Паралельні органи охорони порядку у Криму восени 1918 р.: проекти та реалії
Досліджується процес створення в містах Кримського півострова альтернативних крайовій поліції (крайовій внутрішній варті) охоронних підрозділів наприкінці періоду діяльності уряду С.Сулькевича (підпорядкування, організаційна структура, комплектування, утримання). Розкрито реґіональні відмінності...
Gespeichert in:
| Veröffentlicht in: | Український історичний журнал |
|---|---|
| Datum: | 2014 |
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут історії України НАН України
2014
|
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/108865 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Паралельні органи охорони порядку у Криму восени 1918 р.: проекти та реалії / О.М. Ледаков // Український історичний журнал. — 2014. — № 6. — С. 58-64. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-108865 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
Ледаков, О.М. 2016-11-16T13:39:42Z 2016-11-16T13:39:42Z 2014 Паралельні органи охорони порядку у Криму восени 1918 р.: проекти та реалії / О.М. Ледаков // Український історичний журнал. — 2014. — № 6. — С. 58-64. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. 0130-5247 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/108865 94 (477.75) «1917/1920» Досліджується процес створення в містах Кримського півострова альтернативних крайовій поліції (крайовій внутрішній варті) охоронних підрозділів наприкінці періоду діяльності уряду С.Сулькевича (підпорядкування, організаційна структура, комплектування, утримання). Розкрито реґіональні відмінності паралельних органів охорони порядку, зумовлені етнічною та соціальною специфікою окремих міст. Показано низьку ефективність аморфних, територіально розпорошених і заполітизованих паралельних охоронних підрозділів. The phenomenon of regional history of law enforcement agencies has been researched for the first time – the creation of the alternative to the Crimean Regional Police (the Crimean Regional Internal Guard) defense units in the cities of the Crimea at the end of the S.Sulkevich Crimean Regional government. Their main features have been described: subordination, organization structure, formation and contents. The regional features of the parallel law enforcement agencies with the view to ethnic and social specific characteristics of the separate cities have been described. The founders’ attitude to the police structure has been shown, from ignorance to attempts of cooperation. The low efficiency of structurally formless, territorially scattered and politically engaged parallel enforcement units has been proved. uk Інститут історії України НАН України Український історичний журнал Історичні студії Паралельні органи охорони порядку у Криму восени 1918 р.: проекти та реалії Parallel Law Enforcement Agencies in the Crimea of Autumn 1918: Projects and Realities Article published earlier |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| title |
Паралельні органи охорони порядку у Криму восени 1918 р.: проекти та реалії |
| spellingShingle |
Паралельні органи охорони порядку у Криму восени 1918 р.: проекти та реалії Ледаков, О.М. Історичні студії |
| title_short |
Паралельні органи охорони порядку у Криму восени 1918 р.: проекти та реалії |
| title_full |
Паралельні органи охорони порядку у Криму восени 1918 р.: проекти та реалії |
| title_fullStr |
Паралельні органи охорони порядку у Криму восени 1918 р.: проекти та реалії |
| title_full_unstemmed |
Паралельні органи охорони порядку у Криму восени 1918 р.: проекти та реалії |
| title_sort |
паралельні органи охорони порядку у криму восени 1918 р.: проекти та реалії |
| author |
Ледаков, О.М. |
| author_facet |
Ледаков, О.М. |
| topic |
Історичні студії |
| topic_facet |
Історичні студії |
| publishDate |
2014 |
| language |
Ukrainian |
| container_title |
Український історичний журнал |
| publisher |
Інститут історії України НАН України |
| format |
Article |
| title_alt |
Parallel Law Enforcement Agencies in the Crimea of Autumn 1918: Projects and Realities |
| description |
Досліджується процес створення в містах Кримського півострова альтернативних
крайовій поліції (крайовій внутрішній варті) охоронних підрозділів наприкінці
періоду діяльності уряду С.Сулькевича (підпорядкування, організаційна
структура, комплектування, утримання). Розкрито реґіональні відмінності
паралельних органів охорони порядку, зумовлені етнічною та соціальною специфікою
окремих міст. Показано низьку ефективність аморфних, територіально
розпорошених і заполітизованих паралельних охоронних підрозділів.
