Посилення нелегальної підприємницької діяльності непманів та боротьба з нею в роки зламу НЕПу (кінець 1920-х – початок 1930-х рр.)
Досліджуються форми нелегальної діяльності приватних підприємців у сфері торгівлі і дрібної промисловості та методи боротьби з цим явищем з боку радянської держави наприкінці 1920-х - на початку 1930-х років....
Gespeichert in:
| Datum: | 2005 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2005
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/10718 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Посилення нелегальної підприємницької діяльності непманів та боротьба з нею в роки зламу НЕПу (кінець 1920-х – початок 1930-х рр.) / І.В. Щербина // Культура народов Причерноморья. — 2005. — № 73. — С. 209-213. — Бібліогр.: 44 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-10718 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-107182025-02-09T13:57:42Z Посилення нелегальної підприємницької діяльності непманів та боротьба з нею в роки зламу НЕПу (кінець 1920-х – початок 1930-х рр.) Щербина, І.В. Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Досліджуються форми нелегальної діяльності приватних підприємців у сфері торгівлі і дрібної промисловості та методи боротьби з цим явищем з боку радянської держави наприкінці 1920-х - на початку 1930-х років. Исследуются формы нелегальной деятельности частных предпринимателей в сфере торговли и мелкой промышленности и методы борьбы с этим явлением со стороны советского государства в конце 1920-х - начале 1930-х годов. Forms of illegal activity of private businessmen in sphere of trade and the fine industry and methods of struggle against this phenomenon from the Soviet state in the end 1920 - the beginning of 1930th years are investigated. 2005 Article Посилення нелегальної підприємницької діяльності непманів та боротьба з нею в роки зламу НЕПу (кінець 1920-х – початок 1930-х рр.) / І.В. Щербина // Культура народов Причерноморья. — 2005. — № 73. — С. 209-213. — Бібліогр.: 44 назв. — укp. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/10718 uk application/pdf Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| spellingShingle |
Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Щербина, І.В. Посилення нелегальної підприємницької діяльності непманів та боротьба з нею в роки зламу НЕПу (кінець 1920-х – початок 1930-х рр.) |
| description |
Досліджуються форми нелегальної діяльності приватних підприємців у
сфері торгівлі і дрібної промисловості та методи боротьби з цим явищем з боку
радянської держави наприкінці 1920-х - на початку 1930-х років. |
| format |
Article |
| author |
Щербина, І.В. |
| author_facet |
Щербина, І.В. |
| author_sort |
Щербина, І.В. |
| title |
Посилення нелегальної підприємницької діяльності непманів та боротьба з нею в роки зламу НЕПу (кінець 1920-х – початок 1930-х рр.) |
| title_short |
Посилення нелегальної підприємницької діяльності непманів та боротьба з нею в роки зламу НЕПу (кінець 1920-х – початок 1930-х рр.) |
| title_full |
Посилення нелегальної підприємницької діяльності непманів та боротьба з нею в роки зламу НЕПу (кінець 1920-х – початок 1930-х рр.) |
| title_fullStr |
Посилення нелегальної підприємницької діяльності непманів та боротьба з нею в роки зламу НЕПу (кінець 1920-х – початок 1930-х рр.) |
| title_full_unstemmed |
Посилення нелегальної підприємницької діяльності непманів та боротьба з нею в роки зламу НЕПу (кінець 1920-х – початок 1930-х рр.) |
| title_sort |
посилення нелегальної підприємницької діяльності непманів та боротьба з нею в роки зламу непу (кінець 1920-х – початок 1930-х рр.) |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
2005 |
| topic_facet |
Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/10718 |
| citation_txt |
Посилення нелегальної підприємницької діяльності непманів та боротьба з нею в роки зламу НЕПу (кінець 1920-х – початок 1930-х рр.) / І.В. Щербина // Культура народов Причерноморья. — 2005. — № 73. — С. 209-213. — Бібліогр.: 44 назв. — укp. |
| work_keys_str_mv |
AT ŝerbinaív posilennânelegalʹnoípídpriêmnicʹkoídíâlʹnostínepmanívtaborotʹbazneûvrokizlamunepukínecʹ1920hpočatok1930hrr |
| first_indexed |
2025-11-26T12:55:18Z |
| last_indexed |
2025-11-26T12:55:18Z |
| _version_ |
1849857645408681984 |
| fulltext |
Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ
209
15. ГААРК. Ф. П. 1, Оп. 1, Д. 102, Л. 32.
