Польське питання в дипломатії Наполеона Бонапарта: нові підходи до висвітлення проблеми у сучасній російській історіографії
Аналізуються погляди деяких сучасних російських авторів на польське питання в дипломатії наполеонівської Франції. Зазначено, що за останні роки російська історіографія збагатилася новими студіями, які, виходячи за традиційні рамки теми війни 1812 р., більше уваги приділяють різноманітним аспектам...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Український історичний журнал |
|---|---|
| Дата: | 2013 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2013
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/106604 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Польське питання в дипломатії Наполеона Бонапарта: нові підходи до висвітлення проблеми у сучасній російській історіографії / О.М. Захарчук // Український історичний журнал. — 2013. — № 3. — С. 172-183. — Бібліогр.: 79 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-106604 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Захарчук, О.М. 2016-10-01T12:50:13Z 2016-10-01T12:50:13Z 2013 Польське питання в дипломатії Наполеона Бонапарта: нові підходи до висвітлення проблеми у сучасній російській історіографії / О.М. Захарчук // Український історичний журнал. — 2013. — № 3. — С. 172-183. — Бібліогр.: 79 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/106604 930.22 (44) «18» Наполеон: 930.2 (470+571) (045) Аналізуються погляди деяких сучасних російських авторів на польське питання в дипломатії наполеонівської Франції. Зазначено, що за останні роки російська історіографія збагатилася новими студіями, які, виходячи за традиційні рамки теми війни 1812 р., більше уваги приділяють різноманітним аспектам участі Росії в антифранцузьких коаліціях. The viewpoints by some contemporary Russian authors to the Polish question in the diplomacy of Napoleonic French are covered in the article. Noticed that Russian historiography has become very increase by new studies in recent years. Unlike the traditional topics about war of 1812, more attention is paid to the different aspects of participation of Russia in the anti-French coalitions. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Методологія. Історіографія. Джерелознавство Польське питання в дипломатії Наполеона Бонапарта: нові підходи до висвітлення проблеми у сучасній російській історіографії The Polish Question in the Diplomacy of Napoléon Bonaparte: New Approaches to the Problem Covering in the Modern Russian Historiography Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Польське питання в дипломатії Наполеона Бонапарта: нові підходи до висвітлення проблеми у сучасній російській історіографії |
| spellingShingle |
Польське питання в дипломатії Наполеона Бонапарта: нові підходи до висвітлення проблеми у сучасній російській історіографії Захарчук, О.М. Методологія. Історіографія. Джерелознавство |
| title_short |
Польське питання в дипломатії Наполеона Бонапарта: нові підходи до висвітлення проблеми у сучасній російській історіографії |
| title_full |
Польське питання в дипломатії Наполеона Бонапарта: нові підходи до висвітлення проблеми у сучасній російській історіографії |
| title_fullStr |
Польське питання в дипломатії Наполеона Бонапарта: нові підходи до висвітлення проблеми у сучасній російській історіографії |
| title_full_unstemmed |
Польське питання в дипломатії Наполеона Бонапарта: нові підходи до висвітлення проблеми у сучасній російській історіографії |
| title_sort |
польське питання в дипломатії наполеона бонапарта: нові підходи до висвітлення проблеми у сучасній російській історіографії |
| author |
Захарчук, О.М. |
| author_facet |
Захарчук, О.М. |
| topic |
Методологія. Історіографія. Джерелознавство |
| topic_facet |
Методологія. Історіографія. Джерелознавство |
| publishDate |
2013 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Український історичний журнал |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
The Polish Question in the Diplomacy of Napoléon Bonaparte: New Approaches to the Problem Covering in the Modern Russian Historiography |
| description |
Аналізуються погляди деяких сучасних російських авторів на польське питання
в дипломатії наполеонівської Франції. Зазначено, що за останні роки російська
історіографія збагатилася новими студіями, які, виходячи за традиційні рамки
теми війни 1812 р., більше уваги приділяють різноманітним аспектам участі
Росії в антифранцузьких коаліціях.
The viewpoints by some contemporary Russian authors to the Polish question in the
diplomacy of Napoleonic French are covered in the article. Noticed that Russian
historiography has become very increase by new studies in recent years. Unlike the
traditional topics about war of 1812, more attention is paid to the different aspects of
participation of Russia in the anti-French coalitions.
|
| issn |
0130-5247 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/106604 |
| citation_txt |
Польське питання в дипломатії Наполеона Бонапарта: нові підходи до висвітлення проблеми у сучасній російській історіографії / О.М. Захарчук // Український історичний журнал. — 2013. — № 3. — С. 172-183. — Бібліогр.: 79 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT zaharčukom polʹsʹkepitannâvdiplomatíínapoleonabonapartanovípídhodidovisvítlennâproblemiusučasníirosíisʹkíiístoríografíí AT zaharčukom thepolishquestioninthediplomacyofnapoleonbonapartenewapproachestotheproblemcoveringinthemodernrussianhistoriography |
| first_indexed |
2025-11-26T00:08:20Z |
| last_indexed |
2025-11-26T00:08:20Z |
| _version_ |
1850592014981136384 |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2013. – №3
МЕТОДОЛОГІЯ. ІСТОРІОГРАФІЯ.
ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВО
Серед багатьох проблем історичного минулого Франції світова історіогра-
фія впродовж тривалого часу звертає увагу на дослідження епохи Наполеона
Бонапарта. Вивчення різноманітних аспектів його військової та державної ді-
яльності, внутрішньої і зовнішньої політики належить до тих тем, інтерес до
яких не тільки не зменшується, а навпаки, виявляє стійку тенденцію до зрос-
тання. Доказом цього може бути наявність величезного масиву літератури.
Дослідників завжди цікавила політика Наполеона у Східній Європі, зо-
крема його підхід до польського питання, котре для імператора французів
було лише засобом досягнення головної військово-політичної мети – встанов-
лення гегемонії Франції в Європі. Зокрема, він використовував його для тис-
ку на Росію, Австрію та Пруссію, які в 1772, 1793 і 1795 рр. здійснили поділи
Речі Посполитої.
Слід зазначити, що польське питання було предметом розгляду переважно
польських дослідників1. Але віднедавна з’явилася тенденція до зацікавлення
* Захарчук Олег Миколайович – кандидат історичних наук, доцент кафедри історії та
документознавства гуманітарного інституту Національного авіаційного університету (Київ)
1 Handelsman M. Napoléon et la Pologne 1806–1807 d’après les documents des Archives
Nationales et les Archives du ministére des affaires étrangères. – Paris, 1909; Askenazi S. Napoleon a
Polska. – Warszawa; Kraków, 1919. – T.1–3; Kukiel M. Dzieje wojska polskiego w dobie napoleońskiej
1795–1815. – Warszawa; Lwów, 1918–1919. – T.1–2; Krotoska T. Stosunek Talleyrand’a do sprawy
polskiej w dobie I cesarstwa i kongresu Wiedeńskiego (1806–1814). – Kraków, 1935; Pachoński J.
