Cover Image

Видатний учений і організатор сільськогосподарської дослідної справи в Україні (до 150-річчя від дня народження професора С.Л. Франкфурта)

Цього року виповнилося 150 років від дня народження видатного ученого-агробіолога, учня професора К.А. Тимірязєва, соратника академіка В.І. Вернадського — Соломона Львовича Франкфурта. У статті йдеться про діяльність С.Л. Франкфурта з розгортання в Україні системних агрономічних і агрохімічних дослі...

Full description

Saved in:
Bibliographic Details
Published in:Вісник НАН України
Date:2016
Main Author: Вергунов, В.А.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Видавничий дім "Академперіодика" НАН України 2016
Subjects:
Наукова спадщина
Online Access:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/107569
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:Видатний учений і організатор сільськогосподарської дослідної справи в Україні (до 150-річчя від дня народження професора С.Л. Франкфурта) / В.А. Вергунов // Вісник Національної академії наук України. — 2016. — № 9. — С. 72-86. — Бібліогр.: 76 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
_version_ 1860265222955073536
author Вергунов, В.А.
author_facet Вергунов, В.А.
citation_txt Видатний учений і організатор сільськогосподарської дослідної справи в Україні (до 150-річчя від дня народження професора С.Л. Франкфурта) / В.А. Вергунов // Вісник Національної академії наук України. — 2016. — № 9. — С. 72-86. — Бібліогр.: 76 назв. — укр.
collection DSpace DC
container_title Вісник НАН України
description Цього року виповнилося 150 років від дня народження видатного ученого-агробіолога, учня професора К.А. Тимірязєва, соратника академіка В.І. Вернадського — Соломона Львовича Франкфурта. У статті йдеться про діяльність С.Л. Франкфурта з розгортання в Україні системних агрономічних і агрохімічних досліджень, насамперед з вирощування цукрового буряку, а також про його роль у становленні вітчизняної академічної науки.
first_indexed 2025-12-07T18:59:57Z
format Article
fulltext 72 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2016. (9) НАУКОВА НАУКОВА СПАДЩИНАСПАДЩИНА ВИДАТНИЙ УЧЕНИЙ І ОРГАНІЗАТОР СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ДОСЛІДНОЇ СПРАВИ В УКРАЇНІ До 150-річчя від дня народження професора С.Л. Франкфурта Цього року виповнилося 150 років від дня народження видатного ученого- агробіолога, учня професора К.А. Тимірязєва, соратника академіка В.І. Вер- надського — Соломона Львовича Франкфурта. У статті йдеться про ді- яльність С.Л. Франкфурта з розгортання в Україні системних агрономічних і агрохімічних досліджень, насамперед з вирощування цукрового буряку, а також про його роль у становленні вітчизняної академічної науки. Упродовж усіх 25 років незалежності нашої держави триває процес відтворення об’єктивної та неупередженої історії укра- їнського народу. Особливе місце в цих дослідженнях посідає вивчення історії науки і освіти — сфер, з якими пов’язані най- більш значущі і визнані цивілізованим світом здобутки україн- ського суспільства. Одним із яскравих представників плеяди творців, які словом і ділом прославляли нашу країну у світо- вому вимірі, є видатний учений-агробіолог, державний діяч і дипломат часів Української революції 1917—1921 рр., людина, яка багато зробила для організації академічної науки в Украї- ні, — професор Соломон Львович Франкфурт. В останнє десятиліття при розгляді питання про становлен- ня й розвиток в Україні сільськогосподарської дослідної спра- ви як окремої галузі знань, а також як складової культури і природознавства, я вже неодноразово наголошував на видатній ролі в цьому процесі Соломона (Шліма, Шоломона) Львови- ча (Меїровича) Франкфурта [1—7]. Єврей за національністю, литовець за місцем народженням, він, проте, був справжнім українцем, прославивши нашу країну у світі. Повною мірою цю думку підтверджують публікації академіка НААН України Б.С. Носка, що стосуються історії агрохімічних досліджень в Україні і становлення київської школи з цього напряму [8, 9]. Починаючи з 1993 р. Національна академія наук України зга- дує про С.Л. Франкфурта як одного зі своїх засновників, об- ВЕРГУНОВ Віктор Анатолійович — член-кореспондент Національної академії аграрних наук України, доктор сільськогосподарських наук, професор, директор Національної наукової сільськогосподарської бібліотеки НААН України ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2016, № 9 73 НАУКОВА СПАДЩИНА межуючись, однак, констатацією його участі як «агробіолога» у складі Комісії для вироблення законопроекту про заснування УАН [10, 11]. Найбільш зважливо, професійно, а головне, без жодних політичних уподобань розгля- дає постать С.Л. Франкфурта і його внесок у розгортання вітчизняного цукровиробництва один з найкращих дослідників еволюції куль- тури цукрового буряку С.В. Ільєвич, зокрема, згадуючи його як ідеолога післяреволюційно- го періоду в історії цукрового виробництва, що «першим виступив на захист уже розвиненої за масштабами і технічно на той час передової галузі в період кардинальних змін суспільно- політичного устрою, викликаних революціями в Росії» [12, с. 30]. С.В. Ільєвич досить деталь- но досліджує також внесок мережі дослідних полів Всеросійського товариства цукрозавод- чиків на чолі з С.Л. Франкфуртом у розви- ток сільськогосподарської дослідної справи [12, с. 86—100]. Якщо до цього переліку дода- ти ще деякі факти з щоденників В.І. Вернад- ського 1917—1920 рр. [13] та окремі відомості про С.Л. Франкфурта з історичного нарису до першого 10-річчя Миронівської дослідної і се- лекційної станції [14], то цим вичерпується по- вний список інформаційних джерел про життя та діяльність відомого вченого. Архівні пошу- ки як в Україні, так і в Росії практично не на- дали змістовних документів, траплялися лише поодинокі дотичні згадки. Отже, плодом майже 15 років відповідних історичних розвідок автора цієї статті стала вперше контекстово реконструйована біобіблі- ографія С.Л. Франкфурта, складена на основі насамперед прижиттєвих періодичних видань, а також доступної частини творчої спадщини. Народився Соломон Львович Франкфурт у 1866 р. у м. Вільно (нині — Вільнюс, Литва). Батько — Лайба Меїр Франкфурт, про матір нічого не відомо. Немає даних і про те, де і коли він здобув середню освіту, але достовір- но встановлено, що С.Л. Франкфурт закінчив Цюрихський університет зі ступенем доктора. Після закінчення університету приблизно з 1892 р. Соломон Львович працює старшим хіміком, помічником знаменитого вченого- агробіолога професора Швейцарської полі- техніки Ернста Шульца у хімічній лабораторії Швейцарського інституту для випробування будівельних матеріалів і вивчає «розповсю- дження лецитину, тростинного цукру й орга- нічних основ… у насінні різних видів» [15]. Він став розробником відповідних піонерських методик, передусім для проведення вегетацій- них дослідів. Про результати цих досліджень, а саме: 1) склад насіння і розсади конопель і соняшнику однорічного; 2) хімічний склад зе- рен пшениці vulgare; 3) вміст біотину і холіну у солодових і зародках зерна пшениці; 4) ефект тростинного цукру у насінні; 5) появу рафіно- зи у зародку пшениці та кристалізування ле- вуліну; 6) присутність тригонеліну у насінні гороху і конопель та ін., учений неодноразово доповідав на професійних форумах, а також висвітлював їх у провідних часописах Європи [16—18]. Міжнародне професійне визнання С.Л. Франк фурт отримує після експонування підготовленого ним видання «Хіміко-тех ніч ні методи досліджень будівельних матеріалів» на Швейцарській національній виставці у Женеві в 1896 р. У цій науковій праці він, як завідувач згаданої хімічної лабораторії, надає повний звіт методів, що застосовувалися при дослі- дженні будівельних матеріалів. У 1897 р. книгу було видано російською мовою [19]. У 1896 р. С.