16. ГААРК.Ф. П. 1, Оп. 1, Д. 102, Л. 41.
17. ГААРК.Ф. П. 1, Оп. 1, Д. 102, Л. 48.
18. ГААРК.Ф. П. 1, Оп. 1, Д. 102, Л. 49.
19. ГААРК.Ф. П. 1, Оп. 1, Д. 102, Л. 48 об.
20. ГААРК. Ф. П. 1, Оп. 1, Д. 102, Л. 49.
21. Семин А. С., Горчаков А. А. Борьба большевистских организаций за упрочение советской власти в
Крыму (ноябрь 1920 – декабрь 1921 гг.). В кн: Борьба большевиков за власть Советов в Крыму. –
Симферополь: Крымиздат, 1957. – С. 262 – 295. (С. 267).
22. Брошеван В. М., Форманчук А. А. Крымская республика: год 1921-й (краткий исторический очерк).– Симфе-
рополь: “Таврия”, 1992. – С. 36 –37.
23. Зинченко Ю. І. Кримськи татари: історичний нарис. – К.: Голов. спецiалiз. ред. лiт мовами нац. меншин Ук-
раїни, 1998. – 205 с. – Бiблiогр.: С. 77.
24. Зинченко Ю. І. Кримськи татари: історичний нарис. – К.: Голов. спецiалiз. ред. лiт мовами нац. меншин Ук-
раїни, 1998. – 205 с. – Бiблiогр.: С. 76.
25. Брошеван В. М., Форманчук А. А. Крымская республика: год 1921-й (краткий исторический очерк).– Симфе-
рополь: “Таврия”, 1992. – С. 51 – 52.
26. Урсу Д. П. Очерки истории культуры крымскотатарского народа (1921–1941 гг.). – Симферополь:
Крымское учебно-педагогическое государственное издательство, 1999. – С. 122.
27. ГААРК.Ф. П. 1, Оп. 1, Д. 102, Л. 72.
28. Брошеван В. М., Форманчук А. А. Крымская республика: год 1921-й (краткий исторический очерк).– Симфе-
рополь: “Таврия”, 1992. – С. 51.
29. ГААРК. Ф. П. 1, Оп. 1, Д. 194. Лл. 4 – 9.
30. ГААРК. Ф. П. 1, Оп. 1, Д. 194, Л. 39.
31. ГААРК. Ф. П. 1, Оп, 1, Д. 287, Лл. 25.
32. ГААРК. Ф. П. 1, Оп, 1, Д. 287, Л. 27.
33. ГААРК. Ф. П. 1, Оп. 1, Д. 287, Л. 25.
34. ГААРК. Ф. П. 1, Оп. 1, Д. 258, Л. 8.
35. ГААРК. Ф. П. 1, Оп. 1, Д. 314, Л. 1 об.
36. ГААРК. Ф. П. 1, Оп. 1, Д. 310, Л. 2 об.
37. ГААРК. Ф. П. 1, Оп. 1, Д. 358, Лл. 28 об.
38. ГААРК. Ф. П. 1, Оп. 1, Д. 358, Л. 56 об.
39. ГААРК. Ф. П. 1, Оп. 1, Д. 358, Лл. 42.
40. ГААРК. Ф. П. 1, Оп. 1, Д. 358, Лл. 44, 44 об, 47.
41. ГААРК.Ф. 1, Оп. 1, Д, 358, Лл. 56 – 56 об.
Щербина І.В.
ПОСИЛЕННЯ НЕЛЕГАЛЬНОЇ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
НЕПМАНІВ ТА БОРОТЬБА З НЕЮ В РОКИ ЗЛАМУ НЕПУ
(кінець 1920-х – початок 1930-х рр.)
Актуальність дослідження полягає у недостатній кількості наукових праць, присвячених нелегальній
діяльності приватних підприємців, як реакції на посилення адміністративного тиску радянських органів
[1]. Мета статті – проаналізувати форми нелегальної діяльності нової буржуазії в сфері торгівлі і дрібної
промисловості та методи боротьби з цим явищем з боку радянської держави в роки зламу НЕПу, тобто на-
прикінці 1920-х – на початку 1930-х років. Головне завдання дослідження пов’язане з ретельним аналі-
зом архівних матеріалів щодо порушеної проблеми, постанов та розпоряджень урядів СРСР і УСРР, статей
радянського законодавства та інших джерел.
