В.Михайловський. Еластична спільнота: Подільська шляхта в другій половині XIV – 70-х роках XVI ст.

В.Михайловський. Еластична спільнота: Подільська шляхта в другій половині XIV – 70-х роках XVI ст.

Рецензія на книгу: Михайловський В. Еластична спільнота: Подільська шляхта в другій половині XIV – 70-х роках XVI ст. – К.: Темпора, 2012. – XXVI+450 c.

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2013
Автор: Степанков, В.С.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2013
Назва видання:Український історичний журнал
Теми:
Рецензії й огляди
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/106411
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:В.Михайловський. Еластична спільнота: Подільська шляхта в другій половині XIV – 70-х роках XVI ст. / В.С. Степанков // Український історичний журнал. — 2013. — № 1. — С. 168-178. — Бібліогр.: 19 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-106411
record_format dspace
spelling nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1064112025-02-09T13:37:06Z В.Михайловський. Еластична спільнота: Подільська шляхта в другій половині XIV – 70-х роках XVI ст. V.Mykhailovs’kyi. Elastic Community: Podolian Nobility From the Second Half of XIV – 70s of XVIth Степанков, В.С. Рецензії й огляди Рецензія на книгу: Михайловський В. Еластична спільнота: Подільська шляхта в другій половині XIV – 70-х роках XVI ст. – К.: Темпора, 2012. – XXVI+450 c. 2013 Article В.Михайловський. Еластична спільнота: Подільська шляхта в другій половині XIV – 70-х роках XVI ст. / В.С. Степанков // Український історичний журнал. — 2013. — № 1. — С. 168-178. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/106411 uk Український історичний журнал application/pdf Інститут історії України НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Рецензії й огляди
Рецензії й огляди
spellingShingle Рецензії й огляди
Рецензії й огляди
Степанков, В.С.
В.Михайловський. Еластична спільнота: Подільська шляхта в другій половині XIV – 70-х роках XVI ст.
Український історичний журнал
description Рецензія на книгу: Михайловський В. Еластична спільнота: Подільська шляхта в другій половині XIV – 70-х роках XVI ст. – К.: Темпора, 2012. – XXVI+450 c.
format Article
author Степанков, В.С.
author_facet Степанков, В.С.
author_sort Степанков, В.С.
title В.Михайловський. Еластична спільнота: Подільська шляхта в другій половині XIV – 70-х роках XVI ст.
title_short В.Михайловський. Еластична спільнота: Подільська шляхта в другій половині XIV – 70-х роках XVI ст.
title_full В.Михайловський. Еластична спільнота: Подільська шляхта в другій половині XIV – 70-х роках XVI ст.
title_fullStr В.Михайловський. Еластична спільнота: Подільська шляхта в другій половині XIV – 70-х роках XVI ст.
title_full_unstemmed В.Михайловський. Еластична спільнота: Подільська шляхта в другій половині XIV – 70-х роках XVI ст.
title_sort в.михайловський. еластична спільнота: подільська шляхта в другій половині xiv – 70-х роках xvi ст.
publisher Інститут історії України НАН України
publishDate 2013
topic_facet Рецензії й огляди
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/106411
citation_txt В.Михайловський. Еластична спільнота: Подільська шляхта в другій половині XIV – 70-х роках XVI ст. / В.С. Степанков // Український історичний журнал. — 2013. — № 1. — С. 168-178. — Бібліогр.: 19 назв. — укр.
series Український історичний журнал
work_keys_str_mv AT stepankovvs vmihajlovsʹkijelastičnaspílʹnotapodílʹsʹkašlâhtavdrugíjpoloviníxiv70hrokahxvist
AT stepankovvs vmykhailovskyielasticcommunitypodoliannobilityfromthesecondhalfofxiv70sofxvith
first_indexed 2025-11-26T06:19:20Z
last_indexed 2025-11-26T06:19:20Z
_version_ 1849832732458221568
fulltext Український історичний журнал. – 2013. – №1 РЕЦЕНЗІЇ Й ОГЛЯДИ Михайловський в. Еластична спільнота: подільська шляхта в другій половині XIV – 70-х роках XVI ст. – К.: Темпора, 2012. – XXVI+450 c. Упродовж останніх двадцяти років в ук раїнсь кій історіографії з легкої руки ві- до мого вченого Н.Яковенко не лише від- родився науковий інтерес до вивчення віт чизняної шляхетської спільноти XІV – пер шої половини XVII ст., але й досягну- то безсумнівних успіхів. Завдяки працям О.Він ниченка, М.Довбищенка, Ю.Зазуляка, П.Ку лаковського, В.Собчука, Н.Старченко, І.Тес ленка, Н.