Становище старообрядницьких церков у ХІХ ст. (на матеріалах Південної Бессарабії)
Збережено в:
| Дата: | 2002 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Russian |
| Опубліковано: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2002
|
| Назва видання: | Культура народов Причерноморья |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/108991 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Становище старообрядницьких церков у ХІХ ст. (на матеріалах Південної Бессарабії) / А.І. Федорова // Культура народов Причерноморья. — 2002. — № 31. — С. 131-134. — Бібліогр.: 19 назв. — рос. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-108991 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-1089912025-02-09T14:24:40Z Становище старообрядницьких церков у ХІХ ст. (на матеріалах Південної Бессарабії) Федорова, А.І. Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ 2002 Article Становище старообрядницьких церков у ХІХ ст. (на матеріалах Південної Бессарабії) / А.І. Федорова // Культура народов Причерноморья. — 2002. — № 31. — С. 131-134. — Бібліогр.: 19 назв. — рос. 1562-0808 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/108991 ru Культура народов Причерноморья application/pdf Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Russian |
| topic |
Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| spellingShingle |
Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ Федорова, А.І. Становище старообрядницьких церков у ХІХ ст. (на матеріалах Південної Бессарабії) Культура народов Причерноморья |
| format |
Article |
| author |
Федорова, А.І. |
| author_facet |
Федорова, А.І. |
| author_sort |
Федорова, А.І. |
| title |
Становище старообрядницьких церков у ХІХ ст. (на матеріалах Південної Бессарабії) |
| title_short |
Становище старообрядницьких церков у ХІХ ст. (на матеріалах Південної Бессарабії) |
| title_full |
Становище старообрядницьких церков у ХІХ ст. (на матеріалах Південної Бессарабії) |
| title_fullStr |
Становище старообрядницьких церков у ХІХ ст. (на матеріалах Південної Бессарабії) |
| title_full_unstemmed |
Становище старообрядницьких церков у ХІХ ст. (на матеріалах Південної Бессарабії) |
| title_sort |
становище старообрядницьких церков у хіх ст. (на матеріалах південної бессарабії) |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
2002 |
| topic_facet |
Вопросы духовной культуры – ИСТОРИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/108991 |
| citation_txt |
Становище старообрядницьких церков у ХІХ ст. (на матеріалах Південної Бессарабії) / А.І. Федорова // Культура народов Причерноморья. — 2002. — № 31. — С. 131-134. — Бібліогр.: 19 назв. — рос. |
| series |
Культура народов Причерноморья |
| work_keys_str_mv |
AT fedorovaaí stanoviŝestaroobrâdnicʹkihcerkovuhíhstnamateríalahpívdennoíbessarabíí |
| first_indexed |
2025-11-26T18:55:43Z |
| last_indexed |
2025-11-26T18:55:43Z |
| _version_ |
1849880334331543552 |
| fulltext |
Федорова А.І.
СТАНОВИЩЕ СТАРООБРЯДНИЦЬКИХ ЦЕРКОВ У ХІХ СТ. (НА МАТЕРІАЛАХ
ПІВДЕННОЇ БЕССАРАБІЇ)
Церковна реформа 1654 р. розколола суспільство на новообрядців та старообрядців. Останні не
сприйняли нововведень патріарха Никона в церковній обрядовості. Щоб уберегти свою віру, свої традиції,
які зазнавали утисків в Російській імперії, старообрядці втікали на окраїни своєї країни, а дехто і за її ме-
жи, де до їх віросповідання відносились більш лояльно. Щоб задовольнити свої релігійні потреби, староо-
брядці будували культові споруди, серед них і церкви, які стали об’єктом нашого дослідження. Церква –
особливий тип релігійної організації, об’єднання віруючих на основі спільності релігійних поглядів та об-
рядів [1], у нашому випадку всі вони прибічники старої віри. Заснування та положення церков старообря-
дців на півдні Бессарабії у ХІХ ст. ми і спробуємо розглянути. На окресленій території старообрядці осе-
лилися з кінця ХУІІІ ст., коли ця територія належала румунам.
