До питання географічного трактування окремих категорій демографії

Розглядається проблема розвитку понятійно-термінологічного апарату сучасної географії населення. Аналізуються географічні та демографічні підходи до трактування змісту понять геодемографічна ситуація та геодемографічний процес, демографічна ситуація та демографічний процес. Здійснюється порівн...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Опубліковано в: :	Культура народов Причерноморья
Дата:	2007
Автор:	Маслова, Н.М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Кримський науковий центр НАН України і МОН України 2007
Теми:	Проблемы материальной культуры – ГЕОГРАФИЧЕСКИЕ НАУКИ
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/107938
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	До питання географічного трактування окремих категорій демографії / Н.М. Маслова // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 118. — С. 17-22. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-107938
record_format	dspace
spelling	Маслова, Н.М. 2016-10-27T18:45:30Z 2016-10-27T18:45:30Z 2007 До питання географічного трактування окремих категорій демографії / Н.М. Маслова // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 118. — С. 17-22. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/107938 Розглядається проблема розвитку понятійно-термінологічного апарату сучасної географії населення. Аналізуються географічні та демографічні підходи до трактування змісту понять геодемографічна ситуація та геодемографічний процес, демографічна ситуація та демографічний процес. Здійснюється порівняльний аналіз сутності наукового трактування зазначених категорій. Рассматривается проблема развития понятийно-терминологического аппарата современной географии населения. Анализируются географические и демографические подходы к трактовке содержания понятий геодемографическая ситуация и геодемографический процесс, демографическая ситуация и демографический процесс. Осуществляется сравнительный анализ сути научного трактования вышеупомянутых категорий. The problem of development of conceptual-terminological apparatus of modern geography of population are considered in this scientific article. The analyze of geographic and demographic point of view to the treatment of content geodemographic situathion and geodemographic process, demographic situathion and demographic process. The realized the comparative analysis of substance of scientific treatment mentioned categories. uk Кримський науковий центр НАН України і МОН України Культура народов Причерноморья Проблемы материальной культуры – ГЕОГРАФИЧЕСКИЕ НАУКИ До питання географічного трактування окремих категорій демографії Article published earlier
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
title	До питання географічного трактування окремих категорій демографії
spellingShingle	До питання географічного трактування окремих категорій демографії Маслова, Н.М. Проблемы материальной культуры – ГЕОГРАФИЧЕСКИЕ НАУКИ
title_short	До питання географічного трактування окремих категорій демографії
title_full	До питання географічного трактування окремих категорій демографії
title_fullStr	До питання географічного трактування окремих категорій демографії
title_full_unstemmed	До питання географічного трактування окремих категорій демографії
title_sort	до питання географічного трактування окремих категорій демографії
author	Маслова, Н.М.
author_facet	Маслова, Н.М.
topic	Проблемы материальной культуры – ГЕОГРАФИЧЕСКИЕ НАУКИ
topic_facet	Проблемы материальной культуры – ГЕОГРАФИЧЕСКИЕ НАУКИ
publishDate	2007
language	Ukrainian
container_title	Культура народов Причерноморья
publisher	Кримський науковий центр НАН України і МОН України
format	Article
description	Розглядається проблема розвитку понятійно-термінологічного апарату сучасної географії населення. Аналізуються географічні та демографічні підходи до трактування змісту понять геодемографічна ситуація та геодемографічний процес, демографічна ситуація та демографічний процес. Здійснюється порівняльний аналіз сутності наукового трактування зазначених категорій. Рассматривается проблема развития понятийно-терминологического аппарата современной географии населения. Анализируются географические и демографические подходы к трактовке содержания понятий геодемографическая ситуация и геодемографический процесс, демографическая ситуация и демографический процесс. Осуществляется сравнительный анализ сути научного трактования вышеупомянутых категорий. The problem of development of conceptual-terminological apparatus of modern geography of population are considered in this scientific article. The analyze of geographic and demographic point of view to the treatment of content geodemographic situathion and geodemographic process, demographic situathion and demographic process. The realized the comparative analysis of substance of scientific treatment mentioned categories.
issn	1562-0808
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/107938
citation_txt	До питання географічного трактування окремих категорій демографії / Н.М. Маслова // Культура народов Причерноморья. — 2007. — № 118. — С. 17-22. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.