Яковенко й інших дослідни- ків, в основних рисах реконструйовано пано- раму формування й функціонування шля- хетського стану, його соціальну структуру, форми землеволодіння, участь у політичному житті Великого князівства Литовського та Корони Польської, рівень і зміст самосвідомості тощо. Позитивною складовою цього доробку стало з’ясування названих аспектів буття шляхетської спільноти в окремих реґіонах України, що дозволяє вияснити наявність у ньому спільних і відмін- них рис. До грона таких праць належить і книга Віталія Михайловського, видана в київському видавництві «Темпора» 2012 р. Із приємністю відзна- чу, що її автор є випускником Кам’янець-Подільського національного уні- верситету імені Івана Огієнка. Ще під час навчання в ньому (середина 1990-х рр.) він зацікавився проблематикою подільської шляхти XV–XVІІ ст., написав дипломну роботу «Подільська шляхта в українській і зарубіжній іс- торіографіях», яку блискуче захистив 1997 р. Вона й стала визначальною у його подальшій науковій творчості. 2004 р. захистив кандидатську дисер- тацію «Надавча поземельна політика володарів Західного Поділля (1402– 1506 рр.)». Після чого продовжував надзвичайно інтенсивно розробляти комп лекс питань, пов’язаних із соціальною й політичною історією Західного Поділля (згодом Подільського воєводства) XІV – першої половини XVІІ ст., Український історичний журнал. – 2013. – №1 Рецензії й огляди 169 про що промовляють його публікації1. Видрукував також кілька статей про Поділля цього часу в «Енциклопедії історії України»2. І саме у процесі їх осмислення в В.Михайловського, вочевидь, і викристалізувалася ідея ство- рення фундаментальної праці, присвяченої з’ясуванню історії шляхетської корпорації Поділля. Монографія виконана у кращих традиціях історичних досліджень такого формату. Вона складається з коротенького впровадження «Від автора», розло- гого «Вступу», шести розділів, післямови, котру написала Н.Яковенко, додат- ків, іменного та географічного покажчиків, списків скорочень, використаних джерел і літератури. Завершують книгу два розлогих резюме, англійською та польською мовами, які виступають своєрідним інтелектуальним кодом для іноземних фахівців-істориків, котрі займаються цим періодом або проявляють інтерес до цієї тематики. Важливе місце в монографії посідає «Вступ», якому автор цілком свідомо відвів роль методологічного ключа (правда, в окремих деталях лише пунктир- но означеного) для полегшення розуміння читачем розробленої ним концеп- ції досліджуваної проблеми. Такий підхід, попри сприйняття/несприйняття запропонованих методологічних засад, заслуговує на повагу, адже засвідчує професійну порядність ученого, який відкрито виносить їх для обговорення колеґами-істориками. Зважаючи на їх важливість для осмислення значимості рецензованої праці, зупинюся на характеристиці «Вступу» детальніше. Автор чітко окреслив територіальні межі Поділля у цілому й Західного Поділля (Подільського воєводства) зокрема та показав головні зміни його політичного статусу протягом XІV–XV ст.; визначив своєрідні ознаки подільської шляхет- ської корпорації, які дозволили трактувати її власне як «еластичну спільноту», виділив три періоди у процесі становлення подільської шляхти впродовж се- редини XІV – 70-х рр. XVІ ст. (с.ХІІ–XV, XVІІІ–ХХ). Водночас деякі підходи В.Михайловського до викладу матеріалу та ви- словлені думки, як на моє розуміння, несуть у собі не стільки полемічний запал 1 Серед останніх див.: Михайловський В. Роздача земельної власності у Подільському воєвод- стві за Казимира IV (1448–1992) // Записки Наукового товариства імені Шевченка. – Л., 2006. – Т.251. – С.399–438; Його ж. Документ для кам’янецького підстарости Яна Срочицького 1527 року на пляц у Кам’янці (історія однієї родини з Поділля у XVI ст.) // Регіональна історія України: Зб. наук. ст. – К., 2008. – Вип.2. – С.273–284; Його ж. Описи кам’янецького та летичівського замків 1613 р. // Наукові праці Кам’янець-Подільського національного університету: Історичні науки. – Кам’янець-Подільський, 2008. – Т.18: На пошану професора В.С.Степанкова. – С.98– 116; Його ж. Як подільська шляхта означувала свою територію (за матеріалами комісарських свідчень 1564 р.) // Наукові записки: Збірник молодих вчених та аспірантів. – Т.19 (y 2 кн.): Тематичний випуск «Джерела локальної історії: методи дослідження, проблеми інтерпретації, популяризація». – Кн.I. – К., 2009. – С.158–169; Його ж. Правління Коріатовичів на Поділлі (1340-ві – 1394 рр.): соціальна структура князівського оточення // Український історичний жур- нал. – 2009. – №5. – С.34–47; Його ж. Васальні стосунки князів Коріатовичів із Казимиром III та Людовіком Угорським // Там само. – 2010. – №4. – С.4–15; Його ж. «Ревізія листів» на володін- ня королівщинами у 1564 р. для родини Бучацьких-Язловецьких-Творовських у Подільському воєводстві // Вісник Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка: Історичні науки. – Вип.4: На пошану професора А.О.