Основні аспекты формування та розвитку корпоративного управління акціонерним товариством

Розглядається поняття ‘потенціал корпоративного розвитку акціонерного  товариства’. Відзначено, що високий інноваційний потенціал корпорації  може бути забезпечено за умови досягнення необхідного рівня кадрово-організаційного забезпечення, формування відповідної системи упр...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2007
Автор:	Артюшина, О.Л.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Міжнародний науково-навчальний центр інформаційних технологій та систем НАН і МОН України 2007
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/10882
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Основні аспекты и формування та розвитку корпоративного управління акціонерним товариством / О.Л. Артюшина // Екон.-мат. моделювання соц.-екон. систем. — 2007. — Вип. 12. — С. 179-196. — Бібліогр.: 14 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860176872897249280
author	Артюшина, О.Л.
author_facet	Артюшина, О.Л.
citation_txt	Основні аспекты и формування та розвитку корпоративного управління акціонерним товариством / О.Л. Артюшина // Екон.-мат. моделювання соц.-екон. систем. — 2007. — Вип. 12. — С. 179-196. — Бібліогр.: 14 назв. — укp.
collection	DSpace DC
description	Розглядається поняття ‘потенціал корпоративного розвитку акціонерного товариства’. Відзначено, що високий інноваційний потенціал корпорації може бути забезпечено за умови досягнення необхідного рівня кадрово-організаційного забезпечення, формування відповідної системи управління ‘людським капіталом’, а також раціонального вибору джерел фінансування корпоративного розвитку. Висвітлюються деякі питання стратегічного управління корпоративним розвитком акціонерного товариства.
first_indexed	2025-12-07T18:00:34Z
format	Article
fulltext	Економіко-математичне моделювання соціально-економічних систем Збірник наукових праць МННЦ ІТіС _____________________________________________________________________ __________________________________________________________________________ Київ 2007, випуск 12 179 УДК 334.722.8 О.Л.Артюшина ОСНОВНІ АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ КОРПОРАТИВНОГО УПРАВЛІННЯ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ Розглядається поняття ‘потенціал корпоративного розвитку акціонерного товариства’. Відзначено, що високий інноваційний потенціал корпорації може бути забезпечено за умови досягнення необхідного рівня кадрово- організаційного забезпечення, формування відповідної системи управління ‘людським капіталом’, а також раціонального вибору джерел фінансування корпоративного розвитку. Висвітлюються деякі питання стратегічного управління корпоративним розвитком акціонерного товариства. Головним результатом масштабних суспільних перетворень на сьо- годнішній день є виникнення потужного корпоративного сектора економі- ки, на долю якого припадає більше половини обсягів національного про- мислового виробництва. Акціонерне товариство (корпорація) є однією з найбільш поширених організаційно-правових форм підприємницької дія- льності, використання якої дозволяє суттєво розширити можливості під- приємства щодо залучення інвестиційних ресурсів, скорочення підприєм- ницького ризику, удосконалення прийняття управлінських рішень тощо. Інвестиційна діяльність акціонерного товариства (AT) має забезпечувати досягнення довгострокових цілей корпорації відповідно до основних по- ложень стратегії корпоративного розвитку та фінансово-інвестиційної по- літики AT. Акціонерне товариство (корпорація) в умовах сучасної ринкової еко- номіки є основною формою організації великих обсягів підприємницької діяльності. Корпорації обіймають провідні конкурентні позиції на світо- вих, національних і регіональних ринках товарів і послуг, у більшості сек- торів економіки та галузей промисловості. Домінування корпорацій у рин- кових економічних відносинах обумовлюється вагомими перевагами, що їм притаманні. По-перше, розмежування прав власності та функцій управ- ління дозволяє забезпечити високий професійний рівень керівництва. Крім того, рішення стосовно корпоративного розвитку приймаються учасника- ми з урахуванням їхньої частки у капіталі корпорації, тобто ризикує кож- ний, що підвищує персональну відповідальність управління. По-друге, ко- рпорація має широкі можливості для формування дієвого та гнучкого мо- тиваційного механізму, заснованого на перспективах надання працівникам часток акціонерної власності відповідно до їхнього корисного внеску в підвищення ефективності роботи корпорації. Корпоративні компанії нале- Економіко-математичне моделювання соціально-економічних систем Збірник наукових праць МННЦ ІТіС _____________________________________________________________________ __________________________________________________________________________ Київ 2007, випуск 12 180 жать до великих підприємств за обсягами діяльності й завдяки цьому вони мають доступ до кредитних ресурсів, виконання національних програм тощо. Поруч із наведеними перевагами для корпоративної форми організації підприємництва характерними є низка вад і протиріч. Обмеженість впливу власників-акціонерів на поточну діяльність корпорації може спричинити прийняття необґрунтованих рішень, наслідки яких негативно відбиватимуться на результатах роботи компанії. В акціонерній формі криється ймовірність здійснення спекуля- тивних операцій із акціями, нав'язування злиття-поглинання малим або середнім компаніям, формування монопольних утворень тощо. Складність і різноманіття відносин усередині корпорації зазвичай вважається характерною особливістю корпоративного співробітництва. Це безпосередньо відбивається на процесах прийняття управлінських рішень, пов'язаних із пошуком можливостей щодо повної реалізації пе- реваг акціонерної форми організації підприємництва. Проблеми формування організаційно-економічного механізму управління корпоративним розвитком, корпоративного управління і ефек- тивного регулювання корпоративних відносин розглядались у працях бага- тьох вітчизняних та іноземних вчених-економістів, таких як Бандурін А., Васильєв А., Голіков В., Гриньова В., Демб А., Зінатулін Л., Круглов М., Масютін С., Майєр К., Назарова Г., Нойбауер Ф., Петруня Ю., Полонський В., Попов А., Потьомкін Ю. та ін. Так, Голіков В.