Сучасна концепція ситуаційного управління
Мета пропонованого дослідження полягатиме в узагальненні вихідних положень ситуаційного підходу, на яких побудовано сучасні концепції ситуаційного управління.
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Культура народов Причерноморья |
|---|---|
| Дата: | 2011 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Українська |
| Опубліковано: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2011
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/107066 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Сучасна концепція ситуаційного управління/ С.С.Штапаук // Культура народов Причерноморья. — 2011. — № 202. — С. 112-114. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859710432325926912 |
|---|---|
| author | Штапаук, С.С. |
| author_facet | Штапаук, С.С. |
| citation_txt | Сучасна концепція ситуаційного управління/ С.С.Штапаук // Культура народов Причерноморья. — 2011. — № 202. — С. 112-114. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Культура народов Причерноморья |
| description | Мета пропонованого дослідження полягатиме в узагальненні вихідних положень ситуаційного підходу, на яких побудовано сучасні концепції ситуаційного управління.
|
| first_indexed | 2025-12-01T05:07:43Z |
| format | Article |
| fulltext |
Чернявая А.Л., Решетняк Е.В.
АНАЛИЗ ФИНАНСОВЫХ РЕЗУЛЬТАТОВ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ПРЕДПРИЯТИЯ
ОАО «МА «СИМФЕРОПОЛЬ»»
112
Штапаук С.С. УДК 65.014.12:658.152
СУЧАСНА КОНЦЕПЦІЯ СИТУАЦІЙНОГО УПРАВЛІННЯ
Вступ. Методологія ситуаційного управління розвивається постійно, але й до сьогодні її базові
положення, які б враховували зміни в складі й змісті окремих ситуаційних теорій, у науковій літературі не
описані, що часом викликає суперечливі тлумачення окремих її положень. Тому представляється
необхідним не тільки узагальнити наявні знання й досвід в галузі ситуаційного управління (у чому,
безсумнівно, теж назріла гостра необхідність), але й сформулювати основні положення сучасної концепції
ситуаційного управління, яка б відбивала рівень розвитку ситуаційного управління на сьогоднішній день.
Тому мета пропонованого дослідження полягатиме в узагальненні вихідних положень ситуаційного
підходу, на яких побудовано сучасні концепції ситуаційного управління.
Огляд сучасного стану проблеми. Досліджуване питання частково розглядалося автором в роботі [1],
а пропонована робота є продовженням цих досліджень.
Виклад основного матеріалу. Як зазначалося в роботі [1], концепція ситуаційного управління може
бути представлена у вигляді певного набору принципів, які спираються на певні закономірності розвитку
соціальних систем. Крім того, при обґрунтуванні принципів ситуаційного управління необхідно визначити
певні вихідні його положення, які можуть бути прийняті як аксіоми (чи скоріше – постулати) теорії
ситуаційного управління, а деякі з принципів потребуватимуть доведенні істинності додаткових тверджень,
які в зазначеній вище роботі обґрунтовано названо лемами.
Базовим поняттям сучасної концепції ситуаційного управління є поняття ситуації, яку можна визначити
управлінську ситуацію як суб'єктивну оцінку конкретних характеристик підприємства й зовнішнього
середовища (ситуаційних змінних) і зв'язків між ними, що мають місце в певний час, але залежать від
минулих подій, що й розвиваються в часі й просторі. Це визначення побудоване у відповідності з
наступними закономірностями розвитку соціальних систем та постулатами ситуаційного управління.
Закономірність 1. Будь-яка ситуаційна модель розглядає конечне число ситуаційних змінних чинників
(або їхніх груп). Складність описуваних у ситуаційній моделі процесів і явищ впливає на кількість
елементів множини ситуацій, але не на скінченність множини, яку бере до уваги особа, що приймає
рішення.
Закономірність 2. Один і той самий чинник у різних ситуаціях може чинити прямо протилежний вплив
на організацію або, чинячи позитивний вплив на один бік її діяльності, негативно впливати на інші. Поява й
посилення значимості тієї або інший ситуаційної змінної обумовлена безліччю різних причин. У силу того,
що причини ці неоднозначні ні за своєю природою, ні за характером впливу, ситуаційні чинники також
мають різні, часом навіть суперечливі характеристики.
Закономірність 3. Якщо проблемну ситуацію не розв'язують, вона має тенденцію до погіршення. Ця
закономірність є своєрідним перекладанням одного із законів Мерфі: «Машина без мотора котиться тільки
під укіс», – і знаходить своє підтвердження в більшості управлінських ситуацій.
