«Енциклопедія історії України» та сучасна українська енциклопедистика
Висвітлюються концептуальні засади, передумови та обставини реалізації унікального видавничого проекту, галузевого універсального довідника – «Енциклопедія історії України». Розглядається еволюція й трансформація енциклопедичних практик кінця 1990 – початку 2000-х рр. з обсягу проекту «ЕІУ». Аналі...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Український історичний журнал |
|---|---|
| Дата: | 2014 |
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2014
|
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/108530 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | «Енциклопедія історії України» та сучасна українська енциклопедистика / В.А. Смолій, Г.В. Боряк // Український історичний журнал. — 2014. — № 4. — С. 4-16. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-108530 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Смолій, В.А. Боряк, Г.В. 2016-11-10T15:30:20Z 2016-11-10T15:30:20Z 2014 «Енциклопедія історії України» та сучасна українська енциклопедистика / В.А. Смолій, Г.В. Боряк // Український історичний журнал. — 2014. — № 4. — С. 4-16. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/108530 94 (477):03 Висвітлюються концептуальні засади, передумови та обставини реалізації унікального видавничого проекту, галузевого універсального довідника – «Енциклопедія історії України». Розглядається еволюція й трансформація енциклопедичних практик кінця 1990 – початку 2000-х рр. з обсягу проекту «ЕІУ». Аналізуються перспективи його розвитку, у тому числі підготовка тому «Україна – Українці», додаткових томів, перехід до формату електронного мультимедійного енциклопедичного ресурсу, а також місце у сучасній українській і світовій енциклопедистиці. The publication deals with the conceptual foundations, preconditions and implementation of the “Encyclopedia of History of Ukraine”, a unique publishing project on a specialized universal reference book. It covers the issues of evolution and transformation of the “EHU” encyclopedic practices in the late 1990s – early 2000s; provides review of its development prospects, including preparation of the volume “Ukraine – Ukrainians”, supplementary volumes, electronic multimedia encyclopedic resource format and its place in modern Ukrainian and world encyclopedic studies. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал «Енциклопедія історії України» та сучасна українська енциклопедистика “Encyclopedia of History of Ukraine” and Modern Ukrainian Encyclopedic Studies Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
«Енциклопедія історії України» та сучасна українська енциклопедистика |
| spellingShingle |
«Енциклопедія історії України» та сучасна українська енциклопедистика Смолій, В.А. Боряк, Г.В. |
| title_short |
«Енциклопедія історії України» та сучасна українська енциклопедистика |
| title_full |
«Енциклопедія історії України» та сучасна українська енциклопедистика |
| title_fullStr |
«Енциклопедія історії України» та сучасна українська енциклопедистика |
| title_full_unstemmed |
«Енциклопедія історії України» та сучасна українська енциклопедистика |
| title_sort |
«енциклопедія історії україни» та сучасна українська енциклопедистика |
| author |
Смолій, В.А. Боряк, Г.В. |
| author_facet |
Смолій, В.А. Боряк, Г.В. |
| publishDate |
2014 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Український історичний журнал |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
“Encyclopedia of History of Ukraine” and Modern Ukrainian Encyclopedic Studies |
| description |
Висвітлюються концептуальні засади, передумови та обставини реалізації унікального видавничого проекту, галузевого універсального довідника – «Енциклопедія історії України». Розглядається еволюція й трансформація
енциклопедичних практик кінця 1990 – початку 2000-х рр. з обсягу проекту
«ЕІУ». Аналізуються перспективи його розвитку, у тому числі підготовка тому
«Україна – Українці», додаткових томів, перехід до формату електронного мультимедійного енциклопедичного ресурсу, а також місце у сучасній українській і світовій енциклопедистиці.
The publication deals with the conceptual foundations, preconditions and implementation
of the “Encyclopedia of History of Ukraine”, a unique publishing project on a specialized
universal reference book. It covers the issues of evolution and transformation of the
“EHU” encyclopedic practices in the late 1990s – early 2000s; provides review of its development
prospects, including preparation of the volume “Ukraine – Ukrainians”, supplementary
volumes, electronic multimedia encyclopedic resource format and its place in
modern Ukrainian and world encyclopedic studies.
|
| issn |
0130-5247 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/108530 |
| citation_txt |
«Енциклопедія історії України» та сучасна українська енциклопедистика / В.А. Смолій, Г.В. Боряк // Український історичний журнал. — 2014. — № 4. — С. 4-16. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT smolíiva enciklopedíâístorííukraínitasučasnaukraínsʹkaenciklopedistika AT borâkgv enciklopedíâístorííukraínitasučasnaukraínsʹkaenciklopedistika AT smolíiva encyclopediaofhistoryofukraineandmodernukrainianencyclopedicstudies AT borâkgv encyclopediaofhistoryofukraineandmodernukrainianencyclopedicstudies |
| first_indexed |
2025-11-26T09:49:09Z |
| last_indexed |
2025-11-26T09:49:09Z |
| _version_ |
1850618114031484928 |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2014. – №4
Енциклопедичні студії посідають особливе місце в європейській та світовій
науці, оскільки не лише узагальнюють і систематизують наші уявлення про
знання, а й представляють їх суспільству. У широкому розумінні варто вес-
ти мову про своєрідну репрезентацію знання в енциклопедичному форматі на
полі культури. Згадаємо, приміром, 35-томну «Енциклопедію, або Тлумачний
словник науки, мистецтв і ремесел» («Encyclopédie, ou Dictionnaire raisonne des
Sciences, des Arts et des Métiers») – одне з найзнаменитіших універсальних
довідкових видань та пам’ятку культури XVIII ст., що стала своєрідною квінт-
е сенцію й візиткою гуманітарного знання доби Просвітництва. Більше того,
енциклопедичні проекти спричинилися до витворення певних традицій сис-
тематизації та репрезентації знання. Із-поміж них відзначимо славнозвісну
«Британніку» («Encyclopаedia Britannica»), котра впродовж ХХ ст. перетвори-
лася на один із найвідоміших зразків і стандартів універсальної енциклопедії.
