Історія створення та автентичний зміст «воєнно-політичного союзу» між УСРР та РСФРР (березень – червень 1919 р.)
Аналізуються відносини між УСРР та РСФРР у перші місяці комуністичного будівництва в Україні. Залучаються до наукового обігу автентичні, але з погляду компартійних діячів «ідеологічно невитримані» документи, один з яких – резолюція пленуму ЦК КП(б)У від 27 травня 1919 р. Ставиться під сумнів уста...
Gespeichert in:
| Datum: | 2014 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2014
|
| Schriftenreihe: | Український історичний журнал |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/107903 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Історія створення та автентичний зміст «воєнно-політичного союзу» між УСРР та РСФРР (березень – червень 1919 р.) / Г.Г. Єфіменко // Український історичний журнал. — 2014. — № 1. — С. 120-145. — Бібліогр.: 115 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-107903 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1079032025-02-23T17:46:24Z Історія створення та автентичний зміст «воєнно-політичного союзу» між УСРР та РСФРР (березень – червень 1919 р.) History of Creation and Authentic Content of “Military-Political Alliance” Between USSR and RSFSR (March – June, 1919s) Єфіменко, Г.Г. Історичні студії Аналізуються відносини між УСРР та РСФРР у перші місяці комуністичного будівництва в Україні. Залучаються до наукового обігу автентичні, але з погляду компартійних діячів «ідеологічно невитримані» документи, один з яких – резолюція пленуму ЦК КП(б)У від 27 травня 1919 р. Ставиться під сумнів усталена в історіографії схема розвитку таких відносин. Виправляються фактологічні помилки, характерні для деяких праць та збірників документів із цієї тематики. Особливу увагу приділено аналізу «об’єднавчої» постанови Всеросійського ЦВК від 1 червня 1919 р., котра у сучасній історіографії традиційно означається як угода про «воєнно-політичний союз». The author analyzes the relations between USSR and RSFSR during first months of communism development in Ukraine. Based on authentic (or in terms of Communism party “ideological uneven”) documents, one of them is the plenum of resolution of Central Committee Communist Party of Ukraine from 27 May, 1919s, author discredits the established in the historiography development scheme of this kind of relations. The evidential mistakes, specific for collections and documents of this theme, are fixed. The main attention is paid for analysis of “unifying” resolution of All-Russian Central Executive Committee from 1 June 1919s, which in the modern historiography traditionally considered as the agreement about “military-political alliance”. 2014 Article Історія створення та автентичний зміст «воєнно-політичного союзу» між УСРР та РСФРР (березень – червень 1919 р.) / Г.Г. Єфіменко // Український історичний журнал. — 2014. — № 1. — С. 120-145. — Бібліогр.: 115 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/107903 94 (477) uk Український історичний журнал application/pdf Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історичні студії Історичні студії |
| spellingShingle |
Історичні студії Історичні студії Єфіменко, Г.Г. Історія створення та автентичний зміст «воєнно-політичного союзу» між УСРР та РСФРР (березень – червень 1919 р.) Український історичний журнал |
| description |
Аналізуються відносини між УСРР та РСФРР у перші місяці комуністичного будівництва
в Україні. Залучаються до наукового обігу автентичні, але з погляду
компартійних діячів «ідеологічно невитримані» документи, один з яких – резолюція
пленуму ЦК КП(б)У від 27 травня 1919 р. Ставиться під сумнів усталена
в історіографії схема розвитку таких відносин. Виправляються фактологічні
помилки, характерні для деяких праць та збірників документів із цієї тематики.
Особливу увагу приділено аналізу «об’єднавчої» постанови Всеросійського
ЦВК від 1 червня 1919 р., котра у сучасній історіографії традиційно означається
як угода про «воєнно-політичний союз». |
| format |
Article |
| author |
Єфіменко, Г.Г. |
| author_facet |
Єфіменко, Г.Г. |
| author_sort |
Єфіменко, Г.Г. |
| title |
Історія створення та автентичний зміст «воєнно-політичного союзу» між УСРР та РСФРР (березень – червень 1919 р.) |
| title_short |
Історія створення та автентичний зміст «воєнно-політичного союзу» між УСРР та РСФРР (березень – червень 1919 р.) |
| title_full |
Історія створення та автентичний зміст «воєнно-політичного союзу» між УСРР та РСФРР (березень – червень 1919 р.) |
| title_fullStr |
Історія створення та автентичний зміст «воєнно-політичного союзу» між УСРР та РСФРР (березень – червень 1919 р.) |
| title_full_unstemmed |
Історія створення та автентичний зміст «воєнно-політичного союзу» між УСРР та РСФРР (березень – червень 1919 р.) |
| title_sort |
історія створення та автентичний зміст «воєнно-політичного союзу» між усрр та рсфрр (березень – червень 1919 р.) |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2014 |
| topic_facet |
Історичні студії |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/107903 |
| citation_txt |
Історія створення та автентичний зміст «воєнно-політичного союзу» між УСРР та РСФРР (березень – червень 1919 р.) / Г.Г. Єфіменко // Український історичний журнал. — 2014. — № 1. — С. 120-145. — Бібліогр.: 115 назв. — укр. |
| series |
Український історичний журнал |
| work_keys_str_mv |
AT êfímenkogg ístoríâstvorennâtaavtentičnijzmístvoênnopolítičnogosoûzumížusrrtarsfrrberezenʹčervenʹ1919r AT êfímenkogg historyofcreationandauthenticcontentofmilitarypoliticalalliancebetweenussrandrsfsrmarchjune1919s |
| first_indexed |
2025-11-24T04:11:22Z |
| last_indexed |
2025-11-24T04:11:22Z |
| _version_ |
1849643481092325376 |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2014. – №1
УДК 94 (477)
Г.Г.ЄфіМенко *
ІСТОРІЯ СТВОРЕННЯ ТА АВТЕНТИЧНИЙ ЗМІСТ
«ВОЄННО-ПОЛІТИЧНОГО СОЮЗУ» МІЖ УСРР ТА РСФРР
(березень – червень 1919 р.)
Неупереджений аналіз відносин між радянськими Україною та Росією
в «досоюзний» період є ключем до розуміння обставин створення СРСР та
з’ясування сутності національної політики Кремля в міжвоєнні роки. Особливе
місце у цьому періоді займає 1919 р., коли переможний і, як тоді здавалося,
усеосяжний поступ комунізму змінився його болючими поразками, причому
«українське питання» відігравало тут провідну роль.
Стратегічне бачення керівництвом РКП(б) шляхів розв’язання «україн-
ського питання» протягом усього періоду створення радянського ладу (1918–
1938 рр.) було доволі сталим. Однак у 1919 р., в умовах «запаморочення від
успіху», викликаного стрімким опануванням України та небезпідставними
очікуваннями «світової революції», більшовицький центр нерідко виявляв
централізаційну нетерплячість, не розмежовуючи тактику і стратегію своїх
дій. Інакше кажучи – намагався створити таку модель державного устрою, яка
не видозмінювалася б під впливом тактичних потреб. Такого не міг собі дозво-
лити український субцентр радянської влади, який зважав на місцеві обстави-
ни і тому нерідко діяв усупереч волі центру.
Відмінність поглядів виразно виявилася у питанні про створення «воєнно-
політичного союзу». Термін узято в лапки невипадково, оскільки він не автен-
тичний. Таке означення не фіґурувало у жодному з документів тієї доби. Воно
було винайдене пізніше від самої події (як, приміром, поняття «Київська Русь»
чи «воєнний комунізм»), але стало невід’ємною складовою історичної пам’яті
про неї. Навіть фінал «об’єднавчого процесу» зразка 1919 р., який, начебто, і дав
підстави для вживання словосполучення «воєнно-політичний союз», – декла-
рація Всеросійського ЦВК про об’єднання від 1 червня – сталої назви не має.
Аналізуються відносини між УСРР та РСФРР у перші місяці комуністичного бу
дівництва в Україні. Залучаються до наукового обігу автентичні, але з погляду
компартійних діячів «ідеологічно невитримані» документи, один з яких – резо
люція пленуму ЦК КП(б)У від 27 травня 1919 р. Ставиться під сумнів усталена
в історіографії схема розвитку таких відносин. Виправляються фактологічні
помилки, характерні для деяких праць та збірників документів із цієї тема
тики. Особливу увагу приділено аналізу «об’єднавчої» постанови Всеросійського
ЦВК від 1 червня 1919 р., котра у сучасній історіографії традиційно означаєть
ся як угода про «воєннополітичний союз».
Ключові слова: УСРР, РСФРР, ЦК КП(б)У, ЦК РКП(б), ВЦВК, воєннополітич
ний союз, федералізм, централізм.
* Єфіменко Геннадій Григорійович – кандидат історичних наук, старший науковий
співробітник Інституту історії України НАНУ, відділ історії України 20–30х рр. XX ст.
Email: efimenko2002@ukr.net
Український історичний журнал. – 2014. – №1
Історія створення та автентичний зміст «воєнно-політичного союзу»... 121
У змісті законодавчого збірника її викладено так: «Про об’єднання військових
сил радянських республік Росії, України, Латвії, Литви і Білорусії», а в тексті –
«Про об’єднання радянських республік: Росії, України, Латвії, Литви, Білорусії
для боротьби зі світовим імперіалізмом»1 (курсивом виділено розбіжності –
Г.Є.). Тобто з поширеного нині словосполучення «воєнно-політичний союз» не
вжито жодного слова.
У газеті «Правда» від 3 червня 1919 р, де цей документ і було вперше
розміщено, назва взагалі не зазначалася, а текст «об’єднавчої» декларації
починався після слів «під бурхливі оплески зібрання ухвалюється наступна
резолюція». Щоправда у супровідному тексті йшлося про те, що «до ВЦВК
надійшла низка пропозицій про військове та матеріальне об’єднання»2.
Не існує одноманітності в назві цього акта й у першоджерелах. Так, у протоколі
засідання політбюро ЦК РКП(б), де й було ухвалено принципове рішення
з цього питання, ідеться про «воєнно-економічний союз із радянськими
республіками»3, а у стенограмі Всеросійського ЦВК – «об’єднання військових
сил радянської республіки: Росії й України, Латвії та Білорусії з Литвою»4. Тож
цілком закономірно, що у виданих пізніше численних збірниках документів
стала назва також відсутня. Може йтися і про «військовий союз» для боротьби
«проти імперіалістів5, і про «об’єднання радянських республік [...] у боротьбі зі
збройною інтервенцією»6 чи «світовим імперіалізмом»7 тощо. З огляду на те,
що саме об’єднання військових сил було головним меседжем цієї постанови, її
трактування як «військово-політичного союзу» ми теж не вважаємо помилкою,
але в тексті вживаємо більш усталене словосполучення, яке, з огляду на все
вказане вище, беремо в лапки.
Об’єднавча резолюція ВЦВК, як і стан та перспективи відносин між УСРР
та РСФРР напередодні її ухвалення, по-різному тлумачилися представниками
владного центру та українського субцентру. Досі ці суперечності залишалися
поза увагою дослідників. Наявні сьогодні пояснення тих подій по суті не
змінилася з пізньорадянських часів. Як у науковому, так і в навчальному
1 «Об объединении военных сил советских республик России, Украины, Латвии, Литвы
и Белоруссии» та «Об объединении советских республик: России, Украины, Латвии, Литвы и
Белоруссии для борьбы с мировым империализмом» (див.: Собрание узаконений и распоряже-
ний рабочего и крестьянского правительства (далі – СУ РСФСР). – 1919. – Ст.264).
2 Заседание Всероссийского Центрального Исполнительного Комитета // Правда. – 1919. –
3 июня. У словосполученні «о военном и материальном объединении» слово «военное» ми пере-
клали як «військове». – Оскільки йшлося про об’єднання армій, військ.
3 Политбюро ЦК РКП(б) – ВКП(б): Повестки дня заседаний: 1919–1952: Каталог. – Т.1: 1919–
1929. – Москва, 2000. – С.35.