У період непу представникам непманської буржуазії належали певні позиції в різних галузях народно-
го господарства України. В обстановці невизначеності і „ненадійності” умов свого існування представни-
ки нової буржуазії вважали за краще не вкладати свої накопичення у сферу виробництва, а спрямовували
капітали, в основному, в торгівлю, де була більш висока оборотність коштів і звідки (у разі загрози конфі-
скації) було порівняно легко вилучити капітал. Внаслідок цього в середині 20-х років в Україні із загаль-
ної суми коштів приватного капіталу в 104,2 млн. крб., що було вкладено в різні галузі і сфери економіки,
у торгівлю було спрямовано 86,9 млн. крб., у промисловість – 15 млн. крб., у кредитну систему – 2,3 млн.
крб. [2].
Припиняючи функціонування свого підприємства в одній галузі народного господарства, непмани
здебільшого намагались продовжити застосовувати капітали, що вивільнилися, на іншій ділянці економі-
ки. Оскільки проблема використання непманами їх тимчасово вільних капіталів надто непокоїла радянсь-
ко-партійне керівництво, то напрямки зникнення (або втечі) приватного капіталу з легальної сфери еко-
номіки та його подальшого функціонування знаходилися під постійним контролем з боку фінансових,
„компетентних”, планово-господарчих і статистичних органів. Шляхи використання непманами вилуче-
них після закриття підприємств коштів систематично і ретельно вивчалися та аналізувалися експертами
названих відомств.
Проведене у 1929 р. окружними плановими комісіями, окрфінвідділами, окрвнуторгами та органами
Щербина І.В.
ПОСИЛЕННЯ НЕЛЕГАЛЬНОЇ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НЕПМАНІВ ТА БОРОТЬБА З НЕЮ
В РОКИ ЗЛАМУ НЕПУ
210
статистики спеціальне обстеження мало на меті виявити шляхи відходу непманів з легального сектору
економіки України. Було з’ясовано, що лише 41,5 % з 49,4 млн. крб. вилученого представниками нової бу-
ржуазії України капіталу, знову були повернені у легальну сферу господарського обороту – у кустарну
промисловість, торгівлю, сільське господарство, житлове будівництво, державні позики, вклади в держт-
рудоощадкаси тощо. У той же час майже 3/5 (58,5%) вилученого капіталу перейшло до нелегальної сфери
економіки – на створення лжекооперативів, фіктивних артілей та їх фінансування, нелегальні торгівельні
операції із скуповування дефіцитних товарів та сировини, на проведення лихварських операцій, скупову-
вання золота та інвалюти тощо. При цьому більше 3 % загальної суми вилученого капіталу емігрувало в
інші місцевості країни [3].
Як і раніше, чимало підприємців намагались вести або безпатентну торгівлю, або ж торгівлю за патен-
том, що не відповідала зовнішнім ознакам підприємства та його потужності. Особливо часто нелегальна
торгівля здійснювалась шляхом вибору патенту першого ( найнижчого ) розряду. Це у великій мірі пояс-
нювалося тим, що торговцям з таким патентом дозволялось проводити дрібне скуповування сільгоспроду-
ктів і податковим органам було дуже важко виявити справжній розмір таких операцій підприємств [4].
Широкого розмаху набула торговельна діяльність непманів, що здійснювали її через підставних осіб
(головним чином, незаможних) за певну плату або ж реєстрували відкриті підприємства на ім’я своїх ро-
дичів [5]. У Києві, наприклад, у 1929 р. фінвідділом було розкрито нелегальне виробництво свічок, яким
через підставних осіб володіла колишня власниця свічкового заводу М. Підгурська (її борг по податках
окрфінвідділу становив 14,4 тис. крб.). Підприємлива жінка відкрила впродовж 1923 – 1925 рр. 2 свічко-
вих майстерні, 2 іконні крамниці та 4 склади на Подолі. Одне з виробництв було записане на фірму „Щер-
бинська і Дідусенько Лаврентій”, друге М. Підгурська зареєструвала на ім’я своєї робітниці Колядкової, а
третє підприємство ( майстерню ) передала своїй дочці. При цьому підприємниця продовжувала (аж до
проведення судового слідства) фактично керувати всією справою: організувала виробництво, збут проду-
кції, постачання сировини тощо [6].
