З історії української метрології: міри об’єму збіжжя й меду
Досліджується походження мір об’єму збіжжя й меду, значення їх у господарському комплексі українських земель ХІV–ХVІІІ ст., функціонування в ярмаркових містах Галичини, Право- та Лівобережжя України. Установлено конкретні величини мір та їх фракцій. In the article highlights the provenance of grain...
Збережено в:
| Опубліковано в: : | Український історичний журнал |
|---|---|
| Дата: | 2014 |
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут історії України НАН України
2014
|
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/108541 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | З історії української метрології: міри об’єму збіжжя й меду / Н.О. Герасименко // Український історичний журнал. — 2014. — № 4. — С. 179-186. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-108541 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Герасименко, Н.О. 2016-11-10T15:33:16Z 2016-11-10T15:33:16Z 2014 З історії української метрології: міри об’єму збіжжя й меду / Н.О. Герасименко // Український історичний журнал. — 2014. — № 4. — С. 179-186. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/108541 006915.2 Досліджується походження мір об’єму збіжжя й меду, значення їх у господарському комплексі українських земель ХІV–ХVІІІ ст., функціонування в ярмаркових містах Галичини, Право- та Лівобережжя України. Установлено конкретні величини мір та їх фракцій. In the article highlights the provenance of grain and honey volume measurements, its importance in the economic complex of Ukrainian lands in the 14th – 18th centuries. Also covered the functioning in the trade fair towns of Halychyna, The Right and Left Bank Ukraine. The specific measures and its fractions are established. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Методологія. Історіографія. Джерелознавство З історії української метрології: міри об’єму збіжжя й меду From History of Ukrainian Metrology: Measure of Grain and Honey Volume Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
З історії української метрології: міри об’єму збіжжя й меду |
| spellingShingle |
З історії української метрології: міри об’єму збіжжя й меду Герасименко, Н.О. Методологія. Історіографія. Джерелознавство |
| title_short |
З історії української метрології: міри об’єму збіжжя й меду |
| title_full |
З історії української метрології: міри об’єму збіжжя й меду |
| title_fullStr |
З історії української метрології: міри об’єму збіжжя й меду |
| title_full_unstemmed |
З історії української метрології: міри об’єму збіжжя й меду |
| title_sort |
з історії української метрології: міри об’єму збіжжя й меду |
| author |
Герасименко, Н.О. |
| author_facet |
Герасименко, Н.О. |
| topic |
Методологія. Історіографія. Джерелознавство |
| topic_facet |
Методологія. Історіографія. Джерелознавство |
| publishDate |
2014 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Український історичний журнал |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
From History of Ukrainian Metrology: Measure of Grain and Honey Volume |
| description |
Досліджується походження мір об’єму збіжжя й меду, значення їх у господарському комплексі українських земель ХІV–ХVІІІ ст., функціонування в ярмаркових
містах Галичини, Право- та Лівобережжя України. Установлено конкретні величини мір та їх фракцій.
In the article highlights the provenance of grain and honey volume measurements,
its importance in the economic complex of Ukrainian lands in the 14th – 18th
centuries. Also covered the functioning in the trade fair towns of Halychyna,
The Right and Left Bank Ukraine. The specific measures and its fractions are
established.
|
| issn |
0130-5247 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/108541 |
| citation_txt |
З історії української метрології: міри об’єму збіжжя й меду / Н.О. Герасименко // Український історичний журнал. — 2014. — № 4. — С. 179-186. — Бібліогр.: 34 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT gerasimenkono zístorííukraínsʹkoímetrologíímíriobêmuzbížžâimedu AT gerasimenkono fromhistoryofukrainianmetrologymeasureofgrainandhoneyvolume |
| first_indexed |
2025-11-26T01:42:41Z |
| last_indexed |
2025-11-26T01:42:41Z |
| _version_ |
1850604722935824384 |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2014. – №4
УДК 006915.2
н.о.ГерАСименко *
З ІСТОРІЇ УКРАЇНСьКОЇ МЕТРОЛОГІЇ: МІРИ ОБ’ЄМУ ЗБІЖЖЯ Й МЕДУ
Досліджується походження мір об’єму збіжжя й меду, значення їх у господарсько-
му комплексі українських земель ХІV–ХVІІІ ст., функціонування в ярмаркових
містах Галичини, Право- та Лівобережжя України. Установлено конкретні ве-
личини мір та їх фракцій.