4 Государственный архив Российской Федерации (далі – ГАРФ). – Ф.1235. – Оп.21. –
Д.17. – Л.1.
5 Декрет Всеросійського Центрального Виконавчого Комітету про військовий союз радян-
ських республік Росії, України, Латвії, Литви, Білорусії для боротьби проти імперіалістів //
Національні відносини в Україні у ХХ ст.: Зб. док. і мат. – К., 1994. – С.94.
6 Декрет Всероссийского Центрального Исполнительного Комитета об объединении совет-
ских республик России, Украины, Латвии, Литвы, Белоруссии для борьбы с вооружённой интер-
венцией. 1 июня 1919 г. // Документы внешней политики СССР. – Т.2. – Москва, 1958. – С.179.
7 Декрет Всеросійського Центрального Виконавчого Комітету про об’єднання радянських
республік – Росії, України, Латвії і Литви, Білорусії – для боротьби з світовим імперіалізмом //
Комуністична партія – натхненник і організатор об’єднавчого руху українського народу за утво-
рення СРСР: Зб. док. і мат. – К., 1963. – С.122.
Український історичний журнал. – 2014. – №1
122 Г.Г.Єфіменко
дискурсі історії України важливе місце посідає твердження про укладення
1 червня 1919 р. «воєнно-політичного союзу». Приміром, у новітньому
підручнику з історії України для 10-го класу наголошується: «1 червня 1919 р.
Всеросійський ЦВК спільно з представниками УСРР, Білорусії, Латвії, Литви
проголосив резолюцію про утворення військово-політичного союзу республік»8.
Приблизно так само висвітлюється вказана подія й у навчальних
матеріалах для вищої школи. У популярному (побачило світ уже четверте
видання) підручнику з історії України О.Бойка відзначається: «1 червня
утворюється “воєнно-політичний союз” формально незалежних України,
Латвії, Литви, Білорусії та Російської Федерації. […] було об’єднання під
керівництвом вищих органів РСФРР збройних сил, промислового потенціалу,
фінансів, залізниць, комісаріатів праці»9. Те саме бачимо й у спеціалізованому
підручнику для історичних факультетів В.Калініченка10.
Характеристика рішення Всеросійського ЦВК від 1 червня 1919 р. як
формальної угоди про об’єднання/союз радянських республік узгоджується
з сучасними оцінками українських істориків. В узагальненому вигляді
ставлення вітчизняної історіографії до цього питання подане у відповідній
статті «Енциклопедії історії України» (автор – О.Щусь), де стверджується про
«формально “міждержавне” об’єднання воєнних, політичних та економічних
ресурсів самостійних національних республік упродовж 1919 – на початку
1920-х рр.»11. Такий висновок по суті тотожний із тим, якого дійшли автори
підсумкової колективної праці української радянської історіографії, де це
рішення ВЦВК означалося як таке, «що законодавчо оформило воєнно-
політичний союз республік»12.
У тематичній літературі радянського періоду погляд на «воєнно-
політичний союз» не був таким однозначним. Приміром, ще задовго до
розпаду СРСР Вс.Куріцин підкреслював, що «воєнний союз, передбачений
постановами ВЦВК від 1 червня та ВУЦВК від 18 травня, не був оформлений
у вигляді договору»13. Як такий, що «фактично був багатостороннім договором,
але юридично все ж таки ним не був», оцінював резолюцію від 1 червня
О.Чистяков14. Неоднозначність названого рішення ВЦВК відзначалася і у
спільній із Д.Златопольським праці: «Своєрідність цього важливого документа
8 Історія України: Підруч. для 10 кл. загальноосв. навч. закл. / О.Реєнт. – О.Малій. – К.,
2010. – С.183.
9 Бойко О.Д. Історія України: Підруч., 4-те вид., доп. – К., 2012. – С.336–337.
10 Калініченко В.В., Рибалка І.К. Історія України: Підруч. для іст. фак. вищих навч. закл. –
Ч.ІІІ: 1917–2003 рр. – Х., 2004. – 628 с. [Електронний ресурс]: http://www-history.univer.kharkov.
ua/old/e-library/kalinichenko_textbook/Kalinichenko_2.6.htm
11 Щусь О. Воєнно-політичний союз радянський республік // Енциклопедія історії України:
У 5 т. – Т.1. – К., 2003. – С.598.
12 История Украинской ССР: В 10 т. – Т.6: Великая Октябрьская социалистическая револю-
ция и гражданская война на Украине (1917–1920). – К., 1984. – С.448.
13 Курицын В.М. Государственное сотрудничество между Украинской СССР и РСФСР в 1917–
1922 гг. – Москва, 1957. – С.68. З огляду на те, що у цитованому тексті неодноразово йдеться
про військову єдність («военное единство») є певні підстави і для перекладу словосполучення
«военный союз» як «військовий союз». У контексті аналізованої проблеми поняття «воєнний» та
«військовий» рівнозначні.
14 Чистяков О.И. Взаимоотношения советских республик до образования СССР. – Москва,
1955. – С.149.
Український історичний журнал. – 2014. – №1
Історія створення та автентичний зміст «воєнно-політичного союзу»... 123
полягала в тому, що, будучи за формою актом вищого органу державної
влади РСФРР – Всеросійського ЦВК, він по суті своїй становив немовби
міжреспубліканську угоду»15.
Доволі суперечливо резолюція ВЦВК від 1 червня подавалася і в одній
з останніх спеціалізованих студій радянської доби – праці українського
дослідника В.Чеховича. З одного боку, він відзначав, що для того, аби
здійснити заплановане об’єднання, «ВЦВК повинен був створити комісію, якій
доручалося негайно вступити в перемовини з представниками відповідних
Центральних Виконавчих Комітетів і разом із ними виробити конкретні
заходи з об’єднання»16. Інакше кажучи, рішення від 1 червня начебто не
розглядалося як формальна угода, оскільки її (угоду) потрібно було ще
напрацювати. А з іншого боку, В.Чехович наголошував: «Декрет ВЦВК […]
юридично зафіксував та закріпив ті державно-правові відносини радянських
республік, котрі фактично існували на даному етапі їх розвитку»17. Тобто у
цьому випадку йдеться саме про декрет як формальну угоду.
Зазначимо, що всі згадані автори періоду існування СРСР були
кандидатами чи докторами юридичних наук. Відповідно їхні праці
відзначалися більш пильною увагою до юридичних формальностей. Це зу-
мо вило відсутність однозначних тверджень про те, що 1 червня було
створено «воєнно-політичний союз» та спонукало дослідників якимось
чином відзначати відмінність між формою та змістом відносин Кремля
з республіками. Зверталася увага й на невідповідність уживаних для
характеристики радянського державного ладу термінів їх загальновизнаному
тлумаченню. Зокрема, О.Чистяков ще в роки хрущовської «відлиги» поставив
під сумнів федеративний характер РСФРР у 1918–1922 рр., цілком слушно
зауваживши: «Слово “федерація” в наш час вже не відповідає своєму по чат-
ковому значенню, стало терміном умовним, більш широким»18. Відзначав
він і відмінність між юридичним та загальнополітичним тлумаченням тих
визначень (у тому числі словосполучення «воєнно-політичний союз»), якими
радянські історики зазвичай користувалися при характеристиці відносин
РСФРР із «незалежними» радянськими республіками, наголосивши, що ця
термінологія «має не юридичне, а загальнополітичне, умовне значення»19.
Сучасні українські історики зазвичай звертають увагу на відмінність між
формою та змістом національної політики Кремля. Зокрема, указується на
прагнення центру «злити» Україну з Росією, що мало узгоджувалося з «правом
націй на самовизначення». Але при аналізі сюжетів, пов’язаних із політикою
Кремля щодо України, переважно не враховується та важлива деталь, що
керівництво УСРР було суб’єктом політичного процесу й, відповідно, мало
власний погляд на відносини з радянською Росією. Як правило, оминають
увагою дослідники й ту обставину, що керманичі КП(б)У проявляли відмінне
15 Златопольский Д.Л., Чистяков О.И. Образование Союза ССР. – Москва, 1972. – С.109–110.
16 Чехович В.А. Победа Великого Октября и становление государственного Союза Советских
Республик (1917–1922 гг.). – К., 1986. – С.53.
17 Там же. – С.56.
18 Чистяков О.И. Становление Российской Федерации (1917–1922). – Москва, 1966. – С.19.
19 Там же. – С.298.
Український історичний журнал. – 2014. – №1
124 Г.Г.Єфіменко
від кремлівського центру розуміння ключових гасел, насамперед тези про
федеративний устрій.
Автор звертається до аналізу відносин між УСРР та РСФРР упродовж того
часу, коли серед кремлівських керівників набула популярності ідея «злити»
УСРР та відбулася попередня формальна відмова від таких намірів, тобто
з березня до 1 червня 1919 р. (рішення про «союз»). Під поняттями «злиття»
(«злити УСРР») слід розуміти органічне для комуністично-централістичного
світогляду керманичів РКП(б) прагнення приєднати Україну до РСФРР,
тобто позбавити її ознак державного цілого, ліквідувати всеукраїнські
управлінські центри в усіх сферах державного будівництва та підпорядкувати
їх безпосередньо Кремлю.
Це не виключало можливості й доцільності надання українцям, як
відзначав ще в 1917 р. Й.Сталін, територіальної автономії, що могла
бути оформлена «в рамках єдиної (злитої) держави з єдиними нормами
конституції для областей, котрі відзначаються певним національним складом
і залишаються в рамках цілого»20. По суті йшлося про дозвіл на відкриття
шкіл із рідною для місцевого населення мовою навчання та використання
цієї мови в повсякденному житті, у тому числі у спілкуванні з державними
органами. Щоправда, це були лише теоретичні напрацювання. Практика
переможного, як видавалося спочатку, для комунізму 1919 р. суперечила
таким настановам: нарком юстиції УСРР О.Хмельницький у березні 1919 р.
доволі відверто охарактеризував можливу турботу «про культуру кожної нації»
як «нездорову національну відрижку»21. А М.Скрипник, характеризуючи за
свіжими враженнями мовну ситуацію в УСРР 1919 р., узагалі зауважував
на списку «щось із 200 розпоряджень цього року (тобто 1919 р. – Г.Є.) з боку
різних спеців, радбурів (від “радянська буржуазія” – Г.Є.) і псевдокомуністів
про заборону вживання української мови»22.
Нині не існує ідеологічних заборон на дослідження планів більшовицьких
керманичів «злити» Україну та реакції на ці наміри республіканського
субцентру влади. Виявлених матеріалів виявилося достатньо, щоб зробити
обґрунтовані висновки, які багато у чому не узгоджуються з існуючим
історіографічним каноном. Для з’ясування змісту відносини між УСРР
та РСФРР і співвідношення їх із проголошуваною формою слід вирішити
низку дослідницьких завдань. По-перше, щоб зрозуміти ставлення Кремля
до «українського питання» в 1919 р. слід коротко охарактеризувати його
передісторію. По-друге, визначити, коли та за яких обставин актуалізувалося
завдання «злиття». По-третє, з’ясувати й уточнити дії Кремля у цьому напрямі,
реакцію на них української влади. По-четверте, проаналізувати форму та
зміст рішення ВЦВК від 1 червня й тодішнє тлумачення цієї події українською
радянською стороною як у публічному, так і внутріпартійному дискурсі.
20 Сталін Й.В. Проти федералізму // Його ж. Твори. – Т.4: Листопад 1917 – 1920. – К., 1948. –
С.29.
21 ІІІ Всеукраїнський з’їзд Рад: Стенографічний звіт. – Х., 1932. – С.212.
22 Скрипник М.О. Донбас і Україна // Його ж. Статті і промови з національного питання /
Упор. І.Кошелівець. – Б.м., 1974. – С.17. Статтю написано в 1920 р.
