Всеросійський земський союз в Україні: структура, напрями та результати діяльності
Висвітлюється діяльність комітетів Всеросійського земського союзу в Україні під час Першої світової війни як у справі опіки фронтовиків, так і цивільного населення. Розглядаються структура цього доброчинного об’єднання, напрями та результати роботи його підрозділів на фронті й у тилу....
Збережено в:
| Дата: | 2014 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2014
|
| Назва видання: | Український історичний журнал |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/108300 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Всеросійський земський союз в Україні: структура, напрями та результати діяльності / О.М. Донік // Український історичний журнал. — 2014. — № 3. — С. 22-37. — Бібліогр.: 66 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-108300 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1083002025-02-23T20:18:12Z Всеросійський земський союз в Україні: структура, напрями та результати діяльності All-Russian Zemstvo Union in Ukraine: Structure, Directions and Results Донік, О.М. Історичні студії До 100-річчя початку Першої світової війни Висвітлюється діяльність комітетів Всеросійського земського союзу в Україні під час Першої світової війни як у справі опіки фронтовиків, так і цивільного населення. Розглядаються структура цього доброчинного об’єднання, напрями та результати роботи його підрозділів на фронті й у тилу. In the article activity of committees of the All-Russian Zemstvo Union is illuminated in Ukraine in the years of World War I both on business watching over front-line soldiers and citizenry. Examined structure of this eleemosynary association, work of his subdividing assignments into front and at a rear. 2014 Article Всеросійський земський союз в Україні: структура, напрями та результати діяльності / О.М. Донік // Український історичний журнал. — 2014. — № 3. — С. 22-37. — Бібліогр.: 66 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/108300 94.477 «1914/1918» uk Український історичний журнал application/pdf Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Історичні студії До 100-річчя початку Першої світової війни Історичні студії До 100-річчя початку Першої світової війни |
| spellingShingle |
Історичні студії До 100-річчя початку Першої світової війни Історичні студії До 100-річчя початку Першої світової війни Донік, О.М. Всеросійський земський союз в Україні: структура, напрями та результати діяльності Український історичний журнал |
| description |
Висвітлюється діяльність комітетів Всеросійського земського союзу в Україні
під час Першої світової війни як у справі опіки фронтовиків, так і цивільного
населення. Розглядаються структура цього доброчинного об’єднання, напрями
та результати роботи його підрозділів на фронті й у тилу. |
| format |
Article |
| author |
Донік, О.М. |
| author_facet |
Донік, О.М. |
| author_sort |
Донік, О.М. |
| title |
Всеросійський земський союз в Україні: структура, напрями та результати діяльності |
| title_short |
Всеросійський земський союз в Україні: структура, напрями та результати діяльності |
| title_full |
Всеросійський земський союз в Україні: структура, напрями та результати діяльності |
| title_fullStr |
Всеросійський земський союз в Україні: структура, напрями та результати діяльності |
| title_full_unstemmed |
Всеросійський земський союз в Україні: структура, напрями та результати діяльності |
| title_sort |
всеросійський земський союз в україні: структура, напрями та результати діяльності |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2014 |
| topic_facet |
Історичні студії До 100-річчя початку Першої світової війни |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/108300 |
| citation_txt |
Всеросійський земський союз в Україні: структура, напрями та результати діяльності / О.М. Донік // Український історичний журнал. — 2014. — № 3. — С. 22-37. — Бібліогр.: 66 назв. — укр. |
| series |
Український історичний журнал |
| work_keys_str_mv |
AT doníkom vserosíjsʹkijzemsʹkijsoûzvukraínístrukturanaprâmitarezulʹtatidíâlʹností AT doníkom allrussianzemstvounioninukrainestructuredirectionsandresults |
| first_indexed |
2025-11-25T01:11:15Z |
| last_indexed |
2025-11-25T01:11:15Z |
| _version_ |
1849722745786466304 |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2014. – №3
Під час Першої світової війни в Російській імперії неабияк прискорили-
ся формування та активізація громадських сил і рухів. З’ясування масшта-
бів і якісно нового характеру конфлікту мало наслідком формування урядом
надзвичайних органів і методів управління, а також прагнення влади й сус-
пільства до максимальної мобілізації матеріальних та людських ресурсів.
В усіх країнах-учасницях ведення «тотальної війни», як підтверджують су-
часні дослідження, було б неможливим без прямої підтримки громадянського
суспільства.
Період Першої світової війни відзначався ще більшою, ніж у попередні
десятиліття мирного часу, активізацією громадської доброчинності у країні,
розгалуженістю різних об’єднань та товариств у справі допомоги як військово-
службовцям, так і різним групам цивільного населення, котрі постраждали
від наслідків кровопролитних боїв на фронті й соціально-економічних нега-
раздів у тилу. В умовах конфлікту, який відразу набув гігантських масштабів,
уряд Миколи ІІ виявився об’єктивно нездатним власними силами перебудува-
ти всі галузі суспільного життя для успішного ведення війни. Невпинно від-
бувалося зростання впливу громадських об’єднань, серед яких важливе місце
посів Всеросійський земський союз допомоги хворим і пораненим воїнам (ВЗС,
Земський союз) – найбільша недержавна організація гуманітарного спряму-
вання в роки Першої світової війни.
Незважаючи на широку джерельну базу, історіографія діяльності Зем-
ського союзу в Україні все ж досить обмежена, до того ж більш-менш ґрунтов-
ні розробки з цієї тематики у вітчизняній історичній науці з’явилися тільки
в останні два десятиріччя. Натомість перші нариси й огляди про діяльність
ВЗС, які мали описовий характер, побачили світ ще в роки Першої світової вій-
ни1. Радянська історіографія доволі поверхово вивчала традиції благодійності
* Донік Олександр Миколайович – кандидат історичних наук, старший науковий спів-
робітник Інституту історії України НАНУ, відділ історії України ХІХ – початку ХХ ст.
E-mail: donnik@ukr.net
1 Загряцков А.Д. Всероссийский земский союз (Общие принципы организации и юридическая
природа). – Петроград, 1915. – 29 с.; Казимиров Н.Я. Земство и Всероссийский земский союз. – Москва,
УДК 94.477 «1914/1918»
О.М.ДОнік *
ВСЕРОСІЙСьКИЙ ЗЕМСьКИЙ СОюЗ В УКРАЇНІ:
СТРУКТУРА, НАпРЯМИ ТА РЕЗУЛьТАТИ ДІЯЛьНОСТІ
Висвітлюється діяльність комітетів Всеросійського земського союзу в Україні
під час Першої світової війни як у справі опіки фронтовиків, так і цивільного
населення. Розглядаються структура цього доброчинного об’єднання, напрями
та результати роботи його підрозділів на фронті й у тилу.
Ключові слова: Всеросійський земський союз, Перша світова війна, громадська
організація, доброчинність, гуманітарна допомога, біженці.
Український історичний журнал. – 2014. – №3
Всеросійський земський союз в Україні: структура, напрями та результати діяльності 23
й гуманітарної допомоги в ті роки2. Значну увагу діяльності Всеросійського
земського союзу дослідники приділяли в іншому аспекті, акцентуючи на
його значенні як «органу політичної консолідації буржуазії та ліберальних
поміщиків» у 1917 р., при формуванні Тимчасового уряду3.
