Жанрова специфіка писемної наукової дискусії

Статья посвящена изучению жанровой специфики письменной научной дискуссии. Комплексный анализ синтаксических, семантических и прагматических особенностей указанного жанра позволяет изучить жанровую системность как формальной, так и содержательной сторон письменной научной дискуссии. The present pape...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2008
Автор:	Багрій, О.І.
Формат:	Стаття
Мова:	Українська
Опубліковано:	Центр наукових досліджень та викладання іноземних мов НАН України 2008
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/10963
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Жанрова специфіка писемної наукової дискусії / О.І. Багрій // Лінгвістика ХХІ століття: нові дослідження і перспективи. — 2008. — № 2. — С. 14-25. — Бібліогр.: 13 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

_version_	1860126259249414144
author	Багрій, О.І.
author_facet	Багрій, О.І.
citation_txt	Жанрова специфіка писемної наукової дискусії / О.І. Багрій // Лінгвістика ХХІ століття: нові дослідження і перспективи. — 2008. — № 2. — С. 14-25. — Бібліогр.: 13 назв. — укp.
collection	DSpace DC
description	Статья посвящена изучению жанровой специфики письменной научной дискуссии. Комплексный анализ синтаксических, семантических и прагматических особенностей указанного жанра позволяет изучить жанровую системность как формальной, так и содержательной сторон письменной научной дискуссии. The present paper addresses genre specificity of the written scientific discussion. Comprehensive analysis of syntactic, semantic and pragmatic features of the genre stated makes it possible to reveal the systemic nature of the written scientific discussion with respect to its formal as well as content sides.
first_indexed	2025-12-07T17:42:25Z
format	Article
fulltext	14 О.І. Багрій ЖАНРОВА СПЕЦИФІКА ПИСЕМНОЇ НАУКОВОЇ ДИСКУСІЇ У сучасному науковому соціумі, який відчуває на собі процеси глобалізації, наукова дискусія, а також її продукт — науковий дискусійний текст, є важливими інструментами міжкультурного та міждисциплінарного спілкування, у яких виражається величезний за масштабами наукової взаємодії діалог наукових колективів та їхніх окремих представників. Ефективність та результативність наукових дискусій великою мірою залежить як від професійної компетенції ораторів та авторів, так і від володіння ними моделями жанрів усної та писемної наукової дискусії. Зважаючи на практичну важливість володіння майстерністю ведення наукової дискусії, зокрема, на папері, метою даної статті є побудова моделі жанру писемної наукової дискусії, для чого планується вирішити такі завдання: 1) з’ясувати семантичні, структурні та прагматичні особливості зазначеного жанру; 2) визначити типову комунікативно-пізнавальну мету автора писемної наукової дискусії, а також його ключову прагманастанову; 3) визначити типові пізнавально- мовленнєві дії, що реалізують комунікативний задум та прагматичну настанову автора в писемній науковій дискусії; 3) проаналізувати їх дискурсивне та мовленнєве втілення. Об’єкт дослідження становлять дискусійні дискурсивні сегменти, а предмет — семантичні, структурні та прагматичні особливості дискусійних дискурсивних сегментів. Актуальність статті визначається необхідністю побудови моделі жанру писемної наукової дискусії та виявлення її жанрових характеристик, що, у свою чергу, викликане нагальною потребою розвитку культури писемної наукової комунікації та функціональної стилістики, де одним із головних завдань є пошук шляхів ефективного перебігу спілкування в межах різних функціональних різновидів мовлення та виявлення ознак стандартного тексту-дискурсу кожного функціонального різновиду мовлення з точки зору володіння ним. Наукова новизна статті зумовлена спробою комплексного аналізу жанру писемної наукової дискусії з позицій комунікативно-прагматичного підходу. Матеріалом дослідження послугували тексти-дискурси писемних наукових дискусій у галузях інформаційних технологій та науково-природничих наук кінця ХХ – початку ХХІ сторіч. Науковий стиль характеризується розгорнутою системою усних та писемних мовленнєвих жанрів, причому його характерною рисою є наявність жанрів парних, тобто таких, що одночасно існують як в усній, ©Багрій О.