Український історичний журнал. – 2014. – №1
Історія створення та автентичний зміст «воєнно-політичного союзу»... 125
Вимушена увага
до національної форми державності
Більшовицьке керівництво завжди було прихильником великої центра-
лізованої держави. Однак поширення на початку ХХ ст. національно-ви-
звольного руху змусило його якимось чином реагувати на національний чин-
ник. Ініціативу взяв на себе їхній лідер – В.Ленін. Чехословацький історик
Ф.Сильницький ще в 1970-х рр. відзначав:
«Ленін був одним із небагатьох керівних діячів, котрий ро-
зумів делікатність даного питання, і як політик він проголо-
шував встановлення рівноправних відносин між народами.
Фактично Ленін був автором концепції більшовицької на-
ціональної політики і основоположником тактики її здійс-
нення»23.
У липні (червні за ст.ст.) 1913 р. В.Ленін написав «Тези з національно-
го питання», ключовим в яких було таке положення: «§ нашої програми (про
самовизначення націй) не можна тлумачити ніяк інакше як у розумінні по
літичного самовизначення, тобто права на відокремлення і утворення само-
стійної держави»24. Потребу розширеного тлумачення цього пункту зумовив,
за словами В.Леніна, як «грубо войовничий та чорносотенний націоналізм
царської монархії», так і «пожвавлення буржуазного націоналізму – і вели-
коруського (п. Струве, “Русская молва”, “прогрессисты” і т.д.), і українського,
і польського (антисемітизм народової “демократії”), і грузинського, і вірмен-
ського і т.д.»25. Інакше кажучи, теза про «право на відокремлення» з’явилася
через усвідомлення В.Леніним потреби належним чином відреагувати на втя-
гування дедалі ширших верств суспільства в національно-визвольний рух та
на спроби влади силовими методами запобігти його розвитку. Цю ленінську
пропозицію було реалізовано на так званій «Серпневій (літній) 1913 р. нараді
ЦК РДСРП з партійними робітниками» (названа так для конспірації, оскільки
реально відбулася 6–14 жовтня (23 вересня – 1 жовтня) 1913 р. у с. Пороніно,
де на той час мешкав В.Ленін.
Визнання більшовиками «права на відокремлення» не означало бодай
нейтрального ставлення до можливості його втілення у життя. У резолюції
тієї ж Поронінської наради 1913 р. відзначалося, що політичні, професійні, ко-
оперативно-просвітницькі та інші організації в інтересах «пролетаріату» ма-
ють бути єдиними для всієї держави, тобто Російської імперії. Інакше кажучи,
заперечувалося право на існування таких об’єднань, які, власне кажучи, гі-
потетично й могли б стати організуючою силою в реалізації начебто визнано-
го «права на відокремлення». У тій самій резолюції відверто наголошувалося:
23 Силницкий Ф. Национальная политика КПСС в период с 1917 по 1922 год. – Б.м.,
1978. – С.13.
24 Ленін В.І. Тези по національному питанню // Його ж. Повне зібрання творів. – Т.23. – К.,
1972. – С.300.
25 Там само. – С.307.
Український історичний журнал. – 2014. – №1
126 Г.Г.Єфіменко
«Питання про відокремлення неприпустимо змішувати з питанням про до-
цільність відокремлення тієї чи іншої нації»26.
У датованому 6 грудня 1913 р. листі до С.Шаумяна В.Ленін так роз’яснив
причини появи цього пункту у програмі:
«Право на самовизначення є виняток з нашої загальної настано-
ви централізму. Виняток цей безумовно необхідний перед лицем
чорносотенного великоруського націоналізму, […]. Але виняток
не можна тлумачити надто широко. Нічого, абсолютно нічого
крім права на відокремлення тут немає і бути не повинно»27.
Тобто, як цілком слушно зауважував російський історик В.Журавльов,
право на відокремлення стало не метою, а лише засобом зміцнення своїх пози-
цій у політичних баталіях, стимулятором революційного процесу у країні, ін-
струментом боротьби з правими, шовіністичними силами28.
Обґрунтовуючи згодом гасло про право націй на самовизначення, В.Ленін під-
креслював: «Із погляду демократії […] визнання права на відокремлення зменшує
небезпеку “розпаду держави”»29. «Право на відокремлення» він бачив як одне із за-
гальнодемократичних прав «буржуазної» республіки. Наявність (але не реалізацію!)
його називав необхідною передумовою такої бажаної для більшовиків централізації:
«Ми вимагаємо свободи самовизначення, тобто незалежності, то
бто свободи відокремлення пригноблених націй не тому, що ми
мріяли про господарське роздроблення або про ідеал дрібних дер-
жав, а, навпаки, тому, що ми хочемо великих держав і зближення,
навіть злиття, націй, але на справді демократичній, справді інтер-
націоналістській базі, немислимій без свободи від окремлення»30.
Щоправда, за В.Леніним, такого права мали вимагати лише «соціал-
демократи гноблячої нації, особливо так званих великих держав»31. У люто-
му 1919 р. В.Шахрай, проаналізувавши теорію та наявну на той час практику
втілення гасла про «право націй на самовизначення», відзначив особливості
підходу керівництва РКП(б) до цього питання такими словами: «“Право” ви-
знається, а щоб се “право” не було “переведене в життя”, то тут на допомогу
являється “літераторська видумка” про неможливість для пролетаріату мати
“позитивний”, “практичний” програм»32.
26 Поронінська нарада ЦК РСДРП з партійними працівниками. Пороніно. 23 вересня. –
1 жовтня (6–14 жовтня) 1913 // Комуністична партія Радянського Союзу в резолюціях і рішеннях
з’їздів, конференцій і пленумів ЦК. – Т.1: 1898–1917. – К., 1978. – С.375.
27 Ленін В.І. С.Г.Шаумяну, 6 грудня 1913 р. // Його ж. Повне зібрання творів. – Т.48. – С.231.
28 Журавлёв В.В. Национальный вопрос в программах общероссийских политических партий
начала ХХ в. // История национальных политических партий России: Мат. междунар. конф.,
Москва, 21–22 мая 1996 г. – Москва, 1997. – С.88.
29 Ленін В.І. Про право націй на самовизначення // Його ж. Повне зібрання творів. –
Т.25. – С.271.
30 Ленін В.І. Революційний пролетаріат і право націй на самовизначення // Там само. –
Т.27. – С.60.
31 Ленін В.І. Матеріали до реферату «Імперіалізм і право націй на самовизначення» //
Там само. – С.414.
32 ШахРай В. Передмова // Н.Ленін (В.Ільїн). Статті по національному питанні / Пер. з рос.
Український історичний журнал. – 2014. – №1
Історія створення та автентичний зміст «воєнно-політичного союзу»... 127
Гасло про право націй на самовизначення більшовицькі керманичі вико-
ристали в боротьбі з Тимчасовим урядом у 1917 р. Після захоплення влади
вони були змушені демонструвати прихильність до цього лозунґу, адже по-
трібно було зміцнювати своє становище. «Українського питання» це стосува-
лося в першу чергу. До середини 1918 р. проблема, здавалося, утратила ак-
туальність. Однак восени 1918 р. ситуація змінилася. Доволі несподівано для
Кремля виявилося, що національні гасла в повстанському русі, котрий розго-
рівся в «національних окраїнах», і насамперед Україні, відігравали важливу
роль. Тому після революції в Німеччині та її виходу з війни більшовицьке ке-
рівництво знову вирішило використати «національні козирі» своїх дореволю-
ційних лозунґів. Кремль повернувся до апробованого (на прикладі України)
досвіду створення радянських урядів у національній оболонці.
Активація ідеї «злиття» України з Росією
За обставин, що склалися наприкінці 1918 р., ідею «злиття» довелося відклас-
ти – владу в національних реґіонах спочатку треба було здобути. Завдання вдалося
виконати «малою кров’ю», оскільки значна частина повстанських загонів, які запо-
лонили Україну, під впливом національних та соціальних гасел більшовиків пе-
рейшла на їхній бік. Тим більше, що перед очима був яскравий приклад – у Росії
відбувся переділ землі. Та вже перші кроки нової влади на опанованій території
свідчили про те, що від централізації вона відмовлятися не збиралася. Формально
не відкидаючи привабливих гасел, більшовики проводили протилежну політику.
Це змусило одного з керівників боротьбистів – М.Полоза – у середині лютого звер-
нутися з листом до наркома у справах національностей РСФРР Й.Сталіна:
«Політика на Україні здійснюється врозріз усьому, про що гово-
рилося між нами. Якщо продовжиться такий курс, ви зможете
утриматися (та й то навряд), тільки спираючись на чужонаціо-
нальну збройну силу. Вирішено створити “комуністичний” з’їзд
Рад, який, очевидно, повинен вотирувати злиття з Росією»33.
Головне побоювання М.Полоза не справдилося – ІІІ Всеукраїнський з’їзд
рад, який відбувся 6–10 березня 1919 р. у Харкові, питання про «злиття» не
порушував. Натомість в ухваленій ним 10 березня та затвердженій 14 берез-
ня ВУЦВК Конституції УСРР (ст.4) відзначалася «тверда рішучість увійти до
складу єдиної міжнародної соціалістичної радянської республіки, як тільки
створяться умови для її появи», наголошувалося на «цілковитій солідарності»
УСРР «з нині існуючими вже радянськими республіками» та підкреслювало-
ся «вирішення вступити з ними в найміцніше об’єднання для спільної бороть-
би за перемогу світової комуністичної революції та в найміцніше співробітни-
цтво в царині комуністичного будівництва, можливого тільки в міжнародному
на укр. з передмовою В.Шах-Рая. – Саратов, 1919. – С.XXVIII.
33 Див: Документи трагічної історії України (1917–1927) / Ред.-упор. П.П.Бачинський. – К.,
1999. – С.114.
Український історичний журнал. – 2014. – №1
128 Г.Г.Єфіменко
масштабі»34. Із цих рядків можна зробити висновок, що українські радянські
керманичі вбачали централізацію не у «приєднанні» до РСФРР чи «злитті»
України, а в її «об’єднанні», тобто бачили себе тією чи іншою мірою рівноправ-
ною з РСФРР частиною майбутнього цілого.
На відміну від владного проводу республіки, у Кремлі національна фор-
ма радянської державності в Україні сприймалася лише як ширма, за якою
немає жодного змісту. Зокрема В.Ленін у заключній промові на VIII з’їзді
РКП(б) (18–23 березня 1919 р) з приводу програми партії двічі проговорив-
ся, що нині «існує одна Радянська республіка»35. Ще більш чітко ставлення
Кремля до УСРР віддзеркалилося у промові члена Президії Всеросійського
ЦВК Л.Сосновського, яку він виголосив на засіданні ВЦВК 9 квітня 1919 р:
«Товариші, ЦВК до цього часу доводилося працювати як єдино-
му законодавчому органу робітників і селян в усьому світі. Сьо-
годнішнє засідання ми щасливі відкрити, знаючи, що поряд з
нами в Європі є два таких вогнища робітничої й селянської ре-
волюції – в Угорщині та Баварії»36.
Як бачимо, що ані Україну, ані інші радянські республіки (Естонія, Литва,
Білорусія, Латвія), щодо визнання незалежності яких, на відміну від України,
було навіть ухвалено спеціальні юридичні акти37, за якесь окреме, і тим біль-
ше – незалежне ціле у Кремлі не вважали.
Національна ширма певний час улаштовувала Кремль, оскільки допомо-
гла опанувати Україну та деякі інші «окраїни». Додамо, що економічним за-
вданням більшовицького центру наявність такої ширми на перших порах ні-
чим не заважала. Адже Українською радою народного господарства (УРНГ), яка
й була головним економічним органом УСРР, керувала надіслана з Москви та
підпорядкована (включно з особистим грошовим забезпеченням) безпосередньо
ВРНГ РСФРР комісія на чолі з А.Нікітіним38. Результати її роботи станом на бе-
резень 1919 р. влучно охарактеризував відряджений до України з перевіркою
член президії ВРНГ В.Чубар: «Робота РНГ не могла розвиватися інтенсивно й
ознаменувалася поки що ефективними результатами в частині вивозу, де не-
втомно працював тов. Ландау»39. Тобто на той час викачувати промислові ресур-
си можна було й без формальної централізації управління економікою.
