Koranyj K. Powszechna historia prawa / Wyd.2. – Warszawa, 1978. – S.102–103; Szymczak J.
Pojedynki rycerskie, czyli rzecz o sądzie bożym w Polsce Jagiellonów // Studia z dziejów państwa i prawa
polskiego. – 1999. – T.IV. – S.157–166; Idem. Pojedynki i harce, turnieje i gonitwy: Walki o życie, cześć,
sławę i pieniądze w Polsce Piastów i Jagiellonów. – Warszawa, 2008. – S.15.
6 Dzieje Tristana i Izoldy / Tłum. T.Żeleński-Boy // Arcydzieła francuskiego średniowiecza. –
Warszawa, 1968. – S.345 («Ludzie widzą uczynek, ale Bóg widzi serca i on sam tylko jest prawdziwym
sędzią. Ustanowił tedy, że każdy człowiek oskarżony będzie mógł bronić swego prawa za pomocą bitwy
i on sam walczy po stronie niewinnego»).
Укр.іст.журн. – 2012. – №3
52 Н.П.Старченко
До ордалій, хоч і з певними застереженнями, належить також присяга. Як на-
ріжний камінь середньовічної судової процедури вона часто вживалася замість
проб, однак від особи, що мала присягати, вимагалася включеність до мережі
родинних і приятельських зв’язків даної групи (іноземцям присягати не дозво-
лялося), а також вона мала бути «вартою присяги», тобто володіти характерис-
тиками, що робили сам акт надійним доказом.
Ці ритуали активно практикувалися ґерманськими народами у судовому
процесі з приводу таких переступів, як зрада, порушення договору, зґвалтування,
розпуста, сексуальні девіації, убивство, підпал, фальшування. Застосовувалися
суди Божі й у справах про власність та статус (скажімо, у випадках сумнівного
батьківства), а також церковних – у процесах над єретиками (XII ст.). Перші
згадки про подібні практики фіксуються на початку VI ст. у «Салічній прав-
ді» та в текстах Григорія Турського, а їх спалах припадає на період між 800 і
1200 рр., після чого за справу серйозно взялася церква, яка чи не від самого
початку займала щодо судів Божих двозначну позицію, хоч їх розповсюдження
тісно корелювалося з поширенням християнства на певних територіях7. З од-
ного боку, церковнослужителі отримували за участь в ордаліях винагороду.
Траплялося, що правитель, у руках якого перебувало виняткове право нада-
вати дозвіл на поєдинки, передавав його не лише своїм достойникам із числа
найбільших можновладців, містам чи окремим корпораціям, а й духовним ін-
ституціям8. З іншого – досить рано засвідчено спроби церкви обмежити орда-
лії. Так, собор у Валенсії 855 р. заборонив християнське поховання загиблих
на поєдинку. Сумніви щодо доречності застосування судів Божих ґрунтувалися,
зокрема, на тому, що в Євангелії чудеса не ґарантовані, тож не конче мають від-
буватися під час судових поєдинків, які неканонічні й лише спокушають Бога9.
Поширення практики сповіді та причастя вплинуло на зменшення кількості
ордалій у XII ст. Адже якщо винний покаявся й висповідався, то Бог знімав його
провину, але якщо він гинув на поєдинку, то це ще не означало, що Всевишній
звільнить його від відповідальності за скоєне.
Трактування судів Божих як таких, що не відповідають Господнім заповідям
і вченню церкви, з’являється в ухвалах IV Латеранського собору 1215 р., а у
1222 р. з такою практикою взагалі було покінчено. Ці заходи, однак, не призве-
ли до швидких змін у судочинстві, що засвідчує, зокрема, спеціальна заборона
судових поєдинків папою Григорієм XI у 1373 р. Останні ж судові дуелі відбули-
ся: в Англії – 1492 р., у Франції – 1547 р., а в Іспанії – 1541 р. На цей час вони
вже вважалися архаїчним явищем.
Зменшенню значення судів Божих прислужилися й заходи монархів. Ска-
жімо, у 1168 р. французький король Людовік VII скасував поєдинки у дрібних
справах, а Людовік XI Святий 1260 р. замість ордалій увів до судового процесу
доказ через свідків. На думку Роберта Бартлета, зниження ваги судів Божих у
судочинстві було пропорційним ступеню централізації держави та зміцненню
її владних інститутів, адже ордалії виступали механізмом порозуміння членів
невеликих груп, тісно пов’язаних між собою різноманітними зв’язками та мало
7 Про поширення ордалій та їх обмеження див.: Bartlett R. Trial by Fire and Water... – P.4–58.
8 Szymczak J. Pojedynki i harce... – S.23.
9 Bartlett R. Trial by Fire and Water... – P.81.
Укр.іст.журн. – 2012. – №3
Поєдинки у шляхетському середовищ, і Волині (остання третина XVI – початок XVII ст.) 53
залежних від центральної влади. Конфлікти вирішувалися через втручання
спільноти, чиї інтереси завдяки гнучкості оцінювання результатів ордалій мас-
кувалися під Божу справедливість. Наголос робився на досягненні порозуміння
поміж супротивниками, «розсмоктуванні» аґресії й утвердженні у групі миру.
Тож відмова від Божих судів знаменувала початок деперсоналізації, переходу
від консенсусу до авторитету, чому значною мірою прислужилося також зрос-
тання населення. На користь цієї думки свідчить той факт, що у політично де-
централізованих реґіонах ордалії протрималися значно довше (скажімо, у ба-
сейні Райну), аніж там, де була сильна монарша влада10.
Із часом на зміну поєдинкам як варіанту Божого суду приходить ідея по-
єдинку як приватної за суттю, але публічної за характером битви в обороні чес-
ті, яка стає візитівкою рицарського стану, що збройною службою здобував собі
землі, «права й вольності». На думку дослідників проблеми утвердження абсо-
лютизму в Англії і Франції, дуель була середньовічним спадком, «неофеодаль-
ним звичаєм»11, що суперечив новій формі ввічливості, новим стандартам во-
лодіння емоціями, котрі ставили аґресивність під суспільний контроль. Однак
сучасники чітко усвідомлювали різницю між поєдинками як Божими судами
та двобоями на захист честі, що їх сприймали як новий звичай. Уважається,
що дуель виникла в ренесансній Італії, де під впливом трансформації соціаль-
ної структури та супутніх їй дискусій про ввічливість і цивілізованість склали-
ся нові форми поведінки, орієнтовані на приховування емоцій та витонченість
манер. Дуелі відповідала й нова концепція честі. У родовій помсті вона була
колективною чеснотою, власністю та спільним надбанням роду, яке потрібно
всіляко примножувати, наслідуючи славних предків12. Оскільки ганьба падала
на весь рід, обов’язок очищення від образи ціною крові брали на себе всі його
члени. Однак із часом честь індивідуалізувалася, що призвело до зменшення
зобов’язань родичів продовжувати помсту. Поряд із вендетою з’явився ритуалі-
зований поєдинок, а у багатьох випадках – і замість неї. У 1519 р. папа Лев Х
нарікав на чи не щоденні дуелі13. Утім, ремствування, як уважають історики,
були безпідставними, адже насправді завдяки дуелям суттєво знижувався за-
гальний ступінь насильства. Там, де між супротивниками йшла війна без пра-
вил заради помсти, уводилася низка обмежень, за якими вони ставилися у від-
носну рівність позицій. До того ж дуелянтам зазвичай не йшлося про знищення
супротивника, поєдинки доволі рідко закінчувалися серйозними травмами,
чому сприяло використання захисного одягу і посередництво друзів. Розроблені
правила давали можливість демонстрації честі з мінімальними втратами для
супротивників. До того ж ідеальна настанова – оборона своєї репутації навіть
ціною життя – далеко не завжди спонукала, як твердять дослідники, поспішати
на поєдинок, відмовою найчастіше ставало недотримання формальностей ви-
клику, які мали подаватися листовно, містити мотивування ворожості, а також
10 Ibid. – P.132–133.
11 Peltonen M. The duel in early modern England: Civility, politeness and honour. – Cambridge,
2003. – P.6. Також про поширення дуелей в Європі див.: Kiernan V.G. The duel in European history:
Honour and the reign of aristocracy. – Oxford, 1989.
12 Szymczak J. Pojedynki i harce... – S.235–236.
13 Weinstein D. Fighting of flyting? Verbal dueling in mid-sixteenth century Italy // Crime, Society
and Law in Renaissance Italy / Ed. by T.Dean, K.J.P.Lowe. – Cambridge, 1994. – P.204–220.
Укр.іст.журн. – 2012. – №3
54 Н.П.Старченко
інформацію про місце й час зустрічі14. Тож багато викликів не реалізовувалися.
Утім, дослідження дуелей, що зазвичай спирається не на масовий матеріал, а
на окремі історії, а також наративні джерела – дуельні кодекси й антидуельні
памфлети, має великий розкид і в їх оцінюванні. Побутує думка про значне
поширення в Італії на середину XVI ст. «поєдинків у чагарнику» чи «поєдинку
диких звірів», що передбачали двобій без свідків, які могли б утрутитися й зга-
сити конфлікт, без захисних обладунків, інколи роздягнутими по пояс, нехтую-
чи ієрархією, а головне – до смерті одного з дуелянтів, на відміну від раніших,
що тривали «до першої крові»15.
Досить швидко, уже у другій третині XVI ст., з’являються десятки посібників
із двобою. Їх поширення, як уважають, стало однією з причин занепаду дуелей,
адже чим плутанішим був ритуал, тим більшою ставала ймовірність, що до нього
не вдадуться. Доналд Вейнстейн зауважує, що про честь значно більше розводи-
лися, аніж захищали її на дуелі. Покоління авторів трактатів було переважно не
дуелянтами, а літераторами, знайомими з двором і його манерами. Тож акцент
переносився з фізичного насильства на словесні пікіровки, обмін звинувачення-
ми і контрзвинуваченнями, провокаціями та відповідями на них, де важило не
стільки володіння зброєю, скільки вміння вести етикетну гру. Дуель поєднувала
слова і дії, за допомогою яких досягалася мета – осоромити супротивника та за-
хистити і примножити власну честь. Досить багато було суто словесних дуелей,
які, між тим, сучасниками за такі не сприймалися. А насправді подібний квазіпо-
єдинок був не менш важливим, аніж реальний, адже в обох випадках ішлося про
виставу, що розігрувалася перед світом, від чого в кінцевому підсумку і залежала
репутація кожного («Сценарій дуелі складно зрозуміти, якщо ми вважаємо одну
частину формою, а іншу – суттю, де обмін листами лише гра, а обмін ударами є
справжньою дуеллю»). Листовні виклики, що на позір мали характер приватного
повідомлення, насправді озвучували погляди супротивників перед тіснішим ко-
лом приятелів, а також досить часто – і значно ширшою читацькою аудиторією,
адже частина з них друкувалася. Тож тривалі вербальні демонстрації ненависті
й суперництва не гірше підтверджували честь, аніж зброя16.
Зменшенню значення дуелей прислужилася і їх заборона в 1564 р. Три дент-
сь ким собором, за яким передбачалася кара інфамії і втрата маєтків для учас-
ників, позбавлення християнського поховання жертви поєдинку, накладання
церковного прокляття на осіб, що викликали, свідків і помічників, радників і
навіть тих, хто спостерігав за поєдинком17. Важила також суворіша атмосфе-
ра Контр реформації, в якій значно менше толерувалися відступи від норми.
Це мало ефект, причому в Італії – більшою мірою, ніж деінде, адже саме тут на
кінець XVI ст. припадає значне скорочення кількості дуелей. Утім, процеси їх
поширення чи занепаду по різних країнах проходили вкрай нерівномірно. Так,
у Франції дуель з’явилася у середині XVI ст., причому тогочасні французькі
14 Piwowarczyk D. Obyczaj rycerski w Polsce późnośreniowiecznej (XIV–XV wiek). – Warszawa,
2000. – S.169.
15 Новоселов В.Р. Последний довод чести: Дуэль во Франции в XVI – начале XVII столетия. –
Санкт-Петербург, 2005. – С.52–53.
