Цитати з Восьмикнижжя в ранніх давньоруських літописах, або Як змінюється смисл історичних повідомлень

Розглядаються приклади цитування біблійних книг Восьмикнижжя в давньоруських літописах – такі вирази, як «мужі мудрі та смислені», «Руси есть веселие пити» та ін. Дослідники давньоруської доби при вивченні біблійного впливу на середньовічне історієписання часто покладаються на пізні версії давньосло...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Veröffentlicht in:	Український історичний журнал
Datum:	2013
1. Verfasser:	Вілкул, Т.Л.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут історії України НАН України 2013
Schlagworte:	Методологія. Історіографія. Джерелознавство
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/106414
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Цитати з Восьмикнижжя в ранніх давньоруських літописах, або Як змінюється смисл історичних повідомлень / Т.Л. Вілкул // Український історичний журнал. — 2013. — № 1. — С. 125-146. — Бібліогр.: 117 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-106414
record_format	dspace
spelling	Вілкул, Т.Л. 2016-09-27T18:22:53Z 2016-09-27T18:22:53Z 2013 Цитати з Восьмикнижжя в ранніх давньоруських літописах, або Як змінюється смисл історичних повідомлень / Т.Л. Вілкул // Український історичний журнал. — 2013. — № 1. — С. 125-146. — Бібліогр.: 117 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/106414 222.6; 093.3; 94 (477), «Х–ХІІІ» Розглядаються приклади цитування біблійних книг Восьмикнижжя в давньоруських літописах – такі вирази, як «мужі мудрі та смислені», «Руси есть веселие пити» та ін. Дослідники давньоруської доби при вивченні біблійного впливу на середньовічне історієписання часто покладаються на пізні версії давньослов’янської Біблії, що призводить до не цілком коректних висновків. Тим часом точна текстуальна форма біблійних цитат важлива для розуміння імплікацій хроністів та самого смислу історичних повідомлень. Відповідно, пропонується залучати ранні біблійні тексти – більш-менш подібні тим, що були доступними в ХІ–ХІІІ ст. Під цим кутом зору порівнюються та аналізуються фраґменти ранніх літописів і слов’янського Восьмикнижжя. The paper deals with examples of biblical quotations in the Old Rus’ chronicles, such as “muzhi mudri i smysleni”, “Rusi est’ veseliie piti” and others. The scientifics of medieval Rus’ in their studies often rely on the late versions of the Slavonic Bible translations that bring them in astray. The precise textual shape of the biblical citation is important for our better understanding of the chroniclers’ implications and the very sense of historical data. Author proposes to involve the early witnesses of the Slavonic Octateuch that are more or less analogous of those that were accessible in the XI–XIIIth. In this paper some fragments of early Rus’ chronicles and Old Slavonic Octateuch are considered and analyzed under this angle. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Методологія. Історіографія. Джерелознавство Цитати з Восьмикнижжя в ранніх давньоруських літописах, або Як змінюється смисл історичних повідомлень Octateuch Quotations in the Old Rus’ Chronicles: How the Sense of Historical Data is Changed Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	Цитати з Восьмикнижжя в ранніх давньоруських літописах, або Як змінюється смисл історичних повідомлень
spellingShingle	Цитати з Восьмикнижжя в ранніх давньоруських літописах, або Як змінюється смисл історичних повідомлень Вілкул, Т.Л. Методологія. Історіографія. Джерелознавство
title_short	Цитати з Восьмикнижжя в ранніх давньоруських літописах, або Як змінюється смисл історичних повідомлень
title_full	Цитати з Восьмикнижжя в ранніх давньоруських літописах, або Як змінюється смисл історичних повідомлень
title_fullStr	Цитати з Восьмикнижжя в ранніх давньоруських літописах, або Як змінюється смисл історичних повідомлень
title_full_unstemmed	Цитати з Восьмикнижжя в ранніх давньоруських літописах, або Як змінюється смисл історичних повідомлень
title_sort	цитати з восьмикнижжя в ранніх давньоруських літописах, або як змінюється смисл історичних повідомлень
author	Вілкул, Т.Л.
author_facet	Вілкул, Т.Л.
topic	Методологія. Історіографія. Джерелознавство
topic_facet	Методологія. Історіографія. Джерелознавство
publishDate	2013
language	Ukrainian
container_title	Український історичний журнал
publisher	Інститут історії України НАН України
format	Article
title_alt	Octateuch Quotations in the Old Rus’ Chronicles: How the Sense of Historical Data is Changed
description	Розглядаються приклади цитування біблійних книг Восьмикнижжя в давньоруських літописах – такі вирази, як «мужі мудрі та смислені», «Руси есть веселие пити» та ін. Дослідники давньоруської доби при вивченні біблійного впливу на середньовічне історієписання часто покладаються на пізні версії давньослов’янської Біблії, що призводить до не цілком коректних висновків. Тим часом точна текстуальна форма біблійних цитат важлива для розуміння імплікацій хроністів та самого смислу історичних повідомлень. Відповідно, пропонується залучати ранні біблійні тексти – більш-менш подібні тим, що були доступними в ХІ–ХІІІ ст. Під цим кутом зору порівнюються та аналізуються фраґменти ранніх літописів і слов’янського Восьмикнижжя. The paper deals with examples of biblical quotations in the Old Rus’ chronicles, such as “muzhi mudri i smysleni”, “Rusi est’ veseliie piti” and others. The scientifics of medieval Rus’ in their studies often rely on the late versions of the Slavonic Bible translations that bring them in astray. The precise textual shape of the biblical citation is important for our better understanding of the chroniclers’ implications and the very sense of historical data. Author proposes to involve the early witnesses of the Slavonic Octateuch that are more or less analogous of those that were accessible in the XI–XIIIth. In this paper some fragments of early Rus’ chronicles and Old Slavonic Octateuch are considered and analyzed under this angle.
issn	0130-5247
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/106414
citation_txt	Цитати з Восьмикнижжя в ранніх давньоруських літописах, або Як змінюється смисл історичних повідомлень / Т.Л. Вілкул // Український історичний журнал. — 2013. — № 1. — С. 125-146. — Бібліогр.: 117 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT vílkultl citatizvosʹmiknižžâvranníhdavnʹorusʹkihlítopisahaboâkzmínûêtʹsâsmislístoričnihpovídomlenʹ AT vílkultl octateuchquotationsintheoldruschronicleshowthesenseofhistoricaldataischanged
first_indexed	2025-11-26T15:16:18Z
last_indexed	2025-11-26T15:16:18Z
_version_	1850626074209157120
fulltext	Український історичний журнал. – 2013. – №1 Починаючи таку складну тему, слід насамперед зазначити, що ідея біблій- ного впливу на раннє давньоруське літописання усталена й загалом добре при- йнята в науковій спільноті. Визнано, що прямі цитати з Біблії та алюзії дають розуміння задуму і смислу літописного повідомлення чи його окремих деталей. Відповідно, представлена читачеві стаття не претендує на відкриття нового поля у сфері наукових ідей, ідеться радше про точніше окреслення окремих параме- трів дослідження. Рамки журнального формату обумовлюють і обсяг та характер матеріалу – усебічний аналіз джерел, на жаль, неможливий, відтак пропонується ланцюжок exempla, які ілюструють твердження та припущення автора. Потрібно уточнити термін «ранні літописи», оскільки він уживається у двох значеннях. Коли дослідник бере до уваги гіпотетичні, тобто реконстру- йовані вченими літописні зводи, тоді межею визначення «ранні» може висту- пати рубіж ХІ–ХІІ ст., і починатиметься цей ряд із «давніх» та «найдавніших» київських або новгородських зводів, а закінчуватиметься «Повістю временних літ» («ПВЛ») та початковою частиною Новгородського першого літопису. Дещо ближчим до реалій є інше визначення раннього літописання – коли за межу беруть кінець ХІІІ ст., охоплюючи домонґольські твори та частину написаного після монґольської навали, включно з Галицько-Волинським літописом (ГВЛ). Як видається, такий підхід є більш виправданим, адже раніші за «ПВЛ» лі- тописи є суто гіпотетичними конструкціями й навіть сама «Повість» дійшла до нас у складі збірників XIV–XVІ ст.1 При тому традиції історієписання не * Вілкул Тетяна Леонідівна – кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Інституту історії України НАНУ, сектор досліджень з історії Київської Русі E-mail: t-vilkul-1@yandex.ru 1 Такі збірники складаються з кількох частин. Скажімо, Іпатіївський літопис включає три компонента: «ПВЛ», Київський літописний звід ХІІ ст. та ГВЛ. Іноді нагадати такі прості, УДК 222.6; 093.3; 94 (477), «Х–ХІІІ» Т.л.Вілкул * ЦИТАТИ З ВОСЬМИКНИЖЖЯ В РАННІХ ДАВНЬОРУСЬКИХ ЛІТОПИСАХ, АБО ЯК ЗМІНЮЄТЬСЯ СМИСЛ ІСТОРИЧНИХ ПОВІДОМЛЕНЬ Розглядаються приклади цитування біблійних книг Восьмикнижжя в дав- ньоруських літописах – такі вирази, як «мужі мудрі та смислені», «Руси есть веселие пити» та ін. Дослідники давньоруської доби при вивченні біблійно- го впливу на середньовічне історієписання часто покладаються на пізні версії давньослов’янської Біблії, що призводить до не цілком коректних висновків. Тим часом точна текстуальна форма біблійних цитат важлива для розуміння імп- лікацій хроністів та самого смислу історичних повідомлень. Відповідно, пропо- нується залучати ранні біблійні тексти – більш-менш подібні тим, що були доступними в ХІ–ХІІІ ст. Під цим кутом зору порівнюються та аналізуються фраґменти ранніх літописів і слов’янського Восьмикнижжя. Ключові слова: Давня Русь, середньовічні літописи, давньослов’янська Біблія, XI–XIII ст. Український історичний журнал. – 2013. – №1 126 Т.Л.Вілкул змінилися одразу та кардинально з навалою, хоча це й був у певному сенсі пункт відліку вже іншої історії. Тут приймається саме це друге визначення, а відповідно, мій ланцюжок exempla включає цитати з «ПВЛ», київського літо- писання ХІІ ст. та галицького і волинського ХІІІ ст. Певним поштовхом до написання цієї статті послугувало запитання до- слідника, котрий займається пізнішими за давньоруський періодами: чи не можна ранні літописи «очистити» від біблійних цитат? Судячи з усього, це неможливо, і річ тут не у «вящем» ускладненні життя студіюючих історію Давньої Русі – справа у кардинальній зміні давніх та сучасних настановлень. Сучасні люди, у тому числі науковці, налаштовані на світське сприйняття, а також на виділення як особливо значущої – історії вітчизняної. В історі- єписанні давньої доби спостерігається протилежне явище: біблійні сюжети виступають загальної формою, в яку книжники, так би мовити, вливають приклади «вітчизняні». На жаль, як уже неодноразово відзначалося, ми най- частіше пропускаємо численні біблійні цитати та парафрази повз вуха чи сепаруємо книжну й світську літературу, підпорядковуючи при цьому біблій- ну історію світській2. Тим часом, слідування давньоруських літописців книж- ним і, зокрема, біблійним взірцям було загальновизнаним у дореволюційній літературі й подеколи не заперечувалося ще в перше десятиліття існування радянських АН3. Що відбилося і на практиці видання літописів – слід по- глянути на видання-реконструкцію «ПВЛ» О.О.