Ключові слова: історична метрологія, міра, колода, четверик, осьмак.
Історична метрологія вивчає походження й еволюцію мір, які використову-
валися в минулому, встановлює їх конкретні величини в різні періоди історії,
співвідношення з метричними одиницями. Одна з малодосліджених проблем
цієї галузі джерелознавчих знань – міри об’єму (місткості), важливе місце
серед яких займала міра колода. Деякі відомості про її походження та побу-
тування в різних реґіонах України наведено у студіях Я.Ісаєвича, Я.Сеника,
В.Винника, О.Сидоренко, Н.Герасименко та ін.1 Проте функціонування міри
колода, її роль у господарському комплексі українських земель – усе ж недо-
статньо вивчена проблема, котра потребує всебічного дослідження.
Назва міри, за даними В.Винника, походить від дієслова «колоти» та від по-
судини, видовбаної зі стовбура дерева, а її появу спричинило колодне бджіль-
ництво2. Згадки про українські землі як багаті медом зустрічаються у працях
багатьох середньовічних авторів. Так, арабський письменник і географ кінця
IX – початку X ст. Ібн-Русте у «Книзі дорогоцінних скарбів» (930-ті рр.) зазна-
чав, що бджільництво – одне із занять слов’ян, котрі проживали на лісистій
рівнині на відстані десяти днів шляху від землі печенігів. Вони робили з дерев
щось на зразок глечиків, в яких знаходилися «вулики для бджіл» і зберігався
мед (у кожній такій посудині – майже десять кухлів солодкого продукту). Люди
його споживали, а також виготовляли з нього хмільний напій3. Відповідні ві-
домості зустрічаються й у руських джерелах. Так, в Іпатіївському літопису під
969 р. зазначено, що місцеві купці, за свідченням князя Святослава, провози-
ли через Переяславець на Дунаї, який був центром торговельних шляхів, не
* Герасименко Неля Олексіївна – кандидат історичних наук, старший науковий спів ро-
бітник Інституту історії України НАНУ, відділ спеціальних галузей історичної науки та
електронних інформаційних ресурсів
1 Ісаєвич Я.Д. Деякі питання української метрології ХVІ–ХVІІІ ст. // Науково-інформаційний
бюлетень Архівного управління УРСР. – 1961. – №2. – С.11; Винник В.О. Назви одиниць виміру і
ваги в українській мові. – К., 1966. – С.94; Сеник Я.Г. З історії метрології ХVІ – першої половини
ХІХ ст. (на документальних матеріалах ЦДІА УРСР у м. Львові) // Архіви України. – 1973. – №3. –
С.57–58, 61; Сидоренко О.Ф. Історична метрологія Лівобережної України ХVІІІ ст. – К., 1975. –
С.82–83; Герасименко Н.О. З історії мір місткості і ваги на Волині і Наддніпрянщині в ХІV – пер-
шій половині ХVІІ ст. // Записки НТШ. – Т.240. – Л., 2000. – С.177–178.
2 Винник В.О. Назви одиниць виміру… – С.94.
3 Памятники истории Киевского государства ІХ–ХІІ вв. – Ленинград, 1936. – С.40–41.
Український історичний журнал. – 2014. – №4
180 Н.О.Герасименко
тільки хутро та челядь, а й мед і віск4. Ці товари в Х ст. були важливою стат-
тею руського експорту. Віск, який використовували для виготовлення свічок, у
Візантії, наприклад, користувався підвищеним попитом, а його імпорт підтри-
мувався завдяки скасуванню торговельних мит. Це неабияк сприяло розвитку
бджільництва в Русі. Літописець під 997 р. зазначив, що місцеві князі мали
спеціальні приміщення – медуші, де зберігався мед і напої з нього5.
