Грошові одиниці з «Уривків Бенешевича з історії руської церкви XIV ст.»
Робиться спроба проаналізувати інформацію щодо грошових одиниць, згаданих у документі XIV ст. Історичні джерела, монетні скарби та поодинокі знахідки свідчать про важливу роль, яку відігравали в Русі XIV ст. візантійські золоті монети, карбовані в XI–XIII ст. In this article author attempts to an...
Saved in:
| Published in: | Український історичний журнал |
|---|---|
| Date: | 2014 |
| Main Author: | |
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Інститут історії України НАН України
2014
|
| Subjects: | |
| Online Access: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/108698 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| Journal Title: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Cite this: | Грошові одиниці з «Уривків Бенешевича з історії руської церкви XIV ст.» / Г.А. Козубовський // Український історичний журнал. — 2014. — № 5. — С. 126-141. — Бібліогр.: 118 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-108698 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Козубовський, Г.А. 2016-11-14T17:12:44Z 2016-11-14T17:12:44Z 2014 Грошові одиниці з «Уривків Бенешевича з історії руської церкви XIV ст.» / Г.А. Козубовський // Український історичний журнал. — 2014. — № 5. — С. 126-141. — Бібліогр.: 118 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/108698 94 (477) : 930:737 Робиться спроба проаналізувати інформацію щодо грошових одиниць, згаданих у документі XIV ст. Історичні джерела, монетні скарби та поодинокі знахідки свідчать про важливу роль, яку відігравали в Русі XIV ст. візантійські золоті монети, карбовані в XI–XIII ст. In this article author attempts to analysis of the currency units in the document of 14 century. Historical documents, money hoards and single finds point to an important part which the golden Byzantine coins of 11–13 century in the economic and cultural life in the Rus’ of the 14 century. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Методологія. Історіографія. Джерелознавство Грошові одиниці з «Уривків Бенешевича з історії руської церкви XIV ст.» The Currencies from "Beneshevich Portions of the History of Rus’ Church in 14th Century" Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Грошові одиниці з «Уривків Бенешевича з історії руської церкви XIV ст.» |
| spellingShingle |
Грошові одиниці з «Уривків Бенешевича з історії руської церкви XIV ст.» Козубовський, Г.А. Методологія. Історіографія. Джерелознавство |
| title_short |
Грошові одиниці з «Уривків Бенешевича з історії руської церкви XIV ст.» |
| title_full |
Грошові одиниці з «Уривків Бенешевича з історії руської церкви XIV ст.» |
| title_fullStr |
Грошові одиниці з «Уривків Бенешевича з історії руської церкви XIV ст.» |
| title_full_unstemmed |
Грошові одиниці з «Уривків Бенешевича з історії руської церкви XIV ст.» |
| title_sort |
грошові одиниці з «уривків бенешевича з історії руської церкви xiv ст.» |
| author |
Козубовський, Г.А. |
| author_facet |
Козубовський, Г.А. |
| topic |
Методологія. Історіографія. Джерелознавство |
| topic_facet |
Методологія. Історіографія. Джерелознавство |
| publishDate |
2014 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Український історичний журнал |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
The Currencies from "Beneshevich Portions of the History of Rus’ Church in 14th Century" |
| description |
Робиться спроба проаналізувати інформацію щодо грошових одиниць, згаданих
у документі XIV ст. Історичні джерела, монетні скарби та поодинокі знахідки
свідчать про важливу роль, яку відігравали в Русі XIV ст. візантійські золоті
монети, карбовані в XI–XIII ст.
In this article author attempts to analysis of the currency units in the document
of 14 century. Historical documents, money hoards and single finds point to an
important part which the golden Byzantine coins of 11–13 century in the economic
and cultural life in the Rus’ of the 14 century.
|
| issn |
0130-5247 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/108698 |
| citation_txt |
Грошові одиниці з «Уривків Бенешевича з історії руської церкви XIV ст.» / Г.А. Козубовський // Український історичний журнал. — 2014. — № 5. — С. 126-141. — Бібліогр.: 118 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT kozubovsʹkiiga grošovíodinicízurivkívbeneševičazístoríírusʹkoícerkvixivst AT kozubovsʹkiiga thecurrenciesfrombeneshevichportionsofthehistoryofruschurchin14thcentury |
| first_indexed |
2025-11-27T03:05:20Z |
| last_indexed |
2025-11-27T03:05:20Z |
| _version_ |
1850795958644768768 |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2014. – №5
МЕТОДОЛОГІЯ. ІСТОРІОГРАФІЯ.
ДЖЕРЕЛОЗНАВСТВО
При вивченні складних і малознаних проблем української минувшини до-
слідники неодноразово зверталися до так званих «Уривків Бенешевича з істо-
рії руської церкви XIV ст.». Це – записи грецькою мовою, які містяться у складі
Ватиканського грецького збірника XIV ст. М.Д.Присьолков і М.Р.Фасмер від-
носили їх до канцелярії митрополита Феогноста (1328–1353 рр.)1. У коротких
нотатках про реєстри й надходження речей та грошових сум із різних міст
Східної Європи, окремих осіб, пояснення природи божественної Трійці, урив-
ках із послань апостола Павла, записах про хрещення болгар і Русі тощо на-
самперед привертають увагу імена князів та географічні назви. Багатьох до-
слідників особливо зацікавив запис: «Дал Федор брат Гедимина серебряных
кавкиев два»2.
Але не менш цікавими й дуже інформативними виступають згадки про
грошові одиниці. Так, у записах згадуються золоті та срібні «соми» – «сауми»,
золоті й срібні «кавкії». Слово «σόμία», із посиланням на О.К.Маркова, видавці
документа пов’язували із запозиченням з арабської – араби, татари у сере дині
XIV ст. називали так руські шестикутні срібні гривни вагою 36 золотників.
У перекладі соми названо гривнами. Золоті «σόμία» – руські золоті гривни,
* Козубовський Георгій Анатолійович – кандидат історичних наук, науковий співробітник
Інституту археології НАНУ, відділ археології Києва
1 Присёлков М.Д., Фасмер М.Р. Отрывки В.Н.Бенешевича по истории русской церкви
XIV в. // Известия Отделения русского языка и словесности Императорской академии наук. –
Т.21. – Кн.1. – Петроград, 1916. – С.48–70.
2 Пашуто В.Т. Образование Литовского государства. – Москва, 1959. – С.321; Шабульдо Ф.М.
Земли Юго-Западной Руси в составе Великого княжества Литовского. – К., 1987. – С.29–30;
Івакін Г.Ю. Історичний розвиток Києва XIII – середини XVI ст. – К., 1996. – С.62; Русина О. Студії
з історії Києва та Київської землі. – К., 2005. – С.46–50.
УДК 94 (477) : 930:737
Г.а.кОзуБОВський *
ГРОшОВІ ОДИНИЦІ З
«УРИВКІВ бЕНЕшЕВИЧА З ІСТОРІЇ РУСьКОЇ ЦЕРКВИ XIV ст.»
Робиться спроба проаналізувати інформацію щодо грошових одиниць, згаданих
у документі XIV ст. Історичні джерела, монетні скарби та поодинокі знахідки
свідчать про важливу роль, яку відігравали в Русі XIV ст. візантійські золоті
монети, карбовані в XI–XIII ст.
Ключові слова: Русь, Візантія, Болгарія, Золота Орда, нумізматика, монети,
карбування, грошовий обіг, монетні скарби.
Український історичний журнал. – 2014. – №5
Грошові одиниці з «Уривків Бенешевича з історії руської церкви XIV ст.» 127
у формі паличок. Слово «καυκία» означало золоті та срібні вгнуті (скіфатні) ві-
зантійські монети XI–XIV ст., що нагадували ківш або блюдце3.
«Следующие (вещи) находятся в руках Іакова после смерти митро-
полита: гривенъ золотых три; у Г…ія серебряныхъ гривенъ 136…
Кавкіевъ 28 (золотыхъ), а серебряныхъ 6…Сказалъ Рославъ, что
князь Муромскій Ярославъ долженъ 15 гривенъ. […]
В Субботу Православія служилъ литургію Харалампій и
рукоположилъ священника и дьякона и взялъ два сомія
(гривны) […]
Федоръ монахъ от Москвы 20 гривенъ, отъ Костромы 20 гри-
венъ, от Малого Онуграда (Новгорода) 20 гривенъ, от Галича
10 гривенъ […] Владичко взял от местечка Стольска 30 гривенъ.
Держитъ в Козельске Андрей 15 гривенъ митрополита […] Далъ
Федоръ братъ Гедимина серебряныхъ кавкіевъ два; отъ Алек-
сандра князя серебряный кавкій; Князь Друцка Михаилъ –
серебряный кавкій […] Георгий Сугдаець – один кавкій.
