Зміни у чисельності, економічній поведінці, потребах та цінностях селян України (1990–2000-ні рр.)
На основі фактів, аналітичних матеріалів, наукових аргументів, авторських висновків зроблено спробу розкрити особливості змін у чисельності селянства, його економічній поведінці, етноментальних стереотипах, а також з’ясувати характер соціальної стратифікації, новітні форми та методи зайнятості на...
Saved in:
| Published in: | Український історичний журнал |
|---|---|
| Date: | 2013 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2013
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/106922 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Зміни у чисельності, економічній поведінці, потребах та цінностях селян України (1990–2000-ні рр.) / С.С. Падалка // Український історичний журнал. — 2013. — № 4. — С. 48-62. — Бібліогр.: 51 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-106922 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Падалка, С.С. 2016-10-09T10:08:11Z 2016-10-09T10:08:11Z 2013 Зміни у чисельності, економічній поведінці, потребах та цінностях селян України (1990–2000-ні рр.) / С.С. Падалка // Український історичний журнал. — 2013. — № 4. — С. 48-62. — Бібліогр.: 51 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/106922 94 (477) «1991–2013» На основі фактів, аналітичних матеріалів, наукових аргументів, авторських висновків зроблено спробу розкрити особливості змін у чисельності селянства, його економічній поведінці, етноментальних стереотипах, а також з’ясувати характер соціальної стратифікації, новітні форми та методи зайнятості на селі. Based on the facts, analytical, scientific arguments copyright conclusions attempt to reveal the features of changes in the size of the peasantry, it’s economic behavior etnomental stereotypes and ascertain the nature of social stratification, new forms and methods of rural employment. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Історичні студії До річниці незалежності України Зміни у чисельності, економічній поведінці, потребах та цінностях селян України (1990–2000-ні рр.) Сhanges in the Size, Economic Behavior, Needs and Values of the Peasantry of Ukraine (1990–2000s) Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Зміни у чисельності, економічній поведінці, потребах та цінностях селян України (1990–2000-ні рр.) |
| spellingShingle |
Зміни у чисельності, економічній поведінці, потребах та цінностях селян України (1990–2000-ні рр.) Падалка, С.С. Історичні студії До річниці незалежності України |
| title_short |
Зміни у чисельності, економічній поведінці, потребах та цінностях селян України (1990–2000-ні рр.) |
| title_full |
Зміни у чисельності, економічній поведінці, потребах та цінностях селян України (1990–2000-ні рр.) |
| title_fullStr |
Зміни у чисельності, економічній поведінці, потребах та цінностях селян України (1990–2000-ні рр.) |
| title_full_unstemmed |
Зміни у чисельності, економічній поведінці, потребах та цінностях селян України (1990–2000-ні рр.) |
| title_sort |
зміни у чисельності, економічній поведінці, потребах та цінностях селян україни (1990–2000-ні рр.) |
| author |
Падалка, С.С. |
| author_facet |
Падалка, С.С. |
| topic |
Історичні студії До річниці незалежності України |
| topic_facet |
Історичні студії До річниці незалежності України |
| publishDate |
2013 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Український історичний журнал |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Сhanges in the Size, Economic Behavior, Needs and Values of the Peasantry of Ukraine (1990–2000s) |
| description |
На основі фактів, аналітичних матеріалів, наукових аргументів, авторських
висновків зроблено спробу розкрити особливості змін у чисельності селянства,
його економічній поведінці, етноментальних стереотипах, а також з’ясувати
характер соціальної стратифікації, новітні форми та методи зайнятості на селі.
Based on the facts, analytical, scientific arguments copyright conclusions attempt
to reveal the features of changes in the size of the peasantry, it’s economic behavior
etnomental stereotypes and ascertain the nature of social stratification, new forms
and methods of rural employment.
|
| issn |
0130-5247 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/106922 |
| citation_txt |
Зміни у чисельності, економічній поведінці, потребах та цінностях селян України (1990–2000-ні рр.) / С.С. Падалка // Український історичний журнал. — 2013. — № 4. — С. 48-62. — Бібліогр.: 51 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT padalkass zmíniučiselʹnostíekonomíčníipovedíncípotrebahtacínnostâhselânukraíni19902000nírr AT padalkass shangesinthesizeeconomicbehaviorneedsandvaluesofthepeasantryofukraine19902000s |
| first_indexed |
2025-11-24T15:46:13Z |
| last_indexed |
2025-11-24T15:46:13Z |
| _version_ |
1850848535184932864 |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2013. – №4
В Україні склалася ситуація, коли за умов досить великої території
та достатності природних багатств чисельність населення знижувалася.
Знижувалася і тривалість життя, що загалом свідчить про депопуляцію або
виродження. Нестабільність та постійні потрясіння (революції, голодомори,
вій ни, реформи) притупили один із головних інстинктів селян – відтворювати
собі подібних, зникла відповідальність перед нащадками, суспільством за про-
довження роду. У 1990–2000-х рр. проблема народонаселення села України
набула незворотного характеру. Заголовки публікацій ЗМІ ставали дедалі
вражаючими: «Село гине! Демографічна криза в сільській місцевості перерос-
тає в демографічну катастрофу», «Проблеми національної безпеки і демогра-
фічне виживання», «Демографія – наука про смерть», «Нас знову стало менше»
та ін. За роки незалежності українське село втратило майже 2 млн жителів,
що становило половину загального скорочення населення країни. І це при
тому, що частка сільського населення у загальній його чисельності становила
32%, або 15,8 млн чол. (2001 р.)1.
Якщо в 1990 р. коефіцієнт природного скорочення населення на селі до-
сягав 3,4 на 1000 осіб, то в 2002 р. – уже 9,8. А питома вага господарств, які
складались з однієї особи, підвищилася до 23,1%2. Про ці зміни свідчать дані
таблиці 1:
* Падалка Сергій Семенович – доктор історичних наук, професор, провідний науковий
співробітник Інституту історії України НАНУ, відділ новітньої історії та політики
1 Населення і трудові ресурси села / За ред. П.Т.Саблука, М.К.Орлатого. – К., 2002. – С.11–12.
2 Завальнюк О.М., Рибак І.В. Новітня аграрна історія України. – Кам’янець-Подільський,
2003. – С.239.
УДК 94 (477) «1991–2013»
с.с.ПаДалка *
ЗМІНИ У ЧИСЕЛЬНОСТІ,
ЕКОНОМІЧНІЙ ПОВЕДІНЦІ, ПОТРЕБАХ ТА ЦІННОСТЯХ
СЕЛЯН УКРАЇНИ (1990–2000-ні рр.)
На основі фактів, аналітичних матеріалів, наукових аргументів, авторських
висновків зроблено спробу розкрити особливості змін у чисельності селянства,
його економічній поведінці, етноментальних стереотипах, а також з’ясувати
характер соціальної стратифікації, новітні форми та методи зайнятості на
селі.
