Створення леґенди про Совія в «Іудейському хронографі» другої половини ХІІІ ст.

Чимало свідчень про язичницьке минуле в давньоруських літописах і хронографах пов’язані з перекладними грецькими пам’ятками. Уміщена в «Іудейському хронографі» другої половини XIII ст. леґенда про Совія, яка оповідає про звичаї дохристиянської Литви, у цьому сенсі не становить винятку. Судячи з ус...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Published in:	Український історичний журнал
Date:	2012
Main Author:	Вілкул, Т.Л.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут історії України НАН України 2012
Subjects:	Методологія. Історіографія. Джерелознавство
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/106133
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Створення леґенди про Совія в «Іудейському хронографі» другої половини ХІІІ ст. / Т.Л. Вілкул // Український історичний журнал. — 2012. — № 4. — С. 188-200. — Бібліогр.: 46 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-106133
record_format	dspace
spelling	Вілкул, Т.Л. 2016-09-19T14:54:15Z 2016-09-19T14:54:15Z 2012 Створення леґенди про Совія в «Іудейському хронографі» другої половини ХІІІ ст. / Т.Л. Вілкул // Український історичний журнал. — 2012. — № 4. — С. 188-200. — Бібліогр.: 46 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/106133 Чимало свідчень про язичницьке минуле в давньоруських літописах і хронографах пов’язані з перекладними грецькими пам’ятками. Уміщена в «Іудейському хронографі» другої половини XIII ст. леґенда про Совія, яка оповідає про звичаї дохристиянської Литви, у цьому сенсі не становить винятку. Судячи з усього, Совій та весь епізод про язичницькі литовські звичаї з’явився завдяки переосмисленню укладачем хронографа декількох текстів: фраґментів хронік Георгія Амартола та Іоанна Малали, Книги Буття й «Збірника 16 слів» Григорія Богослова з коментарями Нікіти Іраклійського. A great deal of reminiscences of the pagan past that can be found in the Old Rus’ chronicles and chronographs, are deeply indebted to the translations of the earlier Greek authors. In this respect the legend of Sovii relating Lithuanian pagan customs is no exception to the rule. This legend was first written down in the “Jewish Chronicle” (“Judea Chronograph”), which was composed in the second half of the XIIIth century. It is argued that the legendary Sovii resulted from a bookman’s reflection on a number of texts, namely: the fragments of the chronicles of George Hamartolus and John Malalas; Genesis; the collection of 16 Words by Gregory of Nazianzen with commentaries by Nicetas of Heraclea. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Методологія. Історіографія. Джерелознавство Створення леґенди про Совія в «Іудейському хронографі» другої половини ХІІІ ст. Creation of the Sovii Legend in the “Jewish Chronicle” in the Second Half of the XIII Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Створення леґенди про Совія в «Іудейському хронографі» другої половини ХІІІ ст.
spellingShingle	Створення леґенди про Совія в «Іудейському хронографі» другої половини ХІІІ ст. Вілкул, Т.Л. Методологія. Історіографія. Джерелознавство
title_short	Створення леґенди про Совія в «Іудейському хронографі» другої половини ХІІІ ст.
title_full	Створення леґенди про Совія в «Іудейському хронографі» другої половини ХІІІ ст.
title_fullStr	Створення леґенди про Совія в «Іудейському хронографі» другої половини ХІІІ ст.
title_full_unstemmed	Створення леґенди про Совія в «Іудейському хронографі» другої половини ХІІІ ст.
title_sort	створення леґенди про совія в «іудейському хронографі» другої половини хііі ст.
author	Вілкул, Т.Л.
author_facet	Вілкул, Т.Л.
topic	Методологія. Історіографія. Джерелознавство
topic_facet	Методологія. Історіографія. Джерелознавство
publishDate	2012
language	Ukrainian
container_title	Український історичний журнал
publisher	Інститут історії України НАН України
format	Article
title_alt	Creation of the Sovii Legend in the “Jewish Chronicle” in the Second Half of the XIII
description	Чимало свідчень про язичницьке минуле в давньоруських літописах і хронографах пов’язані з перекладними грецькими пам’ятками. Уміщена в «Іудейському хронографі» другої половини XIII ст. леґенда про Совія, яка оповідає про звичаї дохристиянської Литви, у цьому сенсі не становить винятку. Судячи з усього, Совій та весь епізод про язичницькі литовські звичаї з’явився завдяки переосмисленню укладачем хронографа декількох текстів: фраґментів хронік Георгія Амартола та Іоанна Малали, Книги Буття й «Збірника 16 слів» Григорія Богослова з коментарями Нікіти Іраклійського. A great deal of reminiscences of the pagan past that can be found in the Old Rus’ chronicles and chronographs, are deeply indebted to the translations of the earlier Greek authors. In this respect the legend of Sovii relating Lithuanian pagan customs is no exception to the rule. This legend was first written down in the “Jewish Chronicle” (“Judea Chronograph”), which was composed in the second half of the XIIIth century. It is argued that the legendary Sovii resulted from a bookman’s reflection on a number of texts, namely: the fragments of the chronicles of George Hamartolus and John Malalas; Genesis; the collection of 16 Words by Gregory of Nazianzen with commentaries by Nicetas of Heraclea.
issn	0130-5247
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/106133
citation_txt	Створення леґенди про Совія в «Іудейському хронографі» другої половини ХІІІ ст. / Т.Л. Вілкул // Український історичний журнал. — 2012. — № 4. — С. 188-200. — Бібліогр.: 46 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT vílkultl stvorennâlegendiprosovíâvíudeisʹkomuhronografídrugoípolovinihíííst AT vílkultl creationofthesoviilegendinthejewishchronicleinthesecondhalfofthexiii
first_indexed	2025-11-27T05:39:32Z
last_indexed	2025-11-27T05:39:32Z
_version_	1850802546071830528
fulltext	Укр.іст.журн. – 2012. – №4 Т.л.ВІлкул* сТВОреннЯ леґенДи прО сОВІЯ В «ІУДеЙсьКОМУ ХрОнОГрАФІ» ДрУГОЇ пОлОВини ХІІІ ст. Чимало свідчень про язичницьке минуле в давньоруських літописах і хронографах пов’язані з перекладними грецькими пам’ятками. Уміщена в «Іудейському хроногра- фі» другої половини XIII ст. леґенда про Совія, яка оповідає про звичаї дохристиянської Литви, у цьому сенсі не становить винятку. Судячи з усього, Совій та весь епізод про язичницькі литовські звичаї з’явився завдяки переосмисленню укладачем хронографа декількох текстів: фраґментів хронік Георгія Амартола та Іоанна Малали, Книги Буття й «Збірника 16 слів» Григорія Богослова з коментарями Нікіти Іраклійського. Давньоруські компендіуми зі всесвітньої історії – хронографи – є одним із дже рел, що підводять сучасних гуманітаріїв до розуміння того, як середньовічна людина уявляла собі історичний процес. Перспективи давніх та сучасних «книж- ників», які писали історію, далеко не завжди збігаються. У давнину історія «все- світня» була важливішою за «вітчизняну», а для сучасних істориків, здається, діє прямо протилежна закономірність. Укладачів хронографів цікавило створення світу, виникнення людства і цивілізації, історія «царств». Особливо важливим був момент початку: виникнення світу, побудова перших міст, поява ремесел та держав, формування етносів («ӕзыкъ»), і, не в останню чергу, започаткування традиції поклоніння божествам («кумирослужениӕ» або «еллиньскои прельсти»). Оскільки історія мала вочевидь біблійне забарвлення й починалася з шести днів творення, з перебування Адама в раю, вигнання людини з раю та життя перших патріархів, давні книжники поставали перед запитанням: як могли люди відпас- ти від справжнього Бога та почати поклонятися фальшивим божкам? Хронографи складаються майже винятково з перекладних текстів і творчість укладача проявлялася в компілюванні. Утім, існують і винятки. Одним із та- ких зазвичай вважають так звану «леґенду про Совія», уміщену в «Іудейському хронографі» другої половини XIII ст. (таку назву компіляції дав її перший до- слідник В.М.