Блоґосфера як історичне джерело: до постановки проблеми
Розвиток сучасної української історії неможливо уявити без леґалізації нового типу історичних джерел – інформації, яка міститься в інтернет-повідомленнях. На особливу увагу заслуговує блоґосфера – як її контент, так і статистичні дані. Нижче подано короткий огляд методології роботи з матеріалами...
Gespeichert in:
| Datum: | 2014 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2014
|
| Schriftenreihe: | Український історичний журнал |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/108693 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Блоґосфера як історичне джерело: до постановки проблеми / О.Ю. Михайлова // Український історичний журнал. — 2014. — № 5. — С. 191-197. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-108693 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1086932025-02-09T09:43:21Z Блоґосфера як історичне джерело: до постановки проблеми Blogosphere as the Historical Source: to the Problem Formulation Михайлова, О.Ю. Методологія. Історіографія. Джерелознавство Розвиток сучасної української історії неможливо уявити без леґалізації нового типу історичних джерел – інформації, яка міститься в інтернет-повідомленнях. На особливу увагу заслуговує блоґосфера – як її контент, так і статистичні дані. Нижче подано короткий огляд методології роботи з матеріалами блоґосфери, зазначаються особливості й небезпеки використання цього нового типу джерел. The article provides a brief trial of a new type of historical sources, such as the data contained in the messages of the Internet. The development of Ukrainian contemporary history is unimaginable without the legalization of such historical sources. The blogosphere, with its content and statistics, is particularly worthy of researchers attention. The article includes an overview of the methodological techniques and points to characteristics and dangers in usage of blogosphere as new type of historical sources. 2014 Article Блоґосфера як історичне джерело: до постановки проблеми / О.Ю. Михайлова // Український історичний журнал. — 2014. — № 5. — С. 191-197. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/108693 930.2 uk Український історичний журнал application/pdf Інститут історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Методологія. Історіографія. Джерелознавство Методологія. Історіографія. Джерелознавство |
| spellingShingle |
Методологія. Історіографія. Джерелознавство Методологія. Історіографія. Джерелознавство Михайлова, О.Ю. Блоґосфера як історичне джерело: до постановки проблеми Український історичний журнал |
| description |
Розвиток сучасної української історії неможливо уявити без леґалізації нового
типу історичних джерел – інформації, яка міститься в інтернет-повідомленнях.
На особливу увагу заслуговує блоґосфера – як її контент, так і статистичні дані.
Нижче подано короткий огляд методології роботи з матеріалами блоґосфери, зазначаються особливості й небезпеки використання цього нового типу джерел. |
| format |
Article |
| author |
Михайлова, О.Ю. |
| author_facet |
Михайлова, О.Ю. |
| author_sort |
Михайлова, О.Ю. |
| title |
Блоґосфера як історичне джерело: до постановки проблеми |
| title_short |
Блоґосфера як історичне джерело: до постановки проблеми |
| title_full |
Блоґосфера як історичне джерело: до постановки проблеми |
| title_fullStr |
Блоґосфера як історичне джерело: до постановки проблеми |
| title_full_unstemmed |
Блоґосфера як історичне джерело: до постановки проблеми |
| title_sort |
блоґосфера як історичне джерело: до постановки проблеми |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| publishDate |
2014 |
| topic_facet |
Методологія. Історіографія. Джерелознавство |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/108693 |
| citation_txt |
Блоґосфера як історичне джерело: до постановки проблеми / О.Ю. Михайлова // Український історичний журнал. — 2014. — № 5. — С. 191-197. — Бібліогр.: 15 назв. — укр. |
| series |
Український історичний журнал |
| work_keys_str_mv |
AT mihajlovaoû blogosferaâkístoričnedžerelodopostanovkiproblemi AT mihajlovaoû blogosphereasthehistoricalsourcetotheproblemformulation |
| first_indexed |
2025-11-25T09:58:17Z |
| last_indexed |
2025-11-25T09:58:17Z |
| _version_ |
1849755913680846848 |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2014. – №5
УДК 930.2
О.ю.МихайЛОВа *
бЛОґОСФЕРА ЯК ІСТОРИЧНЕ ДЖЕРЕЛО: ДО пОСТАНОВКИ пРОбЛЕМИ
Розвиток сучасної української історії неможливо уявити без леґалізації нового
типу історичних джерел – інформації, яка міститься в інтернет-повідомленнях.