16 Weinstein D. Fighting of flyting? Verbal dueling... – P.217.
17 Janczewski S. Pojedynek i walka z nim // Ateneum Kapłańskie. – 1929. – R.15. – T.23. – S.2.
Укр.іст.журн. – 2012. – №3
Поєдинки у шляхетському середовищ, і Волині (остання третина XVI – початок XVII ст.) 55
автори твердили, що їхні співвітчизники запозичили цей звичай воювати за
честь під час Італійських походів18. Приблизно тоді ж відбулося знайомство з ду-
елями англійців, які сприймали їх як континентальну новинку, а король Яків I
навіть зауважив, що вони недаремно здобули популярність серед його підда-
них, таких ласих до нових і дивних речей. Англійський автор у 1580 р. твердив,
що у старовину за слова мстилися лише словами, а не ударами19.
Тоді, коли в Італії дуель перетворювалася на складну гру, де слова значи ли
чи не більше, ніж, власне, дії, на території Англії та Франції фіксувалося знач не
поширення двобоїв, що водночас супроводжувалося критикою, а також спро ба ми
монархів поставити поєдинки під свій контроль. Так, у Франції Карл X у 1566 р.
заборонив зібрання, метою яких було вирішення питань честі. Однак спроби ста ли
невдалими, до того ж, на відміну від італійської ситуації, де викликів було набага-
то більше, аніж реальних поєдинків, у Франції наступила справжня дуельна ли-
хоманка з масовими смертельними наслідками20. Крім того, до середини XVII ст.
ця країна не приєднувалася до постанов Тридентського собору, що гальмувало
втручання церкви у справи честі. За підрахунками сучасників, за час правлін ня
Ген ріха IV (1589–1610 рр.) на поєдинках загинуло 8–12 тис. представників благо-
родного стану21. Утім, така статистика, як відомо, украй сумнівна, вона могла бути
нічим іншим, як одним з арґументів проти дуелей у «памфлетній війні».
Перша чітко сформульована неґативна позиція щодо дуелей належала Па-
ри зькому парламенту, який постановою 1599 р. прирівняв дуелянтів до бунтів-
ників, потрактувавши поєдинок як образу короля. У королівському едикті 1602 р.
теж говорилося про те, що дуелянти, чиєю професією є «носити зброю», узурпують
право монарха на правосуддя і тим самим завдають йому образу22. Карою за це
визначалася страта і конфіскація майна навіть загиблих на поєдинку. Едикт
було повторено в 1609 р., що свідчило про його неефективність. Причинами не-
бажання нобілів ставати у справах честі до королівського суду було те, що суд-
дівські повноваження зосереджувалися в руках представників неблагородного
стану, тож їхні рішення були недостатніми для відшкодування завданої образи,
до того ж вони страждали необ’єктивністю, адже на їх ухвалення могли вплива-
ти різні непрямі обставини; розгляд скарг тривав довго, і весь цей час ображений
жив із плямою на честі; судові баталії передбачали публічне розголошення всіх
обставин справи, що, своєю чергою, могло потягти додаткове зганьблення; про-
ходження скарги через суд потребувало значних видатків тощо.
Урешті, дуель у Франції вийшла з моди лише тоді, коли привілейовані воя-
ки перетворилися на поважних землевласників, чиновників, фінансистів, і, від-
повідно, поєдинок перестав підтверджувати їх соціальний статус, що припадає
на завершення періоду правління Людовіка XVI (утім, двобої продовжували іс-
нувати у середовищі професійних вояків). Із тим, що цей процес пов’язувався
18 Див.: Новоселов В.Р. Последний довод чести… – С.55.
19 Див.: Peltonen M. The duel in early modern England… – P.12.
20 Новоселов В.Р. Последний довод чести... – С.114. Джуліус Рафф також говорить про 300–500
осіб, що реґулярно гинули на дуелях у цей час (див.: Ruff J. Violence in early modern Europe 1500–
1800. – Cambridge, 2001. – Р.79).
21 Новоселов В.Р. Последний довод чести... – С.218. Автор також указує, що зі 120 зафіксованих
випадків 66 дуелей закінчилися смертю одного, а 10 – обох супротивників.
22 Там же. – С.249–250.
Укр.іст.журн. – 2012. – №3
56 Н.П.Старченко
зі становленням абсолютистських держав, та, відповідно, посиленням королів-
ської влади, реформуванням судової системи і жорсткішими заходами проти по-
рушників правових норм погоджуються практично всі дослідники. Із дуелями
боролися, адже вони підважували владу монарха, утверджуючи автономність
рицарської честі та пріоритетність її для носія. Як писав Блез де Монлюк: «Наші
життя й майно належать королеві, душа – Богові, а честь – лише нам, оскільки
над моєю честю король не владарює»23. Дуель також вступала у суперечність із
християнськими приписами і трактувалася церквою як убивство та самовбив-
ство. Однак залишається питання, чому вона так наполегливо боролася саме
з поєдинками на захист честі, а не іншими формами насильства, а також чому
посилення побожності й успіхи у витісненні дуелей зворотною стороною мали
сплеск дуельної літератури?
Також увага дослідників акцентується на зв’язку дуелі з цивілізаційними
змінами, трансформаціями соціальної структури й постанням нової культури
з іншим порогом чутливості та іншим ставленням до афективних станів і їх
проявів. Ці зміни виходять на яву у середині – другій половині XVI ст. і зага-
лом збігаються з поширенням дуелі. Центрами вироблення нової моделі пове-
дінки стають монарші двори, задаючи зразки для представників різних станів,
які їх засвоювали, поширювали і перероблювали. Зазвичай такі дослідження
ґрунтуються на аналізі джерел, що поставали в результаті функціонування дво-
ру, стосуються пов’язаних із ним осіб чи груп; саме вони забезпечують історика
інформацією про ті чи інші епізоди дуельної історії. Використання дуельних
трактатів та інших наративних джерел сприяє ідеалізованому погляду на по-
єдинок, попри те, що на сьогодні неочевидність зв’язку літератури з повсякден-
ними практиками загалом не викликає заперечень. Натомість Керол Стюарт,
аналізуючи судовий матеріал ранньомодерної Франції, ставить під сумнів
можливість пояснення сенсу дуелі через складання нової куртуазної культури.
На її думку, радше йшлося про використання готової форми для звичних ак-
тів насильства24. У загальній культурі ворожості поєдинок був її інтеґральною
частиною, одним із варіантів відплати ворогові, який не підміняв вендету і не
скасовував її, як і не ставив крапки в боротьбі за честь. Цю особливість дуелі, що
з очевидністю постає на рівні життєдіяльності провінційного рицарства, можна
потрактувати як приклад трансформації високих зразків масовою культурою,
тобто таки через протиставлення центру периферії. Однак ті ж її сторони були
зауважені при аналізі дуелей французької аристократії, де помста без жодних
правил як відплата за вчинки, потрактовані невластивими, уживалася пара-
лельно з дуеллю чи одразу по ній; вона вважалася цілком прийнятною й не за-
суджувалася соціумом25. Тож сутність поєдинку продуктивно розглядати через
антропологічне «мир у війні»26, тобто через ширший аналіз насильства і його
форм у певних спільнотах.
23 Див.: Новоселов В.Р. Последний довод чести... – С.75. Маркку Пелтонен теж говорить про
суперечність між культурою честі та владою короля й церкви (див.: Peltonen M. The duel in early
modern England... – Р.78).
24 Stuart C. Blood and violence in early modern France. – Oxford, 2006. – P.149–150.
25 Новоселов В.Р. Последний довод чести... – С.106.
26 Gluchman M. Peace in the feud // Past and Present. – 1955. – Vol.8. – Р.1–14.
Укр.іст.журн. – 2012. – №3
Поєдинки у шляхетському середовищ, і Волині (остання третина XVI – початок XVII ст.) 57
***
Свого часу висловлювалася думка, що в Польщі суди Божі з’явилися щой-
но з виникненням німецьких поселень, однак згадки про них як про звичні
практики засвідчують їх питоме походження27. Утім, обрядову сторону, схоже,
таки було запозичено від ґерманських народів. Як і в усій тогочасній Європі, за-
стосування у судовій практиці ордалій суттєво скоротилося на початок XIV ст.,
однак поєдинки протривали значно довше. Зокрема, про них згадується в най-
давнішому зводі польського права, укладання якого припадає якраз на початок
XIV ст.28 Ранні епізоди, пов’язані з поєдинками, стосувалися переважно воєн із
хрестоносцями, зокрема й перший відомий письмовий виклик на двобій 1410 р.
За королювання Александра Яґеллончика на Радомському сеймі 1505 р., від-
повідно до булли папи Григорія XI, було заборонено ордалії та поєдинки за іні-
ціативою й дозволом суддів, однак двобої могли відбуватися за згодою на них
короля. Зволікання Сиґізмунда І з передбаченим правом дозволом на поєдинок
Михайлові Глинському, який у 1507 р. викликав на суд Божий свого давнього
ворога – троцького воєводу Яна Юрійовича Заберезинського, спровокувало по-
встання Глинського29. Натомість за королівською згодою відбулися поєдинки у
1511, 1517 і 1518 рр.; зберігся навіть письмовий дозвіл монарха на двобій між
Миколаєм Турським і Миколаєм Смоліковським 1511 р. з його докладними умо-
вами30. Зокрема, як зброя мали використовуватися дерев’яні списи (у випадку
кінного двобою), або ж мечі чи коротші від них корди31. Заборонялося викорис-
тання короткої холодної зброї типу ножів, що була табуйована як підступна та-
кож і у судах Божих.
У редакції прав 1532 р. поєдинки цілком толерувалися. Так, за завдання
ран і вбивство під час двобою не передбачалася відповідальність, зокрема ви-
плата головщизни. А перший польський правничий словник 1540 р. ще тлу-
мачив дуель як варіант Божого суду («Дуель або битва двох на доведення
правди»)32. Про судові поєдинки згадував і Мартін Кромер, однак як про «вар-
варський і чужий християнству» звичай, де з допомогою меча аж до вбивства
супротивника намагаються відрізнити право від безправ’я, суть від фальші, що
насправді не має нічого спільного з судом33. У 1559 р. Сиґізмунд Авґуст видав до-
27 Про поєдинки в Короні Польській і Великому князівстві Литовському див.: Kutrzeba S.
Pojedynki w Polsce // Przegląd Polski. – 1909. – T.171. – S.403–430; T.172. – S.34–50.
28 Ян Шимчак говорить про поєдинки на захист честі, відмінні від судових двобоїв, починаю-
чи з описаного Яном Длуґошем випадку оскарження королеви Ядвіґи краківським каштеляном
Гнівошем із Далевиць у зраді Яґайлові (1389 р.), коли на її захист став Ян із Тенчина, заявивши
про свою готовність через поєдинок довести чистоту королеви. До нього долучилися й інші рицарі,
однак судді не дозволили двобою, а оскаржувач публічно відмовився від своїх слів як фальшивих
і був покараний гавканням з-під лавки. Такий жест свідчив, що він брехав, як пес. Указуючи
на сумнівність цього переказу, автор усе ж приблизно від кінця XIV ст. розпочинає датування
поєдинків на захист честі як сталого елементу рицарської культури, утім, практично не сепаруючи
його від судових (див.: Szymczak J. Pojedynki i harce... – S.29–30).
29 Wolff J. Kniaziowie litewsko-ruscy od końca czternastego wieku. – Warszawa, 1895. – S.81–83.
30 Szymczak J. Ceduła na sąd Boży z 1511 // Acta Universitatis Lodziensis: Folia Historica. –
1992. – №44. – S.111–125.
31 Зазвичай списи були завдовжки до 3,8 м, натомість корди мали довжину приблизно 70 см.
32 Czacki T. O litewskich i polskich prawach. – Warszawa, 1801. – T.II. – S.147.
33 Кromer M. Polska, czyli o położeniu, ludności, obyczajach, urzędach i sprawach publicznych
Królestwa Polskiego księgi dwie / Tłum. S.Kalikowski. – Olsztyn, 1977. – S.149.
