Формування ринку послуг професійної освіти в Україні: стан і перспективи розвитку
На сьогоднішній день освіта перетворилася на глобальний фактор розвитку людства, одним з найважливіших чинників розвитку цивілізації, а знання й інформація стають головним стратегічним ресурсом. Йдеться про формування так званої "економіки знань", коли інвестиції у знання розглядаю...
Saved in:
| Date: | 2007 |
|---|---|
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2007
|
| Series: | Культура народов Причерноморья |
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/107831 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Формування ринку послуг професійної освіти в Україні: стан і перспективи розвитку / О.В. Босак // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 117. — С. 80-83. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-107831 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1078312025-02-23T20:08:28Z Формування ринку послуг професійної освіти в Україні: стан і перспективи розвитку Босак, О.В. Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ На сьогоднішній день освіта перетворилася на глобальний фактор розвитку людства, одним з найважливіших чинників розвитку цивілізації, а знання й інформація стають головним стратегічним ресурсом. Йдеться про формування так званої "економіки знань", коли інвестиції у знання розглядаються як ключовий чинник поліпшення кадрового потенціалу, переходу до повної зайнятості, зростання особистих прибутків населення та добробуту держави. На сегодняшний день образование превратилось в глобальный фактор развития человечества, одним из важнейших факторов развития цивилизации, а знание и информация становятся главным стратегическим ресурсом. Речь идет о формировании так называемой "экономики знаний", когда инвестиции в знание рассматриваются как ключевой фактор улучшения кадрового потенциала, перехода к полной занятости, росту личных прибылей населения и благосостояния государства. The value of education for society development has been appreciated among political and business circles of the world leading countries. The case in point is about formation of so-called "educational economics" when investments into education are considered to be the key aspect of personnel advancement, shift to full employment, increase in personal incomes of the population and well-being of the country. 2007 Article Формування ринку послуг професійної освіти в Україні: стан і перспективи розвитку / О.В. Босак // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 117. — С. 80-83. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/107831 uk Культура народов Причерноморья application/pdf Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| spellingShingle |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ Босак, О.В. Формування ринку послуг професійної освіти в Україні: стан і перспективи розвитку Культура народов Причерноморья |
| description |
На сьогоднішній день освіта перетворилася на глобальний фактор розвитку людства, одним з найважливіших чинників розвитку цивілізації, а знання й інформація стають головним стратегічним ресурсом. Йдеться про формування так званої "економіки знань", коли інвестиції у знання розглядаються як ключовий чинник поліпшення кадрового потенціалу, переходу до повної зайнятості, зростання особистих прибутків населення та добробуту держави. |
| format |
Article |
| author |
Босак, О.В. |
| author_facet |
Босак, О.В. |
| author_sort |
Босак, О.В. |
| title |
Формування ринку послуг професійної освіти в Україні: стан і перспективи розвитку |
| title_short |
Формування ринку послуг професійної освіти в Україні: стан і перспективи розвитку |
| title_full |
Формування ринку послуг професійної освіти в Україні: стан і перспективи розвитку |
| title_fullStr |
Формування ринку послуг професійної освіти в Україні: стан і перспективи розвитку |
| title_full_unstemmed |
Формування ринку послуг професійної освіти в Україні: стан і перспективи розвитку |
| title_sort |
формування ринку послуг професійної освіти в україні: стан і перспективи розвитку |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
2007 |
| topic_facet |
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/107831 |
| citation_txt |
Формування ринку послуг професійної освіти в Україні: стан і перспективи розвитку / О.В. Босак // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 117. — С. 80-83. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| series |
Культура народов Причерноморья |
| work_keys_str_mv |
AT bosakov formuvannârinkuposlugprofesíjnoíosvítivukraínístaníperspektivirozvitku |
| first_indexed |
2025-11-24T21:23:14Z |
| last_indexed |
2025-11-24T21:23:14Z |
| _version_ |
1849708400776052736 |
| fulltext |
Беликова Е.Ю.
ФИНАНСОВО-ПРАВОВЫЕ АСПЕКТЫ РЕГУЛИРОВАНИЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ АКЦИОНЕРНЫХ ОБЩЕСТВ
80
Финансовая целесообразность использования IPO очевидна, тем более в аспекте исследуемой
проблемы защиты прав миноритарных акционеров: продавая акции на внешние рынки украинский
собственник (ведущий) приобретает не только значительные вливания, но и новых акционеров.
