Честь як реґулятор шляхетського повсякдення (Волинь останньої третини XVI – початку XVII ст.)

У статті розглядаються повсякденні практики ранньомодерного шляхетського
 соціуму Волині, де найчастіше виходило на яв поняття про честь як головну цінність шляхтича. Чутливість до найменших ознак неповаги, які могли підважити
 честь в очах спільноти, та необхідність її примножувати...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :Український історичний журнал
Дата:2012
Автор: Старченко, Н.П.
Формат: Стаття
Мова:Українська
Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2012
Теми:
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/106333
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Честь як реґулятор шляхетського повсякдення (Волинь останньої третини XVI – початку XVII ст.) / Н.П. Старченко // Український історичний журнал. — 2012. — № 6. — С. 25-39. — Бібліогр.: 73 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Опис
Резюме:У статті розглядаються повсякденні практики ранньомодерного шляхетського
 соціуму Волині, де найчастіше виходило на яв поняття про честь як головну цінність шляхтича. Чутливість до найменших ознак неповаги, які могли підважити
 честь в очах спільноти, та необхідність її примножувати призводили до щоденної
 конкуренції, а часто й конфлікту поміж формально рівними членами шляхетського стану. Водночас честь і похідна від неї (а інколи й синонімічна) добра слава лежали в основі стримуючих механізмів, із допомогою яких озброєній спільноті
 вдавалося підтримувати відносну рівновагу, адже честь задавала межі властивої шляхтичеві поведінки. Відтак аналізуються стратегії, до яких удавалася шляхта для демонстрації своєї та підважування чужої честі. In this article, I have analyzed the quotidian practices of early modern Volynian gentry
 society which attest that honour was the core value for the members of this group.
 The need to accrue honour and sensitivity to slights that could undermine it fostered
 ceaseless competition and widespread conflicts among the nominally equal representatives
 of gentry. At the same time, honour and the concomitant (and sometimes synonymous to
 it) glory engendered restraining mechanisms which maintained a certain equilibrium
 within the armed community, since honour marked the boundaries of demeanour that
 was perceived as being proper for gentry. I have analyzed the strategies gentry resorted
 to in order to demonstrate their honour and undermine the honour of their opponents.
ISSN:0130-5247