Л. Франкфурт повернувся до Ро- сії вже визнаним авторитетом у своїй галузі, він володів принаймні п’ятьма мовами, мав тісні творчі зв’язки з провідними науково-освітні ми центрами світу. Однак цього було замало, щоб працювати за фахом, оскільки, згідно з чинним тоді законодавством, для професорської поса- ди слід було підтвердити закордонну освіту і вчений ступінь через новий захист дисертації, а для осіб іудейського віросповідання навіть виконання цих вимог не гарантувало праце- влаштування. Отримавши наприкінці 1896 р. Височайший дозвіл, С.Л. Франкфурт при Ім- ператорському Петербурзькому університеті під керівництвом професора К.А. Тимірязєва захищає дисертацію на здобуття наукового ступеня магістра агрономії на тему «Про фізі- 74 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2016. (9) НАУКОВА СПАДЩИНА увійти до первісного складу новоствореної сільськогосподарської хімічної лабораторії Департаменту землеробства Міністерства зем- леробства і державних маєтностей при Імпе- раторському Лісовому інституті, що фактич- но була методичним центром з хімії ґрунтів у країні. Працюючи тут поряд з визнаними авторитетами та майбутніми академіками АН СРСР К.К. Гедройцем, М.М. Тулайковим, членом-кореспондентом АН СРСР В.С. Тут- кевичем, професором С.А. Захаровим та ін., С.Л. Франкфурт розробляє спеціальну програ- му першої в країні мережі географічних дослі- дів з удобрення, яку впродовж 1901—1917 рр. реалізує на українських землях. За його учас- тю секція агрономії Х З’їзду руських природо- дослідників і лікарів, що відбувся у Києві 21— 30 серпня 1898 р., затверджує першу в країні методику проведення ґрунтово-агрохімічних досліджень [22]. Разом із П.С. Коссовичем він доклав багато зусиль для започаткування най- кращого на той час галузевого періодичного видання «Журнал опытной агрономии», на- писав 9 фундаментальних статей до знамени- того галузевого 12-томного видання «Полная энциклопедия русского сельского хозяйства и соприкасающихся с ним наук» [23]. У її першо- му томі у статті «Аналіз ґрунту хімічний» він уперше російською мовою викладає методи- ку проведення вегетаційних дослідів. Як член Ґрунтової комісії Імператорського Вільного економічного товариства від жовтня 1898 р. на сторінках його «Праць» друкує низку фун- даментальних статей з питань використання гною, а також одним з перших у країні висло- вився за виокремлення галузевої дослідної справи з лона вищої аграрної освіти. Перебуваючи у Санкт-Петербурзі, Соломон Львович на все життя пов’язує свою долю з Товариством ремісної і сільськогосподарської праці, створеним у 1880 р. для навчання єврей- ської молоді. Ідея його заснування належала ві- домому в Росії письменнику і вченому Миколі Баксту, який запропонував знаному меценату барону Гунсбургу і фінансисту та промислов- цю Самуїлу Полякову організувати благодій- ний фонд. Отримавши дозвіл царської влади, ологічну роль деяких складових частин насін- ня» [15]. Публікація цієї роботи, а також поява іншої брошури «Методи хімічного досліджен- ня речовин рослинного походження» [20], ви- даної коштом Московського сільськогосподар- ського інституту з передмовою майбутнього академіка АН СРСР М.Я. Дем’янова, відразу поставили С.Л. Франкфурта поряд із провід- ними фахівцями з проведення вегетаційних досліджень. Не випадково видатний учений- фізіолог, професор Д.М. Прянишников, оці- нюючи лише цю грань експериментаторського таланту С.Л. Франкфурта, зазначав, що прове- дені ним дослідження з фосфоритами є «більш точними, ніж у Франції, виконані у «штучній обстановці»…» [21]. Нетривалий час С.Л. Франкфурт працю- вав приват-доцентом Імператорського Санкт- Петербурзького університету, зробив навіть спробу влаштуватися професором кафедри Московського сільськогосподарського інсти- туту, але через свою національність дістав від- мову. На початку 1897 р. він радо відгукуєть- ся на пропозицію професора П.С. Коссовича Професор Соломон Львович Франкфурт (1866—1954) ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2016, № 9 75 НАУКОВА СПАДЩИНА Товариство досить швидко відкрило мережу ремісничих шкіл від Санкт-Петербурга до Ки- єва і Одеси. У цей період С.Л. Франкфурт по- чав співпрацювати з партією кадетів, від якої згодом, після революційних подій 1917 р., увійшов до Тимчасового уряду Керенського як уповноважений Міністерства землеробства в Україні. У середині 1900 р. С.Л. Франкфурт пого- дився на пропозицію Всеросійського товари- ства цукрозаводчиків переїхати до Києва й очолити агрохімічну (насіннєву) лабораторію Південноросійського товариства заохочення землеробства і сільської промисловості (Ки- ївського землеробського синдикату), яке пра- цювало з 1898 р. під керівництвом професора П.Р. Сльозкіна. З цією лабораторією загалом пов’язують появу контрольно-насіннєвої спра- ви в Україні [24], а досягти її повноцінного розгортання на українських землях вдалося саме завдяки розробленим С.Л. Франкфуртом на новітній науковій основі методикам усього процесу оцінки насіннєвого матеріалу. Ця агрохімічна лабораторія була однією з найкращих за технічним оснащенням і резуль- татами досліджень, про що свідчать принаймні звіти про її діяльність [25—30]. Від імені лабо- раторії С.Л. Франкфурт неодноразово пред- ставляв Російську імперію на різних фахових міжнародних форумах, зокрема в 1907 р. на Міжнародному сільськогосподарському кон- гресі у Відні [31]. Під час цього заходу Соло- мон Львович ознайомився з роботою насіннє- вих контрольних станцій Гамбурга, Кіля, Ко- пенгагена, Галле, Відня і найкращі з побачених методик згодом адаптував для Росії. Уже тоді С.Л. Франкфурт проявив себе як далекоглядний прогнозист і державний діяч, застерігаючи, що для запобігання поширенню паразитної рослини повитиці гроноподібної (Cuscuta botryoidesus) на посівах конюшини потрібно «заборонити ввезення до Росії коню- шинного насіння з-за кордону». В іншому разі, на його думку, країна ризикує втратити певний монополізм у Європі та суттєві преференції від експорту цієї культури, які на 1906 р. оцінюва- лися в суму близько 4 млн руб. при загальному обсязі вивезення 449 тис. пудів насіння [32]. Головне управління землеробства і земле уст- рою підтримало розроблений ним план дій, завдяки чому державна скарбниця отримувала відповідні прибутки до самого початку Першої світової війни. З розгортанням воєнних дій і втратою повноцінного контролю на кордоні через Бессарабію, Курську та Вітебську губер- нії повитиця все ж поширилася європейською частиною Росії [33]. Однак в українських гу- берніях цього вдалося уникнути насамперед завдяки запровадженому С.Л. Франкфуртом жорсткому контролю, основні принципи якого він почав розробляти ще в 1901 р. [34]. Крім того, С.Л. Франкфурт зробив усе мож- ливе для вирішення проблеми, що постала в 1910 р. внаслідок скандалу з експортом до Європи насіння маку, в якому Будапештська насіннєва контрольна станція як міжнарод- ний арбітр виявила домішки блекоти чорної (Hyoscyamus niger). Для запобігання цьому в разі наявності паразита було запроваджено «суцільне випалювання плантацій маку» [35]. Однак найвище визнання в Російській імпе- рії та за її межами як учений і організатор галу- зевої науки С.