Після розпаду СРСР і зняття ідеологічних обмежень серед науковців
відродився інтерес до проблеми громадської опіки постраждалих війсь-
ко вослужбовців і цивільного населення в умовах Першої світової війни –
насамперед це стосувалося діяльності Російського товариства Червоного Хрес-
та4. Окремі епізоди функціонування на українських етнічних територіях,
особливо в найбільших міських центрах, різноманітних громадських бла го-
дійних організацій і товариств у роки війни, у тому числі комітетів Зем сь-
кого союзу, було висвітлено в публікаціях О.М.Доніка, І.Г.Сулиги, Н.І.Заг ре-
бельної, І.А.Коляди та ін.5
Сучасні вітчизняні науковці значно просунулися в питаннях розробки
біженської проблематики на українських територіях у вказаний період,
приділено також увагу участі громадських об’єднань у справі опіки біженців
і виселенців, серед яких важливе місце посідав Земський союз6. Так,
комплексний аналіз однієї з ключових соціогуманітарних проблем Першої
світової війни – біженства, розкриття її цілісної картини, висвітлення
діяльності різних благодійних об’єднань і товариств, громадськості, у тому
числі й комітетів ВЗС, здійснила харківська дослідниця Л.М.Жванко7.
1914. – 39 с.; Краткий очерк деятельности Всероссийского земского союза: Январь 1916 г. – Москва,
[б.г.]. – 52 с.; Огляд діяльності Київського губернського земства за 1914–1917 роки. – Ч.ІІІ: По задо-
воленню потреб, виниклих в зв’язку з війною. – К., 1918. – 33 с.; Очерк деятельности Комитета Юго-
Западного фронта Всероссийского Земского союза за 1915 год. – К., 1916. – 27 с. та ін.
2 Страшун И.Д. Русская общественная медицина между двумя революциями: 1907–1917 гг. –
Москва, 1964. – 206 с.; Лотова Е.И. Земский союз и Союз городов в борьбе с эпидемиями в годы
первой мировой войны (1914–1918) // Очерки истории русской общественной медицины: Сб. ст. /
Под. ред. П.И.Калью. – Москва, 1965. – С.111–148 та ін.
3 Думова Н.Г. Кадетская партия в период первой мировой войны и Февральской револю-
ции. – Москва, 1988. – 245 с.; Юрий М.Ф. Буржуазные военно-общественные организации в пе-
риод Первой мировой войны: 1914–1918 гг. (ВЗС, ВСГ, Земгор, Центральный военно-промыш-
ленный комитет). – Москва, 1990. – 358 с.; Ерошкин Н.П. История государственных учреждений
дореволюционной России. – 3-е изд., перераб. и доп. – Москва, 1983. – 352 с. та ін.
4 Ореховський В.О. Діяльність Російського товариства Червоного Хреста у роки Першої сві-
тової війни (1914–1917 рр.): Дис. ... канд. іст. наук. – Чернівці, 1997. – 247 с.; Кармалюк С.П.
Діяльність організацій Червоного Хреста в Україні в 1867–1920 рр.: Дис. ... канд. іст. наук. –
Кам’янець-Подільський, 1998. – 183 с.
5 Донік О.М. Діяльність громадських організацій у справі допомоги армії й цивільному на-
селенню // Велика війна 1914–1918 рр. і Україна. – К., 2013. – С.536–562; Його ж. Громадська
благодійність в Україні у роки Першої світової війни // Проблеми історії України ХІХ – початку
ХХ ст. – Вип.9. – К., 2005. – С.61–86; Сулига І.Г. Південно-західні комітети Всеросійського зем-
ського союзу в Україні на початку Першої світової війни // Там само. – Вип.3. – К., 2001. – С.234–
239; Загребельна Н.І., Коляда І.А. Велика війна: українство і благодійність (1914–1917 рр.). – К.,
2006. – 193 с.
6 Бернадський Б.В. Волинь у роки Першої світової війни: Дис. ... канд. іст. наук. – Луцьк,
1999. – 197 с.; Сердюк О.В. Біженство в Україні під час Першої світової війни // Проблеми іс-
торії України ХІХ – початку ХХ ст. – Вип.4. – К., 2002. – С.111–132; Лазанська Т.І. Становище
біженців в роки Першої світової війни // Там само. – Вип.16. – К., 2009. – С.196–240; Її ж.
Проблема біженства в українських губерніях Російської імперії // Велика війна 1914–1918 рр. і
Україна. – С.481–511.
7 Жванко Л.М. Біженці Першої світової війни: український вимір (1914–1918 рр.). – Х.,
2012. – 568 с.; Її ж. Правове регулювання соціального захисту біженців Першої світової війни в
Український історичний журнал. – 2014. – №3
24 О.М.Донік
Загалом, історія діяльності Всеросійського земського союзу в Україні в
роки Першої світової війни досліджувалася фраґментарно, в окремих (осо-
бливо це стосується біженців) її аспектах та напрямах. Нагальне завдання –
реконструювати цілісну картину функціонування комітетів Земського союзу
в Україні, з’ясувати структуру, форми, основні напрями та результати його
діяльності.
Відомо, що перші звістки про початок воєнних дій улітку 1914 р. викли-
кали патріотичне піднесення серед чималої частини російського суспільства,
навіть робітництва й селянства. Голова Державної думи М.В.Родзянко так
згадував про ті дні:
«На моє питання, чим пояснюється зміна настрою, я отримав
відповідь (від робітників – О.Д.): Учора була сімейна справа; ми
палко боролися за свої права, для нас реформи, які проектува-
лися у законодавчих установах, здійснювалися надто повільно,
і ми вирішили самі добитися свого. Але тепер, сьогодні, справа
торкається всієї Росії. Ми прийдемо до царя, як нашого стяга, і
підемо за ним в ім’я перемоги над німцями.
Аграрні й усілякі заворушення на селі відразу затихли у ці три-
вожні дні, і яким великим було піднесення національного почут-
тя красномовно засвідчують цифри: до мобілізації з’явилися 96%
усіх призовників, з’явилися без відмови і воювали згодом на сла-
ву... Без національної різниці всі зрозуміли, що війна ця народна,
що вона повинна бути такою до кінця та що поразка нестерпного
німецького мілітаризму буде, безумовно, неминучою»8.
В умовах широкомасштабних бойових дій, усезростаючих військових по-
треб, чималих жертв серед фронтовиків правляча верхівка Російської імперії
дедалі більше усвідомлювала, що державні структури без значної підтримки
громадськості не здатні забезпечити армію всім необхідним, у першу чергу
опікуватися пораненими та хворими військовослужбовцями. Водночас належ-
ної уваги потребувало цивільне населення, насамперед родини мобілізованих,
біженці та мешканці прифронтових районів, які прямо чи опосередковано
страждали від наслідків кровопролиття. Відтак влада відразу зосередила ува-
гу на більш тісній співпраці з земствами й органами міського самоврядування.
В умовах війни значної ваги як на місцевому, так і державному рівнях набу-
вала суспільна активність буржуазії, котра разом із представниками інших
соціальних груп, у першу чергу з інтеліґенцією та ліберально налаштованими
поміщиками, організовувалася у загальноросійські об’єднання, спираючись на
органи місцевого самоврядування.
Завдання об’єднати свої зусилля у справі допомоги армії постали пе-
ред земствами чи не з першою звісткою про початок бойових дій. Під час
Російській імперії (1914–1915 рр.) // Проблеми історії України ХІХ – початку ХХ ст. – Вип.14. – К.,
2008. – С.233–246; Її ж. Харківська губернія у роки Першої світової війни: становлення системи
органів допомоги біженцям // Історія України: Маловідомі імена, події, факти: Зб. ст. – Вип.33. –
К., 2006. – С.341–361 та ін.
8 Див.: Мировые войны ХХ века: В 4 кн. – Кн.2: Первая мировая война: Документы и
материалы. – Москва, 2002. – С.246.