Епископъ – кавкій (одинъ). Принесъ Артемій два кавкія и одну
гривну. Монахъ Антоній – одинъ кавкій. Отъ Москвы два кавкія
(?) и одинъ (оть) Кос(тро)мы (?). В Переяcлавле дали три кавкія,
в Юрьеве два кавкія. Во Владимире княгиня – два кавкія. Дру-
гой бояринъ – два кавкія»4.
Загалом згадується про великі суми: надходження та борги князів, церков-
них феодалів, монахів, можливо купців (Георгій Суґдаєць): 3 золотих зливки,
136 – срібних, 133 – без зазначення металу (ймовірно срібних), 28 золотих кав-
кіїв, 11 – срібних, 16 – без уточнення металу. На це джерело звернув увагу ще
В.Т.Пашуто, допускаючи що йшлося про підвладні й непідвладні Литві землі5.
Подана в тексті назва зливків – «саум» – характерна для земель у складі
Золотої Орди та італійських колоній. Арабський граматичний трактат XIV ст.,
присвячений тюркській мові, знає слово «сом» у значенні «зливок» (срібла)6.
Термін «somo» («sommo») у значенні міри ваги зустрічається в італійських до-
кументах XI ст. Дослідники наводять різні вагові параметри для зливків піс-
лямонґольського часу. Татарські золотоординські сауми (191–200 г) відрізня-
ються від соммо Кафи (213,3 – 218,911 г), Тани (197–198, 204–207 г), Судака
(202,5 г), Трапезунда (204,756 г)7. У 1333 р. вага татарського саума визначалася
3 Присёлков М.Д., Фасмер М.Р. Отрывки В.Н.Бенешевича… – С.51–52.
4 Там же. – С.50, 58–59.
5 Пашуто В.Т. Образование Литовского государства… – С.321.
6 Див.: Крамаровский М. Клад серебряных платёжных слитков из Старого Крыма и золотоор-
дынские сумы // Сообщения Государственного Эрмитажа. – Вып.XLV. – Ленинград, 1980. – C.69.
7 Schilbach E. Byzantinische Metrologie. – München, 1970. – S.192; Фёдоров-Давыдов Г.А.
Денежно-весовые единицы Таны в начале XIV в. (По данным Франческо Пеголотти) // Советская
археология. – 1958. – №3. – С.68–70; Его же. Денежное дело Золотой Орды. – Москва, 2003. –
С.69; Крамаровский М. Клад серебряных платёжных слитков... – С.68–72; Мухамадиев А.Г.
Булгаро-татарская монетная система XII–XV вв. – Москва, 1983. – С.84; Еманов А.Г. Sommo di
Caffa XIII–XV вв. // XI Всероссийская нумизматическая конференция: Тезисы докладов и сооб-
щений. – Санкт-Петербург, 2003. – С.129–130; Слепова Т.И. Экономические связи Венеции и
Крыма в XIII–XV ст. по нумизматическим данным (из музейных коллекций Эрмитажа, Одессы
и Крыма) // Могилянські читання: 2006. – К., 2007. – С.202; Огуй О. Історія обігу грошових
одиниць та їх найменувань на Буковині: Молдавський період. – Ч.1: 1370–1475. – Чернівці,
2009. – С.118–119.
Український історичний журнал. – 2014. – №5
128 Г.А.Козубовський
в 5 маґрибських унцій (195,3 г)8. А згідно з постановою сенату Венеціанської
республіки від 1322 р., вага зливка для причорноморської торгівлі мала ста-
новити 198 г9. Привертає увагу думка, що човникоподібні «татарські» зливки –
це результат переплавки зібраного татарами в Русі срібла10.
Оскільки в нотатках ідеться про надходження з руських земель, певно,
маються на увазі «новгородські зливки з горбатою спинкою» вагою 189–212 г,
а також половинки гривен і човникоподібні «татарські» зливки11. Саме такі
зустрічаються у східноєвропейських скарбах разом із золотоординськими мо-
нетами XIV cт.12
У сучасних дослідженнях вага зливка північно-східної периферії Русі
визначається в 196–205 г до 1380 р. і 182–190 г – після13. На Волині разом
із празькими грошами XIV cт. трапляються зливки вагою 194–211 г14, на
Київщині вкупі з монетами Володимира Ольґердовича (1362–1394 рр.), зо-
лотоординськими диргемами, а також обрізаними празькими грошами відо-
мі половинки зливків вагою 86, 78–87, 89–90, 92–101,01 г15. У смоленському
скарбі три половинки зливків вагою 84,24, 85,53, 89,57 г містилися серед 411
празьких грошів Вацлава ІІ (1300–1305 рр.)16 – це найдавніша східна знахідка
їх разом зі зливками.
Значна різниця у вазі гривен одного типу, напевно, може пов’язуватися з
хронологічними та якісними змінами відповідних обігових монет – головного
джерела для монетних зливків. Серед майже 3000 монет XIV–XV ст., зафіксо-
ваних Ґ.О.Федоровим-Давидовим у джучидських скарбах, присутні приблиз-
но 120 сумів зливками і їх половинками17. Золоті зливки, які знаходять у ви-
гляді «паличок», часто обрубаних, зазвичай датують домонґольським часом18.
Але писемні джерела засвідчують, що їх виготовляли й у післямонґольський
період. Так, 1288 р. волинський князь Володимир Василькович перелив на
зливки золоті, срібні коштовності й посуд19.
8 Крамаровский М. Клад серебряных платёжных слитков… – С.69.
9 Хан Н.А. Внутренние и внешние деньги государств Восточной Европы XIV в. // Журнал
экономической теории. – 2007. – №3. – С.126–141.
10 Спасский И.Г. Русская монетная система. – Ленинград, 1970. – С.71.
11 Янушкина (Глазунова) Е.В. Рязанские клады со слитками // Нумизматика в историческом
музее. – Москва, 2001. – С.136–138.
12 Ильин А.А. Топография кладов серебряных и золотых слитков. – Петроград, 1921.–
С.18 (№30), 21 (№53), 29 (№107), 32 (№131), 45 (№193, 196), 50 (№211, 213); Сотникова М.П.,
Спасский И.Г. Русские клады слитков и монет в Эрмитаже. – Ленинград, 1979. – С.58 (№34),
59 (№40), 60 (№49), 61 (№55).
13 Колызин А.М. Торговля древней Москвы. – Москва, 2001. – С.148; Пономарёв А.Л. Русский
рубль и татарский сум в системе мер средневековья // Научный Татарстан: гуманитарные нау-
ки. – Вып.2. – Казань, 2001. – С.175–186.
14 Сиверс А.А. Топография кладов с пражскими грошами. – Петроград, 1922. – С.12–13
(№14, 21).
15 Bauer N. Die Silber- und Coldbarren des russisсhen Mittelalters // Numismatische Zeitschrift. –
1931. – Bd.6. – S.79 (№176); Зразюк З.А., Хромов К.К. Борщевский клад // Монеты Джучидов и
сопредельных государств в XIII–XV вв. – К., 2007. – С.110.
16 Bauer N. Die Silber- und Coldbarren des russisсhen Mittelalters. – S.78 (№170); Сиверс А.А.
Топография кладов… – С.26 (№80).
17 Пономарёв А.П. Деньги Золотой Орды и Трапезундской империи. – Москва, 2002. – С.112.
18 Янушкина (Глазунова) Е.В. Рязанские клады со слитками. – С.129.
19 Галицько-Волинський літопис: Дослідження: Текст: Коментар / За ред. чл.-кор. НАН
України М.Ф.Котляра. – К., 2002. – С.147, 348.
Український історичний журнал. – 2014. – №5
Грошові одиниці з «Уривків Бенешевича з історії руської церкви XIV ст.» 129
Східні джерела свідчать, що після походів Тамерлана у його воїнів були не
тільки срібні, але й золоті зливки20. Згадка про човникоподібну форму поло-
винки золотої гривни із с. Черниця Остерського повіту Чернігівської ґубернії
може вказувати на золотоординський час21. Золоті зливки різної ваги добре
відомі в XIV ст. у Західній і Центральній Європі. Припускають, що зливок із
Лімбурґа вагою 350,6 г перелито із золотих монет22.
На таке явище звертається увага і при аналізі срібних монет та злив-
ків23. Паличкоподібний зливок вагою 17,22 г, знайдений біля с. Турово
Серпуховського району Московської області містив 74,17% золота i 19,34% сріб-
ла24. Така значна частка срібла могла бути результатом переливки електрових
та різночасових золотих монет.