Власну традицію енциклопедистики має й українська соціогуманітарис-
тика, витоки якої сягають, щонайменше, кінця ХІХ – початку ХХ ст., коли
з’явилася низка проектів і перших потуг систематичного представлення гума-
нітарного й історичного знання про Україну. Передусім до таких спроб варто
віднести відоме видання «Український народ у його минулому й сьогоденні»
(«Украинский народ в его прошлом и настоящем»; Санкт-Петербурґ/Петроґрад,
1914, 1916 рр.), що його вдалося реалізувати лише частково (побачили світ два
томи). Побутували й інші проекти, проте небагато з них дійшло до видавничої
стадії, а ще менше було реалізовано в повному обсязі. Зокрема, у першій по-
ловині 1930-х рр. на західноукраїнських обширах народилася «Українська за-
гальна енциклопедія», котра за структурою та змістом являла собою короткий
універсальний компендіум відомостей про Україну.
УДК 94 (477):03
В.А.Смолій, Г.В.Боряк *
«ЕНЦИКЛОПЕДІЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ»
ТА СУЧАСНА УКРАЇНСьКА ЕНЦИКЛОПЕДИСТИКА
Висвітлюються концептуальні засади, передумови та обставини реаліза-
ції унікального видавничого проекту, галузевого універсального довідника –
«Енциклопедія історії України». Розглядається еволюція й трансформація
енциклопедичних практик кінця 1990 – початку 2000-х рр. з обсягу проекту
«ЕІУ». Аналізуються перспективи його розвитку, у тому числі підготовка тому
«Україна – Українці», додаткових томів, перехід до формату електронного муль-
тимедійного енциклопедичного ресурсу, а також місце у сучасній українській і
світовій енциклопедистиці.
Ключові слова: «Енциклопедія історії України», енциклопедична справа, соціо-
гуманітаристика, мультимедіа, мережевий енциклопедичний проект.
* Смолій Валерій Андрійович – доктор історичних наук, професор, академік НАН України,
директор Інституту історії України НАНУ
Боряк Геннадій Володимирович – доктор історичних наук, професор, член-кореспондент
НАН України, заступник директора з наукової роботи Інституту історії України НАНУ
Український історичний журнал. – 2014. – №4
«Енциклопедія історії України» та сучасна українська енциклопедистика 5
Утім, справжні змагання в українській енциклопедистиці розгорнулися
після Другої світової війни – як на теренах еміґрації й діаспори, так і на об-
ширах УРСР. Певна річ, вони відображали не тільки давно назрілі потреби
з кодифікації, репрезентації знання, а й тодішні обставини та передумови,
в яких провадилися наукові чи культурні практики, себто біполярний поділ
світу й ідеологічні настанови доби «холодної війни». Саме це виплекало відо-
му метафоричну формулу – дві українських енциклопедії, котра відображала
змагання «паралельних» енциклопедичних проектів універсального формату:
«Енциклопедії українознавства» та «Української радянської енциклопедії».
Зауважимо, що своєрідним субпродуктом цих енциклопедичних змагань
став і перший фаховий універсальний чотиритомний довідник із вітчизняної
історії – «Радянська енциклопедія історії України» (Київ, 1969–1972 рр.). Ця ен-
циклопедія, попри заідеологізованість, численні фактографічні прогалини, а
також наслідування канонів шістнадцятитомної «Радянської історичної енци-
клопедії» («Советской исторической энциклопедии»; Москва, 1961–1976 рр.)
представляла потужний зведений ресурс відомостей з історії України.
Значні здобутки й напрацювання ввійшли до української енциклопедис-
тики завдяки кільком виданням, пов’язаним з «Енциклопедією українознав-
ства». Передусім слід згадати успішно реалізовані англомовні енциклопедичні
проекти «Україна: Коротка енциклопедія» («Ukraine: A Concise Encyclopedia»;
Торонто, 1963, 1971 рр., 1–2 тт.) та «Енциклопедія України» («Encyclopedia of
Ukraine»; Торонто, Баффало, Лондон, 1984–1993 рр., 1–5 тт.), котрі запропону-
вали західному читачеві систематичний звід знань про Україну. Зазначимо,
що останній проект нині поступово трансформується та переходить у формат
відкритої веб-енциклопедії.
Таким, у найзагальніших рисах, поставав інтелектуальний і культурний
ландшафт української енциклопедистики наприкінці 1990-х рр., коли розпоча-
лася підготовка нового фахового універсального видання – «Енциклопедії істо-
рії України» («ЕІУ»). Власне ідея його створення побутувала в академічних ко-
лах і вищій школі щонайменше від середини 1990-х рр. До таких дослідницьких
устремлінь спричинилася ціла низка чинників та обставин, що кардинально
змінили обриси тодішньої української історичної науки зокрема й соціогумані-
таристики загалом. Потужні культурні трансформації, масоване поширення ін-
телектуальних новацій і методик, запозичених у західному академічному світі,
упровадження до повноцінного наукового обігу забороненої за радянських ча-
сів спадщини, перевидання еміґраційної та діаспорної літератури, величезний
фактографічний масив – усе це дедалі більше й частіше вимагало нагального
осмислення, а в певному сенсі систематизації та пошуку нових форм представ-
лення соціогуманітарного знання, зокрема з української історії.
До того ж нерідко кон’юнктурні довідкові видання, котрі побачили світ
упродовж 1990-х рр., наочно продемонстрували численні проблеми, що по-
бутували в українській енциклопедистиці. Передусім маємо на увазі розвал
старої видавничо-редакційної республіканської бази, паралельне існування
контраверсійних традицій енциклопедистики, котрі сформувалися в межах
радянських і діаспорних практик, урешті-решт своєрідний «опір» нового
Український історичний журнал. – 2014. – №4
6 В.А.Смолій, Г.В.Боряк
фактографічного матеріалу, який не тільки розростався подібно до величезно-
го сніжного кому, а й уперто не вкладався у традиційні формати систематиза-
ції та репрезентації знання.