На особливу увагу заслуговує блоґосфера – як її контент, так і статистичні дані.
Нижче подано короткий огляд методології роботи з матеріалами блоґосфери, за-
значаються особливості й небезпеки використання цього нового типу джерел.
Ключові слова: історія сучасності, історичні джерела, блоґосфера, блоґери,
протестні рухи.
На наших очах упродовж останніх двадцяти років у світі відбулися безпре-
цедентні зміни у способах і темпах обігу інформації, зумовлені поширенням
комп’ютеризованих мереж. Динамічні зрушення відбиваються на всіх сферах:
іншими стають громадське життя, суспільна свідомість, політика й економі-
ка, ментальність та естетика, навіть побутові аспекти. Всеохоплюючий харак-
тер Мережі активує та прискорює процеси ґлобалізації. У царині психології
Інтернет стає інструментом подолання відчуженості, пасивності й замкненості
(створюючи водночас і нові проблеми). Іншими словами, він змінює людське
життя та саму людину.
Контекст Всесвітнього павутиння швидко змінює домінуючі соціаль-
ні стратегії. Ще двадцять років тому класик етнонаціональних досліджень
Е.Сміт зазначав: «Створеним інформаційним мережам годі вміститись навіть
у найбільшому з національних утворень; водночас вони стають матеріальною
основою злиття національних культур у реґіональні і навіть формування ґло-
бальної культури… В руках могутніх міждержавних блоків і транснаціональ-
них корпорацій ці телекомунікаційні системи й комп’ютеризовані інформацій-
ні мережі можуть становити могутні засоби нового культурного імперіалізму»1.
Світ стрімко змінюється, і свідчення цих перемін конденсуються в інтер-
нет-даних. Проте у вітчизняному науковому дискурсі чинник інформатиза-
ції досі не отримав належного осмислення й висвітлення. Головна причина
цього полягає, очевидно, у надвисокій динаміці, стрімкому розвитку Мережі.
Натомість наукові дослідження, від формулювання проблеми до верифікації,
проходять у значно повільнішому темпі. Вони здебільшого не зосереджені на
фіксації змін, що вимірюються кількома роками (в той час, як для розвитку
Інтернету декілька років – це ціла ера). Особливо обережні у цьому плані іс-
торики, котрі, як правило, мають справу з явищами й подіями минулого. Але
дослідження з історії сучасності вимагають скорегувати такий скепсис: як сто-
совно чинника інформатизації, так і щодо історичних джерел нового типу – ві-
домостей, вилучених із масиву інтернет-повідомлень.
* Михайлова Ольга Юріївна – аспірантка Інституту політичних і етнонаціональних
досліджень імені І.Ф.Кураса НАН України, відділ етнополітології
E-mail: mihaylova27@yandex.ru
1 Сміт Е. Національна ідентичність / Пер. з англ. П. Таращука. – К., 1994. – С. 162.
Український історичний журнал. – 2014. – №5
192 О.Ю.Михайлова
Вивчення історії сучасності містить чимало небезпек і викликів методоло-
гічного характеру. Штучною видається вже навіть загальноприйнята, «шкіль-
на», періодизація, згідно з якою сучасну історію України починають від 1991 р.,
адже вона фіксує інституціональні зміни, проте їх визначальна роль в історії не
очевидна. Історія сучасності не вкладається в категоріальні рамки власне історії
як науки, і вимушено кореспондує з суміжними дисциплінами – політологією,
соціальною філософією, психологією тощо. У певному сенсі саме поняття являє
собою оксюморон, на що вказує Г.Касьянов2. Проблема джерел визначається ав-
тором як одна з найбільш дражливих, ідеться навіть про «стан інформаційного
кошмару» істориків сучасності3. Справді, джерела з сучасної історії характери-
зуються неусталеністю, вони постійно поновлюються й перебувають в стані пер-
манентного впорядкування. Спосіб користування з наявної інформації стано-
вить собою окрему проблему, з огляду на питання верифікації фактів. Утім, на
персональному рівні її гострота почасти може бути подолана завдяки суворому
дотриманню професійної етики, за умови зосередження на конкретних дослід-
ницьких завданнях та ширшого впровадження міждисциплінарних підходів.