The phenomenon of regional history of law enforcement agencies has been researched
for the first time – the creation of the alternative to the Crimean Regional Police
(the Crimean Regional Internal Guard) defense units in the cities of the Crimea at
the end of the S.Sulkevich Crimean Regional government. Their main features have
been described: subordination, organization structure, formation and contents.
The regional features of the parallel law enforcement agencies with the view to
ethnic and social specific characteristics of the separate cities have been described.
The founders’ attitude to the police structure has been shown, from ignorance to
attempts of cooperation. The low efficiency of structurally formless, territorially
scattered and politically engaged parallel enforcement units has been proved.
|
| issn |
0130-5247 |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/108865 |
| citation_txt |
Паралельні органи охорони порядку у Криму восени 1918 р.: проекти та реалії / О.М. Ледаков // Український історичний журнал. — 2014. — № 6. — С. 58-64. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
| work_keys_str_mv |
AT ledakovom paralelʹníorganiohoroniporâdkuukrimuvoseni1918rproektitarealíí AT ledakovom parallellawenforcementagenciesinthecrimeaofautumn1918projectsandrealities |
| first_indexed |
2025-11-25T18:16:17Z |
| last_indexed |
2025-11-25T18:16:17Z |
| _version_ |
1850519374311456768 |
| fulltext |
Український історичний журнал. – 2014. – №6
Кримський крайовий уряд С.Сулькевича функціонував на півострові під
час німецької окупації з 25 червня по 14 листопада 1918 р. Велика увага в той
період приділялася створенню дієздатної поліції (кримської крайової внутріш-
ньої варти). Проте через нестачу коштів та зміну влади завершити справу так
і не вдалося. Тож місцеве самоврядування почало створювати паралельні ор-
гани охорони порядку. Це питання досі залишається «білою плямою» в історії.
Нижче спробуємо визначити основних і другорядних ініціаторів, керівну лан-
ку; розкриємо структурну невпорядкованість паралельних охоронних підроз-
ділів; висвітлимо принципи їх комплектування й кадрової роботи; розглянемо
плановані та справжні джерела утримання. Уважаємо доцільним реґіональ-
ний підхід до викладу матеріалу, по містах.
крайове місто Сімферополь:
не надто успішний приклад для наслідування
1–2 жовтня 1918 р. наради Сімферопольської міської управи та представ-
ників районних органів опіки визначили напрями формування охорони з меш-
канців міста з представників усіх леґальних політичних партій, профспілок,
різних національностей та громадських груп. Пропонувалося відновити домо-
ві комітети, створити озброєні дружини для караульної служби «по вулицях і
дворах». Але все це планувалося зі згоди уряду, натомість міністр внутрішніх
справ С.Сулькевич не дав дозволу на цей проект1.
2 листопада 1918 р. Сімферопольська міська дума обговорювала доповідь
гласного Скловського щодо охорони міста:
* Ледаков Олексій Миколайович – аспірант кафедри історії України та допоміжних істо рич
них дисциплін Таврійського національного університету імені В.І.Вернадського (Сімферополь)
Email: ledakov_aleksey@mail.ru
1 Державний архів в Автономній Республіці Крим (далі – ДААРК). – Ф.63. – Оп.2. – Спр.650. –
Арк.2–3.
УДК 94 (477.75) «1917/1920»
О.М.ледакОВ *
ПАРАЛЕЛьНІ ОРГАНИ
ОХОРОНИ ПОРЯДкУ У кРИМУ ВОСЕНИ 1918 р.:
ПРОЕкТИ ТА РЕАЛІЇ
Досліджується процес створення в містах Кримського півострова альтерна
тивних крайовій поліції (крайовій внутрішній варті) охоронних підрозділів на
прикінці періоду діяльності уряду С.Сулькевича (підпорядкування, організаційна
структура, комплектування, утримання). Розкрито реґіональні відмінності
паралельних органів охорони порядку, зумовлені етнічною та соціальною специ
фікою окремих міст. Показано низьку ефективність аморфних, територіально
розпорошених і заполітизованих паралельних охоронних підрозділів.