Укр.іст.журн. – 2012. – №3
58 Н.П.Старченко
звіл на поєдинок на королівському дворі між Миколаєм Бжостовським з Гульчі
та Станіславом Пшонкою, однак останній не з’явився у призначений час, тож
король переніс справу до суду. Тобто, до середини XVI ст. і пізніше відомі по-
єдинки все ще мають виразні риси судового способу доведення шляхтичем своєї
правди, хоч, цілком імовірно, що сторонам ішлося в підсумку таки про очищен-
ня від звинувачень, які плямували честь оскарженого. Схоже, що межа між дво-
боєм як варіантом Божого суду і ним же як механізмом захисту честі була досить
розмитою, а дослідникові, знання якого про ці епізоди історії вкрай обмежені
й суперечливі, окреслити її часто буває взагалі неможливо. Звичайно, судовий
поєдинок у чистому вигляді для цього часу вже анахронізм, однак за своєю при-
родою двобій міцно зрощений із судом – як альтернативний йому варіант отри-
мання відшкодування скривдженим і покарання винного. Щоправда, на від-
міну від перемоги у суді, де зазвичай ішлося й про матеріальний зиск, у разі
перемоги на поєдинку нагородою була суто моральна сатисфакція, на додачу
до якої могли з’явитися цілком реальні клопоти щодо залагодження конфлікту
з родичами вбитого. Підкладкою ж будь-якого двобою була ідея Божого право-
суддя та втручання в людські справи задля відновлення порушеної рівноваги.
Утім, у наративних джерелах цього часу вже знаходимо формулювання
поєдинку як ритуалу, за допомогою якого шляхтич має боронити свою честь і
добру славу. Так, Анджей Фрич-Моджевський присвятив цьому питанню спе-
ціальний розділ свого трактату про облаштування Речі Посполитої (1551 р.),
стверджуючи, що поширеною шляхетською настановою є ставлення до двобою
як свідчення шляхетної і сміливої душі тих, хто, мстячись за кривду, стає на
герць і в такий спосіб в обороні доброї слави демонструє мужність і своє велике
серце34. А Лукаш Ґурницький, характеризуючи ідеального дворянина, заува-
жував, що той має бути вправним у бойовому ремеслі, а також завжди гото-
вим стати в обороні честі, що не терпить зволікання. Це особливо стосується
поєдинку, до якого за будь-якої причини квапитися не варто (адже того, хто
легкий на руку, поштиві люди стережуться викликати), але якщо двобою уник-
нути не вдається, то шляхтич має виїхати в озброєнні на плац. Той же, хто від-
мовляється від сутички після виклику, чинить по-християнському, але навряд
чи демонструє чесноту доброго рицаря (автор навіть шкодував, що поєдинки
трапляються знач но рідше, аніж за часів Сиґізмунда Старого)35. На відміну від
загалом толерантної позиції Ґурницького, висловлювання Моджевського щодо
поєдинку однозначно неґативні. Він допускав участь у ньому лише в тому разі,
коли особу було викликано й змушено стати до бою, адже йдеться при цьому
про природне право відповіді на силу силою. Однак навіть у таких ситуаціях
варто чинити по-християнському й намагатися залагодити суперечку миром.
Треба всіляко протиставляти твердженню, що добре той робить, хто мститься,
позицію христия нина, який ліками на свої кривди вважає звернення до права;
шляхетні обивателі Речі Посполитої замість хапатися за зброю мають шукати
34 Frycz Modrzewski A. O poprawie Rzeczypospolitej księgi czwore / Oprac. M.Korolko. – Piotrków
Trybunalski, 2003. – S.209–213.
35 Górnicki Ł. Dworzanin polski // Idem. Pisma / Wyd. R.Pollak. – T.1. – Warszawa, 1961. – S.209–
211 («Bo kto by chciał po daniu ręki szukać dopiro tych drog, żeby mu się bić nie przyszło, przаwda, żeby
uczynił chrześcijańskie, ale nie wiem, jako by praw był zawołaniu rycerskiemu»).
Укр.іст.журн. – 2012. – №3
Поєдинки у шляхетському середовищ, і Волині (остання третина XVI – початок XVII ст.) 59
справедливості у суді. Шимон Старовольський через століття, що відділяло його
від попередніх авторів, загалом солідаризувався з Моджевським, зауважуючи,
що боронитися від ґвалту – властива справа навіть для підданого, але війну по-
чинати й наїздити, чинити одповідь, на руку викликати жодному не годиться36.
Складно сказати, наскільки поширеними були поєдинки від середини
XVI ст. у Великому князівстві Литовському та Короні Польській. На доказ їх
частого практикування наводять лист Миколая Радзивілла до короля від 12 січ-
ня 1559 р., де автор писав про те, що велика кількість убивств виправдовується
поєдинками, а також радив протиставити цьому поширеному звичаю право37.
Мартін Кромер теж згадував про популярність звичаю мститися за уражену
честь на двобоях у випадку рівності кривдника за статусом і походженням. Однак
дослідження дуелей практично не виходить за межі опису відомих в історіогра-
фії кількох яскравих епізодів або принагідних згадок про них. Найпомітнішим
за резонансом у тогочасній Речі Посполитій, важливістю для розстановки по-
літичних сил у державі, а також за історіографічним і літературним шлей-
фом став виклик на поєдинок Самійлом Зборовським войницького каштеляна
Яна Тенчинського, що відбулося 22 лютого 1574 р. під час коронаційних уро-
чистостей Генріха Валуа38. Формальним приводом послужила образа, завдана
Самійлові слугою Тенчинського, як припустив скривджений – не без участі його
пана. Жертвою збройної сутички головних супротивників став перемишльський
каштелян Ян Ваповський, за що Самійла Зборовського було скарано на вічну
баніцію та конфіскацію майна, однак він зберіг честь. Боротьба за політичні
впливи між коронним канцлером і великим гетьманом Яном Замойським та
могутньою родиною Зборовських призвела до страти Самійла за ініціативою
Замойського у 1584 р. як вигнанця, що порушив заборону в’їздити в межі Речі
Посполитої і тим самим поставив себе поза законом. Прикінцевий епізод історії
практично спровокував кризу влади в Речі Посполитій перед смертю Стефана
Баторія, викликавши обурення шляхти «тиранською» поведінкою канцлера,
в основі якої лежала приватна помста, його зрослими претензіями на владу і
впливом у державі, а також позицією короля у цій справі, що сприймалася як
спроба узурпації ним шляхетських прав і вольностей39.
Із цікавинок в історії поєдинків – згадки про такі виклики: Стефаном
Баторієм – Івана Грозного, аби «запобігти довшому взаємному проливанню хрис-
тиянської крові»; воєводою Василем Шуйським – гетьмана Яна Замойського під
час облоги Пскова з метою підступом його захопити; тим же Замойським під час
Лівонської війни – герцога Карла Судерманського, який відмовився ставати на
двобій через нерівність йому супротивника, простого шляхтича (1602 р.).
36 Starowolski S. Prawy rycerz / Wyd. R.J.Turowskiego. – Kraków, 1858. – S.17.
37 Czacki T. O litewskich i polskich prawach. – S.148.
38 Найдетальніший його опис належить перу Станіслава Ожельського: [Orzelski S.] Bezkrólewia
ksiąg ośmioro, 1572–1575 / Tlum. W.Spasiewicz. – Petersburg, 1856. – T.1. – S.221–225.
39 Ім’я Самійла Зборовського як «офіри тиранії» на тривалий час стало гаслом у боротьбі шлях-
ти проти узурпації її прав. Про вживання понять «тиран» і «тиранія» в політичній лексиці Речі
Посполитої див.: Brzeziński S. Tyran i tyrania w staropolskim języku politycznym (XVI–XVII w.) //
Społeczeństwo staropolskie. – T.1. – Warszawa, 2008. – S.287–389. Ширше функціонування цих по-
нять у контексті європейської політичної культури, включно з проблемою вибору короля під час пер-
ших безкоролів’їв, розглядає у своїй монографії Іґор Конколевський (див.: Kąkolewski I. Mełancholia
władzy: Problem tyranii w europejskiej kulturze politycznej XVI stulecia. – Warszawa, 2007).
Укр.іст.журн. – 2012. – №3
60 Н.П.Старченко
Серед знаних в історіографії випадків, де йшло до поєдинку, близькою до на-
ших теренів є історія образи князя Олександра Пронського вишогродським ста-
ростою Стажеховським, який у Львові в колі приятелів назвав Пронського «злої
матки сином». Тож коли вороги 1580 р. зустрілися в таборі під час Московської
війни, князь закликав своїх родичів і приятелів у свідки, питаючи кривдника,
чи справді він говорив такі образливі слова. Той відповів, що під час кількох
відвідин Львова завше говорив, однак усього не пам’ятає, відтак від своїх слів
не відмовився. Пронський відправив до нього посланців із листом, суттю якого
було те, що Стажеховський ніколи не зможе довести своїх слів, отже він бреше
як пес і нецнота, утім, як і кожен, хто за ним повторить його неправдиві слова.
Староста на те відповів, що сам Пронський бреше на нього як пес, і посланці
брешуть, називаючи його нецнотою. Ті образилися та своєю чергою заявили,
що він і є нецнота, обзиваючи тих, із ким не має жодних суперечок, адже вони
прийшли як приятелі Пронського, оскільки «кожен приятеля має, який йому
служить». Поєдинку уникнути не вдалося б, якби в таборі на той час не було
Стефана Баторія, суворого щодо подібних випадків, тож здоровий глузд узяв
гору над ображеною честю40.
Утім, присутність короля далеко не завжди зупиняла суперників, принайм-
ні від обміну погрозами. Так, у 1611 р. Адам Стадницький, ображений словами
Юрія Мнішека, у присутності Сиґізмунда ІІІ крикнув своєму кривдникові: «Якби
ти мені сказав те деінде, утяв би тобі губу». У відповідь той заявив: «Брешеш, я
тобі губу втну»41.
Подібними епізодами пересипані сторінки щоденників, котрі до сьогод-
ні залишаються практично поза увагою дослідників. Прикладом може бути
«Pamiętnik» Яна-Владислава Почобута-Одляницького (1640–1684 рр.), пересіч-
ного литовського вояка середини XVII ст., що з юних років вправлявся у жов-
нірському ремеслі42. Вояцьке середовище було вкрай благодатним ґрунтом для
«ігор честі», і не лише тому, що там вона цінувалася особливо високо, а й тому,
що поєдинки в умовах постійної небезпеки стали повсякденною розвагою. Тож
серед записів – епізод входження новачка у жовнірську корпорацію, тобто дво-
бій як проба43, а також описи поєдинків, котрі траплялися за різних обставин, та
короткі авторські ремарки щодо них44. Скажімо, Почобут-Одляницький кілька
разів зауважував про необхідність відпущення гніву на свого суперника після
двобою навіть у випадку програшу. Так, характеризуючи Криштофа Шумського,
якого мало не забив у поєдинку, занотував: «А він завжди був тяжким на мене,
а Бог таких не любить, стоячи при справедливості»45. Сам же, зазнавши по-
ранення в поєдинку, зауважував, що мав багато разів можливість помститися
«правем і лєвем», однак утримався заради Всевишнього, який набагато більше
терпів. Тож, за словами автора, він цей біль приніс у пожертву Богові за свої
гріхи, адже інші особи теж зазнали від нього немало кривд46.
40 Szyndler B. Pojedynki. – Warszawa, 1987. – S.40–41.
41 Ibid. – S.40.
42 Pamiętnik (1640–1684). Jan Władysław Poczobut Odlanicki / Oprac. А.Rachuba. – Warszawa, 1987.
43 Ibid. – S.120.
44 Ibid. – S.124, 139, 168, 171–172, 182–184, 224.
45 Ibid. – S.168.
46 Ibid. – S.173.
Укр.іст.журн. – 2012. – №3
Поєдинки у шляхетському середовищ, і Волині (остання третина XVI – початок XVII ст.) 61
Готовність ставати до поєдинку і принагідно відбирати життя без гніву, як
на полі бою, з необхідності й обов’язку, до якого закликала честь, була влас-
тива воякам. За допомогою поєдинків жовнір великою мірою здобував авто-
ритет у своєму середовищі, демонстрував власну майстерність та підтримував
честь. Показовий фраґмент щоденника, де Почобут-Одляницький оповідає про
обставини своєї дуелі з невідомою особою: приїхало до нього п’яне товариство,
жартами, слово за слово, провокувало його до суперечки, тож він мусив схрес-
тити зброю з одним із них, якого навіть імені не знав47. Заслуговує на увагу та-
кож оповідь Почобута-Одляницького про виклик його на поєдинок підскарбієм
Великого князівства Литовського Казимиром Яном Сапегою. Зважаючи на не-
відповідність своєї позиції становищу маґната, автор щоденника просив перека-
зати тому власне прохання скасувати виклик, адже перемога Сапеги не додасть
йому слави, натомість про «вікторію» і щастя Почобута-Одляницького, хоч і не
дай Боже, знатиме ціла монархія48.