І. так і в писемній формі. Залежно від форми проведення наукова дискусія функціонує і як усний, і як писемний жанр. Писемна наукова дискусія 15 становить акт непрямого комунікативного співробітництва в науковій сфері, під час якого здійснюється зіставлення різних точок зору з питання дискусії з метою з’ясування істини, віднайдення єдино правильного вирішення дискусійного питання. Для виокремлення жанрів надзвичайно плідною виявилась ідея М.М. Бахтіна про поділ усіх жанрів на первинні та вторинні: „Особливо важливо звернути увагу на дуже суттєву відмінність між первинними (простими) та вторинними (складними) мовленнєвими жанрами (це не функціональна відмінність). Вторинні (складні) мовленнєві жанри — романи, драми, наукові дослідження всякого роду тощо — виникають в умовах більш складного й відносно високорозвиненого та організованого культурного спілкування (переважно писемного) — художнього, наукового, суспільно-політичного тощо. У процесі свого формування вони вбирають у себе та переробляють різні первинні (прості) жанри, які склалися в умовах безпосереднього мовленнєвого спілкування” [2, с.430]. Тоді як первинні жанри визначаються спонтанністю, безпосередністю, вторинні характеризуються продуманістю, заздалегідь підготованим характером [1, с.199]. Зважаючи на те, що писемна наукова дискусія має колективний характер і містить у своєму складі чимало первинних жанрів, які розміщуються в ній у певній логіко-композиційній послідовності, заздалегідь продуманій автором так, щоб максимально слугувати досягненню його комунікативного задуму та прагматичної цілі, писемна наукова дискусія може бути віднесена лише до вторинних мовленнєвих жанрів. Для з’ясування природи жанру важливо проаналізувати комунікативну ситуацію, яка, власне, задає мовленнєву подію «писемну наукову дискусію». Комунікативна ситуація становить набір таких взаємопов’язаних параметрів: а) партнери по спілкуванню — адресант (відправник, суб’єкт мовлення) та адресат (одержувач); б) референтна ситуація, що становить фрагмент об’єктивної дійсності, з яким співвідноситься референційний зміст висловлювання; в) ситуація, у межах якої відбувається мовленнєва взаємодія; г) предметно- ситуативний фон (включає місце та час спілкування); ґ) канал зв’язку, який може бути акустичним чи візуальним і таким, що передбачає наявність або відсутність безпосереднього контакту між комунікантами [11, с.350]. На нашу думку, референтною ситуацією писемної наукової дискусії є певна ситуація наукового пізнання, яка характеризується наявністю протиріч. Якщо протиріччя набувають серйозного характеру й загострюються, можна говорити про референтну ситуацію інтелектуального протиборства, конфлікту. Тезу, щодо якої учасники характеризуються як «пропонент» та «опонент», можна вважати комунікативним минулим жанру, тоді як ситуацію, за якої всі наявні 16 спірні питання вирішено і в жодної сторони не лишається заперечень — комунікативним майбутнім жанру (терміни Т.В. Шмельової [13]). Як усні, так і писемні дискусії організують саме для того, щоб виявити, сформулювати, оцінити та узгодити різні позиції щодо розв’язання певної проблеми [10, с.269]. Аналізуючи предметно-ситуативний фон писемної наукової дискусії, зокрема часовий та просторовий виміри її протікання, слід зазначити, що писемна наукова дискусія може бути досить тривалою в часовому плані, оскільки зв'язок між сторонами дискусії в такому разі є опосередкованим. Через те, що в окремих випадках писемна дискусія може тривати роками, як читачі, так і самі її учасники можуть встигнути забути окремі положення та висновки, не маючи можливості поновити їх у пам’яті [5, с. 403-404]. Попри ці недоліки, С.І. Поварнін уважає, що писемна дискусія, яка розгортається на сторінках періодичного видання, є значно придатнішою для досягнення глобальної пізнавальної мети дискусії —з’ясування істини, ніж усні наукові спори, що, на думку вченого, рідко становлять велику наукову цінність [9, с.26]. Сферою функціонування жанру писемної наукової дискусії є різні жанри та піджанри наукової прози, зокрема «наукове інтерв’ю», «обговорення за круглим столом», «листування на сторінках наукових періодичних видань», «критична наукова стаття», тексти, що становлять продукт спілкування вчених на фахових електронних форумах тощо. Суб’єктами писемної дискусії виступають науковці та експерти в певній галузі знань, які залежно від їхнього ставлення до тези дискусії характеризуються