Шахматова з масою визна- чених біблійних цитат (дослідники досі користуються цією публікацією)4. Однак потім унаслідок специфічної світоглядної перебудови підвалин гу- манітарних наук це визнання само собою цілком забулося. Відроджувати здавалося б, речі буває необхідно, оскільки звиклі до гіпотез учені починають приймати рекон- струйовану картину за «природний стан речей». 2 Данилевский И.Н. Эсхатологические мотивы в Повести временных лет // У источника: Сб. статей в честь члена-корреспондента РАН Сергея Михайловича Каштанова: В 2 ч. – Вып.1. – Москва, 1997. – С.172–220; Его же. Повесть временных лет: Герменевтические основы изуче- ния летописных текстов. – Москва, 2004 (зокрема, вступ та перша глава). Це добре показав, напр., О.П.Толочко на прикладі аналізу недатованої частини «ПВЛ», де йдеться про розселення слов’янських племен. Історія Ноя та його синів, з одного боку, і «полян, древлян, сіверян» – з іншого, найчастіше сприймається як дві окремі розповіді, але ж писала ці фраґменти одна й та сама людина, що застосувала в описі слов’янського розселення два біблійні взірці – розповідь про розселення нащадків Ноя та дванадцяти колін Ізраїлевих (див.: Толочко О.П., Толочко П.П. Київська Русь. – К., 1998. – С.17–19, 31–35; Tolochko O.P. The Primary Chronicle’s ‘Ethnography’ re- visited: Slavs and Varangians in the Middle Dnieper Region and the Origin of the Rus’ State // Franks, Northmen, and Slavs: Identities and State Formation in Early Medieval Europe. – 2007. – Р.169–188. 3 Див., напр., одну з цікавих статей подібної тематики: Перетц В. До питання про літера- турні джерела давнього українського літопису // Збірник Історично-філологічного відділу УАН: Ювілейний збірник на пошану акад. М.С.Грушевського. – К., 1928. – №76. – Ч.II. – С.213–219. 4 Шахматов А.А. Повесть временных лет. – Т.1: Вводная часть: Текст: Примечания. – Петроград, 1916 (перевид.: Шахматов А.А. История русского летописания. – Т.1. – Кн.2. – Санкт- Петербург, 2003. – С.527–977). Див. ще видання «ПВЛ», що з’явилося недавно завдяки зусиллям Ю.А.Артамонова, однак підготовлене С.О.Бугославським у міжвоєнні роки: Бугославский С.А. Повесть временных лет // Его же. Текстология Древней Руси. – Т.1. – Москва, 2006. Хоча стан- дартом подібний спосіб видання все ж таки не став, пор., напр., серію «Полное собрание рус- ских летописей» («ПСРЛ»). У сучасних виданнях літописів біблійну складову також не виділено (див., напр.: The Povest’ vremennykh let: An Interlinear Collation and Paradosis / Ed. D.Ostrowski [Harvard Library of Early Ukrainian Literature: Texts. – Vol.X. – Part 1–3. – Cambridge, Mass., 2003)]. Д.Островський слушно вказує на те, що давньослов’янська біблійна текстологія має власні значні проблеми, та й біблійні студії відновилися відносно недавно (див.: Ibid. – Рart 1. – P.LIII). Український історичний журнал. – 2013. – №1 Цитати з Восьмикнижжя в ранніх давньоруських літописах ... 127 такий напрям досліджень як біблійний вплив на давньоруську історичну лі- тературу почали наприкінці радянського часу, і багато чим ми зобов’язані працям І.М.Данилевського. Деякий час тема була дуже популярною, з’явилися цікаві й важливі розробки, однак зараз, здається, ентузіазм на- уковців дещо пригас. Однією з причин, як видається, є те, що велика частина давньослов’янських біблійних текстів досі невидана й дослідники змушені використовувати Острозьку (XVI ст.), Єлизаветинську (XVIIІ ст.) Біблію або Синодальний російський переклад ХІХ ст.5 Протягом студій останніх двох десятиліть більшість великих і точних біблійних цитат у літописах було ви- явлено і значення їх встановлено (передусім, це стосується «ПВЛ», адже піз- ніше літописання ХІІ та ХІІІ ст. користується у цьому плані меншою увагою науковців). Таким чином, фонд придатних для аналізування біблійних запо- зичень фактично виявився вичерпаним, а визначення тонших деталей при такому підході неможливе, отже, новий поступ загальмовано. Залучаючи найпростішу аналогію: це якби документи, написані давньослов’янською або старопольською чи староукраїнською мовами сучасні дослідники переклали на українську/англійську/російську та працювали далі вже винятково з пе- рекладами. У принципі й у цьому випадку певні висновки зробити можна6, однак у поле зору вченого не потрапляють тонкощі, багато цінної інформа- ції губиться. Тобто, здається, прийшов час для того, щоб працювати з автен- тичним давньослов’янським біблійними текстами – більш-менш із тими, які були приступні нашим колеґам-літописцям. Ще кілька слів про те, чому не варто користуватися також пізніми церковнослов’янськими версіями Біблії: Острозькою, Московською друкова- ною 1663 р. та Єлизаветинською. За великим рахунком, вони не відійшли аж надто далеко від давньослов’янського перекладу. Зокрема, в Острозькій за основу взято текст Геннадієвської Біблії XV ст., що належить у цілому до пізньої групи російської редакції. Утім, уже версія російської редакції нето- тожня тому, що ми бачимо в літописах7, крім того, Геннадієвська Біблія була звіреною з латинською Вульґатою, яка не має жодного відношення до текстів давньоруської доби. В Острозькій на все це нашарувалися виправлення за 5 Автор цієї статті має зізнатися у використанні Острозької Біблії в раніших працях. Лише зараз, коли поступово з’ясовуються текстологічні особливості, зокрема у частині Восьмикнижжя, стала наочною значна відмінність ранніх та пізніх текстів, про що див. нижче. 6 Зрозуміло, у тексті наукової студії щодо біблійних запозичень, написаною китайською мо- вою, звичним буде цитувати китайський переклад Біблії, у німецькій – німецький, в англій- ській – англійський. Неприйнятним є цитування в китайському німецького чи англійського перекладів або навпаки. Якщо ближче до вітчизняних реалій: в україномовному тексті – си- нодального російського перекладу. Оскільки такий підхід означає, що дослідник не розрізняє джерело та переклад, що є базовими поняттями для історика. 7 Загалом визначають три редакції четієго (нелітургійного) тексту Восьмикнижжя: російську, південнослов’янську та хронографічну (див.: Вилкул Т.Л. Древнеславянская книга Исход: Текст в хронографической редакции, с разночтениями из других редакций по спискам XIV–XVI вв. (у друку)). Судячи з усього, редакції четієго тексту утворилися пізніше за «ПВЛ» та Київський лі- тописний звід. ГВЛ у цьому плані ще не вивчено, однак, на думку О.С.Орлова та ін., цей літопис позначений впливом Іудейського хронографа (див., напр.: Орлов А.С. О галицко-волынском ле- тописании // Труды Отдела древнерусской литературы (далі – ТОДРЛ). – 1947. – Т.5. – C.15–35). За моїми спостереженнями, в Іудейському хронографі використано хронографічну редакцію, а цитати з літописів не несуть характерних ознак російської редакції. Український історичний журнал. – 2013. – №1 128 Т.Л.Вілкул одним із ранніх грецьких видань Септуаґінти8, що мають значні розбіжнос- ті з тим грецьким списком/списками, за якими у свій час, тобто переважно в ІХ–Х ст., західно- та південнослов’янські книжники робили переклад бі- блійних книг. Московська стародрукована Біблія 1663 р. практично тотожня Острозькій. Що стосується Єлизаветинської, у ній провадилося нове вивірен- ня й виправлення, у тому числі за давньоєврейським текстом, що був недо- ступним давньослов’янському книжнику9. У результаті, якщо ми, наприклад, маємо близько 100 випущених значимих слів та виразів у тексті Книги Вихід у давньослов’янському перекладі – то в Острозькій більшість із лакун (близь- ко 90) заповнені. Часто не збігаються назви (особливо яскраві приклади зна- ходимо у Книзі Ісуса Навина) та позначення, суттєво поновлена мова викла- ду. Отже, знову стикаємося з неточним порівнянням. Є ризик стверджувати, що давньоруський автор користувався цитатою, яка взагалі була йому невідо- мою, або відомою в іншій версії10. Та ще більший ризик – оминути справжні запозичення біблійних текстів, що зроблені на рівні мікроцитат, і де важливу роль відіграє врахування нюансів. Як уже відзначалося, дослідники користувалися пізніми версіями Біблії або перекладами на сучасні мови не від доброго життя. Далеко не всі книги давньослов’янської Біблії видано. Якщо обмежитися тими рамками, що за- дані для цієї статті – Восьмикнижжя – опубліковано п’ять книг із восьми11, 8 Альдіною, 1518 р. видання (див.: Тhomson F. The Slavonic Translation of the Old Testament // Interpretation of the Bible. – Ljubljana, 1998. – Р.676–677 (крім того, укладачам Острозької була доступна Краківська Біблія, звірена не лише з грецьким, а й з давньоєврейським текстом)). 9 Михайлов А.В. Опыт изучения текста книги Бытия пророка Моисея в древнеславянском переводе. – Ч.1: Паримейный текст. – Варшава, 1912. – С.CLXVII. 10 Зокрема, що стосується Острозької Біблії – у безлічі випадків вона більш-менш точно копіює давньослов’янський переклад. Водночас, навпаки, досить багато і таких фраґментів, які карди- нально відрізняються від вихідного тексту. Що головне, дослідник не може заздалегідь передба- чити той чи інший спосіб укладення Острозької Біблії, для цього потрібне порівняння всіх відомих версій. Щодо відновлених лакун, найбільш цікавий приклад – це, мабуть, обробка втрати одного з положень Декалога. В усіх давньослов’янських списках відсутнє Вих.21.6, тобто маємо не 10, а лише 9 (!) заповідей. Втрату відновлено в Острозькій Біблії («иже аще кто злорѣчить отьцу или матери...»). Що стосується поновлень, наведу лише два приклади, де Острозька надає цілком добре читання й, проте, не має нічого спільного з давньослов’янським перекладом, як він реконструюєть- ся на підставі текстологічних спостережень. У першому випадку, вірогідно, за грецьким текстом виправлено помилку російської редакції. У Вих.21.10 бачимо урядження стосовно шлюбних від- носин: «и смѣиное ея да дасть еи». Рідкісне «смѣиное ея», переклад «την ομιλιαν αυτης» (плата за сімейні, шлюбні зносини) збереглося лише у списках південнослов’янської редакції. В Острозькій ж уміщене «економне» та раціональне читання «вѣно ея» (в Єлизаветинській також вірний, хоча й очевидно новий переклад: «сообщения ея»). Тим часом у російській редакції зіпсоване «смѣшное ея», у хронографічній редакції «изменьно ея» в одній групі списків та «ино ея» в іншій групі. В усіх випадках копіїсти дещо зіпсували позначення, припустившись механічної помилки або намага- ючись якось пояснити темне місце. Натомість укладач Острозької вніс нове слово, що за смислом цілком підходило. В іншому разі, Втор.23.19/18 усі давньослов’янські рукописи подають читання «измѣнения сквернѣ», тим часом як у Септуаґінті бачимо «αλλαγμα κυνος» – тобто «собаки», «пся- чого». В Острозькій виправлено відповідно до гр.: «измененiя пса». Можна було б довго розмірко- вувати з приводу подібності чи неподібності ставлення до собаки, залучати давньоруське «убити в пса мѣсто» та ін. (тлумачення цього не зовсім ясного вже в давньоєврейському тексті пасажу Второзаконня див.: Miller G.D. Attitudes toward Dogs in Ancient Israel: A Reassesment // Journal for the Study of the Old Testament. – 2008. – Vol.32. – №4. – P.487–500), якби не знати, що у слов’янських біблійних перекладах, раніших за ХVI ст., відсутня власне згадка «пьса». 11 Видання Книги Буття див.: Михайлов А.В. Книга Бытия пророка Моисея в древнеславян- ском переводе. – Варшава, 1900–1908. – Вып.1–4. Книга Левіт: Dadiverin I. Das Buch Leviticus // Український історичний журнал. – 2013. – №1 Цитати з Восьмикнижжя в ранніх давньоруських літописах ... 