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
113
Постулат 1. У кожній конкретній ситуації число доступних аналізу змінних чинників конечне. Тобто,
яку ситуацію ми б не розглядали, немає ні можливості, ні необхідності враховувати абсолютно всі чинники,
що становлять ситуацію.
Постулат 2. Знання причин необхідне тільки в тій мірі, у якій воно забезпечує знання наслідку, а знання
наслідку – тільки в тій мірі, у якій воно визначає вибір дії. Причин, що породжують проблемну ситуацію,
незліченна безліч, але розуміння далеко не всіх з них допомагає обґрунтовувати прийняття рішень. Тому
вибір стратегії причини визначають тільки в тій мірі, наскільки вони визначають результати дії.
Постулат 3. Ситуаційні чинники постійно змінюються. Ступінь і характер впливу змінних чинників на
ситуацію неоднакові в різні моменти часу. Одні чинники згодом підсилюють вплив на ситуацію, інші –
послаблюють, треті взагалі втрачають своє значення. Навіть якщо керівник не чинить свідомого впливу на
ситуаційні змінні, вони однаково змінюються в результаті взаємодії й взаємовпливу один на одного, а
також у результаті змін, внесених у стан окремих чинників іншими людьми. Тому важливим завданням
керівництва є безперервне відстеження змін, що відбуваються усередині організації й у зовнішньому
середовищі, і своєчасне внесення необхідних коректив у параметри організації.
Постулат 4. Між двома будь-якими змінними чинниками ситуації існує взаємозв'язок. Кожний з
чинників, розглянутих у ситуації, не виникає нізвідки й нікуди не зникає, а вже тим більше не існує сам по
собі. Усі вони становлять єдине ціле, якусь систему, і тому, так чи інакше, впливають один на одного. Іноді
цей вплив може бути сильним і явним, а іноді – слабким і практично непомітним. Але в кожному разі,
ухвалюючи певне управлінське рішення, спрямоване на зміну якого-небудь одного параметра організації,
керівник обов'язково повинен ураховувати, яким чином ця зміна вплине на ситуаційні чинники й, в
остаточному підсумку, – на інші параметри організації.
Постулат 5. Будь-яка зміна є необоротною. Вона ставить організацію на новий – вищий або нижчий –
ступінь розвитку. Тому, ухвалюючи якесь рішення, менеджер повинен розуміти, що результатом його
реалізації буде нова організація, що відрізняється за своїми параметрами від нині існуючої, а за невдало
ухваленого рішення спроба відновити колишню ситуацію заздалегідь приречена на провал.
Постулат 6. Найважливішим засобом досягнення організаційних цілей є люди. Сучасна концепція
менеджменту вважає персонал головним елементом організації. Тому, ухвалюючи те чи інше рішення,
керівник насамперед повинен ураховувати його вплив на трудовий колектив. Рішення, що защемляють без
подальшого відновлення інтереси всього персоналу або окремих працівників, що погіршують умови їх
діяльності, не можуть бути виправдані досягненням більш високих фінансових результатів або якимись
іншими матеріальними перевагами. Ігнорування людського чинника може призвести до погіршення
соціально-психологічного клімату в колективі, зниженню ефективності комунікацій, зменшенню
продуктивності праці, а також до погіршення іміджу організації. У результаті незначна перевага, отримана
в короткий час, у довгостроковій перспективі може обернутися серйозними негативними наслідками.
Для формулювання всіх базових принципів ситуаційного управління перераховані твердження
необхідно доповнити деякими лемами.
Лема 1. Будь-яка ситуаційна модель розглядає кінцеве число типових управлінських ситуацій (які в
межах ситуаційних моделей можуть бути названі макроситуаціями). Вона випливає із закономірності 1 і
постулату 1 і для її доказу достатньо розуміння того факту, що будь-яка управлінська ситуація в межах
однієї моделі являє собою комбінацію неповторюваних чинників з конечної множини, а множина таких
комбінацій є конечною.
Лема 2: вибір стратегії дозволу ситуації не залежить від причин, що породили цю ситуацію – випливає з
постулату 2. Тобто для опису будь-якої ситуації досить виділити тільки ті істотні чинники, які визначають
ситуацію в даний момент часу й визначають наслідки: відновлення картини можливих наслідків має більше
значення, чому відновлення картини причин – останнє підпорядковане першому.