Істрін)1 – у цьому фантастичному сюжеті згадується виникнення «поганства» в Литві. Сам хронограф – загалом досить цікава пам’ятка. Інтерес українських дослідників він викликає передусім тим, що створювався водночас із Галицько-Волинським літописом (точніше, його холмською чи галицькою части- ною у Західній Русі)2. Чимало точно переданих чи перероблених цитат із різних * Вілкул Тетяна Леонідівна – кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії України НАНУ, сектор досліджень з історії Київської Русі. E-mail: t-vilkul-1@yandex.ru 1 Іноді називають також Хронографом 1262 р. Найменування «Іудейський», яке пам’ятці дав В.М.Іс т - рін, стало традиційним. Дату укладення «Іудейського хронографа» обраховано з ремарки в леґенді про Совія: книжник вів відлік років «ѿ Авимелеха». Спираючись на дати життя Авімелеха з «Хроніки» Ма ла ли та «Повісті временних літ», М.А.Оболенський у праці середини ХІХ ст. вивів, що запис має вести до 6770/1262 р. 2 В.М.Істрін спочатку припускав, що «Іудейський хронограф» написано в Литовській землі (див.: Ист- рин В.М. Александрия русских хронографов: Исследование и текст. – Москва, 1893. – С.358, 360–361). Піз ні ше вчений визнав за краще локалізувати його в Північно-Східній Русі (див.: Его же. Исследования в облас ти древнерусской литературы. – I–V. – Санкт-Петербург, 1906. – С.225–226). Переконливі арґументи на користь того, що хронограф укладено в Південно-Західній Русі та з ним пов’язане створення Галицько-Волинського літопису, див.: Орлов А.С. О галицко-волынском летописании // Труды Отдела древнерусской литературы (далі – ТОДРЛ). – Т.V. – Ленинград, 1947. – С.24–27, 30–32; Его же. К вопросу об Ипатьевской летописи // Укр.іст.журн. – 2012. – №4 Створення леґенди про Совія в «Іудейському хронографі» другої половини ХІІІ ст. 189 частин хронографа – біблійних книг, «Хроніки» Іоанна Малали, «Александрії», «Історії іудейської війни» Йосифа Флавія – увійшли в текст ГВЛ. Крім того, вплив «Іудейського хронографа» позначився і більш загально, визначивши специфічну композицію цього літопису, позбавленого поділу на річні статті3. Натомість для литовських колеґ згаданий хронограф є текстом, що доніс дорогоцінні свідчення про дохристиянське минуле Литви, і у фокусі уваги – саме сюжет про Совія4. Леґенда про Совія, справді, є певним показником композиційних умінь укла- дача «Іудейського хронографа» (далі у цій статті скорочене позначення – Ід) та виявом його авторського начала. Однак її дослідження потребує відмови від «обер- неної перспективи» бачення модерного часу – коли у центр уваги дослідника по- трапляють «ориґінальні» описи чи деталі та свідчення «автохтонного» по ход жен ня, а універсальному й книжному відведено другорядну роль. Річ у тім, що весь епізод про звичаї поганської литви не є цілісним записом усних переказів чи ориґінальної леґенди. Судячи з усього, він з’явився завдяки переосмисленню укладачем хро- нографа кількох джерел, що були в нього під рукою: хронік Георгія Амар тола та Іоанна Малали, «Збірника 16 слів» Григорія Богослова з коментарями Нікіти Ірак- лійсь ко го5. На це вказує аналіз компонування запозичень та редакторсь ких змін чи то «авторського» тексту, внесеного укладачем Ід в інтерпольовані фраґ менти. Та частина Ід, де знаходимо Совія, присвячена опису поганства, або, в термі- нах того часу, «еллинськои прельсти» («еллиньство» розуміється як язичництво, Известия Отделения русского языка и словесности Академии наук: 1926. – ХХХІ. – Ленинград, 1926. – С.95–96. Див. також: Вилкул Т.Л. Иудейский и Софийский хронографы в истории древнерусской хронографии // Palaeoslavica. – Vol.XVII, 2. – Cambridge, Mass., 2009. – Р.65–86. 3 Ті дати, що збереглися в одному зі списків – Іпатіївському – насправді є сіткою років, накинутою переписувачем ХV ст. Початково ГВЛ містив лише 4 ориґінальні дати (вони присутні також у Хлєбниковському списку) (див.: Толочко А.П. О хронологии Ипатьевского списка Галицко- Волынской летописи // Palaeoslavica. – Vol.XIII, 1. – Cambridge, Mass., 2005. – P.81–108). 4 Текст леґенди див.: Додатки, І. Леґенда про Совія ввійшла до корпусу литовських історичних джерел (напр., включена у збірник джерел з релігії та міфології балтів: Baltų religijos ir mitologijos šaltiniai. – Т.1: Nuo seniausių laikų iki XV a. pabaigos. Sudarė N. Vėlius. – Vilnius, 1996. – Р.263–268). Література про язичницькі та міфологічні аспекти сюжету про Совія обширна, однак у цій статті обговорюється інший бік проблеми, тож обмежуся посиланням на недавні ґрунтовні праці І.Лемешкіна, див.: Лемешкин И. Балтийская «басня» в составе хронографа 1261 г.: Фольклорный нарратив о Совии // Tautosakos darbai. – Т.XXX. – Vilnius, 2005. – Р.140–165; Его же. Иоанн Малала и фольклорное сказание о Совии в составе Хронографа 1262 г.: переводная византийская хроника и древняя литовская література // Senoji Lietuvos literatūra. – Кn.2. – Vilnius, 2006. – Р.229–275; Lemeškin I. Sovijaus sakmė ir 1262 metų Chronografas (pagal Archyvinį, Varšuvos, Vilniaus ir I.J.Zabelino nuorašus). – Vilnius, 2009. 5 «Хроніка» Амартола з продовженням (так званий «Продовжувач Амартола») датується се ре- ди ною Х ст., про місце та час перекладу точиться полеміка: Болґарія Х ст. чи Русь ХІ ст. «Хроніка» Ма ла ли написана у VI ст., перекладена, як припускають, у Болґарії в Х ст. Нікіта Іраклійський – ві- зан тійсь кий автор другої половини XI ст., його коментарі на «Слова» Григорія Богослова перекладено давньослов’янською, як уважають, досить оперативно, уже у ХІІ ст. (див.: Понырко И.В. Был ли Климент Смо лятич создателем первого славянского перевода Толкований Никиты Ираклийского на 16 Слов Гри гория Богослова // ТОДРЛ. – Т.59. – Санкт-Петербург, 2008. – С.133–143). Фраґменти з Малали та Амартола у складі «Іудейського хронографа» були визначені вже дослідниками ХІХ ст. і вказані в описі складу Ід, зробленому В.М.Істріним (див.: Истрин В.М. Александрия... – С.318–342) (щодо конвою сюжета про Совія – с.328; на жаль, саме у цьому місці в описі багато неточностей, майже все приписане Ма лалі, тим часом як насправді в компіляції використано різні джерела)). Фраґменти «Збірника 16 слів» Гри горія Богослова в Ід ідентифіковані порівняно недавно (див.: Буланин Д.М. Античные традиции в древнерусской литературе XI–XVI вв. – München, 1991. – С.158; Thomson F. The Myth of a Slavonic Trans lation of Pseudo-Nonnus’ Scholia Mythologica in Orationes Gregorii Nazianzeni // Palaeobulgarica/ Ста ро българистика. – Т.18. – №3. – 1994. – С.91–92; Иванов С.А. Мифологический конвой «басни о Совии» в составе Иудейского хронографа // Славяноведение. – 2010. – №2. – С.63–71). Я щиро вдячна С.А.Іванову за його люб’язні консультації. Оскільки зауваження Д.М.Буланіна та Ф.Томсона щодо Ід лапідарні, а С.А.Іванов орієнтується на грецькі тексти (припускаючи вплив не лише Малали, а й, напр., «Пасхальної хроніки»), у цій статті зроблено уточнення щодо структури та джерел Ід, див.: Додатки, ІІ. Укр.іст.журн. – 2012. – №4 190 Т.Л.Вілкул а не як звичаї певної області, тобто йдеться про поганство в його всесвітньо-істо- ричній перспективі). Укладача передусім хвилює тема виникнення політеїзму. Відповідь на нагальне питання, яким чином люди «почаша кумиры творити» й офірувати різним божествам, слов’янські книжники знаходили в переклад- них грецьких хроніках – у тому числі в Амартола, де подібні розмірковування, можливо, навіть надто багатослівні. Подієво давня «еллінська» історія найде- тальніше описується у «Хроніці» Малали6, а включення з неї також традиційно входили у відповідні підрозділи хронографів. Проте Іоанн Малала писав про Зевса, Діоніса, Крона та інших як про леґендарних, однак реальних грецьких, ассірійських та єґипетських героїв і царів. Такий евгемеричний підхід улашто- вував далеко не всіх книжників, тому твір Малали часто доповнювали іншим джерелом – «Словами» Григорія Богослова з коментарями Нікіти Іраклійського, де про Зевса, Діоніса, Афродіту тощо оповідається саме як про богів7. В Ід леґенду про Совія вміщено у строкатий колаж із фраґментів збірника Григорія Богослова8, хронік Малали, Амартола та Книги Буття. Тема еллінської «прелести» є головною у словах 16–19 Ід (хронографи, як і інші компіляції вели- кого обсягу, часто поділялися їхніми укладачами чи переписувачами на глави та «слова», часом ці складові мають заголовки, інколи просто нумеруються)9. Певні фраґменти скопійовані в Ід з його джерел точно, в інших бачимо ско- рочення чи більш-менш вільне переповідання тексту. Скорочену компіляцію знаходимо, наприклад, в оповіді про створення Вавилона та про Хуса-«мурина» (ефіопа), його сина Неврода, котрий став першим вавілонським царем, а та- кож Крона, Дія (Зевса) та Афродіту (див. тексти10; для кращого візуального 6 Тема «виникнення еллінської прелести» розвиваєтся у 2-й та 3-й книгах «Хроніки» Малали. 