Так, например, компания «Укрпродукт» (см.табл.3) участием в IPO «приобрела» 18
институциональных и 33 частных инвестора.
Выводы. Следовательно, ведущий собственник должен разработать такую схему управления
финансово-хозяйственной деятельностью, которая бы не вызывала как у «старых», так и у «новых»
акционеров страха обмана.
Очевидно, что данная схема может базироваться только на жесткой правовой основе, лидирующим
принципом которой, отражающим истинную суть создания и функционирования АО, должен выступать
принцип максимального благополучия акционеров.
На современном этапе этот принцип не находит реализации в связи с тем, что ни один законодательный
акт не дает четкого понимания и защиты всех прав (обязанностей) акционеров.
Процесс разработки и формирования новой концепции регулирования финансово-хозяйственной
деятельности акционерных обществ требует дальнейшего исследования.
Источники и литература
1. Ватаманюк З., Звонар Н. Ринок цінних паперів в умовах фінансової глобалізації //Фінанси України. –
2007. – №6. – С.87
2. Гражданский кодекс Украины: Комментарий. – Т.1. – Издание третье. – Х.: ООО «Одиссей», 2005. – 832
с.
3. Хозяйственный кодекс Украины: Комментарий. – Издание второе. – Х.: ООО «Одиссей», 2005. – 896 с.
4. Беликова Е.Ю. Финансово-правовые аспекты жизнедеятельности фондового рынка в Украине
//Управление экономикой переходного периода: Сб. науч. тр. /НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти;
Ред-кол.: Чумаченко Н.Г. (отв. ред.) и др. – Донецк, 2006. – С. 74–86.
5. Закон Украины «О хозяйственных обществах» / Негоціант №26(700), 11 июля 2007 года
6. Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок” /Законодавчі і нормативні акти з банківської
діяльності, випуск 5 (122), травень, 2006. – С.3–30.
7. Обзор фондового рынка (36.03-30.03.07 г.) – «Business investor»
8. 8. Закон Украины «О ценных бумагах и фондовой бирже» // Право и практика. – Май, 2005. – №13. –
С.43–64.
9. Макроуровень /Деньги/ //Зеркало недели. – 2007. – №35(664). – 28 сентября
10. 10.Деньги и ценные бумаги //Негоциант. – 2007. – №4 (678). – 31.01– 06.02. – С. 9
11. Деньги и ценные бумаги //Негоциант. – 2007. – №23 (697). – 20.06– 26.06. – С. 9
Босак О.В.
ФОРМУВАННЯ РИНКУ ПОСЛУГ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ:
СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ
Постановка проблеми. Важливість освіти для суспільного розвитку сьогодні усвідомлена політичною
елітою й бізнесовими колами провідних країн світу. Мова йде про формування так званої „знаннєвої
економіки", коли інвестиції у знання розглядаються як ключовий чинник покращення кадрового
потенціалу, переходу до повної зайнятості, зростання особистих прибутків населення та добробуту
держави. По-перше, рівень освіти впливає на термін трудової діяльності. Згідно досліджень, тривалість
зайнятості осіб, які здобули вищу освіту, перевищує відповідний показник для осіб із незакінченою
середньою освітою на 5–6 років у західноєвропейських і 8–13 років – у центральноєвропейських країнах [5,
с. 18]. По-друге, рівень освіти визначає величину фінансових доходів. У розвинутих країнах працівники з
вищою освітою у середньому заробляють на 60% більше за працівників із повною середньою та на 85% - із
неповною середньою освітою [4, с. 34]. статус. По-третє, рівень освіти впливає на можливість підвищення
кваліфікації. Освічені люди мають більше шансів додаткового навчання за кошти роботодавців. Останні, в
свою чергу, заохочують підвищення кваліфікації вищою заробітною платою.
Аналіз досліджень та публікацій. В Україні існує ряд публікацій, присвячених вивченню тенденцій
розвитку вітчизняної професійної освіти, організаційно-економічних перетворень у ній, трансформації
джерел фінансування та ін. [1, 2, 6, 7]. Водночас, швидке збільшення кількості навчальних закладів,
особливо недержавної форми власності, та контингенту студентів у них обумовило необхідність детального
аналізу проблеми збереження якості й доступності професійної освіти, а також формування механізмів
впливу держави на основні параметри ринку освітніх послуг відповідно до наявного та перспективного
попиту з боку економіки. Це визначило вибір теми даного дослідження, його завдання та структуру.