Legiony polskie: Prawda i legenda (1794–1807). – Warszawa, 1969–1979. – T.1–4; Skowronek J. Z ma-
gnackiego gniazda do napoleońskiego wywiadu: Аlexander Sapieha. – Warszawa, 1992; Nawrot D.
Litwa і Napoleon w 1812 roku. – Katowice, 2008.
УДК 930.22 (44) «18» Наполеон: 930.2 (470+571) (045)
о.М.ЗахаРчук *
ПОЛЬСЬКЕ ПИТАННЯ В ДИПЛОМАТІЇ
НАПОЛЕОНА БОНАПАРТА: НОВІ ПІДХОДИ ДО ВИСВІТЛЕННЯ
ПРОБЛЕМИ У СУЧАСНІЙ РОСІЙСЬКІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ
Аналізуються погляди деяких сучасних російських авторів на польське питання
в дипломатії наполеонівської Франції. Зазначено, що за останні роки російська
історіографія збагатилася новими студіями, які, виходячи за традиційні рамки
теми війни 1812 р., більше уваги приділяють різноманітним аспектам участі
Росії в антифранцузьких коаліціях.
Ключові слова: Наполеон Бонапарт, Франція, польське питання, Варшавське
герцоґство, коаліція, сучасна російська історіографія.
Український історичний журнал. – 2013. – №3
Польське питання в дипломатії Наполеона Бонапарта ... 173
цією проблематикою в Литві2, Білорусії3, Україні4, Росії5. Традиції вивчення
цього питання в Росії існували ще до революції 1917 р.6 У радянській пері-
од ним займалася відома московська дослідниця О.І.Федосова7. Відзначення
200-річчя війни 1812 р. стимулювало інтерес окремих російських істориків до
польського питання в дипломатії Наполеона8.
Слід зазначити, що у цілому дослідники прагнуть усебічно вивчити проб-
лему та дати об’єктивну оцінку подіям того часу. Проте іноді трапляються ви-
падки, коли окремі автори намагаються підтасувати факти під особисту, аж
надто суб’єктивну концепцію. Яскравим та показовим прикладом подіб них
праць стала монографія кандидата історичних наук, старшого наукового спів-
робітника Інституту російської історії РАН Є.В.Мезенцева9. Зокрема, у першо-
му параграфі книги10 автор торкнувся і польського питання, причому вдавшись
2 Pugačauskas V. Napoleono administracja Lietuvoje. – Vilnius, 1998.
3 Швед В. Польскае пытанне ў заходнім рэгіёне Беларусі напярэдадні вайны 1812 г. //
Швед В., Данских С. Заходні рэгіён ў часы наполеонаўскіх войнаў: 1805–1815 гады. – Гродно,
2006. – С.41–44; Яго ж. Памыж імперыялізмом і нацыяналізмам: спадчына Рэчы Паспалітай
у палітыцы і планах Наполеона // Там жа. – С.5–56; Лукашевич А.М. Варшавское герцог-
ство // Заграничные походы русской армии: 1813–1815 годы: Энциклопедия: В 2 т. / Отв. ред.
В.М.Безотосный, А.А.Смирнов. – Москва, 2011. – Т.1. – С.195–196; Несцярчук Л.М. Беларусь у
вайне 1812 года. – Брэст, 2012. – С.46–50, 59–64.
4 Ададуров В.В. Польське питання у французько-австрійських відносинах епохи наполеонів-
ських війн: Автореф. дис. … канд. іст. наук. – Л., 1997. – 24 с; Його ж. Меморандуми польських ав-
торів початку ХІХ ст. як джерело уявлень уряду Наполеона про південно-західні окраїни Російської
імперії // Український історичний журнал. – 2008. – №2. – С.154–171; Его же. Польское дворянство
юго-запада России в планах Наполеона во время весенней кампании 1812 года // История и ис-
торическая память: Межвуз. сб. науч. тр. – Саратов, 2012. – Вып.6. – С.164–180; Громакова Н.Ю.
Польське питання як фактор міжнародної політики наприкінці ХVІІІ – на початку ХІХ ст. // Минуле
і сучасне Волині та Полісся: Україна та Волинь в наполеонівських вій нах: Наук. зб. – Вип.41:
Матеріали Міжнародної історико-краєзнавчої наукової конференції, присвяченої 200-річчю війни
1812 р. – Луцьк, 2012. – С.29–32; Её же. Польское оппозиционное движение в контексте француз-
ской внешней политики (конец XVIII – начало XIX века) // Война 1812 года: события, судьбы, па-
мять: Мат. междунар. науч.-практ. конф. – Витебск, 2012. – С.13–17; Захарчук О.Н. Эволюция рос-
сийско-французских отношений в 1807–1808 гг. (французский взгляд) и причины Отечественной
войны 1812 года // Отечественная война 1812 года: Источники. Памятники, Проблемы: Мат.
XV междунар. науч. конф. – Можайск, 2009. – С.86–88; Захарчук О.Н. Волынь в планах польского
генерала Михала Сокольницкого // Минуле і сучасне Волині та Полісся... – С.184–191.
5 Макарова Г.В. Провозглашение Королевства Польского в 1812 году // Средняя Европа:
Проблемы международных и межнациональных отношений: ХІІ–ХХ вв. – Санкт-Петербург,
2009. – С.113–134; Её же. Россия и создание конституционного Королевства Польского // Польша
и Россия в первой трети ХІХ века: Из истории автономного Королевства Польского: 1815–1830. –
Москва, 2012. – С.14–108.
6 Попов А.Н. Вопрос польский 1806–1809 гг. // Русская старина. – Санкт-Петербург, 1893. –
Т.77. – С.667–695; Погодин А.Л. Занятие Польши // Отечественная война и русское общество:
1812–1912: Юбилейное издание. – Москва, 1912. – Т.3. – С.148–153; Пичета В.И. Польская кон-
федерация в 1812 г. // Там же. – С.154–161; Погодин А.Л. История польского народа в ХІХ в. –
Москва, 1915; Любавский М.К. История западных славян. – Москва, 1917. – С.363–371.
7 Федосова Е.И. Польский вопрос во внешней политике Первой империи во Франции 1807–
1812 гг.: Автореф. дисс. … канд. ист. наук. – Москва, 1976. – 19 с; Её же. Польский вопрос во вне-
шней политике Первой империи во Франции. – Москва, 1980.
8 Филатова Н.М. Россия в политической пропаганде княжества Варшавского в ходе кампа-
нии 1812 года // Славяноведение. – 2012. – №6. – С.60–73; Фалькович С.М. Миф Наполеона в
сознании поляков // Там же. – С.74–77.
9 Мезенцев Е.В. Война России с наполеоновской Францией в 1805 году (действия русской
армии в составе 3-й антифранцузской коалиции). – Москва, 2008.
