Вплив фінансової діяльності уряду Російської імперії на розвиток підприємств важкої промисловості сходу й півдня України в 1914–1916 рр.
Визначено вплив організації фінансування військових замовлень на розбудову промисловості воєнного часу та загальну мілітаризацію російської економіки. Проаналізовано урядові заходи у відповідній сфері, котрі зумовлювали ефективне функціонування промислових підприємств сходу й півдня України впродо...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Український історичний журнал |
|---|---|
| Дата: | 2014 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2014
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/108302 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Вплив фінансової діяльності уряду Російської імперії на розвиток підприємств важкої промисловості сходу й півдня України в 1914–1916 рр. / Л.І. Синявська // Український історичний журнал. — 2014. — № 3. — С. 56-69. — Бібліогр.: 54 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-108302 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Синявська, Л.І. 2016-11-02T18:29:14Z 2016-11-02T18:29:14Z 2014 Вплив фінансової діяльності уряду Російської імперії на розвиток підприємств важкої промисловості сходу й півдня України в 1914–1916 рр. / Л.І. Синявська // Український історичний журнал. — 2014. — № 3. — С. 56-69. — Бібліогр.: 54 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/108302 94 (477) «1914/1916»:338.45:94 (470+571) «1914/1916» Визначено вплив організації фінансування військових замовлень на розбудову промисловості воєнного часу та загальну мілітаризацію російської економіки. Проаналізовано урядові заходи у відповідній сфері, котрі зумовлювали ефективне функціонування промислових підприємств сходу й півдня України впродовж 1914–1916 рр. Defined the influence of finance military contracts to build military industry and the militarization of the economy. Analyzed the influence of government measures in the financial policy of the Russian empire in the industrial activities of the east and south of Ukraine in 1914–1916. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Історичні студії До 100-річчя початку Першої світової війни Вплив фінансової діяльності уряду Російської імперії на розвиток підприємств важкої промисловості сходу й півдня України в 1914–1916 рр. The Finance Activity of the Government of Russian Empire Influence to the Development of Heavy Industry of the East and South Ukraine in 1914–1916s Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Вплив фінансової діяльності уряду Російської імперії на розвиток підприємств важкої промисловості сходу й півдня України в 1914–1916 рр. |
| spellingShingle |
Вплив фінансової діяльності уряду Російської імперії на розвиток підприємств важкої промисловості сходу й півдня України в 1914–1916 рр. Синявська, Л.І. Історичні студії До 100-річчя початку Першої світової війни |
| title_short |
Вплив фінансової діяльності уряду Російської імперії на розвиток підприємств важкої промисловості сходу й півдня України в 1914–1916 рр. |
| title_full |
Вплив фінансової діяльності уряду Російської імперії на розвиток підприємств важкої промисловості сходу й півдня України в 1914–1916 рр. |
| title_fullStr |
Вплив фінансової діяльності уряду Російської імперії на розвиток підприємств важкої промисловості сходу й півдня України в 1914–1916 рр. |
| title_full_unstemmed |
Вплив фінансової діяльності уряду Російської імперії на розвиток підприємств важкої промисловості сходу й півдня України в 1914–1916 рр. |
| title_sort |
вплив фінансової діяльності уряду російської імперії на розвиток підприємств важкої промисловості сходу й півдня україни в 1914–1916 рр. |
| author |
Синявська, Л.І. |
| author_facet |
Синявська, Л.І. |
| topic |
Історичні студії До 100-річчя початку Першої світової війни |
| topic_facet |
Історичні студії До 100-річчя початку Першої світової війни |
| publishDate |
2014 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Український історичний журнал |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
The Finance Activity of the Government of Russian Empire Influence to the Development of Heavy Industry of the East and South Ukraine in 1914–1916s |
| description |
Визначено вплив організації фінансування військових замовлень на розбудову
промисловості воєнного часу та загальну мілітаризацію російської економіки.
Проаналізовано урядові заходи у відповідній сфері, котрі зумовлювали ефективне функціонування промислових підприємств сходу й півдня України впродовж 1914–1916 рр.
Defined the influence of finance military contracts to build military industry and
the militarization of the economy. Analyzed the influence of government measures
in the financial policy of the Russian empire in the industrial activities of the east
and south of Ukraine in 1914–1916.
|
| issn |
0130-5247 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/108302 |
| citation_txt |
Вплив фінансової діяльності уряду Російської імперії на розвиток підприємств важкої промисловості сходу й півдня України в 1914–1916 рр. / Л.І. Синявська // Український історичний журнал. — 2014. — № 3. — С. 56-69. — Бібліогр.: 54 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT sinâvsʹkalí vplivfínansovoídíâlʹnostíurâdurosíisʹkoíímperíínarozvitokpídpriêmstvvažkoípromislovostíshoduipívdnâukraíniv19141916rr AT sinâvsʹkalí thefinanceactivityofthegovernmentofrussianempireinfluencetothedevelopmentofheavyindustryoftheeastandsouthukrainein19141916s |
| first_indexed |
2025-11-25T21:20:03Z |
| last_indexed |
2025-11-25T21:20:03Z |
| _version_ |
1850550195426689024 |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2014. – №3
Фінансова діяльність держави – одна з найважливіших її прероґатив,
передбачених законодавством, котра виявляється у збиранні, розподілі й ви-
користанні грошових коштів та спричинена необхідністю здійснювати розпо-
діл і перерозподіл національного доходу. Перша світова війна випробувала
на міцність фінансову систему Російської імперії та організаційну структуру
фінансової адміністрації цієї країни. Різні аспекти фінансування промисло-
вості в роки Першої світової війни розглядали В.Михайлов1, І.Маєвський2,
А.Сидоров3, В.Шацилло4, В.Полікарпов5. Визнаючи загальне збільшення асиґ-
нувань на утримання армії та флоту в 1908–1913 рр., дослідники вважають,
що обсяги фінансування й терміни їх освоєння не дозволяли вирішити пробле-
му переозброєння, причиною чого був недостатній рівень усвідомлення вищим
керівництвом важливості розбудови воєнної індустрії й у цілому масштабів
економічного забезпечення ведення війни.
У роки Першої світової війни навантаження на державні фінанси Росії
суттєво збільшилося, що обумовлювалося різким зростанням воєнних витрат,
запровадженням пільгових тарифів на перевезення певних категорій пасажи-
рів і вантажів. Характер видатків визначав відповідну податкову політику.
На фінансову діяльність держави, яка включала у себе заходи з накопичення
коштів та їх використання, впливало багато факторів, котрі раніше не брали-
ся до уваги. Масштабність бойових дій, затяжний характер війни вимагали
* Синявська Лариса Іванівна – кандидат історичних наук, доцент кафедри історії та етно-
логії України Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького
E-mail: lora-s@meta.ua
1 Михайлов В.С. Очерки по истории военной промышленности. – Москва, 1928. – 421 с.
