«Суверен нації – людина свідомо самообмежена, її слова і дії спрямовані на будівництво своєї держави»
Saved in:
| Published in: | Вісник НАН України |
|---|---|
| Date: | 2016 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2016
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/107555 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | «Суверен нації – людина свідомо самообмежена, її слова і дії спрямовані на будівництво своєї держави» / І.Р. Юхновський // Вісник Національної академії наук України. — 2016. — № 9. — С. 39-42. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-107555 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Юхновський, І.Р. 2016-10-22T14:09:45Z 2016-10-22T14:09:45Z 2016 «Суверен нації – людина свідомо самообмежена, її слова і дії спрямовані на будівництво своєї держави» / І.Р. Юхновський // Вісник Національної академії наук України. — 2016. — № 9. — С. 39-42. — укр. 0372-6436 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/107555 uk Видавничий дім "Академперіодика" НАН України Вісник НАН України Офіційний розділ «Суверен нації – людина свідомо самообмежена, її слова і дії спрямовані на будівництво своєї держави» Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
«Суверен нації – людина свідомо самообмежена, її слова і дії спрямовані на будівництво своєї держави» |
| spellingShingle |
«Суверен нації – людина свідомо самообмежена, її слова і дії спрямовані на будівництво своєї держави» Юхновський, І.Р. Офіційний розділ |
| title_short |
«Суверен нації – людина свідомо самообмежена, її слова і дії спрямовані на будівництво своєї держави» |
| title_full |
«Суверен нації – людина свідомо самообмежена, її слова і дії спрямовані на будівництво своєї держави» |
| title_fullStr |
«Суверен нації – людина свідомо самообмежена, її слова і дії спрямовані на будівництво своєї держави» |
| title_full_unstemmed |
«Суверен нації – людина свідомо самообмежена, її слова і дії спрямовані на будівництво своєї держави» |
| title_sort |
«суверен нації – людина свідомо самообмежена, її слова і дії спрямовані на будівництво своєї держави» |
| author |
Юхновський, І.Р. |
| author_facet |
Юхновський, І.Р. |
| topic |
Офіційний розділ |
| topic_facet |
Офіційний розділ |
| publishDate |
2016 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Вісник НАН України |
| publisher |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| format |
Article |
| issn |
0372-6436 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/107555 |
| citation_txt |
«Суверен нації – людина свідомо самообмежена, її слова і дії спрямовані на будівництво своєї держави» / І.Р. Юхновський // Вісник Національної академії наук України. — 2016. — № 9. — С. 39-42. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT ûhnovsʹkiiír suverennacíílûdinasvídomosamoobmeženaííslovaídíísprâmovanínabudívnictvosvoêíderžavi |
| first_indexed |
2025-11-25T23:07:33Z |
| last_indexed |
2025-11-25T23:07:33Z |
| _version_ |
1850580882919784448 |
| fulltext |
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2016, № 9 39
ЮХНОВСЬКИЙ
Ігор Рафаїлович —
академік НАН України,
радник Президії НАН України,
почесний директор Інституту
фізики конденсованих систем
НАН України
«СУВЕРЕН НАЦІЇ — ЛЮДИНА
СВІДОМО САМООБМЕЖЕНА,
ЇЇ СЛОВА І ДІЇ СПРЯМОВАНІ
НА БУДІВНИЦТВО СВОЄЇ ДЕРЖАВИ»
Шановні Президенти України — Леоніде Макаровичу, Леоніде
Даниловичу, Вікторе Андрійовичу! Шановне панство!
Мене просили розповісти про події 25-річної давнини, які від-
бувалися в період від початку серпневого путчу до моменту
проголошення незалежності України.
