«Старьци» та «старѣишины» в «Повісті временних літ» і давньослов’янському Восьмикнижжі

У статті досліджуються наявні в «Повісті временних літ» та давньослов’янському Восьмикнижжі такі соціальні терміни, як «старьци» та «старѣишины». Традиційно вважається, що згадки про старійшин указують на певні додержавні реалії. Однак ми маємо у «ПВЛ» лише одну оповідь зі згадкою старійшин форма...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2012
Main Author:	Вілкул, Т.Л.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут історії України НАН України 2012
Series:	Український історичний журнал
Subjects:	Методологія. Історіографія. Джерелознавство
Online Access:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/106217
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	«Старьци» та «старѣишины» в «Повісті временних літ» і давньослов’янському Восьмикнижжі / Т.Л. Вілкул // Український історичний журнал. — 2012. — № 5. — С. 165-176. — Бібліогр.: 57 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-106217
record_format	dspace
spelling	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1062172025-02-09T10:13:29Z «Старьци» та «старѣишины» в «Повісті временних літ» і давньослов’янському Восьмикнижжі “Startsi” and “Starĕishiny” in the Tale of Bygone Years and in Old Slavonic Octateuch Вілкул, Т.Л. Методологія. Історіографія. Джерелознавство У статті досліджуються наявні в «Повісті временних літ» та давньослов’янському Восьмикнижжі такі соціальні терміни, як «старьци» та «старѣишины». Традиційно вважається, що згадки про старійшин указують на певні додержавні реалії. Однак ми маємо у «ПВЛ» лише одну оповідь зі згадкою старійшин формативного періоду Русі – про данину полян хозарам, – тоді як решта свідчень походить уже від князівського «київського періоду», зокрема інтенсивно використовується в описі князювання Володимира Святославича. Крім того, і сюжет про хозарську данину, і літописні статті часів князя Володимира відзначено сильним впливом біблійних нарацій та деяких інших книжних джерел. Тим часом детальний розгляд усіх випадків уживання обраних термінів у слов’янському Восьмикнижжі дає дуже заплутану картину, якою завдячуємо довгій історії передачі біблійної традиції. Утім, загальне враження складається таке, що старійшини та князі існували завжди, принаймні вони відомі вже з Книги Буття. Намагаючись описати давню історію Русі, літописець застосував біблійні взірці, що демонструють дуже складну, проте водночас статичну картину політичних і соціальних відносин. The paper surveys such social terms as “startsi” and “starĕishiny” (elders, aldermen) in the Tale of Bygone Years and in Old Slavonic Octateuch. It was usually considered that mentions of elders point to some “tribal” characteristics. But while we have only one story with mentions of “startsi” and “starĕishiny” from formative period of Rus’ (namely, about the tribute of Polans to Chasars), others dates came from “Kyevan princely period”, with special accent on the years of government of the prince Volodymyr Sviatoslavych. Besides, some important accounts were heavy impacted by biblical narrations as well as bookish sources. In the one’s turn, a close examination of all cases of using selected terms in the Octateuch shows us an intricated picture which appeared due to the long history of biblical texts transition. Though, general effect was that elders (and princes) existed everywhere in the Octateuch; at least they are known already in Genesis. In order to describe the early history of Rus’ the chronicler applied biblical patterns with very complicated but nevertheless static political and social pictures. 2012 Article «Старьци» та «старѣишины» в «Повісті временних літ» і давньослов’янському Восьмикнижжі / Т.Л. Вілкул // Український історичний журнал. — 2012. — № 5. — С. 165-176. — Бібліогр.: 57 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/106217 uk Український історичний журнал application/pdf Інститут історії України НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Методологія. Історіографія. Джерелознавство Методологія. Історіографія. Джерелознавство
spellingShingle	Методологія. Історіографія. Джерелознавство Методологія. Історіографія. Джерелознавство Вілкул, Т.Л. «Старьци» та «старѣишины» в «Повісті временних літ» і давньослов’янському Восьмикнижжі Український історичний журнал
description	У статті досліджуються наявні в «Повісті временних літ» та давньослов’янському Восьмикнижжі такі соціальні терміни, як «старьци» та «старѣишины». Традиційно вважається, що згадки про старійшин указують на певні додержавні реалії. Однак ми маємо у «ПВЛ» лише одну оповідь зі згадкою старійшин формативного періоду Русі – про данину полян хозарам, – тоді як решта свідчень походить уже від князівського «київського періоду», зокрема інтенсивно використовується в описі князювання Володимира Святославича. Крім того, і сюжет про хозарську данину, і літописні статті часів князя Володимира відзначено сильним впливом біблійних нарацій та деяких інших книжних джерел. Тим часом детальний розгляд усіх випадків уживання обраних термінів у слов’янському Восьмикнижжі дає дуже заплутану картину, якою завдячуємо довгій історії передачі біблійної традиції. Утім, загальне враження складається таке, що старійшини та князі існували завжди, принаймні вони відомі вже з Книги Буття. Намагаючись описати давню історію Русі, літописець застосував біблійні взірці, що демонструють дуже складну, проте водночас статичну картину політичних і соціальних відносин.
format	Article
author	Вілкул, Т.Л.
author_facet	Вілкул, Т.Л.
author_sort	Вілкул, Т.Л.
title	«Старьци» та «старѣишины» в «Повісті временних літ» і давньослов’янському Восьмикнижжі
title_short	«Старьци» та «старѣишины» в «Повісті временних літ» і давньослов’янському Восьмикнижжі
title_full	«Старьци» та «старѣишины» в «Повісті временних літ» і давньослов’янському Восьмикнижжі
title_fullStr	«Старьци» та «старѣишины» в «Повісті временних літ» і давньослов’янському Восьмикнижжі
title_full_unstemmed	«Старьци» та «старѣишины» в «Повісті временних літ» і давньослов’янському Восьмикнижжі
title_sort	«старьци» та «старѣишины» в «повісті временних літ» і давньослов’янському восьмикнижжі
publisher	Інститут історії України НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Методологія. Історіографія. Джерелознавство
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/106217
citation_txt	«Старьци» та «старѣишины» в «Повісті временних літ» і давньослов’янському Восьмикнижжі / Т.Л. Вілкул // Український історичний журнал. — 2012. — № 5. — С. 165-176. — Бібліогр.: 57 назв. — укр.