Ключові слова: селяни, сільське господарство, економіка, село, підприємець,
власність.
Український історичний журнал. – 2013. – №4
Зміни у чисельності, економічній поведінці, потребах та цінностях селян України ... 49
Табл.1
Динаміка змін чисельності сільського населення (1991–2001 рр.)3
1991 р. 1996 р. 1997 р. 1998 р. 1999 р. 2000 р. 2001 р.
Усе населення
країни 51689,7 51079,4 50638,8 50245,2 49850,9 49456,1 49036,5
У т.ч. сільське 16895,0 16537,4 16407,5 16264,1 16124,0 15950,2 15789,9
Питома вага
сільського
населення (%)
32,7 32,4 32,4 32,4 32,3 32,3 32,2
Із загальної
чисельності
сільського
населення:
– молодше
працездатного
віку – 3625,9 3572,0 351,9 3433,3 3328,0 3219,5
– працездатного
віку 8305,0 8091,0 8037,7 7985,7 7987,2 7997,7 8050,6
– старше
працездатного
віку
– 4820,5 4797,8 4766,5 4703,5 4624,5 4519,8
Статева
структура
сільського
населення (%):
– жінки
– чоловіки –
–
–
–
–
–
54,1
45,9
53,9
46,1
53,8
46,2
53,8
46,2
Як бачимо, чисельність сільського населення скорочувалася особливо
швидкими темпами. За 1996–2000-ні рр. природне скорочення становило
у середньому 708,2 тис. осіб, тоді як у 1991–1995 рр. – 514,6 тис. Найбільші
темпи скорочення фіксувались у Вінницькій (59,2 тис.), Київській (55,9 тис.),
Чернігівській (53,5 тис.), Полтавській (50,4 тис.) областях. У 2000 р. у 3072
(10,7%) селах не народилося жодної дитини. За 1990-ті рр. кількість сіл, де не
було дітей віком до п’яти років, збільшилася з 2595 до 2901. В Україні на по-
чатку 2000-х рр. нараховувалося 151 село, що перебувало на адміністративно-
му обліку, але де ніхто не проживав. Близько 8 тис. сіл спеціалісти відносили
до деградуючих, в яких неможливим було відтворення населення4. Винятком
були Автономна Республіка Крим і Закарпатська область, де протягом до-
сліджуваних років відбувалося збільшення сільського населення, відповідно,
на 13% і 6%. Джерела приросту були різними: на Кримському півострові –
унаслідок міграційного притоку, у Закарпатті – природного приросту5.
3 Актуальні питання аграрної політики: Збірник робіт 2002–2003. – К., 2005. – С.482.
4 Там само. – С.483.
5 Здоровцов О.І., Коротєєв М.А. Демографічні процеси в сільському господарстві Черкаської
та суміжних областей // Економіка АПК. – 2005. – №3. – С.116.
Український історичний журнал. – 2013. – №4
50 С.С.Падалка
Зменшення чисельності сільського населення пов’язувалося, крім при-
родних факторів, також з адміністративно-територіальними перетвореннями:
приєднанням деяких сіл до міст, наданням міського статусу селищам тощо.
У 1990-х рр. ці процеси проходили досить активно. Якщо наприкінці 1980-х рр.
в УРСР налічувалося близько 400 міст (у тому числі 132 – обласного і респуб-
ліканського підпорядкування), 878 селищ міського типу та 10 412 сільських
рад, то в 1996 р. в Україні – уже 447 міст (167 республіканського та обласного
підпорядкування), 904 селища міського типу і 10 210 сільських рад. У першій
половині 1990-х рр. відповідно до змін в адміністративно-територіальному по-
ділі понад 750 тис. жителів села отримали статус містян6.
Проте основним фактором, що вплинув на зменшення числа сільських
жителів, було природне скорочення. Тенденції народжуваності, смертності та
природного приросту у сільській місцевості ілюструє таблиця 2:
Табл.2
Загальні показники природного руху сільського населення (1991–1996 рр.)7
На 1000 жителів 1991 р. 1992 р. 1993 р. 1994 р. 1995 р. 1996 р.
Народжених 12,6 12,5 12,0 11,6 11,1 10,7
Померлих 17,2 17,6 18,5 18,8 19,1 19,2
Природний приріст –4,6 –5,1 –6,5 –7,2 –8,0 –8,5
Україна за темпами старіння населення наблизилася до країн із найстарі-
шим населенням і посідала 19-те місце за чисельністю населення віком 60 років
і більше (20,9%). Для порівняння: Японія – 26,3%, Італія – 25,6%, Німеччина –
25,1%, Швеція – 23,4%, Греція – 23%8. У роки незалежності на селі домінувала
тенденція переважання смертності над народжуваністю. У 1996 р. народилося
276 211 дітей, що в 1,7 раза менше, ніж у 1986 р. Число померлих за це ж деся-
тиріччя зросло з 565 150 до 776 717 чол., або в 1,37 раза. За даними Міністерства
охорони здоров’я України, у 1992–1997 рр. смертність дітей зросла з 13,5 до
15,2 чол. на 1000 новонароджених. Ця тенденція була досить небезпечною.
Якщо в 1991 р. перевищення кількості померлих над народженими в середньо-
му по Україні становило 36 тис., то в 1996 р. – 309 тис. чол. Статистичні прогнози
свідчили, що загальна чисельність населення продовжуватиме зменшуватись
і на початок третього тисячоліття9. На відміну від розвинутих країн світу, де
процес старіння супроводжувався не тільки зменшенням народжуваності, а й
смертності (і, як наслідок, збільшенням тривалості життя), в Україні одночасно
відбувалося зниження народжуваності та підвищення смертності.
6 Живора С. Демографічна ситуація в сучасному українському селі // Демографічні процеси
в сучасній Україні. – К., 1998. – С.38–39.
7 Богуцький О. Демографічна ситуація на селі // Економіка АПК. – 1997. – №11. – С.56.
8 Ярова В.В. Проблеми демовідтворювальних процесів в Україні // Там само. – 2006. – №11. –
С.130.
9 Урядовий кур’єр. – 1997. – 6 червня.
Український історичний журнал. – 2013. – №4
Зміни у чисельності, економічній поведінці, потребах та цінностях селян України ... 51
Змінювалися показники народжуваності. Протягом 1990–2000-х рр. аб-
солютна кількість народжених зменшилася на 67,2 тис. чол., або на 31,4%.
Загальний коефіцієнт народжуваності, що визначався кількістю народжень із
розрахунку на 1000 осіб населення, знизився з 12,7% до 9,3% і був найнижчим
за весь повоєнний період10. Серед важливих причин цього явища – погіршення
становища основної демографічної ланки сільської сім’ї. Протягом 1990-х рр.
