Умови служби мирових суддів як ґарантія професійного виконання обов’язків: на прикладі Волинської ґубернії (1871–1919 рр.)
Охарактеризовано умови служби мирових суддів Волині впродовж 1871–1919 рр. На основі архівних матеріалів та публікацій у дореволюційній періодиці проаналізовано розподіл робочого часу суддів та механізм надання їм відпусток. Особливу увагу приділено матеріальному забезпеченню суддівської діяльності...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Український історичний журнал |
|---|---|
| Datum: | 2014 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2014
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/107971 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Умови служби мирових суддів як ґарантія професійного виконання обов’язків: на прикладі Волинської ґубернії (1871–1919 рр.) / В.С. Панченко // Український історичний журнал. — 2014. — № 2. — С. 118-130. — Бібліогр.: 85 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-107971 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Панченко, В.С. 2016-10-28T14:39:03Z 2016-10-28T14:39:03Z 2014 Умови служби мирових суддів як ґарантія професійного виконання обов’язків: на прикладі Волинської ґубернії (1871–1919 рр.) / В.С. Панченко // Український історичний журнал. — 2014. — № 2. — С. 118-130. — Бібліогр.: 85 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/107971 94 (477) «18/19» Охарактеризовано умови служби мирових суддів Волині впродовж 1871–1919 рр. На основі архівних матеріалів та публікацій у дореволюційній періодиці проаналізовано розподіл робочого часу суддів та механізм надання їм відпусток. Особливу увагу приділено матеріальному забезпеченню суддівської діяльності. In this article it characterizes service’s conditions of magistrates in Volyn’ province in 1871–1919. Based on archive materials and publications in pre-revolutionary periodicals, it analyzes distribution of judge’s working time and mechanism of giving vacations. Special attention it gives to financial maintenance of judge’s activity. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Історичні студії Умови служби мирових суддів як ґарантія професійного виконання обов’язків: на прикладі Волинської ґубернії (1871–1919 рр.) Service’s Conditions of Magistrates as the Guaranty of Professional Discharge of Duty: by Example the Volyn’ Province (1871–1919s) Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Умови служби мирових суддів як ґарантія професійного виконання обов’язків: на прикладі Волинської ґубернії (1871–1919 рр.) |
| spellingShingle |
Умови служби мирових суддів як ґарантія професійного виконання обов’язків: на прикладі Волинської ґубернії (1871–1919 рр.) Панченко, В.С. Історичні студії |
| title_short |
Умови служби мирових суддів як ґарантія професійного виконання обов’язків: на прикладі Волинської ґубернії (1871–1919 рр.) |
| title_full |
Умови служби мирових суддів як ґарантія професійного виконання обов’язків: на прикладі Волинської ґубернії (1871–1919 рр.) |
| title_fullStr |
Умови служби мирових суддів як ґарантія професійного виконання обов’язків: на прикладі Волинської ґубернії (1871–1919 рр.) |
| title_full_unstemmed |
Умови служби мирових суддів як ґарантія професійного виконання обов’язків: на прикладі Волинської ґубернії (1871–1919 рр.) |
| title_sort |
умови служби мирових суддів як ґарантія професійного виконання обов’язків: на прикладі волинської ґубернії (1871–1919 рр.) |
| author |
Панченко, В.С. |
| author_facet |
Панченко, В.С. |
| topic |
Історичні студії |
| topic_facet |
Історичні студії |
| publishDate |
2014 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Український історичний журнал |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Service’s Conditions of Magistrates as the Guaranty of Professional Discharge of Duty: by Example the Volyn’ Province (1871–1919s) |
| description |
Охарактеризовано умови служби мирових суддів Волині впродовж 1871–1919 рр.
На основі архівних матеріалів та публікацій у дореволюційній періодиці проаналізовано розподіл робочого часу суддів та механізм надання їм відпусток. Особливу увагу приділено матеріальному забезпеченню суддівської діяльності.
In this article it characterizes service’s conditions of magistrates in Volyn’ province
in 1871–1919. Based on archive materials and publications in pre-revolutionary
periodicals, it analyzes distribution of judge’s working time and mechanism of
giving vacations. Special attention it gives to financial maintenance of judge’s activity.
|
| issn |
0130-5247 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/107971 |
| citation_txt |
Умови служби мирових суддів як ґарантія професійного виконання обов’язків: на прикладі Волинської ґубернії (1871–1919 рр.) / В.С. Панченко // Український історичний журнал. — 2014. — № 2. — С. 118-130. — Бібліогр.: 85 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT pančenkovs umovislužbimirovihsuddívâkgarantíâprofesíinogovikonannâobovâzkívnaprikladívolinsʹkoíguberníí18711919rr AT pančenkovs servicesconditionsofmagistratesastheguarantyofprofessionaldischargeofdutybyexamplethevolynprovince18711919s |
| first_indexed |
2025-11-25T23:52:44Z |
| last_indexed |
2025-11-25T23:52:44Z |
| _version_ |
1850588765165191168 |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2014. – №2
Друга половина ХІХ ст. ввійшла в історію Російської імперії як «епоха ве-
ликих реформ». Одним із демократичних і резонансних перетворень того часу
були зміни у судочинстві. Сучасники говорили про них як про «величезний
крок по шляху суспільного розвитку»1, а радянські дослідники – як про «най-
більш буржуазну і найбільш послідовну з усіх реформ Олександра ІІ»2. Нині
історики називають судові статути 1864 р. «першою конституційною хартією
Росії»3, «подією, яка ознаменувала початок нової епохи в історії російського
права»4.
Без сумніву, судова реформа позитивно вплинула на розвиток російської
правової системи, поклавши початок формуванню громадянського суспільства.
Саме у судових статутах вперше було наголошено на самостійності й незалеж-
ності суддів як необхідних ґарантіях об’єктивного й ефективного судочинства5,
визначено матеріальні та процесуальні запоруки суддівської діяльності, які в
низці пізніших нормативних актів набули подальшого розвитку: уреґульовано
робочий час суддів, визначено обсяги їх грошового утримання, передбачено
пенсії для чиновників судового відомства6.
* Панченко Вікторія Сергіївна – аспірантка кафедри історії України Житомирського
державного університету імені І.Я.Франка
E-mail: panchenkovs@email.ua
1 Джаншиев Г.О. Эпоха великих реформ: исторические справки. – Москва, 1898. – С.407.
2 Российское законодательство Х–ХХ вв. – Т.8: Судебная реформа. – Москва, 1981. – С.3;
Шувалова В.А. К вопросу о судебной реформе 1864 г. // Вопросы истории. – 1965. – №2. – С.209.