Отже, таке становище задовольняло Кремль. Однак воно не могло три-
вати постійно: економічні ресурси України швидко вичерпувалися, а їх по-
дальше викачування призводило до виникнення та посилення спротиву
34 Конституція Української Соціалістичної Радянської Республіки. – Ст.4 // Резолюції
Всеукраїнських з’їздів Рад. – Х., 1932. – С.58.
35 Восьмой съезд РКП(б), март 1919 года: Протоколы. – Москва, 1959. – С.100, 102.
36 ГАРФ. – Ф.1235. – Оп.21. – Д.13. – Л.46.
37 Див.: Документы внешней политики СССР. – Т.1: 7 ноября 1917 – 31 декабря 1918 г. –
Москва, 1959; Т.2: 1 января 1919 г. – 30 июня 1920 г. – Москва, 1958. – 778 с.; Т.3: 1 июля 1920 г. –
18 марта 1921 г. – Москва, 1959. – 702 с.
38 Детальніше про повну узгодженість роботи цієї комісії з московським керівництвом див:
Єфіменко Г. Взаємовідносини Кремля та радянської України: економічний аспект (1917–1919). –
К., 2008. – С.142–143.
39 Российский государственный архив экономики. – Ф.3429. – Оп.1. – Д.1066. – Л.116 об.
Український історичний журнал. – 2014. – №1
Історія створення та автентичний зміст «воєнно-політичного союзу»... 129
місцевих управлінців. Та й члени вказаної комісії, які серед своїх обов’язків
мали завдання налагоджувати економіку, із часом «українізувалися», тобто
почали дбати про економічні інтереси УСРР. Після опанування більшовика-
ми України, яке в основному завершилося в березні 1919 р., почали активні-
ше відстоювати українські інтереси й керманичі УСРР. За часом це збіглося із
затвердженням ІІІ Всеукраїнським з’їздом рад рішення про переїзд урядових
структур із Харкова до Києва.
Додав штрихів до створюваного у Кремлі образу України й уже згаданий
звіт В.Чубаря, в якому цей діяч, на той час непохитний централіст, із непри-
хованим обуренням відзначав:
«Працівники, які тут є, надзвичайно міцно просякнуті невідво-
ротністю дотримання формальностей “Самостійної Республіки”
(в ориґіналі – “Самостийной Республики” – Г.Є.)… Не вдаючись до
оцінки такого становища з боку доцільності здійснюваної тут полі-
тики, із міркувань міжнародного характеру, уважаю, що шлях цей
слизький. Подальше ознайомлення зі становищем речей в Україні
приводить мене до переконання, що необхідно намагатися з нього
зійти якомога швидше, що може бути можливим лише при поста-
чанні України новими силами, як для праці у царині політики, так
і для праці в економічних установах і робітничих організаціях»40.
Серед рядових комуністів в Україні набували популярності ідеї, вислов-
лені в маніфесті В.Шахрая та С.Мазлаха «До хвилі: Що діється на Україні і з
Україною» (Саратов, 1919 р.). Один із його авторів – С.Мазлах – у листі до дру-
жини охарактеризував становище такими словами:
«Україна повинна бути самостійною радянською республікою.
Цього вимагають інтереси українських трудящих й успіх світової
революції. І це усвідомлюють робітники. Усвідомлюють навіть
національно знеособлені елементи, що випередили історію»41.
У Кремлі були вкрай стурбовані таким меседжем і поширенням цих ідей в
Україні. Тож книгу заборонили, а авторів виключили з лав КП(б)У.
Усе назване вище, – прагнення керівництва УСРР до економічної та по-
літичної самостійності, поширення у прокомуністичному сеґменті українсько-
го суспільства ідеї існуванні реально окремішньої республіки, до чого додало-
ся бажання центру створити міцний «військовий кулак» для зміцнення своєї
влади та експансії в Європу, – спричинило активацію ідеї «злиття». Її імпульс
ішов із більшовицького центру. 8 квітня 1919 р. ЦК РКП(б) ухвалив постанову
про необхідність єдності дій України та Росії як директиву для ЦК КП(б)У42. У
цьому документі мовилося насамперед про військові справи, транспорт та ор-
гани постачання. Формальне існування відповідних народних комісаріатів у
40 Там же. – Л.116.
41 Центральний державний архів громадських об’єднань України (далі – ЦДАГО України). –
Ф.39. – Оп.4. – Спр.128. – Арк.6.
42 Директива ЦК РКП(б) ЦК КП(б)У про необхідність єдності дій радянської України і радян-
ської Росії, 8 квітня 1919 р. // Комуністична партія – натхненник і організатор об’єднавчого руху
українського народу за утворення СРСР. – С.108–109.
Український історичний журнал. – 2014. – №1
130 Г.Г.Єфіменко
республіках уважалося можливим лише через «поступки самостійним (в ориґі-
налі – «самостийным» – Г.Є.) тенденціям»43. Однак реально названі наркома-
ти повинні були виконувати директиви, «які надаються з відповідних коміса-
ріатів РСФРР», тобто Україна не розглядалася як скільки-небудь рівноправне
з РСФРР утворення. Так, щодо залізниць наголошувалося: «Українські заліз-
ниці становлять нерозривну частину російської залізничної мережі й керу-
ються народним комісаріатом шляхів із Москви»44. Бачимо, що в уявленнях
Кремля РНК УСРР не мав права реґулювати цю сферу. Згідно з цією постано-
вою, наркомат державного контролю РСФРР мав поширити свою діяльність на
всі установи УСРР45. В.Ленін особисто наполіг на ухваленні та прискоренні пе-
редачі цієї директиви в Україну: «Пропоную зібрати підписи членів політбю-
ро ЦК і затвердити ці директиви Українській комуністичній партії і її ЦК для
України. Дуже терміново». Та ймовірно вже після отриманні необхідних під-
писів: «В оргбюро ЦК. Негайно переслати в Український ЦК»46.
Надсилаючи такі централізаційні директиви, Кремль водночас наполя-
гав на демонстрації національної толерантності, підтвердженням якої вважав
введення боротьбистів до уряду УСРР. Відповідну пряму, безапеляційну ди-
рективу Київ отримав під час роботи пленуму ЦК КП(б)У (6–9 квітня 1919 р.):
«Цека партії вважає обов’язковою угоду з у.с.р. у сенсі входжен-
ня представників укр. есерів до українського радянського уряду.
Цека партії зобов’язує Цека українських комуністів провести ці
директиви в терміновому порядку. Про результат доповісти не-
гайно. За дорученням ЦК Сталін»47.
Про те, як таку настанову сприйняли в Києві, свідчать рядки з листа
В.Затонського до ЦК РКП(б) від 1 грудня 1919 р., в якому було зазначено ще й
обставини отримання цієї директиви:
«Згадайте той час, коли одночасно всі комісаріати, якими керували
в більшості члени ЦК (ідеться про російські наркомати, очолювані
членами ЦК РКП(б) – Г.Є.), надсилали накази й розпорядження на
Україну, котрі під корінь знищували ту політику, що її проводив у
незайманому вигляді (в ориґіналі – “в девственной чистоте” – Г.Є.)
один лише Чичерін (нарком закордонних справ РСФРР – Г.Є.),
коли одночасно Невський (нарком шляхів сполучення РСФРР –
Г.Є.) приєднував до себе без нашого відома телеграмою по лінії
українські залізниці до Воронезького, Курського та інших округів
(у січні 1919 р., уряд УСРР не погодився з цим – Г.Є.), тов. Троць-
кий давав накази по, на той час ще самостійній, українській ар-
мії і навіть Анатолій Васильович (Луначарський, нарком освіти
43 ЦДАГО України. – Ф.1. – Оп.6. – Спр.1. – Арк.4.
44 Директиви ЦК РКП(б) ЦК КП(б)У про необхідність єдності дій радянської України і радян-
ської Росії, 8 квітня 1919 р. // Комуністична партія – натхненник і організатор об’єднавчого руху
українського народу за утворення СРСР. – С.109.
45 Там же.
46 Ленін В.І. Пропозиція про затвердження проекту постанови ЦК РКП(б) з директивами для
ЦК КП(б) України // В.І.Ленін про Україну. – Ч.ІІ: 1917–1922. – К., 1969. – С.237.
47 Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (далі – ЦДАВО
України). – Ф.1. – Оп.1. – Спр.21. – Арк.3.
Український історичний журнал. – 2014. – №1
Історія створення та автентичний зміст «воєнно-політичного союзу»... 131
РСФРР – Г.Є.), чи, у крайньому разі, його комісаріат, надсилав
своїх ревізорів-комісарів безпосередньо до Кобеляк. Ми, зрозуміло,
в амбіції не вдавалися, хоча не так уже й зручно працювати, коли
установи отримують одночасно накази з Москви та Києва. Але в
установах часто-густо уесери перебували. Скільки скандалів че-
рез це було… Ледь не побилися з уесерами… А у цей час наказ
від ЦК РКП: включити уесерів до складу уряду. […] На Україні
нам довелося не те, щоб спостерігати, а на своїй шиї переписувати
українську оперету зі співами та танцями в постановці одночасно і
під Невського, і під Троцького, і під Чичеріна, і під Леніна, і все це
під режисерс твом, урешті-решт, ЦК РКП»48.
Важливою спонукою до активації ідеї про «злиття» стали продовольчі труд-
нощі в Росії. 13 квітня 1919 р. на засіданні ЦК РКП(б) В.Ленін наголосив на
тому, що «необхідно звернути особливу увагу на Україну, де немає ніякого про-
довольчого апарату». У Кремлі вважали за неможливе провести в достатній
кількості реквізицію українського хліба без наявності такого апарату, який був
би продовженням і частиною російського. Було ухвалено «персонально з ЦК»
відправити в Україну Л.Каменєва та М.Муранова, у допомогу яким «на Україну
відряджаються також тт. Йоффе, Ройзман, Максимов, Зорін, Дудкін, М’ясков та
Геллер»49. Уже 19 квітня Л.Каменєв прибув до Харкова, а за два дні – до Києва50,
де 23 квітня виступив із доповіддю на засіданні ВУЦВК51. Саме він став голов-
ним централізатором у складі політбюро ЦК РКП(б) у цей період.
23 квітня політбюро ЦК РКП(б) знову звернулося до «українського пи-
тання». Другим пунктом порядку денного у протоколі зазначено лаконічно:
«Україна»52. Нова ухвала вже не містила будь-якої можливості тлумачити її
по-різному: «Запропонувати ЦК КПУ поставити на своє обговорення питання
про те, коли і в якій формі може бути здійснено злиття України з радянською
Росією»53. Це остаточно визнавалося нагальним завданням. Постало питання
про методи його виконання.
Ідеологічна та організаційна підготовка «злиття»
Одну з головних передумов та складових частин такого злиття В.Ленін уба-
чав у жорсткій військовій єдності. 24 квітня 1919 р. він писав Е.Склянському,
заступникові Л.Троцького в Реввійськраді РСФРР: «Т. Склянський! Це, до
речі, якраз до того, що вчора вирішено. Треба спішно, негайно: 1) скласти
текст директиви від ЦК до всіх “націоналів” про єдність (злиття) військову»54.
Завдання було швидко виконане. Уже 4 травня пленум ЦК РКП(б) схвалив
48 Российский государственный архив социально-политической истории (далі – РГАСПИ). –
Ф.5. – Оп.2. – Д.134. – Л.14.
49 Протокол заседания ЦК, 13 апреля // Известия ЦК КПСС. – 1919. – №12. – С.144.