work_keys_str_mv	AT maslovanm dopitannâgeografíčnogotraktuvannâokremihkategoríidemografíí
first_indexed	2025-11-24T02:17:01Z
last_indexed	2025-11-24T02:17:01Z
_version_	1850839948139167744
fulltext	Проблемы материальной культуры – ГЕОГРАФИЧЕСКИЕ НАУКИ 17 Маслова Н.М. ДО ПИТАННЯ ГЕОГРАФІЧНОГО ТРАКТУВАННЯ ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ДЕМОГРАФІЇ В сучасній суспільній географії в цілому та в геодемографії, зокрема, постійно відбувається доповнення понятійно-термінологічного апарату. Це проявляється в розширенні обсягу і поглибленні змісту окремих понять в процесі розвитку науки та в їх термінуванні, тобто у позначенні спеціальним словом, або слово- сполученням. Наслідком цього процесу є поява принципово нових термінів. Поняття – це думка (форма мислення), в якій відображаються загальні, істотні властивості чи відношення предметів, явищ, процесів реального світу [23, с. 90]. Найбільш фундаментальні поняття нази- ваються категоріями. Кожне поняття позначається окремим терміном [23, с.91]. Терміни охоплюють неве- ликий обсяг інформації, вони виражають конкретне розуміння окремих предметів, явищ і процесів, уза- гальнюють їх сутнісні риси. Розроблена система термінів називається термінологією [13, с.9]. З точки зору повідомлення про предмет (об’єкт, явище, процес і т.п.) поняття є змістом, а термін – формою. Отже, спо- чатку з’являється поняття, а потім виникає його назва, т.т. термін. Число нових понять поступово виперед- жає число термінів, які представляють ці поняття [9]. Сукупність понять і відповідних їм термінів, що пов’язані спільним вихідним, базовим поняттям, скла- дає понятійно-термінологічну систему [23, с.92] або понятійно-термінологічний апарат науки [13, с.9]. Згідно з Е.Б. Алаєвим вся суспільно-географічна термінологія потребує значного впорядкування, ос- кільки відзначається багатозначністю (полісемією), синонімією, неправильно орієнтуючими і громіздкими термінами, відсутністю фіксованих значень та еквівалентів у термінології найбільш поширених іноземних мов, „забрудненістю” термінологічного середовища [1, с.8]. В географії населення дана проблема є найбільш гострою, оскільки існує ряд визначальних термінів, форма яких не відповідає їх конкретному змісту, так як він поступово поглиблюється. Тому актуальним напрямком сучасних теоретичних досліджень в цій галузі знань є „приведення форми у відповідність до зміненого змісту”, оскільки „в іншо- му разі форма буде гальмувати розвиток змісту” [9]. До проблемних термінів в царині геодемографії, в першу чергу, належать категорії „геодемографічна ситуація” та „геодемографічий процес”. Насьогодні в суспільно-географічній літературі не існує чіткого їх трактування, тому виникає потреба їх конкретизації. Найбільшою проблемою є те, що в географії населення досі спостерігається явище синонімії, тобто повторення термінів сусідніх наук [9], в даному випадку демо- графії. Свідченням цього є той факт, що досьогодні значна кількість географів користуються термінами „демографічна ситуація” та „демографічний процес”, не зважаючи на те, що їх зміст істотно відрізняється і не відповідає принципам географічного підходу. Інша проблема полягає у відсутності чіткого трактування змісту даних понять, що призводить до різного розуміння їх сутності та полісемії. Це значно ускладнює процес впровадження зазначених категорій в широкий науковий обіг. Аналіз останніх досліджень і публікацій свідчить, що значна увага вчених приділяється проблемі трансформації сучасних демографічних процесів, виявленню її причин, наслідків, заходів щодо врегулю- вання демографічної ситуації в Україні та її окремих регіонах. Зокрема, в цьому напрямку працюють С. Стеценко, В. Швець [17], І. Прибиткова [12], Мірко Н. [10], Старостенко Г. [10, 16], Л. Тарангул [10] , М. Фащевський [21],Ф. Заставний [4,5] та ін. Проблемами регіонального демографічного аналізу детально займаються М. І.Фащевський [21], В. О. Джаман [3], Г. М. Рогожин, О. Г. Рогожин [14], А. Рубліков [15] та ін. Водночас розгляду питань, пов’язаних з теоретичним обгрунтуванням термінів „геодемографічна ситуація” та „геодемографічний про- цес” приділено недостатньо уваги, що зайвий раз засвідчує несформованість понятійно-термінологічного апарату сучасної суспільної географії. Проблемою трактування змісту зазначених категорій, розробкою концептуальних основ геодемографічного процесу та питаннями територіальної диференціації геодемо- графічних процесів та геодемографічної ситуації впритул займаються О.Г. Топчієв [18,19,20], В.В. Яворсь- ка [2, 18, 24, 25], С.