Копилова. – Кам’янець-Подільський, 2011. – С.115–125 та ін. 2 Михайловський В. Подільська земля // Енциклопедія історії України. – К., 2011. – Т.8. – С.304; Його ж. Подільське воєводство // Там само. – С.304–305; Його ж. Подільське генеральне староство // Там само. – С.305; Його ж. Подільське князівство // Там само. – С.305–306. Український історичний журнал. – 2013. – №1 170 Рецензії й огляди (що слід лише вітати в будь-якому науковому дослідженні, адже це спонукає до пошуку нових арґументів для розв’язання проблем), скільки дають підстави для певного подиву. Ось, наприклад, констатувавши той факт, що у середині XІV ст. Поділля виходить на арену історії як територія, котру литовські князі Коріатовичі відвойовують у татар (с.ХІ), він жодним словом не прохоплюється про те, а, власне, якого етносу були ці землі: татарського, польського, угор- ського, молдавського чи, можливо, українського? Невідомо, чи входили вони коли-небудь до складу Руського (Українського) королівства і як потрапили у володіння Ноґайського улусу? Оце враження «замазування» (свідомого чи ми- мовільного) етнічної ідентифікації автохтонного населення та наявності/від- сутності в нього власних (українських) традицій соціально-політичного життя посилюється у зв’язку з міркуваннями автора щодо неможливості з’ясування питання етнічної належності подільської шляхти: «Зумисне у цій класифіка- ції не використано етнічної складової. Адже важко розділити цю строкату гру- пу, яка формувалася не тільки з місцевої (не факт, що цілковито слов’янського елементу), але й з пришлої шляхти» (с.XVІ). Уважаю такий підхід не зовсім науково коректним. Адже найкращий до- слідник Поділля XІV–XVІ ст., видатний польський історик Я.Куртика з’ясував, що всі урядники князів Коріатовичів у Подільському князівстві другої полови- ни XІV ст. «були за походженням русинами»3 (себто українцями). Він же, ви- вчаючи тогочасну «боярську еліту» Поділля, вияснив, що лише деякі з них, на- певне, «були прибульцями з Польщі чи Силезії»4. Ситуація помітно змінилася на кінець 1430-х рр. Проведений польським істориком аналіз шляхти (40 осіб), котра зібралася на сейм (з’їзд) у Кам’янці-Подільському й ухвалила 23 червня 1439 р. документ («акт»), спрямований на захист інтересів подільського шля- хетства, дав йому підстави висловити міркування, що у цьому гроні більшість уже становила власне польська шляхта, а визначне місце посідали Кірдеї – «представники покатоличеного руського боярства»5. Отже, можемо з певніс- тю стверджувати, що в період існування Подільського князівства шляхта за етнічною ознакою була в переважній більшості українською (руською). Інша справа, що з кінця XІV ст., як з’ясував Я.Куртика, на Поділлі й Галицькій Русі склад шляхти «систематично змінювався в результаті напливу на ці терени прибульців, в основному із земель етнічно польських, а також з Угорщини та Силезії. Це в очевидний спосіб призводило, з одного боку, до зміни етнічних і конфесійних пропорцій у межах цієї соціальної групи, зокрема в її вищих прошарках (не на користь автохтонів), з іншого – провокувало процеси асимі- ляції відповідно до польського культурного зразка (курсив мій – В.С.)»6. І якби В.Михайловський торкнувся висвітлення цього аспекту формування поділь- ської шляхетської корпорації, то його монографічне дослідження, як на мою думку, лише б виграло в повноті реконструкції цього процесу. 3 Kurtyka J. Podole w średniоwieczu i okresie nowożytnym: obrotowe przedmurze na pograniczu cywilizacji // Idem. Podole w czasach Jagiellońskich: Studia i materiały. – Kraków, 2011. – S.112. 4 Ibid. – S.113. 5 Ibid. – S.135; Kurtyka J. Z dziejów walki szlachty ruskiej o równouprawnienie: represje lat 1426–1427 i sejmiki roku 1439 // Idem. Podole w czasach Jagiellońskich... – S.54. 6 Kurtyka J. Z dziejów walki... – S.25. Український історичний журнал. – 2013. – №1 Рецензії й огляди 171 По-друге, автор слушно звернув увагу на той факт, що на середину XVІ ст. кількість православних парафій продовжувала істотно переважати католицькі, зосередженні переважно в містах (с.XVІ–XVІІ), що слугує переконливим арґу- ментом на користь думки про величезну чисельну перевагу українського (русь- кого) населення Поділля над польським. У зв’язку з чим незрозумілою є його спроба перетворити Подільське воєводство у час «панування синів Казимира IV – Яна-Ольбрахта, Олександра І та Сиґізмунда І» на своєрідне «antemurale Christianum» (с.ХІ). Для чого потрібна реанімація цього міфу, витвореного польським католицизмом у XVІ–XVІІ ст., підтримуваного Ватиканом і ґрунтов- но спростованого свого часу видатним українським істориком Я.Дашкевичем7? Адже добре відомо, що на півдні воно межувало з православним Молдавським князівством, а на сході – зі Східним Поділлям (Брацлавщиною), яке своєю чер- гою сусідило з Київським князівством, населення котрих становили православні українці. Як відзначав Я.Дашкевич, «межа справжнього християнського муру по відношенні до мусульманського Сходу проходила на схід від Росії, на південний схід від України, на схід та південь від Грузії та Вірменії, християнської Сирії і т.