Під час російсько-турецької війни 1806-1812 рр. М.І.Кутузов намагається повернути некрасівців (ко-
заки-старообрядці, які після придушення повстання К.Булавіна покинули Росію на чолі з Ігнатом Некра-
совим, від прізвища якого і отримали самоназву) на батьківщину. У травні 1811р. він надсилає наказ гене-
рал-майору С.А.Тучкову про надання докладних відомостей про бажання некрасівців переселитися з Тур-
ції до Росії та на яких умовах; пропонував обіцяти некрасівцям ім’ям імператора “амністію та ті вигоди,
які вони знайдуть під скіпетром Росії” [2]. Тільки у 1811 р. генерал-майор Тучков умовив некрасівців, які
останнім часом воювали з запорожцями за територію, переселитися поблизу фортеці Ізмаїл на березі Ду-
наю (указом від 4 жовтня 1812 р. це місто названо Тучковим). Указ імператора від 25 липня 1811р. визна-
чив умови, на яких некрасівці могли переселитися з Бабадагської області. Перш за все хотiлось вiдмiтити,
що цей указ надав переселенцям, прибічникам старообрядницького віросповідання, значнi права, пільги та
привілеї: дарував право на вільне сповідування своєї віри, відправлення богослужіння, таїнств та обрядів,
ніхто не мав права чинити їм опору при цьому.
За відомостями на 1827 р. при кожному старообрядницькому поселенні була своя часовня: Кілія, Вил-
ков, Жебріяни - плетневая часовня (каплиця), Карячка - плетнева часовня Свято-Покровської Божія Мате-
рі, Чишма - часовня Святого Харлампія, м.Тучков - 2 старообрядницькі дерев’яні часовні, Муравльовка
(Дірекю) - дерев’яна старообрядницька часовня в ім’я Покрова Пресвятої Богородиці [3].
Імператор указом від 25 листопада 1830 р. старообрядцям-некрасівцям, що переселилися до м.Ізмаїлу
з Бабадагської областi, дозволив, розібрану ними церкву з селища Серикое, улаштувати на околиці
м.Ізмаїла та відправляти в ній богослужіння за своїми обрядами [4]. А 7 липня 1831р. старообрядцям до-
зволили збудувати кам’яну церкву на тому ж самому місці, де мали поставити дерев’яну, та на тих самих
правах [5]. Ця церква була першою на півдні Бессарабії, тому вона слугувала місцем молитви для всіх ста-
рообрядців.
Таким чином, в Iзмаїльському повіті в 30-х роках ХІХ ст. утворився своєрiдний оазис старообрядниц-
тва на теренi Росiї, де заборонялося будувати старообрядницькі часовні, церкви, відправляти служби то-
що. Це підтверджує наступний факт: в березні 1834р. ізмаїльський градоначальник Тучков розглядає скар-
гу кілійських старообрядців з приводу втручання їхнього поліцмейстера у відправлення богослужіння. Ту-
чков розтлумачив кілійському поліцмейстеру, що за повелінням імператора старообрядцям його відомства
– Ізмаїльського повіту - відправлення богослужіння дозволяється, поліцейська влада повинна навіть спри-
яти духовному управлінню, та розпорядився дозволити старообрядницькі богослужіння та надалі не чини-
ти перешкод у таких справах [6]. Згодом некрасівці просять імператора дозволити їм не тільки відправля-
ти богослужіння за правилами їх віри, а й мати своїх священиків. Таке прохання, звичайно, не сподоба-
лось імператору, бо для некрасівців, на його думку, було зроблено вже багато поступок. Отже, 10 грудня
1838 р. імператор робить розпорядження, за яким наказував зробити уселення некрасівцам через їхніх на-
чальників з приводу того, що за порядком, заснованим у державі, до їх церкви може бути призначений
священик, поставлений Архієреєм, який буде чинити богослужіння по стародрукованим книгам, згідно їх
обрядам, але не інакше, як за правилами Єдиновірських Церков; підкреслювалося, що інших священиків у
державі нема, а особи, які відправляють у старообрядців (розкольників) духовні треби, не визнаються
священиками. Однак, імператор все ж таки наказав: «для оказания возможного снисхождения и покрови-
тельства некрасовцам, предписать особо и секретно Бессарабскому Военному Губернатору не мешать им
отправлять богослужение по своим требам” [7].
