Давньоруська історія на службі у київських церковних ієрархів середини – другої половини XVII ст.: політична риторика та статус митрополії

Аналізується політична риторика київських церковних ієрархів після Переяслава
 1654 р. Її характерними рисами були апеляції до давньоруського минулого, демонстрація унікальності Києва як «православного Сіону» й декларування історичного
 права московського царя на «київську спадщину В...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:Український історичний журнал
Datum:2012
ISSN:0130-5247
1. Verfasser: Затилюк, Я.В.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainisch
Veröffentlicht: Інститут історії України НАН України 2012
Schlagworte:
Online Zugang:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/106334
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Давньоруська історія на службі у київських церковних ієрархів середини – другої половини XVII ст.: політична риторика та статус митрополії / Я.В. Затилюк // Український історичний журнал. — 2012. — № 6. — С. 40-56. — Бібліогр.: 67 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Beschreibung
Zusammenfassung:Аналізується політична риторика київських церковних ієрархів після Переяслава
 1654 р. Її характерними рисами були апеляції до давньоруського минулого, демонстрація унікальності Києва як «православного Сіону» й декларування історичного
 права московського царя на «київську спадщину Володимира». Використання цього
 риторичного арсеналу, котрий сформувався ще протягом 1620–1640-х рр., пояснюється спробами церковної еліти Гетьманщини обґрунтувати перед Москвою
 особливий статус Київської митрополії як сфери юрисдикції константинопольського патріарха. The aim of this article is to analyse political rhetoric of the Kyivan church hierarchs after
 the council of Pereiaslav in 1654. This rhetoric appeals to the Old Rus’ past, demonstrates
 of the uniqueness of Kyiv as the “Orthodox Zion” and declarates the historical right of
 Muscovite tsar to the “Kyivan heritage of the prince Volodymyr”. Usage of such rhetorical
 repertoire, which was developed during 1620–1640, was determined by the attempts of the
 church elite of the Hetmanate to justify the separate status of the Kyivan Metropolitanate
 as the sphere of jurisdiction of the Patriarche of Constantinople.
ISSN:0130-5247