постійно знижувався загальний показник шлюбності. За 1995–1998 рр. кіль-
кість укладених шлюбів (у розрахунку на 1000 чол.) зменшилася з 7,9% до
7,5%. Найпомітніше така тенденція розвивалась в Автономній Республіці
Крим, Запорізькій, Миколаївській, Сумській, Харківській та Чернігівській
областях. Відповідно зростала кількість розлучень. У 1995 р. їх показник по
відношенню до зареєстрованих шлюбів становив 25,9%. Нерідко розпадалися
навіть ті сім’ї, що мали від однієї дитини до трьох у віці 7–8 років. Половина
розлучень відбувалась з таких причин, як відсутність дітей, психологічна та
сексуальна несумісність11. У цілому становище сільської сім’ї, крім падіння на-
роджуваності, характеризувалося зростанням кількості розлучень і неповних
сімей, зменшенням кількості повторних шлюбів, зниженням ролі соціальних
факторів і зростанням значущості внутрісімейних регуляторів поведінки у
шлюбі, демократизацією стосунків між чоловіком та жінкою, проживанням
подружніх пар без оформлення шлюбів тощо.
Відбулися трансформації в економічній поведінці меншин. Держава, яка
взяла на себе функцію формувати контингент працездатного населення, не
справлялась з означеним завданням, відтак діяв саморегулюючий механізм.
У державних програмах і нормативно-правових документах не прописувалося
завдання створення робочих місць на селі. Як наслідок, використовувалися
превентивні заходи задля запобігання безробіттю та міграційному відтоку се-
лян до міст і зарубіжних країн12.
Соціально-економічна ситуація в Україні у 1990–2000-х рр. не сприяла
поліпшенню якісних характеристик трудового потенціалу села. Участь сіль-
ського населення у суспільному виробництві й особистому підсобному госпо-
дарстві супроводжувалася низьким рівнем продуктивності праці. Крім того,
протягом 1990–1998-х рр. у віковій структурі трудових ресурсів села відбули-
ся негативні зрушення. Загальна чисельність працездатних сільських жи-
телів скоротилася з 8876,4 до 8110,7 тис. чол., або на 765,7 тис.13 Протягом
1990-х рр. середньорічна чисельність зайнятих у сільськогосподарських під-
приємствах зменшувалась у середньому щороку на 240,6 тис. чол., а в 2001–
2004 рр. найманих – на 319,7 тис.14 Ці тенденції свідчили про тотальне ви-
мирання працівників. Найінтенсивніше процес звуження прикладання праці
10 Населення і трудові ресурси села. – С.49.
11 Стахневич А. Становлення і функції сім’ї // Демографічні процеси в сучасній Україні. –
С.36.
12 Ціхановська О.М. Соціально-економічні проблеми використання ресурсного потенціалу
села // Економіка АПК. – 2007. – №8. – С.131.
13 Сільський сектор України на рубежі тисячоліть: У 2 т. – Т.1: Потенціал сільського сектора /
Л.О.Шепотько, І.В.Прокопа, С.О.Гудзинський та ін. – К., 2000. – С.74.
14 Попова О.Л., Скурська Н.М. Зайнятість на селі: наслідки аграрного реформування //
Економіка АПК. – 2006. – №7. – С.135.
Український історичний журнал. – 2013. – №4
52 С.С.Падалка
на селі відбувався у виробничих галузях. За 1990–2000-ні рр. число зайня-
тих скоротилося на 2181,7 тис. чол. В АР Крим, Донецькій, Закарпатській,
Луганській, Миколаївській, Харківській, Херсонській, Чернівецькій областях
зменшення зайнятих у сільськогосподарській галузі коливалося від 5 до 33 ра-
зів15. Відносно менші темпи вивільнення трудових ресурсів із сільського госпо-
дарства зумовлювалися і збереженням високого рівня прихованого безробіття.
У 2000 р. максимальний його показник досяг 1,4 млн чол., або 57% від загаль-
ної чисельності зайнятих у галузі працівників16. У 1990–2000-х рр. економіч-
на активність сільського населення вповільнилась і відзначалася нестабіль-
ністю. Економічна наука доводить, що освіченість працівника вирішальною
мірою впливає на його економічну поведінку. Зайнятість на селі залишалась
найнижчою серед країн ЄС. В Україні ж найбільше безробітних було серед осіб
віком 40–49 років, на який припадає пік трудової активності17.
Найнижчі темпи вивільнення працюючих були у соціальній сфері села,
головним чином, через переорієнтацію певної частини населення на приват-
ні види діяльності (торгівлю, громадське харчування). Водночас надзвичайно
гостра ситуація складалась у малих і віддалених селах, де процес руйнації
соціальної інфраструктури відбувався катастрофічними темпами і набував не-
зворотного характеру. За 1990-ті рр. чисельність зайнятих у цих сферах діяль-
ності скоротилася на 35,2%. А у Вінницькій, Житомирській, Кіровоградській,
Тернопільській та Херсонській областях такі тенденції розвивалися ще біль-
шими темпами, відповідні показники досягали 45–60%18.
На початок 2001 р. серед сільського населення було 4,4 млн працюючих
(53,4% загальної кількості населення працездатного віку), що на 30,6% мен-
ше порівняно з даними обстеження 1996 р., причому кожний четвертий із
числа зайнятих працював за межами свого населеного пункту, із них майже
кожен другий – у містах і селищах. Із загальної їх кількості 55,4% були за-
йняті у матеріальному виробництві, 16% – у галузях освіти, охорони здоров’я,
державному управлінні, 11,9% – у різних сферах промисловості та будівниц-
тва, 4,4% – на транспорті. При цьому зайнятість несільськогосподарськими
видами діяльності порівняно з 1990 р. зменшилась удвічі19. Наведена струк-
тура зайнятості була деформованою й не відповідала світовим тенденціям,
що характеризувалися зростанням частки населення, зайнятого у сфері по-
слуг. В Україні, навпаки, протягом 1990–2003 рр. чисельність зайнятих у со-
ціальній сфері села зменшилася з 1,2 млн до 0,8 млн20. Серед сільських жи-
телів працездатного віку 2,4 млн не працювали й не навчалися, тобто кожен
третій, що більше у 3,2 раза порівняно з аналогічними обстеженнями 1996 р.
15 Населення і трудові ресурси села. – С.100–101.
16 Там само. – С.101.
17 Герчанівська С.В. Оцінка стану активності сільського населення Тернопільської області //
Економіка АПК. – 2006. – №5. – С.149.
18 Населення і трудові ресурси села. – С.102.
19 Соціально-економічні проблеми українського села і сільських територій: Мат. до VII річ-
них зборів Всеукраїнського конгресу вчених економістів-аграрників 9–10 листопада 2005 р. – К.,
2005. – С.17, 19.
20 Гнибіденко І. Зайнятість сільського населення як похідна реформування аграрного сектора
економіки // Управління сучасним містом. – 2004. – №11/12. – С.115.