Поширеність поєдинків серед війська змушувала вдаватися до його дисци-
плінування через заборони. Так, у гетьманських артикулах, затверджених на
сеймі 1609 р., виклик мав каратися смертю; у випадку кривди жовніру нале-
жало звертатися до ротмістра, а у тяжких випадках – до самого гетьмана. Утім,
низка жовнірських щоденників серйозно підважує дієвість подібних заборон.
Водночас із реґламентацією одповіді, про що вже йшлося вище, на сеймі
1588 р. було ухвалено й конституцію «De duellis», в якій заборонялися при-
ватні поєдинки як невідповідні християнському праву під карою піврічного
ув’язнення та штрафу 60 гривень49. Однак за королем залишалося право дозво-
лити поєдинок. Водночас заборонний щодо двобоїв артикул було введено й до
ІІІ Литовського статуту (1588 р.), який детально реґламентував відповідальність
залежно від наслідків поєдинку (розд.11, арт.14 «О забитье за повабеньем або
вызваньем на руку»). У преамбулі наголошувалося на поширеності недоб рого
звичаю вирішувати будь-які кривди через виклики на поєдинок, а також заува-
жувалося, що шляхтича зобов’язують ставати на бій, ображаючи словами, котрі
шкодять його честі й добрій славі. Попри те, що дуелянти обіцяють за будь-яких
наслідків двобою не мститися, а також зобов’язують до того своїх родичів, кро-
вопролиття не приносить спокою державі. Тож за цим артикулом леґальними
вважалися лише поєдинки, на які дав дозвіл король, а у війську – гетьман. Далі
наголошувалося на провині обох дуелянтів, а відповідальність встановлювала-
ся залежно від завданої на поєдинку шкоди. У випадку поранення котрогось
із учасників той, що залишився живий, не сплачував жодного відшкодування,
натомість мав півроку сидіти у вежі. При смертельному результаті вцілілий
карався стратою без виплати родичам убитого на поєдинку головщизни. Таке
покарання вказувало на публічний характер переступу, що сприймався як по-
рушення суспільного спокою, а не приватна кривда потерпілого. Натомість, як
указувалося в артикулі, честі та добрій славі шляхтича, який зберігав спокій і
звертався до суду замість стати на поєдинок, не мали шкодити образливі сло-
ва з боку кривдника. Тим самим держава перебирала на себе від реґіональних
47 Ibid. – S.172.
48 Ibid. – S.232.
49 Volumina constitutionum. – Warszawa, 2008. – Т.ІІ. – Vol.2 (1587–1609). – S.67.
Укр.іст.журн. – 2012. – №3
62 Н.П.Старченко
спільнот функції реґулятора честі її членів, установлювала ієрархію цінностей і
диктувала певну модель поведінки.
Судити особу, що викликала на поєдинок, мали як одповідника, а також
згідно з нормою про словесну образу честі (розд.3, арт.27). Звернімо увагу на той
факт, що у самому статутовому положенні виклик на поєдинок ототожнювався
з одповіддю, тобто оголошенням про помсту. Артикул, що стосувався образи, ре-
ґулював конфліктні ситуації в такий спосіб: якби шляхтич звинуватив іншого
шляхтича у нешляхетстві, або вжив слів, доткливых його поштивості й добрій
славі, однак у суді від них відмовився, то в такому разі ці слова слід уважати
такими, що не шкодять скривдженому; якби вдруге образив, а скривджений у
суді це довів, має сидіти у вежі 6 тижнів; у випадку спротиву передбачено було
виплату позивачеві суми в 50 кіп грошів, однак ув’язнення не скасовувалося,
а лише відтерміновувалося на чотири тижні; штраф мав платитися за кожну
відмову сісти у вежу. Як зауважувалося в підсумку – провина могла бути від-
пущена винуватцеві лише після дотримання всіх статутових вимог. Щоправда,
артикул стосувався тільки випадків, коли образливі слова висловлювалися у
присутності скривдженого, заочні ж образи до уваги не бралися й мали залиша-
тися на сумлінні винуватця, адже «доброму человеку не годитьсе лихо говорити
о почтивом».
У тексті артикулу, що стосувався поєдинків, пояснювалося також, в яких
випадках конфліктуючі сторони могли отримати дозвіл на двобій від короля
(«Толко за великими и знаменитыми прычинами походити маеть, и на особ-
ливом уваженью и узнанью нашом господарском с паны радами нашыми»).
Цілком очевидно, що згадані на початку статті шляхетні особи, які в обороні
честі перей малися зменшенням поголів’я свиней чи гусей через напади не-
доброзичливців, про таке не могли й мріяти. Тож повернімося від вишуканих
двобоїв як елементів куртуазної культури, правила яких до найменших жестів
описувалися в популярних дуельних посібниках, до повсякдення волинської
шляхти, котра жила своїми маленькими радостями і бідами.
***
Зупинюся на кількох прикладах викликів на поєдинок. Так, 27 березня
1587 р. возний Яцко Поповка-Гуляльницький скаржився на серницького уряд-
ника князя Романа Сангушка Зенка Івановича про те, що той його, «чоловека
спокойного, неотповедне, здрадецке, с тылу, кгвалтовне, окрутне зранил у голо-
ву». Возний, оглянувши скаржника, визнав, що бачив на потилиці Поповки-
Гуляльницького рану, а також додав клішоване «не ведомо, если жив будетъ».
Зауважмо, що цей тяжкопоранений особисто з’явився до луцького ґроду, хоч за-
звичай у випадках критичного стану потерпілого (чи за потреби імітувати та-
кий) возного запрошували до господи, де той перебував50.
Трохи пізніше, 2 квітня, уже серницький урядник розповідав у ґроді, що,
приїхавши до Луцька у справах свого пана, князя Романа Сангушка, та ви-
конавши всі його доручення (на важливості цієї місії скаржник наголосив
50 ЦДІАК України. – Ф.25. – Оп.1. – Спр.37. – Арк.173–173 зв.
Укр.іст.журн. – 2012. – №3
Поєдинки у шляхетському середовищ, і Волині (остання третина XVI – початок XVII ст.) 63
двічі), чекав на перевозі через Стир на човен. Туди ж підійшов і Яцко Поповка-
Гуляльницький, який, «не маючи до мене никоторое причыни, упадши на мя,
злоречил мя словы невчтивыми и вызывал мя на руку, чого мне, як чоловєку
спокойному, николи не годилося чинит»51. До того додавалося визнання возного,
датоване 31 березня, де він заявляв, що бачив у Зенка Івановича «рану тятую
на губе верхной под носом»52.
В іншій історії Федір Солтан скаржився на Семена Івановича Шишку,
який, «пришедши под двор мой з слугами своими, словы неуцтивыми на мене
ся торгалъ и на руку мене вызывал, грозечи мне вшелякою шкодою мстити»53.
А Станіслав Кандиба, уносячи протестацію на Миколая Муриновича, в одно-
му ряду з іншими актами насильства – одповідями і похвалками, відбиранням
ґрунтів та іншими матеріальними шкодами – називав і виклик на поєдинок:
«Звазънившися на него кромъ всякое причины, сам через себе
и через врядника своего воротневъского, ниякогосъ Валенътого
Вировъского, отповеди и похвалки чинить, на здоровъе его са-
мого, слугъ, бояр и подданых его настоит, на поединокъ покутне
вызываеть»54.
Отже, у багатьох випадках виклик на поєдинок був нічим іншим, як звич-
ним елементом шляхетського конфлікту, таким самим, як образливі слова, хіба
що маркував нападника як представника рицарського стану. Причому він не
вимагав від супротивника участі у двобої та не знеславлював його через відмову
битися, а розумівся як варіант погрози. Саме на таке сприйняття його шляхет-
ським загалом указує скарга Юрія Овлочимського на Миколая Трацевського,
який листовно того ображав і викликав на поєдинок, однак зауважував, що у
випадку відмови від двобою Овлочимський має розглядати цедулу як одповідь
і стерегтися:
«Не маючи до мене жадъное слушъное причины, пробачивъши
пристойности своее и срокгости права посполитого, […] через па-
холка своего отдалъ ми цедулу властного писанъя руки своее до-
сытъ обелживую и ущипливую, вызываючи мене на поединокъ,
абымъ з нимъ учинилъ. А где бым чинити не хотелъ, тогды ми на
здоровъе мое отповедъ чинил, абымъ се его стерег такъ на местцу
безпечномъ, яко не на безпечномъ»55.
А на пропозицію поєдинку від Василя Гулевича Михайло Загоровський
надіслав тому через возного список, «лаючи и словы неучтивыми и досыт
ущипливыми доброй славе его милости отповедаючи на здорове и на маетност
єго милости, абы ся их стерег». Сама цедула хоч і була подана до канцелярії воз-
ним, проте не вписувалася через вміщені в ній слова соромотные56.
51 Там само. – Арк.220–220 зв.
52 Там само – Арк.177 зв.
53 Там само. – Ф.28. – Оп.1. – Спр.7. – Арк.27. Натомість Іван Матвійович Білостоцький
оповідав, що пан Угриновський, «приехавши на греблю нашу городискую, отповеди и пофалки, и
вызываня на мене чинил» (Там само. – Ф.26. – Оп.1. – Спр.61. – Арк.245–245 зв.).
54 Там само. – Ф.25. – Спр.49. – Арк.567 зв. – 568.
55 Там само. – Ф.28. – Оп.1. – Спр.23. – Арк.151 зв. – 152.
56 Там само. – Спр.9. – Арк.146–147 зв.
Укр.іст.журн. – 2012. – №3
64 Н.П.Старченко
Як і одповідь, що могла зринати на будь-яких місцях і в будь-який час, так
і виклик на поєдинок – аналог погроз – чинився поміж різного роду конфлік-
тів у найрізноманітніших місцях. Простором для виклику могли бути межі
між маєтками («приехавши на греблю нашу городискую, отповеди и пофалки,
и вызываня на мене чинил»57), двори супротивників («сєдєчи на коне на него
з луку стрєлял, погрозки чинил, на поединки вызывал и оного покилкакрот
мало не пострелил»58), судові світлиці. Так, Павло Гидзинський скаржився на
Олександра Козинського, якого він позвав до суду, а той, замість відповідати
на оскарження, знехтував вимогою дотримання спокою під час судових за-
сідань, образив позивачевого адвоката Бялобризського, звинувативши його
у фальшуванні, а також «на поединок, которое право посполитое и хрестиян-
ское боронют, вызывал». Той же, «не сквапяючися и овшемъ терпливе оныи
прозбы и вызыване знюсши, будучи так досыт од него ганебне зелжоный»,
засвідчив возним виклик на поєдинок перед суддями і шляхтою, що зібралася
у суді59.
Винятком для подібних жестів не був і час жалоби. Так, слуга Марка
Хрінницького скаржився на Григорія Стакорського, який після поховання ро-
дича, сидячи на обіді
«без даня жадное причины, взявши якийсъ гнев собе, [...] словы
ле даякими и непристойными, гонорови его шляхецкомъ шкодю-
чими, зелживши и зсоромотивши, такъ, яко се имъ самымъ подо-
бало, [...] на том недосыт маючи, добывъши брони, покидаючисе
до жалуючого, на поединок его вызывалъ, одповедаючи и похвалки
на здоровъе его чинячи, вшелякимъ способомъ».
До Стакорського приєдналися брати Федір та Михайло Сосновські, один з
яких був рожищським священиком:
«Зненацъка за лобъ и за губу порвавши, маючи его собе по воли,
били, товкли и помордовали, где по голове, по твари, по шии,
заледве люде розные там же, на том погребе будучие, од нихъ
одъратовали»60.