За таких обставин і передумов Інститут історії України НАНУ зініціював
масштабний науково-дослідний проект із підготовки й видання «ЕІУ». 20 черв-
ня 1997 р. Президія НАН України ухвалила постанову №219 «Про підготовку
фундаментальної «Енциклопедії історії України»», в якій майбутнє п’ятитомне
видання було віднесено до кола пріоритетних напрямів досліджень у галузі
соціальних і гуманітарних наук. Перед спеціалістами доволі гостро постала
проблема вироблення загальної концепції, словника – електронного «древа
гасел» – та низки методичних рекомендацій для авторів. Більше того, енци-
клопедичний формат цього науково-дослідного проекту вимагав створення
спеціального творчого колективу, який би постійно розробляв та опікувався
«ЕІУ» на всіх стадіях її написання й підготовки. Утім, розуміння повного об-
сягу функцій і завдань такого колективу склалося лише за декілька років,
коли нагальною стала потреба комплексного поєднання наукового-дослідних,
редакційних, видавничих практик.
Першим реальним кроком стало створення в Інституті історії України
НАНУ 16 липня 1998 р., згідно з наказом №45-к, «тимчасового творчого колек-
тиву», пізніше трансформованого в робочу групу, котра розпочала підготовку
словника та концептуальних засад проекту. 3 грудня 1998 р. наказом по інсти-
туту №93-к було сформовано робочу групу Головної редколеґії «ЕІУ» за низкою
тематичних, хронологічних та функціональних напрямів, як-от: усесвітньо-
історичні аспекти національної історії; історія культури; археологія; анти-
чність; раннє середньовіччя; теоретичні статті та визначення; радянський пе-
ріод історії України; персоналії істориків; джерелознавство та спеціальні іс-
торичні дисципліни; узагальнюючі статті; ілюстрації; картографія, а також з
інших проблемно-хронологічних сеґментів.
Слід підкреслити, що проект «Енциклопедії історії України» виявився
надзвичайно складним для реалізації, зокрема не раз доводилося корегува-
ти концептуальні засади. Зазвичай енциклопедичний формат висуває перед
дослідниками кілька доволі жорстких і складних вимог: а) окреслити провід-
ні масиви інформації, котрі мають бути репрезентованими, себто сформувати
певні алгоритми добору словникових гасел; б) визначити способи представлен-
ня й уніфікації фактографічних відомостей та узагальнень, тобто типи статей
та ієрархічні зв’язки між ними; в) чітко зафіксувати сферу самообмеження.
Певна річ, архітектоніка будь-якої енциклопедії залежить саме від опрацю-
вання й переведення до конструкції тексту наведених вище настанов.
Утім, у випадку, коли йдеться про універсальний фаховий компендіум
відомостей загальнонаціонального масштабу, яким є «ЕІУ», складність на-
уково-методичних, технічно-організаційних, координаційних і редакторських
проблем зростає щонайменше на кілька порядків. Чимало часу довелося ви-
тратити, щоб осягнути специфіку, особливості та вимоги такого енциклопедич-
ного формату, кінець-кінцем віднайти оптимальний баланс між репрезентаці-
єю й уніфікацією інформації. Цей шлях виявився довгим і тернистим.
Український історичний журнал. – 2014. – №4
«Енциклопедія історії України» та сучасна українська енциклопедистика 7
Первісно проект енциклопедії уявлявся як систематизація й узагальнен-
ня того величезного масиву фактографічної інформації, котра ввійшла до на-
укового обігу впродовж 1990 – початку 2000-х рр. Зокрема, було розроблено
спеціальні методичні рекомендації для авторів, а також підготовлено серію
типових статей «ЕІУ», які обіймали низку видових гасел: різноманітні персо-
налії, джерела, пам’ятки історичної думки, війни, повстання, стани, політич-
ні організації та партії, установи, держави, державні утворення, міжнародні
угоди та ін. Провідним мотивом виступало об’єктивістське представлення іс-
торії України з акцентуванням на ліквідації «білих плям» і фактографічних
прогалин. Ці зафіксовані пріоритети лягли в основу конструкції перших томів
енциклопедичного проекту.
На підготовчому етапі було створено єдине «древо гасел» – електрону базу
даних, що містила докладний перелік майбутніх словникових статей. Але вже
практична робота над першими томами продемонструвала багатошаровість
та полівимірність енциклопедичного формату, тобто наявність різноманітних
вертикальних, горизонтальних, історично-генетичних, хронологічних, фахово-
дисциплінарних, предметних зрізів – величезне розмаїття зв’язків і відгалу-
жень, які тією чи іншою мірою перетинаються в більшості гасел. Отже поста-
ла ціла низка уточнюючих, доповнюючих текстових сеґментів і ситуаційних
контекстів, які спонукали редакційну колеґію серйозно скорегувати первісну
словникову базу, а, за великим рахунком, уводити нові гасла та додаткові бло-
ки інформації до вже написаних статей.
Зрештою, енциклопедичні практики кінця 1990 – початку 2000-х рр. про-
демонстрували один із найголовніших викликів для проекту «Енциклопедії
історії України» – проблему співвідношення й гармонізації синхронічного та
діахронічного представлення світу історії, точніше низку суперечностей між
репрезентацією структури і процесу. Дилема «процес/структура» належить
до старих, класичних проблем історієписання, котру історики здебільшого
вирішують із діахронічним перекосом, себто на користь представлення про-
цесу. Тим паче, що більшість фахівців переважно сприймають та уявляють
минувшину саме у вигляді процесу. Ці традиційні проблеми, але у значно
більших масштабах і ракурсах, було перенесено й на терен «ЕІУ». Відтак як
перед нею, так і перед іншими проектами соціогуманітарних енциклопедій
постала гостра проблема конструювання будови, зокрема збалансування
певних перекосів між представленням процесу і структури. Ідеться про діа-
хронічну чи, так би мовити, процесуальну домінацію словникових гасел, яка
диктувалася базовим фактографічним матеріалом. Натомість структура й
формації історичного часу (синхронічний вимір) – соціальні, економічні, ет-
нонаціональні, духовні, культурні зрізи і структури епох, географічне, при-
родне, соціокультурне середовище побутування та їх трансформації в різні
часи – залишалися десь на марґінесах, а іноді взагалі випадали зі словнико-
вого компендіуму. У проекті «ЕІУ» це проявилося в недостатній кількості га-
сел середньої ланки за багатьма напрямами, нестачі великих базових статей
із високим рівнем узагальнення, які, до того ж, інколи були відірваними від
першого (предметного) рівня.