І. [1] визначає корпорацію як економічну організацію, в якій відносини партнерства доведені до досконалого стану, тобто сфор- мовано високий рівень розвитку інститутів та механізмів справедливого розподілу прав власності та пом'якшення соціальних протиріч всередені АТ, а також між корпорацією та її зовнішніми партнерами та контрагента- ми. З точки зору А.В. Бандурина та Л.Ф. Зінатуліна [2], обов'язковою умо- вою успішної реалізації любих принципових рішень у сфері корпоративно- го розвитку є досягнення попереднього балансу інтересів учасників корпо- ративних відносин. Таким чином, найбільш складним питанням при використанні кор- поративної форми організації підприємницької діяльності є проблема ре- гулювання корпоративних відносин в акціонерному товаристві для досяг- нення узгодженості інтересів, мотивів та стимулів учасників цих відносин. Від ступеня такої узгодженості в кінцевому результаті прямо залежить ус- пішність та ефективність корпоративного співробітництва. Гриньова В.Н., Попов А.Е. [3] виділяють наступні характерні особ- ливості взаємодії учасників корпоративних відносин: Економіко-математичне моделювання соціально-економічних систем Збірник наукових праць МННЦ ІТіС _____________________________________________________________________ __________________________________________________________________________ Київ 2007, випуск 12 181 1) акціонерам корпорації належить провідна роль в забезпеченні ефектив- ності її діяльності; 2) учасники корпоративних відносин вносять різноманітний вклад в діяль- ність АТ, значимість якого визначає ступінь впливу цих учасників на визначення шляхів розвитку корпорації; 3) інтереси учасників корпоративних відносин розрізняються, причому внесок учасників в корпоративне співробітництво в значній мірі зале- жить від ступеня досягнення ними індивідуальних цілей; 4) управління корпорацією є процесом формування, узгодження та реалі- зації різноспрямованих інтересів учасників корпоративних відносин, що здійснюється на основі балансу їх впливу; 5) характер і ступінь впливу на визначення шляхів розвитку корпорації для різних груп учасників корпоративних відносин може змінюватися у відповідності з оцінкою корисності їх внеску у корпоративне співробіт- ництво з боку інших учасників. Слід також відмітити, що корпоративні відносини являють собою дуже динамічний процес, по ходу якого можуть відбуватися суттєві зміни балансу корпоративних інтересів. В свою чергу, такого роду перетворення прямо та безпосередньо будуть відображатися на здібностях та можливостях корпорації у сфері прийняття та реалізації управлінських рішень, що вимагають ухвалення учасників корпоративного співробітництва. Трансформація корпоративних відносин в акціонерному товаристві, що відбувається під впливом змін балансу інтересів учасників корпорації, і, як наслідок, перетворення форм та методів корпоративного співробітництва, являє собою зміст процесу корпоративного розвитку АТ. Основними характеристиками корпоративного розвитку, які визначають специфічні особливості цього трасформаційного процесу в системі соціально-економічного розвитку корпорації, є наступні: • рушійною силою корпоративного розвитку, яка обумовлює направленість і характер змін корпоративних відносин, є трансформація інтересів і особистих стимулів їх учасників; • цільова спрямованість корпоративного розвитку визначається стратегіями , планами та діями учасників корпоративних відносин, які забезпечують або хоча б сприяють досягненню оптимального балансу інтересів цих учасників; • значимість корпоративного вкладу певного учасника, що визначає можливість його впливу на процес корпоративного розвитку взагалі, обов'язково повинна бути визнана більшістю інших учасників корпоративних відносин;прийняття управлінських рішень в процесі корпоративного розвитку в значній мірі стосується зміни правил, Економіко-математичне моделювання соціально-економічних систем Збірник наукових праць МННЦ ІТіС _____________________________________________________________________ __________________________________________________________________________ Київ 2007, випуск 12 182 способів та методів співробітництва учасників корпоративних відносин у сфері формування, використання та розподілу результатів використання акціонерного капіталу; • участь певних груп учасників корпоративних відносин в процесі корпоративного розвитку базується на розподілі прав власності, функцій управління та особистого трудового вкладу, тобто вважається, що права та інтереси кожного з учасників корпоративних відносин насамперед обумовлені характером та метою їх вкладів у корпоративне співробітництво; • у процесі корпоративного розвитку має бути забезпечено захист усіх без винятку прав та інтересів учасників корпоративних відносин, незалежно від характеру їх внеску в діяльність акціонерного товариства у порядку пріоритетності, що встановлена загальними нормативно-правовими та локальними правилами регулювання корпоративних відносин відповідно до розподілу впливу учасників; • прийняття більшості управлінських рішень відносно регулювання корпоративного розвитку здійснюється вищими керівними органами корпорації, яким це право на добровільній основі делегує більшість учасників корпоративних відносин, тобто участь певних осіб або груп осіб в регулюванні корпоративного розвитку здійснюється через участь в роботі цих керівних органів управління. На думку автора, потенціал корпоративного розвитку (ПКР) являє собою узагальнюючу системну характеристику, що відображує ступінь узгодженості та відповідності інтересів, мотивів та стимулів учасників корпорації для досягнення широкого спектру загальних та індивідуальних цілей корпоративного співробітництва. ПКР є результатом реалізації певної корпоративної стратегії, формування складного комплексу інституціональних правил та процедур на трьох рівнях: загальнонаціональному, галузевому; корпоративному. Формування потенціалу корпоративного розвитку відбувається в трьох основних сферах: нормативно-правовій, економічній, соціально- організаційній. Фактори формування потенціалу корпоративного розвитку (ПКР) акціонерного товариства приведені у табл.1. Таблиця 1 Фактори формування потенціалу корпоративного розвитку (ПКР) акціонерного товариства Фактори формування