Греки-хіосці в Російській імперії: соціальна адаптація та національна самоідентифікація
На прикладі впливових хіоських купецьких родів, котрі наприкінці XVIII – на початку XIX ст. оселилися на Півдні Російської імперії, розглядаються складні процеси соціальної адаптації представників грецьких торговельних кланів у російському суспільстві. Зберігаючи національну самосвідомість, під впл...
Saved in:
| Published in: | Український історичний журнал |
|---|---|
| Date: | 2014 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2014
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/108536 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Греки-хіосці в Російській імперії: соціальна адаптація та національна самоідентифікація / В.В. Томазов // Український історичний журнал. — 2014. — № 4. — С. 100-108. — Бібліогр.: 69 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| _version_ | 1859665541643370496 |
|---|---|
| author | Томазов, В.В. |
| author_facet | Томазов, В.В. |
| citation_txt | Греки-хіосці в Російській імперії: соціальна адаптація та національна самоідентифікація / В.В. Томазов // Український історичний журнал. — 2014. — № 4. — С. 100-108. — Бібліогр.: 69 назв. — укр. |
| collection | DSpace DC |
| container_title | Український історичний журнал |
| description | На прикладі впливових хіоських купецьких родів, котрі наприкінці XVIII – на
початку XIX ст. оселилися на Півдні Російської імперії, розглядаються складні процеси соціальної адаптації представників грецьких торговельних кланів у російському суспільстві. Зберігаючи національну самосвідомість, під впливом
економічних та соціокультурних факторів усе ж відбувалися докорінні зміни у
способі життя, напрямах діяльності, соціальній належності та ментальності
грецької торгово-фінансової аристократії.
In the article on the example of influential Chios merchant’s families that settled
on South of Russian Empire at the end 18th – beginning 19th centuries has been
researched the difficult social adaptation processes of the Greek trade clans’
representatives to the Russian society. They have kept national consciousness, but
there were radical changes in their life’s way, direction of activity, social status and
mentality under act of economic and sociocultural factors.
|
| first_indexed | 2025-11-30T10:35:27Z |
| format | Article |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2014. – №4
Наприкінці XVIII – на початку XIX ст. у південних портах Російської ім-
перії – Одесі, Миколаєві, Бердянську, Ростові-на-Дону, Таґанрозі, Єйську,
Керчі – осіли представники впливових торгово-фінансових кланів, що по-
ходили з острова Хіос в Егейському морі. Родини Мавроґордато, Родоканакі,
Петрококкіно, Раллі, Аверіно, Скараманґа, Неґропонте, Севастопуло, Сканаві,
Караллі, пов’язані між собою кровними узами й діловими відносинами, упро-
довж десятків років контролювали значну частину торговельних операцій чор-
номорських та азовських портів Російської імперії, зробивши значний внесок в
їх економічний, культурний і соціальний розвиток.
Документи для реконструкції просопографічного портрета цієї етносоціальної
групи надзвичайно різноманітні як за походженням, так і за змістом. В основно-
му вони зберігаються в архівах Ростова-на-Дону, Одеси, Миколаєва, Сімферополя
та Санкт-Петербурґа. Це – матеріали майнового (ґільдійські внески, заснування
торгових домів, ділове листування, фінансова звітність, заповіти, купчі), соціаль-
ного (долучення до купецьких ґільдій, стану спадкових громадян і спадкових дво-
рян Російської імперії, прийняття підданства, нагородження орденами, служба та
громадська діяльність, вибори на почесні посади, благодійність) характеру; доку-
менти громадянського стану (метрики, свідоцтва про народження, шлюб і смерть).
Особливістю джерельної бази дослідження є розпорошеність матеріалів по фондах
різних інституцій державного, міського й церковного управління. Винятком слугує
хіба що родинний фонд Родоканакі – Юр’євичів, який зберігається в Державному
архіві Одеської області й містить майнові документи цієї родини1. Однак комплексне
дослідження джерел дозволяє простежити складні процеси, що відбувалися у цій за-
мкненій етносоціальній групі2, та доповнити наші уявлення про соціально-економіч-
ну ситуацію, характерну для Російської імперії наприкінці XVIII – на початку ХХ ст.
* Томазов Валерій В’ячеславович – кандидат історичних наук, старший науковий співробітник,
завідувач сектору генеалогічних та геральдичних досліджень Інституту історії України НАНУ
1 Державний архів Одеської області (далі – ДАОО). – Ф.188. – Оп.1. – 104 спр.
2 Argenti P. Libro d’oro de la noblesse de Chio. – Vol.2. – London, 1955; Томазов В. Рід
Мавроґордато (гілка Нікола) на Півдні Російської імперії: історико-просопографічне досліджен-
ня // Український історичний журнал. – 2010. – №2. – С.235–245 та ін.