3 Чернухина Л.С. Мировые суды и государственная власть в условиях дореволюционной
России // Журнал российского права. – 2004. – №5 [Електронний ресурс]: http://uristy.ucoz.ru/
publ/istorija_gosudarstva_i_ prava_rf/chernukhina_l_s_mirovye_sudy_i_gosudarstvennaja_vlast_v_
uslovijakh_dorevoljucionnoj _rossii/18-1-0-908
4 Шаркова И.Г. Мировой судья в дореволюционной России // Государство и право. – 1998. –
№9. – С.79.
5 Российское законодательство Х–ХХ вв. – Т.8. – С.15.
6 Высочайше утверждённые 15 марта 1866 г. временные правила, относящиеся до вну-
треннего распорядка в судебных установлениях, учреждённых по судебным уставам 20 ноября
1864 г. // Узаконения, изданные в пояснение и дополнение к судебным уставам Александра ІІ. –
Санкт-Петербург, 1886.– С.37–43; Указ Правительствующего Сената от 4 июля 1866 г. о до-
полнениях к временным правилам, относящимся до внутреннего распорядка в судебных уста-
новлениях, учреждённых по судебным уставам 20 ноября 1864 г. // Там же. – С.45–47; Указ
УДК 94 (477) «18/19»
В.с.ПанченкО *
УМОВИ СЛУЖБИ МИРОВИХ СУДДІВ
ЯК ҐАРАНТІЯ ПРОФЕСІЙНОГО ВИКОНАННЯ ОБОВ’ЯЗКІВ:
НА ПРИКЛАДІ ВОЛИНСЬКОЇ ҐУБЕРНІЇ (1871–1919 рр.)
Охарактеризовано умови служби мирових суддів Волині впродовж 1871–1919 рр.
На основі архівних матеріалів та публікацій у дореволюційній періодиці про-
аналізовано розподіл робочого часу суддів та механізм надання їм відпусток.
Особливу увагу приділено матеріальному забезпеченню суддівської діяльності.
Ключові слова: судова реформа 1864 р., мировий суддя, умови служби, робочий
час, відпустка, професійні хвороби, жалування.
***
Український історичний журнал. – 2014. – №2
Умови служби мирових суддів як ґарантія професійного виконання обов’язків... 119
Сенатор А.Ф.Коні у своїй статті вказував, що після реформи звання судді
було престижним, а служба у судовому відомстві – добре оплачуваною. Проте з
часом жалування суддів не переглядалось. Із метою поліпшення їх становища
автор пропонував реґулярно підвищувати оплату праці, а також через складні
умови роботи зменшити граничний вік виходу на пенсію7.
Кримінолог І.В.Михайловський також наголошував на важливості мате-
ріального забезпечення суддів8. Він, зокрема, підкреслював, що достатнє жа-
лування стане ґарантією об’єктивності та справедливості суддів, сприятиме
зростанню престижу суддівської професії, притоку молодих освічених кадрів9.
Аналогічної думки дотримувався і юрист-практик П.П.Пусторослєв, на думку
котрого досягти самостійності суддів можливо лише законодавчим забезпечен-
ням їх високого правового становища серед чиновників інших відомств та на-
данням гідного грошового утримання10.
На початку ХХ ст., із наближенням ювілейної дати ухвалення судових
статутів, почали виходити друком спогади суддів, яким довелося працювати
впродовж першого пореформеного десятиріччя. До них слід віднести і книги
мирових суддів А.Ф.Коні та І.М.Захар’їна11, де подано яскраву картину миро-
вого судочинства в українських ґуберніях Росії 1869–1878 рр. Поряд із харак-
теристикою судового провадження автори описали облаштування дільничних
камер та приміщень з’їздів, навели зразок робочого дня мирового судді, оха-
рактеризували ті труднощі, з якими судді стикалися при виконанні своїх по-
садових обов’язків.
До цієї проблематики звертались і радянські дослідники. Приміром,
П.А.Зайончковський у своїй праці подав характеристику чиновництва се-
редини та другої половини ХІХ ст., розкривши етапи кар’єрного зростання,
набуття чинів, матеріальне забезпечення12. Б.Б.Дубенцов у дисертаційному
дослідженні зосередив увагу на політиці самодержавства у сфері організації
державної служби. При цьому він проаналізував склад різних груп чиновни-
ків, визначив їх чисельність, а також зробив висновок про ключове значення
майнового, освітнього цензів при призначенні на посади та «закритість» чи-
новницького прошарку в тогочасному суспільстві13.
Правительствующего Сената от 15 мая 1874 г. об увеличении окладов содержания участковым
мировым судьям в девяти западных губерниях и установлении для сего особых в этих губерниях
судебных сборов // Собрание узаконений и распоряжений правительства. – 1874. – №44 (21 мая). –
С.661–662.
7 Кони А.Ф. Судебные уставы 1864 г. – Петроград, 1914. – С.30–31.
8 Михайловский И.В. К вопросу об уголовном судье: По поводу предстоящей судебной рефор-
мы. – Нежин, 1899. – С.31.
9 Там же. – С.27.
10 Пусторослев П.П. Пятидесятилетие несменяемости судей в Российской империи. – Юрьев,
1915. – С.4.
11 Кони А.Ф. Мировые судьи (из воспоминаний) // Его же. Отцы и дети: судебные реформы
(к 50-летию судебных уставов). – Москва, 1914. – С.192–215; Захарьин И.Н. Жизнь, служба и
приключения мирового судьи: Из записок и воспоминаний. – Санкт-Петербург, 1900. – 445 с.
12 Зайончковский П.А. Правительственный аппарат самодержавной России в XIX в. – Москва,
1978 [Електронний ресурс]: http://regiment.ru/Lib/D/16/0.htm
13 Дубенцов Б.Б. Самодержавие и чиновничество в 1881–1904 гг. (политика царского прави-
тельства в области организации государственной службы): Автореф. дисс. … канд. ист. наук. –
Ленинград, 1977. – 21 с.