Відповідно, що така одповідь, складовою якої був виклик на поєдинок, мог-
ла спрямовуватися і на осіб, чий духовний стан виключав можливість участі у
двобоях. Так, ксьондз Лукаш Хрусциєвський, плебан у П’ятках, скаржився на
кальвініста Людвика Прецславського, який його в Дубні
«на поединок вызывалъ, одказуючи ему забитем, зачым и до тых
час по такихъ ресолюциахъ ихъ милости панов Преславъских и
панов Коховских небезъпечен ест здоровя своего»61.
Викликові на поєдинок зазвичай передували соромотні слова, які
ганьбили шляхтича, його шляхетський стан, і, як засвідчувала відповідна
57 ЦДІАК України. – Ф.26. – Оп.1. – Спр.61. – Арк.245–245 зв.
58 Там само. – Ф.11. – Оп.1. – Спр.5. – Арк.168–168 зв.
59 Там само. – Ф.26. – Оп.1. – Спр.8. – Арк.256 зв. – 257.
60 Там само. – Ф.25. – Оп.1. – Спр.158. – Арк.808 зв. – 809.
61 Там само. – Ф.11. – Оп.1. – Спр.11. – Арк.504–504 зв.
Укр.іст.журн. – 2012. – №3
Поєдинки у шляхетському середовищ, і Волині (остання третина XVI – початок XVII ст.) 65
стаття ІІІ Литовського статуту, мали зобов’язати ображеного до відповіді («словы
неучьтивыми насоромотили, вызываючи его на руку»62; «злоречил мя словы
невчтивыми и вызывал мя на руку»63; «мене наперед почалъ словы неучтивыми
соромотити, а потом, [...] еще на единокъ вызывалъ»64). Однак ставлення до
виклику як аналогу погрози не зобов’язувало шляхтича негайно братися до
зброї, ба більше, як і у випадку з одповіддю, нормативним уважалося зберіга-
ти спокій. На цьому моменті наголошував Валеріан Загурський у своїй скар-
зі на Болеслава Свижинського, який «словы карчемънеми, ушъчипливими и
гонорови шляхецъкому шкодячими, наехавъшы, лъжилъ и десъпектовалъ,
вызываючи на поединок». А потому «за лобъ протесътуючого хвиталъ и с колясы
порывалъ». Скаржник же те все «скромъне зъносилъ и словы лагодливими
упрашалъ, абы оного, яко спокойного», залишив у мирі. Однак Загурський,
не зважаючи на прохання Свижинського, ще запальніше його «одъ матъки
лъжилъ и десъпектовалъ, и не тылъко самого протесътанта, але и менованые
особы тымъ же конътемъптом каръмилъ»65.
Однак серед таких записів присутні й інші, щоправда нечисленні, де йдеть-
ся саме про виклик супротивника на поєдинок. Покажу це на прикладі найін-
формативніших з них – цедул (картелів), що демонструють прийнятні способи
двобою, як вони бачилися волинському шляхтичеві, форми виклику та реакцію
на нього.
Однією з найраніших відомих є цедула, датована 1576 р., якою Василь
Павлович викликав на поєдинок Андрія Коровая. Той же через свого бра-
та Остафія скаржився у ґродській канцелярії про багаторазові похвалки від
Павловича, на підтвердження подаючи цедулу для запису в актові книги.
Текст її передовсім містив заувагу про причини виклику, якими були кривди
Павловичевих підданих і погрози від Коровая. Далі Василь обіцяв не вва-
жати свого супротивника за рівного собі, народженого від «почтивого отца и
цнотливое матки», якщо він не стане з ним до бою. За пропонованими умова-
ми контраґенти мали зустрітися наступного дня в понеділок перед обідом без
сторонніх осіб на межі між маєтками. У випадку згоди Коровай мав присла-
ти у відповідь власноруч підписану цедулу. Закінчувався текст звичним для
листів одповідних: «Стережися мене на кождомъ мистцу, бо ми тых деспек-
тов моихъ подданыхъ сердечно жалъ». У відповідь Андрій Коровай заявив,
що є поштивим шляхтичем, який дбає про спокій посполитий і не хоче, щоб
через його дії він був порушений, тож «тое отповеди его не приймовал», на це-
дулу не відповів і проблему з Павловичем вирішуватиме правовим шляхом.
Тобто, рицарському варіанту чину, за яким відмова від поєдинку граничила
з ославлен ням і втратою честі, він протиставив модель поведінки поштивого
шляхтича – законослухняного обивателя, що передовсім переймається миром
у спільноті66.
62 Там само. – Ф.25. – Оп.1. – Спр.11. – Арк.96 зв. – 97.
63 Там само. – Спр.37. – Арк.220–220 зв.
64 Там само. – Спр.46. – Арк.191.
65 Там само. – Ф.11. – Оп.1. – Спр.11. – Арк.629 зв. – 630 зв.
66 Там само. – Ф.25. – Оп.1. – Спр.16. – Арк.58–58 зв.
Укр.іст.журн. – 2012. – №3
66 Н.П.Старченко
Кількома роками пізніше (1579 р.) Михайло Гулевич, поранивши сво-
го супротивника Яна Ворону-Боротинського, «на горло ему отповедал» і при -
с лав цедулу, в якій на початку зауважував факти неприязні, продемонстрова-
ні Вороною – запрошення на гостину, а потому провокування до бійки, що за-
вершилося пораненням Михайла та його брата. Тож Гулевич, дбаючи про свою
честь – «уважаю, абы-х деспекту на собе николи не однес» – чинив одповідь з
усіма обов’язковими елементами:
«[...] ся меню рыцєръскимъ чоловекомъ, тобе то оповедаю, абыс
мене якъ одного непpиятеля се стеpегъ в доpози, в дому, в лаз-
ни и на вшеляких местцахъ, и в потpеби, где одно з непpиятелем
коpоля, пана нашого, будетъ».
Далі за свою образу Михайло обіцяв мститися впродовж тривалого часу
зі сподіванням, що ворог, із Божою поміччю, поплатиться за кривду головою.
Насамкінець зауважувалося: «Естлис цнотливый а добpый, а менисся шлях-
тичемъ, абыс зо мною завтpа pано самъ а самъ чинил». У випадку готовності
стати до бою Ворона мав повідомити супротивника, який таким чином сподівав-
ся отримати сатисфакцію за образи й кривди:
«С тобою готов есми о кpивду и о дєспектъ свои учинити и за по-
мочъю Бога вшехмокгонцого на твоемъ гоpле из шаблею посежу и
кpивды, и деспекту, и pанъ невинных моих помъщу».
Тож запропонований поєдинок міг стати елементом з’ясування взаємин, од-
нак пропозиція не конче мала бути зреалізованою. Подання цедули до уряду
батьком Яна, а також скарги на поранення сина й завдані йому образи якраз і
засвідчували відмову від неї67.
Ще виразніше позицію статечного законослухняного волинського шлях-
тича задекларовано у справі про виклик на поєдинок Яном Ґесинським Івана
Букоємського (1584 р.) у відповідь на своє поранення й убивство слуги:
«нє хотєчи пpавомъ с тобою pоспиpати, бо, дєй, нє вмєю пpава, алє
о тую кpивду свою на pуку тебе повабляєть, абы єси з ним тут в
Луцку о тую кpивду єго pукою одною чинил, естли сє чуєшъ быти
цнотливым».
Тож Букоємський, отримавши цедулу, послав групу приятелів у супроводі
возного до свого недоброзичливця, які й задекларували позицію його як особи,
що передовсім поважає право:
«Есть пєвный способъ чинєня о вшєлякую кpивду, то ест пpаво
посполитоє, и ваша милост маєш ли якую кpивду от пpеpечоного
пана Ивана Букоємского, теды могли быс з ним, яко зъ добpе
осєлым, пpавомъ чинити, алє иж мимо пpаво посполитоє вы бав-
ля є шъ єго на pуку и пpагнеш кpеви єго».
Утім, Букоємський не відмовлявся стати на поєдинок, однак не у Луцьку,
а на сеймі, де «цнотливыє чинити звыкли», за дозволом короля, який єдиний
67 ЦДІАК України. – Ф.25. – Оп.1. – Спр.19. – Арк.413–413 зв.
Укр.іст.журн. – 2012. – №3
Поєдинки у шляхетському середовищ, і Волині (остання третина XVI – початок XVII ст.) 67
у своїй владі тримає право дозволу на це. Для нього важило, щоби двобій був
«с пожиткомъ и добpою славою єго». Наостанок приятелі запитували, чи має
Букоємський сприймати цю цедулу як одповідь і стерегтися, на що Ґесинський
відповів ухильно:
«Я, дей, пану Ивану Єловичу Букоємскому нє отповєдаю, вшак
жє, естли сє нє чує быт винным, нєхай сє менє нє стєpєжет, а єстли
сє чує мнє быт винным, нєхай сє менє стрежет»68.
Зразком реакції шляхти на поєдинки може також слугувати скарга Михайла
Яновича Загоpовського та Януша Угpиновського на Злобу-Чернчицького69 та
Миколая Гулевича, які, «наполнившися злого умыслу своего, хотечи насъ о не-
безпечность здоpовья и о гоpло пpипpавити», прислали до них дві цедули (іден-
тичні за змістом) через возного зі свідками (1582 р.)70. Цими текстами відправ-
ники ображали їхню добру славу й честь, повабляючи їх на pуку і, як свідчили
скаржники, «даючи намъ на волю, где и на котоpомъ местцу зъ нами о голову
чинити». Приводом до оголошення ворожості стали приятельські стосунки адре-
сатів із Монтовтом, який, своєю чергою, ворогував з Дем’яном Гулевичем, братом
Миколая і приятелем Злоби: «Ведаю, жесь есть споможителемъ всихъ спpавъ
того злого чоловика Монътолъта, для чого ся сталъ явнымъ непpиятелемъ всимъ
намъ». Тож Загоровському й Угриновському пропонувалося, якщо їх «цнотливая
матка уpодила», стати на двобій «pовными копъями, хочешъ ли и безъ збpои»,
або ж самому визначити «обычай битвы». У даному разі вирішення конфлікту
планувалося через колективну дуель, яка, судячи з актових записів, була до-
сить рідкісною71. Адресати просили надати їм возного для передачі відповіді, в
якій, також унесеній до книг, говорилося, що факт народження їх від «добpое
цнотливое матки» відомий «у земли Волынской всимъ людемъ зацнымъ домовъ
стаpожитныхъ, якомъ ся я въ дому шляхетскомъ, отъ учтивыхъ pодичовъ своихъ
сплодилъ», тож «пpодковъ своихъ цнотливыхъ наследуючи» вони є приятелями
всім «добpымъ, цнотливымъ, на свети учтиве и побожне мешкаючимъ», а не
тільки Монтовту. Що ж стосується поєдинку, то в такій «pечи новой», оскільки
Михайло Загоровський має їхати на сейм до Варшави у службі Речі Посполитої,
саме там за тиждень від його початку він і готовий вирішити справу: «Копию о
68 Там само. – Спp.31. – Аpк.409 зв. – 411 зв.
69 Цілком імовірно, що йшлося про Федора Злобу-Чернчицького, дружиною якого була Марина
Романівна Гулевичівна, сестра Дем’яна Гулевича, у другому шлюбі – Янова Рогалина (6 жовтня
1598 р. Рогаля засвідчив отримання посагу за дружиною від Дем’яна Гулевича) (див.: ЦДІАК
України. – Ф.26. – Оп.1. – Спр.12. – Арк.219 зв. – 220 зв.).
70 Там само. – Ф.25. – Оп.1. – Спр.26. – Арк.107–110.