19 серпня вдосвіта надійшло повідомлення про створен-
ня в Москві так званого Державного комітету з надзвичай-
ного стану, або російською — Государственного комитета по
чрезвычайному положению, ГКЧП, а о дев’ятій ранку українське
радіо передало новину про ізоляцію Президента М.С. Горбачо-
ва і перехід влади до ГКЧП. Мушу зазначити, що радіо і теле-
бачення в Україні відразу ж стали на бік путчистів. Крім того,
воєнні коменданти Києва, Львова та інших великих міст зібра-
ли у себе керівників усіх військових частин і установ та сказали
їм підтримувати ГКЧП.
О дев’ятій годині генерал армії Варенников, колишній го-
ловнокомандувач Сухопутних військ, прибув до Президії
Верховної Ради України. З ним були ще два генерали, а також
Костянтин Масик і Станіслав Гуренко. Вони зайшли до Голови
Верховної Ради Леоніда Макаровича Кравчука, в якого, мушу
визнати, для захисту не було нічого. Навіть пістолет у шухля-
ді в сейфі не допоміг би, оскільки його охороною опікувалися
співробітники КДБ.
Після того як генеральська делегація пішла, до Леоніда Ма-
каровича зайшли представники Народної ради і громадських
рухів з тим, щоб запропонувати спільні дії для виступу проти
перевороту. Народна рада була тоді парламентською опози-
цією, а я був її головою, і ми протистояли комуністичній біль-
шості у Верховній Раді, якою командував Олександр Мороз.
Ми вимагали від Голови Верховної Ради не визнавати ГКЧП,
але Л.М. Кравчук нам відповів, що в Україні все спокійно і ні-
чого не потрібно поки що робити. Ситуація в республіці дійсно
40 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2016. (9)
ОФІЦІЙНИЙ РОЗДІЛ
була спокійною, ніяких особливих подій не
відбувалося.
У ніч з 20 на 21 серпня у Москві почала-
ся спроба штурму будинку Верховної Ради
СРСР. Там були заблоковані Борис Єльцин
та інші депутати. Мушу визнати, що у ті дні
саме Єльцин і його група відігравали основну
визвольну роль у масштабі всього Радянсько-
го Союзу. Ми звернулися до Л.М. Кравчука
з пропозицією скликати термінове засідання
Верховної Ради і висловити нашу підтримку
Борису Єльцину, але він вирішив почекати до
ранку. Наступного дня він зажадав від нас 150
підписів депутатів для проведення позачер-
гового засідання. Депутати Верховної Ради,
члени Народної ради Лариса Скорик, Кате-
рина Завадська і Володимир Крижанівський
упродовж дня збирають список із прізвищами
151 депутата. Свої підписи поставили не лише
члени Народної ради, а й деякі представники
комуністичної більшості.
22 серпня опівдні розпочалося засідання
Президії Верховної Ради, на якому після бурх-
ливого обговорення 14 голосами з 26 збори
Верховної Ради було призначено на суботу 24
серпня. Тоді ж домовилися й про регламент—
основну доповідь робить голова Верховної
Ради Леонід Макарович Кравчук, Олександр
Мороз виступає від імені комуністичної біль-
шості, а я — від імені опозиції, Народної ради,
яка в той час налічувала 125 депутатів. Обго-
ворили також, скільки хвилин кожен з нас мав
виступати.
І ось, 24 серпня о десятій годині відкрива-
ється засідання Верховної Ради. Домовленості
відразу порушуються, бо Кравчук вимагає для
доповіді дві години і ще дві години — для від-
повідей на запитання, тобто на виступи інших
депутатів, обговорення і прийняття постано-
ви залишається тільки дві післяобідні години.
Зрозуміло, що ситуація у Верховній Раді ста-
вала критичною.
Однак якщо в перші дні після путчу центром
тяжіння всіх подій залишалася Москва, то вже
24 серпня під стінами Верховної Ради вирува-
ло ціле море нової України, тисячі людей чека-
ли результатів засідання Парламенту.
Виступи Леоніда Макаровича Кравчука і
Олександра Мороза були ґрунтовними, ви-
важеними, але все ж таки дуже обережними.