Український історичний журнал. – 2014. – №2
120 В.С.Панченко
На сучасному етапі активізувався дослідницький інтерес до історії бю-
рократії дореволюційного періоду. При цьому об’єктом вивчення виступа-
ють найрізноманітніші аспекти організації та діяльності державної служби
в Російській імперії. Так, І.В.Черепанова присвятила дисертаційну працю
правовому статусу російського чиновника в ХІХ ст., розкривши його права
й обов’язки, особливості службово-деліктного права14. Специфіку провінцій-
ного чиновництва вивчали А.О.Бутусова15 та Ю.М.Токмакова16. Етапи ево-
люції та значення форменого одягу в дореволюційній Росії висвітлила у
своїй дисертації О.М.Курочкіна17. Матеріальне забезпечення суддів дослі-
джували А.К.Воротинцева18, А.Д.Попова19, О.М.Сабанцев20, О.О.Авдєєва21,
О.Ґ.Тростянський22, Н.І.Ґорська23, В.Є.Зубов24, Є.О.Крестянников25. Про іс-
торію становлення та характерні риси пенсійної системи Російської ім-
перії йдеться у працях О.В.Кульчитцького26 та О.А.Баранової27, стосовно
14 Черепанова И.В. Государственная служба Российской империи XIX в.: теоретическое иссле-
дование: Автореф. дисс. … канд. юрид. наук. – Омск, 2001. – 20 с. [Електронний ресурс]: http://
www.dissercat.com/content/gosudarstvennaya-sluzhba-rossiiskoi-imperii-xix-veka-teoreticheskoe-
issledovanie#ixzz2VW8zxNjB
15 Бутусова А.А. Провинциальное чиновничество России в 1861–1917 гг.: на примере Курской гу-
бернии: Автореф. дисс. … канд. ист. наук. – Курск, 2006 [Електронний ресурс]: http://www.dissercat.com/
content/provintsialnoe-chinovnichestvo-rossii-v-1861-1917-gg-na-primere-kurskoi-gubernii#ixzz2VVl2Akyy
16 Токмакова Ю.Н. Провинциальное чиновничество Центральной России в 1801–1861 гг. (на мате-
риалах Курской губернии): Автореф. дисс. … канд. ист. наук. – Курск, 2011 [Електронний ресурс]: http://
cheloveknauka.com/provintsialnoe-chinovnichestvo-tsentralnoy-rossii-v-1801-1861-gg#ixzz2VVlXroIm
17 Курочкина Е.Н. Эволюция гражданской форменной одежды в России XIX в.: Автореф. дисс. …
канд. ист. наук. – Иркутск, 2011 [Електронний ресурс]: http://cheloveknauka.com/evolyutsiya-
grazhdanskoy-formennoy-odezhdy-v-rossii-xix-veka#ixzz2VVlkEZ1C
18 Воротынцева А.К. Мировая юстиция: тернистый путь от истоков к современности [Елек-
тронний ресурс]: http://www.juristlib.ru/book_10131.html
19 Попова А.Д. Формирование правового статуса судей: история и современность [Електронний
ресурс]: http://www.juristlib.ru/book_2411.html
20 Сабанцев А.Н. Судебные учреждения Олонецкой губернии: 1784–1907 гг.: Автореф. дисс. …
канд. ист. наук. – Петрозаводск, 2003 [Електронний ресурс]: http://www.dissercat.com/content/
sudebnye-uchrezhdeniya-olonetskoi-gubernii-1784-1907-gg#ixzz2VVsa1spW
21 Авдеева О.А. Государственная политика по организации мирового суда в Сибири во второй
половине ХІХ в. [Електронний ресурс]: http://cyberleninka.ru/article/n/gosudarstvennaya-politika-
po-organizatsii-mirovogo-suda-v-sibiri-vo-vtoroy-polovine-xix-v#ixzz2VVxefGUq
22 Тростянский А.Г. «Мировой судья есть власть единоличная…»: социальная характеристика и
проблемы функционирования института мировых судей в российской провинции [Електронний ре-
сурс]: http://cyberleninka.ru/article/n/mirovoy-sudya-est-vlast-edinolichnaya-sotsialnaya-harakteristika-
i-problemy-funktsionirovaniya-instituta-mirovyh-sudey-v-rossiyskoy#ixzz2VVy9tKFc
23 Горская Н. И. Введение судебных пошлин в мировых судах (о законе 10 мая 1877 года)
[Електронний ресурс]: http://cyberleninka.ru/article/n/vvedenie-sudebnyh-poshlin-v-mirovyh-sudah-
o-zakone-10-maya-1877-goda#ixzz2VVyouLsr
24 Зубов В.Е. Особенности организации материального обеспечения служебной деятельности
чиновников в пореформенной России (вторая половина XIX – начало XX в.) [Електронний ресурс]:
http://cyberleninka.ru/article/n/osobennosti-organizatsii-materialnogo-obespecheniya-sluzhebnoy-
deyatelnosti-chinovnikov-v-poreformennoy-rossii-vtoraya-polovina-xix#ixzz2VW39VwiQ
25 Крестьянников Е.А. Материальные и людские ресурсы судебной власти Западной
Сибири в 1870–1890-е гг. [Електронний ресурс]: http://cyberleninka.ru/article/n/materialnye-i-
lyudskie-resursy-sudebnoy-vlasti-zapadnoy-sibiri-v-1870-1890-e-gg#ixzz2VW5qw0gB
26 Кульчитцкий А.В. Пенсионная система служащих в ведомстве Министерства юсти-
ции: 1885–1917 гг. [Електронний ресурс]: http://cyberleninka.ru/article/n/pensionnaya-sistema-
sluzhaschih-v-vedomstve-ministerstva-yustitsii-1885-1917-gg#ixzz2VhhRIu6n
27 Баранова Е.А. Особенности развития пенсионного обеспечения в России в XVIII–ХІХ вв.:
Автореф. дисс. … канд. юрид. наук. – Калининград, 2010 [Електронний ресурс]: http://lawtheses.
com/osobennosti-razvitiya-pensionnogo-obespecheniya-v-rossii-v-xvii-xix-vv#ixzz2VVrTYUDu
Український історичний журнал. – 2014. – №2
Умови служби мирових суддів як ґарантія професійного виконання обов’язків... 121
особливостей відповідальності чиновників за службові правопорушення – у
статтях О.В.Боршевського та Б.Ф.Сосни28, Л.В.Бойцової29.
Таким чином, тематика, пов’язана зі службою середньостатистичного
російського чиновника ХІХ ст., усебічно вивчена. Проте в історіографії мало
уваги зверталося на чинники, що впливали на діяльність мирових суддів у
пореформений період. Саме цим і обумовлюється мета статті – на прикладі
Волинської ґубернії охарактеризувати умови служби мирових суддів у 1871–
1919 рр. Для її досягнення визначено завдання: висвітлити розподіл робочого
часу суддів, проаналізувати їх матеріальне забезпечення.