Ключові слова: кримський крайовий уряд, Сулькевич, паралельні органи охоро
ни порядку, міські думи та управи, профспілки, загони і дружини самоохорони.
Український історичний журнал. – 2014. – №6
59Паралельні органи охорони порядку у Криму восени 1918 р.: проекти та реалії
1. Створюється загін із 240 осіб «для забезпечення мешканців […] від гра-
бежів» або навіть у складі 700–800 осіб «для запобігання громадянській війні».
2. На службу приймаються робітники та колишні офіцери (не більше
половини особового складу, як безробітні громадяни, а не як члени Спілки
офіцерів).
3. Німецьке командування видає загону 300 ґвинтівок.
4. Домові комітети несуть лише чергову, а не безпосередньо охоронну
службу.
5. У комісії з охорони беруть участь представники профспілок2.
Пропозиції низки гласних були суперечливими: про озброєння та «реаль-
ну охорону міста» домовими комітетами; формування їм на допомогу спеціаль-
ного загону зі 150 осіб; про звільнення міліції, при її реорганізації з поліції,
від зайвих функцій; інструкторську й дисциплінарну роль офіцерів у справі
охорони; оподаткування містян на утримання охорони лише за законом нового
уряду.
Рада районних органів опіки внесла свій проект облаштування охорони міста:
1. Структура: домові та квартальні комітети, районні загони під керів-
ництвом органів опіки, їх рада й міська управа.
2. Функції: для патрулювання, кілька десятків дружинників у чергових
загонах – для боротьби зі злочинністю.
3. Зброя – від німецької комендатури3.
6 листопада 1918 р. Сімферопольська міська дума обрала з гласних комі-
тет охорони міста. Усі бажаючі запрошувалися до резервного загону громад-
ської самоохорони – за наявності рекомендації від громадських організацій,
спілок, установ та ін. Обов’язкова умова – володіння зброєю. Загін формував-
ся тимчасово. Визначався місячний оклад рядовим і службовцям з одягом та
харчуванням за власний кошт. Особовий склад мав проживати у відведеному
управою приміщенні4.
У засіданнях комітету з охорони міста (три члени, секретар, голова – член
міської управи Фосс) із 7 по 14 листопада брали участь, із правом дорадчого
голосу при розгляді прохань добровольців, делеґати громадських організацій
(ради профспілок, районних органів опіки, офіцерських, солдатських та сту-
дентських товариств). Було призначено начальника загону (капітан М.Орлов,
затверджений думою 13 листопада)5, секретаря його канцелярії та чотирьох
начальників рот. Планувалися переговори з німецьким командуванням щодо
видачі зброї (500 ґвинтівок, 50 револьверів, 8 кулеметів), 6 автомобілів і бен-
зину. Забезпечення продовольством покладалося на начальника загону (по
800 г хліба на день для кожного службовця). Огляди й стройові зайняття на-
мічалися з 15 листопада щодня до отримання зброї для караульної служби та
патрулювання6. Звернімо увагу на повне іґнорування органами міського само-
врядування поліції.
2 Там само. – Спр.279. – Арк.1–1 зв.
3 Там само. – Арк.1 зв. – 2 зв.
4 Там само. – Спр.284. – Арк.3.
5 Там само. – Спр.279. – Арк.14–14 зв.
6 Там само. – Арк.15–18 зв.
Український історичний журнал. – 2014. – №6
60 О.М.Ледаков
Міська управа вжила заходів з фінансування охоронного загону. Нарада
представників торгівлі, банків, промисловців і домовласників 5 листопада
1918 р. вирішила розверстати суму на його утримання серед груп населення.