series	Український історичний журнал
work_keys_str_mv	AT vílkultl starʹcitastarѣišinyvpovístívremennihlítídavnʹoslovânsʹkomuvosʹmiknižží AT vílkultl startsiandstareishinyinthetaleofbygoneyearsandinoldslavonicoctateuch
first_indexed	2025-11-25T18:13:05Z
last_indexed	2025-11-25T18:13:05Z
_version_	1849787040124633088
fulltext	Укр.іст.журн. – 2012. – №5 Т.л.ВІлКул* «стАрьЦИ» тА «стАрѣИшИны» В «ПоВІстІ ВреМеннИХ ЛІт» І ДАВньосЛоВ’ЯнсьКоМУ ВосьМИКнИЖЖІ У статті досліджуються наявні в «Повісті временних літ» та давньослов’янсь ко му Восьмикнижжі такі соціальні терміни, як «старьци» та «старѣишины». Традицій но вважається, що згадки про старійшин указують на певні додержавні реалії. Однак ми маємо у «ПВЛ» лише одну оповідь зі згадкою старійшин формативного періоду Русі – про данину полян хозарам, – тоді як решта свідчень походить уже від князів- ського «київського періоду», зокрема інтенсивно використовується в описі князювання Володимира Святославича. Крім того, і сюжет про хозарську данину, і літописні статті часів князя Володимира відзначено сильним впливом біблійних нарацій та деяких інших книжних джерел. Тим часом детальний розгляд усіх випадків уживання обраних термінів у слов’янському Восьмикнижжі дає дуже заплутану картину, якою завдячуємо довгій історії передачі біблійної традиції. Утім, загальне враження скла- дається таке, що старійшини та князі існували завжди, принаймні вони відомі вже з Книги Буття. Намагаючись описати давню історію Русі, літописець застосував біблійні взірці, що демонструють дуже складну, проте водночас статичну картину політичних і соціальних відносин. У «Повісті временних літ» («ПВЛ») натрапляємо на позначення «старьци» і «старѣишины», сенс появи яких у тексті, на перший погляд, цілком очевидний. Однак уже побіжний огляд свідчень літопису виявляє досить дивні речі. Про «старѣишинъ» уперше читаємо у сюжеті про данину слов’янського племені по- лян хозарам. Після того, як поляни вирішили заплатити мечами, «несоша коза- ри (цю данину – Т.В.) ко князю своєму . и къ старѣишинамъ своимъ»1. Нижче зга- дані єгипетські «старѣишины фараоня» – полянську данину мечами літописець порівнює з недобрими знаменнями при дворі єгипетського царя, що проявля- ли роль Мойсея, майбутнього великого пророка2. Далі «старѣишина конюхомъ» * Вілкул Тетяна Леонідівна – кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інсти туту історії України НАНУ, сектор досліджень з історії Київської Русі. E-mail: t-vilkul-1@yandex.ru 1 Останнє слово випущене в Лаврентіївському списку «ПВЛ», де помилково «стариишинымъ», од- нак читання «старѣишинамъ своимъ» бачимо в усіх інших списках (див.: Полное собрание русских лето- писей (далі – ПСРЛ). – Т.1. – Стп.17, рядки 4–5; Т.2. – Стп.12, рядки 11–12). Наступні посилання на 1-й том «ПСРЛ», що представляє Лаврентіївську групу списків, за схемою: 17.4–5Л. Видання ранніх списків «ПВЛ» див. також: The Povest’ vremennykh let: An Interlinear Collation and Paradosis / Ed. D.Ostrowski [Harvard Library of Early Ukrainian Literature: Texts. – Vol.X. – P.1–3. – Cambridge, Mass., 2003]. 2 17.17Л «и рѣша старѣишина фараоня . се хощеть смирити область єюпетьскую». Щоправда, у трьох списках літопису, Московському-Академічному, Іпатіївському та Хлєбниковському – у цьому виразі вжито «старци»: «старци фараони», а ще в одному, Радзивіллівському – проп. фраґмента (див.: ПСРЛ. – Т.2. – Стп.12, рядки 24–25), тобто, не виключено, вираз слід зараховувати у записи зі словом «старьци», див. нижче. У даному випадку це не має великого значення, оскільки у сюжеті вжито обидва слова. Цей епізод початкового літопису давно привертав увагу дослідників, огляд думок див., напр.: Данилевский И.Н. Повесть временных лет: герменевтические основы летописных текстов. – Москва, 2004. – С.145; Koptev A. The Story of “Chazar Tribute”: A Scandina- vian Ritual Trick in the Russian Primary Chronicle // Scando-Slavica. – 56. – №2. – 2010. – Р.190–192. У тому числі, висловлювалася ідея, що фраґмент потрібно розшаровувати («расслаивать») на рані- ші та пізніші текстуальні складові (див.: Гиппиус А.А. «Рекоша дружина Игореви…: К лингвотек- стологической стратификации начальной летописи // Russian Linguistics. – 25. – 2001. – P.154–155; пор., однак: Петрухин В.Я. «Русь и вси языци»: Аспекты исторических взаимосвязей: историко- археологические очерки. – Москва, 2001. – С.136). Порівняння з аналогічними оповідями в інших традиціях демонструє, що початок та завершення історії про данину – частини одного сюжета (див.: Укр.іст.журн. – 2012. – №5 166 Т.Л.Вілкул з’являється у князівській історії, у літописній оповіді 912 р. про смерть Олега від власного коня3. Слово продовжує використовуватися до 1078 р., а тоді, після перерви, поодинокий приклад бачимо знову в Іпатіївській редакції «ПВЛ» під 1111 р. Своєю чергою, «старьци» зафіксовані в тому ж сюжеті про полянську да- нину: «и рѣша старци козарьстии . не добра дань княже»4. Наступний випадок уживання цього слова – уже з опису князювання Володимира Святославича, у статті 980 р.5 Означення інтенсивно використовується в оповіді про князюван- ня хрестителя Русі (980–997 рр.). Крім того, на нього натрапляємо кілька разів у сюжетах з історії Києво-Печерського монастиря (статті 1051 та 1074 рр.), у згад- ці про смерть «старца доброго» Яня (1106 р.), а востаннє бачимо, знову ж таки, в Іпатіївській редакції під 1111 р. В уявленнях істориків міцно закріпилося поняття старійшин-керівни- ків спільноти на перехідному етапі розвитку від примітивного суспільства до держави. Традиційно представниками владної ієрархії «племінної демокра- тії» вважаються вожді та старійшини6. Стосовно Русі з застереженнями та дея- ким спрощенням ідеться про таку схему, вибудовану істориками ХІХ – першої половини ХХ ст. На початку маємо певний найдавніший стан суспільства, де «старьци»/«старѣишины» є неформальними (?) авторитетними керівниками – зго- дом з’являються племінні утворення (союзи племен), зі «старцями» та місцеви- ми князями (часом кажуть про «княжье») – і, нарешті, верховна київська влада з чіткою ієрархією: князь, бояри, слуги. Ураховуючи те, що у викладі подій «до- державного» періоду Русі в «ПВЛ» слова «старьци» та «старѣишины» зафіксова- но в одному сюжеті про полянську данину мечами, за чим слідують оповіді вже Koptev A. The Story of “Chazar Tribute”... – Р.205; хоча автор у своїх міркуваннях і далі спирається на традиційні схеми формування початкової частини «ПВЛ»). 3 38.28Л; текст відсутній у Лаврентіївському, відновлюється за Радзивіллівським, Мос ковсь- ким-Академічним, Іпатіївським та Хлєбниковським списками. 4 17.9–10Л. 5 Див. 81.16–17Л, у біблійній цитаті з Притч.31.23 (гр. Pr.29.23). Велику частину біблійних цитат «ПВЛ» визначено у: Шахматов А.А. Повесть временных лет. – Т.1: Вводная часть: Текст: Примечания. – Петроград, 1916; тут цит. за перевид.: Шахматов А.А. История русского летописа- ния. – Т.1. – Кн.2. – Санкт-Петербург, 2003. – С.527–977 (це місце з літописної статті 980 р. див. с.676). 