Мирові суди в Російській імперії запроваджувалися судовими статутами
1864 р. і були однією з нижчих ланок новоствореної судової системи. На ці уста-
нови покладалося завдання розглядати «малозначимі» (з погляду суми позову
чи завданих збитків) цивільні та кримінальні справи, докладаючи всіх зусиль
для примирення сторін процесу. Як указував М.Брун, «малозначимість» пра-
вопорушень ніяк не виправдовувала зневажливого до них ставлення, оскільки
суперечка неважлива порівняно з іншими судовими справами могла бути над-
звичайно важливою для тих, кого безпосередньо стосувалася30. Цієї ж думки
дотримувалися й законодавці, запроваджуючи мирову юстицію. Саме тому мі-
ністр юстиції Д.М.Замятнін назвав мировий суд «наріжним каменем гласного,
швидкого, правого і милостивого суду»31.
Згідно зі «Статутом заснування судових установ», мирова юстиція мала
триступеневу структуру: мировий суддя – мировий з’їзд – Сенат. Законодавець
поділяв мирових суддів на три основні категорії: дільничні, почесні32, додатко-
ві33. З огляду на факультативність виконання почесними суддями їх обов’язків,
у подальшому зосередимося на розгляді умов служби саме дільничних і додат-
кових суддів.
У судових статутах не було встановлено чіткої реґламентації робочого часу
мирових суддів, завважувалося лише, що «ця посада вимагає постійних занять і
невідлучного перебування на дільниці», натомість «прохання він (мировий суд-
дя – В.П.) повинен приймати скрізь і в будь-який час, а в окремих випадках
і розглядати справи на місцях, де вони виникли»34. Деяке уявлення про роз-
клад робочого дня мирового судді дає наказ, ухвалений Петербурзьким миро-
вим з’їздом. У цьому документі встановлювалося, що суддя мав перебувати на
своїй дільниці щоденно, за винятком святкових, табельних і днів засідань з’їзду.
При цьому прийом заяв від населення мав розпочинатися не пізніше 11-ї год. і
28 Боршевский А.В., Сосна Б.Ф. Характеристика прав и ответственности мировых судей в
Бессарабии (конец 60-х – 70-е гг. XIX в.) [Електронний ресурс]: http://www.juristlib.ru/book_6158.html
29 Бойцова Л.В. Ответственность судей по российскому дореволюционному законодатель-
ству [Електронний ресурс]: http://uristy.ucoz.ru/publ/istorija_gosudarstva_i_prava_rf/bojcova_l_
v_otvetstvennost_sudej_po_rossijskomu_dorevoljucionnomu_zakonodatelstvu/18-1-0-848
30 Брун М. Мировые судьи // Энциклопедический словарь / Под ред. Ф.А.Брокгауза и
И.А.Эфрона. – Т.ХІХ. – Санкт-Петербург, 1896. – С.425–432.
31 Джаншиев Г.О. Эпоха великих реформ… – С.481.
32 Полное собрание законов Российской империи (далі – ПСЗ). Собр.2. – Т.XХХIХ, отд.2. –
Санкт-Петербург, 1864. – №41475. – С.180–181.
33 Там же. – Т.ХLII, отд.2. – Санкт-Петербург, 1867. – №45278. – С.412.
34 Там же. – Т.XХХIХ. – С.184.
Український історичний журнал. – 2014. – №2
122 В.С.Панченко
закінчувався після завершення розгляду всіх призначених справ, але не рані-
ше 14-ї год. Крім того, суддя за необхідності міг призначати вечірнє засідання35.
З огляду на це, робочий день мирового судді був фактично ненормованим.
Підтвердження цього є й у спогадах А.Ф.Коні, який зазначав, що мирові судді
«майже ніколи не вільні від розумової праці, від вивчення справ, від роздумів
про завтрашнє рішення, від тривожних згадок і перевірки себе з приводу вчо-
рашнього вироку, від чорної, хоч і важливої роботи з писання ухвал, постанов,
протоколів, рішень і вироків»36.
Розглянемо, скільки ж робочих днів було в мирового судді на рік. За від-
рахуванням неслужбових (церковні свята, ювілеї імператорської родини), ви-
хідних (неділя), відпусток (30 днів), виходить, що в місцевого судді було 245
робочих днів. Подивімося, як використовувався цей час.
Кожного дня в будні о 10-й год. суддя розпочинав прийом відвідувачів,
які зверталися до нього з різними клопотаннями. О 13-й год. він переходив до
розгляду призначених на сьогодні справ37. Як правило, за одне засідання роз-
глядалось 15–20 справ, а в окремих випадках ця цифра сягала 3038. Водночас
міністерство юстиції встановило за норму для мирових суддів розгляд 10 по-
зовів на день39. Згідно зі звітом волинського ґубернатора, така завантаженість
обумовлювалася складною економічною ситуацією та особливостями геогра-
фічного розташування ґубернії, строкатістю населення краю, яке різнилося за
віросповіданням, етнічним походженням, умовами проживання40. Судді закін-
чували роботу о 17–18-й год., залежно від завантаження.
У дні, коли розгляд справ завершувався раніше, мировий суддя займався
оформленням вироків в остаточній формі41, готував звіти42 або ж інспектував
арештні будинки та інші громадські місця. Яскравий приклад подібної діяль-
ності подано в одній зі статей місцевої газети «Жизнь Волыни». Тут, зокре-
ма, повідомлялося, що ввечері 14 серпня 1911 р. мировий суддя 4-ї дільниці
м. Житомира разом із двома поліцейськими здійснив інспектування тракти-
рів. При цьому один із власників, міщанин Ґрайвер, за безлад у своєму закладі
просто на місці був оштрафований суддею на 20 руб. Інший єврей, Ґальперин,
за споювання відвідувачів – на 25 руб. До того ж було виявлено й заарешто-
вано відомого грабіжника43. Як бачимо, така діяльність сприяла підтриманню
громадського порядку та правовому вихованню місцевих жителів.
Час від часу суддів як шанованих членів місцевої громади запрошували
до участі в різного роду комісіях. Приміром, суддя другої дільниці Луцького
35 Особый наказ судебным установлениям Санкт-Петербургского столичного мирового окру-
га. – Санкт-Петербург, 1866. – С.6.
36 Кони А.Ф. Судебные уставы 1864 г. – С.31.
37 Панченко В.С. Судочинство у мирових судах Волині у другій половині ХІХ ст. (сторінки од-
нієї архівної справи) // Краєзнавство. – 2013. – №2. – С.161.
38 Підрах. за: Державний архів Житомирської області (далі – ДАЖО). – Ф.167. –
Оп.1. – Спр.274–276.
39 Там само. – Спр.221. – Арк.10.
40 Центральний державний історичний архів України, м. Київ (далі – ЦДІАК України). –
Ф.442. – Оп.50. – Спр.230. – Арк.56 зв.