50 Экспедиция Л.Б.Каменева для продвижения продгрузов к Москве в 1919 г. // Пролетарская
революция (Москва). – 1926. – №5 (41). – С.124.
51 ЦДАВО України. – Ф.1. – Оп.1. – Спр.9. – Арк.9.
52 Политбюро ЦК РКП(б) – ВКП(б): Повестки дня заседаний: 1919–1952: Каталог. – Т.1:
1919–1929. – С.32.
53 РГАСПИ. – Ф.17. – Оп.3. – Д.3. – Л.2.
54 Ленін В.І. Е.М.Склянському // В.І.Ленін про Україну. – Ч. ІІ: 1917–1922. – С.261.
Український історичний журнал. – 2014. – №1
132 Г.Г.Єфіменко
«проект тов. Троцького про єдине командування над арміями як Росії, так
і дружніх республік як директиву ЦК для всіх Цека Естляндії, Латвії, Литви і
Білорусії, і України та ін.»55.
У зв’язку з цим дорученням слід звернути увагу на одну важливу де-
таль. Указаний у протоколі пленуму (і надзвичайно важливий, з огляду на
його цілковите схвалення) «проект тов. Троцького» від 4 травня у збірни-
ках документів не публікувався. Натомість за радянських часів неодноразо-
во друкувався інший документ – «Проект директиви ЦК РКП(б) про військо-
ву єдність», який подавався як «ленінсько-сталінський» і вперше побачив світ
1941 р.56 Відсутність точного датування («травень 1919 р.»), аналіз листування
В.Леніна, ленінської біографічної хроніки, протоколів політбюро та пленумів
РКП(б), чітке усвідомлення того факту, що подібна директива мала бути ухва-
лена до 19 травня, тобто до прийняття відповідного рішення українськими
владними органами, – усе це дає підстави стверджувати, що насправді назва-
ний як «ленінсько-сталінський» документ і є ухвалений пленумом ЦК РКП(б)
«проект тов. Троцького». Звідси логічний висновок про те, що «Проект дирек-
тиви про військову єдність» було написано в Реввійськраді в період з 25 квітня
по 3 травня, а автором чи одним із його авторів був Л.Троцький, очільник РВС.
Радянські історики, навіть якщо розуміли, хто був автором цього проекту,
з політико-ідеологічних міркувань не могли на це вказувати. Як, утім, після роз-
вінчання «культу особи» вже й не наполягали на подвійному, «ленінсько-сталін-
ському», варіанті авторства. Показовий приклад – книга Б.Бабія, який писав:
«У травні […], коли необхідно було ще більше посилити єдність
радянських республік, особливо у воєнному відношенні, В.І.Ленін
виробив “Проект директиви ЦК про військову єдність”. Цей про-
ект було покладено в основу рішення Пленуму ЦК РКП(б) від
4 травня 1919 р., в якому говорилося про необхідність встановити
“в галузі військового управління і командування найсуворіше на-
чало єдності організації і суворого централізму”»57.
Тобто Б.Бабій зазначав, що цей проект було затверджено саме плену-
мом ЦК РКП(б) від 4 травня (уже визначив більш точні хронологічні рамки),
але через ідеологічні перепони не міг указати на авторство Л.Троцького.
У Кремля існували цілком обґрунтовані сумніви щодо спроможнос-
ті української радянської верхівки ініціювати «злиття». Відтак її керівний
склад було вирішено оптимізувати. На засіданні ЦК РКП(б) 13 квітня 1919 р.
Х.Раковському було доручено «разом із цекістами з’ясувати питання про мож-
ливість відрядження тт. П’ятакова і Бубнова»58 з Києва. Саме ці діячі були най-
більш авторитетними опонентами вказівок, які надсилало до України керівни-
цтво РКП(б). Щоб попередити можливий спротив, у цьому ж пункті резолюції
55 Протокол заседания пленума ЦК РКП(б), 4 мая 1919 г. // Известия ЦК КПСС. –
1919. – №12. – С.156.
56 Див: Ленін В.І. Проект директиви ЦК РКП(б) про військову єдність // В.І.Ленін про
Україну. – Ч.ІІ: 1917–1922. – С.298.
57 Бабій Б.М. Союз РСР і роль України в його утворенні. – К., 1972. – С.80–81.
58 Протокол заседания ЦК, 13 апреля // Известия ЦК КПСС. – 1919. – №12. – С.144.
Український історичний журнал. – 2014. – №1
Історія створення та автентичний зміст «воєнно-політичного союзу»... 133
ЦК РКП(б) нагадувалося, що «національні ЦК є обласними організаціями, які
користуються відповідними правами й несуть відповідні обов’язки»59. А вже
23 квітня політбюро ЦК РКП(б) затвердило таку ухвалу: «Товариша Йоффе
відповідно до постанови пленуму направити до складу українського уряду для
посилення там централістських елементів»60.
Питання централізації було нагальним. Тож політбюро ЦК РКП(б) ще раз
підкреслило важливість надання реальних повноважень своєму посланцеві:
«Направити Йоффе на Україну з призначенням його народним
комісаром державного контролю, або, якщо ця посада зайнята серй-
озним працівником, з наданням йому іншого народного комісаріату.
Понад це, Йоффе призначається членом Ради оборони України»61.
Оскільки наркомат держконтролю очолював такий «серйозний працівник»,
як М.Скрипник, який не був всеросійським централістом, то для А.Йоффе ство-
рили нове відомство з дещо схожими контрольними функціями – наркомат ра-
дянської інспекції62. До нього незабаром було передано частину функцій, що
їх мав до того скрипниківський Наркомдержконтроль. Принагідно відзначи-
мо, що у складі РНК РСФРР окремого наркомату радянської інспекції не було.
Навіть за стрімкого прямування до злиття, Кремль не забував, що публіч-
на ініціатива мала виходити з України. У «радянському порядку» саме «ЦВК
рад України» першим ухвалив постанову, в якій було задекларовано потребу
«спільності боротьби та єдності керівництва» перед обличчям єдиного ворога63.
Датою ухвалення такого рішення в більшості історичних праць та збірників до-
кументів називається 18 травня 1919 р.64 Однак архівні джерела (йдеться про
протоколи засідань ВУЦВК та політбюро ЦК КП(б)У, де й зафіксовано обгово-
рення питання про об’єднання) свідчать про 19 травня65. Ця ж дата згадуєть-
ся у спеціалізованих («військовому» та «дипломатичному») збірниках докумен-
тів66, до неї апелюють і деякі історики67. Про те ж свідчать і дописи в датованій
20 травня періодиці. Так, в армійській газеті з’явилася замітка «Вчерашнее
заседание ЦИК», в якій відзначалося, що «це було найбільш урочисте з усіх
59 Там же. – С.148.
60 РГАСПИ. – Ф.17. – Оп.3. – Д.3. – Л.2.
61 Там же. – Д.5. – Л.1.
62 ЦДАВО України. – Ф.1. – Оп.1. – Спр.9. – Арк.15.
63 Постанова Всеукраїнського Центрального Виконавчого комітету про об’єднання військових
сил радянських республік, 18 травня 1919 р. // Комуністична партія – натхненник і організатор
об’єднавчого руху українського народу за утворення СРСР. – С.118.
64 Див., напр.: Там само. – С.118–119; Національні процеси в Україні: історія і сучасність: Док.
і мат.: Довідник: У 2 ч. – Ч.1. – К., 1997. – С.53.
65 ЦДАВО України. – Ф.1. – Оп.1. – Спр.9. – Арк.17–18; ЦДАГО України. – Ф.1. – Оп.6. –
Спр.1. – Арк.14.
66 Докладная записка главного командования председателю Реввоенсовета республики об
организации войск Украинского фронта // Директивы главного командования Красной армии
(1917–1920): Сб. док. – Москва, 1969. – С.234, 798; Постановление Центрального Исполнительного
Комитета УССР об объединении военных сил советских республик, 19 мая 1919 г. // Документы
внешней политики СССР. – Т.2. – С.168.
67 Кульчицький С.В. Комунізм в Україні: перше десятиріччя. – К., 1996. – С.88; Щусь О.
Воєнно-політичний союз радянських республік. – С.598.
Український історичний журнал. – 2014. – №1
134 Г.Г.Єфіменко
засідань, мітинґів і зборів, які лише відбувалися в Києві до вчорашнього дня»68.
Розповідалося про це й у партійному часопису, де серед іншого вказувалося,
що Л.Троцький (найголовніший учасник засідання, один із «вождів світової
революції») прибув до Києва 19 травня о 8-й год.69 Про те, що «вчора в театрі
ім. Лібкнехта (нині – Національна опера України ім. Т.Шевченка – Г.Є.) від-
булося об’єднане засідання Центрального виконавчого комітету» повідомляло-
ся і в головній радянській газеті України70.
Та незважаючи на всі наведені арґументи саме дата 18 травня до цього
часу залишається «канонічною». Аналіз першоджерел дозволяє зробити ви-
сновок, що її появу зумовив збіг обставин. З якихось причин, імовірно через
описку або технічну помилку, у постанові політбюро ЦК РКП(б) від 1 черв-
ня при згадці української об’єднавчої «ініціативи» йшлося саме про рішення
ВУЦВК від 18 травня71. Ця ж дата згадувалася й у промові Л.Каменєва на за-
сіданні ВЦВК72 та в ухваленій «об’єднавчій» декларації ВЦВК від 1 червня73.
Та головним штрихом до надання «канонічності» даті 18 травня стала, на наш
погляд, резолюція ЦК РКП(б) «Про радянську владу на Україні», що 29 лис-
топада 1919 р. була схвалена пленумом ЦК РКП(б) та затверджена без змін
VIII конференцією РКП(б), котра відбулася 2–4 грудня 1919 р. У ній декла-
рації «ЦВКУ від 18 травня 1919 р.»74 було надано ознаки юридичного акту.
Автором цієї резолюції став В.Ленін, а висловлене ним сумнівам серед радян-
ських істориків не підлягало. Натомість уже після розпаду СРСР це питання
детально не аналізувалося.
Причиною звернення до проблеми «18/19 травня» у цій статті стало на-
самперед намагання автора підтвердити нагальну потребу нового осмислення
теми відносин між УСРР та РСФРР на основі аналізу першоджерел. Утім, по-
при розбіжність у датуванні, в усіх випадках текст резолюції ЦВК рад України
ідентичний. У ньому, зокрема, проголошувалося: «Всі матеріальні засоби [...]
мають бути зосереджені навколо спільного для всіх республік центру»75. Щоб
продемонструвати суспільну підтримку цієї об’єднавчої ініціативи, ВУЦВК
ухвалював її спільно з «Київською радою Робітничих депутатів, Повітовим
з’їздом селянських депутатів і представниками Київських професійних спілок
та фабрично-заводських комітетів»76. Утім, говорити про те, що це було ініціа-
тивою українського владного субцентру, не доводиться.
Указану постанову ВУЦВК було ухвалено як резолюцію на доповідь го-
лови Реввійськради РСФРР Л.Троцького «Оборона Радянської Республіки
та міжнародне становище»77. У доповіді неодноразово зазначалося – Україна
68 Вчерашнее заседание ЦИК // Красная армия (Киев). – 1919. – 20 мая.
69 Приезд тов. Троцкого // Коммунист (Киев). – 1919. – 20 мая.
70 Вождь Красной армии в Киеве // Известия ВУЦИК. – 1919. – 20 мая.
71 РГАСПИ. – Ф.17. – Оп.3. – Д.10. – Л.1.
72 ГАРФ. – Ф.1235. – Оп.21. – Д.17. – Л.4.
73 Заседание Всероссийского Центрального Исполнительного Комитета // Правда. – 1919. – 3 июня.
74 Резолюція ЦК РКП(б) про радянську владу на Україні // В.І.Ленін про Україну. – Ч.ІІ:
1917–1922. – С.359.
75 Національні процеси в Україні: історія і сучасність. – Ч.1. – С.535.