Л. Франкфурт здобув, очолюю- чи мережу дослідних полів Всеросійського то- вариства цукрозаводчиків (з 1 березня 1901 р. по 1918 р. включно), а також працюючи на по- саді старшого фахівця сільськогосподарської частини. Згідно з п. 5 §2 Статуту Товариства, дозволялося «облаштувати дослідні поля, ла- бораторії та школи цукроваріння» [36] з ме- тою «дослідження причин низьких урожаїв цукрового буряку в російському цукробуряко- вому районі і пошуку заходів для підвищення цих врожаїв» [37]. Основні завдання цієї серії дослідів були такі: 1) встановлення потреби рослин у поживних речовинах; 2) з’ясування оптимального співвідношення селітри та су- перфосфату і порівняння способів внесення селітри; 3) виявлення оптимальної кількості суперфосфату і томасшлаку за однакової кіль- кості селітри; порівняння дії суперфосфату і томасшлаку; 4) порівняння способів внесення суперфосфату і томасшлаку; визначення дії су- перфосфату і томасшлаку при суцільному спо- 76 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2016. (9) НАУКОВА СПАДЩИНА собі внесення; 5) вивчення впливу дефектних речовин у разі рядкового способу внесення; 6) визначення оптимального розміру міжрядь. Спочатку мережа дослідних полів охоплю- вала 6 ділянок у приватних господарствах Во- линської, Полтавської, Київської, Харківської та Курської губерній, але вже наступного року до них додалася Подільська губернія, а кіль- кість полів сягнула 15. До початку революцій- них подій 1917 р. мережа постійно розширюва- лася, до її складу входило 32 дослідних поля, а «школу С.Л. Франкфурта» пройшли понад 100 науковців, більшість з яких потім стали творцями аграрної слави України [38]. С.Л. Франкфурт був розробником програми і схеми всіх польових дослідів Всеросійського товариства цукрозаводчиків із цукровим бу- ряком, а з 1905 р. — з картоплею та зерновими колосовими. Разом із Б.М. Рожественським у 1901 р. він складає одну з найкращих для свого часу «Інструкцію ставлення дослідів з буряка- ми», а також, мабуть, першу в країні повноцін- ну методику проведення польового досліду в сучасному розумінні — перехід від дворазової до 4-разової повторності. У 1903 р. спочатку у всеросійському, а потім і у світовому фаховому середовищі спалахнула полеміка щодо переваг польового досліду над лабораторними спостереженнями. Гарячі дис- кусії точилися між творчим об’єднанням одно- думців на чолі з С.Л. Франкфуртом (серед них були майбутні академіки: АН УРСР — О.І. Ду- шечкін і ВАСГНІЛ — Б.М. Рожественський, О.К. Кедров-Зіхман та ін.) та представниками київської школи видатного вченого-аграрія професора С.М. Богданова [39], до яких при- єднався не менш маститий учений професор П.Р. Сльозкін [40]. У результаті саме Соломо- ну Львовичу вдалося на різних рівнях впливу знайти необхідний компроміс. Так, він дово- див, що «на цей час єдиний існуючий метод для вирішення … питань — це метод польового досліду; що протиставлюваний цьому метод лабораторних пошуків… може слугувати тіль- ки для встановлення внутрішнього зв’язку між отриманими результатами і причинами, що їх зумовлюють» [41]. На думку С.Л. Франкфур- та, давати повноцінні рекомендації сільським господарям-практикам можна лише на основі проведення польового досліду з дотриманням усіх методичних умов, усе інше — академічна теорія. С.Л. Франкфурт запропонував розділити експериментаторство на дві групи: техноло- гічну (підготовка ґрунту, сівба, догляд) і агро- хімічну (вивчення дії гною та мінеральних до- брив). Для реалізації наукових завдань другої групи він створив у Києві в 1903 р. одну з най- кращих в імперії агрохімічних і контрольно- насіннєвих лабораторій. До спектру її дослі- джень входили: 1) аналіз буряку, цукрових продуктів і матеріалів, що використовувалися у цукроварінні; 2) хімічне і колориметричне дослідження палива; 3) хімічний та бактері- ологічний аналізи води; 4) аналіз ґрунту, до- брив та інсектицидів. Саме в цій лабораторії в 1919 р. академік В.І. Вернадський проводив до- слідження з подільським каоліном, результати яких доповів у 1922 р. на засіданні Паризької академії наук, що стало першою репрезента- цією Української академії наук на міжнародній арені [42]. Пізніше цю лабораторію було реор- ганізовано в нинішній ННЦ «Інститут земле- робства НААН». Серед численних наукових досягнень С.Л. Франкфурта слід особливо відзначити встановлення ним оптимальних норм висіву озимої пшениці, порівняльний аналіз ефек- тивності різних форм внесення суперфосфату і томасшлаку під озиму пшеницю, а також до- слідження післядії фосфатних добрив на по- сівах цукрового буряку. Результати вивчення механізму надходження поживних речовин у цукровий буряк в процесі вегетації стали кла- сичними і увійшли до посібників з рільництва та застосування добрив. На окрему увагу за- слуговують розроблені ним методичні реко- мендації щодо проведення агрохімічних дослі- джень з визначення вмісту в ґрунті гумусу та аміаку, а в рослинах — фосфору і калію. Під керівництвом С.Л. Франкфурта за ре- зультатами багаторічних польових стаціонар- них досліджень було не лише відпрацьовано оптимальну технологію вирощування цукро- ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2016, № 9 77 НАУКОВА СПАДЩИНА вого буряку, а й запропоновано раціональні підходи до його промислової переробки. Нова системна методологія увібрала в себе напрацю- вання ініціативних попередників і так званих «соціальних патронів» [43], до яких належали граф О.О. Бобринський (його вважають засно- вником цукрової промисловості півдня Росії), представники родини Терещенків, особливо М.А. Терещенко, батько і син Харитоненки, ро- дини Яхненків-Симиренків, Бродських та ін. [12]. Не випадково згодом перший президент Всеукраїнської академії сільськогосподар- ських наук академік АН УРСР О.Н. Соколо- вський стверджував: «У нас єдиним прикла- дом… свідомого ставлення практики до науки… були тільки мережа дослідних полів та лабора- торія синдикату цукровиків, до яких доклали руки Зайкевич, Франкфурт» [44]. Завдяки С.Л. Франкфурту у світовій науковій практи- ці остаточно утвердилися поняття культура цукрового буряку, культура насіння. Він тео- ретично обґрунтував, методично підтвердив і практично довів, що за допомогою добрив та сортової агротехніки можна підвищити про- дуктивність і якість вирощування рослин до 50 %. Як наслідок, у 1917 р. площа посівів цу- крового буряку в Україні становила 310 тис. га з виходом цукру 150 пудів з десятини, а через 40 років досягла 1,6—1,8 млн га. Серед іншого цьому сприяло ще одне досягнення, яке навряд чи було б можливим без напрацювань мережі дослідних полів Всеросійського товариства цукрозаводчиків, — створення у США насам- перед завдяки роботам професора В.Ф. Са- вицького однонасінного цукрового буряку. Про міжнародний авторитет і визнання науково-практичних здобутків мережі до- слідних полів свідчить приїзд у серпні — ве- ресні 1911 р. делегації агрономів і техніків на чолі із завідувачем хімічної лабораторії Сою- зу французьких цукрозаводчиків Сальєрі. Від Департаменту землеробства її супроводжував С.Л. Франкфурт. Після відвідування Смілян- ського маєтку графів Бобринських, Мошно- городищенського маєтку М.Є. Балашової, садиби нащадків Ф.А. Терещенка, Білоцерків- ського володіння графині М.Є. Браницької представники батьківщини культури цукро- вого буряку були «вражені значним зростан- ням і швидким прогресом російської цукрової справи». Гості особливо відзначили високий рівень фундаментальності в дослідженнях з питань «механічного обробітку ґрунту під цу- кровий буряк» [45]. С.Л. Франкфурт був блискучим популя- ризатором як культури цукрового буряку, так і культури насіння. Найоптимальнішою для цього формою стали публічні лекції та курси для сільських господарів, оскільки висвітлен- ня накопичених знань на сторінках провід- них галузевих видань виявилося недостатньо. Перші виступи на «запрошення місцевих сіль- ськогосподарських товариств» розпочалися в 1902 р., а системно як тижневі курси в Ки- єві — з березня 1907 р. З кожним наступним роком кількість охочих відвідати лекції по- стійно зростала. Загалом С.Л. Франкфурт ви- ступив з лекціями практично в усіх регіонах, де вирощували цукровий буряк. На публічних читаннях і у доповідях на професійних з’їздах та нарадах, у виступах перед студентами роз- крився його непересічний талант оратора, він став визнаним знавцем своєї справи, автори- тетом у фаховому середовищі, з його думкою рахувалися і шанували її. Не випадково у стат- ті до 20-річчя Агрономічного гуртка Київсько- го сільськогосподарського інституту один із його багаторічних членів доводить, що лекції «видатного агронома С. Франкфурта» сприя- ли «науково-творчій праці» сотень майбутніх агрономів, здатних відповідати «складним й гнучким вимогам сучасної сільськогосподар- ської дійсності» [46]. Тим самим формувалася сучасна аграрна слава України. Про видатні ораторські здібності С.