Розширення джерельної бази історії сучасності за рахунок залучення ін-
тернет-даних Г.Касьянов, як і багато інших дослідників, формулюють як акту-
альне завдання джерелознавства. Звісно, воно передбачає вирішення значної
кількості питань, що відразу постають перед науковим співтовариством. Чи є
оцифрований і викладений у Мережу документ аналогом паперового? Хто ві-
зьме на себе завдання збереження таких історичних джерел – держава, наукові
установи, архіви? Чи варто заохочувати авторів супроводжувати посилання на
джерела також посиланнями на їх електронні відповідники – для зручності по-
шуку? Чи доцільно спиратися на дані Інтернету якнайширше, а чи лише в тих
випадках, коли їх годі оминути, особливо з огляду на специфіку обраної теми?
Неможливо іґнорувати веб-джерела, коли йдеться про події, які самим іс-
нуванням своїм зобов’язані інформаційним технологіям сучасності. В Інтернеті
здобувають собі трибуну марґінальні дискурси (сектантські, політичні уль-
траправі або ультраліві, мілітаристські тощо), оскільки вони не знаходять ін-
ших шляхів вираження. Отже, історик сучасності, з огляду на власні наукові
інтере си, має залучати матеріали, отримані з відповідних інтернет-ресурсів.
Із цієї ж причини протестні рухи на сьогодні вже неможливо досліджувати без
урахування таких даних.
Український Євромайдан почався з короткого запису журналіста
М.Найєма в мережі «Facebook»4, де він закликав негайно вийти на централь-
ну площу Києва всіх, незгодних із радикальною зміною зовнішньополітичного
курсу країни (фактичною відмовою від асоціації з ЄС). Подальша мобіліза-
ція громадян на протестну активність від кінця 2013 р. стала можливою (та
ефективною) завдяки посередництву й організаційним потужностям не лише
2 Касьянов Г. Сучасна історія України: проблеми, версії, міркування // Український історич-
ний журнал. – 2006. – №4. – С.4–16.
3 Там само. – С.7.
4 Див., напр.: Kotsuba O. Ukraine's Battle for Europe // The New York Times. – 2013. – November
29 [Електронний ресурс]: http://www.nytimes.com/2013/11/30/opinion/ukraines-battle-for-europe.ht
ml?hp&rref=opinion%2Finternational&_r=1&
Український історичний журнал. – 2014. – №5
Блоґосфера як історичне джерело: до постановки проблеми 193
соціальних мереж, але також блоґосфери, особливо на веб-сайті «Української
правди». Саме тут громадські активісти, політики висловлювали свої думки
щодо поточних подій, виносили на обговорення проблемні питання, спере-
чалися, оприлюднювали наміри, публікували програмні тексти, створювали
цільові групи. Зворотний зв’язок, який характеризує блоґосферу й соціальні
мережі, став запорукою успіху проведення масштабних акцій (недільні віча,
пікетування державних установ, походи на Межигір’я тощо).
Соціальні зрушення всесвітнього значення, такі, як «Арабська весна», ак-
ція «Захопи Волл-стріт», український Євромайдан, були напряму обумовлені
можливостями Інтернету, адже готувалися й організовувалися за посередни-
цтва ресурсів блоґосфери та комунікаційних мереж. Саме вони стали базовим
механізмом здійснення протестної діяльності. Це відрізняє події в Україні
2013–2014 рр. від Помаранчевої революції 2004 р., котра відбувалася здебіль-
шого за посередництва телебачення, оскільки Інтернет тоді ще не набув до-
статнього поширення в нашій країні. Цей логічний ряд можна продовжити.