Досить розповсюдженим способом уникнути податкового контролю було проведення підприємцями
своїх комерційних операцій таємно, шляхом переказу одне одному грошових сум поштою на ім’я ощад-
них кас. При цьому у переказах зазначались лише номери ощадних книжок отримувача. Це не дозволяло
податковим органам встановлювати осіб, що одержували у такий спосіб перекази [7]. Таким чином, неп-
мани намагались ефективно використовувати у власних цілях таємницю вкладів. Але борючись з цим
явищем, податкові органи вимагали від працівників держощадкас проводити розшифрування імен власни-
ків ощадних книжок [8]. Поширеним явищем у цей час стало таємне співволодіння легально функціоную-
чих підприємств (таємне компаньйонство) та штучне включення співвласників з метою дроблення оподат-
кованих доходів [9]. (В Україні майже 40% роздрібних торговельних закладів мали колективних власни-
ків, а з числа великих оптово-роздрібних закладів їм належало 50 %) [10].
За таких умов різко зростала роль органів ДПУ, до функцій яких входили пошук та виявлення підпри-
ємців-нелегалів. Органи ДПУ уважно відслідковували тіньовиків і передавали зібрану інформацію в
окружні фінвідділи для того, щоб останні притягали таких осіб до сплати податків.
Для встановлення більш пильного нагляду за діяльністю окремих груп непманів (особливо тих, що то-
ргували або мали відношення до торгівлі дефіцитним крамом), ДПУ нерідко вимагало від фінорганів над-
силання списків таких осіб. Наприклад, 20 серпня 1928 р. Київський окрвідділ ДПУ вимагав від окрфін-
відділу списки всіх осіб, що вибрали патенти на торгівлю борошном та збіжжям. Такі списки торговців
Володимирського, Єврейського, Житнього та Бессарабського базарів були незабаром надані ДПУ [11].
Харківський окрвідділ ДПУ на 1928 р. зажадав від місцевого фінвідділу списки всіх м’ясоторговців Хар-
кова [12].
В умовах дії надзвичайних методів було значно розширено права та повноваження фінорганів. Таєм-
ною постановою РНК СРСР від 25 вересня 1928 р. знов було підтверджено право податкових інспекцій
отримувати від ТВК, товариств сільськогосподарського кредиту, банків (до того часу у фінвідділів не було
такого права щодо банківських установ), промислових кредитних товариств та їх спілок списки приватних
осіб і підприємств, що через посередництво названих установ і організацій здійснювали свої комерційні
операції, із зазначенням назв товарів і сум операцій.
У травні 1929 р. представникам податкової інспекції було надано право проводити дізнання у справах
про затаювання об’єктів оподаткування, несплату податків, порушення акцизних правил тощо [13].
Важливу роль в активізації діяльності фінвідділів у боротьбі з тіньовим приватним підприємництвом
відіграли утворені з 1928 р. особливі частини (вони існували в структурі фінвідділів під різними назвами).
В їх завдання входили пошук та виявлення господарчих суб’єктів, причетних до нелегальної підприємни-
цької діяльності, здійснення заходів щодо припинення останньої, а також розшук зниклих непманів та стя-
гнення з непманів податкових недоплат. Проти існування цих, по суті надзвичайних, органів у структурі
фінвідділів, органи прокурорського нагляду не заперечували [14]. Одну з перших і найбільш дійових осо-
бливих частин було створено у Харкові в структурі фінвідділу у липні 1928 р., яка притягнула до криміна-
льної відповідальності 36 осіб, більшість з яких були підприємцями-нелегалами та виявила нелегального
обороту на 7 млн. крб. [15]. Розширення прав податківців з травня 1929 р. сприяло суттєвому збільшенню
випадків виявлення тіньової підприємницької діяльності у порівнянні з попереднім роком. Так, особлива
частина харківського окрфінвідділу за 1928/29 р. виявила нелегальних обігів вже на суму 19 млн. крб. [16].
Досвід створення та діяльності особливих частин за прикладом Харківського окрфінвідділу незабаром
був розповсюджений на інші округи УСРР [17]. Борючись з нелегальними підприємцями влада широко
Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ
211
використовувала адміністративні заходи – складання протоколів, накладання штрафів, арешти тощо. Так,
за 1927–1928 рр. за порушення правил торгівлі і промислів в Україні було притягнуто до адміністративної
відповідальності 28 416 осіб [18]. Застосовувалось також притягнення винних до кримінальної відповіда-
льності. Лише за 1928 р. за різні злочини було засуджено майже 3 тис. приватних торговців [19]. У насту-
пному, 1929 р., ця тенденція значно посилилася. Кількість кримінальних справ по звинуваченню непманів
у створенні лжекооперативів зросла майже у 2,5 рази [20].