УДК [929.52+316.4] : 323.153 (=14) (470+571) + (495+83) «18/19»
В.В.ТомАзоВ *
ГРЕКИ-ХІОСЦІ В РОСІЙСьКІЙ ІМПЕРІЇ:
СОЦІАЛьНА АДАПТАЦІЯ ТА НАЦІОНАЛьНА САМОІДЕНТИФІКАЦІЯ
На прикладі впливових хіоських купецьких родів, котрі наприкінці XVIII – на
початку XIX ст. оселилися на Півдні Російської імперії, розглядаються склад-
ні процеси соціальної адаптації представників грецьких торговельних кланів у
російському суспільстві. Зберігаючи національну самосвідомість, під впливом
економічних та соціокультурних факторів усе ж відбувалися докорінні зміни у
способі життя, напрямах діяльності, соціальній належності та ментальності
грецької торгово-фінансової аристократії.
Ключові слова: Хіос, рід, купець, Південь Російської імперії, благодійництво, торгівля,
спадковий почесний громадянин, соціальна адаптація, національна самоідентифікація.
Український історичний журнал. – 2014. – №4
Греки-хіосці в Російській імперії: соціальна адаптація та національна самоідентифікація 101
Основними напрямами економічної діяльності хіосців у Росії були міжнародна
торгівля, банківські операції, земельні спекуляції, здавання нерухомості в оренду.
Спираючись на значні родинні капітали та міжнародні торговельні зв’язки, вони
відігравали провідну роль в економічному житті Чорноморсько-Азовського реґіону.
Експортували переважно збіжжя, а також іншу сільськогосподарську продукцію –
льон, бавовну, шкіру, а імпортували – бруківку, каву, вина, тканини, предмети роз-
коші. Наприклад, фірма «Мавроґордато, Петрококкіно і КО», заснована Пантелієм
Амвросійовичем Мавроґордато та його дядьком Лаврентієм Петрококкіно, за
1836 р. відправила 7 суден із пшеницею до Константинополя, 5 – у Ліворно, 1 – до
Трієста та 2 – у Марсель, прийнявши 1 вітрильник із Трієста з камінням-бруківкою
на борту та ще 1 – із Марселя з вантажем кави3. У 1866 р. із двадцяти торгових до-
мів, що контролювали експорт південноукраїнської пшениці, десять було засновано
греками. Серед них найзначніші – фірми «Ф.П.Родоканакі» і «Федір Мавроґордато
та К°»4. У 1827 р. загальний оборот кампанії «Ф.П.Родоканакі» становив близько
1,2 млн руб., а через десять років – уже понад 5,5 млн5. Станом на 1861 р. «він
(Ф.П.Родоканакі. – В.Т.) здійснює вельми широку закордонну торгівлю та банків-
ські справи, і оборот його досягає від 3,5 млн до 5 млн руб. сріблом»6. Економічну
діяльність хіосців яскраво ілюструє оцінка, дана російським міністром фінансів
графом С.Ю.Вітте торговельній імперії Родоканакі:
«Завдяки підприємництву й видатній енергії Родоканакі, в Одесі
та інших центрах Півдня Росії вперше виникли різні виробни-
цтва, які, значною мірою, розвинули вітчизняну промисловість.
Йому зобов’язані своєї появою та розвитком, між іншим, Кавказь-
ке пароплавство, що шістьма пароплавами забезпечує термінові
рейси по портах Чорного моря; Новоросійський паровий млин у
місті Севастополі, який перемелює до 6500 пудів за добу [борош-
на] високого помелу; Товариство південноросійського шкіряно-
го виробництва зі щорічним оборотом у 1 200 000 руб., котре на
минулій Усеросійській виставці в Нижньому Новгороді здобуло
вищу нагороду – державний герб; Товариство південноросійсько-
го паперово-джутового та ткацького виробництва; Товариство
Старосинявського цукрового заводу; Товариство виробників шам-
панських вин і коньяку за французьким способом, а також вино-
курний і пивоварний заводи, паровий мукомельний млин, фабри-
ка перлових круп і рису та ін. […] Незалежно від цього, Перикл
Родоканакі (син і спадкоємиць Федора Павловича Родоканакі,
фундатора однойменної фірми – В.Т.), будучи засновником і го-
ловою Одеського міського кредитного товариства, своїми старан-
ністю та трудами чимало посприяв розвитку цього товариства»7.
Торговий дім одеського купця 1-ї ґільдії Федора Матвійовича Мавроґордато,
окрім експортно-імпортних операцій, також спеціалізувався на фінансовій
3 Одесский вестник. – 1836. – №25–26, 44–45, 48, 58–60, 68, 76, 79, 85, 88–90, 92, 98, 102.
4 Аυγητίδης Κ. Θεόδωρος Παύλου Ροδοκανάκης. – Χίος, 2004. – Σ.59.
5 Янници Ф. Греческий мир в конце XVIII – начале XX вв. по российским источникам (к во-
просу об изучении самосознания греков). – Москва, 2002. – С.180.
6 Российский государственный исторический архив (далі – РГИА). – Ф.40. – Оп.1. – Д.16. – Л.22.
7 Там же. – Д.48. – Л.181–182 об.