Крім срібних і золотих гривен у східноєвропейських знахідках і музейних
колекціях відомі й мідні, подібні за формою до виробів київського та новго-
родського типів, а також їх фракції. Такі гривни датуються XIII – першою по-
ловиною XIV ст.25 Зокрема, виявлена у Твері мідна гривня київського типу
вагою 127,24 г походить із культурного шару, датованого за дендродатою
1311–1330 рр.26 В історіографії висловлювалися різні погляди на природу мід-
них гривен: тогочасні підробки, еталони для зважування справжніх гривен,
пробні відливки, гроші27.
І золоті, і мідні гривни можуть пов’язуватися з основними монетними но-
міналами Візантії та країн, що наслідували їх, а з другої половини XIII ст. –
джучидськими монетами. У зв’язку з цим привертає увагу наявність невеликої
кількості срібла в мідних зливках із Національного музею історії України28.
Незначні срібні домішки фіксується в білонних монетах Візантії XI–XII ст.29
Мідні зливки відомі в одних комплексах із мідними та срібними золотоордин-
ськими монетами30. Про те, що монети переливали у зливки, може свідчити
знахідка з болгарського Тирнова. При археологічних дослідженнях тут було
20 Ильин А.А. Топография кладов серебряных и золотых слитков. – С.7.
21 Там же. – С.16 (№18).
22 Кiersnowski R. Złoto na rynku Polskim w XIII–XIV w. // Wiadomości Numizmatyczne. – 1972. –
R.XVI. – Z.3. – S.136–137.
23 Потин В.М. Причины прекращения притока западноевропейских монет на Русь в XII в. //
Международные связи России до XVII в. – Москва, 1961. – С.98.
24 Селезнёв А.Б. Золотой слиток с древнерусского поселения у с. Турово // XIII Всероссийская
нумизматическая конференция: Москва, 11–15 апреля 2005 г.: Тезисы докладов и сообщений. –
Москва, 2005. – С.102–103.
25 Ильин А.А. Топография кладов серебряных и золотых слитков. – С.27 (№93); Янин В.Л.
Денежно-весовые системы русского средневековья: Домонгольский период. – Москва, 1956. – С.17.
26 Сотникова М.П. Древняя подделка древнерусского денежного слитка XII–XIII вв. //
Тверской кремль: Комплексное археологическое источниковедение. – Санкт-Петербург,
2001. – С.217–220.
27 Ильин А.А. Топография кладов серебряных и золотых слитков. – С.33 (№132); Піворович В.Б.
Монети і скарби півдня України. – Херсон, 2008. – С.57, 59; Козубовский Г.А. О медных гривнах // XIII
Всероссийская нумизматическая конференция... – С.103–104.
28 Зоценко В.Н. Историко-экономические связи Киева с Юго-Восточной Прибалтикой в IX –
начале XIII вв.: Дис. … канд. ист. наук. – К., 1984. – С.137–138, 315–316.
29 Morrisson C. Catalogue des monnaies Byzantines de la Bibliothegue Nationale. – Vol.II. – Paris,
1970. – Р.670, 703; Hendy M.F. Catalogue of the Byzantine coins in the Dumbarton Oaks collection. –
Vol.IV. – Part 1. – Washington, 1999. – Р.45.
30 Ильин А.А. Топография кладов серебряных и золотых слитков. – С.27; Піворович В.Б.
Монети і скарби півдня України. – С.35, 46, 57, 60.
Український історичний журнал. – 2014. – №5
130 Г.А.Козубовський
виявлено два зливка з напіврозплавленими мідними болгарськими імітація-
ми середини XIV ст.31
На особливу увагу заслуговують вгнуті, мисочкоподібні монети, форма
яких, очевидно, обумовлювалася технікою карбування. Відповідними були
й назви: гр. «καυκίον», лат. «concavus», англ., фр. «concavе» (тобто «вгнутий»).
У XIX cт. в нумізматичній літературі використовується термін «скіфатні», ві-
домий ще в XI ст. Масове карбування таких монет характерне, насамперед,
для Візантії, де їх називали по-іншому – «трахея». Такі монети випускалися
ще в першій половині XI ст., але масове поширення їх почалося за імператора
Алексія І Комніна (1081–1118 рр.) та його наступників. Монети, що карбували-
ся з кінця XI до середини XIV ст., могли бути золотими, електровими (срібни-
ми) й білонними (мідними). Після падіння Візантії подібні монети карбувати-
ся в Нікеї, Салоніках, Епірі, а в XII–XIV ст. – і в Європі, зокрема в Угорщині,
Німеччині, Італії, Болгарії32.
За грошовою реформою 1092 р. візантійського імператора Алексія І
Комніна основним номіналом став новий золотий вгнутий солід – «номізма
гіперперон» вагою 4,3–4,4 г і пробою 20–21 каратів (833,3 – 875%). У джерелах
часто називався за скороченою формою – «перпер». Крім золотих карбували-
ся електрові («το τραχυ ασπρον») – білі вгнуті монети (трахи – у формі чашки,
аспрон – із гр. «білий») та білонні трахеї. У документах кінця XI ст. такі монети
називали «новими трахеями», «новими вгнутими»33. «Біла вгнута номізма» за-
фіксована у джерелах під 1104 р. як означення електрових монет34.
Такі монети білого кольору з золотистим блиском, вартістю 1/3 золотого
гіперперона, мали 5–8 каратів золота. Поступово вони втрачали золоту скла-
дову до 2,5–3 каратів, а наприкінці XII ст. перетворилися на срібні35. Окремі
вгнуті монети цього номіналу, що наслідували візантійським, також містили
невеличку домішку золота, але впродовж XIII ст. і вони перетворилися на суто
срібні36. Білонні монети, що в кінці XI – у XII ст. містили 6–2% срібла, у XIII ст.
повністю втратили срібну частину37.
31 Дочев К. Монети и парично обръщение в Търново XII–XIV в. – Велико Търново,
1992. – С.126–127.
32 Schrötter F. Wörterbuch Der Münzkunde. – Berlin, 1970. – S.286, 302, 615–616, 619; Grierson Ph.
Byzantine coins. – University of California Press, 1982. – P.10–13, 91, 195, 224–225, 345; Неndy M.F.
Studies in the Byzantine Monetary Economy C. 300–1450. – Cambridge, 1985. – P.510; Salamon M.
Mennictwo bizantyńskie. – Kraków, 1987. – S.259, 342–343; Потин В.М. Клады. Монеты. Коллекции. –
Санкт-Петербург, 1998. – С.162; Харитонов Х. Стари мерки теглилки и монети в България (VII–XX). –
Велико Търново, 2004. – С.109, 188; Кіеrsnowski R. Wielka reforma monetarna XIII–XIV w. – Cz.1. –
Warszawa, 1964. – S.60; Слепова Т.И. Развитие монетной чеканки в Северной Италии в XII–XV вв. //
Экономика, политика и культура в свете нумизматики. – Ленинград, 1982. – С.102; Wroth W. Western
provincial Byzantine coins of the Vandals, Ostrogoths and Lombards and of the empires of Thessalonica,
Nicaea and Trebizond in the British Museum. – Chicago, 1966. – P.IXIX–XCIV, 193–310.
33 Авдев С. Монетната система в Средневековна България през XIII–XIV в. – София, 2005. –
С.17; Цанкова-Петкова Г. За аграрните отношения в средновековна България XI–XIII в. –
София, 1966. – С.177–190.
34 Неndy M.F. Coinage and Money in the Byzantine Empire 1081–1261. – Washington, 1969. – Р.30.
35 Hendy M.F. Catalogue of the byzantine coins… – Vol.IV. – Part 1. – Р.44; Харитонов Х.
Стари мерки теглилки и монети… – С.206–207; Кіеrsnowski R. Wielka reforma monetarna
XIII–XIV w. – S.46–47.
36 Salamon M. Mennictwo bizantyńskie. – S.308.
37 Ibid. – S.260–261, 278, 282.
Український історичний журнал. – 2014. – №5
Грошові одиниці з «Уривків Бенешевича з історії руської церкви XIV ст.» 131
Привертає увагу надзвичайно мала кількість знахідок у Східній Європі
срібних скіфатних візантійських монет за доволі значного виявлення мідних і
золотих. На території України зафіксовано чимало мідних (білонних) скіфат-
них візантійських монет, які здебільшого датуються домонґольським часом:
Галич, Чорнівське городище на Буковині та ін. До цієї групи належать і знахід-
ки латинських наслідувань візантійських монет, які карбувалися в Латинській
імперії впродовж 1204–1224 рр. Виготовлені з міді, таки монети відзначалися
меншими розмірами, грубістю та схематичністю зображень. Можливо, до та-
ких пам’яток належать скіфатні монети із с. Городище Шепетівського району
Хмельницької області, Роденя, Воїна, с. Крутилів на Тернопільщині38.
