Співвідношення норми і узусу на фонетичному рівні мови
Збережено в:
| Дата: | 2011 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2011
|
| Назва видання: | Культура народов Причерноморья |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/107517 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Співвідношення норми і узусу на фонетичному рівні мови / Т.М. Норець // Культура народов Причерноморья. — 2011. — № 203. — С. 21-22. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-107517 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1075172025-02-09T10:08:32Z Співвідношення норми і узусу на фонетичному рівні мови Соотношение нормы и узуса на фонетическом уровне языка Тhe interrelations of the norm and usage on the phonetic level of speech Норець, Т.М. Проблемы современного языкознания 2011 Article Співвідношення норми і узусу на фонетичному рівні мови / Т.М. Норець // Культура народов Причерноморья. — 2011. — № 203. — С. 21-22. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/107517 81.342.62 uk Культура народов Причерноморья application/pdf Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Проблемы современного языкознания Проблемы современного языкознания |
| spellingShingle |
Проблемы современного языкознания Проблемы современного языкознания Норець, Т.М. Співвідношення норми і узусу на фонетичному рівні мови Культура народов Причерноморья |
| format |
Article |
| author |
Норець, Т.М. |
| author_facet |
Норець, Т.М. |
| author_sort |
Норець, Т.М. |
| title |
Співвідношення норми і узусу на фонетичному рівні мови |
| title_short |
Співвідношення норми і узусу на фонетичному рівні мови |
| title_full |
Співвідношення норми і узусу на фонетичному рівні мови |
| title_fullStr |
Співвідношення норми і узусу на фонетичному рівні мови |
| title_full_unstemmed |
Співвідношення норми і узусу на фонетичному рівні мови |
| title_sort |
співвідношення норми і узусу на фонетичному рівні мови |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
2011 |
| topic_facet |
Проблемы современного языкознания |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/107517 |
| citation_txt |
Співвідношення норми і узусу на фонетичному рівні мови / Т.М. Норець // Культура народов Причерноморья. — 2011. — № 203. — С. 21-22. — Бібліогр.: 3 назв. — укр. |
| series |
Культура народов Причерноморья |
| work_keys_str_mv |
AT norecʹtm spívvídnošennânormiíuzusunafonetičnomurívnímovi AT norecʹtm sootnošenienormyiuzusanafonetičeskomurovneâzyka AT norecʹtm theinterrelationsofthenormandusageonthephoneticlevelofspeech |
| first_indexed |
2025-11-25T15:34:33Z |
| last_indexed |
2025-11-25T15:34:33Z |
| _version_ |
1849777066661117952 |
| fulltext |
ПРОБЛЕМЫ СОВРЕМЕННОГО ЯЗЫКОЗНАНИЯ
21
Норець Т.М. УДК 81.342.62
СПІВВІДНОШЕННЯ НОРМИ І УЗУСУ НА ФОНЕТИЧНОМУ РІВНІ МОВИ
Мовна норма зміцнює систему мови на всіх етапах її розвитку. Поняття об’єктивної мовної норми
співвідноситься з поняттям системи мови, норми і узусу. Поняття системи мови були обґрунтовані
відомими французькими лінгвістами Ф. Де Соссюром і І.О. Бодуеном де Кутене. Велику роль в дослідженні
системного підходу до розвитку мови відіграли праці українського мовознавця О.О.Потебні. Положення
про системний характер мови застосовується в сучасній лінгвістиці до мови загалом, але найбільшою мірою
до фонетичного рівня мови. „Система мови - це сиcтема моделей, цілком не реалізована в окремих текстах;
формальні можливості, надані мовою, ніколи не можуть бути використані повною мірою”[1,с. 9]. Інакше
кажучи, мова містить мовні явища, властиві конкретним висловленням усіх мовців, які належать до однієї
нації у певну епоху.
Французький лінгвіст Е. Морен запропонував поняття „відкритої системи”, яке виходить за рамки
дихотомічної опозиції між природними науками і гуманітарними: „ чіткість рамок поняття „система”
знаходиться не тільки в самій системі, але також у її звязку з навколишнім світом і в тому, що таке
відношення зумовлюється відношенням простої залежності й конституює систему. Дійсність, таким чином,
втілена як у самій реляції, так і в розбіжності між відкритою системою та її оточенням. Цей зв’язок дуже
важливий як в епістемологічному, так і в методологічному, теоретичному й в емпіричному аспектах. З
погляду логіки система може визначатися тільки через її оточення, що є для неї одночасно своїм і
чужим.”[2, с. 31-32]. Така властивість мовної системи як динамічність тісно пов’язана з поняттям
відкритості системи і виражається вона постійними змінами і постійному розвиткові мови, пристосуванні
до мов існування, яка полягає не тільки в тому, що в мові є, а й у тім, що в ній можливе.
На відміну від системи, можливості якої дуже широкі і включають синхронний і діахранний стан мови,
мовна норма - це загальноприйнята в даній мові реалізація можливостей системи. Це сукупність стійких,
традиційних елементів системи мови, які історично відібрані і закріплені суспільною мовною практикою,
які є обов’язковими для носіїв літературної мови на певному етапі розвитку суспільства. Таким чином
система значно ширше норми, в нормі реалізується лише незначна частина можливостей, закладених у
системі. Щодо норми вимови і фонологічної системи, то норма є обмеженням варіантності останньої.
Одним із важливих компонентів функціонування мови в даному мовному колективі є мовна свідомість.