41 Захарьин И.Н. Жизнь, служба и приключения мирового судьи... – С.189.
42 ПСЗ. Собр.2. – Т.XХХIХ. – С.185.
43 Суд скорый // Жизнь Волыни. – 1911. – №207 (17 августа). – С.3.
Український історичний журнал. – 2014. – №2
Умови служби мирових суддів як ґарантія професійного виконання обов’язків... 123
округу 8 жовтня 1914 р. був залучений до діяльності комісії з ревізії місць, де
продавався готовий одяг для простолюду44. За 19 днів той самий суддя брав
участь у комісії, скликаній із метою перевірки речей для військового відом-
ства45. Крім того, мировий суддя виконував нотаріальні функції46, приводив до
присяги місцеву лісову варту, брав участь в освідченні психічнохворих осіб, за
відсутності лікаря разом зі священиком видавав військовозобов’язаним юна-
кам свідоцтва про їх хворобу, керував облаштуванням та наглядав за діяль-
ністю арештних будинків47.
Важливим обов’язком мирового судді була участь у засіданнях мирового
з’їзду – установи, яка виступала апеляційною, а в деяких випадках касацій-
ною інстанцією у системі мирової юстиції. За задумом законодавців, він мав
працювати у режимі нетривалих (1–2 дні) сесій, установлювалася черговість
присутності суддів округу на цих засіданнях – усе це було запорукою безпере-
шкодного здійснення дільничними суддями розгляду справ на місцях. Проте
на практиці траплялося зовсім по-іншому – з’їзд перетворювався на постійну
інституцію, а кількість засідань дедалі збільшувалася (див. табл.1)48.
Табл.1
Динаміка кількості засідань Житомирського
мирового з’їзду в 1873–1905 рр.
Рік
Кількість засідань з’їзду
Кількість
засідань на
місяць
Кількість
справ,
розглядуваних
з’їздом за рік
Середня
кількість справ,
розглядуваних
з’їздом за одне
засідання
Р
оз
по
ря
дч
их
Ч
ер
го
ви
х
П
оз
ач
ер
го
ви
х
Ус
ьо
го
1873 – 73 12 85 7 958 11
1878 – 61 18 79 7 1033 13
1881 12 79 3 94 8 1300 14
1885 14 79 6 99 8 1596 16
1889 12 95 5 112 9 1706 15
1893 12 95 10 117 10 1982 17
1896 12 71 16 99 8 2118 21
44 Державний архів Волинської області (далі – ДАВО). – Ф.8. – Оп.1. – Спр.34. – Арк.122.
45 Там само. – Арк.137.
46 ПСЗ. Собр.2. – Т.XLII, отд.2. – Санкт-Петербург, 1867. – №45135. – С.273–274.
47 Шаркова И.Г. Мировой судья в дореволюционной России. – С.84.
48 Підрах. за: ДАЖО. – Ф.167. – Оп.1. – Спр.173, 181, 208, 256, 268, 287, 293, 297, 303, 314, 325,
393, 429.
Український історичний журнал. – 2014. – №2
124 В.С.Панченко
1897 12 62 7 81 7 1994 25
1899 37 130 1 168 14 2438 15
1901 30 125 – 155 13 2217 14
1904 25 142 – 167 14 2395 14
1905 12 109 – 121 10 2067 17
Як бачимо з наведеної таблиці, через значний наплив справ Житомирський
мировий з’їзд вимушений був збільшувати кількість засідань до 10 днів на мі-
сяць у 1893 і навіть до 14 – у 1899 рр. Через участь у таких тривалих сесіях, у
дільничного судді залишалось загалом по 10–12 днів на місяць для роботи на
мировій дільниці. Це призводило до зростання навантаження (розглядали по
25–30 справ за день), уповільнення судового провадження (станом на 1910 р.,
лише 29% справ суддів Житомирського округу вирішувалися впродовж 1 міс.,
у 14% випадків розгляд тривав понад 6 міс.)49.
Зважаючи на складність цієї ситуації, Житомирський мировий з’їзд ужи-
вав усіх заходів для полегшення становища дільничних і додаткових суддів.
Так, із метою оптимізації та скорочення тривалості сесій у 1894 р. було ухвале-
не рішення проводити на день по два засідання (ранкове й вечірнє) з різним
складом та якомога ширше залучати почесних суддів округу. Наприклад, у
січневій сесії 1894 р. брало участь 10 суддів – 6 (із 8) дільничних та 4 (із 9) по-
чесних, при цьому на долю кожного у середньому припадало по 4 засідання.
Деякі судді, аби максимально зменшити кількість днів перебування на з’їзді,
брали участь упродовж одного дня як у ранкових, так і у вечірніх засіданнях
(С.О.Вирубов, К.В.Мирович)50. Але навіть у такому випадку це забирало по 3–4
дні, оскільки почесні судді могли судити тільки на вечірніх засіданнях, а при-
сутствія ранкових складалися майже винятково з дільничних.
Велике навантаження та складні умови роботи погіршували стан здоров’я
суддів. Як зазначав сучасник, складнощі цивільно-колеґіальної служби поля-
гали в тому, що чиновники змушені багато працювати, іноді по дві години не
встаючи з місця, і при цьому мало відпочивали51. Усе це спричиняло ріст за-
хворюваності у середовищі суддів. Тільки впродовж 1883 р. до Житомирського
мирового з’їзду надійшло 21 звернення з повідомленням про тимчасову не-
спроможність виконувати посадові обов’язки через хворобу52. Через непри-
буття хворих суддів у Волинській ґубернії з 19 грудня 1882 по 27 листопада
1883 рр. чотири рази зривалися засідання з’їзду53.
49 Сборник статистических сведений Министерства юстиции. – Вып.26: Сведения о личном
составе и о деятельности судебных установлений Европейской и Азиатской России за 1910 г. –
Санкт-Петербург, 1912. – С.280–283.
50 ДАЖО. – Ф.167. – Оп.1. – Спр.283. – Арк.8.
51 Летняя жизнь в Житомире // Волынские губернские ведомости. – 1873. – №41 (16 июня). – С.2.
52 ДАЖО. – Ф.167. – Оп.1. – Спр.187. – Арк.1–26.
53 Там само. – Арк.17–18, 25–26.
Український історичний журнал. – 2014. – №2
Умови служби мирових суддів як ґарантія професійного виконання обов’язків... 125
Не оминали суддів і недуги, спричинені суто професійною діяльністю.