Золоті візантійські монети, зафіксовані у скарбових комплексах разом із
місцевими монетами та гривнами, були добре відомими в Русі. Саме з візантій-
ськими монетами пов’язується започаткування руського карбування39. В істо-
ріографії закріпилася думка, що з XII ст. надходження золотої монети скорочу-
ється, а на рубежі XII–XIIІ ст. майже повністю припиняється. Це пов’язувалося
з падінням Константинополя в 1204 р. і переміщенням основних торговельних
шляхів на захід40.
Дійсно, значне скорочення монетного виробництва, погіршення якості
монет, наслідки монґольського панування у значній мірі підірвали надхо-
дження монетарних металів. Але ці ж фактори значно посилили можливості
використання старих монетарних запасів. Золоті та срібні монети зберігають
своє значення як повноцінні й часто єдині засоби розрахунку довгий час піс-
ля їх випуску. Особливо це актуально для Східної Європи другої половини
XIII – першої половини XIV ст., періоду, який чимало дослідників називають
«безмонетним»41. Навіть у країнах зі сталим видобутком дорогоцінних мета-
лів та власним монетним виробництвом старі монети зберігаються в обігу і
відкладаються у скарбах через багато десятиліть і століть після свого карбу-
вання. Наприклад, у балканських скарбах кінця XIII – першої половини XIV
ст. значний відсоток становлять саме срібні монети першої половини XIII ст.42
Ще довший період між часом карбування й датуванням знахідок фіксується
для золотих монет.
Карбування золотої монети в Європі, що розпочалося в XIII ст., ще не мо-
гло задовольнити потреби східноєвропейських міст і феодалів, хоча перші да-
товані знахідки таких монет і датуються рубежем XIII–XIV ст.43 За постійного
38 Пивоваров С. Середньовічне населення межиріччя Верхнього Пруту та Середнього
Дністра. – Чернівці, 2006. – С.154–155.
39 Кропоткин В.В. Клады византийских монет на территории СССР // Археология СССР:
Свод археологических источников. – Вып.Е 4-4. – 1962. – С.31 (№148, 150, 158), 32 (№160, 166,
167), 37 (№274, 284), 38 (№298); Котляр М.Ф. Грошовий обіг на території України доби феодаліз-
му. – К., 1971. – С.39; Зоценко В.Н. Византийская монета в Среднем Поднепровье // Южная Русь
и Византия: Сб. науч. тр. – К., 1991. – С.57–79.
40 Кропоткин В.В. Клады византийских монет… – С.14; Котляр М.Ф. Грошовий обіг... – С.48;
Столярик Е.С. Очерки монетного обращения Северо-Западного Причерноморья в позднерим-
ское и византийское время (конец III – XIII вв.). – К., 1992. – С.75.
41 Янин В.Л. Денежно-весовые системы русского средневековья: Домонгольский период. –
С.182–184; Котляр М.Ф. Грошовий обіг… – C.47–48, 63.
42 Metcalf D.M. Coinage in the Balkans, 820–1355. – Thessaloniki, 1965. – P.209.
43 Слепова Т.И. Экономические связи Венеции и Крыма... – С.202.
Український історичний журнал. – 2014. – №5
132 Г.А.Козубовський
зростання загальної кількості золотої європейської монети у Східній Європі,
тут її розповсюдження фіксується значно пізніше44. Доволі пізно з’являються
згадки про європейські золоті монети й на українських землях. У Львівський
ґродський книзі 1380-х рр. золоті флорини згадуються лише один раз45. У су-
сідній Молдавії перші писемні свідчення про використання золотих європей-
ських монет належать до XV ст.46 Часовий розрив між датою появи відомостей
про золоті монети в Європі в писемних джерелах і датуванням скарбів із таки-
ми монетами становить від 50 до 100 років: Франція – 1265–1330 рр., Австрія –
1283–1350 рр., Данія – 1298/1300–1380/1400 рр., Чехія – 1300–1350 рр.,
Німеччина – 1300–1340 рр., Польща – початок XIV ст. – 1350 рр.47
Верхню межу обігу візантійських скіфатних монет та їх наслідувань у Східній
Європі датують домонґольським часом48. Але, якщо це може бути справедливим
для мідних і білонних монет, то монетарне срібло й золото, безумовно, використо-
вувалися на західних землях Золотої Орди ще довгий час після їх випуску.
Утім, мідні візантійські монети надходили й у післямонґольські часи.
Вироби карбівень Андроніка ІІ (1282–1328 рр.) і Михаїла IX (1295–1320 рр.),
Андроніка ІІІ (1328–1341 рр.) походять з археологічних об’єктів та випадкових
знахідок Тани, Азака, Херсонеса49, що свідчить про використання таких монет
у XIV ст. Із золотими перперами Михаїла VIII (1261–1282 рр.) пов’язується ви-
пуск у Північному Причорномор’ї срібних золотоординських монет – «барика-
тів» хана Берке (1257–1267 рр.). І саме перпер міг бути «алтуном» («золотим»),
присутнім у леґенді монет одного з типів («12 цих (монет) за алтун»). Назва
«барикат» зафіксована в міжнародних договорах і приватних контрактах за-
хідноєвропейського походження за 1281–1341 рр. та пов’язується з монґоль-
ським словом «bariku», що означало виплати й надходження до скарбниці50.
Знахідки в Подунав’ї та Причорномор’ї свідчать про активне використо-
вування золотих скіфатних візантійських монет та їх наслідувань51. У кургані
зі Словя’но-Сербки на Одещині скіфатну візантійську золоту монету Іоанна
Комніна (1113–1143 рр.) виявлено разом з уламком диргема хана Токти
(1290–1312 рр.)52. У Миколаєві в 1914 р. було відкрито скарб – три посудини із
44 Потин В.М. Золотые западные монеты на территории Русского государства XIV–XVII вв. //
Русская нумизматика XIV–XVII вв. – Ленинград, 1979. – С.18–19.
45 Котляр М.Ф. Нариси історії обігу й лічби монет на Україні XIV–XVIIІ ст. – К., 1981. – С.22, 26.
46 Нудельман А.А. Золотые монеты в денежном обращении Молдовы // Археологические ис-
следования в Старом Орхее. – Кишинёв, 1991. – С.130; Огуй О. Історія обігу грошових одиниць та
їх найменувань... – С.173–179.
47 Потин В.М. Золотые западные монеты... – С.10.
48 Кропоткин В.В. Клады византийских монет… – С.14; Столярик Е.С. Очерки монетного
обращения… – С.75.
49 Фомичёв Н.М. Новые находки медных византийских и западных монет XIV в. в Азове //
IX Всероссийская нумизматическая конференция: Тезисы докладов и сообщений. – Санкт-
Петербург, 2001. – С.40–41; Алексеенко Н.А. Комплекс позднесредневековых монет из окрест-
ностей Севастополя как индикатор широких контактов на юго-западе Крыма // Древнее
Причерноморье. – Одесса, 2013. – С.29.
50 Пономарёв А.Л. Эволюция денежных систем Причерноморья и Балкан в XIII–XV вв.:
Автореф. дисс. … д-ра ист. н. – Москва, 2010. – С.24.
51 Preda C. Circulaţia monedelor Bizantine în reciunea Carpato-Dunăreana // Studii si cercetāri de
istorie veche. – 1972. – Т.23. – №3. – Р.400–406.
52 Фабрициус И.В. Археологическая карта Причерноморья Украинской ССР. – К., 1951. – С.36
(№42), 78.
Український історичний журнал. – 2014. – №5
Грошові одиниці з «Уривків Бенешевича з історії руської церкви XIV ст.» 133
золотими й срібними монетами XII–XIV ст. 4 срібних монети Токти вкупі з ві-
зантійськими монетами знайшли в кургані в Тирасполі53. Золотий гіперперон
Іоанна ІІІ Дуки (1222–1254 рр.) з Алустона виявлено у шарі пожежі останньої
чверті XIII ст. (очевидно 1278 р.). Нікейський гіперперон Теодора ІІ (1254–
1258 рр.) походить з часу загибелі Ескі-Кермена (остання чверть XIII ст.)54.
Скарб, що складався з 21 золотої монети, пов’язується з нападом ординців на
Судак у 1320-х рр.: 1 – Михаїла VIII (1261–1282 рр.), 2 – Андроніка ІІ (1282–
1295 рр.) та 18 монет – Андроніка ІІ й Михаїла IX55.