Український історичний журнал. – 2014. – №4
8 В.А.Смолій, Г.В.Боряк
Спершу вирішення цієї проблеми вбачалося в розширенні формату ен-
циклопедії через включення нових масивів фактографічного матеріалу.
Зауважимо, що для цього рішення були й уповні об’єктивні підстави, оскільки
істотно зросла словникова база (тобто кількість гасел, опрацьованих робочою
групою «ЕІУ»). Крім того, упродовж 2000-х рр. до наукового обігу було введено
багато нових джерельних комплексів, які суттєво збільшили обсяги фактогра-
фічної інформації. Відтак помітно розширилося коло персоналій і термінів,
які неодмінно слід було включити до універсальної фахової енциклопедії з іс-
торії України.
Усе це спричинило кардинальне переформатування проекту «Енциклопедії
історії України», котре назріло вже у середині 2000-х рр. Зокрема, у розпоряд-
женні Президії НАН України №600 від 14 жовтня 2005 р. було зафіксовано,
що обсяг кожного тому «ЕІУ» та терміни його опрацювання визначатимуться
установами-координаторами, тобто Інститутом історії України НАНУ та ви-
давництвом «Наукова думка». Відтак розпочалася поступова трансформація
проекту з п’ятитомника на восьми-, а згодом і на десятитомник. Основні рі-
шення щодо зміни формату було впроваджено постановою №138 «Про акту-
альні питання реалізації науково-видавничого проекту “Енциклопедія історії
України”», що її Президія НАН України ухвалила 7 травня 2008 р. Водночас
документ передбачав низку заходів щодо підвищення фахового рівня, зокрема
забезпечення перевірки фактичної достовірності словникових гасел, а також
комплексного опрацювання бібліографії, ілюстративних, картографічних ма-
теріалів. У постанові вперше намічалися й перспективні напрями розвитку
проекту, а саме передбачалося розміщення всіх томів у Всесвітній мережі.
Така суттєва корекція формату «ЕІУ» вимагала залучення додаткових
фінансових і матеріальних ресурсів, що суттєво ускладнило реалізацію про-
екту з огляду на загальну кризову економічну ситуацію у країні впродовж
2008–2012 рр. Утім, ці проблеми вдалося успішно вирішити у процесі трива-
лих перемовин із відповідними державними органами й установами. Зокрема,
цільове фінансування на завершення десятитомного видання було передбаче-
но постановою Верховної Ради України №3284-VI «Про відзначення 75-річчя
Інституту історії України Національної академії наук України», ухваленою
21 квітня 2011 р.
Однак розширенням формату й обсягів «Енциклопедії історії України», зма-
ганнями за її фінансове й матеріальне забезпечення, звичайно, не обмежували-
ся колізії, пов’язані з цим проектом, оскільки поставали різні виклики, пов’язані
зі способами репрезентації та уніфікації інформації. Нагадаємо, що первісно
«ЕІУ» розглядалася й конструювалася як фаховий універсальний звід відомос-
тей з історії України, що передбачало представлення словникових гасел на за-
садах об’єктивізму та сцієнтизму. У такому дусі було підготовлено перші п’ять
томів. Але влітку – восени 2008 р. розгорнулася доволі гостра дискусія навколо
перегляду усталених принципів уніфікації й репрезентації інформації, зокрема
керівництво редакції видавництва «Наукова думка» запропонувало наблизи-
ти рівень «ЕІУ» до широкого загалу читачів, себто зробити низку статей більш
«людяними». У широкому сенсі йшлося про своєрідну спробу популяризації
Український історичний журнал. – 2014. – №4
«Енциклопедія історії України» та сучасна українська енциклопедистика 9
фахового представлення через зміщення чи перерозподіл акцентів викладу пе-
редусім щодо словникових статей про персоналії й населені пункти. Власне, на
перший план висувалося персоніфіковане представлення подій, біографій, міст,
місцевостей і т.п. Більше того, пропонувалося кардинально змінити звичний фа-
ховий формат викладу, до якого планувалося включати матеріали автобіогра-
фічного, мемуарного, епістолярного спрямування, залучати достовірні інтернет-
ресурси тощо. Вислідом цього популяризаторського експерименту стала розлога
(кілька десятків сторінок) «Пам’ятка авторові щодо підготовки “Енциклопедії
історії України”, томи 6–10», підготовлена за ініціативою редакції видавництва
спільно з Інститутом історії України НАНУ.
Почасти апробацію таких підходів було проведено у шостому томі «ЕІУ»,
в якому фаховий компендіум відомостей скорегували за рахунок персоніфіко-
ваних, реґіональних і краєзнавчих доповнень. З одного боку, цей експеримент
продемонстрував, що змішування жанрових і видових ліній уніфікації помітно
розмиває фахові принципи систематизації й кодифікації соціогуманітарного
знання, тобто порушує кордони самообмеження, що є підставовими для енци-
клопедичного формату. З іншого боку, істотно зросли масштаби редакційних,
коректорських та організаційно-технічних практик, які вимагали майже вдві-
чі більше робочого часу порівняно з підготовкою інших томів «ЕІУ». Вочевидь,
в умовах жорсткого календарного плану та цільового фінансування проекту
ідея змішування фахових і популяризаторських принципів репрезентації й
уніфікації виявилася непродуктивною, а в певному розумінні – помилковою.