Б. Куделіна [18], та інші. Отже, метою даної статті є аналіз основних підходів до трактування понять „геодемографічна ситуація” та „геодемографічний процес”, а також виділення істотних відмінностей між даними термінами та близь- кими до них, але не синонімічними, термінами „демографічна ситуація”, „демографічний процес”, що часто вживаються в сучасній суспільно-географічній літературі. Беззаперечним фактом є те, що донедавна в географічній літературі повсюдно вживалися терміни „де- мографічна ситуація” та „демографічний процес”, запозичені з демографії. Але в наш час більш вживаними стають принципово нові терміни „геодемографічна ситуація” та „геодемографічий процес. Зрозуміло, що трактування їх змісту знаходиться на стадії формування, що і є причиною фрагментарного їх використання в науковому обігу. Складний процес формування пройшли і звичні нам терміни „демографічна ситуація” та „демо- графічний процес”. Насьогодні проблема полягає у відсутності їх єдино визнаної дефініції. Розглянемо ок- ремі з трактувань. М.Т. Агафонов та М.А. Голубєв в 1973 р. розглядали демографічну ситуацію як „економіко-географічне явище, яке являє собою сукупність відносин між демографічними та іншими соціально-економічними ком- понентами виробництва” [6]. Таке розуміння сутності досліджуваного терміну є дещо застарілим і неакту- альним на даний момент, оскільки воно є наслідком переважаючої в радянський період тенденції розгляду Маслова Н.М. ДО ПИТАННЯ ГЕОГРАФІЧНОГО ТРАКТУВАННЯ ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ДЕМОГРАФІЇ 18 населення лише як фактора, що впливає на розвиток і розміщення продуктивних сил суспільства, а гео- графії населення як свого роду служниці економічної географії. Такий підхід є недопустимим в умовах зміни пріоритетів в сучасній суспільній географії, що, насамперед, проявлється в процесі гуманізації гео- графічної науки. Прибічники гуманістичних ідей вбачають людину в центрі всіх суспільно-географічних досліджень, а географію населення визначають центральним блоком цієї науки. Крім того, в наведеному вище визначенні не згадується просторова та часова прив’язаність демографічної обстановки, а відповідно опускається той факт, що демографічна ситуація розглядається на певний, як правило нетривалий, про- міжок часу та має значні територіальні відмінності в межах певного регіону. В той же час, зазначені автори подають визначення типу демографічної ситуації (обстановки). На їхню думку, це „сукупність соціально-економічних умов, характерних для ряду економічних районів одного ран- гу, які визначають характер відтворення населення і трудових ресурсів” [6]. З цим визначенням можна по- годитися лише частково, оскільки, згідно такого трактування визначальна роль належить соціально- економічним чинникам відтворення населення, в той же час повністю нівелюється вплив природних, еко- логічних, соціокультурних, психологічних факторів. Крім того, оцінку демографічної ситуації доцільно здійснювати не лише на рівні економічних районів, але й в межах інших територіальних одиниць різного масштабного рівня. Вдалою можна вважати спробу М.Т. Агафонова та М.А. Голубєва виділити категорії, що складають де- мографічну ситуацію, серед яких: демографічні (природний рух, статево-вікова, сімейна стуктури населен- ня), соціальні (склад населення), економічні (відповідність трудових ресурсів потребам народного госпо- дарства тощо) категорії, характер розселення і типи населених місць [6]. Більш конкретне розуміння сутності поняття „демографічна ситуація” подавали С.О. Ковалев та Н.Я. Ковальська в 1980 р.. В їх тлумаченні демографічна ситуація (демографічна обстановка або положення) – це „співвідношення величин народжуваності, смертності, міграційної рухомості, які склалися на даний час у даній територіальній групі населення та тенденції до їх зміни, що створюють в даний час певну статево- вікову структуру населення, певну динаміку його чисельності та умов його подальшого відтворення” [6, с.78]. При такому підході майже повністю нівелюється склад населення, адже згадується лише статево- вікова структура населення, а розгляд сімейної структури, соціального, національного, релігійного складу населення відсутній. Одним з найбільш вдалих тлумачень демографічної ситуації є визначення сформульоване І.М.Прибитковою в 1995 р., згідно якого „демографічна ситуація, або демографічна обстановка – це стан демографічних процесів, складу й розміщення населення в якийсь час, найчастіше того чи іншого року” [12,с.29]. В самому визначенні автор не підкреслює територіальної прив’язаності демографічних процесів, хоча зрозумілим є той факт, що будь-які суспільні процеси відбуваються на певній території. Втім, далі І.