129 і це ще добра статистика. Найкращою, як видається, є публікація Книги Буття О.В.Михайлова, початку минулого століття, зроблена на понад 20 списках кількох редакцій. Видання з німецько-болгарської серії «Die Methodbibel» фак- тично являє собою не стільки видання, скільки реконструкцію текста: на лівій сторінці розвороту друкується реконструйований глаголичний текст ІХ ст., на правій – реконструйований кириличний12. Такий підхід має свої вади: укла- дачами томів серії, як правило, залучалися лише по 3–4 реальні списки бі- блійних збірників, що дійшли до нас (притому дійшли не від ІХ і навіть не ХІ–ХІІ, а від XIV–XVI ст.), з Острозькою Біблією як контрольним текстом13. Оскільки завданням дослідників було відновити Мефодієву Біблію, тобто пе- реклад слов’янського апостола св. Мефодія 882 р.14, вони віддавали перева- гу архаїзуючій тенденції Острозької Біблії та деяких південнослов’янських списків. При цьому часом замінювали «незручну» лексику15, яка свідчить не на користь Мефодієвого перекладу ІХ ст., а схиляє до думки про пізніший Die Methodbibel, Kritische Ausgaben altbulgarischer Texte. – T.4 [Die Slawischen Sprachen. 40]. – Salzburg, 1995. Книга Ісуса Навина: Atanasova D. Das Buch Joshua // Ibid. – T.9 [Die Slawischen Sprachen. 49]. – Salzburg, 1996. Книга Суддів: Idem. Das Buch Richter // Ibid. – T.2 [Die Slawishchen Sprachen. 38]. – Salzburg, 1994. Книга Руф: Dunkov D. Das Buch Rut // Ibid. – T.1 [Die Slawishchen Sprachen. 34]. – Salzburg, 1993. Немає книг Вихід, Числа, Второзаконня. 12 Уважається, що глаголиця є старшою за кирилицю, і початково біблійні переклади були глаголичними; збереглися глаголичні списки Євангелій та Псалтиря. Стосовно реконструйова- ного кириличного тексту – це означає, що відтворюється не реальний рукопис, а що вигляд тек- сту відновлено, виходячи з уявлень дослідника про те, яким мав бути старослов’янський текст на підставі порівняння кількох рукописів. 13 При цьому для віднайдення початкових читань не залучався й не використовувався текст Сеп туа- ґін ти. Критичні замітки див. в огляді книг Буття – Руф: Тhomson F. The Slavonic Translation... – Р.733–754. 14 Див. короткий опис проекта й результатів, де вказано, що мається на увазі саме Ме- фо діє ва Біблія від 882 р.: [Електронний ресурс]: http://fodok.uni-salzburg.at/pls/portal/nav. show?x=&format=full_projekt&object=143&lang=158 15 За приклад візьму видання Книги Ісуса Навина Д.Атанасової. Дослідниця врахувала три рукописи із зібрань Російської державної бібліотеки: Троїцький №2, Московської духовної ака- демії №12, Рум’янцевський №29, а також Острозьку Біблію. Для порівняння автор цієї статті залучала ще 10 списків різних редакцій та груп, у тому числі списки Іудейського хроногра- фа: Архівський (Російський державний архів давніх актів), Варшавський (Національна біблі- отека), Віленський (Бібліотека АН Литви). Окрім того, Троїцький №728 (РДБ), Доброхотова №13 (БАН), Барсова №1 (Державний історичний музей), Севастьяновський №1-1431 (РДБ), Григоровичева №1 (РДБ), Барсова №3 (ДІМ) та Геннадієвська Біблія (Синодальний №915, ДІМ; матеріали Геннадієвської в моє розпорядження люб’язно надала В.Ромодановська). Як правило, якщо у списках присутня міна «дѣлѧ»/«ради» – Д.Атанасова обирає «ради», навіть якщо читання є лише в пізній Острозькій Біблії й, відповідно, протистоїть решті списків. Якщо «вълѣсти»/«вънити» – то «вънити» і т.д. Тобто, в основному тексті дослідниця подає читання Острозької Біблії чи Острозької та Рум’янцевського списка (представника південнослов’янської редакції), а читання решти списків відображено у примітках. Іноді наявність інших читань не обумовлюється навіть у примітках, і читач не може здогадатися, що реально вміщене в рукопи- сах. Напр., Іс.Нав.2.7 більшість списків містять читання «излѣзоша»/«излезоша»/«излѣзоше», у підгрупі південнослов’янської редакції «изыдошѫ» (в тому числі так у Рум’янцевському спис- ку, тоді як в іншій підгрупі, Севастьяновського, усе ж таки «излѣзоше»), в Острозькій Біблії «изыидоша» – Д.Атанасова вміщує «изъидошѧ», наявність інакшого читання не обумовлюєть- ся. Іс.Нав.4.3 російська, хронографічна та одна з підгруп південнослов’янської редакції дає «плъчище», друга підгруппа південнослов’янської ред. «плъцѣ» – у Д.Атанасової зазначено «плъцѣ», варіанти не вказані. Іс.Нав. 6.17 усі списки «поустихомъ», Острозька «посылахом» – у Д.Атанасової «посълахомъ», без приміток. Іс.Нав.6.22 усі списки, у тому числі Рум’янцевський, «влѣзета», лише Острозька «вънидѣте» – у Д.Атанасової «вънидѣта» (див.: Atanasova D. Das Buch Joshua… – S.17, 33, 55, 57). Український історичний журнал. – 2013. – №1 130 Т.Л.Вілкул болгарський преславський Х ст.16 На додаток, в усіх цих виданнях, у тому чис- лі в О.В.Михайлова, відсутні покажчики слів, що утруднює пошук17. Частину рукописів П’ятикнижжя та інших складових Старого Заповіту, включно з Царствами й окремими пророцтвами, оцифровано. Великою допо- могою дослідникові є сайт Троїце-Серґієвої лаври, де зібрано копії рукописів із Троїцького зібрання Російської державної бібліотеки та колекції Московської ду- ховної академії18. Однак спиратися на окремі списки також небезпечно. Наведу лише окремі приклади стосовно лакун у тексті. В Іудейському хронографі від- сутні вірші Бут.5.1–5, 8.13–14..., у південнослов’янській редакці – Бут.33.13– 35.3, Вих.18.1–25, Вих.24.1–25.14, у російській редакції Іс.Нав.21.27–22.1... Як видно з цього дуже неповного переліку, іноді випущеною може бути велика частина глави чи навіть декілька глав. Південнослов’янський укладач узага- лі поводився з біблійним текстом досить вільно, поповниши його, наприклад, виразами з далеко неканонічної Історичної палеї. В усіх редакціях, групах та окремих списках фіксуються випадки невірного прочитання, псування тексту, у тому числі його поновлення. Отже, виявлення цитат із Біблії в ранніх літописах має йти паралельно з дослідженням та виданням давньослов’янських біблійних книг. Тільки так можна визначити, чи була приступна та або інша алюзія літописцеві, а також яким було її текстуальне обличчя. Серед усіх біблійних книг мною обрано збірник Восьмикнижжя, що, відпо- відно до назви, уміщує перші вісім книг Старого Заповіту, від Буття до Книги Руф19. У цьому є певна доля випадковості. Зокрема, сказане не означає, що лише Восьмикнижжя цитувалося літописцями. Вагомішою є частка запози- чень з Євангелія чи Псалтиря20 – достатньо поглянути на публікації літописів 16 Як припускається, четій текст Восьмикнижжя було перекладено в епоху болгарського царя Симеона в першій половині Х ст. (див.: Пичхадзе А.А. К истории четьего текста славянского Восьмикнижия // ТОДРЛ. – 1996. – Т.49. – С.10; Тhomson F. The Slavonic Translation... – Р.729). 17 У кількох нових публікаціях болгарських дослідників зроблено порівняння з грецьким ориґіналом, наявні добрі покажчики. Ця нова серія почалася з видання Книг пророків серед- ньоболгарського періоду (див.: Златанова Р. Книга на дванадесетте пророци с тълкования. – София, 1998 [Старо-българският превод на Стария Завет / Под общата редакция и с въведе- ние от С.Николова. – Т.1]; Книга на пророк Иезекиил с тълкования / Изд. подгот. от Л.Тасева, М.Йовчева. – София, 2003 [Старо-българският превод на Стария Завет. – Т.2]; Христова- Шомова И. Книга Йов с тълкувания в славянски превод. – София, 2007). 18 Див. головний фонд рукописів: [Електронний ресурс]: http://www.stsl.ru/manuscripts/index. php; а також зібрання Московської духовної академії: [Електронний ресурс]: http://www.stsl.ru/ manuscripts/index.php?col=5 19 Відомі також інші збірники біблійних рукописів: П’ятикнижжя (перші 5 книг Біблії), його продовження (6–8 книги), та Восьмикнижжя з I–IV Царствами чи більші компіляції з книг Старого Заповіту, останнє бачимо переважно у хронографах. 20 До речі, для цієї частини давньослов’янської Біблії менше проблем з доступністю ран- ніх версій тексту. Новий критичний текст давньослов’янського Євангелія почав виходити у 1990-х рр., видання ще не завершене (див.: Евангелие от Иоанна в славянской традиции / Изд. подгот. А.А.Алексеев, А.А.Пичхадзе, М.Б.Бабицкая, И.В.Азарова, Е.Л.Алексеева, Е.И.Ва не ева, А.М.Пентковский, В.А.Ромодановская, Т.В.Ткачёва. – Санкт-Петербург, 1998 (Novum Tes tamentum Palaeoslovenice. – I); Евангелие от Матфея в славянской традиции / Изд. подгот. А.А.Алексеев, А.А.Пичхадзе, И.В.Азарова, Е.Л.Алексеева, М.Б.Бабицкая, Е.И.Ванеева, В.А.Ромодановская, Т.В.Ткачёва. – Санкт-Петербург, 2005 (Novum Testamentum Palaeoslovenice. – II)). Укладачі врахували понад 1000 списків Євангелії. До тих пір науковцям були доступні попередні видан- ня та реконструкції Г.А.Воскресенського, Йозефа Вайса, а також публікації окремих рукописів: Український історичний журнал. – 2013. – №1 Цитати з Восьмикнижжя в ранніх давньоруських літописах ... 131 О.О.Шахматова та Л.Є.Махновця, в яких із різним ступенем повноти вияв- лено подібні цитати у «ПВЛ» та Київському літописному зводі21. Однак лише Восьмикнижжя авторові цієї статті відоме з різночитаннями й задовільняє ви- могам точного відтворення біблійного тексту, що на даному етапі студіювання вкрай важливо. Іншою обставиною, яка свого часу вплинула на початковий вибір текстів для порівняння, стало те, що літописні цитати з цього збірника порівняно менш досліджені. Крім того, Восьмикнижжя входить у склад таких давньоруських компіляцій, як хронографи. Поряд із літописами вони утворю- ють головний корпус давньоруських історичних текстів, деякі з них обумовили історію укладення літописних зводів22. Ураховуючи точне відтворення біблійного тексту, отримуємо доступ до оперування мікроцитатами, у ряді випадків – також складною лексикою. Крім того, оскільки порівняння різних версій демонструє зріз досить ранньої доби, ХІ–ХІІІ ст., виявляється ще один досить важливий параметр – текстологіч- ний: збірки біблійних книг та літописи виступають один для одного взаємни- ми контрольними текстами. У складній та заплутаній картині різночитань, що викликає суперечки дослідників, наявність незалежних текстуальних свідків украй важлива. Значущість підвищується, зокрема, тим, що серед восьми старших свідків «ПВЛ», п’яти рукописів власне цього зводу та трьох Новгородського першого літопису23, один із рукописів – Лаврентіївський (Л) – часто протистоїть решті, при тому, що він є найстаршим і традиційно найбільш авторитетним серед науковців, а це іноді утворює проблеми навіть з очевид- но помилковими читаннями цього списка24. Урешті-решт розуміння того, як найдавніших Четвероєвангелій (Зографське, Асеманієве), ранніх давньоруських апракосів (тобто службових версій: Остромирове, Мстиславове, Архангельське), репрезентативних давньоруських, болгарських та сербських пізнішої пори. Критичний текст Псалтиря, що враховував би текстуаль- ну історію цієї давньослов’янської пам’ятки повно, досі не видано, хоча існують публікації бага- тьох окремих списків: Синайського глаголичного Х ст., Синайсько-Бичковського ХІ ст., Київського ХІV ст.; див. також: Dunkov D. Die Psalmen // Die Methodbibel, Kritische Ausgaben altbulgarischer Texte. – T3 [Die Slawischen Sprachen, 37]. – Salzburg, 1994. 21 Шахматов А.А. Повесть временных лет....; Махновець Л. Літопис руський. – К., 1989. За списком Іпатіївського літопису див. також «Index des citations scripturaires dans la Chronique Hypatienne selon l’ordre des livres bibliques» у монографії Ф.