Л. Франк- фурта залишили спогади члени Німецького сільськогосподарського товариства на чолі з професором А. Дахлеманом, які 20 серпня — 15 жовтня 1913 р. відвідали Всеросійську сільськогосподарську, фабрично-заводську, тор го вельно-промислову та науково-ху дож- ню виставку в Києві. У павільйоні цукрової промисловості 9 жовтня вони із захопленням прослухали доповідь «Умови та перспективи 78 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2016. (9) НАУКОВА СПАДЩИНА російського виробництва цукру» [47], в якій С.Л. Франкфурт розповів, як країна за 25 років майже вп’ятеро збільшила виробництво цукру і довела його до 112,5 млн пудів, небагато по- ступаючись своєму основному конкуренту — Німеччині; як завдяки новітнім науковим на- працюванням у питаннях агротехніки вдалося підвищити вміст цукру з 11,6 % у 1881 р. до по- над 18 %; як досягти європейських стандартів переробленої сировини. Такі виступи утвер- джували не лише міжнародний, а й загально- державний авторитет С.Л. Франкфурта, що було набагато складніше, оскільки, як відомо, «нема пророка у своїй вітчизні». Саме за сприяння С.Л. Франкфурта 9 грудня 1909 р. Всеросійське товариство цукрозавод- чиків вирішило організувати поблизу Миро- нівки Центральну дослідну станцію з культури цукрового буряку (Агронауковий інститут) як спеціальну наукову узагальнюючу інституцію Південно-Західного краю в межах розробле- ної В.В. Вінером у 1908 р. порайонної органі- зації сільськогосподарської дослідної справи. С.Л. Франкфурт разом з О.Ф. Нестеровим, С.М. Тулайковим та О.К. Філіповським підго- тували її першу програму. Повноцінну наукову діяльність ця установа під назвою Миронів- ська дослідна і селекційна станція (нині — Ми- ронівський інститут пшениці ім. В.М. Ремесла НААН України) розпочала в 1912 р., а першим її директором було призначено С.М. Тулайко- ва. Завдяки наполегливості С.Л. Франкфурта установа фактично виконувала функції об- ласної станції Київської губернії з окремих наукових проблем, а за своїм технічним осна- щенням та кадровим потенціалом вважалася однією з найкращих у Російській імперії. За результатами досліджень 1913—1914 рр., про- ведених на Миронівській станції під керівни- цтвом С.Л. Франкфурта, було розроблено і ви- пробувано унікальну комбіновану сівалку для одночасного внесення добрив і висівання на- сіння. Така механізація сільськогосподарсько- го процесу істотно підвищила рентабельність виробництва [48]. У науково-агрономічних колах Миронівську станцію називали «Хра- мом Соломоновим», маючи на увазі Соломона Львовича, і не випадково, оскільки «устатку- вання та обсяг робіт були кращими за відпо- відні західноєвропейські зразки» [49]. Після відвідування цієї установи 12 червня 1918 р. В.І. Вернадський залишив запис у своєму що- деннику: «Був у Соломона Львовича Франк- фурта і оглянув великий науковий інститут, створений ним при синдикаті цукрозаводчи- ків… Мене завжди тішить, коли я буваю у на- уковому інституті, відчуваю ритм наукової ро- боти. По суті, відчуваю зв’язок і з минулим, і з майбутнім…» [13, с. 100]. І ще один приклад визнання авторитету С.Л. Франкфурта. Департамент землеробства в умовах воєнних дій Першої світової війни вирішив спробувати витіснити Німеччину зі світового ринку експорту бурякового насіння. Для цього потрібно було розширити його ві- тчизняне виробництво. З цією метою в 1915 р. було виділено 40 тис. руб. на «створення се- лекційного відділу» при Миронівській станції «під керівництвом С.Л. Франкфурта» [50]. При цьому еліту планували отримати в 1920 р. Творчі успіхи колективу Миронівської стан- ції під загальним керівництвом С.Л. Франк- фурта восени 1916 р. стали у пригоді Товари- ству сибірських інженерів, яке провело спе- ціальні досліди з цукровим буряком з метою розвитку в Сибіру цукрової промисловості. Методологічною основою цих досліджень стала книжка С.Л. Франкфурта «Що потріб- но знати землеробу, щоб успішно вирощувати Селекційна лабораторія Миронівської станції ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2016, № 9 79 НАУКОВА СПАДЩИНА цукровий буряк» [51]. На думку провідних фахівців, ця наукова праця поставила її автора поряд із «класиками науково-популярної літе- ратури» [52]. У складні 1918—1919 рр. загальне керів- ництво Миронівською станцією взяв на себе С.Л. Франкфурт, одночасно очолюючи нау- ко во-дослідний відділ Головцукру. Користую- чись своїм авторитетом, він фактично вряту- вав її від ліквідації і навіть сприяв подальшому розвитку досліджень. У 1919 р. Миронівській станції було передано Яхнянську ферму. У роз- пал громадянської війни установа отримала нову сільськогосподарську техніку, зокрема парову молотарку, та мінеральні добрива, що дало можливість продовжувати досліджен- ня. Назву першому знаменитому у світі сорту пшениці озимої м’якої — Українка 0246 — дав С.Л. Франкфурт. Цей сорт методом індиві- дуального добору в 1915 р. створив селекціо- нер В.Є. Жолткевич разом з І.М. Єремєєвим та Л.І. Ковалевським від імені Миронівської станції, у 1922 р. його було передано на сорто- випробування, а в 1929 р. внесено до Держав- ного реєстру СРСР. У період Першої світової війни С.Л. Франк- фурт працював уповноваженим Міністерства землеробства та Комітету Південно-За хід но го фронту з питань заготівлі для діючої армії спо- чатку у Київській і Подільській, а потім Волин- ській та Чернігівській губерніях зі штаб-квар- тирою у Києві на вул. Фундуклеївській, 46. У 1913 р. за видатний внесок у становлення та розвиток сільськогосподарської дослідної справи і насамперед за опубліковані фундамен- тальні праці Полтавське товариство сільського господарства і правління Полтавської дослід- ної станції присудили С.Л. Франкфурту золо- ту медаль товариства [53]. Якщо не брати до уваги орденів Святої Анни ІІІ ст. (1912) і Свя- того Станіслава ІІ ст. (1916), якими було наго- роджено колезького радника С.Л. Франкфурта «за відмінно-сумлінну та старанну службу», то за життя лише Україна відзначила його твор- чий доробок на ниві агробіологічної науки. С.Л. Франкфурт входив до числа 39 засно- вників першого вітчизняного творчого фахо- вого об’єднання науковців — Київського агро- номічного товариства, створеного 1909 р. Він був фундатором Київського обласного союзу хіміків (1917), членом правління Союзу про- мисловості, торгівлі, фінансів та сільського гос- подарства (1918), товаришем (заступником) міністра земельних справ, а також продоволь- ства Центральної Ради та Української Держави гетьмана П. Скоропадського, членом Вищої зе- мельної комісії УНР, завідувачем селекційно- насіннєвого відділу Головцукру (1920) та чле- ном Комісії з товарообміну з Центральними державами (1920). С.Л. Франкфурт був також одним з ініціаторів проведення історичного, але сьогодні практично забутого, Першого Всеукраїнського аграрно-економічного з’їзду в Києві 22—26 жовтня 1917 р. За доповіддю С.Л. Франкфурта з’їзд визнав цукровироб- ництво основоположною складовою існуван- ня української державності [54] і постановив створити у Харкові науково-освітню Академію хліборобства і лісівництва. Окремо слід зупинитися на участі С.Л. Франк фурта в організації Української академії наук (нині — НАН України). Його по- стать ідеально вписувалася в концепцію акаде- міка В.І. Вернадського щодо державного будів- ництва для потреб України, а саме: «1) об’єд- нання українців, що працюють в українському відродженні, але люблять російську культуру, для них теж рідну, і 2) зберегти зв’я зок усіх вчених і науково-навчальних закладів з росій- ською культурою і аналогічною російською Хімічна лабораторія Миронівської станції 80 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2016. (9) НАУКОВА СПАДЩИНА організацією, а не німецькою» [13, с. 98]. Під час вже згадуваного відвідування агрохімічної лабораторії В.