Український історичний журнал. – 2013. – №4
Зміни у чисельності, економічній поведінці, потребах та цінностях селян України ... 53
Протягом 2000–2003 рр. середньорічна чисельність працюючих у сільському
господарстві скоротилася з 4,9 до 1,7 млн осіб, або у 2,8 раза, що пояснюва-
лося погіршенням соціально-економічних умов праці і життя на селі. Серед
вивільнених майже 5 млн працівників вимушено поповнили категорію само-
зайнятих в особистих селянських господарствах та безробітних. У 2005 р. з
8,5 млн сільських жителів працездатного віку 4,5 млн – не мали постійного
місця роботи21. Протягом 1990–2003 рр. число зайнятих в особистих госпо-
дарствах зросло з 681 тис. до 2,8 млн осіб, або в 4,2 раза, фермерських – від 0
до 142 тис. осіб. Протягом 1994–2004 рр. середній вік працюючих збільшився
з 54 до 58 років. Серед безпосередньо зайнятих у сільгоспвиробництві лише
7,2%22 мали вищу освіту, що було найнижчим показником серед усіх видів
економічної діяльності. У той час чисельність освіченої молоді до 30 років
зменшилася вдвічі. Її частка серед працюючих склала лише 14%23. На від-
міну від країн із ринковою економікою, де зайнятість у сільськогосподарсько-
му виробництві зменшувалася у зв’язку з підвищенням його ефективності, в
Україні цей процес відбувався під дією, передусім, різкого звуження місткос-
ті ринку вітчизняної продовольчої продукції внаслідок падіння платоспро-
можного попиту населення та експансії імпорту.
Серед причин погіршення якості кадрів сільського господарства: низька
мотивація праці; зміна структури виробництва; безробіття; недооцінка керів-
никами підприємств означення підготовки кадрів; скорочення фінансування
освіти і відсутність належного соціального захисту працівників; низька ефек-
тивність матеріального виробництва; погляд керівника КСП на працівника
передусім як на ланку технологічного процесу; виробнича безправність селян.
Низькі зарплати, несвоєчасні їх виплати, відсутність морального стимулюван-
ня робило сільськогосподарську працю непривабливою. Відбувалась інтенсив-
на плинність кадрів. Було занедбано роботу органів влади і господарювання
щодо закріплення кадрів на селі. Спостерігалося їх старіння. Різко зменшила-
ся частка молодих спеціалістів із вищою освітою. За чинним законодавством,
вік трудових ресурсів села визначався, відповідно: 16–59 років – для чоловіків
і 16–54 роки – для жінок. У 1992 р. Верховна Рада України встановила для
трактористів-машиністів, доярок і свинарок нижчу на п’ять років верхню ві-
кову межу працездатності. Така ж пільга надавалася жінкам, які народили
і виховали п’ятьох та більше дітей. Джерелом формування трудових ресурсів
села виступала молодь, кваліфіковані робітничі кадри, спеціалісти сільського
господарства. Водночас у значної частини сільської молоді сформувалася пси-
хологічна настанова на негативне ставлення до проживання у селі й до аграр-
ної праці загалом. За даними дослідниці трудових ресурсів села К.Якуби,
лише 13,2% батьків були не проти того, щоб діти успадкували їхню професію24.
Головна причина крилася у складних матеріальних умовах життя на селі.
21 Прокопа І.В. Соціальні аспекти розвитку сільських територій // Економіка АПК. – 2005. –
№11. – С.49.
22 Статистичний щорічник України за 2004 рік / За ред. О.Г.Осауленка. – К., 2005. – С.407.
23 Населення і трудові ресурси села. – С.103.
24 Якуба К.І. Сільська жінка і розвиток соціальної сфери в сільській мережі // Економіка АПК. –
2005. – №11. – С.64.
Український історичний журнал. – 2013. – №4
54 С.С.Падалка
Самозайнятість селян виступала свого роду альтернативою безробіттю.
У 1997 р. серед усього економічно задіяного на селі населення категорія, що
забезпечувала себе сама роботою, досягала четвертої частини. В Україні до
категорії громадян, які самостійно забезпечували себе роботою, відносилася
більшість жителів сіл. Із доповіді Міжнародного бюро праці випливало, що са-
мозайнятість – це процес, котрий усе більше надій покладає на особисту ініціа-
тиву як засіб досягнення позитивних результатів у галузі зайнятості, капітало-
вкладень та економічного зростання. Однак у переважній більшості випадків
самозайнятість розглядається просто як засіб виживання. Самозайнятість де-
далі більше привертає до себе увагу у час, коли в більшості країн уряди та
великі підприємства неспроможні забезпечити можливість для зайнятості з
достатнім рівнем заробітку тим, хто шукає роботу25. Найбільш поширеним цей
вид діяльності був в особистому підсобному господарстві26.
У цілому пересічний український селянин у суспільному середовищі, що
швидко змінювалося, проявляв консервативність. Досягнення власного мате-
ріального добробуту бачилося ним таким, що базувалося на принципах індиві-
дуалізму, справедливому прикладанні власних професійних навичок.
У період утвердження державного капіталізму зазнавали руйнації попе-
редні історичні цінності економічної поведінки селян (велика соціальна місія).
На зміну хліборобу-годувальнику почав приходити тимчасовець-бізнесмен,
найвищий інтерес для котрого становив прибуток. Більшість виробників зер-
на в Україні орієнтувались не на справу забезпечення продовольчого достатку
громадян, а на одержання лише матеріальної вигоди27.
У 1991–2008 рр. відбувався злам життєвих стратегій трудівників села, боліс-
ний процес подолання тоталітарних ментальних традицій та посттоталітарних
комплексів. Утвердження й розвиток приватновласницьких відносин вів до змі-
ни моральних критеріїв в оцінці нетрудових доходів, біржових спекуляцій, по-
середницької діяльності. Рівень підприємницької орієнтації селян був значно
нижчим, ніж у місті. За даними соціологічного моніторингу «Людина і ринок», в
українському суспільстві лише 19% респондентів виявили готовність і бажання
займатися підприємницькою діяльністю28. Більшість селян дотримувалось патер-
налістської життєвої стратегії: гарантований дохід за мінімуму праці, тобто в них
залишалися стереотипи колгоспно-радгоспної системи, яка давала певну матері-
альну стабільність, убезпечувала від ризиків. Більшість їх мало орієнтувалося на
підприємницький вид діяльності. З усіх опитаних респондентів (2001 р.) у селах
Івано-Франківщини 53% відповіли, що не бажали змінювати свою роботу і хотіли
б далі працювати за наймом та вести особисте господарство. Лише 11% мріяли
про власну справу, воліли займатися поряд із наймом ще і підприємництвом29.
25 Злупко С. Національні та регіональні особливості посткомуністичної зайнятості // Шанс. –
1996. – №4. – С.10.
26 Агропромисловий комплекс України [Електронний ресурс]: http:tect.minagro.gov
27 Мальцев О.В. Витрати та їх вплив на результативність виробництва зерна // Економіка
АПК. – 2007. – №9. – С.74.