Приміром, дільничний суддя І.М.Авраамов упродовж 1909–1911 рр. лікувався
від неврастенії. Саме погіршення стану здоров’я призвело до його звільнення
наприкінці 1911 р.54 Крім того, через сидячий спосіб життя судді часто страж-
дали гемороєм. Один із них у зверненні до з’їзду пояснював, що з огляду на за-
гострення в нього цього захворювання і «при сучасній дурній і тряській дорозі»
на засідання він прибути не зможе55.
Відтак мирові судді потребували відпочинку. За «Статутом заснування
судових установ», дільничний суддя впродовж року міг узяти одномісячну
відпустку з дозволу мирового з’їзду. Щодо тривалішого відпочинку він мав
звертатися до 1-го департаменту Сенату56. За відсутності дільничного його
посадові обов’язки покладалися на одного з додаткових або почесних суддів,
а з 1896 р. – на одного зі старших кандидатів, прикріплених до цього миро-
вого з’їзду57. Розглянемо, як часто користувалися судді своїм правом на від-
починок. На основі аналізу 35 формулярних списків встановлено: 20% суддів
(7 осіб) брали відпустку щорічно, 23% (8) – раз на два роки, 14% (5) – щотри
роки, 11% (4) – один раз на чотири роки і 32% (11 осіб) узагалі не скориста-
лися правом на відпустку58. Останній показник пояснюється тим, що ці судді
перебували на посаді лише впродовж року й у них ще не було потреби у
відпочинку.
Що ж до тривалості відпусток, то показники були такими: відпочивали
один тиждень на рік – 3% суддів (3 особи), два тижні – 7% (7), три тижні – 3%
(3), один місяць – 58% (57), півтора місяця – 5% (5), два місяця – 19% (19),
два з половиною місяців – 1% (1), три місяця – 4% (4)59. Із наведених даних
видно, що більшість суддів користувалися саме тією відпусткою, яку надавав
з’їзд (71%), оскільки її легше було отримати. При цьому вони намагалися
використати цю можливість максимально, відпочиваючи впродовж місяця
(58%). Водночас були й судді, яких у прагненні до відпочинку не зупиняла
необхідність звернення до Сенату (29%). Щоправда, такі відпустки надава-
лися за виняткових обставин. Вагомою підставою для цього могла слугувати
медична довідка про погіршення стану здоров’я судді чи близьких членів
його сім’ї (дружина, батьки, діти) за відсутності інших піклувальників. Ще
однією важливою причиною була вмотивована необхідність далеких поїздок
(у тому числі закордонних).
Визначивши розмір навантаження та розподіл робочого часу суддів, роз-
глянемо матеріальне забезпечення їх діяльності. У другій половині ХІХ – на
початку ХХ ст. оплата праці чиновників здійснювалася шляхом цільових ви-
плат, як-от жалування, столові, квартирні кошти, «витрати за посадою», у
випадку відряджень – добові, прогонні. Згідно з судовими статутами, оклад
54 Там само. – Спр.1. – Арк.25 зв.
55 Там само. – Спр.187. – Арк.1.
56 ПСЗ. Собр.2. – Т.XXXIX, отд.2. – Санкт-Петербург, 1864. – №41475. – С.186.
57 ДАЖО. – Ф.167. – Оп.1. – Спр.3. – Арк.9.
58 Підрах. за: Там само. – Спр.1, 3, 7, 21, 28, 30, 33, 37–39, 54, 63, 66, 69–71, 74, 81, 87, 93, 100,
102–104, 107, 109, 115, 121, 130, 135–136, 140, 143–144, 151.
59 Там само.
Український історичний журнал. – 2014. – №2
126 В.С.Панченко
мирового судді нараховувався в розмірі 1500 руб. Органи місцевого самовря-
дування могли за власним бажанням підвищити його до 2200 руб.60 Однак
земства рідко користувалися цим правом. За даними російських дослідників,
жалування дільничного судді у 36 земських ґуберніях становило: у Санкт-
Петербурзькій, Московській та Орловській – по 2200 руб.61, у решті реґіонів –
нормативні 1500 руб., а в Казані навіть менше – 900 руб.62
У 1868–1869 рр., коли почалася підготовка до запровадження мирової юс-
тиції у Західному краї, знову було порушено питання матеріального забезпе-
чення суддівської діяльності. При цьому в листуванні місцевої адміністрації з
міністром юстиції фіґурували різні суми пропонованого окладу судді – від 2200
до 3000 руб. на рік63. Такий високий розмір платні пояснювався тим, що інак-
ше просто неможливо знайти на ці посади кваліфікованих і цілком «благо-
надійних» кандидатів. Проте в «Тимчасових правилах про введення мирових
судових установ у ґуберніях: Віленській, Ковенській, Гродненській, Київській,
Волинській, Подільській, Мінській, Вітебській і Могильовській, що діють до
впровадження земств», законодавці передбачили для місцевих суддів жалу-
вання в розмірі 2000 руб. на рік64. Але навіть у цьому випадку тутешні суд-
ді були значно краще забезпеченими, ніж переважна більшість їхніх колеґ із
земських ґуберній.
Однак на місцевому рівні й після цього продовжували обговорювати пи-
тання величини окладу мирових суддів. Так, у 1873 р. мінський ґубернський
прокурор М.І.Наумов писав, що жалування цих чиновників потрібно підви-
щити до 2200 руб.65 Урешті-решт ці ініціативи було сприйнято на урядовому
рівні. 15 травня 1874 р. Державна рада ухвалила розпорядження «Про збіль-
шення окладів утримання дільничним мировим суддям у дев’яти західних
ґуберніях і встановлення для цього особливих, у цих ґуберніях, судових
зборів»66. У документі встановлювалося жалування в розмірі 2700 руб.67 У по-
дальшому уряд продовжував дбати про належне матеріальне забезпечення
мирових суддів у Західному краї, реґулярно підвищуючи їм жалування (див.
табл.2)68.
60 ПСЗ. Собр.2. – Т.XХХIХ. – С.184.
61 Илюхин А.В., Илюхина В.А. Правовой статус мировых судей в России по Судебным уставам
1864 г. // Мировой судья. – 2010. – №2 [Електронний ресурс]: http://www.studyport.net/libru/920.
html; Чернышева Н.А. Судебная реформа 1864 г. в Орловской губернии: Автореф. дис. … канд.
ист. наук. – Орёл, 2010 [Електронний ресурс]: http://www.pandia.ru/text/77/151/6305.php
62 Куракова Н.Н. Организационно-правовые аспекты становления и развития мировой
юстиции на территории Казанской губернии: Автореф. дисс. … канд. юрид. наук. – Мытищи,
2010 [Електронний ресурс]: http://www.dissercat.com/content/organizatsionno-pravovye-aspekty-
stanovleniya-i-razvitiya-mirovoi-yustitsii-na-territorii-ka
63 ЦДІАК України. – Ф.442. – Оп.48. – Спр.327. – Арк.35; Оп.181. – Спр.425. – Ч.1. – Арк.43.