Український історичний журнал. – 2014. – №3
Всеросійський земський союз в Україні: структура, напрями та результати діяльності 25
російсько-японської війни 1904–1905 рр. уже був позитивний досвід такої ро-
боти загальноземського союзу на чолі з головою Тульської земської управи
поміщиком князем Ґ.Є.Львовим (1909 р., коли земський рух потрапив у не-
милість влади, ця організація згорнула свою роботу)9. 25 липня 1914 р. за іні-
ціативи Московської земської управи було засновано Всеросійський земський
союз допомоги хворим і пораненим воїнам. Почин відразу підтримали земства
майже всіх реґіонів імперії, які направили своїх уповноважених до Москви
на установчий з’їзд. 30 липня останній підтвердив створення ВЗС10. До цього
об’єднання приєдналися відповідні органи самоврядування 41 ґубернії (в євро-
пейській частині Росії виняток становили Курське ґубернське земство, в яко-
му переважали чорносотенці, котрі вирішили діяти самостійно, та Область
Війська Донського (за спеціальним розпорядженням військового міністра))11.
Провідну роль у Земському союзі відігравали представники ліберальної бур-
жуазії й дворянства.
Вищим розпорядчим органом ВЗС було проголошено зібрання вповнова-
жених від ґубернських земств, до складу якого входили по три їх представ-
ника. Виконавча структура – Головний комітет – відала справами союзу між
з’їздами вповноважених. Головноуповноваженим було обрано наближеного до
кадетів князя Ґ.Є.Львова. Головний комітет розробляв організаційні питання,
завідував усіма справами загального характеру (евакуація поранених до роз-
подільчих пунктів у внутрішніх ґуберніях, відкриття госпіталів, центральних
складів та ін.), а також фінансами, здійснював нагляд за діяльністю підвідом-
чих закладів, розподіляв між окремими земствами доручення та кошти для
їх виконання, створював виконавчі органи, обирав уповноважених для вико-
нання особливих доручень, представників в урядових, громадських, судових, а
також різних господарських установах12.
Гасло «священного єднання» влади та суспільства на хвилях патріотич-
ного піднесення зумовило спочатку «співчуття» імператора Миколи ІІ новому
об’єднанню (12 серпня 1914 р. діяльність ВЗС було визнано офіційно), як і ана-
логічній громадській організація – Всеросійському союзу міст допомоги хво-
рим і пораненим (ВСМ), в якій провідну роль відігравала міська буржуазія на
чолі з представниками партії кадетів, спираючись на органи міського самовря-
дування13. Побоюючись зростання політичної ролі буржуазії та підприємниць-
ких структур у країні, влада спочатку дозволила ВЗС і ВСМ, які підпорядкову-
валися військовому міністерству та Російському товариству Червоного Хреста
(РТЧХ), займатися лише медико-санітарною справою. Згідно з накресленим
9 Краткий очерк деятельности Всероссийского земского союза: Январь 1916 г. – С.6;
Думова Н.Г. Кадетская партия в период мировой войны и Февральской революции. – С.33.
10 Загряцков А.Д. Всероссийский земский союз (Общие принципы организации и юридичес-
кая природа). – С.13; Ерошкин Н.П. История государственных учреждений дореволюционной
России. – С.292.
11 Очерк деятельности Комитета Юго-Западного фронта Всероссийского земского союза за
1915 год. – С.3.
12 Учреждения Всероссийского земского союза: Октябрь 1916 г. – Москва, 1916. – С.7;
Загряцков А.Д. К вопросу о юридической природе Всероссийского земского союза. – Москва,
1916. – С.5.
13 Краткий очерк деятельности Всероссийского земского союза: Январь 1916 г. – С.7.
Український історичний журнал. – 2014. – №3
26 О.М.Донік
урядом улітку 1914 р. планом, діяльність Земського союзу мала обмежуватися
суто допомогою хворим та пораненим фронтовикам у внутрішніх ґуберніях ім-
перії, що передбачало евакуацію поранених солдатів і офіцерів із подальшим
їх лікуванням у тилових медичних закладах, участь у забезпеченні армії лі-
ками, перев’язочними матеріалами, інструментарієм, провізією тощо14. Утім
з осені 1914 р., під тиском вимог воєнного часу та за значної фінансової під-
тримки держави, ВЗС розширив коло своєї діяльності, спрямувавши зусилля
на різнобічну допомогу військовослужбовцям у районі бойових дій, облашту-
вання, лікування й забезпечення роботою біженців у прифронтовій смузі та в
тилу, боротьбу з епідеміями, виконання підрядів із забезпечення армії пред-
метами першої необхідності, опіку скалічених вояків.
Громадська організація оперувала великими коштами, які складалися з
асиґнувань органів земського самоврядування, приватних пожертвувань, спе-
ціальних зборів та надходжень від державної скарбниці. Уже на час створення
союзу земства надали в його розпорядження 6 млн руб. (загальна сума вне-
сків українських ґубернських органів земського самоврядування перевищила
1 млн руб.)15. Усього з початку війни й до липня 1915 р., тобто майже за рік,
земства 42 ґуберній Російської імперії виділили на різні потреби, викликані
війною, понад 32 млн руб. Ґубернські та повітові органи земського самовряду-
вання дев’яти українських ґуберній зібрали до того часу 12 млн 047 тис. руб.,
або 37,58% від загальної суми16.
Однак уже з самого початку існування ВЗС головним джерелом фінан-
сування його роботи були кошти, які асиґнувала держава, – багатомільйон-
ні суми у вигляді безповоротної допомоги. Так, на 1 липня 1915 р. до каси
Головного комітету Земського союзу уряд перерахував 71 млн 350 тис. 050 руб.,
військове міністерство – 6 млн 743 тис. 604 руб., фонд загальноземської орга-
нізації – 641 тис. 702 руб., земства – 4 млн 742 тис. 036 руб. Від продажу мате-
ріалів і готових виробів було одержано 1 млн 287 тис. 998 руб., різні пожертву-
вання та інші джерела становили, відповідно, 658 тис. 978 і 391 тис. 735 руб.
Загалом же надійшло 85 млн 711 тис. 104 руб.17 Лише за півроку, на 1 січня
1916 р., загальна сума асиґнувань на користь ВЗС з усіх джерел подвоїлася,
досягши майже 187 млн руб., із них через Особливу нараду при головному
управлінні ґенерального штабу (тобто кошти з державного бюджету) – 152 млн
500 тис. руб.18
Діяльність ґубернських і повітових комітетів, котрі входили до складу
Земського союзу, спрямовувалася насамперед на організацію медико-са-
нітарної й іншої допомоги армії, у тому числі облаштування стаціонарних
госпіталів, опікування різними категоріями цивільного населення. Уже
14 Краткий очерк деятельности Всероссийского земского союза: Январь 1916 г. – С.8.
15 Киевская земская газета. – 1914. – 8 августа.
16 Підрах. за: Ассигнования губернских и уездных земств на нужды, вызванные войной. –
Москва, 1916. – С.26–31, 43, 47.
17 Мошкин А.А. Обзор отчётов Всероссийских союзов земств и городов и военно-промышленных
комитетов. – Москва, 1916. – С.28.
18 Думова Н.Г. Кадетская партия в период мировой войны и Февральской революции. – С.34;
Краткий очерк деятельности Всероссийского земского союза: Январь 1916 г. – С.47.
Український історичний журнал. – 2014. – №3
Всеросійський земський союз в Україні: структура, напрями та результати діяльності 27
впродовж першого місяця війни комітети ВЗС було створено в усіх дев’яти
українських ґуберніях Російської імперії. За обсягами роботи відзначалися
Харківський, Київський та Катеринославський.