2 Маевский И.В. Экономика русской промышленности в условиях первой мировой войны. –
Москва, 1957. – 392 с.
3 Сидоров А.Л. Финансовое положение России в годы первой мировой войны (1914–1917). –
Москва, 1960. – 578 с.
4 Шацилло В. Первая мировая война: 1914–1918: Факты: Документы. – Москва, 2003. –
480 с.
5 Поликарпов В.В. От Цусимы к Февралю: Царизм и военная промышленность в начале
ХХ в. – Москва, 2008. – 552 с.
УДК 94 (477) «1914/1916»:338.45:94 (470+571) «1914/1916»
Л.і.СинЯвСька *
ВпЛИВ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛьНОСТІ УРЯДУ РОСІЙСьКОЇ ІМпЕРІЇ
НА РОЗВИТОК пІДпРИєМСТВ ВАЖКОЇ пРОМИСЛОВОСТІ СХОДУ
Й пІВДНЯ УКРАЇНИ В 1914–1916 рр.
Визначено вплив організації фінансування військових замовлень на розбудову
промисловості воєнного часу та загальну мілітаризацію російської економіки.
Проаналізовано урядові заходи у відповідній сфері, котрі зумовлювали ефектив-
не функціонування промислових підприємств сходу й півдня України впродовж
1914–1916 рр.
Ключові слова: Перша світова війна, державне реґулювання економіки, воєнна
промисловість, фінанси, кредит.
Український історичний журнал. – 2014. – №3
57Вплив фінансової діяльності уряду Російської імперії на розвиток підприємств...
посилення державного втручання в економічні процеси. Загальний стан фі-
нансової системи й розподіл держзамовлень в таких умовах формували інвес-
тиційний клімат та економічні стосунки, які суттєво впливали на роботу під-
приємств важкої промисловості сходу й півдня України.
На початку війни було визначено спеціальні тарифи на перевезення па-
сажирів і вантажів. До пільгових категорій відносилися незаможні сім’ї рядо-
вих запасу, які переїжджали на батьківщину; особи, виселені з місцевостей,
що опинилися в районах бойових дій; робітники, котрі їхали працювати на
Донбас; сербські резервісти, а також російські лікарі, що добиралися у Сербію;
робітники-меноніти, які прямували до місця служби в особливих лісових ко-
мандах, а також біженці, котрі прибували в Арханґельськ із-поза меж Росії6.
Деякі представники тарифного комітету при міністерстві фінансів неодно-
разово прагнули скасувати вказані пільги, проте потреба залучення робіт-
ників із метою збільшення обсягів видобутку донецького вугілля змушувала
про дов жувати дію пільгових тарифів7.
23 липня 1914 р. було ухвалено рішення про часткове задоволення про-
хання приватних підприємств, які працювали, виконуючи казенні замовлен-
ня, щодо встановлення пільгового порядку забезпечення завдатків. Під час
війни банки, які здійснювали передачу авансів підприємцям, потрапили у
ситуацію, коли не могли за допомогою цінних паперів задовольняти власні фі-
нансові потреби. Представники казенних заводів вимагали забезпечення по-
передньої оплати в розмірі 80% від загальної суми замовлень. Рада міністрів
у цілому визнала обґрунтованість вимоги, але висловила думку про те, що об-
ставини війни вимагають її корегування. У результаті з’явилося компромісне
рішення про забезпечення з кожного окремого підряду чи постачання 65% не-
контрактної суми від річної продуктивності заводу визначеним підрядом або
постачанням. Військовому та морському міністрам дозволялося до закінчення
бойових дій забезпечувати пільговий порядок отримання казенних завдатків
приватними підприємствами, з якими було укладено відповідні контракти8.
9 серпня 1914 р. Державному банку було дозволено відкривати кредити
під векселі з додатковим забезпеченням у вигляді закладних, свідоцтв про за-
ставу чи іпотечних записів, а також видавати за рішенням ради банку кре-
дити під заставу приватних, не ґарантованих урядом цінних паперів, навіть
у випадку, коли останні не приймалися під заставу, згідно з зобов’язаннями
казни9. Водночас було скорочено видачу кредитів, запланованих у державних
6 О пересмотре установленных по случаю войны льготных тарифов на перевозку пасса-
жиров и грузов // Особые журналы Совета министров Российской империи: 1914 г. – Москва,
2006. – С.362–363.
7 По представлениям министерства финансов от 8 и 11 октября 1914 г. за №14789 и 15018/2362
(по департаменту железнодорожных дел) по вопросу о применении установленных по случаю
вой ны льготных тарифов // Там же. – С.456–457.
8 По ходатайству некоторых, работающих на казну, частных предприятий об установлении
льготного порядка обеспечения выдаваемых им задатков (По журналу дел, решаемых собствен-
ной властью Совета министров) // Там же. – С.223.
9 О предоставлении Государственному банку права допускать временные, впредь до минова-
ния чрезвычайных, вызванных войной, обстоятельств, отступления от правил, в статьях 73, 76 и
127 устава банка постановленных // Там же. – С.268–269.
Український історичний журнал. – 2014. – №3
58 Л.І.Синявська
видатках на 1914 р., а також не запланованих до видачі цього року з метою
економії фінзасобів. Обсяги коштів, заощаджених за рахунок скорочення об-
сягів кредитування, передавалися на казенні рахунки10.
За 1914–1916 рр. витрати державного бюджету зросли з 4,86 до
18,1 млрд руб. Це змушувало уряд вдатися до емісії паперових банк-
нот. До початку 1917 р. кількість грошей в обігу збільшилася у 7 разів
(у Німеччині – у 3, у Франції – у 2 рази, у Великобританії обсяги грошової
маси не збільшилися). Частка золотого забезпечення рубля скоротилася з
98% у 1914 до 16,2% у січні 1917 рр. Купівельна спроможність російської
грошової одиниці суттєво знизилася. Вартість 1 руб. відносно 1 британсько-
го фунта стерлінґів з липня 1914 по січень 1916 рр. зменшилася на 44%11.
Найбільшою загрозою як для стабільності фінансової системи, так і для
поступального розвитку промисловості були інфляційні процеси, які стали
одним із наслідків зростання воєнних витрат (наприкінці 1914 р. – понад
18 млн руб. щоденно). Збільшення асиґнувань на війну змусило уряд удатися
до розміщення внутрішніх військових позик, а також до розширення сфери
оподаткування та збільшення розмірів наявних податків, що важким тягарем
лягало як на підприємців, так і споживачів їхньої продукції на внутрішньому
ринку через зниження купівельної спроможності населення.
Після обговорення цього питання в уряді було вирішено посилити емісійні
можливості Державного банку та здійснити інтервенцію паперових грошей.
Рішення про тимчасове припинення обміну кредитних білетів на золото ухва-
лили 23 липня 1914 р. Відповідно до нього, Держбанку дозволялося випустити
державних кредитних білетів на суму не більше 1,2 млрд руб., а також за по-
треби враховувати короткотермінові зобов’язання державного казначейства в
розмірах, зумовлених потребами війни12.