як „пропонент” та „опонент”. Концепція автора наукового дискусійного тексту визначається двома чинниками: (1) типовою комунікативно-пізнавальною настановою, яка полягає в оприлюдненні своєї позиції з дискусійного питання та публічному доведенні її істинності шляхом обґрунтування; (2) прагматичною інтенцією, яка полягає в утвердженні автором власної позиції з питання дискусії за умов її зіставлення з поглядами інших вчених. Протиріччя та діалогічні відносини, що виникають між поглядами автора та інших науковців у дискусійному тексті, свідомо конструюються автором як дискурсивні прийоми, спрямовані на доказ правоти автора. На нашу думку, загальну комунікативну мету автора наукового дискусійного тексту можна визначити як висловлення та утвердження автором його позиції з питання дискусії в контексті її зіставлення з позиціями інших науковців. Діалогічні відносини, що виникають між сегментами дискусійного тексту, в яких актуалізуються погляди автора та його опонентів, аналогічні, проте не тотожні діалогічним відносинам, які виникають між репліками учасників живої дискусії. Діалогічна специфіка писемної наукової дискусії полягає в тому, що вона імітує діалог, проте не передбачає реальної зміни суб’єктів мовлення. Іншими словами, канал 17 зв’язку між автором та адресатом характеризується відсутністю безпосереднього контакту. Подібно до реплік природного діалогу, «репліки» учасників непрямої дискусії є реакцією на чужу думку, але реакцією не живою, а композиційно продуманою таким чином, щоб слугувати аргументації точки зору автора. Ця особливість дозволяє говорити про те, що в дискусійному науковому тексті автор володіє прагматичним пріоритетом стосовно чужих поглядів, що актуалізуються ним у тексті. При всій наявній об’єктивності наукового викладу, нейтральному характері, він завжди передає чітко вивірену авторську концепцію, яка визначає не лише тематику дискусійного тексту, але і його стратегічну спрямованість та композиційну побудову. Особливість адресації наукового дискусійного тексту полягає в тому, що він функціонує в умовах подвійної адресації. Перший діалогічний план наукового дискусійного тексту виникає внаслідок його зверненості до опонента автора. У разі, якщо в тексті автором наводиться не одна, а кілька позицій опонентів автора, відносини, що виникають між ними, утворюють особливий діалогічний (чи полілогічний) план, який взаємодіє і перетинається з планом авторського діалогу з опонентом. Ці діалогічні відносини становлять непряму дискусію тексту-дискурсу [7, с. 60]. Автор вступає в діалог з тими вченими, чиї думки він цитує, доповнює, критикує, заперечує, коментує, аналізує тощо. Другий діалогічний план писемної наукової дискусії виникає внаслідок її зверненості до читача. Автор дискусійного тексту адресує свою працю заздалегідь прогнозованому колу читачів з певними когнітивними здібностями зворотного розуміння, які визначаються як їхніми спеціальними знаннями в конкретній науковій галузі, так і їхніми переконаннями та поглядами, які автор прагне трансформувати в потрібному йому напрямку [Ibid. 63-64]. Можливість освоєння адресатом смислового континууму наукового дискусійного тексту залежить від таких здатностей автора, як-от: а) здатності передбачати концептуальний простір адресата; б) здатності відбирати та структурувати зі свого концептуального простору те, що співвідноситься з концептосферою проспективного (уявного) адресата; в) здатності використовувати діалогічність як основний комунікативно-прагматичний механізм представлення своєї позиції з питання дискусії; г) здатності здійснювати об’єктивацію знання оптимальними мовленнєвими засобами, які сприяють доступному, повноцінному розумінню позиції автора. Як комунікативна одиниця, дискурс-текст формується на основі комунікативно-прагматичного задуму автора, який визначає певне композиційне впорядкування та структурування змісту повідомлення. Дискурс як ціле складається не просто з суми елементів, а передбачає наявність процесної організації та структури, яка поєднує й упорядковує свої одиниці [8, c.182]. Уявивши дискурс наукового тексту як безперервний континуум, у 18 ньому можна легко помітити й виокремити ряд типових дискусійних фрагментів, що мають характер монодіалогів. Ці сценарії виникають унаслідок реалізації автором його прагматичного завдання — утвердження власного підходу