Порядок їх організації визначався постановами земських зібрань. Окремі
комітети складалися лише з гласних цих зібрань, членів управи в повному
складі, представників повітових комітетів, ґубернської санітарної ради, як
це бу ло у випадку з Волинським ґубернським комітетом ВЗС19. В інших їх
склад було розширено представниками від міського самоврядування, різних
громадських установ та приватними особами. Так, Київський ґубернський ко-
мітет ВЗС (розміщувався по вул. Володимирській, 33), який відав лікуваль-
ними закладами, у січні 1916 р. мав у своєму складі 12 гласних ґубернсько-
го земського зібрання, 22 земських працівника та 57 спеціально запрошених
членів (14 уповноважених, 25 попечительок, 17 головних лікарів госпіталів та
завідую чих медичними частинами). Для розгляду поточних справ зі складу
членів комітету було створено малий комітет, а для об’єднання діяльності гос-
піталів і їх господарських частин обрано особливовповноваженого20. Основна
частина коштів для фінансування ґубернських комітетів надходила безпосе-
редньо від Головного комітету ВЗС, тому вони мали звітувати перед ним.
Повітові комітети Земського союзу засновувалися, як правило, за ініціа-
тиви представників земств з урахуванням місцевої специфіки. Безпосереднім
осередком діяльності такого комітету були земські лікарні, навколо яких
об’єднувалася громадськість у справі допомоги пораненим і хворим воякам.
При лікувальних закладах часто виникали різні комітети, котрі організовува-
ли збір пожертвувань, займалися пошуком приміщень для догляду за фронто-
виками, забезпечували їх одягом, харчами та ін.21 Таким чином, повітовий ко-
мітет союзу, який отримував кошти від відповідного ґубернського об’єднання
та звітував перед ним, спрямовував і реґулював роботу різних громад при лі-
кувальних закладах, залучав до справи допомоги хворим і пораненим коопе-
ративи, попечительства, приватних осіб.
До 1 липня 1916 р. в українських ґуберніях комітети ВЗС облаштували й
утримували 44,7 тис. ліжко-місць. За три наступних місяці їх кількість зросла
до 47,2 тис. (усього в медичних закладах союзу в межах країни налічувалося
193 тис. ліжко-місць). Таким чином, наприкінці 1916 р. в Україні ґубернські й
повітові комітети ВЗС утримували майже 25% госпітальних ліжко-місць від їх
загальної кількості в усіх лікувальних закладах Земського союзу по Російській
імперії. Із них третина (15,8 тис.) – у Харківській ґубернії22.
Київ, що знаходився неподалік від лінії Південно-Західного фронту, як
важливий військово-адміністративний центр, а також завдяки наявності тут
значного числа медичного персоналу та лікувальних закладів, був опорним
пунктом для евакуації хворих і поранених фронтовиків. За короткий час місто
19 Отчёт Волынского губернского комитета Всероссийского земского союза по отделению ока-
зания помощи больным и раненым воинам за период с 7 октября 1914 по 1 января 1916 г. –
Житомир, 1916. – C.270.
20 Огляд діяльності Київського губернського земства за 1914–1917 роки. – Ч.ІІІ. – С.7.
21 Загряцков А.Д. Всероссийский земский союз... – С.15–16.
22 Підрах. за: Учреждения Всероссийского земского союза: Октябрь 1916 г. – С.27.
Український історичний журнал. – 2014. – №3
28 О.М.Донік
стало одним із найбільших у Російській імперії госпітальних центрів. Уже на-
прикінці серпня 1914 р. тут функціонувало 7 госпіталів Київського ґубернсько-
го комітету ВЗС на 1655 ліжок. За місяць їх кількість зросла до 12 (2667), а ще
через місяць – до 19 (3181 ліжок)23. У 1915 р. до Києва навіть переїхала імпе-
ратриця Марія Федорівна (мати Миколи ІІ) – тут вона діяльно опікувалася
вояками під егідою РТЧХ, який очолювала з 1880 р.24
На 1916 р. у місті діяло 95 госпіталів, лазаретів та патронатів (разом 16 825
ліжко-місць), заснованих громадськими організаціями й окремими особами,
що перебували під егідою Червоного Хреста. Тут діяли найбільший серед ки-
ївських лікувальних закладів шпиталь РТЧХ на 700 ліжок (у приміщеннях
політехнічного інституту), 9 госпіталів ВСМ на 6495 ліжок. У розпорядженні
Київського ґубернського комітету ВЗС перебували 20 лікувальних закладів на
3642 ліжка, кількість яких не змінювалася до їх ліквідації в 1918 р.25 Цікаво,
що 8 найбільших лікувальних закладів цього комітету, в яких налічувалося
3187 ліжок, повністю утримувалися коштом останнього, а решта – різними ор-
ганізаціями та окремими заможними особами. Так, лазаретом №8 опікувало-
ся Польське товариство, №10 – бактеріологічний інститут, №11 – Товариство
дитячих лікарів, №13 – Клуб домовласників м. Києва, №14 – Клуб націона-
лістів, №15 – Товариство службовців управління залізницею Одеса – Бахмач,
№16 – Товариство повсюдної допомоги постраждалим на війні солдатам і їх-
нім сім’ям26. Кожен госпіталь мав свого вповноваженого і даму-попечительку.
Із часом декілька лазаретів (як, приміром, №3, №9 і №12) через незадовільне
фінансове становище своїх засновників було передано на утримання коміте-
ту ВЗС, деякі довелося закрити, а їхні ліжко-місця розподілили між рештою
закладів.
Лікувальні заклади Київського ґубернського комітету Земського союзу
мали відповідну спеціалізацію. Так, сім із них надавали допомогу важко-,
вісім – легкопораненим. Госпіталь №3 (28 ліжок) займався солдатами, чиї
поранення пов’язувалися з ураженням нервової системи та вимагали хірур-
гічного втручання; №12 (130 ліжок) мав відділення для лікування складних
щелепних травм, де також виготовлялися протези; №17 (96 ліжок) надавав
допомогу туберкульозникам, а №19 (400 ліжок) у Клінічному містечку – ін-
фекційним хворим27. У 1916 р. цей комітет також відкрив та обслуговував два
перев’язочних пункти (на 3260 осіб) для легкопоранених, дві перев’язочні па-
лати на 57-му тиловому евакопункті. Усього лікувальні заклади Київського
ґубернського комітету ВЗС, за даними 1917 р., одночасно могли розмістити
23 Огляд діяльності Київського губернського земства за 1914–1917 роки. – С.4.
24 Кудина Ю.В. «Ужасно думать, что это только начало» (Война глазами вдовствую-
щей императрицы Марии Фёдоровны) // Первая мировая война: Пролог ХХ века. – Москва,
1998. – С.448.
25 Донік О.М. Діяльність громадських організацій і товариств у справі допомоги військовим
та цивільному населенню в Україні у роки Першої світової війни (1914–1918 рр.) // Проблеми іс-
торії України ХІХ – початку ХХ ст. – Вип.4. – С.170.
26 Центральний державний історичний архів України, м. Київ (далі – ЦДІАК України). –
Ф.719. – Оп.1. – Спр.2070. – Арк.5–10; Огляд діяльності Київського губернського земства за 1914–
1917 роки. – С.4.
27 Огляд діяльності Київського губернського земства за 1914–1917 роки. – С.4–6.