У руський період було поширене бортне бджільництво. У лісах знаходи-
ли дупла з бджолами, комах викурювали, видовбували стінку й забирали
мед. Зроблений у стінці отвір закривали дошкою і згодом дупло знову за-
селяли бджоли. Іноді дупла довбали у живих деревах, які називали бортя-
ми. Їх позначали тавром – бортним знаком6. Отже, бортництво являло собою
збирання бджолиного меду з природних або штучних дупел. Величезні лісо-
ві масиви з широкими річковими заплавами й заростями рослин-медоносів
створювали сприятливі умови для розвитку бортного бджільництва. Крім Русі
цей промисел був поширений у лісистій частині Європи, на територіях сучас-
них Німеччини, Польщі, Прибалтики, Білорусії, північному заході європей-
ської частини Росії7. Про значення бортного бджільництва в господарському
комплексі свідчив кодекс законів «Руська правда», де зафіксовано штрафи за
плюндрування бортної межі (12 гривен), знищення борті та бортного дерева
(по 3 гривни). Цим промислом займалися різні стани тогочасного суспільства.
Наприклад, за ушкодження знака власності князівської борті винний мав
сплатити 3, а борті селянина-смерда – 2 гривни8.
Зібраний мед треба було вимірювати. Для цього використовували різ-
ні міри, відомості про які можна відшукати у джерелах. Так, 995 р. князь
Володимир, уникнувши небезпеки в битві з печенігами під Василевим, ви-
рішив відзначити цю подію й наказав зварити «триста перевар» меду9. Ідеться
про медовий напій, який вимірювали спеціальною мірою – переваром. Утім,
конкретної величини її в літопису не зазначено. Наступного року Володимир
вирішив роздати милостиню старцям та убогим, у тому числі й мед у бочках.
Про одиниці вимірювання меду йшлося також в оповіді про оборону Білгорода
від печенігів, уміщеній в Іпатіївському літопису під 997 р. Тоді жителі міста,
аби обдурити нападників, із вівса та пшениці приготували бовтанку, а також
зварили сита з лукна меду. Перелили все це у дві великих каді, укопаних у
землю. Запросивши печенізьких посланців, містяни почастували їх бовтанкою,
ситом «із землі», яка їх нібито «годує», та ще й подарували корчаги з напоєм
на зворотний шлях. Після цього вражені кочовики відступили від Білгорода10.
4 Полное собрание русских летописей (далі – ПСРЛ). – Т.2: Ипатьевская летопись. – Москва,
1962. – С.55.
5 Див.: Сидоренко О.Ф. Українські землі у міжнародній торгівлі. – К., 1993. – С.14; ПСРЛ. –
Т.2. – С.113.
6 Боднарчук Л.І., Соломаха Т.Д. Вулики: Історія створення та різні системи. – К., 1998. – С.13.
7 Петраускас А.С. Сільськогосподарські та інші промисли // Село Київської Русі (за матеріа-
лами південноруських земель). – К., 2003. – С.32.
8 Русская правда по спискам Академическому, Карамзинскому и Троицкому / Под ред.
Б.Грекова. – Москва; Ленинград, 1934. – С.7, 19, 37.
9 ПСРЛ. – Т.2. – С.109–110.
10 Там же. – С.112–114.
Український історичний журнал. – 2014. – №4
З історії української метрології: міри об’єму збіжжя й меду 181
У літопису зазначено такі міри, як лукно, кадь, корчага. У джерелах ХІІ ст.
для визначення кількості меду зустрічається міра ваги берковець. Так, при по-
грабуванні в 1146 р. маєтку князя Святослава, тут було вкрадено 500 берківців
меду11. Отже, у Русі солодкий продукт вимірювали бочками, лукнами, берків-
цями; напої з меду – переварами, кадями, а для їх перевезення використову-
вали корчаги, які одночасно були й одиницями вимірювання. Величини цих
мір у руських джерелах не зафіксовано, їх визначення – тема спеціального
дослідження. Утім, якихось відомостей про міру колода не виявлено. Це свід-
чить про те, що вона не побутувала в той час, або літописці, зайняті переважно
описом життя правителів держави, не звертали уваги на міри, якими сільське
й міське населення вимірювало кількість зібраного меду.