Міська дума уточнила, що ця матеріальна допомога розподіляється між група-
ми підприємств, а всередині них збирається самими власниками. Планувалося
встановити спеціальний збір з усього населення. До його затвердження крайо-
вою владою внески заможних громадян до міської скарбниці вважалися пози-
кою7. Утім, правління кондитерської фабрики «Ейнем» нібито через зайнятість
відмовилося від стягнення коштів та запропонувало передоручити цю функ-
цію представникові непрацюючих консервних фабрик. Упродовж 7–11 листо-
пада на відкритий у Громадському банку поточний рахунок міста з організації
охорони не було жодних надходжень. Спілка домовласників, як і всі інші під-
приємці, не сплачувала свого внеску до 15 листопада8.
Список тих, хто побажав вступити до загону громадської самоохорони, на
18 листопада 1918 р. нараховував 214 осіб. Фіксувалися прізвище, ім’я, по бать-
кові, адреси добровольців, їх рекомендації, а також інформація про відхилен-
ня, прийняття або відкладання прохань, звільнення, загибель, службу в мілі-
ції тощо9. На переговорах із командуванням німецьких військ на Кримському
півострові прем’єр-міністр М.Сулькевич переконав видати зброю не міській
думі, а безпосередньо урядові10. Неспоряджений та незабезпечений охоронний
загін так і не приступив до виконання своїх обов’язків.
Ялта: найкращі, але так і не втілені проекти
7 листопада 1918 р. Ялтинська міська дума розглянула два проекти орга-
нізації самоохорони. У доповіді комісії з охорони міста, підготовленій за учас-
ті представників Товариства офіцерів, Спілки калічних воїнів, Центрального
бюро профспілок, пропонувалося:
1. Комплектується постійний загін у складі 100 осіб із проживанням
у казармі та щоденними заняттями, а також чотири допоміжних загони по
50 осіб (без відриву від роботи), котрі навчалися щотижнево. Місто розподі-
ляється на чотири райони, у кожному з яких розміщується склад зброї. Члени
загонів скликаються за тривогою, а в надзвичайних ситуаціях квартирують за
особливі добові понад жалування.
2. При прийомі до загонів потрібні рекомендації громадських організацій.
Кандидатуру начальника охорони (особа з бойовим досвідом) пропонує «автори-
тетна група», обирає його дума, їй він і підпорядковується. Молодший командний
склад (двоє помічників начальника охорони, четверо начальників загонів із ві-
сьмома помічниками) призначається начальником та затверджується думою.
3. Належить провести переговори з німецьким командуванням про видачу
зброї під відповідальність місцевого самоврядування та начальника охорони11.
7 ДААРК. – Ф.63. – Оп.2. – Спр.650. – Арк.19.
8 Там само. – Спр.650. – Арк.17; Спр.309. – Арк.3–5.
9 Там само. – Спр.304. – Арк.3–9.
10 Там само. – Арк.20.
11 Там само. – Ф.522. – Оп.1. – Спр.2433. – Арк.182–183.
Український історичний журнал. – 2014. – №6
61Паралельні органи охорони порядку у Криму восени 1918 р.: проекти та реалії
Ротмістр В.Трилицький представив свій проект:
1. Обов’язкова присяга членів загону щодо захисту встановлених
Тимчасовим урядом законності й порядку, життя і майна громадян, підпоряд-
ковуватися всім вимогам демократичної думи м. Ялти, або органів влади, нею
визнаних, дотримання дисципліни, внутрішнього розпорядку.
2. Постійний загін охорони складається з начальника та його помічни-
ка (з військовою освітою і знанням кулеметної справи), 10 кулеметників з 2 ку-
леметами на автомобілях та 20 запасних кулеметників.Загін комплектується
з осіб, схвалених громадськими організаціями.
3. Дружина охорони складається з начальника з 4 помічниками зі стройо-
вої частини, діловода (він же ад’ютант), 100 солдатів (з них 10 унтер-офіцерів).