Український історичний журнал. – 2014. – №3
Всеросійський земський союз в Україні: структура, напрями та результати діяльності 29
7 тис. хворих і поранених фронтовиків, яких обслуговували 1630 лікарів,
санітарів, різної прислуги та службовців. Для прохарчування всіх цих лю-
дей лише на один тиждень було необхідно 45 650 кг борошна, 8064 кг круп,
1008 кг жирів, 530 кг олії, 10 370 кг м’яса28. Витрати на одне ліжко-місце
становили не менше 3,5 руб. на добу, а норму на прохарчування одного па-
цієнта на початку війни визначено у 40 коп. і доведена в 1917–1918 рр. до
90 коп. Розмір витрат лише на закупівлю продуктів із серпня 1914 по 1 січ-
ня 1917 рр. становив 1 390 615 руб.29 Із часу відкриття госпіталів, підпоряд-
кованих Київському ґубернському комітету ВЗС, і до 1 вересня 1917 р. тут
лікувалося 148 тис. хворих і поранених. Було зроблено 39 831 операцію й
1 590 808 перев’язок. Пацієнтів, котрі потребували тривалого лікарського до-
гляду, потім евакуйовували або переводили до інших госпіталів і лазаретів
за межами Київщини30.
Поряд із цим, однією з найбільш значних форм діяльності комітетів
Земського союзу були санітарно-епідемічні заходи, спрямовані на боротьбу
з інфекційними хворобами – як серед військовослужбовців, так і цивільного
населення. Вони взялися також за організацію різнобічної допомоги скаліче-
ним воякам, кількість яких із кожним місяцем бойових дій невпинно зростала.
Земські комітети разом з іншими громадськими організаціями та товариства-
ми, окремими благодійниками від початку війни відкривали й утримували
власним коштом заклади з опіки таких фронтовиків. Із часом вони почали
засновувати майстерні, створювати спеціальні виробничі артілі, кооперативи,
де інваліди виконували нескладну роботу, головним чином шили одяг і взут-
тя для армії. Особливо багато притулків і патронатів було облаштовано при
госпіталях. Так, в Єлисаветграді повітовий комітет ВЗС організував патро-
нат для комісованих фронтовиків, які потребували продовження лікування
та відповідного догляду. У Харкові завдяки зусиллям ґубернського комітету
Земського союзу відкрилася протезна майстерня. При ній діяв притулок для
жертв війни, котрі стояли у черзі на протези31.
На території Правобережної України також функціонував окремий
Південно-Західний обласний земський комітет допомоги хворим і пораненим
воїнам, заснований на початку серпня 1914 р. з ініціативи Подільського та за
підтримки Волинського й Київського ґубернських земств. Комітет складався
з шести представників земств краю (по два від кожної ґубернії), а також од-
ного від уряду32. Його головновповноваженим був член Державної думи від
Подільської ґубернії П.М.Балашов. До весни 1915 р. Південно-Західний об-
ласний комітет формально вважався складовою частиною Всеросійського зем-
ського союзу як такий, що був заснований згідно з положеннями, виробленими
з’їздом уповноважених у Москві 30 липня 1914 р. Після того, як обласний зем-
ський комітет не погодився з вимогою передати всі свої капітали до загальної
28 ЦДІАК України. – Ф.1069. – Оп.1. – Спр.720. – Арк.1 зв. – 2.
29 Огляд діяльності Київського губернського земства за 1914–1917 роки. – С.6, 11.
30 Там само. – С.6.
31 Учреждения Всероссийского земского союза: Октябрь 1916 г. – С.31–32.
32 Сулига І.Г. Південно-західні комітети Всеросійського земського союзу в Україні на початку
Першої світової війни. – С.234–235.
Український історичний журнал. – 2014. – №3
30 О.М.Донік
каси ВЗС, він леґалізував свою діяльність як земська організація, незалежна
від союзу33.
Діяльність Південно-Західного обласного земського комітету значною мі-
рою обумовлювалася близькістю до району бойових дій, що передбачало перш
за все надання медичної допомоги пораненим на передових позиціях, їх хар-
чування та переміщення до найближчих етапних пунктів, а також переве-
зення санітарними ешелонами на евакопункти, і потім далі, у глиб країни.
Наприкінці 1915 р. в розпорядженні комітету було 5 передових перев’язочно-
харчувальних загонів і 4 військово-санітарних поїзда, які перебували на
Південно-Західному фронті, 3 великих евакуаційних лазарети, склад у Києві,
вагон-склад, медична лабораторія у Харкові й санаторій для хворих фрон-
товиків в Алупці34. Забезпечення перев’язочно-харчувальних загонів усім
необхідним здійснювалося за рахунок асиґнувань Подільського ґубернського
земства. Починаючи з листопада 1914 р., за рік діяльності, було проведено
46 368 перев’язок, нагодовано 223 705 та евакуйовано 104 367 поранених35.
Насамперед їх направляли до трьох київських евакуаційних лазаретів, роз-
рахованих на 2200 ліжко-місць, наприкінці грудня 1914 р. разом із медичним
персоналом і командами санітарів переданих військовим міністерством у роз-
порядження Південно-Західного обласного земського комітету. Із Києва ти-
лові санітарні ешелони доставляли поранених і хворих далі – до лікувальних
закладів Харкова, Полтави, Катеринослава, Миколаєва, Конотопа, Курська,
Москви та інших міст. Лише з вересня 1914 по листопад 1915 рр. чотирма вій-
ськово-санітарними поїздами, які перебували у віданні Південно-Західного
обласного земського комітету, було транспортовано 98 687 осіб36.
Для керівництва закладами Земського союзу в діючій армії та в місце-
востях, наближених до районів боїв, було створено особливі фронтові комі-
тети у складі вповноважених Головного комітету, представників органів
місцевого самоврядування, громадських організацій та установ. Свою діяль-
ність на Південно-Західному фронті ВЗС розпочав восени 1914 р., коли ще
була чинною заборона уряду працювати його підрозділам далі на захід від
лінії Москва – Харків, хоча потреба в медично-санітарних закладах на пере-
довій набула гостроти з перших днів війни. На той час командувач 8-ї армії
Південно-Західного фронту О.О.Брусилов зазначав:
«Уже на самому початку війни, коли наша армія швидко про-
сувалася вперед, мене дуже бентежив її тил і зв’язок, який
необхідно було підтримувати штабу армії як із передовими
підрозділами, так і зі штабом фронту. Тилові установи не зовсім
було сформовано, автомобілів дуже мало, іншого транспорту й
33 Собрание уполномоченных губернских земств в Москве 5 июня 1915 г.: Журнал заседа-
ния. – Москва, 1915. – С.15, 34.
34 Статистический отчёт о деятельности комитета Юго-Западной областной земской организа-
ции по оказанию помощи больным и раненым воинам с 25 августа 1914 г. по 1 ноября 1915 г. – К.,
1916. – С.4, 7–9; Сулига І.Г. Південно-західні комітети Всеросійського земського союзу в Україні
на початку Першої світової війни. – С.235.
35 ЦДІАК України. – Ф.715. – Оп.1. – Спр.3319. – Арк.24, 33.
36 Статистический отчёт о деятельности комитета Юго-Западной областной земской организа-
ции по оказанию помощи больным и раненым воинам… – С.40.
Український історичний журнал. – 2014. – №3
Всеросійський земський союз в Україні: структура, напрями та результати діяльності 31
телеграфних колон недостатньо; що ж до санітарної частини, то
вона перебувала у самому зародку, і під час перших битв стано-
вище було дуже важким... Довелося мені самому втрутитися у
санітарну справу, щоби бодай якимось чином упорядкувати її на
майбутнє. Уважаю обов’язком сумління згадати добрим словом
багатьох представників земства й окремих осіб із найближчих
до колишнього кордону місцевостей. Окрім усілякої адміністра-
ції, вони за власною ініціативою надали величезні послуги по-
раненим і хворим воїнам. Було створено багато летючих загонів,
перев’язочних пунктів і лазаретів. І все це – з енергією й розпо-
рядливістю, воістину гідними історії»37.