Можливо, саме подібні «кавкії» й були в різних осіб, згаданих в «Уривках
Бенешевича…». Зокрема, у Георгія Суґдайця56. Скоріше за все, ця людина
представляла потужну спільноту «гостей-сурожан», які торгували від Сурожа
(Суґдеї) та через Сурож. Наприкінці XIII ст. у цьому місті перебував митро-
полит, який опікувався місцевою єпархією. Попри значні руйнування через
ординські напади 1298, 1322, 1327, 1338 рр., Сурож зберігав своє значення
центру міжнародної торгівлі. У Володимирі на Волині «сурожани» згадують-
ся наприкінці XIII ст. «Московські сурожани» вже в XIV ст. визначилися як
найвищий прошарок міського купецтва. Саме з «сурожанами» окремі князі
пов’язували вирішення важливих фінансових питань57.
Надзвичайно цікавим видається скарб з Узунбаїр у Добруджі, датування
якого пов’язується з походом ординців 1335 р. Він містить 195 золотих гіперпе-
ронів, карбованих за Іоанна ІІІ Ватаца (1222–1254 рр.; 175 монет), Теодора ІІ
Ласкаріса (1254–1258 рр.; 4), Андроніка ІІ (1282–1295 рр.; 4), Андроніка ІІ з
Михаїлом ІХ (1295–1320 рр.; 2), Андроніка ІІ з Андроніком ІІІ (1325–1327 рр.; 4),
Андроніка ІІ з Михаїлом ІХ чи Андроніком ІІІ (6), 23440 золотоординських
монет Туда-Менґу (1280–1287 рр.), Тула-Буґи (1287–1289 рр.) і Токти (1290–
1312 рр.), фраґментів та імітацій, а також 1 монета Ноґая (1280–1300 рр.), 92
паличкоподібних та 11 зливків неправильної форми вагою 172–219 г, прикра-
си58. 4 золотих візантійських гіперперона разом із 52 золотоординськими дир-
гемами останніх десятиліть XIII ст. (1296–1297 рр.) та їх наслідуваннями опи-
нилися в одному скарбовому комплексі у Прежешті (Молдавія)59. Абсолютне
переважання гіперперонів першої половини XIII ст. у скарбах 1330-х рр. на
53 Фёдоров-Давыдов Г.А. Клады джучидских монет // Нумизматика и эпиграфика. – Вып.1. –
Москва, 1960. – С.94–192.
54 Мыц В.Л., Адаксина С.Б. Находки золотых византийских монет из Алустона // Stratum
Plus. – 1996. – №6. – С.125–127.
55 Фронджуло М.А. Раскопки в Судаке // Феодальная Таврика: Материалы по истории и архе-
ологии Крыма. – К., 1974. – С.147.
56 Присёлков М.Д., Фасмер М.Р. Отрывки В.Н.Бенешевича… – С.50, 58–59.
57 Секиринский С. Очерки истории Сурожа. – Симферополь, 1955. – С.6, 21–29; Прохоров Г.М.
Повесть о Митяе. – Ленинград, 1978. – С.32–33, 35.
58 Iliescu O., Simon G. Le Grand trésor de monnaieś et lingots des XIII e et XIV e siecles trouvè
en Dobroudja septentrionale mone prėliminaire // Revue des Études Sud-Est Européennes. – 1964. –
T.II. – №1/2. – Р.218–228; Авдев С. Монетната система в Средневековна България... – С.96;
Крамаровский М. Клад серебряных платёжных слитков… – С.71.
59 Травкин С.Н. Поступление иноземных монет на территорию Юго-Восточной Европы в
XIII – первой половине XVII вв. // Stratum Plus. – 2001–2002. – №6. – С.271 (№8); Boldureanu A.
A treasure of Tartar silver ingots discovered at Orheiul vechi poklad tatarskych striebornych zliatkov
objaveny pri Orheul Vechi // Iconography of money in Central and East Europe: International
numismatic symposium – lecture summaries, Humenne, 13–16.9.2007. – Р.46.
Український історичний журнал. – 2014. – №5
134 Г.А.Козубовський
західних кордонах Золотої Орди – приклад пріоритетного накопичення саме
старих монет.
Поширений погляд про карбування наслідувань гіперперів Іоанна ІІІ
Ватаца в Болгарії середини XIV ст.60 може бути також підтвердженням актив-
ного використання монет першої половини XIII ст. у золотоординський час.
Сучасні дослідники звертають увагу на значну долю монет Іоанна ІІІ Ватаца
та Андроніка ІІІ (1328–1341 рр.) у грошовому обігу Болгарії 1330–1360-х рр.61
Усього в Південно-Східній Європі зафіксовано 10 комплексів із золотими
візантійськими монетами XIII–XIV ст. Основою для розповсюдження візан-
тійських монет на північ від Чорного моря могли бути вікові традиції еконо-
мічних і культурних зв’язків населення цих земель з імперією. Найбільш ві-
рогідними шляхами надходження візантійських монет у післямонґольський
час вважаються сухопутні маршрути через Балканський півострів та чорно-
морська торгівля62. До цього слід додати, що впродовж багатьох століть візан-
тійські золоті монети слугували чи не єдиним джерелом монетарного металу
для Східної Європи, де не було золотих рудників. Так, на час монґольського
наступу в Русі існував чималий запас візантійського золота – важливий і чи
не єдиний резерв монетного металу. Багато знахідок із золотими й срібними
візантійськими монетами домонґольського часу може датуватися другою поло-
виною XIII–XIV cт. Тож можна повністю погодитися з думкою, що відомі зна-
хідки золотих монет – це лише незначна їх частина63.
Довгому життю золотих візантійських монет, очевидно, сприяли й запо-
зичені руськими князями традиції константинопольського двору, де їх ви-
користовували під час почесних церемоній, вінчань тощо. Із візантійськими
взірцями пов’язується монетний тип часів царя Олексія Михайловича (1645–
1676 рр.)64. Мисочкоподібну форму мали частина золотих і срібних (позолоче-
них) жалуваних монет – військових нагород у Московії65.
Уже для періоду Русі фіксується тісний зв’язок із грошовим обігом на те-
риторії Візантії: використання золотих і мідних візантійських монет за малої
кількості срібних. Таке співвідношення характерне саме для візантійського
грошового обігу періоду середньовіччя66. Із часом у Візантії відбулося скоро-
чення виробництва срібних вгнутих монет, а вироби карбівень Михаїла VIII
Палеолога 1261–1282 рр. стали останніми масовими монетами цього типу.
У 1290-х рр. їх випуск узагалі припиняється67. Нові срібні, уже «рівні моне-
ти» – «basilikony», що з’явилися в Константинополі в 1294–1304 рр. за зразком
60 Авдев С. Монетната система в Средневековна България… – С.67.
61 Дочев К. Монети и парично обръщение... – С.184.
62 Травкин С.Н. Поступление иноземных монет… – С.241–242.
63 Спасский И.Г. «Византийский» золотой царя Алексея Михайловича // Византийский вре-
менник. – 1982. – №43. – С.198.
64 Спасский И.Г. «Византийский» золотой царя Алексея Михайловича. – С.195; Его же.
Монетное и монетовидное золото в Московском государстве и первые золотые Ивана ІІІ //
Вспомогательные исторические дисциплины. – 1976. – №VIII. – C.128–129.
65 Спасский И.Г. «Золотые» – воинские награды в допетровской Руси // Его же. Русское золото:
Сборник избранных статей. – Санкт-Петербург, 2013. – С.223–224, 234.
66 Зоценко В.М. Византийская монета… – С.72–73.
67 Salamon M. Mennictwo bizantyńskie. – S.320–321.
Український історичний журнал. – 2014. – №5
Грошові одиниці з «Уривків Бенешевича з історії руської церкви XIV ст.» 135
венеціанських матапанів (грошів)68, практично не відклалися у східноєвро-
пейських знахідках.
Із часом якість візантійських золотих монет погіршувалася. Запроваджені
1092 р. Алексієм І Комніним золоті гіперперони мали вагу 4,45–4,5 г і пробу
20–21 каратів (833,3–875/1000). За Іоанна ІІІ Ватаца й Теодора ІІ Ласкареса
вони вже мали 16–18 каратів (666,6 – 750/1000), Андроніка ІІ Палеолога – 14
(583,3/1000), Іоанна V Палеолога – 11 (458,3/1000), Андроніка ІІ та Михаїла IX,
Андроніка ІІ й Андроніка ІІІ – від 7 до 10 каратів (291–416/1000). Одночасно
знижувалася вага монет. У період другого правління Іоанна V Палеолога
(1354–1376 рр.) карбування вгнутих гіперперонів припинилося69. Серед перпе-
рів Андроніка ІІ виділяють групи з пробою 13 (541,6/1000), 11 (458,3/1000), 8,5
(354/1000) каратів. Зафіксовано монети, що містили зовсім незначну частку зо-
лота: 285/1000, 242/1000, 183/100070. Аналіз металу гіперперонів Андроніка ІІ
й Михаїла IX, карбованих у 1295–1320 рр., підтверджує значне погіршення їх
якості (до 20%). Серед монет фіксувалися екземпляри, що виглядали як сріб-
ні71. Такими чином, у першій половині XIV ст. візантійські гіперперони візу-
ально могли визнаватися як за золоті, так і за срібні.