Мушара, що готується до друку. Висловлюю подяку авторові за можливість ознайомитися з текстом. Дослідження запозичень із Псалтиря див. також: Ostrowski D. Identifying Psalmic Quotations in the Povest’ Vremmennykh Let // Culture and Identity in Eastern Christian History: Papers from the First Biennial Conference of the Association for the Study of Eastern Christian History and Culture [Ohio Slavic Papers. – Vol.9: Eastern Christian Studies. – Vol.1]. – Columbus, 2009. – P.217–247. 22 Один із хронографів – Іудейський – важливий для відновлення композиції ГВЛ, інший – Троїцький – відображає найранішу, котра дійшла до нас, редакцію «Хронографа по великому ізложенію», що, на думку вчених, відбився у «ПВЛ». 23 На тих ділянках, де текст обох літописів («ПВЛ» та Новгородського першого) збігається, і де він може послуговувати для вивірення різночитань. 24 Щодо проблем текстології «ПВЛ» див., напр., уже згадуване нове видання Д.Островського 2003 р.; переклад «Повісті» на німецьку мову Л.Мюллера (Die Nestorchronik: die altrussische Chronik, zugeschrieben dem Mönch des Kiever Höhlenklosters Nestor, in der Redaktion des Abtes Sil’vestr aus dem Jahre 1116, rekonstruiert nach den Handschriften Lavrent’evskaja, Radzivilovskaja, Akademiceskaja, Troickaja, Ipat’evskaja und Chlebnikovskaja, ins Deutsche übersetzt von Ludolf Müller. – München, 2001 [Forum Slavicum; Bd.56]), а також рецензії на ці видання: Гиппиус А.А. О критике текста и новом переводе-реконструкции «Повести временных лет» // Russian Linguistics. – 2002. – 26. – P.63– 126; Вилкул Т. Текстология и textkritik: Идеальный проект… По поводу: «Повість временних літ: Міжрядкове співставлення і парадосис. Склав і відредагував Доналд Островскі, Harvard Library Український історичний журнал. – 2013. – №1 132 Т.Л.Вілкул книжна традиція зберігалася та передавалася, впливає і на розуміння того, як вона утворювалася. Однак текстологічне спрямування досліджень потребує не тільки врахування значного обсягу деталей, а й обов’язкового зосередження лише на одній – двох пам’ятках. Відтак видається доцільним залишити тек- стологічні студії для більш спеціалізованих розробок25, а у ці статті обмежити- ся переважно загальним порівнянням. Звернімося до текстів. Оскільки біблійні книги є джерелом строкатим, а літописні запозичення з них тим більше не поєднувалися лише якоюсь одні- єю ідеєю чи сюжетною лінією, наступний виклад, як і обумовлювалося вище, являє собою поодинокі exempla. Почнемо з першого літописного зводу, що дій- шов до нас, та частини, котра, як іноді вважається, зберегла давні леґендарні свідчення – недатованого Введення «ПВЛ». Описуючи стародавнє населення Києва, літописець дає городянам характеристику в таких досить відомих сло- вах: «и бяху ловяща26 звѣрь бяху {мужи}27 мудри и смыслени нарицахуся по- ляне . от них же {єсть} [суть]28 поляне . в Києвѣ и до сего дн҃е»29. О.О.Ґіппіус, із посиланням на книгу І.М.Данилевського30, указує ймовірні джерела цього виразу – пасажі з діалогу Йосифа Мудрого та єгипетського фараона у Книзі Буття (41:33, 41:39) та на початку Книги Второзаконня (1:1331, 1:15). Слова Йосифа, Бут.41:33 нн҃ѣ оубо оуища32 чл҃ка33 моудра и смысльна34. of Early Ukrainian Literature: Texts: Vol.Х. Р.1–3 (2003) // Palaeoslavica. – 2004. – Vol.XII. – №1. – Р.177–205. Картина різночитань у біблійних збірках також є надзвичайно складною, див., напр.: Вилкул Т.Л. Древнеславянская книга Исход: Текст в хронографической редакции... Із текстологіч- ним розподілом у пізніших зводах також далеко не все ясно. Напр., Київський літопис та ГВЛ пред- ставлено Іпатіївським списком і групою рукописів Хлєбниковського списка. Відповідно, за наявності розбіжності читання розподіляються порівну й у разі відсутності очевидних помилок та пізніх правок вибір початкового читання неуникненно перетворюється на волюнтаристську процедуру. 25 Мої спроби у цьому напрямі: Вілкул Т.Л. Текстологія Повісті временних літ: Контрольні тексти: Книга Буття у Промові Філософа // Україна у Центрально-Східній Європі. – Вип.11. – K., 2011. – С.269–283; Вилкул Т.Л. Книга Исход в «Речи Философа» // Средневековая Русь. – Вып.10. – Москва, 2012. – С.113–125. 26 Див. 9.18–9.21Л. Так у Лаврентіївському (Л) списку, у Радзивіллівському (Р), Московському- Академічному (А) та Іпатіївському (І) «ловѧще», Хлєбниковському (Х) – «ловѧхѫ». 27 Фіґурними скобками {} виділено текст, відсутній у РАІХ; у цій цитаті й далі, якщо в текст вводиться слово чи вираз, випущені в Л, однак уміщені в решті списків, використовуються квадратні дужки []. 28 Л єсть, РАІХ соут / суть. 29 У Новгородському першому літописі немає цього фраґмента, однак характеристику перене- сено на княгиню Ольгу. В оповіді перед 6428/920 р. ідеться про те, що Ігореві привели дружину від Пльскова, іменем Ольгу (ця частина спільна з «ПВЛ»), а далі ще додається, що Ольга «бѣ мудра и смыслена» (див.: Новгородская первая летопись старшего и младшего изводов. – Москва; Ленинград, 1950. – С.107). 30 Данилевский И.Н. Древняя Русь глазами современников и потомков (IХ–ХII вв.): Курс лек- ций. – Москва, 1999. 31 У статті О.О.Ґіппіуса помилково вказано Втор.1:6 (див.: Гиппиус А.А. Рекоша дроужина Игореви... – 3. Ответ О.Б.Страховой // Palaeoslavica. – 2009. – Vol.XVII. – №2. – P.272). 32 Бут. тут цитується за Віленським списком, арк. 84 зв.; див. також: Михайлов А.М. Книга Бытия пророка Моисея... – С.354–356. Архівський список (Арх) «оуищи»; в Ундольського №1 (осно- вний список Михайлова) та інших списках російської редакції (далі – Ru), а також Троїцькому №1 (Т1) та Троїцькому №45 (Т45) «ищи»; у списках південнослов’янської редакції (далі – So) «изищи», Рум’янцевському – «оукажи»; гр. «σκεψαι». 33 Т1, Т45 та Ru: чл҃къ; гр. ανθρωπον. 34 Так Арх, Віл, So; Т1 смысленыхъ и мудрыхъ; Т45 мүдрых и смыслен; Ru моудрыих и смысленых / моудръ и смысленъ / мүдрых и смысленъ; φρο νιμον και συνετο ν. Український історичний журнал. – 2013. – №1 Цитати з Восьмикнижжя в ранніх давньоруських літописах ... 133 Відповідь фараона, Бут.41:39 нѣс чл҃ка моудра35 и смысльнѣи36 тебе. Слова Мойсея, Втор.1:13 дадите себѣ моужа моудры оумѣтеля . смысльны въ племенѣх ваших. Втор.1:15 и пояхъ от вас моудры оумѣтеля37 смысльны. Проте перелік аналогічних висловів можна продовжувати38 (тут я зму- шена вийти за рамки Восьмикнижжя, адже кілька цитат містяться також у Царствах): Втор.4:6 яко се премоудрос ваша и смышленiє пред всѣми стра- нами . вси иже слышать оправленiа си и рекоуть . се людiє пре- моудри и оумѣтели39. 3Ц.2:46α цр҃ь саломонъ смысленъ sѣло и моудръ40 . 3Ц.3:12 дах ти срдце смысльно . и моудрѣ//346.но41. 4Ц.5:12 яко дх҃ъ излиха бѣаше в немъ . и моудрость и смыслъ обрѣтеся в немъ42. У Царствах бачимо і варіант виразу, що включає слово «добрий» – «добръ и смысльнъ» – аналоги чому що також знайдено у «ПВЛ» в оповіді про перших князів. Пор. під 955 р. 60.28Л про Ольгу: «добру сущу лицемъ и смыслену»; під 980 р. 79.4Л в описі князювання Володимира: «мужи добры [и] смыслены и [храбры]»43, та пасажі з Царств: 1Ц.25:3 и жена бл҃га и смысльна и въsором видѣти sѣло добра44. 3Ц.11:28 бѣ же моужь крѣпокъ иероваамь . и добль на обличе- нье и смысленъ45. 35 Віл арк.85; у списках різночитання: мудрѣє / моудренѣи; φρονιμω τερος. 36 Варіанти: смысленѣи / смысльнѣи / слысленѣе; Ru ни смысльнѣиша; So дод. паче; και συνετω τερος (σου). 37 Втор. тут цитується за списками Троїцький №44 (Т44), арк.150 (оцифрований, див. на сайті Троїце-Серґієвої лаври). Арх арк. 148с. – проп. оумѣтеля, однак гр. σοφους και επιστημονας (και συνετους). 38 О.О.Ґіппіус зазначає, що чотирма наведеними в нього прикладами сума виразів із «му- дрими та смисленими» вичерпується, і що пошук грецьких аналогів по ТЛГ нічого не дав (див.: Гиппиус А.А. Рекоша дроужина Игореви... – 3. Ответ... – Р.272). Учений не залучив інші слов’янські приклади перекладних пам’яток, наведені тут далі. Що стосується грецьких відповід- ників, якщо враховувати, що перед нами кілька виразів («φρο νιμος και συνετο ς», «φρο νιμος και σοφο ς», «σοφου ς (και επιστημονας) και συνετου ς», до яких долучаються ще такі самі пари іменників) – можна очікувати віднайдення подібних прикладів і далі. Аналогічний вираз наведено, напр., у Житії Евфимія Сардського патріарха Мефодія (див.: Афиногенов Д.Е. Константинопольский патриар- хат и иконоборческий кризис в Византии (784–847). – Москва, 1997. – С.124, прим.31 («σοφι ας τε και συνε σεως»)). 39 Т44, арк.153; Арх арк.150 с. 40 За списками: Віл арк.344 зв.; Троїцький №728 (оцифрований, див. на сайті Троїце-Серґієвої лаври), арк.119 с. 41 Троїцький №728 мысленно и моудро, арк.120 с; Віл арк.345 зв. – 346. 42 Троїцький №728, арк.252 d; Віл арк.378. 43 У Л помилково повторено «добры», РАІХ «храбры». Цитати відзначені як приклади розви- тку формули «мудри та смислені/храбри/добри» у: Гиппиус А.А. Рекоша дроужина Игореви... – 3. Ответ... – Р.269. Ураховуючи виявлений довгий перелік біблійних текстів з аналогічними ви- разами, ця думка, найімовірніше, вірна. Утім проти неї висловлювалися заперечення (див.: Михеев С.М. Кто писал «Повесть временных лет»? – Москва, 2011. – С.125). 44 Віл, арк.295 зв.; Троїцький №728, арк.77а-b. 45 Віл, арк.359 зв.; Троїцький №728, арк.132 b. Український історичний журнал. – 2013. – №1 134 Т.Л.Вілкул Подібні вислови можна знайти і в хронографічній літературі, що не має дивувати, адже хроніки та біблійні збірки ніколи не розділялися прірвою. Скажімо, хронографи зазвичай починалися з перших книг Старого Заповіту. Наприклад, у «Хроніці» Іоанна Малали46: Мал.2.13 Кадмосъ ж дал и дще\\рь свою агавию за ехиона . прижи с нею сн҃а именем пенфеоуса , мужа смысльна пред всѣми мдра47. Мал.2.15 Оудиподъ... (тобто, Едіп) слышавъ яко жена нѣкто име- нем свиган48 . разбивающи губит вся грядущая въ фивы , и охоужа- ет град , оумъ оумысли моудръ49 . и смыслъ50 , оубити свигоунь51. Примітно, що в наведених пасажах перекладу Малали маємо справу не з послівним і буквальним відтворенням грецького тексту. Здається, застосова- но вже готову формулу, і, припустімо, вона утворилася під впливом біблійних текстів. Не маючи повного електронного зібрання слов’янських перекладів та ориґінальних творів не наважуся стверджувати, що слововжиток вичерпується перерахованими прикладами. А проте, і це вкрай важливо, у Восьмикнижжі та Царствах знаходимо доволі точні аналоги, і навіть варіації формули з «ПВЛ» у подальшому оповіданні про перших князів також відображені. Що стосується змісту повідомлення «ПВЛ» про полян – судячи з усього, племені, котре осіло в Києві, надавалася риса «богообраності», і саме з цією ме- тою літописцем було запозичено біблійні взірці. Таке тлумачення вже пропо- нували52, хоча, як водиться, науковці припускають різноманітне семантичне навантаження цього та іншого пасажів Введення до «ПВЛ». Тут, очевидно, варто обумовити загальну річ, від якої насправді залежить сітка дослідницьких уявлень про ранні літописи. Смисл літописних повідомлень обраховується дослідниками, виходячи з загального уявлення про утворення леґендарної частини «ПВЛ» та оповідей про «початок історії» у слов’янських іс- торичних творах у цілому. Власне, існують дві конкуруючі гіпотези чи концеп- ції: частина науковців уважає, що маємо справу з записами на підставі усних джерел, такого собі слов’яно-давньоруського язичницького фольклору, що дій- шов майже недоторканим із глибин народної пам’яті, а інша частина доводить, що перед нами творення вправних учених книжників, які користувалися в тому 46 Крім усього іншого, «Хроніка» Малали – твір давньоболгарський, можливо, переклад її вий- шов із того ж кола, що й переклади старозаповітних книг. 47 Віл арк. 39 зв., Арх арк.34 с; гр. ανδρα συνετο ν και ε ν φρονη σει και ε ν πασιν. Відповідний грець- кий текст «Хронографії» Малали див.: Ioannis Malalae Chronographia [Corpus Fontium Historiae Byzantinae. – Vol.XXXV / Ed. H-G.Bech, A.Kambylis, R.Keydell. – Berolini, 2000]. – Р.29–30. 