За короткий період кількість кредитних білетів різко збільшилася й до
1 жовтня досягла 4893 млн руб. (золотого покриття на 36,2%). Для порівнян-
ня: на цей же час у Франції сума банкнотів збільшилася майже на 16% за
36,3% золотого покриття, у Німеччині – майже на 9% при забезпеченні зо-
лотом у 36,2%. До того ж Франція відносно швидко вилучила з вільного об-
міну золото, що дозволило наступні випуски паперових грошей забезпечити
відповідним золотим еквівалентом13. Повторне розширення емісійних мож-
ливостей Державного банку було здійснене за рішенням Ради міністрів від
6 березня 1915 р. Обґрунтовувалося це майже повним використанням емісій-
ного права, оскільки у «вільній сумі» залишалося лише 41,5 млн руб. Відтак
міністр фінансів виступив із пропозицією про збільшення емісійного обсягу
Держбанку додатково на 1 млрд руб. За наявності золотого запасу в кількості
1707,6 млн руб. загальна сума кредитних білетів, які могли бути залучені в
10 О сокращении кредитов, отпущенных по государственным росписям расходов на 1914
и предшествующие годы, а также кредитов, ассигнованных за счёт источников, росписями
не преду смотренных // Там же. – С.321–323.
11 История России: ХХ век: В 2 т. / Под ред. А.Зубова. – Москва, 2009. – Т.І: 1894–1939 гг. – С.327.
12 О приостановлении размена государственных кредитных билетов на золотую монету //
Особые журналы Совета министров Российской империи: 1914 г. – С.221.
13 Шингарев А. Война и финансы. – Санкт-Петербург, 1917. – С.418.
Український історичний журнал. – 2014. – №3
59Вплив фінансової діяльності уряду Російської імперії на розвиток підприємств...
обіг, визначалася в 4207,6 млн руб. із забезпеченням їх золотом на 40,59%14.
А 6 грудня 1916 р. міністр фінансів запропонував збільшити межу максималь-
но встановленої суми випуску кредитних білетів ще на 3 млрд руб. Однак
упродовж майже двох тижнів цю пропозицію Державна дума не розглядала.
23 грудня 1916 р. уряд ухвалив рішення про дозвіл розширити емісійні права
Держбанку додатково на 1 млрд руб., мотивуючи це забезпеченням воєнних
потреб та прагненням уникнути фінансової кризи15.
Збільшення маси паперових грошей в обігу призвело до зростання рівня
інфляції та абсолютної більшості оптово-роздрібних цін. У роки війни різко
підвищився попит на товари першої необхідності, паливо та продовольство.
Це провокувало поширення спекулятивних операцій, збільшення кількості
порушень закону у сфері торгівлі й ведення господарства. Додаткова емісія
паперових грошей, окрім розкручування інфляції, призводила також до збіль-
шення навантаження на органи фінансової адміністрації, яким доводилося
мати справу з дедалі зростаючими обсягами готівки.
Недостатньо продумана фінансова політика уряду викликала особливо
різку критику з боку великих промисловців та підприємців, які не були гото-
вими до розширення втручання держави в економічне життя. На шпальтах
буржуазної преси, починаючи з 1915 р., лунали заклики до об’єднання про-
мисловців із метою створення власної партії, одним із завдань котрої визна-
чалося вироблення виваженої фінансово-економічної політики країни поряд
зі здійсненням масштабної модернізації промисловості16.
У жовтні 1914 р. міністр фінансів висловився за запровадження військо-
вого податку для осіб, звільнених від служби, але його проект зустрів спротив
із боку статс-секретаря П.Харитонова, який був головою комісії з обговорення
статей видатків на 1915 р. У результаті новий варіант стягнення військового
податку було запропоновано у грудні 1914 р. і введено в дію з 1 січня нового
року. Відтепер особи, які звільнялися від призову, сплачували податок упро-
довж вісімнадцяти років по досягненню призовного віку. Стягнення податку
припинялося у випадку призову платника до лав армії. Мінімальний розмір
податку за річного прибутку, що не перевищував 1 тис. руб., становив 6 руб.,
а за прибутку понад 20 тис. руб. – 200 руб. Фінансовий результат нового виду
оподаткування очікувався в межах 17 млн руб. на рік. Однак залежно від збіль-
шення кількості призовників ця сума могла зменшитися до 10–12 млн руб.17
4 жовтня 1914 р. з 6% до 8% на наступний рік було підвищено ставку по-
датку з доходності нерухомого майна в містах, на 50% – ставку основного про-
мислового податку, піднято збір за ґільдійські свідоцтва для купецтва, у пів-
тора рази – ставку додаткового промислового податку (відсоткового збору) з
14 О расширении эмиссионного права Государственного банка // Особые журналы Совета ми-
нистров Российской империи: 1915 г. – Москва, 2008. – С.124–125.
15 О расширении эмиссионного права Государственного банка // Особые журналы Совета ми-
нистров Российской империи: 1916 г. – Москва, 2008. – С.607.
16 Бережной А.Ф. Русская легальная печать в годы первой мировой войны. – Ленинград,
1975. – С.81.
17 Об установлении военного налога // Особые журналы Совета министров Российской импе-
рии: 1915 г. – С.168–170.
Український історичний журнал. – 2014. – №3
60 Л.І.Синявська
прибутку підприємств, зобов’язаних публічною звітністю та збір із капіталів
підприємств. Було збільшено збір із підприємств, не обтяжених публічною
звітністю, а також загальну суму додаткового розкладкового промислового по-
датку. Запроваджувався промисловий податок на кінематографічні заклади
(окрім державних та навчальних). На 50% зросла ставка державного квартир-
ного податку. Законом від 4 жовтня 1914 р. також наполовину підвищувалася
вартість видачі промислових свідоцтв підприємствам І–VI розрядів. Крім того,
було піднято на 50% податок із капіталу та прибутку підзвітних підприємств
із тим, щоб відсотковий збір був не вищим 30% з оподаткованого прибутку.
Настільки ж збільшувався податок з представників вищої адміністрації. А збір
із непідзвітних підприємств зростав до 7,5% з оподаткованого прибутку із за-
рахуванням обкладення основним промисловим податком18.
5 грудня 1914 р. Рада міністрів висловилася за підвищення з 1 січня на-
ступного року розмірів державного земельного податку. Фінансове відомство
мало забезпечити, щоб казенні палати на 1915 і 1916 рр. нарахували на кожне
землеволодіння державний поземельний податок за встановленими нормами.