Згодом кількість церков зростає (див. табл.). В 1838 р., коли кількість переселенців збільшилася і одна
церква не могла вмістити всіх прихожан, старообрядці передмістя Ізмаїла - Старої Некрасiвки - збудували
церкву в ім’я Святого Апостола Євангеліста Іоанна Богослова [8]. А в 1845 р. в Ізмаїлі будують нову церк-
ву в ім’я Святителя Миколи. Ця церква, з заснування у лютому 1860 р. в Ізмаїлі архієпископської старооб-
рядницької кафедри, була перейменована в жовтні 1861р. в кафедральний старообрядницький собор. У
1897-98рр. собор самовільно, без затвердження проекту, відремонтували та розширили на півдні та півно-
чі. Внаслідок цього Губернське Правління наказало Ізмаїльському поліцмейстеру обязати ізмаїльських не-
красівців у особі церковних попечителів привести свою церкву (собор) в минулий вигляд, або, якщо не пі-
дкоряться, притягнути до відповідальності за ст.206 Уложенія про покарання. Старообрядці обрали другий
вихід, а прокурорський надзор припинив слідчу справу на тiй пiдставi, що в діяннях старообрядців віднос-
но ремонту церкви не вбачається ознак злочину, за здійснення якого карають 206 статтею Уложенія про
покарання. Подібна ситуація сталася і з церквою Введення в Храм Пресвятої Богородиці в с.Нова Некрасі-
вка (побудована у 1860 році), де церква була внаслідок ремонту збільшена у 1898 р., за що також було
здійснено переслідування за згаданою вище статтею [9]. В 1897 р. самоправно та безнаказово капітально
відремонтували та розширили церкву в посаді Вилкове в ім’я Покрова Пресвятої Богородиці. В 1898 р.
церква св. мучениці Параскеви у с.Карячков (збудована у 1874 р.) також була розширена та піднята без ві-
дповідного дозволу, внаслідок чого церковні попечителі за вироком мирового судьї Ізмаїльського піддані
грошовому штрафу з заміною такового, за умови неспроможності виплати, арештом; попечителі відбули
покарання в арештантському будинку при поліції, чим справа і закінчилась.
Старообрядці обминали закон, бо йти наперекір владі було для них необхiднiстю. Вони десятирiччями
намагалися отримати дозвіл на ремонт церкви, проходили сотнi комiсiй, писали листи, скарги, прошення,
але далі справа не йшла, у місцевому бюджеті не знаходилось грошей на реконструкцію старообрядниць-
ких церков.
Розглянемо довгий шлях намагання старообрядцiв посада Вилкова отримати дозвiл на ремонт староо-
брядницької Різдво-Богородичної церкви.
В 1855(57) році в п.Вилков була побудована старообрядницька дерев’яна церква в ім’я Різдва Богоро-
диці, але з початку 1880-х років старообрядцi просять дозволу побудувати нову старообрядницьку церкву
в iм’я Святителя Миколи. Дiйсно, необхiднiсть в такiй церквi виникла за рядом причин:
• Внаслiдок природного збільшення старообрядницького населення, ця церква стала тiсною, особливо,
якщо брати до уваги той факт, що старообрядцi регулярно вiдвiдували молитовнi та богослужбовi
зiбрання. У 1885 роцi посадська управа здiйснила перепис населення, за яким старообрядцiв нарахову-
валося 2 027 осіб (а в 1855 р. їх налiчувалося лише 1157) [10]. Отже, старообрядницьке населення по-
саду зросло майже вдвічі.
• У 1871 р. 18 родин, які пригнічувались румунським урядом, переселилися за Гусєв проток на правий
берег та заснували так зване Ново-Вилково, де вже у 1885 роцi мешкало 50 родин [11]. Старообрядцi
як правого берега, так i лiвого, пiд час повнів, якi вiдбувались на цiй території, часто не мали змоги за-
довольнити свої релiгiйнi потреби.
Однак Бессарабський Губернатор ігнорував прохання старообрядцiв п.Вилково, Комунальної Ради
Вилковскої посадської Управи про збудування нової церкви, мотивуючи це тим, що, суттєвої необхiднос-
тi побудови церкви нема, бо iснуюча церква за своїми розмiрами, на його думку, вiдповiдає кiлькостi на-
селення, а також тим, що спорудження церкви передбачувалось здійснити за кошти з місцевого бюджету,
куди входять гроші не тільки старообрядців, а й православних (25 жовтня 1885р., №483) [12]. На наш пог-
ляд, це не причина, бо старообрядців в п. Вилково проживало більше 2/3 всього населення посаду.
Так як нову старообрядницьку церкву не дозволили збудувати, то Церковна Рада Вилковської Різдво-
Богородичної церкви звернулася з заявою до Вилковської Комунальної Ради на отримання дозволу на ре-
конструкцію церкви: розширення її, замiну стiн на цеглянi за причиною тісноти та старості церкви вiд
мiсцевого сирого грунту [13].