6 Див., напр., недавнє обговорення проблеми політичної системи у слов’янських племен VI– VII ст., проведене на матеріалі грецькомовних та латиномовних джерел: Izdebski A. The Slavs’ Political Institutions and the Byzantine Policies (ca.530–650) // Bysantinoslavica. – 2011. – Issue 1–2. – Р.50–69 (автор не приховує того, що він залучає відомі вченим джерела, пропонуючи лише дещо новішу систематизацію). Щодо племінної знаті, «старьших», «старійших» та «старців», на різноманітному матеріалі від ІХ по ХІІІ ст. див. також: Лукин П.В. «Старцы» или «старшие»? О терминологии славянской «племенной знати» // Славяноведение. – 2010. – №2. – С.12–30. Питання формування складного суспільства і держави – украй непросте. Зараз у вітчизняну науку з англомовних студій (див.: Fried M.H. On the Evolution of Social Stratification and the State. – Indianapolis, 1960; Idem. The Notion of Tribe. – Menlo Park, Calif., 1975) увійшло таке поняття, як «чифдом». Корисний огляд різних теорій чифдома, напр.: Beliaev D.D., Bondarenko D.M., Korotayev A.V. Origins and Evolution of Chiefdoms // Reviews in Anthropology. – Vol.30. – 2001. – P.373–395. Поняття «плем’я», на думку авторів, нетотожнє «чифдому», а є паралельною структурою. Однак, що стосується слов’ян, кожен дослідник формативного періоду Русі стикається з нерозв’язуваною проблемою – ми не маємо слов’яномовних джерел аж до кінця ІХ (?) – Х ст. (від цього часу дійшли перші переклади), а таких текстів, які торкалися б власної давньої, хай і леґендарної, історії – немає фактично до ХІ–ХІІ ст. Із цього погляду про племінну знать-«старійшин», що не вловлюються джерелами, див., напр.: Горский А.А. Русь от славянского расселения до Московского царства. – Москва, 2004. – С.14–19. Про те, що навіть кореляція літописних «племен» з археологічними матеріалами Східної Європи можлива лише на матеріалах «уже сформованої Київської Русі», а не формативного періоду, див.: Толочко О.П., Толочко П.П. Київська Русь. – К., 1998. – С.32–33. Укр.іст.журн. – 2012. – №5 «Старьци» та «старѣишины» в «Повісті временних літ»... 167 про київських князів, Олега чи навіть Володимира, можна стверджувати, що не- упереджена систематизація літописного наративу дала б інші результати (зрозу- міло, джерела раннього періоду Русі не вичерпуються однією «ПВЛ», однак дані цього важливого свідчення давньоруської історії суперечать традиційній схемі). Можливо, утім, такими є загальні властивості деяких традиційних схем7. Тим часом знайомство з давньослов’янськими текстами, які також презен- тують владну термінологію («кънязь», «старьць», «старѣишина», «владыка») під- штовхує до роботи в іншому напрямі – дослідження запозичень та моделюван- ня книжником літописної оповіді за відомими йому літературними зразками8. Великий вплив на розвиток цієї ідеї справили праці І.М.Данилевського9. Саме завдяки цьому російському вченому русисти повернулися до занедбаної в ра- дянський час теми біблійного моделювання літопису10. У пропонованій статті я зупинюся на такому важливому біблійному дже- релі, як Восьмикнижжя. Для висвітлення «додержавного» періоду історії Русі ці тексти можна вважати серією оповідей про синхростадіальні події11: почина- ючи з Книги Буття і закінчуючи Книгою Суддів (Руф являє собою окремо взя- тий сюжет) ідеться про розселення та утвердження народу в землі, тобто про те саме, із чого починається «ПВЛ». Я спробую з’ясувати, які вирази стоять за словами «старьци» і «старѣишина» слов’янського Восьмикнижжя у відповідній частині грецької Септуаґінти, чи варіативна термінологія, чи присутня у слово- вжитку певна динаміка. А також визначити, яке значення має поява цих умов- них термінів у літописі, і чи можна окреслити межі та належність літописного наративу певним книжникам у такому складному, неодноразово редагованому літописному зводі, яким є «ПВЛ». Зокрема, спробую відповісти на питання, чи існує зв’язок між сюжетом про данину мечами та оповіддю про часи князюван- ня Володимира Святославича. 7 Про успадковані від попередніх епох наукові систематизації, що тягнуть за собою ідеології свого часу, див., напр.: Толочко О.П., Толочко П.П. Київська Русь. – С.14. 8 Див., напр., праці С.В.Завадської, котра зверталася до теми «старцев» та «бояр» і деталь- но дослідила вирази «старьци градьскые», «старѣишины людьскые», указавши на біблійні взірці: Завадская С.В. О «старцах градских» и «старцах людских» в Древней Руси // Восточная Европа в древности и средневековье. – Москва, 1978. – С.101–103; Её же. «Болярин»–«боярин» в древне- русских письменных источниках // Древнейшие государства на территории Восточной Европы: 1985. – Москва, 1985. – С.89–94; Её же. К вопросу о «старейшинах» в древнерусских источни ках ХІ– ХІІІ вв. // Древнейшие государства на территории Восточной Европы: 1987. – Москва, 1989. – С.36– 43; Её же. Возможность источниковедческого изучения «праздников»–«пиров» князя Владимира в летописных записях 996 г. // Восточная Европа в древности и средневековье: Проблемы источнико- ведения. – Москва, 1990. – C.54–56. 9 Див., напр.: Данилевский И.Н. Древняя Русь глазами современников и потомков: Курс лек- ций. – IХ–ХII вв. – Москва, 1998; ХII–XIV вв. – Москва, 2000; Его же. Повесть временных лет: Герменевтические основы изучения летописных текстов. – Москва, 2004. 10 Зараз, після праць І.М.Данилевского, О.П.Толочка, В.Я.Петрухіна та багатьох інших, мо де- лю вання літописного наративу за біблійними книгами – річ загальновизнана. Крім згаданих праць І.М.Да нилевського див., напр.: Толочко О.П., Толочко П.П. Київська Русь... – К., 1998; Tolochko O. The Primary Chronicle’s ‘Ethnography’ Revisited: Slavs and Varangians in the Middle Dnieper Region and the Origin of the Rus’ State // Franks, Northmen, and Slavs: Identities and State Formation in Early Medieval Europe. – 2007. – Р.169–188; Петрухин В.Я. «Русь и вси языци»... – С.127–146 та ін. 11 Власне кажучи, сюжетна канва та більшість деталей збігаються в давньоєврейському ориґіналі, грецькому перекладі (Септуаґінта) та слов’янському перекладі з грецької мови. Однак для зіставлення з початковим літописом релевантними є останні два текста, оскільки слов’янський (давньоболґарський) перекладач біблійних книг не був обізнаним із давньоєврейською версією. Утім, у деяких випадках історія укладення давньоєврейського тексту також має значення. Укр.іст.журн. – 2012. – №5 168 Т.Л.Вілкул Позначеннями «старьць» й, особливо, «старѣишина» багато займалися до- слідники перекладної давньослов’янської літератури у зв’язку з ранніми, у тому числі біблійними, перекладами. Річ у тім, що складні грецькі слова, які почина- ються з «архи-», у слов’янській можуть бути передані двоскладними утворення- ми, що є, у тому числі, певною реґіональною ознакою. Наприклад: «αjρχιερευ;ς» – «старѣишина жьрьчьскъ» (інший варіант перекладу – калька «архиерѣи»); «αjρχιοινοχοvος» (головний виночерпій) – у давньослов’янській «вино», іноді пере- кладали як «медъ», відтак «старѣишина медарьскъ»; «αjρχιδεσμοφυvαξ» (головний страж в’язнів) – «старѣишина стражемъ темница» і т.