У випадку, коли платники податку постраждали внаслідок ведення бойових
дій, управляючому належало негайно видати розпорядження про припинен-
ня стягнення державного поземельного податку з постраждалих. Він також
отримав право за погодженням із ґубернатором дозволяти розстрочку чи від-
строчку виплати заборгованостей у розмірі не більше половини передбаченої
до сплати суми терміном до трьох років. У випадку, коли ґубернатор не схва-
лював рішення управляючого, то він мав звернутися по остаточну ухвалу до
міністра фінансів, який отримав право відстрочки, розстрочки та скасування
державного поземельного податку на будь-яку суму й без обмеження часу від-
строчки та розстрочки платежів19.
19 грудня 1914 р. уряд розглянув питання щодо вжиття додаткових за-
ходів для збільшення надходжень до державної скарбниці. Міністр фінансів
отримав право встановити термін для внесення за першу половину 1915 р.
збору грошових капіталів, забезпечених в якості боргів нерухомим майном.
Податок із прибутків від грошових капіталів пропонувалося стягувати у роз-
мірі 5%. Із 1 січня 1915 р. до сплати державного промислового податку за-
лучалися цирки, скетінґ-ринґи, сади та зали для веселощів із відкритими чи
закритими сценами, призначеними для виконання музичних номерів, акро-
батичних та інших подібних вистав, якщо за вхід до цих залів сплачувала-
ся особлива платня. Крім того, до сплати промислового податку залучалися
видавництва, які здійснювали діяльність на комерційній основі (за винятком
видання певних творів авторами та їхніми спадкоємцями). Судна, що курсува-
ли у внутрішніх водах і мали площу нагріву парових котлів до 100 кв. футів,
належало обкладати промисловим податком у розрахунку 7 коп. із 1 кв. фута
площі нагріву. Плавзасоби з моторними двигунами обкладалися податком
18 ЦДІАК України. – Ф.2161. – Оп.1. – Спр.54. – Арк.5.
19 О повышении окладов государственного поземельного налога, а также государственной
оброчной и поземельной подати // Особые журналы Совета министров Российской империи:
1914 г. – С.271–272.
Український історичний журнал. – 2014. – №3
61Вплив фінансової діяльності уряду Російської імперії на розвиток підприємств...
з урахуванням потужності силової установки: по 32 коп. за кожну ефектив-
ну силу. Вітрильники, котрі мали номерний знак міністерства шляхів спо-
лучення, підлягали оподаткуванню залежно від площі палуби: безпалубні
дерев’яні – у розмірі 2 коп. з 1 кв. сажня, дерев’яні палубні або напівпалубні –
4 коп., а металеві – 8 коп. Промисловим податком обкладалися підприємства,
які мали у своєму розпорядженні парові й моторні судна, а також дерев’яні
без двигунів, якщо загальна сума цього податку, сплаченого за утримання
всіх суден підприємства, перевищувала 20 руб. Промподаток мали сплачува-
ти срібло-, вугільно- та рудовидобувні копальні за умови видачі на-гора не
більше 200 тис. пудів сировини на рік, нафтові – не більше 300 тис. пудів на
рік та сольові – не більше 120 тис. пудів на рік. У 1915 р. було підвищено збір із
капіталів, забезпечених в якості боргів нерухомим майном із 20 коп. зі 100 руб.
до 30 коп. з указаної суми за півріччя20.
У грудні 1914 р. було затверджено порядок розрахунків військового та
морського відомств із перевізниками. Міністерство фінансів визнало заборго-
ваність перед приватними залізницями за здійснені до 1 січня 1914 р. пере-
везення в розмірі близько 20 млн руб. Із метою погашення боргу було ухвалено
рішення виділити головному управлінню ґенерального штабу в 1915 р. 22 млн
руб. і додатково 500 тис. руб. морському міністерству. Однак майбутні переве-
зення мали й надалі здійснюватися у кредит21.
На фінансову політику уряду Російської імперії в 1915 р. значно вплинули
масштабні економічні санкції проти підданих ворожих держав. Так, 11 січня
імператор заборонив видавати їм промислові свідоцтва. До 15 квітня всі тор-
говельні та промислові підприємства таких осіб мали припинити свою діяль-
ність, сплативши борги перед казною, у тому числі й продовольчий податок у
повному обсязі за всі попередні роки без будь-яких відтермінувань і розстро-
чок платежів. До того ж зі спільних підприємств, співвласниками яких були
піддані воюючих проти Росії держав та російські піддані, вимагалося до 1 квіт-
ня 1915 р. їх вивести22.
У 1916 р., унаслідок зростання інфляції, відбулося підвищення цін не
лише на всі основні продукти, а й на оренду земельних ділянок, у тому числі й
тих, де розміщувалися промислові підприємства. Фіксувалося зростання ціни
з 67 руб. до 140 руб. за 1 дес. Це, відповідно, призвело до подальшого зростання
цін на промислову продукцію23.
16 вересня 1916 р. Микола ІІ затвердив положення Ради міністрів «Про вста-
новлення акцизу на чай»24. Увесь податковий тягар лягав на малозабезпечені
верстви населення в той час, коли відносно заможні прошарки суспільства про-
довжували платити невеликі суми на загальнодержавні потреби25.
20 О некоторых мерах к увеличению доходных в казну поступлений // Там же. – С.614–617.
21 О расчётах военного и морского ведомств с железными дорогами за воинские перевозки //
Там же. – С.640–642.
22 ЦДІАК України. – Ф.2161. – Оп.1. – Спр.54. – Арк.1.
23 Там само. – Ф.579. – Оп.2. – Спр.7. – Арк.5.
24 Головко О. Апарат управління фінансами Російської імперії на українських землях у роки
Першої світової війни // Право України. – 2005. – №3. – С.129–130.
25 История предпринимательства в России. – Кн.2: Вторая половина ХІХ – начало ХХ в. –
Москва, 2000. – С.70.
Український історичний журнал. – 2014. – №3
62 Л.І.Синявська
Механічне розширення сфери оподаткування без масштабного запро-
вадження новітніх технологій могло дати лише тимчасові надходження до
казни. Збільшення податків не залежало від зростання рівня розвитку госпо-
дарства, а передбачало перерозподіл коштів, накопичених населенням, на ко-
ристь держави. Водночас слід відзначити значні заходи, пов’язані з мілітари-
зацією економіки та адаптацією промислового виробництва до воєнних потреб
шляхом перепрофілювання підприємств. Було ухвалено рішення про розши-
рення виробничих потужностей шляхом будівництва нових промпідприємств.
Вибір місць для їх розміщення визначався, як правило, умовами прискореного
введення у дію, наявністю сировини і достатньої кількості робочої сили. Крім
того, економічне забезпечення ведення бойових дій вимагало суттєвого покра-
щення роботи транспорту й, у першу чергу, залізниць та портів. Переважна
більшість заходів стосувалася модернізації підприємств важкої промисловості,
транспортної інфраструктури сходу й півдня України.