Зі зменшенням площі лісових масивів природних бортей ставало дедалі
менше і їх замінювали штучними. Іноді для утримування бджіл виготовляли
борті з розпиляних частин стовбура, які потім піднімали та закріплювали на
дереві. Такі вироби називали козубами (бортними) й деякі дослідники вважа-
ють їх першими вуликами – колодами. Отже, поряд із бортництвом на україн-
ських землях почало розвиватися колодне бджільництво. Вулики-колоди вста-
новлювали в полях, лісах, де були медодайні рослини. Під 1394 р. з’являються
перші свідчення про використання міри колода на території Галичини, де за-
фіксовано її значні районні відмінності (галицька, стрийська, перемишльська
та ін.). Так, за люстрацією 1565 р. перемишльський староста наклав на селян
чинш – подать із кожного лану – як грошима, так і продуктами, у тому числі
по 1 колоді вівса за перемишльською мірою12.
У ХV–ХVІ ст. на українських землях у складі Великого князівства
Литовського, Польського королівства, а з 1569 р. й Речі Посполитої міра ко-
лода набула значного поширення. У містах Галичини, наприклад, вона ста-
ла місцевим еталоном для вимірювання меду та збіжжя. Так, 1593 р. за рі-
шенням бурґомістра, райців та руського воєводи колоду було встановлено у
Львові. Вона поділялася на 8 півмірків, кожен з яких мав місткість 15 кра-
ківських ґарнців, і дорівнювала 120 ґарнцям. У 1614 р. львівський півмірок
важив 66,5 фунта та правив за місцевий еталон міри. Його виготовляли з де-
рева, засвідчували печаткою й підписами представників влади, а зберігався
він у міській скарбниці Львова. Іншими мірами користуватися заборонялося.
Оскільки львівський фунт дорівнював 405,224 г, то львівський півмірок важи-
тиме близько 27 кг, а колода – 215 кг13. Уряд Речі Посполитої на українських
землях діяв шляхом встановлення співвідношення між українськими мірами
колодою й півмірком та польськими (краківськими) ґарнцями. Водночас міс-
цеві зразкові міри не заборонялися. «Метрологічна служба» на основі коло-
ди відома й в інших українських містах. Вона знаходилася, як правило, на
11 Там же. – С.334.
12 Аристов Н. Промышленность древней Руси. – Санкт-Петербург, 1866. – С.32, 87; Czacki T.
O litewskich i polskich prawach. – Kraków, 1861. – S.292; Винник В.О. Назви одиниць виміру... –
С.94; Греков Б.Д. Крестьяне на Руси с древнейших времён до ХVІІ в. – Москва, 1946. – С.367;
Боднарчук Л.І., Соломаха Т.Д. Вулики: Історія створення та різні системи. – С.16, 18, 20, 22, 25.
13 Сеник Я.Г. З історії метрології ХVІ – першої половини ХІХ ст. … – С.57–58, 61; Ісаєвич Я.
Деякі питання української метрології ХVІ–ХVІІІ ст. – С.12.
Український історичний журнал. – 2014. – №4
182 Н.О.Герасименко
ринковій площі, біля ратуші, під дашком, до якої кріпилися еталонні насипні
міри об’єму (місткості), а збоку – металеві зразки мір довжини14.
Міра колода була поширена також в інших реґіонах України. Приміром,
у переліку повинностей селян Київського Полісся, які вони 1415 р. виконува-
ли на користь Києво-Софійської митрополії, серед іншого зазначено «2 колоди
меду». За королівським указом від 24 квітня 1498 р. митрополитові надавалося
право збирати з жителів Київського ключа 2 колоди меду, а місцевим ключ-
никам – «10 колод меду пресного». В описі Мозирського замку15, проведеному
1552 р., також названо міру, якою вимірювали місткість меду – колода. В 1 ко-
лоді містилося 2 каді, в 1 каді – 4 відра, кожне з яких важило 2 камені16.