п.12 Висока концентрація подібних утворень характерна для преславського давньоболґарського періо- ду розвитку книжності13, хоча подібні конструкції згодом стали традиційни- ми. Проблем давньослов’янської владної термінології торкалися як при аналізі окремих пам’яток, так і груп текстів. Восьмикнижжя з цього погляду вичерпно не вивчене, хоча окремі приклади з цих біблійних книг, звичайно, уже залуча- ли. Причина такого стану справ проста: досі видано не всі відповідні частини Восьмикнижжя, а в наявних публікаціях відсутні покажчики14. Що варто відзначити у Восьмикнижжі стосовно вживання слів «старьць» та «старѣишина»? Перш за все, лексичного матеріалу достатньо, оскільки відпо- відні терміни трапляються в кожній книзі: «старьць» – від 4 згадок у Левіті до 15 у Второзаконні; «старѣишина» – від 1 у Левіті до 60 у Бутті15. (Треба додати, що, на відміну від літопису, у біблійних книгах позначенням того самого рівня владної ієрархії є також «князь» – згадані навіть «князи людьскые»16, тому для порівняння часом корисно звернутися і до характеристик цього позначення)17. Звичайно, слід ураховувати тематичну специфіку. Наприклад, Левіт – збірка настанов щодо жертв, очищення та деяких правових норм, відповідно, владної термінології тут небагато. Утім, також треба брати до уваги походження тексту. Необхідно зробити невеличкий відступ щодо вихідної давньоєврейської версії. Перші книги Біблії мають багато нашарувань і надзвичайно складну історію формування. Один із пізніх редакторів, творець так званого «Priestly Narrative», акцентовано відредагував соціально-політичну термінологію. Саме для нього характерною є формула, де на першому місці стоїть жрець (Аарон, потім його син Єлеазар та онук Фінеєс), на другому вказано «князів отечеств», і, нарешті, 12 Приклади – з Лев.4.3, Бут.39.22, 39.23, 40.1… В оповіданні «ПВЛ» пор. уже згадуваний вище «старѣишина конюхомъ» зі статті 912 р. 13 Славова Т. Преславска редакция на Кирило-Методиевия старобългарски евангелски пре- вод // Кирило-Методиевски студии. – Кн.6. – София, 1989. – С.15–128. 14 Видання Книги Буття див.: Михайлов А.В. Книга Бытия пророка Моисея в древнеславян- ском переводе. – Варшава, 1900–1908. – Вып.1–4. Книга Левіт: Dadiverin I. Das Buch Leviticus // Die Methodbibel, Kritische Ausgaben altbulgarischer Texte. – T.4 [Die Slawischen Sprachen, 40]. – Institut für Slawistik der Universität Salzburg, 1995. Книга Ісуса Навина: Atanasova D. Das Buch Joshua // Ibid. – T.9 [Die Slawischen Sprachen, 49]. – Institut für Slawistik der Universität Salzburg, 1996. Книга Суддів: Atanasova D. Das Buch Richter // Ibid. – T.2 [Die Slawishchen Sprachen, 38]. – Institut für Slawistik der Universität Salzburg, 1994. Книга Руфь: Dunkov D. Das Buch Rut // Ibid. – T.1 [Die Slawishchen Sprachen, 34]. – 1993. 15 «Князь» – від 5 згадок у Книзі Вихід до 59 у Числах. 16 Числ.25.4 «поими вся княsя людскы». 17 Деякі інші посилання див. нижче. Позначенням вищого рівня ієрархії є «цѣсарь»/царь, і воно також присутнє у більшості книг Восьмикнижжя. Однак цей рівень владної ієрархії тут не враховується, оскільки він був ніби «зовнішнім», і асоціювався з Візантією, а не з Руссю. Укр.іст.журн. – 2012. – №5 «Старьци» та «старѣишины» в «Повісті временних літ»... 169 згадуються «все сыны Израилевы» або «весь народ»18. Завданням цього редак- тора-укладача було зменшити роль лідерів несвященицького сану й, зокрема, Ісуса Навина. Але таким чином він увів значну кількість згадок «керуючих» («αρχοντες»), «старших» («πρεσβυvτεροι») та «провідних», («ηγεμοvνες, αjρχηγοι;») у «пле- менах синів Ізраїлевих», і створив образ взірцевої впорядкованої племінної демократії. Учені не дійшли спільної думки щодо часу роботи цього автора/ редактора, та в будь-якому разі це вже період після «Вавилонського полону», тобто етап існування далеко не архаїчного, цілком розвинутого суспільства. Наслідком компілятивної та редакторської роботи було те, що вже в давнь о- єврейській Біблії маємо надзвичайно складний текст, в якому сполучаються позначення та формули різного часу, а також «зламані формули». Маються на увазі редаговані вирази, де на початковий текст нашаровано пізніші правки. При цьому Септуаґінта у частині Восьмикнижжя доволі точно відображає свій ориґінал, буквальність перекладу від Буття до наступних книг тільки зроста- ла19, а давньослов’янські книжники також намагалися акуратно відтворити грецький текст (хоча деінде неминуче все ж таки змінили чи зіпсували виклад). Отже, навожу статистичні підрахунки20. У Бутті «старьць»/«старьци» зустрічаємо 7 разів, Бут.18.12, 19.4, 24.1, 25.8, 35.29, 43.27, 50.7; у гр. цьому відповідає: «ο πρεσβυvτερος»/«οι  πρεσβυ vτεροι». «Старѣишина»/«старѣишины» – 60 разів, Бут.36.15–20, 36.29–30, 36.40–43, 39.22–23, 40.1–2, 40.5, 40.9, 40.16, 40.20–23, 41.9–10, 41.34, 47.5, 49.10; у Септуаґінті це, частіше за все, «ηγου vμενος»/«ηγεμο vνες», хоча трапляються також: 39.22 «ο  αjρχιδεσμοφυ vλαξ» «старѣишина стражемъ 18 Meer M. van der. Formation and Reformulation: The Redaction of the Book of Joshua in the Light of the Oldest Textual Witnesses. – Brill; Leiden; Boston, 2004 [Supplements to Vetus Textamentum, vol. CII]. – Р.136. Що стосується історії формування перших книг Ветхого Заповіту, зазначу лише, що ще в дослідженнях ХІХ ст. відзначали кількох авторів або компіляторів, у тому числі у класичних працях Ю.Велльгаузена названо Елогіста, Ягвіста, Девтерономіста та Редатора (пізніше поз на че- ного як «Priestly Narrative»). У наш час картина ще більш скомплікована (реконструюється пост- Priestly укладач, кілька девтерономістів, немає спільної думки щодо датування різних текс туаль- них шарів, причому не в межах десятиліть, а століть). 19 Wevers J.W. The LXX Translator of Deuteronomy // IX Congress of the International Organization for Septuagint and Cognate Studies. – Cambridge, 1995 (1997). – P.58; Тов Э. Текстология Ветхого Завета. – Москва, 2001. – С.128–136; Hendel R.S. The Text of Genesis 1–11: Textual Studies and Critical Edition. – New York, 1998. – Р.16–20; Honigman S. LXX and Homeric Scholarship. – London; New York, 2003. – Р.93–118; Joosten J. Rhetorical ornamentation in the Septuagint: The case of gram- matical variation // Et sapienter et eloquenter: Studies on Rhetorical and Stylistic Features of the Septuagint. – Göttingen, 2011. – S.12. Раніше за все на грецьку було перекладене П’ятикнижжя (у ІІІ–ІІ ст. до н.е.), незабаром – історичні книги. 20 Книга Буття цитується за вид.: Михайлов А.В. Книга Бытия пророка Моисея… Дослідник узяв за основний список – Ундольського №1 (нині РДБ); Книга Вихід – за підготовленим мною вид.: Вилкул Т.Л. Древнеславянская книга Исход: Текст в хронографической редакции, с разно- чтениями из других редакций по спискам XIV–XVI вв. (у друку, основний список – Віленський); тексти кількох списків решти книг Восьмикнижжя відцифровано, вони доступні на сайті Троїце- Серґієвої лаври (списки Троїцький №1, №2, №44, №45, №728, Московської духовної академії №12); Книги Левіт та Ісуса Навина цитуються за Архівським списком; Числа та Второзаконня – за Троїцьким №44 та Архівським; Суддів – за Віленським і Троїцького хронографа (№728). Дані ру- кописів: Віленський (Віл), Lietuvos mokslų akademijos biblioteka, F19–109, перша третина XVI ст.; Архівський (Арх), РГАДА, ф.181, оп.