48 Арх свига; див. Віл арк.42 зв., Арх арк.36 с. 49 Арх оумъ оумысли моудры; у скороченому Софійському хронографі, в якому редак- ція «Хроніки» Малали відрізняється від версії Іудейського хронографа: умысли мдрѣ. Див.: Творогов О.В. Материалы к истории русских хронографов: 2: Софийский хронограф и «Хроника Иоанна Малалы» // ТОДРЛ. – 1983. – Т.37. – С.200. 50 Скоріше за все, початково в давньослов’янському перекладі мало бути «смысльнъ», ура- ховуючи грецький ориґінал: (σοφο ν ου ν τι) βουλευσαμενος (εις το αναρει ν την Σφι γγα) (Ioannis Malalae. Chronographia... – Р.37). 51 Арх свигоу, Софійський хронограф свиггу. 52 Напр.: Толочко О.П., Толочко П.П. Київська Русь. – С.17–35; Tolochko O.P. The Primary Chronicle’s ‘Ethnography’ revisited... Український історичний журнал. – 2013. – №1 Цитати з Восьмикнижжя в ранніх давньоруських літописах ... 135 числі біблійними та хронографічними перекладними джерелами53. Такий поділ думок не є винятково рисою досліджень історії Давньої Русі. Стосовно раннього польського історієписання можна звернутися, наприклад, до праць Ч.Дептули та Я.Банашкевича – дослідників, котрі репрезентують обидва погляди в най- більш завершеному й розгорнутому вигляді54. Але, здається, подібні уявлення є ширшими і за слов’янські «початки історії». Наприклад, у дослідженнях дав- ньоєврейської Біблії «епічний» наратив про патріархів у Книзі Буття оцінюється або як найдавніша складова П’ятикнижжя, що виходить із фольклорно-епіч- них оповідань, або як написаний пізніше за інші складові, уже з використан- ням книжного багажу55. Щодо прихильників гіпотези «язичницького» епічно- го початку, кожного разу спрацьовує одна й та сама мислительна схема: якщо йдеться про давні леґендарні оповідання, то й зафіксованими вони мають бути раніше решти всього іншого. Хоча можна припускати зворотний хід подій: у період появи перших літературних творів завданням хроністів, літописців etc. було опанувати книжну традицію. Натомість епічна традиція в такий ранній час може бути ще цілком живою, і не потребувати переосмислення та фіксації, потреба у чому з’являтиметься пізніше. Слід також уточнити, що, ураховуючи велику кількість біблійних, хронографічних та інших паралелей, віднайдених у Введенні «ПВЛ», автор цієї статті підтримує другу гіпотезу, про книжне форму- вання опису ранньої історії Русі. Хоча, зрозуміло, такі базові смислоутворюючі дослідницькі уявлення, як епічне чи, навпаки, книжне походження початків історії завжди залишатимуться певною мірою «аксіоматичними», і приводи для наукової полеміки ще довго будуть незмінними. Та сама ідея богообраності, початкового приниження та наступного ви- вищення народу відображена в іншому хрестоматійному уривку «ПВЛ», про хозарську данину, де оповідається про буття киян після смерті Кия, Щека та Хорива. Див. початок оповіді, 16.21–17.1Л56: «по сихъ же лѣтѣхъ по смр҃ти братьѣ сея бъıша обидимъı древлями . [и] инѣми околними...». Пор. погро- зи Бога ізраїльтянам у разі невиконання заповітів людьми, обраними ним із- поміж усіх інших народів або «странъ»: Втор.28.29 и боудеши тогда обиденъ и расхытаєм . Втор.28.33 троудъ твои изьясть страна єя же не вѣси . и боуде- ши обидъ и съкроушенъ вся дн҃и . Втор.6.14 странъ яже окрстъ вас . 53 Стосовно леґендарної частини «ПВЛ» див., напр., згадані праці О.П.Толочка та: Кот- ляр Н.Ф. Древняя Русь и Киев в летописных преданиях и легендах. – К., 1986; Мельникова Е.А., Петрухин В.Я. Легенда о «призвании варягов» и становление древнерусской историографии // Вопросы истории. – 1995. – №2. – С.44–57; Щавелев А.С. Славянские легенды о первых правите- лях: Сравнительно-историческое исследование. – Москва, 2007. 54 Deptuła Cz. Galla Anonima mit genezy Polski: Studium z historiozofii i germeneutyki symboli dziejopisarstwa średniowiecznego. – Lublin, 2000; Banaszkiewicz J. Polskie dzieje bajeczne mistra Wincentego Kadłubka. – Wrocław, 1998. 55 Напр.: Römer T.Chr. The Elusive Yahwist: A Short History of Research // A Farewell to the Yahwist? The Composition of the Pentateuch in Recent European Interpretation / Ed. by Th.B.Dozeman and K.Schmid. – Atlanta, 2006. – P.9–28; Baden J.S. The Continuity of the Non-Priestly Narrative from Genesis to Exodus // Biblica. – 93. 2. – 2012. – P.161–186; Schmid K. Genesis in the Pentateuch // The Book of Genesis: Composition, Reception, and Interpretation / Ed. Graig A. Evans et al. – Leiden; Brill, 2012. – Р.27–50. 56 Щодо завершення цієї історії, смислове навантаження відзначалося у: Толочко О.П., Толочко П.П. Київська Русь... – С.31. Український історичний журнал. – 2013. – №1 136 Т.Л.Вілкул Втор.12.10 покои вас от всѣх врагъ ваших иже окрстъ вас . Втор.13.7 от богъ страны яже окрстъ тебе. Слід ураховувати, що «окрьстъ», «окрьстьныи» у рукописах, у тому числі біблійних збірок, може замінюватися на «около», «окольныи»57, а «древляне» являють собою конкретне уособлення чужої «страны» чи то «языка»58. До того ж цими деталями біблійні та парабіблійні паралелі сюжету про данину хозарам мечами не вичерпуються. Далі бачимо ще «меч обоюдоостръ» – пасаж, джерело якого віднайшов І.М.Данилевський59, епізод із немовлям-Мойсеєм, що скинув царський вінець із голови фараона, котрий, своєю чергою, указує на користу- вання таким текстом, як «Дробное Бытие»60 та ін. Оскільки Введення «ПВЛ» являє собою одну з найщільніше оброблених до- слідниками ділянок, тут обмежуся лише цими двома замітками щодо «мудрыхъ и смысленыхъ» та «обидимыхъ» полян. Переходячи ж до історичної частини літопису, насамперед привертає увагу одне незвичне слово, що трапляється в ремарці літописця, уміщеній під 6370/862 р. між нарацією про роздавання Рюриком «городів» своїм «мужам» та заволодіння Аскольдом і Діром Києвом. Автор «ПВЛ» намагається уточнити, які племена слід уважати першими жите- лями руських земель, 20.15–17Л: «и по тѣмъ городомъ суть находници варязи а перьвии насельници в Новѣгородѣ словѣне . [въ] Полотьски кривичи . в Ростовѣ меря». Слово «насельникъ» чи «насельници» більше у «ПВЛ» жодного разу не зустрічається61. Між тим воно цілком частотне у Восьмикнижжі, зокре- ма багато подібних виразів у Книзі Буття62. Пор.: Бут.13.7 хананеи же и ферезеи тогда населници63 бяхоу въ земли тои; 26.7 єда оубiють єго моужи населници ревекы дѣля жены єго; 26.14 възревноваша же ємоу населници; 26.15, 26.18 насыпаша я (їх – мова про колодязі – Т.В.) насел- ници плъны земля; 29.22 събра же лаванъ вся моужя населникы и сътвори бракъ; 34.1 изыде же дина дъщи лiина... познати дъщери населникъ; 57 Зокрема, у біблійних збірниках та хронографах: Вих.40.33 (около у списку Т1, арк.91b, окрстъ у решті рукописів), 1Ц.26:3, 26:5, 26:7 (около у Троїцькому №728, арк.79а, 79b, окрстъ у Віл арк.297 зв. та інших списках Іудейського хронографа); 2Ц.11:1 (ѡколо у Троїцькому №728 арк.94с, Віл окрстъ арк.315). Слід також відзначити, що у «ПВЛ» зовсім відсутнє слово «окрьстъ», уживається тільки «около» (див. покажчик О.В.Твороґова, що, починаючи з нового перевидання «ПСРЛ», розпочатого 1997 р., уміщений у т.1 (с.659)). 58 У нещодавній книзі В.Я.Петрухіна (див.: Петрухин В.Я. «Русь и вси языци»: Аспекты исто- рических взаимосвязей: Историко-археологические очерки. – Москва, 2011. – С.136, прим.11) вказується, що «обидими древляны» відсилає до Книги Суддів за «Хронікою» Амартола (за вид.: Истрин В.М. Книгы временьныя и образныя Георгия Мниха: Хроника Георгия Амартола в древ- нем славяно-русском переводе. – Т.1: Текст. – Петроград, 1920. – С.113), однак у Второзаконні знаходимо вирази, ближчі текстуально. 59 Данилевский И.Н. Древняя Русь глазами современников и потомков (IХ–ХII вв.)... Приложение 3. Легенда о хазарской дани: Образы и смысл. 60 Парабіблійний текст, відомий під назвою Книга Ювілеїв, у слов’янській традиції – «Дробное Бытие». Детальніше див.: Вилкул Т.Л. О происхождении «Речи Философа». – Palaeoslavica. – 2012. – Vol.XX. – №1. – Р.1–15. 61 Див. покажчик О.В.Твороґова (ПСРЛ. – Т.1. – С.652); щоправда, у Л «населникъ» вжито ще один раз помилково замість «насильник», але це плутанина, що незрідка трапляється в рукописах. 62 Цит. за списком Т44, арк.15, 26–26 зв., 30, 34 зв. – 35 та ін. 63 У Т44 насилници, виправлено за рештою списків. Український історичний журнал. – 2013. – №1 Цитати з Восьмикнижжя в ранніх давньоруських літописах ... 137 42.30 гл҃а моужь населникъ гднъ намъ пороуко; 42.33 реч же намъ моужь гднъ населникъ; 50.11 и видѣшя населници земля ханаоньскы. Крім указаних дев’яти прикладів, у Бутті зустрічаються також «мужи»/ «людие» «населнии»64; подібні вирази маємо і в інших книгах Восьмикнижжя, див.: Вих.12.49; Лев.18.26; Числ.15.29, 32.17; Втор.1.7; Іс.Нав.8.20, 9.22, 22.19. Відтак, уживання слова «населници» складається до копилки знаків, що свід- чать про вчену книжну реконструкцію розселення слов’янських племен із бі- блійними ремінісценціями. Повернімося до вислову з історичної частини, уже згадуваного рані- ше у прикладі про «мудрих і смилених» і вміщеного під 6463/955 р. Автор «ПВЛ» описує зовнішність княгині Ольги: грецький імператор нібито по- бачив її «добру сущю зѣло лицемъ . и смыслену» (60.28Л). Науковці звер- тали увагу на те, що образ Ольги модельовано за образом старозаповітної Сари: вона дуже пізно народила Святослава65, подорожуючи у солідному віці до Константинополя, вразила своєю вродою імператора66. Нагадаю, що, за Книгою Буття, Сара сина народила майже у сто років і владики землі двічі – одного разу єгипетський фараон, а іншого – цар Авімелех – ваби- лися її вродою. Одним із доказів біблійного паралелізму може послугувати власне вираз «добра лицемъ». У «ПВЛ» близько 30 разів використовується слово «лице», а в описі зовнішності знаходимо 4 таких вислови, уміщені під 955, 977, 983 та 1066 рр. В усіх із них, крім першого, ідеться не про «доброту», а про «красоту лиця» або про те, що той чи інший персонаж був «красенъ лицемъ»67. Тим часом у Бутті Авраам говорить Сарі: «вѣдѣ азъ яко добра єси жена68 въ лице» (Бут.12.11), та й узагалі позначення «добрий» стосується тут саме вроди69. Крім того, можливим є вплив на літописця біб- лійної формули поза межами Восьмикнижжя. Як уже відзначалося вище, у Царствах знаходимо схожі вислови, де поєднуються «смысленъ» та «до- бръ», у тому числі «добль на обличенье» (синонім слова «лице») (1Ц.25:3 та 3Ц.11:28). Під 6496/986 р. в епізоді випробування вір хрестителем Русі князем Володимиром у відповіді «бохмичемъ» (магометанам) зустрічається не менш, а то й більш відомий, ніж «мудрі та смислені» пасаж. Ідеться про популярний 64 Бут.23.12 «и поклонися авраамъ прѣд народом населнымъ»; 23.13 «пред всѣмъ народомъ населнымъ»; 26.7 «въпрашашя и моужи населнiи о ревецѣ женѣ єго»; 38.21 «въпраша же моужь населных где єсть любодѣявшiа»; 38.22 «и моужи населнiи рѣша не быва зде любодѣи»; 42.6 «сiи продааше всѣм людем населным». 