7 Крім Ід, «Хроніку» Малали поповнили коментарями Нікіти Іраклійського також в «Еллінському літописці» обох редакцій. Поки що виданий лише «Еллінський літописець» 2-ї редакції, однак вступна частина в обох редакціях спільна, з незначними розбіжностями (див.: Летописец Еллинский и Римский. – Т.1: Текст / Под ред. О.В.Творогова. – Санкт-Петербург, 1999. – С.8–10); щоправда, у коментарях до цього видання інтерполяції зі «Слів» Григорія Богослова не ідентифіковані (див.: Творогов О.В. Комментарий к тексту Летописца Еллинского и Римского // Летописец Еллинский и Римский. – Т.2: Комментарий и исследование О.В.Творогова. – Санкт-Петербург, 2001. – С.8–9). Збірник «Слів» Григорія Богослова зберігся давньослов’янською у трьох редакціях, однак у 1-й ще відсутні коментарі Нікіти Іраклійського. Про побутування «Слів» Григорія Богослова див.: Бруни А.М. Θεολόγος: Древнеславянские кодексы Слов Григория Назианзина и их византийские прототипы. – Санкт-Петербург, 2004. 8 Слід відзначити, «язичницького» більше за все саме у поясненнях Нікіти (у слов’янських рукописах вони позначені словом «толкъ»), а не в ориґінальних словах Григорія Богослова. В Ід залучалися два «Слова» зі «Збірника 16 слів» – «Слово на святе Хрещення» (Богоявлення) та «Слово погребове» Василію Великому. При цьому лише одного разу засвідчене не тлумачення Нікіти, а основний текст Григорія Богослова. Пор. Віл арк.26 зв. та «Збірник 16 слів» Григорія Богослова (за списком: РГБ, ф.304.І, собр. Троице-Сергиевой лавры №8, л. 24 а). 9 Поділ на «Слова» міг бути відносно пізнім, однак він усе ж таки відбиває певну тематичну єдність і часто використовується дослідниками. Склад «Слів» 16–19 Ід, у тому числі «Слова» 17, де вміщено запис «коротко про Совія» та «Слова» 18, де вписано «розлого про Совія» – див.: Додатки, II. 10 «Іудейський хронограф» зберігся у трьох рукописах: Віленський – перша половина XVI ст. (Біб ліо- тека АН Литви. F19-109/1–3), Архівський – друга половина XV ст. (РГАДА, ф.181, №3, 279; крім хро ног- рафа, у складі збірника також «Літописець Переяславла-Суздальського»),Варшавський – початок XVІ ст. (Biblioteka Narodowa, Dział zbiorów specjalnych, BOZ cim 83; текст неповний). Далі у цій статті спис ки позначено як Віл, Арх, В. У складі Арх, В у багатьох місцях – пізні вставки з «Історичної палеї» (пів де н- но слов’янської компіляції ХІІІ ст.). Текст Ід відтворено за Віл, варіанти підведено з Арх та близького до нього В. Текст «Слів» Григорія Богослова в повному обсязі не видавався, тут відтворено за одним із ранніх ко дек сів, що представляє другу редакцію: Сборник 16 Слов Григория Богослова, собр. Троице-Сергиевой лавры №8 (РГБ, ф.304.I). Рукопис оцифровано, див. на сайті Троїце-Серґієвої лаври (http://www.stsl.ru/ manuscripts/medium.php?col=1&manuscript=008&page=1). Тут позначено як Тр-8. Текст третьої редакції («міфологічні фраґменти») частково опубліковано в додатку до кн.:Буланин Д.М. Античные традиции… – Укр.іст.журн. – 2012. – №4 Створення леґенди про Совія в «Іудейському хронографі» другої половини ХІІІ ст. 191 сприйняття «авторські», тобто власні слова укладача Ід, виділено курсивом, до- дане переписувачем Віл – підкреслено11). Ід, слово 17 (Віл арк.26) Джерела: «Хроніка» Іоанна Малали та «Слово на Богоявлення» (Хрещення) сi иже по потопѣ . хоусъ1 моуринъ роди неврода гиган’та . иж сътворил2 вавилѡн . єго же гл҃ють прьси ба҃ быв’ша . и сүща въ sвѣздах нбсных . єго ж наричють крүжилiа . тот прѣжде наставил ловити sвѣрь3 . и даӕше всѣм sверинѫ ӕсти . старѣиши4 пръсом 5 цр҃ь их5. (Мал.1.146 поч., Віл арк.31 зв.7) Въ лѣта ж та , ѿ племене афраксадова8 , ѡбрѣтес моуж нѣкыи моуринъ моудръ . индiанинъ . астреном . именем ган’дүварiи , иж исписал пръвѣє въ ин’діѡх астронѡмiю . роди же сѧ инъ ѿ колѣна хамова , хоусъ , именем , муринъ . иж роди неврода гиган’та . иж сътворил вавiлѡн . его же гл҃ю[В.с.75а]ть пръси быв’ша ба҃ , и сүща въ звѣздах нбсных . его ж наричют крѫжилiа . тот пръвеє настави ловити звѣрь . да ше всѣмъ sвѣринѫ єсти . и старѣи пръсом ѿ того ж племене симова . ѡбладав’шаго соурiею и пръсидою , и инѣми странами въсточными჻ вѣщаша древнiи9 ӕко кронъ въста на оц҃а своего гл҃емаго дамiа10 , и ѿрѣзавъ оуды єго таиныѧ въвръже ихъ11 в море . приплүвше12 ж таиных оудовъ ѿрезанiє 13 к’ берегү13 афроу14 15вiдѣвши и и взѧт их . да ѡвогда творѧше моужьскаѧ . а дрүг’ды страдша женьс каа15 . тако оубо та стүд’нѣи породнѣ чтетсѧ бг҃ыни16 . пакы блоудных ради смѣшенiи сквѣрных таинъ , («Слово на Богоявлення», Тр-8 арк.24 b–с) Вѣщаша17 ӕко кронъ въста на оц҃а своѥго гл҃емаго18 . и ѿрѣзавъ оуды ѥго таиныӕ . въверже въ море . плодъ же блудныхъ оудовъ и ѿрѣзаниѥ аф родитѣ быс19 ӕко оубо та студьнѣ породиѥ20 . чьтеть же сѧ пакы блудьныхъ ради смѣ[24с] шении . и скверньныхъ таинъ . тъи же кронъ нареченъ быс ѿ дамiа21 ѡц҃а [В.с.53b] своего . въ имѧ прѣходнѧѧ sвѣзды . бѣ ж страшенъ всѣм . ӕко лютъ ратникъ сѣкiи всѧ . [Арх.арк.26а] (Мал.1.14 продовж., Віл арк.31 зв.) Рѡдисѧ ѿ пръваго сн҃а ноева . чл҃къ гигант’ска рода . именем кронъ , нареченъ бывъ ѿ даміѧ ѡц҃а своего въ имѧ преходнѧѧ sвѣзды . бѣ же силенъ sѣло . тотъ ж показа прѣжде црствовати . рек’ше власти дръжати . и ины чл҃кы22 . и црствова тот въ асурiи пръвѣе лѣта многа . и повиноу всю землю персид , ѿ асурiа нареченъ23 . бѣ ж страшенъ всѣмъ ӕко лютъ рат’никъ , сѣкыи всѧ . бают бо баснословци єлиньстiи . ӕко ѿвѣтъ прiємъ [кронъ]24 ѡц҃ь дыєвъ . ӕко ѡстатис25 ємү званiа црьскаго26 ѿ єдинаго от27 дѣтiи єго . єлико ражаше ємоу моужскъ полъ жена єго . ира . 28а ѡнъ их28 пожiраше . родивши ж дыѧ и мiлүющи красоты єго ради . оукрадши въ критъ и ѿслала29 . си ж блѧди гл҃и их бг҃ы ӕ нарицаху30 . («Слово на Богоявлення», Тр-8 арк.23 b) Бають31 баснословьци ѥлиньстии . ӕко ѿвѣтъ приемъ кронъ оц҃ь дыѥвъ ӕко оставитисѧ ѥму црства . ѿ ѥдиного дѣтии ѥго . пожираше ѥлико ражаше ѥму мужескъ полъ ира нѣкогда же родивши дыӕ . и мiлующи и красоты ради . оукрадъши въ критъ ѿсла и . и приведе куриты бѣсы нѣкыӕ . гласѧща и плещюща . […] Примітки: 1. Арх В: бѧхоусъ. 2. Арх В сътвори; у Віл часто спостерігається пізня риса: замінені аористи, при цьому нерідко «л» чи «лъ» приписане. 3. Немає Арх В; немає в близькому до Ід скороченому «Софійському хронографі» (Соф): тои прьвое наста ловити и дааше всѣм звѣрину ясти; грецьк. ουτος πρωτος κατεδειξεν τον κυνηγιν… Див.: Ioannis Malalae. Chronographia [Corpus Fontium Historiae Byzantinae. – Vol.XXXV / Ed. H-G.Bech, A.Kambylis, R.Keydell. – Berolini, 2000]. – Р.9. Грецький текст не вказує однозначно, яким був початковий переклад Малали, од- нак оскільки Арх В Соф збігаються, вірогідно, «звѣрь» – доповнення Віл. 4. Віл ши приписане пізніше; Арх В старѣи 5-5. Немає Арх В та грецьк., де: επρωτευεν εν Περσαις. 6. Посилання на «Хроніку» Малали за схемою: Мал.1.6 (1-а цифра позначає книгу, 2-а – главу). 7. Фраґменти «Хроніки» Малали, що нас цікавлять, в Ід вписано двічі: у скороченому вигляді в компіляції про «еллінські вчення» і дещо нижче в повній версії. У правій колонці таблиці наведено текст Малали за цією повною версією Ід. Крім Ід, «Хроніка» Малали вміщена також в «Еллінському літописці», та саме перші книги хроніки зазнали в ньому найбільш значної переробки. 8. Так Віл; у Соф арфаксадова, Арх проп. фраґмент. 9. Доповнення Ід; грецьк. φασιν οτι ο Κρονος επανεστη... Публікацію грецького текста фраґментів коментарів Нікіти Іраклійського див.: Иванов С.