У «Практиці торгівлі» Франческо Пеґолотті (1330-ті рр.) згадується 12 груп
перперів, які добре корелюються з реальними золотими монетами XIII – почат-
ку XIV ст. Список починається з «перперів жовтуватого золота» у 18 каратів,
які ототожнюються з якісними монетами Теодора І Ласкаріса або Іоанна ІІІ
Ватаца, і закінчується «останніми перперами» в 11 каратів Андроніка ІІ
й Андроніка ІІІ, Андроніка ІІІ та Іоанна й Анни Савойської чи Іоанна V та
Іоанна VI72. Значна увага Ф.Пеґолотті до старих монет XIII ст.73 може свідчити
про їх значну кількість у 1330-х рр., а також наявністю їх описів у його поперед-
ників. Певно, не всі так добре вміли розрізняти перпери так, як Ф.Пеґолотті.
І для різних реґіонів, де використовувалися вгнуті монети, визначальними
ознаками могли бути колір металу та форма грошей.
Значне скорочення карбування й надходження візантійських срібних і мід-
них монет у XIII ст. частково компенсувало поширення срібної трапезундської
монети. Вироби карбівень Іоанна І (1235–1238 рр.), Мануїла І (1238–1263 рр.),
Іоанна ІІ (1280–1297 рр.), Теодори (1285 р.), Алексія ІІ (1297–1330 рр.) та Василія
(1332–1340 рр.) доволі часто зустрічаються на території Кавказу, Криму,
68 Ibid.
69 Неndy H.E. Coіnage and Money in the Byzantine Empire 1081–1261. – P.247, 250, 255–
256; Дочев К. Монети и парично обръщение... – С.128–129; Авдев С. Монетната система в
Средневековна България… – С.35–40.
70 Пономарёв А.Л. Кризис, которого не было: денежно-финансовая система Византии в конце
XIII – середине XIV вв. // Византийский временник. – 2009. – № 68. – С.24.
71 Майер Т. Стоимость монгольских медных монет в Северном Причерноморье около
1300 г. н.э. // Труды І Международной нумизматической конференции «Монеты и денежное об-
ращение в монгольских государствах XIII–XV вв.», Саратов, 17–21 сентября 2001 г. – Москва,
2005. – С.54.
72 Pegolotti F.B. La Pratica della mercаtura / Ed А.Ewance. – Cambridge, Mass., 1936. – Р.250–
251, 289.
73 Пономарёв А.Л. Кризис, которого не было: денежно-финансовая система Византии в
конце XIII – середине XIV вв. // Византийский временник. – 2008. – №67. – С.21; Pegolotti F.B.
La Pratica della mercаtura. – Р.250–251, 289; Авдев С. Монетната система в Средневековна
България… – С.36–37.
Український історичний журнал. – 2014. – №5
136 Г.А.Козубовський
Болгарії74. Натомість карбування часів Ірини Палеолог (1340–1341 рр.), Анни
(1341–1342 рр.), Іоанна ІІI (1342–1344 рр.), Михайла (1344–1349 рр.), Алексія ІІІ
(1349–1390 рр.) представлено значно скромніше75. У Закавказзі трапезундські
монети зустрічаються у складі великих скарбів пізніших часів, навіть XV ст.76
На Криму зафіксовано понад 200 знахідок таких монет. Причому найбільша
їх кількість із 1343–1350 рр., коли Джанібек воював проти ґенуезьких міст на
півострові77. Окремі мідні трапезундські монети походять із золотоординських
пам’яток Херсонщини. Так, одну з монет, очевидно Василія, знайдено разом
із золотоординськими на околиці с. Велика Кардашинка Цюрупинського ра-
йону Херсонської області78. Вірогідно, до першої половини XIV ст. відноситься
рідкісна, як для цієї території, знахідка срібної монети Трапезундської імпе-
рії у Кременці на Волині79. Вона належить до типу Іоанна ІІ, із шестикутною
зіркою80. Якщо абсолютна більшість трапезундських монет були рівними, то
окремі серії за зразком візантійських мали вгнуту форму81 й могли розгляда-
тися як «кавкії». Не виключено, що потраплянню такої монети до Кременця
могли посприяти метрологічні міркування, адже вага відомих трапезунд-
ських аспрів Іоанна ІІ коливалася від 2,10 до 3,43 г за діаметру 20–25 мм82,
що доволі часто зустрічається серед цілих та обрізаних празьких грошів Яна І
Люксембурзького (1310–1346 рр.) й Карла І (1346–1378 рр.) – основних гро-
шових одиниць на Волині в той час. Із Луцька походить поодинока знахідка
мідної візантійської монети Іоанна VI Кантакузина (1341–1355 рр.)83. Усе це
свідчить про можливість і реальне надходження монет візантійського кола на
Волинь у першій половині – середині XIV ст., причому обидва екземпляри мо-
жуть вказувати на ординські володіння у Східній Європі.
Наведені в «Уривках Бенешевича…» назви грошових одиниць відтворю-
ють стан грошового господарства найвищого соціального прошарку. Тож мо-
жемо припускати, що у князів та вищих ієрархів XIV ст. зберігалися золоті
й електрові монети Візантійської імперії XI–XIII cт. та їх наслідування XIII–
ХІV cт. Але використовувалися й нові, які хоч і містили певну частину золота,
але вже були срібними монетами білого кольору. Надходження і використання
74 Кропоткин В.В. Клады византийских монет… – №390, 416, 462, 393 а, 395, 336, 413, 421,
447, 462, 474, 479, 480, 94, 118, 453; Авдев С. Монетната система в Средневековна България… –
С.102.
75 Пономарёв А.Л. Деньги Золотой Орды и Трапезундской империи. – С.9–10, 116–124.
76 Соколова И.В. Трапезундские аспры и кирманеули с именами Мануила I и Иоанна II
Комнинов // Нумизматика и эпиграфика. – 1974. – №11. – Табл.V. – С.139–142; Голенко К.В.
Клад монет из села Тобаниеры // Византийский временник. – 1959. – №16. – С.137, 169–172.
77 Гурулева В.В. Находки трапезундских монет в Крыму // XV Всероссийская нумизмати-
ческая конференция: Тезисы докладов и сообщений, Ростов-на-Дону, 20–25 апреля 2009 г. –
Москва, 2009. – С.50–51.
78 Піворович В.Б. Монети і скарби півдня України. – С.150; Retowski O. Die Münzen der
Komnenen von Trapezunt // Нумизматический сборник. – 1911. – Т.1. – С.265 (№6).
79 Cynkałowsky A. Materiały do pradziejów Wołynia i Polesia Wolyńskiego. – Warszawa, 1961. –
S.150 (№78, таbl.XIV).
80 Retowski O. Die Münzen der Komnenen… – С.212–216; Соколова И.В. Трапезундские аспры
и кирманеули с именами Мануила I и Иоанна II Комнинов. – С.139–142; Голенко К.В. Клад мо-
нет из села Тобаниеры. – С.129–172.
81 Retowski O. Die Münzen der Komnenen… – Т.1. – Tabl.1.
82 Голенко К.В. Клад монет из села Тобаниеры. – С.130.
83 Кропоткин В.В. Клады византийских монет... – С.31 (№148).
Український історичний журнал. – 2014. – №5
Грошові одиниці з «Уривків Бенешевича з історії руської церкви XIV ст.» 137
їх у князівства Східної Європи, напевно, обумовлювалось успадкованими та
прописаними нормами платежів. Виплати у золотих і срібних монетах визна-
чаються у візантійських документах ще за руських часів84. Сама поява нових
монет за Алексія І Комніна в очах сучасників насамперед пов’язувалася з
функцією платежу. Причому податки він збирав золотими й напівзолотими
монетами (до нього зіпсованими), а видатки держави забезпечував міддю85.
Значення візантійського впливу на всі сфери життя руського суспільства
важко переоцінити. Золоті монети з’являються в договорах русичів із візан-
тійцями вже з X ст. Саме золотник – візантійська номізма, ліг в основу ме-
трологічної системи Русі як основна вагова одиниця дорогоцінних металів86 і
«дожив» до XX ст. Про орієнтацію на золото як загальний еквівалент, не тільки
мірило вартості, засіб накопичення, а й платежу свідчать деякі статті «Руської
правди». Писемні пам’ятки знають золоті гривни вже з другої половини XI ст.87
Особливо значним був вплив Візантії на церковне життя Східної Європи.