71 У Франції колективна дуель теж у цей час була рідкістю, щоправда її популярність зросла на
початку XVII cт., а взірцем послужили воєнні баталії. Утім, маємо ще одну згадку про пропозицію
колективної дуелі, щоправда ситуативну. Дія відбувалася під час наїзду на затурецький ґрунт
Василя Гулевича приятелів і слуг княгині Ганни Деспотівни Збаразької, яка особисто керувала
акцією, розклавши шатро перед церквою у своєму маєтку Холопечі. Коли наданий Гулевичеві
возний разом із приятелями скаржника приїхав на місце подій із вимогою припинити грабіж,
йому відповіли: «То не вчас, коли есмо вже выехали и почали». Потому приятель княгині Михайло
Загоровський, «споминаючи словы ущипливыми доброе славы» Василя Гулевича, сказав, що той
прислав до нього список, «вызываючи мене на руку, абых з ним отехал на сторону от людей битися,
але, дей, я там не поеду, нехай ся тут з нами бъет». На те Федір Зик-Князьський, який супроводжу-
вав возного, заявив: «Вы ся, дей, тут зобрали и ест вас много, але если бы есте хотели о тую правду
з ним чинити сам а сам або в ровном почти, он бы з вами за жалем своим чинил» (див.: Там само. –
Ф.28. – Оп.1. – Спр.9. – Арк.146–147 зв.).
Укр.іст.журн. – 2012. – №3
68 Н.П.Старченко
голову не покутне, але пеpедъ маесътатомъ объличъности коpоля его милости,
где на то вси ихъ милость панове pады и послы земъские смотpити будутъ».
При цьому наголошувалося на традиції такого варіанту двобою у середовищі
поштивих шляхтичів: «Яко то люди шляхетского наpоду обычаемъ pыцеpскимъ
на местцу пpистойнымъ чинити звыкъли». Потому возний, який ходив із це-
дулами до Миколая Гулевича й пана Злоби-Чернчицького, визнав, що ті че-
рез нього засвідчили відсутність ворожості, відповідно й одповіді у стосунку до
контраґентів, які є приятелями Монтовта, як і вони – Дем’яна Гулевича. А про-
те на поєдинок стати готові – як у Луцьку, так і у Варшаві на сеймі «за кpивду
пpиятеля нашого»72.
Тож, як бачимо, попри те, що згадані справи відбувалися ще до прийняття
конституції про дуелі 1588 р., а також сприймалися як нова справа, волин-
ська шляхта була обізнана з необхідністю королівського дозволу на поєдин-
ки. На початку 1590-х рр. в актових книгах з’являються не лише скарги про
виклик на поєдинок, а й інформація про судові процеси з цього приводу – як
записи визнань возних про вручення позовів до суду, так і вписи декретів.
Так, скажімо, маємо свідчення возного про вручення позову на Трибунал
луцькому ґродському судді Матею Стемпковському від Каспера Чеховського
«о порванье на него словы ущипливыми в господе князя Яхима Корецкого и о
вызыванье на руку под часом суженя рочков кгродских луцких, и о вины, в пра-
ве посполитомъ описаные»73. В іншому випадку возний визнав вручення зем-
ського позову князеві Янушові Воронецькому у скарзі Василя Білостоцького
«о повабенъе на поединокъ»74.
Фіксується й справа, що розглядалася Луцьким земським судом, за скар-
гою Яна Медведського на Кіндрата Смиковського з приводу виклику на по-
єдинок. Позивач свідчив, що його кривдник разом з озброєними пахолками
підійшов під двір, різні шкоди чинив, про які він позиватиме окремо, а також
викликав його на поєдинок. Цим учинком Смиковський порушив конститу-
цію 1588 р., прийняту «с порадою и позволенемъ всих станов коронных [...],
абы один другого на поєдинок не вызывал и спокойнє один противко другому
заховал». Медведський же, зважаючи на право, на поєдинок не вийшов, дба-
ючи про свою «пристойність». Обидві сторони просили про призначення при-
сяги: позивач – на доведення своєї кривди, яка додатково була підтвердже-
на свідченням трьох сусідів, а відповідач – для очищення від звинувачень.
Суд надав можливість Кіндратові Смиковському виправдатися, присягнувши
на наступному засіданні в тому, що він Яна Медведського «на поединокь не
вызываль и ему не отповедал и таковые кривды, яко то ест в том позве описа-
но, ему не делаль»75.
В інших скаргах про виклик на поєдинок теж містилися посилання на
сеймову конституцію як таку, що заборонила практикування двобоїв в обо-
роні честі:
72 ЦДІАК України. – Ф.25. – Оп.1. – Спр.26. – Арк.107 зв.
73 Там само. – Спр.45. – Арк.1023–1023 зв.
74 Там само. – Спр.48. – Арк.375 зв.
75 Там само. – Ф.26. – Спр.8. – Арк.492–493. Віднайти присягу Кіндрата Смиковського мені не
вдалося.
Укр.іст.журн. – 2012. – №3
Поєдинки у шляхетському середовищ, і Волині (остання третина XVI – початок XVII ст.) 69
«А потом зараз Попувка з сыном и тотъ Прокопъ, запомневши
срокгости правное и констытуцие сеимовое, почали мя на поеди-
нок на руку вызывать»76; «неpозважне и над пpаво, в констытуцые
описаное, важився»77.
Маємо також в одній зі справ, що розглядалася Володимирським ґрод-
ським судом, зафіксовану адвокатську дискусію з приводу того, який же суд –
земський чи ґродський, мав розглядати справи про поєдинки. Оскаржений
доводив, що, відповідно до конституції, «о вызыване на поединок форумъ в
земстве, а не кгроде», тож його позвали до неналежного суду. На що позивач
указав на волинське право, за яким усі справи про одповіді належать ґродові,
тим більше, що на поєдинок винуватець позивав його під час наїзду. Однак
суд визнав слушність оскарженого й переніс справу на розгляд земського суду:
«Конституция року тисеча пятсот осмъдесят осмого о такие справы в земстве
чынити кажетъ»78.
Усе це засвідчує обізнаність волинської шляхти зі змінами у праві та від-
повідне до них швидке переформатування повсякденних практик. Звернімо
увагу на скаргу Богуша Липленського проти Альбрехта Речицького та його
помічника Прецлава Ястрембського про виклики на поєдинок, які ті вчинили
1592 р.:
«не дбаючи ничого о срокгость права посплитого, ку завстягненю
таковых своволенствъ на сейме валномъ краковскомъ коронацыи
его королевское милости теперешнего пана нашого милостивого
уфаленого и постановеного, и констытуцыею соймовою во всих
панствах его кролевское милости объясненого».
Тож Липленський, наголошуючи на правовій причині своєї відмови від
поєдинку, зауважував, що він засвідчив факт виклику перед багатьма свід-
ками. Такі дії були звичними вступними актами до судового процесу для низ-
ки правопорушень. Далі повідомлялося, що затримка з поданням скарги до
суду сталася через втручання приятелів, які намагалися замирити сторони:
«Никоторые люди учтивые, приятели так его, яко и мои, с тым задерживали,
абым се до вряду не скваплял, хотечи нас поеднати». Однак Речицький не ви-
явив ініціативи до примирення, тож Липленський, уписуючи до актових книг
свою скаргу, висловлював намір удатися до суду79.
Наостанок розглянемо судову риторику під час процесу, розпочатого Фе до-
ром Шимковичем-Шкленським із приводу виклику його Яном Ци минсь ким на
поєдинок (1595 р.). Підставою конфлікту стали багаторічні майнові суперечки
між обома сусідами. Тож кривдник, «не пометаючи на пpаво посполитое, котоpое
от своволенствъ кождого своволного постегает и поединков чинити забоpоняет»,
через возного і двох свідків при ньому вчинив виклик на поєдинок. У відповідь
Шкленський заявив, що готовий був би до двобою зі своїм недоброзичливцем,
76 Там само. – Ф.25. – Оп.1. – Спр.43. – Арк.232 зв.
77 Там само. – Ф.26. – Оп.1. – Спp.62. – Аpк.550 зв.
78 Там само. – Ф.28. – Оп.1. – Спр.61. – Арк.451 зв. – 456.
79 Там само. – Ф.25. – Оп.1. – Спр.42. – Арк.574–574 зв.
Укр.іст.журн. – 2012. – №3
70 Н.П.Старченко
якби йому дозволяло здоров’я80 та право посполите, «на котоpое ся я пилно огле-
даю и огледати мушу». Що ж стосується Циминського, то якщо він хоче порушу-
вати право, тоді хай чинить у такий спосіб з якимось поганином, а йому дасть
спокій; якщо ж має до нього претензії, нехай позивається у суді. Однак возний,
якого посилав до Федора Шкленського Ян Циминський, присягнув, що прихо-
див в іншій справі, а не викликати того на поєдинок. Суд у відповідь учинив
оскарженого вільним від звинувачень, однак позивач, твердячи, що цей воз-
ний був слугою кривдника, апелював до Трибуналу81. Іншого разу син Федора
Шимковича-Шкленського Томаш скаржився на Яна Циминського про виклик
на поєдинок, який був охарактеризований звычаєм нєхристиянским (1596 р.).
Окрім неправового характеру, як традиційного пояснення відмови від двобою,
зауважувалося, що він, як молода особа, перебуває у владі старших82, а також
має вищу життєву мету – «речи учтивые»83.
Тож, як бачимо, звичною мотивацією відмов від двобою було посилання
на його неправовий характер, а після 1588 р. – ще й ініціювання справ про
виклики на поєдинок у суді. Така практика апелювала до нормативної моде-
лі поведінки шляхтича як особи спокійної, статечної, що передовсім поважає
право та сприяє збереженню миру у спільноті. Демонстрації суспільно зна-
чущих цінностей не конче свідчили про їх практикування на щодень. Як ві-
домо, до офіційних правил найчастіше звертаються не з переконання, а тоді,
коли вони вигідні. Цілком імовірно, що відмовою ставати на поєдинок можна
було не лише втратити на своїй добрій славі, а й образити суперника – в об-
мінах честі передбачалася рівність контраґентів, тож небажання брати участь
у двобої могло сприйматися як підваження статусу супротивника. Звернімо
увагу на ситуацію з відмовою володимирського войського Василя Гулевича від
поєдинку, на який його викликав троцький каштелян Криштоф Радзивілл.
Заманіфестована позиція Гулевича, особи з доброго панського роду, на позір
демонструвала його смирення, адже він наголошував на своїй соціально ниж-
чій позиції щодо супротивника – як слуги, готового покірно знести покарання,
якщо за ним є якась провина:
80 У дуельних трактатах питанню здоров’я особи, яку викликали на поєдинок, приділялася
значна увага, адже за умовами його провадження сторони мали бути рівними у силі (див: Новосе-
лов В.Р. Последний довод чести... – С.121–122).
81 ЦДІАК України. – Ф.26. – Оп.1. – Спp.62. – Аpк.550–554. Однозначно говорити про неправ-
диве свідчення возного не можна, оскільки серед записів трапляються скарги на сфальсифіковані
звинувачення в одповідях, що були актами складних комбінацій суперників. Див., напр., скаргу
Політана Чеконського на Миколая Муриновича про те, що той неправдиво засвідчив на уряді
факт «одповедей» і «пофалок» від Чеконського, узяв заручний лист і далі поширював чутки про
образи від нього, натомість сам готувався заподіяти шкоду здоров’ю й життю Політана та його
підданим і слугам (Там само. – Ф.25. – Оп.1. – Спр.49. – Арк.337–338). Маємо також скаргу Федора
Шкленського на Яна Циминського про те, що кривдник, чинячи йому найрізноманітніші шко-
ди, уніс до ґродських книг неправдиве звинувачення про напад на дім, виклик на поєдинок
і вбивство слуги, а також засвідчив це все через свого слугу – возного Щасного Клепацького
(Там само. – Арк.684–685).
82 Питання віку особи, яку викликали на дуель (не мала бути ані занадто молодою, ані
старою, утім точно визначених меж не існувало), як і її фізичного стану фіґурувало в дуель-
них кодексах, а також знайшло відображення у практиці поєдинків (див.: Новоселов В.Р.
Последний довод чести... – С.120–121). Натомість на практиці саме виклик на поєдинок був
у війську пробою для новачка – згадаймо хоча б цитований вище щоденник Яна-Владислава
Почобута-Одляницького.
83 ЦДІАК України. – Ф.25. – Оп.1. – Спр.49. – Арк.916 зв. – 917 зв.