Народна рада запропонувала інший шлях,
фактично той, яким ішла група Бориса Єль-
цина. По-перше, це декомунізація України, яка
має розпочатися з департизації підприємств,
установ, армії, КДБ, МВС, апарату Верховної
Ради, апарату уряду тощо. При цьому люди
спокійно залишаються на своїх робочих міс-
цях, отримують свою зарплату, але виходять зі
складу Комуністичної партії України та СРСР.
По-друге, проголошення незалежності Україн-
ської держави. І, по-третє, підтвердження про-
голошення незалежності України проведенням
всенародного референдуму разом із виборами
Президента. Мушу сказати, що напередодні
засідання апарат Верховної Ради відмовився
роздрукувати ці пропозиції для занесення їх
до протоколу, і ми самі роздрукували 450 ек-
земплярів у приватній друкарні та роздали їх
депутатам.
Ми розуміли, що тільки незалежність, одер-
жана шляхом референдуму, є справжньою не-
залежністю. На референдум у моїй доповіді
пропонувалося винести такі питання:
1. Чи хочете ви, щоб Україна була незалеж-
ною демократичною державою?
2. Чи хочете ви, щоб були проведені достро-
кові вибори Рад разом з виборами Президента
республіки?
Маю визнати, що ці пропозиції сприймали-
ся неоднозначно, навіть не всі члени Народної
Виступ І.Р. Юхновського
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2016, № 9 41
ОФІЦІЙНИЙ РОЗДІЛ
ради їх підтримували, багато було побоювань,
що за них не проголосують.
Левку Лук’яненку було доручено підготу-
вати проект постанови про проголошення не-
залежності і він мав його оголосити під час
засідання, але він так далеко стояв у черзі на
виступ, що його шанси потрапити на трибу-
ну Верховної Ради були мізерними. Тоді Во-
лодимир Яворівський, черга якого на виступ
вже підходила, зачитав текст цього докумен-
та. Верховна Рада не проголосувала за про-
ект, підготовлений Левком Лук’яненком. Тоді
Леонід Макарович оголосив перерву, створив
узгоджувальну комісію під керівництвом Дми-
тра Павличка. Результатом став інший проект
постанови, який розпочинався такими слова-
ми: «Виходячи із смертельної небезпеки, яка
нависла була над Україною в зв’язку з держав-
ним переворотом в СРСР….» і далі «…Верховна
Рада Української Радянської Соціалістичної
Рес публіки урочисто проголошує незалеж-
ність України та створення самостійної ук-
раїн ської держави — УКРАЇНИ».
Це був абсолютно правовий акт. Право рес-
публіки на самовизначення було зафіксовано
і в Конституції Української Радянської Соці-
алістичної Республіки, і в Конституції Союзу
Радянських Соціалістичних Республік — ст. 72.
«За кожною союзною республікою зберігаєть-
ся право вільного виходу з СРСР». Тобто неза-
лежність Україні ніхто не дарував, це зробила
Верховна Рада, прийнявши Акт проголошення
незалежності України. В Акті також було за-
фіксовано, що Україна є спадкоємицею Укра-
їнської Радянської Соціалістичної Республі-
ки — «територія України є неподільною і недо-
торканною». І якщо зараз Російська Федерація
зазіхає на цю територію, вона таким чином по-
рушує правові норми, закладені в Конституції
СРСР, а отже, не може претендувати на право-
наступництво Радянського Союзу.
Шановні друзі! Не буду приховувати, всі ми
тоді побоювалися за результати референдуму,
але все вийшло добре. Від Народної ради було
аж четверо кандидатів на посаду президента
України, і всі вони агітували за незалежність
держави. Леонід Макарович, зі свого боку, та-
кож був кандидатом у президенти і також ак-
тивно агітував за незалежність. Таким чином
усі основні політичні сили підтримували Акт
проголошення незалежності України, і ви зна-
єте результати референдуму — понад 90 % на-
селення проголосували за створення держави.