І. Вернадський отримав згоду С.Л. Франкфурта увійти до Комісії для виро- блення законопроекту про заснування УАН як «союзника по питанню про значення при- кладної науки». Відомо, що у проекті органі- заційної структури УАН В.І. Вернадський за- пропонував створити четвертий відділ — при- кладного природознавства, який опікувався б науковими проблемами земельних, водних і лісових ресурсів. Те ж саме він підтвердив на першому засіданні Комісії, яке відбулося 9 липня 1918 р. в кабінеті Міністра народної освіти і мистецтв М.П. Василенка [55]. Однак у процесі обговорення від цієї ідеї відмовилися і включили цей напрям із певними застережен- нями до фізико-математичного відділу. У Ста- туті УАН, затвердженому 26 жовтня 1918 р., «сільськогосподарська біологія» стала 15-м напрямом цього відділу з двома вакансіями для обрання академіків [56, с. 169]. Щодо без- посередньої участі С.Л. Франкфурта в роботі Комісії, то з 23 її засідань у період з 9 липня по 17 вересня 1918 р. він взяв участь лише у п’яти. На це була поважна причина, яку В.І. Вернад- ський озвучив ще на першому засіданні Ко- місії: «С.Л. Франкфурт поїхав за дорученням уряду на деякий час за кордон» [56, с. 26]. Після повернення з-за кордону Соломон Львович співпрацює з Комісією для вивчен- ня природних багатств України, очолюваною В.І. Вернадським. Одним із завдань цієї Комі- сії, заснованої з метою об’єднання наукових і технічних сил України, стало упорядкування збірника «Природні багатства України» для «розроблювання методів найраціональнішого використання цих багатств» [56, с. 231]. Почи- наючи з червня 1919 р. С.Л. Франкфурт бере активну участь ще й у роботі Секції сільського господарства на чолі з професором С.М. Богда- новим. Обидва вчені постійно наголошували на необхідності створення у структурі УАН окре- мого повноцінного підрозділу сільськогоспо- дарських наук. З цією метою С.Л. Франкфурт, як голова Сільськогосподарського вченого комітету України, ініціював його приєднання до УАН. На спільному зібранні УАН і СГВКУ 15 березня 1920 р. навіть було затверджено від- повідний Статут [57], але згодом від цієї ідеї відмовилися. На окрему увагу заслуговує внесок С.Л. Франкфурта в утвердження аграрної ака- демічної науки в Україні. З 29 квітня 1919 р. по 6 грудня 1920 р. він очолював Сільськогос- подарський вчений комітет України при про- фільному міністерстві (створений 1 листопада 1918 р.) і робив усе, щоб якнайкраще налаго- дити його повноцінну роботу в умовах грома- дянської війни. Як не дивно, саме в цей період відомство мало найпотужнішу організаційну структуру, що складалася з 12 секцій, двох бюро і Секретаріату, штат співробітників на- лічував 140 осіб [57]. Пізніше на основі органі- заційних напрацювань СГВКУ через Науково- консультаційну раду НКЗС УСРР 22 травня 1931 р. було створено сучасну Національну академію аграрних наук України. Не менш активною була й громадсько-по- лі тична діяльність С.Л. Франкфурта у часи українських революцій, насамперед як члена конституційно-демократичної партії (1917— 1920). Як виявилося, в українську державність він повірив сильніше, ніж більшість українців. Свого часу він був ортодоксальним прибічни- ком аграрної реформи прем’єр-міністра цар- ської Росії П.А. Столипіна у плані збільшення селянського землекористування, але не стіль- ки через передання в їх володіння частини зе- мель, що перебували у віданні держави і при- ватних осіб, скільки через розуміння одного вислову П.А. Столипіна: «Неможливо любити чуже нарівні зі своїм і неможливо доглядати, поліпшувати землю, яку маєш у тимчасовому користуванні, нарівні зі своєю землею. Адже свою землю селянин буде пестити, удобрювати гноєм, тримати під паром, поліпшить сівозміну і передасть у доброму стані синові» [58]. Однак обидва діячі всі тогочасні зміни вбачали лише в межах самодержавства. Після повалення самодержавства в Росії 27 лютого 1917 р. у Києві розпочалося фор- мування Ради об’єднаних громадських орга- нізацій, до якої перейшла влада. На початку ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2016, № 9 81 НАУКОВА СПАДЩИНА березня зібрання євреїв висунуло до її складу п’ятьох своїх представників, серед яких був і С.Л. Франкфурт. 7 березня Київська місь- ка дума одноголосно включила його до числа гласних депутатів «від єврейського населен- ня» [59], а вже 9 березня відбулося Надзви- чайне Київське губернське земське зібрання під головуванням М.А. Суковнікова. У своє- му виступі на цьому зібранні С.Л. Франкфурт наголосив: «У моїй особі тут вперше присут- ній єврей. Хоча я прийшов сюди не як єврей, а як агент міністерства землеробства і ні ким не уповноважений говорити від імені єврей- ства, але, користуючись нагодою, повинен за- свідчити, що той народ, який був найбільш гнаний при старому устрої, тепер понесе всі свої сили і кров для переможного закінчення війни, для перемоги свободи і справедливості і завоювання кращого життя для спільної на- шої батьківщини» [60]. Не випадково його кооптують ще й до числа гласних Київського губернського земського зібрання, обирають членом Київського губернського виконкому (разом із керманичами Української Централь- ної Ради М.С. Грушевським, Д.І. Дорошенком, Д.В. Антоновичем та ін.) [61]. Палкий виступ С.Л. Франкфурта перед закриттям зібрання із закликом «пам’ятати про нашого ворога — Вільгельма з його армією і покласти всі сили, щоб прогнати його» викликав шквал овацій [61]. А його слова: «Німеччина шукає земель. Німеччині потрібно завойовувати нові терито- рії, тому перед нами стоїть питання не тільки існування держави, але і кожного з нас окре- мо» — і впродовж минулого століття, і сьогод- ні залишаються пророчими [60]. Після цього С.Л. Франкфурт був приречений поринути в усі складові непростого українського держа- вотворення, насамперед як професіонал. Не випадково його обирають уповноваженим до надзвичайно важливого для революційних по- дій 1917 р. органу — Київського губернського продовольчого комітету, де він відповідав за заготівлю в регіоні сала, яєць та овочів [62]. У липні з початком заворушень, пов’язаних з перебоями з постачанням продуктів, саме С.Л. Франкфурт ініціював тимчасове введен- ня в місті карткової системи задля «спокою у майбутньому» [63]. Долучився С.Л. Франкфурт і до партійного будівництва в Україні. Першим проявом його сподівань на українську державність слід вва- жати участь у створенні Партії народної свобо- ди, яка стояла «за селянську землю, за охоро- ну праці, за припинення анархії та внутрішніх міжусобиць, за розвиток усіх виробничих сил країни… за все те, що потрібно для процвітан- ня країни та щастя народу…». У вересні — жов- тні 1917 р. він увійшов під номером чотири до списку цієї партії по Київській губернії [64]. Однак найбільш «затребуваними» залишили- ся його партійні зв’язки з кадетами, на їхньо- му Київському крайовому (обласному) з’їзді (8—11 травня 1918 р.) С.Л. Франкфурт увій- шов до головного комітету [65]. Зібрання ви- словилося на підтримку гетьманського уряду і за входження до його складу членів партії, се- ред яких був і Соломон Львович. Найбільш продуктивно він працює в Аграр- ній комісії при Міністерстві земельних справ разом із В. Брунстом, Р. Будбергом, Г. Бур- лаковим, графом Д. Гейдені, В. Косинським, К. Маньківським, К. Мацієвичем, В. Шацьким та ін. До речі, до її складу входили також рек- тор Королівської Вищої сільськогосподарської школи в Берліні професор Аухаген і старший землемір Міністерства хліборобства у Пруссії Брюнін [66]. С.Л. Франкфурт був причетний до розроблення законів «Про право продажу та купівлі землі поза міськими оселями», «Про пе- редачу хліба врожаю 1918 року у розпоряджен- ня держави» та принципів земельної реформи Української Держави [67]. Архівних докумен- тів щодо його діяльності в Міністерстві продо- вольчих справ дуже мало. У відомчому наказі № 53 від 17 січня 1919 р. затверджено призна- чення С.