Український історичний журнал. – 2014. – №4
102 В.В.Томазов
справі. Так, у 1869 р. він був серед засновників Міжнародного торговельного
банку з центральним представництвом у Санкт-Петербурзі та відділенням в
Одесі8. Власниками фінустанов були родини Ксіда, Петрококкіно, Раллі.
Спочатку, оселившись у містах Російської імперії, хіосці розглядали своє
проживання тут як тимчасове, пов’язане винятково з економічними інтереса-
ми. Тому вони, хоч і записувалися до російських купецьких ґільдій, без чого
неможливо було здійснювати торговельні операції, упродовж першої полови-
ни XIX ст. зберігали іноземне підданство – британське, турецьке, австрійське,
французьке, данське, пізніше – грецьке.
Наприкінці XVIII – у першій половині XIX ст. матримоніальна політи-
ка хіосців була традиційною, коли шлюби укладалися переважно з пред-
ставниками споріднених сімей земляків. Наприклад, Федір Матвійович
Мавроґордато з гілки Лакана, власник однієї з найбільших в Одесі торго-
вельно-експортних фірм, 1846 р. в Ліворно одружився з Євгенією Матвіївною
Мавроґордато, котра також походила з гілки Лакана9. Матір’ю нареченої
була Арґірі Павлівна Родоканакі, рідна сестра впливового одеського куп-
ця Федора Павловича Родоканакі, власника однойменного торгового дому.
Дід Євгенії Матвіївни – Георгій Мавроґордато та дід Федора Матвійовича –
Пантелій Мавроґордато були рідними братами, тож молодята доводилися
один одному троюрідними братом і сестрою10. До того ж рідна сестра Федора
Матвійовича – Катерина Матвіївна Мавроґордато – була дружиною дво-
юрідного брата нареченої – італійського підданого та петербурзького куп-
ця Федора Пандійовича Родоканакі11. Інший відомий одеський купець –
Микола Матвійович Мавроґордато з гілки Нікола, троюрідний брат Федора
Матвійовича – був одружений з Аріадною Федорівною Родоканакі, дочкою
все того ж Федора Павловича Родоканакі12.
Хіосці мали величезний вплив у грецьких громадах причорноморських
і приазовських міст, надавали значну благодійну допомогу своїм співвіт-
чизникам, грецьким громадським, освітнім та культурним організаціям.
Більшість їх були членами Одеського грецького благодійного товариства,
покликаного здійснювати фінансову допомогу незаможним співвітчиз-
никам. Так, Матвій Миколайович Мавроґордато у травні 1896 р. разом з
одеським 2-ї ґільдії купцем Стильяном Панайотовичем Тріархі взяв на себе
витрати (загальний кошторис робіт складав 7100 руб.) із перебудови на-
лежної Одеському грецькому благодійному товариству двоповерхової спо-
руди на Мало-Фонтанній дорозі13. 30 червня 1900 р. Матвій Миколайович
Мавроґордато одержав дозвіл від Херсонської духовної консисторії на будів-
ництво власним коштом та на власній ділянці землі при богадільні Одеського
8 Аυγητίδης Κ. Θεόδωρος Παύλου Ροδοκανάκης. – Σ.75.
9 Argenti P. Libro d’oro de la noblesse de Chio. – Vol.2. – P.94.
10 Ibid. – P.88, 94.
11 Греки Одессы: Именной указатель по метрическим книгам одесской греческой Свято-
Троицкой церкви / Авт.-сост. Л.Г.Белоусова, Т.Е.Волкова, Г.Л.Малинова, В.В.Харковенко. – Ч.II:
1834–1852. – Одесса, 2002. – С.172–173.
12 Там же. – Ч.III: 1853–1874. – Одесса, 2004. – С.122–123.
13 ДАОО. – Ф.765. – Оп.1. – Спр.9. – Арк.33–34 зв.
Український історичний журнал. – 2014. – №4
Греки-хіосці в Російській імперії: соціальна адаптація та національна самоідентифікація 103
грецького благодійного товариства домової церкви в ім’я святителя Миколи
Мирлікійського Чудотворця та святої мучениці Аріадни, небесних покрови-
телів його батьків. Спорудження храму обійшлося Матвієві Миколайовичу у
80 тис. руб., ще 7 тис. він пожертвував на його утримання. У серпні 1902 р.
церкву Св. Миколая та Аріадни було освячено й узято на баланс Одеського
грецького благодійного товариства14.