Укр.іст.журн. – 2012. – №3
Поєдинки у шляхетському середовищ, і Волині (остання третина XVI – початок XVII ст.) 71
«[Поведил], иж бы то была реч непристойная, кгды жемъ я ест
слугою вашей милости, вшак же еслимъ што винен, теды водлуг
властного розсудку готовъ есми ся вашей милости усправедливи-
ти и еслим што винен – терпеть».
Виклик вищою за статусом особою нижчої завжди ставив обидві сторони у
вкрай складне становище, адже прийняти його означало скористатися нероз-
важливістю супротивника, що не робило честі нижчому за становищем84; від-
хилення/затримка з відповіддю натоміть перекладала відповідальність за не-
властиві вчинки на вищого, підважуючи його честь. Відтак визнати слушність
відмови Гулевича означало прийняти той факт, що Радзивілл викликав на по-
єдинок особу, нижчу за честю, відтак – урівняв із нею свій статус. А це вже була
образа, і завдав її «смиренний» Гулевич своєю «покорою». У такий спосіб роз-
цінили його відмову учасники події, а, врешті, в «іграх честі» саме сприйняття
іншими того чи того вчинку/жесту творило його сенс. Тож саме тому зовні подіб-
ні практики, де важили недосяжні для дослідника деталі й нюанси, інколи ви-
кликали протилежні реакції їх свідків/учасників. Як потому засвідчував у суді
син Василя, Радзивілл, не «маючи взгляду на покору» його батька, змовився з
приятелями і слугами, аби «зелживост якую [Гулевичу] учинити албо его о гор-
ло приправити». Закінчилася ця справа пораненням войського85. Пригадаймо,
що викликаний на поєдинок Сапегою Почобут-Одляницький зміг залагодити
аналогічну ситуацію у цілком мирний спосіб.
Вимога рівності контраґентів під час двобою, як і поєдинок узагалі, мог-
ли бути зручними засобами для маніпуляцій із дискредитації супротивника.
Звернімо увагу на скаргу того ж Василя Гулевича, який звинуватив володи-
мирського підкоморія Адама Прусиновського в нападі на його сина і прияте-
лів під час розмежування затурецьких і шелвовських ґрунтів Гулевича та кос-
тельних земель Садова. Тож, згідно з оповіддю скаржника, підкоморій разом
із кількома десятками помічників (яких, можливо, було й понад сто) вирвався
з гурту його супротивників, ударив на них, побив і поранив, а також коней під
ними постріляв. Оскаржений твердив, що це була відповідь за те, що пахолок
племінника Гулевича, Миколая, ударив у губу пахолка Прусиновського. Однак
коли свідки заявили, що цього не бачили, підкоморій запропонував іншу вер-
сію, нібито цей пахолок викликав його від імені свого пана на поєдинок. Таке
порушення субординації слугою Гулевича, очевидно, мало спровокувати на-
сильницькі акти, однак немає жодної певності, що воно не було підлаштоване
самим скаржником задля отримання бонусів у складних іграх із честю чи не-
рухомістю, а чи й тим і тим водночас86. До того ж фіксується досить багато актів,
де Василь Гулевич виступав знавцем права і складних комбінацій із ним під
час судових процесів.
84 У куртуазній культурі щодо особи, вищої за статусом, існували вимоги дотримання
субординації, належало зберігати спокій навіть у випадку завданої нею образи. Правилами пе-
редбачалося, що в таких ситуаціях скривджений міг наголосити, що не є слугою благородному,
а перебуває з ним у рівному статусі, та нагадати, що кожен має право боронити свою честь (див.:
Peltonen M. The duel in early modern England... – Р.69–70).
85 ЦДІАК України. – Ф.25. – Оп.1. – Спр.23. – Арк.61 зв.
86 Там само. – Ф.28. – Спр.19. – Арк.200 зв. – 202 зв.
Укр.іст.журн. – 2012. – №3
72 Н.П.Старченко
Узагалі межа між поєдинком та іншими насильницькими актами була до-
сить прозорою87 – двобій міг стати результатом неспланованого зіткнення між
супротивниками або бути спровокованим однією зі сторін. Так, Яким Ощовський
скаржився на Богдана Стому-Корницького, який його образив, поранив, а пото-
му на поєдинок викликав без будь-якого попередження:
«Наперед почалъ словы неучтивыми соромотити, а потом, добывъ-
ши корда, мне в шию на правой стороне ранъ шкодъливых три
задалъ, а в руку правую верхъ палцовъ также рану шкодливую
мни задалъ. И, зранивъши мене, еще на единокъ вызывалъ, хоте-
чи мене о горло приправити»88.
А Матей Стемпковський, адвокат Андрія Фірлея, подав протест проти
Остафія Єла-Малинського, відповідача, який посеред судової світлиці під час
засідання суду спочатку приязно привітався з ним, а потім «стал его на руку
вывабяти, абы з нимъ передъ замокъ вышол». На те Стемпковський відповів,
що він приїхав до суду, де «правом, а не войною обходять», тож поєдинкові не
час і не місце: «Будеш ли чого по мне потребовать, потомъ то можешъ мити».
Єло-Малинський у відповідь простягнув йому руку, а коли Стемпковський на-
взаєм подав свою, той його шарпнув і схопив за горло. Далі втрутилися приятелі
Єла-Малинського, які Стемпковського «о землю ударили» і почали бити, а сам
Остафій вирвав у своєї жертви його ж шаблю, укладену в піхви, і був би нею того
зарубав, якби не втрутилися інші особи89.
Про можливий реверс позицій «кривдник – скривджений», а також про меха-
нізм його реалізації сторонами під час конфлікту свідчить скарга Юрія Ов ло чимсь-
ко го на Миколая Богушевича-Трацевського про виклик на поєдинок і одповідь на
власноруч ним написаній цедулі. Заявник повідомляв, що через небезпеку, яка
чигає на нього в особі Богушевича-Трацевського, він знімає з себе відповідаль-
ність за подальші дії, учинені в обороні свого здоров’я на шкоду суперникові:
«Я за помочъю Божою здоровя боронитъ мушу, а в томъ боро-
ненъю, если же се што тому Богушевичу от мене самого або при-
ятелъ и слуг моих станетъ, абым за то вины не поносилъ»90.
Схоже, що тривіальні шляхетські бійки (звади) потенційно могли бути ва-
ріантом поєдинку за честь, який розгортався не конче в той спосіб, якого очікує
дослідник із висоти свого знання про дуель в її завершеній стадії. Тверд жен ня,
що поєдинок від злочинної дії (вбивство/поранення) відділяв лише ритуал, при-
пустиме щодо пізніших часів91. Для досліджуваного ж періоду дуель ний кодекс
не стільки був заданий, скільки складався під час окремих епізодів двобоїв, на
які взорувалися наступники. Однак спробую виділити його основ ні риси.
87 Про це на французькому матеріалі див.: Новоселов В.Р. Последний довод чести... – С.216.
88 ЦДІАК України. – Ф.25. – Оп.1. – Спр.46. – Арк.190 зв. – 191.
89 Там само. – Ф.28. – Оп.1. – Спр.19. – Арк.243 зв. – 245. І у цьому випадку варто звернути ува-
гу на невідповідність драматизму описуваних Стемпковським подій та реально завданої йому шкоди,
засвідченої возним: «Указовал зараз на ообличю збите и подранпане крвавое, и руку спухлую правую пе-
ред судом, и сукню подрапаную». Також до книг було внесено й іншу скаргу, протилежної сторони, Оста-
фія Єла-Малинського, який скаржився на Матея Стемпковського і його помічників у нападі на нього, без-
збройного, у суді з оголеною шаблею, а також про образи та штурхани (див.: Там само. – Арк.246–247 зв.).
90 Там само. – Ф.28. – Оп.1. – Спр.23. – Арк.151 зв. – 152.
91 Лотман Ю. Беседы о русской культуре. – Санкт-Петербург, 1994. – С.165.
Укр.іст.журн. – 2012. – №3
Поєдинки у шляхетському середовищ, і Волині (остання третина XVI – початок XVII ст.) 73
Отже, поєдинок започатковував виклик, письмовий варіант якого (цедула) міс-
тив певні пропозиції з його провадження. Невелика їх кількість в актових книгах
не є показником реального масштабу цього явища, адже вони фіксувалися лише
в тому випадку, коли особа, викликали на поєдинок, відмовлялася на нього ста-
вати92. Принагідні згадки про цедули (виклики на поєдинок/одповіді) засвідчують
достатню поширеність цього явища. Усні виклики, що зринали в конфліктах, мог-
ли залишатися без уваги, а могли сприйматися як потенційна небезпека. Відтак
шляхтич волів переконатися у серйозності намірів супротивника, тож, як і у випад-
ку з одповіддю, посилав возного з приятелями задля офіційного підтвердження чи
спростування виклику. Прикладом може слугувати скарга Михайла Григоровича
Ора н ського на дядька Михайла Оранського, який «з давных часовъ, так и теперъ,
не маючи никоторое причины до мене, але з самое злое воли и васни, отповеди и
пофалки через слуг своих, стоечи на здоровъе его, чинитъ». 11 вересня 1596 р. він
направив свого служебника Івана Радовицкого, «абы на здоровъе его стоялъ». А той
вислав слугу, який виїхав на греблю і від імені свого пана Радовицького викликав
на поєдинок Михайла Оранського, «докладаючи теж, же кгды колвекъ бы пана
Оранского тот то Радовицкий поткати мил, тогды з ним, як з неприятелем, посту-
повати, о здорове его приправит старатся хочет». Тобто, з одного боку, виглядало на
те, що Радовицький учинив одповідь Оранському, а виклик був лише її фраґментом
і не передбачав подальшого двобою. Однак із наступної частини скарги довідуємо-
ся, що на греблі слуга озвучив якусь конкретнішу інформацію про місце майбут-
нього поєдинку, а, можливо, і про інші його деталі. Тож Михайло Оранський, за-
просивши присутніх у своєму домі возного та приятелів, «на тое местце назначоное
з ними вышол» не для участі у двобої, а щоби бути «лепий видомши урядовне от
тых то Радовицких, для чого бы пана Михайла Оранского на поединокъ вызывал и
оному отповедал на здоровъе». Однак у призначеному місці вони Радовицького не
знайшли, якому, схоже, ішлося не про реальний поєдинок, а суто про одповідь, тож
і наміру виїздити він не мав. Утім, Оранський поставився до цього вкрай поважно,
пославши до дядька возного зі шляхтою, питаючи його урядовне, для чого йому
погрожує і висилає слугу свого Івана Радовицкого, «абы его здоровъя позбавил»?
Дядько підтвердив серйозність намірів Радовицького, а той особисто додав: «Нехай
се стережет и сподевает тут от мене, што небожчика Михайла Голуба-Сердятицкого
от мене поткало, шкода, дей, ужа живити на свою голову»93.
Поєдинки могли призначатися в найрізноманітніших місцях із вибором
найрізноманітнішої зброї. Так, полем двобою між Андрієм Короваєм і Василем
Павловичем мала стати межа між маєтками:
«Не заводячи в том приятел, выед со мною завтра в понеделокъ
пред обедомъ на поле промежку Селца и Подлес, у дуба гранично-
го, которыи граничитъ Селъце с Подлесы, а тамъ зо мною уделай,
яко цнотливому пристои»94.
92 Як свідчить французький матеріал, листовних викликів на поєдинок (картелів) було вкрай
мало порівняно з кількістю дуелей, натомість в Італії письмових викликів було значно більше, аніж
реальних двобоїв, до того ж ці тексти досить активно поширювалися у приватному просторі, друку-
валися, обговорювалися, коментувалися (див.: Новоселов В.Р. Последний довод чести... – С.136).
93 ЦДІАК України. – Ф.28. – Оп.1. – Спр.29. – Арк.343 зв. – 345 зв.
94 Там само. – Ф.25. – Оп.1. – Спр.16. – Арк.58 зв.