Отже, колода меду вміщувала 2 каді. Назва міри походила від наймену-
вання дерев’яної посудини й була успадкована від руських часів. Про те, що
каді виготовлялися з деревини, свідчить інвентар Оршанського замку 1560 р.,
в якому при описі королівського двору серед інших речей зазначено «кади
липовые», а в іншому місці – «кадей порожних деревянных 3». Відомостей про
величину міри кадь за періоду Русі не виявлено, проте вони є у джерелах ХV ст.
Так, жителі сіл Медковичі й Комаровичі сплачували подать на Онуфріївський
монастир – 2 каді меду по 6 пудів. У 1483 р. с. Селютини віддавали цій самій
обителі 2 каді меду по 5 пудів17. Отже, міра колода, в якій вміщувалося 2 каді,
становила 10–12 пудів, відро меду – 1,25–1,5 пудів, а камінь – 0,625–0,750 пуда.
Колода була також і одиницею оподаткування. У 1471 р. жителі села
Романова сплачували на Житомир 8 колод вівса, а селяни округи, окрім інших
податей, ще й 8 колод вівса та 2 – меду. У 1492 р. пінська княгиня відписала
на церкву дворище у с. Волбичах, де проживала сім’я Ф.Гордовича, котрі мали
сплатити подать від сохи по 1 колоді вівса (колода по 5 півмірків). Жителі села
Соломина Володимирського повіту, якими в 1499 р. заволодів І.Русинович,
платили йому 4 колоди вівса18.
Від колоди брали мито (поколодне), про що йшлося у вироку короля
Сиґізмунда І київським міщанам від 22 березня 1511 р. За документом, його
належало сплачувати на монастир Св. Миколи – від 1 колоди по 1 грошу в
разі, коли жито везли до міста річкою або суходолом. Оскільки в колоді, як
зазначалося в королівському акті, було 8 «осьмаков», то іноді брали мито від
осьмака «по пенязю»19. Таким чином, колода, як міра сипких тіл, поділялася
на 8 осьмаків.
14 Ісаєвич Я. Деякі питання української метрології ХVІ–ХVІІІ ст. – С.6.
15 Повітове місто Мозир до 1566 р. належало до Київського воєводства (див.: Торгівля на
Україні ХІV – середина ХVІІ ст.: Волинь і Наддніпрянщина. – К., 1990. – С.377).
16 Там само. – С.82.
17 Акты Литовской метрики / Собр. Ф.Леонтович. – Т.1. – Вып.1. – Варшава, 1896. – С.14;
Акты, относящиеся к истории Западной России (далі – Акты ЗР). – Т.1. – Санкт-Петербург,
1846. – С.103; Винник В.О. Назви одиниць виміру... – С.98; Документи Московского архива
Министерства юстиции. – Т.1. – Москва, 1897. – С.125.
18 Акты Литовско-Русского государства (ХІV–ХVІ вв.) / Изд. М.Довнар-Запольский. – Москва, 1899. –
С.91–92; Архив Юго-Западной России, издаваемый Временною комиссиею для разбора древних актов,
высочайше учрежденною при киевском, подольском и волынском генерал-губернаторе (далі – Архив
ЮЗР). – Ч.VII. – Т.2. – К., 1890. – С.5; Владимирський-Буданов В. Селянське володіння землею в Західній
Руси до половини ХVІ в. // Розвідки про селянство на Україні-Руси в ХV–ХVІІІ вв. – Ч.1. – Л., 1901. – С.53.
19 Акты Литовско-Русского государства (ХІV–ХVІ вв.). – С.148.
Український історичний журнал. – 2014. – №4
З історії української метрології: міри об’єму збіжжя й меду 183
У колодах вимірювали кількість посіяного збіжжя й зібраного врожаю.