80 дружинників викликаються за тривогою, решта й начальство «розташовані
казарменим порядком» разом із загоном охорони. Створюються взводні та загаль-
ний збірні пункти. Начальник дружини очолює всю охорону. До дружини при-
ймаються члени профспілок і Спілки калічних воїнів із військовою підготовкою.
4. Службою зв’язку (4 телефоніста, 2 мотоцикліста, 2 вершника) завідує
помічник начальника загону охорони, а за його відсутності – ад’ютант дружини.
5. Охорона домових комітетів: по 1 черговому від кожних 15 осіб. Вони
об’єднуються у вуличні патрулі. Відповідальні за охорону ділянок вулиць (офі-
цери або унтер-офіцери) обираються зборами вповноважених домових коміте-
тів і виконують командні, контрольні та зв’язкові функції. Домова охорона,
як громадська повинність, не оплачується (крім відповідальних). Із патрулів
за потреби створюються загони. Начальник охорони та начальники дільниць
проводять навчальні огляди й перевірки.
6. Необхідна зброя: 30 карабінів, маузерів або револьверів для загону,
по 100 ґвинтівок – для дружини і начальників дільниць; 2 кавалерійських
ґвинтівки та 2 револьвери для мотоциклістів служби зв’язку. Особиста леґаль-
на зброя мешканців міста переходить у розпорядження домової охорони та пе-
редається від чергового до чергового.
7. Порядок здійснення варти: у першу чергу – організація охорони до-
мових комітетів та облік наявної зброї, підбір особового складу для загону й
дружини профспілками та Спілкою калічних воїнів. Обраний думою началь-
ник охорони мав віднайти способи отримання зброї12.
Серед гласних не було єдності думок щодо проблем охорони. Серйозною
загрозою вважалися самочинні дії невідомих груп (арешти, обшуки, побит-
тя). Частина гласних більше побоювалася політичних виступів, інші – розгу-
лу злочинності та сутичок на міжнаціональному ґрунті. Не було налагоджено
(хоч і планувалася) взаємодія з поліцією й татарською дружиною (мусульман-
ською вартою), підпорядкованою повітовому начальникові. Підсумком трива-
лої дискусії стала постанова думи про відновлення міської міліції за законом
Тимчасового уряду шляхом переформування (в місячний термін) тимчасово-
го охоронного загону. Німецький комендант Ялти погодився видати міській
охороні зброю під час уходу ґарнізону, але за умови довіри до її начальника.
12 Там само. – Арк.183–185.
Український історичний журнал. – 2014. – №6
62 О.М.Ледаков
З огляду на відсутність кандидата на цю посаду Дума обрала тимчасовим
начальником охорони виконувача обов’язків міського голови К.Перцева13.
Зауважимо, що найбільш воєнізовані ялтинські проекти охорони втілено не
було, адже дума віддавала перевагу відтворенню «типовою» міліції.
Євпаторія: зразкова охоронна самодіяльність
Євпаторійські паралельні органі охорони порядку розвивалися поетап-
но. 17–19 жовтня 1918 р. комітет самоохорони схвалив відповідний проект.
Безпека мешканців міста та їхнього майна проголошувалися головною ме-
тою. Керівництво здійснював комітет громадської безпеки, до складу котрого
входило по два представники від національних громад, по одному – від зем-
ського й міського самоврядування, а також правління ради профспілок та
представник охорони з дорадчим голосом. Кожна національність, правління
ради, міське й земське самоврядування мали по одному вирішальному голосу.
Розпорядження комітету були обов’язковими для всіх євпаторійців.
Самоохорона складалася з квартальних загонів на чолі з виборними ста-
ростами, затвердженими комітетом громадської безпеки, районними керува-
ли призначені комітетом старости. Обов’язки начальника полягали в нала-
годженні зв’язку між районними загонами та особистому керівництві ними
в екстрених ситуаціях; районні старости виконували ті самі функції стосовно
квартальних загонів; квартальні старости займалися обліком особового складу
та зброї, контролем за її зберіганням і несенням караульної служби на постах14.