У цей час поряд з „традиційними”, з’явилися і нові ( або ж значно поширилися раніше слабо викорис-
товувані непманами ) підпільні форми приватної торгівлі. У зв’язку з хлібозаготівельною кризою держа-
вою фактично було заборонено приватну торгівлю хлібом і зернопродуктами. Але величезні прибутки, що
їх намагалися отримати приватні підприємці від продажу хлібопродуктів і хліба, незважаючи на значний
ризик, робили привабливим цей вид діяльності. Для більш успішної роботи в цьому напрямку приватні
підприємці організовували так звані „трести”, що об’єднували нерідко десятки торговців і величезні кош-
ти.
Лише за перші кілька днів 1928 р. ДПУ арештувало в Україні більше як 200 приватних підприємців,
що проводили нелегальну торгівлю зерном. У них було вилучено більше, ніж 57 тис. пудів хліба [21].
За даними ЕКУ ДПУ УСРР на 3 квітня 1928 р. оперативниками ДПУ в Україні було заарештовано
1 726 приватних підприємців, з них 174 – були пов’язані з діяльністю на хлібному ринку, і вилучено 250
тис. пудів хліба. Були також притягнуті до відповідальності 201 співробітник заготівельних організацій за
зв’язок з приватниками [22].
У наступному 1929 р. за інформацією голови ДПУ УСРР В.А Балицького, що була направлена секре-
тареві ЦК КП(б)У Медвєдєву, під час хлібозаготівельної кампанії 1929 р. органами ДПУ УСРР (до 26 жо-
втня 1929 р.) було „знято” з ринка і передано до суду 4 393 особи, з яких 962 належали до міських приват-
них торговців, 371 – до сільських спекулянтів-перекупників, 685 осіб – до представників хлібозаготівель-
них органів, які за хабарі „допомагали” підприємцям [23].
Оскільки у цей час державні органи суттєво скоротили (з 91,9 млн. крб. в 1926/27 рр. до 53,8 млн. крб.
в 1928/29 рр.), а потім майже повністю припинили планове постачання приватника дефіцитним крамом, то
шукаючи шляхи для виходу із скрутного становища, приватні підприємці використовували різні заходи
[24]. Найбільш поширеним було скуповування дефіцитних товарів у державних та кооперативних крамни-
цях.
Для того, щоб полегшити свою діяльність, непмани часто вдавалися до підкупу посадових осіб з числа
керівництва державних торговельних органів і кооперації. Це давало їм змогу „викачувати” з державних і
кооперативних крамниць великі партії гостродефіцитних товарів. Так, наприклад, у Запоріжжі група з 8
приватних підприємців, уклавши (з 1928 р.) таємну угоду з робітниками пайового Центрального робітни-
чого кооперативу (ЦРК), отримували чисті бланки до забірних книжок, по яких лише і здійснювався від-
пуск краму. У такий спосіб цій групі ділків вдавалося „викачувати” з кооперативу до 200 м мануфактури
щодня. Цей крам вони потім перепродавали, але вже з націнкою до держціни 100 % і більше. При арешті у
приватних крамарів було знайдено великі партії мануфактури, забірні книжки і чисті бланки [25].
Проти ділків-тіньовиків, що „спеціалізувались” на скуповуванні дефіцитного краму (мануфактурного,
шкіряного тощо) вже на початку 1928 р. органи ДПУ провели ряд операцій. У середині січня 1928 р. ДПУ
ліквідувало в ряді міст України спекулятивні угрупування, що проводили нелегальні операції на ринку
мануфактури [26].
Тоді ж органами ДПУ було заарештовано 192 найбільших спекулянтів, що „працювали” на шкіряному
ринку. Ці особи посилено скуповували шкіру в округах України. При арешті та обшуках було виявлено
таємно обладнані бойні, 6 таємно обладнаних шкіряних заводів, 7 складів та 6 760 штук прихованих шкір.
Після проведених арештів настало заспокоєння шкіряного ринку. Ціни на шкіряні вироби було знижено, а
державні заготівлі цієї сировини збільшено [27].
Певне місце серед інших ланок тіньової діяльності непманів посідала контрабанда різноманітних то-
варів, розвиток якої стимулювався товарним голодом та розривом між внутрішніми і світовими цінами
[28]. Це був вигідний, але досить ризикований у цей час вид нелегальної підприємницької діяльності.