д. Те, що чимала енклава Великого кордону між Європою та Азією виникла внаслідок аґресії азійської цивілізації зразу ж на межі України, а Османська ім- перія захопила Балкани, також не створювало ситуації, при якій Польща коли- небудь безпосередньо межувала з мусульманством. На шляху між Польщею та Туреччиною завжди була Україна з її християнською культурою і цивілізацією такої ж самої тривалості, як християнська культура і цивілізація Польщі»8. Слід відзначити ґрунтовність історіографічного огляду стану дослідженос- ті проблеми, зробленого в першому розділі (с.1–16). Автор спромігся об’єктивно оцінити доробок Н.Молчановського, М.Грушевського, М.Владимирського-Бу- да нова, К.Пуласького, Л.Бялковського й інших авторів останньої третини ХІХ – перших десятиріч ХХ ст. Не обійшов він увагою й дискусію, що точилася між українськими та польськими істориками у цей час. Слушно зауважив, що з кінця 1920-х і до початку 1960-х рр. проблеми історії Поділля випали з поля зору дослідників. Лише завдяки зусиллям М.Крикуна почалося відродження інтересу в українській історіографії до цієї тематики (с.9–10). Усебічно про- аналізовано доробок Я.Куртики, котрий увів у науковий обіг чималу кількість нових та малознаних джерел з історії Поділля XIV–XV ст., а також у 2004 р. зробив своєрідний коментований реєстр усіх відомих йому історичних відомос- тей про історію краю («Repertorium Podolskie»)9. На жаль, із невідомої причини автор обійшов мовчанкою монографічне дослідження О.Білецької10. Доцільно 7 Дашкевич Я. Перегук віків: три погляди на минуле і сучасне України: націогенез – націо- нальне відродження – національна свідомість українців на зламі XVI–XVІІ ст. // Наука і культу- ра. – 1993. – №26/27. – С.57–58. 8 Там само. – С.57. 9 Трагічна загибель 10 квітня 2010 р. в авіакатастрофі під Смоленськом не дозволила Янушові Куртиці реалізувати всі свої плани щодо вивчення історії Поділля. У 2011 р. його поділлєзнавчі студії посмертно було видано окремим томом (див.: Kurtyka J. Podole w czasach Jagiellońskich: Studia i materiały / Oprac. M.Wilamowski, przedm. P.Kurtyka [Maiestas. Potestas. Communutas. – T.IV]. – Kraków, 2011. – 640 s.). 10 Білецька О. Поділля на зламі XIV–XV ст.: до витоків формування історичної області. – Одеса, 2004. – 416 с. Український історичний журнал. – 2013. – №1 172 Рецензії й огляди було також, підсумовуючи стан вивчення формування подільської шляхет- ської корпорації, зазначити, які аспекти досліджуваної проблеми вивчено, які залишаються дискусійними чи зовсім нез’ясованими (с.11–12). Достоїнством рецензованої праці безперечно є її багатюща джерельна база. В.Михайловський використав матеріали 12 фондів 7 архівів і рукописних від- ділів наукових бібліотек України й Польщі (всього 73 справи (сиґнатури)). Наявність багатого, як для другої половини XIV – першої половини XVI ст., дже- рельного матеріалу дозволила історику успішно реконструювати процес станов- лення подільської шляхетської спільноти та зміни в її структурі, виокремити в ньому періоди, з’ясувати роль політичного чинника, вияснити статус урядни- ків, охарактеризувати постаті можновладців, скласти ітінераріум подільських воєвод, каштелянів і старост тощо. Чи не вперше в історіографії автор розкрив цінність для вивчення проблеми «Книги ревізії» 1564 р., інвентарів Коронного архіву, книг Коронної метрики, матеріалів ревізії листів 1469 р. Не можна не погодитися з його думкою, що саме люстрації, інвентарі староств і поборові ре- єстри є визначальними для з’ясування строкатості тогочасної шляхетської кор- порації (с.20). Приємне враження справляють лаконічні за обсягом й точні за змістом характеристики основних публікацій джерел (с.23–27). Другий розділ присвячено соціально-політичній історії Поділля другої половини XІV ст., коли сформувалося удільне Подільське князівство, західна частина якого 1395 р. була надана польським королем краківському воєводі Спиткові. Вочевидь, В.Михайловському доцільно було розпочати висвітлен- ня розділу хоча б із невеликого екскурсу в минуле цього краю, що спочатку входив до Руського королівства, а пізніше потрапив у володіння Ноґайського улусу. Хотілося б також довідатися з книги про ставлення автора до міркуван- ня Я.Куртики щодо прийняття чи навіть запрошення місцевим (подільським) боярством Коріатовичів для захисту від татар11. Це ж важливо! Водночас слід відзначити цінність наукового доробку історика у з’ясуванні особливостей на- даного князями Коріатовичами в 1374 р. Кам’янцеві-Подільському акту про самоврядування (маґдебурзького права, с.30–32), реконструкції урядницької ієрархії влади Коріатовичів та їх оточення. Спираючись на інформацію дже- рел, наукові праці своїх попередників, він дійшов висновку, що «з певними застереженнями можемо означити соціальну структуру місцевої еліти як триступінчату, де на вищому щаблі, поза володарями, перебувають князі – представники родини, залежні або князі-співпрацівники. Наступний щабель займають пани. А на нижньому ми бачимо бояр, зем’ян, княжих слуг та двір- ських» (с.41). При цьому В.