до проблеми дискусії у процесі спростування, підтвердження, роз’яснення, систематизації різних наукових поглядів та теорій. Прагматичне завдання дискусійного фрагмента обумовлює специфічну форму його побудови, яка передбачає наявність у ньому чужої позиції з питання дискусії, «наукового контексту», який би слугував тематичним тлом дискусії, та власне позиції автора з дискусійного питання, яка виражається в його твердженнях — асертивних висловлюваннях. Такі дискусійні фрагменти ми назвемо дискусійними дискурсивними сегментами (далі ДДС). Прагматичний аспект ДДС має монодіалогічний характер, оскільки, з одного боку, він містить погляди опонентів автора, а з іншого — ці погляди цілеспрямовано організовуються та розвиваються автором у такий спосіб, щоб слугувати аргументації його точки зору. Полемічна ситуація ДДС складається з: 1) позиції автора з питання дискусії; 2) позицій інших науковців з проблемного питання; 3) об’єкта дискусії; 4) фонової інформації, пов’язаної з проблемою дискусії, 5) специфіки (логіки) внутрішньої організації дискусійного фрагмента. Реалізація авторського задуму в ДДС характеризує його як комунікативну одиницю, що може дорівнювати не лише частині наукового тексту, але й цілому науковому твору. Структура ДДС представлена елементами дискурсу — дискурсивними сегментами (далі ДС). Як функціонально-структурні одиниці, ДС є мінімально значущими елементами, що розвивають дискурс і поетапно здійснюють реалізацію комунікативного задуму та прагматичної інтенції автора. ДС утілюють у собі різні етапи процесу реалізації задуму автора і тому мають різну смислову вагу в ДДС. Дискурсивний сегмент як основна функціонально-структурна одиниця тексту-дискурсу становить фрагмент тексту, у якому фіксується та чи інша дискурсивна процедура. Дискурсивна процедура (далі ДП) (термін уживається представниками санкт-петербурзької лінгвістичної школи Варшавською А.І., Мальцевою Н.Б., Гордєєвою О.Н., Єлисєєвою В.В. та ін. [6]) може відповідати мовленнєвому акту (асерції, номінації, поясненню, характеризації тощо); може бути описана як комунікативна дія чи кілька мовленнєвих актів [4, c.85]. Дискурсивні процедури, з одного боку, відображають логічні операції мислення, а з іншого — містять певну комунікативну інтенцію, спрямовану на вирішення окремих тактичних комунікативно-прагматичних задач [6, c.31]. Той факт, що дискурсивні процедури можна співвіднести з типізованими способами оформлення фрагментів знань, у яких актуалізується мовленнєво-розумова діяльність мовця, відповідає розумінню дискурсу як когнітивного процесу [12, с.73]. 19 Дискурсивні процедури мають складну логіко-комунікативну природу. З одного боку, кожна з цих процедур відповідає певному міні- процесу в ході доведення автором його позиції. З іншого боку, всі ці логічні міні-процеси мають конкретні комунікативні інтенції, спрямовані на реалізацію основної прагманастанови автора тексту [7, с.67]. У цілому структура ДДС може бути представлена як ієрархія різних дискурсивних сегментів та відповідних їм дискурсивних процедур. З точки зору організації логіко-предметної інформації ДДС визначається єдиною темою та єдиною комунікативною метою і становить синтез змісту певної кількості дискурсивних сегментів. Дискурсивна складність жанру писемної наукової дискусії обумовлена неоднорідністю її характеру. Структура ДС представлена різноманітними дискурсивними процедурами та мовленнєвими актами, основними серед яких є ДП асерції, ДП оцінної асерції, ДП власне констатації, ДП констатації-повідомлення, ДП актуалізації чужої точки зору, ДП заперечення та згоди, ДП рекомендації, ДП обґрунтування, що представлені ДП аргументації, ДП пояснення, ДП уточнення, ДП підтвердження, ДП екземпліфікації. Кожна дискурсивна процедура позначається відповідними мовленнєвими засобами на граматичному та лексичному рівнях [6, с.32]. Так, наприклад, ДП власне констатації позначаються предикатами to report, to accept, to know; ДП констатації-повідомлення — to reveal, to show, to indicate, ДП асерції — предикатами пропопозиційного відношення to think, to believe, to suppose тощо; дієсловами-зв’язками to seem, to appear; модальними дієсловами з епістемічним значенням припущення may, might, can, could; предикативними прикметниками it is possible, it is probable, it is likely, it is not impossible; модальними словами