А. Мифологический конвой «басни о Совии» в составе Иудейского хронографа // Славяноведение. – 2010. – №2. – С.63–71. 10. Грецьк. інакше: κατα του πατρος αυτου, του Ουρανου λεγομενου. При цьому ім’я батька Крона «Дамии» (Δαμνως) надзвичайно рідкісне, зустрічається тільки в Малали. Щиро вдячна за уточнення С.А.Іванову. 11. Віл слово приписане пізніше; немає Арх В. С.332–364. «Слово на Богоявлення» у Тр-8 під №2, у 3-й редакції – під №10, «Слово погребове» Василію Великому в Тр-8 – №12, у 3-й редакціи – №9. Третя редакція пізня, мову сильно поновлено, тому нижче в різночитаннях наведено лише найголовніші варіанти. 11 Працю укладача Ід треба розрізняти від доповнень укладача Віл, котрий у жодному разі не був бездумним копіїстом. Оскільки текст відтворюється за цим списком, ці пізні нашарування не можуть бути еліміновані. Однак додане переписувачем Віл, очевидно, не належить до початкового тексту Ід, а тому для уникнення плутанини їх підкреслено, варіанти подано у примітках. Якщо маємо справу з очевидним пропуском Віл, у косих дужках введено читання з Арх В. Укр.іст.журн. – 2012. – №4 192 Т.Л.Вілкул 12. Тр-8 відповідає грецькому: καρπος δε των ασελγων εκεινων μορι ων και του κυματος. 13-13. Немає Арх В; немає грецьк. 14. Віл пізніше на берегах приписане: афродита; Арх афродитъ, В афродитү. 15-15. Арх В зам. цього: и быс . (пор. Тр-8 и грецьк.: ‘Η ’Αφροδι τη γινηται και ουτω…); у Віл доповнення зроблене, вірогідно, під впливом наступного уривка. Початковий варіант Ід можна було б реконструюва- ти як: …ѿрезание афродитъ и бысть… 16. Доповнення Ід; грецьк.: τιμαται δε παλιν αισχρως δια ασελγων μιξεων... 17. У 3-й редакції: Сице о сем реша (яко); Буланин Д.М. Античные традиции в древнерусской лите- ратуре XI–XVI вв. – С.353. 18. Тр-8 погано читається, однак, схоже, імені батька немає. Проте у 3-й редакції все ж таки бачимо «Дамия». Складно сказати, викликано це незалежним залученням «Хроніки» Малали чи ім’я було при- сутнє вже у 2-й редакції й випало саме зі списку Тр-8. 19. У 3-й редакції: Афродита бысть; Буланин Д.М. Античные традиции… – С.354. 20. У 3-й редакції: (та) студное порождение (почитаема). 21. Арх В дамьѧ. 22. Грецьк. το βασιλευειν ητοι αρχειν και κρατειν των αλλων ανθρωπων (в Ід переставлено слова, має бути: власти и держати ины человѣкы). 23. Так само В; вірогідно, слід зазначити спільну помилку Ід. Що цікаво, такий точно варіант у Забєлінському хронографі, який має спільні читання з Ід і також містить розповідь про Совія (ана- ліз читань Малали у Забелінському хронографі див.: Лемешкин И. Пространная редакция Хроники Иоанна Малалы по рукописи И.Е.Забелина №436 // Rýžoviště zlata a doly drahokamů…: Sborník pro Václava Huňáčka. – Praha, 2006. – S.513–542). В «Еллінському літописці» обох редакцій у цьому фраґмен- ті «Хроніки» Малали «начень», що відповідає грецьк: απο της Ασσυριας αρξαμενος. 24. З Арх В; Арх кронъ ѿц҃ь, В кронъ, знак виноски, на берегах: ѡц҃ь. 25. Арх В ѡстасѧ. 26. Віл го приписане; Арх В цр҃ьска; грецьк. της των θεων βασιλειας; «званiа» – доповнення Ід (пор. грецьк. та Тр-8). 27. Немає Арх В. 28-28. Немає Арх В. 29. Арх В ѿсла. 30. Доповнення Ід; грецьк. και εις Κρητην εξεπεμψεν και περιεστησεν αυτω Κουρητας δαιμονας τινας... 31. У 3-й редакції: Глаголют убо (еллинстии любомудрецы, паче же рещи баснословцы); Була- нин Д.М. Античные традиции… – С.351. Порівняння з повними текстами наочно демонструє, як робилася вибірка. Залишаючи осторонь те, що додав достатньо творчий переписувач Віл, котрий збагатив текст Ід багатьма ґлосами та власними доповненнями12, неважко по- мітити, що укладач Ід випускав «надлишкові» деталі, вписуючи іноді лише по- чаток та закінчення обраного їм уривка джерела. Наприкінці він додав фразу про облуди, через які видатних людей давнини еліни помилково найменували божествами – і подібних доповнень у тексті Ід декілька. Ще більш вільно оперує своїми джерелами автор Ід далі, в оповіді про Герак- ла («Иракла») та Діоніса («Дионусиӕ»). Тут сполучаються включення з обох за- лучених «Слів» Григорія Богослова, а крім того, простежуються кілька виразів- зв’язок. Остання фраза цього уривку знову вписана укладачем Ід: Ід (Віл арк.26 зв.) «Слово погребове» Василію Великому та «Слово на Богоявлення» ираклiа1 же сн҃а его въбж҃iвшас2 . инѣх’ же вѧще седмьдесѧт бг҃ы ӕ3 нарицахү . тако ж сiа бѧхү . ѡ нем же гл҃ють . ни диѡноусiи . стегно рожанiю . несношеныи породил4 . иногда же гл҃ахѫ глава дыєва ѿ того родитис . афинѣ , сего ж гл҃ють моужь и жена бѣ5 . ѡвогда стража женьскаа . ѡвогда творѧ моужскаѧ6 . ӕж пiаньствү ликы творѧше . и сего ради въбж҃иша7 и . и вином оупоӕше их჻ И инѣх бъ҃ безчисльных их же єлинскаа прѣлесть въбж҃иша чл҃кѡм჻ (Тр-8 арк.241 а) ираклии же гл҃тьсѧ и тъ сн҃ъ быти диосовъ … пелеи же ражаѥть ахилеӕ . теламонъ же анта иже зовутьсѧ акиде . ѿ дѣда чсть сде плодѧще .о҃.8 ираклии же гл҃тьсѧ и тъ сн҃ъ быти диосовъ . (арк.24 а) Дионуосии стегно ражанию . неснесшеныи породъ . акы иногъда главѣ первѣѥ и б ъ҃ мужеженъ9 и ликъ . пиӕныхъ . (арк.24 b) нѣс дионусъ . иже мужь и жена бѣ . овогда творѧ мужьскаӕ . овогда же стража женьскоѥ . глава дыѥва . вѣщаше афинѣи . ѿ главы дыѥвы родитисѧ роздрѣзаны . вакхии же нѣции . пиӕни плѧсаху . иж воѥваху съ дионусомь ... Примітки: 1. Арх В иракла. 2. Арх въбѡживша, В въбоживша; доповнення Ід; немає грецьк.: ‘Ο δε ‘Ηρακλης λεγεται και αυτος υιος του Διος γεγονεναι. 12 У наведеному вище фраґменті переписувач Віл вписав цілу фразу та зробив кілька дрібні- ших доповнень. Укр.іст.журн. – 2012. – №4 Створення леґенди про Совія в «Іудейському хронографі» другої половини ХІІІ ст. 193 3. Арх В ихъ. 4. Арх В неснѣшеныи (В неснѣшены) породъ; пор. Тр-8. 5. Арх моужьженъ бг ҃ъ, В мүжьженъ бъ҃ .; пор. Тр-8. 6. Арх моужеска, В мүжеска. 7. Арх В ѡвобожиша. 8. Число відсутнє у грецьк. (хоча поза тим у Тр-8 переклад точно відповідає грецьк.): ο μεν Πηλευς τικτει τον ’Αχιλλεα, ο δε Τελαμων τον Αιαντα: οιτινες εκαλουντο Αιακιδαι, την απο του παππου τιμην εντευθεν κληρουμενοι. Що таке .о҃. (позначення числа «70») – неясно. Але, імовірно, звідси «седмьдесѧть» запозичив укладач Ід. 9. У 3-й редакції інакше: яко же другоицы глава прежде, и бог налъжен, и лик упивающихся, и полк ослаблен (Буланин Д.М. Античные традиции... – С.353). З іншого боку, нерідко трапляються й значні за обсягом буквальні запо- зичення. Безпосередньо перед леґендою про Совія точно відтворено великий фраґмент із коментарів Нікіти до «Слова погребового» Василію Великому, на завершенні – з невеличким доповненням з «Хроніки» Малали. Ідеться про по- ходження кількох античних знатних родів: «О пелепонидѣ . и кропиде кеоульке меѡньсе . єл’пиде ж ираклиде . прiиди изрекѫ изъѡбраженiе словѫ семү . пелоп’съ . сн҃ъ бѣ ан’тоиловъ , и таловъ фрѫгiискаг цр҃ѧ…»13. Книжні мотиви та деталі простежуються й у леґенді про Совія. До того урив- ку, який можна назвати «коротко про Совія»14, знаходимо паралель у коментарі Нікіти Іраклійського до «Слова на Богоявлення». Тлумачиться сходження в пе- кло Діоніса, див.: Ід (Віл арк.27–27 зв.) «Слово на Богоявлення» (Тр-8 арк.24 с) Ни совьєва многаго родү оувѣда[В.с.56а]ти1 воротъ великаго ѡграженiа . оуловившү дивии2 вепрь , стоуднѣ дааше тѣм пищү , и күшаашес3 проити въ адъ4 , не возмог’шү же сѧ ємү проити враты ѡсмью въ адъ , к девѧтым же пришед’ оумолил5 роженым ѿ него , и пүстил6 и въ адъ . которав’ше же сѧ на нь братiа єго . ӕко испүстил ѡц҃а ихъ въ адъ . ѡнъ ж избѣже которы их7 къ ѡц҃ю своємоу въ адъ сниде8 . єго ж в земли чер’вьми снѣдаєм бывааше и инѣми мно[Віл.арк.27зв.]гыми . и въ древѣ б’челами . 9и ѡсвами9 . и камары10 снѣдаемү бываше . ємоу ж на крадѣ ѡгньнѣи сгорѣвшү11 . ӕко на въздѫсѣ покоинѫ быти჻ дионусъ же снити . въ адъ кушаӕсѧ . не вѣдыи же пути . дѣтищь12 нѣкыи . именемъ просемносъ . обѣщасѧ показати ѥму путь . о мьздѣ блужениӕ . онъ же подати ѥму обѣщасѧ . възъвративъ же сѧ и не дошедъ просемна оумре . вѣю смоковъ13 оурѣзавъ . мужьскаго оуда оустроити образъ14 . и тако свершаѥть мертвому обѣтъ15 . в сеӕ страсти памѧть творѧть . фали фали же суть вѣтви . и оуди таинии мужьскии . то же фуфали჻ Примітки: 1. Арх оудѣвати, В үдевати. 