Л. Франкфурта головою Комісії з «пе- редачі Куренівського миловарного і хімічного заводів від Міністерства продовольчих справ до Дніпросоюзу» і вказано, що все потрібно зроби- ти за тиждень, починаючи від 18 січня 1919 р. Є підстави вважати, що всі інші його функції були, скоріш, представницькі і пов’язані із зо- внішньоекономічним напрямом [68]. 82 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2016. (9) НАУКОВА СПАДЩИНА Тривалий час залишалася невідомою ди- пломатична діяльність С.Л. Франкфурта, але завдяки щоденникам В.І. Вернадського вдалося встановити, що у вересні — жовтні 1918 р. він входив до складу української де- легації для підписання від імені Української Держави торговельно-економічного догово- ру з Німеччиною та Австро-Угорщиною [13, с. 101]. На початку серпня 1918 р. Рада Мі- ністрів на фоні всіх наявних різноманітних економічних проблем ухвалює постанову, в якій бере на себе «моральне зобов’язання за підписання договору, умови якого не можна визнати зовсім сприятливими, у глибокій впевненості, що підтримання і зміцнення державного порядку в Україні дасть їй мож- ливість відновити господарські сили країни і вийти з труднощів, які вона переживає» [69]. Було створено 8 українсько-німецько- австрійських комісій, і С.Л. Франкфурт як експерт увійшов до складу двох з них — з експорту хліба та фуражу. Перемовини три- вали місяць і, незважаючи на ускладнення, пов’язані з непоступливістю української сторони, 10 вересня 1918 р. угоду було під- писано. Ключові учасники переговорів отри- мали відзнаки від німецького уряду, зокрема, С.Л. Франкфурта було удостоєно ордена Ко- рони ІІІ ступеня [70]. За договором Україна мала поставити до Німеччини та Австро- Угорщини «40 млн пудів хліба, 6 млн пудів рогатої худоби, 300 тис. овець, 2 млн одиниць домашньої птиці, 400 тис. пудів сала, 2,5 тис. вагонів яєць, 2,5 млн пудів цукру, до 20 млн літрів спирту» [69]. До того ж передбачалося постачання значних обсягів сировини. Поло- ження цього договору так і не було виконано в повному обсязі через революцію у Німеччи- ні у листопаді 1918 р., але репутацію успіш- ного дипломата С.Л. Франкфурт здобув. Не випадково у червні 1920 р. С.Л. Франк- фурта як консультанта торгово-економічної місії залучили до роботи Комісії з розроблен- ня нового торговельного договору з Польщею [71]. Однак найбільшого дипломатичного успіху він досяг на посту радника міністра за- кордонних справ [72], коли брав участь у реа- лізації положень IV конференції Балтійських країн у Ризі (6 серпня — 6 вересня 1920 р.). На ній було прийнято Політичну конвенцію, згід- но з якою всі країни-учасниці де-юре визна- ли одна одну. Як свідчать архіви, «особливий успіх мала економічна секція української деле- гації на чолі з С.Л. Франкфуртом» [73]. 29 ве- ресня 1920 р. він увійшов до Економічної ради України і Балтійських країн від уряду УНР на чолі з С. Петлюрою. Десь наприкінці 1920 р. С.Л. Франкфурт емігрував до Німеччини, де вступив до соціал- демократичної партії. У вересні 1921 р. до нього приєдналася і родина [74]. До 1924 р. він працював торговим представником на- сіннєвої фірми «Раббетге і Гізеке» (нині — KWC) в УСРР. Соломон Львович мав деякі зв’язки з цією компанією ще раніше, у серпні 1916 р. він був членом комісії з ліквідації її вінницької філії та створення «аналогічного російського підприємства» [75]. У цей період С.Л. Франкфурт фінансово підтримує пере- бування сім’ї В.І. Вернадського за кордоном та опікується перевиданням його праць у Ні- меччині [74]. У 1922 р. С.Л. Франкфурт, з огляду на реалії післявоєнного часу, робить пропозицію уряду УСРР щодо закупівлі насіння цукрового бу- ряку в Німеччині, однак її було сприйнято як спробу ганебної передачі «бурякового насін- ництва в концесію» [76]. Відомий радянський профспілковий діяч К. Тараненко навіть звер- нувся особистим листом до В.І. Леніна, щоб зірвати цю угоду, і домігся свого, діставши підтримку у вождя пролетаріату. Тим самим у радянській історії було офіційно розпоча- то період забуття «творця Храмів Соломо- нових», яке системно продовжувалося до са- мої його смерті. Хоча у середині 1920-х років були окремі спроби об’єктивного висвітлення доробку С.Л. Франкфурта, наприклад підруч- ник професора С.І. Городецького для підго- товки фахівців з культури цукрового буряку «Культура цукрових буряків на Україні» [38], з початком масових репресій ім’я С.Л. Франк- фурта фігурує лише у сфабрикованих по- літичних процесах проти аграрної еліти сус- ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2016, № 9 83 НАУКОВА СПАДЩИНА пільства. Так, в одній зі справ стверджувало- ся, що директор Іванівської дослідної станції та співробітник ВНДІ цукрової промисловос- ті І.І. Шапошников через С.Л. Франкфурта налагодив «зв’язок з німецькою і польською розвідкою» [12, с. 186]. Що стосується закордонного етапу в житті С.Л. Франкфурта, то з 1921 р. Товариство ре- місної і сільськогосподарської праці, у діяль- ності якого Соломон Львович завжди брав ак- тивну участь, перетворилося на всесвітню орга- нізацію під назвою Всесвітній союз товариств з розповсюдження ремісничої та хліборобської праці серед євреїв (ТРП), а С.Л. Франкфурт став членом Центрального правління і керів- ником Закупівельного товариства цієї органі- зації. Спочатку штаб-квартира ТРП розміщу- валася в Берліні, але в 1939 р. її перенесли зі столиці нацистської Німеччини до Парижа, а в 1943 р. — до Женеви. Починаючи з 1924 р. С.Л. Франкфурт працює директором ТРП у Лондоні і очолює Кооперативну корпорацію з постачання інструментів, яка забезпечувала єврейських ремісників і землеробів машинами, знаряддям і сировиною на основі кредитних відносин. У 1940 р. Соломон Львович пере- їздить до США і бере активну участь у роботі Надзвичайного комітету у справах ТРП у Нью- Йорку. У серпні 1945 р. тут у № 15 науково- дослідного журналу «Текстиль» виходить дру- ком його остання праця «Визначення азоту у текстилі». У 1947 р. він очолив ТРП, до складу якого тепер входило 76 відділень у різних кра- їнах по всьому світу. Соломон Львович Франкфурт пішов з жит- тя 18 листопада 1954 р., у віці 88 років, під час відпочинку у санаторії Saw Mill River у м. Йон- керс, штат Нью-Йорк, США, де і був похова- ний. У нього залишилося двоє синів, Марк і Борис, і дві доньки, Лідія і Дженні. Творча спадщина С.Л. Франкфурта налічує близько 200 наукових і науково-популярних праць російською, українською, німецькою та англійською мовами, які стосуються питань агрономії, аграрної економіки, агрохімії, пере- робки сільськогосподарської продукції, мето- дології, організації галузевого дослідництва та ін. На сьогодні 125 з них є у вільному досту- пі в бібліотечних фондах України. С.Л. Франкфурт без перебільшення був од- ним із найкомпетентніших популяризаторів культури цукрового буряку, його серія автор- ських науково-популярних книг не втратила актуальності й дотепер. Серед них особливо відзначимо брошуру «Аграрна реформа та цу- крова промисловість» (1918) і статтю «Цукро- ва промисловість на Україні», основні висно- вки яких повністю відповідають найважливі- шим сучасним потребам і європейським праг- ненням України. Низка його фундаментальних праць щодо тарифної політики на сільськогос- подарську продукцію, її експорту та імпорту, спеціалізації аграрного виробництва тощо за- клала теоретико-методологічні та практичні основи становлення аграрно-економічної на- уки в Україні. Тому С.Л. Франкфурта разом із професорами В.Г. Бажаєвим, С.Ф. Веселов- ським, П.Р. Сльозкіним, О.Ф. Фортунатовим та академіком ВУАН В.