Так, із галицьких королівських і панських володінь збирали по 10 тис. колод
вівса, а з перемишльських панських маєтностей – 1 тис. 810 колод. На Волині
кількість збіжжя також вимірювали у колодах. Наприкінці ХV ст., за королів-
ським указом, із комор луцького ключника ловчому Гиревцеві було видано
5 колод жита. У волостях Ратенській і Ветельській посіяно: жита – 9, пшени-
ці – 4 колоди20. Отже, у ХV – першій половині ХVІ ст. на українських теренах
колода використовувалася як міра збіжжя й меду. А оскільки вони переважно
не виходили за межі внутрішнього ринку, це призводило до виникнення реґі-
ональних різновидів міри.
У середині ХVІ ст. в економіці українських земель у складі Речі Посполитої
відбувалися зміни, котрі характеризувалися насамперед збільшенням вивозу
збіжжя. Невелика частина зерна йшла на експорт і раніше, через Хаджибей,
Чорне море – у Південну Європу, на Кіпр, у Францію та ін. Становище змі-
нилося, коли за Торунським трактатом 1466 р. Тевтонський орден втратив на
користь Польщі місто Ґданськ. Пруссія стала вільною для транзиту. Після роз-
паду орденської держави зернові, а згодом і мед стали постійними статтями
експорту з українських земель21.
У 1648 р. в Україні почалося козацьке повстання, що згодом переросло в
національну революцію. У результаті кровопролитних битв руйнувалися міста
та села, гинули й потрапляли в полон жителі. Усе це вкрай неґативно вплину-
ло на розвиток сільського господарства, особливо вирощування зернових куль-
тур і бджільництво. За умовами польсько-московського Андрусівського догово-
ру Україну було поділено на дві частини: Лівобережна залишалася у складі
Московії, а Правобережна – Речі Посполитої. Запорозька Січ перебувала під
обопільним контролем. У 1686 р. ті самі держави підписали «Вічний мир», що
загалом підтвердив андрусівський поділ. Одночасно відбувалися зміни в еко-
номіці Західної Європи. Із середини ХVІ ст. у Венеції, а з кінця ХVІІ ст. – в
інших країнах набув поширення цукор-сирець, тож попит на мед суттєво впав.
Крім того, хмільні медові напої не витримували конкуренції з виноградним
вином22.
На внутрішньому ринку попит на мед і віск залишався стабільним.
Приміром, на Волині у ХVІІ ст. кількість пасік збільшувалася як у підданих
селян, так і на хуторах міщан. Проте трансформувалися одиниці вимірюван-
ня. За інвентарем Козинського ключа, у 1670 р. з панської пасіки мали зіб-
рати 2, а з пасік підданих із чотирьох сіл – 4 півбочки меду23. Отже, ця міра
була більш зручною, ніж колода. У наступному столітті ситуація не змінилася.
Так, у Кременецькому повіті за рік споживали 1800 ґарнців прісного меду,
або 50 півбочок (1 півбочка = 36 ґарнців). Із маєтків Вишневецьких на півдні
20 Документы Московского архива Министерства юстиции. – Т.1. – С.56; Грушевський М.С.
Студії з економічної історії України. – К., 1918. – С.20–21; Акты ЗР. – Т.1. – С.37–38.
21 Похилевич Д.Л. Поземельный кадастр в Белоруссии, Литве и Украине в ХVІ–ХVІІ вв. //
Материалы по истории землевладения СССР. – Сб.1. – Москва, 1952. – С.325.
22 Баранович О. Нариси магнатського господарства на півдні Волині у ХVІІІ ст. – К., 1930. –
С.91–92.
23 Там само. – С.89.
Український історичний журнал. – 2014. – №4
184 Н.О.Герасименко
Волині у серпні 1777 р. було продано 43 півбочки меду торішнього збору по
6 червоних золотих (1 червоний золотий дорівнював 18 польських злотих)24.