65 Про дивне пізнє народження сина, судячи з літописних дат шлюбу Ольги з Ігорем, див., напр.: Толочко О.П., Толочко П.П. Київська Русь... – С.78. 66 Свідчення про уподібнення Сарі відзначено в нещодавніх тезах І.Чекової (див.: Чекова И. Библейские коды в повествовании о княгине Ольге // Древняя Русь: Вопросы медиевистики. – 2011. – №3 (45). – С.125–126). 67 75.15–16Л «красоты ради лица єя» – 977 р.; 82.15Л «сн҃ъ красенъ лицемъ и дш҃ею» – 983 р.; 166.18Л «красенъ лицемь» – 1066 р. Зустрічається також «красенъ взоромъ». 68 Т44 арк.14 зв.; Т1, Т45, Арх, Віл жена добра еси; So жена добролична еси (відповідно, далі у So проп. въ лице); γυνη  ευ προσωπος ει. 69 Пор. Бут.12.14 «добра зѣло»; 24.16 «добра взору»; 26.7 «добра взором»; 29.17 «добра образом и красна взором»; 39.6 «добръ образомъ и лѣпъ взору»; 41.2 «добры взору». Український історичний журнал. – 2013. – №1 138 Т.Л.Вілкул вираз: «руси єсть весельє питьє . не можемъ бес того быти»70. Звучить він ціл- ком по-світському, навіть дещо знижено (або, якщо застосувати перспективу дослідження усної традиції – «епічно»), і вибивається із серйозно налаштова- ної частини тексту про перипетії охрещення. Враження, однак, змінюється, якщо пригадати, що «вино» та виноград, а також «веселість» та «питие» кілька разів згадано поряд у Восьмикнижжі. Суд.9.13 и рече еи71 виноград . оставивъ вино свое веселие чл҃чьско... (з притчі про те, як рослини («дубрава») обирали по- між себе царя; цю притчу розповів «мужам сикымьскымъ» єди- ний із синів Гедеонових, що залишився живим після вбивства Авімелехом 70-ти своїх братів); Втор.28.39 виноград насадиши и въздѣлаєши . и вина не испьє- ши ни72 възвеселишися от него (з проклять Господа); Втор.20.6 и єгда кто чл҃къ иже насади виноград и нѣсть възве- селилъ73 . от него... (одне з установлень про те, кому дозволено тимчасово не брати участь у війні). Отже, скидається на те, що літописець створив афоризм, відштовхуючися від біблійних текстів. Це змушує вважати, що вся оповідь про випробування вір задана у «книжному реґістрі». Щоправда, певну поправку треба зробити на те, як зрозумів і популярно виклав наш древній колеґа свої високі взірці. Остаточно полишаючи леґендарні та напівлеґендарні часи, звернімося те- пер до суто літописної частини «ПВЛ». Під 6529/1021 р. у тій частині зводу, де дослідник зовсім не чекає точних денних дат, оскільки виклад є надзвичайно стислим і спостерігається маса пропущених років, не те що днів74, раптом на- трапляємо на несподівані подробиці. Ідеться про конфлікт Ярослава Мудрого та його полоцького племінника Брячислава: Брячислав Ізяславич пішов на Новгород, йому вдалося захопити новгородців та їх «имѣние», і він повернув- ся б у свою волость, у Полоцьк, якби не Ярослав. Саме тут трапляється вка- зівка на сім (.з҃.) днів походу, 146.17–19Л: «и ярославъ ис кыєва въ .з҃. дн҃ь . Постиже и ту . и побѣди ярославъ брячислава». Звичайно, число «сім» одразу наштовхує на припущення про книжне чи фольклорне походження, однак, вірогідно, семантичне навантаження несе вся фраза. Для неї віднайдений прототип у Книзі Буття, у главі, де описується втеча Іакова та погоня за ним його «оуя» (дядька) та тестя Лави. Пор. Бут.31.23: «гна же въслѣд седмь дн҃iи . и постиже и въ горѣ галаадовѣ»75 (причиною погоні Лави за Іаковом були майнові суперечки, родичи не могли справедливо розділитися та розійтися). 70 85.6–7Л. 71 Тобто, «дубраві»; Віл арк. 229зв.; Ru проп.; ειπεν αυ τοις. 72 Арх арк.164с; Т44 арк.173 зв. не пiєши и не; ου  πιεσαι ου δε  (ευ φρανθη ση̣). 73 Арх арк.159d; Т44 арк.167: єда... ти нѣс възвеслилсѧ; και τις ο ανθρωπος... ευ φρα νθη. 74 Такий виклад починається власне з 1000 р., після просторих статей кінця Х ст., однак пере- ривається повістю-історією вбивства Бориса та Гліба й боротьби Святополка та Ярослава за київ- ський стіл (1015–1019 рр.). Щодо ймовірного походження лапідарних свідчень див.: Tolochko O.P. Christian Chronology, Universal History, and the Origin of Chronicle Writing in Rus’ // Historical Narratives and Christian Identity on a European Periphery: Early History Writing in Northern, East- Central, and Eastern Europe (c.1070–1200) / Ed. I.H.Garipzanov. – 2011. – P.215–218. 75 Т44, арк.32–32 зв. Український історичний журнал. – 2013. – №1 Цитати з Восьмикнижжя в ранніх давньоруських літописах ... 139 Окрім унікального для цієї частини літопису свідчення про «сім днів», власне навіть «постиже» для «ПВЛ» теж незвичне, більше «постищи» ніде не зустрі- чається76. Крім того, у відриві від контексту, можливо, ця риса не настільки яскраво проявляється, однак, схоже, текст «ПВЛ» тут зіпсований у всіх списках (тобто, помилка походить від їх спільного протографа). Очікувалося б: «и гна ярославъ ис кыева . въ .з҃. дн҃ь постиже и ту…». Як можна тлумачити виявле- ний паралелізм? Очевидно, наголос має бути поставлено на конфлікті родичів, притому «правою» за Бут.31 є позиція молодшого, племінника та зятя, Іакова. Паралельною фіґурою до Іакова за «ПВЛ» має бути Брячислав. Дослідники в таких випадках, як правило, припускають лояльного до певного князя лі- тописця, котрий тенденційно висвітлював події. Можливим, однак, є інший підхід – давньоруські книжники іноді мислили лінійно, не прораховуючи всі «семантичні наслідки» ототожнення. Тобто, зауваживши майнові суперечки та конфлікт родичів, літописець міг «влити» у загальну біблійну форму конкрет- ний зміст подій, необов’язково співчуваючи при цьому молодшому. Утім, часом ставлення наших давніх колеґ до подій проявлялося абсолютно недвозначно та проектувало симетричний відгук читача. Саме це спостеріга- ється в іншому випадку, під 6586/1078 р., коли літописець зауважує характер дій Бориса В’ячеславича та Олега Святославича, котрі воювали у союзі з по- ловцями проти дядька – Всеволода Ярославича. Нібито йшлося про жорстоке пролиття князями християнської крові та Божу відплату за цей злочин: «єя же крове взищеть бъ҃ от руку ею» (200.15–16Л). Вірогідність того, що літописець «просто» використав добрий книжний вираз, не надто велика, адже цей вираз ніс значний семантичній заряд, і навіть власне слово «взискати» зустрічається у «ПВЛ» лише тричі у книжних цитатах, винятково у висловах «взищеть Богъ» або «взискати Бога»77. Більш слушним буде припущення, що літописець тут намагався підвести базу під своє звинувачення. Джерелом цієї фрази є один із заповітів П’ятикнижжя, а саме вираз із заповіту Господа з Ноєм, з вимогою не вбивати та не їсти «в крові душі його». Див. Бут.9.5: «кръви бо ваших до- ушь възыщоу78 . и79 от всякого sвѣри изыщоу . и от роукы чл҃чскы и от роукы моужьскы . брата єго изыщоу дш҃оу чл҃чю». Князівські конфлікти й добуван- ня собі кращої волості були звичайною справою в давньоруські часи, однак деяких князів літописці намагалися змалювати чорною фарбою. Книжники почувалися особливо вільно в оцінках, якщо князь постраждав за свої лихі вчинки. Бориса ж було вбито 1078 р., отже, виходило, що Бог справді «взискав» за пролиття християнської крові. Під різними роками (1015, 1054 та 1093) ідеться про те, що помираючий або тільки-но померлий князь-батько любив котрогось зі своїх синів біль- ше за решту. Стосується це двох княжичів, долі яких склалися діаметраль- но протилежним чином: Бориса Володимирича (св. Бориса) та Всеволода Ярославича. Один був убитий власним братом Святополком і потрапив до 76 ПСРЛ. – Т.1. – С.671. 77 Крім наведеного прикладу, також під 1068 р., 169.11Л, 169.24Л. 78 Т44 арк.12 зв.; Т1, Т45, Арх, Віл, So изищю; εκζητησω. 79 Т1, Арх, Віл, So проп. и ] sвѣри изыщоу включно; пор. гр. εκ χειρος παντων τω ν θηρι ων εκζητησω. Український історичний журнал. – 2013. – №1 140 Т.Л.Вілкул сонму страстотерпців, другий зробив цілком успішну життєву політичну кар’єру. Див. 132.8–9Л (Борис) «любимъ бо бѣ оц҃емь своимь паче всѣхъ»; 161.27–28Л (Всеволод) «бѣ бо любимъ оц҃емь паче всеє братьи»; 216.18–19Л (пригадуване звернення Ярослава до Всеволода) «понеже люблю тя паче бра- ти твоее». Пор. Бут.37.3 «iаковъ бо любляше iосифа паче всѣх сн҃овъ своихъ . яко сн҃ъ старостенъ80 ємоу бѣ». Тут ідеться саме про любов батька та про обраність із-понад інших, імовірно також про страждання і про заздрість. Давньоруські книжники полюбляли історію страждальця Йосифа81 і на різні лади обробля- ли головні теми оповіді: рідні брати продали його в рабство, потім Йосиф по- трапив до в’язниці, однак він був відзначений Господом і кожного разу зміг змінити лиху долю на добру. На останок став майже рівним фараону, фактич- но другим після нього в Єгипті. Згідно зі слов’янським перекладом Бут.41.40, єгипетський цар прилюдно заявив Йосифові: «оустъ твоих да послоушають вси людiє мои . развѣ столом азъ старѣи82 тебе боудоу». Позірно, біблійний вираз за- стосовується у «ПВЛ» до людей із надто різними долями, однак спільною рисою князів Бориса Володимировича та Всеволода Ярославича є їх обраність. Хай вибачать мені таку банальність, але для книжника-ченця, яким, вірогідніше за все, був автор «ПВЛ», доля страстотерпця-заступника віруючих була мабуть не менш привабливою, ніж доля успішного київського князя. Загалом, маємо справу із сильною позитивною характеристикою молодшого сина, адже любов батька та Бого-обраність у контексті історії Йосифа є взаємопов’язаними. Ще один парафраз із характеристикою сина з суто позитивними конотаці- ями стосується лише Всеволода Ярославича. Під 1093 р. у «ПВЛ» пригадано кілька промов Ярослава. У тому числі йдеться про те, що у свій час він ніби- то говорив своєму молодшому синові, 216.13–14Л: «яко ты покоиши старость мою». Вираз нагадує слова Ламеха, батька Ноя, у Бут.5.29: «...и нареч83 имя ємоу ноє . гл҃я . сьи покоит мя от дѣлъ моихъ . и от печали роукоу моєю». Знову- таки, у «ПВЛ» «покоити» зустрічається тільки тут84, а в біблійних книгах поді- бні паралелі не є частотними85. Пряме продовження наведеної вище в літописній статті фрази містить такий вислів: «аще ти подасть бъ ҃ прияти власть стола моего». Вірогідним джерелом його є Втор.17.18: «и боудет єгда сядеши на столѣ власти своея»86. У цьому розділі Книги Второзаконня йдеться про урядження Землі обітованої після прийняття її синами Ізраїлевими, у тому числі про поставлення князя (Втор.17.14–20: «поставлю княsь себѣ яко ины страны яже окрстъ нас»; «яко да 80 Т44 арк.38; Т1, Т45 старостныи; Арх старастныи; Віл краснѣиши\\; в одному зі списків So: (сн҃ъ) оугодень бѣше старости его; Ru у частині списків вар.: старостинъ/старости/старинъ. «Сынъ старостенъ» – переклад гр. «υι ος γηρους» – тобто «син на старість», не зі старших, а з пізніх дітей. 81 Крім усього іншого, про це свідчать переробки в Толковій та Повній хронографічній пале- ях – давньоруських біблійних і хронографічних збірниках ХІІІ–ХV ст. 82 Т44 арк.42 зв.; Ru більшість списків: боле. Що стосується змісту, Йосиф постає тут немовби «князем» Єгипетської землі. 83 Т44 арк.10 зв.; Т1, So прозва; Т45 и пронареч /перенос з рядка на рядок, про/нареч/. 84 Іменник «покои» – ще під 1086 р., 207.2–3Л: «вѣчнѣи жизни и покою сподобiся». 85 Укладач Буття намагався пояснити етимологію імені «Ной»: Wevers J.W. Notes on the Greek Text of Genesis. – Atlanta, 1993. – P.73–74. У Восьмикнижжі «покоити» також зустрічається в іншо- му контексті: Господь «покои» народ від трудів по здобуванню землі, але ця аналогія більш далека. 