10 Детальніше див.: Захарчук О.Н. Вступление России в войну с Францией в 1805 году:
факты и домыслы в новой работе Е.В.Мезенцева «Война России с наполеоновской Францией в
Український історичний журнал. – 2013. – №3
174 О.М.Захарчук
до фальсифікації джерела. Так, дослідник стверджує, що у жовтні 1803 р. під
час бесіди з польськими еміґрантами Наполеон публічно заявив про свій на-
мір відновити Польщу в кордонах 1772 р. під французьким протекторатом,
що означало відокремлення від Росії Білорусії та Правобережної України11.
При цьому Є.В.Мезенцев послався на документи, котрі не підтверджують його
думки. В одному з них ідеться про те, що під час бесіди з польським вигнан-
цем Бонапарт висловив жаль із приводу долі його країни, докоряючи колиш-
ньому французькому урядові та самим полякам за те, що допустили розподіл
країни12. Далі у виданні зазначено, що повний текст документа опубліковано
у збірнику Російського історичного товариства. Але складається враження, що
Є.В.Мезенцев із ним не ознайомився, адже в ньому сказано, що, розміркову-
ючи про долю Польщі з поляком із Галичини, кавалером Мальтійського орде-
ну Жабокрицьким, Наполеон у жовтні 1803 р. заявив йому, що «зараз потрібне
диво, щоби відновити Польщу»13. Водночас у монографії одного з авторитет-
них дослідників наполеонівської епохи Ж.Тю ла ра, на яку також посилаєть-
ся російський автор, немає жодних повідомлень про те, що Наполеон твердо
обіцяв полякам відновити незалежність їхньої держави14. Довічний консул
Французької Республіки, до речі, указував на таку можливість у далекому
майбутньому («Поляки завжди були друзями Франції; зараз мені доведеться
помститися за них. Можливо, колись я змушу Росію, Пруссію та Австрію від-
новити провінції, які вони вже тричі поділили між собою. Політика північних
дворів завжди була підступною, нелюдяною та підлою»)15.
Слід зазначити, що у жодному офіційному документі імператора фран-
цузів не зафіксовано обіцянок стосовно відновлення польської держави в
кордонах 1772 р. Наполеон чудово розумів, що такі намагання викличуть
довготривалий збройний конфлікт із могутніми державами Європи16. Тому
не випадково, за його власним висловом, він завжди вважав Польщу «за-
собом, а не метою»17. Утім, не зважаючи на це, певна частина польської
еліти все ж таки розраховувала на допомогу Франції у відновленні своєї
державності.
У 2009 р. вийшла праця наукового співробітника Інституту слов’яно знав с-
т ва РАН Ґ.В.Макарової, яка також звернула увагу на дану проблему, у цілому
1805 году (действия русской армии в составе 3-й антифранцузской коалиции)» // Эпоха 1812 года:
Исследования. Источники. Историография. – Москва, 2010. – С.398–412.
11 Мезенцев Е.В. Война России с наполеоновской Францией в 1805 году... – С.26; Его же.
Причины и дипломатическая предыстория войны России с наполеоновской Францией в 1805
году // Мир и политика. – 2010. – №10 (49). – С.83.
12 Внешняя политика России: Документы российского министерства иностранных дел. –
Серия І (1801–1815). – Москва, 1960. – Т.1. – С.533.
13 Дипломатические сношения России с Францией в эпоху Наполеона І // Сборник
Императорского русского исторического общества (далі – СИРИО). – Санкт-Петербург, 1889. –
Т.77. – Док. №156. – С.382.
14 Тюлар Ж. Мюрат, или Пробуждение нации. – Москва, 1993. – С.162.
15 Там же.
16 Захарчук О.Н. Российская империя в дипломатии Наполеона Бонапарта (1805–1807 гг.) //
Вісник Чернігівського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка. – Чер-
ні гів, 2011. – Вип.87. – №8. – С.32.
17 Посольство графа П.А.Толстого в Париже в 1807 и 1808 гг. / Под ред. Н.К.Шильдера //
СИРИО. – Санкт-Петербург, 1893. – Т.89. – С.XL.
Український історичний журнал. – 2013. – №3
Польське питання в дипломатії Наполеона Бонапарта ... 175
не додавши нічого нового через надто слабку джерельну базу18. Водночас
стаття місить доволі багато фактологічних помилок. Зокрема, дослідниця
стверджує, що у випадку вдалої війни з Росією у 1812 р. Наполеон збирав-
ся віддати Австрії Волинь, а Пруссії – Прибалтику19. Слід підкреслити, якщо
Оттоманській Порті імператор французів у березні 1812 р. дійсно обіцяв повер-
нути всі її володіння, які були завойовані Росією за останні 60 років, за умови,
що вона укладе з Францією антиросійський союз20, то стосовно Австрії подібні
обіцянки офіційно не задокументовано. Це – вигадка радянської історіографії
(І.С.Звавич, С.Б.Кан, А.К.Буцик, Л.Ґ.Бескровний, В.Н.Котов, Б.С.Абаліхін)21.
Проте завдяки праці В.В.Ададурова вдалося розвіяти цей міф. Зокрема, пра-
цюючи в Архіві міністерства закордонних справ Австрії, дослідник віднайшов
протоколи французько-австрійських переговорів про укладення двосторонньо-
го альянсу. У жодному з них не йшлося про попередній розподіл територій.
Так, у таємних статтях прийнятого 19 лютого 1812 р.22 проекту договору гово-
рилося лише про те, що «в разі щасливого завершення війни його величність
імператор французів зобов’язується забезпечити його величності імператоро-
ві Австрії відшкодування та компенсації за втрати і збитки, яких він може за-
знати через співпрацю під час війни»23. Далі йшов перелік територій, які мо-
гли зацікавити імперію Габсбурґів, затверджений Францем І. Проте Волинь
там не фіґурувала, оскільки Відень, щоб не посваритися з Петербурґом, на
неї й не претендував. Першими та єдиними у цьому списку були дунайські
князівства, окуповані на цей час російськими військами24. Зазначимо, що під
час війни 1812 р. Австрія не порушила російський кордон, а Росія – австрій-
ський, тому що перша другій війну офіційно не оголошувала, так само, як і
Пруссія25. Зокрема, австрійській корпус під командуванням ґенерала від кава-
лерії К.Ф.Шварценберґа, що входив до складу Великої армії, як відомо, увій-
шов на територію Росії зі сторони Варшавського герцоґства, а не Галичини.
18 Макарова Г.В. Провозглашение Королевства Польского в 1812 году.
19 Там же. – С.132.
20 Архив внешней политики Российской империи. – Ф.133. – Оп.1. – Д.1982. – Л.207–208 об.