Тож сьомий – десятий томи готувалися з перспективи фахової репрезентації
історичного знання.
Варто сказати декілька слів про організаційні й технологічні проблеми.
«Ахіллесова п’ята» видання, котра, на превеликий жаль, притаманна, мабуть,
усім сучасним відповідним проектам в Україні, проявилася у відсутності пов-
ного циклу енциклопедичних практик. На нашу думку, доцільно вести мову
про нагальні потреби, пов’язані із забезпеченням збалансованих, послідовних
і повноцінних комунікацій у ланцюзі автор – рецензент – редактор – корек-
тор. Це виявилося вкрай складним завданням, потребувало величезних зу-
силь. Упродовж низки років редколеґія та робоча група «Енциклопедії історії
України» набули чималого практичного досвіду на організаційно-технічній і
науково-методичній нивах, хоч і нині нас не все задовольняє у цій царині. Про
масштаби роботи свідчить той факт, що в редакційному портфелі «ЕІУ» є зна-
чна кількість матеріалів, відхилених на різних стадіях підготовки видання.
До того ж переважна більшість опублікованих статей зазнала щонайменше
кількох наукових редакцій та низки доопрацювань, термінологічних уточ-
нень, фактографічних доповнень. Доцільно згадати й про технічно-видавничі
проблеми, котрі неодноразово змушували суттєво скорочувати та утискати по-
вністю готові тексти вже на стадії передачі до видавництва, іноді на кілька
десятків друкованих аркушів. Певна річ, такі метаморфози не могли не позна-
читися на загальній архітектоніці багатотомника.
У 2000-х рр. виразно окреслилися та проступили системні й фундамен-
тальні проблеми. Відтоді модератори й учасники проекту поступово, крок за
Український історичний журнал. – 2014. – №4
10 В.А.Смолій, Г.В.Боряк
кроком, дуже складно, болісно, у процесі тривалих і гострих дискусій розпо-
чали перехід від конкретно-предметного мислення в побудові словникової
структури до вирізнення й диференціації спершу окремих «термінологічних
гнізд» і, урешті-решт, наблизилися до проблем цілісного, інтеґрального пред-
ставлення соціогуманітарного (зокрема історичного) знання про Україну в ен-
циклопедичному форматі. Так, за підсумками наукової полеміки редколеґія
тричі кардинально змінювала концептуальні засади. Проте пошук гармоній-
ного балансу між діахронічним та синхронічним представленням і до сьогодні
залишається вельми актуальною справою, тобто такою, що потребує запровад-
ження певних новацій. Та незважаючи на численні колізії, виклики, пробле-
ми в 2013 р. проект «ЕІУ» вийшов на новий рівень. Зрештою десять виданих
упродовж десяти років (2003–2013 рр.) томів продукують різноманітні думки
та рефлексії як щодо певних підсумків, так і стосовно перспектив.
На поточний момент створено й фактично опубліковано десятитомну
універсальну енциклопедію соціогуманітарного профілю, в якій комплек-
сно репрезентовано здобутки гуманістичних та суспільних наук з обсягу
української минувшини від найдавніших часів до сьогодення. Більше того,
«ЕІУ» є фундаментальним фаховим зводом сучасних знань про Україну та
її історію, представлених у розширеному енциклопедично-довідковому фор-
маті. Проте це – не тільки універсальний і найповніший фаховий довідник,
а й цікаве культурологічне видання, адже містить великий шар культуроз-
навчої інформації.
Зауважимо, що «Енциклопедія історії України» впровадила до науково-
го обігу великий фаховий словниковий звід відомостей з усіх галузей та дис-
циплін історичної, а також суміжних (археологія, антропологія, соціологія,
філософія, політологія, культурологія, етнопсихологія, славістика та багато
інших) наук, що безпосередньо чи опосередковано стосуються вітчизняної іс-
торії. Неабиякі досягнення споглядаємо й на ниві уніфікації та репрезента-
ції інформації. У компактному енциклопедичному форматі систематизовано
та представлено фактографічні відомості з історії всіх цивілізацій, культур,
держав і державних утворень, націй, народів, етносів, племен, торговельних
колоній, міст, великих поселень, станів, прошарків, верств, груп, політичних
партій та організацій у територіальних межах нинішньої України від первіс-
ної доби й до сучасності. Водночас запропоновано найповніший на сьогодні на-
бір словникових статей, присвячених діячам української історії – як знаковим,
визначним, так і забутим чи маловідомим, а кілька сотень персоналій упер-
ше введено до української енциклопедистики. Низку статей «ЕІУ» відведено
українству поза межами Батьківщини (еміґрація, діаспора, міґраційні потоки
та розселення українців у світі, українські зарубіжні інституції й організації
тощо), що нерозривно пов’язано з історією України.
Слід наголосити, що у проекті подано унікальні блоки ілюстративного та
картографічного матеріалу, котрі істотно доповнюють, розширюють словнико-
вий звід, продукуючи ефект візуального супроводу базової інформації. Слід
згадати й про розгалужений довідково-бібліографічний блок, що подається
до більшості словникових гасел і дозволяє читачеві здійснювати самостійну
Український історичний журнал. – 2014. – №4
«Енциклопедія історії України» та сучасна українська енциклопедистика 11
бібліографічну евристику за багатьма напрямами (персоналії, події, факти,
окремі періоди чи цілі епохи української історії, теорії та концепції тощо).
Бібліографічні й історіографічні характеристики не обмежуються лише віт-
чизняною літературою – автори намагалися подавати широкий європейський
або світовий контекст проблеми, події, явища, персоналії (залежно від рівня й
характеру предмета статті), окреслювати, коли це визнавалося за можливе та
доцільне, місце конкретної події, явища, особи у світовому історичному процесі
або міжнародному науковому, політичному, культурному просторі.