2. Віл приписане пізніше на берегах: кии (укладач намагався виправити: дикии зам. дивии; однак у результаті отримав: дикиивии); Арх дивии, В дiвии. 3. Арх искоушаашес, В искүшаашес. 4. Арх В дод.: и въпрашавшоу же сѧ емоу проити въ адъ. 5. Віл приписане на берегах: единаго / ѿ; Арх оумоли, В оумолi. 6. Арх В испоусти. 7. Віл приписане пізніше: ради; Арх которыхъ, В которых. 8. Немає Арх В. 9-9. Арх В носами. 10. Арх В комари. 11. Арх В изгорѣвшю. 12. У 3-й редакції: юноша; Буланин Д.М. Античные традиции... – С.354. 13. У 3-й редакції: (дошед) умре, Просемнос же, смокви (урезав). 14. У 3-й редакції: устрои подобие. 15. У 3-й редакції: обед. Зрозуміло, у сюжеті про Діоніса епізод сходження в пекло подано в іншому кон- тексті – пояснення походження штучних фалосів, використовуваних у містеріях. Однак, між іншим, цей паралельний текст пояснює дивний вираз «стоудно даӕше 13 Віл арк.26 зв. – 27, повний текст див.: Додатки, III. 14 Обидва записи, «короткий» та «розлогий», див.: Додатки, I. Укр.іст.журн. – 2012. – №4 194 Т.Л.Вілкул пищу» в леґенді про Совія. Адже в описі сходження в пекло з Ід немає нічого гідного сорому, на відміну від подорожі Діоніса з коментарів Нікіти, де згадуються «уды таиные» та «мьзда блужениӕ», тобто «блужениѥ» як плата провіднику-«дѣтищу». Ім’я «Совии» також, вірогідно, походить з блоку статей на тему «еллінської пре- лесті», а саме із запозичення з «Хроніки» Амартола у слові 19 Ід (Ам.84.9–85.7)15. Для цього незвичного імені вчені вже пропонували кілька ймовірних джерел16, не розглядаючи, однак, найближчий із них і найтісніше пов’язаний власне з леґендою про Совія. У слові 19 Ід уміщено фраґмент з Амартола, де знаходимо розмір ко- вування про божеств, Божий промисел, невірну поведінку людей, еллінські вчення та под., і згадано саме «совиӕ», причому цей вираз з’явився в Ід і не читається в по- вному тексті Амартола. Оповідається про полеміку («преніѥ») патріарха Авраама з єґипетськими волхвами у присутності фараона. Суть «преніӕ» становило наступне: чи можна за датою народження людини визначити її долю, і, якщо доля є передре- ченою, як бути з володарями, наділеними правом карати й милувати? Скажімо, засудженого на смерть від вогню фараон може наказати втопити, а приреченого до скарання наступного ранку – відпустити на волю. Марними були б спроби «об- рахувати» долю. У заключній промові Авраама до фараона йдеться про те, що люди кращі за тварин, оскільки «имеють власть оубивати», а володар кращий за сво- їх підданих. Промовляється, що не треба підкорюватися долі та облудним давнім ученням, див. Віл арк.30–30 зв. (у більшому обсязі уривок див.: Додатки, IV): […] то оубо17 во єлинѣх сүщи оученіє . и блѧдство злаго бѣ совьѧ18 єсть гл҃ю , ѡви же их многіа бг҃ы нарекоша . и тѣмь мръзкым сүщіим грѣш- 15 Истрин В.М. Книгы временьныя и образныя Георгия Мниха: Хроника Георгия Амартола в древнем славяно-русском переводе. – Т.1: Текст. – Петроград, 1920. Далі посилання за традиційною схемою: напр., Ам.81.5, де 1-а цифра позначає сторінку видання В.М.Істріна, 2-а – рядок. 16 Так, В.М.Істрін припустив, що із Совієм пов’язана ґлоса в тексті Амартола в оповіді про Мелхиседека: «…съвьѧӕ /Арх съвѧѧ, В совьѧѧ/ многаго рода . неправдiва сего . сего ради без мт҃ре без ѡц҃а быти емоу…», Слово 33 Ід, Віл арк. 51 зв. (див.: Истрин В.М. Александрия… – С.333). Як з’ясувалося пізніше, уже після видання слов’янського перекладу «Хроніки» Амартола, підготовленого також В.М.Істріним, пасаж «… съвиӕӕ многаго рода…» присутній у повній версії слов’янського Амартола: Ам.87.2–3 «свиӕӕ многаго рода неправдива . сего рад безъ мт҃ре и без оц҃а…». Тобто, цей вираз ніяк не пов’язаний із роботою укладача Ід, що, до речі, не завжди враховується дослідниками. Пор., напр., спроби вивести литовську етимологію слова «съвьӕӕ»: Лемешкин И. Балтийская «басня» в составе хронографа 1261 г. … – Р.156. Причому, тут в Амартола досить точний переклад грецьк.: συμπλεκειν τω/ της ακρας αδικιας γενει. διο και αμητορα και απατορα τυγχανειν.... (Georgii Monachi Chronicon / Ed. C. de Boor. – Vol.1–2. – Lipsiae, 1904. – 102.13). Слов’янський перекладач використав слово «съвивати» в рідкісній формі. «Συμπλεκω» точно відповідає «съвивати» (щиро вдячна за уточнення В.М.Лур’є). Грецький ориґінал вказувався також В.М.Істріним (Истрин В.М. Александрия… – С.333), та вчений зробив застереження, що тут в Ід «ґлоса». Також у своєму виданні слов’янського тексту «Хроніки» Малали В.М.Істрін відзначив, що у 9-й кн. йдеться про якогось боярина Совія, який помер у Римі (див.: Мал.9.5, Арх арк. 363 d; Истрин В.М. Хроника Иоанна Малалы в славянском переводе. – Москва, 1994. – С.234, 251). В Арх тут «сави», Віл «Совіи», у списках «Еллінського літописця» обох редакцій «совии», у «Софійському хронографі» «сови». Про цей сюжет див. ще: Лемешкин И. Иоанн Малала и фольклорное сказание о Совии... – Р.251–252. Однак фраґмент із Малали досить далеко відстоїть від леґенди про Совія, і невідомо, чи прочитував свої джерела наперед укладач Ід. Копіювання кількох сотень аркушів тексту потребувало тижнів, а якщо працювала одна людина, то й місяців праці. При цьому складні імена могли забуватися. Напр., в Ід пишеться про «ѡмира» (Гомера), а потім книжник вписує хибно: «ѿ мира» (див.: Вилкул Т. Імена в Александрії Хронографічній: кругозір укладачів Іудейського і Троїцького хронографів // Записки Наукового товариства імені Шевченка. – Т.ССLVI. – Л., 2008. – С.58). 17 Пор. Ам. та оубо азъ (у списках розбіжності, наведенне читання відповідає грецьк. αυτικα γουν εγω). Щодо рукописів «Хроніки» Амартола див.: Матвеенко В., Щеголева Л. Книгы временные и образные Георгия Монаха. – Т.1. – Ч.1–2. – Москва, 2006. – С.32–38; Анисимова Т.В. Хроника Георгия Амартола в древнерусских списках XIV–XVII вв. – Москва, 2009. 18 Пор. Ам. злаго бѣса вина; грецьк. (την παρ’ ‘Ελληνων παιδειαν και φληναφιαν) κακου δαιμονος χαλεπωτατην υποθεσιν (ειναι λεγω). Укр.іст.журн. – 2012. – №4 Створення леґенди про Совія в «Іудейському хронографі» другої половини ХІІІ ст. 195 ным . иж ихъ подобіѧ хотѧт творити . да не стыдітсѧ еж єсть прсно чл҃коу подобіе басноє , словімых бг҃ъ , имѣющим злое и нечистое житіє . […] Під час переписування «злаго бѣса вина» («κακου δαιμονος χαλεπωτατην υποθεσιν») трансформувалося у «злаго бѣсовьӕ», яке прочитувалося як «злаго бѣ Совьѧ». Чи, не виключено, «бѣса вина» прямо перетворено у «бѣ Совьѧ», якщо припус- кати не випадкову помилку, а свідому правку текста19. У такому прочитанні «Совії» і несе відповідальність за облуду «еллінських учень», і за внесення ідеї божествіння тварі замість творця. Під час утворення леґенди про Совія, імовірно, залучалися й інші тексти. Віро- гідні джерела опису вогняного поховання («на крадѣ ѡгньнѣи сгорѣвшү») відзначив І.Лемешкін: спалення брата Авраама – Арана в пожежі за Книгою Буття та «Хроні- кою» Амартола, акцентація поховальної обрядності в Малали, самоспалення Геракла та ін.20 Можна додати паралелі ще до кількох деталей з оточуючих текстів – напр., кілька «вратъ» згадуються в оповіді про походження міста Фів із «Хроніки» Малали (щоправда, їх не 9, а 12): «създа град великъ sѣло о двою на десѧте вратъ»21. У ціло- му, спостереження І.Лемешкіна видаються надзвичайно цінними. Важко прийняти лише загальну тезу: «Давньоруський книжник цілісно передає не тільки зміст, але й автентичну оболонку фольклорного твору»22, – оскільки в «оболонку фольклорного твору» про Совія потрапляє перша книга Біблії та дві перекладних хроніки, що були головними джерелами багатьох давньоруських літописів та хронографів. Можливо, надалі буде віднайдено інші джерела запису про Совія (наприклад, досі немає критичного видання грецького тексту коментарів Нікіти Іраклійсько- го та слов’янського перекладу цих збірників «Слів», тож у випадкових списках, поки що доступних дослідникам, текст, із великою вірогідністю, є неповним). Слід звернути увагу на дещо дивну композицію фраґментів Ід: «коротко про Совія» знаходиться безпосередньо перед просторим описом того таки сходження в пекло, однак певні деталі у просторій оповіді перетлумачені чи роз’яснені23. Складаєть- ся враження, що укладач Ід ще раз повернувся до вподобаного сюжету, переро- бивши та детальніше прописавши його. Порівняння двох фраґментів демонструє збіг головних їх мотивів, що відзначив уже В.