Із 1770 р. фіксується затримка зі збутом продуктів пасічництва. Так, у
жовтні 1782 р. економ волинських маєтностей Вишневецьких зазначав, що
«меду на продаж маємо багато і весняний лежить. На купця трудно. У Бродах
камінь по 7 злотих, нехай буде в півбочці 9 каменів, то й то не вийде з півбочки
по 4 червоних золотих»25. Отже, півбочка меду містила близько 36 ґарнців або
9 каменів.
На території Галичини до кінця ХVІІІ ст. колода залишалася найбільшою
мірою об’єму для вимірювання збіжжя. Як і раніше, вона поділялася на 8 пів-
мірків або 532 фунти. Зі входженням Галичини в 1772 р. до складу Австрії
тут продовжували використовувати львівські міри. Лише за імператорським
розпорядженням від 6 серпня 1855 р. у Галичині було запроваджено нижньо-
австрійські (віденські) міри26.
У Лівобережній Україні, котра перебувала у складі Російської імперії на
правах автономії, для збіжжя використовували четверту частину міри осьмач-
ки – четверик. Зразки його зберігалися в маґістратах та ратушах міст, а також
служили для вимірювання сипких продуктів на ярмарках і торгах. У прак-
тиці торгівлі такий четверик називався колодою. Від колоди стягувався по-
мірний податок – поколодне27. Він відомий у Лубенському, Ніжинському,
Переяславському та інших полках Гетьманщини. Отже, колода означала міру
сталої величини, яка вважалася зразковою на ярмарках і торгах, і містила
1 український четверик. Реформа, проведена урядом у Лівобережній Україні
1734 р., за якою було встановлено співвідношення між українськими й росій-
ськими мірами (1 українська осьмачка прирівнювалася до 2 російських чет-
вертей, 4 українських четвериків, 16 російських четвериків), не змінила стано-
вища у системі українських мір28. Про це свідчило донесення стародубського
городового отамана М.Рубця в полкову канцелярію від 16 жовтня 1759 р., де
зазначалося, що в місті «колодная мера состоит сверх указной мало не в чет-
верик». Отже, зразкова стародубська міра колода не відповідала прийнятому
за реформою 1734 р. стандарту. Вона була більшою майже на 1 російський
четверик і дорівнювала 5 російським четверикам29. М.Рубець повідомляв та-
кож, що розмір колодної міри у Стародубі він встановив, віднайшовши мідний
четверик у місцевій полковій канцелярії. Імовірно, його було надіслано росій-
ським урядом під час проведення реформи 1734 р., проте впродовж двадцяти
років цей еталон не використовувався. Стародубський городовий отаман пе-
реміряв поширену в місті міру колода, установив її невідповідність указаній
24 Баранович О. Нариси магнатського господарства... – С.87–88.
25 Там само. – С.101.
26 Сеник Я.Г. З історії метрології XVI – першої половини ХІХ ст. … – С.61.
27 Сидоренко О.Ф. Історична метрологія Лівобережної України ХVІІІ ст. – С.82.
28 Полное собрание законов Российской империи. – Т.ІХ. – Санкт-Петербург, 1830. – № 6614;
Лобко А. Попытка к уравнению мер и веса в Малороссии в ХVІІІ в. // Киевская старина. – 1889. –
№7. – С.232–233; Сидоренко О.Ф. Про упорядкування мір на Лівобережжі у ХVІІІ ст. // Історичні
джерела та їх використання. – Вип.6. – К., 1971. – С.158–161.
29 Сидоренко О.Ф. Українська метрологія пізнього феодалізму // Український історичний жур-
нал. – 1980. – №9. – С.116.
Український історичний журнал. – 2014. – №4
З історії української метрології: міри об’єму збіжжя й меду 185
та звернувся до бурмистрів і райців маґістрату, пропонуючи виготовити нову
колоду у 4 російських четверика. Проте це звернення результатів не дало.