Михайловський уникає їх ідентифікації за етніч- ною ознакою. Щоправда, констатувавши, що «аналіз імен свідчить про певну кількість прибульців із заходу» (с.36), опосередковано визнає – більшість із них були все-таки місцевими, себто русинами. Беззаперечною заслугою автора стало створення ним на основі інформа- ційних джерел і праць А.Груші, Я.Куртики, Я.Тенґовського й інших дослід- ників біограм 34 осіб зі складу тогочасної подільської еліти (с.41–47). Уперше 11 Kurtyka J. Podole w czasach Jagiellońskich…– S.99. Український історичний журнал. – 2013. – №1 Рецензії й огляди 173 в українській історіографії ґрунтовно проаналізовано причини й характер васальних стосунків Коріатовичів із Казимиром ІІІ і Людовиком Угорським. Поданий автором матеріал свідчить про жорстоку боротьбу Великого князів- ства Литовського й Корони Польської за спадщину Романовичів, складовою якої було й Поділля. Похід королеви Ядвіґи 1387 р., який завершився при- єднанням до Польщі галицької частини Руського королівства12, як і воєнну акцію 1394 р. Вітовта, що призвела до підпорядкування польському королеві Владиславові ІІІ Яґайлу Поділля, важко назвати «леґітимним» шляхом вход- ження цих земель до Корони (с.47–62). Це експансія, хоча частково й залакова- на складним вузлом родинно-васальних зв’язків. Що це, власне, так, свідчить акт передачі королем Західного Поділля «на княжому праві» найпотужнішому польському можновладцеві Спиткові з Мельштина, котрому «завдячував своїм поставленням на королівство», у «дідичне володіння», хоча той не належав до князівського роду (с.63–75). Не випадково саме на час його володіння (1395– 1399 рр.), як констатує Я.Куртика, припадає «перша хвиля напливу польської шляхти на Поділля»13. Цілком обґрунтованим є виокремлення у спеціальний розділ висвітлення процесу інкорпорації Західного Поділля до складу Корони та його перетворення в Подільське воєводство. Слід віддати належне копіткій праці дослідника з ви- явлення максимальної фактологічної інформації для відтворення головніших перипетій польсько-литовської боротьби за Поділля, яка завершилася 1432 р. його розподілом на дві частини – Західне і Східне, та перетворенням першої з них у 1434 р. на Подільське воєводство Корони Польської (с.84–108). Новим словом в історичній науці є з’ясування особливостей формування шляхетської спільноти на теренах Західного Поділля. Зокрема, встановлено, що саме Вітовт у 1418–1430 рр. запровадив тут заставну форму землеволодіння й зробив спробу змінити структуру шляхетського середовища та консолідувати прийшлу шлях- ту (с.101–107). Автор довів, що саме у цей час «формується структура подільської шляхти. Зникають князі, а замість них ми бачимо лише prelatorum, baronоrum, militum et nobіlium, terrigenarum Podolie, що є спрощеним варіантом шляхет- ських груп у сусідньому Руському воєводстві» (с.116). В.Михайловський висло- вив цікаве міркування, що саме боротьба за Поділля між Литвою та Польщею «призвела до створення на цій території такого типу шляхетської корпорації, яка відрізнялася від решти шляхетських корпорацій руських земель строкатіс- тю (як реґіональною, з огляду на значну кількість осіб, що прибули на Поділля, так і соціальною, що виявиться дещо пізніше, коли з наявних у нашому розпо- рядженні джерел почнуть «виринати» місцеві бояри) і неабиякою плинністю, пов’язаною з небезпекою життя на неспокійному прикордонні» (с.77). Однак, воно потребує наведення на свою користь переконливіших арґументів, зокрема порівняння зі шляхетською корпорацією Галицької Русі. Зміст даного розділу яскраво демонструє той нерідкий випадок в історіо- графії, коли використана дослідником джерельна інформація, з одного боку, 12 Войтович Л. Польський король Казимир ІІІ і боротьба за спадщину Романовичів // Вісник Львівського університету: Серія історична. – Л., 2011. – Вип.46. – С.17–41. 13 Kurtyka J. Podole w czasach Jagiellońskich…– S.120. Український історичний журнал. – 2013. – №1 174 Рецензії й огляди промовляє про його сумління й професійну порядність як науковця, а з іншо- го – вступає у суперечність з окремими теоретичними постулатами пропонова- ної читачам концепції власного бачення проблеми. Закидаючи українським історикам наявність певної заанґажованості (в окремих випадках слушно) в неґативній оцінці польської політики XІV–XVІ ст. в українських землях (с.4–8, 99, 115), зокрема дорікаючи М.Грушевському, що оповідь у нього залежала «від наперед визначеної конструкції» (с.8), В.