76 Там само.
77 ЦДАВО України. – Ф.1. – Оп.1. – Спр.9. – Арк.17.
Український історичний журнал. – 2014. – №1
Історія створення та автентичний зміст «воєнно-політичного союзу»... 135
та «Великоросія» становлять єдину радянську республіку, і такі твердження
переривалися оплесками. Зокрема, після зауваги про те, що, на відміну від по-
переднього року, у 1919 р. встановлення радянської влади відбулося за значно
меншого військового сприяння півночі, Л.Троцький відзначив, що українські
партизанські загони та «нашвидкуруч створені загони робітників і селян […]
протягом декількох тижнів, двох – трьох місяців очистили величезну терито-
рію та приєднали мільйони трудящих до радянської Росії»78. Щоправда, далі
він дещо уточнив формулювання, зауваживши «наша країна (я кажу “наша
країна” не лише про Великоросію, але й про Україну), оскільки це звільнена
радянська країна, є озброєним табором»79. Далі, відзначаючи військові завдан-
ня України та Росії, промовець ужив термін «федеративна республіка» як ха-
рактеристику такого утворення, що вже існує80. Таким чином, у цих випадках
ішлося вже начебто не про «російську, а про «радянську країну» та «радянську»
федерацію. Закінчив свою промову Л.Троцький закликом, виголошеним укра-
їнською мовою: «Хай живуть українські робітники та всі чесні селяни!»81.
Після доповіді Л.Троцького почалося обговорення. Представник УПСР
(комуністів) О.Шумський «застеріг від великоросійських патріотів, що мріють
про відновлення старої Росії й, підтримуючи резолюцію, пропонує поширити
об’єднання і на радянську Угорщину»82. Така пропозиція цілковито відпові-
дала духові схвалюваних раніше звернень та декларацій, ураховувала споді-
вання на «світову революцію». Однак того дня змінювати нічого вже не стали,
адже «об’єднавча» декларація ВУЦВК була лише леґалізацією партійного рі-
шення й відтак унесення коректив до неї не передбачалося. Та й формально
для такого уточнення не було підстав, оскільки у запропонованій резолюції
конкретні радянські республіки не називалися.
Не менш промовистим штрихом, що характеризував цю начебто «ініціа-
тиву» української сторони, був той факт, що того ж таки 19 травня, перед за-
сіданням ВУЦВК, відбулася «нарада членів Центрального комітету РКП із
членами Центрального комітету КПУ та деякими відповідальними праців-
никами», на якій, власне, і ухвалювалися до виконання ініційовані центром
«об’єднавчі» завдання83. У нараді взяли участь два (з п’яти наявних на той час)
члени політбюро ЦК РКП(б) – Л.Троцький та Л.Каменєв, а також заступник
голови ВРНГ РСФРР Ґ.Ломов. Таке представництво яскраво свідчило про важ-
ливу роль України у планах Кремля. Ураховуючи централізм РКП(б), можна
впевнено стверджувати, що йшлося про необхідність виконувати директиву
центру, затверджену пленумом ЦК КРП(б) від 4 травня. Така теза підтвер-
джується змістом ухваленої постанови. Ті рядки резолюції, в яких ішлося про
рішення «погодитися з постановою ЦК РКП про ліквідацію українського фрон-
ту й безпосереднє підпорядкування військових округів Реввійськраді республі-
ки» та про потребу «провести через ЦВК рад України сьогодні ж директивну
78 Там само. – Спр.10. – Арк.172.
79 Там само. – Арк.172 зв.
80 Там само. – Арк.177.
81 Там само. – Арк.180.
82 Там само. – Спр.9. – Арк.22.
83 ЦДАГО України. – Ф.1. – Оп.6. – Спр.1. – Арк.14.
Український історичний журнал. – 2014. – №1
136 Г.Г.Єфіменко
резолюцію про єдність фронту та єдність військової боротьби»84, виразно під-
тверджують нашу тезу про те, що згадана резолюція ЦВК рад України, по-
перше, була ухвалена 19 травня, а по-друге – робилося це за наказом Кремля.
Останнім штрихом для розуміння обставин затвердження українською
владою «об’єднавчої» резолюції було попереднє схвалення планів Л.Троцького
(а не В.Леніна чи Й.Сталіна!) всіма членами політбюро ЦК РКП(б). 17 травня
Л.Троцький надіслав телеграму до ЦК РКП(б) із пропозицією відсторонити від
військової роботи В.Антонова-Овсієнка, М.Подвойського та А.Бубнова (остан-
ній – голова Реввійськради УСРР). З огляду на те, що вказаних осіб Л.Троцький
фактично звинувачував у «партизанстві», він запропонував створити нову
Реввійськраду України або взагалі ліквідувати Український фронт та під-
креслив, що його у цьому підтримує Л.Каменєв85. Після схвалення цих намі-
рів В.Леніним Л.Троцький надіслав до Кремля телеграму, в якій повідомляв
остаточне рішення: «Прибув т. Йоффе. Він уважає, як і ми, неможливим по-
дальше збереження Антонова та Бубнова в Реввійськраді України. Найбільш
правильним рішенням уявляється нам ліквідація фронту шляхом виділення
Західної армії й зосередження всіх сил Донбасу. Троцький»86. Ті члени політбю-
ро ЦК РКП(б), які перебували в Москві (В.Ленін, Й.Сталін, М.Крестинський),
відповіли на цю пропозицію цілковитою згодою87. Л.Троцький та Л.Каменєв
отримали карт-бланш на проведення свого рішення через ЦК КП(б)У та
ВУЦВК.
Той факт, що українські радянські владні органи затвердили «об’єднавчу»
директиву Кремля лише за присутності членів політбюро ЦК РКП(б), свідчив
про її, скажімо так, недостатню популярність в УСРР. До того ж ЦК КП(б)У
таки запропонував деякі доповнення до директиви центру, в яких ішлося про
потребу формального збереження національної специфіки військових сил.
Ішлося, зокрема, про такі рядки:
«2. Усі військові частини, що формуються на території України,
формуються як українська армія з відповідною назвою частин.
[…] 4. Головнокомандування має відповідно (після остаточного
затвердження рішення про “єдність” – Г.Є.) змінити свою назву,
щоб вийшло приблизно наступне: “Головнокомандування всіма
збройними силами радянських республік”. Довести про цю по-
станову через тт. Троцького та Каменєва до відома ЦК РКП із
проханням ужити заходів (стосується п.2 та 4)»88.
Ці пропозиції, що вже справді були ініціативою українських радянських
керманичів і втілення яких могло б свідчити про намір надати майбутньому
об’єднанню форми «радянської» (а не «російської») федерації, було проіґноро-
вано Кремлем. На відміну від позиції керівництва УСРР, яке, приміром, на-
віть в об’єднавчій декларації від 19 травня 1919 р. наголошувало на потребі
84 ЦДАГО України. – Ф.1. – Оп.6. – Спр.1. – Арк.14.
85 В.И.Ленин: Неизвестные документы 1891–1922. – Москва, 2000. – С.228.
86 Цит. за: Там же.
87 Там же.
88 ЦДАГО України. – Ф.1. – Оп.6. – Спр.1. – Арк.14.
Український історичний журнал. – 2014. – №1
Історія створення та автентичний зміст «воєнно-політичного союзу»... 137
об’єднання збройної боротьби «в усіх існуючих радянських республіках» та не-
обхідності зосередження всіх матеріальних засобів «навколо спільного для
всіх республік центру»89, у центрі мислили у форматі двосторонніх «відносин»,
а якщо точніше – входження України до складу РСФРР.
Яскравим віддзеркаленням позиції Кремля стало інтерв’ю Л.Каменєва га-
зеті «Правда», яке він дав після повернення з України. Зазначивши гостру по-
требу ліквідувати «партизанство» в республіці, Л.Каменєв сказав:
«Як їх ліквідувати? Об’єднати всіх у реґулярну армію. […]
Питання про об’єднання всіх українських партизанських заго-
нів і про створення реґулярної армії потрібно поставити яко-
мога ширше. Ідеться не про створення української армії, а
про те, щоб залучити всі українські партизанські загони
в єдину Червону армію. Узагалі, потрібно злити Україну з
Росією. Потрібно негайно приступити до об’єднання основних
галузей управління та господарства. Це питання про повне
злиття вже поставлене й уже вжито заходів до практично
го його вирішення (виділення – так в ориґіналі, курсив – наш –
Г.Є.). […] Крим, як і Україна, має ввійти до складу єдиної ра-
дянської Росії»90.
Із виділеними у цитаті курсивом твердженнями не могло погодитися ке-
рівництво УСРР. У Києві таке «злиття» на той час убачалося політично недо-
цільним кроком. Урешті, у схвалюваних доти резолюціях, як і в уже згаданій
ст.4 Конституції УСРР, ішлося про потребу створення «міжнародної соціаліс-
тичної радянської республіки», а не розширення «російської».
Позицію керівництва УСРР щодо відносин із РСФРР було чітко зафіксова-
но в резолюції пленуму ЦК КП(б)У від 27 травня. Її текст не можна відшукати
у численних збірниках документів, немає його й у ґрунтовному виданні резо-
люцій і рішень з’їздів, конференцій та пленумів ЦК КПУ, де мало б бути вмі-
щено всі такі документи. Щоправда, у цьому збірнику згадується, що пленум
ЦК КП(б)У від 27 травня «розглянув питання про відносини РСФРР і УСРР»91,
але через невідповідність ухваленої з цього приводу резолюції ідеологічному
курсу 1960–1980-х рр. опубліковано її не було. Аналіз цього документа дає змо-
гу визначити особливості «українського погляду» на перспективи розвитку від-
носин України з Росією та державного статусу УСРР. Наводимо це рішення
повністю:
«1. Формальна самостійність УСРР має ще залишитися.
2. Діям деяких занадто старанних аґентів РСФРР (особливо вій-
ськових і продовольчих), що не зважають на національні осо-
бливості українського селянства, потрібно покласти край най-
рішучішим чином.
89 Постанова Всеукраїнського Центрального Виконавчого комітету про об’єднання військових
сил радянських республік, 18 травня 1919 р. // Комуністична партія – натхненник і організатор
об’єднавчого руху українського народу за утворення СРСР. – С.119.
90 На Украине и в Крыму (Беседа с тов. Каменевым) // Правда. – 1919. – 24 мая.
91 Комуністична партія України в резолюціях і рішеннях з’їздів, конференцій і пленумів ЦК:
У 2 т. – Т.1. – К., 1976. – С.56.
Український історичний журнал. – 2014. – №1
138 Г.Г.Єфіменко
3. Та необхідна централізація, рішення про яку ухвалено поста-
новою політбюро ЦК КПУ за пропозицією ЦК РКП, має здійсню-
ватися відкрито, у вигляді формальних постанов повноважних
органів РСФРР та УСРР (ЦВК). Зокрема, питання про централі-
зацію військового командування, залізничної справи, Раднар-
госпу та фінансів потрібно вирішити саме таким чином.
4. Безпосереднє розпорядження на місцях, минаючи центр.[аль-
ні] устан.[ови] Українських Республік (так у тексті, очевидно –
Української Республіки – Г.Є.) безумовно неприпустиме.
5. Означені рішення довести до відома ЦК РКП, для чого де-
леґувати до Москви т. Раковського, якому одночасно доручаєть-
ся провести перемовини про форми об’єднання обох республік»92.
Указаним рішенням розгляд резолюції з питання про відносини не
обмежив ся. Пунктом 9-м порядку денного пленуму було питання «Про
Раднаргосп». Його вирішення також свідчило про несприйняття централіза-
торської нетерплячки центру:
«Запропонувати ЦК РКП суворо підтвердити всім економічним
організаціям в Україні, що вони є органами УСРР, і що вони
зобов’язані підкорятися центральним та місцевим органам
УСРР. Резолюцію Всеукраїнського з’їзду професійної спілки
про ліквідацію Укрраднаргоспу визнати неправильною (курсив
наш – Г.Є.)»93.