Так, запроваджені патріархом Алексієм нормовані податки за поставлення
священнослужителів визначалися у золотих монетах: у причетники – 1, дия-
кони – 3, у священики – 3 золотих. Крім того, священиків обкладали особли-
вим податком – 1 золотий на рік88.
Про те, що візантійські грошові й вагові одиниці залишалися актуальни-
ми і в золотоординський період, може свідчити згадка «Рязанської кормчої»
про платіж у «литръ перперъ» (1284 р.)89. «Ставленичеські» податки зберіга-
лися в Русі й упродовж XV–XVII ст. Узгоджувалися лише назви відповідних
грошових одиниць: златниця – гривна – рубль, алтин. Митрополит Фотій
(1410–1431 рр.) прирівняв 3 златниці до 1,5 рублів з алтином. Стоглавий собор
визначив суму у златницях і гривнах за поставлення в диякони та священики,
причому з посиланням на закон Ісаака Комніна (1057–1059 рр.) зазначало-
ся: «Ценить златницу в полтину московскую, а две златницы – в московський
рубль»90.
Привертає увагу фраґмент з «Уривків Бенешевича…»: «В Субботу
Православія служилъ литургію Харалампій и рукоположилъ священника и
дьякона и взялъ два сомія (гривны)»91. За однією з версій, на половинці злив-
ка з Нижньосолотинського скарбу 1933 р. (Курщина) вагою 98,27 г містяться
84 Каждан А.П. Из экономической жизни Византии XI–XII вв. // Византийские очерки. –
Москва, 1971. – С.204–208; Цанкова-Петкова Г. За аграрните отношения в средновековна
България... – С.135.
85 Литаврин Г.Г. Налоговая политика Византии в Болгарии в 1018–1185 гг. // Византийский
временник. – 1956. – №10. – С.91.
86 Назаренко А.В. Происхождение древнерусского денежно-весового счёта // Древнейшие госу-
дарства Восточной Европы: 1994 г. – Москва, 1996. – С.31.
87 Зоценко В.Н. Византийская монета… – С.74; Бауер Н.П. Денежный счёт Русской правды //
Вспомогательные исторические дисциплины. – Москва; Ленинград, 1937. – С.236–239.
88 Соколов П. Русский архиерей из Византии. – К., 1913. – С.206.
89 Словарь древнерусского языка (XIII–XIV вв.). – Т.ІІ. – Москва, 1989. – С.441; Соколов П.
Русский архиерей из Византии. – С.196–197.
90 Соколов П. Русский архиерей из Византии. – С.181–182; Мрочек-Дроздовский П. Опыт ис-
следования источников по вопросу о деньгах Русской правды. – Вып.2. – Москва, 1881. – С.110;
Прозоровский Д.И. Монета и вес в России до конца XVIII ст. – Санкт-Петербург, 1865. – С.90–92,
169.
91 Присёлков М.Д., Фасмер М.Р. Отрывки В.Н.Бенешевича… – С.50, 58–59.
Український історичний журнал. – 2014. – №5
138 Г.А.Козубовський
написи «стоъл…ско», «княжища»92. І хоча таке прочитання не безспірне93,
датування скарбу, що складався з 4 зливків новгородського типу, 24 половинок
і 38 золотоординських монет 1317–1360 рр., може співвідноситися з наведеним
в «Уривках Бенешевича…» повідомленням: «Владычко взялъ отъ мъстечка
Стольска 30 гривенъ».
Саме з платежами пов’язується пріоритетне використання візантійської
золотої монети в Кафі XIII–ХІV cт. у чіткій відповідності до константинополь-
ського вагового еталона – лібри. Це дає підстави вважати, що й у ХІV cт. срібло
як у зливках, так і в монеті зважувалося в Кафі за допомогою константино-
польської міри94.
В історіографії закріпилася думка, що візантійська економіка XIII–XIV ст.
перебувала у затяжній кризі, а монети цієї країни не могли істотно впливати
на грошовий ринок Балкан і Причорномор’я. Але останні дослідження свід-
чать, що до середини XIV ст. візантійська грошова система все ж таки зберіга-
ла тут свій вплив95. Поява таких монет у князівствах Східної Європи ХІV ст.
може бути пов’язана не тільки з кримськими володіннями Золотої Орди, а й
з балканськими теренами. Входження Болгарії до складу Орди в першій по-
ловині ХІV ст. могло бути реальним фактором у поширенні монет і лічби з
Балкан до східноєвропейських і кримських ординських володінь.
Значну кількість мідних болгарських монет було виявлено в районі
Старого Криму, що свідчить про безпосередні зв’язки мешканців цих тери-
торій. Серед знахідок XIII–XIV cт. абсолютну перевагу мають монети царя
Івана-Александра (1331–1371 рр.)96. Поява монет із Болгарії у золотоордин-
ських містах може пов’язуватися як з економічними, так і з політичними й
культурними чинниками. Своєю чергою, у Тирновській Болгарії ходили мідні
та срібні золотоординські монети97. До 1280-х рр. Болгарія перебувала у сфе-
рі інтересів Візантії. Але з 1290-х рр. тирновські володарі визнали себе ва-
салами ординських ханів. За Теодора-Святослава (1300–1322 рр.) до складу
Тирновської Болгарії було включено землі Південної Бессарабії до Дністра98.
Розширення болгарських володінь у Дунайсько-Дністровському межиріччі,
включення їх у сферу впливів Орди було об’єктивним фактором поширення
візантійських і болгарських монет на схід.
Існує арґументована думка, що на початку 1320-х рр. у результаті чергово-
го наступу ординців на Галицько–Волинське князівство Південна Бессарабія
92 Неклюдов В.М. О русских денежных слитках // Труды отдела нумизматики Государст вен-
ного Эрмитажа. – Ленинград, 1945. – С.141.
93 Сотникова М.П. Эпиграфика серебряных слитков Великого Новгорода XII–XV вв. // Труды
Государственного Эрмитажа. – 1961. – №4. – С.56 (№22), 61 (№53).
94 Еманов А.Г. Византийские денежные и счётные единицы в Кафе конца XIII – начала
XIV вв. // VI Всероссийская нумизматическая конференция. – Санкт-Петербург, 1998. – С.52–53.
95 Пономарёв А.Л. Эволюция денежных систем Причерноморья и Балкан в XIII–XV вв. – С.37–38.
96 Гурулева В.В. Византийские медные монеты XIII–XIV вв., найденные в Крыму, из частных коллек-
ций // Труды Государственного Эрмитажа: Балканский сборник. – Санкт-Петербург, 2011. – С.7–21.
97 Дочев К. Монети и парично обръщение... – С.124; Авдев С. Монетната система в
Средневековна България… – С.106–110.
98 Мутафчиев П. История на българския народ (681–1323). – София, 1986. – С.326; Гюзелев В.
Оцерци върху историята на Българския североизток и Черноморието (края на XII – началото на
XV в.). – София, 1995. – С.35; Авдев С. Монетната система в Средневековна България… – С.110–111.
Український історичний журнал. – 2014. – №5
Грошові одиниці з «Уривків Бенешевича з історії руської церкви XIV ст.» 139
(північніше Дунаю між Прутом і Дністром) та Галицьке Пониззя ввійшли
до складу Золотої Орди, разом з іншими теренами утворивши окремий фе-
одальний територіально-політичний комплекс – Подільську землю. Деякі
факти дозволяють говорити про політичне співробітництво між Тирновською
Болгарією й Галицько-Волинським князівством у 1320-х рр. Саме в Нижньому
Подністров’ї локалізується візантійсько-болгарсько-руське прикордоння по-
чатку XIV ст.99 Можливо, із цим пов’язана знахідка 1 мідної монети Мануїла І
Комніна (1143–1180 рр.) і 4 венеціанських монет дожів Ранерія Джено (1252–
1266 рр.) та Франческо Дандоло (1328–1339 рр.) біля с. Довжок Кам’янець-
Подільського району Хмельницької області100.
В історіографії не існує одностайного погляду на хронологію, конкретні
прояви та особливості так званого південнослов’янського впливу на руську пи-
семність. Але більшість дослідників, слідом за О.І.Соболевським, визнають,
що в XIV–XV ст. вона підпала під дуже сильний вплив південнослов’янської
писемності. Це пояснюється посиленням відносин Русі з Константинополем
та Афоном101. Утім, значна кількість південнослов’янських перекладів були
відомі в руських землях ще до середини XIV ст.102 Низка відомих церковних
діячів XIV ст., насамперед митрополити Феогност (1328–1353 рр.) і Кіпріан
(1375–1406 рр.), були вихідцями з Візантії й Болгарії. Безумовно, ці люди та їх
оточення справляли вплив на всі сфери життя Східної Європи, у тому числі й
на економічні процеси.