Укр.іст.журн. – 2012. – №3
74 Н.П.Старченко
Злоба-Чернчицький і Миколай Гулевич віддавали на волю супротивни-
ка, «где и на котоpомъ местцу зъ нами о голову чинити». Для їхніх контр-
аґентів, що наголошували на важливості королівської згоди на поєдинок
і пропонували зустрітися на сеймі, важила публічність такого місця («где
на то вси ихъ милость панове pады и послы земъские смотpити будутъ»),
а також звичай («яко то люди шляхетского наpоду обычаемъ pыцеpскимъ
на местцу пpистойнымъ чинити звыкъли»). Прецлав Ястрембський чекав на
Богуша Липленського на його «власномъ полю, житом засеянымъ»95. А Ян
Циминський призначив Федорові Шимковичу-Шкленському зустріч «пеpед
цеpковъю Шкленскою або пеpед двоpом моим», а також пропонував провади-
ти поєдинок «пешо шаблями албо на конех с копиями»96. Згадані вже Злоба
і Миколай Гулевич зауважували: «Если тя цнотливая матка уpодила, абысь
зо мною учинилъ pовными копъями, хочешъ ли и безъ збpои»97. Зустрічаються
також висловлювання: «копию на остра крушити»98 та «на твоемъ гоpле из
шаблею посежу»99.
Маємо й доволі курйозну скаргу Антона Визґерда-Заболоцького на воз-
ного Яцка Поповку-Гуляльницького та його сина Петра, а також Прокопа
Гуляльницького з помічниками, які попередньо, як засвідчував скаржник, ви-
тягли його з ліжка, змусили з ними пиячити, привели до корчми і там виклика-
ли його на поєдинок, а в підсумку – побили. Відтак
«Попувка з сыном и тотъ Прокопъ, запомневши срокгости правное
и констытуцие сеймовое, почали мя на поединок на руку вызы-
вать, мовечи ми так: “С кимъ тылко промежку нас трох хочеш,
будь з шаблею, будь взапасы албо и за лобъ, иди з нами битися,
абыхмо тебе и силы твоее скоштоват могли”».
Чинили вони це все з погрозами «с пулгаку на смерть забити, естъли бым
з ними, с которым кольвекъ, не учинилъ»100. Визґерд-Заболоцький, як статечна
особа, що не мав не лише зброї, але й паса, відмовлявся «такъ долго, же мя аж
праве кгвалтомъ тот Прокоп Гулялницкии за груди и за лобъ рвати ухватил».
Наостанок кривдники, бачачи, що Прокіп здолати його не міг, напали ззаду і
побили. Возний засвідчив факт завдання шкод:
«Видел есми на пану Антону Визкгерду-Заболоцъкомъ раны, то
естъ на руце правой на палцах середнихъ на щиколотъкахъ раны
битые кривавые, а в палца великого у тое ж руки пазноготь прочъ
збитый крывавый спухлый, а на руце левой видел есми палець
середний зверху шкодливе битый крывавый»101.
Таким чином, цілком очевидно, що цих кривавих ран скаржник зазнав у
бійці навкулачки.
95 ЦДІАК України. – Ф.25. – Оп.1. – Спр.42. – Арк.574–574 зв.
96 Там само. – Ф.26. – Оп.1. – Спp.62. – Аpк.550–554.
97 Там само. – Ф.25. – Оп.1. – Спр.26. – Арк.107 зв.
98 Там само. – Спр.19. – Арк.145.
99 Там само. – Арк.413 зв.
100 Там само. – Спр.43. – Арк.231 зв. – 233.
101 Там само. – Арк.290 зв.
Укр.іст.журн. – 2012. – №3
Поєдинки у шляхетському середовищ, і Волині (остання третина XVI – початок XVII ст.) 75
Тож, як бачимо, публічний соціум у справі поєдинку не згадував про не-
обхідність присутності свідків при цьому рицарському акті, зазвичай наголо-
шуючи на зустрічі сам а сам102, винятком були хіба що гучні декларації про
перенесення двобою на сейм, де на нього всі сенатори дивитимуться. Однак фік-
сувалася постійна апеляція до головного свідка людських учинків – Бога, який
і мав у кінцевому підсумку допомогти у звитязі справедливому: «и естли бы зъ
насъ котоpому Богъ зъвитезтва узычилъ»103; «за помочю Божею буд коротко, буд
долго, на горле твоем деспекту своего ся помщу»104. Про поєдинок як Божий суд
свідчила й пропозиція зустрітися під церквою, щоправда, пафос тут же знижу-
ється запропонованою альтернативою – провести двобій під двором. Урешті, від-
бутися він міг у будь-якому місці, включно з корчмою.
Діапазон зброї, якою пропонувалося провадити поєдинок105, відзначався
широтою – від прямих списів рицарських турнірів, що, цілком можливо, було
бачене на різних урочистих імпрезах, звичної шаблі, до бійки без зброї з ви-
користанням паса чи й навкулачки. Ці пропозиції переважно відповідали іде-
альним уявленням про високе рицарське мистецтво, що засвідчувало знання
волинською шляхтою основних дуельних засад. Утім, гучні декларації закінчу-
валося, зазвичай, тривіальною бійкою на гостині чи й у корчмі, а подеколи – на-
віть у суді.
Попри достатньо часті згадки про виклики на поєдинок, мені не зустрілося
жодного запису, який засвідчив би його провадження. Така інформація могла
потрапити до актових книг лише у вигляді скарги про поранення чи вбивство
на двобої. Можна, звичайно, припустити, що дуелянти та їхні родичі одностай-
но визнавали леґітимність поєдинку, відтак уважали, що він ставить крапку
у з’ясуванні взаємин і не передбачає відшкодувань потерпілим, а також по-
дальшої ескалації ворожості. Підтвердженням цьому є текст домовленостей між
Бартошем Оранським і Станіславом Шкленським, за якими вони знімали один
з одного відповідальність за можливу загибель на поєдинку під зарукою 4 тис.
золотих:
«И где бы з воли Божее которого з насъ в томъ смерть або рана
поткала, теды отцове, братья и повинъные наши [...], и нихто инъ-
шии [...], о то жадного права вести и рукою мстити, головъщины
шукати не маютъ».
При цьому заявлялося, що дуелянти не мають між собою жодних образ і ста-
ють на поєдинок добровільно «под добрымъ цнотливымъ рыцерскимъ словомъ
нашимъ». Утім, цілком імовірно, що в основі зауваги про відсутність між контр-
аґентами гніву лежало не реальне підґрунтя, а намагання звести до мінімуму
характер цього акту як конфліктного, тим самим убезпечивши переможця від
102 У Франції та Італії цього періоду участь приятелів теж не була обов’язковою, ба більше,
усіляко схвалювалися поєдинки лише між самими учасниками (див.: Новоселов В.Р. Последний
довод чести... – С.139–140).
103 ЦДІАК України. – Ф.25. – Оп.1. – Спр.26. – Арк.107 зв.
104 Там само. – Спр.19. – Арк.413.
105 Традиційно вибір зброї й місця поєдинку належав викликаній особі; в італійців у кар-
телях зазначався перелік можливої зброї (див.: Новоселов В.Р. Последний довод чести... –
С.131, 199).
Укр.іст.журн. – 2012. – №3
76 Н.П.Старченко
відповідальності, про що свідчить і чимала сума заруки. Ішлося, щоправда, про
членів військового товариства (товаришів роти, представників волинських ро-
дин), де дуелі були справою звичною106.
Однак відсутність у волинської шляхти одностайності у ставленні до по-
єдинків, яка виявлялася у заявах про пріоритетність права над приватним
з’ясуванням стосунків із допомогою зброї, суттєво підважує такі міркування.
Щоправда, мені зустрілася справа, де йшлося про підступне вбивство особи, яку
попередньо викликали на поєдинок. Так, Михайло й Матеуш Ярхультовські
позивали до Луцького ґродського суду княгиню Григорову Сангушкову Софію
з Головчина, яка наказала своєму слузі Семенові Бобицькому вбити їхнього
брата Станіслава під час гостини в луцького підкоморія Яна Харленського.
Тож Бобицький, «шукаючи причины на оного Станислава Ярхулътовского,
наперед его без всякое причины на поединок, [...] з ызбы, где гости седили,
вывабил». А потому разом із приятелями кинувся на нього з шаблею, завдавши
смертельних ран107. Утім, ця історія засвідчує не провадження поєдинку, а рад-
ше маніпулювання ним задля розправи над супротивником.
Тож поєдинок як варіант обміну честю між рівними особами, який в ідеалі
мав завершувати конфлікт без утягування в подальшу ескалацію родичів і при-
ятелів постраждалого, побутував серед пересічної шляхти Волині передовсім як
одповідь чи її складова. Перші згадки про виклики належать до кінця 1560-х рр.
і загалом збігаються з початком реґулярного ведення актових книг; у 1580-х рр.
у джерелах про них усе ще йдеться як про нові на Волині справи, однак досить
часті епізоди з їх участю засвідчують загальне поширення моди, що дійшла до
низового рівня шляхетського стану – возних та урядників. Виклик не передба-
чав ставання на двобій, і, відповідно, жодним чином не впливав на подальший
перебіг конфлікту. Він міг також прозвучати під час бійки, або ж на її початку.
Так, Захаріяш Лемешовський був звинувачений Дароментом Підгаєцьким у
тому, що йому на дорозі «вызыванъе з добытою броню на поединокъ» учинив108.
Толероване спільнотою силове з’ясування стосунків, що було повсякденним суп-
роводом шляхетського способу життя, цілком імовірно, сприймалося як ва ріант
двобою, що інколи підтверджувалося й викликанням під час звади (чи без-
посередньо перед нею) супротивника на поєдинок.
Виклик на поєдинок, що мав на меті двобій між супротивниками, переда-
вався письмово або через посередника. Ця інформація потрапляла до судових
книг у тому випадку, якщо особа, яку викликали, відмовлялася від поєдинку
та заявляла про це на суді. Дуелі протиставлялося право як спосіб відновлен-
ня справедливості. Тобто, у цьому випадку конфліктували дві моделі поведін-
ки – звичаєва, що була зав’язана на рицарських ідеалах, і правова, де поєдинок
через заборони криміналізувався, перетворюючись на переступ. Корпорація з
її набором цінностей протиставлялася державі, що починала активно дисциплі-
нувати своїх шляхетних обивателів.
106 ЦДІАК України. – Ф.25. – Оп.1. – Спр.19. – Арк.145.
107 Там само. – Спр.61. – Арк.250–252 зв.
108 Там само. – Ф.17. – Оп.1. – Спр.1. – Арк.35–37. Справа відбувалася під час безкоролів’я
1632 р., що обтяжувало такі переступи, до того ж Лемешовський до суду не став, через що був ска-
раний на баніцію й інфамію, тобто вигнання з Речі Посполитої та втрату честі.
Укр.іст.журн. – 2012. – №3
Поєдинки у шляхетському середовищ, і Волині (остання третина XVI – початок XVII ст.) 77
Досить значне поширення викликів на поєдинок, схоже, украй рідко за-
кінчувалося смертю одного з супротивників, адже у судових книгах практично
відсутні будь-які згадки про дуельні жертви. Це свідчить або про те, що маємо
справу переважно з конфліктною риторикою, де про двобої говорили, однак їх не
практикували, або ж про те, що супротивникам ішлося здебільшого про участь
у поєдинках і найменшою мірою – про знищення супротивника чи заподіяння
йому реальних шкод. Утім, обидва варіанти підтверджують загальний висновок
дослідників дуелей – з їх допомогою не намагалися відновити справедливість;
важливим був не результат, а сама участь, що засвідчувала відповідність учас-
ників вимогам, котрі пред’являлися корпорацією до своїх членів. Як говорить
латинське прислів’я, у великій справі достатньо спробувати її реалізувати109.
Тим самим повсякденні практики підтягувалися, принаймні на рівні риторики,
до високих зразків, «абы то было с пожиткомъ и добpою славою»110.
109 Новоселов В.Р. Последний довод чести… – С.224.
110 ЦДІАК України. – Ф.25. – Оп.1. – Спp.31. – Аpк.411.
In the following article, I analyzed the function of duels as elements of Volynian
gentry culture of hostility within the context of the Polish-Lithuanian Commonwealth
and, more broadly, European traditions. Rituals of duels, as well as the way duels
were regulated by the gentry’s community and legislature, are analyzed based on
the collected body of written challenges and oral mentions in court ledgers. I tried to
explain the seeming discrepancy between a paucity of information about actual duels
and abundance of challenges.
|