№1, собр. МГАМИД, №279, третя чверть XV ст.; Троїцький-1 (Т1), РГБ, ф.304.I, собр. Троице-Сергиевой лавры, №1, друга половина XIV ст.; Троїцький-2 (Т2), там же, №2, кінець XIV ст.; Троїцький-44 (Т44), там же, №44, XV ст.; Троїцький-45 (Т45), там же, №45, кінець XVI ст.; Троїцький-728 (Тр), там же, №728, початок XV ст.; МДА-12 (Д), РГБ, ф.173.I, собр. Московской духовной академии, №12, початок XVI ст. Укр.іст.журн. – 2012. – №5 170 Т.Л.Вілкул темница»; 40.1 «ο α jρχιοινοχοvος» «старѣишина медарьскъ», «ο α jρχισιτοποιο;ς» «старѣишина житарьскъ»; 41.34 «τοπαvρχας»; 47.5 «α ρχοντας». У Книзі Вихід «старци» – 11 разів, Вих.3.16, 3.18, 4.29, 10.9, 12.21, 17.5, 18.12, 19.7, 24.1, 24.9, 24.14 – «η γερουσιvα» 5 разів / «οι  πρεσβυvτεροι» 6 разів; «старѣишина»/«старѣишины» – тричі, Вих.2.14 «αρχοντα»; 6.14 «αρχηγοι»; 15.15 «η γεμο vνες». У Левіті «старци» – 4 рази, Лев.4.15, 9.1, 9.3, 19.32 – «η  γερουσι vα» двічі / «οι  πρεσβυvτεροι» двічі; «старѣишинa» – 1 раз, Лев. 4.3 «ο αjρχιερευ;ς». У Числах «старци» – 8 разів, Числ.10.31, 11.16 (2), 11.24, 11.25, 16.25, 22.4, 22.7 – «η γερουσι vα» двічі/«οι πρεσβυvτεροι» 6 разів; «старѣишины» – 6 ра- зів, Числ.13.2, 13.3, 14.4, 16.2, 16.3 – «α jρχηγοι»; / 16.3 «καταvρχεις». У Второзаконні «старци» – 15 разів, Втор.19.12, 21.2, 21.3, 21.4, 21.6, 21.19, 22.15, 22.17, 22.18, 25.7, 25.8, 25.9, 27.1, 28.50, 31.9 – «η γερουσι vα» 13 разів / «οι πρεσβυvτεροι» Втор.31.9; 28.50 «πρεσβυvτου»; «старѣишины» – 6 разів, Втор.1.13, 1.15, 5.23, 29.10, 31.28, 33.21 – 1.13 5.23 «ηγεμο vνες»; 1.15 «ηγει~σθαι»; 29.9/10 «οι αjρχιvφυλοι»; 31.28 «του;ς φυλα vρχους»; 33.21 «αjρχηγοι~ς». У Книзі Ісуса Навина «старци» – 11 разів, Іс.Нав.6.21/20, 7.6, 7.23, 8.10, 9.5а/8.33, 9.11/17, 20.4, 23.1, 23.2, 24.1, 24.29 – «η γερουσι vα» Іс.Нав.23.2 / «οι  πρεσβυvτεροι» 10 разів; «старѣишины» – тричі, 10.24 «του;ς εjναρχομε vνους»; 13.21 «του ;ς ηγουμε vνους»; 21.1 «αjρχιπατριω~ται». У Книзі Суддів «старци» – 13 разів, Суд.2.7, 8.14, 8.16, 11.5, 11.7, 11.8, 11.9, 11.10, 11.11, 19.16, 19.17, 19.20, 21.16 – «ο πρεσβυvτερος»/«οι πρεσβυvτεροι»; «старѣишины» – 6 разів, Суд.5.2 Α «αjρχηγου;ς»21, 5.29 Β «αι σοφαι; αρχουσαι», 9.44, 9.51, 11.6 Α «οι ηγουvμενοι» 3 рази, 11.11 Β «ειjς αjρχηγοvν» / Α «ειjς ηγουvμενον». Загалом «старьць» і «старьци» відповідає двом позначенням: «ο πρεσβυvτερος»/«οι πρεσβυvτεροι» («старий», «старший», «старійшина») та «η γερουσιvα» («ге русія», «рада ста- рійшин»). Маємо 47 і 23 випадки слововжитку відповідно. Словом «старѣишина» передане, частіше за все, «ο ηγουvμενος/«οι ηγεμοvνες («провідний»/«провідні»), від цьо- го слова утворена калька «игумен» (близько 50 прикладів) та «οι αjρχηγοι»; (9 при- кладів). Окрім цього, для «старѣишина» виявлено велику низку різноманітних більш рідкісних грецьких позначень: Бут.41.34 «τοπαvρχας»; Бут.47.5 «αρχοντας» та Вих.2.14 «αρχοντα»; Втор.29.9/10 «οι αjρχιvφυλοι»; Втор.31.28 «του;ς φυλαvρχους; Іс.Нав.10.24 «του;ς εjναρχομεvνους»; Іс.Нав.21.1 «αjρχιπατριω~ται». Як «старѣишина» іно- ді можуть бути передані дієслівні форми: Втор.1.15 «ηγει~σθαι»; Суд.5.29 «αι σοφαι; αρχουσαι»22. Двоскладні утворення вживаються в перекладі складних слів, про що вже йшлося: «старѣишина стражемъ темница» «αjρχιδεσμοφυvλαξ» Бут.39.22; «старѣишина жрьчьскыи» «ο αjρχιερευ;ς» Лев.4.3 і т.п. 21 Текст Книги Суддів у Септуаґінті кардинально відрізняється у двох сім’ях списків, найдав- нішими представниками яких є унціали А та В. При цьому слов’янський переклад має читання і з тієї, і з іншої групи, тобто, імовірно, був зроблений із пізнього рукопису (однак це питання ще потребує вивчення). За вид.: The Old Testament in Greek: According to the Text of Codex Vaticanus Supplemented from Other Uncial Manuscripts, with a Critical Apparatus Containing the Variants of the Chief Ancient Authorities for the Test of the Septuagint / Eds. A.E.Brooke, N.McLean. – Cambridge, 1917. – Р.806. У Суд.5.2 цей варіант у таких рукописах та давніх перекладах: AMNa-dghlnptv- yb2-Arm.Eth.Lat.Sir.Or-lat. Видання доступне в інтернет-версії, див.: http://www.archive.org/details/ p4oldtestamentin01broouoft 22 За групою списків унціала В (у ΑMNabcgk-nptv-yb2-Arm.Eth.Sir.: «σοφαι; αjρχουσω~ν αυjτη~ς»). Укр.іст.журн. – 2012. – №5 «Старьци» та «старѣишины» в «Повісті временних літ»... 171 Має значення, що, незважаючи на відсутність одно-однозначних зв’язків між грецькими та слов’янськими відповідниками, приблизно окреслюються два різних ланцюжка. «Старьць»/«старци» – для «πρεσβυvτεροι» та «γερουσιvα», «старѣишина» – переважно для «ηγεμοvνες» та «αjρχηγοι;;». Слід додати, що третя лінія утворена словом «князь»/«князи», яке передає «ο αρχων»/«οι αρχοντες» («керівник»/«керівники»); має- мо 96 прикладів з трьома винятками23. Як уже відзначалося, для Восьмикнижжя всі три позначення належать до одного рівня владної ієрархії, при цьому «князь» ближчий до «старѣишина»24. Зрозуміло, існують семантичні розбіжності, для ілю- страції чого достатньо одного прикладу. «Старьць» та «старьци» у Бутті – це, пере- важно, позначення віку, «старий». Наприклад, Сара, отримавши звістку про те, що в неї має народитися син, нібито розмірковувала: «...се моужь мои старець» (Бут.18.12). Водночас, за Бут.50.7, у поховальній церемонії патріарха Іакова бе- руть участь «вся слоугы (в одному зі списків: отроци) фараони и старци домоу єго (варіант: домашнии ему) . и вси старци земля єгипетскыя» – і оскільки син Іакова Йосиф у цей час є великою персоною, «князем» усієї землі Єгипетської (Бут.42.6, 45.8), упевнено визначається статусний (політичний) зміст повідомлення. Тим часом, в усіх випадках у грецькій Септуаґінті тут використане слово «πρεσβυvτερος», а у слов’янському Восьмикнижжі – «старьць». Забігаючи наперед, те саме спо- стерігається в літопису. Скажімо, стосовно виразів зі словом «старьць»/«старьци» можна виокремити три значення: соціально-політичне, вікове, та, в оповідях про Києво-Печерський монастир – титул або просто позначення ченця. Що важливо, динаміка слововжитку відсутня, загальне враження із прочи- тання Восьмикнижжя складається таке, що старці та старійшини, а також кня- зі й навіть царі, існували завжди. «Провідні», «старші» та «керуючі» фіксуються з того моменту, як виникає більше двох поколінь роду людського, тобто вже в Бутті25. Водночас, присутні складні перерахування дійових осіб та фраґменти, де значення «перетинаються», і одна й та сама група людей може бути найменованою різним чином: старійшинами, князями, «мужами»… Як правило, подібні вислови зосеред- жено в пізніших за походженням книгах, Второзаконні та Числах (хоча в усіх кни- гах Восьмикнижжя присутні сліди пізніх нашарувань). «Перетини значень» див., напр., у сюжетах з Книги Чисел – ідеться про розподіл («причастье») землі ізраїль- тянами, та про перемовини царя Валака із волхвом Валаамом стосовно прокляття «сыновъ Израилевъ» (після чого вміщено відомий сюжет про Валаамову ослицю): Розподіл землі, Числ.34.18: «и княsь єдинъ [от племене]26 . да поимете при- чястити вам землю». Наступний вірш, Числ.34.19: «си же имена моужь , племене iюдина» – пор. Num.34.18 «και; αρχοντα ε{να εjκ φυλη~ς.... 34.19 ...