потенціалу корпоративного розвитку, по сферам виявлення Рівень формування ПКР нормативно- правова економічна соціально- організаційна національний Державне регулю- вання підприєм- ницької діяльно- Галузева структура національної економіки. Об’єми вільних Державна стра- тегія та національ- ні пріоритети кор- Економіко-математичне моделювання соціально-економічних систем Збірник наукових праць МННЦ ІТіС _____________________________________________________________________ __________________________________________________________________________ Київ 2007, випуск 12 183 сті. Нормативні правила створення та функціонуван- ня корпорацій. Форми та методи досудового та су- дового захисту інтересів учасни- ків корпоративних відносин фінансово-інвестиційних ресурсів в економіці. Динаміка економічного розвитку національного господарства. Ступінь відкритості національної економіки та ширина її міро господарських зв’язків. Рівень розвитку фондового ринку. поративного роз- витку. Національ- ні культурні тра- диції підприємни- цтва. Наявність та рівень розвитку інститутів держав- ного та суспіль- ного контролю над корпораціями. галузевий Державне регулю- вання підприєм- ницької діяльності в галузі. Галузева конкурентна стру- ктура ринку та форми антимоно- польного регулю- вання, які доціль- но використо- вувати Інвестиційна приваб- ливість галузі. Рівень ринкової конкуренції в галузі. Необхідність в ін- вестиціях та об’єми реальних капітальних вкладень. Рентабельність виробництва в галузі. Ступінь концентрації ка- піталу в галузі. Відкри- тість та прозорість ринку акцій корпорацій галузі Наявність та впли- вовість некомер- ційних об’єднань учасників ринку. Наявність та впли- вовість суспільних організацій, що є контактними аудиторіями. Рівень розвитку профспілкового руху корпоративний Основні положен- ня уставних доку- ментів корпорації. Наявність та по- нота внутрішніх (локальних) норм регулювання кор поративних від- носин. Наявність кодексу корпора- тивного управ- ління та добросо- вісність виконан- ня його положень Інвестиційна привабли- вість корпорації. Рівень конкурентоспроможності продукції. Рівень органі- зації праці, виробництва, управління. Ефективність виробництва продукції та використання виробни- чих ресурсів. Ринкова капіталізація корпорації. Відкритість та прозорість ринку акцій корпорації Особисті якості, мотиви та цінно- сті, що культиву- ються в основних групах учасників корпоративних відносин. Кор- поративна культу- ра та відношення між учасниками корпоративного співробітництва. Система мотивації та стимулювання в корпорації На національному рівні формування можливостей та перспектив корпоративного розвитку відбувається під впливом трьох основних груп факторів: параметрів національної системи корпоративного управління (інсайдерської, аутсайдерської, перехресного володіння або змішаної); привабливості національної економіки для інвестиційних вкладень та ступеня її відкритості для зовнішнього світу; національних традицій та суспільних інститутів, що визначають специфіку відношення суспільства до корпоративного підприємництва. Результатом сполучення цих факторів є ступінь розповсюдження корпоративної форми організації підприємницької діяльності та роль корпоративного сектора у національній економіці. Економіко-математичне моделювання соціально-економічних систем Збірник наукових праць МННЦ ІТіС _____________________________________________________________________ __________________________________________________________________________ Київ 2007, випуск 12 184 На галузевому рівні складовими формування ПКР є: державне регулювання підприємницької діяльності в галузі, що визначає ступінь свободи учасників галузевого ринку; інвестиційна привабливість галузі, галузеві потреби в інвестиціях і найбільш розповсюджені форми здійснення інвестиційних вкладень; форми самоорганізації, які використовуються учасниками корпоративних відносин для забезпечення своїх прав та інтересів. Конкретними характеристиками ПКР на цьому рівні стають інвестиційна привабливість та ринкова капіталізація підприємств галузі, а також ступінь самоідентифікації учасників корпоративних відносин, що виражається у можливості об’єднати свої зусилля на основі єдності корпоративних інтересів. На рівні корпорації формування ПКР передбачає створення загальних рамочних умов для плідного корпоративного співробітництва в акціонерному товаристві на основі розвитку складних форм і методів корпоративного управління, культивування корпоративної культури відповідного рівня, чіткого визначення норм та правил корпоративних відносин. Результатом оптимального сполучення цих факторів є запобігання можливості корпоративних конфліктів, забезпечення доступу корпорації до необхідних фінансово-інвестиційних ресурсів, підвищення ефективності корпоративного співробітництва та збільшення економічного потенціалу акціонерного товариства. Розглянута структура потенціалу корпоративного розвитку акціонерного товариства дозволяє врахувати вплив усіх факторів формування ПКР для більш повного обґрунтування вибору корпоративної стратегії АТ, а в подальшому доцільною є розробка відповідних методичних рекомендацій по кількісній оцінці потенціалу корпоративного розвитку. Стратегічний характер управління корпоративним розвитком акціонерного товариства обумовлюється наступними особливостями цього процесу: • управління корпоративним розвитком АТ здійснюється на основі встановлення довгострокових пріоритетів загальної діяльності учасників корпоративних відносин, які обумовлюють необхідність використання певних правил, форм та методів регулювання корпоративного співробітництва незалежно від існуючих теперішніх умов здійснення цих відносин; • прийняття управлінських рішень відносно досягнення встановлених довгострокових цілей та пріоритетів корпоративного співробітництва здійснюється на основі комплексного інтегрованого підходу до трансформації корпоративних відносин (з точки зору узгодженості та оптимальної можливості задовольнити всі існуючі корпоративні прагнення та інтереси); Економіко-математичне моделювання соціально-економічних систем Збірник наукових праць МННЦ ІТіС _____________________________________________________________________ __________________________________________________________________________ Київ 2007, випуск 12 185 • управління корпоративним розвитком носить чітко виражений адаптивний характер пристосування теперішнього корпоративного співробітництва до майбутніх умов здійснення корпоративних відносин; • прийняття управлінських рішень у процесі корпоративного розвитку відбувається на основі використання специфічної інформації (інформації стратегічного характеру, яка безпосередньо може не стосуватися певної управлінської проблеми, а тільки описувати теперішні та майбутні умови її виникнення та розв'язку) та специфічного інструментарію управління (цільові, стратегічні плани, проекти та програми, засоби стратегічного контролю). Таким чином, стратегічне управління корпоративним розвитком (СУКР) є важливим елементом організаційно-економічного механізму стратегічного управління розвитком акціонерного товариства і, як наслідок, характеризується певними особливостями застосування стратегічного інструментарію при прийнятті управлінських рішень. Стратегічне управління корпоративним розвитком АТ є складним багатоплановим управлінським процесом забезпечення оптимальності корпоративних відносин на основі досягнення балансу та узгодженості інтересів учасників цих відносин для підвищення ефективності корпоративного співробітництва взагалі. У наукових дослідженнях [4-9] обґрунтовується необхідність вико- ристання стратегічного підходу до планування інноваційної діяльності підприємства. Доцільність стратегічного планування інноваційного проце- су на підприємстві обумовлюється наступними чинниками: комплексним характером інновацій, які необхідні для забезпечення сталого розвитку підприємства; багатоцільовий характер інноваційного процесу та тісний зв'язок комплексу цілей інноваційної діяльності зі стратегічними цілями підприємства; неабиякий вплив зовнішніх (переважною мірою чітко неви- значених і непередбачуваних) факторів на динаміку інновацій; багатоварі- антність вибору інновацій; довгостроковий характер результатів іннова- ційної діяльності та ін. Однією з базових категорій стратегічного плану- вання інноваційного процесу на підприємстві є "науково-інноваційний по- тенціал" (або "інноваційний потенціал") як важлива складова потенціалу підприємства вцілому. Доцільним є теоретичне обґрунтування складу і характеру впливу кадрових чинників на формування науково-інноваційного потенціалу (НІП) підприємства. У якості спеціальних методів дослідження пропону- ються теоретичне узагальнення — для вивчення теоретичних засад страте- гічного планування інноваційного розвитку; методи аналізу і синтезу — для диференціації та узагальнення складу факторів формування НІП; гра- Економіко-математичне моделювання соціально-економічних систем Збірник наукових праць МННЦ ІТіС _____________________________________________________________________ __________________________________________________________________________ Київ 2007, випуск 12 186 фічний —для наочного зображення результатів досліджень. Інноваційний розвиток підприємства становить складний соціально- економічний процес, у ході якого відбувається вдосконалення наявних ви- робничих сил за рахунок засвоєння та впровадження в практику господа- рювання новітніх досягнень науки і техніки. Рушійними силами цього процесу виступають зростання та ускладнення ринкових можливостей під- приємства (насамперед у сфері розширення обсягів виробництва і підви- щення споживчих якостей товарів та послуг, які пропонуються споживаче- ві), а також виникнення нових, більш продуктивних технологій виробниц- тва, форм і методів організації, управління, збуту продукції тощо. Ознакою можливості інтенсифікації інноваційного розвитку підприємства є його ін- новаційний потенціал, тобто узагальнююча характеристика сукупності на- явних ресурсів підприємства, які визначають його спроможність до ство- рення, свідомого пошуку та відбору, впровадження досягнень науки і тех- ніки (нововведень-інновацій). Інноваційний потенціал підприємства ви- ступає результатом реалізації певної інноваційної стратегії, проведення до- сліджень і розробок щодо вдосконалення технології та організації вироб- ничого процесу. Інноваційний потенціал відбиває ступінь досконалості продукції та виробничої бази підприємства, який визначається результата- ми первинного засвоєння інновацій і науково-технічного циклу загалом. На думку автора, створення науково-інноваційного потенціалу під- приємства здійснюється на чотирьох основних рівнях, де відбувається фо- рмування основних складових НІП, а саме (таблиця 2): науковий потенціал – сукупність ресурсів, які визначають можливості роз- витку НТП та впровадження його результатів; науково-технічний потенціал — передбачуваний ефект від впровадження сукупності результатів досліджень та розробок, які повністю підготов- лено для використання у виробництві; науково-технічний та організаційний рівень виробництва — ступінь до- сконалості продукції та виробничої бази підприємства, що визначається первинними результатами засвоєння нововведень; техніко-економічний рівень виробництва — фактичний ефект виробницт- ва, який визначається результатами економічного засвоєння та розпо- всюдження інновацій (інноваційного циклу загалом). Характерною особливістю наведеної структури науково- інноваційного потенціалу є провідне значення і неабияка роль знань, вмінь та навичок персоналу підприємства, які виступають справжньою рушій- ною силою процесу інноваційного розвитку. Зазначена структура науково- інноваційного потенціалу підприємства дозволяє враховувати дію всіх фа- кторів формування НІП для підвищення обґрунтованості вибору іннова- Економіко-математичне моделювання соціально-економічних систем Збірник наукових праць МННЦ ІТіС _____________________________________________________________________ __________________________________________________________________________ Київ 2007, випуск 12 187 ційної стратегії підприємства. Досконала система корпоративного управління можлива при наявно- сті ґрунтовної основи – людського капіталу високої якості. За Г. Беккером, "людський капітал" — це сукупність природжених здібностей і набутих знань, навичок та мотивацій, доцільне використання яких сприяє збіль- шенню доходу (на рівні індивіда, підприємства чи суспільства) [10]. Сфо- рмульована ним модель людського капіталу стала