У жовтні 1914 р. Рада міністрів ухвалила рішення про виділення
1,2 млн руб. для облаштування хлібної гавані в Одеському порту, понад
1 млн руб. – для розширення Маріупольського порту; 70,7 тис. руб. – для здій-
снення робіт із поглиблення підходів до Миколаївського порту й додатково
150 тис. руб. для розвитку причальних ліній; 300 тис. руб. – для проведення
робіт із поглиблення Керченської протоки26.
У серпні 1914 р. міністр торгівлі й промисловості взяв на себе зобов’язання
забезпечити заводи, що виконували військові замовлення, достатньою кількіс-
тю алюмінію, нікелю, цинку, свинцю та іншими металами. Із цією метою він
зажадав виділення своєму відомству 20 млн руб. для закупівель за кордоном.
Однак уряд вирішив, що очільник міністерства повинен кожного разу при ку-
півлі відповідної продукції погоджувати виділення коштів із мінфіном27.
Важливе значення для Російської імперії мало фінансування суднобудів-
ної промисловості, головні підприємства котрої розташовувалися на півдні
України. Характер бойових дій в акваторії Чорного моря вимагав прискорен-
ня введення у стрій нових лінійних кораблів типу «Імператриця Марія», за-
кладених на миколаївських верфях заводів «Наваль» і «Россуд». Асиґнування
за 1914 р. на добудову «Імператриці Марії», а також дредноута «Імператор
Олександр ІІІ», крейсерів «Адмірал Лазарєв», «Адмірал Істомін», «Адмірал
Корнілов», плавучого дока становили 5,9 млн руб.28 Водночас загальний кош-
торис нового лінкора «Імператор Микола І», спорудженого у відповідності
до контрактних креслень, мав становити 22,5 млн руб. У цю суму не входи-
ла вартість озброєння, броні, приладів керування артвогнем, бездротового
телеграфу, навіґаційних інструментів та секретної сиґналізації, а будь-які
26 Об отпуске средств из казны на продолжение в 1915 г. вновь выполняемых в импе-
рии портостроительных работ // Особые журналы Совета министров Российской империи:
1914 г. – С.468–469.
27 По представлению министерства торговли и промышленности от 19 августа 1914 г. за
№70/727 (по отделу промышленности) о снабжении некоторых казённых и частных предприятий
необходимыми им металлами (По журналу дел, разрешаемых собственной властью Совета мини-
стров) // Особые журналы Совета министров Российской империи: 1914 г. – С.307–308.
28 Державний архів Миколаївської обл. – Ф.300. – Оп.1. – Спр.124. – Арк.29–31.
Український історичний журнал. – 2014. – №3
63Вплив фінансової діяльності уряду Російської імперії на розвиток підприємств...
відхилення від проекту допускалися винятково за умови їх узгодження з мор-
ським міністерством29.
29 серпня 1914 р. було укладено контракт із Російським суднобудівним товари-
ством (Миколаїв) на будівництво двох легких крейсерів типу «Адмірал Лазарєв».
Сума прибутків акціонерів у цій справі закладалася в розмірі 10%30. 17 березня
1915 р. із «Товариством миколаївських заводів і верфей» підписано контракт на по-
будову чотирьох підводних човнів типу «Барс» надводною водотоннажністю 650 т.
Проектна вартість однієї субмарини становила 1 млн 665 тис. руб., а загальна сума
контракту дорівнювала 6 млн 660 тис. руб. (сюди не входили витрати на закупівлю
мін Вайтгеда, радіотелеграфів, компасів). Як і в інших випадках, сплата мита за
обладнання, увезене з-за кордону, покладалася на виконавця замовлення31.
17 березня 1915 р. морське міністерство уклало контракт із «Товариством ми-
колаївських заводів і верфей» на будівництво 8 швидкісних міноносців. За ко-
жен готовий корабель відомство мало заплатити 2,2 млн руб. (загальна вартість
контракту дорівнювала 17,6 млн руб.). За відмови замовника від встановлення
деяких раніше визначених механізмів чи приладів їх ціну вираховували з опла-
ти32. 25 травня наступного року було досягнуто домовленості з заводом «Россуд» на
будівництво підводних човнів – по 4 субмарини надводною водотоннажністю 952 т
і 920 т. Вартість цього контракту становила 31,2 млн руб.33 В умовах воєнного часу
цифри проектного фінансування доволі часто доводилося переглядати внаслідок
подорожчання матеріалів та витрат на оплату праці. Так, загальне збільшення
ціни на електрообладнання для міноносців на жовтень 1915 р. становило близько
75 тис. руб., сягнувши 129,9 тис. руб. для одного корабля34.
Відзначимо, що завдяки великим обсягам фінансування проекту, забез-
печення підприємств необхідними матеріалами заводу «Россуд» у 1916 р. вда-
лося довести готовність лінкора «Імператор Олександр ІІІ» до 92%. Головні
механізми корабля з Англії через Арханґельськ по водних системах доставили
в Миколаїв. Його корпус та обладнання було застраховано на 12,6 млн руб.35
Розмір страховки для «Імператриці Марії» становив 1,2 млн руб.36 Станом на
1 грудня 1916 р. будівництво легкого крейсера «Адмірал Нахимов» довели до
79% готовності, а «Адмірал Лазарєв» – до 72%. Заводи «Наваль» та «Россуд»,
відповідно, забезпечили 55-процентну готовність крейсерів «Адмірал Істомін»
та «Адмірал Корнілов». Упродовж 1916 р. було спущено на воду міноносці
«Фідонісі», «Керч», «Гаджибей», «Каліакрія», «Цериго», «Корфу», «Левкас». Того
ж року введено в експлуатацію підводний човен водотоннажністю 630 т, побу-
дований на Невському суднобудівному заводі в Миколаєві. «Товариство мико-
лаївських заводів і верфей» спустило на воду субмарину «Орфей»37.
29 Там само. – Ф.297. – Оп.1. – Спр.272. – Арк.82–92.
30 Там само. – Ф.300. – Оп.1. – Спр.400. – Арк.10–12.
31 Там само. – Ф.297. – Оп.1. – Спр.322. – Арк.48–54.
32 Там само. – Спр.185. – Арк.69–76.
33 Там само. – Ф.300. – Оп.1. – Спр.694. – Арк.9–16.
34 Там само. – Ф.297. – Оп.1. – Спр.84. – Арк.47.
35 Там само. – Ф.300. – Оп.1. – Спр.244. – Арк.129.
36 Там само. – Арк.192–192 зв.
37 Из секретного доклада о деятельности морского министерства за 1916 г. // История соз-
дания и развития оборонно-промышленного комплекса России и СССР 1900–1963: документы
Український історичний журнал. – 2014. – №3
64 Л.І.Синявська
Загалом обсяги фінансування суднобудівних підприємств свідчать про
масштабність вкладання коштів у розвиток галузі. Наприклад, директор
«Россуду» ще 1914 р. вважав виробничі потужності підприємства достатніми
для виконання будь-яких поставлених завдань. Проблеми у сфері фінансуван-
ня створювало подорожчання робочої сили, збільшення оплати за окремі ма-
теріали та їх перевезення залізничним транспортом. Особиста зацікавленість
імператорської сім’ї й частини високопосадовців у роботі суднобудівних заво-
дів, як їхніх акціонерів, полегшувала організацію фінансування виробництва.