Отримавши дозвіл влади працювати на фронті, Головний комітет ВЗС
у січні 1915 р. затвердив положення про Галицький комітет, який містив-
ся у Львові (головою став С.П.Шлікевич, а його заступником – Ф.І.Ґаярін)38.
Улітку того ж року він отримав нову назву – Комітет Всеросійського земського
союзу Південно-Західного фронту (Комітет ВЗС ПЗФ), управління перебувало
в Києві. Комітет було мілітаризовано, його співробітники носили однострої та
зброю. У своїй діяльності на фронті, крім загальних директив уповноважених,
вони виконували розпорядження військової влади. 24 листопада 1915 для роз-
гляду поточних справ було створено Малий комітет, рішення якого мали силу
рішень Комітету ВЗС ПЗФ, але за останнім зберігалося право їх перегляду та
скасування39.
Із розгортанням діяльності Галицького комітету ВЗС на Південно-За хід-
ному фронті навесні 1915 р. при ньому було створено відділи, які поділялися
на галузеві й функціональні, тобто пов’язані з відповідною галуззю господар-
ства або з виконанням конкретних функцій. У цілому комітет із самого по-
чатку своєї роботи мав досить складну структуру, що постійно зазнавала змін.
У вересні 1915 р., поряд з управлінням Комітету ВЗС ПЗФ у Києві, було запо-
чатковано інститут уповноважених при великих армійських з’єднаннях для
координації й контролю за діяльністю численних закладів, що працювали в
районах дислокації окремих армій40.
Від літа 1915 р., після поразки російських військ на Південно-Західному
фронті, діяльність Комітету ВЗС ПЗФ полягала у задоволенні нагальних по-
треб армії, наданні різноманітної допомоги місцевому населенню й біжен-
цям, обслуговуванні робітників, зайнятих на фортифікаційних, будівельних,
ремонтних та інших роботах. Його робота розгорнулася в районі, до якого
ввійшли Галичина, Волинь, Поділля, Буковина, Київщина, Чернігівщина,
Полтавщина, Бессарабія, суміжні реґіони України, а також Росії й Білорусії41.
Медико-санітарна справа, як і у внутрішніх районах, залишалася одні-
єю з найголовніших у діяльності Земського союзу на фронті, до того ж вона
була набагато ширшою за напрямами надання відповідної допомоги. Така
37 Брусилов А.А. Мои воспоминания. – Москва, 1983. – С.68, 82.
38 ЦДІАК України. – Ф.715. – Оп.1. – Спр.17. – Арк.3–4.
39 Там само. – Спр.7. – Арк.1.
40 Там само. – Спр.10. – Арк.29, 46, 95.
41 Донік О.М. Діяльність громадських організацій і товариств у справі допомоги військовим
та цивільному населенню в Україні у роки Першої світової війни (1914–1918 рр.). – С.164.
Український історичний журнал. – 2014. – №3
32 О.М.Донік
робота Комітету ВЗС ПЗФ зосереджувалася у трьох відділах: спеціальному
медично-санітарному, етапному й окопних робітників. Якщо наприкінці січня
1916 р. перший відділ налічував 168 закладів, то на 1 вересня того ж року –
уже 323, що становило майже 75% усіх медично-санітарних закладів Комітету
ВЗС ПЗФ42. Для більш чіткої роботи відділ було розподілено на 8 спеціалізова-
них підрозділів: епідемічні, дезінфекційні, лазневі, щепні й санітарно-техніч-
ні загони, стоматологічні та хіміко-бактеріологічні кабінети, санітарне бюро.
На 1 березня 1916 р. персональний склад закладів медично-санітарного відді-
лу на фронті становив 1190 осіб43.
Із початком активного руху біженців на схід улітку 1915 р. поряд із медич-
но-санітарними заходами Комітет ВЗС ПЗФ активно взявся за організацію
об’єднаних в окремі загони харчувальних пунктів. Їх облаштовували вздовж
шляхів, на пароплавних пристанях і залізничних вокзалах, у місцях тимчасо-
вого проживання вигнанців. Особливо посилилася робота у цьому напрямі піс-
ля заснування спеціального відділу допомоги біженцям Комітету ВЗС ПЗФ,
що розпочав свою діяльність 21 серпня 1915 р. (згодом – відділ допомоги на-
селенню, яке постраждало від війни)44.
У Києві формувались і направлялись у різні місцевості харчувальні заго-
ни, які відкривали пункти, розраховані на тисячу й більше осіб. Так, у серпні
1915 р. відділ допомоги біженцям Комітету ВЗС ПЗФ утримував 20 харчуваль-
них загонів, а на початку жовтня їх налічувалося вже 4345. Зі зменшенням
біженського потоку загони годували осілих біженців і розорене війною місцеве
населення. На 1 січня 1916 р. таких формувань налічувалося 25, вони мали
свої заклади у 60 населених пунктах. Усього в 1915 р. відділ допомоги населен-
ню Комітету ВЗС ПЗФ видав 9 320 484 обіди, зокрема біженцям – 4 747 562, а
решта – місцевому населенню46.
Серед біженців першочергової допомоги потребували діти-сироти й ті, ко-
трі загубили батьків. Комітет ВЗС ПЗФ одним із перших почав відряджати в
місця скупчення біженців своїх працівників, які відшукували серед них таких
дітей і відправляли їх в ясла-притулки. Приміром, відділ допомоги населенню
цього комітету під час активного руху біженців на схід відкрив 35 таких закла-
дів, більша частина яких розташовувалася у внутрішніх ґуберніях, у місцях
компактного розміщення біженців. Згодом вони перейшли у відання місце-
вих доброчинних організацій, а Комітет ВЗС ПЗФ опікувався тільки тими, що
функціонували поблизу фронту. Восени 1916 р. в Галичині й на Волині органі-
зація утримувала 12 притулків-ясел та ще 36 денних шкіл з їдальнями. У при-
тулках частина дітей перебувала постійно, а решта – упродовж дня47. Усього ж
за час активного руху біженців ці заклади відвідало понад 100 тис. дітей. За
42 Список учреждений Комитета Юго-Западного фронта Всероссийского земского союза на 1-е
сентября 1916 г. – К., 1916. – С.103–104; Российский государственный военно-исторический ар-
хив (далі – РГВИА). – Ф.12568. – Оп.1. – Д.80. – Л.21.
43 ЦДІАК України. – Ф.715. – Оп.1. – Спр.3324. – Арк.42.
44 Там само. – Спр.1576. – Арк.67.
45 Там само. – Спр.1742. – Арк.2, 4–5, 7; Спр.1612. – Арк.7–8.
46 РГВИА. – Ф.12568. – Оп.1. – Д.80. – Л.3, 23 об.
47 Список учреждений Комитета Юго-Западного фронта Всероссийского земского союза на
1-е сентября 1916 г. – С.75–78.
Український історичний журнал. – 2014. – №3
Всеросійський земський союз в Україні: структура, напрями та результати діяльності 33
першу половину 1916 р. в усіх притулках-яслах Комітету ВЗС ПЗФ діти про-
вели 198 тис. днів, а чисельність тих, хто перебував тут одночасно, становило
3–3,5 тис.48 Один із таких постійних закладів на 85 осіб працював у Києві, на
Сирці. По вул. Володимирській, 63 було відкрито гуртожиток для підлітків та
два карантинних будинки, в яких здійснювався постійний медико-санітарний
нагляд за дітьми. Перш, ніж потрапити до притулку, вони від 14 до 18 днів
перебували в карантинних будинках, розрахованих на 120–130 осіб. Звідти
переходили не тільки до притулку Комітету ВЗС ПЗФ, а й до закладів, утри-
муваних Комітетом Всеросійського союзу міст Південно-Західного фронту, міс-
цевим відділенням Тетянинського комітету та іншими громадськими благо-
дійними об’єднаннями49.