τω~ν αjνδρω~ν…». 23 Числ. 24.17 і 25.4 «князи» – «του;ς αjρχηγου;ς», та Суд.11.11 «поставити княземъ» – в останньому разі, вірогідно, використано метафору: «ειjς κεφαλη;ν» («на чолі»). 24 У двох випадках (Бут.47.5 та Вих.2.14) словом «старѣишина» перекладене «αρχων», а словом «князь» – «αjρχηγοι»;, для чого більш типовий відповідник «старѣишина», див. вище. 25 Навіть царська влада існувала якщо не завжди, то з такого моменту, який із повним правом можна вважати «прадавнім». Наприклад, усередині великого переліку нащадків Ісава-Едома, в якому згадуються «старѣишины»/«η γεμο vνες» (Бут.36.15–36.43), читаємо по ві- дом лення про царів (!): «сiи же цр ҃и . иже црствоваша въ єдомѣ . преже црствованiа цр ҃ь въ iи ҃ли» (Бут.36.31). 26 У квадратних дужках – варіант у групі списків хронографічної редакції, що підтримується грецьким текстом; у російській редакції помилково: «оч҃ьства». Укр.іст.журн. – 2012. – №5 172 Т.Л.Вілкул Валак відсилає своїх посланців до волхва Валаама, аби клясти «Израиля», і волхв у кінцевому підсумку погоджується прийти до нього. Числ.22.7: «и идоша старци моавли [и старци мадиамли]»27 – «η γερουσιvα Μωαβ και; η γερουσιvα Μαδιαμ»; Числ.22.35: «иде же валаамъ съ княsи валаковы» – «...μετα; τω~ν αjρχοvντων Βαλακ». Складні перерахування див., напр.: Втор.5.23: «и прiидосте вся старѣишины племенъ ваших и старци ваши» – «οι ηγουvμενοι τω~ν φυλω~ν υμω~ν και; η γερουσιvα υμω~ν». Втор.31.28: «призовѣте къ мнѣ старѣишины племенъ ваших и старца ваша . и книгчiа ваша и соудiа ваша» – «του;ς φυλα vρχους υμω~ν και; του;ς πρεσβυτεvρους υμω~ν...». Суд.11.11: «и поставиша [и]28 людие старѣишину над собою . и кн҃зь» – «ειjς κεφαλη ;ν και; ειjς αjρχηγοvν»29. Іноді ускладнення складу учасників чи дивні ототожнення різних «чинів» могли з’явитися вже на слов’янському ґрунті. Скажімо, Числ.16.13 «яко ты єси старѣишина нашь и княsь» – передає «ο{τι καταvρχεις ημω~ν αρχων», що буквально озна- чає «оскільки керуєш нами, керівник». Малозрозуміле Втор.33.21 «княsь събранъ старѣишина людемъ» виникло через випущене гр. «α{μα» («одночасно», «разом з») – пор.: «αjρχοvντων συνηγμεvνων α{μα αjρχηγοι~ς λαω~ν» («князям зібраним разом зі ста- рійшинами людей»). Іменником могли перекласти форму дієслова «ηγεvομαι» («іти попереду»): Втор.1.15: «и пояхъ от вас моудры оумѣтелѧ смысльны . и поставихъ я вамъ старѣишины тысущникы . и книгчiа соудiамъ вашим» – «...ανδρας σοφου;ς και; εjπιστηvμονας... κατεvστησα αυjτου;ς ηγει~σθαι εjφ’ υμω~ν χιλιαvρχους και; εκατονταvρχους...» («...мужів мудрих та досвідчених... поставив їх іти попереду від вас тисячники, сотники...»). Принагідно з’ясовується походження виразів «старьци людьскыя» (Вих.17.5, 19.7; Числ.11.16, 11.2430) та «старьци градьскыя» (Втор.22.17; Суд.8.16)31. Ці ха- рактерні сполучення, що проявилися також у «ПВЛ» в описі князювання Володимира Святославича32, завдячують своєю появою закономірностям пере- кладу, абсолютно нерелевантним з історичної точки зору. Вислови «η  γερουσι vα» чи «οι  πρεσβυvτεροι τη~ς ποvλεως εjκειvνης / αυ jτου~ / σου» перекладали як «старци града сего / его / твоего», а в тому випадку, якщо визначальне слово було відсутнім, «τη~ς ποvλεως» або «του~ λαου~» передавалося через прийменник33. 27 Співвідношення списків – як у попередньому випадку. 28 Варіант: «поставиша и»; «κατεvστησαν αυjτο;ν». 29 Так за читанням унціала В та споріднених йому списків. У группі унціала А дещо інакше: «ειjς κεφαλη;ν ειjς ηγουvμενον». 30 Вих.17.5 «поими же со собою от старець людьскых»; Вих.19.7 «пришед же моисе\\ . [и] възва старца людь- скыя»; Числ.11.16 «яко ти соут старци людстiи и книгчiа ихъ»; Числ.11.24 «събра .о҃. моужь от старець людскых». 31 Втор.22.17 «и да разгноуть ризоу пред старци градскы»; Суд.8.16 «поя старца граднія и разя- бе я по трьнию». 32 102.18–19Л 986 р. з «Промови Філософа»; 106.15–16Л 987 р.; 124.23–24Л 996 р.; 127.27–28Л 997 р. («старѣишины»). Слід відзначити, що «старци людьскыя» неодноразово зустрічаються в Єван ге лії та інших біблійних книгах. Напр.: Мт.21.23: «…приступиша къ нему старѣишины жьрьчьскыи и старьци людьстии». Лк.22.66: «…събьрашася старьци людьстии и старѣишины жьрьчьскы и книжьници и ведьша и на съборъ свои». Мт.26.3: «…събьраша ся архиерѣи и книжьници и старьци людьстии въ дворъ архиерѣвовъ». Див. Апракос Мстислава, 49а.23 (183в.20–21), 120б.21–22, 141б.16–17. Ще згадки: Лк.23.1; Мт.21.23; Мт.27.1. Там же, 120в.23, 131а.17, 144в.17–18 (167в.2). Про ці позначення див. також у: Вилкул Т.Л. Люди и князь в древне русских летописях середины ХІ–ХІІІ вв. – К., 2007; Москва, 2009. «Старци градьскыя» – більш рідкісний вираз, хоча вичерпного пе реліку джерел, попри увагу дослідників до цього питання, досі не складено. 33 Див.: Втор.19.12 «старци града того» – «η γερουσιvα τη~ς ποvλεως αυjτου~»; 21.2 «да придоуть стар- ци твои» – «η γερουσιvα σου»; 21.19 «пред старца града своєго» – 21.19 «τη;ν γερουσιvαν τη~ς ποvλεως αυjτου»~; Втор.22.17 «и да разгноуть ризоу пред старци градскы» – 22.17 «...εjναντιvον τη~ς γερουσιvας τη~ς ποvλεως». Укр.іст.журн. – 2012. – №5 «Старьци» та «старѣишины» в «Повісті временних літ»... 173 Тепер повернімося до «ПВЛ», і ще раз поглянемо, яким чином розподіле- но в літописі вирази зі словом «старьць»/«старьци». Як уже відзначалося, на це слово вперше натрапляємо у сюжеті про полянську данину мечами (див. вище). Далі дев’ять (!) подібних виразів уміщено в оповіді про князювання Володимира Святославича (під 980, 983, 986, 987 тричі, 996 двічі та 997 рр.)34. Поодинокий ви- слів з пророка Ісаї бачимо під 1015 р. у низці цитат, що створюють портрет кня- зя-лиходія Святополка35. Наступними є «старци» з оповідань про ченців Києво- Печерського монастиря, 105136 та 107437 рр., ще далі йде звістка про смерть «доброго старца» Яня 1106 р.38 та переказ із Книги Товіт у «Хроніці» Георгія Амартола під 1111 р.39 Якщо вилучити згадки києво-печерських старців-ченців, прямі біблійні цитати 980 й 1015 рр. та повідомлення 1106 і 1111 рр., в яких сло- во вживається на означення віку, «соціально-політичне» значення залишається суто для опису правління Володимира Святославича й сюжету про данину ме- чами. Звісно, подібне розмежування дещо штучне і проведене з великим ступе- нем умовності, проте тільки в оповіді про данину мечами з недатованої частини «ПВЛ» та в літописних статтях 983–997 рр. ідеться про наради зі «старьцами», спільні рішення та статусні акції. Слово «старѣишины» розподілене у «ПВЛ» дещо інакше. Двічі воно зустрі- чається в оповіді про полянську данину мечами; потім трапляється в оповідан- ні про смерть князя Олега від власного коня (912 р.)40; у 4-й помсті княгині Ольги та покаранні, накладеному на місто Іскоростень (946 р.)41. Це слово вжи- те 5 разів в історії князювання Володимира Святославича: тричі у «Промові Філософа» (986 р.)42, а також у літописних статтях під 99643 і 997 рр.44 Далі 34 Під 980 р. у цитаті з Притч: 81.16–17Л «внегда аще сядеть на сонмищи . съ старци и съ жители земли». Під 983 р. у сюжеті про варяґів-мучеників, в якому, як відзначалося, простежується вплив Второзаконня (див.: Tolochko O. The Primary Chronicle’s ‘Ethnography’ revisited... – Р.62): 82.8–9Л «и рѣша старци и боляре мечемъ жребии…». Під 986 р. у «Промові Філософа», про Ірода: 102.18–19Л «призвавъ книжникi и старци людьския». Під 987 р. тричі в описі нарад князя з боярами та старцями: 106.15–16Л «Созва володимеръ боляры своя и старци градьскиѣ»; 107.2Л «рѣша бояре и старци»; 108.5–6Л «созва князь боляры своя и старца». Під 996 р. в оповіді про влаштування святкування та наради з приводу обрання віри або покарань злочинців: 124.23–24Л «створи праздникъ великъ въ тъ дн҃ь . боляром и старцемъ людьским»; 127.6Л «рѣша єпспи и старци . рать многа…». Під 997 р. в оповіді про білгородське віче: 127.24–25Л «бѣ же єдинъ старець не былъ на вѣчи томь». 