Виділене курсивом особливо важливо, адже йшлося про той з’їзд, який, як
похвалявся відповідальний за його проведення нарком праці УСРР Б.Магідов,
«пройшов під прапором комуністів», і неодноразово «свідомо підкреслював не-
обхідність об’єднання з Російською республікою»94.
Резолюція пленуму свідчила про те, що в керівництві КП(б)У до прагнен-
ня центру «злити» Україну поставилися вкрай критично. Українські радян-
ські керманичі не заперечували потреби тісного об’єднання, але категорично
наполягали на тому, що єдиним розпорядником у республіці мають бути саме
центральні органи влади УСРР. Це прямо суперечило намірам Кремля.
Формально позиція ЦК КП(б)У обумовлювалася відповідними настанова-
ми затвердженої VIII з’їздом РКП(б) (18–23 березня 1919 р.) нової програми
партії. У пункті 9.3 відзначалося: «Як одну з перехідних форм до повної єд-
ності, партія висуває федеративне об’єднання держав, організованих за ра-
дянським типом»95. От тільки існувала істотна відмінність в оцінках поточної
ситуації між більшовицьким центром влади та його українським субцентром.
Для Кремля згаданий пункт програми став теоретичним обґрунтуванням
того «винятку із загальної настанови централізму», який уже було допуще-
но на практиці фактом утворення радянських республік у національній обо-
лонці. Там уважали, що всі утворені на теренах колишньої Російської імперії
92 ЦДАГО України. – Ф.1. – Оп.1. – Спр.22. – Арк.4.
93 Там само. – Арк.5.
94 Беседа с тов. Магидовым // Коммунист (Киев). – 1919. – 10 мая.
95 Программа Российской коммунистической партии (большевиков) // Восьмой съезд РКП(б):
Март 1919 года: Протоколы. – С.398.
Український історичний журнал. – 2014. – №1
Історія створення та автентичний зміст «воєнно-політичного союзу»... 139
«окремішні» радянські республіки вже входили до складу федерації, існуван-
ня якої, власне, і було тим «винятком». Звідси – згадані вказівки на вже наяв-
ну радянську федерацію, які ми наводили вище. Наступним кроком мало бути
«злиття» – тоді комуністичне будівництво набуло б цілісних та органічних для
нього форм.
В Україні «федеративне об’єднання держав» сприймалася інакше. Тут
це вбачалося й публічно пропаґувалося як майбутній крок. Керманичі УСРР
не вважали за доцільне, щоб республіка стала, як ішлося у вже цитованому
інтерв’ю Л.Каменєва, «частиною єдиної радянської Росії». Натомість у них були
плани стосовно розширення власного впливу на Галичину, про що свідчить
відповідна резолюція з рішень того ж таки пленуму ЦК КП(б)У від 27 травня
1919 р.: «1. Визнати формальну самостійність партійної організації Галичини,
радянський уряд Галичини (рад, ревкомів та ін.). 2. Партійну організацію
Галичини вважати обласною організацією КПУ. […] 4. Підпорядкувати гали-
чанську армію впливу командування УСРР»96.
У резолюції пленуму від 27 травня 1919 р. було означене практичне став-
лення ЦК КП(б)У до проблеми. Натомість в опублікованій 1 травня в партій-
ній газеті статті головуючого на тому пленумі Ґ.П’ятакова давалося теоретич-
не обґрунтування українського підходу. Посилаючись на процитований вище
пункт із програми РКП(б), Ґ.П’ятаков підкреслював: «Роз’єднані радянські
республіки рухаються одна одній назустріч. Одним із перших кроків у цьому
розумінні і є федерація або договірне об’єднання двох чи декількох республік
в одну республіку, зі збереженням відносної політичної самостійності кожної
із них»97. Окремо він наголошував на тому, що «національні вимоги […] нерід-
ко утруднюють проведення швидкого й послідовного об’єднання. Приходиться,
доводячи й роз’ясняючи народним масам необхідність об’єднання, вичікувати
того моменту, коли ця необхідність буде усвідомлена трудящими масами…
Централізація здійснюється не методами насилля, а методами добровільної
згоди» (виділено в ориґіналі – Г.Є.)98. Різницю в оцінках як поточної ситуації,
так і перспектив розвитку відносин між Кремлем та Києвом видно неозброє-
ним оком.
Після згаданого інтерв’ю Л.Каменєва газеті «Правда» за намірами яко-
мога швидше ліквідувати українську державність закріпилася назва «курс
Каменєва» або «каменєвський курс». Сам факт виходу такого інтерв’ю було
сприйнято в Києві як офіційне підтвердження позиції Кремля. Реакцію
ЦК КП(б)У ми розглянули. Але не всі члени ЦК були присутні на тому плену-
мі. Зокрема, В.Затонський у той час намагався залагодити галицькі справи.
У датованій 31 травня 1919 р. (о 23-й год.) телефонограмі з Проскурова він за-
значив ще один чинник, котрий мав спонукати до бодай тимчасової відмови
від курсу на «злиття»:
«Тепер великою перепоною в роботі є поспішність москвичів, що
квапляться приєднати Україну. Галичани-українці бажають
96 ЦДАГО України. – Ф.1. – Оп.1. – Спр.22. – Арк.4.
97 Пятаков Г. Проблемы национального освобождения // Коммунист. (Киев). – 1919. – 1 мая.
98 Там же.
Український історичний журнал. – 2014. – №1
140 Г.Г.Єфіменко
об’єднуватися з нами, але з підозрою ставлять до русифікації,
особливо коли читають “Правду”, московські “Известия” й особ-
ливо останні номери “Боротьби”. […] Чи справді взято каменєв-
ський курс, яке ставлення нині до боротьбистів?»99.
Цю телефонограму негайно було передано Х.Раковському, який у Москві
за дорученням пленуму ЦК КП(б)У вів перемовини про об’єднання. У Кремлі
були змушені рахуватися з доволі категоричною позицією КП(б)У, тому ви-
рішили не форсувати оформлення «злиття». Це було враховано у відпові-
ді Х.Раковського: «Заяви Каменєва, що передані в інтерв’ю, не є думкою ані
української, ані російської радянської влади»100. Здавалося б, перемогла пози-
ція Києва. Виглядало так, що Кремль визнав потребу створення міжнародної,
а не розширення російської «федерації» радянських соціалістичних республік.
Це знайшло відображення в публічному акті, що підсумував стан відносин
між УСРР та РСФРР – об’єднавчій резолюції Всеросійського ЦВК від 1 черв-
ня 1919 р.
Першочервнева резолюція ВЦВК:
міждержавна угода чи декларація про наміри?
Щоб охарактеризувати зміст резолюції ВЦВК від 1 червня 1919 р. потрібно
проаналізувати механізм її ухвалення. 28 травня, тобто наступного дня після
затвердження пленумом ЦК КП(б)У розглянутої вище резолюції про відноси-
ни між УСРР та РСФРР, відбулося засідання політбюро ЦК РКП(б). Першим
пунктом порядку денного стало «питання про воєнно-економічний союз з
Україною»101. Було вирішено:
«А) Провести через ЦВК постанову про об’єднання: а) військового
комісаріату та командування; б) ВРНГ; в) Наркомшлях; г) Нарком-
зем і Наркомпраця (так у протоколі, імовірно описка – в інших
подібних документах ішлося про Наркомфін, а не Наркомзем –
Г.Є.). Б) Затвердити як директиву для ЦК КПУ, що наркоми
РСФРР стають союзними наркомами, а наркоми України – їх
обласними»102.
Із тексту протоколу, здавалося б, випливає, що проведена через ВЦВК
постанова й мала стати, власне кажучи, «угодою про союз». Натомість озна-
йомлення з наявним у матеріалах цього засідання політбюро ЦК проектом
резолюції ВЦВК свідчить про односторонній («російський») характер заплано-
ваного рішення. У ньому не йшлося про формалізацію певних відносин між
УСРР та РСФРР, це радше була декларація про наміри чи маніфест. Ось текст
проекту:
99 ЦДАВО України. – Ф.2. – Оп.1. – Спр.124. – Арк.22.
100 Там само.
101 Протокол заседания политбюро ЦК, 28 мая // Известия ЦК КПСС. – 1919. – №12. – С.163.
102 РГАСПИ. – Ф.17. – Оп.3. – Д.9. – Л.1. Див. також: Протокол заседания политбюро ЦК,
28 мая. – С.163.
Український історичний журнал. – 2014. – №1
Історія створення та автентичний зміст «воєнно-політичного союзу»... 141
«І. ВЦВК визнає за необхідне провести тісне об’єднання: 1) вій-
ськової організації й військового командування; 2) Рад народ-
ного господарства; 3) залізничного управління та господарства;
4) фінансів і 5) комісаріатів праці Російської й Української СРР
із тим, щоб керівництво вказаними галузями народного життя
було зосереджено в руках єдиних колегій. ІІ. Об’єднання повин-
но бути проведено шляхом угоди з УЦВК (тобто Українським
ЦВК – Г.Є.) та РНК України. ІІІ. Для здійснення вказаних шля-
хів обирає комісію у складі […] (не зазначено – Г.Є.), якій до-
ручає негайно вступити в переговори з відповідними представ-
никами УЦВК та разом із ними напрацювати конкретні форми
об’єднання»103.
У наступні дні до проекту постанови ВЦВК внесли вагому корективу: ви-
роблені на прикладі з Україною принципи об’єднання було вирішено пошири-
ти на інші радянські республіки, щоправда без Угорщини. Для цього облас-
ним партійним органам Латвійської та Литовсько-Білоруської Республік було
поставлене завдання організувати відповідні публічні звернення вищих ра-
дянських органів влади. Відтак за підписами членів Ради оборони Литовсько-
Білоруської Республіки104 та голови уряду радянської Латвії П.Стучки105 відпо-
відні телеграми з проханням включити ці утворення до військового союзу було
надіслано 31 травня. Однак П.Стучка у примітці «не для друку» підкреслив:
«Становище, що склалося, потребує деякої обережності у зламі», та відзначив,
що уряд Латвії формально не має повноважень ухвалити рішення про зміну
підпорядкування латвійської армії106, що свідчить про те, що голова уряду ра-
дянської Латвії не мав права дати вказівку підписати яку-небудь угоду.
1 червня 1919 р. відбулося розширене засідання політбюро ЦК РКП(б),
в якому, окрім його членів В.Леніна та Л.Каменєва, узяли участь М.Калінін,
Х.Раковський, Е.Склянський, І.Смілґа, В.Міцкевич (Капсукас) (останній –
очільник уряду Литовсько-Білоруської Республіки)107. У порядку денному зна-
чилося лише одне питання: «Про воєнно-економічний союз із радянськими
республіками»108.
Рішення політбюро ЦК РКП(б) містило три підпункти. Перший із них
був таким: «1а) Прийняти проект резолюції Каменєва (тут і нижче виді-
лення наше – Г.Є.) про воєнно-економічний союз радянської Росії, України,
Латвії, Литви та Білорусії. Доручити йому запропонувати її до ЦВК»109. Після
процитованого наведено текст проекту рішення, яке й було затверджене на
цьому засіданні. Для нас важливо підкреслити, що автором вказаного про-
екту був Л.Каменєв. Сам факт того, що рішення «про союз» доручили готувати
найбільш активному поборнику «злиття» навіть після того, як було начебто
103 РГАСПИ. – Ф.17. – Оп.3. – Д.9. – Л.4.
104 Там же. – Оп.65. – Д.47. – Л.34.
105 Там же. – Д.45. – Л.38.
106 Там же.
107 Там же. – Оп.3. – Д.10. – Л.1.
108 Политбюро ЦК РКП(б) – ВКП(б): Повестки дня заседаний: 1919–1952: Каталог. – Т.1:
1919–1929. – С.35.