Кількісні параметри «Енциклопедія історії України» відображають вели-
чезний обсяг проведеної роботи. Десять томів становлять 1050 обліково-видав-
ничих аркушів, тобто впродовж усього періоду видання щороку публікувалося
у середньому по одному тому обсягом 100 арк. Десять томів – це понад 12 тис.
статей, близько 8 тис. ілюстрацій і більше 500 спеціально розроблених карт.
До написання статей було залучено 1350 авторів як з України, так і з-за меж
нашої держави.
Словникові гасла «ЕІУ» писали фахівці з провідних наукових установ
України, у тому числі академічних Інституту археології, Інституту української
археографії та джерелознавства імені М.Грушевського, Інституту політичних і
етнонаціональних досліджень імені І.Кураса, Інституту українознавства імені
І.Крип’якевича, Інституту мовознавства імені О.Потебні, Інституту літератури
імені Т.Шевченка, Інституту української мови, Інституту мистецтвознавства,
фольклористики та етнології імені М.Рильського, Інституту світової економі-
ки і міжнародних відносин, Інституту економіки та прогнозування, Інсти ту ту
сходознавства імені А.Кримського та його Кримського відділення, Інс ти ту-
ту всесвітньої історії, Інституту філософії імені Г.Сковороди, Інституту соціо-
логії, Інституту географії, Інституту держави і права імені В.Корецького та ін.
Крім того, до написання статей залучалися науковці з Київського націо-
нального університету імені Т.Шевченка, Львівського національного уні-
верситету імені І.Франка, Національного університету «Києво-Могилянська
академія», Національного педагогічного університету імені М.Драгоманова,
Чернівецького національного університету імені Ю.Федьковича, Кам’янець-
По дільського національного університету імені І.Огієнка, Одеського на ціо-
нального університету імені І.Мечникова, Харківського націона льного уні-
верситету імені В.Каразіна, Таврійського національного університету імені
В.Вернадського, Прикарпатського національного університету імені В.Сте-
фаника, Луганського національного університету імені Т.Шев ченка, За-
порізького національного університету, Бердянського державного педагогічно-
го університету, Чернігівського національного педагогічного університету імені
Т.Шевченка, Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту
імені Т.Шевченка, Українського католицького університету, Національного
університету оборони України імені І.Черняховського, Наукового товариства
імені Т.Шевченка, низки інших інституцій.
Розмаїття словникових гасел спонукало редакційну колеґію до тривалих
пошуків і широкого залучення спеціалістів із найрізноманітніших установ, та-
ких, як адміністрація Державної прикордонної служби України, Національна
Український історичний журнал. – 2014. – №4
12 В.А.Смолій, Г.В.Боряк
академія державного управління при Президентові України, Національ-
на ака демія керівних кадрів культури і мистецтв України, Державне аґент-
ство України з управління зоною відчуження, Служба безпеки України,
Національна музична академія України імені П.Чайковського, Національний
художній музей України, Інститут культурології Національної академії мис-
тецтв України, Національний заповідник «Софія Київська», Національний
Києво-Печерський історико-культурний заповідник, Національний заповід-
ник «Хортиця», Львівська національна галерея мистецтв імені Б.Возницького,
Національний музей-заповідник українського гончарства в Опішному,
Корсунь-Шевченківський державний історико-культурний заповідник,
Хмельницький обласний краєзнавчий музей, Закарпатський краєзнавчий му-
зей (Ужгород), Новгород-Сіверський історико-культурний музей-заповідник
«Слово о полку Ігорєвім» та ін.
Звісно, у проекті брали участь постійні партнери Інституту історії України
НАНУ – архівісти й бібліотекарі з цілої низки установ, зокрема Національної
бібліотеки України імені В.Вернадського, Львівської національної наукової біб -
ліотеки імені В.Стефаника, Національної наукової сільськогосподарської бі-
бліотеки Національної академії аграрних наук України, Центрального дер-
жавного архіву вищих органів влади та управління України, Центрального
державного архіву громадських об’єднань України, Центрального державно-
го архіву зарубіжної україніки, Центрального державного історичного архіву
України в м. Львові, Центрального державного історичного архіву України
в м. Києві, Центрального державного кінофотофоноархіву України імені
Г.Пшеничного, Центрального державного науково-технічного архіву України
та ін.
Однак левову частку статей «Енциклопедії історії України», майже дві тре-
тини всіх гасел, підготували співробітники Інституту історії України НАНУ,
котрий повністю забезпечив науково-методологічний, організаційно-коорди-
наційний та методично-технічний супровід цього масштабного енциклопедич-
ного проекту.
На сьогодні «ЕІУ» підійшла до нового та якісно іншого етапу реалізації,
що його можемо означити як перехід від представлення предметно-об’єктних,
фактографічних зрізів знання до цілісної й інтеґральної репрезентації істо-
ричного знання про Україну. Тепер найважливіша проблема, що постає пе-
ред виконавцями проекту, – це потреба синхронізувати наявний словниковий
матеріал, поданий у десяти томах, із загальними образами й уявленнями
про історію нашої країни та історичне знання, які склалися у сучасній науці.
Інакше кажучи, збалансувати, скорегувати той діахронічний чи процесуаль-
ний дисбаланс, про який ішлося вище, представити масив узагальнюючої,
ґенералізованої інформації.