Статистичну базу дослідження становили матеріали Держкомстату України, Міністерства освіти і науки
України [3,8].
Виклад основного матеріалу. Професійна освіта розглядається як система інституцій, які
забезпечують здобуття громадянами професії відповідно до їх покликань, інтересів, здібностей за
освітньо-кваліфікаційними рівнями кваліфікований робітник, молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст,
магістр, а також перепідготовку та підвищення професійної кваліфікації. За своєю структурою вона
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
81
об'єднує професійно-технічну, вишу та післядипломну освіту. Стосовно освіти поняття "ринок" виходить за
рамки його класичного розуміння та розглядається як сукупність усього спектра відносин у процесі
виробництва та реалізації відповідних послуг. Неринкові (безплатні) послуги є безпосередніми учасниками
ринку. Термін "неринковий" вказує лише на особливості процесу реалізації, коли держава відіграє роль
посередника між виробником і споживачем, при цьому у світовій практиці державою все частіше
застосовуються ринкові механізми впливу (наприклад, освітні ваучери, державне замовлення, надання
цільових грантів тощо). Водночас, неринкові послуги значною мірою визначають параметри ринку:
зменшення неринкового випуску при незмінному чи зростаючому попиті розширює можливості
комерційної діяльності. Таким чином, поєднуються, з одного боку, механізми вільного ціноутворення та
вільне підприємництво на основі конкуренції суб'єктів господарювання у боротьбі за споживача, з іншого -
державне регулювання, що дозволяє використовувати широкий спектр механізмів прямого й
опосередкованого впливу, виходячи з критеріїв економічної і соціальної ефективності.
Спроможність населення виступати активним суб'єктом ринку освітніх послуг підтверджує аналіз
динаміки показників їх виробництва та реалізації. Так, упродовж 1995–2000 рр. обсяг реалізації населенню
платних послуг освіти збільшився в 5,5 раза, а їх частка в структурі наданих громадянам платних послуг
змінилася з 1,2 до 8,1%. Аналогічні тенденції продовжились у 2001–2004 р.р [8, с. 45].
Однак зростання названих показників супроводжується поглибленням нерівності між окремими
прошарками населення в можливостях здобути якісну професійну освіту та виникненням помітних
територіальних диспропорцій. Прослідковується наявність зв'язку між обсягами реалізації платних послуг
освіти, освітнім рівнем населення та величиною валового продукту регіонів України.
В 2004 р. відмінність регіонів за величиною доходів місцевих бюджетів у розрахунку на одного жителя
перевищила 3 рази, при цьому вищий за середньо-український розмір доходів зафіксовано лише в
четвертини регіонів. Ще більшою є диференціація між адміністративними районами областей, а також між
містами та сільською місцевістю, що призводить до невідповідності між обов'язками регіональної влади та
наявним ресурсним забезпеченням, з одного боку, й освітніми потребами населення та можливостями їх
задоволення, – з іншого. Так, у 2004 р. в розрахунку на 1 особу населенню було реалізовано платних послуг
професійної освіти на суму 65,7 грн., при цьому розбіжність між першим (м. Київ) і останнім
(Кіровоградська область) у проранжованому ряді регіонами становила 8,5 раза, між другим і передостаннім
– 4,7 раза [8, с. 58].
Найдинамічніше розвивається сегмент вищої освіти. Протягом останніх 10 років для України
характерною є зміна кількісних і якісних параметрів мережі вищих закладів освіти (ВЗО) і студентів у них.
У 2003/04 н. р. діяло 1009 ВЗО, у тому числі 670 – І–II рівнів акредитації, 339 – III–IV рівнів акредитації,
що, відповідно, на 112 закладів менше та на 84 заклади більше порівняно з 1995/96 н. р. [8, с. 21]. Такі зміни
обумовлені процесами ліквідації або ж об'єднання в другій половині 90-х років багатьох державних вузів І-
ІІ рівнів акредитації і розширенням мережі закладів недержавної форми власності.
В 2003/04 н. р. за кошти фізичних і юридичних осіб навчалось 58,6% студентів, що на 11,0 процентних
пункти більше показника 2000/01 н. р [9, с. 36]. В 2004/05 н. р. 60,8% прийнятих на початковий цикл
навчання студентам освіту оплачували фізичні особи. Для порівняння відмітимо, що в таких країнах як
Австрія, ФРН, Данія, Фінляндія, Греція, Норвегія, Швеція навчання в університетах практично безплатне; в
Австралії та Італії частка державного фінансування у витратах на вищу освіту досягає 90% [7, с. 48].