Хіосці фінансували грецьке книгодрукування. Так, 1834 р. Федір
Родоканакі, Матвій Мавроґордато, Янніс Раллі, Євстратій Севастопуло та
Михайло Петрококкіно видали в Одесі книгу І.Г.Піципіу «Логічна граматика
грецької мови»15. Багато хто з них надавав матеріальну допомогу таємному
революційному товариству «Філікі Етерія»16. Греки-купці з Одеси, зокрема
хіосці, брали активну участь у роботі «Комітету допомоги знедоленим крит-
ським родинам»: Федір Мавроґордато очолював цю благодійну організацію, а
її активними членами були впливові одеські купці П.Куркумелі, М.Склаво,
К.Каравія та ін.17 Допомогу критянам надавали також і дружини купців –
Ерато Севастопуло, Марія Раллі, Аріадна Папудова, Марія Цицині, чиїми зу-
силлями в березні 1867 р. було зібрано 23 500 руб. сріблом18. Показовим став
заповіт одного з найбагатших купців Одеси – Федора Павловича Родоканакі
(від 15 вересня 1872 р.), де зазначалося:
«Заповідаю зробити після смерті моєї наступні пожертви: шко-
лі на острові Хіос, моїй батьківщині, п’ять тисяч рублів (5000),
лікарні на острові Хіос, моїй батьківщині, три тисячі рублів срі-
блом (3000), Одеській грецькій громаді п’ять тисяч рублів срі-
блом (5000), грецькій Свято-Троїцькій церкві дві тисячі рублів
(2000). Заснувати одне ліжко мого імені у Стурдзівському закла-
ді сердобольних сестер. Жертвую також на користь богоугодних
установ міста Афіни десять тисяч рублів сріблом (10 000)»19.
Не можна не згадати й одеське Родоканакіївське жіноче училище, ще-
дрим покровителем якого був згаданий Федір Родоканакі20. Заслуги Івана
Амвросійовича Скараманґи та Миколи Олександровича Сканаві на полі фі-
лантропічної й благодійної діяльності на благо грецької громади було відзна-
чено урядом Греції – обох нагородили королівським орденом Спасителя21.
Поступово відбувалася інтеґрація хіосців до російського суспільства, що ви-
явилося в усіх сферах їхнього життя. Перш за все змінювалася матримоніаль-
на політика, дедалі частіше укладалися шлюби з російськими підданими, котрі
14 Там само. – Спр.7. – Арк.141; Спр.13. – Арк.1–4; РГИА. – Ф.1343. – Оп.36. – Д.14817. –
Л.11 об.
15 Аυγητίδης Κ. Θεόδωρος Παύλου Ροδοκανάκης. – Σ.110.
16 Ibid. – Σ.29.
17 Piatigorskii G. The Cretan uprising of 1866–1869 and the Greeks of Odessa // Modern Greek
studies yearbook. – Vol.14/15. – Minneapolis, 1998–1999. – P.134.
18 Ibid. – P.133.
19 ДАОО. – Ф.188. – Оп.1. – Спр.4. – Арк.4.
20 Терентьева Н. Одесские купцы Родоканаки // Подвижники й меценати: Грецькі підприємці
та громадські діячі в Україні XVII–XIX ст. – К., 2001. – С.157–158.
21 РГИА. – Ф.1343. – Оп.36. – Д.22892. – Л.1; Оп.40. – Д.4695. – Л.7–11.
Український історичний журнал. – 2014. – №4
104 В.В.Томазов
не належали до кола грецької торгово-фінансової аристократії. Так, 16 липня
1897 р. одеський 2-ї ґільдії купець Микола Костянтинович Ксіда обвінчався з дво-
рянською дочкою Оленою Вікторівною Осмоловською22. 4 лютого 1848 р. Степан
Миколайович Караллі, котрий служив у Санкт-Петербурзькому акцизно-від-
купному комісаріатстві, а згодом бердянський 1-ї ґільдії купець повінчався з до-
чкою відставного поручика Марією Петрівною Ґолембовською23. З Олександрою
Тимофіївною Марковою, київською купчихою, 19 жовтня 1903 р. одружився 1-ї
ґільдії одеський купець Матвій Миколайович Мавроґордато24. Миколаївський
1-ї ґільдії купець Амвросій Пантелійович Мавроґордато 20 лютого 1891 р. узяв
шлюб із миколаївською 2-ї ґільдії купчихою Олександрою Іванівною Мар’єнко,
дочкою дворянина лютеранина Івана Юхимовича Боссе25. Перикл Федорович
Родоканакі був одружений із польською дворянкою, удовою ротмістра Станіслава
Юр’євича – Венцеславою Феліксівною, уродженою Барчевською26.
Наприкінці ХІХ ст. більшість представників хіоських кланів уже не вели
активної підприємницької діяльності, а жили переважно з банківських ка-
піталів та оренди нерухомості. З одного боку, це пояснювалося змінами
кон’юнктури ринку, адже торгівля пшеницею більше не давала величезних
прибутків, з іншого – прагненням нащадків власників торговельних імперій
посісти у соціальній структурі Російської імперії привілейоване становище.