perhaps, likely, presumably, apparently тощо; іменниками assumption, hypothesis, suggestion, theory, probability, opinion, belief тощо; ДП характеризації — to characterize, to be typical of, іменниками property, feature; ДП класификації — to classify, to class, to divide; ДП рекомендації та пропонування — to recommend, to suggest тощо, ДП згоди — to agree, лексемами „істиннісної” семантики "right", "exactly", "the truth"; словом- реченням "yes"; конструкціями типу ... agree wholeheartedly with ...: It is hard to disagree with ...: One must acknowledge that ...; It is quite right to ...; ДП незгоди — to argue, to disagree; частками no, not, nor; парними сполучниками neither … nor, not only … but also; заперечними займенники nobody, nothing; прислівниками no, nowhere, never, nobody, hardly тощо; ДП обґрунтування: ДП послідовної аргументації — for … since, for … so that, because … since, after all … since; ДП множинної аргументації the main reason is …, a secondary reason is …, a third (tertiary) reason is …; all the more so since; (but even) more importantly; besides; besides the reasons given above; ДП конвергентної аргументації — needless to say; not to mention the fact that; not just because…, but also 20 because… тощо; ДП пояснення — to explain, to clarify, to demonstrate, to illustrate, to elaborate, to explicate; ДП підтвердження — to bear support, to lend support, to substantiate, to confirm, to endorse, to verify; ДП екземпліфікації — for example; ДП уточнення — that is, in fact, in particular, particularly, specifically. Через те, що задумом дискусійного сегмента є утвердження позиції автора, ДП асерції та відповідні їм авторські асертивні твердження, завдяки яким автор актуалізує свою позицію з питання дискусії у ДДС, можна розглядати як його дискурсивний, інформаційний, логічний та прагматичний фокус. Для досягнення комунікативного задуму ДДС асертивне твердження неодмінно потребує певного дискурсивного оточення, яке б створювало комплекс прагмакомунікативних та семантичних умов, спрямованих на досягнення автором головного задуму дискусійного сегмента. Дискурсивний контекст (оточення) твердження автора можна розділити на передасертивний та постасертивний контексти, кожен з яких має в дискусійному сегменті особливе комунікативне та прагматичне навантаження. Контекст, що передує асертивному твердженню автора, тобто передасертивний контекст, може виконувати у ДДС такі функції, як-от: логічне упорядковування матеріалу, створення тематичної основи для актуалізації позиції автора, створення дискурсивних умов для переходу від репрезентації чужих поглядів до введення та утвердження позиції автора. Даний контекст представлений такими типами дискурсивних сегментів та відповідних ним ДП: - ДП власне констатації реалізуються в дискурсивних сегментах визначення проблеми дискусії та створення тематичного тла дискусії; - ДП введення чужої позиції реалізуються в однойменних дискусійних сегментах, які актуалізують позицію опонентів автора з дискусійного питання у формі цитації, непрямого мовлення, референції чи фонових посилань; - ДП оцінної асерції актуалізуються в дискурсивних сегментах оцінки, які містять оцінку автором продуктів чужої та власної наукової діяльності в аспектах новизни, істинності, значущості тощо; - ДП заперечення / згоди / часткової згоди, які визначають тип діалогічних відношень між позицією автора та чужою позицією з питання дискусії і виступають дискурсивними засобами когезії між ними. Змістом такого контексту є такі дискурсивні сегменти: визначення та формулювання питання дискусії; аналізу поглядів; наведення інформації, що тематично пов’язана з проблемою дискусії; оцінки автором чужих поглядів та інколи оцінки власної позиції, заперечення, часткової чи повної згоди. У цілому даний дискурсивний контекст становить щодо дискурсивного фокусу сегмента, представленого ДП 21 асерції, підрядну частину дискурсу. Контекст, що йде за асертивним твердженням автора, тобто його постасертивний контекст (затекст), у більшості випадків виконує функцію переконання читача у справедливості попереднього авторського твердження. Ця прагматична настанова переважно досягається: 1. ДП обґрунтування, які представлені в дискурсивних сегментах аргументації, уточнення, пояснення, екземпліфікації та підтвердження думки автора. 