Зростання чисельності студентів вузів відповідає перспективним тенденціям формування ринку праці.
Однак, у зв'язку зі скорочення обсягів підготовки робітничих кадрів у середині та другій половині 90-х
років і зростанням промислового виробництва в 2000-2004 рр. економіка України нині відчуває брак
кваліфікованих робітників або ж роботодавець як фахівців середньої ланки використовує випускників вузів,
унаслідок чого нераціонально витрачаються державні та сімейні кошти, затрачені на навчання. Водночас,
випускники професійно-технічних навчальних закладів (ПТНЗ), які володіють практико-зорієнтованими
знаннями та достатнім загальноосвітнім рівнем, повинні відіграти значну роль у розвитку малого і
середнього бізнесу як потенційного місця створення нових робочих місць та чинника формування
середнього класу.
Вирішення проблеми підготовки кадрів потребує активізації діяльності держави на ринку послуг
професійної освіти задля максимального узгодження параметрів випуску з перспективними потребами
економіки. Більшість новостворених закладів і їх філіалів як правило здійснюють підготовку спеціалістів із
бухгалтерського обліку й аудиту, економічних і юридичних спеціальностей, надлишок яких відчувається
уже нині. Значний відсоток випускників працевлаштовується не за спеціальністю, що не сприяє
повноцінному використанню фахових навичок. За даними обстежень робочої сили, не за спеціальністю
працює близько 70% осіб у галузі фізичних, математичних і технічних, 46% – біологічних, агрономічних і
медичних спеціальностей. Працівники з повною вищою освітою часто працюють на робочих місцях, для
яких достатньо освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста або робітника. Такі явища частково
пояснюються низьким рівнем оплати праці в деяких сферах діяльності та відсутністю зв’язку між освітньо-
кваліфікаційними характеристиками особи, величиною її доходів і соціальним положенням як це
характерно для розвинутих країн.
Таким чином, як засвідчує аналіз, для ринку послуг професійної освіти в Україні характерною є
незбалансованість між його ринковою і неринковою складовими, що проявилось у послабленні
контролюючих функцій держави, дефіциті дієвих механізмів впливу на кількісні та якісні параметри
випуску послуг. Це, в свою чергу, призвело до посилення регіональних диспропорцій рівня обслуговування,
зростання диференціації можливостей громадян одержати якісну освіту, падіння якості послуг і обмеження
можливостей споживачів впливати на неї, погіршення ситуації на регіональних ринках праці.
Босак О.В.
ФОРМУВАННЯ РИНКУ ПОСЛУГ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ: СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ
82
Однією з причин виникнення таких негативних тенденцій слід назвати відсутність комплексної системи
спостереження (моніторингу) за станом ринку, включаючи контроль якості послуг, їх відповідності нормам
і стандартам.
Моніторинг в освіті розглядається як науково обґрунтована, зорієнтована на інформаційне
забезпечення управління система збору, обробки, збереження і розповсюдження інформації, яка дозволяє
робити висновки про стан об'єкта спостереження та прогнозувати його розвиток. Запровадження
моніторингових досліджень на ринку освітніх послуг ініціює зміни форм і методів контролю, зокрема,
застосування сучасних форм стандартизованої оцінки якості й ефективності послуг, а також створення
системи стандартів і критеріїв оцінки рівня досягнення поставленої мети.
У сфері професійної освіти контроль за якістю послуг у багатьох країнах здійснюється шляхом
сертифікації. Головною функцією останньої є діагностування професійної компетенції випускника
спеціально створеними незалежними (від викладачів, адміністрації навчальних закладів і керівних органів)
організаціями з подальшою видачею сертифіката. За таких умов професійна діяльність викладачів
піддається прямому вимірюванню та спрямовуватиметься не на фальсифікацію екзаменаційної оцінки
студента, а на додаткові з ним заняття; збільшується мотиваційний елемент навчання, оскільки з'являється
можливість бути об'єктивно оціненим і зайняти відповідне рейтингове місце; формується реальний рейтинг
навчальних закладів і база даних про їх досягнення. Доцільно відмітити, що участь України в міжнародних
рейтингах дозволить обгрунтовано визначити переваги та недоліки вітчизняної професійної освіти,
намітити напрями її реформування.