Після Брусиловського прориву 1916 р., коли російські війська знову оку-
пували значну частину Східної Галичини й Буковини, політика адміністра-
ції на чолі з Ґ.О.Бобринським на цих територіях стала більш ліберальною
стосовно українства, що створювало певні умови для розширення терену ді-
яльності національної інтеліґенції у громадських організаціях доброчинно-
го спрямування, насамперед у комітетах Земського союзу й аналогічного за
структурою Союзу міст Південно-Західного фронту50. Їх працівники влітку
1916 р. спрямували свої зусилля на розшук дітей-сиріт та напівсиріт, які
втратили батьків під час воєнних дій. Щоб не вивозити дітей із рідної землі,
для них було облаштовано мережу спеціальних притулків-інтернатів у різ-
них частинах краю. Завдяки зусиллям фронтових комітетів ВЗС і ВСМ уже
впродовж літа вдалося майже відновити початкову народну освіту в окупова-
ній російськими військами Галичині, де навчання велося українською мовою
й «було вільне від того присмаку австро-польської рутини, що панувала по
школах за австрійських часів»51. Комітети власним коштом закупили й від-
правили з підросійської України до Галичини та Буковини десятки тисяч
примірників шкільних підручників українською мовою, а також книжки для
позашкільного читання.
Відчуваючи потребу біженців і населення, котре постраждало від воєнно-
го лихоліття, у різнобічній юридичній допомозі, Комітет ВЗС ПЗФ заснував
мережу постійних правничих установ. У середині листопада 1915 р. було ор-
ганізовано спеціальний юридичний підвідділ, якому підпорядковувалося від-
повідне бюро в Києві. Уже за перші шість місяців роботи його фахівці надали
1300 усних консультацій та здійснили 1350 окремих розглядів у справах52.
Відтоді, як робота відділу допомоги населенню Комітету ВЗС ПЗФ поча-
ла розгортатися ближче до фронту, довелося дедалі більше допомагати роз-
ореним війною мешканцям: сприяти працевлаштуванню, підвозити до місць
48 Учреждения Всероссийского земского союза: Октябрь 1916 г. – С.43.
49 Список учреждений Комитета Юго-Западного фронта Всероссийского земского союза на 1-е
апреля 1916 г. – К., 1916. – С.11.
50 Сердюк О.В. Біженство в Україні під час Першої світової війни. – С.128.
51 Дорошенко Д. Мої спомини про недавнє минуле (1914–1918). – Ч.1: Галицька Руїна 1914–
1917 років. – Л., 1923. – С.58–60.
52 Список учреждений Комитета Юго-Западного фронта Всероссийского земского союза на 1-е
апреля 1916 г. – С.11.
Український історичний журнал. – 2014. – №3
34 О.М.Донік
проживання необхідні продукти та продавати їх за заготівельними цінами,
забезпечувати насінням тощо. Упродовж 1916 р. комітет розвинув такий не-
обхідний різновид допомоги солдатам і цивільному населенню (особливо це
стосувалося прифронтових територій), як організація торгівлі. Загальна до-
рожнеча й труднощі в підвезенні товарів приватними торговцями на фронт
змусили його працівників організувати крамниці («лавки») для продажу най-
необхіднішого за собівартістю: хлібобулочних виробів, цукру, чаю, паперу, тю-
тюну, сірників та ін. Крім цього, спеціальні фургони підвозили товари безпо-
середньо на передові позиції53.
Відділ допомоги населенню Комітету ВЗС ПЗФ, намагаючись забезпечити
біженців необхідною кількістю білизни, одягу й взуття, організував у Києві
трикотажну, ткацьку, взуттєву та іграшкову майстерні (всі розміщувалися
по вул. Володимирській, 92), майстерню з виготовлення білизни й одягу по
вул. Миколаївській, 4 (тепер – В.Городецького), а також магазин із продажу
кустарних виробів на Хрещатику, 25. Попервах ці заклади задовольняли по-
треби тільки відділу допомоги населенню. Проте з часом вони розвинулися
настільки, що почали обслуговувати інші відділи комітету, виконувати замов-
лення військового відомства, ВСМ та різних організацій. Майстерні працю-
вали у дві зміни цілодобово. Так, улітку 1916 р. тут трудилося майже 450 ро-
бітників54. Про розміри виробництва тільки ткацької та взуттєвої майстерень
свідчать відповідні показники: з 27 серпня 1915 по 20 липня 1916 рр. було
виготовлено продукції на 991 тис. руб.55 Крім того, із метою забезпечення на-
селення заробітком, Комітет ВЗС ПЗФ до осені 1916 р. організував 18 невели-
ких майстерень – ремонтних, швейних, взуттєвих, вишивальних та рукоділь-
них, розкиданих по всьому Південно-Західному фронту. Приміром, у Сарнах і
Шумську Волинської ґубернії працювали майстерні з ремонту білизни та взут-
тя, які виконували замовлення лазневих загонів, а в Тернополі – вишивальна
майстерня. На 1917 р. відділ допомоги населенню мав у своєму розпорядженні
також 4 лісопильних заводи й стільки ж млинів56.
У ґубернських і багатьох повітових містах органи місцевого самовряду-
вання створювали бюро праці, які стали активними посередниками між ро-
ботодавцями й робітниками. Перші кроки до створення таких установ для
біженців при Комітеті ВЗС ПЗФ було зроблено на початку вересня 1915 р.
Причому працівники часто самі, не чекаючи запитів від роботодавців, на-
магалися знайти роботу для вигнанців, більшість з яких були селянами, ві-
дірваними від власного господарства. Для цього в різних місцевостях, крім
анкет, розісланих по земських установах, економіях і цукрових заводах, було
відкрито пункти бюро праці комітету. Їхні аґенти формували бриґади з се-
лян, які направлялися на промислові підприємства й, особливо, в економії.
Восени 1915 р. в Києві, коли був пік руху біженців, розрізнене існування в
одному місті близько десятка однотипних закладів спонукало бюро праці при
53 Учреждения Всероссийского земского союза: Октябрь 1916 г. – С.46–47.
54 Список учреждений Комитета Юго-Западного фронта Всероссийского земского союза на
1-е сентября 1916 г. – С.55, 106.
55 Учреждения Всероссийского земского союза: Октябрь 1916 г. – С.49.
56 РГВИА. – Ф.12568. – Оп.1. – Д.82. – Л.9.
Український історичний журнал. – 2014. – №3
Всеросійський земський союз в Україні: структура, напрями та результати діяльності 35
Комітеті ВЗС ПЗФ удатися до їх об’єднання в окрему установу – Київське
центральне бюро праці, яке управлялося радою з представників окремих
бюро. У першій чверті 1916 р. воно у середньому направляло на роботу до
600 осіб57.
Комітети Земського союзу взяли на себе завдання мобілізації дрібної про-
мисловості, пожвавивши деякі її галузі. Розвиток власного виробництва набув
особливого значення у справі виготовлення різних предметів спорядження й
обладнання як для безпосереднього використання своїми закладами, що по-
збавляло їх залежності від центральних органів ВЗС та примх ринку, так і
для забезпечення армії й, деякою мірою, населення. Найбільших успіхів у
цьому напрямі досяг Комітет ВЗС ПЗФ. У липні 1916 р. йому підпорядкову-
валося 99 виробництв, із них 67 – різноманітні ремонтно-технічні майстерні58.