основою для наукових розробок наступних поколінь. У сучасній літературі існує безліч підходів до визначення категорії "людський капітал". Незважаючи на це, виокремимо деякі методологічні особливості, які необхідно враховувати при формуванні й використанні людського капіталу: це передусім актив, який повинен приносити його власнику дохід (або його зростання) й використовуватися з метою підвищення продуктив- ності; людський капітал, здатний створювати нову вартість й зберігати (пе- реносити) стару, що втілена в матеріальних елементах капіталу; підвищення доходів стимулює людину до більш ефективної діяльно- сті шляхом здійснення інвестицій в освіту, охорону здоров'я; тільки постійний процес інвестування в людський капітал і застосу- вання відповідної системи мотивації спроможні підвищувати рівень люд- ського капіталу. Основним моментом нарощення людського капіталу є його інвесту- вання, яке полягає у вкладенні грошових коштів на зміцнення здоров'я, підвищення рівня освіти й кваліфікації, мобільність тощо. Так, К. Маккон- нел і С. Брю розглядають інвестиції в людський капітал як "будь-який за- хід, що підвищує кваліфікацію та здібності і тим самим продуктивність праці працівників. Витрати, які сприяють підвищенню чиєїсь продуктив- ності, можна розглядати як інвестиції, бо поточні витрати здійснюються з тим розрахунком, що ці витрати багаторазово компенсуватимуться зрос- таючим потоком доходів у майбутньому" [11]. Важливим аспектом вивчення особливостей формування людського капіталу є побудова класифікації за різними ознаками. Так, автор пропонує такі класифікаційні ознаки людського капіталу: за рівнем управління, на- прямами формування, за типами, джерелами інвестування (рисунок 1). За рівнем управління людський капітал можна поділити на людський капітал країни, регіону, окремого господарчого суб'єкта, людини. За на- прямами формування людський капітал буває постійний і змінний. По- стійний — це накопичений рівень загальних знань, здоров'я, мотивацій протягом усього періоду життя людини, а змінний — варіюється залежно від роду діяльності, кваліфікації, місця проживання особистості. Таблиця 2 Економіко-математичне моделювання соціально-економічних систем Збірник наукових праць МННЦ ІТіС _____________________________________________________________________ __________________________________________________________________________ Київ 2007, випуск 12 188 Склад та показники оцінки науково-інноваційного потенціалу підприємства Складові Показники оцінки науково-технічний персонал—сукупність знань, навичок, живої праці працівників, зайнятих науково-технічною діяльністю матеріально-технічне забезпечення —основні та оборотні фонди, які використовуються у сфері науково-технічної діяльності інформація - сукупність науково-технічних ідей та система їхнього розповсюдження Науковий потенціал — сукупність ресурсів, які ви- значають можливості розвитку НТП та впрова- дження його резуль татів організаційне забезпечення — склад та спеціалізація підрозділів, які беруть участь у науково-технічній діяльності передбачуваний ефект від впровадження результатів фундамента- льних досліджень (відкриття) передбачуваний ефект від впровадження результатів винахідниць- кої та раціоналізаторської діяльності (винаходи та інші науково- технічні розробки, раціоналізаторські пропозиції) Науково-технічний потенціал — перед- бачуваний ефект від впрова- дження сукупності результа- тів дослід- жень та розробок, які повніс- тю підготовлено для викори- стання у виробництві рівень організації та завершеності науково-виробничого циклу рівень конкурентоспроможності продукції продуктивність засобів праці якісний рівень предметів праці технічний рівень виробництва рівень організації праці (в тому числі умов праці) рівень організації виробництва Науково-технічний та організаційний рівень вироб- ництва — ступінь досконалості продукції і виробничої бази підприємст- ва, що визначається первин- ними результатами засвоєння нововведень рівень організації управління ефективність виробництва продукції ефективність використання основних виробничих фондів підпри- ємства ефективність використання матеріально-сировинних ресурсів Техніко-економічний рівень виробництва — фактичний ефект вироб- ництва, який визначається результатами економічного засвоєння та розповсюджен- ня інновацій (інноваційного циклу загалом) ефективність використання трудових ресурсів За типами розмежовують загальний і специфічний людський капітал. Загальний поділяється на формальний (загальна й шкільна освіта) і нефор- мальний (соціологізація людини у суспільстві). Специфічний також вклю- чає формальний (фахова вища освіта, підвищення кваліфікації) й неформа- льний (досвід, що отриманий у процесі соціологізації та професійної дія- льності) людський капітал. Економіко-математичне моделювання соціально-економічних систем Збірник наукових праць МННЦ ІТіС _____________________________________________________________________ __________________________________________________________________________ Київ 2007, випуск 12 189 Рис. 1. Класифікація людського капіталу За джерелами інвестування розрізняють людський капітал, що сфор- мований за рахунок особистісних внесків людини в здоров'я, освіту, тру- дову мобільність, інвестицій підприємства у підвищення професійно- кваліфікаційного рівня людського капіталу й державних асигнувань у ви- гляді надання освітніх послуг, послуг у галузі охорони здоров'я, а також вкладень сторонніх зацікавлень суб'єктів господарювання. Запропонована класифікація людського капіталу за відповідними ознаками розкриває його сутність у різних аспектах і створює наукову базу неформальний формальний Особистісні вкладення лю- дини За типами специфічний неформальний формальний загальний За джерелами інве- стування Людський капітал людини постійний змінний За напрямами фор- мування Людський капітал окремого господар- чого суб’єкта Людський капітал регіону Людський капітал країни За рівнем управ- ління інвестиції під- приємства інвестиції сто- ронніх підпри- ємств державні інвес- тиції КЛАСИФІКАЦІЯ ЛЮДСЬКОГО ПОТОКУ За типами специфічний неформальний формальний загальний За джерелами інве- стування Економіко-математичне моделювання соціально-економічних систем Збірник наукових праць МННЦ ІТіС _____________________________________________________________________ __________________________________________________________________________ Київ 2007, випуск 12 190 для методичних положень з таких актуальних проблем, як формування си- стеми управління людським капіталом господарчого суб'єкта, його нако- пичення, відтворення й оцінки. На формування, розвиток (позитивний чи негативний) та стан людського капіталу безпосередньо або опосередковано впливають чинники, що зумовлюють його кількісний та якісний склад. Чинники формування людського капіталу акціонерного товариства, що є структурною одиницею в системі корпоративного управління, дослі- джуються у працях відомих науковців. Наприклад, О. Грішнова надає роз- горнуту класифікацію цих чинників[12]. Найважливішими є чинники, що класифіковані за змістом, а саме: демографічні, соціально-демографічні, соціальні, економічні, організаційно-економічні, екологічні. Ця класифіка- ція дозволяє ідентифікувати їх вплив на людський капітал, що підвищує науково-практичну цінність дослідження і допомагає виявити у разі потре- би відхилення, що виникають у стані людського капіталу. На думку Л. Михайлової, системоутворювальні чинники формування людського капіталу можна об'єднати у чотири групи: правовий, економіч- ний, соціальний, демографічний[13]. Класифікація, запропонована нею, є розгорнутою, структурованою, системно представляє всі чинники впливу на формування і використання людського капіталу. Розглянуті чинники можна ідентифікувати на всіх рівнях управління людським капіталом. Однак слід зазначити, що жоден із науковців не виділяє такий чин- ник, вплив якого можна визначити лише опосередковано на основі існу- ючих в суспільстві норм, цінностей, мотивації, правил тощо, а саме соці- окультурний. Підвищення уваги до соціокультурного чинника обумовлю- ється переглядом норм та цінностей в контексті корпоративного управ- ління. Пріоритетами стають законність ведення бізнесу, етичне ставлення до людини, зміцнення корпоративного духу тощо. У зв'язку з цим важли- вим є аналіз соціокультурного чинника та оцінка його складових, рис.2. Соціальні складові дозволяють дослідити тенденції при формуванні групової динаміки та визначити ті складові, що є найбільш вагомими при спілкуванні, створенні позитивного морально-психологічного клімату тощо. Функціонування корпоративних утворень можливе за наявності спі- льної діяльності людей, тобто при створенні певного соціуму, якому при- таманні власні соціальні риси, поведінкові норми, імперативи. Формування людського капіталу відбувається здебільшого у великих групах, а подаль- ший його розвиток та використання - прерогатива малих груп. Внаслідок цього людський капітал формується спочатку на національному рівні, а потім перебуває під впливом соціальних класів суспільства, які визначають рівень культурного розвитку держави. Такий вплив можна вважати макро- Економіко-математичне моделювання соціально-економічних систем Збірник наукових праць МННЦ ІТіС _____________________________________________________________________ __________________________________________________________________________ Київ 2007, випуск 12 191 рівневим. Мезорівневий вплив - це регіональний поділ на групи, у резуль- таті якого відбувається подальше формування та накопичення людського капіталу. Розвиток та використання людського капіталу відбувається на мікрорівні, тобто в малих групах, до яких і належать акціонерні товарист- ва. Культурні складові вважаються найвагомішими в процесі формуван- ня свідомості працівників, здобуття знань, набуття навичок. Саме тому пріоритетним має бути дослідження інтелектуально-культурного рівня пе- рсоналу та його менталітету. На підприємстві інтелектуально-культурний рівень персоналу ото- тожнюється із поняттям "інтелектуальний капітал". Дослідженням його структури, особливостей управління й оцінки присвячено багато праць, зо- крема таких науковців, як Н. Гавкалової, О. Грішнової, Л. Едвінссона та ін. Під інтелектуальним капіталом розуміють інтелектуальні ресурси, що вті- лені у сукупності наукових, професійних та загальних знань працівників, їхньому досвіді, вміннях, навичках, які створюють продукти інтелектуаль- ної діяльності, що можуть належати як його винахіднику, так й іншим су- б'єктам господарювання, та використовуються з метою одержання додат- кової вартості[14]. СОЦІАЛЬНІ КУЛЬТУРНІ СОЦІАЛЬНО- ЕКОНОМІЧНІ > освіта; > групова взаємодія колективу; > трудовий менталітет; > здоров'я; >• комунікації; > етика; > мотивація; > мораль; > норми й цінності; > стреси і конфлікти; > практичний до- світ роботи колективу; > організаційна поведінка; > інтелектуально- культурний рівень персоналу > філософія підприємства; > морально- психологічний клімат > символіка підприємства Рис. 2. Складові соціокультурного чинника, що впливають на форму- вання людського капіталу СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ ЧИННИК Економіко-математичне моделювання соціально-економічних систем Збірник наукових праць МННЦ ІТіС _____________________________________________________________________ __________________________________________________________________________ Київ 2007, випуск 12 192 Таким чином, структуру інтелектуального капіталу та його склад формують людський, структурний та клієнтський капітали, які мають як матеріальне, так і нематеріальне втілення. Перелік складових соціокультурного чинника буде неповним без розгляду менталітету вітчизняного працівника. Донині це питання майже не зачіпалося економістами, тому що соціальну природу категорії "мента- літет" вивчали, як правило, науковці-соціологи. Проте, на формування людського капіталу впливають як соціально-психологічні, так й економічні фактори. Глобалізаційні процеси не знімають питання впливу менталітету працівників при формуванні людського капіталу. Г. Хофстед, зокрема, від- значає, що управління багатонаціональною корпорацію не може бути ефе- ктивним, якщо ігноруються питання національної свідомості та менталіте- ту працівників, а реалізація такого управління вимагає від керівництва впровадження гнучких моделей керівництва персоналом, який складається із працівників різних національностей. Варто погодитися з тим, що поняття "менталітет" як комплексний показник відображає соціокультурний рівень народу, його розум та