Прийняте у лютому 1927 р. „Положення про злочини державні...” включало і покарання за кваліфіко-
вану контрабанду. За такий злочин міг бути застосований розстріл [29]. За 1928 р. лише по лінії органів
ДПУ УСРР було затримано 5 654 контрабандисти, в яких було вилучено контрабандних товарів на суму
понад 1 млн. крб. [30]. За 1928/29 рр. у республіці було здійснено 3 505 затримань контрабандистів, а сума
вилученого краму становила 726 тис. крб. [31]. Таке зменшення кількості затримань у порівнянні з попе-
редніми роками (порівнюючи з 1926/27 рр. воно становить 2, 4 рази) пояснюється суттєвим посиленням
боротьби з цим промислом та підвищенням міри відповідальності.
На етапі згортання НЕПу значно посилюється нелегальна підприємницька діяльність непманів не ли-
ше у сфері торгівлі, але й у галузі виробництва. Оскільки з великої та середньої промисловості (де позиції
нової буржуазії навіть у найкращі для неї роки НЕПу не були сильними) приватних підприємців досить
швидкими темпами „видавлювали”, то головним об’єктом для вкладення капіталів, що вивільнилися, були
дрібна та кустарно-реміснича промисловість.
Якщо раніше непмани, створюючи лжекооперативи та фіктивні артілі, намагалися користуватися кре-
дитними, податковими та іншими пільгами, то тепер, за умов жорстокого видавлювання приватних під-
приємців з народного господарства, використання кооперативних форм прикриття давало їм змогу, якщо і
не зберегтися, то принаймні, продовжити своє функціонування, ухиляючись від сплати високих податків
та жорстокого державного контролю. Вже 1927/28 р. непмани в Україні спрямували на організацію лже-
кооперативів, фіктивних роздавальних контор, артілей та їх фінансування 5,5 млн. крб. або 11,2 % від су-
Щербина І.В.
ПОСИЛЕННЯ НЕЛЕГАЛЬНОЇ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НЕПМАНІВ ТА БОРОТЬБА З НЕЮ
В РОКИ ЗЛАМУ НЕПУ
212
ми коштів, спрямованих на нелегальну підприємницьку діяльність [32]. У наступному 1928/29 р. за непов-
ними даними, для цього було витрачено ще майже 1 млн. крб. [33].
Активно проникав приватний капітал і до громадських об’єднань та організацій, таких як товариства
„Друзі дітей”, „Геть неписьменність”, КУБУЧ (комітет поліпшення побуту вчених), організацій допомоги
безробітним тощо. Користуючись тим, що дані громадські організації та об’єднання для проведення своєї
діяльності гостро потребували значних коштів, спритні ділки укладали з ними угоди про передачу своїх
підприємств (або капіталів) за умов, що їм виплачуватимуть певний відсоток, а самі вони будуть прийняті
на службу в ці організації (як спеціалісти, технічні керівники тощо) за умов отримання зарплати. Непмани
у такий спосіб намагались, по-перше, ухилитися від сплати податкової недоїмки (боргу), а, по-друге, про-
довжити свою підприємницьку діяльність під прикриттям громадських організацій. Одним з таких ділків
був колишній великий крамар Канівський, що не сплатив податків на суму 4 тис. крб. Він влаштувався
службовцем до товариства „Допомоги дітям”, що діяло при Донецькій залізниці [34]. Два харківських не-
пмани – Розенберг і Луганський – під егідою товариства „Друзі дітей” при ВУЦВК відкрили 1928 р. два
торговельних підприємства у Пасажі. Вони діяли під вивіскою та за патентом на ім’я „Друзів дітей” за
умов сплати товариству 20 % з обороту [35].
Також активно діяли представники нової буржуазії і в системі промислової кооперації. Так, напри-
клад, у Харкові (1928/29 р.) діяв промкооператив „Картонажник”, яким керували 4 чол. – колишні підпри-
ємці. Вони внесли вклади до цього кооперативу, відсотки за які брали шляхом збільшення своєї заробітної
платні до 250-500 крб. на місяць, у той час, коли інші члени кооперативу одержували по 40-60 крб., вико-
нуючи одну й ту ж роботу [36]. Вінницьким окрфінвідділом 1928/29 р. представники нелегального прива-
тного капіталу були виявлені в інвалідних кооперативних артілях „10 років Жовтня”, „10-ті роковини Чер-
воної Армії”, „Перемога”, „Єднання та сила”, „Українка” та багатьох інших [37].