Вона являється одним із факторів, який впливає на чинні норми і вибір мовних засобів. Мовна норма має
тісні зв’язки з практикою мовного спілкування і розвивається під час змін, які відбуваються в мовному
колективі. В політизованій спільноті стан мовної свідомості значно впливає на саму систему мови,
особливо на її орфоепію та орфографію.
З іншого боку, нормі протистоїть узус, що віддзеркалює специфіку мови в плані її функціонування. В
узусі мова виступає як сукупність навичок, розповсюджених у суспільстві. Така характеристика мовних
одиниць визначає умови й частоту їхнього вживання. Отже узус і норма можуть збігатися, а можуть
різнитися. Головною відмінністю норми від узусу є її кодифікований характер. Узус є вільнішим ніж норма,
він не обмежений ніякими рамками і підпорядковується лише мовній стихії, тоді як норма, встановлена в
спеціальних дослідженнях, підлягає обов’язковій кодифікації, фіксується в різноманітних словниках і
довідках.
Існує дві точки зору щодо питання чи є норма єдиною, або ж можливі її варіанти. Прихильники першої
точки зору (Косеріу Є., Семенюк Н.Н.) вважають, що норма єдина, але є декілька узусів: просторічний,
діалектний, професійний, територіальний.
Прихильники множинності норм у мові (Каспранский Р.Р., Ступін Л.П.) стверджують, що в мові існує
своєрідна система норм, відповідно до наявності мовних різновидів. Однак, дослідження норми
некодифікованих різновидів національної мови має певні труднощі, адже основним предметом вивчення в
науці про мову є не індивідуальне говоріння, а компоненти, що утворюють даного соціального
угрупування, дослідження норми в свою чергу вимагає ніби тимчасового пристосування до даного
середовища. Л.А. Вербицька вважає, що “необхідно чітко розрізняти норму кодифікованої літературної
вимови (чималий відсоток реалізацій повного типу вимови) і норму розмовного мовлення, мовлення
спонтанного, не підготовленого завчасно (чималий відсоток реалізацій неповного типу)” [3, с. 104-105].
При цьому критерієм нормативності того чи іншого явища в розмовному мовленні є його наявність у
мовленні багатьох осіб, які опанували літературну мову. Головною відмінністю норм розмовного мовлення
від норм кодифікованої літературної мови є їхня значна варіативність. Вважаємо за доцільне виділити два
типи норми - норму реальну, лінгвістичну, внутрішньомовну, розглядувану як результат дії соціальних
факторів, які пов’язані з існуванням мови у певному мовному колективі у певний момент часу, а також
Норець Т.М.
СПІВВІДНОШЕННЯ НОРМИ І УЗУСУ НА ФОНЕТИЧНОМУ РІВНІ МОВИ
22
норму кодифіковану, що є результатом вибору, який зробила одна людина, чи група людей як зразок для
вживання.
Більшість французьких дослідників виділяють три типи норм: об’єктивну мовну норму (аксіологічна
норма), що включає регулярно відтворені і кількісно переважаючі мовні явища; соціальну прескриптивну
норму; норму-зразок. Явища, які розглядаються об'єктивною нормою надаються системою мови. Соціальна
прескриптивна норма здійснює вибір мовних варіантів, розподілених за різними соціальними і
стилістичними рівнями. Норма-зразок становить деяку методологічну абстракцію. Таким чином, об'єктивна
норма відповідає лінгвістичній реальності, прескриптивна норма - участі суспільства в урегулюванні
мовних процесів, і суб'єктивна норма визначає зв'язки між двома попередніми типами норм. Мова постає в
потрійному вимірі: як інструмент, використовуваний у реальності й оцінюваний з позиції об’єктивної
норми, досліджуваний відповідно до прекриптивної норми і віртуально опосередкований у свідомості
мовців у межах суб'єктивної норми. Таким чином, кілька норм різного типу можуть співіснувати в
синхронії, і дозволяють розглядати комунікацію як причину лінгвістичної нормалізації, а не як її наслідок.
Аксіолгічна норма розглядається як варіант, обумовлений неодноманітністю суспільства, що здійснює
свідомий вибір якоїсь звукової моделі з їх безлічі. Сучасна норма вимови узагальнює результати
функціонування фонологічних одиниць у різних соціально-стилістичних ситуаціях мовлення, не тільки у
центрі, але й на периферії.
Кодифікація в сфері літературної вимови є надзвичайно складною у зв'язку з підвищеною
нестабільністю орфоепічних норм варіативності норми вимови не лише в перспективі історичного
розвитку, а й на синхронному зрізі. Можна сказати про два типи нестабільності неоднозначності мовної
норми, що потребує вибору одного з варіантів, що може обмежувати систему мови, у певний спосіб
гальмуючи її розвиток.
Джерела та література:
1. Бондарко Л. В. Фонетика спонтанной речи : учеб. пособие / Л. В Бондарко, Л. А. Вербицкая, Л. В.
Зиндер и др.; отв. ред. Н. Д. Светозарова. – Л. : Изд-во ЛГУ, 1988. – 245 c.
2. Morin E. Introduction à la pensée complexe / E. Morin. – Paris : ESF Ed., 1990. – 158 p.
3. Вербицкая Л. А. Вариативность нормы и типы произнесения / Л. А. Вербицкая // Экспериментально-
фонетический анализ речи : проблемы и методы : межвуз. сб. – СПб. : Изд-во СПБГУ, 1997. – Вып. 3. –
С. 104-105.
|