М. Прибиткова все ж таки зазначає, що „звичайно демографічну ситуацію розглядають стосовно країни зага- лом або її окремих частин чи регіонів” [12, с. 29]. Виходячи з цього твердження, можна виділити два підхо- ди до розгляду стану демографічних процесів в зазначених територіальних одиницях. Перший підхід пере- дбачає розгляд демографічної обстановки в країні чи її окремому регіоні в цілому, не враховуючи її регіональних відмінностей. В такому разі доцільним є використанням терміну „демографічна ситуація”, адже розгляд демографічної ситуації здійснюється з позицій демографії, як переважно статистичного вчен- ня. Якщо ж розгляд стану демографічних процесів проводиться з врахуванням їх територіальних відмінностей в межах країни чи окремого регіону, то таку ситуацію варто трактувати як геодемографічну. В такому випадку їх дослідження стає компетенцією географічної науки, зокрема, геодемографії. Виникнення терміну „геодемографічна ситуація” в суспільній географії не є випадковим, оскільки в са- мому його змісті передбачено врахування регіональної специфіки демографічної обстановки тери- торіальних утворень різного масштабного рівня. В змісті цього поняття закладена ідея територіальної ор- ганізації демографічної ситуації в межах певного регіону. Такий підхід визначає специфічний кут зору, під яким ведеться суспільно-географічне вивчення населення, адже територіальна організація суспільних про- цесів та явищ є „стрижневою категорією предметної області суспільної географії” [19,с.12], а „тери- торіальна організація суспільства – це провідний методологічний принцип дослідження та оцінки всіх особливостей території” [19], в тому числі і демографічних. Отже, провідним принципом при вивченні про- цесів життєдіяльності населення з позицій суспільної географії має стати принцип територіальності, а відповідно – змінюється і конкретний зміст термінів, що унеможливлює використання категорій, які тра- диційно є демографічними. Одними з перших на необхідність введення зазначеного терміну звертали увагу С.О. Ковалев та Н.Я. Ковальська в 1980 р.. Щоправда, у них воно звучало як „демогеографічна ситуація” [6,с.79]. До цього твердження автори дійшли після короткого розгляду основних факторів, які створюють ту чи іншу демо- графічну ситуацію, серед яких, на їхню думку, можна виділити темпи, масштаби і пропорції економічного розвитку регіону, місцеві традиції демографічної поведінки та ступінь сприятливості природних умов для проживання тощо. А, „поскільки в цьому випадку в поле зору входить весь комплекс місцевих умов даного району як місця проживання певної територіальної групи населення – природних, економічних, соціально- демографічних, то дослідження демографічної ситуації переростає рамки демографії і стає справою в першу чергу географів” [6]. Тому одне з головних завдань географії населення - „порівняльно-географічне вивчен- ня демогеографічної ситуації на різних рівнях” [6]. Втім, власної дефініції цього поняття зазначені вчені не подають. Проблемы материальной культуры – ГЕОГРАФИЧЕСКИЕ НАУКИ 19 Тому актуальною проблемою залишається визначення конкретного змісту даного поняття. О.Г. Топчієв, С.Б. Куделіна, В.В. Яворська, надаючи перевагу трактуванню змісту і функцій поняття „геодемо- графічний процес”, подають також коротке тлумачення терміну „геодемографічна ситуація”, під якою вони розуміють „демографічну обстановку чи ситуацію в певному регіоні” [18, с.25]. Отже, головна відмінність між двома вище розглянутими поняттями полягає, в першу чергу, в самому підході до розгляду демографічної ситуації на певній території. Демографія як, більшою мірою, статистич- не вчення, головну увагу приділяє вивченню „закономірностей відтворення населення в суспільно- історичній зумовленості цього процесу” [12, с.19 ], а це означає, в першу чергу, розгляд основних стати- стичних закономірностей демографічних процесів на певний момент часу для певної території, тобто демо- графічної ситуації. Географія населення, як наука суто географічна, відображає, насамперед, „ставлення населення до те- риторії його мешкання” [12]. Втім, на даний момент не існує однозначності і в трактуванні наукових компе- тенцій географії населення. Значну увагу цій проблемі приділено в наукових працях М. І. Фащевського та М.П. Немченко. На їх думку, географія населення вивчає „регіональні відмінності соціальних процесів, причини їх виникнення та зміни, закономірності їх динаміки в просторі і часі” [21, с.91]. Але зазначені ав- тори звертають увагу на необхідність розширення уявлення про предмет географії населення у зв’язку зі „зростанням ролі людського фактора у розвитку суспільства і його взаємодії з природним середовищем”. Виходячи з цього, вчені визначають актуальним та пріоритетним розвиток в галузі географії населення та- кого наукового напряму як „територіальна організація життєдіяльності населення” [21]. Саме до компе- тенції вчених, що працюють в зазначеному напрямі, належить розгляд геодемографічної ситуації в певних просторових утвореннях, тобто територіальної організації всієї сукупності демографічних процесів в пев- ному регіоні (країні, адміністративному районі, населенному пункті тощо) на певний момент часу ( декілька років, рік, місяць тощо). Такий аспект дослідження геодемографічної обстановки цілком відповідає вимо- гам новітньої просторово-часової парадигми суспільної географії. Крім того, О.