А. Косинським можна вважати одним із фундаторів цього напряму академічної науки в Україні. На завершення ще раз підкреслимо вагому роль в організації в Україні на початку мину- лого століття системи науково-освітнього за- безпечення розвитку сільського господарства, як провідного сектору економіки, унікальної особистості європейського типу, енциклопе- диста, потужного генератора нових ідей, уче- ного, який умів втілювати наукові результати в практику, — С.Л. Франкфурта. Упродовж 1901—1920 рр. він був причетний до розро- блення більшості законодавчих документів, що регламентували систему галузевого дослідни- цтва, та наукових програм діяльності практич- но всіх створюваних у той час на українських землях дослідних інституцій агрономічного спрямування. Саме ця дослідницька система заклала основу для створення Національної академії аграрних наук України, що веде свою історію від 1 листопада 1918 р. з організації Сільськогосподарського вченого (наукового) комітету України, завдяки діяльності якого 22 травня 1931 р. галузева наука перейшла в ака- демічну форму існування. 84 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2016. (9) НАУКОВА СПАДЩИНА СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 1. Вергунов В.А. Сільськогосподарська дослідна справа в Україні від зародження до академічного існування: орга- нізаційний аспект. К.: Аграрна наука, 2012. 2. Вергунов В.А. С.Л. Франкфурт і розвиток вітчизняної сільськогосподарської дослідної справи (1901—1920 рр.). Історичні записки: зб. наук. пр. Східноукр. нац. ун-ту імені Володимира Даля. 2006. Вип. 11. С. 204—240. 3. Вергунов В.А. С.Л. Франкфурт та діяльність Київської хімічної і насіннєвої контрольної станції Південно- російського товариства заохочення землеробства і сільськогосподарської промисловості (1901—1910 рр.). Іс- торія укр. науки на межі тисячоліть: зб. наук. пр. Дніпропетр. нац. ун-ту. 2007. Вип. 31. С. 25—32. 4. Вергунов В.А. Соломон Львович Франкфурт та Київське Агрономічне Товариство. В кн.: В.С. Кочмарський (ред.). Миронівський інститут пшениці ім. В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України (1912— 2012). Миронівка, 2012. С. 32—35. 5. Вергунов В.А. Франкфурт Соломон (Шоломон) Львович, професор. В кн.: В.С. Кочмарський (ред.). Миронів- ський інститут пшениці ім. В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України (1912—2012). Миронів- ка, 2012. С. 502—504. 6. Вергунов В. Соломон Франкфурт — «людина і пароплав»: повернення з забуття. Дзеркало тижня. 2016. № 18 (264), 21 травня. 7. Вергунов В.А. Професор С.Л. Франкфурт (1866—1954) — учений-агробіолог, державний і громадський діяч та дипломат у добу українських революцій: повернення із забуття (до 150-річчя від дня народження). Вінниця: Нілан-ЛТД, 2016. 8. Носко Б.С. Сторінки історії агрономічних досліджень в Україні. Харків: Щедра садиба плюс, 2015. С. 34—42. 9. Носко Б.С. С.Л. Франкфурт і розвиток Київської школи агрохімічних досліджень. Агрохімія і ґрунтознавство: міжвід. тем. наук. зб. 2015. Вип. 82. С. 81—85. 10. Храмов Ю., Руда С., Павленко Ю., Кучмаренко В. Рання історія академії наук України (1918—1921). К.: Ману- скрипт, 1993. 11. Національна академія наук України. 1918—2008: до 90-річчя від дня заснування. К.: Вид-во КММ, 2008. 12. Ильевич С.В. Очерки истории свеклосахарного производства в Украине: люди, события, факты. Нежин: Аспект- Полиграф, 2007. 13. Вернадский В.И. Дневники. 1917—1921 (октябрь 1917 — январь 1920). К.: Наук. думка, 1994. 14. Исторический очерк возникновения, организации и деятельности Мироновской опытной и селекционной станции (1912—1922). Труды Мироновской опытной и селекционной станции (ВСНХ, Сортоводно-семенное управление Сахаротреста). 1924. Вып. 1. С. 9—40. 15. Франкфурт С.Л. О физиологической роли некоторых составных частей семян. Известия Московского сельско- хозяйственного института. 1896. Кн. 3. С. 1; Франкфурт С.Л. О физиологической роли некоторых составных частей семян. М.: Тип.-литограф. Высочайше утвержд. т-во И.Н. Кушнерев и Ко, 1896. 16. Schulze E., Frankfurt S. Über die Verbreitung des Rohrzuckers in den Pflanzen, über seine physiologische Rolle und über lösliche Kohlenhydrate, die ihn begleiten. Zweite Abhandlung. Zeitschrift für Physiologische Chemie. 1895. Bd. 20. S. 511. 17. Schulze E., Frankfurt S. Untersuchungen über die zur Klasse der Stickstoffhaltigen organischen Basen gehörenden Bestandteilen ets. Landwirtschaft. Vers. Stat. 1895. Bd. 46. S. 23. 18. Schulze E., Frankfurt S. Über den Lecithin Gehalt einiger vegetabilischen Substanzen. Landwirtschaft. Vers. Stat. 1895. Bd. 43. S. 307. 19. Франкфурт С.Л. Химико-технические методы исследования строительных материалов. [Соч.] д-ра Цюрих. ун-та С.Л. Франкфурта. М.: Изд-во К.А. Казначеева, 1897. 20. Франкфурт С.Л. Методы химического исследования веществ растительного происхождения. М.: Тип.-лито- граф. Высочайше утвержд. т-во И.Н. Кушнерев и Ко, 1896. 21. Прянишников Д. По поводу опытов с вятским фосфоритом. Хозяин. 1898. № 47. С. 1598. 22. Дневник Х-го съезда русских естественноиспытателей и врачей в Киеве. К.: Тип. С.В. Киршбаума, 1898. 23. Полная энциклопедия русского сельского хозяйства и соприкасающихся с ним наук. В 12 т. СПб., 1900. 24. Вергунов В.А. Професор Сльозкін Петро Родіонович (1862—1927). К.: Аграрна наука, 2007. 25. Франкфурт С. Деятельность сельскохозяйственной лаборатории и семенной контрольной станции Южно- Рус ского земледельческого синдиката за 1902 г. Ведомости сел. хоз-ва и пром-ти. 1903. № 89. С. 7—8. 26. Франкфурт С.Л. Отчет о деятельности Лаборатории и Контрольно-семенной станции Южно-Русского об- щества поощрения земледелия и сельскохозяйственной промышленности за 1910 год. Хозяйство. 1911. № 12. С. 378—389. ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2016, № 9 85 НАУКОВА СПАДЩИНА 27. Франкфурт С.Л. Отчет о деятельности Лаборатории и Контрольно-семенной станции Южно-Русского обще- ства поощрения земледелия и сельскохозяйственной промышленности за 1911 год. К.: Печатня С.П. Яковлева, 1912; Франкфурт С.Л. Отчет о деятельности Лаборатории и Контрольно-семенной станции Южно-Русского общества поощрения земледелия и сельскохозяйственной промышленности за 1911 год. Хозяйство. 1912. № 28, 29. 28. Франкфурт С.Л. Отчет о деятельности Лаборатории и Контрольно-семенной станции Южно-Русского обще- ства поощрения земледелия и сельскохозяйственной промышленности за 1912 год. К.: Печатня С.П. Яковлева, 1913; Франкфурт С.Л. Отчет о деятельности лаборатории и контрольной семенной станции Южно-Рус ско- го общества поощрения земледелия и сельскохозяйственной промышленности за 1912 г. Хозяйство. 1913. № 21—25. 29. Франкфурт С.Л. Отчет о деятельности лаборатории и Контрольно-семенной станции Южно-Русского обще- ства поощрения земледелия и сельскохозяйственной промышленности за 1913 год. К.: Печатня С.П. Яковлева, 1914; Франкфурт С.Л. Отчет о деятельности Лаборатории и Контрольной семенной станции Южно-Русского общества поощрения земледелия и сельскохозяйственной промышленности за 1913 год. Хозяйство. 1914. № 25. С. 870—877. 30. Франкфурт С.Л. Отчет о деятельности Лаборатории и Контрольно-семенной станции Южно-Русского обще- ства поощрения земледелия и сельскохозяйственной промышленности за 1914 год. К.: Печатня С.П. Яковлева, 1915. 31. Хроника. Хозяйство. 1907. № 16. С. 747. 32. Франкфурт С.Л. Меры для борьбы с возможностью занесения в Россию гроздевидной повилики (Cuscuta racemosa). Хозяйство. 1907. № 23. С. 1037—1039. 33. Франкфурт С. Вниманию сельских хозяев, возделывающих клевер. Южно-русская сельскохозяйственная га- зета. 1914. № 10. 34. Франкфурт С.Л. Что можно сделать в России в интересах контроля за удобрениями и семенами. Труды 1-го съезда деятелей по сельскохозяйственному опытному делу в Санкт-Петербурге (13—19 дек. 1901 г.). СПб., 1902. С. 92—94. 35. Франкфурт С. От семенной контрольной станции Южно-Русского общества поощрения земледелия и сель- скохозяйственной промышленности. Вниманию сельских хозяев по поводу культуры мака. Хозяйство. 1910. № 6. С. 250. 