М.Істрін24. Що стосується «біблійно-хронографічного конвою» леґенди, акценти, вірогід- но, слід розставити інакше. Для давніх книжників як леґенда, так і уривки з хронік мали на меті роз’яснювати сказане у Святому Письмі. Між іншим, слід відзначити, що саме укладач Ід уважав необхідними додати до свого «погансько- го» колажу з Малали та Нікіти Іраклійського. Його власні слова – це: «бѣсовское 19 В Ід запозичення з Амартола у «Словах» 19 та 33 точно припасовуються одне до одного: у «Слові» 33 вставка з Амартола продовжується з того ж самого рядка, яким закінчилася у «Слові» 19: Слово 19 Ам.82.18– 86.7 – Слово 33 Ам.86.7–90.11. Детальніше про особливості структури Ід див.: Вилкул Т. Иудейский и Софийский хронографы. Тобто, у принципі, книжник, котрий ділив та розподіляв уривки з Амартола у своїй компіляції, міг звернути увагу й на рідкісне слово «съвьӕӕ» та модифікувати текст Амартола. 20 Лемешкин И. Балтийская «басня» в составе хронографа 1261 г. … – Р.144–151, 159; Его же. Иоанн Малала и фольклорное сказание о Совии… – Р.243. 21 Мал.2.14 (Віл арк. 42). 22 Лемешкин И. Балтийская «басня» в составе хронографа 1261 г. … – Р.151. 23 Так, «совиева роду» перетворюється у «совии бѣ человѣкъ», «роженые отъ него» – вже прямо названі «дѣтьми» і т.д., див.: Додатки, І. 24 Истрин В.М. Александрия… – С.360. У головному сюжет обох частин леґенди збігається, і, що важливо, обидві вони мають завершення. Укр.іст.журн. – 2012. – №4 196 Т.Л.Вілкул дѣиство», «еллинская прелесть», пояснення, з яких причин того чи іншого персо- нажа давньої історії облудно «обожнили». Авторські доповнення та зміни в тексті завжди свідчать про інтенції та головні акценти уваги. Тема «Слів» 16–19 «Іудей- ського хронографа» радше може бути визначена як виникнення еллінської «пре- лести» та відходження від істиного Бога, а не як «підготовка читача до сприйнят- тя оповіді про Совія». Сюжет про литовське поганство – ілюстрація на близькому книжникові «місцевому матеріалі» вподобаної ним загальної ідеї. Будуть знайдені нові джерела цього сюжету чи ні, у будь-якому разі має йтися про переосмислення перекладних текстів та внесення леґендарних мо- тивів, однак не про ориґінальний «цілісний» запис усних переказів. Що цілком відповідає характеру роботи укладачів хронографів – компілювання з рідки- ми включеннями власних слів, коли творче начало проявляється переважно в композиції. Хоча декому з любителів старовини такий підхід видаватиметься прісним і викликатиме розчарування, як уявляється, він дозволяє адекватно оцінювати цей тип творчості давніх книжників. Додатки І. леґенда про совія, короткий і розлогий варіанти Напівжирним шрифтом виділено близькі текстуально вирази, підкреслено доповнення та зміни у Віл. Коротко про Совія (Віл арк.27–27 зв.) Розлого про Совія (Віл арк.27 зв. – 28)1 Ни совьєва многаго родү оувѣда[В.с.56а]ти воротъ великаго ѡграженiа . оуловившү дивии вепрь , стоуднѣ дааше тѣм пищү , и күшаашес проити въ адъ2 , не возмог’шү же сѧ ємү проити враты ѡсмью въ адъ , к девѧтым же пришед’ оумолил роженым ѿ него , и пүстил и въ адъ . которав’ше же сѧ на нь братiа єго . ӕко испүстил ѡц҃а ихъ въ адъ . ѡнъ ж избѣже которы их къ ѡц҃ю своємоу въ адъ сниде3 . єго ж в земли чер’вьми снѣдаєм бывааше и инѣми мно[Віл. арк.27зв.]гыми . и въ древѣ б’челами . 4и ѡсвами4 . и камары снѣдаемү бываше . ємоу ж на крадѣ ѡгньнѣи сгорѣвшү . ӕко на въздѫсѣ покоинѫ быти჻ Совiи бѣ чл҃къ . оуловiвшү ємоу дивiи вепрь . и[В.с.56b]земь ж5 из него .θ҃. селезениць6 . и вдасть є7 испечи роженым ѿ него дѣтем8 . ѡнѣмь ж изедшим є . разгнѣвавсѧ на рождьшiихсѧ ѿ негѡ дѣтеи9 . покүшашесѧ снити въ адъ . ѡсмерыми враты не возмѡг . девѧтыми хотѣнiє своє оуполүчивъ . 10нѣкоторомү роженомү10 ѿ него рекше 11сн҃ү єго сказавшю емү поут11 . братiи же єго негодовавшим на нь . оуиспросисѧ12 оу них дошед . взыщү ѡц҃а своєго . и прiиде13 въ адъ . ѡц҃ю же єго вечрѧвшю с ним . сътвори емү ложе и погребе и в земли . наоутрiє въпроси єго . въстав’шiма . добро ли покоище имѣлъ єси14 . ѡномоу ж възопiвшю . ѡх , чер’вьми изѣден бых . и гады . пакы ж наоутрiи с’твори ємү вечрю . и вложи въ............15 и положил и16 . наоутрiє въпроси и . ѡнъ ж реч ӕко б’челами и комары мно[В.с.57а]гыми снѣден бых . оуѡхъ17 ми , ӕко тѧжко спах . пакы ж наоутрiє сътворивъ крадү ѡгньнѫ великү и връже и на ѡгнь . наоутрiє же въпроси єго . добрѣ ли почил єси18 . ѡномоу ж рекшю ӕко дѣтiщь в колыбели сладко спах . ѡ великаа прѣлесть дiавол’скаа . ӕж въведе въ литов’скыи род’ . и въ ӕтвѣзи19 , и въ прүсы , и въ ємъ20 . и въ либъ21 , и иныа многiа ӕзыкы , иж совiцею наричютсѧ . мнѧщеи дш҃ам своимь сүща проводника въ адъ . совьӕ . быв’шему22 в лѣта авимелеха . иж и нн҃ѣ мр҃тва телеса своѧ съжигают . на крадах . ӕко ж ахилеѡс . и єан’тъ . и инiи по рѧду [Віл.арк.28] єліни . сію прѣлесть совію23 въведе в’ нѣ , иж приносити жрътвү скверным бг҃мъ , ан’дієвѣ24 . и пер’күнови . рекше громү . и жеворүнѣ25 . рекше сүце , [Арх. арк.27а] и телѧвели къ [В.с.57b] күзницѫ26 . сковавшемү27 ємү сл҃нце . ӕко свѣтити по земли , и възвер’г’шю ємү на нб҃о сл҃нце . си ж прелесть сквер’наѧ прiиде в нѣ ѿ єлинъ . лѣт же имѣют ѿ авiмелеха . и многогѡ родү сквернаго совьӕ28 . до сего лѣта в нѧ ж начахом писати книгы си29 , єсть лѣт во30 ҂г҃ и у҃ и .м҃. и .s҃. лѣт тоє было31჻ Примітки: 1. У Віл цьому фраґменту передує заголовок: Скажем поганьскыѧ прѣлести быти сiцевои в литвѣ нашеи჻ словѡ .иi҃.; Арх арк. 26 d на берегах ліворуч: .ҁа҃.; заголовок у рядку: оуказъ же поганскои прельсти сице . иже совиѧ бг҃омъ нарицают . Слово . ѡсмое на десѧть .; В на берегах ліворуч: ҁа҃ ; у рядку: оуказъ же поган’скои прельсти сице . иж съвiа бг҃ѡм нарицают . слово . осмое на десѧт. Віл «литвѣ нашеи» м. б. як доповненням заголовку, так і читанням Ід, випущеним в Арх В (оскільки списки Арх та В надзвичайно близькі, більшість характерних помилок Арх повторюються у В). Укр.іст.журн. – 2012. – №4 Створення леґенди про Совія в «Іудейському хронографі» другої половини ХІІІ ст. 197 2. Арх В дод.: и въпрашавшоу же сѧ емоу проити въ адъ. 3. Немає Арх В. 4-4. Арх В носами. 5. Арх В иземше. 6. Віл 1-е е приписане?; Арх В слезениць. 7. Арх В еи. 8. Немає Арх В. 9. Немає Арх В. 10-10. Арх роженымъ, В роженым. 11-11. Арх В сн҃омъ. Яким було початкове читання Ід, неясно. Те, що випущене в Арх В, може бути доповне- нням Віл, однак, з іншого боку, перегукується з мотивом «проводника-дѣтища» у Нікіти. 12. Віл виправлення, «и» надписане над «оу»; Арх В испросисѧ. 13. Віл пізніше виправлено та приписано на берегах: прiведү єго к вамъ (іншою рукою): изъшедъ; Арх В пріиде. 14. Арх В имѣ. 15. Віл не читається, щільно записане пізнім начерком: вложилъ єго во скриню древӕнү; Арх вложьшемоу въ древо (и положи), В вложьшемү и въ древо. 16. Віл приписане пізніше: спаты. 17. Віл ѡ приписане пізніше. 18. Арх В почи. 19. Арх В и ѧтвезѣ. 20. Арх В вь емь. 21. Арх В и во либь. 22. Арх бывшоу емоу, В бывшү емү. 23. Арх совии, В совiи. 24. Арх В андаеви. 25. Арх жвороунѣ, В жворүнѣ. 26. Віл виправлено у: телѧвелѣ къ күзнѣцү; Арх В телѧвели коузнецю. 27. Віл мү приписане; Арх В сковавше. 28. Віл виправлено пізніше у: совѣӕ. 