І тепер уже можна казати впевнено, що ніхто
цієї державності від України не забере.
Шановне панство! Народ, який створив
державу, стає нацією. Однак суверен нації і на-
род — це різні речі. Суверен нації має значно
менше ступенів вільності, ніж народ. Народ
може говорити що завгодно, суверен нації —
ні. Суверен нації — людина свідомо самообме-
жена, її слова і дії спрямовані на будівництво
своєї держави.
Мушу констатувати, що за 25 років це почут-
тя суверенності всередині суспільства ослабло.
Зараз ми накидаємо вину за це на Росію, що
вона, мовляв, напала на Україну. Так, справді,
напала. Проте й вина української інтелігенції
в тому, як складається нинішня ситуація, дуже
велика. Зокрема, й члени нашої Академії наук
були недостатньо свідомими в тому, що кожен
учений має бути передусім до кінця відданим
Україні.
Сьогодні йде війна з Росією, ця війна так чи
інакше триватиме ще довго. Тому, на мою дум-
ку, завданням наукової спільноти є створення
патріотичного ядра Академії, яке працювало б
на озброєння української армії, оскільки вже
зрозуміло, що тільки маючи силу ми зможемо
зберегти свою незалежність.
Дехто вважає, що на нас дуже чекають у Єв-
ропі чи в Росії. Ні. Я переконаний, що маємо
самі по собі бути сильними. На мою думку,
аграрний сектор і харчова промисловість — це
ті основні напрями, в яких Україна може до-
сягнути успіху, щоб стати цікавою для світової
економіки й увійти до числа ключових грав-
ців. Багатство України не просто у чорнозе-
мах, чорноземи є в багатьох країнах. Багатство
України криється в унікальній комбінації ро-
дючих земель, розгалуженої мережі річок, які
дають таку необхідну вологу, та сприятливих
кліматичних умов. Ми маємо тисячолітній до-
свід народу в сільському господарстві. Зерно,
42 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2016. (9)
ОФІЦІЙНИЙ РОЗДІЛ
вирощене на наших землях, має найвищу біо-
логічну цінність. З огляду на це, наша харчо-
ва продукція буде бажаною в будь-якій країні.
В цьому плані наша Академія і Академія аграр-
них наук мають працювати якомога тісніше і
наполегливіше.
І насамкінець. Я вважаю, що середня 12-
річна освіта в Україні має бути патріотичною
і обов’язково україномовною. Але ця освіта
має бути найвищого ґатунку. Скільки ми гово-
рили, що треба почекати і воно якось само со-
бою станеться. Нічого, як бачимо, само собою
не стається. Ми хочемо, щоб у нас усе було,
як у Європі. Проте там усі громадяни платять
податки, бізнес дотримується чітких правил,
церква відокремлена від держави. В Україні,
на жаль, все розвивається навпаки. Люди пе-
реважно вважають, хай податки сплачує хтось
інший, торгівля і бізнес не визнають ніяких
цивілізованих правил, умами суспільства фак-
тично править церква, а наука і освіта стоять
десь збоку. От і виходить, що ми живемо у зво-
ротній до світу системі.
Наука є вершиною інтелектуальних досяг-
нень нації. В усі часи сприйняття світом Укра-
їни, як, зрештою, і будь-якої іншої держави,
відбувалося і відбуватиметься під девізом —
«А чого можна від України навчитися? А що
у них є корисного?». І це повинна пам’ятати
кожна відповідальна українська влада.
Як сказав імператор Хірохіто, звертаючись
до свого народу, коли Японія зазнала ядерного
бомбардування і програла Другу світову війну:
«Я не знаю, що нам тепер робити, отже, буде-
мо вчитися». Бажаю, щоб ми всі почали вчи-
тися, набралися розуму і щоб ми всі нарешті
об’єдналися у свідому українську націю.
Слава Україні!
|