Найбільш значні з них перебували у віданні відділів механічних майстерень
і заводського.
Згідно з даними, які ми маємо, у вересні 1916 р., коли Комітет ВЗС ПЗФ
вийшов на великі обсяги роботи, він складався з відділів: медико-санітарного
(323 заклади), етапів (134), передових загонів (25), допомоги населенню, яке
постраждало на війні (257), окопних робітників (530), механічних майстерень
(23), шкіряного (93), автомобільної тяги (14), заводського (6), солдатських крам-
ниць (40), із заготівлі худоби й збору врожаю (28), збереження та експлуатації
коней (9), будівельного (13), заготівельного (41), закупівельної та приймальної
комісій. Усього комітету підпорядковувалося 23 відділи, в яких налічувався
1571 заклад (із них на фронті – 1297, у тилу – 274)59. У квітні 1917 р. особовий
склад працівників Земського союзу на Південно-Західному фронті становив
49 тис. осіб60.
Отже, комітети Земського союзу надавали армії й населенню суттєву до-
помогу як доброчинного, так і господарського спрямування, а відчутна дер-
жавна фінансова підтримка цього об’єднання настільки його зміцнила, що
незабаром воно почало конкурувати з урядовими структурами у справі до-
помоги воякам і цивільному населенню (особливо це стосувалося організації
медико-санітарної допомоги). Ставлення уряду Миколи ІІ до Всеросійського
земського союзу було двоїстим. Використовуючи його можливості для потреб
фронту, влада водночас з осторогою дивилася на будь-яку громадську актив-
ність, у тому числі й з боку лояльно та патріотично налаштованих представ-
ників інтеліґенції, буржуазії, поміщиків. Створення ВЗС не було закріплене
у законодавчих актах, тож його правове становище залишалося невизна-
ченим. Земський з’їзд (7–9 вересня 1915 р.) ухвалив рішення направити до
імператора делеґацію з пропозицією ввести до складу уряду свого представ-
ника. Самодержець не прийняв представників Земського союзу, а уряд зви-
нуватив ВЗС у розтраті державних коштів. Із другої половини 1915 р., коли
57 Список учреждений Комитета Юго-Западного фронта Всероссийского земского союза на 1-е
апреля 1916 г. – С.12; ЦДІАК України. – Ф.715. – Оп.1. – Спр.1576. – Арк.98.
58 Учреждения Всероссийского земского союза: Октябрь 1916 г. – С.51–52.
59 Список учреждений Комитета Юго-Западного фронта Всероссийского земского союза на 1-е
сентября 1916 г. – С.101–108.
60 Россия в мировой войне 1914–1918 годов (в цифрах). – Москва, 1925. – С.25.
Український історичний журнал. – 2014. – №3
36 О.М.Донік
проглядалася тенденція до обмеження наданих Земському союзу прав, орга-
нізація перейшла в опозицію до офіційної влади. Представники керівних ор-
ганів ВЗС, зокрема, поповнили ряди створеного у серпні 1915 р. в Держдумі
міжпартійного Прогресивного блоку61.
Після падіння самодержавства Земський союз, як й інші загально-
російські організації громадського спрямування (Союз міст, Земміст62,
Центральний військово-промисловий комітет), стали опорою нової влади в
державному керівництві, отримавши широкі повноваження та права, а їхні
діячі опинилися біля владного керма. Так, голова Земського союзу і співголова
Земмісту князь Ґ.Є.Львов навіть очолив Тимчасовий уряд першого скликан-
ня. У травні він затвердив пропозицію Головного комітету ВЗС від 29 березня
1917 р. про об’єднання паралельно працюючих на європейському воєнному
театрі Земського союзу, Союзу міст та Червоного Хреста. Представник ВЗС
В.В.Вирубов, котрому було доручено реалізувати це рішення, став комісаром
Тимчасового уряду. Головний комітет Земського союзу вже 1 червня розро-
бив основні заходи щодо передачі своїх закладів «відповідним відомствам»63.
Таким чином, відбувалося цілком закономірне в нових умовах «одержавлен-
ня» громадських структур підприємницьких кіл і тісно пов’язаних із ними ін-
ших суспільних груп. Уже з перших днів діяльності нової влади Земський союз
звернувся до населення із закликом підтримати Тимчасовий уряд та вести ві-
йну до «переможного кінця»64.
Після приходу до влади в Росії більшовиків діяльність Земського союзу
поступово згорталася. Проіснував він до липня 1918 р., коли Рада народних
комісарів видала декрет про його ліквідацію й передачу майна Вищій раді
народного господарства та її місцевим органам65. Зі свого боку Рада Міністрів
УНР у квітні 1918 р. ухвалила рішення про ліквідацію ґубернських комітетів і
Комітету ВЗС ПЗФ, інших аналогічних громадських організацій та передачу
їхнього майна у відання Господарського департаменту66. Натомість в еміґрації
Земський союз деякий час ще продовжував діяти.
Таким чином, серед усіх громадських об’єднань доброчинного спрямуван-
ня на українських територіях у роки Першої світової війни найбільшими роз-
мірами діяльності відзначався Всеросійський земський союз. Його ґубернські
й повітові комітети та, особливо, Комітет ВЗС ПЗФ надавали армії, цивільно-
му населенню, насамперед біженцям, суттєву допомогу, покривши всю терито-
рію України, у тому числі прифронтові райони, густою мережею медичних, са-
нітарно-епідемічних, харчувальних, виробничих, транспортних, будівельних,
61 Думова Н.Г. Кадетская партия в период первой мировой войны и Февральской револю-
ции. – С.52, 55.
62 У липні 1915 р. Земський союз і Союз міст створили комітет із мобілізації дрібної й кустар-
ної промисловості для забезпечення армії зброєю, спорядженням та обмундируванням – Земміст
(рос. «Земгор»), а у серпні 1915 р., під час інтенсивного руху біженців, заснували Об’єднаний
комітет з облаштування біженців.
63 РГВИА. – Ф.12642. – Оп.1. – Д.75. – Л.28.
64 ЦДІАК України. – Ф.715. – Оп.1. – Спр.182. – Арк.3.
65 Акимова Г.С. Российская буржуазия в годы Первой мировой войны (Деятельность
Земгора) // Вопросы истории. – 1974. – №10. – С.78–79.
66 ЦДІАК України. – Ф.721. – Оп.3. – Спр.60. – Арк.3–4 зв.
Український історичний журнал. – 2014. – №3
Всеросійський земський союз в Україні: структура, напрями та результати діяльності 37
навчально-виховних та інших закладів і підприємств. Завдяки істотній дер-
жавній фінансовій підтримці ВЗС став реальним конкурентом урядових
структур у справі організації медико-санітарної допомоги як фронтовикам,
так і цивільному населенню. Діяльність комітетів Земського союзу в Україні,
які спиралися на органи місцевого самоврядування, у цілому виявилася до-
волі ефективною, ставши важливою складовою у вирішенні найнагальніших
гуманітарних проблем в умовах Першої світової війни та яскравим прикладом
згуртування суспільства на гуманістичних засадах.
In the article activity of committees of the All-Russian Zemstvo Union is illuminated
in Ukraine in the years of World War I both on business watching over front-line
soldiers and citizenry. Examined structure of this eleemosynary association, work
of his subdividing assignments into front and at a rear.
Keywords: All-Russian Zemstvo Union, World War I, public organization, charity,
humanitarian help, refugees.
|