2. ДП оцінної асерції, які вживаються як дискурсивний засіб інтенсифікації ілокутивної сили асерції наведених раніше тверджень. 3. ДП констатації-повідомлення, які інформують читача про наявність низки невирішених проблем або про нові відкриття та результати досліджень, що пов’язані з тематикою дискусії. Розглянемо приклад ДДС, що ілюструє зміну конкретних прагманастанов автора у процесі розгортання дискурсу, яка виражається в певній послідовності ДС та у взаємодії різних зафіксованих у них ДП. (a) As scientists we are left with the question: what was the geophysical mechanism behind the Flood? (b) Catastrophic plate tectonics (CPT) is currently the most popular model among creationists along with two other models: 1) Walter Brown’s hydroplate hypothesis and 2) the impact/vertical tectonics hypothesis. (c) The best approach to a new area of science where there are few known facts is to use the principle of multiple working hypotheses, allowing several competing models. (d) All three models need to explain the existence and origin of the midocean ridge, sediments an average of one mile deep on the continents, the fossil order (whatever that is), the draining of the Flood waters, etc. (e) I see Walter Brown’s model especially problematic in the following areas: the initial conditions, a broad brush with little detailed evidence, the origin of trenches, the death of the mammoths in Siberia, the origin of comets and asteroids, the origin of the Grand Canyon, and the Ice Age. (f) It may surprise many of you, but CPT is also questionable as to the mechanism for the Flood. Major problems as I see them include: the initial conditions, a broad brush with little detailed evidence, the origin of trenches <…>. (g) The mechanism I favour is meteorite impacts with vertical tectonics. (h) Evidence for meteorite bombardment during the Flood is displayed by the discovery of an increasing number of impact sites on Earth and by the past bombardment of the other bodies in the solar system. (i) It is surmised that 10 to 20 thousand impacts of various sizes occurred early in the Flood, but that the Flood erased the evidence for most of them. (j) This model can explain the generation and transport of the copious amount of sediment found on the continents and 40 days of heavy rainfall. (k) However, the model also has problems, primarily the translation of so many local impacts into a systematic regional and global tectonic reaction. At 22 this point, it has been little developed. The model cannot, as of yet, account for the mid-ocean ridges and their 900 offsets and fracture zones, the differential vertical tectonics at local to large scales that drained the Flood waters during the last 221 days of the Flood, and very large linear fractures on continents. (l) We must also be open to the possibility that at this point none of the existing models describe the main geophysical mechanism of the Flood [1]. Комунікативним задумом автора в цьому ДДС є обґрунтування правильності його гіпотези (g) про природу геофізичних механізмів, які в давнину могли спричинити всесвітній потоп на землі. ДС (g), що містить гіпотезу автора, становить дискурсивний фокус ДДС і вимагає, з одного боку, дискурсивного передтексту, який створив би оптимальні дискурсивні умови та тематичну основу для її актуалізації в ДДС, а з іншого боку, дискурсивного затексту, що слугував би обґрунтуванню позиції автора та переконанню в ній читача. Роль передтексту асертивного твердження (g) з питання дискусії становлять дискурсивні сегменти (a-f). Так, в ініціальному ДС (a) автор у формі запитання формулює питання дискусії, ДС (b) вводить у ДДС у формі референції три найпоширеніші гіпотези з приводу питання обговорення, ДС (с) містить пораду автора щодо доцільності паралельного розгляду відразу кількох моделей можливих тектонічних процесів, ДС (d) становить одночасно аналіз існуючих підходів та констатацію наявних у них пробілів, ДС (e, f) містять негативну оцінку певних аспектів двох згаданих раніше гіпотез, які авторові видаються незадовільними. В основі дискурсивних відношень, що складаються між змістом ДС, які актуалізують у ДДС чужі гіпотези та гіпотезу автора, лежать відношення протиставлення. Хоча автор експліцитно й не висловлює незгоди з іншими вченими, критична оцінка ним чужих поглядів свідчить про непогодження з ними, принаймні в деяких