21 Див.: Звавич И.С. Меттерних и Отечественная война 1812 г. // Исторические записки. –
Москва, 1945. – Т.1. – С.104; Кан С.Б. Дипломатические отношения в годы консульства и им-
перии // История дипломатии / Под. ред. В.А.Зорина, С.Д.Сказкина, В.М.Хвостова. – Москва,
1959. – Т.1. – С.483; Буцик А.К. Вітчизняна війна 1812 // Українська радянська енциклопедія. –
К., 1960. – Т.2. – С.505; Бескровный Л.Г. Отечественная война 1812 года. – Москва, 1962. – С.141;
Котов В.Н. Завойовницькі плани Наполеона І щодо України та їх крах // Вісник Київського уні-
верситету: Серія «Історія і право». – К., 1965. – Вип.7. – С.82; Абаліхін Б.С. Український народ у
Вітчизняній війні 1812 р. – К., 1962. – С.10; Абалихин Б.С. Отечественная война 1812 г.: Участие
украинского народа в борьбе с наполеоновским нашествием // История Украинской ССР. – К.,
1983. – Т.4. – С.46; Его же. Борьба с наполеоновской армией на юго-западе России в период
Отечественной войны 1812 г. – Волгоград, 2012. – С.84. В основі монографії – докторська дисер та-
ція, захищена автором ще в 1979 р. (див.: Абалихин Б.С. Борьба с наполеоновской армией на юго-
западе России в период Отечественной войны 1812 г.: Автореф. дисс … д-ра ист. наук. – Саратов,
1979. – 36 с.).
22 Усі дати наводяться за новим стилем.
23 Цит. за: Ададуров В.В. «Наполеоніда» на Сході Європи: Уявлення, проекти та діяльність
уряду Франції щодо південно-західних окраїн Російської імперії. – Л., 2007. – С.331.
24 Там само.
25 Богданович М.И. История Отечественной войны 1812 года по достоверным источникам. –
Москва, 1859. – Т.1. – С.77.
Український історичний журнал. – 2013. – №3
176 О.М.Захарчук
Слід зазначити, що в документах французько-прусського договору, підписа-
ного 24 лютого 1812 р., факт обіцянок Францією прибалтійських територій
Пруссії за участь у війні проти Російської імперії також не підтверджується26.
Це – ще одна з вигадок радянської історіографії27, представники якої ствер-
джували, що Наполеон нібито намагався завоювати та розчленувати Росію28.
На жаль, згадані міфи продовжують експлуатувати сучасні дослідники29.
Дуже суперечливим є також твердження Ґ.В.Макарової про те, що польська
шляхта після створення у 1807 р. Варшавського герцоґства дедалі більше орієн-
тувалася на Францію, виявляючи глибоку неприязнь до Росії, та продовжувала
сподіватися на відновлення Польщі за допомогою Наполеона30. Насправді се-
ред польської шляхти існували й сильні проросійська та проавстрійська партії.
Так, під час французько-австрійської війни 1809 р., у битві при Ваґрамі, стрім-
ка атака польських уланів ледве не вирішила її результат на користь австрій-
ців31. Чимало шляхтичів, особливо в українських ґуберніях Росії, підтримува-
ло російську владу. Зокрема, за свідченням графа Т.Морського, призначеного
Наполеоном 20 липня 1812 р. спеціальним «комісаром-організатором у провін-
ціях Волині, Поділля й України», на Волині проросійські налаштованими були
князі Жевуський та Любомирський, сенатори Ворцель і Ґрайневський32. Були
й інші маґнатські роди, які в Росії почувалися набагато впевненіше, ніж ко-
лись у Речі Посполитій. Те, що шляхта Правобережжя мало вірила французь-
ким обіцянкам, визнавав і сам Наполеон. Так, за його словами, під час кампа-
нії 1812 р. він мав «погану підтримку від Литви та Варшавського герцоґства,
які не змогли здійснити навіть того, що поляки Поділля, Волині й України зро-
били для Росії, зібравши п’ять – шість тисяч козаків»33. На наш погляд, тільки у
споконвічно польських землях значна частина місцевої шляхти вбачала в під-
тримці Франції реальний шлях до незалежності.
Розглядає дану проблему Ґ.В.Макарова і в іншій своїй праці34. Зокрема,
зовсім непереконливим є твердження дослідниці про те, що напередодні вій-
ни Франції з Росією у травні 1812 р. між Наполеоном і урядом Варшавського
26 Див.: Kerautret M. Le grands traités de l’empire (1810–1815). – Paris, 2004. – T.3. – P.35–
47; Герасимова Г.И. Прусско-французский договор // Отечественная война 1812 года и
освободительный поход русской армии 1813–1814 годов: Энциклопедия: В 3 т. / Отв. ред.
В.М.Безотосный, А.А.Смирнов. – Москва, 2012. – Т.3. – С.165–166.
27 Див.: Кан С.Б. Дипломатические отношения в годы консульства и империи. – С.483.
28 Див., напр.: Ливчак Б.Ф. Народное ополчение в вооружённых силах России // Учёные труды
Свердловского юридического института. – Свердловск, 1961. – Т.IV. – С.58; Бескровный Л.Г.
Отечественная война 1812 года. – Москва, 1962. – С.152, 593.
29 Див.: Мицик Ю.А., Бажан О.Г., Власов В.С. Історія України. – К., 2010. – С.212; Кривонос Р.
Наполеон І // Політична енциклопедія. – К., 2011. – С.476.
30 Макарова Г.В. Провозглашение Королевства Польского в 1812 году. – С.134.
31 Falkowski J. Księstwo Warszawskie: Obrazy z życia kilku ostatnich pokolień w Polsce: W 2 t. –
Warszawa, 1906. – T.2. – S.60.
32 Ададуров В.В. Наполеонові «українці»: шляхта Правобережжя у французьких планах воєн-
ної кампанії 1812 року // Краєзнавство. – 2012. – №4. – С.34.
33 Цит. за: Ададуров В.В. Пришествие Наполеона, или Эссе о конфликте религиозных миро-
воззрений в Восточной Европе в начале ХІХ века // Эпоха 1812 года: Исследования. Источники.
Историография: К 200-летию Отечественной войны 1812 г. – Москва, 2012. – С.54.
34 Див.: Макарова Г.В. Россия и создание конституционного Королевства Польского // Польша
и Россия в первой трети ХІХ века: Из истории автономного Королевства Польского: 1815–1830. –
Москва, 2012.
Український історичний журнал. – 2013. – №3
Польське питання в дипломатії Наполеона Бонапарта ... 177
герцоґства було досягнуто угоди про проголошення Польського королівства35.