Г. Топчієв наполягає на за- стосуванні в суспільно-географічних дослідженнях якомога „дрібніших часових проміжків” аж до „безпе- рервного (континуального) часу” [19]. Невзираючи на те, що термін „демографічний процес” традиційно вживається при вивченні населення, насьогодні існує декілька підходів до трактування його конкретного змісту. І.М. Прибиткова подає доволі широке трактування змісту зазначеного поняття: „Демографічний процес – це послідовність однойменних подій у житті людей, яка має значення для зміни їх генерацій” [12, с.28]. До головних демографічних про- цесів вона відносить народжуваність, смертність, шлюбність, припинення шлюбу, міграції. В той же час ав- тор наводить декілька інших дефініцій даної категорії: „Іноді демографічним процесом називають від- творення населення загалом або зміну чисельності всього населення в результаті народжувань і смертей, а також деякі демографічні явища” [12]. Перераховані підходи до визначення змісту демографічного процесу не розкривають його сутності повною мірою хоча б тому, що не враховують один з головних компонентів демографічного процесу – міграції. А якщо під демографічним процесом розуміти „деякі демографічні явища”, то таке твердження взагалі не несе конкретного змісту, а ,відповідно, не розкриває змісту демопро- цесу, а лише вказує на значну кількість складових самого процесу. Відсутність чіткого переліку демографічних явищ, які складають демопроцес призводить до того, що деякі аспекти життєдіяльності на- селення випадають з поля зору дослідників, які займаються вивченням особливостей демографічних про- цесів, що вкрай недопустимо, оскільки демографічні процеси мають риси системності, а, відповідно, існують взаємозв’язки між різними компонентами демопроцесу. Нівелювання одного з таких компонентів позбавляє дослідження комплексного характеру та призводить до необ’єктивного висвітлення особливостей демографічних процесів в країні чи в окремому регіоні. Демографічні процеси є системоутворюючими факторами, що формують населення як систему з усіма якостями. Доказом системності самих демографічних процесів є такі їх особливості, як парність, протилеж- на спрямованість, взаємозумовленість і залежність [17]. На системність демопроцесу вказує також струк- турний і функціональний взаємозв’язок між його компонентами. Так, процеси природного й механічного рухів населення залежать від його демографічної структури, соціального та національного складів, по- тенціалу здоров’я, освітнього рівня тощо. У свою чергу, формування соціальних якостей населення тісно пов’язане з процесами його природного і механічного рухів, з його складом за статтю, віком, соціальними групами тощо [16]. Отже, до демографічних процесів слід включити природний та механічний рух населен- ня, а також зміну якісного складу населення. С.Г. Стеценко та В.Г. Швець виділяють основні риси демопроцесів [17]: • усі демографічні процеси підпорядковуються дії закону великих чисел, їхні закономірності статистичні, імовірнісні, відображають зв’язок випадковості й необхідності; • соціальна зумовленість і підпорядкування дії сукупності законів населення. Крім того, автори відмічають, що „усі процеси, які відбуваються у населенні, мають біологічні основи і, отже, є біологічні бар’єри і межі” [17]. Тому третьою рисою демографічних процесів можна вважати їх біологічну зумовленість. Біологічні основи демопроцесів виражаються, в першу чергу, через біологічне оновлення і зміну поколінь. Демографічні процеси є безперервними і безкінченними. С.Г. Стеценко та В.Г. Швець вважають, що їх поєднання і взаємодія є відтворенням населення [17]. Отже, невірним є ототожнення демографічного про- цесу і відтворення населення, оскільки останнє поняття значно ширше, тому що включає всю сукупність демографічних процесів. В той же час, останні включають не тільки процеси відтворення населення, але й „шлюбність, припинення шлюбу, міграції” [12]. Маслова Н.М. ДО ПИТАННЯ ГЕОГРАФІЧНОГО ТРАКТУВАННЯ ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ДЕМОГРАФІЇ 20 Таким чином, демографічні процеси мають кількісні і якісні характеристики. І.М. Прибиткова голов- ною характеристикою демографічних процесів вважає їх інтенсивність [12], а до системи відносних вели- чин інтенсивності належать напруженість, рівень і сила демографічних процесів [16]. В суспільній географії „важливим етапом дослідження будь-якої заселеної території є просторовий аналіз демографічних процесів” [8]. Такий аспект розгляду зазначених процесів дозволяє називати їх геоде- мографічними. Теоретичним обгрунтуванням поняття „геодемографічний процес” впритул займаються О.Г. Топчієв, С.Б. Куделіна, В.В. Яворська. „Геодемографічний процес (ГДП) – , зазначають вони, – це часовий розвиток населення на певній території, його кількісні й якісні зміни, загальний напрям і характер таких змін” [18]. Насьогодні неповністю розкрито зміст і функції геодемографічного процесу, лише в загальних рисах визна- чені його головні ознаки, зроблені перші спроби типології ГДП. В.