Багато представників хіоських родин вступали на службу – як військову, так і
цивільну, зокрема «по виборах». Вони скуповували маєтки та клопоталися про
визнання у спадковому дворянстві чи спадковому почесному громадянстві, що
було неможливо без отримання російського підданства. Так, бердянський 1-ї
ґільдії купець турецький підданий Степан (Стаматі) Миколайович Караллі
вступив у російське підданство 1849 р.27, грецькі піддані таґанрозький 2-ї ґіль-
дії купець Іван Амвросійович Скараманґа та його син Михайло отримали ро-
сійське підданство в 1900 р.28, єйський купець грецький підданий Костянтин
Миколайович Мавроґордато – у 1851 р., син одеського 1-ї ґільдії купця та
спадкового почесного громадянина, грецького підданого Матвій Федорович
Мавроґордато – у 1885 р.29, а син грецького підданого одеський 1-ї ґільдії ку-
пець Матвій Миколайович – у 1889 р.30
Для прийняття російського підданства не було іншої мотивації, як тіль-
ки намагання отримати спадкове почесне громадянство або дворянство.
Скажімо, наприкінці ХІХ ст. спадковими почесними громадянами ста-
ли єйський купець Костянтин Миколайович Мавроґордато31, одеські купці
22 РГИА. – Ф.1343. – Оп.36. – Д.2711. – Л.5–5 об.
23 Там же. – Оп.39. – Д.1980. – Л.7–7 об.
24 Там же. – Оп.36. – Д.14817. – Л.11.
25 Там же. – Оп.40. – Д.3106 а. – Л.10.
26 Там же. – Оп.36. – Д.21168. – Л.10.
27 Там же. – Оп.39. – Д.1980. – Л.3–3 об.
28 Там же. – Оп.40. – Д.4695. – Л.3–3 об.
29 Там же. – Оп.25. – Д.15. – Л.5–10.
30 Там же. – Ф.1412. – Оп.12. – Д.11. – Л.5.
31 Там же. – Ф.1343. – Оп.39. – Д.2854. – Л.1, 11–12, 49–52.
Український історичний журнал. – 2014. – №4
Греки-хіосці в Російській імперії: соціальна адаптація та національна самоідентифікація 105
Федір Матвійович32 і Матвій Миколайович33 Мавроґордато, Федір Павлович
Родоканакі34, Фома Степанович35, Іван Костянтинович36 та Іван Степанович37
Раллі, Микола Костянтинович Ксіда38, Євстратій Скарлатович Севастопуло39,
Георгій Антонович Аверіно40, миколаївський купець Амвросій Пантелійович
Мавроґордато41, таґанрозькі купці Іван Амвросійович42 і Лука Петрович43
Скараманґи, бердянський купець Степан Миколайович Караллі44 та ін.
Прилучення до верстви спадкових почесних громадян, як правило, здійсню-
валося двома способами: перебуванням 10 років у 1-й або 20 – у 2-й купецьких
ґільдіях; купівлею маєтку у західних ґуберніях Російської імперії, оцінених не
нижче, ніж 30 тис. руб., зі сплатою всіх належних за ними боргів. При цьому
слід зазначити, що Перикл Федорович Родоканакі, Степан Іванович Раллі,
Матвій Федорович і Матвій Миколайович Мавроґордато та інші спадкоємці
власників впливових торговельних фірм особисто не брали участі в комерцій-
них справах, підприємства були ліквідованими або ж ними керували довіре-
ні особи. Наприклад, у документах Матвія Миколайовича Мавроґордато, які
датуються 1889 р., його соціальний статус визначався так: «Рантьє, великий
власник»45.
Наприкінці ХІХ ст. більшість хіосців перетворилися на значних поміщи-
ків, зосередивши у своїх руках чималі земельні площі. Наприклад, Перикл
Федорович Родоканакі володів 4885 дес. землі в Подільській, 1212 дес. – у
Київській, 2225 дес. – у Бессарабській, 13 497 дес. – у Херсонській ґуберніях, ділян-
кою 1024 кв. сажня у Севастополі, а крім того – 5 будинками загальною вартістю
понад 0,5 млн руб.46 Степан Іванович Раллі мав 7 тис. дес. у Бессарабській ґубер-
нії та 7 будинків, оцінених у 490 тис. руб.47 Матвій Пантелійович Мавроґордато
1866 р. купив у графині Жозефіни Шембек маєток у с. Тирлівка Гайсинського по-
віту на Поділлі, в якому налічувалося 276 ревізьких душ48. Микола Матвійович
Мавроґордато був власником 2315 дес. землі в Бельцьському повіті Бессарабії
та 2520 дес. на Гайсинщині (Поділля)49. Амвросій Пантелійович Мавроґордато
придбав маєток у с. Овсяниках Балтського повіту Подільської ґубернії загаль-
ною площею 997 дес. 837 кв. сажнів50.
32 Одесса 1794–1894: Издание Городского общественного управления к столетию города. –
Одесса, 1895. – С.100.
33 РГИА. – Ф.1343. – Оп.40. – Д.3106 б. – Л.2–8.
34 Там же. – Оп.39. – Д.4108. – Л.1 б. – 7.
35 Там же. – Д.4024. – Л.2 об. – 8 об.; Д.4025. – Л.1–1 об.; Д.4026. – Л.6–29.
36 Там же. – Д.4023. – Л.1–37.
37 Там же. – Д.4022. – Л.1–12.
38 Там же. – Оп.40. – Д.2711. – Л.1–11.
39 Там же. – Оп.39. – Д.4327. – Л.2–26.