Помітною організаційною проблемою став «еґоїзм» деяких національних
громад: відсутність делегацій у комітеті громадської безпеки та списків реко-
мендованих кандидатів, прагнення до захисту лише «своїх» кварталів. Не від-
різнялася конструктивністю позиція профспілкових лідерів, які принципово
не довіряли повітовому начальству. Німецька комендатура погоджувалася
лише на щоденну видачу 20 ґвинтівок (для навчання) із наступним повернен-
ням, очікуючи на результати переговорів щодо зброї, котрі вели командування
німецьких військ на півострові та уряд М.Сулькевича15.
5 листопада 1918 р. міська дума обрала комісію щодо самоохорони з семи
гласних і всього складу управи, котра наступного дня об’єдналася з комітетом
громадської безпеки. За прикладом Сімферополя було вирішено сформувати
постійний платний загін охорони з 200 осіб, котрі мали перебувати на казар-
меному режимі. До 15 листопада відбулася низка кроків у цьому напрямі за
активної участі начальника повіту О.Базаревського: визначено штати загону
(начальник, писар, 4 взводних, 16 начальників відділень, 120 дружинників);
полковника-артилериста В.Стрелкова дума затвердила на посаді начальни-
ка загону; за рекомендаціями національних громад і Спілки калічних воїнів
набрано 69 рядових дружинників; до командного складу прийнято 10 офіце-
рів. Фінансування загону (щодобове жалування) мало відбуватися за рахунок
13 ДААРК. – Ф.522. – Оп.1. – Спр.2433. – Арк.185–187.
14 Там само. – Ф.681. – Оп.2. – Спр.809 а. – Арк.1 зв. – 2.
15 Там само. – Арк.1–1 зв., 3–3 зв., 5–6.
Український історичний журнал. – 2014. – №6
63Паралельні органи охорони порядку у Криму восени 1918 р.: проекти та реалії
позик із громадян. 15 листопада, залишаючи Євпаторію, німецький ґарнізон
передав комісії міської охорони 220 ґвинтівок і 3 кулемети з боєприпасами.
До евакуації німецька влада надавала перевагу постійній дружині, укомплек-
тованій офіцерами, студентами й синами заможних громадян16. Як видається,
поєднання національно-територіальних та реґулярного загонів, співпраця са-
моврядування з повітовим начальником були оптимальним варіантом місь-
ких паралельних органів охорони порядку.
керч і Феодосія: курс на профспілкову охорону
2 листопада 1918 р. Керч-Єнікальська міська дума «з огляду на можливий ухід
німецьких військ» вирішила створити виконавчу комісію з охорони міста у складі
п’яти осіб. Їй доручалися організація «громадської охорони», об’єднання інших по-
дібних структур та «повний контакт» із комісією з охорони міста Центрального бюро
профспілок17. Вони, своєю чергою, пропонували підпорядкувати поліцію, у тому
числі кримінальну, місту; «порушити леґально питання про зброю»; довірити проф-
спілкам охоронну службу; самоврядуванню – прийняти фортецю і порт від німець-
кого командування; асиґнувати кошти на платню; організувати домову охорону18.
17 жовтня загальні збори правлінь профспілок і соціалістичних партій
Феодосії ухвалили резолюцію про участь робітників в охороні порядку, котра
містила такі пункти:
1. Створити спеціальний комітет, який би керував поліцією у справах охорони.
2. Не має бути ані національних, ані офіцерських збройних загонів.
3. У місті не повинні перебувати ніякі озброєні формування, окрім підпо-
рядкованих комітету та профспілкам.
4. Комітет вільний від впливу влади та цензури.
5. Профспілкові дружини не виконують поліцейських обов’язків.
6. Профспілки організовують свої дружини для охорони міста; ними ке-
рують обрані профспілками органи, котрі делеґують представників із дорад-
чим голосом до Феодосійського комітету з охорони міста.
7. Термінове скликання демократичної міської думи – «єдиного органу,
здатного керувати охороною міста»19.