Темпи освоєння коштів принаймні до кінця 1916 р. залишалися досить високи-
ми. Обмеження на купівлю матеріалів та механізмів за кордоном заохочувало
розвиток російської електротехніки, хімії, металургії. Упродовж 1914–1916 рр.
суднобудівна галузь практично виконувала роль мультиплікатора.
Розвиток енерго- та металоємного суднобудування стимулював металургій-
ну, гірничу та паливну галузі сходу й півдня України. Основну частину сталі
(крім казенного Іжорського заводу) постачали Донецько-Юріївське й Нікополь-
Маріупольське гірничо-металургійні товариства. Майже весь ринок металу
контролювало монопольне об’єднання «Продамет». Крім цього, задоволення по-
треб суднобудівної промисловості сприяло розвитку транспортної мережі з удо-
сконаленням паровозів та розбудовою інфраструктури вузлових станцій.
Відкритий у 1895 р. Луганський патронний завод під час Першої світо-
вої війни став фактично одним із найважливіших постачальників боєприпасів
для російської армії. За фінансової підтримки уряду, згідно з даними військо-
вого міністерства, потужність підприємства в 1916 р. мали довести до 915 млн
набоїв на рік. В основному воно працювало на англійському обладнанні ком-
панії «Ґрінвуд-Бетлі» й лише частину необхідного устаткування перевезли з
Петроґрадського патронного заводу. Задля збільшення обсягів виробництва
площу підприємства в 1915 р. було розширено на 4900 м2, у 1916 р. – ще на
14 400 м2. У зв’язку з війною впродовж 1914–1917 рр. за державного фінан-
сування було подвоєно кількість верстатів, що дозволило наростити продук-
тивність із 199,6 млн набоїв у 1914 до 557,1 млн – у 1916 рр.38 Водночас у
США додатково замовили близько 3 млрд одиниць стрілецьких боєприпасів.
Військове міністерство планувало до 1 липня 1917 р. мати у своєму розпоряд-
женні 5,75 млрд за потреби майже 7 млрд патронів39.
Під час війни також було прийняте рішення про спорудження великого за-
воду з виробництва зброї. Спочатку військове відомство висловлювало думку
про делеґування права будівництва приватним компаніям чи акціонерному то-
вариству з умовою передачі заводу після завершення певного терміну до казни.
Від зацікавлених у цій справі промисловців надійшло кілька пропозицій, з яких
найбільш прийнятною виявилася від товариства «Кулемет», яке розраховувало
и материалы. – Т.1: Военная промышленность России в начале ХХ в. (1900–1917) / Под ред.
Р.Ш.Ганелина. – Москва, 2004. – С.631–632.
38 Генерал В.С.Михайлов 1875–1929: Документы к биографии: Очерки по истории военной
промышленности. – Москва, 2007. – С.145–146.
39 Представление военного министерства в Совет министров о постройке третьего патронного
казённого завода (от 1 марта 1916 г.) // История создания и развития оборонно-промышленного
комплекса России и СССР 1900–1963: документы и материалы. – Т.1. – С.563.
Український історичний журнал. – 2014. – №3
65Вплив фінансової діяльності уряду Російської імперії на розвиток підприємств...
отримати замовлення на 2 млн ґвинтівок ціною 35 руб. за одиницю, завдяки
цьому збудувати завод із проектною потужністю, визначеною військовим відом-
ством, і після цього підприємство мало бути безкоштовно передане у власність
держави. Товариство планувало отримати 40-процентний аванс. Завод належа-
ло будувати згідно із затвердженим військовим відомством проектом. Зазначена
ціна (35 руб. за ґвинтівку, із включенням до неї 4 руб. на повернення вкладеного
капіталу) визнавалася прийнятною для держави. Але через вимогу видачі чи-
малого авансу було вирішено відмовитися від планів спорудження приватного
заводу на користь державного. Місце обрали поблизу Катеринослава, на право-
му березі річки Самари, на лінії Катерининської залізниці. Вартість будівни-
цтва, за розрахунками 1915 р., визначалася у сумі 34,5 млн руб. Ухвалюючи
рішення про Катеринославський збройний завод, військове відомство перед-
бачало закрити аналогічне підприємство у Сестрорецьку, розміщення якого у
стратегічному плані завжди визнавалося невдалим, а демонтоване обладнан-
ня перевезти звідти в Катеринослав. Будівельні роботи розпочалися в 1916 р.
Одночасно частково було замовлено додаткове обладнання. Наступного року
через революційні події будівництво загальмувалося, а в 1918 р. – повністю при-
пинилося. Споруджені будівлі передали з часом місцевим господарствам, а вже
отримане обладнання розподілили між Тульським та Іжевським заводами40.
Секвестрований у 1914 р. для військових потреб дротово-цвяховий завод
Товариства російської залізної промисловості, переміщений перед війною до
Нижньодніпровського вагонного заводу Франко-російського акціонерного това-
риства, у 1914–1915 рр., використовуючи підтримку державних органів, забез-
печив виробництво металевих виробів на рівні 32 125 т. У 1916 р. унаслідок
пожежі постраждали два цехи заводу, але за державної підтримки впродовж
лише шести місяців виробничі потужності було відновлено, однак обсяги вироб-
ництва у 1916–1917 рр. зменшилися до 23 321 т. У 1915 р. було здійснено під-
готовчі роботи для спорудження другого сталеплавильного заводу в Луганську з
обладнанням для випуску понад 4 млн пудів мартенівського металу41.
Велику увагу уряду привертав видобуток мінерального палива, задля чого
здійснювалися комплексні заходи, одним з яких стало кредитування вугіль-
них та антрацитових підприємств. Із метою безперебійного забезпечення ка-
зенних залізниць у лютому 1915 р. було ухвалене рішення про можливість
надання відстрочки виконання угод промисловців Донбасу із казною на по-
ставки вугілля до 1 січня 1916 р., а за потреби – і на довший термін за умови
укладання нових угод про позачергове постачання мінерального палива за-
лізницям. У разі їх укладення промисловці звільнялися від відповідальності
за невиконання попередніх контрактів із казною та від стягнення з них будь-
яких компенсацій для покриття завданих збитків 42.
40 Генерал В.С.Михайлов 1875–1929: Документы к биографии: Очерки по истории военной
промышленности. – С.249–250.
41 Из всеподданнейшего доклада по военному министерству за 1915 г. // История создания и развития
оборонно-промышленного комплекса России и СССР 1900–1963: документы и материалы. – Т.1. – С.546.
42 О заключении с каменноугольными предприятиями Донецкого бассейна новых договоров
на поставку угля для казённых железных дорог // Особые журналы Совета министров Российской
империи: 1915 г. – С.90–91.