Важливою складовою системи моніторингу є прогнозний блок, завдання якого полягає у визначенні
перспективної потреби споживачів в освітніх послугах, а також потреби навчальних закладів у
матеріальних, фінансових, трудових і інших ресурсах на довго (понад 5 років)- середньо (5 років)- і
короткостроковий (менше 5 років) періоди.
Наявність прогнозної інформації створює передумови для здійснення на варіантній основі аналізу
можливих перспектив розвитку та вибору тих управлінських рішень, які дають змогу інтенсифікувати
процес обслуговування населення. Розширюються можливості застосування державного
(загальнодержавного, регіонального, муніципального) замовлення, зорієнтованого на сегменти послуг, які
задовольняють найнеобхідніші потреби особистості, або ж відіграють важливе значення для досягнення
стратегічних завдань соціально-економічного розвитку країни чи регіону. В цьому випадку роль
державного замовлення полягає, з одного боку, в стимулюванні попиту на послуги, з іншого - у формуванні
відповідної пропозиції послуг, при цьому практика замовлення повинна поширюватись на всі навчальні
заклади незалежно від форми власності.
Висновки дослідження. На фоні динамічного розвитку ринку послуг професійної освіти в Україні існує
потреба в знаходженні оптимального співвідношення між його ринковою та неринковою складовими,
збереженні безкоштовності тих чи інших видів послуг і їх загальнодоступності для конкретних категорій
населення, створенні механізмів прямого й опосередкованого впливу держави, спроможних збалансувати ці
складові й мобільно реагувати на зміни соціально-економічної ситуації в Україні та світі.
Необхідним є запровадження постійного моніторингу стану ринку освітніх послуг, створення
ефективної системи діагностики їх якості. Перспективним напрямом подальших наукових досліджень
вбачається вивчення зарубіжного досвіду та можливостей використання в Україні практики сертифікації як
дієвого механізму діагностування професійної компетенції випускника.
Однією з причин економічних втрат держави є зростання дисбалансу між обсягами підготовки фахівців
і потребами ринку праці. В зв'язку з існуванням тривалого часового лагу між вступом на навчання і
випуском, узгодити дані параметри можна шляхом застосування апробованих методик прогнозування,
програмування та планування, що дозволить визначити перспективну потребу в тих чи інших спеціалістах,
слугує основою для формування державного замовлення на підготовку кадрів, а також профорієнтаційної
діяльності.
Нововведення щодо державного регулювання процесу професійної підготовки перебувають у полі
інтересів різних суб'єктів ринку (профільного міністерства, керівників навчальних закладів, професорсько-
викладацького складу, споживачів послуг тощо). З метою розроблення реалістичної стратегії розвитку
професійної освіти України, перед науковцями постає завдання вдосконалення методики політико-
економічного аналізу конфігурації таких інтересів, що дозволить визначитись із конкретними формами,
інституційними механізмами та послідовністю запровадження нових принципів функціонування ринку
послуг професійної освіти.
Джерела та література
1. Антошкіна Л.І. Економіка вищої освіти: тенденції та перспективи реформування. –К.: Видавничий дім
"Корпорація", 2005. – 366 с.
2. Верхоглядова Н.І., Чередниченко О.М., Венгєрова В.Ю., Іванникова Н.А.Економічний вимір
конкурентоспроможності вищої освіти: Монографія. –Д.: Наука і освіта, 2005. – 172 с.
3. Діяльність підприємств сфери послуг: Стат. бюл. – К.: Держкомстат України, 2005. – 139 с.
4. Образование в странах с переходной экономикой: задачи развития. – Париж:Всемирньй банк, 2002. –
185 с.
5. ОЕСD Іndicators. Нuman Саріtal Investment: Аn International Comparison. – Раris: Center for Educational
Research and Innovation, 1998. – 206 с.
6. Основні показники діяльності вищих навчальних закладів України на початок 2004/05 навчального
Проблемы материальной культуры – ЭКОНОМИЧЕСКИЕ НАУКИ
83
року: Стат. бюл. – К.: Держкомстат України, 2005. – 147 с.
7. Продовження навчання та здобуття професії: Стат. бюл. – К.: Держкомстат України, 2005. – 18 с.
8. Реалізація платних послуг населенню на внутрішньому ринку України. – К.: Держкомстат України,
2000. – 111 с.
Гармаш Н.А.