Проникнення представників нової буржуазії до дрібної промисловості та кустарно-промислової коо-
перації, їх фінансування в умовах явно недостатнього кредитування з боку держави сприяло збільшенню
приватнокапіталістичного виробництва промислової продукції. Лише за 1928/29 р. у порівнянні з попере-
днім роком, воно зросло на 17 % (з 57,8 млн. крб. у 1927/28 р. до 67,6 млн. крб. у 1928/29 р.) [38]. Зростан-
ня виробничої діяльності непманів (навіть тіньової) за умов існуючого в країні гострого товарного голоду,
мало в цілому позитивне значення, оскільки дозволяло пом’якшити дефіцит товарів на споживчому ринку
та зменшити кількість безробітних, відволікало чималі кошти непманів з інших сфер економіки, де їхня
діяльність ускладнювала ситуацію, зокрема, з торгівлі та кредитно-грошового ринку.
Однак державні органи зовсім по-іншому дивилися на нелегальну діяльність непманів і вживали різні
заходи для боротьби з тіньовим приватним капіталом у галузі кустарно-ремісничної промисловості та
промислової кооперації. Протягом 1928 р. урядами СРСР і УСРР було прийнято постанови, що значно по-
силювали міру відповідальності за створення лжекооперативів у будь-якій формі. Прийнята у жовтні 1928
р. ВУЦВК та РНК УСРР постанова, встановлювала кримінальну відповідальність за таку діяльність. Винні
або підлягали тюремному ув’язненню терміном до одного року або ж на них накладався великий штраф
розміром до 5 тис. крб. [39]. Постановою РНК СРСР (листопад 1928 р.) „Про заходи боротьби з лжекоопе-
рацією” встановлювались ознаки, за якими визначалась приналежність того чи іншого кооперативу до
лжекооперації та передбачались міри покарання для організаторів таких кооперативів [40].
Протягом 1928 і 1929 рр. за рішенням РНК УСРР (липень 1928 р.) було проведено чистки так званих
„диких” кооперативів. Їх наслідком була ліквідація 114 лжекооперативів України у 1928 р. [41]. У 1929 р.
по 32 округах України було проведено обстеження „диких” кооперативів. Воно охопило 958 таких підпри-
ємств, 435 з яких (або 45,4 %) були за рішенням Головкооперкому УСРР ліквідовані як лжекооперативи, а
з 523, що залишилися, 276 були примусово включені до складу промкооперативних союзів [42]. З вересня
1930 р. постановою ВУЦВК та РНК УСРР всі товариства кустарів та ремісники-одинаки в обов’язковому
порядку були включені до одержавленої системи промислової кооперації, що унеможливлювала нелегаль-
ну підприємницьку діяльність нової буржуазії у цій сфері [43]. Щоб вигнати представників приватного ка-
піталу з промкооперації і поставити її під свій повний контроль, ВУЦВК та РНК УСРР у квітні 1931 р.
приймають постанову, що забороняла непманам та іншим категоріям „позбавленців” перебувати членами
промислових товариств і артілей під загрозою кримінального покарання. Пайові внески непманів, виклю-
чених зі складу промкооперації, не повертались [44].
Таким чином, після переходу радянсько-партійного керівництва до надзвичайних методів управління,
в Україні значно активізується нелегальна підприємницька діяльність нової буржуазії. Форми та методи
нелегальної діяльності непманів були різноманітними та досить гнучкими, характеризувалися високим рі-
внем мобільності використання капіталу та здатністю до соціального маскування, вмінням пристосуватись
до швидкої зміни господарської кон’юнктури. Як і в попередні роки НЕПу, на етапі його зламу нелегальна
підприємницька діяльність відігравала важливу роль в економічному житті республіки, заповнюючи вели-
чезні прогалини в тому господарському механізмі планово-директивної економіки, що саме в цей час
швидкими темпами утворювався в країні. Тіньова підприємницька діяльність непманів попри всі негатив-
ні прояви, по суті відігравала роль своєрідної „віддушини”, сприяючи пом’якшенню штучно створеного
товарного голоду за умов розбалансованого споживчого ринку. Намагаючись викорінити підпільну під-
приємницьку діяльність як „залишок капіталізму”, радянська держава на межі 20-х – 30-х років ХХ ст.