інте- лект, світосприймання, є складовою характеристик різних соціальних су- б'єктів (соціальних груп) та окремого індивіда. Загальнонаціональний запас людського капіталу і швидкість його нарощування надзвичайно важливі для економічного розвитку країни, то- му що людський капітал визначає здатність економіки сприймати і вико- ристовувати технічні нововведення. Проте лише інвестицій у людський капітал для швидкого економічного зростання недостатньо -такі інвестиції повинні супроводжуватися державною стратегією розвитку. Таким чином, у складі основних чинників, які впливають на форму- вання людського капіталу акціонерного товариства, доцільно визначити соціокультурний чинник, який містить соціальні, культурні та соціально- економічні складові. Відмітимо, що формування науково-інноваційного потенціалу (НІП) підприємства обумовлюється як кадровими чинниками так і раціональною організацією інвестиційного забезпечення корпоративного розвитку. Складність і різноманіття відносин усередині корпорації зазвичай вважається характерною особливістю корпоративного співробітництва. Це безпосередньо відбивається на процесах прийняття управлінських рішень, пов'язаних із пошуком можливостей щодо повної реалізації переваг акціо- нерної форми організації підприємництва, зокрема у сфері інвестиційного забезпечення корпоративного розвитку. Головними критеріями вибору джерела фінансування для реалізації інвестиційного проекту, як правило, вважаються умови і вартість залучен- ня інвестиційних ресурсів. Вибір джерела фінансування корпоративного розвитку передбачає також повну та всебічну оцінку позитивних і негати- вних наслідків його використання. Економіко-математичне моделювання соціально-економічних систем Збірник наукових праць МННЦ ІТіС _____________________________________________________________________ __________________________________________________________________________ Київ 2007, випуск 12 193 Сукупність рішень щодо вибору джерел фінансування корпоратив- ного розвитку значною мірою впливає на структуру та порядок формуван- ня акціонерного капіталу. Особливості функціонування капіталу в межах конкретної корпорації пов'язані з трьома основними економічними проце- сами: формуванням капіталу, його використанням та розподілом результа- тів використання. З точки зору вибору джерел фінансування інвестиційної діяльності особливе значення має процес формування капіталу, який пе- редбачає залучення інвестиційних ресурсів. Формування стратегії залучення фінансових ресурсів має відбуватися на основі оцінки досягнення загальних цілей економічного розвитку під- приємства, які можуть бути сформовані наступним чином: • забезпечення приросту капіталу; • зростання рівня прибутковості; • зміна пропорцій у формах реального та фінансового інвестування; • зміна технологічної та відтворювальної структури капітальних вкладень; • зміни галузевої та регіональної спрямованості інвестиційних програм. Від вибору цілей вирішальною мірою залежить вибір і пріоритети використання можливих джерел залучення коштів. Кожне із джерел фінансування інвестиційної діяльності має особли- вості, які визначаються наступними ознаками: • доступність джерела фінансування (можливість залучення інвестицій- них ресурсів без виконання яких-небудь додаткових умов фінансуван- ня); • потенційна місткість джерела; • рівень ризику використання джерела (імовірність непередбаченого по- вернення коштів; наявність умов щодо обмеження прийняття AT стра- тегічних або поточних управлінських рішень, тощо): • вартість капіталу, що залучається (питомі сукупні витрати підприємства по залученню, обслуговуванню та поверненню коштів, отриманих із цього джерела фінансування). Порівняльну характеристику джерел фінансування інвестиційної діяльнос- ті підприємства за цими ознаками наведено у таблиці 3. Таблиця 3 Порівняльна характеристика джерел фінансування інвестиційної діяльності акціонерного товариства Характеристика джерел фінансування Джерела фінансу- вання доступність потенційна місткість рівень ризику при використанні вартість вико- ристання Реінвестований при- буток підприємства максимальна низька мінімальний мінімальна Економіко-математичне моделювання соціально-економічних систем Збірник наукових праць МННЦ ІТіС _____________________________________________________________________ __________________________________________________________________________ Київ 2007, випуск 12 194 Кошти цільових фо- ндів підприємства максимальна низька низький мінімальна Амортизаційні від- рахування максимальна висока мінімальний мінімальна Продаж частки май- на максимальна мінімальна низький мінімальна Збільшення вкладень у статутний фонд середня низька низький низька Розміщення додат- кової емісії акцій AT на фондовому ринку низька максимальна максимальний середня Внутрішнє розмі- щення цільової дода- ткової емісії акцій AT середня низька низький низька Залучення довго- строкових кредитів банків мінімальна максимальна високий висока Кредитування на умовах лізингу середня висока середній середня Розміщення обліга- цій середня максимальна високий середня Залучення цільових державних інвести- цій або довгостроко- вих комерційних кредитів низька висока середній низька При виборі джерел фінансування корпоративного розвитку акціоне- рного товариства слід обов'язково враховувати максимально можливу кі- лькість критеріїв і чинників, які впливають на результативність викорис- тання фінансових ресурсів. До основних критеріїв оцінки джерел фінансування корпоративного розвитку слід зарахувати такі: • оптимальне співвідношення результатів і витрат у процесі інвестування; • мінімізацію ціни капіталу; • мінімізацію інвестиційних ризиків; • відповідність основним положенням інвестиційної політики акціонерного товариства та пріоритетам інвестування; • забезпечення довгострокової конкурентоспроможності та високого інно- ваційного потенціалу корпорації; • збереження існуючої структури капіталу та розподіл корпоративного ко- нтролю над його діяльністю; Економіко-математичне моделювання соціально-економічних систем Збірник наукових праць МННЦ ІТіС _____________________________________________________________________ __________________________________________________________________________ Київ 2007, випуск 12 195 • забезпечення високого