В. Яворська відмічає, що „переважання в наукових дослідженнях аналізу „ситуацій” як статистичних станів соціально-демографічних явищ акту- алізує необхідність їх дослідження з позицій динамічних підходів, розробки принципово нових концепцій, зокрема концепції геодемографічного процесу (ГДП)” [2]. Увага до таких досліджень особливо зростає в умовах глибокої демографічної кризи в країні та її регіонах, що „посилює актуальність глибокого осмис- лення особливостей геодемографічних процесів та їх територіальної диференціації в межах окремих регіонів [2]. Унікальною особливістю геодемографічного процесу є його належність одночасно до суспільно- географічних, демографічних та соціальних процесів. Приналежність ГДП до географічних процесів в першу чергу зумовлює своєрідні підходи до його трак- тування,виходячи з універсальних властивостей геопроцесу. Геопроцес – це зміна структури та режиму функціонування географічного простору-часу у напрямку його оптимізації та підвищення його ор- ганізованості з деякою метою, тобто це рух географічного простору-часу до свого термінального стану [7, с.46]. Виходячи з цього, поняття ГДП в першу чергу стосується просторово-часових змін функціонування населення. Але поняття геопроцесу є назвичайно широким за змістом. Геопроцес включає фізико- географічні процеси та суспільно-географічні процеси (СГП), які істотно відрізняються за своїми властиво- стями і закономірностями. ГДП належить ло суспільно-географічних процесів, а тому, розглянувши за- гальні властивості СГП, можна впритул підійти до розуміння сутності ГДП. Виходячи з того, що „суспільно-географічний процес наголошує на динамічні зміни компонентів та геокомпонентів, розвиток ландшафтної оболонки Землі та її складових частин, еволюцію територіальної організації суспільства як ре- зультат його взаємодії з природним середовищем” [19,с.86], у трактуванні ГДП повинен застосовуватися діалектичний та еволюційний підхід, тобто ГДП необхідно розуміти як своєрідну тенденцію до еволюції основних демографічних характеристик території. Іншою важливою категорією суспільної географії є категорія „суспільно-географічні явища”, що роз- глядаються на певну дату як незмінні, статичні і звичайно називаються „ситуаціями” [19]. Геодемографічна ситуація належить до суспільно-географічних явищ. Відтак, якщо СГП розглядати як „послідовну і зако- номірну зміну та послідовність ситуацій” [19, с.86], то і ГДП складається з послідовності геодемографічних ситуацій, тобто фіксованих станів ГДП. Оскільки ГДП має свої численні кількісні та якісні параметри, що змінюються в часі, можна говорити про траекторію ГДП. Насамперед ГДП являє собою „часову траекторію” розвитку населення певної тери- торії, тенденції його кількісних та якісних змін [18]. В даному твердженні фігурують два поняття („розви- ток” і „зміни”), які потребують уточнення. Під розвитком зазвичай розуміють „процес переходу від одного стану до іншого, досконалішого, від старого якісного стану до нового, від простого до складного, від ниж- чого до вищого” [11]. Але в процесі зміни (і населення в т. ч.) не завжди настає більш досконалий стан, час- то він може змінюватись на гірший стан по відношенню до попереднього. Через це доцільним є викори- стання терміну „зміна” [9]. Зміна – це процес виникнення відмінностей, перехід від одного стану до іншого, перетворення його на інший [22]. Ще одним терміном, застосування якого можливе при визначенні ГДП є термін „динаміка”, оскільки, на думку Т.М. Курач, „динаміка – завжди рух, зміна, але не завжди розвиток” [9]. Отже, ГДП являє собою „часову траекторію” динаміки (зміни) населення певного регіону. Тому, О.Г.Топчієв, С.Б. Куделіна та В.В, Яворська при розгляді основних ознак і характеристик вживають терміни „зміни населення”, „динаміка траекторії ГДП” тощо. В монографії „Основи суспільної географії” О.Г. Топчієв визначає демографічний процес саме як „часові зміни кількості населення та його статево- вікової стуктури”, а у зв’язку з територіальною прив’язаністю цього процесу пропонує називати його „гео- демографічним” [19, с.272]. В.В. Яворська зазначає, що геодемографічний процес не слід розуміти як традиційне співвідношення показників природного та механічного руху населення на різні дати і відрізки часу чи як послідовну зміну демографічних подій протягом певного часу. ГДП необхідно розглядати „як єдиний цілісний, безперервний процес, що визначає узагальнену траекторію розвитку населення, соціально-демографічних факторів і чин- ників, які формують напрями і типи відтворення населення” [2]. До головних ознак ГДП О.Г. Топчієв і його однодумці [18] відносять: • співвідношення показників руху населення, що розглядаються послідовно за певний проміжок часу (орієнтовно 10-12 років); • загальний характер траєкторії часових змін населення. Проблемы материальной культуры – ГЕОГРАФИЧЕСКИЕ НАУКИ 21 Якісні зміни населення автори вважають хоч і головною, але похідною характеристикою, виходячи з того, що „для кожного типу ГДП будуть властиві свої співвідношення якісного складу населення” [18]. Але існує і зворотній зв’язок. Адже, якісні зміни населення, в свою чергу, мають вплив на ГДП. В.