розгорнула широкомасштабну боротьбу з цим явищем, застосовуючи адміністративно-репресивні методи.
Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ
213
Джерела та література
1. Струмилин С.Г. О судьбах частного капитала в СССР // Плановое хозяйство. – 1926. – № 9; Мингулин
И. Пути развития частного капитала. – М.; Л., 1927; Гнітько С. Боротьба з контрабандою в Україні у
20-ті роки // З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. – 2000. – № 2/4 та інші.
2. Гусаров І. Роль приватного капіталу в промисловості України // Більшовик України. – 1927. – № 7/8. –
С. 9.
3. Сігал Б. Приватний капітал на шляху до ліквідації // Більшовик України. – 1930. – № 7. – С. 68.
4. ЦДАВО України. Ф. 582. Оп. 1. Од. зб. 5068. Арк. 14.
5. ДАХО. Ф.Р. – 4522. Оп. 1. Од. зб. 2147. Арк. 10.
6. Пролетарська правда. – 1929. – 22 жовтня.
7. ДАКО. Ф.Р. – 632. Оп. 3. Од. зб. 1102. Арк. 97.
8. Там само.
9. ДАХО. Ф.Р. – 845. Оп. 3. Од. зб. 2034. Арк. 28.
10. Лантух В.В. Становление и развитие торговли на Украине в 1921–1932 гг. – Х., 1992. – С. 164.
11. ДАКО. Ф.Р. – 632. Оп. 3. Од. зб. 92. Арк. 150.
12. ДАХО. Ф.Р. – 823. Оп. 4. Од. зб. 6. Арк. 248.
13. ЗУ УСРР. – 1929. – № 12. – Ст. 53. Від. ІІ.
14. ДАХО. Ф.Р. – 1179. Оп. 18. Од. зб. 643. Арк. 30.
15. Там само. Ф.Р. – 1179. Оп. 3. Од. зб. 2034. Арк. 29.
16. Там само. Ф.Р. – 1179. Оп. 18. Од. зб. 643. Арк. 27 зв.
17. Сулин Е. От ограничения к ликвидации // Финансы и народное хозяйство. – 1930. - № 4(168). – С. 16–
17.
18. ЦДАВО України. Ф. 5. Оп. 3. Од. зб. 999. Арк. 15.
19. Сігал Б. Вказана праця. – С. 72.
20. Трифонов И.Я. Ликвидация эксплуататорских классов в СССР. – М., 1975. – С. 235.
21. Вісті ВУЦВК. – 1928. – 13 січня.
22. Трагедия советской деревни. Коллективизация и раскулачивание. Т. 1. – М., 1999. – С. 234–235.
23. ЦДАГО України. Ф. 1. Оп. 20. Од. зб. 2989. Арк. 247–247 зв.
24. ЦДАВО України. Ф. 582. Оп. 1. Од. зб. 5068. Арк. 97.
25. ЦДАГО України. Ф. 1. Оп. 20. Од. зб. 2994. Арк. 113.
26. Правда. – 1928. – 14 января.
27. Там само.
28. Сігал Б. Вказана праця. – С. 71.
29. СЗ СССР. – 1927. – № 12. – Ст. 123. Отд. 1.
30. Пролетарий. – 1929. – 19 апреля.
31. Сігал Б. Вказана праця. – С. 71.
32. ЦДАВО України. Ф. 582. Оп. 1. Од. зб. 5068. Арк. 11.
33. Там само. Ф. 423. Оп. 5. Од. зб. 673. Арк. 97.
34. Комуніст. – 1929. – 2 липня.
35. ЦДАВО України. Ф. 539. Оп. 5. Од. зб. 1295. Арк. 159.
36. ДАХО. Ф.Р-845. Оп. 3. Од. зб. 3314. Арк. 17.
37. ЦДАВО України. Ф. 30. Оп. 2. Од. зб. 5148. Арк. 4 зв.
38. Сігал Б. Вказана праця. – С. 63.
39. Сборник постановлений о промысловой и кустарной кооперации и кустарной промышленности. – М.,
1930. – С. 397.
40. СЗ СССР. – 1929. – № 3. – Ст. 28. Отд. 1.
41. Сігал Б. Вказана праця. – С. 69.
42. ДАХО. Ф.Р. – 845. Оп. 3. Од. зб. 1995. Арк. 472 зв.
43. ЗУ УСРР. – 1930. – № 20. – Ст. 205.
44. Там само. – 1931. – № 15. – Ст. 130.
|