Зазначимо, що у цей час радикальне вирішення польського питання не від-
повідало зовнішньополітичним планам імператора французів. Як відомо, на-
прикінці 1811 р. Наполеон остаточно вирішив воювати з Російською імпері-
єю, що стояла на перешкоді здійсненню його задумів. У стратегічному плані
Франція потребувала союзників. Одним із них стала Австрія. Зокрема, віден-
ський кабінет ще після одруження 2 квітня 1810 р. доньки Франца І – Марії
Луїзи з Наполеоном продемонстрував свою готовність до зближення. Тому не
випадково напередодні війни з Росією французький правитель намагався ви-
користати австрійські військові та економічні ресурси у своїх цілях. У силу різ-
них обставин Дунайська імперія пішла на співробітництво з Францією. Згідно
з Паризьким союзним договором, підписаним 15 березня 1812 р., для учас-
ті в поході Великої армії в Росію Австрія виставила 30-тисячний допоміжний
корпус під командуванням К.Ф.Шварценберґа в обмін на ґарантії недоторкан-
ності своїх кордонів та можливі територіальні прирощування. Зокрема, згід-
но зі ст. 5 таємного австро-французького договору Наполеон ґарантував ав-
стрійському імператорові цілісність його володінь у Галичині36. Що стосується
Росії, до якої також входили колишні землі Речі Посполитої, то в Бонапарта
були зовсім інші плани, ніж у профранцузької польської еліти. Захоплені іде-
єю відновлення національної державності поляки не були спроможними оці-
нити реальну геополітичну та воєнну ситуацію в Європі взагалі й інтереси
Наполеона зокрема, у тому числі стосовно польського питання37. Як відомо,
французький володар намагався завдати російській армії відчутних поразок
у прикордонних битвах і таким чином змусити Росію підписати вигідний для
Франції мир, у тому числі зобов’язання беззастережно дотримуватися умов
континентальної блокади Великобританії38. Польські ж політичні та військо-
ві діячі прагнули бачити сусідню з Польщею Росію максимально послабле-
ною. Проте їхні плани суперечили намірам Наполеона в найголовнішому – у
питанні відновлення держави. За свідченням секретаря-архівіста Наполеона
барона А.Ж.Ф.Фена, імператор французів у березні 1812 р. заявив своїм міні-
страм, що «відновити Польщу дуже корисно для Європи, оскільки це захистить
її від Росії, але воювати заради цього не варто»39. Виходячи з цього, Наполеон
не міг зараз радикально вирішувати польське питання. Такий розвиток подій
викликав би труднощі при укладенні миру з Росією та ускладнив би відноси-
ни з союзною Австрією.
35 Там же. – С.46.
36 Kerautret M. Le grands traités de l’empire (1810–1815). – T.3. – P.56.
37 Захарчук О.Н. Прожекты польского генерала Михала Сокольницкого и Отечественная вой-
на 1812 года // Отечественная война 1812 года и российская провинция в событиях, человечес-
ких судьбах и музейных коллекциях: Мат. Всеросс. науч. конф. – Малоярославец, 2009. – Вып.
ХVІІ. – С.195.
38 Як свідчив камердинер Наполеона – Констан, напередодні вторгнення в Росію імператор
говорив маршалу А.Бертьє: «Я нічого поганого не хочу Олександрові; це не з Росією я веду вій-
ну, так само, як і не з Іспанією. У мене є тільки один ворог – Англія, і це до неї я намагаюся
всіма засобами підібратися в Росії. Я скрізь її переслідуватиму» (див.: Наполеон: Годы величия:
Воспоминания секретаря Меневаля и камердинера Констана. – Москва, 2001. – С.364).
39 Fain A. Manuscrit de l’an 1812. – Paris, 1827. – T.2. – P.50.
Український історичний журнал. – 2013. – №3
178 О.М.Захарчук
Утім, знаючи, що поляки неабияк розраховують на нього40, у майбутній
війні з Росією французький імператор поступив так, як і під час воєнної кам-
панії 1806–1807 рр. Для здійснення цього плану він вирішив знову викорис-
тати ентузіазм поляків, нічого не говорячи про відновлення Польщі. У трав-
ні 1812 р. Наполеон зустрівся з міністром фінансів Варшавського герцоґства
графом Т.Матушевичем. Тоді було досягнуто домовленості про створення
Ґенеральної конфедерації королівства Польського41. Ця організація повинна
була мати антиросійську спрямованість, щоб об’єднати польських повстанців
як на території Варшавського герцоґства, так і поза його межами. Про намі-
ри Наполеона щодо використання поляків лише проти росіян свідчить і його
інструкція, дана 28 травня 1812 р. послові Франції у Варшаві Д.Ж.Ф.Прадту.
У документі йшлося про організацію повстання в Литві, на Поділлі, Волині
та в інших частинах колишньої Речі Посполитої, за винятком австрійської
Галичини. Наголошувалося, що шляхта на території Росії має сформувати ка-
валерійські загони, завдання яких полягатиме в діях на фланґах і в тилу воро-
га, «поставивши його приблизно в таке становище, в якому перебувала фран-
цузька армія в Іспанії і республіканські військові сили за часів Вандеї»42.
У війні між Францією та Росією, що розпочалася 24 червня 1812 р. і яку
Наполеон у пропаґандистських цілях назвав «другою польською кампанією»43,
серед профранцузької польської еліти у цілому не виникало сумнівів, що
Франція відновить Річ Посполиту. Отже, 28 червня 1812 р. на сеймі у Варшаві
було створено Ґенеральну конфедерацію Королівства Польського44. Водночас
група впливових маґнатів, щоб змусити імператора французів вирішити поль-
ське питання, підбурила незначну кількість депутатів сейму і тоді було також
проголошено Корону Польську45, що передбачало возз’єднання всіх польських
40 Тільки протягом 1811 – початку 1812 рр. з’явилося 11 меморандумів, в яких Наполеонові
пропонувалося відновити польську державу в кордонах 1772 р. як бар’єр західної цивілізації
на сході. Їх автором був один із відомих діячів польського патріотичного руху дивізійний ґе-
нерал М.Сокольницький (див.: Сокольницкий М. «Исполнено по высочайшему повелению…»:
Рапорт, поданный Наполеону начальником его контрразведки, польским генералом Михалом
Сокольницким, с рекомендациями «о способах избавления Европы от влияния России». –
Минск, 2003; Ададуров В.В. «Наполеоніда» на Сході Європи… – С.78–79, 280–288, 310; Його ж.
Меморандуми польських авторів… – С.156–157, 161, 162–163; Захарчук О.М. Українська тема
в записках польського генерала Міхала Сокольницького // Україна дипломатична: Наук. що-
річник. – К., 2006. – Вип.7. – С.377–385; Його ж. Наполеонознавство у дослідженні українських
вчених // Матеріали ІІІ Міжнародного конгресу українських вчених «Українська історична наука
на шляху творчого поступу». – Луцьк, 2008. – Т.3. – С.486–497).
41 Skarbek F. Dzieje Księstwa Warzawskiego. – Warszawa, 1897. – T.3. – S.56–57.
42 Вандаль А. Наполеон и Александр І: Франко-русский союз во время Первой империи. –
Ростов-на-Дону, 1995. – Т.4. – C.436.