Зауважимо, що ця проблема не нова у світових енциклопедичних практи-
ках. Скажімо, у всесвітньовідомій енциклопедії «Британніка» схожа пробле-
ма вирішувалася за допомогою спеціальної структурної частини «Мікропедія»
(«Micropaedia») – короткої енциклопедії для швидких довідок із посиланнями
на статті великої «Макропедії» («Macropaedia»). В українській енциклопедичній
Український історичний журнал. – 2014. – №4
«Енциклопедія історії України» та сучасна українська енциклопедистика 13
традиції подібний розподіл, хоч і не зовсім вдало, свого часу було реалізовано
в «Енциклопедії українознавства»: «Загальна частина» (Мюнхен, Нью-Йорк,
1949 р.) та «Словникова частина» (1955–1995 рр.). У проекті «ЕІУ» редколеґія
запланувала спеціальний том «Україна – Українці», в якому крім частини тра-
диційних словникових гасел на літеру «У» (до 20% обсягу), свідомо залишених
поза межами опублікованих десяти томів, передбачається подати узагальню-
ючий, ґенералізований компендіум знань з історії України (80%). Цей том уяв-
ляється нам як серія статей високого рівня загальності стосовно всіх періодів,
епох, а головне – зв’язків, передумов і середовищ, в яких розгорталася наша
минувшина (безвідносно до літерної належності статей). У функціональному
розумінні за призначенням він нагадує том «Miкропедія» у «Британніці», про-
те з суттєвим корегуванням, оскільки «Британська енциклопедія» – загальна
універсальна, а «Енциклопедія історії України» – соціогуманітарна, або універ-
сальна галузева з відповідним рефреном та іншими засадами репрезентації
матеріалу. Отож у томі «Україна – Українці» плануємо висвітлити низку про-
відних проблем і сюжетів історії України у світлі сучасного соціогуманітарного
знання. Передусім це – географічне, природне середовище, тваринний і рос-
линний світи, кліматичні умови як підоснова історії від найдавніших часів
до сьогодення. Поважне місце має посісти представлення історичної людини
й уявлень про неї на теренах минувшини України з перспективи сучасних
знань, передусім у річищі фізичної, культурної й історичної антропології. На
окрему увагу заслуговує репрезентація узагальнюючої інформації про соціо-
культурні й етнокультурні середовища та їх трансформації в історичному часі,
себто цивілізаційні виміри вітчизняної історії.
Важливі блоки інформації, котрі передбачається подати у цьому томі
«ЕІУ», пов’язані з узагальнюючими образами, уявленнями й характеристика-
ми всіх історичних епох і періодів як низки цілісних просторово-хронологіч-
них сеґментів минувшини. У світлі такого підходу планується репрезентація
періодизацій історії України у зв’язку зі світовим та європейським минулим,
а також різноманітні концептуальні представлення української історії: націо-
нальні й інонаціональні традиції тощо. Ще один інформаційний сеґмент тому
«Україна – Українці» буде сконцентровано навколо інтеґрального представ-
лення соціальних, політичних, економічних, господарських структур з обся-
гу різних епох і періодів історії. Це саме та середня ланка енциклопедичних
практик, нестача якої відчувається в попередніх томах «ЕІУ». Урешті, варто
згадати про представлення у вказаному томі загальної палітри «дисциплінар-
них світів» історичної науки з їхніми відмінними культурними традиціями,
інтелектуальними стандартами, дискретністю, себто дисциплінарна і про-
блемна, фундаментальна й актуальна структури історичної науки, інтердис-
циплінарні практики, дифузія дисциплінарності в контексті студіювання іс-
торії України тощо. Цей блок проблем із відповідними масивами інформації
має посісти чільне місце в «Енциклопедії історії України». Очевидно, що том
«Україна – Українці» потребуватиме й спеціального ілюстративного, картогра-
фічного та допоміжного (таблиці, схеми, діаграми) супроводу, що має забезпе-
чити повноцінне представлення узагальнюючої інформації.
Український історичний журнал. – 2014. – №4
14 В.А.Смолій, Г.В.Боряк
Десятирічний термін енциклопедичного проекту переконав нас у неможли-
вості його завершення після видання останнього тому за абеткою. Сучасна на-
укова інформація циркулює з величезною швидкістю й інтенсивністю, зокрема
стало нарощує темпи зростання. Це потребує постійного оновлення як наявної
словникової бази «Енциклопедії історії України», так і її змістового наповнення,
а також реґулярного й систематичного введення нових гасел. У світовій енцикло-
педистиці вже давно склалася практика видання періодичних додатків, серійних
доповнень до основного проекту, ілюстрованих (в останні роки мультимедійних)
щорічників, спеціальних індексів тощо. Очевидно, що цю плідну й апробовану
часом практику опрацювання та видання додаткових томів варто застосувати.
На нашу думку, доцільно запланувати систематичну підготовку та видан-
ня по одному додатковому тому «Енциклопедії історії України» з періодичніс-
тю у два – три роки. Словникова база таких додаткових томів має включати:
а) нові гасла, котрі будуть пов’язані з уведенням до наукового обігу відповід-
ного фактографічного матеріалу; б) словникові статті, що уточнюватимуть,
корегуватимуть, а у чомусь навіть і переглядатимуть, виправлятимуть уже
опубліковані гасла; в) словникові статті концептуального й термінологічного
спрямування, які відображатимуть новації, тенденції у царині соціогумані-
тарного, історичного знання. Загалом видання додаткових томів стане одним
зі шляхів перетворення «ЕІУ» на постійний академічний проект у галузі укра-
їнської історичної та соціогуманітарної енциклопедистики.
Найоптимальнішим же шляхом трансформації проекту «Енциклопедії іс-
торії України» з тимчасового в постійний, безумовно, уважаємо повне й необме-
жене удоступнення змісту всіх томів у Всесвітній мережі. У виборі цього шляху
редколеґія також керується загальним досвідом. Наприклад, «Британніка» від
1994 р. видається на оптичних дисках, а згодом її електронну версію було роз-
міщено в Мережі1. У 1997 р. навіть припинився випуск «паперового» варіан-
ту (утім 2002 р., під тиском традиціоналістів, друк відновлено). Останній том
паперової версії «Британніки» побачив світ 2010 р. У березні 2012 р. редак-
ція цієї енциклопедії оголосила про остаточний перехід на мультимедійний
формат унаслідок жорсткої конкуренції як із безкоштовною й загальнодоступ-
ною «Вікіпедією», так й іншими англомовними енциклопедичними проектами
(«Енциклопедія Кольєра», «Енциклопедія Американа», «Енкарта» тощо).