Суспільні трансформації часів «перебудови» у СРСР були революцією напо-
ловину телевізійною (телепрограма «Взгляд»), наполовину друкованою (жур-
нал «Огонёк»)5. При дослідженні цих історичних подій історики брали до ува-
ги відповідні джерела. Тобто незабаром, коли дослідники писатимуть історію
Євромайдану, вони неодмінно шукатимуть веб-інформацію – у блоґосфері та
соціальних мережах.
Не підлягає сумніву, що на наших очах відбувається процес леґітимації
нових для історика джерел. У середовищі західних учених зараз триває роз-
робка методології аналізу даних інформаційних мереж, що полегшить їх ви-
користання дослідниками сучасності. Зокрема, цьому присвячують свої студії
Е.Чедвік, Д.Карпф, Дж.Мішне та ін.6 Деякі їхні напрацювання вже збагатили
методологічний арсенал вітчизняних фахівців.
Чимало представників суміжних щодо історії дисциплін (здебільшого
політологів, соціологів, навіть філологів) уже зараз звертаються до джерел
Інтернету в пошуках даних для своїх досліджень. Натомість процес їх залучен-
ня в історичних студіях дещо відстає, фактично, він нині лише починається.
Леґітимації даних Мережі вже присвячують свої праці російські джерелознав-
ці. Зокрема, Ж.Хамітова виокремлює три типи історичних джерел, що побуту-
ють на електронних носіях:
– Джерела, котрі мають паперовий або аналогічний йому відповідник (на-
приклад, документи, випущені відразу в паперовому та електронному варі-
антах). Утім, такі джерела мають і свою специфіку щодо паперових аналогів:
необмежений тираж, загальна доступність.
– Сайти або інші ресурси, покликані бути вмістилищем електронних доку-
ментів (наприклад, спеціалізовані веб-сторінки державних установ). Цінність
5 Почепцов Г. Від Facebook’у і гламуру до Wikileaks: медіакомунікації. – К., 2012. – С.51.
6 Chadwick A. Internet Politics: States, Citizens, and New Communication Technologies. –
Oxford, 2006; Karpf D. Blogosphere research: a mixed-methods approach to rapidly changing
systems // IEEE Intelligent System. – 2009. – September – October. – P.67–70 [Електронний ресурс]:
http://davekarpf.files.wordpress.com/2009/11/ieee-invited.pdf; Mishne G., Glance N. Leave a reply: An
Analysis of weblog Comments. – Edinburgh, 2006.
Український історичний журнал. – 2014. – №5
194 О.Ю.Михайлова
у даному випадку мають представлені тут документи, хоч зовнішня критика
може стосуватися й самого ресурсу.
– Джерела, які замислювалися й можуть існувати винятково в електрон-
ному вигляді. Аналіз їх неможливий без розгляду того ресурсу (веб-сторінка,
сайт, блоґ), на якому джерело розміщене, адже важлива вся сукупність текстів,
зображень, посилань, опцій. Власне, джерелом виступає не текст, а ресурс.
До цього типу джерел і належать блоґи7.
Серед різноманіття форматів, що побутують у Всесвітній мережі, блоґи за-
слуговують на окрему увагу дослідників. Це – питомо демократичний формат,
який надає своєму авторові найкращі можливості вільного висловлювання.
Започаткувати мережевий журнал може будь-який користувач, не вкладаючи
жодних коштів і навіть, за бажанням, не повідомляючи власного імені, тобто
анонімно. І лише від ініціативи блоґера та його талантів залежатиме, чи при-
верне він увагу широкої аудиторії, чи вплине на неї. Ці повідомлення якнай-
краще конденсують самоусвідомлення наших сучасників, адже відвертість і
щирість цінуються у просторі Інтернету найбільше. Це пояснює, чому блоґо-
сферу називають «віртуальною громадською ареною початку ХХІ ст.»8.