28 Городяненко В.О. Економічна соціологія. – К., 2006. – С.127.
29 Сус Т.Й. Розвиток малого бізнесу та ринок робочої сили на Івано-Франківщині // Економіка
АПК. – 2002. – №1. – С.98.
Український історичний журнал. – 2013. – №4
Зміни у чисельності, економічній поведінці, потребах та цінностях селян України ... 55
У досліджувані роки ставлення у суспільстві до сільського господарства
було неоднозначним, переважала традиційна недооцінка його значення.
Уважалося, що основою суспільного добробуту є кількість виробленої енергії і
металу на душу населення. У розвинутих суспільствах сільське господарство
передусім асоціювалось із добробутом, продовольчою безпекою, соціальним
комфортом. Продовольча сільськогосподарська організація ООН (ФАО) ще
в 1960-х рр. визнала, що добробут нації оцінюється за рівнем забезпеченості
населення продуктами харчування30. В Україні складалася ситуація, за якої
праця банківського службовця вчетверо вважалася суспільно важливішою,
ніж труд селянина, який вирощував продукти харчування.
На селі виявилось небагато сильних, умілих, ініціативних осіб, які здат-
ні були займатися підприємництвом. Психологи, економісти переконують, що
підприємливій людині властиві такі риси, як особливий погляд на речі, воля,
передчуття, здатність ризикувати, виділити нове й реально його здійснюва-
ти, здатність іти вперед поодинці, діяти в умовах невизначеності, зазнавати
невдач, приборкувати страх перед невизначеністю, уміння впливати на лю-
дей, бути впливовим31. У реальному житті не кожен може бути підприємцем.
Відомо, що 1% людей обдаровані винятковою творчою здатністю до цієї діяль-
ності, 10% – високою і 60% – помірною здатністю. Решта таких рис не мають.
Наприкінці 1990-х рр. понад 20% керівників господарств в Україні, понад тре-
тина спеціалістів та близько половини керівників середньої ланки не мали
достатніх підприємницьких здібностей32.
У нашій країні був відсутній досвід, який характеризував би підприємни-
цтво з позитивного боку. І надалі зберігався підхід, який культивувався в радян-
ські часи. Відомо, що цій проблемі не приділяли увагу ані теоретики, ані прак-
тики, а сам термін офіційно не визнавався і не вживався. На початку 1990-х рр.
в українському суспільстві відразу сформувалося два різних погляди на цей вид
виробничо-господарської діяльності: від повного заперечення його позитивної
ролі до визнання панацеєю, здатною вирішити всі проблеми і труднощі економі-
ки та вивести країну у світовий простір як рівноправного партнера.
В Україні зберігалося багато чинників, що стримували розвиток підпри-
ємництва: психологічна непідготовленість основних верств населення до пози-
тивного сприйняття таких понять, як підприємець і підприємництво; недоско-
налість системи оподаткування доходів і прибутків підприємців, часта зміна
податкової системи; фіскальний характер ліцензування та патентування; без-
системність у роботі контролюючих органів; тиск кримінальних угруповань;
правова необізнаність підприємців-початківців; відсутність сталої підтримки
з боку держави, хоча б на початковому етапі становлення. За результатом про-
веденого Центром соціальних і маркетингових досліджень «Социс» у 2000 р.
опитування, 48% сільських респондентів не підтримували курс реформ33.
30 Галанець В.Г., Шульський М.Г. Вплив управлінських структур на проведення реформ на
селі // Там само. – 1998. – №2. – С.8.
31 Романова Л.В. Формування підприємництва у сільському господарстві // Там само. – 1999. –
№1. – С.77.
32 Там само.
33 Сільський сектор України на рубежі тисячоліть. – К., 2000. – Т.2. – С.173.
Український історичний журнал. – 2013. – №4
56 С.С.Падалка
За даними Українського інституту соціальних досліджень (2005 р.), дві трети-
ни селян позитивно поставилися до норми закону України «Про особисте се-
лянське господарство», згідно з якою діяльність, пов’язана з веденням особис-
того селянського господарства, не належить до підприємництва. У разі, якщо
для реалізації своєї продукції ОСГ необхідно буде зареєструватися як суб’єкт
підприємницької діяльності, 41% їх власників заявили, що шукатимуть кана-
ли реалізації, де не вимагатимуться відповідні документи, а 41% – скоротять
виробництво суто до потреб родини34.
На селі не було створено передумов для розвитку підприємництва. Ува жа-
лося, що вирощувати і реалізовувати сільськогосподарську продукцію набагато
простіше в особистих селянських господарствах – без державної реєстрації та
сплати податків. Державні програми із забезпечення селян роботою через брак
коштів часто залишались невиконаними. Крім того, в законодавстві не було
чітко прописано процедури долучення до цього підприємців, які розвивали біз-
нес на селі. Через бюрократичні перепони вони віддавали перевагу сезонним і
тимчасовим працівникам. За законодавством, ті підприємці, що брали на себе
зобов’язання працевлаштувати 5–10 чол., обов’язково повинні були зареєстру-
вати власне виробництво та виділяти відповідні кошти до соціальних фондів,
сплачувати податки тощо. Більшість їх прагнула цього уникати.
У 1990–2000-х рр. селяни мали надто звужені можливості у відкритті влас-
ної справи. Малі підприємства на селі відкривалися надто повільно, незважа-
ючи на те, що вони були хорошим полігоном для працевлаштування безробіт-
них. Часто цей вид підприємництва не приживався. Дослідження зарубіжних
спеціалістів показали, що основними причинами невдач малого бізнесу на селі
були некомпетентність, тобто нездатність вести справи через фізичні, моральні
та інтелектуальні причини (40%); відсутність управлінського досвіду (15%); не-
достатність знань (17%); брак професійних навичок (15%)35. Справді, було іноді
так, що відкривши крамницю на селі, підприємець змушений був освоювати на-
вички торгівлі. У Миколаївській області місцеві органи влади, виконуючи мож-
ливі шляхи усунення тотального безробіття на селі, використовували таку фор-
му зайнятості, як оплачувані громадські роботи, що не потребували спеціальної
кваліфікації і виконувалися на договірній основі: ремонт та будівництво жит-
ла; будівництво шляхів, землевпорядні й меліоративні роботи; сільгоспроботи.
У 2003 р. у селах області відкрили власну справу 289 громадян; здебільшого це
такий вид діяльності, як ремонт взуття, розведення птиці, виготовлення худож-
ніх виробів, ремонт побутової техніки, мініпральні вдома, організація грибного
виробництва, бджільництва, копіювання документів та ін.36
Працівники сільськогосподарських підприємств переважно не виявляли
дієвого економічного інтересу до процесів на виробництві. Латифундисти та
великі землекористувачі, які опікувалися, головним чином, витисканням мак-
симального прибутку, були зацікавлені в дешевій робочій силі. Селяни, своєю
34 Осташко Т.О. Особисті селянські господарства: інституційні трансформації і перспективи //
Економіка АПК. – 2005. – №11. – С.59.