40 Там же. – Д.10. – Л.1 б. – 10.
41 Там же. – Д.3106 а. – Л.1–24.
42 Там же. – Д.4695. – Л.1–15.
43 Там же. – Оп.39. – Д.4446. – Л.2–10.
44 Там же. – Д.1980. – Л.1–14.
45 Там же. – Ф.1412. – Оп.12. – Д.11. – Л.5.
46 Там же. – Ф.1343. – Оп.36. – Д.21168. – Л.10.
47 Там же. – Оп.28. – Д.562. – Л.4.
48 Там же. – Ф.577. – Оп.20. – Д.477.
49 Там же. – Ф.1343. – Оп.36. – Д.14817. – Л.6.
50 Там же.
Український історичний журнал. – 2014. – №4
106 В.В.Томазов
Деяким представникам хіоських родин удалося домогтися дворянства, у тому
числі Матвієві Федоровичу Мавроґордато51, Периклові Федоровичу Родоканакі52,
Степанові Івановичу Раллі53. Вони самі та їхні діти служили в армії, міністерствах
і відомствах, а також «по виборах» як великі землевласники – у земствах, мирових
судах. Характерною була також служба «по відомству імператриці Марії» – опі-
кунами різних закладів. Дворянство більшість хіосців одержували через відзна-
чення орденом Св. Володимира, пожалуваним за благодійну та громадську ді-
яльність. Ця нагорода надавала право на спадкове дворянство.
Змінювалися й культурні орієнтири хіосців. Зберігаючи пам’ять про своє
грецьке походження, вони поступово розчинялися в російському культур-
ному середовищі, подарувавши новій Батьківщині низку державних, куль-
турних і наукових діячів. Серед них – відомий російський дипломат Матвій
Маркович Севастопуло, колекціонер, філателіст, археолог Петро Амвросійович
Мавроґордато, художниця Ерато Олександрівна Мавроґордато, піаністка
Надія Миколаївна, актриса Ольга Миколаївна та балерина Віра Олексіївна
Караллі, спортивний діяч Амвросій Павлович Петрококкіно, композитор і му-
зикант Матвій Стаматійович Мавроґордато, математики Іван Олександрович
та Марко Іванович Сканаві, фізик Георгій Іванович Сканаві, скрипаль Микола
Костянтинович Аверіно.
Значно змінився й напрям благодійної та меценатської діяльності хіос-
ців: певні суми жертвувалися не тільки на грецькі, але й російські культурні,
освітні, громадські установи. Так, багаторічним опікуном Одеського комерцій-
ного училища був Марко Євстратійович Севастопуло54. Степан Іванович Раллі
входив до складу Комітету з облаштування в Одесі будинку божевільних, був
директором Одеського попечительського комітету про в’язниці, попечителем
народних училищ у цьому місті, а його син Павло Степанович – почесним
попечителем Олександрівського реального училища, скарбником Комітету
одеської Стурдзівської богадільні сердобольних сестер, почесним попечителем
Байрамської учительської семінарії55.
Одним із найвідоміших філантропів був Матвій Федорович Мавроґордато –
почесний член Одеського відділення Опікунства імператриці Марії
Олександрівни про сліпих, член правління, а згодом почесний член Одеського
міського опікунства виправних (дитячих) притулків, Товариства для допомоги
бідним міста Одеси, Одеського товариства красних мистецтв56. Перебуваючи
на посаді попечителя Херсонської гімназії (1884–1887 рр.), він щоденно
жертвував на її потреби й утримання пансіону при закладі по 1000 руб.57
Але особливою увагою благодійника користувалося Одеське училище для
сліпих. Його було відкрито у грудні 1887 р. у винайнятому приміщенні на
Старопортофранківській вулиці. На орендну плату йшли кошти (1000 руб.),
51 РГИА. – Ф.1343. – Оп.25. – Д.15. – Л.12–17.
52 Там же. – Оп.36. – Д.21168. – Л.1–19.
53 Там же. – Оп.28. – Д.562. – Л.1–98.
54 Там же. – Оп.29. – Д.1763. – Л.5–12.
55 Там же. – Оп.28. – Д.562. – Л.4–17 об., 75–80.
56 Адрес-календарь Одесского градоначальства на 1901 г. – Одесса, 1900. – С.219–221, 215, 235.
57 РГИА. – Ф.1343. – Оп.25. – Д.15. – Л.5–10.