43 «Першою польською кампанією» імператор французів у листопаді 1806 р. назвав війну з Росією
та Пруссією (див.: Foucart P. Campagne de Pologne. – Paris, 1882. – T.1–2). 22 червня 1812 р. у зверненні
до Великої армії Наполеон зазначив: «Солдати! Друга польська війна почалася» (див.: Corres pon dan-
ce de Napoléon І-er publiée par ordre de Napoléon ІІІ. – Paris, 1867. – T.23. – №18855. – P.618).
44 Акты, документы и материалы для политической и бытовой истории 1812 года, собранные и
изданные по поручению его императорского высочества великого князя Михаила Александровича
под ред. К.Военского. – Т.1 // СИРИО. – Санкт-Петербург, 1909. – Т.128. – С.33; Protokóły Rady
Stanu Księstwa Warszawskiego. – Warszawa, 1995. – T.3.
45 Любавский М.К. История западных славян. – С.370–371; Марбо М. Мемуары генерала
барона де Марбо. – Москва, 2005. – С.523; Акты, документы и материалы для политической и
бытовой истории 1812 года… // СИРИО. – Т.128. – С.39.
Український історичний журнал. – 2013. – №3
Польське питання в дипломатії Наполеона Бонапарта ... 179
земель у кордонах 1772 р. Проте, як уже зазначалося, у цей час повноцінне
відновлення Польщі не входило до планів Наполеона. Насправді він ставив
завдання на сеймі інспірувати створення такої організації, що повинна була
мобілізувати всіх поляків на війну лише з Росією.
Відтак твердження Ґ.В.Макарової про те, що акцією з проголошенням
Польського королівства Наполеон намагався сильніше прив’язати до себе по-
ляків, забезпечивши їх сприяння у війні проти Росії46, на наш погляд є безпід-
ставним. Так, коли 11 липня 1812 р. до Вільна прибула депутація Ґенеральної
конфедерації Королівства Польського, імператор французів відмовився за-
тверджувати рішення сейму про відновлення Польщі. Зокрема, коли голова
депутації ґенерал Ю.Вибіцький заявив йому: «Визнайте, нарешті, що Польща
існує!»47, Наполеон відповів: «Якби я був поляком, то мислив і чинив би так,
як ви. Я б так, як ви діяв на варшавських зборах»48. Далі він відхилив пре-
тензії поляків на Галичину, повідомивши, що ґарантував австрійському ім-
ператорові цілісність його володінь, проте заявив: «Нехай Литва, Самоґітія
(Жемайтія – О.З.), Вітебськ, Могильов, Волинь, Україна й Поділля проника-
ються тим самим духом, що я зустрів у Великій Польщі – і Провидіння увінчає
успіхом святу вашу справу»49.
Водночас на білорусько-литовських землях 1 липня 1812 р. Наполеон ство-
рив Комісію тимчасового уряду Великого князівства Литовського50, що діяла
незалежно від варшавської влади. Такий крок зайвий раз свідчив про те, що
імператор французів, як і раніше, не бажав зв’язувати собі руки в польсько-
му питанні. Це могло серйозно ускладнити його відносини з Габсбурзькою ім-
перією, яка була союзником Франці51, та в майбутньому стати перешкодою
до укладення миру з Росією. Так, за свідченням колишнього посла Франції
у Санкт-Петербурзі маркіза А.О.Коленкура, Наполеон ще напередодні війни
з Росією заявив: «Поляки закликають мене, але я не думаю про цю реставра-
цію. […] Це досить складна справа через Австрію»52.
Ґ.В.Макарова також стверджує, що після оприлюднення на сеймі у Варшаві
наприкінці червня 1812 р. маніфесту про відновлення Польщі саксонський мо-
нарх Фрідріх-Авґуст був проголошений польським королем53. Невідомо, звід-
ки дослідниця взяла таку інформацію, адже жодне джерело цього факту не
підтверджує. Виходить, що «король був без королівства». Це – вигадка автора.
46 Макарова Г.В. Россия и создание конституционного Королевства Польского. – С.48. На під-
твердження своєї думки дослідниця посилається на відомого радянського полоніста У.Шустера
(див.: История Польши. – Москва, 1956. – С.489–490), але в нього не йдеться про інспірацію
Наполеона, а лише про те, що сейм і конфедерація ухвалили маніфест про відновлення Польщі.
47 Акты, документы и материалы для политической и бытовой истории 1812 года… – Т.1 //
СИРИО. – Т.128. – С.93.
48 Там же. – С.98.
49 Там же. – С.99.
50 Див.: Попов А.И. Великая армия в России: Погоня за миражом. – Самара, 2002. – С.76–79.
51 Слід відзначити, що твердження О.І.Федосової про те, що радикальне вирішення
Наполеоном польського питання напередодні війни з Росією могло серйозно ускладнити його
відносини з Пруссією нічим не підкріплене (див.: Федосова Е.И. Польский вопрос во внешней
политике Первой империи во Франции 1807–1812 гг. – С.148). Як уже зазначалося, у цей час
Пруссія вже не мали польських земель, адже з них було створено Варшавське герцоґство.
52 Коленкур А. Поход Наполеона в Россию. – Смоленск, 1991. – С.54.
53 Макарова Г.В. Россия и создание конституционного Королевства Польского. – С.47.
Український історичний журнал. – 2013. – №3
180 О.М.Захарчук
У нашому розпорядженні є документ – маніфест від 12 липня 1812 р. про вступ
Фрідріха-Авґуста до Ґенеральної конфедерації, що свідчить про протилежне.
Зокрема, він починається словами «Божою милістю ми, Фрідріх-Авґуст, король
саксонський, герцоґ варшавський»54.
У листопаді 2009 р. в Інституті військової історії міністерства оборони
Російської Федерації захистив дисертацію В.П.Акуленко. Зокрема, у контек-
сті участі Росії в європейських військово-політичних союзах кінця ХVІІІ – по-
чатку ХІХ ст. він торкнувся польського питання в дипломатії Наполеона, не
додавши нічого нового55. Так, дослідник стверджував, що насправді відно-
вити Польщу Бонапарт міг лише у випадку остаточного розриву відносин із
Росією56. Таким чином, В.П.Акуленко повністю повторив раніше опубліковане
твердження О.М.Ситіна, при тому не даючи посилання на джерело отриманої
інформації57. Утім, як уже було зазначено, землі колишньої Речі Посполитої
на той час опинилися не тільки у складі Росії, але й Австрії та Пруссії. І саме
цього не врахував автор згаданої вище праці.
У 2012 р. в Москві вийшла друком книга петербурзького дослідника на-
полеонівської епохи, кавалера ордену Почесного леґіону О.В.Соколова58.