109 РГАСПИ. – Ф.17. – Оп.3. – Д.10. – Л.1.
Український історичний журнал. – 2014. – №1
142 Г.Г.Єфіменко
визнано, що його думки не відповідають курсу ЦК РКП(б), свідчив про те, що
ідея «злиття» для Кремля актуальності жодним чином не втратила.
Другий підпункт звучав так: «1б) Для вироблення угоди (на основі дирек-
тиви ЦК) обрати від ЦВК комісію у складі Каменєва, Курського, Троцького,
Красіна, Сталіна, Чичеріна, Рикова, Крестинського»110. У цьому підпункті ав-
тор виділив ті складові резолюції ЦК РКП(б), які свідчать про відсутність уго-
ди як такої, тобто про те, що її ще треба було складати. І саме для цього й ство-
рювалася комісія ВЦВК, яка мала сформулювати пропозиції лише російської
сторони (з інших республік у комісії ніхто представлений не був). Постановою
ВЦВК декретувався, чи якщо бути точнішим – декларувався, – лише перший
підпункт.
Того ж дня ухвалений на засіданні політбюро ЦК РКП(б) проект резо-
люції з деякими косметичними змінами було затверджено Всеросійським
ЦВК у «радянському порядку». У резолюції йшлося про наміри створити
«воєнний союз усіх згаданих радянських соціалістичних республік», що «по-
винен бути першою відповіддю на наступ спільних ворогів». Відзначалося:
«Тому, стоячи цілком на ґрунті визнання незалежності, свободи і само-
визначення трудящих мас України, Латвії, Литви, Білорусії і Криму […]»
Всеросійський ЦВК
«визнає необхідним провести тісне об’єднання: 1) військової
організації і військового командування, 2) рад народного госпо-
дарства, 3) залізничного управління і господарства, 4) фінансів і
5) комісаріатів праці радянських соціалістичних республік Росії,
України, Латвії, Литви, Білорусії і Криму з тим, щоб керівни-
цтво вказаними галузями народного життя було зосереджено
в руках єдиних колегій. Об’єднання повинно бути проведене
шляхом погодження з центральними виконавчими комітетами і
радами народних комісарів усіх зазначених радянських респуб-
лік» (курсив наш – Г.Є.)111.
Виділені курсивом слова зайвий раз указують на те, що подібне об’єднання
бачилося як майбутній крок, а сама ця постанова була декларацією про намі-
ри, яка підтверджувала й узагальнювала подібні декларації України та інших
радянських республік.
Після цього засідання Х.Раковський затримався в Москві ще на один
день – 2 червня 1919 р. він наполегливо відстоював позицію ЦК КП(б)У
на об’єднаному засіданні політбюро та оргбюро ЦК РКП(б), на якому роз-
глядалися практичні проблеми у відносинах між РСФРР та радянськими
республіками, насамперед з Україною. Уже 4 червня він доповідав у Києві
на політбюро ЦК КП(б)У з питання про об’єднання. Рішення українського
радянського керівного політичного органу зайвий раз свідчило про те, що
постанова-декларація ВЦВК від 1 червня, а точніше – ухвали ЦК РКП(б), –
110 РГАСПИ. – Ф.17. – Оп.3. – Д.10. – Л.1.
111 Декрет Всеросійського Центрального Виконавчого Комітету про об’єднання радянських
республік – Росії, України, Латвії і Литви, Білорусії – для боротьби з світовим імперіалізмом //
Комуністична партія – натхненник і організатор об’єднавчого руху українського народу за утво-
рення СРСР. – С.123.
Український історичний журнал. – 2014. – №1
Історія створення та автентичний зміст «воєнно-політичного союзу»... 143
сприймалися у ЦК КП(б)У як загальне керівництво до дії, а не наказ до безпо-
середнього застосування. Воно розпочиналося так: «Для складення проекту
об’єднання […]»112.
Наступного дня Х.Раковський дав інтерв’ю кореспондентові газети
Київського військового округу, в якому відзначив:
«Центральний виконавчий комітет у Москві у відповідь на поста-
нову Центрального виконавчого комітету України від 17 травня
(так у тексті, насправді – 19 травня. – Г.Є.) вирішив ужити за-
ходів до об’єднання тих комісаріатів, які обслуговують оборону
радянських республік: військовий комісаріат, Рада народного
господарства, комісаріати фінансів, шляхів сполучення і праці.
Із цією метою Російським центральним виконавчим комітетом
було обрано спеціальну комісію, куди входять товариші: Ка-
менєв, Курський, Троцький, Красін, Сталін, Чичерін, Риков та
Крестинський. […] В основі всіх цих об’єднань лежить два прин-
ципи: – з одного боку, визнання незалежності та свободи, а та-
кож самостійності України, Латвії, Литви, Білорусії та Криму,
а з іншого боку – єдність революційного фронту. […]. На най-
ближчому своєму засіданні Центральний виконавчий комітет
України обере зі свого боку комісію, котра разом з комісіями ін-
ших Центральних виконавчих комітетів радянських республік
знайде форму такого об’єднання»113.
Схоже за змістом інтерв’ю він дав і головній радянській газеті – «Известиям
ВУЦИК», зауваживши, що
«питання про створення федеральної конституції є питанням
досить складним і потребує обговорення. Тому обраним цен-
тральними виконавчими комітетами комісіям доведеться, не
перериваючи роботи над створенням кінцевих форм об’єднання
всіх радянських республік, приступити зараз же до написання
тимчасової угоди»114.
Зазначимо, що задекларовані у згаданих інтерв’ю принципи майбутнього
об’єднання цілковито узгоджувалися як із рішенням пленуму ЦК КП(б)У від
27 травня 1919 р., так і з процитованою вище статтею Ґ.П’ятакова про націо-
нальне визволення.
Ці інтерв’ю ще раз підтверджують, що утворена 1 червня 1919 р. комісія
ВЦВК, завданням якої було створити угоду про союз, мала односторонній («ро-
сійський») характер. В Україні мала бути (і була!) створена аналогічна комісія
ВУЦВК. Сама ж постанова ВЦВК від 1 червня стала декларацією про наміри,
а не реальною угодою, котру – як постійну («федеральну конституцію»), так і
тимчасову – потрібно було створити, і постановою ВЦВК така потреба визна-
валася нагальним завданням.
112 ЦДАГО України. – Ф.1. – Оп.6. – Спр.1. – Арк.26.
113 Красная армия – 1919. – №60 – 6 июня. Матеріал газетної статті авторові люб’язно надав
С.В.Кульчицький.
114 Неодолимый советский фронт (беседа с тов. Раковским) // Известия ВУЦИК. – 1919. –
6 июня.
Український історичний журнал. – 2014. – №1
144 Г.Г.Єфіменко
Як в Україні, так і в Росії публічно відзначалося, що ініціатива об’єднання
належала українській стороні. Щоправда, у республіці більше підкреслюва-
лося те, що в основу такого об’єднання буде покладено визнання незалеж-
ності, свободи та самостійності України. Інакше кажучи, наголошувалося, що
союз буде рівноправним. Однак кремлівські керманичі в такому майбутньому
об’єднанні вбачали ліквідацію формальної української державності та вход-
ження республіки до складу РСФРР. І воліли зробити це якомога швидше. Але
аналіз цих намірів та кроків з їх реалізації – тема для іншого дослідження.
***
Формальним визнанням права націй на відокремлення керманичі біль-
шовиків сподівалися зцементувати централізовану державу. Спочатку мож-
ливість федералізації Росії вони категорично заперечували, сподіваючись,
що в національно-визвольних рухів не вистачить сил для відокремлення,
а централізована держава у зародку придушить такі прагнення. Однак роз-
виток революції в Росії продемонстрував, що національно-визвольний рух
перебуває на тому етапі, коли заперечення федералізації посилює прагнен-
ня до відокремлення, тобто робить його цілком вірогідним варіантом. Відтак
більшовицький провід діяв за обставинами. Політику партійного керівництва
впродовж 1917 – лютого 1919 рр. у питанні про державний устрій влучно оха-
рактеризував Ґ.П’ятаков: «Зустрічаючись на практиці з цим питанням, наша
партія ходила колом та довкола, то відверто неґативно кажучи про федерацію,
то “в крайньому випадку допускаючи і федерацію”, то погоджуючись з тим, що
федерація – річ непогана. Твердого курсу не було»115.
Завдяки такій нечіткості Кремлю і вдавалося опанувати національні
«окраїни». При цьому «загальної настанови централізму» ніхто не скасовував,
адже ця ідея була засадничою для комуністичного світобачення. Але викорис-
тання більшовиками національних гасел спричинило створення радянських
республік у національній оболонці, що само по собі суперечило наявним на-
становам централізму. Щоб позбутися суперечності між практикою та прин-
циповими положеннями комунізму до програми партії було внесено форму-
лювання про федерацію як перехідний етап до цілковитого злиття. Оскільки
про скільки-небудь реальну незалежність національних республік не йшлося,
то у Кремлі цілком, здавалося б, закономірно визначали наявний зв’язок із
такими республіками, насамперед з Україною, як федеративний і, відповідно,
наступним кроком бачилося «злиття».
«Самостійницькі» («самостийнические») настрої, що в перші місяці 1919 р.
поширювалися як серед рядових членів КП(б)У, так і керівництва УСРР, по-
силили у верхівки РКП(б) побоювання того, що Україна може стати реально
незалежною. Водночас, з огляду на тріумф радянської влади в лютому – берез-
ні 1919 р., що сприймався як перемога комуністичних ідей, потреба у «відступі
від настанови централізму» при вирішенні «українського питання» зникала
115 Пятаков Г. Проблемы национального освобождения // Коммунист (Киев). – 1919. – 1 мая.
Український історичний журнал. – 2014. – №1
Історія створення та автентичний зміст «воєнно-політичного союзу»... 145
як така: мети, здавалося б, було досягнуто. Відтак у Кремлі спробували фор-
сувати «злиття».
Український субцентр більшовицької влади був ближчим до епіцентру по-
дій і був змушений зважати на настрої суспільства. Тут добре розуміли, що
актуальність національно-державного будівництва не зникла. Дозволену но-
вою партійною програмою федерацію верхівка КП(б)У розтлумачила як май-
бутній крок, для здійснення котрого потрібно провести потужну аґітаційну
роботу. Тому, незважаючи на тиск, зі «злиттям» категорично не погодилися
та змусили центр рахуватися з українською думкою. «Злиття» України, яке
Кремлеві здавалося вже ледь не вирішеною справою, знову довелося (бодай
частково) відкласти. Компроміс було формалізовано в об’єднавчій декларації
ЦВК РСФРР від 1 червня 1919 р. Цей документ не підпадає під визначення
формальної міждержавної угоди чи навіть обов’язкового до виконання на те-
риторії РСФРР декрету. Це була публічна декларація про наміри, в якій наго-
лошувалося також і на національно-державних правах тих країн, об’єднання
яких планувалося. Ухвалення цього документа не усунуло розбіжностей між
Кремлем та Києвом в оцінці стану й перспектив розвитку відносин по лінії
УСРР – РСФРР.
The author analyzes the relations between USSR and RSFSR during first months of
communism development in Ukraine. Based on authentic (or in terms of Communism
party “ideological uneven”) documents, one of them is the plenum of resolution of
Central Committee Communist Party of Ukraine from 27 May, 1919s, author discredits
the established in the historiography development scheme of this kind of relations.
The evidential mistakes, specific for collections and documents of this theme, are
fixed. The main attention is paid for analysis of “unifying” resolution of AllRussian
Central Executive Committee from 1 June 1919s, which in the modern historiography
traditionally considered as the agreement about “militarypolitical alliance”.
Keywords: USSR, RSFSR, Central Committee Communist Party (bolsheviks) of
Ukraine, Central Committee Russian Communist Party (bolsheviks), AllRussian
Central Executive Committee, militarypolitical alliance, federalism, centralism.
|