Цю заяву розбирали на засiданнi Вилковської Комунальної Ради 30 листопада 1886 р., в якій вказува-
лося, що за тридцятирічний термін існування церкви населення міста збільшилося вдвічі, внаслідок чого
на більш ніж 40 душ прихожан припадає 1 квадратний сажень простору землі, зазначалося, що старообря-
дці регулярно відвідують церковні богослужіння, під час яких запалювали велику кількість свічок та лам-
пад, що призводило до небезпеки пожежі, також при богослуженнi, особливо у великі свята, при незначній
висоті церковних стін, буває така сильна тіснота і духота, внаслідок чого багато жінок та дітей зомліва-
ють, а слабонервні видають шалені лементи. Тому Комунальна Рада, визнаючи необхідність розширення
церкви зведенням нових стін на кам’яному фундаменті, постановила ввести в кошторис (смету) Вилков-
скої Управи на 1887 р. статтю розходу на суму 5000 крб. на виплату архітектору за складання кошторису
та плану переобладнання Вилковскої Різдво-Богородичної Церкви та на купівлю цегли та каменя» [14].
Цей протокол був направлений Бессарабскому Губернатору через ізмаїльського повітового ісправника на
розгляд, і знову безрезультатно. Пiсля цього старообрядцi направляють Прошеніе безпосередньо Бесса-
рабському Губернатору, в якому вони аналiзують незаконнiсть заборони тим, що більша частина капіталу
зібрана зі старообрядців, яких в посаді 2000 душ, а менша від православних, яких - 500 душ. За коштори-
сом Управи за 1887 р. з суспільних коштів виділено 2340 руб. на церковно-приходські потреби православ-
них, а старообрядцям - нічого. Старообрядці просять при неможливості скористатися суспільними кошта-
ми дозволити їм чинити розширення та перебудову вилковскої старообрядницької церкви за власний кошт
(“от доброхотных взносов старообрядческого населения») [15], а також скласти комiсiю, яка б на мiсцi
оцiнили ситуацiю та склала акт про те, наскiльки iснуюча церква міцна та чи може вона вмiстити 2000 осiб
без небезпеки для їх здоров’я. Така комісія прибула влiтку 1887 року в п.Вилков та визнала необхiднiсть
перебудови Рiздво-Богородичної церкви, яка прийшла у застарілість та була занадто малою. Пiсля цього
10 липня 1888 року Вилковська Комунальна Рада робить постанову: уповноважити примаря К.Новікова
разом з Порфірієм Гончаровим вiдправитися до Кишиневу та особисто просити Бессарабського губерна-
тора «обратить милостивое внимание на крайнюю тесноту Вилковской Рождество-Богородичной церкви,
приходящей в ветхость, уважить вопiющую религиозную нужду вилковского старообрядческого общест-
ва» [16] та дозволити відновити місцеву Різдво-Богородичну церкву, з розширенням приміщення, але із
збереженням загального зовнішнього вигляду будівлі, як того вимагає закон, та з віднесенням розходів по
перебудові церкви на рахунок сум від рибного збору з каси посадської управи.
В листопадi 1888 року iнженером Гаскетом був складений план церкви, за що йому було сплачено 350
руб. cріблом [17].
4 травня 1893 року Губернатор повідомив Вилковську Посадську Управу, що поновлення церкви до-
зволяється, але без заміни дерев'яно-валькових стін кам'яними та за умови неприпустимості ніякої зміни її
зовнішнього вигляду (ні внутрішня площа будинку, ні висота його не може бути збільшена); до того як
приступити до робіт по перебудові, необхідно представити на затвердження Будівельного Відділення Гу-
бернського Правління проектні роботи припущеної перебудови з докладної пояснювальною запискою до
них. Відмічалося, що витрати по поновленню церкви повинні бути зроблені винятково з власних засобів
[18].
Пiсля заяви, що старообрядцi можуть відновити церкву лише за власнi кошти, вони звертаються з
проханням ввести ще збір з рибного промислу в розмiрi 2%, окрiм збираємих 8%. Це питання роздивля-
лось на засіданні Комунальної Ради Вилковської Посадської Управи в липнi 1894 р., але з цим не всi пого-
дились, заперечення йшли, звісно, з боку православного населення [19]. З приведеного прикладу намагань
вилковських старообрядців отримати дозвіл на поновлення церкви стає зовсім зрозуміло, чому ремонт та
розширення церкви старообрядці здійснювали без відповідного дозволу влади. Для старообрядцiв було
краще вiдбути покарання, заплатити штраф, нiж лишитися мiсця виконання релiгiйних потреб, своєї свя-
тинi – церкви. Якщо б старообрядцi вирiшили ще чекати дозволу, то їх церква просто розвалилася.