аспектах. З іншого боку, ДС (с), що імплікує бажання автора шукати істину, не виключаючи жоден з наявних підходів, реалізує в дискурсі значення поступки. Таким чином, для реалізації комунікативного наміру в даному ДДС автор обирає кооперативно-критичну аргументативну стратегію, що реалізує настанову часткової згоди з опонентом. Дискурсивний прийом розгортання повідомлення, побудований на відносинах поступки, відіграє дуже важливу роль у створенні атмосфери невимушеності, спонтанності розвитку наукової думки в наукових текстах [7, с.88]. До того ж експлікація відношень поступки в дискусійному тексті є одним із засобів зниження категоричності при викладі наукової концепції, що створює враження об’єктивності, незаангажованості авторського підходу до дискусійного питання та до різних ракурсів його розгляду. Прагманастанова переконання читача у справедливості висловленої автором гіпотези вирішується автором за допомогою конкретних дискурсивних процедур аргументації позиції автора (h, i), її пояснення 23 (j) та розвитку (h-j). Водночас автор зовсім не претендує на істину в останній інстанції: прагнучи зберегти кооперативний дух дискусії та об’єктивність, він у ДС (j) констатує обмеженість та недосконалість і свого підходу, а також допускає ймовірність поступитися в майбутньому власними поглядами в разі, якщо дослідження впадин океану дадуть свідчення, що суперечитимуть його гіпотезі. Кооперативний характер дискусії підтримується автором і у фінальному ДС (k), контекстуальним змістом якого є заклик автора до інших членів наукової спільноти залишатися відкритими до нових наукових відкриттів, які могли б пролити світло на геофізичні процеси, що відбулися на землі мільйони років тому. Отже, у пропонованій статті нами було здійснено спробу побудови моделі жанру писемної наукової дискусії, яку ми відносимо до жанру вторинного типу, що складається з різних типів дискусійних сегментів, які розташовуються в певній логіко-композиційній послідовності. У дискурсивних сегментах фіксуються різноманітні дискурсивні процедури, ключовими серед яких є: ДП асерції, ДП констатації, ДП актуалізації чужої позиції, ДП асертивної оцінки, ДП заперечення / згоди / часткової згоди та ДП обґрунтування. Оскільки основною прагманастановою автора у ДДС є утвердження його позиції з питання дискусії, дискурсивний сегмент, що містить асертивне твердження автора з дискусійної проблеми, розглядається нами як дискурсивне ядро сегмента. Дискурсивне оточення твердження автора з питання дискусії можна поділити на його дискурсивний передтекст та затекст, які становлять комплекс прагмакомунікативних та семантичних умов, спрямованих на досягнення автором головного задуму дискусійного сегмента. Аналіз відношень, що формують ДДС як мисленнєво-мовленнєву єдність, показує, що він має багатопланову структуру. Семантика ДДС знаходить вираження у значенні його компонентів і тих логіко- смислових відношень, які складаються між дискурсивними сегментами ДДС. Синтактика ДДС відображена в характері спрямованості логіко- синтаксичних зв’язків між сегментами, у різному ступені їх спаяності, а також у деяких смислових відношеннях, наприклад у відношеннях головного та допоміжного між сегментами асертивного характеру та сегментами, які представляють передасертивний контекст. Прагматика ДДС визначається комунікативним характером ДДС як монодискусії, а також загальним задумом автора та його головною прагманастановою. Література 24 1. Анисимова Т. В. Современная деловая риторика : Учеб. пособие / Т.В. Анисимова, Е.Г.Гимпельсон; под ред. Д.И.Фельдштейн; — [3-е изд.]. — Воронеж, 2004. — 430 с. — (Рос. акад. образования, Моск. психол.-соц. ин- т). 2. Бахтин М.М. Проблема речевых жанров / М.М. Бахтин // Литературно- критические статьи. – М. : Художественная литература, 1986. — С. 237-280. 3. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества / М.М. Бахтин / [сост. Бочаров С.Г.] — М. : Искусство, 1986. – 430 с. 4. Варшавская А.И. Естественноязыковое обеспечение процедуры классификации / А. И. Варшавская, Ф. И. Карташкова, Т. Е. Кузьмина / под ред. А. И. Варшавской. — Л. : Изд-во Ленинградского гос. ун-та, 1991. – 91 с. 5. Введенская Л.А. Риторика и культура речи. / Л.А. Введенская, Л.Г. Павлова — [4-е изд.]. — Ростов н / Д : Феникс, 2004. – 537 c. — (Высшее образование). 6. Гордеева О.