Константинопольська патріархія існувала у значній мірі за рахунок під-
владних їй митрополій – чи то у формі церковних прибутків, чи завдяки вне-
скам від митрополитів. У вересні 1324 р. патріарший синод визначив розміри
цієї щорічної виплати залежно від доходів митрополій: від 15 до 200 перперів103
Навряд чи руські митрополити були звільненими від таких виплат104. Крім ре-
ґулярних надходжень, чималі кошти збиралися й у зв’язку з конкретними по-
діями. Відомий факт відправки грошей московським і владимирським князем
Симеоном Івановичем (1340–1353 рр.) на ремонт Св. Софії в Константинополі
після землетрусу 1341 р. Подібний збір коштів уважався заслугою митрополи-
та Феогноста105. Надзвичайно тісними були зв’язки з Візантією та Балканами
за митрополита Кіпріана, який походив із Тирнова. Значну частину свого жит-
тя він прожив на Балканах, багато подорожував, зберігав близькі стосунки з
тирновським патріархом Євфимієм та константинопольським – Філофеєм106.
99 Шабульдо Ф.М. Галицко-Волинское княжество и Тырновская Болгария на пути к полити-
ческому сотрудничеству в начале XIV в. // Культурные и общественные связи Украины со стра-
нами Европы. – К., 1990. – С.48–49.
100 Кропоткин В.В. Клады византийских монет... – С.37 (№271).
101 Соболевский А.И. Переводная литература Московской Руси XIV–XVII вв. – Санкт-
Петербург, 1903. – С.6.
102 Турилов А.А. Южнославянские переводы XIV–XV вв. и корпус переводных текстов на
Руси // Вестник церковной истории. – 2010. – №1/2 (17/18). – С.148, 158–160.
103 Соколов П. Русский архиерей из Византии. – С.415.
104 Там же.
105 Там же. – С.308–309.
106 Там же. – С.431; Бакалов Г. Св. Киприанъ и неговото время // Киприанови чтения 600
години от успението на Св. Киприан, митрополит московски. – София; Москва, 2006. – С.43–47;
Овчаров Т. Търновград по времето на митрополит Киприан // Пак там. – С.392–397.
Український історичний журнал. – 2014. – №5
140 Г.А.Козубовський
У цьому зв’язку привертає увагу частина найперших литовських мо-
нет типу «печать» – «спис із хрестом». Деякі з них мають дещо вгнуту фор-
му107. Попри значні розбіжності в датуванні й визначенні – Ольґерда (1345–
1377 рр.), Кейстута (1381–1382 рр.), Яґайла (1377–1392/1401 рр.), Вітовта
(1392–1430 рр.)108, свого часу такі монети було віднесено до типу 1. Датування
знахідок та метрологічні показники дозволяють підтримати прибічників ран-
нього початку карбування монет цього типу – до 1380-х рр.109 В історіографії
вже висловлювалася думка про зв’язок форми цих монет зі скіфатними візан-
тійськими XI–XIV ст.110 Поява у Східній Європі другої половини XIV ст. вгну-
тих монет, напевно, зумовлювалася візантійсько-болгарськими впливами, або
навіть митрополита Кіпріана.
У Болгарії якісні вгнуті перпери, на думку сучасних дослідників, ходили
ще у середині XIV ст. Згаданий під 1352 р. венеціанським консулом у Варні
Марко Ліонардо «lo perpero de Varna» у 16 і 2/3 карата пов’язується з імітаці-
єю золотих перперів Іоанна ІІІ Ватаца, які перебували в обігу до 1360-х рр.111
У Болгарії також існував податок «перпера», а збирачів мита називали
«перпераке».112 Золоті перпери за вагою Месембрії згадуються у щоденнику
Антона Барбері 1366–1368 рр.113 Саме слабко вгнуту форму (як і частина ли-
товських монет типу «печать» – «спис із хрестом») мають мідні болгарські наслі-
дування, датовані 1340-ми рр.114 Для другої половини XIV ст. можна говорити
про зв’язок форми найперших литовських монет не тільки з візантійськими115,
а й з болгарськими взірцями.
Участь грецького й балканського духівництва у церковно-політичному та
духовному житті руських князівств у другій половині XIII – першій половині
XIV ст. була важливим фактором збереження норм у князівських і церков-
них платежах. Відсутність нових золотих і срібних монет високого ґатунку,
до масового надходження золотих європейських монет, празьких грошів, ви-
ступала об’єктивним чинником орієнтації на основні візантійські номінали.
В умовах натурального господарства й переважання функції платежу певне
107 Даркевич В.П., Соболева Н.А. О датировке литовских монет с надписью «Печать» (по мате-
риалам Шанчайского клада) // Советская археология. – 1973. – №1. – С.83–95.
108 Грималаускайте Д. Монеты Великого княжества Литовского в свете новых откры-
тий: Литва (конец XX – начало XXI вв.) // Средневековая нумизматика Восточной Европы
(Нумизматический сборник І). – Москва, 2006. – С.137–161.
109 Karys J.K. Senovės lietuvių pinigai: Istorija ir numizmatika. – Bridgeport, 1959. – P.113–
121; Duksa Z. Monetos pasakoja. – Vilnius, 1991. – Р.85; Саяускас С. Монеты Великого княже-
ства Литовского с кириллической легендой «Печать» и их метрологическая связь с монетами
Галицкой Руси и Молдавии // Грошовий обіг і банківська справа в Україні: минуле та сучас-
ність. – Л., 2005. – С.82–85; Козубовський Г.А. Про початок карбування литовських монет типу
«печать» / «спис з хрестом» // Археологія. – 2013. – №2. – С.56–63.
110 Ильин А.А. Классификация русских удельных монет. – Ленинград, 1940. – С.14–15.
111 Авдев С. Монетната система в Средневековна България... – С.65–68.
112 Горина Л.В. Социально-экономические отношения во Втором Болгарском царстве. – Москва,
1972. – С.69; Цанкова-Петкова Г. За аграрните отношения в средновековна България... – С.145;
Авдев С. Монетната система в Средневековна България... – С.29–30.
113 Горина Л.В. Материалы дневника Антона Барбери по истории Болгарии и Византии в
XIV в. // Byzantino Bulgarica. – 1973. – №4. – C.229–251.
114 Дочев К. Монети и парично обръщение... – С.124.
115 Gumowski M. Numizmatyka litewska wieków średnich. – Kraków, 1920. – S.43; Ильин А.А.
Классификация русских удельных монет. – С.14–15.
Український історичний журнал. – 2014. – №5
Грошові одиниці з «Уривків Бенешевича з історії руської церкви XIV ст.» 141
значення мав і великий розмір вгнутих візантійських монет. Розвиток скіфат-
них монет пояснюється збільшенням монетного кружка, що набуло розвитку
за Алексія І Комніна116. Вірогідно, у XIII – першій половині XIV ст. нормовані
платежі у Східній Європі могли збиратися у великій золотій чи срібній монеті.
А крім візантійських (до появи грошів) інших тут не було. Збереженню візан-
тійських монет у князівських і церковних скарбницях (на відміну від арабо-
мовних золотоординських) неабияк сприяла християнська символіка на них.
Ще далеко не все з’ясовано з датуванням і вивченням такого надзвичайно
цікавого джерела, як «Уривки Бенешевича з історії руської церкви XIV ст.»117.
Але нумізматичні та писемні матеріали дозволяють пов’язувати згадані тут
грошові одиниці з руською традицією, зв’язками з Візантією, балканськими й
кримськими землями першої половини XIV ст. Саме на це вказують і палео-
графічні дослідження пам’ятки118.
116 Йорданов И. Монети и монетно обръщение в средневековна България 1081–1261. – София,
1984. – С.19.
117 Русина О. Студії з історії Києва… – С.44.
118 Фонкич Б.А. Палеографические заметки о греческих рукописях итальянских библиотек //
Византийские очерки. – Москва, 1982. – С.254–263.
In this article author attempts to analysis of the currency units in the document
of 14 century. Historical documents, money hoards and single finds point to an
important part which the golden Byzantine coins of 11–13 century in the economic
and cultural life in the Rus’ of the 14 century.
Keywords: Rus’, Byzantium, Bulgaria, Golden Horde, numismatics, coins,
coinage, currency, coin treasures.
|