64 ПСЗ, собр.2. – Т.XLVI, отд.1. – Санкт-Петербург, 1871. – №49750. – С.913–916.
65 Загорнов А.А. Организация волостной и мировой юстиции в Северо-Западном крае
Российской империи (вторая половина ХIХ в.) // Русский сборник: Исследования по истории
России. – Т.XII. – Москва, 2012. – С.59–86 [Електронний ресурс]: http://ridr.ru/sites/default/files/
books/book80.pdf
66 ПСЗ, собр.2. – Т.XLІХ, отд.1. – Санкт-Петербург, 1874. – №53420. – С.676.
67 Там же. – С.677.
68 Складено за: ДАЖО. – Ф.167. – Оп.1. – Спр.1, 3, 7, 21, 28, 30, 33, 37–39, 54, 63, 66, 69–71, 74,
81, 87, 93, 100, 102–104, 107, 109, 115, 121, 130, 135–136, 140, 143–144, 151.
Український історичний журнал. – 2014. – №2
Умови служби мирових суддів як ґарантія професійного виконання обов’язків... 127
Табл.2
Динаміка та диференціація
жалування мирових суддів (1871–1919 рр.)
Категорія Роки
Оклад мирового судді (руб.)
За
га
ль
на
с
ум
а
Ж
ал
ув
ан
ня
С
то
ло
ві
К
ва
рт
ир
ні
К
ан
це
ля
рс
ьк
і
К
ам
ер
ні
К
ош
ти
н
а
ви
тр
ат
и
«з
а
по
са
до
ю
»
Дільничний
суддя
1871–
1889 2700 2000 – – – – 700
1890–
1912 3000 1700 – 300 – – 1000
1912–
1918 3800 1500 500 600 800 400 –
1918–
1919 7200 3500 800 700 800 600 800
Додатковий
суддя
1890–
1912 2100 1500 – 300 – – 300
Як свідчать дані табл.2, до 1912 р. оклад суддів був практично недифе-
ренційованим і включав у себе всі цільові виплати. У такій ситуації суддя
сам розподіляв отримані кошти залежно від місцевих умов його діяльнос-
ті. 1912 р. уряд переглянув свою фінансову політику щодо мирових суддів.
Відтепер міністерство юстиції при визначенні розмірів окладів звертало ува-
гу на продовольчі ціни в реґіонах та запити самих з’їздів, а також провело
чітку диференціацію виплат. Такий підхід давав змогу, з одного боку, більш
повно фінансувати суддів, а з іншого – зекономити державні кошти. Із на-
ведених даних бачимо, що перерахунок окладів упродовж 1871–1919 рр. від-
бувався чотири рази, що відповідало економічній ситуації у країні. Однак
диференціація оплати праці суддів показує, що збільшення цільових виплат
(столові, квартирні тощо) відбувалося не лише шляхом дотацій із бюджету,
але й за рахунок зменшення розміру жалування. Так, у 1912 р. порівняно з
1910 р. загальну ставку було збільшено на 21%, зросли й цільові виплати (на
42%), натомість жалування зменшене на 12%. Це пояснювалось прагненням
уряду до економії ресурсів бюджету через перерозподіл коштів.
У порівнянні з внутрішніми ґуберніями, на Волині простежувалася пев-
на специфіка в оплаті праці додаткових суддів. Згідно з законом «Про рефор-
мування місцевого суду», додатковому судді мало нараховуватися таке саме
жалування, як і дільничному, за винятком камерних і витрат «за посадою»69.
Проте у Волинській ґубернії цій категорії суддів витрати «за посадою» також
69 ПСЗ, собр.2. – Т.XХХІІ, отд.1. – Санкт-Петербург, 1912. – №37328. – С.664.
Український історичний журнал. – 2014. – №2
128 В.С.Панченко
закладались у загальну суму жалування. Це пов’язано з тим, що місцеві додат-
кові судді, на відміну від інших ґуберній, виконували свої обов’язки на постій-
ній основі й мали окремо виділені в їх відання дільниці. Так, у 1904 р. на до-
даткового суддю Житомирського округу покладався розгляд судових справ, що
виникали на території Пулинської та Троянівської волостей Житомирського
повіту70.
Порівняймо оклади мирових суддів та інших чиновників. Станом на 1905 р.
оклад дільничного судді становив 250 руб. на місяць (жалування – 142 руб.,
квартирні – 25 руб., витрати «за посадою» – 83 руб.). Натомість судовий при-
став отримував 67 руб. (жалування – 33 руб., столові та квартирні – по 17 руб.),
секретар з’їзду – 76 руб. (жалування – 50 руб., столові й квартирні – по 13 руб.),
його помічник – 42 руб.71 Для повнішої картини зіставимо оклади чиновників
інших відомств. За даними В.Б.Молчанова, на Правобережжі в 1905 р. горо-
дові отримували по 20–25 руб. на місяць, пожежники – по 15–25 руб., підпол-
ковники – по 200 руб., завідуючий міським водогоном – по 240 руб., рядовий
інженер того ж водогону – по 150 руб., учитель семінарії – по 70 руб.72 При
цьому, як зазначає В.О.Широкоґоров, місячний оклад депутата І Державної
думи в 1906 р. складав 350 руб.73 Таким чином, можемо констатувати, що ми-
ровий суддя Волинської ґубернії отримував цілком пристойне жалування, яке
значно перевищувало оклади ряду ґубернських чиновників.
Важливим показником величини окладу була купівельна спроможність.
Чи вистачало мировим суддям їхнього жалування для задоволення власних
потреб? Аби відповісти на це питання порівняймо місячний оклад судді з ці-
нами на продовольство та житло. У 1890–1912 рр. суддя отримував щомісяця
250 руб. При цьому неодружений чиновник (23% дільничних суддів) витрачав
на прожиття щонайменше 90 руб. (оренда квартири з опаленням, освітлен-
ням і вмеблюванням – від 12 руб. 28 коп. до 59 руб., продукти харчування –
17–21 руб.74, гігієна – 1,55–2 руб., духовні потреби – 2 руб., лікарська допомо-
га – 1 руб., тютюн, алкоголь – 2 руб., податки – 1 руб., інші витрати – 2 руб.)75.