рівня самостійності під час прийняття управлінсь- ких рішень. Фактори оцінки джерел фінансування корпоративного розвитку поді- ляють на економічні (внутрішні та зовнішні), соціальні та ресурсно- технологічні. Таким чином, визначення джерел фінансування розвитку AT є одним із найважливіших етапів забезпечення життєдіяльності корпорації – зміц- нення її фінансового положення, розширення сфери діяльності, забезпече- ння конкурентних переваг на ринку, подальше виконання суспільної місії тощо. Корпоративний розвиток здійснюватиметься на основі втілення у ви- робництво досягнень науки й техніки в інтересах суспільства, акціонерів і учасників, а також співробітників компанії (покращання умов праці, збіль- шеня рівня оплати тощо). Враховуючи, що акціонерна форма в умовах су- часної ринкової економіки є основною формою організації великих обсягів підприємницької діяльності, розроблення підходів щодо вибору джерел фінансування корпоративного розвитку набуває особливої актуальності. Підсумовуючі розглянуті основні аспекти формування та розвитку корпоративного управління акціонерним товариством, відмітимо, що стра- тегічне управління корпоративним розвитком являє собою процес довго- строкового регулювання корпоративних відносин в акціонерному товарис- тві на основі врахування всього комплексу факторів формування корпора- тивних відносин, визначення специфічних цілей корпоративного управлін- ня, формування стратегій досягнення встановлених цілей, а також забезпе- чення виконання розроблених стратегічних планів. Література 1. Розвиток корпоратизму і корпоративних відносин в економіці України.- К.: Ін-т екон. прогнозув., 2002-304с. 2. Бандурин А. В., Зинатулин Л. Ф. Экономико-правовое регулирование деятельности корпораций в России-М.: БУКВИЦА, 1999-212 с. 3. Гриньова В. М., Попов О. Є. Організаційно-економічні основи формування системи корпоративного управління в Україні. - X.: Вид. ХДЕУ, 2003.-340с. 4. Власова А. М. Інноваційний менеджмент. Навч. посібник/А. М. Власова, И. В. Кра- снокутська. — К.: КНЕУ, 1997. — 92 с. 5. Гриньов А. В. Інноваційний розвиток промислових підприємств: концепція, мето- дологія, стратегічне управління. — Харків: ВД "Інжек", 2003. — 308 с. 6. Ильяшенко С. Н. Составляющие инновационного потенциала субъекта хозяйствен- ной деятельности // Вісник Сумського державного університету. Серія "Економіка". — 2002. — №7. — С. 118. 7. Посилкіна О. В. Інноваційно-інвестиційний розвиток фармацевтичного виробницт- ва: Проблеми фінансового забезпечення. — Харків: Вид. НФАУ: Золоті сторінки, 2002. — 528 с. 8. Ресурсы инноваций: организационный, финансовый, административный: Учеб. по- собие для вузов / Под ред. проф. И. П. Николаевой. — М.: Юнити-Дана, 2003. — 320 с. Економіко-математичне моделювання соціально-економічних систем Збірник наукових праць МННЦ ІТіС _____________________________________________________________________ __________________________________________________________________________ Київ 2007, випуск 12 196 9. Чухрай Н. Формування інноваційного потенціалу підприємства: маркетингове та логістичне забезпечення: Монографія. — Львів:Львівська політехніка, 2002.- 316с. 10. Becker G. Human Capital: A Theoretical and Empirical Analysis. – N.Y.: 1964. 11. Макконнел К. Р. Экономикс: принципы, проблемы и политика Т. 2 / К. Р. Маккон- нел, С. Л. Брю. - М.:Республика, 1992. — 400 с. 12. Грішнова О.А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підго- товки. - К.: Київ. обл. орг т-ва "Знання" України, 2001. - 254 с. 13. Михайлова Л.І.. Економічні основи формування людського капіталу в АПК. — Су- ми: Довкілля, 2003. - 326 с 14. Маркова Н.С. Сучасні підходи до визначення інтелектуального капіталу // Социал.- эконом. аспекты промышленной политики. Управление человеческими ресурсами: государство, регион, предприятия: Сб. науч. тр. В 2 т. - Донецк, 2004. -Т. 2-С. 476- 483.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-10882
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	XXXX-0009
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T18:00:34Z
publishDate	2007
publisher	Міжнародний науково-навчальний центр інформаційних технологій та систем НАН і МОН України
record_format	dspace
spelling	Артюшина, О.Л. 2010-08-09T13:22:47Z 2010-08-09T13:22:47Z 2007 Основні аспекты и формування та розвитку корпоративного управління акціонерним товариством / О.Л. Артюшина // Екон.-мат. моделювання соц.-екон. систем. — 2007. — Вип. 12. — С. 179-196. — Бібліогр.: 14 назв. — укp. XXXX-0009 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/10882 334.722.8 Розглядається поняття ‘потенціал корпоративного розвитку акціонерного товариства’. Відзначено, що високий інноваційний потенціал корпорації може бути забезпечено за умови досягнення необхідного рівня кадрово-організаційного забезпечення, формування відповідної системи управління ‘людським капіталом’, а також раціонального вибору джерел фінансування корпоративного розвитку. Висвітлюються деякі питання стратегічного управління корпоративним розвитком акціонерного товариства. uk Міжнародний науково-навчальний центр інформаційних технологій та систем НАН і МОН України Основні аспекты формування та розвитку корпоративного управління акціонерним товариством Article published earlier
spellingShingle	Основні аспекты формування та розвитку корпоративного управління акціонерним товариством Артюшина, О.Л.
title	Основні аспекты формування та розвитку корпоративного управління акціонерним товариством
title_full	Основні аспекты формування та розвитку корпоративного управління акціонерним товариством
title_fullStr	Основні аспекты формування та розвитку корпоративного управління акціонерним товариством
title_full_unstemmed	Основні аспекты формування та розвитку корпоративного управління акціонерним товариством
title_short	Основні аспекты формування та розвитку корпоративного управління акціонерним товариством
title_sort	основні аспекты формування та розвитку корпоративного управління акціонерним товариством
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/10882
work_keys_str_mv	AT artûšinaol osnovníaspektyformuvannâtarozvitkukorporativnogoupravlínnâakcíonernimtovaristvom

Основні аспекты формування та розвитку корпоративного управління акціонерним товариством

Репозитарії

Схожі ресурси