Блоґи викликають дослідницький інтерес саме тому, що мають подвійну
природу: є водночас продуктом дискурсу та комунікативним інструментом9.
Дискурсивний характер блоґосфери обумовлений тим фактом, що мережеві
журнали створюються з метою оприлюднення чогось. Ці безпосередні повідо-
млення передають не лише хвилинні настрої їхніх авторів, але й досвід соціа-
лізації, способи орієнтування у світі, ідентифікаційні пріоритети. Тому, беручи
до розгляду тексти блоґосфери, варто приділяти увагу не лише їм, але й кон-
тексту їх виникнення (ідеться про аналіз місця тексту в певних дискурсивних
практиках). Отже, дискурс-аналіз текстових (і візуальних) матеріалів, разом
із контент-аналізом, становить стандартний методологічний інструментарій
роботи з вмістом блоґосфери.
Щоправда, змістову наповненість блоґосфери багато дослідників (та й ко-
ристувачів Мережі) ставлять під сумнів. Причина в тому, що значна її час-
тина – це малозмістовні щоденники, а крім того, наповнена дубльованими
повідомленнями (інтернет-ЗМІ, з інших блоґів тощо). Демократизм блоґосфе-
ри має як позитивний (щирість дописувачів), так і неґативний (поверховість,
імпульсивність викладу) бік.
Утім, окремі блоґери демонструють зразки висококласної публіцистики.
Їхні дописи користуються увагою аудиторії, їх коментують і цитують. Фактично
вони стають містком між суспільним дискурсом та аудиторією. З іншого боку,
певною мірою це ще й місток між науковим дискурсом і повсякденною свідоміс-
тю – оскільки такі блоґери виявляють високу освіченість та відповідальність
7 Хамитова Ж.А. Российская блогосфера как исторический источник // Историческая наука
и образование в условиях современных вызовов: Мат. междунар. науч.-практ. конф. – Казань,
2012. – С.267.
8 Зернецька Л. Глобальна політична блоґосфера – нова арена політичної комунікації //
Політичний менеджмент. – 2009. – №2 (35). – С.14.
9 Янченко А. Соціальні медіа як елемент політичної комунікації // Там само. – 2013. – №1/2
(57/58). – С.160.
Український історичний журнал. – 2014. – №5
Блоґосфера як історичне джерело: до постановки проблеми 195
щодо викладених тез. Їхні дописи вирізняються концептуальністю, адже це
вважається домінантною категорією публіцистики10. У першу чергу сказане
стосується блоґів, розміщених на платформах відомих ЗМІ. Серед найбільш
популярних майданчиків вітчизняних блоґерів назвемо інтернет-видання
«Українська правда» та «Кореспондент.net»11.
Вплив таких блоґів не обмежується середовищем активних користувачів –
він виплескується за межі Всесвітнього павутиння. Вчасне поширення інформа-
ції (наприклад, того ж таки компромату) може внести суттєві корективи у життя
суспільства. Цю тенденцію відбиває вислів Г.Клінтон: «Коли ти в Інтернеті, тобі
не треба бути олігархом чи рок-зіркою, щоб мати великий вплив на суспільство»12.
Але навіть коли блоґер ставить перед собою першочергове завдання інформува-
ти, він, як правило, не обмежує себе у задоволенні дати власну оцінку наведеній
інформації. І цим самим долучається до жанру публіцистики.
Блоґи справді виступають як комунікативний інструмент. Слід погоди-
тись, що запис у мережевому журналі репрезентує культурний капітал авто-
ра, а кількість коментарів – це репрезентація соціального капіталу, вираже-
на у символічній формі13. При цьому більш коментованими, за численними
спостереженнями, виявляються записи на публічну, а не приватну тематику.
Статистика комунікаційних трансакцій (кількість відвідувань, цитувань тощо)
навколо того чи іншого повідомлення, а також зміст коментарів, надають до-
датковий джерельний матеріал, зокрема такий, що піддається обрахуванню.