35 Крилова І.Г. Шляхи підвищення зайнятості сільського населення // Там само. – 2006. – №2. –
С.131–132.
36 Там само. – С.132.
Український історичний журнал. – 2013. – №4
Зміни у чисельності, економічній поведінці, потребах та цінностях селян України ... 57
чергою, потрапляючи в безвихідь і не маючи альтернатив прикладання вироб-
ничих зусиль, змушені були працювати за вкрай низьку оплату, у тому числі
в натуральному вигляді. Таким чином, складався стійкий стереотип загальної
непривабливості праці в аграрному секторі. Відбувалося формування селяни-
на-індивідуаліста, який використовує винятково власні здібності, розраховує
в розв’язанні власних проблем лише на свої сили. Отже, можна стверджувати,
що за роки незалежності України на селі утверджувався соціальний патерна-
лізм – досить шкідлива форма мислення37. Значна маса селян попросту втра-
чали віру у краще власне майбутнє, поліпшення особистого добробуту, ставали
байдужими до навколишнього світу. Вони також зневірились у необхідності
колективної дії й можливості покладатися на суспільні й державні інститути38.
Селянин, отже, втратив здатність бачити перспективи власного життя.
Незважаючи, що держава на селі не створила сприятливого підприєм-
ницького середовища, приватна ініціатива розвивалася, так би мовити, ви-
ходила з прихованого стану. Це особливо яскраво засвідчив стрімкий розвиток
особистих господарств, які по суті взяли на свої плечі виробництво переважної
частини вітчизняної сільгосппродукції. Дані Держкомстату підтверджують,
що в 2005 р. тут вироблялося 59,3% всієї продукції, у тому числі 55% рослинни-
цтва і 66,7% тваринництва39.
Селяни, які мали слабкий підприємницький хист, часто виявляли неготов-
ність балансувати між ризиком і винагородою як сутнісним елементом підпри-
ємництва. Регіональний зріз зародження сільського підприємництва засвідчу-
вав, що воно успішніше відбувалося у селах, розміщених поблизу міст, там, де
селян дещо «зачіпало» урбанізоване середовище. На державному рівні практич-
но не проводилася робота щодо формування підприємницького клімату на селі.
За відсутності активної роботи державних органів стосовно формування
позитивного іміджу власника, перенавчання селян значна їх частина пере-
ключилася на зайняття найбільш поширеним видом підприємництва на селі –
торгівлею. Відтак кількість відповідних закладів постійно зростала, натомість
занепадали культурно-освітня, побутова сфери.
Українські селяни, порівняно зі своїми зарубіжними колегами, залиша-
лися пасивними у відстоюванні власних інтересів. Пересічний європейський
фермер мав єдину мету – виростити якомога більше сільськогосподарської
продукції, щоб одержати більшу субсидію від ЄС, при цьому реальна потреба
у цій продукції до уваги не бралася. Будь-які спроби змін в аграрній політи-
ці наражалися на активний опір фермерів, у тому числі публічні протести.
Бюджет ЄС акумулював кошти й субсидував фермерів, вони мали змогу насо-
лоджуватися високим рівнем життя40.
37 Васильчук Ю. Україна залишається патерналістською державою // Україна business. –
2005. – 1 жовтня.
38 Шпикуляк О.Г. Мотивація формування людського та соціального капіталу в аграрній сфері //
Економіка АПК. – 2006. – №10. – С.137.
39 Валова продукція сільського господарства у 2005 році // Експрес-доповідь Держкомстату
України. – 2006. – №144. – С.1.
40 Федорченко М.О., Янов О.В. Перспективи розвитку сільських громад у контексті формуван-
ня ринку сільськогосподарських земель в Україні [Електронний ресурс]: http://myland.org.ua/ukr
Український історичний журнал. – 2013. – №4
58 С.С.Падалка
Сталися певні трансформації у соціально-психологічному стані селянства.
Якщо на початку 1990-х рр. воно ще недостатньо чітко уявляло собі, як можна
працювати на приватних умовах, покладалося лише на власні сили і не орієнту-
валося на ринок, а переважна його частина негативно ставилася до можливості
найму на роботу до сусіда-фермера, то наприкінці десятиліття воно вже краще
усвідомлювало статус найманого працівника. Нові реалії життя поступово ста-
вили селян в умови адаптації до ринкових методів ведення господарства.
В умовах утвердження нових виробничих відносин на селі досить відчут-
ною залишалася потреба в підприємливих, високоосвічених кадрах спеціаліс-
тів. У 2001 р. у сільському господарстві на посадах керівників і спеціалістів
працювало 295,2 тис. чол., серед яких 6,2% – особи пенсійного віку. Із загаль-
ної кількості працюючих на цих посадах 86,1% мали вищу, середню спеціаль-
ну освіту, у тому числі вищу – 34,4%41. За рівнем освіти працівники сільгоспви-
робництва займали останнє місце серед галузей економіки. Крім того, кадрова
ситуація ускладнювалася частковою зміною керівників і спеціалістів, коли на
їх місце приходили фахівці невисокого рівня професіоналізму.
Українські селяни, як і населення держави у своїй масі, за доходами за-
лишались одними з найбідніших в Європі. Зарплата, соціальні виплати та
інші грошові прибутки за загальною сумою досягали 20% ВВП. У результа-
ті складалася парадоксальна ситуація: українське населення не було основ-
ним покупцем власної економіки, тоді як у розвинутих країнах, наприклад у
Великобританії, цей показник сягав 90%42. Україна мала низькі показники за
індексом розвитку суспільства, який визначався Програмою розвитку ООН.
У 2003 р. Україна залишилася середньорозвинутою країною. Протягом 1991–
2006 рр. суттєво знижувались тривалість життя громадян і рівень споживання.
За умов падіння економіки гостро постала проблема майнового розша-
рування селян. Унаслідок опитування, проведеного 2000 р. Українським ін-
ститутом соціальних досліджень і центром «Соціальний моніторинг» серед
2009 респондентів віком старше 18 років, з’ясувалося, що українці у своїй
більшості вважають: статки заможних людей – кримінального походження43.
Установлено також, що суспільству було властивим очікування конфліктів
між багатими і бідними, прагненням покарати багатих. Унаслідок відсутнос-
ті сконсолідованого середнього класу, який на Заході виконує функцію со-
ціального стабілізатора, в Україні зберігалася нездорова суспільна психоло-
гія. Зарубіжні соціологи, які володіли реальними цифрами, що відображали
реаль ний природно-економічний потенціал України, часто дивувалися: як
у потенційно багатій країні можуть бути бідні? Утім, це – вітчизняні реалії.
За західними мірками, людина, яка усвідомлювала себе господарем власного
майна, була здатною виявляти творчість і ділову активність, ніколи не могла
бути бідною, адже нормальна життєва поведінка людини – це коли вона усві-
домила, чого хоче, і може відшукати ресурси, що дозволяють їй досягти мети.