Український історичний журнал. – 2014. – №3
66 Л.І.Синявська
За даними головного вповноваженого відділеннями Державного банку, із
другої половини 1915 й до листопада 1916 рр. було видано кредити 39 фірмам
під заставу 12,7 млн пудів антрациту у розмірі 903 тис. 671 руб. А з 22 листопа-
да 1915 по червень 1916 рр. підприємства, що видобували антрацит, продали
5,7 млн пудів палива казні й отримали 624 тис. 861 руб. кредиту. До листопада
1916 р. антрацитовими копальнями було отримано 1,5 млн руб. кредиту під
заставу палива 1,8 млн пудів43.
Загалом для покриття витрат, викликаних бойовими діями, у 1915 р. із
військового фонду було виділено майже 6,9 млрд руб., з яких використано по-
над 5,6 млрд. Крім того, військове міністерство виділило 669,6 млн руб., через
деякий час цю суму було скорочено на 11,6 млн, на покриття надзвичайних
витрат44.
Упродовж 1916 р. у Донецькому басейні було введено в дію п’ять нових
коксових печей із рекуперацією побічних продуктів – бензолу, толуолу, ксило-
лу, нафталіну, аміаку. Роботи суттєво ускладнювалися, а подеколи й повністю
призупинялися через брак вогнетривких матеріалів та заліза. При повному
завантаженні всіх печей паливом розраховували отримати близько 100 тис.
пудів сирого кам’яновугільного бензолу45.
Рада міністрів 8 липня 1916 р. зобов’язала військове відомство розпо-
чати проектування заводу з виготовлення оптичних приладів в м. Ізюм на
Харківщині. Імператор затвердив ці заходи й тимчасовий штат підприєм-
ства. За розрахунками, планувалося одержувати 1000 пудів оптичного скла.
Водночас потреба в ньому становила близько 1300 пудів на рік. Будівництво
заводу мало обійтися в 1,2 млн руб., а вартість готової продукції за повного
завантаження потужностей – 8 руб. за фунт (за умови, якщо вихід придат-
ного для подальшого використання скла складатиме 10% проти 90% браку).
Необхідність такого підприємства мотивувалася тим, що відносно доступне
оптичне скло відповідної якості виготовлялося лише у Франції (поставки з
Німеччини, зрозуміло, було припинено) й оцінювалося в 4–10 руб. за фунт.
До цієї суми додавалися також чималі транспортні витрати, що робило органі-
зацію виробництва оптики в Російській імперії економічно вигідною справою.
На зведення корпусів та монтаж устаткування заводу, за розрахунками, потрі-
бен був один будівельний сезон (за планом 1917 р.)46. Будівництво розпочалося
1916 р., але вже наприкінці наступного року всі роботи було зупинено47.
14 жовтня 1916 р., після тривалих суперечок, уряд усе ж таки відхилив
проект будівництва казенного металургійного підприємства на Керченському
півострові. Прихильники протилежного рішення наголошували, що об’єднані
43 ЦДІАК України. – Ф.2161. – Оп.1. – Спр.64. – Арк.4.
44 Из всеподданнейшего доклада по военному министерству за 1915 г. // История создания и
развития оборонно-промышленного комплекса России и СССР 1900–1963: документы и матери-
алы. – Т.1. – С.544.
45 Из всеподданнейшего доклада по военному министерству о мероприятиях и состоянии всех
частей военного управления за 1916 г. // Там же. – С.628.
46 Представление военного министерства в Государственную думу о постройке завода оптиче-
ского стекла в г. Изюме (от 31 декабря 1916 г.) // Там же. – С.625.
47 Генерал В.С.Михайлов 1875–1929: Документы к биографии: Очерки по истории военной
промышленности. – С.271.
Український історичний журнал. – 2014. – №3
67Вплив фінансової діяльності уряду Російської імперії на розвиток підприємств...
у синдикати приватні виробники металу, маючи достатню кількість замов-
лень від інших споживачів, дедалі менше уваги приділяли виконанню замов-
лень залізниць, оскільки останні потребували високоякісних сортів металу,
виробництво котрих виявилося технічно складним завданням. Відтак залізни-
ці змушені були замовляти стрілочні переводи у Великобританії, Німеччині,
Франції, а бандажі – у Німеччині та Бельґії. Але в умовах війни виконання
більшості таких замовлень стало неможливим. Місцем розташування під-
приємства було обрано Керченський півострів, оскільки його спорудження на
Уралі віддаляло б виробництво від джерел коксу. Певні труднощі виникали б
і на території Донецького вугільного басейну, де можна було забезпечити по-
трібну кількість коксу та руди, але існували проблеми з технологічною водою.
Тож саме розміщення заводу на Керченському півострові, на думку деяких
урядовців, дозволяло б отримати чавун за прийнятною (порівняно з Донбасом)
ціною за умови роботи підприємства на донецькому коксі. Уважалося, що вели-
кий металургійний завод дасть можливість відносно дешево постачати метал
залізницям, а також стане суттєвим фактором реґулювання цін на відповідну
продукцію приватних підприємств Донецького басейну. Вартість спорудження
його на Керченському півострові визначалася в розмірі 71 млн руб. (на Уралі –
68 млн, на Донбасі – 79,5 млн руб.). Однак противники такого рішення, які, у
першу чергу, лобіювали інтереси донецьких металургійних маґнатів, уважа-
ли, що подібний крок завдасть потужного удару по промисловцях Донбасу, а
це може призвести до «згортання приватної ініціативи» у краї. Подібні суд-
ження й стали причиною урядового рішення від 14 жовтня 1916 р.48
Загалом упродовж 1914–1916 рр. на спорудження нових, орієнтованих на ви-
пуск військової продукції, заводів у східних і південних районах України було ви-
ділено близько 48,9 млн руб., що свідчило про неабияку масштабність ініційова-
ної начальником Головного артилерійського управління військового міністерства
О.Маніковським програми будівництва. За її успішного завершення в розпоряд-
женні відомства опинився б потужний комплекс заводів із повним циклом основ-
них артилерійських виробництв, у тому числі вибухових речовин та їхніх компо-
нентів. Водночас масштаби робіт визначали й те, що в мирний час ці підприємства
було б завантажено замовленнями лише на 5–10% проектної потужності49.
Серед приватних підприємств сходу та півдня України, що працювали в ін-
те ре сах Державного артилерійського управління, були заводи Шиманського,
Гор д зяловського (Харків), Беккре (Горлівка), Нікополь-Маріупольський (Ма-
ріу поль), Миколаївський суднобудівний, «Перун» (Миколаїв), машинобудівний
Руд зь кого (Катеринослав), Варшавське акціонерне товариство суднобудування
(Ка теринослав), торгівельний дім Зафермана (Мелітополь), які доволі швидко
змогли переорієнтуватися на військову продукцію відповідно до вимог держави50.