86 Т44 арк.105–105 зв.; Арх арк.158с. Український історичний журнал. – 2013. – №1 Цитати з Восьмикнижжя в ранніх давньоруських літописах ... 141 боудеши многы лѣты власти своея»). Імовірно, літописця привернув як уро- чистий вираз, так і можливість у різний спосіб підкреслити гідне, належне оформлення влади, прийнятне Богові та людям. Отже, як бачимо з усього сказаного, під 1093 р. літописець нагромаджував позитивні характеристики князя, не звертаючи особливої уваги на те, що ним використовуються дещо су- перечливі або, принаймні, неконґруентні у застосовуваному ним контексті бі- блійні образи. Якщо таке припущення вірне, тоді знову йдеться про «лінійні» асоціації давнього книжника. Зауважити таку особливість досить важливо, оскільки вчені, що займаються біблійним моделюванням у «ПВЛ», іноді при- пускають пильно вивірене, продумане та структуроване на багатьох рівнях несуперечливе оповідання. Тоді як реальні дані літописів свідчать радше про асоціативне й далеко не завжди когерентне мислення і відповідну побудову оповідей. Завершуючи мою невеличку серію біблійних запозичень «ПВЛ», не втри- маюся від того, щоби навести також один приклад із текстологічних сту- дій, коли власне варіанти списків вказують, в якому напрямі літописцями редагувалися складні (якщо не обов’язково «темні») місця. В описі подій 1015 р. «ПВЛ» та Новгородський перший літопис подають різну кількість війська новгородців, котрі допомагали Ярославові Володимировичу у війні проти Святополка: у «ПВЛ» це 40 тис., у Новгородському першому – 4 тис.87 Висловлювалося припущення, що вірним є читання новгородського літопис- ця, оскільки менше число скоріше відповідає реальним умовам зборів війська і проведення битви88. Однак, нагадаю, замальовки битв давніх книжників да- леко не завжди раціональні89, а редактори та укладачі далеко не завжди були бездумними копіїстами. У тому числі при переробках цифри могли змінювати діаметрально протилежним чином – як у бік збільшення, так і зменшення. Наприклад, у копіях біблійних книг суттєве зменшення кількості війська у двох із трьох відомих зараз редакцій знаходимо у Книзі Ісуса Навина. Ідеться про опис відрядження «застави» (засідки), що мало посприяти взяттю міста Гаї (див. Іс.Нав.8.3: «и избра Исоусъ тридцать тысѧщь моужии воискыхъ силны крѣпостию...»)90. Лише в російській редакції збереглося число «.л ҃. (тобто 30 – Т.В.) тысѧщь», що відповідає грецькому ориґіналові «τρια κοντα (.λ ҃.) χιλια δας», тоді як в Іудейському хронографі та південнослов’янській редакції бачимо «три тысоуща»91. Як можна припустити, це був цілком свідомий крок копі- їстів – будь-який більш-менш уважний читач мусив зауважити, що раніше 87 141.11Л; Новгородская летопись старшего и младшего изводов. – Москва; Ленинград, 1950. – С.175. 88 Див., напр.: Лукин П.В. События 1015 г. в Новгороде: К оценке достоверности летописных сообщений // Отечественная история. – 2007. – №4. – С.13. 89 Про певні розбіжності з реальністю в описах битв багато писав, зокрема, І.М.Данилевський. Учений відзначав, що трапляються такі випадки, коли поле зустрічі військ, зазначених у літопи- сі чи якійсь військовій повісті, за спостереженнями археологів та інших фахівців, просто не могло б умістити таку кількість людей. 90 Списки містять різночитання, див. нижче. 91 Арх арк.172с; у Троїцькому хронографі арк.5b; у Рум’янцевському списку арк.148 зв. Це не єдиний випадок, коли зменшення кількості війська надійно атестоване грецьким ориґіналом, однак приклад цікавий тим, що укладачі двох редакцій, які не залежать одна від одної, зробили однакову, хоча й доволі просту арифметичну операцію – скоротили число в десять разів. Український історичний журнал. – 2013. – №1 142 Т.Л.Вілкул розвідники, котрих Ісус надіслав «съглядати» місто Гаї, доповіли, аби воєво- да Ізраїлев не водив туди все військо, «мало бо есть ихъ» (Іс.Нав.7.3)92. Та й узагалі, така велика «застава» для захоплення порівняно невеликого міста мала видаватися невиправданою93. Скоріше за все, досить вправний укладач молодшої редакції Новгородського першого літопису також «вивірив виклад» за місцевими реаліями, уважаючи, що саме 4 тис., а не 40 тис. війська можна було зібрати з Новгородської землі. Кілька запозичень із Восьмикнижжя присутні в Київському зводі ХІІ ст., написаному, імовірно, на початку ХІІІ ст.94 Більшість із біблійно-літописних паралелей, що мені вдалося відшукати, проаналізовано в нещодавній статті95. Як виявилося, залучення біблійних паралелей також суттєво змінює розумін- ня змісту літописних повідомлень. Наприклад, коли князь Юрій Долгорукий устами літописця говорить про «часть» або «причастье», недодані його сино- ві київським князем Ізяславом Мстиславичем («тако ли мнѣ части нѣтоу в роускои земли . и моимъ дѣтемъ»), книжника цікавлять власне не політич- ні справи князів чи система розподілу «волостей»96. Він запозичає фраґмент із Бут.31.14, де описується сварка родичів, Іакова та Лави. Обидві дружини Іакова, Лія й Рахіль, підтримали свого чоловіка в конфлікті проти батька, за- явивши: «оуто (хіба – Т.В.97) […] нѣс нама части и єще . ни причастия98 въ 92 Тобто, жителів Гая. Тут таки розвідники порекомендували відрядити на взяття міста 3 тис. воїнів. І лише коли жителі Гая відбилися, до справи взявся сам Ісус (попередньо усунувши при- чину Божого гніву – крадіжку в полку, якою пояснювалися термінові невдачі «синів Ізраїлевих»). 93 Сучасні дослідження також свідчать на користь того, що в реальності кількість війська становила не 300 тис., і не 30–50 тис., а обмежувалася набагато скромнішими показниками. Однак це не дає підстав уважати ті чи інші наративи неавтентичними або пізніми, адже, як уже відзначалося, перебільшення в описах битв – давня традиція. У тому числі вони проявилися в бі- блійних книгах. До речі, повертаючися до сюжету з 7-ї глави Іс.Нав. Опис засідки та взяття Гая / Ая є каменем спотикання також при дослідженнях Масоретського текста та Септуаґінти. У дав- ньоєврейській і грецькій версіях тут спостерігаються численні розбіжності, при тому версія Септуаґінти виглядає більш раціональною. Зокрема, у Масоретському тексті наявний дубль: на- зивається засідка біля Аї в «30 тис.» та «5 тис.». Науковці вказували на те, що 30 тис. людей просто не могли б сховатися в тій місцевості, однак у Септуаґінті збережене саме число «30 тис.», хоча загалом оповідь збудована з меншою кількістю суперечностей. Справа ускладнюється тією обста- виною, що переклад перших книг Старого Заповіту на грецьку мову досить надійно датований ІІІ–ІІ ст. до н.е., тоді як щодо етапів укладення давньоєврейського тексту точаться безкінечні суперечки, а реальні свідки тексту датуються VIII – початком XI ст. Традиційно вважалося, що Септуаґінта перекладена з давньоєврейського ориґіналу, що відрізнявся від Масоретського тек- сту, котрий дійшов до нас. Лише останнім часом послідовний текстуальний аналіз обох версій дозволив продемонструвати, що грецька Книга Ісуса Навина є переробкою наявного давньоєв- рейського тексту, а завданням перекладача було прибрати недоречності та дублі, котрі накопи- чилися впродовж довгої історії формування 8-ї глави (див.: Michaёl N. van der Meer. Formation and Reformulation: The Redaction of the Book of Joshua in the Light of the Oldest Textual Witnesses. [Supplements to Vetus Textamentum, vol.CII]. – Brill; Leiden; Boston, 2004. – Р.418–448). 94 Див.: Толочко А.П. О времени создания Киевского свода «1200 г.» // Ruthenica. – Т.V. – К., 2006. – С.73–87. 95 Вилкул Т.Л. Заимствования из Восьмикнижия у киевских летописцев ХІІ–начала ХІІІ века // Там же. – Т.Х. – К., 2012. – С.102–116. 96 Запис під 1148 р., 321Л–374І. Див.: Вилкул Т.Л. Заимствования из Восьмикни жия... – С.108–110. 97 У цьому місці розбіжність у читаннях, «оуто» в Арх, Варш, Віл (Михайлов А.В. Книга Бытия пророка Моисея... – С.251 – цей варіант відзначено для Арх, два інших рукописи дослідник не залучав); у списках інших груп помилково «оубо» або проп. Саме «оуто» відповідає гр. μη . 98 Арх, Варш, Віл, So причастiа, що відповідає гр. κληρονομι α, у Ru (в тому числі Т44, арк.32) та Т45 помилка: пріятiа; у Т1 заміна зі службової (паримійної) версії біблійного тексту: ли наслѣдьє. Український історичний журнал. – 2013. – №1 Цитати з Восьмикнижжя в ранніх давньоруських літописах ... 143 домоу оц҃а наю». Справжньою причиною конфлікта було, як водиться, усе ж таки майно, однак саме у цьому пасажі йшлося про психологію та наслідки непорозуміння. Відповідно, наголос ставиться на несправедливості вчинку родича, раптовій зміні ставлення на гірше, а також виправданні «оборонних дій» скривдженої сторони. Тобто метою літописця було за допомогою біблійних взірців переконати читача в тому, що похід Юрія Долгорукого на Київ про- ти Ізяслава Мстиславича був справедливим, що він обумовлювався раптовим приниженням сина Юрія – Ростислава та небажанням родича поділитися ро- динним майном («частью»/«причастьем»). Зацікавленого читача відсилаю до інших подібних текстів, а тут, не повторю- ючись далі, звернімося до Галицько-Волинського літопису. Як і Київський звід, він обіймає майже століття (від 1201/1206 по 1291–1292 рр.99) і так само біблійні вирази в ньому часто переказано, а не передано точно. Щодо Восьмикнижжя, здається, немає жодної просторої точної цитати, хоча думку про використання цих старозаповітних книг у ГВЛ можна вважати усталеною. На одну з таких ци- тат указав ще В.М.Перетц – як уважав дослідник, опис «находу татарів на Київ» 6748/1240 р. зроблено «не без ремінісценцій» із Книги Суддів100. Пор.: «и не бѣ слышати от гласа . скрипания телѣгъ ег . множества ревения . вельблоудъ его . и рьжания от гласа стадъ конь его . и бѣ исполнена . земля роуская ратных»101, та Суд.6.5, де на початку суддівства Гедеона находження чужоземців змальо- вано таким чином: «сами и скоти ихъ . въсхожахоу и вельблоуды ихъ пасяхоу . и придоша яко проузи множьствомь . самѣхъ же и вельблоудъ ихъ не бѣяше числа . и придоша на землю из҃лвоу . расыпати ю». У цьому випадку можна за- лучити як оптимістичний висновок щодо того, що літописець у страшній оповіді про зруйнування Києва застосовує історію Гедеона – славетного судді, котрий зміг урешті-решт перемогти чужоземців, які багато років поспіль руйнували Ізраїльську землю; так і песимістичний, щодо точності історичного опису – зо- крема, згадка «вельблоудъ», тобто верблюдів, може виявитися не історичною де- таллю, а рисою, котра дісталася у спадок від біблійної книги102. Звичайно, коли в нас присутні не точні цитати, а ремінісценції та параф- рази, завдання встановити джерело запозичень надзвичайно ускладнюється. Тому обмежуся поки що двома фраґментами з Книги Суддів, оминаючи склад- нощі розшуку паралелей. Під 6784/1276 р. у ГВЛ читаємо, 875.27–28І: «земля опоустѣла по .п҃. (тобто 80 – Т.В.) лѣт по Романѣ». Вірогідно, відправним пунк- том для літописця послугував пасаж із Суд.3.30 «оумолча земля .п҃. лѣтъ». Власне, «80» зрідка зустрічається в інших джерелах, у тому числі в одній із редакцій Книги Ісуса Навина у зіпсованому фраґменті (на заміну числа 18103). 99 Про датування ГВЛ див.: Толочко А.П. О хронологии Ипатьевского списка Галицко- Волынской летописи // Palaeoslavica. – 2005. – Vol.XIII. – №1. – Р.81–108 (тут література питання). 