Отже, якщо становище старообрядницьких церков на півдні Бессарабії до кінця 30-х років ХУІІІ ст.
різко контрастувала з положенням подібних церков на території всієї Російської імперії, то к кінцю ХУІІІ
ст. ми бачимо майже таку ж саму ситуація, як і по всій країні, хоча за указом 1811 р. та його підтверджен-
ням у 1879 р. та 1894 р. богослужіння старообрядцям Південної Бессарабії дозволялося відправлялися, але
все це здійснювалося майже в неприпустимих умовах, бо вирішення справ по реконструкції церков здебі-
льше затягувалося на невизначений термін.
1. Краткий политический словарь. – Изд. 5-е. - М., 1988. – С.456.
2. Материалы по истории русской армии. Русские полководцы. М.И.Кутузов. Сборник документов. – т.3.
– разд. ІІІ.Главнокомандующий молдавской армией. – С.360 (док№440).
3. Статистическое описание Бессарабии собственно так называемой или Буджака. – Аккерман, 1899. -
С.118, 119, 128,130, 138, 154, 376, 391.
4. Собрание постановлений по части раскола. – С.-П.: Тип. Мин.Внутр.Дел, 1858. – С.126.
5. Там само. – С.130.
6. Державний архів Одеської області (ДАОО) у м.Iзмаїл. - Ф.513. - Оп.1. - Спр.196. - Арк.10-10зв.
7. Собрание постановлений по части раскола. – С.-П.: Тип. Мин.Внутр.Дел, 1858. – С.320.
8. ДАОО в м.Ізмаїл. - Ф.4-2/к-38. – Оп.4. – Спр.26. Извлечение из отчета миссионерского Комитета Ки-
шиневской епархии за 1893 год // Кишиневские епархиальные ведомости. – 1894. - №16. – отд.неоф. –
С.255; Отчет Миссионерского Комитета Кишеневской епархии за 1894 год // Кишиневские епархиаль-
ные ведомости. – 1895. – №13. - отд.неоф. – С.187; Ф.Воловей. Отчет епархиального миссионера юж-
ного района Кишиневской епархии за 1900 г.// Кишиневские епархиальные ведомости. –1901. - №18. –
отд.оф. – С.435.
9. Ф.Воловей. Отчет епархіального миссіонера южного района Кишиневской епархии за 1900 г.// Киши-
невские епархиальные ведомости. - 1901. - №18. - С. 436.
10. ДАОО у м.Iзмаїл. - Ф.4. - Оп.1. - Спр.10. - Арк.1, 3.
11. Там само. – Арк..2.
12. Там само. - Арк.2зв.
13. Там само.- Арк.2зв.
14. Там само. - Арк.3,3зв.
15. Там само. - Арк.4 зв., 5.
16. Там само. - Арк.6, 6 зв..
17. ДАОО у м.Ізмаїл. - Ф.4. - Оп.1. - Спр. 27. - Арк. 3.
18. Там само. – Ф.4. – Оп.1. - Спр.10. - Арк.17,17зв.
19. Там само. - Арк.31, 31зв.
Місто,село, посад назва церкви час виникнення
м. Ізмаїл в ім’я Святителя Миколая (з 1861 р. - кафедральний
старообрядницький собор) 1845 р.
в ім’я Різдва Христова 1831 р.
с.Стара Некрасівка в імя Святого Апостола Євангелиста Іоанна Богосло-
ва 1838 р.
с.Нова Некрасівка церква в ім’я Введення в Храм Пресвятої Богородиці 1860 р.
Кілія в ім’я Покрова Пресвятої Богородиці поч.1860-х рр.
Посад Вилков в ім’я Різдва Богородиці 1855(1857) рр., 1873 р. –
кам’яна дзвіниця
с.Жубріани дерев’яна церква в честь Казанської ікони Божій Ма-
тері
1860, 1876 – кам’яна дзвіниця
с.Карячков кам’яна церква в честь св.мучениці Параскеви 1874 р.
с.Подковка кам’яна церква в ім’я великомученика Дмитра Солу-
нського 1864 р.
|