41 Населення і трудові ресурси села. – С.167.
42 Красільнічук О. Основні напрямки реформування суспільно-політичних відносин в Україні
та ролі і місця профспілок у них // Профспілкові вісті. – 2005. – 28 січня.
43 Див.: [Електронний ресурс]: http://works.tarefer.ru
Український історичний журнал. – 2013. – №4
Зміни у чисельності, економічній поведінці, потребах та цінностях селян України ... 59
За визначенням соціологів, особливістю бідності в Україні було те, що збе-
рігалися у цілому низький рівень життя населення, психологічне несприйнят-
тя населенням економічної нерівності, украй висока питома вага громадян,
котрі вважали себе бідними, поширеність бідності серед працюючого населен-
ня. Про бідність свідчили низька якість раціону харчування, постійний відтік
громадян за межі країни на заробітки; спад народжуваності, висока захворю-
ваність і смертність; невдоволення широких суспільних верств власним мате-
ріальним становищем. Незважаючи на те, що частка витрат на харчування в
бюджеті середньої української родини протягом 1991–2000-х рр. виросла з 33%
до 64%, якість харчування помітно погіршилася: енергетична цінність денного
раціону знизилася з 3597 до 2505 Ккал, вміст білків – зі 105 до 73 г, жирів – зі
124 до 71 г, кальцію – з 1362 до 848 г.
Отже, у деякій мірі, на перший погляд, видима традиція багатого застілля
в Україні залишалася оманливою, оскільки якість харчування українців знач-
но нижча, ніж в європейських країнах, а майже 10 млн чол. (п’ята частина
населення) споживають менше 2100 Ккал, що, за визнанням Всесвітньої орга-
нізації охорони здоров’я, є межею бідності44.
Українські селяни ввійшли в добу державної незалежності з деформова-
ними радянською дійсністю ментальними установками, в основі яких була
терпимість до крадіжок, схильність покладатися на колективну думку, а не
на власну ініціативу, зневіра в можливості добитися змін на краще власними
силами. Соціально-економічні перетворення, що відбувалися на селі протя-
гом 1990–2000-х рр.., посилювали нігілістичні настрої. Вітчизняні соціологи з
Українського інституту соціальних досліджень у 1998 р., провівши вивчення
сільських родин нашої країни, зробили наступні висновки: погляди україн-
ського селянства спрямовані не в майбутнє, а в минуле більш-менш стабільне
життя, вони у своїй більшості були вкрай дезадаптованими і дискомфортно
почувалися в нових умовах, плекаючи надії на появу якогось «доброго дядь-
ка», котрий прийде одного дня й вирішить усі проблеми45. У селян виявилися
втраченими землевласницькі, землеробські риси.
У село все більше проникали міські стандарти життя і поведінка. Внутрішня
консервативність селян мала різні прояви, в тому числі й у ворожому ставленні
до іноземних аграріїв-бізнесменів, які бралися за організацію сільськогосподар-
ського виробництва в Україні. Американець Д.Свірі, який організовував у селі
Демки Черкаської області компанію «Атлантік Фармз ІІ», у розмові з журна-
лістом видання «Кореспондент» зазначав, що «між менталітетом бізнесменів і
селянами зберігалась прірва», оскільки останні продовжували вважати, мов-
ляв, «я капіталіст, а отже – ворог». За його визначенням, за 14 років роботи з
українськими селянами йому вдалося «зрозуміти їх мислення на 40–50%», мали
місце постійні суперечки навколо питань ведення виробництва. Селяни з обу-
ренням сприймали технологічне вирощення телят, яке передбачало через три
дні після їх народження переведення на споживання комбікормів, засів угідь
44 Там само.
45 Соціальні проблеми становища сільських родин в умовах розбудови незалежної України. –
К., 1998. – С.112.
Український історичний журнал. – 2013. – №4
60 С.С.Падалка
без традиційної оранки, а також постійно підозрювали бізнесмена в нібито спро-
бах захоплення нових земель. Підприємець із Німеччини Й.Венцль, який орга-
нізував фірму «Дукра-агро» у с. Роги на Черкащині, відзначав такі риси селян,
як недовіра і водночас бажання «одержувати заробітну плату, але нічого при
цьому не робити», схильність до пияцтва, порушення трудової угоди тощо46.
У досліджувані роки зберігалася радянська практика, коли селянин роз-
глядався як об’єкт нещадної експлуатації. Раніше це робила держава, а за умов
незалежності – нові власники (латифундисти). У 2000-х рр. на науковому рівні
вперше було порушено проблему необхідності перетворення селянина на суб’єкт
суспільної діяльності. Науковці прогнозували, що в умовах майбутнього розвит-
ку сіл на засадах поліфункціональності селянин уособлюватиме все сільське
населення, а не лише той прошарок, що зайнятий безпосередньо у сільгоспви-
робництві. Німецькі вчені стверджували, що скривдження державою будь-якого
власного сільського товаровиробника – ознака слаборозвинутості країни47.
Зміни, що відбувались в рисах селян, трансформувалися в діалектично по-
єднаному традиційному й новаційному руслі. Про архаїчні риси селянства не до-
водиться говорити. Проведені протягом 1998–2004 рр. науковцями Таврійської
державної аграрної академії дослідження виявили наступні зміни у середови-
щі селянства. Замість соціалістичних традицій, де поєднувалося політичне й
економічне життя, прийшла автономність господарської діяльності селян.
Посилилася незалежність їх від втручання та регламентації приватного життя
з боку владних органів. Економічні зв’язки між господарюючими суб’єктами на
селі базувалися на принципах саморегуляції в обхід місцевої влади. Послабився
номенклатурний підхід до розстановки кадрів. Сільські громадяни дедалі біль-
ше заявляли про свої прагнення робити власний політичний вибір, усупереч
тому, що нав’язувалося згори. Усе більше й відкритіше селяни виявляли недо-
віру до політиків, які, на їхню думку, «зраджували» їхні інтереси. Зростала вага
традиційних цінностей: сім’ї, релігії, суспільної моралі тощо48.
Вітчизняний селянин на початковому етапі розвитку приватної власності
на землю й майно морально-психологічно відчував себе радше найманим пра-
цівником, залежним від керівників господарств. Наміри держави зробити селян
власниками залишалися нереалізованими. Незважаючи на те, що власність
було передано селянам, її місце у суспільних відносинах залишалося малопоміт-
ним. Одержавши гарантоване законодавством право володіння, користування і
розпорядження майном селяни не мали стимулів для примноження багатства.