«Лайки», тобто відзначення повідомлень, котрі подобаються користувачеві –
це показник реальної популярності, позитивного ставлення відвідувачів сайту
до того чи іншого тексту, ініціативи, особи чи інтернет-ресурсу. Таким чином
означений ступінь уваги до повідомлення або ресурсу відбивається на його
поширюваності (зокрема й у соціальних мережах), і також виступає доволі ін-
формативним для уважного дослідника. Спосіб, яким можна користуватися
з цього матеріалу – методологію аналізу статистики блоґосфери – пропонує
американський науковець Д.Карпф14. За його даними, серед західних учених
прийнято брати до уваги такі показники:
1 NCS Network centrality score Соціометричні дані присутності у блоґ-стрічці
2 HAS Hyperlink authority score Визначення популярності за показниками посилань
3 STS Site traffic score Показник відвідуваності за день
4 CAS Community activity score Вимір ступеня інтерактивності, коментування блоґів
10 Супрун Л. Концептуальність як домінантна категорія публіцистичного дискурсу // Стиль і
текст: Зб. ст. – Вип.8. – К., 2007. – С.47–50.
11 [Електронний ресурс]: http://blogs.pravda.com.ua/; [Електронний ресурс]: http://blogs.
korrespondent.net/
12 Див.: Почепцов Г. Від Facebook’у і гламуру до Wikileaks: медіакомунікації. – С.58.
13 Білорицька А. Характеристики контенту блогу як репрезентації капіталів суб’єктів у бло-
госфері (на основі проведеного контент-аналізу) // Актуальні проблеми соціології, психології, пе-
дагогіки. – 2010. – №15. – С.110.
14 Karpf D. Blogosphere research: a mixed-methods approach to rapidly changing systems // IEEE
Intelligent System. – 2009. – September – October. – P.67–70 [Електронний ресурс]: http://dav-
ekarpf.files.wordpress.com/2009/11/ieee-invited.pdf
Український історичний журнал. – 2014. – №5
196 О.Ю.Михайлова
Д.Карпф пропаґує новий авторський підхід: радить робити висновки про
популярність того чи іншого блоґу за величиною BAI (Blogosphere authority
index; показник авторитетності у блоґосфері), в якому зведено дані наведених
вище чотирьох. Водночас дослідник не приховує складності обліку квантита-
тивних показників у блоґосфері, оскільки об’єкт досліджень швидко змінюєть-
ся, і часто – абсолютно непередбачуваним шляхом.
У цьому контексті постає питання, чи можуть блоґи взагалі становити со-
бою достовірне джерело, адже більшість блоґерів виступають під псевдонімами
(ніками)? Є підстави відповісти на це питання позитивно. За блоґерським ніком
приховується певна, конкретна особа – людина, яка в мережевому журналі ви-
кладає свої погляди, переконання, досвід. Усе це, а також особиста історія, яку
можна простежити за записами, переконують, що у блоґу знаходить відбиток
ідентичність його автора. До того ж слід зауважити, що анонімність у блоґо-
сфері вже не домінує так однозначно, як на початку її існування. Поширення
соціальних мереж дедалі частіше спонукає блоґерів давати посилання на свої
сторінки, скажімо у «Facebook», де, як правило, міститься достовірна інформа-
ція про особу. Також і коментатори блоґів усе частіше відвідують блоґосферу з
власних сторінок у соціальних мережах.
Використовуючи джерела Всесвітньої мережі у своїх дослідженнях, історик
сучасності має зважати на їх місце у складних соціальних і політичних про-
цесах, що відбуваються не лише у віртуальному просторі. У режимі удаваної
самостійності й анонімності, звичному для інтернет-користувачів, виникає ілю-
зія контролю над ситуацією, що, своєю чергою, послаблює психологічний захист
свідомості індивіда. Цим користуються зовнішні актори, під якими можуть хова-
тися окремі особи, партії, державний апарат, а також спецслужби інших країн.