Серед суддів було 77% (24 особи) одружених, причому родини цих чиновників
складалися з 7–9 осіб, які перебували на утриманні глави сімейства. Аби про-
годувати стільки людей потрібно було не менше 400 руб. на місяць. Якщо ж
діти перебували на навчанні, то витрати значно збільшувалися. З огляду на
це констатуємо, що жалування дільничного судді було явно недостатнім.
Водночас, визначаючи розмір утримання, уряд ураховував і те, що ко-
жен суддя повинен володіти нерухомістю не менше, ніж на 15 000 руб., яка
70 Памятная книжка Волынской губернии на 1904 г. / Под ред. И.И.Леонтьева. – Житомир,
1904. – С.296.
71 ДАЖО. – Ф.167. – Оп.1. – Спр.84, 95, 97, 99, 110, 133, 138, 145.
72 Молчанов В.Б. Соціально-економічні й політичні умови життя міської еліти Правобережної
України на початку ХХ ст. // Київська старовина. – 2002. – №4. – С.46–57.
73 Широкогоров В.А. Цены и оклады: дореволюционная Россия [Електронний ресурс]: http://
www.p-marketing.ru/publications/general-questions/social-dynamics/prices-salaries-before-wwi
74 Сведения о ценах на жизненные продукты // Волынские губернские ведомости. – 1892. –
№14 (13 февраля). – С.6.
75 О ценах и зарплатах в Российской империи, перед великой войной [Електронний ресурс]:
http://antikvarovnet.ru/viewtopic.php?f=129&t=526
Український історичний журнал. – 2014. – №2
Умови служби мирових суддів як ґарантія професійного виконання обов’язків... 129
слугувала власникові джерелом додаткових доходів76. Так, 8 із 24 одруже-
них суддів мали приватні будинки в різних містах країни. Скажімо, суддя
В.В.Лебединський утримував два особняки в Петербурзі та один у місті Луґа77,
а дільничний В.Я.Якимович – квартиру в Києві, оцінену в 13 000 руб., і бу-
динок у Конотопі на 8000 руб.78 Крім цього, 7 із 24 одружених суддів володі-
ли земельними наділами, площа яких коливалася від 2,5 (А.Ф.Подоляка)79 до
2,9 (А.Ф.Іванов) дес.80 Що ж стосується дохідності земель, то у формулярному
списку судді В.О.Римського-Корсакова його маєтності (840 дес.) було оцінено
в 1000 руб.81 Утім дев’ять суддів (29% від загального числа), будучи годуваль-
никами для дружин та чотирьох – семи дітей, узагалі не мали нерухомості й
відтак перебували у доволі скрутному матеріальному становищі. Урешті-решт
це й ставало причиною їх переходу на інші посади: 75% (7 осіб) з них служили
дільничними суддями лише впродовж одного – двох років82.
На початку ХХ ст. для заохочення служби мирових суддів у Західному краї
уряд ввів низку додаткових виплат і премій. Одним із таких нововведень ста-
ла окрема плата суддям за участь у засіданнях з’їзду. У 1918 р. за розписом
сум, необхідних для утримання Володимир-Волинського з’їзду, на цю витрат-
ну статтю було передбачено 12 000 руб.83 Крім того, за законом від 22 жовтня
1916 р. місцевим суддям виплачувалася грошова надбавка до жалування, яка
становила: для голови з’їзду – 20% (840 руб. на рік), дільничного судді – 23%
(604 руб. на рік), додаткового судді – 25% (650 руб. на рік)84. За затвердже-
ним проектом розмірів збільшеного утримання чинів Володимир-Волинського
з’їзду передбачалося 124 695 руб. щорічно для виплати грошових винагород
суддям за зразкову службу. До того ж члени суддівського корпусу (крім почес-
них суддів) двічі на рік (до Різдва та Великодня) отримували премії в розмірі
одного посадового окладу85.
Таким чином, на основі викладеного можемо зробити наступні висновки.
Робочий час судді був ненормованим, а коло посадових обов’язків дедалі роз-
ширювалося. Відпустки надавалися не часто й були нетривалими. Усе це не-
ґативно впливало на стан здоров’я чиновників. У подібній ситуації перебували
мирові судді й інших реґіонів Російської імперії. Проте праця суддів на Волині
значно краще оплачувалася.
Мировий суд у дореволюційній Росії був установою, яка перебувала в най-
тіснішому зв’язку з широкими верствами населення (передусім селянського),
а отже, мала змогу впливати на нього, здійснюючи правову просвіту підда-
них імперії та будучи носієм офіційної ідеології. Усвідомлюючи це, уряд на-
магався використати мирову юстицію у Західному краї як один з інструментів
76 ПСЗ, собр.2. – Т.XХХІХ. – С.182.
77 ДАЖО. – Ф.167. – Оп.1. – Спр.62. – Арк.8.
78 Там само. – Спр.151. – Арк.2.
79 Там само. – Спр.102. – Арк.4.
80 Там само. – Спр.37. – Арк.4.
81 Там само. – Спр.109. – Арк.11.
82 Там само. – Спр.3, 33, 68, 81, 93, 103, 114, 121, 135.
83 ДАВО. – Ф.347. – Оп.2. – Спр.11. – Арк.2 зв.
84 Там само. – Арк.4 зв.
85 Там само. – Арк.5 зв.
Український історичний журнал. – 2014. – №2
130 В.С.Панченко
у російсько-польському протистоянні. Для цього владі потрібен був професій-
ний суд, укомплектований високоосвіченими, досвідченими, «політично бла-
гонадійними» фахівцями переважно російського походження. Реалізувати
цей задум можливо було лише забезпечивши гідні умови служби та високе
жалування мирових суддів. Саме цим обумовлювалося постійне піклування
уряду про їх матеріальний добробут. Відтак грошове утримання волинських
мирових суддів значно перевищувало оплату праці їхніх колеґ із земських ґу-
берній, а за рядом показників прирівнювалося до окладів столичних суддів.
Умови служби мирових суддів Волині були оптимальними й навіть набагато
кращими, ніж у решті реґіонів імперії. Проте з позицій сьогодення їх не можна
назвати ідеальними, оскільки тоді не існувало законодавчого реґулювання ро-
бочого часу судді й соціального страхування суддівської діяльності.
In this article it characterizes service’s conditions of magistrates in Volyn’ province
in 1871–1919. Based on archive materials and publications in pre-revolutionary
periodicals, it analyzes distribution of judge’s working time and mechanism of
giving vacations. Special attention it gives to financial maintenance of judge’s
activity.
Keywords: judiciary reform in 1864, magistrate (justice of the peace), service’s
conditions, working time, vacation, professional diseases, salary.
|