У контексті російсько-французького протистояння автор розглянув і польське
питання в дипломатії Наполеон. Слід зазначити, що, на відміну від інших ро-
сійських істориків, котрі дотримуються «патріотичних позицій», О.В.Соколов
(як колись і А.З.Манфред59) сповідує франкофільські погляди60. Відтак хоча
його праця й ґрунтується на використанні різноманітних джерел і претен-
дує на об’єктивний погляд, він не приховує своїх симпатій до наполеонів-
ської Франції61. Зокрема, на наш погляд, автор надмірно ідеалізує польську
політику Наполеона. Він стверджує, що в Тільзиті Наполеон не обдурив по-
ляків, а навпаки, дав їм усе, що можливо було зробити для них у тій ситу-
ації62. На підтвердження свого висновку О.В.Соколов посилається на працю
відомого польського дослідника Ш.Ашкеназі, який зазначав, що «Наполеон –
єдиний іноземний монарх, це єдиний великий європеєць, який зробив щось
добре для Польщі»63. Слід зауважити також, що коли Ш.Ашкеназі працював
54 Акты, документы и материалы для политической и бытовой истории 1812 года… – Т.1 //
СИРИО. – Т.128. – С.71.
55 Акуленко В.П. Участие России в европейских военно-политических союзах (конец ХVІІІ –
начало ХІХ в.): Автореф. дисс. … канд. ист. наук. – Москва, 2009. – 31с.
56 Акуленко В.П. Участие России в европейских военно-политических союзах (конец ХVІІІ –
начало ХІХ в.): Дисс. … канд. ист. наук. – Москва, 2009. – С.72.
57 Див.: Сытин А.Н. Россия и падение империи Наполеона // История внешней политики
России: Первая половина ХІХ в. – Москва, 1995. – С.81.
58 Якісно відрізняючись (у позитивному плані) від доробку інших сучасних російських істо-
риків своїм комплексним підходом до польської проблематики в політиці Наполеона Бонапарта
праця має повне право претендувати на статус одного з найкращих аналітичних досліджень у
сучасній російській історіографії (див.: Соколов О.В. Битва двух империй: 1805–1812. – Москва,
2012).
59 Манфред А.З. Наполеон Бонапарт. – Москва, 1972.
60 Див. також: Соколов О.В. Аустерлиц: Наполеон, Россия и Европа, 1799–1805. – Москва,
2006. – Т.1–2.
61 Соколов О.В. Битва двух империй: 1805–1812. – С.74, 108.
62 Там же. – С.197.
63 Askenazi S. Napoleon a Polska. – T.3. – S.3–4.
Український історичний журнал. – 2013. – №3
Польське питання в дипломатії Наполеона Бонапарта ... 181
над своєю книгою, польські політичні діячі сподівалися на допомогу країн
Антанти, зокрема Франції, у відновленні державності. Намагаючись показа-
ти французьким політикам, що незалежність Польщі завжди була в інтересах
Франції, Ш.Ашкеназі, на нашу думку, перебільшив заслуги Наполеона перед
поляками, адже, як уже зазначалося вище, польське питання цікавило його
суто як зовнішньополітичний інструмент. Не випадково створене Наполеоном
Варшавське герцоґство було засобом тиску на Росію та Австрію, а також три-
мало в напрузі Пруссію, що влучно зауважив відомий фахівець із зовнішньої
політики Франції А.Вандаль: «Із самого початку він (Наполеон – О.З.) задумав
струнку систему. Першою його думкою було створення на місці Німеччини на
всю її довжину, від Райну до Вісли, низки країн, які б залежали від Франції [...]
нарешті, у кінці цієї безперервної лінії – Велике герцоґство Варшавське – з
польських провінцій Пруссії»64.
Цими заходами Наполеон намагався розв’язати низку завдань в анти-
коаліційній боротьбі: по-перше, новостворені країни були своєрідними буфе-
рами між Францією та іншими державами Європи; по-друге, фінансові засоби,
які Наполеон викачував із цих нових державних утворень, ішли на забезпе-
чення воєнних операцій; по-третє, вирішувалася проблема поповнення ар-
мії, – адже війська, які були змушені виділяти «союзні» держави, потрапляли
в безпосереднє підпорядкування Наполеона й вели бойові дії у складі фран-
цузької армії; по-четверте, цими заходами імператор намагався забезпечити
Францію союзниками, запобігти їх можливому приєднанню до антифранцузь-
ких коаліцій; по-п’яте, таким маневром Франція розподіляла залежні від себе
країни між ворожими державами, що заважало їм виступити спільним фрон-
том та розхитувало вже створені коаліції65.
Доволі суперечливе також твердження О.В.Соколова, що в лютому 1807 р.
князь А.Сапега представив план збройного повстання на Поділлі та Во ли ні.
Подібні задуми представляли імператорові й інші польські офіцери66. Дос лід-
ник посилається на монографію сучасного польського історика Д.Наврота67.
Невідомо, звідки останній узяв таку інформацію68, але, як свідчать французькі
64 Вандаль А. Наполеон и Александр І: Франко-русский союз во время Первой империи. – Т.2. –
С.112.
65 Захарчук О.Н. Наполеон Бонапарт в борьбе с антифранцузскими коалициями: стратегия
и тактика императора французов (1799–1814 гг.) // Бородино и наполеоновские войны: Битвы.
Поля сражений. Мемориалы: Мат. ІІ Междунар. науч. конф. – Можайск, 2008. – С.138.
66 Соколов О.В. Битва двух империй: 1805–1812. – С.175.
67 Nawrot D. Litwa і Napoleon w 1812 roku. – S.27–28.
68 Автор цієї статті особисто спілкувався з Д.Навротом із приводу цього питання, але переконли-
вої відповіді так і не отримав. Слід відзначити, що сучасна українська дослідниця Н.Ю.Громакова
також стверджує, що А.Сапега разом з іншими шляхтичами запропонував Наполеону кілька про-
ектів організації повстання у підросійських реґіонах, щоби втягнути його у воєнний конфлікт із
Росією (див.: Громакова Н.Ю. Польське питання як фактор міжнародної політики наприкінці
ХVІІІ – на початку ХІХ ст. – С.30). Утім, навряд чи можна погодитися з нею щодо меморандуму,
складеного А.Сапегою на ім’я Наполеона напередодні війни 1812 р. Н.Ю.Громакова посилається
на книгу відомого польського історика Є.Сковронека (див.: Skowronek J. Z magnackiego gniazda
do napoleońskiego wywiadu: Аlexander Sapieha. – S.163). Проте меморандум А.Сапеги було дато-
вано кінцем 1806 р. і в ньому не йдеться про організацію повстання на Волині. На наш погляд,
Н.Ю.Громакова разом зі Є.Сковронеком, книга якого рясніє помилками, плутають А.Сапегу з
М.Сокольницьким, у меморандумах якого напередодні війни з Росією 1812 р. Наполеонові пропону-
валося відновити Річ Посполиту в кордонах 1772 р. та для проведення повномасштабних диверсій,
Український історичний журнал. – 2013. – №3
182 О.М.Захарчук
архівні джерела та рукописні фонди Львівської національної наукової бібліо-
теки ім. Василя Стефаника НАН України, меморандум А.Сапеги «Загальні
ідеї щодо статистики Польщі», виявлений В.В.Ададуровим, датовано кінцем
1806 р.69 Саме тоді з цим документом ознайомився Наполеон, який настіль-
ки високо оцінив цю працю та інші послуги князя, що надав йому винятковий
для іноземця титул камергера70. Зокрема, у меморандумі йдеться про природу,
економіку, географію та населення колишніх земель Речі Посполитої71 і жод-
ного слова немає про організацію повстання на Волині та Поділлі в 1807 р.,
про що пишуть Д.Наврот та О.В.Соколов. Як свідчать джерела, А.Сапега був
геологом, економістом та придворним Наполеона. Тому не можна погодитися з
О.В.Соколовим, який стверджує, що у кампанії 1807 р. він воював у складі 3-го
леґіону під командуванням ґенерала Я.Г.Домбровського72.