36. Державний архів м. Києва. Ф. 442. Оп. 641. Спр. 323. Арк. 1. 37. Деген А. По поводу чтений С.Л. Франкфурта «О культуре свеклы». Хозяйство. 1907. № 14. С. 649. 38. Городецький С. Культура цукрових буряків на Україні. К.: Цукротрест, 1925. С. 301—305. 39. Богданов С.М. По поводу коллективных опытов под руководством г. Франкфурта. Хозяин. 1903. № 23, 25, 28. 40. Слезкин П.Р. По поводу полемики о полевом опыте. Вестник сахарной промышленности. 1903. № 16. С. 708— 714. 41. Франкфурт С., Рожественский Б., Походня Н., Дамберг И. Труды сети опытных полей в частновладельчес- ких хозяйствах Южной России, субсидируемой Всероссийским обществом сахарозаводчиков и руководимой лабораторией Южно-Русского земледельческого синдиката. Отчет по опытам с искусственными туками под свеклу в 1901 и 1902 г. Сообщ. 2. Вестник сахарной промышленности. 1903. № 26. С. 1107—1108. 42. Вернадский В.И. Из воспоминаний: 1. Первый год Украинской академии наук (1918—1919). Московское отделе- ние архива РАН. Ф. 518. Оп. 2. № 70. 43. Елина О Ю. Наука для сельского хозяйства в Российской империи: формы патронажа. Социальная история отечественной науки. 1995. № 1. С. 40—63. 44. Соколовський О. Сільсько-господарська наука й життя (Уваги до проблеми організації с.-г. науки на Україні). Вісн. с.-г. науки. 1927. № 1. С. 13. 45. Ознакомление французов с русской промышленностью. Хозяйство. 1911. № 37. C. 1189—1190. 46. Помаленький Г. Бюлетень Агрономічного Гуртка Київського Сільськогосподарського Інституту, № 1, листо- пад, 1923 рік. Молодий дослідник. 1924. Ч. 3 (травень — червень). С. 28. 47. Auhagen O. Gesellschaftsreise nach Sudrussland und dem Kaukasus. V. 12. August bis zum 9. Oktober 1913 veranstaltet von der Deutschen Landwirtschaft-Gesellschaft. Berlin: Deutsche Landwirtschaft-Gesellschaft, 1913. 48. Минеев В.Г., Лебедева Л.А. История агрохимии и методологии агрохимических исследований: уч. пособ. М.: Изд-во МГУ, 2003. 49. Городецький С. Про науково-дослідчий інститут цукрової промисловості на Україні. Вісник сільськогосподар- ської науки. 1927. № 1. С. 22—23. 86 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2016. (9) НАУКОВА СПАДЩИНА 50. Новая позиция России в экспорте свекловичных семян. Земледельческая газета. 1917. № 4 (172). С. 168. 51. Франкфурт С.Л. Что нужно знать земледельцу, чтобы успешно возделывать сахарную свекловицу: 9 общедо- ступ. бесед. К.: Всерос. об-во сахарозаводчиков, 1913. 52. Прилежаев И. [Реферат] на кн. С.Л. Франкфурт. Что нужно знать земледельцу, чтобы успешно возделывать сахарную свекловицу: 9 общедоступ. бесед. Хозяйство. 1913. № 12. С. 417. 53. Отчет о деятельности Полтавского общества сельского хозяйства за 1913 год. Полтава: Электрич. тип. Д.Н. Подземского, 1916. С. 7. 54. Шарлемань. 1-ый Всеукраинский Агрономическо-Экономический Съезд. Хозяйство. 1917. № 43—46. 55. Збірник праць Комісії для вироблення законопроекту про заснування Української Академії наук у Києві. К., 1919. С. 7. 56. Історія Академії наук України. 1918—1923. Документи і матеріали. К.: Наук. думка, 1993. 57. ЦДАВО України. Ф. 1230. Оп. 2. Спр. 1. 58. Иванов А.Л., Немцев Н.С., Каргин И.Ф., Немцев С.Н. Очерки по истории агрономии. М.: Россельхозиздат, 2008. 59. Собрание евреев. Киевлянин. 1917. № 66 (7 марта). С. 3. 60. Чрезвычайное Киевское губернское земское собрание. Киевлянин. 1917. № 70 (11 марта), № 71 (12 марта). 61. Від Київського губернського продовольчого та Київського губернського виконавчого комітетів. Відозва до населення Київської губернії. Київська земська газета. 1917. № 13—14 (15 квітня). 62. Комитет продовольствия. Киевлянин. 1917. № 77 (19 марта). 63. Беспорядок в Киеве. Киевлянин. 1917. № 152 (17 июня). 64. Список Партии народной свободы по Киевской губернии № 6. [Листівка]. Киевский областной комитет. [1917, верес. — жовт.]. 65. Верстюк В.Ф., Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Україна від найдавніших часів до сьогодення: хронологічний довід- ник. К.: Наук. думка, 2005. С. 286. 66. Діяльність Міністерства земельних справ. Вісник громадської агрономії. 1918. № 1. С. 33. 67. Хроніка. Склад осібної наради для розробки основ земельної реформи. Вісник Міністерства земельних справ. 1918. № 10. С. 14. 68. ЦДАВО України. Ф. 2198. Оп. 4. Спр. 1. Арк. 27. 69. Пиріг Р.Я. Діяльність урядів гетьманату Павла Скоропадського: персональний вимір. К., 2016. С. 281—283. 70. Притуляк П. Україна і Брестський мир: від підписання до виконання (1917—1918 рр.). К., 2004. С. 104. 71. ЦДАВО України. Ф. 1062. Оп. 1. Спр. 1. Арк. 19. 72. ЦДАВО України. Ф. 1065. Оп. 2. Спр. 9. Арк. 6. 73. Директорія, Рада Народних Міністрів Української Народної Республіки 1918—1920: док. і матеріали. Т. 2. (упо- ряд. В. Верстюк та ін.). К.: Вид-во ім. О. Теліги, 2006. С. 693. 74. Архив Российской академии наук (АРАН). Ф. 518. Оп. 3. Ед. хр. 1738. Л. 1, 2. 75. Марголин Д. К вопросу о мерах к обеспечению России свекловичным посевным материалом. Хозяйство. 1917. № 13—16. 76. Тараненко К. До статті т. Солякова. Земельник: громад.-профес. та наук. щомісячник Науково-технічної секції Всеробітземлісу на Україні. 1925. № 1. С. 95.
id nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-107569
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn 0372-6436
language Ukrainian
last_indexed 2025-12-07T18:59:57Z
publishDate 2016
publisher Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
record_format dspace
spelling Вергунов, В.А.
2016-10-22T14:12:57Z
2016-10-22T14:12:57Z
2016
Видатний учений і організатор сільськогосподарської дослідної справи в Україні (до 150-річчя від дня народження професора С.Л. Франкфурта) / В.А. Вергунов // Вісник Національної академії наук України. — 2016. — № 9. — С. 72-86. — Бібліогр.: 76 назв. — укр.
0372-6436
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/107569
Цього року виповнилося 150 років від дня народження видатного ученого-агробіолога, учня професора К.А. Тимірязєва, соратника академіка В.І. Вернадського — Соломона Львовича Франкфурта. У статті йдеться про діяльність С.Л. Франкфурта з розгортання в Україні системних агрономічних і агрохімічних досліджень, насамперед з вирощування цукрового буряку, а також про його роль у становленні вітчизняної академічної науки.
uk
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
Вісник НАН України
Наукова спадщина
Видатний учений і організатор сільськогосподарської дослідної справи в Україні (до 150-річчя від дня народження професора С.Л. Франкфурта)
Article
published earlier
spellingShingle Видатний учений і організатор сільськогосподарської дослідної справи в Україні (до 150-річчя від дня народження професора С.Л. Франкфурта)
Вергунов, В.А.
Наукова спадщина
title Видатний учений і організатор сільськогосподарської дослідної справи в Україні (до 150-річчя від дня народження професора С.Л. Франкфурта)
title_full Видатний учений і організатор сільськогосподарської дослідної справи в Україні (до 150-річчя від дня народження професора С.Л. Франкфурта)
title_fullStr Видатний учений і організатор сільськогосподарської дослідної справи в Україні (до 150-річчя від дня народження професора С.Л. Франкфурта)
title_full_unstemmed Видатний учений і організатор сільськогосподарської дослідної справи в Україні (до 150-річчя від дня народження професора С.Л. Франкфурта)
title_short Видатний учений і організатор сільськогосподарської дослідної справи в Україні (до 150-річчя від дня народження професора С.Л. Франкфурта)
title_sort видатний учений і організатор сільськогосподарської дослідної справи в україні (до 150-річчя від дня народження професора с.л. франкфурта)
topic Наукова спадщина
topic_facet Наукова спадщина
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/107569
work_keys_str_mv AT vergunovva vidatniiučeniiíorganízatorsílʹsʹkogospodarsʹkoídoslídnoíspravivukraínído150ríččâvíddnânarodžennâprofesoraslfrankfurta

Similar Items