Український історичний журнал. – 2014. – №4
Греки-хіосці в Російській імперії: соціальна адаптація та національна самоідентифікація 107
пожертвувані М.Ф.Мавроґордато58. У 1892 р. він передав під потреби учили-
ща частину території своєї дачі на Французькому бульварі разом із будівля-
ми59, а 25 жовтня того року відбулися врочистості з нагоди завершення рекон-
струкції нової споруди, розрахованої на 60 дітей60. У 1889 р. Матвій Федорович
Мавроґордато виступив з ініціативою заснування власним коштом Одеського
ремісничого притулку для дітей «робітничого класу». Вихованцям закладу за-
безпечувалося повне утримання, вони мали опановувати ремесла та початко-
ву грамоту. У зверненні на ім’я одеського градоначальника благодійник ви-
словлював сподівання, що «подібного роду установа може сприяти піднесенню
морального рівня молодих робітників і водночас дати їм у руки засоби для
подальшого існування»61. 6 липня 1900 р. притулок було засновано62. 14 лис-
топада 1897 р. Матвій Федорович заклав на території своєї дачі невеличкий
храм63, будівництво котрого обійшлося у 22 787 руб. Сьогодні ця споруда більш
відома як церква Святих мучеників Адріана та Наталії. У 1909 р. філантроп
пожертвував на її утримання 10 тис. руб.64 Одним із найбільш відомих благо-
дійних закладів дореволюційної Одеси була дешева їдальня в пам’ять Федора
Матвійовича Мавроґордато, розташована за адресою: Старопортофранківська,
30 і відкрита вдовою добродійника – Євгенією Матвіївною та його сином Матвієм
Федоровичем65. Уже перебуваючи в еміґрації, у 1927 р., М.Ф.Мавроґордато ра-
зом із княгинею В.К.Мещерською, князем П.М.Мещерським, С.Ф.Ванлярською,
митрополитом Євлоґієм та іншими колишніми співвітчизниками взяв участь у
заснуванні в Парижі Російського будинку для еміґрантів похилого віку. Біля
нього поступово й виникло російське кладовище Сент-Женев’єв-де-Буа, де
знайшов свій останній притулок і сам Матвій Федорович66.
Широким благодійництвом традиційно займалися дружини та дочки куп-
ців-хіосців. Так, Катерина Матвіївна Родоконакі (уроджена Мавроґордато) була
піклувальницею Благовіщенського (з 1871 р. – Катерининський) дитячого при-
тулку у Санкт-Петербурзі. У 1890 р. з нагоди 50-річчя закладу вона пожертвувала
50 тис. руб. Тоді ж, цінуючи щедру грошову допомогу та наполегливу діяльність
добродійниці, за височайшим указом притулок було перейменовано на честь
58 Отчёт о деятельности Одесского отделения Мариинского попечительства для призрения
слепых за 1887 г. – Одесса, 1888. – С.3–4.
59 Одесса 1794–1894... – С.743–744.
60 Отчёт о деятельности Одесского отделения, состоящего под августейшим покровительством
её императорского величества государыни императрицы, Попечительства императрицы Марии
Александровны о слепых за 1892 г. – Одесса, 1893. – С.6–7, 12, 20.
61 ДАОО. – Ф.2. – Оп.1. – Спр.1424. – Арк.1–1 зв.
62 Отчёт состоящего под августейшим покровительством государыни императрицы Марии
Фёдоровны совета Одесского отделения Попечительства императрицы Марии Александровны
о слепых за 1900 г. – Одесса, 1901. – С.4; Отчет состоящего под августейшим покровительством
государыни императрицы Марии Фёдоровны совета Одесского отделения Попечительства импе-
ратрицы Марии Александровны о слепых за 1903 г. – Одесса, 1904. – С.4.
63 РГИА. – Ф.759. – Оп.34. – Д.770.
64 Отчёт состоящего под августейшим покровительством государыни императрицы Марии
Фёдоровны совета Одесского отделения Попечительства императрицы Марии Александровны о
слепых за 1899 г. – Одесса, 1900. – С. 5–6.
65 Донцова Т. Молдаванка: Записки краеведа. – Одесса, 2001. – С.90.
66 Новик. – 1936. – №4. – С.37; Грезин И. Алфавитный список русских захоронений на клад-
бище в Сент-Женевьев-де-Буа. – Москва, 2009. – С.302.
Український історичний журнал. – 2014. – №4
108 В.В.Томазов
померлого чоловіка Катерини Матвіївни – Федора Пандійовича Родоканакі.
Опікувався закладом і рідний племінник К.М.Родоканакі – колезький радник
Карл Маркович Севастопуло67. Благодійниця була також членом петербурзько-
го Товариства допомоги неповнолітнім калікам та ідіотам68. У 1902 р. Катерина
Матвіївна пожертвувала 75 тис. руб. Відомству закладів імператриці Марії на за-
снування в Одесі дівочого сирітського закладу («Дитячий притулок Олександра
Мавроґордато в пам’ять його батьків Матвія та Ангеліки»). Причому суму було
надано акціями: 155 – Бессарабсько-Таврійського, 100 – Санкт-Петербурзького
міжнародного комерційного та 45 – Азовсько-Донського комерційного банків.
За умовою К.М.Родоканакі планувалося накопичення коштів до 200 тис. руб.
із метою купівлі земельної ділянки у центрі Одеси та будівництва двоповерхо-
вої кам’яної споруди для притулку, розрахованої на 100 вихованок. У 1912 р.
Катерина Матвіївна приєднала до пожертви ще 30 акцій Азовсько-Донського
комерційного банку на суму 7,5 тис. руб.69 Утім, цей задум К.М.Родоканакі так і
не було реалізовано через революційні події.