Якщо дотримуватися запропонованої зарубіжною соціологією послідовнос-
ті соціальної стратифікації сільського населення, воно поділялося на кілька
груп: багатих; заможних; осіб посереднього достатку; тих, які мали доходи
нижчі середніх; бідних; малозабезпечених. Важливий показник стратифіка-
ції – це місце громадянина в організації виробництва. Управлінський апа-
рат аграрного виробництва менш забюрократизований порівняно з іншими
46 Салей Е. Ранчо с краю // Корреспондент. – 2008. – №42. – С.45–46.
47 Дудар В.Т. Аграрний сектор економіки Східної Німеччини // Економіка АПК. – 2004. – №6. –
С.157.
48 Чигирин В.О. Сільський соціум та його місце у системі соціально-економічних відносин //
Там само. – №8. – С.153–154.
Український історичний журнал. – 2013. – №4
Зміни у чисельності, економічній поведінці, потребах та цінностях селян України ... 61
галузями, водночас він за роки незалежності виріс майже удвічі. На вершині
управлінської піраміди знаходилися керівники сільгосппідприємств, прези-
денти агрофірм, асоціацій, приватних сільськогосподарських та сервісних під-
приємств. Вони безпосередньо контролювали матеріальні й трудові ресурси та
мали вирішальний вплив на організацію виробництва. Далі йшли керівники
середньої ланки (бригадири, начальники цехів, майстри, ланкові). Вони мали
обмежені можливості впливати на ухвалення управлінських рішень. За ними
ішли безпосередні виконавці, рядові робітники, практично не включені в роз-
порядчі відносини (хіба що на рівні загалу). На селі були й маргінальні групи,
або як їх називали «групи впливу», що залучалися до прийняття управлін-
ських рішень. Це найчастіше були спеціалісти49.
Абсолютна більшість сільського населення відносила себе до середнього
класу. Селянська громадська думка засуджувала розкіш багатіїв, убачала в
ній результат шахрайства, а злидні – прояв поганої праці, безгосподарності.
Тому багатство і злидні на селі мали, як правило, не абсолютні, а відносні ха-
рактеристики порівняно з середнім добробутом.
Сільський соціум залишався суттєво розділеним. Вищий шар (субеліта), а
це керівники аграрних партій, депутати-аграрники, очільники великих агро-
фірм та агроконцернів, у тому числі спільних підприємств з іноземним капі-
талом, а також найбільш відомі представники аграрної науки, кількісно був
чисельним. Він відрізнявся від інших сільських верств хорошим власним ма-
теріальним становищем, мав вплив на формування владних структур, володів
можливостями розпоряджатися виробничими ресурсами.
Середній клас, який за розрахунками науковців, охоплював 80% сіль-
ського населення, мав кілька внутрішніх шарів. Верхній, або заможні селя-
ни (10–15%), – це більшість керівників колишніх КСП і приватно-орендних
сільськогосподарських підприємств, агрофірм, асоціацій і товариств, успіш-
ні фермери, посередники, спеціалісти переробних, сервісних підприємств.
Це частина селянства, яка мала високий рівень професійної освіченості, ма-
теріального добро буту, бажання володіти власністю та матеріальними ресур-
сами. Середній шар включав більшість успішних фермерів, працівників коо-
перативних та приватизованих підприємств, що були власниками майнових
і земельних паїв, керівників середньої ланки, переважної більшості сільської
інтелігенції та спеціалістів сільського господарства, працюючих пенсіонерів,
працівників торгівлі і побутової сфери. Його представники досягали достатку
внаслідок особистої фізичної та інтелектуальної праці, відчували неадекват-
ність рівня власних матеріальних статків з кваліфікацією і освітою, в більшос-
ті не воліли до самостійної праці.
Нижній середній шар формували некваліфіковані працівники сільсько-
господарських і сервісних підприємств, службовці без спеціальної освіти, не-
працюючі пенсіонери, що мали підсобні господарства. Матеріальне самопочут-
тя їх вирізнялося нестабільністю, часто бракувало коштів. Багато хто з них
підробляв на ринках, у торгівлі, надавав послуги тощо. До нижнього шару
49 Шатохін А.М. Зміни у соціальній структурі українського села у перехідний період // Там
само. – 2001. – №6. – С.109.
Український історичний журнал. – 2013. – №4
62 С.С.Падалка
зараховувалися непрацюючі пенсіонери, хворі та інваліди, які не мали підсоб-
ного господарства, багатодітні сім’ї, сезонні працівники та переселенці. Вони
становили 15–20% чисельності сільського населення. Ці люди найбільше по-
требували соціальної допомоги від держави, трудового колективу, самих сіль-
ських жителів. У них не було стабільних надходжень, вони залежали від пен-
сій та інших соціальних виплат. Багато з них жило в борг перед односельцями,
власниками комунальних підприємств. На сільському соціальному «дні» не
було майже нікого. Практично серед селян не було осіб, позбавлених будь-якої
власності чи джерел існування50.
За характером прикладання праці селяни поділялись на зайнятих пере-
важно фізичною працею (механізатори, тваринники, будівельники, працівни-
ки допоміжних промислових підприємств і промислів, а також зайняті на кін-
но-ручних роботах, селяни-одноосібники). Водночас на селі зросла питома вага
зайнятих в основному розумовою працею (керівники підприємств та об’єднань,
працівники апарату управління, спеціалісти, а також соціальної сфери – учи-
телі, медики, працівники культури). Протягом 1991–2000-х рр. професійна
структура селян змінилася. В 1,5 раза скоротилася чисельність осіб, зайнятих
на кінно-ручних роботах, і в такій самій пропорції збільшилася питома вага
управлінців, спеціалістів51. Поняття сільського власника включало не лише
право власності на землю, а й житло, цінні папери, авто- і мотозасоби. У цьому
відношенні більшість селян була власниками. Проте серед них були ті, хто ре-
ально володів землею (фермери), і ті, хто мав лише право на володіння (пайо-
вики). Була й третя категорія, представники котрої не мали у володінні ані
землі, ані права на земельний пай (чимала частина працівників соціальної
сфери, сезонні й тимчасові працівники, переселенці). Клас власників засобів
виробництва, або, як схильні називати деякі науковці, «нової сільської бур-
жуа зії», на відміну від дорадянських куркулів, перебував у значній залежності
від колективних та приватно-колективних господарств.
Отже, відродження українського села потребувало зміни ментально-пси-
хологічних пріоритетів селян, які пережили етап розселянювання, налаго-
дження зв’язку із землею. На порядок денний вийшли питання докорінних
змін суспільного сприйняття значення села та соціальної цінності селянства.
Прагнення України рівноправно інтегруватися в європейський простір ста-
вить це завдання в ряд першочергових.
50 Шатохін А.М. Зміни у соціальній структурі українського села... – С.106–107.
51 Там само. – С.10.
Based on the facts, analytical, scientific arguments copyright conclusions attempt
to reveal the features of changes in the size of the peasantry, it’s economic behavior
etnomental stereotypes and ascertain the nature of social stratification, new forms
and methods of rural employment.
Keywords: farmers, agriculture, economy, village, entrepreneur, property.
|