Ця лема в комбінації з постулатом 5 породжує принцип відсутності прецедентів, який може бути
сформульований у такий спосіб: будь-яка управлінська ситуація повинна бути ідентифікована по складу й
характеру впливу ситуаційних змінних чинників. Жодна управлінська ситуація, якою б стандартної вона не
здавалася, не може бути абсолютно схожою на жодну ситуацію, яка мала місце в минулому. Обставини, що
враховуються в ситуації, постійно – у більшій або меншій мірі – змінюються. Деякі з них стають
несуттєвими або взагалі перестають мати місце. Інші, навпаки, набувають більшого значення. Тому будь-
яка управлінська ситуація є унікальною по своїй природі й, отже, вимагає індивідуального підходу. Спроба
ж перенести на неї рішення, прийняте для якої-небудь минулої ситуації, може (не завжди, звичайно, але
досить часто) призвести до небажаних наслідків або навіть дати зворотний ефект.
Але принцип відсутності прецедентів, щоб не породжувати протиріччя з постулатом 1, необхідно
породжує ( відповідно до постулату 2) леми 3 і 4. Лема 3: кількість мікроситуацій більше кількості
можливих способів їх дозволу, оскільки число можливих мікроситуацій нескінченно, а число можливих
апріорних рішень конечне. Лема 4: неможливо кожної мікроситуації прикласти унікальне апріорне рішення.
Оскільки множина ситуацій більше, ніж множина апріорних рішень, при цьому навіть бездіяльність є
реакцією (тобто бездіяльність – одне з апріорних рішень) і відповідно реакція є завжди, тобто деякі різні
мікроситуації вирішуються однаковими апріорними рішеннями, незважаючи на те, що результати такого
використання апріорних рішень, звичайно, передбачаються різні. Із цього випливає Лема 5: відповідність
рішень мікроситуаціям визначається не оптимальністю, а задовільністю.
Перша закономірність деяким чином є основою для формулювання принципу компетентності
керівництва: керівник повинен мати знання різних напрямів і концепцій управління й уміти вибирати для
кожної ситуації найбільш придатну модель поведінки. Знання й досвід є найважливішою передумовою
ефективного управління. Але при цьому недостатньо тільки мати гарну теоретичну підготовку й володіти
Штапаук С.С.
СУЧАСНА КОНЦЕПЦІЯ СИТУАЦІЙНОГО УПРАВЛІННЯ
114
інформацією про нинішній стан організації – потрібно ще мати гарну управлінську інтуїцію й здатністю
ухвалювати нестандартні, а іноді навіть і парадоксальні рішення.
Закономірність 3 і постулати 3 і 5 породжують принцип швидкої реакції: ефективність реалізації
прийнятих рішень обернено пропорційна часу, витраченому на прийняття цього рішення. Постійна зміна
ситуаційних змінних вимагає безперервного вироблення управлінських розв'язків, спрямованих на
адаптацію організації до цих змін. При цьому ефективність розв'язків багато в чому залежить від того, з
якою швидкістю вони ухвалюються. Чим менше часу пройде з моменту істотної зміни ситуаційного
чинника до моменту змін параметрів організації, що адаптують її до нової ситуації, тем ефективніше буде
ця зміна.
Постулат 1 і лема 4 визначають принцип зведення ситуацій: деяке число унікальних мікроситуацій
може бути розв'язне однією програмою дій (апріорним рішенням), хоча й з різними результатами, а тому
вони можуть бути зведеними до однієї макроситуації. Якщо різні мікроситуації можуть бути розв'язні
однаковими апріорними рішеннями, то зручно відрізняти ситуації не тільки за ознакою складу станів
чинників, але й за ознакою відповідного апріорного рішення, а виходить, деяка нескінченна підмножина
мікроситуацій, може бути приведена до однієї макроситуації, а відповідно, при кінцевому числі апріорних
рішень нескінченна множина мікроситуацій, може бути приведена до кінцевої множини макроситуацій.
Наслідком цього принципу й принципу швидкої реакції є принцип апріорного рішення: найкращим є
рішення, прийняте до виникнення проблемної ситуації. Гарний керівник повинен уміти не тільки правильно
оцінювати ситуацію й вчасно реагувати на її зміну, але й передбачити можливі зміни цієї ситуації.
Мистецтво менеджера тут полягає в тому, щоб виробити управлінське рішення відповідно до змін ситуації,
яка ще не відбулася й характер якої ще неможливо (або ж дуже складно) передбачити. Це свого роду
«шосте почуття», «вроджений інстинкт», що дозволяє найшвидше адаптувати організацію до змін. Але
організаційно цей інстинкт оформляється у вигляді карт апріорних рішень, ситуаційних рекомендацій і
настанов до дії, або, щонайменше, в інституціях прикмет.