35 140.10Л «…смѣрена старца . и дивна свѣтника». 36 Двічі: 159.21–22Л «братья идоша к старцю антонью»; 159.27–28Л «братя же ради бывше поклонишася старцю». 37 190.8Л «сбудяшетсѧ старче слово»; 190.9Л «Бѣ же и другыи старець именемь матфѣи»; 190.25Л «се же вида старець повѣдаше брати»; і ще 10 подібних прикладів. 38 281.7–8Л «преставися янь старець добрыи». 39 ПСРЛ. – Т.2. – Стп.270, рядки 11–12 «слѣпа старца сълънъця . видѣти створи ему оубо». 40 38.28Л «призва стареишиноу конюхом . реч коє…». Тут згаданий «старѣишина конюхомъ», тобто маємо справу з типовою конструкцією на зразок «старѣишина стражемъ…», див. вище. 41 59.28Л «старѣишины же града изънима». 42 Про «съпадение» Сатанаїла та поставлення на його місце архангела Михаїла, а також у прямій цитаті з пророцтва Михеї, застосованій у серій пророцтв про Христа. Щодо останнього, Мих.5.2 див. у: Шахматов А.А. Повесть временных… – С.703. Перші два фраґмента, імовір- но, пов’язані з викладом Книги Ювілеїв: Вилкул Т.Л. О происхождении «Речи Философа» // Palaeoslavica. – Vol.XX. – №1. – Cambridge, Mass., 2012. – P.1–15. Тексти літопису у цих трьох випадках див.: 87.30Л «старѣишина чину ан҃глку»; 88.5–6Л «в него же мѣсто постави старѣишину михаила»; 100.16–17Л «из тебе бо изидеть старѣишина быти въ князехъ во из҃ли». 43 125.7–8Л «съзываше боляры своя . и посадникы [и] старѣишины по всѣм градомъ». 44 127.27–28Л «се слышавъ посла по старѣишины градьскыя». Укр.іст.журн. – 2012. – №5 174 Т.Л.Вілкул бачимо його в монастирських повістях 1074 р.45, діалозі Ізяслава Ярославича з братом Всеволодом під 1078 р.46 та цитаті з «Хроніки» Амартола під 1111 р.47 «Політичне» значення не так повно зосереджене в рамках періоду князювання Володимира: можна вказати на звістку 946 р. про помсту Ольги та звернення Ізяслава Ярославича до Всеволода під 1078 р. Як бачимо, сфери вжитку слів «старьць» і «старѣишина» відрізняються, хоч і не надто серйозно. Загалом, це недивно, ураховуючи те, що для «старьць» і «старѣишина» знайдено незбіжні низки грецьких відповідників (подібна закономірність спостерігається не лише у Восьмикнижжі, це ж можна зауважити стосовно інших перекладних текстів)48. Зв’язок сюжету про полянську данину хозарам та оповідання про Володимира Святославича видається невипадковим. Швидше за все, так проявилася рука укла- дача «ПВЛ». Повторюся, лише на цих двох ділянках слово «старьци» має «соціаль- но-політичне» значення. Сказане підкріплюється і таким спостереженням – в обох випадках використано одні й ті самі джерела. Як відомо, ідеологічно важливі мо- менти початкового літопису, у тому числі Введення, період князювання хрестителя Русі (до 997 р.), а також закінчення зводу, – марковані сильним впливом переклад- ної літератури, як біблійної, так і хронографічної. У нашому випадку примітне те, що в обох оповідях: про данину хозарам та у статті 986 р. у «Промові Філософа», – знаходимо мотив немовляти-Мойсея, котрий провіщав загибель Єгипту49. Цей мо- тив походить з Книги Ювілеєв чи якоїсь з її переробок, у слов’янському перекладі відомої під назвою «Дробне Буття»50. При цьому, як відзначив О.В.Коптєв, дослі- дження паралельних сюжетів про «загрозливу данину», до яких слід віднести по- лянську данину мечами, демонструє, що вони наділені певною цільністю. Подібні оповідання містять загадку (власне пропозиція чужому правителеві меча, стріл...) та відгадку – інтерпретацію незвичної данини51. Таким чином, початок і завер- шення оповіді не можна відривати одне від одного. Вірогідніше за все, літописець використав «бродячий» (?) сюжет, текстуально оформивши його вже разом із за- позиченнями з «Дробного Буття». Слід відзначити також загальне співвідношен- ня характеру різних ділянок тексту початкового літопису. У «Промові Філософа» 45 «Старѣишиною» названo Антихриста в діалозі бісів та одного з печерських подвижників: 196.27Л «поклонился еси нашему старѣишинѣ и намъ»; 197.1–2Л «вашь старѣишина антихрестъ есть». 46 203.1Л «нареч мя старѣишину собѣ». 47 ПСРЛ. – Т.2. – Стп.269, рядок 8: «языкомъ старишины наставляюще». Текст Амартола див.: Истрин В.М. Книгы временьныя и образныя Георгия Мниха: Хроника Георгия Амартола в древнем славяно-русском переводе. – Т.1: Текст. – Петроград, 1920. – С.160–161. 48 Про відповідники до слова «старѣишина» див., напр.: Пичхадзе А.А. Переводческая деятель- ность в домонгольской Руси: лингвистический аспект. – Москва, 2011. – С.288, 292–293. 49 Мотив детально пророблено у «Промові Філософа» й коротко згадано в недатованій частині «ПВЛ». «Промова Філософа», 94.12–17Л: «быс отроча красно . и быс . лѣт .д҃. и приведе [и] дъщи фараоня ко оц҃ю своєму . видѣвъ же моисѣя фараонъ нача любити отроч . моисии же хапаяся за шию срони вѣнець . съ главы цр҃вы и попра и . видѣвъ же волъхвъ и реч цр҃ви . о цр҃ю погуби отроча се . аще ли не погубишь . имать погубити всего єюпта . и не послуша єго цр҃ь . но паче повелѣ не погубити дѣтии жидовьских». Введення ПВЛ, про полянську данину мечами, 17.16–19Л: «яко [и] при фаравонѣ цр҃и єюпетьстѣмь єда приведоша моисѣя предъ фаравона и рѣша старѣишина фараоня /варіант: старци фараони/ . се хочеть смирити область єюпетьскую . яко же и быс погибоша єюптяне от моисея...». До речі, О.В.Коптєв відзначив загальну спорідненість сюжету про данину мечами та іншого епізоду «ПВЛ» – про дарування меча Святославові Ігоревичу від грецького імператора під 971 р. (див.: Koptev A. The Story of “Chazar Tribute”... – Р.202–204). Здається, у цих фраґмен- тах присутня і певна текстуальна спорідненість, див., напр.: «фараонъ нача любити отроча» – «послаша ему мечь… нача хвалити и любити . и цѣлова[ти] цр҃я» (71.7,9–10Л). 50 Див.: Вилкул Т. О происхождении «Речи Философа». 51 Koptev A. The Story of “Chazar Tribute”... Укр.іст.журн. – 2012. – №5 «Старьци» та «старѣишины» в «Повісті временних літ»... 