Н. Членение текста: структурно-статический и динамический подходы // Диалектика текста : В 2 т. / Е. А. Барляева, А. И. Берестова, Е. И. Варгина та ін.; / отв. ред. А. И. Варшавская. — СПб. : Изд-во С.-Петерб. ун-та, 1999. — С. 12-41. Т. 1 .—1999. — 321с. 7. Мальцева Н.Б. Авторская ассерция в контексте чужого мнения // Диалектика текста: В 2 т. / Е. А. Барляева, А. И. Берестова, Е. И. Варгина та ін.; / отв. ред. А.И. Варшавская. — СПб. : Изд-во С.-Петерб. ун-та, 1999. — С. 60-94. Т. 1 .—1999. — 321с. 8. Миловидов В.А. Английский язык для работников сферы международного бизнеса / В.А. Миловидов — Тверь : Изд-во «Фамилия», 1995. — 336 с . 9. Поварнин С.И. Спор: о теории и практике спора / Поварнин Сергей Иннокентьевич. — СПб. : Лань, 1996. — 149 с. 10. Рузавин Г. И. Логика и основы аргументации / Г. И. Рузавин — М. : Поект, 2003. — 300 с. 11. Стилистический энциклопедический словарь русского языка / [Под ред. М.Н. Кожиной]. — М. : Флинта : Наука, 2003. — 694 с . 12. Чрдилели Т.В. Структура, семантика и прагматика делового диалогического дискурса (на материале современного английского языка) : дис. ... канд. філол. наук : 10.02.04 / Т.В. Чрдилели. — Х., 2004. — 216 с. 13. Шмелёва Т. В. Модель речевого жанра / Т. В. Шмелёва // Жанры речи. — Саратов : Изд-во ГосУНЦ «Колледж», 1997. — С. 88-98. СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ 1. Oard M. Vertical Plate Tectonics: Is it the Mechanism for the Genesis Flood? — Ел. ресурс: <http://www.pdxdsa.org/DSA_9_02.pdf>. 25 The present paper addresses genre specificity of the written scientific discussion. Comprehensive analysis of syntactic, semantic and pragmatic features of the genre stated makes it possible to reveal the systemic nature of the written scientific discussion with respect to its formal as well as content sides. Key words: written scientific discussion, speech genre, discourse procedures, discourse segment, argumentative discourse segment, author’s assertions. Статья посвящена изучению жанровой специфики письменной научной дискуссии. Комплексный анализ синтаксических, семантических и прагматических особенностей указанного жанра позволяет изучить жанровую системность как формальной, так и содержательной сторон письменной научной дискуссии. Ключевые слова: письменная научная дискуссия, жанр речи, дискурсивная процедура, дискурсивный сегмент, дискуссионный дискурсивный сегмент, авторские ассертивы.
id	nasplib_isofts_kiev_ua-123456789-10963
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
issn	ХХХХ-0006
language	Ukrainian
last_indexed	2025-12-07T17:42:25Z
publishDate	2008
publisher	Центр наукових досліджень та викладання іноземних мов НАН України
record_format	dspace
spelling	Багрій, О.І. 2010-08-10T12:58:22Z 2010-08-10T12:58:22Z 2008 Жанрова специфіка писемної наукової дискусії / О.І. Багрій // Лінгвістика ХХІ століття: нові дослідження і перспективи. — 2008. — № 2. — С. 14-25. — Бібліогр.: 13 назв. — укp. ХХХХ-0006 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/10963 Статья посвящена изучению жанровой специфики письменной научной дискуссии. Комплексный анализ синтаксических, семантических и прагматических особенностей указанного жанра позволяет изучить жанровую системность как формальной, так и содержательной сторон письменной научной дискуссии. The present paper addresses genre specificity of the written scientific discussion. Comprehensive analysis of syntactic, semantic and pragmatic features of the genre stated makes it possible to reveal the systemic nature of the written scientific discussion with respect to its formal as well as content sides. uk Центр наукових досліджень та викладання іноземних мов НАН України Жанрова специфіка писемної наукової дискусії Article published earlier
spellingShingle	Жанрова специфіка писемної наукової дискусії Багрій, О.І.
title	Жанрова специфіка писемної наукової дискусії
title_full	Жанрова специфіка писемної наукової дискусії
title_fullStr	Жанрова специфіка писемної наукової дискусії
title_full_unstemmed	Жанрова специфіка писемної наукової дискусії
title_short	Жанрова специфіка писемної наукової дискусії
title_sort	жанрова специфіка писемної наукової дискусії
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/10963
work_keys_str_mv	AT bagríioí žanrovaspecifíkapisemnoínaukovoídiskusíí

Жанрова специфіка писемної наукової дискусії

Репозитарії

Схожі ресурси