В. Яворська пропонує розглядати геодемографічний процес у взаємозв’язку з факторами соціального, економічного, етнонаціонального, екологічного, розселенського характеру. Причому, особливу увагу слід приділяти аналізу етнонаціонального складу населення, що має безпосередній зв’язок з деякими особливо- стями формування сучасної геодемографічної ситуації і розвитком геодемографічних процесів [2]. На нашу думку, важливим є розгляд не лише етнонаціонального складу населення, а й соціокультурних особливо- стей певного регіону. Під соціокультурними особливостями регіону ми розуміємо характеристики змін в ціностних орієнтирах різних етносів. Важливою характерною рисою ГДП є їх динамічність, т.т. безперервний рух його складових. Геодемо- графічний процес за своєю природою та багатокомпонентною структурою є досить інерційною категорією, але при певних екстремальних умовах його параметри можуть змінюватись досить суттєво за відносно ко- роткі проміжки часу [2]. Ще однією ознакою ГДП, яка витікає із універсальних ознак всіх суспільно-географічних процесів, є можливість їх картографування. Тут важливим є показ станів демографічних процесів на різний час, що може відображуватись як у вигляді серії різночасових карт, так і у вигляді однієї карти за допомогою спе- цифічних прийомів [19, с.86]. Картографування ГДП дає змогу наочно проілюструвати їх просторову дифе- ренціацію в межах певних територіальних утворень різних ієрархічних рівнів, а також наочно відобразити схему геодемографічного районування території, яка досліджується . Підставою для визнання терміну „геодемографічний процес” є також його відповідність існуючим ви- могам до наукових термінів [1, 20]. Зазначений термін має чіткий зміст, правильну орієнтацію (термін відображає саме це поняття, не суперечить йому), він вписується в наявний в суспільній географії по- нятійно-термінологічний апарат, має ознаки дериватності (на основі нього можуть утворюватися інші терміни: геодемографічна ситуація, геодемографічне явище, геодемографічне районування тощо); поняття досить лаконічне, благозвучне, унікальне, вільно перекладається на інші мови. Отже, виходячи з попереднього аналізу існуючих насьогодні дефініцій понять „демографічний та гео- демографічний процес”, „демографічна та геодемографічна ситуація”, можна виділити істотні відмінності між ними, які доводять необхідність їх розмежування і застосування в науковому обігу конкретних галузей науки, грунтуючись на предметній області цієї науки. На наш погляд, перша відмінність полягає в самому підході до вивчення населення в демографії та гео- графії. В географії населення розгляд життєдіяльності населення, складовою частиною якої є демо- графічний розвиток, проводиться у відповідності до нової просторово-часової парадигми, згідно до якої розгляд будь-яких суспільних процесів здійснюється в просторовому та часовому вимірах, тобто як тен- денція, на яку впливає ряд чинників. Сутність цих чинників обумовлена регіональною унікальністю тери- торії, на якій розгортається ГДП. Нами проведено порівняльний аналіз відмінностей і спільних рис в тлума- ченні демографічних та геодемографічних процесів ( табл. 1.). Результатом цього аналізу може стати ав- торське тлумачення геодемографічного процесу як просторово-часової тенденції в еволюції основних кількісних та якісних характеристик населення певних регіональних утворень під впливом їх соціо- культурної унікальності. Таблиця 1. Порівняльний аналіз наукового трактування демографічних та геодемографічних процесів Спільні риси Відмінні риси ГДП 1. Підпорядкованість дії закону великих чи- сел. 2. Статистичний і певною мірою ймовірнісний ха-рактер процесів. 3. Риси системності. 4. Підпорядкування закону зв’язку випадко- вості й необхідності. 5. Підпорядковування дії сукупності законів насе-лення. 6. Взаємозалежність з факто-рами соціально- го, еконо-мічного, етно-національ-ного, екологічного, роз-селенського характеру. 7. Безперервність та безкін-ченність процесів. 8. Динамічність та ритмічність. 9. Інерційний характер 1. ГДП є компонентом суспільно-географічних процесів, які ха- рактери-зуються певною генезою, динамікою, просторовими відмінностями, законо-мірностями просторового поширення. 2. Провідними принципами у дослідженні ГДП є принципи тери- торіальності та історичного підходу.Дослідження ГДП передба- чає обов’язкове врахування регіональних відмінностей у проце- сах відтворення населення в межах певної території. 