175 та початковій частині «ПВЛ» бачимо запозичення з біблійних та хронографічних (хронік Амартола та Іоанна Малали) джерел, а також Книги Ювілеїв52. Своєю чергою, тісно пов’язані одне з одним також Введення, стаття 1065 р. та завершен- ня «ПВЛ»53, а дослідження джерел та композиції «Промови Філософа» дозволяє стверджувати, що це витвір літописця, написаний після 1100 (чи, радше, навіть 1112) року54. Отже, на всіх названих ділянках проявилися ознаки роботи укладача «ПВЛ», і вони належать до одного текстуального шару. Що стосується того, чому слова «старьць» та «старѣишина» настільки рідкісні у Введенні до «ПВЛ» і практично не зустрічаються після 1078 р. – як і завжди, подібні властивості тексту неможливо передбачити заздалегідь, однак їх можна спробувати пояснити. Щодо недатованої частини, найімовірніше, таким чином виявилися уподобання укладача. Крім того, виклад недатованої частини «ПВЛ», так би мовити, дуже концентрований. Введення літопису щільно насичене книж- ною топікою (на цій ділянці зводу автор «ПВЛ», наприклад, кілька разів увів ви- раз «мудри / добри и смыслени», що має біблійно-хронографічне походження55), і вірогідно, уживання одних виразів витісняло інші. Чому «старьцев» немає після 1078 р. – для цього існує цілком раціональне пояс нен ня. «ПВЛ» редагувалася за часів київського князювання Володимира Монома ха (у 1113–1116 рр.), а в роки утвердження на князівському столі в Києві Всеволо да Ярославича (1078–1093 рр.) та його сина Мономаха (1113–1125 рр.), котрі були молодшими представниками нащадків Ярослава Мудрого, натяки на старійшинство, здається, були небажани- ми; натомість починає інтенсивно експлуатуватися ідея «отьчины». Усе сказане має різноманітні наслідки – як історичного, так і текстологіч- ного плану. Насамперед, не виправдалися очікування, пов’язані з традиційною схемою розвитку Давньої Русі. Згадками старців та старійшин мала б рясніти ле- ґендарна історія слов’янських племен та Русі, однак усі вони, за винятком одного повідомлення, уміщені вже в історії київських князів. Більше того, один-єдиний сюжет «додержавного» періоду про полянську данину мечами, в якому фіксують- ся «старьци» та «старѣишины», – створений під впливом біблійних і хроногра- фічних перекладних текстів, та являє собою сконструйовану укладачем «ПВЛ» оповідь. Він щільно пов’язаний з оповіданням про часи князювання Володимира Святославича, де простежується найбільша концентрація звісток про старців та старійшин, а що стосується «соціально-політичного» значення слова «старьци», 52 Щодо запозичень з Книги Ювілеїв у Введенні «ПВЛ»: вказується висота Вавилонської башти, 5433 ліктя, пор.: The Book of Jubilees, tr. by James C. Vanderkam [Corpus Scriptorum Christianorum Ori- entalium. Vol.511. Scriptores Aethiopici. Tomus 88]. – Lovanii, 1989. – Р.62 (Jub.10:21); 5.15Л. У «Промові Філософа» таких запозичень декілька. Питання взаємозв’язків цих частин «ПВЛ» розглядалося, зокрема, у: Franklin S. Some Apocryphal Sources of Kievan Russian Historiography // Oxford Slavonic Papers: New Series. – Vol.XV. – 1982. – Р.18–25; Reinhart J. «Речь Философа» Повести временных лет и её великоморавская и преславская предыстория // Wiener Slavistisches Jahrbuch. – Wien, 2008. – S.152; Милютенко Н.И. К вопросу о некоторых источниках Речи Фи ло со фа // Труды Отдела древнерусской литературы. – Т.55. – 2004. – С.9–17; Петрухин В.Я. Русь и «вси языци»... – С.132–135. 53 Вилкул Т.Л. Повесть временных лет и Хронограф // Palаeoslavica. – Vol.XV. – №2. – Cam- bridge, Mass., 2007. – Р.56–116. 54 Вилкул Т.Л. О происхождении «Речи Философа»... 55 Одне з місць Восьмикнижжя, де трапився цей вираз, процитоване вище (див. Втор.1.15), деякі інші приклади вже відзначено дослідниками. Див.: Гиппиус А.А. Рекоша дроужина Игореви… 3. Ответ О.Б.Страховой (Ещё раз о лингвистической стратификации Начальной ле топи си) // Palaeoslavica. – Vol.XVII. – №2. – Cambridge, Mass., 2009. – P.272 (із посиланням на працю І.М.Да нилевського 1998 р; див. прим. 9). Укр.іст.журн. – 2012. – №5 176 Т.Л.Вілкул воно відзначене винятково для сюжету про данину мечами та опису князювання хрестителя Русі (а точніше, для часу, пов’язаного з хрещенням56). Як видається, київський літописець помістив «старців» і «старійшин» переважно в князівський період недарма. Судячи з закономірностей користування запозиченою лексикою і топікою, це була ознака «парадного», гідного опису давніх (для такого пункту від- ліку, як початок ХІІ ст.) князів. У літописця не могло виникнути самої ідеї того, що «старці» мусять опинитися в додержавному, а не князівському періоді історії Русі. Поза тим, що систематичні курси історії загалом, зрозуміло, є виявом ново- часної інтелектуальної праці, у книжника не було й жодного авторитетного взі- рця, де б провадилася ідея розвитку від правління «старѣишинъ» і «старьцевъ» до верховних володарів57. Навпаки, загальна картина слововжитку в авторитетних для укладача «ПВЛ» взірцях, за всієї своєї складності, була статичною. Зокрема, дослідження термінології Восьмикнижжя демонструє, що вже у Книзі Буття фік- суються і «цѣсари», і «князи», і «старьци» й «старѣишины». Що стосується текстології початкового літопису, невиправданими є спроби «розшаровувати» та «розшивати» сюжет про полянську данину мечами. Початок цього оповідання із «загадкою» – дивною даниною мечами, не можна відривати від закінчення з «розгадкою»-тлумаченням із біблійних та парабіблійних сюже- тів. Введення ж «ПВЛ» у цілому, судячи з усього, слід відносити не до найдав- нішого ядра і не до витвору одного з авторів передуючих початковому літопису зводів, як це часто вважається у школі послідовників О.О.Шахматова, а до спра- ви рук власне укладача «ПВЛ», що працював у 10-х рр. ХІІ ст. 56 Вирази зустрічаються у літописних статтях 983–997 рр., тобто відлік іде від однієї з подій «язичницької реакції» – історії варяґів-мучеників – до зведення та освячення Десятинної церкви. 57 Про значення авторитетних взірців в описах подій, здавалося б, «суто вітчизняної історії», див.: Толочко А.П. Как была разрушена Десятинная церковь в Киеве? // Казус: Индивидуальное и уникальное в истории 2007–2009. – Москва, 2012. – С.33. The paper surveys such social terms as “startsi” and “starĕishiny” (elders, aldermen) in the Tale of Bygone Years and in Old Slavonic Octateuch. It was usually considered that mentions of elders point to some “tribal” characteristics. But while we have only one story with mentions of “startsi” and “starĕishiny” from formative period of Rus’ (namely, about the tribute of Polans to Chasars), others dates came from “Kyevan princely period”, with special accent on the years of government of the prince Volodymyr Sviatoslavych. Besides, some important accounts were heavy impacted by biblical narrations as well as bookish sources. In the one’s turn, a close examination of all cases of using selected terms in the Octateuch shows us an intricated picture which appeared due to the long history of biblical texts transition. Though, general effect was that elders (and princes) existed everywhere in the Octateuch; at least they are known already in Genesis. In order to describe the early history of Rus’ the chronicler applied biblical patterns with very complicated but nevertheless static political and social pictures.

«Старьци» та «старѣишины» в «Повісті временних літ» і давньослов’янському Восьмикнижжі

Institution

Similar Items