Слід також зазначити, що план антиросійського повстання на Волині та
Поділлі в 1807 р. представили Наполеону в окремих меморандумах згадані
Д.Навротом відомі діячі польського патріотичного руху – А.Городиський та
Ю.Нейман73. Утім, тільки останній був колишнім офіцером. Зауважимо, що
схожі помилки містяться й у новій публікації Д.Наврота74. На нашу думку,
дослідник, наслідуючи Ш.Ашкеназі, ідеалізує польську політику Наполеона.
Зокрема, у його працях відсутній критичний підхід до аналізу інтересів фран-
цузького імператора у Східній Європі.
О.В.Соколов вириває цитати з історичного контексту, при цьому спотво-
рюється їх зміст. Наприклад, пишучи про створення Варшавського герцоґства,
він наводить цитату з документа, що не розкриває повністю намірів правите-
ля Франції стосовно Польщі. Так, 4 липня 1807 р., звертаючись до Олександра
І, Бонапарт заявляв, що французька політика спрямована на те, аби зона її
безпосереднього впливу не розповсюджувалася далі Ельби: «Таким чином,
край, що простирається від Німану до Ельби, буде бар’єром, котрий розділя-
тиме обидві держави та не даватиме їм можливості обмінюватися шпилька-
ми, що перетворюються на гарматні постріли»75. У цьому ж документі є слова
успіх котрих мав бути «вирішальним фактором для всієї кампанії», послати армійський корпус на
Київ (див.: Сокольницкий М. «Исполнено по высочайшему повелению…»… – С.113; Ададуров В.В.
«Наполеоніда» на Сході Європи… – С.280–286). Твердження Н.Ю.Громакової про те, що французь-
кий уряд використовував польські леґіони не проти загарбників Польщі, а для захисту новостворе-
них італійських держав також не відповідає дійсності (див.: Громакова Н.Ю. Польське питання як
фактор міжнародної політики наприкінці ХVІІІ – на початку ХІХ ст. – С.29; Её же. Польское оппо-
зиционное движение в контексте французской внешней политики... – С.14). Як свідчать джерела,
поляки під командуванням ґенерала Я.Г.Домбровського спочатку брали участь в облозі Мантуї,
яку обороняли австрійські війська під командуванням фельдмаршала С.Вурмзера, а після капі-
туляції міста на початку лютого 1797 р. разом із французами ввійшли в нього (див.: Pachoński J.
Legiony polskie: Prawda i legenda (1794–1807). – T.1. – S.228–229).
69 Ададуров В.В. «Наполеоніда» на Сході Європи… – С.77.
70 Там само. – С.9–92, 107.
71 Там само. – С.91.
72 Соколов О.В. Битва двух империй: 1805–1812. – C.175.
73 Див.: Ададуров В.В. «Наполеоніда» на Сході Європи… – С.254–259.
74 Див.: Nawrot D. Wołynianie w walce o odbudowę Polski w oparciu o Francję w latach 1806–
1812 // Минуле і сучасне Волині та Полісся: Україна та Волинь в наполеонівських війнах… –
С.233.
75 Соколов О.В. Битва двух империй: 1805–1812. – С.195. Див. також: Napoléon Bonaparte
Correspondence generalé, publièé par la fondation Napoléon. – Paris, 2010. – Т.7. – P.924.
Український історичний журнал. – 2013. – №3
Польське питання в дипломатії Наполеона Бонапарта ... 183
Наполеона про те, що він не бажає створювати польську державу під протекто-
ратом Франції, аби не зіпсувати відносин із Росією, на що, як не дивно, не вка-
зує О.В.Соколов76. Крім того, при висвітленні польського питання російський
автор не використав праці відомого дослідника М.Гандельсмана, написані
на основі значного масиву архівних джерел, перш за все французьких77, а та-
кож ґрунтовні студії польських істориків міжвоєнного періоду78, дослідження
Є.Сковронека79 та інших сучасних польських фахівців, які, до речі, дійшли ви-
сновку, що для Наполеона були найважливішими власні інтереси, а не неза-
лежність Польщі.
Таким чином, слід визнати, що сучасна російська історіографія вкрай по-
вільно звільняється від стереотипів в оцінці історичних подій доби Наполеона
І, навіть попри те, що почали з’являтися праці, в яких по-новому розкрито
різні напрями наполеонівської дипломатії. Це стало можливим завдяки ви-
користанню нових, головним чином зарубіжних джерел. Водночас окремі іс-
торики продовжують залишатися в полоні штампів радянської історіографії,
не вважаючи за потрібне враховувати досягнення зарубіжних, у тому числі
польських, колеґ. Аби уникнути подібного явища, на нашу думку, слід звер-
нути більше уваги на джерельну базу та історіографічні здобутки, а також
на використання нових методологічних підходів при дослідженні вказаної
проблеми.
76 Napoléon Bonaparte Correspondence generalé, publièé par la fondation Napoléon. – P.926.
77 Handelsman M. Napoléon et la Pologne 1806–1807 d’après les documents des Archives
Nationales et les Archives du ministére des affaires étrangères. – Paris, 1909.
78 Див., напр.: Kukiel M. Dzieje wojska polskiego w dobie napoleońskiej 1795–1815. – Warszawa;
Lwów, 1918–1919. – T.1–2.
79 Skowronek J. Z magnackiego gniazda do napoleońskiego wywiadu: Аlexander Sapieha. –
Warszawa, 1992.
The viewpoints by some contemporary Russian authors to the Polish question in the
diplomacy of Napoleonic French are covered in the article. Noticed that Russian
historiography has become very increase by new studies in recent years. Unlike the
traditional topics about war of 1812, more attention is paid to the different aspects of
participation of Russia in the anti-French coalitions.
Keywords: Napoléon Bonaparte, French, Polish Question, Duchy of Warsaw,
coalition, contemporary Russian historiography.
|