29. Віл виправлено пізніше у: сиѧ. 30. Немає Арх В. 31. Немає Арх В, тільки: (.s҃.) лѣт჻ ІІ. Опис «слів» 16–19 «Іудейського хронографа» Слово 16 (Віл арк.25–25 зв., Арх арк.25 b – 25 d, В. с.51 a – 52 b) 1. Выше предписанных же лѣтѣх . ѿ племени афетова ... рек’ше күмiрослүженiа. – Мал.2.1625; 2. приносити дш҃амъ бж҃ескам , күмiром каменом . и древү позлащенү ... сiи же софоклисъ . єдиновластiє славит. – Мал.2.12 (пор. Мал. повна версія, Віл арк.39 зв.); 3. ѿ сего серүха ж и инiи прѣлестноє прiимше оученiє баснословѧть. – ремарка укладача Ід; 4. платонъ бо высокыи фiлосоθ . въ єллiнѣх ... дщерь аталан’товү . въ камыкъ . преѡбраsiвшюсѧ таковаѧ кощүньствоваша. – Мал.7.6 част. (пор. Віл арк.457); 5. сл҃нцю ж и лүнѣ и sвѣздам . ѡгню ж и водѣ и всѣи твари поднбснѣи и жрътвѫ приношахѫ всүє льстѧщес . ӕкѡ ж фара истүкан’наа капiща творѧше . а авелеви оубо оубитiа ради пръвыи кумiръ создал и оубожил єго вторыи ж күмиръ сiфовъ с’творил . и оубожилъ჻ єго26. – ремарка укладача Ід27; 6. Сифъ бо сн҃ъ адамовъ . изъѡбрѣте sвѣзднаа теченiа . и грамотү евреискѫю . исторiею списалъ. – Мал.1.3 част. (пор. Віл арк.17–17 зв.) та Ам.53.8–928; 7. сн҃овѣ ж єго изъѡбрѣтоша ӕж ѿ сiфа , исписанаѧ на дсцѣ мүжи бывше мдрiи … стлъпъ ж ка меныи ѡстал . въ сиридскои горѣ . по потопѣ . даждь и доселѣ стоит . ӕко ж iѡсифъ сказаєт. – Мал.1.1229; 8. сего ради бм҃ъ прозванъ быс сифъ . сего ради гл҃ють , сн҃ве бж҃iи поӕша дщери чл҃чьскiа . сн҃ве бо сiфови поӕша дщери каиновы . и родиша им сн҃ы . и быша гиган’ти на земли ѿ вѣка чл҃ци нарочити. – Мал.1.5 част. (пор. Віл арк.18) та Ам.53.13–1530. Слово 17 (Віл арк.25 зв. – 27 зв., Арх арк.25 d – 26 c, В. с.53 a – 56 a) 1. Въ та ж лѣта крадү ѡгньнүю пуүтил бъ҃ с нб҃си ... пришедши ж крада въ iѡрданскүю рѣкоу . и в’гасе. – Мал.1.6 част. (пор. Віл арк.18 зв.); 25 В.М.Істрін уважав, що уривок читається тільки у «Софійському хронографі», тому в його ви- данні нумерація глав 2-ї книги Малали закінчується на 2.15. Однак в Ід цей фраґмент усе ж таки присутній, тому нумерую як как гл.16 (грецьк. текст «Хроніки» Малали – Μαλ.2.18). 26 Арх В сътвори . оубожi и. 27 Скоріше за все, на цей уривок вплинуло запозичення з Ам.3.8–10 вище та біблійна оповідь про Фару. 28 Пор. Ам.53.8–10: ба҃ бо Сифа соущии тогда чл҃ци нарекоша, зане оумѧше грамотоу ѥврѣискоу и звѣздамъ имена; Мал.1.3: Сифъ ж имѧше мдрость ѿ ба҃ . и повелѣніемь бж҃іим сътворил имена звѣздамь всѣм. 29 На початку – переказ, повний варіант зберігся в «Еллінських літописцях» та «Ти хон ра вовсь- кому хронографі». 30 Пор. Ам.53.13–15: оубо Сифови… сн҃ве… иже веселѧхоусѧ блоудомь, къ дщеремъ Каинѧмъ внидоша, ѿ нихъ же родишасѧ гигантѧне… Укр.іст.журн. – 2012. – №4 198 Т.Л.Вілкул 2. сi иже по потопѣ . хоусъ моуринъ роди неврода гиган’та . иж сътворил вавилѡн ... старѣиши пръсом цр҃ь их. – Мал.1.14, початок (пор. Віл арк.31 зв.); 3. вѣщаша древнiи ӕко кронъ въста на оц҃а своего ... пакы блоудных ради смѣшенiи скверных таинъ. – коментар Нікіти Іраклійського, «Слово на Богоявлення» (Тр-8 арк.24 b–c); 4. тъ же кронъ нареченъ быс ѿ дамiа ... ӕко лютъ ратникъ сѣкiи всѧ. – Мал.1.14, продо- вження (пор. Віл арк.31 зв.); 5. бают бо баснословци єлиньстiи ... мiлүющи красоты єго ради . оукрадши въ критъ и ѿслала. – коментар Нікіти, «Слово на Богоявлення» (Тр-8 арк.23 b, 28 а); 6. си ж блѧди гл҃и их бг҃ы ӕ нарицаху. – ремарка укладача Ід; 7. ѡставивь ж пикъ сн҃а своєго въ асоурiи . именем велонана .... єго ж пръси бг҃а дръжать. – Мал.1.17 част. (пор. Віл арк.32); 8. пикъ ж поӕ сестрү свою ирү. – Мал.1.15 част. (пор. Віл арк.32); 9. єлинстiи же фiлософи sлѣ негодүюще . ирү мт҃рь всѣх бъ҃ нарицахѫ. – коментар Нікіти, «Слово на Богоявлення» (Тр-8 арк.23 b, 23 d); 10. дръжал црствѫѧ западним всѣми землѧми31 . имѣ сн҃ы и дщери многы ... кажюща им виды нѣкiа и проказы . фаоуна бо сн҃ъ єго. – Мал.1.20 част. (пор. Віл арк.32 зв. – 33); 11. златым бг҃ом нарiцахѫ. – Мал.1.22 част. (пор. Віл арк.33 зв.); 12. и ѡбрѣтша им рүдү златоую . дающа имъ злато много . – Мал.1.21 част. (пор. Віл арк.33); 13. ираклiа же сн҃а его въбж҃iвшас . инѣх’ же вѧще седмьдесѧт бг҃ы ӕ нарицахү . тако ж сiа бѧхү . ѡ нем же гл҃ють. – коментар Нікіти, «Слово погребове» Василію Великому (Тр-8 арк.241 а) та доповення укладача Ід; 14. ни диѡноусiи . стегно рожанiю ... ӕж пiаньствү ликы творѧше . – слова Григорія Бого- слова та коментар Нікіти, «Слово на Богоявлення» (Тр-8 арк.24 а, 24 b); 15. и сего ради въбж҃иша и . и вином оупоӕше их . И инѣх бъ҃ безчисльных их же єлинскаа прѣлесть въбж҃иша чл҃кѡм჻ – ремарка укладача Ід; 16. О пелепонидѣ . и кропиде ... оукоръ же пач родѫ єго , и тъ пристрстнѣ нѣс бъ҃. – комен- тар Нікіти, «Слово погребове» Василію Великому (Тр-8 арк.240 b – 241 а); 17. зане ж ко алък’минѣ женѣ , афiтриѡнѣ примѣсисѧ , блоудивъ бо творѧшесѧ с нею . сего ради оубожиша ираклѣѧ჻ – Мал.1.21 част. (пор. Віл арк.33); 18. Ни совьєва многаго родү оувѣдати ... ӕко на въздѫсѣ покоинѫ быти჻ – коротко про Со- вія (пор. коментар Нікіти, «Слово на Богоявлення», Тр-8 арк.24 с). Слово 18 (Віл арк.27 зв. – 28 зв., Арх арк.26 d – 27 b, В. с.56 a – 58 b) 1. Совiи бѣ чл҃къ . оуловiвшү ємоу дивiи вепрь … до сего лѣта в нѧ ж начахом писати книгы си , єсть лѣт во ҂г҃ и у҃ и .м҃. и .s҃. лѣт тоє было. – розлого про Совія; 2. Жилъ рагавъ родив серүха .с҃. и з҃ лѣт … аронъ ж родилъ лота჻ – Бут.11.21–27; 3. И по тѡм жит фара лѣт .р҃. и .л҃ и е҃ и оумре … сего ради чюдивсѧ бж҃iю исписанiю . назна- менали гл҃щи . – Ам.81.5–1532; 4. и оумре аронъ пред фарою ѡц҃емь своим … быша ж вси дн҃iе фары въ хараннѣ .с҃. и .е҃. лѣт и оумре тү჻ – Бут.11.28–32. Слово 19 (Віл арк.28 зв. – 31 зв., Арх арк.27 b – 31 a, В. с.59 a – 74 b) 1. Авраамъ бо сыи .дi҃. лѣт и бг҃҃оразумію сподобивсѧ … създавь срдца и разумѣваѧ всѧ дѣла наша ӕвис ємү. – Ам.81.16–29; 2. и реч гь҃ бъ҃ къ аврамү … и женоу єг . и все єлико бѣаше ємоу и лотъ с ним. – Бут.12.1–20; 3. Пръвѣє бо ӕко ж вѣщаєт iѡсиθ … емоу ж и десѧтiнѫ оуделилъ ѿ всего авраамъ჻ – Ам.82.18–86.7. ІІІ. Оповідь про еллінські аристократичні роди з Ід Ід (Віл арк.26 зв. – 27) «Слово погребове» Василію Великому (Тр-8 арк.240 b – 241 а) О пелепонидѣ . и кропиде [В.с.54b] кеоульке меѡньсе . єл’пиде ж ираклиде1 . прiиди [Арх.арк.26b] изрекѫ изъѡбраженiе словѫ2 семү . пелоп’съ . сн҃ъ бѣ ан’тоиловъ , и таловъ3 фрѫгiискаг цр҃ѧ . а ан’таталъ , брань прiєм , съ4 иломъ . ничьтоже бѣша ѥлини родомъ пелопиде . и кропиде . и алъкомеони . и акне . инъ родъ тѣхъ приди же да рекоу изъображениѥ15 . пелопсъ . сн҃ъ бѣ анталовъ фригиискаго цсрѧ . анталъ же брань приемъ . со иломъ създавъшимъ 31 Віл и землѧми надписане над рядком пізніше; Арх Віл всѣм. 32 В.М.Істрін не відзначає початок цього фраґменту (див.: Истрин В.М. Александрия… – С.328–329). Учений уважав, що тут продовження цитати з Буття (Бут.11.32), та насправді тут точне запозичення з «Хроніки» Амартола (де, своєю чергою, переказ Бут.11). Укр.іст.журн. – 2012. – №4 Створення леґенди про Совія в «Іудейському хронографі» другої половини ХІІІ ст. 199 създавшiмь слнчныи5 град боӕсѧ побѣженiа . възврати сн҃а своєг . въ пелепидү6 . поӕти пеш’ца съ имѣнiем рекъ , аще оубо побѣжю възвратисѧ въ фрүгiю . аще ли побѣдѧт мѧ прѣбѫди въ європiи . поємъ ж полоп’съ7 въ иладү8 въ безакон’нүю9 странѫ тако sовемү . в неи ж цр҃ь именеѡсъ10 . имѣ дщерь ипоподамiю11 . его ж с кон’никъ побѣдивъ пелоп’съ12 . и вземь странү въ ӕпiѧ13 мѣсто , имѣнова пелепонисъ . се оубо ѡ поленiдех14 . сл҃нчь градъ . и боӕсѧ побѣжениӕ въ[240с]зврати сн҃а своѥго въ пелопидоу поӕти пѣшець съ имѣниѥмь рекъ аще побѣжю . възвратисѧ оу фригию . аще ли побѣдѧть мѧ пребоуди въ ѥвропии . поѥмъ же воѣ пелопсъ въ ѥладоу въ бесконьноую страноу тако зовемоу . ѥӕ же цсрь номеосъ . имѣ дщерь . ипадамиӕ и въземъ страну въ апиӕ мѣсто именова . пелопенисъ ѿтоудоу же зовоутьсѧ . пелопѣниде . и се оубо о полопенидѣхъ . кекроп’съ ж цр҃ь бѣ афiнѣѡм16 , иж и велми оукраси атическүю странү17 . зваша18 ж сѧ двогласен . акы двѣ [В.с.55а] странѣ прѣмог . єладү , и єюпетъ . гл҃ть бо ӕко афинѣи бѣша ѿ єгѵпта . егупетъ ж ѿ саєса града . властитель ж афинѣѡм . тот кекроп’съ быс , имыи єгупетскыи глас . навыче ж єлинскы . ѿтүда үбо [Віл.арк.27] сводими19 кекропидѣ именоуєтсѧ . Кекръсъ20 же цсрь бѣ афинѣомъ . иже велми оукраси атитиискоую21 зваше же сѧ двогласенъ . ӕко двѣ странѣ премогъ . ѥладоу и ѥюпетъ . гл҃ть оубо ӕко афiнѣи бѣша ѿ ѥюпта . ѥюпетъ же ѿ саѥса града . властитель же акипиѥмъ22 . то кекропсъ быс . имъи ѥюпетьскыи глас навыче и ѥлиньскыхъ23 . ѿтудоу же сводими кекро[240d]пиде именоуѥтъсѧ24 . єасъ25 ж и тот сн҃ъ быти диѡсү26 гл҃етсѧ въправдү славенъ . нѣкогда бо бездѡждiю быв’шю въ єладѣ . прiидоша к немү старѣишины града . молити своєг ѡц҃а дабы дождь былъ . єак’съ27 же ставъ . и тако помолисѧ ѡц҃ю своемү . ѿ бѣсов’скаго дѣиства бывъ дождь . 