Міські урядники не допустили «городничих до уравненія» міри колода, а ініці-
ативному отаманові відповіли, що «мер и весов уравненія» – не його справа, за
цим має наглядати маґістрат, адже, мовляв, «колода-де от магистрата здела-
на». М.Рубець уважав, що такі дії міських урядників було спричинено тим, що
вони від цього «немалую себе получают прибиль»30. Таким чином, у Стародубі
на ринковій площі як зразкова міра знаходилася колода місткістю 1 україн-
ський четверик стародубської міри. У ньому, як свідчив отаман М.Рубець, було
близько 5 російських четвериків. Останній у ХVІІІ ст. дорівнював 1 пуду збіж-
жя (тобто 16,38 кг)31. Отже, місткість міри колода у Стародубі становила при-
близно 81,9 кг.
У багатьох інших містах Лівобережної України при перевірці, здійсненій
за наказом російських урядовців у 1766 р., зразків нових мір (на відміну від
Стародуба) не виявилося. А подеколи (наприклад у Коропі) новим мірам навіть
чинили опір. Незважаючи на те, що їх нарешті надіслали до міста, Коропська
ратуша продовжувала під час торгів виставляти старі міри, а коли їх забрали
до сотенного правління, ратуша «в противность» виготовила нові32.
Протидія місцевих урядників запровадженню російських мір проявлялася
й у 1780-х рр. Так, у донесенні виконуючого обов’язки лубенського городничо-
го, надісланому 1784 р. до Київського намісницького правління, зазначалося,
що в Лубнах «во время древней продажи хлеба» використовували на торгах
«четверик лубенский, казенних же четверичков выходило с него по шести, а
четверть казенная полагаемо было по полтора городского старой меры четве-
рика». За імператорським указом від 8 серпня 1734 р., 1 лубенський четверик
у Лубнах було прирівняно до 4 російських четвериків, «для чего при городе и
колоды сделаны»33. Таким чином, із поширенням у Лівобережній Україні впро-
довж ХVІІІ ст. російської системи мір колода як одиниця вимірювання збіжжя
й меду та еталон поступово витіснялася російськими мірами. Натомість ву-
лики-колоди зберігалися у бджільництві до початку ХХ ст. Це пояснювалося
простотою їх виготовлення та майже повною відповідністю природним умовам,
необхідним для життєдіяльності бджолиного рою34.
Отже, у ХІV–ХV ст. на українських землях у складі Великого князівства
Литовського, Польщі та Речі Посполитої поряд із бортництвом виникло ко-
лодне бджільництво й міра колода, котра мала тісний зв’язок із традиційним
господарством і промислами – вирощуванням зернових культур та бджіль-
ництвом. Міра колода застосовувалася для вимірювання сипких тіл і меду,
а у ХІV–ХVІІІ ст. вона також використовувалася як зразкова в українських
ярмаркових містах Галичини, Право- й Лівобережної України, об’єднуючи в
одну систему вимірювальні, митні та податні функції. Натомість колода як
30 Там само.
31 Шостьин Н.А. Очерки истории русской метрологии. – Москва, 1975. – С.258.
32 Лобко А. Попытка к управлению мер… – С.235.
33 Центральний державний історичний архів України, м. Київ. – Ф.193. – Оп.1. – Спр.2833. –
Арк.12.
34 Петраускас А.С. Сільськогосподарські та інші промисли. – С.94.
Український історичний журнал. – 2014. – №4
186 Н.О.Герасименко
міра меду на території Правобережжя чи Лівобережжя поділялася, за деяки-
ми даними, на 2 каді, 8 відер і важила 16 каменів. Як одиниця вимірюван-
ня сипких тіл вона вміщувала 8 осьмачок. У Галичині колода поділялася на
4 корці, 8 півмірків і 120 краківських ґарнців. Міра мала виразні реґіональні
відмінності, а її місткість в різні історичні періоди змінювалася.
In the article highlights the provenance of grain and honey volume measurements,
its importance in the economic complex of Ukrainian lands in the 14th – 18th
centuries. Also covered the functioning in the trade fair towns of Halychyna,
The Right and Left Bank Ukraine. The specific measures and its fractions are
established.
Keywords: historical metrology, measure, koloda, chetveryk, os’mak.
|