100 Перетц В. До питання про літературні джерела давнього українського літопису... – С.214. 101 ПСРЛ. – Т.2. – Стп.784. 102 Щоправда, існують цілком протилежні думки. Зокрема, у недавньому виданні ГВЛ ця лі- тописна сцена коментується як опис очевидця: «[...] яскраві, емоційні і разом з тим конкретні подробиці облоги й штурму Києва монголо-татарами, ймовірніше від усього, запозичені літопис- цями від очевидця, а то й учасника тих драматичних подій» (див.: Галицько-Волинський літопис: Дослідження: Текст: Коментар / За ред. М.Ф.Котляра. – К., 2002. – С.238). 103 Іс.Нав.24.33b у Троїцькому №728 та пізній групі російської редакції. Український історичний журнал. – 2013. – №1 144 Т.Л.Вілкул Однак це, здається, найближчий контекст, хоча зміст повідомлення нетотож- ний: «земля оумлъча» – значить «заспокоїлася». Під 6785/1277 р. бачимо згадку «столпа», 878.3–4І: «столпъ бо бѣ каменъ высокъ стоя перед вороты города». Можливо, опис цієї фортифікації зробле- но не без впливу Книзі Суддів. Пор. оповідь про сутички царя Авімелеха з жителями одного з міст, Суд.9.51–52: «столпъ же бѣ твердъ срѣдѣ града [...] и прiстоупи до вратъ столъпа». Здається, це близький контекст, хоча про «стов- пи» йдеться також у хронографічній літературі – в «Історії Іудейської війни» Йосифа Флавія, що ввійшла до Іудейського хронографа, згадано саме стовпи кам’яні104. Остання хронографічна паралель є важливою, оскільки Іудейський хронограф укладався паралельно з ГВЛ105, і в обох творах присутні запози- чення із Флавія (внаслідок чого цей другий приклад зі статті 1277 р. видаєть- ся не цілком певним)106. У будь-якому разі, знахідка біблійного парафразу не означає, що літописна звістка вигадана: у 2-й половині ХІІІ ст. у Галицько- Волинській Русі з’являються так звані «башти волинцевського типу» – по- одинокі кам’яні укріплення107. Проте, можна припустити, що літописці, звер- нувши увагу на Книгу Суддів та «Історію Іудейської війни», «облагородили» фортифікаційну «новину»108 у своїй картині світу. До речі, укладачі Галицько-Волинського зводу, зокрема першої поло- вини літопису, галицької або холмської, дуже полюбляли рідкісні вирази. Спробую це показати на кількох фраґментах, орієнтовним джерелом запози- чень яких могло бути Восьмикнижжя. Так, у ГВЛ знаходимо згадки «оружни- ків»: «ороужники многи и фаревникы», «ороужьникомъ стоящимъ»109, – цей розряд воїнів невідомий іншим літописам. Рідкісне слово знаходимо, напри- клад, у Числ.32.21: «...ти преидеть всь ороужникъ...». Давньослов’янське «ороужьникъ» є буквальним перекладом грецького «οπλιτης», тобто гопліт (пі- ший важкоозброєний воїн фаланги). Щоправда, крім Чисел слово зустрічаєть- ся ще у «Хроніці» Георгія Амартола та деяких інших джерелах «високого реґі- стру» (Рязанській Кормчій, житіях110). 104 «История иудейской войны» Иосифа Флавия: Древнерусский перевод / Изд. подгот. А.А.Пичхадзе, И.И.Макеева, Г.С.Баранкова, А.А.Уткин. – Т.2. – Москва, 2004. – С.367, указано Арх арк.366г.13 та 438г.16. 105 Орлов А.С. К вопросу об Ипатьевской летописи // Известия Отделения русского языка и сло- весности. – Ленинград, 1926. – Т.31. – С.93–126; Толочко А.П. О галицком боярине Жирославе, его венце и убожестве // Ruthenica. – Т.V. – С.252–256; Его же. Одна заимствованная формула в Галицко-Волынской летописи // Там же. – С.256–257; Вилкул Т.Л. Иудейский и Софийский хро- нографы в истории древнерусской хронографии // Palaeoslavica. – 2009. – Vol.17. – Р.85–86. 106 Щоправда, хронографічних запозичень більше в першій, галицькій чи волинській, частині ГВЛ, що закінчується статтями 1250-х – початку 1260-х рр. 107 Див., напр.: Антипов И.В. Оборонительные башни «волынского типа» в системе укре- плений городов Западной Руси // Поселения: среда, культура, социум: Мат. тематической науч. конф., Санкт-Петербург, 6–9 октября 1998 г. – Санкт-Петербург, 1998. – С.193–197. 108 «Новини» були справою загалом небажаною для середньовічної і ранньомодерної свідомос- ті, де «доброю» річчю вважалася старовина (див.: Кром М.М. «Старина» как категория средне- векового менталитета (по материалам Великого княжества Литовского XIV – начала XVII вв.) // Mediaevalia Ucrainica: Ментальність та історія ідей. – Т.ІІІ. – К., 1994. – С.68–85). 109 По 6764/1256 р. і далі: 761І «ороужники многи и фаревникы»; 765І «ороужьникомъ стоя щимъ [...] ороужници»; 790І «на роздавание ороужьникомъ»; 833І «ороужником же не бывшимъ с ними». 110 Словарь древнерусского языка. – Т.VI. – Москва, 2000. – С.154. «Хроніка» Амартола дуже незначною мірою використана укладачем Іудейського хронографа й, здається, ГВЛ не виявляє Український історичний журнал. – 2013. – №1 Цитати з Восьмикнижжя в ранніх давньоруських літописах ... 145 Подібна паралель знаходиться також не у серійному, а в унікальному вислові літопису. Під 6749/1241 р. натрапляємо нібито на «картинку з тодіш- нього життя». Оповідається, як дворський Андрій покарав «невірного» єписко- па, 794.1–4І: «Андрѣи же не оудоси его но оудоси111 владыкоу . и слоуги его разъграби гордые и тоулы ихъ . бобровье раздра». Слово «оудосити» походить, переважно, із давньоболгарських текстів і є досить рідкісним112. Очевидно, воно було не цілком зрозумілим давньоруським книжникам, принаймні у списках «оудосити» часто замінювалося на синоніми або псувалося перепис- чиками. Див., напр., слова Іакова своїм слугам-посланцям до брата Ісава з Бут.32.20/32.19: «по семоу словеси гл҃те исавоу . и єгда оудосить113 васъ114 самъ». Інший прихований і також унікальний для літописів біблеїзм – «завѣтъ» у ГВЛ у значенні «договір між світськими особами», де інші літописці вжили би слово «рядъ». Пор., 796.23–24І, «завѣтъ положивъ имъ» та дуже велику кіль- кість біблійних прикладів, не лише з Восьмикнижжя. Припустімо, для літописця мало значення те, що він користується тек- стами не бу денними. Він усвідомлював їх древність, а розбіжності узусу в мові укладача ГВЛ та його джерел справді мали бути досить серйозними, ураховуючи те, що біблійні четії та деякі хронографічні переклади були зроблені, вірогідно, у Х ст. в Бол га рії115. Утім, який точний смисл наш дав- ній галицький колеґа надавав біб лійним алю зіям, і з якою конкретною ме- тою він запозичав рідкісні вирази та поодинокі слова, встановити важко. Можливо, картина стане дещо яснішою, коли буде віднов ле но сітку всіх бі- блійних та хронографічних запозичень у ГВЛ – зокрема, усього того, що збли- жує літопис та Іудейський хронограф. Як уже відзначалося, перші намітки для реконструкції книжної спадщини ГВЛ було зроблено в 1920-х рр., од- нак потім цей напрям досліджень припинив свій розвиток116 і відновлюється лише зараз. слідів запозичень із повного перекладу. Однак «оружьники» бачимо також у Йосифа Флавія (див.: История иудейской войны. – Т.2. – С.201). 111 У Х в обох випадках зіпсоване «удаси». 112 У «Матеріалах» І.І.Срезневського у прикладах до статті «удосити» вказано Євангеліє (історія триднівного Лазаря, в тому числі за Галицьким Євангелієм 1144 р.), фраґмент Второзаконня, «Хроніка» Малали. Остання, до речі, процитована в Іпатіївському літописі у статті 1114 р., 279.19–20І, і була відома укладачеві ГВЛ (див.: Срезневский И.И. Материалы для словаря древ- нерусского языка. – Т.3. – Санкт-Петербург, 1912. – Стб.1155). 113 Так Арх, Варш; Т44 достижеть; Т1, Т45, Віл, Ru частково: въспросить; So десит (1 із списків: срѣщет); Ru частина списків: въпросить; ευ ρειν. 114 Т1, Т45, Арх, Віл васъ; у решті списків вы. 115 Із хронографічних текстів, зокрема, можно назвати «Хроніку» Іоанна Малали. Проте так само автор ГВЛ користувався й «Історією Іудейської війни», перекладеною, вірогідно, у ХІІ ст. 116 Пор. числені паралелі Іудейського хронографа та ГВЛ, наведені у згаданих працях А.С.Орлова, а також одне-єдине посилання у відомій студії В.Т.Пашута 1950 р., де зауваже- не одне свідчення (!) зі статті ГВЛ під 1250 р. (див.: Пашуто В.Т. Очерки истории Галицко- Волынской Руси. – Москва; Ленинград, 1950. – С.121). Власне кажучи, праці А.С.Орлова зна- йшли відгук у моделі укладення ГВЛ, запропонованій А.І.Генсьорським (див.: Генсьорський А.І. Галицько-Волинський літопис (лексичні, фразеологічні та стилістичні особливості). – К., 1961; Його ж. Галицько-Волинський літопис (процес складання; редакції і редактори). – К., 1958), од- нак цей автор у радянський час був не надто популярним, тоді як В.Т.Пашуто визначив тра- дицію дослідження ГВЛ. Нині вчені знов повертаються до вивчення Іудейського хронографа, у тому числі у зв’язку з галицьким літописанням. Український історичний журнал. – 2013. – №1 146 Т.Л.Вілкул Повертаючись до того, із чого ця стаття починалася. Можливо, виправ- дання необхідності опертя на давньослов’янський біблійний текст при роботі з давньоруськими літописами видаватимуться дещо наївними. Сподіваюся, мало кому треба доводити цінність дослідження наріжного каменя всієї давньослов’янської книжності. А також необхідність залучення для вивчення давньоруських історичних текстів (добру частину яких становлять хроногра- фи, що починалися книгами Старого Заповіту) давньослов’янських перекла- дів біблійних книг. Звичайно, складності біблійної текстології, помножені на складність літописної, іноді призводять до того, що отримуємо одне уточнення на десять нових непевностей, і нові питання замість відповідей. Відповідно, особисте захоплення новими перспективами з іншої точки може видаватися обтяженим новими труднощами. Допомогти може виважена оцінка намагань, як то кажуть, «позакривати всі питання»: найбільш небезпечним типом до- слідника в будь-якій царині історичних студій є той, хто, знаючи про свою спроможність задавати розумні питання, уважає, що він достатньо компетент- ний, аби надати й задовільні відповіді117. 117 Слова A.Момільяно («There is a difference between asking intelligent questions and pro- ducing plausible answers. We have to learn to live with a disproportion between the intelligent questions we can ask and the plausible answers we can give. […] The most dangerous type of researcher in any historical field is the man who, because he is intelligent enough to ask a good question, believes that he is good enough to give a satisfactory answer») цит. за: Sommer B.D. Dating Pentateuchal Texts and the Perils of Pseudo-Historicism // The Pentateuch: International Perspectives on Current Research / Ed. by Th.B.Dozeman, K.Schmid, and B.J.Schwartz. – Tübingen, 2011. – P.106, note 57. The paper deals with examples of biblical quotations in the Old Rus’ chronicles, such as “muzhi mudri i smysleni”, “Rusi est’ veseliie piti” and others. The scientifics of medieval Rus’ in their studies often rely on the late versions of the Slavonic Bible translations that bring them in astray. The precise textual shape of the biblical citation is important for our better understanding of the chroniclers’ implications and the very sense of historical data. Author proposes to involve the early witnesses of the Slavonic Octateuch that are more or less analogous of those that were accessible in the XI–XIIIth. In this paper some fragments of early Rus’ chronicles and Old Slavonic Octateuch are considered and analyzed under this angle. Keywords: Old Rus’, Medieval Chronicles, Old Slavonic Bible, XI–XIIIth centuries.

Цитати з Восьмикнижжя в ранніх давньоруських літописах, або Як змінюється смисл історичних повідомлень

Institution

Ähnliche Einträge