29ѡнѣмь ж мнѣв’шим ӕко ѿ28 оц҃а емү быв’шю бг҃ом и нарицахү 29 . вода многа напои єладү . ѿтүда да оубо чсть єакоусү30 ӕвис . тотъ ж ражает два сн҃а . пилеӕ . и теламона . пилеи ража[В.с.55b]єт ахiлеѧ . а теламонъ . єан’та . иж зовүтсѧ аньк’де31 . чсть ѿ дѣда своєго прiемлюще32 . ѥокасъ же гл҃тьсѧ сн҃ъ бытi диосовъ въправъдоу славенъ . нѣкогда бездождию бывшю въ ѥладѣ . придоша к нему старѣишины града молѧще и молити своѥго оц҃а . дабы дождь былъ . онъ же ставъ помолисѧ и быс вода напаӕющи ѥладоу . ѿ[241а]тоудоу же чсть ѥакъсоу ӕвисѧ и тъ роди два сн҃а пелеӕ . и теламона . пелеи же ражаѥть ахилеӕ . теламонъ ж еанта иже зовутьсѧ акиде . ѿ дѣда чсть сде плодѧще ираклiи же и тотъ сн҃ъ быти дiѡсү33 гл҃етсѧ . [Арх.арк.26с] въ правдү славен . зевесъ34 бо быс съ алъкмiною сътворивсѧ чл҃ком 35и съвокѫпiвсѧ35 . и роди ираклiѧ . иж многы побѣды сътворил ираклiи . мноsи ж быша ѿ ираклѣѧ . пръвоє славныи илосъ цсрь ѿ него ж лакедемѡнсти цр҃ве вси по рѧду єлинес къ . неӕвимым прибѣгают . басни хвалѧще своѧ дѣды ѡнъ си и дрүгыи ираклiи , иж невѣрно єс ӕко бъ҃ бѫда см҃ртнѣи женѣ примѣсисѧ . оукоръ же пач родѫ єго , и тъи пристрстнѣ нѣс бъ҃ . ираклии же гл҃тьсѧ и тъ сн҃ъ быти диосовъ . зевьсеи бо бы съ акминою36 сътворивъсѧ чл҃вкъ . и роди ираклиӕ иже и многы побѣды створи . и мьногы ѿ раклиӕ . первоѥ славны илосъ . ѿ него же и лакедомоньстиi цсрве вси . и въпростѣ елини не имоуще ѿ своихъ рещии похвалитiсѧ37 къ неӕвимымъ прибѣгають . въ баснi хвалѧще своѣ дѣды . онь сии38 и онь сии раклеӕ . иже и невѣрно39 ӕко бз҃и бѣша . како бо вѣровати ӕко бъ҃҃ боуда . смертьнѣ жене примѣсисѧ оукоръ же паче роду . и тъ пристрстнъ нѣс бъ҃ къ велевѣ40 примѣшьшасѧ женѣ . зане ж ко алък’минѣ женѣ , афiтриѡнѣ примѣсисѧ , блоудивъ41 бо творѧшесѧ42 с нею . сего ради оубожиша ираклѣѧ჻ (Мал.1.21, Віл арк.33) фивѣи бо гл҃ть алък’минѣ женѣ . афитриѡни прімѣсивсѧ . роди ѿ неѧ сн҃ъ именем , ираклъ , єгѡ ж иракла наричют трѣмрачна , тои показа пръвѣє въ вечрних частѣх моудрость , рекше в западных странах , сего оубоживше иж ѿ племѣни єг , прозваша звѣздоу на нб҃си по имени єго … Примітки: 1. В Ід текст тут дещо перероблений, притому зіпсовані деякі імена, у Тр-8 натомість випущені «Іракліди», пор. грецьк.: Ουδεν α]ν ησαν οι παλαιοι παρα τοις Ελλησιν ευγενεις Πελοπιδαι τινες και Κεκροπιδαι και ’Αλκμαιωνες και Αι ακιδαι και ‘Ηρακλειδαι και τα αλλα γενη. 2. Доповнення Ід (відсутнє грецьк., Тр-8 та 3-тя редакція). Імовірно, доповнення зроблене зі стилізацією під ви- рази зі збірника, пор. в іншому місці «Слова на Богоявлення»: «слова изображениӕ сего» (Тр-8 арк. 23 b, див. вище). 3. Арх В анталъ таловъ; грецьк. Τανταλου. 4. Арх приимъ . со; В прiимъ со. 5. Арх В сл҃нчь. 6. Арх В пелеподоу. 7. Арх В пелопсъ. 8. Арх во иладоу; В въ иладү. 9. Грецьк. εν ’Αππια χωρα (пор. Тр-8). 10. Грецьк. Οινομαος. 11. Арх ипоподамью, В иподамью; грецьк. ‘Ιπποδαμειαν. 12. Так Арх, В полопсъ .; «его ж … пелоп’съ» відсутнє у Тр-8 та 3-й редакції (Буланин Д.М. Античные тра- диции... – С.337), однак відповідає грецьк.: ο}ν εν αγωνι ιππικω νικησας ο Πελοψ. 13. Арх В апиѧ. 14. Арх полепонидехъ, В полипонидѣх .; грецьк. περι των Πελοπιδων. 15. У 3-й редакції: Прииде же убо да реку сих изъображениа; Буланин Д.М. Античные традиции… – С.336. 16. Арх В ѧфинѣѡмъ. 17. Грецьк. τη ν ’Αττικη ν (у цьому найменуванні Ід дає точніший варіант, ніж Тр-8 та 3-тя редакція, пор. також нижче, афинѣѡмъ Ід / акипиѥмъ Тр-8 / апикием 3-ї ре дакції). 18. Арх В зваше. 19. Арх В свободими. 20. У 3-й редакції: Кекропс; Буланин Д.М. Античные традиции… – С.337; грецьк. Κεκροψ. 21. У 3-й редакції: Атътидийскую / Атънътидийскую. 22. У 3-й редакції: апикием; грецьк. ’Αθηναιους. 23. У 3-й редакції: еллиньскый. 24. У 3-й редакції: именуются. 25. Так само Арх В; грецьк. Αιακο ς. 26. Арх В диѡнисоу. 27. Віл съ приписане, Арх В еак (же). 28. Немає Арх В. Укр.іст.журн. – 2012. – №4 200 Т.Л.Вілкул 29-29. Доповнення Ід, немає грецьк. (далі «многа» – також доповнення Ід): ‘Ο δε, στας και ευξαμενος, ελυσε τους αυχμους και κατερρυη υδωρ ποτιζων την ‘Ελλαδα. Пор. Тр-8 (неперекладеним залишилося ελυσε τους αυχμους: припинив посуху). 30. Віл сү приписане пізніше; Арх В еакоу. 31. Арх В: ан’кде; грецьк. Αιακιδαι. 32. Грецьк. (τιμην ευντευθεν) κληρουμενοι. 33. Арх В диѡнисоу. 34. Арх В зевъсъ. 35-35. Немає Арх В. 36. У 3-й редакції: Алкаминою; Буланин Д.М. Античные традиции… – С.338. 37. Грецьк. και απλως οι Ελληνες ουκ ε χοντες απο των οικειων ειπειν τι φανερως και καυχησασθαι επ’ εκειvνω καταφευγουσιν εις το αφανες και εις τους μυθους (в Ід скор.). 38. У 3-й редакції дод.: Еоакса. 39. У 3-й редакції: неподобно веровати. 40. У 3-й редакції: иже к велеве (примесшуся). 41. Віл ивъ приписане пізніше; Арх В блоуд. 42. Віл сѧ приписане; Арх В творѧше. IV. Фраґмент з Амартола у «слові» 19 Ід, Віл арк.30–30 зв. …тѣм скотіны лүч’ши сү[Віл.арк.30об.]щи есмы33, и властію оу[В.с.72b]бивати . мы бо та имам . наша ж власть єсть на них . ты пакы лүч’ши єси нас имыи в’ласть , ӕко оубо мы смышлѣнієм . нѣмых скот лүч’ши суще ѡбладаєм ими34 . тако и ты цр҃ю лүчши сы , по дрѣвнемү словеси в’ласть имаши . тако ж оубо лүчши тебе , не чл҃къ но бъ҃ невидимыи , творец всѣм влдка . оу него ж и полезное просити подобаєт . множаишаѧ таковых изгл҃а авраам звѣsдословнүю мысль цсрви даръствовавъ . многы єгуптѧны приведе на бл҃гочстіє . и съгрүбів’шю их разума. и оученіа ѡ sвѣздозаконствіи . и ѡ sвѣздословіи . и ѡ влъшвеніи . исправил гл҃а . ѡ моужи многа єс разньства . промежю истин’нѣ и ѡбычаи . ибо истін’на искрьне искома всѣмь35 ѡбрѧщетьс . ѡбыча36 ж ӕко ж єс внемлет’сѧ . ли истина или37 л’жа . неиспытан’но [Арх.арк.30d] в собѣ ѡбдержитсѧ . [В.с.73а] и не истин’нү сүщемү38 вѣдаєт . пріими не39 л’жею послѣдүєть . ни бо испытаніє не пріатнѡ40 . таковы вѣрова волею . дрѣвле єго бывшим неӕвімоє оуполүчит . свою прѣдавъ надѣжю . и нѣс въскорѣ извлещис иж ѿ надѣждѧ41 . аще и бол’шү42 ємоу показуєтсѧ боуесть , и посміханіє43 єс . то оубо44 во єлинѣх сүщи оученіє . и блѧдство злаго бѣ совьѧ45 єсть гл҃ю , ѡви же их многіа бг҃ы нарекоша . и тѣмь мръзкым сүщіим46 грѣшным . иж ихъ подобіѧ хотѧт творити . да не стыдітсѧ еж єсть прсно чл҃коу подобіе басноє , словімых бг҃ъ , имѣющим злое и нечистое житіє . … 33 Немає Арх В; немає Ам. (лоучше соуще). 34 Немає Арх В; немає Ам. 35 Пор. Ам. весма. 36 Арх В ѡбычаи. 37 Арх В истинна . ли; Ам. истина ли. 38 Пор. Ам. соущю ѥмоу. 39 Пор. Ам. приимыи ни. 40 Пор. Ам. (испытаниѥ) но приатьѥ. 41 Пор. Ам. изъ ѡтнѧ одежа. 42 Пор. Ам. бьшью. 43 Арх посмисанiе, В послисание; пор. Ам. посмисана. 44 Пор. Ам. та оубо азъ (в інших списках помилка: та оубо тазъ), що відповідає грецьк. αυτικα γουν εγω. Про руко- пи си «Хроніки» Амартола див.: Матвеенко В., Щеголева Л. Книгы временные и образные Георгия Монаха… – С.32–38; Анисимова Т.В. Хроника Георгия Амартола в древнерусских списках XIV–XVII вв. – Москва, 2009. 45 Пор. Ам. злаго бѣса вина; грецьк. (την παρ’ ‘Ελληνων παιδειαν και φληναφιαν) κακου δαιμονος χαλεπωτατην υποθεσιν (ειναι λεγω). 46 Арх сүщi и, В сүщи и; Ам. соущемъ. A great deal of reminiscences of the pagan past that can be found in the Old Rus’ chronicles and chronographs, are deeply indebted to the translations of the earlier Greek authors. In this respect the legend of Sovii relating Lithuanian pagan customs is no exception to the rule. This legend was first written down in the “Jewish Chronicle” (“Judea Chronograph”), which was composed in the second half of the XIIIth century. It is argued that the legendary Sovii resulted from a bookman’s reflection on a number of texts, namely: the fragments of the chronicles of George Hamartolus and John Malalas; Genesis; the collection of 16 Words by Gregory of Nazianzen with commentaries by Nicetas of Heraclea.

Створення леґенди про Совія в «Іудейському хронографі» другої половини ХІІІ ст.

Institution

Similar Items