***
Таким чином, не претендуючи на вичерпність, пропонуємо характерис-
тику паралельних органів охорони порядку:
1. У першу чергу до їх формування було причетним міське самовряду-
вання, що вже мало досвід управління міліцією в березні 1917 – липні 1918 рр.
(певна перерва наступила за більшовицького режиму, у січні – квітні 1918 р.).
Не менш активними творцями й керівниками паралельних органів охорони по-
рядку виступали лідери профспілок, які завжди прагнули озброїти робітників
16 Там само. – Спр.809 а. – Арк.7–13 зв.; Спр.754. – Арк.3 зв. – 4 зв.; Спр.755. – Арк.2 зв. – 3.
17 Там само. – Ф.455. – Оп.1. – Спр.9344. – Арк.10 зв. – 11.
18 Там само. – Спр.9362. – Арк.4–4 зв.
19 Там само. – Ф.Р-999. – Оп.2. – Спр.402. – Арк.11.
Український історичний журнал. – 2014. – №6
64 О.М.Ледаков
для захисту їхніх інтересів від злочинців та «реакційної» влади. Також гур-
тували «одноплемінників» у дружини національні організації (татарські, єв-
рейські, грецькі, німецькі). Доволі природним було об’єднання містян для са-
мозахисту за місцем проживання навколо домових і квартальних комітетів.
Найменш здатними до «охоронного менеджменту» уявляються створені зовсім
з іншими цілями органи опіки. Навпаки, найбільш готовими до керівництва
«самоохороною» виявилися офіцерські та солдатські товариства.
2. Структура паралельних органів охорони порядку була такою ж багаторів-
невою й розмаїтою, як і їх підпорядкування: реґулярні (постійні) загони, доброволь-
чі дружини (національні, профспілкові, територіальні), патрулі домових комітетів
тощо. Тобто за організацією всі вони в однаковій мірі несхожі ані на дореволюційну
поліцію, ані на революційну міліцію, котрі поділялися на міські управління.
3. За комплектуванням паралельні органи охорони порядку були поді-
бними до міліції 1917–1918 рр. Серед особового складу мали переважати робіт-
ники та службовці, до командного складу приймалися офіцери, часто з великою
«класовою підозрою». Загалом паралельні охоронні структури планувалися ба-
гатонаціональними, при цьому окремі підрозділи створювалися на моноетніч-
ній, а деякі – на «інтернаціональній» основі. Обіймання командних посад за
вибором міських дум, прийом у «рядові» за рекомендаціями різних організацій
створювало «відчуття взаємної довіри», однак не ґарантувало міцної дисципліни.
4. Міське самоврядування брало на себе утримання паралельних ор-
ганів охорони порядку. Через брак грошей запроваджувалося «добровільно-
обов’язкове» оподаткування мешканців міст на охоронні потреби. Найбільший
тягар мав лягти на підприємницьку верству, яка надавала матеріальну під-
тримку доволі неохоче. У таких умовах багато хто з «паралельних правоохо-
ронців» мав покладатися винятково на власні можливості.
Перспективи подальшого дослідження історії паралельних органів охоро-
ни порядку полягають у пошуку даних про їх діяльність (якщо вона мала міс-
це). Також було б корисним вивчення цього феномену для інших кримських
міст, що дозволить створити якомога ціліснішу загальну картину.
The phenomenon of regional history of law enforcement agencies has been researched
for the first time – the creation of the alternative to the Crimean Regional Police
(the Crimean Regional Internal Guard) defense units in the cities of the Crimea at
the end of the S.Sulkevich Crimean Regional government. Their main features have
been described: subordination, organization structure, formation and contents.
The regional features of the parallel law enforcement agencies with the view to
ethnic and social specific characteristics of the separate cities have been described.
The founders’ attitude to the police structure has been shown, from ignorance to
attempts of cooperation. The low efficiency of structurally formless, territorially
scattered and politically engaged parallel enforcement units has been proved.
Keywords: crimean regional government, Sulkevich, parallel law enforcement
agencies, city councils, trade unions, selfdefense units.
|