Редколеґія «Енциклопедії історії України» вже зробила перші кроки у цьому
напрямі. На веб-порталі Інституту історії України НАНУ2 у вигляді бази даних
зі зручною навіґацією функціонують повнотекстові версії майже 70% опубліко-
ваних словникових гасел (літери «А» – «О»), а також розміщено всі десять томів
видання у форматі pdf. Окрім того, запроваджено рейтинґову систему статей
«ЕІУ» – топ-1003, що дозволяє відстежувати в реальному часі найбільш популяр-
ні з них за кількістю переглядів. Відзначимо, що всі статті з рейтинґу топ-100
мають щонайменше по кілька тисяч переглядів, що загалом свідчить про до-
сить високу популярність серед читацької аудиторії. Редколеґія «Енциклопедії
1 [Електронний ресурс]: http://www.britannica.com/
2 [Електронний ресурс]: http://www.history.org.ua
3 Див.: [Електронний ресурс]: http://www.history.org.ua/index.php?searchByPart&termin_hit
Український історичний журнал. – 2014. – №4
«Енциклопедія історії України» та сучасна українська енциклопедистика 15
історії України» уклала угоду з «Вікіпедією» про аґресивне поширення в її укра-
їнському сеґменті нашого продукту. Це – так звана ліцензія «Creative Commons»
для безкоштовного некомерційного видання із зазначенням авторства, що до-
зволить ширше представити проект «ЕІУ» у віртуальному просторі.
На подальшу перспективу редколеґія розглядає електронну версію
«Енциклопедії історії України» як постійний, систематично оновлюваний ре-
сурс на кшталт «Вікіпедії», але з академічними й фахово-дисциплінарними
канонами представлення історичного та соціогуманітарного знання. На нашу
думку, важливу роль у збереженні високого академічного рівня цього енци-
клопедичного проекту має відіграти систематичне видання додаткових томів
«ЕІУ», про що вже йшлося вище.
Проміжним етапом у створенні електронної енциклопедії може стати під-
готовка її мультимедійної версії на оптичних дисках. Видання таких версій
стало доброю традицією світової енциклопедистики впродовж останнього два-
дцятиріччя. Мультимедійна версія не тільки допоможе в подальшому про-
суванні продукту в інформаційному й віртуальному просторах, а також до-
зволить забезпечити нагальні потреби істориків, учених-гуманітаріїв у добу
інформаційних технологій і Всесвітньої мережі.
Слід зазначити, що як п’ятирічний період підготовки (1997–2002 рр.), так
і десятиліття видання (2003–2013 рр.) «Енциклопедії історії України» загалом
пройшли в надзвичайно сприятливому інформаційному соіціогуманітарному
середовищі, адже паралельно з «ЕІУ» успішно розгортався (й триває досі) ін-
ший проект – «Енциклопедія сучасної України» («ЕСУ»), що ним опікується спе-
ціальна академічна установа – Інститут енциклопедичних досліджень НАНУ,
чий теоретико-методологічний і практичний доробок від 2009 р. узагальнюєть-
ся у серійному виданні «Енциклопедичний вісник України»4. Останнім часом
«ЕСУ» набуває значною мірою персоналійного спрямування, подаючи у чер-
гових томах значний масив статей про політичних, громадських, державних
діячів, науковців, митців, акторів, спортсменів, літераторів; відомості не лише
про громадян України, а й про українців, які мешкають за кордоном і стали
відомими в тій чи іншій сфері.
Фінальний етап підготовки й видання «Енциклопедії історії України»
збігся з новим викликом, що постав перед вітчизняною соціогуманітарис-
тикою: у січні 2013 р. президентським указом було підтримано пропозицію
Національної академії наук України щодо створення впродовж 2013–2020 рр.
універсальної «Великої української енциклопедії» («ВУЕ»). На сьогодні опра-
цьовано адміністративно-організаційні засади цього загальнонаціонального
проекту, концепцію, методологію, методичний інструментарій включно з робо-
чою версією словника, функціонує тематичний веб-портал5. Інформаційне тло
для розгортання мережевої версії «ЕІУ» створюють також інші новітні мереже-
ві енциклопедичні проекти, огляд яких нещодавно вміщено в окремому томі
«Спеціальних історичних дисциплін»6.
4 Див.: [Електронний ресурс]: http://encyclopedia.kiev.ua/vydaniya/files/Visnuk.pdf
5 [Електронний ресурс]: http://gue.microdb.com/
6 Боряк Г.В., Папакін Г.В. Відкриті енциклопедичні гуманітарні ресурси в Інтернеті:
Український історичний журнал. – 2014. – №4
16 В.А.Смолій, Г.В.Боряк
Насамкінець зауважимо, що десятитомна «Енциклопедія історії Украї-
ни» вже посіла поважне місце як у сучасній вітчизняній історичній науці,
так і в національній соціогуманітаристиці. Утім, на часі – нові виклики й
проблеми, пов’язані з просуванням нашого інтелектуального продукту на
новітніх культурних обширах. Інакше кажучи, повноцінна реалізація всіх
складових проекту «ЕІУ» дозволить нам упевнено ввійти в епоху електронної
енциклопедистки, а також перетворить «Енциклопедію історії України» на
дієвий і гнучкий канал інтеґрації української історичної науки зі світовою
соціогуманітаристикою.
Сучасний стан і проблеми функціонування // Спеціальні історичні дисципліни. – Ч.21. – К.,
2013. – С.73–89.
The publication deals with the conceptual foundations, preconditions and implementa-
tion of the “Encyclopedia of History of Ukraine”, a unique publishing project on a speciali-
zed universal reference book. It covers the issues of evolution and transformation of the
“EHU” encyclopedic practices in the late 1990s – early 2000s; provides review of its de-
velopment prospects, including preparation of the volume “Ukraine – Ukrainians”, sup-
plementary volumes, electronic multimedia encyclopedic resource format and its place in
modern Ukrainian and world encyclopedic studies.
Keywords: “Encyclopedia of History of Ukraine”, encyclopedic studies, socio-humanities,
multimedia, network encyclopedic project.
|