3. Основним методом дослідження ГДП є просторово-часовий аналіз процесів природного та механічного рухів населення, за якого співвідношення показників руху населення розглядаються послідовно за певний проміжок часу (орієнтовно 10-12 років, але існує тенденція до розгляду більш дрібних часових проміжків аж до континуального часу ) та для певної території. 4. Важливою ознакою ГДП є загальний характер траєкторії часо- вих змін населення для певного територіального утворення. 5. Враховується якісний склад населення певної територіальної одиниці, хоча якісні зміни по відношенню до кількісних вважа- ються похідною характеристикою. Проведений аналіз трактування змісту понять „геодемографічна ситуація” та „геодемографічний про- цес” дозволяє стверджувати, що обидва поняття відображають специфічний суспільно-географічний підхід до розгляду проблеми життєдіяльності територіальних спільностей людей (населення) та мають всі підста- ви до їх широкого застосування в науковій географічній літературі. Саме виникнення даних категорій свідчить про розвиток сучасної української географії населення, повернення до питання формування по- Маслова Н.М. ДО ПИТАННЯ ГЕОГРАФІЧНОГО ТРАКТУВАННЯ ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ДЕМОГРАФІЇ 22 нятійно-термінологічного апарату цієї галузі знань, який досьогодні мав і має риси полісемії та синонімії. Проблема доведення форми окремих суспільно-географічних понять у відповідність до їх змісту зали- шається актуальною і в майбутньому. Нам видається необхідним поширити пошук тих факторів, які нада- ють геодемографічним процесам характер своєрідності й регіональної унікальності. Джерела та література 1. Алаєв Е.Б. Економіко-географічна термінологія. – М.: Мисль, 1977. – С. 8–12. 2. Автореф. дис... канд. геогр. наук: 11.00.02 / В.В. Яворська; Одес. Нац. Ун-т ім. І.І. Мечникова. – О., 2003. – 20 с.: рис., табл. – укр. 3. Джаман В.О. До проблеми територіальних особливостей демографічних процесів в Україні // Ук- раїнський географічний журнал. – 1998. – № 3.– С.13–17. 4. Заставний Ф. Демографічна ситуація в Україні // Географія та основи економіки в школі. – 2004. – № 1. – С. 39–40. 5. Заставний Ф.Д. Населення України. – Львів: „Край”, „Просвіта”, 1993. – 224 с. 6. Ковалев С.А., Ковальская Н.Я. География населения СССР. – М.: Изд-во МГУ, 1980. – С. 78–79. 7. Ковальов О.П. Географічний процес: що стоїть за цим поняттям? // Український географічний журнал. – 1997. – № 4. – С. 45–51. 8. Курач Т. М. Методика картографування динаміки населення // Український географічний журнал. – 2001. – № 4.– С.29–33. 9. Курач Т.М. Теоретичні положення картографування особливостей динаміки соціально-економічних явищ // Український географічний журнал. – 1998. – № 3. – С.28–31. 10. Мірко Н., Старостенко Г., Тарангул Л. Трансформація демографічних процесів // Україна: аспекти праці. – 1998. – № 7. – С. 31–33. 11. Ожегов С.И. Словарь русского языка. – М.: «Русский язык», 1984. – С.558. 12. Основи демографії: Посібник для студентів гуманітарних і суспільних факультетів вищих навчальних закладів / І.М. Прибиткова. – К.: „АртЕк”,1995. – С. 28. 13. Пістун М.Д. Основи теорії суспільної географії: Навч. посібник. – К.: Вища шк., 1996. – 231 с. 14. Рогожин Г., Рогожин О. Демографічний розвиток українського села: регіональний аналіз / Демо- графічні дослідження. Вип. 20. – К.: Наук. думка,1998. – С. 158–181. 15. Рубліков А. Деякі тенденції демографічних процесів у сільській місцевості Карпатського регіону Ук- раїни / Демографічні дослідження. Вип. 20. – К.: Наук. думка,1998. – С. 182 –193. 16. Старостенко Г. Новітні демографічні тенденції в Україні // Економіка України. – 1998. – № 5. – С.22–30. 17. Стеценко С.Г., Швець В.Г. Статистика населення: Підручник. – К.: Вища школа, 1993. – С. 111–113. 18. Топчієв О.Г., Куделіна С.Б., Яворська В.В. Геодемографічний процес: зміст і функції поняття // Ук- раїнський географічний журнал. – 2000. – № 2. – С.25–27. 19. Топчієв О.Г. Основи суспільної географії: Навчальний посібник. – Одеса: Астропринт, 2001. – 560 с. 20. Топчієв О.Г. Суспільно-географічні дослідження: методологія, методи, методики: Навчальний по- сібник. – Одеса: Астропринт, 2005. – 632 с. 21. Фащевський М.І. Геодемографічна ситуація в Україні // Сучасні проблеми географії населення в Ук- раїні. – Луцьк, 1993. – С. 118–120. 22. Філософський словник. / за ред. В.І. Шинкарука. – Київ, 1986. – С.98. 23. Шаблій О.І. Суспільна географія: теорія, історія, українознавчі студії. – Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка, 2001. – 744 с. 24. 24.Яворська В.В. Геодемографічний процес в соціально-географічних дослідженнях: концептуальні погляди (на прикладі УП) // Географія та сучасність. Зб. наук. праць. НПУ ім. М.П. Драгоманова. – К.: Вид-во НПУ ім. Драгоманова, 1999. – Вип.2. – С. 13–17. 25. Яворська В.В. Основні методологічні підходи до вивчення геодемографічного процесу // Географічна наука і Україна. Зб. наук. праць. – К.: Фітосоціоцентр, 2000. – С.24.

До питання географічного трактування окремих категорій демографії

Репозитарії

Схожі ресурси