Таким чином, усебічне дослідження життя та діяльності представників ет-
носоціальної групи греків – вихідців з острова Хіос дозволяє висвітлити складні
процеси, що відбувалися у цьому доволі замкненому середовищі. Змінювалася
матримоніальна політика – від традиційних шлюбів «серед своїх» до союзів
із представниками багатонаціональної купецької та дворянської верхівки
Російської імперії. Хіосці масово приймали російське підданство, поступово
відходили від економічної діяльності, залучалися до державної служби, три-
мали у своїх руках значні земельні маєтності, перетворюючись на поміщиків,
обиралися на громадські посади, зосереджувалися на благодійництві та меце-
натстві, причому гроші спрямовували не тільки на підтримку суто грецьких
установ, але й на розвиток усіх галузей життя своєї нової Батьківщини. Таким
чином, зберігаючи національну пам’ять, із часом вони все ж міцно інтеґрува-
лися та адаптувалися в новому соціальному середовищі, ставши невід’ємною
частиною російської еліти.
67 Керзум А.П. Детский приют в память Фёдора Пандиевича Родоканаки // Энциклопедия
Санкт-Петербурга [Електронний ресурс]: http://www.encspb.ru/object/2853438459?lc=ru
68 Северюхин Д.Я. Общество призрения калек несовершенного возраста и идиотов // Там же
[Електронний ресурс]: http://www.encspb.ru/object/2855730900?lc=ru
69 РГИА. – Ф.759. – Оп.66. – Д.310.
In the article on the example of influential Chios merchant’s families that settled
on South of Russian Empire at the end 18th – beginning 19th centuries has been
researched the difficult social adaptation processes of the Greek trade clans’
representatives to the Russian society. They have kept national consciousness, but
there were radical changes in their life’s way, direction of activity, social status and
mentality under act of economic and sociocultural factors.
Keywords: Chios, family, merchant, South of Russian Empire, charity, trade,
honorary citizen by birth, social adaptation, national self-identification.
|
| id | nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-108536 |
| institution | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| issn | 0130-5247 |
| language | Ukrainian |
| last_indexed | 2025-11-30T10:35:27Z |
| publishDate | 2014 |
| publisher | Інститут історії України НАН України |
| record_format | dspace |
| spelling | Томазов, В.В. 2016-11-10T15:31:54Z 2016-11-10T15:31:54Z 2014 Греки-хіосці в Російській імперії: соціальна адаптація та національна самоідентифікація / В.В. Томазов // Український історичний журнал. — 2014. — № 4. — С. 100-108. — Бібліогр.: 69 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/108536 [929.52+316.4] : 323.153 (=14) (470+571) + (495+83) «18/19» На прикладі впливових хіоських купецьких родів, котрі наприкінці XVIII – на початку XIX ст. оселилися на Півдні Російської імперії, розглядаються складні процеси соціальної адаптації представників грецьких торговельних кланів у російському суспільстві. Зберігаючи національну самосвідомість, під впливом економічних та соціокультурних факторів усе ж відбувалися докорінні зміни у способі життя, напрямах діяльності, соціальній належності та ментальності грецької торгово-фінансової аристократії. In the article on the example of influential Chios merchant’s families that settled on South of Russian Empire at the end 18th – beginning 19th centuries has been researched the difficult social adaptation processes of the Greek trade clans’ representatives to the Russian society. They have kept national consciousness, but there were radical changes in their life’s way, direction of activity, social status and mentality under act of economic and sociocultural factors. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Історичні студії Греки-хіосці в Російській імперії: соціальна адаптація та національна самоідентифікація Greeks-Chians in the Russian Empire: Social Adaptation and National Self-Identification Article published earlier |
| spellingShingle | Греки-хіосці в Російській імперії: соціальна адаптація та національна самоідентифікація Томазов, В.В. Історичні студії |
| title | Греки-хіосці в Російській імперії: соціальна адаптація та національна самоідентифікація |
| title_alt | Greeks-Chians in the Russian Empire: Social Adaptation and National Self-Identification |
| title_full | Греки-хіосці в Російській імперії: соціальна адаптація та національна самоідентифікація |
| title_fullStr | Греки-хіосці в Російській імперії: соціальна адаптація та національна самоідентифікація |
| title_full_unstemmed | Греки-хіосці в Російській імперії: соціальна адаптація та національна самоідентифікація |
| title_short | Греки-хіосці в Російській імперії: соціальна адаптація та національна самоідентифікація |
| title_sort | греки-хіосці в російській імперії: соціальна адаптація та національна самоідентифікація |
| topic | Історичні студії |
| topic_facet | Історичні студії |
| url | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/108536 |
| work_keys_str_mv | AT tomazovvv grekihíoscívrosíisʹkíiímperíísocíalʹnaadaptacíâtanacíonalʹnasamoídentifíkacíâ AT tomazovvv greekschiansintherussianempiresocialadaptationandnationalselfidentification |