РАЗВИТИЕ МОРСКОГО ТРАНСПОРТА КАК ФАКТОР МЕЖДУНАРОДНОЙ
ЭКОНОМИЧЕСКОЙ ИНТЕГРАЦИИ
Введение
В мировом глобальном морском рынке транспортных услуг в процессе интеграции существенно
повышается роль локальных транспортных комплексов. Однако этот процесс изучен недостаточно и не
получил необходимого развития, что и обуславливает ряд экономических проблем.
Региональная аллокация транспортного потенциала предполагает наличие методического обеспечения
принятия решений и оценки фактической эффективности использования ресурсов. Механизм управления
эффективностью взаимодействия региональных транспортных подсистем в совокупности интеграционных
подходов не отлажен. Проблемы развития транспорта и функционирования морских предприятий в своих
научных работах исследовали такие ученные как В.А. Иванов, Н.Т. Примачев, В.В.Винников, Б.В.
Буркинский и другие. В своих работах ученные рассматривали и изучали условия деятельности морской
отрасли и вопросы развития морехозяйственного комплекса страны в системе интермодальных сообщений
и международных транспортных коридоров (МТК). Также имеются общие экономические решения,
методики размещения производительных сил [2, 4] и стандартная совокупность показателей [3]. Тенденция
к повышению интенсивности обработки грузовых и транспортных потоков с учётом региональных
особенностей функционирования морского транспорта определяет актуальность разработки методов
принятия рациональных инвестиционных и хозяйственных решений в системе МТК.
Постановка проблемы
Международная экономическая интеграция Украины происходит путём расширения участия
национальной экономики в мировых хозяйственных связях. Только конкурентоспособные на внешнем и
внутреннем рынках товары и услуги по критериям качества и цены способны придать расширяющийся
характер нашего участия в мировых хозяйственных связях, а так же в международном разделении труда и
как следствие осуществить интеграцию экономики Украины в мировую. При этом наиболее успешно
интеграция будет происходить в тех областях, где это экономически выгодно стране и её коммерческим
структурам.
Однако, для интеграции необходимо не только производить конкурентоспособные товары, но и
обеспечить их доставку на рынки сбыта и в места потребления. Именно эту функцию выполняет транспорт.
Кроме того, сам транспорт как элемент экономической системы страны, выполняя внешнеторговые
перевозки и перевозки иностранных грузовладельцев, интегрирует в мировую транспортную систему в
сфере экспортного предоставления транспортных услуг. Выгодность экспорта транспортной продукции
заключается в его характерной особенности – он не уменьшает материальный потенциал страны, по
сравнению с экспортом сырья и готовой продукции и при этом транспорт эксплуатируя свои
производственные мощности, обеспечивает поступление валюты. Отсюда вытекают две основные задачи
транспорта в процессе международной экономической интеграции Украины:
− обеспечение продвижения конкурентоспособных товаров страны на рынки сбыта и в места
потребления;
− увеличение экспорта транспортных услуг, как источника поступления валюты, путём более полного
вхождения в мировую транспортную систему.
Когда отсутствует фактор развитого транспорта, интеграция страны зависит от стран, имеющих
развитую транспортную инфраструктуру, которые могут сдерживать интеграцию путём проведения
соответствующей транспортной политики в целях придания конкурентоспособности своим
производителям. Поэтому, при формировании стратегии международной интеграции Украины, для
обеспечения транспортной независимости своих производителей и выхода на рынки транспортных услуг,
необходимо учитывать фактор наличия развитого транспорта. При выборе стратегии развития
региональных морских транспортных сообщений следует иметь ввиду, что судоходные компании и
торговые порты основывают свою работу на реальных товарно-денежных отношениях, отражающих
системную сбалансированность спроса и предложения на товарных рынках [3, 4].
В то же время судовладельцы и руководители портов не могут интенсивно формировать рынок
транспортных услуг. Для предприятий морского транспорта, характерна жёсткая зависимость от внешних
условий [2].
Результаты
Концентрация промышленного потенциала, природных ресурсов государств, расположенных
непосредственно у Чёрного моря, в бассейне Дуная или в непосредственной близости от них,
предопределяет особое значение морского и речного бассейнов в формировании систем интермодальных
транспортных сообщений. Специфическое значение Чёрного моря и Придунавья в транспортной системе
региона и мира обуславливается двумя основными факторами:
− наращиванием потенциала экономического сотрудничества между государствами причерноморского и
|