Невипадково засновник «Кремлівської школи блоґерів» О.Чаадаєв був водночас
керівником політичного департаменту правлячої партії «Єдина Росія». Інтернет
став полігоном різноманітних маніпулятивних технологій, і про це необхідно
пам’ятати, звертаючись до матеріалів Мережі як до джерела наукової роботи.
Деякі держави (Китай, Ізраїль, Росія та ін.) наймають команди блоґерів, котрі
активно породжують «правильні» повідомлення, занижуючи роль і вагу критич-
них. При цьому активно йде процес створення фальшивих «профілів», які мо-
жуть супроводжуватися достовірно поданою «біографією» блоґера.
Суб’єкти впливу широко використовують у блоґосфері ботів, тобто найня-
тих користувачів, які підтримують ідеї або дії суб’єкта впливу, чи ж виступа-
ють критиками його опонентів і застосовують різноманітні методі інформацій-
но-психологічного впливу (дезінформація, маніпулювання, поширення чуток,
навіювання, психологічний тиск). В Інтернеті можна знайти рекомендації
щодо того, як розпізнати такого бота – у нього можуть бути дивні нік або ім’я,
він відзначатиметься надмірною активністю при поширенні певної інформа-
ції. Боти ніколи не відповідають на особисті звернення й коментарі, до того ж
годі знайти відомості про їх комунікацію з іншими користувачами. Виявити
суб’єкта маніпуляцій буває не так просто, навіть для відстороненого дослід-
ника з настановами об’єктивності. Утім, небажаним є й ухил у конспірологію,
спроби бачити за кожним дописувачем «аґента спецслужб».
Український історичний журнал. – 2014. – №5
Блоґосфера як історичне джерело: до постановки проблеми 197
Крім цієї перестороги, слід брати до уваги сукупність неґативних аспектів,
котрі характеризують дискурс Мережі, і бути свідомим щодо відповідних по-
хибок. Це – одномірність, відсутність системного бачення проблем держави й
політики з боку дописувачів, їх неполіткоректність, імпульсивність, перевага
оціночних суджень, кітчевість, радикалізм15. Свобода висловлювання, яку на-
дає Інтернет, демонструє в такий спосіб свій зворотний бік. Але це не повинно
завадити історикам скористатися перевагами даного типу джерел.
Таким чином, зміни у світовій структурі інформаційного обігу, пов’язані з
тотальним розширенням Всесвітньої мережі, провокують трансформації біль-
шості особистісних, соціальних і пізнавальних стратегій людства. Увага до цих
процесів характеризує рівень сучасного гуманітарного знання в розвинутих
країнах. Українським історикам, і особливо тим із них, хто досліджує різнома-
нітні аспекти сучасності, не варто нехтувати вказаними змінами.
Визнаючи методологічні труднощі такої галузі історичних досліджень, як
історія сучасності, слід водночас указати на конечну необхідність розширен-
ня джерельної бази таких студіювань шляхом залучення даних Інтернету.
На наших очах відбувається процес леґітимації цих нових для історика дже-
рел інформації. Особливе місце серед них належить матеріалам блоґосфери,
її контенту, статистиці коментарів, посилань, цитувань тощо. Демократизм,
безпосередність і щирість дописувачів, швидкість реагування на поточні по-
дії – визначальні характеристики цього типу джерел. Слід також брати до
уваги, що вільне спілкування в Мережі може бути полем інформаційно-психо-
логічних впливів акторів, котрі реалізують власні інтереси. До того ж широка
практика анонімності й деяка поверховість інтернет-дискурсу справляють свій
вплив на використання блоґосфери як історичного джерела.
15 Янченко А. Соціальні медіа як елемент політичної комунікації. – С.157.
The article provides a brief trial of a new type of historical sources, such as the
data contained in the messages of the Internet. The development of Ukrainian
contemporary history is unimaginable without the legalization of such historical
sources. The blogosphere, with its content and statistics, is particularly worthy
of researchers attention. The article includes an overview of the methodological
techniques and points to characteristics and dangers in usage of blogosphere as
new type of historical sources.
Keywords: contemporary history, historical sources, blogosphere, bloggers, protest
movements.
|