Михайловський, як складається враження, сам потрапляє в таку ж пастку залежності від уже названих вище своїх концептуальних засад. Намагаючись будь-що спростувати положення української історіографії про наявність у цей же час процесів експансії Корони Польської стосовно українських земель, колонізації польськими шляхтича- ми прилучених територій, «полонізації» у створених 1434 р. Подільському та Руському воєводствах адміністративно-територіального устрою, права, судо- чинства й ін. сфер життя, зміцнення впливів католицької церкви тощо автор книги, усупереч очевидним фактам (які, до речі, і сам наводить) у деяких ви- падках відмовляється існуючі речі називати своїми іменами. Ну, наприклад, хіба не встановлено в науці, що русини XІV–XVІ ст. – це тогочасна назва українців, котрі проживали на теренах Поділля, Галичини, Волині й інших українських земель. Він воліє не вживати етнонім «українці», рідко вдається до етноніму «русини», надаючи перевагу назві «місцева шляхта», в окремих випадках – «автохтонна шляхта» чи навіть «слов’янський елемент» (с.XVІ), начебто «прийшла шляхта» з Польщі не належала до «слов’янського елементу» (с.XVІ). Хіба ж із самого тексту книги не видно, що більшість шлях- ти Поділля другої половини XІV – першої половини XVІ ст. становили україн- ці (русини) (с.33–47, 78–81, 89–115), а чисельність польської шляхти постійно зростала з кінця XІV ст. й уже у середині XV ст. складала більшість верхівки шляхетської корпорації (за означенням Я.Куртики, «подільської провінційної еліти») (с.77, 89–115)14? Для чого замовчувати той факт, що Владислав ІІ Яґайло цілком свідомо й послідовно проводив політику, спрямовану на зміцнення на Поділлі позицій власне польської шляхти й католицької церкви, аби опертися на них у намірах залишити ці землі у складі Корони, а не Литви? Як читаємо у рецензованій монографії, король у намірах «закріпити Поділля під своєю вла- дою спирався на вірних йому людей (Пйотр Шафранець, Флоріан з Коритніци, Пйотр Карвацян з Радоміна, Анджей з Тенчина, Пйотр Влодкович з Харбіновіц), які ставали намісниками у краї на нетривалий термін» (с.96). Хіба не є вираз- но окресленою її сутність і спрямованість в акті передачі ним 1400 р. Поділля братові Свидриґайлові, котрий присягнув на тому, що «буде підтримувати віру католицьку, буде доручати управління замками полякам, а не схизматикам (курсив мій – В.С.)»15. Утім, можна, звичайно, просто не звертати уваги на ці за- садничі принципи, визначені королем Свидриґайлу, у проведені ним політики на Поділлі, обмежившись лише їх констатацією, як це й бачимо у книзі (с.78). Безумовно, автор має на це право. 14 Kurtyka J. Z dziejów walki… – S.54. 15 Kurtyka J. Repertorium Podolskie: Dokumenty do 1430 roku // Idem. Podole w czasach Jagiellońskich… – S.356. Український історичний журнал. – 2013. – №1 Рецензії й огляди 175 Повнота висвітлення особливостей становлення подільської шляхетської корпорації в першій половині XV ст., як на мене, лише виграла б від того, якби В.Михайловський торкнувся з’ясування її (як руського, так і польського похо- дження) боротьби за зрівняння у правах із польською шляхтою Корони, про що частково уже писав Я.Куртика16. Украй мало уваги приділено антититовсько- му заколоту частини подільського панства 1430 р. під проводом кам’янецького біскупа Павла з Боянчиць, Г.Кердейовича, братів Бучацьких й ін. (с.107), а також з’ясуванню сутності інкорпораційного процесу та його наслідків для по- дільської шляхти (с.108–116). Наступний розділ – «Некороновані володарі Поділля – пани з Бучача» – присвячено висвітленню ролі у соціально-політичному житті Поділля XV ст. найпотужнішої родини – панів із Бучача. Представлені у книзі генеало- гія нащадків польського шляхтича Міхала Авданця, володіння на території Подільського воєводства, участь у міждержавних стосунках демонструють нам весь розмах їхньої діяльності на південно-східному кордоні Польського коро- лівства. Активна участь у житті сусіднього Молдавського князівства зробила панів із Бучача (Теодорика та його брата Міхала Мужилу) основними посе- редниками між претендентами на господарський престол, коли після смерті 1431 р. Олександра I Доброго й аж до 1457 р., коли новим господарем став Стефан III Великий, володарі часто змінювалися (с.117–151). Не можна проіґнорувати важливого наукового доробку автора у справі ре- конструкції клієнтарного кола панів із Бучача у XV ст. Украй мала кількість подільських джерел, а насамперед брак актових книг кам’янецького ґродсько- го та земського судів, змусила автора скористатися низкою актів ґродського суду в Галичі, що дозволило продемонструвати вражаючу активність панів із Бучача у формуванні цілої групи клієнтів і слуг задля досягнення впливу у цьому реґіоні (с.151–168). Досліджено також генеалогію роду Бучацьких та ро- динні зв’язки його представників (с.169–174). Найбільший у книзі п’ятий розділ – «Нові часи – нові люди (друга полови- на XV – перша половина XVІ ст.)» – складається аж із 12 підрозділів. Перший із них присвячено аналізу творення подільської шляхетської корпорації у дру- гій половині XV ст. До честі В.