До цих двох принципів близький і принцип оптимального співвідношення результатів і витрат:
необхідний результат повинен забезпечуватися мінімальними витратами. Оптимальність у цьому випадку
зовсім не означає, що при мінімальних витратах повинен бути отриманий максимальний результат або
відношення результатів до витрат повинне бути найбільшим. Найчастіше високі оцінки результату по
одному із критеріїв так само небажані, як і низькі. Наприклад, в одних випадках завантаження виробничої
потужності є основним критерієм використання виробничого потенціалу, а в інших випадках надмірне
збільшення обсягу випуску продукції приводить до надвиробництва й товар, зрештою, буде залежуватися
на складі. Тому під оптимальним тут розуміється таке співвідношення, при якім мінімальні витрати будуть
забезпечувати оптимальні в багатокритеріальному поле оцінок результати. Об'єднуючим критерієм
оптимальності є найбільше наближення організації до поставлених цілям. У практиці принцип, відповідно
до леми 5 пом'якшується до принципу задовільного співвідношення результатів і витрат.
Постулат 4 створює передумови для констатації принципу наявності передумов до змін: для
проведення будь-яких змін системи необхідно попередньо створювати спеціальні умови. Ухвалення
правильного рішення не завжди означає його ефективну реалізацію. Часте проведення необхідних змін
неможливе через те, що для цього немає відповідних передумов. Причини тут можуть бути
найрізноманітніші: недолік ресурсів, неефективна комунікація усередині організації, небажання персоналу
здійснювати зміни тощо. Але результат завжди залишається однаковим: параметри організації перестають
відповідати вимогам ситуації. Тому поряд з постійним моніторингом змін, що відбуваються, необхідно
безупинно контролювати наявність передумов, умов, необхідних для приведення параметрів організації у
відповідність із ситуацією, що змінився.
І, нарешті (виходячи із усіх попередніх принципів), останнім у низці принципів ситуаційного
управління слід уважати принцип формування змін: зміна ситуації під вимоги організації краще змін
організації під вимоги ситуації. Вершиною управлінського мистецтва можна вважати прийняття таких
рішень, які не тільки дозволяють організації пристосуватися до змін ситуації, але й адаптувати самі зміни
до організації. Звичайно, великі компанії мають більше можливості управляти як внутрішніми, так і
зовнішніми (наприклад, конкурентними) чинниками. Однак, навіть у невеликих фірмах умілий керівник
може витягти максимальну користь зі сприятливих для нього змін і, управляючи доступними чинниками,
впливати на зміну інших.
Висновок. Усі принципи ситуаційного управління реалізуються у взаємодії, при цьому кожен з них не
є безумовним. Їхня комбінація залежить від конкретних умов діяльності організації, стану зовнішнього й
внутрішнього середовища, особистих якостей керівника й деяких інших чинників. У той же час, слід
визнати й те, що робота над систематизацією положень ситуаційної методології менеджменту вкрай далека
від закінчення й представляє досить велику кількість перспективних напрямів досліджень.
Джерела та література:
1. Штапаук С. С. Ситуационные модели организационного проектирования : монография / С. С. Штапаук,
П. В. Кривуля. – Луганск : Ноулидж, 2009. – 280 с.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-107066 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-12-01T05:07:43Z |
| publishDate | 2011 |
| publisher | Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Штапаук, С.С. 2016-10-12T12:37:29Z 2016-10-12T12:37:29Z 2011 Сучасна концепція ситуаційного управління/ С.С.Штапаук // Культура народов Причерноморья. — 2011. — № 202. — С. 112-114. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/107066 65.014.12:658.152 Мета пропонованого дослідження полягатиме в узагальненні вихідних положень ситуаційного підходу, на яких побудовано сучасні концепції ситуаційного управління. uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Культура народов Причерноморья Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Сучасна концепція ситуаційного управління Тhe modern concept of situational management Article published earlier |
| spellingShingle | Сучасна концепція ситуаційного управління Штапаук, С.С. Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| title | Сучасна концепція ситуаційного управління |
| title_alt | Тhe modern concept of situational management |
| title_full | Сучасна концепція ситуаційного управління |
| title_fullStr | Сучасна концепція ситуаційного управління |
| title_full_unstemmed | Сучасна концепція ситуаційного управління |
| title_short | Сучасна концепція ситуаційного управління |
| title_sort | сучасна концепція ситуаційного управління |
| topic | Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| topic_facet | Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/107066 |
| work_keys_str_mv | AT štapaukss sučasnakoncepcíâsituacíinogoupravlínnâ AT štapaukss themodernconceptofsituationalmanagement |