48 О разрешении сооружения казённого металлургического завода и об ассигновании из каз-
ны потребных на означенный предмет кредитов // Особые журналы Совета министров Российской
империи: 1916 г. – С.502–507.
49 Генерал В.С.Михайлов 1875–1929: Документы к биографии: Очерки по истории военной
промышленности. – С.275.
50 Список частных заводов, исполняющих заказы ГАУ // История создания и развития оборон-
но-промышленного комплекса России и СССР 1900–1963: документы и материалы. – Т.1. – С.608.
Український історичний журнал. – 2014. – №3
68 Л.І.Синявська
Слід підкреслити, що значна частина підприємців та промисловців сходу
й півдня України не змогла реалізувати власних фінансових проектів унаслі-
док загострення транспортної кризи. Так, у листопаді 1916 р. на 41-му З’їзді
гірничопромисловців Півдня Росії відзначалося, що внаслідок проблем із ви-
везенням продукції реалізовано лише близько 70% від загальної кількості
вкладеного у виробництво капіталу, тобто фактично всупереч власним еко-
номічним інтересам і без отримання прибутку51. Така ситуація призвела до
фінансового краху та ліквідації «Продвугілля»52. Крім того, брак коштів, ви-
кликаний масштабними реквізиціями мінерального палива та несвоєчасністю
розрахунків уряду за нього катастрофічно відбився на життєздатності дрібних
і середніх видобувних підприємств53.
У 1916 р. обсяги реквізованого антрациту становили 2/3 від усього видо-
бутку, а оскільки ціна за таке паливо встановлювалася нижчою, ніж ринко-
ва, фінансові можливості значної частини підприємств було суттєво підірвано.
До того ж якщо відразу після визначення Особливою нарадою з палива цін
більшість гірничопромисловців не заперечувала, уважаючи, що обсяги рекві-
зиції будуть незначними, то після різкого зростання кількості реквізованого
вугілля протестні настрої у середовищі промисловців суттєво посилилися54.
Для покриття частини збитків гірничопромисловці прагнули офіційно за-
кріпити можливість збільшення питомої ваги золи у вугіллі, а також укласти
угоди, у першу чергу, із залізницями про перерахунок цін на відвантажене
до 1916 р. паливо у відповідності із тарифами саме того року. На їхню дум-
ку, це дозволило б отримати кошти для фінансування робіт, необхідних для
збільшення видобутку вугілля, у тому числі антрациту. Через різницю цін на
користь останнього гірничопромисловці передбачали, що левова частка видо-
бутку мінерального палива припадатиме саме на антрацит. Такий підхід при-
зводив до збільшення обсягів відвантаження його споживачам й, відповідно,
сприяв підвищенню цін на продукцію підприємств, котрі працювали на цьому
виді палива.
Загалом фінансова політика уряду Російської імперії в 1914–1916 рр. ві-
дображала тогочасні уявлення про способи втручання держави в економічне
життя. З одного боку, здійснювалася масштабна емісія кредитних білетів для
забезпечення фінансування воєнних потреб, що призводило до інфляційних
процесів, а з іншого – держава прагнула через примус стримати зростання цін.
Розуміння необхідності виваженої цінової політики сприяло фінансуванню бу-
дівництва нових промислових підприємств та модернізації існуючих виробничих
потужностей. Передбачалося, що казенні заклади зможуть суттєво вплинути на
процес ціноутворення в певних галузях промисловості та зменшать залежність
Росії від імпортної продукції. Економія державних фінансів розглядалася як
важливий чинник вибору місць для будівництва нових заводів. Схід та південь
України були досить вигідними у цьому плані завдяки зосередженню покладів
51 ЦДІАК України. – Ф.2161. – Оп.1. – Спр.64. – Арк.8.
52 Поликарпов В.В. От Цусимы к Февралю… – С.162.
53 ЦДІАК України. – Ф.2161. – Оп.1. – Спр.64. – Арк.9.
54 Там само. – Арк.18–19.
Український історичний журнал. – 2014. – №3
69Вплив фінансової діяльності уряду Російської імперії на розвиток підприємств...
вугілля та руди, наявності робочої сили та можливості залучення морського
транспорту. Масштабне фінансування суднобудівних підприємств реґіону обу-
мовлювалося прагненням посилити Чорноморський флот з огляду на плани за-
хоплення стратегічних проток Босфор і Дарданелли. Освоєння виділених кош-
тів дозволило галузі навіть у складних воєнних умовах ввести в експлуатацію 3
з 4 запланованих лінкорів-дредноутів, що створило передумови для встановлен-
ня російського домінування в акваторії Чорного моря.
Водночас існуюча система розподілу військових замовлень та визначення
їх обсягів, поєднана з лобіюванням інтересів як великих фінансово-промис-
лових груп, так і окремих підприємців, наближених до влади (у тому числі
родинно-земляцьких угруповань), подеколи зумовлювала неефективне ви-
користання державних фінансових ресурсів через штучне завищення цін на
виконання казенних замовлень. Практика розподілу військових замовлень
між державними та приватними підприємствами виявила наявність супереч-
ностей між інтересами їхніх власників. Відносна швидкість перепрофілюван-
ня виробництва на виконання цих замовлень, властива приватним фірмам,
приваблювала замовників в умовах війни. З іншого боку, частина приватних
підприємств не мала технічних можливостей для виконання військових за-
мовлень, що актуалізувало питання розбудови казенних заводів. Особливо
це стосувалося налагодження виробництва у сфері технічно складної метало-
обробки та металургії, які вимагали значних капіталовкладень і відносно три-
валих термінів окупності.
Відсутність уявлень про комплексне реґулювання державою економічного
розвитку призводила до ухвалення половинчастих рішень, пов’язаних із запро-
вадженням державного контролю над підприємствами чи банками, але без за-
безпечення можливості дієвого впливу на процеси ціноутворення. Посилення
втручання державних органів в економічну діяльність поряд із прагненням до
збереження привілейованого становища дворянства у суспільстві та зміцнен-
ня позицій самодержавства зумовлювало не лише посилення конфронтації зі
значною частиною промисловців та підприємців (за винятком найбільш впли-
вових, тих із них, хто мав тісні контакти з вищою владою), а й поступове зу-
божіння основної маси населення. Водночас завдяки зусиллям уряду вдалося
забезпечити як випуск військової продукції (у дедалі зростаючих обсягах), так
і збільшення видобутку мінерального палива. Однак загострення фінансової
ситуації в Росії робило ці успіхи тимчасовими, наближаючи масштабну фінан-
сову кризу 1915–1916 рр.
Defined the influence of finance military contracts to build military industry and
the militarization of the economy. Analyzed the influence of government measures
in the financial policy of the Russian empire in the industrial activities of the east
and south of Ukraine in 1914–1916.
Keywords: World War I, government regulation of the economy, military industry,
finance, credit.
|