Михайловського, він спромігся визначити основні особ ливості цього процесу. Зокрема виявив, що відбувалась уніфікація означення статусу шляхтичів, з’являється така форма військової служби, як прикордонна, зароджується ринок землі, припиняються застави повітових міст і замків, запо- чатковується формування латифундій тощо (с.175–189). Ґрунтовно досліджено ме- ханізми творення впливовими представниками служилої шляхти (Бучацькими, Одровонжами, Кірдеями, Щуковськими, Свирчами) обширних маєтностей навко- ло існуючих замків краю (с.178–195). Уперше в історіографії зроблено успішну спробу показати обличчя шляхетської корпорації крізь призму висвітлення життя й діяльності її яскравих представників: Ярмолинських (с.195–201), А.Ормянчика (с.210–213), Іскшицького (с.217–220), Б.Претвича (с.215–216), Струсів (с.227–232), Лянцкоронських (с.232, 256–262), Я.Срочицького (с.265–272) та ін. 16 Kurtyka J. Z dziejów walki... – S.25–66. Український історичний журнал. – 2013. – №1 176 Рецензії й огляди Належну увагу слушно приділено аналізу становлення прошарку служи- лої шляхти та її входження до подільської шляхетської корпорації (с.201–207), вияснено механізм поповнення лав останньої також міщанами (с.208–209). Установлено, що місцеві уряди середньої ланки, як правило, посідали пред- ставники військової шляхти (с.221). Викликає чималий інтерес детальне ви- вчення шляхти, що несла службу хмільницькому й барському старостам і зам- кам, а також виявлення переліку зем’янських сіл Хмільницького і Барського староств (с.244–255). Виконана істориком копітка робота з вивчення джерел дозволила зробити обґрунтований висновок, що впродовж другої половини XV – першої половини XVІІ ст. «подільська шляхетська корпорація пройшла тривалий час трансформації від рицарів-землевласників, місцевих панів, зем’ян до шляхтичів, бояр, котрі жили зі служби по охороні неспокійного схід- ного кордону Польського королівства. Власне, у XVІ ст. виринають із «пітьми» ті властиво подільські, руські родини шляхти, що зосереджувалися довкола Рова – Бара та Хмільника й несли службу на шляхах і в постійних дрібних сутичках з татарами та волохами» (с.273). Водночас зауважу, що ряд питань, пов’язаних із формуванням шляхетської корпорації в нових історичних умовах, залишилися без відповіді. Так, обійде- но мовчанкою колонізацію Поділля шляхтою з етнічних польських земель, яка супроводжувалася процесами полонізації частини української шляхти, втратою нею своєї етнічної й конфесійної ідентичності, що своєю чергою роз- мивало традиційну культурну модель життя у соціумі й сприяло сприйняттю польської моделі. Адже неодноразово згадуваний нами Я.Куртика відзначав специфіку Поділля, котре «у Королівстві Польському було одночасно колоні- єю й “передмур’ям християнства”». Колонізація тягнула за собою нові форми управління (типові для Польщі, наближені до центральноєвропейських), зор- ганізоване осадництво рицарське (з використанням центральноєвропейських ленних зразків) і селянське (локації на так званому німецькому праві), а також заснування міст на німецькому праві. Викликаний стабілізацією наплив різ- ноетнічної людності зумовлював послаблення позицій місцевого православно- го населення. Це сприяло покатоличенню локальної боярської еліти. І так, як у Червоній Русі, подільський шляхетський стан також був розшарованим під кутом зору маєтку, віросповідання, етнічного походження. Після 1430–1433 рр. однорідний правовий статус усіх володільців дідичних маєтків на підставі ius militare був у XV–XVI ст. потужним чинником, котрий сприяв акультурації різ- них груп до польської шляхетської культурної моделі17. Якщо польський дослід- ник помилявся (що цілком можливо) у зазначеній ним оцінці наслідків поль- ської колонізації краю, то це необхідно було показати на основі аналізу джерел. Невідомо також, чи мало місце в Подільському воєводстві явище витиснення польською шляхтою (на підставі королівських надань і записів) місцевих «дріб- них бояр з їхніх володінь, коли ті виявлялися неспроможними задокументувати свої права, що тягнулися походженням “переддокументальної” епохи правління руських князів до 1340 р.»18, що спостерігалося в Руському воєводстві. 17 Kurtyka J. Podole w czasach Jagiellońskich…– S.150. 18 Kurtyka J. Z dziejów walki... – S.45. Український історичний журнал. – 2013. – №1 Рецензії й огляди 177 Важливе значення для осягнення розробленої автором концепції форму- вання подільської шляхетської корпорації має останній, шостий, узагальнюю- чий розділ. Аналіз цього процесу дозволив обґрунтувати виокремлення трьох періодів: середина XІV – перша третина XV ст.; 1430-ті – кінець XV ст. і по- чаток XVІ – 1570-ті рр. (с.274–290). При цьому ґрунтовно з’ясовано примітні риси кожного з них, а відтак є підстави вважати запропоновану періодизацію важливим новаторським науковим доробком історика. Не викликає запере- чень і висновок про те, що «місцева шляхта поділялася на землевласників, які служили зі своїх маєтків, і тих, хто був зобов’язаний служити на вимогу ста- рості або потреби замку, до якого був приписаний» (с.289). Водночас уважаю доволі дискусійним висловлене міркування, що «рицарі» – вихідці з польських і німецьких земель, прибуваючи з 1370-х рр. на терени Поділля, «власне й були першими носіями “бацили феодалізму” на рівні основного постулату цієї доби, що притаманний середньовіччю, – служби за землю» (с.276). Як з’ясував Л.Войтович, на Русі вже в ХІ ст. почався перехід від дружинної держави до ранньофеодальної, а з середини ХІІ ст. у Галицькому князівстві, до складу якого потрапило Західне Поділля, уже розпочалося перетворення бенефіцій на феоди19. Уперше в історіографії зроблено успішну спробу вияснити означення по- дільською шляхтою території свого проживання у середині XVІ ст. Між іншим, встановлено цікавий факт означення, вочевидь урядниками Молдавського князівства, теренів Поділля «Україною» (с.292). Неарґументованою виглядає думка В.Михайловського, що у «великому Поділлі» «сформувався своєрідний внутрішньоетнічний кордон, який добре промарковано проведеним пописом щодо розмежування Корони Польської та Великого князівства Литовського 1546 р.» (с.293). Наведені на доказ цих слів факти говорять про те, що він усе- таки розглядався радше державним кордоном, ніж етнічним (с.293). Новизною відзначається запропонована структура подільської шляхти. Спроби ж пе- реконати читача в тому, що неможливо встановити її етнічну належність у XVІ ст., як це зробив польський історик Л.Бялковський, виглядають непевни- ми. Ніхто не стане заперечувати факту, що в ряді випадків справді важко або й неможливо з’ясувати етнічне походження того чи іншого шляхтича. Проте тенденції у змінах етнічної належності членів шляхетської корпорації у другій половині XІV–XVІ ст. усе ж можна встановити. Попри окремі критичні зауваги до з’ясованої Л.Бялковським чисельності шляхетських родин українського й польського походження (відповідно 68 і 217), автор не спромігся її спростувати (с.299–301). Необхідно підкреслити важливе наукове значення поданих у книзі до- датків, адже в українській історіографії укладання ітінераріумів, як спосіб дослідження біографій окремих осіб, узагалі відсутній як жанр. Укладені В.Михайловським ітінераріуми подільських воєвод, каштелянів і ґенеральних старост на основі присутності їх як свідків документів, а для старост, з огля- ду на специфіку їхнього врядування, і видачі документів слугують наочним 19 Войтович Л. Чи була Русь державою? // Theatrum Humanae Vitae: Студії на пошану Наталі Яковенко. – К., 2012. – С.107. Український історичний журнал. – 2013. – №1 178 Рецензії й огляди прикладом того, як вони ставилися до свого урядування на цій території (с.328–356). Допоможуть читачеві в опрацюванні змісту книги й розлогі імен- ний (с.357–392) та географічний (с.393–407) покажчики, які автор уклав із притаманною йому ретельністю. Не можна не відзначити реконструкції історичних карт, виконані спеці- ально для цієї книжки картографом Дмитром Вортманом, та ґалерею автор- ських фотографій і зображень документів (чого вартий лише автограф німець- кою мовою відомого в українській історіографії барського старости Бернарда Претвича), а також археологічних пам’яток, які яскраво унаочнюють читання цього солідного монографічного дослідження. Отже, маємо всі підстави стверджувати, що рецензована книга відзнача- ється яскраво вираженою новизною й у цьому розумінні є новаторською. Вона має чимало наукових достоїнств та істотно збагачує існуючий у науці доробок у дослідженні формування шляхетської спільноти на теренах Поділля. Адже вперше в історіографії відтворено більш-менш цілісну панораму цього проце- су впродовж 220 років, що дозволило з’ясувати комплекс питань, які чекали свого розв’язання. Воднораз праця В.Михайловського, як і кожне серйозне до- слідження, що містить розробку власного концептуального бачення пробле- ми, не позбавлена дискусійних аспектів і певних вад. Їх найбільший позитив полягає в тому, що вони засвідчують явну неспроможність апологізованого (з різних міркувань) частиною сучасних українських істориків принципу ан- тропологізації минулого виконувати функцію універсального методологічного ключа при з’ясуванні функціонування соціальних корпорацій у тих чи інших суспільствах. Іґнорування при цьому вивчення політичної історії (включаючи її етнічні й конфесійні складові) умертвляє їх, перетворюючи на аморфні й безликі, позбавлені духовних і політичних цінностей та орієнтацій структури. В.С.Степанков (Кам’янець-Подільський)

Схожі ресурси